Засоби вираження мистецьких стилів в іконописі другої половини XVIII ст. на Західному Поділлі
У статті розглядається іконопис другої половини XVIII ст. Західного Поділля щодо впливу мистецьких стилів та притаманних засобів їх вираження; визначено характерні риси та тенденції у трактуванні образу в іконописі; простежено нововведення у змістовому, композиційному та образотворчому трактув...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94955 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Засоби вираження мистецьких стилів в іконописі другої половини XVIII ст. на Західному Поділлі / О. Бакович // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 532-537. — Бібліогр.: 8 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859740854706503680 |
|---|---|
| author | Бакович, О. |
| author_facet | Бакович, О. |
| citation_txt | Засоби вираження мистецьких стилів в іконописі другої половини XVIII ст. на Західному Поділлі / О. Бакович // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 532-537. — Бібліогр.: 8 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | У статті розглядається іконопис другої половини XVIII ст.
Західного Поділля щодо впливу мистецьких стилів та притаманних засобів їх вираження; визначено характерні риси
та тенденції у трактуванні образу в іконописі; простежено
нововведення у змістовому, композиційному та образотворчому трактуванні в іконописі під впливом західноєвропейського мистецтва та сталі національні тенденції.
In the article have been considers some examples of iconography
spread in the second half of XVIII c. along Western
Podilia with the task to discover the impacts of artistic
styles and corresponding means of expression; definitions
have been given to characteristic features and trends in interpretations
of iconographic images; innovations in contents,
compositions and visual iconological approaches, influenced
by Western art and constant national tendencies
have been traced.
В статье рассматривается иконопись второй половины
XVIII в. Западного Подолья на предмет влияния художественных стилей и присущих средств их выражения, определены характерные черты и тенденции в трактовке образа
в иконописи; прослежены нововведения в содержательной,
композиционной и изобразительной трактовке в иконописи под влиянием западноевропейского искусства и постоянные национальные тенденции.
|
| first_indexed | 2025-12-01T18:01:44Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
У творах іконопису другої половини XVIII ст. на
Західному Поділлі помітні впливи декількох
стилів. Найпоширенішим стилем цього періоду є
рококо, проте у пам’ятках розглянутого періоду ми
можемо бачити впливи попереднього історичного
стилю бароко, та стилю, що прийде на зміну роко-
ко — класицизму. Стиль бароко займає значно
більший часовий проміжок у мистецтві, ніж роко-
ко, а тому він відходить з домінуючих позицій не
одразу, та ще певний час буде мати вплив, а також
переплітатись з рококо.
Стиль рококо в українське сакральне образо-
творче мистецтво приходить поступово. Це мож-
на пояснити тим, що не всі майстри, виховані у
стилі бароко, одразу могли сприйняти «новий»
стиль у мистецтві та засоби вираження, які він
пропонує. Спершу майстри починають користу-
ватися лише певними засобами вираження, які
згодом сформують новий стиль та стануть йому
притаманними. Починаючи з XVII ст. іконопис-
ці починають опановувати та використовувати в
іконі засоби західноєвропейського живопису та
характерні для нього прийоми — об’ємне світло-
тіньове ліплення та створення ілюзорного просто-
ру, реалістичні прийоми для моделювання тіла. Ці
тенденції розвиваються і упродовж XVIII ст.,
проте у своїй творчості малярі все ж опиралися на
національні традиції, які були вироблені та відшлі-
фовані упродовж багатьох століть.
Прихід стилю рококо у другій половині XVIII ст.
варто розглядати у контексті тогочасних історич-
них змін. Це період, коли організація церковного
життя на Західному Поділлі підлягала юрисдикції
Ватикану, а тому до греко-католицького обряду за-
проваджуються запозичені в римо-католицькій
Церкві нововведення, а саме: храми облаштовують
більшою кількістю, у порівнянні з попереднім пе-
ріодом, бічних пристінних вівтарів, феретронів, зна-
чно активніше використовують об’ємну скульптур-
ну пластику, декоративну ліпнину (переважно у му-
рованих храмах). Також зміни відбуваються у
структурі іконостаса.
Важливе значення у культурному та мистецько-
му житті Західного Поділля XVII—XVIII ст. мали
чернечі ордени. Вагому нішу займає згромадження
василіанського чину. Його роль полягає в активній
діяльності по впровадженню європейських тенден-
цій та традицій, «нового світобачення, розширення
сфери релігійно-духовної та освітньої роботи серед © О. БАКОВИЧ, 2013
Олена БАКОВИЧ
ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ
МИСТЕЦЬКИХ СТИЛІВ
В ІКОНОПИСІ
ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII ст.
НА ЗАХІДНОМУ ПОДІЛЛІ
У статті розглядається іконопис другої половини XVIII ст.
Західного Поділля щодо впливу мистецьких стилів та при-
таманних засобів їх вираження; визначено характерні риси
та тенденції у трактуванні образу в іконописі; простежено
нововведення у змістовому, композиційному та образот-
ворчому трактуванні в іконописі під впливом західноєвро-
пейського мистецтва та сталі національні тенденції.
Ключові слова: бароко, засоби вираження, Західне Поді-
лля, ікона, іконопис, класицизм, рококо, стиль, тенденції.
533Засоби вираження мистецьких стилів в іконописі другої половини XvIII ст. на Західному Поділлі
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
широких верств населення. Вперта консервація ми-
нулого досвіду у ХVIII ст. вже не відповідала на-
гальним потребам суспільства, а також ставала
бар’єром на шляху загальноєвропейських інтегра-
ційних процесів. Василіанам випала непроста місія
в пошуках компромісу між традиційними цінностя-
ми та новаціями, які б зміцнили позиції національ-
ної обрядовості, місцевої церковної ієрархії та куль-
турної політики в складному й не завжди толерант-
ному оточенні, що диктувалося обставинами
польського, австрійського та російського пануван-
ня на українських землях» [7, c. 157].
Розглянемо тенденції, які були поширені у дру-
гій половині XVIII ст. в іконописі Західного По-
ділля. Це період у образотворчому сакральному
мистецтві, коли дещо змінюється світобачення —
стає більш світським, що є новим у порівнянні із
попередніми періодами. Ікони цього періоду мають
свої особливості щодо вираження змісту та живо-
писного трактування. Якщо іконографічна схема
композиції ще зберігає свою стабільність, то засо-
би живописного втілення змінюються. Уже прак-
тично нічого не залишається від умовної площин-
ності іконописної манери: об’ємне трактування по-
статі надає їй матеріальної вагомості, в іконі
з’являється глибина від реалістично зображеного
пейзажу та сучасної архітектури. Характерними за-
собами вираження стилю рококо на Західному По-
діллі, а також притаманні західноєвропейському
мистецтву та українському зокрема, є складні ра-
курси та вигини постатей, різкі заломи складок одя-
гу у скульптурі та драперій у живописі, асиметрич-
ність у композиціях і компонування в овалі у ма-
лярстві. Характерною рисою є алегоричність та
звернення до фантастичної міфології.
Рисами, які вперше з’являються в іконописі і є
характерними для рококо — це трактування дра-
перій. У стилево перехідних творах площини тіла
майстри можуть ще трактуватися, як у бароко —
повновиді обличчя, з рум’янцями на щоках, проте
драперії та одяг уже складаються із ламаних ліній,
часто з використанням контурності, що додає їм
різкості у трактуванні. В інших іконах цього пері-
оду, виконаних у стилі рококо, трактування тіла є
натуралістичним, контурні лінії та риси обличчя є
с-подібно вигнутими, волосся трактується схоже
як полум’я на рокайлях — чіткими хвилястими пас-
мами. Стирається чітка межа між зображенням чо-
ловічого та жіночого обличчя, чоловічі постаті ста-
ють більш витонченими. Фігури переважно зобра-
жені у русі, вигнуті та викручені, ніби їх рух іде та
розвивається по спіралі. Силует фігури виражає її
емоційність, часто є розірваним, може складатися
зі складно заломаних ліній, а тому є різким у по-
рівнянні з плавними обрисами фігур, що викорис-
товувалися у бароко. Це чітко бачимо по зобра-
женні пальців рук, вони тонкі, складно вигнуті та
напружені. Можемо спостерігати зображення дра-
перій, що розвиваються — ламані площини, різко
заломані прямі та гострі канти, контрастні золоті
асисти, які часто використовують на насичених або
темних площинах. У живописі для зображення одя-
гу та драперій іконописці використовують яскраві
відкриті кольори — особливо люблять червоний,
синій. Натомість при трактуванні тіла використо-
вують багато відтінків рожевого для м’якого його
моделювання. Таким чином твориться своєрідний
контраст між тілом та одягом. Зникає пишна оздо-
ба одягу великими квітами. На зміну їм приходить
невеликий акуратний рокайлевий орнамент, що
розміщується переважно по краях одягу. На іко-
нах бачимо зображення великої кількості дрібних
деталей одягу, прикрас.
«У другій половині XVIII ст. поступово з’яв-
ляються елементи нової іконографії, міцнішають ре-
алістичні риси і виразно визначаються впливи то-
дішнього мистецького стилю рококо» [2, c. 193]. Ряд
тем у другій половині XVIII ст. в українському іко-
нописі набуває дещо іншого, ніж раніше, трактуван-
ня. Багатофігурні ікони малярі створюють як зміс-
тово складні композиції, що мають закручений сю-
жет. У творах майстри використовують алегоричні
та символічні зображення.
У іконописі посилюється увага до старозавітних
тем, розвивається та розширюється іконографія ан-
гельських сил. Значно більшу увагу майстри почи-
нають приділяти до сцен житія окремих святих.
У XVIII ст. для виконання деяких композицій
ікон, як зразок, використовували грав’юри чи рисун-
кові оригінали, зокрема ілюстрації богослужбових
книг. Проте, використання таких взірців не знижу-
ють мистецької цінності іконописних творів.
Майстри-іконописці та духовенство, яке здійснюва-
ло богословський нагляд за ікономалюванням в Укра-
Олена БакОвИЧ534
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
їні, розуміли різницю між зображенням у книжцi
(графікою), котра є iлюстрацiєю до тексту, призна-
ченою подати вiзуальний образ прочитаного, та
iконою, яка має інші призначення — молитовні,
лiтургiйнi, i лише частково iлюстративнi. На зраз-
ках захiдних та українських гравюр iконописці вчи-
лися будувати простiр, перспективу, вирiшувати рiзнi
композицiйнi завдання. «Іконографічні мотиви за-
хідноєвропейських зразків значно розширили діапа-
зон українського іконопису такими композиціями,
які стояли поза межами іконопису і були вже, по суті,
світськими картинами» [3, c. 106].
Вiд графічних зразків майстри брали мотив, а
побудова композиції та саме зображення вже були
авторськими, аналогічно як і кольорове вирішен-
ня, яке мало свою символіку. Суть запозичень із
західних зразків полягає у запозиченні краси, тоб-
то сам принцип естетики української ікони, а не
наслiдування конкретних західних зразкiв. Це ще
раз підтверджує освіченість майстрів і досконалiсть
української ікони. Мова йде про навчання, добре
вишколення, а не про бездумне й некритичне пе-
ренесення в українську iкону захiдного матерiалу.
Завдяки стародрукам, що періодично з’являються
у братських, монастирських, єпископських і при-
ватних друкарнях, іконографічна інформація дохо-
дила до найвіддаленіших церков краю, збагачую-
чи досвід місцевих іконописців. Використання та-
ких графічних зразків стає звичним у другій
половині XVIII ст. Незважаючи на такі тенденції
велика кількість композицій все ж виконувались
без використання зразків.
Прикладом ікони, виконаної з використанням
графічного зразка, є двобічній феретрон 1775 р. з
церкви Об’явлення Івана Богослова с. Воскресінці
Рогатинського р-ну. З одного боку розміщено іко-
ну св. Миколая, з іншого — Благовіщення. «Іко-
нографічним зразком для сцени «Благовіщення»
була гравюра західноєвропейського походження, ва-
ріації якої зустрічаються в мідьоритах Й. Гочем-
ського (видання Почаївської Лаври), малярстві
отців-василіян і скульптурі М. Полейовського
(скульптурна група у вівтарній частині Вірменської
церкви Станіславова)» [5, c. 176]. Це багатофігур-
на композиція: праворуч сидить Богородиця, голо-
ва її покрита світлою хустиною, з-під якої видно
темне волосся. Ліворуч зображений архангел Гав-
риїл на хмарах, який піднятою правою рукою пока-
зує на зображення Святого Духа, а лівою простя-
гає Богородиці лілеї. Архангел зображений у склад-
ному ракурсі, він ніби стоїть до нас у фас, проте
корпус його ледь розвернутий праворуч, а голова
зображена практично у профіль та звернена до Бо-
городиці. На задньому плані бачимо зображення ще
декількох ангелів. По центру у верхній частині іко-
ни у сяйві зображено Святого Духа, що сходить на
Богородицю у вигляді голуба. На цій іконі основну
частину становить живопис і досить мало тла, тло
не золочене. Натомість зображення св. Миколая,
що розташоване з іншого боку феретрону, є тради-
ційним. Постать у фас правою рукою благословляє,
у лівій тримає Євангеліє. Тло різьблене з викорис-
танням рокайлевих мотивів з полум’ям, німб гла-
денький. Аналогічні мотиви використані для деко-
рування одягу святого та Книги, а також для плас-
тичного різьблення феретрону. Колорит ікони
стриманий, переважають червоні та синьо-зеленкаві
відтінки. М’яко модельоване обличчя та руки, одяг
трактований більш графічно та контрастно.
Також до іконографічних композицій, які подані
в дусі західноєвропейського жанрового живопису, є
ікона «Стрітення» другої половини XVIII ст. з церк-
ви арх. Михаїла, с. Чесники Рогатинського р-ну [5,
c. 177]. Ця ікона «належить до художньо-
функціонального типу якісно нових іконописних зо-
бражень, які з’явилися в церковному інтер’єрі вна-
слідок «латинізуючих» тенденцій другої половини
XVIII ст. … Акцентовано психологічний момент
упізнання Симеоном Господа (Лк. 2,21— 40). За-
мість обов’язкових для традиційної іконографії об-
разів пророчиці Анни, яка, поряд з Марією та Йо-
сипом, виступала свідком події, введено зображен-
ня двох храмових служок» [5, c. 177]. Постаті
прислуги зображені у відповідному одязі та з довги-
ми запаленими свічками у руках. Богородиця — у
червоній довгій туніці та синій накидці з зеленим ви-
воротом. Голова покрита накидкою, але з-під неї ви-
дно акуратно зачесане волосся, прикрашене черво-
ною стрічкою. Колорит ікони є досить насиченим.
Тонально ікона виконана таким чином, що найсвіт-
лішим є її центр, власне зображення Дитини Хрис-
та на білій драперії та лику Богородиці. Аналогічно
до попередньо розглянутої композиції Благовіщен-
ня тло різьблене з використанням рокайлевих моти-
535Засоби вираження мистецьких стилів в іконописі другої половини XvIII ст. на Західному Поділлі
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
вів з полум’ям, а німби гладенькі. У нижній лівій час-
тині композиції зображення двох білих голубів —
«згадка про ритуальні пожертви, які приносили до
єрусалимського храму, й натяк на майбутню «хрес-
ну» долю Ісуса. Манера виконання твору наближе-
на до стилістики галицьких монументальних розпи-
сів напрямку рококо, зокрема творчості малярів-
василіян XVIII ст.» [5, c. 177].
Цікавою є композиція «Бичування Христа»
кін. XVIII ст., яка є завершенням фронтона бічно-
го вівтаря, присвяченого Христу з ц. Василія Вели-
кого з с. Чесники Рогатинського р-ну. Ця сцена є
однією із сцен страстей Господніх, які набувають
поширення з XVII ст., та вводять у іконостас як
окремий пасійний ярус. Композиція є вертикально
витягнутою. В її центрі зображено постать Христа,
який припав до землі. Праворуч та ліворуч від Ньо-
го зображено його катів. «Цікавою ознакою твору
є конкретизація національного типажу та конфесій-
ної належності персонажів, що катують Христа —
мусульманин, юдей, воїн-католик. У формах зріло-
го рококо виконано контрастно помальоване черво-
ним і зеленим кольорами обрамлення з накладною
різьбою» [5, c. 177]. У свідомості віруючого сюже-
ти «Страстей Христових» були не тільки оповіддю
про драматичні епізоди життя Христа, але й вчили
довготерпінню, закликали до жертовності, прими-
рення зі стражданнями.
У сюжетні ікони майстри могли вводити у компо-
зиції певні елементи побуту рідної культури сучас-
ної їм доби, що повинно було зробити ікону доступ-
нішою для розуміння та сприйняття. Часто на іко-
нах цього періоду ми можемо бачити зображення
сучасних історичних особистостей у їх традиційно-
му одязі. Також іконописці могли змiнювати кiлькiсть
постатей та їх композиційне розміщення, викорис-
товувати різні варіанти жестів. Використання таких
моментів наближає ікони до картин на релігійну те-
матику, проте розглядати їх лише у побутовому планi
не можна, адже це, перш за все, ікона, а не картина.
Ікона відображає божественні події, акцентує увагу
на важливості цієї події, на виконанні Божого пла-
ну серед усієї буденності подiй.
Серед ікон Західного Поділля у період рококо
збільшується кількість підписаних творів. Така
тенденція пов’язана із змінами у самоусвідомлен-
ні іконописців та певній зміні поглядів щодо іко-
нопису. Хоча багато творів все ж залишаються
анонімними за індивідуальними образотворчими
ознаками та особливостями, ми можемо визначи-
ти їх приналежність до певного регіону чи іконо-
графічного осередку.
Імена малярiв iкон також могли бути зафiксованi
у рiзних церковних i свiтських документах. Маємо
відомості про деяких майстрів, які працювали на те-
риторії Західного Поділля у другій пол. XVIII ст.
Зокрема, це Стефан — теребовльський маляр, у
1770 р. розписував церкву в с. Олександрівка [4,
c. 164]; Бойко Петро — народний маляр
кін. XVIII — поч. ХІХ ст., автор процесійного фе-
ретрону із зображенням св. Миколая та Богороди-
ці для церкви с. Уїзд на Рогатинщині [5, c. 201]. Та-
кож маємо підпис маляра Костирка на мальованому
процесійному хресті 1756 р. [5, c. 201] та рогатин-
ського маляра кін. XVIII — поч. ХІХ ст. Котась-
ковського А.П. на іконі Богородиці [5, c. 204].
Дещо більше інформації маємо про Антона Ли-
сицького (Лесицького) —маляра поч. XVIII ст. з
м. Рогатина [4, c. 143]. Збережено ряд підписаних
ікон, зокрема у церкві с. Голдовичі в іконостасі на
іконі празників є його підпис [4, c. 143]; підписана
і датована ікона Воскресіння Господнє празниково-
го ярусу іконостаса церкви села Голодівка (нині
с. Луковище); ще одна ікона Воскресіння із збірки
Івано-Франківського обласного художнього музею
з датою 1775 р. [5, c. 205]. У другій половині
XVIII ст. для празникового ярусу замість ікон Зі-
шестя в ад малюють ікони Воскресіння Христово-
го. До XVII ст. іконографія Воскресіння Христо-
вого відображалась на іконах переважно як «Зішес-
тя Христа в ад». Лише починаючи з XVII ст.
з’являється окрема іконографія сюжету «Воскре-
сіння Христове» в західному іконописі, а згодом по-
ширюється і на східну іконографію. Така іконогра-
фія відображає воскреслого Христа з ранами. Ан-
тон Лисицький на іконі Воскресіння 1777 р. з
Рогатина зображає момент, коли Христос злітає
вгору з відкритого гробу, поруч знаходяться воїни,
що падають на землю. На таких іконах ще можуть
бути присутні жони-мироносиці або апостоли, але
у розглянутій композиції їх немає. У цій іконогра-
фічній схемі також бачимо характерну деталь для
таких композицій — Христос тримає у руці хоруг-
ву із зображенням хреста. У цей же час набувають
Олена БакОвИЧ536
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
поширення дотичні до «Зішестя Христа в ад» та
«Воскресіння Христа» сюжети: «Ангел на гробі
Господнім», «Не торкайся до Мене».
Еволюція іконопису та використання «нових» іко-
нографічних сюжетів пов’язана та спричинена струк-
турними змінами у процесі розвитку іконостаса,
адже більшість ікон малювали саме до іконостасів.
У другій половині XVIII ст. для іконопису Захід-
ного Поділля характерною рисою є збільшення ролі
скульптурної пластики, що виявляється в іконах іко-
ностасів та пристінних вівтарів у формі рельєфних
площин, які можуть замінювати мальовані площини
на іконах. Також поширення набувають ікони із на-
кладними рельєфними шатами. Така тенденція на-
буває поширення внаслідок збільшення використан-
ня рельєфних зображень з фігурною позолоченою
плоскорізьбою орнамента на дияконських вратах
(починаючи із середини XVIII ст.).
Ікони із рельєфно виконаним одягом на Західно-
му Поділлі зустрічаємо у середині XVIII ст. При-
кладами є барокові ікони Христа на троні та Хрис-
та Пантократора середини XVIII ст. із Заліщик [6,
c. 272] на Тернопільщині. Також із рельєфно вико-
наним одягом є три намісні короновані ікони —
Христа, Богородиці з Дитям, св. Миколая та ікона
Христа Пантократора з апостольського ярусу з іко-
ностаса другої половини XVIII ст. церкви св. Ди-
митрія у Ремезівцях на Золочівщині. Ще одним при-
кладом використання рельєфних площин у іконопи-
сі є намісні ікони Христа Пантократора та
Богородиці Одигітрії ц. Івана Богослова у с. Жуків
на Бережанщині. На цих іконах аналогічно до роз-
глянутих нами із с. Ремезівці, лики виконані живо-
писно, а руки та одяг — рельєфно.
З цього можемо зробити висновок, що ікони із
рельєфними площинами можуть бути як самостій-
ним завершеним твором, так і складовою частиною
у структурі іконостаса.
Ікони, виконані із рельєфними площинами, вико-
ристовують не лише в іконостасах, але й у пристін-
них вівтарях, як, наприклад, центральна ікона св. Па-
раскеви у вівтарі з однойменної церкви у с. Пору-
чин на Бережанщині. Також аналогічні ікони
зустрічаємо й у головних римо-католицьких вівта-
рях, як приклад — ікона Новозавітньої Трійці у па-
рафіяльному костелі св. Трійці у Микулинцях [8,
іл. 143] (Тернопілька обл.), рельєфна ікона Возне-
сіння Марії з костелу у Монастириськах [1, c. 123]
(Тернопільська обл.).
У кінці XVIII ст. в іконопис проникають тенден-
ції класицизму. Вони виражаються у реалістичності
трактування зображення, створенні ідеалізованого
образу, зменшенні уваги до внутрішнього світу зо-
бражуваного та меншій драматичності. Щодо коло-
ристичного вирішення ікон, то зменшується їх кон-
трастність, бачимо плавні кольорові переходи. У мо-
делюванні тіла, зокрема ликів, можемо спостерігати
певну схожість з іконами бароко. Продовжується
тенденція до реалістичного передання образу, пра-
вильних ідеалізованих рис обличчя та фігури, для зо-
браження драперій майстри використовують м’яке
світло тіньове моделювання, без різких контурів та
контрастів. Композиційно ікони цього стилю є зба-
лансованими, часто із чітко виділеним центром. За-
галом стиль класицизм у іконописі є своєрідним про-
довженням стилю бароко.
Розглянуті нами тенденції та особливості іконо-
пису другої половини XVIII ст. на Західному По-
діллі показують нам його унікальність, що твори-
лася на основі безперервної традиції українського
національного образотворчого сакрального мисте-
цтва у поєднанні із західноєвропейськими мис-
тецькими впливами.
1. возницький Б. Пінзель / Б.Г. Возницький. — Віль-
шаниця : Бош, 2007. — 144 с.
2. Жолтовський П. Станковий живопис / П.М. Жолтов-
ський // Історія українського мистецтва : в 6 т. /
ред. М.П. Бажан. — К. : Жовтень, 1968. — Т. 3. Мис-
тецтво другої половини XVII — XVIII ст. — 437 с.
3. Жолтовський П. Український живопис XVII—
XVIII ст. / П.М. Жолтовський. — К. : Наукова дум-
ка, 1978. — 328 с.
4. Жолтовський П. Художнє життя на Україні в XVI—
XVIII ст. / П.М. Жолтовський. — К. : Наукова дум-
ка, 1983. — 178 с.
5. Мельник в. Сакральне мистецтво Галичини XV—
XX століть в експозиції Івано-Франківського худож-
нього музею / Віктор Мельник // Путівник-каталог. —
Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2007. — 224 с.
6. Українські ікони XIII—XVIII ст. з приватних колек-
цій / Олег Сидор. — Львів : Родовід, 2003. — 336 с.
7. Чуйко О. Роль чину св. Василія Великого у розвитку
культурно-мистецького життя Західної України
XVIII століття / О.Д. Чуйко // Вісник ХДАДМ. —
2006. — № 12. — С. 149—158.
8. Koscioly i klasztory rzymosko katolickie dawnego wojewodzt wa
rus kiego. — Krakow : Krakow, 1996 — T. 4. — 465 s.
537Засоби вираження мистецьких стилів в іконописі другої половини XvIII ст. на Західному Поділлі
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
Olena Bakovych
ON EXPRESSIVE MEANS
OF ARTISTIC STYLES OF ICONOGRAPHY
AT THE SECOND HALF XVIII c.
IN WESTERN PODILIA
In the article have been considers some examples of icono-
graphy spread in the second half of XVIII c. along Wes-
tern Podilia with the task to discover the impacts of artistic
styles and corresponding means of expression; definitions
have been given to characteristic features and trends in in-
terpretations of iconographic images; innovations in con-
tents, compositions and visual iconological approaches, in-
fluenced by Western art and constant national tendencies
have been traced.
Keywords: Baroque, means of expression, Western Podilia,
icon, icon-painting, classicism, Rococo style, trends.
Олена Бакович
СРЕДСТВА ВЫРАЖЕНИЯ
ХУДОЖЕСТВЕННЫХ СТИЛЕЙ
В ИКОНОПИСИ ВТОРОЙ ПОЛОВИНЫ XVIII в.
НА ЗАПАДНОМ ПОДОЛЬЕ
В статье рассматривается иконопись второй половины
XVIII в. Западного Подолья на предмет влияния художе-
ственных стилей и присущих средств их выражения, опре-
делены характерные черты и тенденции в трактовке образа
в иконописи; прослежены нововведения в содержательной,
композиционной и изобразительной трактовке в иконопи-
си под влиянием западноевропейского искусства и посто-
янные национальные тенденции.
Ключевые слова: барокко, средства выражения, Запад-
ное Подолье, икона, иконопись, классицизм, рококо,
стиль, тенденции.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94955 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T18:01:44Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бакович, О. 2016-02-12T18:23:35Z 2016-02-12T18:23:35Z 2013 Засоби вираження мистецьких стилів в іконописі другої половини XVIII ст. на Західному Поділлі / О. Бакович // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 532-537. — Бібліогр.: 8 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94955 У статті розглядається іконопис другої половини XVIII ст. Західного Поділля щодо впливу мистецьких стилів та притаманних засобів їх вираження; визначено характерні риси та тенденції у трактуванні образу в іконописі; простежено нововведення у змістовому, композиційному та образотворчому трактуванні в іконописі під впливом західноєвропейського мистецтва та сталі національні тенденції. In the article have been considers some examples of iconography spread in the second half of XVIII c. along Western Podilia with the task to discover the impacts of artistic styles and corresponding means of expression; definitions have been given to characteristic features and trends in interpretations of iconographic images; innovations in contents, compositions and visual iconological approaches, influenced by Western art and constant national tendencies have been traced. В статье рассматривается иконопись второй половины XVIII в. Западного Подолья на предмет влияния художественных стилей и присущих средств их выражения, определены характерные черты и тенденции в трактовке образа в иконописи; прослежены нововведения в содержательной, композиционной и изобразительной трактовке в иконописи под влиянием западноевропейского искусства и постоянные национальные тенденции. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Засоби вираження мистецьких стилів в іконописі другої половини XVIII ст. на Західному Поділлі On expressive means of artistic styles of iconography at the second half XVIII c. in Western Podilia Средства выражения художественных стилей в иконописи второй половины XVIII в. на Западном Подолье Article published earlier |
| spellingShingle | Засоби вираження мистецьких стилів в іконописі другої половини XVIII ст. на Західному Поділлі Бакович, О. Статті |
| title | Засоби вираження мистецьких стилів в іконописі другої половини XVIII ст. на Західному Поділлі |
| title_alt | On expressive means of artistic styles of iconography at the second half XVIII c. in Western Podilia Средства выражения художественных стилей в иконописи второй половины XVIII в. на Западном Подолье |
| title_full | Засоби вираження мистецьких стилів в іконописі другої половини XVIII ст. на Західному Поділлі |
| title_fullStr | Засоби вираження мистецьких стилів в іконописі другої половини XVIII ст. на Західному Поділлі |
| title_full_unstemmed | Засоби вираження мистецьких стилів в іконописі другої половини XVIII ст. на Західному Поділлі |
| title_short | Засоби вираження мистецьких стилів в іконописі другої половини XVIII ст. на Західному Поділлі |
| title_sort | засоби вираження мистецьких стилів в іконописі другої половини xviii ст. на західному поділлі |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94955 |
| work_keys_str_mv | AT bakovičo zasobiviražennâmistecʹkihstilívvíkonopisídrugoípolovinixviiistnazahídnomupodíllí AT bakovičo onexpressivemeansofartisticstylesoficonographyatthesecondhalfxviiicinwesternpodilia AT bakovičo sredstvavyraženiâhudožestvennyhstileivikonopisivtoroipolovinyxviiivnazapadnompodolʹe |