Причини посухи в традиційній обрядовості українців Карпат

На основі матеріалів польових етнографічних досліджень автор аналізує традиційні уявлення про причини посухи. Виокремлює основні комплекси календарних заборон. З’ясовує роль та функції трудових табу....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Біляковський, П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2013
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94967
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Причини посухи в традиційній обрядовості українців Карпат / П. Біляковський // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 629-636. — Бібліогр.: 32 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94967
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-949672025-02-09T14:50:03Z Причини посухи в традиційній обрядовості українців Карпат The reasons of drought in traditional calendar of Carpathian Ukrainians Причины засухи в народном календаре украинцев Карпат Біляковський, П. Статті На основі матеріалів польових етнографічних досліджень автор аналізує традиційні уявлення про причини посухи. Виокремлює основні комплекси календарних заборон. З’ясовує роль та функції трудових табу. On the ground of field ethnographic research-works the author has presented his results of analytical study in traditional notions about the reasons of droughts. General complexes of calendar bans have been selected. The role and functions of labor taboos have been defined. На основе данных полевых этнографических исследований автор анализирует традиционные представления о причинах засухи. Выделены основные комплексы календарных запретов. Определена роль и функции трудовых табу Remove selected 2013 Article Причини посухи в традиційній обрядовості українців Карпат / П. Біляковський // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 629-636. — Бібліогр.: 32 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94967 uk Народознавчі зошити application/pdf Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Біляковський, П. Причини посухи в традиційній обрядовості українців Карпат Народознавчі зошити
description	На основі матеріалів польових етнографічних досліджень автор аналізує традиційні уявлення про причини посухи. Виокремлює основні комплекси календарних заборон. З’ясовує роль та функції трудових табу.
format	Article
author	Біляковський, П.
author_facet	Біляковський, П.
author_sort	Біляковський, П.
title	Причини посухи в традиційній обрядовості українців Карпат
title_short	Причини посухи в традиційній обрядовості українців Карпат
title_full	Причини посухи в традиційній обрядовості українців Карпат
title_fullStr	Причини посухи в традиційній обрядовості українців Карпат
title_full_unstemmed	Причини посухи в традиційній обрядовості українців Карпат
title_sort	причини посухи в традиційній обрядовості українців карпат
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94967
citation_txt	Причини посухи в традиційній обрядовості українців Карпат / П. Біляковський // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 629-636. — Бібліогр.: 32 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT bílâkovsʹkijp pričiniposuhivtradicíjníjobrâdovostíukraíncívkarpat AT bílâkovsʹkijp thereasonsofdroughtintraditionalcalendarofcarpathianukrainians AT bílâkovsʹkijp pričinyzasuhivnarodnomkalendareukraincevkarpat
first_indexed	2025-11-27T01:24:16Z
last_indexed	2025-11-27T01:24:16Z
_version_	1849904760625299456
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 В контексті сількогосподарського сезону виділя- ється низка повір’їв, які безпосередньо пов’язувались із майбутньою погодою. Вони логічно вписувались у вивірену часом систему проведення різноманітних сільськогосподарських робіт та, віро- гідно, початково були своєрідними мотиваторами до- тримання існуючих правил ведення господарства. Зважання на забобони такого роду гарантувало без- пеку і достаток сільської громади, адже, на думку се- лян, запобігало уникнути бурі, градобою та посухи. Колективний характер відповідальності за мож- ливе порушення, в окремих випадках, зумовив ви- никнення спеціальних обрядодій, які б мали нейтра- лізувати його дію. В інших, де покарання за пору- шення було індивідуальним, табу набувало форми своєрідного припису, який можна порушувати на свій страх та ризик. Проблематику народних вірувань, пов’язаних з посухою, вивчали Н. Толстой та С. Толстая [23; 25; 26], Т. Колотило [18], О. Васянович [10; 11; 12; 13], О. Кондратович [19], А. Мойсей [20]. В досліджен- нях цих учених є чимало джерельного матеріалу, який відображає уявлення про причини відсутності опа- дів в населення Полісся, Поділля та Буковини. По- рівняно небагато відомостей знаходимо про подібні вірування в українців Карпат. Окремі аспекти, пе- реважно пов’язані з ткацтвом, були описані О. Бо- ряк [9], Е. Узеньовою [26] та Л. Горошко [14]. Метою нашої статті є описати основні комплекси календарних заборон, порушення яких вважалось причиною посухи. Визначити локальні та загальні для Карпат особливості цих повір’їв та проаналізу- вати їхню регулюючу роль. Джерельною базою є польові матеріали, які збе- рігаються в архівах Інституту народознавства НАН України (м. Львів) та на кафедрі етнології Львівсько- го національного університету імені Івана Франка, а також неархівовані відомості 1, зафіксовані автором цієї статті на теренах історико-етнографічної Бойків- щини, Лемківщини та Гуцульщини впродовж 2004— 2013 рр. Цей матеріал відображає спогади та свід- чення респондентів 1920—1940 рр. народження 2. 1 Свідчення, яким на час подачі статті до друку не при- своєно архівних шифрів, подаємо із зазначенням імені дослідника, який здійснив запис, вказуємо місце, час та відомості про респондента. 2 Під час проведення дослідження було обстежено окремі населені пункти у Верховинському, Косівському, Бого- родчанському р-нах Івано-Франківської обл.; Великобе- резняському, Перечинському, Міжгірському, Воловець-© П. БІЛЯКОВСЬКИЙ, 2013 Петро БІЛЯКОВСЬКИЙ ПРИЧИНИ ПОСУХИ В ТРАДИЦІЙНІЙ ОБРЯДОВОСТІ УКРАЇНЦІВ КАРПАТ На основі матеріалів польових етнографічних досліджень автор аналізує традиційні уявлення про причини посухи. Виокремлює основні комплекси календарних заборон. З’ясовує роль та функції трудових табу. Ключові слова: посуха, Карпати, ткацтво, сільськогоспо- дарські роботи. Петро БілЯкОвСЬкИЙ630 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 В контексті вивчення хронологічних табу слід від- значити одну особливість, яка виступає засобом до- даткової мотивації дотримуватись заборони. Це по- няття «гріх», яке приписують навіть тим трудовим за- боронам, які конкретно не приурочуються до певного християнського свята чи святкового періоду. Тому їх сприйняття і побутування, навіть попри апокрифічний характер народних тлумачень, не завжди може асо- ціюватись з виявом релігійності. Вони радше висту- пають відображенням міфологічного світогляду, по- будованого на вірі у певні метафоричні зв’язки між конкретною дією та можливим наслідком. Календарні заборони, що мали на меті уникнути посухи, як правило, припадали на період, в який, згідно із народними уявленнями, розпочиналась вес- на та проводились польові роботи. Відомий росій- ський етнолог Н. Толстой запропонував таку схему формування забобонів цього комплексу: 1. Усвідомлення причинно-наслідкового зв’язку між певною дією та відсутністю до- щів. Цей зв’язок, як правило, ґрунтується на міфологічному ототожненні дій, які здат- на вчинити людина, і відсутності дощу. Як приклад, дослідник наводить такий зразок: «ви- пікання хліба — пекти — сушити — засуха». 2. Виникнення заборони на окремі дії, які актуалізують ці причини. Поступово розу- міння певної дії набувають ритуалізованої фор- ми у відношенні до часу, простору чи діючих осіб. Так, припущення зв’язку між випіканням хліба і посухою не вплинуло на заборону пекти хліб узагалі, але могло спровокувати виникнен- ня цієї заборони стосовно дня Благовіщення. 3. Можливість порушення заборон, що трак- тується як безпосередня причина посухи. 4. Покутні дії, які нейтралізують причи- ни посухи і одночасно є способами викли- кання дощу [24, с. 101]. Підкреслимо, що відомості про окремі дїі як при- чини посухи не є однорідними. Певні табу піддають- ся реконструкції виключно через наявність самої за- борони, без чіткої вказівки на можливу відсутність дощів. Інші дають уявлення про існування припису, без окреслення спокутних дій. В такому випадку кому та Рахівському р-нах Закарпатської обл., Самбір- ському та Дрогобицькому р-нах Львівської області; Пу- тильському та Вижницькому р-нах Чернівецької обл. важливим є зіставлення інформації, яка походить з карпатського ареалу, з матеріалами з інших етногра- фічних районів України. Це дає змогу приблизно ло- калізувати та окреслити хронологічні рамки окремих вірувань в загальноукраїнському контексті. Поширеним календарним табу, порушення якого мо- гло викликати посуху, була заборона ткати на кроснах. Хронологічно вона припадала на початок весни. При- чому найчастіше фіксуються згадки про заборону тка- ти на т. з. «мартовських кроснах». Тобто тих, які були навиті у березні та залишались стояти після Благові- щення (за іншими свідченнями до Великодня, до літа, після першого грому): «колись казали у нас, шо дощ не паде, бо кросна стоят мартові. Мартові кросна не діткала якась ґаздиня, то за того дожджу нема. Мартові, шо в березні. Їх треба виткати, не лиша- ти їх. За піст має виткати їх. Бо як за піст не ви- ткала, то вже всьо: дожджу не буде. цале літо до- жджу не буде» (Вишків Дол. Ів. 3) [1, арк. 18]; «в нас казали: кидь в зимі кросна били, а лишили тото не- дотканиє кросна стояли. То знали змотати, в літі не було часу ткати. Та тогди дощ не йшов, тогди нич не йшов» (Ракове Пер. Зк.) 4. Технологічно процес ткання передбачав намотуван- ня ниток на дерев’яну основу. І саме залишені на крос- нах нитки вважались причиною посухи: «Так казали, шо то хмару закриват, навите полотно, тоті нитки» (Тур’я Ремети Пер. Зк.) 5; «вона вроді небо 3 Тут і далі для позначення таких адміністративних одиниць як області та району будемо використовувати наступні скорочення: Івано-Франківська область — Ів., Богород- чанський район — Бог., Верховинський район — Вер., Косівський район — Кос., Долинський район — Дол.; Львівська область — Лв., Дрогобицький район — Дрб., Самбірський район — Смб.; Закарпатська область — Зк., Воловецький район — Вол., Міжгірський район — Мжг. Перечинський район — Пер., Великоберезнянський ра- йон — ВлБ, Рахівський район — Рхв.; Чернівецька об- ласть — Чр., Вижницький район — Виж., Путильський район — Пут.; Тернопільська область — Тр., Кременець- кий район — Крм.; Київська область — Кв., Чорнобиль- ський район — Чрн. Назву населеного пункту подаємо по- вністю. Наприклад, с. Тур’я Ремети Перечинського р-ну Закарпатської обл. — Тур’я Ремети Пер. Зк. 4 Зап. Біляковським П.В. 5.06.2012 р. в с. Ракове Пере- чинського р-ну Закарпатської обл., від Гульо Катерини Іванівни, 1933 р. н. 5 Зап. Біляковським П.В. 5.06.2012 р. в с. Тур’я Реме- ти Перечинського р-ну Закарпатської обл., від Хававки Марії Андріївни, 1935 р. н. 631Причини посухи в традиційній обрядовості українців карпат ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 заслонила від мокрої тучі» (Латірка Вол. Зк.) [2, арк. 33]. Очевидно, це повір’я ґрунтувалось на сим- волічному ототожненні неба з ткацьким верстатом. Натягнуті і залишені нитки створювали щось на зра- зок перешкоди, через яку не могли пройти хмари. При порушенні заборони для того, щоб не допус- тити посухи, вдавались до доволі радикальних мето- дів: ламання верстата, поливання його водою, поли- вання чи занурення у воду його складових частин або полотна: «Треба воротило поливати. воротило там, де ся тче, там намотана пряжа» (Вишків Дол. Ів.) [1, арк. 18]; «То треба було мачати. Ма- чати в воду тото, пряжу оту» (Ракове, Пер. Зк.) 6. Згідно зі свідченнями респондентів, випадки поливан- ня кросен траплялись ще до 60-х років ХХ ст. Застереження, що така робота може викликати посуху, до певної міри регламентували графік жіно- чих господарських робіт. Адже навивання основи ткання та саме ткання в українців, як правило, про- водили до Великодня [9, с. 105], тоді як після свя- та наступав час польових сільськогосподарських ро- біт і на таку трудомістку працю уже не вистачало часу. Слід також відзначити й практичну потребу завершувати цю роботу до літа, адже верстат у зі- браному вигляді займав дуже багато місця [22, с. 119]. Заслуговує на увагу й те, що окремі згадки характеризують жінок, які не виткали полотно в на- лежний час, як недбайливих, поганих господинь 7. Заборона ткати на кроснах та пов’язані з нею ритуально-магічні дії були зафіксовані на теренах Бойківщини та Закарпатської Лемківщини 8. На Гу- цульщині, попри розвиненість ткацтва як допоміж- ного ремесла, виявити це табу не вдалось. Віра в те, що прядіння, ткацтво, шиття чи снування може спри- чинити посуху, відома також на Поліссі. Проте по- 6 Зап. Біляковським П.В. 5.06.2012 р. в с. Ракове Пере- чинського р-ну Закарпатської обл., від Гульо Катерини Іванівни, 1933 р. н. 7 Зап. Біляковським П.В. 24.08.2012 р. в с. Пилипець Міжгірського р-ну Закарпатської обл. від Осташ Єви Михайлівни, 1929 р. н. 8 Опрацьовані нами джерельні матеріали засвідчують по- бутування цієї заборони в 18 населених пунктах: Латірка Вол. Зк; Тишів Вол. Зк., Верб’яж Вол. Зк.; Завадка Вол. Зк.; Келечин Мжг. Зк.; Буківець Мжг. Зк.; Пилипець Мжг. Зк.; Річка Мжг. Зк.; Торунь Мжг. Зк. Присліп Мжг. Зк.; Колочава Мжг. Зк.; Вишків Дол. Ів.; Ракове Пер. Зк.; Тур’я Ремети Пер. Зк.; Новоселиця Пер. Зк; Сімерки Пер. Зк; Стужиця ВлБ. Зк.; Люта Влб. Зк. ліщуки остерігались виконувати ці роботи перед свя- тами, в самі свята та п’ятницю [23, с. 108]. До менш поширених трудових табу відносяться за- бивання кілків у землю. Виявлені на поч. ХХІ ст. ві- домості не вважають його загальновідомим на дослі- джуваній нами території. Декілька згадок про цю за- борону були зафіксовані у південній смузі Дрогобицького району Львівської області 9. Застере- ження стосувались тижня перед Великоднем: «вже як великодній тиждень, би городи не загороджува- ти, городив, городив, не догородив, треба по свя- тах уже кінчати. а не догородити. а як вже хтось городив, такий би його, сякий, через нього нема до- ждю, бо він городив і відгородив наш дощ» (Підмо- настирок, Дрб. Лв.) [7, арк. 64]; «Хтось в велико- дний тиждень городив пліт і тому загороджене село від дощу» (Борислав, Дрб. Лв.) [7, арк. 15]. Одиничне свідчення вказує на те, що таке повір'я раніше побутувало на Гуцульщині. Згідно із відомос- тями, зафіксованими у смт. Ясиня, забороняли бити кілки у четвер перед Великоднем, оскільки відгоро- джуєшся від дощу. При цьому саму заборону рес- пондент додатково мотивував аргументами апокри- фічного характеру: «То гріх, іменно на тот день, четвер лиш, цілий рік роби гет усе, но на четвер ні. Тогди коли ісуса Христа розпинали» (Ясиня Рах. Зк.) 10. Зазначимо, що така аргументація є по- казовим прикладом пристосування заборони до ре- лігійного вчення і, як наслідок, зміщення акценту саме на християнську складову. Ймовірно, похідними від цього табу є трудові при- писи, зафіксовані на Самбірщині та П. Шекериком- Дониківим на Гуцульщині. Вони також, до певної міри, регламентували порядок проведення господар- ських робіт, проте прямо не актуалізовувались мож- ливою посухою: «в нас від квітної неділі до ве- ликодня тойво то «пустий тиждень» казали і цвьоки не бити» (Черхава, Смб. Лв.) [7, арк. 10]; «У живну середу 11 ни можна нічьо клюцати соки- ров у деревину, бо відразу усхнет. Єк є пусті кор- 9 Виявлений фактичний матеріал засвідчує побутування цього табу у: Підбуж Дрб. Лв.; Борислав Дрб. Лв.; Під- монастирок Дрб. Лв. 10 Зап. Біляковським П.В. 23.09.2012 р. в смт. Ясиня Ра- хівського р-ну Закарпатської обл., від Боднарюк Анни Петрівни, 1942 р. н. 11 Середа перед Великоднем. Петро БілЯкОвСЬкИЙ632 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 чі на поли, то лиш каменем їх удерити, то уни усхнут» [28, с. 43]. Аналогічні уявлення відомі і в інших етнографіч- них регіонах та районах України. Дані джерел та іс- торіографії засвідчують стійке побутування подібних заборон на Волині та Поліссі. Відзначимо, що забо- рона при цьому є доволі однорідною і стосується на- самперед забивання та вкопування кілків або стов- пів. Натомість спостерігаються локальні відмінності стосовно хронологічної приуроченості, а відтак і тер- міну дії припису. Так на Середньому Поліссі, згідно із матеріалами О. Васяновича, однією з причин по- сухи було «порушення табу на польові роботи та спо- рудження огорожі до Благовіщення» [13, с. 19; 10, с. 213]. Що суголосне з віруваннями про те, що до цього свята не слід розпочинати польових робіт. У Карпатах заборона працювати в полі до Благовіщен- ня також була, але для іншої мотивації, утилітарні- шої. Завчасна робота загрожувала неврожаєм. Натомість на території історико-етнографічної Волині, зокрема у Кременецькому районі (Терно- пільська область), Славутському районі (Хмель- ницька область), а також у південних районах Жи- томирської області заборона на биття кілків стосу- валось тижня після Великодня [10, с. 214; 3, арк. 32, 34, 37, 38, 40, 42—45; 4, арк. 3, 5—6, 12, 16, 18, 22, 24—25, 30, 32—33]. Подекуди воно було прив’язане до вівторка чи середи після Провідної неділі. Зокрема, на Волинському Поліссі середу піс- ля Провідної неділі назвивали «сухою», в цей день можна було працювати, але суворо заборонялось го- родити, щоб не «загородити дощ» [19, с. 115]. На Коростенщині такі ж заборони стосувались Радов- ниці (вівторок після провідної неділі) [15, с. 32]. Биття кілків як причина посухи відоме у поляків. В околицях м. Пінчув (етнографічний регіон Малополь- ща) не дозволяли городити до 25 квітня (день св. Мар- ка Євангелісти). Вважали, якщо хтось загородить пліт, то від того часу аж до дня св. апостола Петра «крапля води не впаде в тій парафії, де б допустили таку робо- ту» [31, s. 24]. Прикметно, в українців з цим днем та- кож були пов’язані повір’я, важливі для планування та ведення сільського господарства. На Поліссі день св. Марка асоціювали з мотивом відкривання землі. До цього дня подекуди не проводили земляних робіт [10, с. 214]. На Гуцульщині остерігались працювати, оскільки вірили, що трапиться якась «пригода чолові- кові» [21, с. 44; 30, с. 249]. На Закарпатській Бой- ківщині вважали, що після св. Марка уже не буде мо- розів, саме з цього дня розпочинали стригти овець, са- дити огірки та квасолю [16, с. 9]. Згідно із іншими, волинськими та подільськими повір’ями, св. Марко володіє ключами від дощів, і тому йому слід молити- ся, щоб не допустити посухи [27, с. 32; 8, с. 322]. Порівнюючи характер забобонів, приурочених до дня св. Марка та Благовіщення, простежуємо спіль- ний мотив. Ним є «відкривання» землі, на що вка- зує поліський запис та остаточний початок літнього господарського сезону. Саме з мотивом спочивання та пробудженням землі Н. Толстой пов’язував ви- никнення вірування про можливу посуху. Початок польових робіт перед «межовою» датою порушував природний ритм землі, наслідок чого викликав ка- таклізм [8, с. 320; 24, с. 109]. Відтак, заборона «городити», ймовірно, є фактором, який в давнину регламентував період проведення по- льових робіт, і лише згодом вона хронологічно приуро- чилась до конкретного часу, набравши форми табу, яке метафорично найбільш співставне з можливим зами- канням хмари чи забиванням джерела. При цьому тер- мін, під час якого слід було дотримуватись припису, скоротився до символічного тижня або й дня. Як засвідчують матеріали польових етнографічних досліджень, вірування в те, що забивання кілків може спричинити посуху, базується на кількох асоціатив- них аналогіях. Перша — це ототожнення факту за- городження якоїсь ділянки з небом, внаслідок чого загороджується хмара-дощ: «Бо він городив і відго- родив наш дощ» (Підмонастирок Дрб. Лв.) [7, арк. 64]. Друга проявляється в ототожненні процесу городіння з творенням певного замкнутого простору, через який не може пройти хмара: «Хтось в велико- дний тиждень городив пліт і тому загороджене село від дощу» (Борислав Дрб. Лв.) [7, арк. 15]. Тре- тя, яка не була зафіксована у Карпатах, будується на уявленні, що забивання кілків у землю блокує вихід джерел на поверхню і таким чином забиває їх чи за- копує дощ: «Не гараділі до ж дощ закопуєш» (Руль- ки, Чрн. Кв.) [10, арк. 214]; «Як хтось перед Про- водами забивав кілки, то як забиваєш кілки перед проводами, то кажуть забиваєш воду, і дощ не буде йшов» (Куликів Крм. Тр.) [3, арк. 34]; «Засуха по- чиналась через то, шо люди свої забори, плоти ла- тали в провідний тиждень, били кілки, а то не 633Причини посухи в традиційній обрядовості українців карпат ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 можна городитись і кілки забивати, бо ти джере- ла забиваєш» (Дунаїв, Крм. Тр.) [3, арк. 38]. Розуміння цього причинно-наслідкового зв’язку мало б зумовити проведення дій, які б нейтралізували порушення заборони. Проте спогади про якісь дії з по- рушниками на території Карпат зафіксувати не вда- лось. Однак, зважаючи на відносну однорідність табу, припускаємо, що в цьому випадку застосовували ті ж методи, що й на Поліссі та Волині. Там дієвим вважа- ли руйнування поставленого паркану: «На Проводи в нас як хто городить плота чи що, то є навіть стовпи викидають, щоб дощ пішов, а господарю ка- жуть: «Ти знай, шо на те врємя не можна городи- ти» (Малі Бережці Крм. Тр.) [3, арк. 42]. Вузьколокальний характер мають трудові заборо- ни, які пов’язують посуху із не вчасно завершеними чи не завершеними польовими роботами. Таке табу було зафіксоване на Закарпатській Лемківщині 12. Згідно із ним, після оранки земельної ділянки необ- хідно було обов’язково засіяти усе поле. Зорана, але не засіяна борозна зумовлювала відсутність дощів: «То борозда жеби стояла, не була порожна, так знали казати: «Йой та тому то дождь не є, тому, бо має борозди хтось не, як казати, чи не посадив, не засіяв» 13; «кидь сіявсі а там десь лишив, не досіяв, ну то пак все гойкали на того же: «Туво не досіяв та й дощ не падат»» (Стужиця ВлБ. Зк.) 14. На жаль, детальніших відомостей, які б роз’яснювали чи вказували на зв’язок табу і відсутність дощів, за- фіксувати не вдалось. Проте, якщо оцінити це засте- реження з точки зору інших, переважно оказіональ- них, обрядів викликання дощу, то можна простежити зв’язок між процесом сіяння, розсипання зерен і ви- паданням опадів. Так, під час засухи могли сипати мак у криниці чи джерела, причому вважали, що чим біль- ше маку всипати, тим ряснішим буде дощ [12, с. 60]. Зважаючи на це, акт засіву поля міг сприйматись не лише як безпосередній посів, він виступав превентив- ним засобом забезпечення опадів. Тому, щоб уникну- 12 Заборона залишати ріллю незасіяною була зафіксована у селах: Люта ВлБ. Зк.; Стужиця ВлБ. Зк.; Костринська Розтока ВлБ. Зк. 13 Зап. Біляковським П.В. 4.06.2012 р. в с. Стужиця Велико-березнянського р-ну Закарпатської обл. від Ва- сильняка Іллі Васильовича, 1953 р. н. 14 Зап. Біляковським П.В. 4.06.2012 р. в с. Стужиця Велико-березнянського р-ну Закарпатської обл. від Ли- шанець Анни Петрівни, 1936 р. н. ти посухи, необхідно було засіяти борозну будь-яким зерном, щоб не залишати її порожньою: «Бодай ві- всом, бодай картопльов, бодай чим. Посадити жеби пуста не була» (Люта ВлБ. Зк) 15. Важливою є й утилітарна складова цього забобону. Оскільки засів зернових, як правило, проводили не- вдовзі після обробітку ґрунту, то тривала перерва між оранкою та сівбою зумовлювала низьку урожайність. Цілком ймовірно, що саме раціональний аспект став первісною основою для формування табу і згодом на- був символічного умотивування можливою посухою. Серед недозволених робіт, виконання яких загро- жувало посухою, чимало застережень стосувались дій, пов’язаних з піччю. Найпоширенішою можна вважати заборону на випікання хліба у певні дні. На Поліссі вони стосувались дня Благовіщення, бо: «хмари позапікаєт». Подекуди табу стосувалось усіх без винятку святкових днів [17, с. 371]. В цих табу дослідники вбачають тотожність: пекти і смажити в печі означає пекти і смажити на сонці. Це вказує на уявлення про піч та пічне приладдя як символічні за- мінники сонця і посухи [24, с. 109; 10, с. 215]. В українців Карпат приписи щодо випікання хлі- ба в основному стосувались днів тижня. Не дозво- ляли пекти у п’ятницю та середу. При цьому вказі- вок на можливу посуху не фіксується. Рудиментом, який вказує на наявність подібних уявлень на території Карпат, можуть бути дії з «каглянкою» 16. У них також простежуємо згада- ний зв’язок: піч-пекти-сушити-посуха. У с. Дов- гопілля (Довгопілля Врх. Ів.) ми зафіксували повір’я, згідно з яким винуватицею посухи вважа- лась жінка, яка затопила піч, після чого заткнула «каглу». Внаслідок цього, вона спричинила відсут- ність дощів. Відповідно, для того, щоб їх виклика- ти, потрібно було витягнути каглянку та кинути у воду 17. На жаль, детальніших відомостей, які б дали змогу виокремити часові рамки цієї заборони чи 15 Зап. Біляковським П.В. 7.06.2012 р. в с. Люта Велико- березнянського р-ну Закарпатської обл. від Галаговець Олени Василівни, 1939 р. н. 16 «Каглянка» ; «затикач»; «затичка» — ганчір’яна за- тичка, якою закривали отвір для виходу диму, «кагла» ; «цівка» — отвір для виходу диму, закривався для збере- ження тепла в житловому приміщенні. 17 Зап. Біляковським П.В. 13.06.2012 р. в с. Довгопілля Верховинського р-ну Івано-Франківської обл. від Бор- доряк Параски Онасіївни, 1934 р. н. Петро БілЯкОвСЬкИЙ634 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 умови, під час яких не можна було закривати «ка- глу», виявити не вдалось. Зауважимо, викидання та намочення «затикача» як метод викликати дощ є доволі поширеним явищем. Згадки про нього фіксуються та теренах Бойківщини, Гуцульщини та Поділля [18, с. 37; 5, арк. 13, 19, 21— 22, 24, 32—33, 35, 37, 39, 41, 48, 51; 6, арк. 2, 3, 6, 9, 12, 15, 17, 19, 22, 24, 26—27, 32, 35, 41, 44—45, 50—51, 55, 62] 18. Проте зараз вони проявляються лише при описі дій викликання дощу без вказівки на затикання «кагли» як можливої причини посухи: «ка- глу казали шо треба в вдовиці вкрасти і десь намо- чити в воді і тоді піде дощ» (Глибоке Бог. Ів.) [5, арк. 13]; «Як не було дощів то брали каглу і кидали у воду, мочите аби дощ пішов» (Глибівка Бог. Ів.) [5, арк. 21]; «Треба у вдовиці каглу вкрасти і намочити її десь в такім виру і такі будуть дощі, та й та вода буде так іти» (Саджава Бог. Ів.) [5, арк. 27]. Цей дисбаланс відомостей про складові причина— дія може свідчити про поступове зникнення заборо- ни затикати каглу, тоді як відомості про дії стійкіше збереглись в народній свідомості. Не виключаємо також можливості використання каглянки як симво- лічного замінника при ритуальному втопленні. На це вказують спеціальні вимоги відносно її занурен- ня та часу перебування у воді. Повертаючись до проблеми визначення часових параметрів основних табу, констатуємо: на терито- рії Карпат найбільш важливим вважався період від Благовіщення (7 квітня) до св. Юрія (6 травня). На нього припадають заборони «городити», ткати на кроснах, а також застереження, яке вказує на необ- хідність повного засіву ріллі. На цей же час припа- дає виконання спеціальних дій, пов’язаних з риту- альними обливаннями, які також можна потракту- вати як імітацію бажаного дощу. 18 Матеріали сучасних польових етнографічних експедицій свідчать про те що в минулому такі обрядодії практикува- ли у населених пунктах: Пилипець Мжг. Зк.; Річка Мжг. Зк.; Присліп Мжг. Зк.; Глибоке Бог. Ів.; Глибівка Бог. Ів.; Саджава Бог. Ів.; Лесівка Бог. Ів.; Гринівка Бог. Ів.; Міжгір’я Бог. Ів.; Луквиця Бог. Ів.; Хмелівка Бог. Ів.; Ро- сільна Бог. Ів.; Космач Бог. Ів.; Підгір’я Бог. Ів.; Богрівка Бог. Ів.; Раковець Бог. Ів.; Довгопілля Врх. Ів.; Космач Кос. Ів.; Прокурав Кос. Ів.; Брустури Кос. Ів.; Бісків Пут. Чр. Згідно зі спогадами респондентів дії з каглянкою проводили ще в 40—50 рр. ХХ ст. При цьому деякі з інформаторів були безпосередніми виконавцями обряду. Обливання водою на досліджуваних теренах могли відбуватись у післявеликодній понеділок та у день св. Юрія. При цьому зустрічаємо згадки, що в поне- ділок після Великодня слід обливатись, щоб літом не було посухи [14, с. 133]. У смт. Ясиня (Ясиня Рхв. Зк.) на Гуцульщині вважали, якщо господиню не облити во- дою у цей день, то влітку в неї буде висихати городи- на 19. Щодо дня св. Юрія, то в це свято в с. Красний Брід (Лемківщина) обливали пастухів, щоб «ішов дощ, коли його буде потрібно навесні» [29, с. 471]. Можливо, необхідність обливання на Юрія пов’язана з прикметою-повір’ям, вміщеною в описі Староміського повіту: «Перед юрієм, якщо дощ не падає, то буде посуха цілий рік» [32, s. 453]. В та- кому випадку обливання є імітацією бажаного дощу, яке здійснюється з метою забезпечити опади влітку. Звичай обливатись водою у певні календарні свята відомий в інших слов’янських народів. Подекуди об- ливання також мотивували викликанням дощу. Т. Агап- кіна згадує про наявність цього звичаю у поляків, бі- лорусів, сербів та словенців [8, с. 324—325]. Вірування про посуху є складним переплетенням міфологічних уявлень та розуміння причинно- наслідкового зв’язку між певним явищем та можли- вою відсутністю чи початком дощів. Основними причинами посухи українці Карпат вважали роботу в недозволений час. Серед видів сільськогосподарських робіт, які підлягали заборо- ні, відзначаємо: табу ткати на т. з. «мартовських» кроснах, забивання кілків у землю у передвелико- дній тиждень. Наближеним до них, але уже без чіт- кої хронологічної прив’язки, було застереження щодо зораної, але незасіяної ріллі. В більшості випадків табу мотивувалось своєрід- ним зв’язком, що ґрунтувався на принципах імітації дії, яка спричиняє відсутність дощів. А саме: робо- та на кроснах — заснування хмари; забивання кіл- ків — загородження хмари-дощу та забивання дже- рела; закрита кагла при натопленій печі — спосіб висушити не лише хату, а й викликати посуху. Усвідомлення того, що нехтування забороною спри- чиняє відсутність дощів, зумовило виникнення низки дій, які б мали нейтралізувати порушення табу. Ними було: поливання чи замочування верстата або його 19 Зап. Біляковським П.В. 21.09.2012 р. в смт. Ясиня Ра- хівського р-ну Закарпатської обл. від Боднарюк Марії, 1962 р. н. 635Причини посухи в традиційній обрядовості українців карпат ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 складових частин (мотовила з пряжею); виривання кілків огорожі та поливання ямок водою; засівання та заорювання борозни; кидання у воду каглянки. Крім метафоричних аналогій, між дією та проявом погоди важливою була регулятивна функція забобо- нів цього типу. Вони регламентували часові рамки за- кінчення зимових господарських робіт (табу, пов’язані з ткацтвом) та початку польових робіт (заборони, приурочені до Благовіщення та до Великоднього тижня). Такі забобони були також своєрідним вия- вом громадського контролю за належним їх виконан- ням (стеження за вчасним засівом ріллі, колективне виконання спокутних дій з кроснами тощо). Зважаючи на чіткі прояви регулятивної функції можемо внести деякі корективи в схему, запропоно- вану Н. Толстим. Перш за все це стосується співвід- ношення міфологічного та утилітарного фактора в контексті першорядного чинника виникнення табу. Попри відносно нечітку прив’язку до певної дати, табу суворо регламентували перебіг господарських робіт. Це, на нашу думку, свідчить про першочерго- вість саме утилітарного елемента (необхідність до- ткати, зорати і одразу засіяти, не забивати кілки тощо), який згодом набув символічного мотивуван- ня, яке, в свою чергу, було зіставне з міфологічними уявленнями та метафоричними асоціаціями. В такому випадку дещо модифікована схема роз- витку вірувань такого типу матиме наступні рівні: 1) Наявність чіткого порядку проведення сільсько- господарських робіт залежно як від пори року, так і в контексті дотримання послідовності між діями, які не розділяються значними проміжками часу. 2) Усвідомлення необхідності дотримання існую- чого укладу задля забезпечення добробуту. 3) Символічне вмотивування дій, які порушують про- цес, негативним наслідком для всієї сільської громади. 4) Мотивування виступає своєрідним виявом мі- фологічних уявлень, які демонструють зв’язок між дією і наслідком. Наприклад: забиваєш кілки — за- биваєш джерела — викликаєш посуху; забивання кілків — загородження дощу чи відгородження села — посуха; залишаєш навиті нитки — закри- ваєш небо — викликаєш посуху. 5) Сформований причинно-наслідковий зв’язок між дією та проявом погоди формує уявлення про необхідність проведення спокутної дій для віднов- лення рівноваги. 1. Архів ІН НАН України. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 607. — (Горошко Л.М. Календарні і родинні звичаї та обряди в селах Надвірнянського і Долинського р-нів Івано-Франківської обл., Вижницького і Кіцман- ського р-нів Чернівецької обл., Бродівського р-ну Львівської обл., Турійського та Іваничівського р-нів Во- линської обл. — польові матеріали 2008—2011 рр.). 2. Архів ІН НАН України. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 620. — 67 арк. (Біляковський П.В. Тради- ційна метеорологія українців Карпат. Зібрані 22— 24 червня 2011 року у Воловецькому р-ні Закарпат- ської обл.). 3. Архів ЛНУ імені Івана Франка. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 148 Е. — 46 арк. (Польові етногра- фічні матеріали до теми: «Народна метеорологія» за- фіксовані студентом четвертого курсу Біляковським Петром Володимировичем 6—21 липня 2006 р. у Кременецькому р-ні Тернопільської обл.). 4. Архів ЛНУ імені Івана Франка. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 217 Е. — 38 арк. (Польові етногра- фічні матеріали до теми: «Народна метеорологія» за- фіксовані студентом четвертого курсу Біляковським Петром Володимировичем 11—25 липня 2007 р. у Славутському р-ні Хмельницької обл.). 5. Архів ЛНУ імені Івана Франка. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 246 Е. — 51 арк. (Польові етногра- фічні матеріали до теми «Народні вірування повязані з погодою» зафіксовані студентом п’ятого курсу Біляков- ським Петром Володимировичем 10—18 липня 2008 р. у Богородчанському р-ні Івано-Франківської обл.). 6. Архів ЛНУ ім. І. Франка. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 251 Е. — 63 арк. (Польові етнографічні матері- али до теми «Народна метеорологія» зафіксовані сту- денткою третього курсу Кучер Олесею Василівною 10—24 липня 2008 р. у Богородчанському районі Івано-Франківської обл.). 7. Архів ЛНУ імені Івана Франка. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 392 Е. — 97 арк. (Польові етногра- фічні матеріали до теми «Народна метеорологія» за- фіксовані Біляковським Петром Володимировичем 6—10 липня 2011 р. у Самбірському та Дрогобицько- му р-нах Львівської обл.). 8. агапкина Т.А. Мифопоэтические основы славянского народного календаря. Весенне-летний цикл / Т.А. Агапкина. — М. : Индрик, 2002. — 816 с. 9. Боряк О. Ткацтво в обрядах та віруваннях українців (середина ХІХ — початок ХХ ст.) / Олена Бо- ряк. — К., 1997. — 205 с. 10. васянович О. Метеорологічні знання та вірування українців-поліщуків, пов’язані з днем Благовіщення / Олександр Васянович // Західне Полісся: Історія та культура. — Рівне : Зень О.М., 2006. — Кн. 2. — С. 211—216. 11. васянович О.О. Народна метеорологія українців Центрального Полісся кінця ХІХ — поч. ХХІ ст. : автореферат дис. канд. іст. наук за спеціальністю Петро БілЯкОвСЬкИЙ636 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 07.00.05. етнологія / Олександр Олександрович Ва- сянович. — К., 2007. — 20 с. 12. васянович О. Народні метеорологічні знання поліщу- ків / Олександр Васянович // Берегиня. — 2005. — № 2. — С. 53—64. 13. васянович О. Якщо кіт качається в клубок… (метео- рологічні знання та вірування жителів Малинщини) / Олександр Васянович // Берегиня. — 2003. — № 4. — С. 15—22. 14. Горошко л. Обряди викликання дощу в українців Кар- пат / Леся Горошко // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Праці Секції етнографії і фольклористи- ки. — Львів, 2010. — Т. CCLIX. — С. 130—137. 15. Дмитрук Н. З нового побуту / Никанор Дмитрук // Етно графічний вісник. — К., 1926. — Кн. 2. — С. 31—37. 16. Жаткович ю. Замітки етнографічні з Угорської Руси / Юрій Жаткович // Етноґрафічний збірник. — Львів, 1896. — Т. ІІ. — С. 1—38. 17. Зюбровський а. Встановлення часових параметрів традиційного українського хлібопечення / Андрій Зюбровський // Україна в етнокультурному вимірі століть. Збірник наукових праць. — Вип. 2. — К. : Національний педагогічний університет ім. М.П. Дра- го манова, 2012. — С. 368—379. 18. колотило Т. Про засуху в етнобаченні подолян / Та- насій Колотило // Берегиня. — 2006. — № 3. — С. 31—48. 19. кондратович О.П. Народний календар Волинського Полісся від свята до свята / О.П. Кондратович. — Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2009. — 200 с. 20. Мойсей а. Магія і мантика у народному календарі східнороманського населення Буковини / Антоній Мой сей. — Чернівці : Друк-арт, 2008. — 320 с. 21. Онищук а. Народний калєндар. Звичаї й вірування прив[’]язані до поодиноких днів у році, записав у 1907—1910 р. в с. Зеленици, Надвірнянського пов. / Антін Онищук // Матеріяли до української етноло- ґії. — Львів, 1912. — Т. ХV. — С. 1—61. 22. Тарнович ю. Лемківщина. Матеріяльна культура / Юліан Тарнович. — Краків : Українське видавництво, 1941. — 169 с. 23. Толстая С.М. Дождь / С.М. Толстая // Славянские древности: Этнолингвистический словарь : в 5 т. / под общей ред. Н.И. Толстого. — М. : Международные отношения, 1999. — Т. 2: (Д-К). — С. 106—111. 24. Толстой Н.И. Вызывание дождя в Полесье / Н.И. Толстой, С.М. Толстая // Толстой Н.И. Очер- ки славянского язычества. — М. : Индрик, 2003. — С. 89—125. 25. Толстой Н.И. Вызывание дождя у колодца / Тол- стой Н.И.; Толстая С.М. // Толстой Н.И. Очерки славянского язычества. — М. : Индрик, 2003. — С. 75—88. 26. Узенёва Е.С. Запреты и предписания в традиционной культуре Закарпатья (с. Колочава Межгорского р-на Закарпатской области) / Е.С. Узенёва // Славян- ский и балканский фольклор: Виноградье. — М. : Ин- дрик, 2011. — С. 289—299. 27. Чубинский П.П. Труды этнографическо-статисти- ческой экспедиции в Западно-Русский край, снаря- женной Императорським Русским географическим общест вом. Юго-Западный отдел. Материалы и ис- следования / П.П. Чубинский. — СПб., 1872. — Т. 3: Народный дневникъ. — 486 с. 28. Шекерик-Доників П. Рік у віруваннях гуцулів (ви- брані твори) / Петро Шекерик-Доників. — Верхо- вина : Гуцульщина, 2009. — 352 с. 29. Шмайда М. А іші вам вінчую. Календарна обрядовість русинів-українців Чехо-Словаччини / Михайло Шмай- да. — Пряшів : Братіслава, 1992. — Т. 1. — 501 с. 30. Шухевич в. Гуцульщина. Ч. 4 / Володимир Шухе- вич // Материяли до українсько-руської етнольо- ґії. — Львів, 1904. — Т. VII. — 272 с. : іл. 31. Siarkowski W. Materyjały do etnografii ludu polskiego z okolic Pinczowa / Wladislaw Siarkowski // Zbiόr wiado- mości do antropologii krajowej. — Kraków, 1885. — T. IX. — S. 3—72. 32. Strzetelska Grynbergowa Z. Staromieskie ziemia i ludność / Zofia Strzetelska Grynbergowa. — Lwów, 1899. — 679 s. Petro Bilyakovsky THE REASONS OF DROUGHT IN TRADITIONAL CALENDAR OF CARPATHIAN UKRAINIANS. On the ground of field ethnographic research-works the author has presented his results of analytical study in traditional no- tions about the reasons of droughts. General complexes of ca- lendar bans have been selected. The role and functions of labor taboos have been defined. Keywords: drought, Carpathians, weaving, agricultural work. Петро Биляковский ПРИЧИНЫ ЗАСУХИ В НАРОДНОМ КАЛЕНДАРЕ УКРАИНЦЕВ КАРПАТ На основе данных полевых этнографических исследований автор анализирует традиционные представления о причи- нах засухи. Выделены основные комплексы календарных запретов. Определена роль и функции трудовых табу. Ключевые слова: засуха, Карпаты, ткачество, сельскохо- зяйственные работы.

Причини посухи в традиційній обрядовості українців Карпат

Репозитарії

Схожі ресурси