Між особистим і політичним: ґендерні особливості досвіду жінок-учасниць національно-визвольних змагань на західно-українських землях у 1940—1950-х роках
У статті розглядається співвідношення приватного і політичного в межах жіночого досвіду участі у національно-визвольних змаганнях на західно-українських теренах у
 1940—1950-х роках. На основі аналізу особистих спогадів жінок-підпільниць з’ясовується, як жінки поєднували
 сімейні ц...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94962 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Між особистим і політичним: ґендерні особливості досвіду жінок-учасниць національно-визвольних змагань на західно-українських землях у 1940—1950-х роках / О. Кісь // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 591-599. — Бібліогр.: 42 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860230731137024000 |
|---|---|
| author | Кісь, О. |
| author_facet | Кісь, О. |
| citation_txt | Між особистим і політичним: ґендерні особливості досвіду жінок-учасниць національно-визвольних змагань на західно-українських землях у 1940—1950-х роках / О. Кісь // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 591-599. — Бібліогр.: 42 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | У статті розглядається співвідношення приватного і політичного в межах жіночого досвіду участі у національно-визвольних змаганнях на західно-українських теренах у
1940—1950-х роках. На основі аналізу особистих спогадів жінок-підпільниць з’ясовується, як жінки поєднували
сімейні цінності та національні переконання в контексті
своєї активної участі у збройному підпіллі, узгоджували
уявлення та практики материнства та сімейні функції, що їх
пропагувала ідеологія націоналізму, зі своєю активною
роллю у цій специфічній фазі процесу націєтворення.
This article explores how personal and political issues were intertwined
in the experiences of women participating in the of the national
liberation struggle on Western Ukrainian territories in the
1940—50s. Based on the analysis of former female partisans’
testimonies, this study examines how women combined their traditional
family values with their political persuations in the context
of their active involvement into the armed guerilla war, how women
negotiated the ideas and practices of motherhood and gendered
family roles as propagated by the nationalist ideology with their
agency in this specific phase of the Ukrainian national project.
В этой статье рассмотрено соотношение частного и политического в рамках женского опыта участия в национально-освободительной борьбе на западно-украинских землях в
1940—50-х годах. На основе анализа личных воспоминаний
женщин-подпольщиц, показано, как женщины совмещали семейные ценности и национальные убеждения в контексте своего активного участия в вооруженном подполье, как женщины
сочетали представления и практики материнства, поощряемые
в рамках идеологии национализма, со своей активной ролью в
этом особом периоде украинского национального проекта.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:21:51Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
Дослідники, що вивчають взаємини жінки і нації,
доводять, що у процесах націєтворення у різних
культурно-історичних контекстах жінкам зазвичай
відводиться подвійна роль: з одного боку, їх вважа-
ють насамперед відповідальними за (природне та
культурне) відтворення нації, з іншого — жінка по-
стає як метафора самої Нації, її символічна репрезен-
тація. У національних проектах жінок вкрай рідко
сприймають як активних учасниць націєтворчого про-
цесу, натомість наголошуючи їхні материнські функ-
ції та роль хранительок традицій [31, c. 312—316].
Таке бачення ролі жінки простежується й в ідеоло-
гії українського націоналізму, що засвідчують деякі про-
пагандистські матеріали часів національно-визвольних
змагань середини ХХ ст. Так, у тексті «До питання
призначення української жінки» М. Рак закликає жі-
нок до активної участі у національних змаганнях, про-
те звертає увагу на демографічні втрати українців за
радянської влади та в контексті Другої світової війни і
наголошує: «Та це ще не значить, що воєнізація є осно-
вним призначенням жіноцтва. Воно надальше не сміє
забувати про свій обов’язок стати мамою і основою здо-
рової української родини. Це тим більше, що ми муси-
мо мати здорове, сильне тілом та духом поповнення,
зміну, що гідно пішла би слідами своїх великих праді-
дів (…). Ми дійшли до основних питань призначення
українського жіноцтва, це: а) дати якнайбільше й як-
найздоровіше молоде покоління та б) підготовлятися
до зриву й державного будівництва» [1, арк. 1, 3]. Важ-
ливо з’ясувати, як на практиці реалізувалися ці ідеї та
настанови у часі боротьби ОУН та УПА за незалеж-
ність України середини ХХ ст., що вирізнялася осо-
бливо масовою участю жінок. Це дасть змогу не лише
зрозуміти, якою мірою жінки були активними учасни-
цями українського національного проекту, але й про-
стежити, як такий досвід впливав на їхні традиційні сі-
мейні цінності та ролі (дружини, матері, дочки).
Перші спроби осмислити досвід жіноцтва у
національно-визвольних змаганнях на західноукра-
їнських теренах з’явилися вже незабаром після при-
душення національного руху опору радянською вла-
дою [14]. Однак з того часу здобутки істориків у цій
царині аж надто скромні. Тривалий час публікації
про діяльність ОУН та УПА фактично оминали мов-
чанням участь та внески жіноцтва. Навіть у сучас-
них фундаментальних історичних розвідках ця про-
блематика або взагалі не акцентується, або згаду-
ється кількома рядками, на рівні загальних тез «про
важливі функції та завдання, які виконували жінки © О. КІСЬ, 2013
Оксана КІСЬ
МІЖ ОСОБИСТИМ І ПОЛІТИЧНИМ:
ҐЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ
ДОСВІДУ ЖІНОК-УЧАСНИЦЬ
НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИХ
ЗМАГАНЬ НА ЗАХІДНО-
УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
у 1940—1950-х роках
У статті розглядається співвідношення приватного і полі-
тичного в межах жіночого досвіду участі у національно-
визвольних змаганнях на західно-українських теренах у
1940—1950-х роках. На основі аналізу особистих спога-
дів жінок-підпільниць з’ясовується, як жінки поєднували
сімейні цінності та національні переконання в контексті
своєї активної участі у збройному підпіллі, узгоджували
уявлення та практики материнства та сімейні функції, що їх
пропагувала ідеологія націоналізму, зі своєю активною
роллю у цій специфічній фазі процесу націєтворення.
Ключові слова: українські жінки, національно-визвольні
змагання, материнство, жіночність, ХХ століття.
Оксана кіСЬ592
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
в УПА» [5; 6; 11; 21]. Очевидно, що це не допома-
гає скласти повноцінне уявлення про масштаби і фор-
мат участі жінок та особливості жіночого досвіду у
національному підпіллі. До того ж, біографічні до-
слідження про видатних учасників та провідників
підпілля також демонструють загальну недооцінку
жіночих внесків, бо в абсолютній більшості випад-
ків у них представлені саме чоловічі життєписи. На-
приклад, у двотомнику П. Содоля «Українська По-
встанча Армія, 1943—49: Довідник» у розділі «Ке-
рівництво воюючої України» серед 338 біографічних
довідок знаходимо лише 17 постатей жінок [27].
Тенденцію вітчизняних істориків національно-
визвольних змагань зосереджувати увагу головно на
висвітленні діяльності чоловіків — політичних про-
відників, ідеологів та бойових командирів — помі-
тили також дослідники [13]. Разюча невідповідність
поміж численним членством жінок в ОУН та УПА,
з одного боку, та вражаюче малою кількістю ґрун-
товних досліджень специфіки жіночого досвіду під-
пілля, з іншого, викликає низку запитань та вимагає
аналізу ставлення до жінок і в національному підпіл-
лі, і в українській історіографії.
Офіційні практики вшанування пам’яті героїв-
повстанців також не віддають належного жіночому вне-
ску у боротьбу. Серед численних пам’ятників, меморі-
алів та навіть вулиць, названих на честь підпільників,
годі зустріти жіночі імена. Така ситуація ігнорування,
замовчування та забування ролі жінок у збройній бо-
ротьбі, як засвідчують дослідження в інших країнах, є,
на жаль, досить, типовою: після війни простежується
тенденція не згадувати про їх участь та внески, хоч яки-
ми б поважними були їхні заслуги перед батьківщиною.
Практично повсюдно жіночий воєнний героїзм та зви-
тяга маргіналізуються, тривіалізуються та витісняють-
ся з колективної пам’яті у повоєнний час. Люсі Ноакс,
аналізуючи роль жінок у британському війську у пер-
шій половині ХХ ст., слушно зауважила: «Хоча істо-
рично жінки завжди виконували різноманітні ролі у час
війни, жінка-воїн завжди залишалася маргінальною по-
статтю як у війську, яке вело війни, так і в нашій пам’яті
про оті війни» [32, c. 12].
Водночас в останні роки спостерігаємо зростання
суспільного інтересу до особливостей жіночої участі
у національно-визвольних змаганнях. Українські
ЗМІ (газети, телебачення та інтернет-видання) не-
одноразово порушували цю тему [35; 37; 38; 39; 41].
Преса української діаспори також висвітлювала пи-
тання історії жінок-підпільниць [42]. Зростанню сус-
пільного зацікавлення до участі жінок в національно-
визвольних змаганнях сприяла й виставка «УПА: Іс-
торія нескорених», організована СБУ у співпраці з
Центром дослідження національно-визвольного руху
та Інститутом національної пам’яті у 2008—2009 ро-
ках: два її стенди (із тридцяти двох) були присвяче-
ні жінкам-підпільницям. Представлені у виставці до-
кументи засвідчували, що функції, які були покладе-
ні переважно на жіноцтво, становили важливу і
невід’ємну частину діяльності ОУН та УПА [36].
Протягом останнього десятиліття вийшло друком
і тепер доступно широкому читацькому загалові кіль-
ка професійно написаних біографій видатних підпіль-
ниць (Катерини Зарицької [16], Людмили Фої [7],
Галини Голояд [8], Галини Дидик [19]. Утім, показо-
во, що досі не опубліковано повноцінного життєпису
Дарії Ребет (1913—1992) — єдиної жінки у прово-
ді ОУН, авторки проекту «Устрій УГВР» та членки-
ні президії УГВР, голови Політради ОУН (з 1955) —
історія цієї виняткової жінки все ще очікує свого гід-
ного дослідника [20]. Особливу роль у відновленні
історичної пам’яті та справедливої оцінки внесків жі-
нок у національно-визвольні змагання відіграють біо-
графічні довідники [28], які відтворюють масштаби і
формат участі жінок і дівчат у підпіллі, їх вік, соціаль-
не походження, освіту, їхні подальші долі.
Нині лише кілька істориків серйозно зосередже-
ні на дослідженні особливостей саме жіночого досві-
ду національно-визвольних змагань (Джефрі Бурдс
[2], Леся Онишко [17; 18], Олена Петренко [22;
33]). Утім, їхні праці ґрунтуються переважно на ана-
лізі архівних документів: такі джерела можуть дати
багато інформації про діяльність організації, проте
найчастіше мало що повідомляють про особистий до-
свід повстанців, їх щоденне життя та взаємодії, зна-
чення, яке вони надавали своїй участі у підпіллі,
вплив здобутого досвіду на їхній світогляд тощо.
Саме такі — повсякденний, людський, ґендер-
ний — рівні діяльності підпілля розкривають особис-
ті спогади безпосередніх учасниць тих подій. Тому для
дослідників вкрай важливо, що в останні роки опублі-
ковано декілька розгорнутих мемуарів та автобіогра-
фій колишніх підпільниць (Марія Савчин [26], Гали-
на Коханська [12], Анна Карванська-Байляк [10] та
інші). Інші видання (збірки біографічних нарисів [25],
593Між особистим і політичним: ґендерні особливості досвіду жінок-учасниць національно-визвольних змагань…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
публікації усних спогадів [3; 4; 9; 29; 30]), що безпо-
середньо висвітлюють участь жінок в ОУН та УПА,
суттєво розширюють наші знання щодо ролей, функ-
цій та особливостей досвіду жінок у цих організаціях.
Особисті спогади віддзеркалюють насамперед безпо-
середній досвід оповідачки, змальовують конкретні
епізоди з її минулого, містять більше подробиць по-
всякдення; у них знаходимо унікальні відомості про
щоденне життя повстанців, позбавлені пафосу описи
їхнього побуту та взаємин поміж членами ОУН та
учасниками УПА, розкривають мотивацію їхніх дій
та вчинків тощо. Особливо важливо, що такі розпові-
ді жінок значною мірою зосереджуються саме на осо-
бливостях жіночого досвіду підпільної боротьби: вони
не лише інформують про формат жіночих функцій та
обов’язків в структурі та діяльності ОУН та УПА, але
й дають змогу простежити зміни у системі цінностей,
свідомості та трибі життя жінок на тлі цього нового до-
свіду, виявити, як самі жінки оцінюють свою участь у
підпіллі, яке значення мав цей досвід для їхнього по-
дальшого життя. Водночас, жіночі розповіді мають
свою особливість: панівний нині героїчний наратив про
національно-визвольні змагання задав певну дискур-
сивну рамку спогадам колишніх підпільниць, в яку до-
волі складно вписати їхній особистий суто жіночий до-
свід. Теми, пов’язані із романтичними стосунками, ті-
лесністю та сексуальністю, ба навіть побутом,
здоров’ям, особистими конфліктами тощо виявляють-
ся маргіналізованими у жіночих мемуарах чи навіть
цілковито витісненими, замовчаними. Довідатися саме
про ці аспекти повсякдення підпільниць можна хіба
що за допомогою методів усної історії, хоча запитан-
ня на ці теми викликають здивування і зніяковіння опо-
відачок, які вважають їх малозначущими, не вартими
історичного дослідження.
Доступні нині джерела дають змогу частково ре-
конструювати формат та масштаби участі жінок у
національно-визвольній боротьбі на західно-
українських теренах у середині ХХ ст. та проаналі-
зувати її ґендерні особливості. У цій статті на осно-
ві особистих спогадів жінок-підпільниць буде проа-
налізовано, як співвідносилося приватне і політичне
в межах жіночого досвіду підпілля, а саме, як поєд-
нували жінки сімейні та національні цінності в кон-
тексті своєї активної участі у національно-визвольних
змаганнях, якою мірою шлюб, материнство та ро-
динні стосунки узгоджувалися чи конфліктували з
активною роллю жінок у цій специфічній фазі про-
цесу націєтворення.
Вагомим фактором, що посилював мотивацію жі-
нок до членства в ОУН та активної участі в діяль-
ності УПА, окрім світоглядних та політичних пере-
конань, були особисті стосунки з чоловіками члена-
ми ОУН та бійцями УПА. У спогадах жінок
раз-по-раз зустрічаються розповіді про те, як дру-
жина пішла у підпілля вслід за чоловіком, дівчина
заради коханого лікувала та переховувала повстан-
ців, сестра носила їжу братам у ліс тощо.
Є підстави стверджувати, що абсолютна більшість
дівчат, які активно долучилися до боротьби, були юн-
ками. Як свідчать біографічні дані сотень жінок-
учасниць визвольних змагань, членкинями ОУН вони
ставали ще до повноліття — деякі навіть у 15—17 ро-
ків, і вже у 19—20 років на них нерідко покладали від-
повідальність за виконання керівних функцій різного
рівня (повітові, районні, станичні тощо) у тій чи іншій
ділянці роботи ОУН та УПА [28]. Психофізіологіч-
ні особливості юнацького віку визначали установку на
романтичні стосунки з протилежною статтю. Не слід
забувати, що пропаганда УПА формувала досить іде-
алізований образ відважного лицаря-повстанця з при-
таманним йому ореолом героїзму, мужності, що не-
одмінно викликало захоплення дівчат. До всього ін-
шого, романтизм, бунтівні настрої, бажання
випробувати свої сили і самоствердитися, певний аван-
тюризм, потяг до пригод тощо, що властиві молоді, та-
кож варто враховувати, досліджуючи мотиви масово-
го вступу молоді до лав повстанців. Як свідчать чис-
ленні спогади колишніх підпільниць, особисті зв’язки
з повстанцями формували у жінок особливу відданість,
стимулювали їхню кмітливість та винахідливість у
скрутних ситуаціях, додавали витривалості та терпін-
ня зносити повсякденні труднощі подвійного життя та
тортури у разі арешту, штовхали на ризиковані та ге-
роїчні вчинки.
Буремні часи, війна та підпільна боротьба не зу-
пинили плину життя з усіма його суто людськими
проявами. Навіть у польових умовах, у часи переслі-
дувань і конспірації молоді люди продовжували за-
кохуватися і навіть одружуватися [4, c. 260—261,
269]. Хоча розповіді про шлюби серед підпільників
зустрічаються чи не у кожному спогаді, на сьогодні
історикам вдалося віднайти в архівах лише два доку-
менти, які були «свідоцтвами про одруження». В. Ко-
Оксана кіСЬ594
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
вальчук у своїй розвідці представив саморобне (ви-
готовлене на друкарській машинці) свідоцтво про
шлюб 28 травня 1951 р. двох членів Організації укра-
їнських націоналістів-бандерівців — 29-річного Ва-
силя Сарчука (псевдонім «Яків») та 27-річної Ліди
Зубрицької («Оля»). Доля цієї пари віддзеркалює
долю багатьох подруж підпільників: за кілька міся-
ців після одруження чоловік загинув у бою, а дружи-
ну, яка встигла народити сина, у грудні 1951 р. схо-
пили та засудили до 10 років таборів [40].
Подібне сталося і з Марією Курочкою, яка стала
членкинею ОУН у 17 років, а у 20 вийшла заміж за
іншого члена ОУН. Уже за місяць по одруженні обоє
вступили до лав УПА, а невдовзі чоловік загинув у
бою [25, c. 101]. Одруження із жінками-
однодумцями, які фактично були їхніми товаришка-
ми по боротьбі, було доволі поширене серед провід-
ників ОУН та УПА різного рівня, та їхня роль все
ж сприймалася як допоміжна та дорадча.
Шлюбна церемонія зазвичай зводилася до таєм-
ного вінчання і проходила в колі найближчих бойо-
вих побратимів. Усе відбувалося скромно, лише зрід-
ка — із музиками, танцями й піснями. Марія Сав-
чин («Марічка»), тоді — надрайонова Українського
Червоного хреста, у своїх спогадах докладно описує
своє одруження із Василем Галасою («Орланом»),
полковником УПА. Вони побралися 27 травня
1945 року майже відкрито: село Брилинці (нині те-
риторія Польщі) на той час було в руках повстанців.
Того дня шлюб брала ще одна повстанська пара —
«Тарас» зі «Святославою» [26, c. 91—92].
За загальним правилом, для одруження повста-
нець мав отримати згоду (схвалення) свого коман-
дира [9, c. 120]. Зазвичай такі наміри не викликали
застережень, якщо обоє молодят були у підпіллі. Од-
нак якщо повстанець хотів одружитися з цивільною
дівчиною, такі «змішані» шлюби були небажані. Ко-
мандири розглядали такі справи дуже прискіпливо,
вивчаючи особу нареченої та оцінюючи, як вона
впливатиме на моральний дух бійця, чи не підбурю-
ватиме його покинути боротьбу, або, що гірше, чи
через неї НКВС не намагатиметься здобути інфор-
мацію чи завербувати цього повстанця 1.
В кожному разі, командування УПА не заохочу-
вало присутність жінок у військових одиницях, вва-
1 Інтерв’ю з Марією Савчин-Пискір (1925—2013). Записа-
ла Оксана Кісь 5—6 травня 2010 р. у м. Мілвокі (США).
жаючи, що це може негативно позначитися на бойо-
вому дусі бійців [35]. Справді, кількість жінок у се-
редовищі повстанців була значно менша за чоловіків,
і лише небагатьом одруженим повстанцям вдавалося
мати хоч якесь сексуальне життя. Очевидно, що за та-
ких обставин це могло викликати заздрість чи навіть
зазіхання інших. Тому до моралі та поведінки самих
жінок були підвищені вимоги, вони мали намагатися
підтримувати рівні та дружні стосунки з усіма товари-
шами, щоб не провокувати заздрощів чи ревнощів,
суперництва поміж повстанцями (навіть невинний
флірт міг обернутися конфліктом), що підірвало б їх
бойовий дух та поставило піз загрозу боєздатність цієї
групи. Одружені повстанці не демонстрували своїх по-
чуттів публічно, а часом взагалі перебували у різних
групах та зустрічалися вкрай рідко.
Саме з цього приводу дуже відверто висловилася у
своїх спогадах Марія Савчин: «Здавалось би, парти-
занська боротьба створювала її учасникам психологіч-
ні умовини для сексуальної розв’язности. Там були всі
елементи до того: непевність завтрашнього дня, май-
же приреченість умерти, що спонукує бажання насо-
лоди не опісля, а зараз, бо завтра може не прийти. Чи-
сельна перевага чоловіків була велика, що давало жін-
кам можливість відносно легко знайти собі друга,
залюбитись. Були кохання, залицяння, але, Боже мій,
як воно треба було поводитись по-пуританськи, дис-
кретно і не виставлятись перед іншими, щоб не демо-
ралізувати середовища...» [26, c. 102].
З іншого боку, присутність жінок у криївках мала
також і позитивний вплив на повстанців, бо створю-
вала ілюзію «нормального життя»: жінки зазвичай
виконували традиційні ролі господинь, опікунок і
розрадниць в особливо психологічно складних та
стресових умовах глибокого підпілля 2. Таке двознач-
не становище жінок в УПА — водночас бажана і
небажана присутність серед повстанців — наклада-
ло на жінок особливу відповідальність: вимоги до їх
моралі та поведінки були жорсткіші. Таким чином,
не лише у побутовому, але й у психологічному сенсі
життя жінок у підпіллі було вкрай складне.
Ще одним контроверзійним аспектом жіночої учас-
ті у підпіллі було материнство. Ця тема раз у раз зри-
нає у спогадах жінок. Оминаючи мовчанням обста-
вини зачаття (бажаність чи небажаність вагітності,
2 Інтерв’ю з Марією Савчин-Пискір (1925—2013). Записа-
ла Оксана Кісь 5—6 травня 2010 р. у м. Мілвокі (США).
595Між особистим і політичним: ґендерні особливості досвіду жінок-учасниць національно-визвольних змагань…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
доступність контрацептивів, можливість перериван-
ня вагітності тощо), жінки часто і докладно розпові-
дають про неймовірні труднощі, яких їм довелося до-
свідчити протягом вагітності, під час та після пологів.
Особливо важко доводилося тим, хто перебував на
нелегальному становищі або безпосередньо у бойових
підрозділах УПА. Підпільниці змушені були перехо-
вуватись по чужих оселях, постійно змінюючи місце
проживання та часто здійснювати піші нічні перехо-
ди на значні відстані. Очевидно, що вагітність чи не-
мовля суттєво зменшували мобільність жінки, збіль-
шували ризик її викриття і арешту.
Показовою є історія Ірини Булат зі с. Краківець.
Перебуваючи у підпіллі разом із своїм чоловіком, вона
завагітніла, то ж у червні 1946, на шостому місяці ва-
гітності, вийшла з лісів та надалі таємно мешкала по
хатах лояльних до УПА селян, а у вересні вона наро-
дила донечку. Протягом кількох місяців їй довелося
поневірятися із немовлям на руках, втікати з-під аре-
шту та переховуватися від переслідувань, неоднора-
зово змінювати місце проживання, у січневу хуртови-
ну долаючи до 10 км бездоріжжям. Врешті вона зму-
шена була залишити кількамісячну дитину під опікою
чужих людей та таємно емігрувати [4, c. 133—138].
Ще гірше доводилося жінкам, вагітність та поло-
ги яких проходили в польових умовах. Так сталося з
Марією Курочкою, якої чоловік-повстанець заги-
нув через два місяці після шлюбу. Впродовж усієї
вагітності жінка продовжувала брати участь у бойо-
вих акціях УПА, а коли прийшов час пологів, наро-
дила сина у тісній і темній земляній криївці, що була
викопана серед рівного поля, де переховувалося ще
п’ятеро партизан, в тому числі й поранені. Пологи
прийняв один з них, на пелюшки подерли сорочки.
Двотижнева облога блокувала криївку, то ж повстан-
ці і молода матір потерпали від спраги і голоду. Ди-
тину виховали батьки Марії. Коли ж після її повер-
нення з 25-річного ув’язнення син не признав її за
матір, жінка збожеволіла [25, c. 101—102].
Вагітна жінка чи, тим більше, породілля, ставала не
лише тягарем для повстанців, суттєво зменшуючи мо-
більність групи та вимагаючи додаткових умов для сво-
го побуту. Навіть переведена на легальне становище
(а саме в такий спосіб зазвичай чинили із жінками на
порозі материнства), вона ставала легкою мішенню
для каральних органів і слабкою ланкою для повстан-
ців. У спогадах нерідко трапляються згадки про те, що
каральні органи влаштовували засідки у помешканнях
жінок чи відстежували тих, хто їх відвідував, у надії,
що батько підтримуватиме зв’язок із родиною.
Усвідомлюючи такий ризик, повстанці виказува-
ли виняткову обережність і найчастіше фактично пе-
реривали усі контакти із жінкою. Що означало це
для колишньої підпільниці? Усунення від активної
участі у боротьбі, ізоляція, підозри, втрата друзів та
контактів, втрата моральної і матеріальної підтрим-
ки, життя у постійній напрузі, життя самотньої ма-
тері... Не складно уявити, яким неоднозначним мало
бути ставлення до материнства серед жінок, усім сер-
цем відданих боротьбі за національну ідею.
Фактично материнство — ця фундаментальна, за
традиційними уявленнями, функція і роль жінки, всту-
пала у гостру суперечність з її активною участю у бо-
ротьбі. Марія Савчин відверто говорить: «Та вінчали-
ся деякі, але... то не були обставини на життя для ро-
дини. Це було шось протилежне до родини. Знаєте,
жінка хоче творити життя, мати родину, мати дітей, а
то є боротьба, яка вбиває людей, яка є проти того при-
роднього розвитку…» 3. Тому деякі підпільниці при-
ймали вкрай важке — цілковито несумісне з традицій-
ними уявленнями про головне покликання жінки — рі-
шення: вони відмовлялися від виконання своїх
материнських обов’язків задля продовження бороть-
би. Таку долю обрала, зокрема, Дарія Ребет, одна з
провідниць ОУН, яка залишила свого двохрічного сина
на виховання в інших людей та присвятила своє життя
національній справі [24]. Подібний важкий вибір дві-
чі мусила зробити й згадана раніше Марія Савчин: вті-
каючи від переслідувань польської поліції, вона поки-
нула свого двохрічного первістка Зенона (доля якого
невідома), а другого сина Тарасика, якого немовлям
віддала під опіку далеких родичів, вона змогла побачи-
ти уже дорослим чоловіком через кілька десятків років
[26, c. 129—130, 267—270]. У своїх мемуарах вона
пояснює своє рішення: «Я так робила, як мені наказу-
вало моє серце та сумління. Пішла в підпілля, бо почу-
вала, що повинна була піти. А де боротьба, там і жерт-
ви. Вони не минули і нашої родини» [24, c. 268].
Промовистою у цьому сенсі є доля 37-річної вдо-
ви Ганни Свистун: матір п’ятьох дітей була актив-
ною підпільницею, виконувала функції зв’язкової та
кур’єра, була арешована та зазнала катувань, а від-
3 Інтерв’ю з Марією Савчин-Пискір (1925—2013). Записа-
ла Оксана Кісь 5—6 травня 2010 р. у м. Мілвокі (США).
Оксана кіСЬ596
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
так пішла у підпілля, залишивши дітей на опіку ста-
рої матері. Ганна брала участь у бойових операціях
УПА, була поранена підчас облави, схоплена та за-
суджена до 25-річного ув’язнення, а після амністії
таки повернулася до своєї родини [25, c. 86—87].
Такий самий вибір зробила й Катерина Подольська,
яка услід за чоловіком пішла у підпілля, залишивши
двох малолітніх дітей під опікою старих батьків [3,
c. 51]. Фактично, піднесення національної свідомос-
ті українських жінок в умовах збройного протисто-
яння зумовило зміни в їхній структурі цінностей: жін-
ки свідомо жертвували своїми материнськими по-
чуттями і обов’язками на користь національної ідеї.
Проте саме в таких ситуаціях особливо гостро про-
являлася суто жіноча солідарність. Йдеться про взає-
мопоміч жінок, коли потрібно було доглянути дітей, які
залишилися сиротами чи коли їхня матір залишалася у
підпіллі, була ув’язнена чи змушена переховуватись від
переслідувань. «А вона залюбилася... І потім як вона
народила дитину — ту дитину десь треба було приміс-
тити, треба було її відвідувати, а тоді вона вертається —
і може тоді хтось таки був, що тоді її слідив. І потім ста-
лося так, що її в криївці не було, як він самогубство по-
повнив, коли криївка була вже цілковито в совєтських
руках... А Марічка тоді не була — пішла сина відвіда-
ти і залишилася з дитиною. Комплікація, що робити з
дитиною, де її дати? Та жінка не буде цілий час тою ди-
тиною опікуватися... Вона в тій ситуації критичній взя-
ла, а шо ти будеш дальше робити з тим?» 4.
Наявні матеріали засвідчують, що тривалий до-
гляд чужих дітей чи навіть усиновлення були доволі
поширеною практикою у часи національно-
визвольних змагань [4, c. 151, 140—143]. Фактич-
но можемо говорити про формування інституту со-
лідарного соціального материнства: в умовах спіль-
ної загрози українські жінки вірогідно почували
певну спільність обов’язку і відповідальності за всіх
дітей, розглядаючи їх як «своїх», «наших».
Щоб уникнути такого важкого вибору — між ма-
теринством і активною участю у національно-визвольній
боротьбі — деякі дівчата свідомо відмовлялися від
будь-яких романтичних (і відповідно статевих) стосун-
ків на час визвольної війни та відкладати свої сімейні
плани на пізніший, більш відповідний для створення
родини час. Наприклад, Богдана Пилипчук поясню-
4 Інтерв’ю з Ярославою Саламахою (1924 р. н.). Записала
Оксана Кісь 12 березня 2012 р. у м. Нью Арку (США).
вала свою самотність так: «Один мені говорив, каже,
чо я заміж не виходжу, то я сказала: «Буде Україна
[вільна] — вийду заміж!» 5. Інша колишня підпільни-
ця Ярослава Саламаха (1924 р. н.) була навіть більш
категорична у своїх поглядах: «Дівчина, яка була в
УПА, повинна була мати свою сильну позицію, і вся-
кі любовні справи не повинні бути на першому місці.
Як ти вже рішаєшся йти і боротися — то має бути дис-
ципліна, військова дисципліна, і люди, які не можуть її
дотримуватися — не можуть бути в підпільній праці.
То не є місце на супружжа, то не є місце на всякі лю-
бовні справи (...)» 6. Ярослава Саламаха засвідчила,
що при зустрічах із дівчатами-підпільницями, які були
в її підпорядкуванні, вона постійно наголошувала на
пріоритетності боротьби і необхідності стримувати свої
романтичні пориви, то ж серед її підлеглих випадків
одруження і народження дітей не було.
Жертовне материнство проявлялося й в інший спо-
сіб. Це стосується також тих жінок, сини та дочки яких
пішли у партизани. У спогадах не знаходимо жодної
згадки про те, щоб матір протидіяла вступу своєї дити-
ни до УПА, хоча багато з них пішли у підпілля у віці
15—16 років. Трагічною була доля матерів, вже дорос-
лі діти яких загинули чи були арештовані і зазнали тор-
тур. У спогадах жінок раз по раз трапляються розпо-
віді про згорьовану матір, сина якої вбили під час ка-
ральної операції, а вона не мала змоги навіть оплакати
чи належно поховати його [25, c. 114; 23, с. 32—35].
Важливо не забувати, що підпільниці часто скерову-
валися для роботи в інші — часом дуже віддалені —
населені пункти, де жили нелегально, серед людей, які
співчували боротьбі, вдаючи їхніх родичок. Водночас
вони змушені були розірвати будь-які зв’язки з влас-
ною родиною, і їхні рідні батьки не мали найменшого
уявлення про те, де перебуває їхня дочка, чи жива 7.
Фактично, їм (як і іншим підпільникам) доводилося зрі-
катися своїх родинних стосунків заради інтересів наці-
ональної справи. Ця практика вочевидь також супере-
чить традиційним уявленням про жінок, як тих, хто бе-
реже та підтримує родинні зв’язки, згуртовує родину.
Материнські та загалом родинні почуття жінок
були їхнім слабким місцем у разі арешту. За свідчен-
нями радянських та німецьких слідчих, на допитах
5 Інтерв’ю з Богданою Пилипчук (1922 р. н.). Записала
Оксана Кісь 28 вересня 2007 р. у Львові.
6 Інтерв’ю з Ярославою Саламахою.
7 Інтерв’ю з Богданою Пилипчук.
597Між особистим і політичним: ґендерні особливості досвіду жінок-учасниць національно-визвольних змагань…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
підпільниці трималися стійкіше за чоловіків, їх важ-
че було переконати логічними аргументами чи зла-
мати тортурами, тоді як шантаж родиною, погрози
розправи над сім’єю виявлялися одним з найдієві-
ших важелів тиску на жінку [2, c. 307; 34].
З іншого боку, цивільне населення, і насамперед
жінки, старші люди та діти, які не були безпосеред-
ньо залучені до участі в ОУН та УПА, опинялися під
перехресним вогнем воюючих сторін і справді часто
ставали мимовільними жертвами збройного протисто-
яння. Дуже ризикованою була ситуація цивільних жі-
нок, які формально не були членками організації і не
перебували у глибокому підпіллі, але допомагали по-
встанцям за місцем свого постійного проживання.
Якщо під час облави та обшуку каральні органи зна-
ходили у домі чи на обійсті селян партизанів, на гос-
подарів чекали неминучі жорстокі репресії. Найбільш
поширеною формою покарання за допомогу «ворогам
держави» була депортація у віддалені північно-східні
райони СРСР, що означало не лише втрату батьків-
щини і майна, але й хвороби та смерть у нелюдських
умовах в дорозі та на місці поселення. То ж, свідомі
таких ризиків, жінки часто під час облави вдавалися
до відчайдушних кроків та демонстрували неабияку
винахідливість, маскуючи і приховуючи повстанців.
Нерідко, однак, розправу з «поплічниками воро-
гів радянської влади» чинили на місці. Зі спогадів
довідуємося про випадки, коли, змушуючи здатися
повстанцям, які ховалися в домі та чинили збройний
спротив, карателі підпалювали будинок, залишаючи
його мешканців — жінок і дітей — без даху над го-
ловою і засобів до існування.
Що гірше, нерідко карателі використовували жін-
ку як «живий щит» при облаві чи обшуку, наражаю-
чи її на ризик бути застреленою самими вояками УПА.
В деяких випадках матір під страхом розправи над її
малими дітьми змушували вмовляти повстанців склас-
ти зброю. Доволі типовим видається такий випадок,
що стався у 1944 р. на Тернопіллі: «П’ять днів, ото-
чені в бурті червоними військами, боронилися хлопці
з місцевої боївки «Дуба». На пропозицію здатися від-
повідали відмовою. П’ятого дня до них змусили піти
матір двох малолітніх дітей Катерину Ткач. Крадучись
за безборонною жінкою, вороги мали намір, як тільки
відкриється вихід, закидати його гранатами і увірва-
тися в бурт (печеру). У перестрілці, що зав’язалася,
Катерину вбили, діти залишилися сиротами. Зазна-
вши невдачі, в бурт змусили йти дружину і матір Пань-
ківих [постанців, що переховувались у печері]. Дійшла.
Вернувшись з печери, передала ворогам, що хлопці
сказали: «На муки ворогам не здамося» (...). Десять
хлопців власноручно пострілялися» [25, c. 108].
Співпраця з повстанцями вимагала від жінок зна-
чно більших психологічних зусиль, аніж від чоловіків.
Якщо останні чітко позиціонували себе супроти чин-
ної влади (польської, німецької, радянської), перебу-
ваючи з нею у стані відкритого протистояння (парти-
занської війни), то жінкам часто доводилося вести
«подвійне життя», вдаючи свою лояльність до панів-
ного режиму, з одного боку, та водночас підтримува-
ти тих, хто намагався його зруйнувати. Таким чином,
навіть не беручи безпосередньої участі в операціях
УПА, жінки наражалися на подвійний ризик — бути
покараними владою за співпрацю з повстанцями чи
покараними повстанцями за лояльність до влади.
Особливо нелегко доводилося тим, хто перебував
на легальному становищі, як от вчителька Анна Ко-
цур, про яку згадує Марта Гай: «З початку вчитель-
ської праці робила Нуся кроки на двох дорогах.
Одна — офіційна, в школі, друга — потайна, серед
симпатиків ОУН-УПА. Вчити доводилося і тих, і
тих. А були ще ночі і зустрічі з підпільниками, були
конспіративні завдання і посвист ворожих куль над
дівочою головою...» [15, с. 157].
Крім того, в умовах постійних переслідувань та
загрози арештів і вірогідності (довільної чи мимо-
вільної) зради, а відтак жорстокого покарання від
СБ УПА [1, c. 323—329], необхідно було постій-
но дотримуватися суворої конспірації, і це тримало
повстанців у постійному психологічному напружен-
ні, виховувало у них недовірливість та підозріливість
не лише до чужинців, але й у власному середовищі.
Через це фактично поступово розмивалися родинні
зв’язки, дружні та сусідські стосунки, тобто руйну-
валися традиційні соціальні мережі.
Різноманітна і всебічна участь жінок у національно-
визвольних змаганнях середини ХХ ст. не є належ-
но вивчена і висвітлена у науковій літературі. Уваж-
не прочитання спогадів колишніх підпільниць дає
змогу виявити особливості саме жіночого досвіду бо-
ротьби, зрозуміти його складну та суперечливу сут-
ність. Безпосередня участь у підпіллі (у військових
підрозділах, криївках тощо) вимагала від жінок до-
корінного перегляду традиційних уявлень і практик
Оксана кіСЬ598
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
жіночності. Материнські та загалом родинні почут-
тя жінок робили жінок уразливими, перетворювали
їх на слабку ланку в організації, що могла поставити
під удар безпеку інших повстанців. Фундаменталь-
на, з погляду ідеології українського націоналізму, ма-
теринська роль виявилася несумісною з роллю під-
пільниці, материнство унеможливлювало чи суттєво
ускладнювало подальшу активну участь у боротьбі і
фактично виштовхувало жінку з організації. Попри
те, що ОУН робила особливий наголос на материнсько-
виховних функціях жінок у національному проекті,
практика масового залучення дівчат і жінок до учас-
ті у визвольній боротьбі фактично підривала такі уяв-
лення. Для тисяч українок гасло «Нація понад усе!»
докорінно змінило їхній світогляд та систему вартос-
тей, відсунувши на другий план навіть сімейні цін-
ності та материнство.
1. Галузевий державний архів Служби безпеки Украї-
ни. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 48. — 4 арк.
2. Бурдс Дж. «Москальки»: женщины-агенты и нацио-
налистическое подполье на Западной Украине, 1944—
1948 / Джеффри Бурдс // Социальная История.
Ежегодник’2004. — М. : РОССПЭН, 2004. —
С. 300—339.
3. Віра, Надія, Любов: Спогади жінок / під ред. Марії
Паньків. — Т. 1. — Варшава : Український Архів,
2001. — 426 с.
4. Віра, Надія, Любов: Спогади жінок / під ред. Марії
Паньків. — Т. 2. — Варшава : Український Архів,
2005. — 360 с.
5. вятрович в. Українська Повстанська Армія: історія
нескорених / В. Вятрович, Р. Забілий, І. Дерев’яний,
П. Содоль. — Львів : Центр досліджень визвольного
руху, 2008. — 352 с.
6. Жилюк в. Діяльність ОУН та УПА на Житомирщи-
ні / Вік торія Жилюк. — Рівне : Волинські обереги,
2008. — 308 с.
7. іванченко в. Квітка в червоному пеклі: життєвий
шлях Людмили Фої / Володимир Іванченко // Літо-
пис УПА. — Т. 8. — Торонто ; Львів : Літопис
УПА, 2009. — 114 с. — (Літопис УПА. Серія
«Події і люди»).
8. іванченко в. Життєвий шлях Галини Голояд — «Мар-
ти Гай» / Володимир Іванченко, Олександр Іщук //
Літопис УПА. — Т. 10. — Торонто ; Львів : Літопис
УПА, 2010. — 114 с.
9. Історія однієї фоторафії: спроба саморепрезентації /
під ред. Галини Дацюк. — К. : Спадщина, 2007. —
224 с.
10. карванська-Байляк а. Во ім’я Твоє (Мережане жит-
тям) / Анна Карванська-Байляк. — Варшава : Укра-
їнський Архів, 2000. — 440 с.
11. киричук ю. Український національний рух 40—
50-х років ХХ ст.: ідеологія і практика / Юрій Кири-
чук. — Львів : Добра справа, 2003. — 460 с.
12. коханська Г.З. Україною в серці: спогади / Галина
Коханська // Літопис УПА. — Т. 9. — Львів ; То-
ронто : Літопис УПА, 2008. — 402 с.
13. Мандрик М. Жіночі обличчя українського підпілля —
гендерний принцип чи «чоловіча» історія боротьби (іс-
торіографічне осмислення) / Марія Мандрик //
Культура народов Причерноморья. — № 162. —
2009. — С. 129—134.
14. Марта N. Жінка в українському визвольному русі (з
власних спостережень) / N. Марта // Українська
Повстанська Армія: Збірка документів за 1942—
1950 роки. — Ч. 1. — Мюнхен, 1957.
15. Непохитні / ред. Б. Гордасевич. — Львів : Б. м., 2005. —
C. 157.
16. Онишко л.в. «Нам сонце всміхалось крізь ржавії
ґрати...»: Катерина Зарицька в українському націо-
нально-визвольному русі / Леся Онишко. — Торон-
то ; Львів : Літопис УПА, 2007. — 928 с.
17. Онишко л.в. Катерина Зарицька в українському
національно-визвольному русі (30-ті—40-ві рр.
ХХ ст.) : дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Онишко Ле-
ся Володимирівна ; Інститут українознавства ім. І. Кри-
п’якевича НАН України ; Інститут народознавства
НАН України. — Львів, 2005. — 210 арк.
18. Онишко л. Роль жінки в українському національно-
визвольному русі середини ХХ ст / Леся Онишко //
Український визвольний рух. — Зб. 3. — 2004. — Львів :
Центр досліджень визвольного руху. — С. 30—38.
19. Панченко О. Зв’язкова генерала. Галина Дидик: «…
На жаль, і я жива» / авт.-упоряд. Олександр Панчен-
ко. — Гадяч : Гадяч, 2007. — 264 c.
20. Панченко О. Слово про Дарію Ребет / Олександр
Панченко // Ребет Дарія. На перехрестях визволь-
них змагань. — Гадяч : Гадяч, 2003. — С. 3—23.
21. Патриляк і. Перемога або смерть: український визволь-
ний рух у 1939—1960-х рр. / Іван Патриляк. — Львів :
Центр досліджень визвольного руху, 2012. — 512 с.
22. Петренко О. Інструменталізація страху. Використання
радянськими та польськими органами безпеки жінок-
агетнок у боротьбі проти українського націоналістичного
підпілля / Олена Петренко // Україна Модерна. —
2011. — № 18 (7). — С. 141—167.
23. Плечій Г. Маківкою покликані: Спогади і роздуми
колишньої зв’язкової УПА / Ганна Плечій. — Львів :
Каменяр, 2007. — C. 32—35
24. Ребет Д. Казка і дійсність (З життя однієї матері) /
Дарія Ребет // Ребет Д. На перехрестях визвольних
змагань / за ред. О. Панченка. — Гадяч : Гадяч,
2003. — С. 467—468.
25. Савка Б. «А смерть їх безсмертям зустріла». Нариси, спо-
гади, документи про участь жіноцтва трьох районів Терно-
пілля... в національно-визвольній боротьбі ОУН-УПА /
Богдан Савка. — Тернопіль : Джура, 2003. — 332 с.
599Між особистим і політичним: ґендерні особливості досвіду жінок-учасниць національно-визвольних змагань…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
26. Савчин М. Тисяча доріг (Cпогади) / Марія Сав-
чин // Літопис УПА. — Т. 28. — Торонто ; Львів :
Літопис УПА, 1995. — 600 с.
27. Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943—49:
Довідник / П. Содоль. — Т. 1. — Нью-Йорк : Про-
лог, 1994. — 199 с. ; Т. 2. — Нью-Йорк : Пролог,
1995. — 295 с.
28. Українська жінка у визвольній боротьбі 1940—1950 :
біографічний довідник / упоряд. Надія Мудра. —
Т. 1—3. — Львів : Світ, 2004, 2006, 2009.
29. Усна жіноча історія: повернення / під ред. Галини Да-
цюк. — К. : Спадщина, 2003. — 372 c.
30. Яворівщина у повстанській боротьбі: Розповіді учас-
ників та очевидців / зап. і упоряд. Євген Луньо. —
Т. 1. Наконечне Перше. Наконечне Друге. — Львів :
Літопис, 2005. — 576 с.
31. anthias F. Women and the nation state / Anthias Floya,
Nira Yuval-Davis // Nationalism : The reader /
eds. J. Hutchinson and A.D. Smith. — Oxford : Oxford
University Press, 1994. — P. 312—316.
32. Noakes l. Women in the British Army: War and the
Gentle Sex, 1907—1948 / Lucy Noakes. — New York :
Routledge, 2006. — 224 р.
33. Petrenko O. Anatomy of the Unsaid: Along the Taboo
Lines of Female Participation in the Ukrainian Nationalistic
Underground / Olena Petrenko // Dynamization of
Gender Roles in Wartime / ed. by Ruth Leiserowitz,
Maren Röger. — Warsaw : German Historical Institute,
2012. — P. 241—262
34. Petrenko O. In-Between: Women in the Ukrainian Armed
Underground, 1942—1954 / Olena Petrenko. — Paper
presented at the Fifth Annual Danyliw Research Seminar,
Chair of Ukrainian Studies, University of Ottawa. —
Ottawa, 29—31 October 2009. — 12 p. — (рукопис).
35. Бурнашов Г. Символ жінки-українки / Г. Бурнашов //
Галичина. — 2008. — 7 серпня [електронний ресурс]. —
Режим доступу: http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=
s i n g l e & t x _ t t n e w s [ p S ] = 1 2 1 7 5 3 8 0 0 0 & t x _
ttnews[pL]=2678399&tx_ttnews[arc]=1&tx_
ttnews[pointer]=15&tx_ttnews[tt_news]=1576&tx_ttne
ws[backPid]=41&cHash=19409ea106
36. Виставка «УПА. Історія нескорених» [електронний
ресурс]. — Режим доступу: http://www.cdvr.org.ua/
content/виставка-«упа-історія-нескорених».
37. волошка л. Слава Україні! / Л. Волошка // Україна
Молода. — № 48 (15 березня 2003). — С. 1, 4
[електронний ресурс]. — Режим доступу: http://
www.umoloda.kiev.ua/.
38. вятрович в. Людмила Фоя — агент Апрєльская,
повстанець «Перелесник» / В. Вятрович // Телеві-
зійна служба новин. — Ч. 1—2 (13, 20 січня 2011)
[електронний ресурс]. — Режим доступу: http://tsn.
ua/analitika/lyudmila-foya-agent-apryelskaya-povs-
tanec-perelesnik-chastina-1.html.
39. крайній і. Жіночі обличчя ОУН-УПА // Україна
Молода. — № 105. — 9 червня 2005 [електронний
ресурс]. — Режим доступу: http://www.umoloda.kiev.
ua/number/445/163/16084.
40. ковальчук в. Шлюб по-бандерівськи / Володимир
Ковальчук // Історична правда. [електронний ре-
сурс]. — Режим доступу: www.istpravda.com.ua/
articles/2010/10/18/634/.
41. Панченко О. Доля і чин Галини Дидик: До 100-річчя
зв’язкової генерала Романа Шухевича-Чупринки.
18 березня 2012 / О. Панченко [електронний ресурс]. —
Режим доступу: http://www.poltava.svoboda.org.ua/
dopysy/dopysy/028628/.
42. Скорупська Б. Роля української жінки в УПА /
Б. Скорупська // Свобода. — № 51—53 (17—19 бе-
резня 1998 [електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1998/Svobo-
da-1998-053.pdf.
Oksana kis
BETWEEN THE PERSONAL
AND THE POLITICAL:
GENDERED EXPERIENCES OF FEMALE
PARTICIPANTS OF THE NATIONAL
LIBERATION STRUGGLE ON WESTERN
UKRAINIAN TERRITORIES in the 1940—1950s
This article explores how personal and political issues were inter-
twined in the experiences of women participating in the of the na-
tional liberation struggle on Western Ukrainian territories in the
1940—50s. Based on the analysis of former female partisans’
testimonies, this study examines how women combined their tra-
ditional family values with their political persuations in the context
of their active involvement into the armed guerilla war, how women
negotiated the ideas and practices of motherhood and gendered
family roles as propagated by the nationalist ideology with their
agency in this specific phase of the Ukrainian national project.
Keywords: Ukrainian women, national liberation struggle,
motherhood, femininity, the 20th century.
Оксана кись
МЕЖДУ ЛИЧНЫМ И ПОЛИТИЧЕСКИМ:
ГЕНДЕРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ОПЫТА
ЖЕНЩИН-УЧАСТНИЦ НАЦИОНАЛЬНО-
ОСВОБОДИТЕЛЬНОГО ДВИЖЕНИЯ
НА ЗАПАДНО-УКРАИНСКИХ ЗЕМЛЯХ
в 1940—1950-х годах
В этой статье рассмотрено соотношение частного и политиче-
ского в рамках женского опыта участия в национально-
освободительной борьбе на западно-украинских землях в
1940—50-х годах. На основе анализа личных воспоминаний
женщин-подпольщиц, показано, как женщины совмещали се-
мейные ценности и национальные убеждения в контексте свое-
го активного участия в вооруженном подполье, как женщины
сочетали представления и практики материнства, поощряемые
в рамках идеологии национализма, со своей активной ролью в
этом особом периоде украинского национального проекта.
Ключевые слова: украинские женщины, национально-осво-
бо ди тель ная борьба, материнство, женственность, ХХ век.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94962 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:21:51Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кісь, О. 2016-02-13T09:03:55Z 2016-02-13T09:03:55Z 2013 Між особистим і політичним: ґендерні особливості досвіду жінок-учасниць національно-визвольних змагань на західно-українських землях у 1940—1950-х роках / О. Кісь // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 591-599. — Бібліогр.: 42 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94962 У статті розглядається співвідношення приватного і політичного в межах жіночого досвіду участі у національно-визвольних змаганнях на західно-українських теренах у
 1940—1950-х роках. На основі аналізу особистих спогадів жінок-підпільниць з’ясовується, як жінки поєднували
 сімейні цінності та національні переконання в контексті
 своєї активної участі у збройному підпіллі, узгоджували
 уявлення та практики материнства та сімейні функції, що їх
 пропагувала ідеологія націоналізму, зі своєю активною
 роллю у цій специфічній фазі процесу націєтворення. This article explores how personal and political issues were intertwined
 in the experiences of women participating in the of the national
 liberation struggle on Western Ukrainian territories in the
 1940—50s. Based on the analysis of former female partisans’
 testimonies, this study examines how women combined their traditional
 family values with their political persuations in the context
 of their active involvement into the armed guerilla war, how women
 negotiated the ideas and practices of motherhood and gendered
 family roles as propagated by the nationalist ideology with their
 agency in this specific phase of the Ukrainian national project. В этой статье рассмотрено соотношение частного и политического в рамках женского опыта участия в национально-освободительной борьбе на западно-украинских землях в
 1940—50-х годах. На основе анализа личных воспоминаний
 женщин-подпольщиц, показано, как женщины совмещали семейные ценности и национальные убеждения в контексте своего активного участия в вооруженном подполье, как женщины
 сочетали представления и практики материнства, поощряемые
 в рамках идеологии национализма, со своей активной ролью в
 этом особом периоде украинского национального проекта. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Між особистим і політичним: ґендерні особливості досвіду жінок-учасниць національно-визвольних змагань на західно-українських землях у 1940—1950-х роках Between the personal and the political: gendered experiences of female participants of the national liberation struggle on Western Ukrainian territories in the 1940—1950s Между личным и политическим: гендерные особенности опыта женщин-участниц национально- освободительного движения на западно-украинских землях в 1940—1950-х годах Article published earlier |
| spellingShingle | Між особистим і політичним: ґендерні особливості досвіду жінок-учасниць національно-визвольних змагань на західно-українських землях у 1940—1950-х роках Кісь, О. Статті |
| title | Між особистим і політичним: ґендерні особливості досвіду жінок-учасниць національно-визвольних змагань на західно-українських землях у 1940—1950-х роках |
| title_alt | Between the personal and the political: gendered experiences of female participants of the national liberation struggle on Western Ukrainian territories in the 1940—1950s Между личным и политическим: гендерные особенности опыта женщин-участниц национально- освободительного движения на западно-украинских землях в 1940—1950-х годах |
| title_full | Між особистим і політичним: ґендерні особливості досвіду жінок-учасниць національно-визвольних змагань на західно-українських землях у 1940—1950-х роках |
| title_fullStr | Між особистим і політичним: ґендерні особливості досвіду жінок-учасниць національно-визвольних змагань на західно-українських землях у 1940—1950-х роках |
| title_full_unstemmed | Між особистим і політичним: ґендерні особливості досвіду жінок-учасниць національно-визвольних змагань на західно-українських землях у 1940—1950-х роках |
| title_short | Між особистим і політичним: ґендерні особливості досвіду жінок-учасниць національно-визвольних змагань на західно-українських землях у 1940—1950-х роках |
| title_sort | між особистим і політичним: ґендерні особливості досвіду жінок-учасниць національно-визвольних змагань на західно-українських землях у 1940—1950-х роках |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94962 |
| work_keys_str_mv | AT kísʹo mížosobistimípolítičnimgenderníosoblivostídosvídužínokučasnicʹnacíonalʹnovizvolʹnihzmaganʹnazahídnoukraínsʹkihzemlâhu19401950hrokah AT kísʹo betweenthepersonalandthepoliticalgenderedexperiencesoffemaleparticipantsofthenationalliberationstruggleonwesternukrainianterritoriesinthe19401950s AT kísʹo mežduličnymipolitičeskimgendernyeosobennostiopytaženŝinučastnicnacionalʹnoosvoboditelʹnogodviženiânazapadnoukrainskihzemlâhv19401950hgodah |