Антропоморфізм у сучасній скульптурі

У статті розглядається кілька прикладів сучасних тривимірних арт-об’єктів, інсталяцій, які тяжіють до категорії монументальної скульптури. Аналіз проводиться у площині їх схожості з людським тілом, як прагнення апелювати до людських філософських проблем, уникаючи прямого зображення фігуративних...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Народознавчі зошити
Datum:	2013
1. Verfasser:	Одрехівський, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2013
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94958
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Антропоморфізм у сучасній скульптурі / В. Одрехівський // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 558-561. — Бібліогр.: 2 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94958
record_format	dspace
spelling	Одрехівський, В. 2016-02-12T18:28:44Z 2016-02-12T18:28:44Z 2013 Антропоморфізм у сучасній скульптурі / В. Одрехівський // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 558-561. — Бібліогр.: 2 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94958 У статті розглядається кілька прикладів сучасних тривимірних арт-об’єктів, інсталяцій, які тяжіють до категорії монументальної скульптури. Аналіз проводиться у площині їх схожості з людським тілом, як прагнення апелювати до людських філософських проблем, уникаючи прямого зображення фігуративних форм. In the article have been considered some examples of contemporary three-dimensioned art-objects, installations etc. that tend to a category of monumental sculpture. Analysis has been processed as for their similarity to a human body and in authors’ endeavor of turn to a problem field of philosophy, in artists’ avoidance of intermediate image of figurative forms. В статье рассмотрены некоторые примеры современных трехмерных арт-объектов, инсталляций, которые тяготеют к категории монументальной скульптуры. Анализ проводится в плоскости их сходства с человеческим телом, как стремление апеллировать к человеческим философским проблемам, избегая прямого изображения фигуративных форм. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Антропоморфізм у сучасній скульптурі On anthropomorphism in contemporary sculpture Антропоморфизм в современной скульптуре Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Антропоморфізм у сучасній скульптурі
spellingShingle	Антропоморфізм у сучасній скульптурі Одрехівський, В. Статті
title_short	Антропоморфізм у сучасній скульптурі
title_full	Антропоморфізм у сучасній скульптурі
title_fullStr	Антропоморфізм у сучасній скульптурі
title_full_unstemmed	Антропоморфізм у сучасній скульптурі
title_sort	антропоморфізм у сучасній скульптурі
author	Одрехівський, В.
author_facet	Одрехівський, В.
topic	Статті
topic_facet	Статті
publishDate	2013
language	Ukrainian
container_title	Народознавчі зошити
publisher	Інститут народознавства НАН України
format	Article
title_alt	On anthropomorphism in contemporary sculpture Антропоморфизм в современной скульптуре
description	У статті розглядається кілька прикладів сучасних тривимірних арт-об’єктів, інсталяцій, які тяжіють до категорії монументальної скульптури. Аналіз проводиться у площині їх схожості з людським тілом, як прагнення апелювати до людських філософських проблем, уникаючи прямого зображення фігуративних форм. In the article have been considered some examples of contemporary three-dimensioned art-objects, installations etc. that tend to a category of monumental sculpture. Analysis has been processed as for their similarity to a human body and in authors’ endeavor of turn to a problem field of philosophy, in artists’ avoidance of intermediate image of figurative forms. В статье рассмотрены некоторые примеры современных трехмерных арт-объектов, инсталляций, которые тяготеют к категории монументальной скульптуры. Анализ проводится в плоскости их сходства с человеческим телом, как стремление апеллировать к человеческим философским проблемам, избегая прямого изображения фигуративных форм.
issn	1028-5091
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94958
citation_txt	Антропоморфізм у сучасній скульптурі / В. Одрехівський // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 558-561. — Бібліогр.: 2 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT odrehívsʹkiiv antropomorfízmusučasníiskulʹpturí AT odrehívsʹkiiv onanthropomorphismincontemporarysculpture AT odrehívsʹkiiv antropomorfizmvsovremennoiskulʹpture
first_indexed	2025-11-26T02:48:26Z
last_indexed	2025-11-26T02:48:26Z
_version_	1850609308656467968
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 Незважаючи на абстрактність форм, що при- таманна значній частині сучасної скульпту- ри, спостерігається певна тенденція до уподі- бнення і створення візуальних зв’язків із люди- ною і властивостями її тіла. Тому метою нашого пошуку є проведення аналізу деяких прикладів сучасної скульптури в площині її схожості і зв’яз- ку з тілом людини. У своїх теоретичних пошуках, які по-особливому стосуються скульптури ХХ століття, її відмінності від творів попередніх етапів в історії, історик мисте- цтва Розалінд Краус зазначає: «Огюст Роден і Кон- стантин Бранкузі зробили перше зусилля для того, щоб змістити точку походження тіла з середини на поверхню. Сучасна скульптура активно продовжує це зміщення за допомогою формальної і абстрактної мови. Ця абстракція робить те, що нам стає все складніше виявити, впізнати людське тіло у цих мі- німалістичних творах, складніше також через наші упередження проектувати себе у їхній простір. Але наше тіло і досвід, який з нього випливає, не станов- лять меншої частини сюжету цієї скульптури, навіть якщо вона потребує кількох сотень тон землі» [1]. Ця концепція дає нам змогу зрозуміти, що людське тіло може бути навіть в найбільш абстрактних формах, достатньо помітити і зрозуміти його в об’ємах, харак- тері ліній і матеріалах, які закладені у скульптурі. Більшість мінімалістичних скульптурних творів середини ХХ ст. були відчутно такого самого роз- міру, що й людське тіло. Незважаючи на свою ре- дукцію засобів вираження, скульптура прагне збе- рігати свій зв’язок із людиною як об’єктом пластич- ного дослідження. В результаті — враження внутрішнього світу, створене цими творами, може відповідати антропоморфічній проекції. Для прикладу ми візьмемо кілька монументаль- них арт-об’єктів, які були створені нещодавно. В од- ному з найбільших і найвідоміших виставкових за- лів Парижа Ґранд Пале, який був побудований у 1900 р. для Всесвітньої виставки, починаючи з 2007 р. відбувається проект «Монумента». Він по- лягає в тому, що кожного року запрошують одного відомого митця для створення монументальної ро- боти, призначеної для гігантського внутрішнього простору цієї будівлі — під його скляним нефом. Для другого випуску цієї виставки у 2008 р. був за- прошений американський скульптор-мінімаліст Рі- чард Серра, який запропонував композицію «Про- менад». Річард Серра є яскравим представником те-© В. ОДРЕХІВСЬКИЙ, 2013 Василь ОДРЕХІВСЬКИЙ АНТРОПОМОРФІЗМ У СУЧАСНІЙ СКУЛЬПТУРІ У статті розглядається кілька прикладів сучасних триви- мірних арт-об’єктів, інсталяцій, які тяжіють до категорії монументальної скульптури. Аналіз проводиться у площи- ні їх схожості з людським тілом, як прагнення апелювати до людських філософських проблем, уникаючи прямого зо- браження фігуративних форм. Ключові слова: антропоморфізм, скульптура, тіло, органічність. 559антропоморфізм у сучасній скульптурі ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 чії арт-мінімаль і одним з його основоположників і активних діячів ще з 1960-х років. У своїх скульпту- рах він цікавиться вагою, гравітацією, важкістю, рів- новагою, організацією простору. Композиція «Променад» (Іл. 1) складається з п’яти величезних сталевих листів прямокутної фор- ми висотою 17 метрів, шириною — 4 метри і ва- гою — 75 тонн кожен, які вертикально поставлені в ряд вздовж поперечної осі зали Гранд Пале, тво- рячи своєрідний ритм. Погляд глядача заінтригова- ний не тільки їхнім гігантизмом. Ці скульптури на кілька градусів є нахилені в боки — кожен сталевий лист в інший бік. Вони створюють враження, ніби глибоко вгрузли в землю, але в той же час — ніби повільно рухаються. Робота Річарда Серра «Променад» продовжує встановлювати свою аналогію відносно до людсько- го тіла. Мало важливо, що розміри цієї роботи ви- ходять далеко за людський масштаб. Розалінд Кра- ус, говорячи про певний зв’язок форм мінімалістич- них творів і людини у своїй статті про скульптуру Річарда Серра, ще в 1986 р. висуває думку: «Є очевидно, що, певним чином, значна частина скуль- птур Річарда Серри служить образом людського тіла. Якщо точніше, вона працює як моделювання, імітування (у найрізноманітнішому вигляді) теми людини, як образ ідеального стану спокою чи ін- тенціональність дії, верховенства причини чи від- мова від почуттів. Крім того, вона добре працює незалежно від її ступеня фактичної подібності з людським тілом. Вся генерація скульпторів модер- ністів першої течії демонструвала здатність скуль- птури відтворювати сюжет людини у вигляді най- простіших і найзвичайніших форм: починаючи від форми яйця до чашки чаю. Найважливішим тут є тільки те, що скульптури пропонують глядачеві сприйняття людського сюжету, про який вони скан- дують з наполегливістю — те, що повинне нас в першу чергу цікавити» [1]. Недаремно композиція з цих мінімалістичних скульптур Річарда Серра називається «Променад» (в перекладі з франц. — «прогулянка»). Вона може уособлювати образ велетня, який крокує, йде, і кож- на з цих стел немовби фіксує момент кроку, наступ- ний відрізок шляху, мить дотику цієї постаті із зем- лею. Завдяки невеликому нахилу в бік кожної з цих стел створюється поступова динаміка, в якій і уособ- люється це крокування. При такій висоті і вазі в кіль- кадесят тонн — кожен із цих п’яти сталевих плас- тів, навіть при зовсім невеликому нахилі, наповне- ний внутрішньою енергією і володіє вираженою динамікою, а при наближенні глядача до них може Іл. 1. Річард Серра, «Променад», сталь, 5 листів 17 х 4 х 0,2 м, Гранд Пале, Париж, 2008 Іл. 2. Аніш Капур, «Левіафан», мембрана PVC, 34 х 72 х 100 м, Гранд Пале, Париж, 2011 Іл. 3. Аніш Капур, «Левіафан» (вигляд із середини), мемб- рана PVC, 34 х 72 х 100 м, Гранд Пале, Париж, 2011 василь ОДРЕХівСЬкИЙ560 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 виникати невелике запаморочення і відчуття реаль- ного падіння цих пластів. Пізніше, у 2011 р., «Монумента» представляє британського художника індійського походження Аніша Капура і його творіння «Левіафан» (Іл. 2). Скульптури Аніша Капура давно мали тенден- цію до досить таки агресивного вторгнення в поле зору глядача, як і до просторової окупації, запо- внення найбільш можливого рівня. Висота «Ле- віафана» складає майже 35 метрів, сягаючи лімі- тів простору, він майже торкається до металевих конструкцій стелі палацу. Створений з мембрани PVC, цей твір склада- ється з чотирьох з’єднаних між собою надутих сфер (наповнених повітрям) і які творять єдиний об’єкт скульптури. Займаючи площу приблизно 150 кв. м, скульптура в плані нагадує трилисник, який повністю повторює внутрішню форму пала- цу: як стверджує сам художник, «простір диктує пропозицію». Через свою монументальність і спосіб розвитку у просторі, неможливо мати ці- лісний вигляд скульптури. Обходячи її з усіх бо- ків, глядач уявно відтворює властиву їй форму трилисника більш чи менш точним способом. Але на початку глядачеві пропонується ввійти безпосередньо всередину в «Левіафана» (Іл. 3). Активне світло, яким наповнений виставковий зал завдяки скляному дахові, відіграє важливу роль — воно просвічує темно-вишневу мембрану скульпту- ри і перетворює замкнений простір інтер’єру інста- ляції, наповнюючи його темно-червоним кров’яним монохромом, в який пірнає і занурюється глядач. У цьому творі, як і в інших творах художника, ко- лір грає істотну роль, оскільки він є фундаменталь- ним елементом загалом у мистецтві Аніша Капу- ра. Метою художника було створити особливу асоці- ацію з чимось тілесним, органічним, і дати змогу глядачеві ввійти всередину в нього. Фактично, скульптура просто поглинає гляда- чів. «Левіафан» є образом біблійного монстра, втілення темної і могутньої сили. В той же час Аніш Капур заявляв про свою скульптуру, що він мав намір створити три «діри-увігнутості», а не три «об’єми-наповненості» в цьому хрестоподібному про- сторі Гранд Пале. Йдеться про бажання створити об- раз «внутрішності», про тіло. До певної міри це може апелювати до форм Вілендорфської Венери, до чо- гось дуже жіночного. Наповнити цей простір чимось чи просто ввійти — це зробити його вагітним. Трохи раніше, у 2002 р., Аніш Капур реалізував свою скульптуру «Марсіас» (Іл. 4, 5) в рамках про- екту «Серії Юнілевер» для Національного музею модерного і сучасного мистецтва Тейт Модерн у Лондоні. За принципом це аналогічний проект «Мо- нументі»: щороку художники створюють спеці- альний монументальний твір для найбільшої зали цього музею — Турбін Хол — з метою перео- смислити цей простір, втрутитися в нього, запро- понувати новий погляд. Більшість проектів, реа- лізованих для цього місця, є гігантськими — це, мабуть, сам простір навіює розміри творів. «Марсіас», довжиною 155 метрів і 35 метрів ви- сотою, досягає максимальних вимірів простору. Дво- Іл. 4. Аніш Капур, «Марсіас», мембрана PVC, 35 х 23 х 155 м, Тейт Модерн, Лондон, 2002 Іл. 5. Аніш Капур, «Марсіас», мембрана PVC, 35 х 23 х 155 м, Тейт Модерн, Лондон, 2002 561антропоморфізм у сучасній скульптурі ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 стороння труба зроблена з мембрани PVC і натяг- нута на три величезні сталеві обручі — мабуть най- більш «сайт-специфічна» інсталяція (з англ. «si te-spe cific» — термін, яким позначається проек- тування і приналежність твору мистецтва для кон- кретно визначеного місця) з-поміж усіх робіт, які були реалізовані для цієї зали. Твір, якому властива поведінка колонізатора свого власного середовища. Сатир Марсій, який кинув виклик Аполлону, був засуджений до тортур і з нього здерли шкіру жив- цем. Цей жорстокий грецький міф дає назву цій скульптурі, як стверджує Аніш Капур: «В міфі Мар- сіас грав краще на флейті, ніж Аполлон. Мстивий бог наказав зняти шкіру сатирові живцем за цю об- разу. Для мене «Марсіас» є здертою шкірою з тіла, а також об’єктом, який нібито запрошує в нього ввій- ти. Я не шукаю ефектів постановки, натомість мене цікавить постійна конфронтація людини з просто- ром через твір» [2]. «Марсіас» Аніша Капура нагадує мускул, на- тягнуту шкіру, барабанну перетинку… Всі ці об- рази органів є демонстровані поза їхнім тілом, на які схожа робота британського скульптора. Граю- чи на поверхні і зовнішньому вигляді речей, Аніш Капур надає шкірі особливої ролі. Шкіра позна- чає межу між «внутрішнім» і «зовнішнім». Це якраз і означає цей пошук мистецтва, який шукає глибоке на поверхні. «Марсіас» постає незвичною і містичною фор- мою. Ми запитуємо себе: що є «Марсіас»? З його яйцеподібною та еліпсовидною формою він може бути також екзотичним фруктом або хижацькою рос- линою. Але, зважаючи на його червоний колір, на- сичений і глибокий, характер матеріалу і текстури — ми, мабуть, віддамо перевагу людському органу. В будь-якому випадку ця інсталяція має в собі одно- значно щось органічне. Виконання багатьох творів у «кров’яному» чер- воному кольорі характеризує зацікавлення Аніша Капура внутрішністю тіла. Зрештою, як він і саме зазначає, він намагається працювати з особливим типом червоного, таким як кров, як здерта шкіра. В той же час він пробує перевести зовнішній експери- мент з надзвичайно великими об’ємами на деякий внутрішній досвід. Художник має надію, що цей до- свід буде рухатися від простого моменту вісцераль- ної близькості до чогось більш складного, що може становити страх і, можливо, піднесене. Він відверто зацікавлений в ідеї містичності речей, що й часто ста- новить своєрідну базу його концепцій. Ми бачимо, що художники для створення певно- го образу добиваються асоціації з органічним тілом або людським тілом всіма можливими фізичними і естетичними методами, такими як форма, колір, тек- стура, природні властивості опірності тощо. Вони не намагаються відобразити людину через відтворення реальної чи стилізованої форми людського тіла, а на- впаки — уникають цього. Наскільки предметом філософії і основним питан- ням є відношення «людина — світ», настільки ху- дожників у мистецтві теж цікавить питання люди- ни, і, незважаючи на далеку за схожістю до люд- ського тіла форму, розглянуті нами скульптури апелюють якраз до філософських проблем людини. 1. krauss R. Passages, une histoire de la sculpture de Rodin à Smithson / R. Krauss. — Paris : Éditions Macula pour l’édition en langue française, 1977. — 318 p. 2. Duponchelle v. L’infini selon Anish Kapoor [Елек- тронний ресурс] / V. Duponchelle // Paris : Le Figaro, 02.05.2011. — Режим доступу до джере- ла: http://www.lefigaro.fr/culture/2011 /05/02/ 03004-20110502ARTFIG00616-l-infini-selon- anish-kapoor.php. vasyl Odrekhivsky ON ANTHROPOMORPHISM IN CONTEMPORARY SCULPTURE In the article have been considered some examples of contempo- rary three-dimensioned art-objects, installations etc. that tend to a category of monumental sculpture. Analysis has been pro- cessed as for their similarity to a human body and in authors’ endeavor of turn to a problem field of philosophy, in artists’ avoidance of intermediate image of figurative forms. Keywords: anthropomorphism, sculpture, body, organics васыль Одрехивскый АНТРОПОМОРФИЗМ В СОВРЕМЕННОЙ СКУЛЬПТУРЕ В статье рассмотрены некоторые примеры современных трехмерных арт-объектов, инсталляций, которые тяготеют к категории монументальной скульптуры. Анализ проводится в плоскости их сходства с человеческим телом, как стремле- ние апеллировать к человеческим философским проблемам, избегая прямого изображения фигуративных форм. Ключевые слова: антропоморфизм, скульптура, тело, органичность.

Антропоморфізм у сучасній скульптурі

Institution

Ähnliche Einträge