Взаємовпливи зразків пісенних моностроф в українському та польському фольклорі
У статті розглядається природа взаємовпливів між жанровими різновидами пісенної монострофічної лірики українців і поляків. Методом зіставлення зразків проводиться їх
 комплексний аналіз з метою з’ясування національної специфіки та можливих запозичень. В аналізі пісенних мініатюр застосовуєт...
Saved in:
| Published in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94980 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Взаємовпливи зразків пісенних моностроф в українському та польському фольклорі / С. Лещинська // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 712-717. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860250676286717952 |
|---|---|
| author | Лещинська, С. |
| author_facet | Лещинська, С. |
| citation_txt | Взаємовпливи зразків пісенних моностроф в українському та польському фольклорі / С. Лещинська // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 712-717. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | У статті розглядається природа взаємовпливів між жанровими різновидами пісенної монострофічної лірики українців і поляків. Методом зіставлення зразків проводиться їх
комплексний аналіз з метою з’ясування національної специфіки та можливих запозичень. В аналізі пісенних мініатюр застосовується музичний чинник.
In the article has been considered a problem as for the nature
of interrelations in genre varieties of Ukrainian and Polish
monostrophic lyrical songs. Comparison of folklore specimens
has been used as a method in complex analysis aimed
to define their special national features and possible borrowings.
Musical factor was taken in mind in the course of analysis
sung miniatures.
В статье рассматривается природа взаимовлияний между
жанровыми разновидностями песенной монострофической
лирики украинцев и поляков. Методом сопоставления
фольклорных образцов проводится их комплексный анализ
с целью выяснения национальной специфики и возможных
заимствований. Анализ песенных миниатюр включает музыкальный фактор.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:42:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
Взаємини українців з представниками інших на-
родів, що проживали на українській та сусідніх
з нею територіях, розвивалися протягом багатьох
століть. Про цей факт у своїх наукових розвідках пи-
сав український історик Д. Чижевський, який окре-
мо зазначив, що «дуже багато елементів народної
творчості є спільні Україні та її сусідам, українцям
та іншим слов’янським, українцям та іншим хлібо-
робським народам» [9, c. 368].
Більш як сторіччя тому на з’їзді польських літе-
раторів у Львові І. Франко проголосив: «В усій
Слов’янщині немає двох народів, котрі б з погляду
політичного та духовного життя так міцно зрослися,
об’єднані чисельними зв’язками, і, всупереч тому,
так довго цуралися один одного, як поляки і руси-
ни» [7, c. 72]. Але попри ці непрості відносини, в
Польщі та в Україні спостерігався постійний процес
взаємної зацікавленості культурними здобутками з
метою самоідентифікації кожного етносу. До того ж,
погоджуючись з висновком Р. Радишевського, мож-
на зауважити, що «...через конкретні вияви
українсько-польських контактів, взаємопроникнен-
ня та взаємозбагачення культур цих народів відбу-
вається зустріч культур сходу і заходу» [7, c. 72].
У процесі вивчення природи взаємовпливів двох
різних етнічних традицій на особливу увагу заслуго-
вують так звані «пограниччя» з притаманними їм
взаємозв’язками між сусідніми націями та культу-
рами, які ще й досі залишаються недостатньо роз-
робленими і вивченими. Специфіка українсько-
польських етнографічних контактних зон полягає у
споконвічному постійному проживанні людей на цих
землях при багаторазових змінах ліній державних
кордонів, які певною мірою вплинули на формуван-
ня ідентичності мешканців. Саме переміщення кор-
донів, а не міграція населення викликала певні змі-
ни в його культурі та свідомості, впливаючи на різ-
ні сфери життя людей, їхню поведінку та ціннісну
систему поглядів залежно від того, яку позицію та
чи інша етнічна група займає в локальній чи регіо-
нальній системі з визначеним панівним (доволі мін-
ливим) державним статусом. Через те мешканці по-
граниччя змушені адаптуватися до інших інституцій,
мов, культур тощо. Типовим явищем для погранич-
чя є зіткнення щонайменше двох культур, одна з яких
займає панівну позицію, створюючи бінарну опози-
цію по обидва боки кордону.
Зберігаючи окремі особливості поетики, мелоди-
ки і функційного прикріплення у фольклорі кожно-© С. ЛЕЩИНСЬКА, 2013
Світлана ЛЕЩИНСЬКА
ВЗАЄМОВПЛИВИ ЗРАЗКІВ
ПІСЕННИХ МОНОСТРОФ
В УКРАЇНСЬКОМУ
ТА ПОЛЬСЬКОМУ ФОЛЬКЛОРІ
У статті розглядається природа взаємовпливів між жанро-
вими різновидами пісенної монострофічної лірики україн-
ців і поляків. Методом зіставлення зразків проводиться їх
комплексний аналіз з метою з’ясування національної спе-
цифіки та можливих запозичень. В аналізі пісенних мініа-
тюр застосовується музичний чинник.
Ключові слова: взаємовпливи, ліричні монострофи, укра-
їнський фольклор, польський фольклор, національна спе-
цифіка, самоідентифікація, запозичення.
713взаємовпливи зразків пісенних моностроф в українському та польському фольклорі
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
го народу, слов’янські монострофічні жанри мають
і спільні риси: невеликий обсяг, композиційну за-
мкнутість (два-чотири вірші), лаконізм викладення,
імпровізаційність, тематичну різноманітність, опе-
ративність реагування на події, оптимістичний емо-
ційний настрій, схильність до іронії, невимушеність
та відвертість вираження почуттів, зв’язок із тан-
цем та інструментальною музикою, про що свідчать
уже самі їх назви (коло, коломийка, до кола, обе-
рек, обиртка тощо). Кожен жанровий різновид був
сформований у стихії пісенності свого народу, уві-
бравши її характерні риси і набувши у процесі роз-
витку специфічних, властивих тільки йому, тема-
тичних, композиційно-стилістичних, ритмо-
мелодійних і функціональних ознак. У різні роки,
починаючи з ХІХ ст., українські та польські до-
слідники фольклору намагалися з’ясувати націо-
нальну специфіку ліричних мініатюр та визначити
їх місце у жанровій системі слов’янського фолькло-
ру. Вже з перших етапів цієї роботи на перший план
у порівняльних студіях вийшли найяскравіші пред-
ставники ліричних моностроф двох народних куль-
тур — українська коломийка і польський краков’як,
а дискусія про їхнє походження і взаємозв’язки
тривають по сьогоднішній день.
Серед вчених ХХ ст. до питання визначення
фольклорного жанру коломийки звертався Г. Нудь-
га. Описуючи спостереження за особливостями
українських народних співів і танців, зазначені у
книзі «Versuch über die slawischen Bewohner der
österreichischen Monarchie» («Нариси про
слов’янське населення Австрійської монархії», Ві-
день, 1804), зокрема про особливу здібність укра-
їнців до співів, музики й танців, вчений цитує зау-
важення іноземих дослідників, що «...в Коломиї є
навіть люди, які спеціально займаються складанням
коломийок» [6, c. 6]. Погоджуючись з висновками
В. Гошовського, В. Гнатюка, М. Гринченка та
Н. Шумади про спорідненість коломийки за жан-
ровими ознаками та функцією з російською та бі-
лоруською частівкою і польським краков’яком,
Г. Нудьга дав визначення жанру коломийки, що має
два різновиди: як ліричний жанр українських на-
родних пісень і як український народний масовий
танець гуцулів. На відміну від В. Гошовського, вче-
ний не звузив ареал побутування пісенних коломи-
йок обмеженими територіями Східних Карпат, але
зазначив, що вони поширені «переважно в західних
областях України» [5, c. 287].
Гарне підґрунтя для комплексного аналізу станов-
лять фольклорні зразки, зібрані в ХІХ ст. О. Коль-
бергом в галицьких землях. Особливу цінність скла-
дають його записи текстів пісень з мелодіями, бо
саме вони надають можливість точніше визначити
жанровий різновид кожної пісенної мініатюри. У
вертепній традиції поляків (про що свідчить краків-
ська шопка у записі О. Кольберга) ряд біблійних до-
повнюють такі персонажі як герої-поляки Твардов-
ский, Гураль і Гуралька (представників автохтонно-
го населення польських Татр), так і представники
іноетнічних племен: Жида і Козака, образи яких роз-
криваються через співи і танці зі залученням націо-
нальних елементів. Так, Жид співає жартівливі при-
співки [11, c. 41] та танцює «жидівський краков’як»,
який містить елементи характерної лексики, мело-
дичні ходи й композиційну будову, типову для єв-
рейських фрейлехсів [10, c. 41], тоді як образ Коза-
ка представлений козачковими приспівками:
Jedzie kozak z ukrainy,
Podkówkami krzesze,
||:Idzie za nim grzeczna panna,
Warkoczyk se czesze:|| [11, c. 48].
На перший погляд, наведений приклад має ко-
ломийкову ритміку вірша, виражену у складочи-
сельній формулі строфи 4+4+6. Проте наспів зраз-
ка з розвинутою інтонаційною природою відрізняє
цю пісенну мініатюру від коломийки, мелос якої має
набагато скромніші інтервальні сполучення, водно-
час буквальне повторення другого вірша строфи і
типова для козачкових танців перегра у ритмічно-
му вираженні 2(4+3) притаманна саме козачковій
композиції. Козачкову ритмо-мелодичну і складо-
чисельну структуру 4(4+3) має і наступна лірич-
на монострофа:
Dziublić kozak konie poił
Da, Dziubla wodu brała.
Da, Dziublę kozak obłapił,
Da Dziubla zapłakała [11, c. 49—50].
Український варіант цього тексту (також з мело-
дією) як коломийки з складочисельною формулою
4+3+6 подає Ф. Колесса :
козак коня наповав,
Дзюба воду брала,
Світлана лЕЩИНСЬка714
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
козак собі заспівав,
Дзюба заплакала [3, c. 143].
Польський варіант приспівки має підкреслено ко-
зачкову характеристику, таким чином відіграючи
роль українського персонажа польської шопки. Але
текст має польські інклюзії, типові для приспівок з
краківських земель у вигляді вставних «da» («da»,
«oj-da» «oj da-dana»).
Зіставний метод, який широко використовувався
нашими попередниками в галузі фольклористики, не
втрачає своєї актуальності для наукового сьогодення.
Цей шлях порівняння подібних жанрів української та
польської народної творчості дає нам право конста-
тувати присутність у двох культурних традиціях
взаємо впливів на рівні словесному, музичному та ви-
конавському. Так, серед зразків танцювальних пісень,
зібраних З. Доленгою-Ходаковським у Галичині, зна-
ходимо запис тексту танцювальної пісні «Чурило» з
приміткою записувача, що «танок «Чурили» здавна
відомий на Червоній Русі нашим бабкам, особливо
коло Галича: три особи танцюють і співають на Ве-
ликдень» [8, c. 78]. Аналогічний за назвою та фор-
мою виконання трійковий танець досі виконують у де-
яких селах Жешовського воєводства. Польський ва-
ріант «Чурили» («Ciuryło»), записаний А. Хащак
наприкінці ХХ ст. у с. Гать поблизу Пшеворська, міс-
тить варіант пісенного тексту з мелодією та доклад-
ний коментар інформаторів щодо особливостей вико-
нання танцю. На жаль, брак нотного запису до укра-
їнського варіанту танцю та скупий коментар не дають
можливості детального аналізу шляхом зіставлення
двох зразків, але однаковість назви та способу вико-
нання (трійковий танець) уможливлюють наше при-
пущення про їхню спорідненність. Підґрунтя для по-
дібного висновку надає і зіставлення текстів:
Ішов Чурило з міста Idzie Ciuryło z miasta,
За ним дівочок триста. Naszła go wojska dwasta.
Ледом, Чурило, ледом, Ejże, Ciuryło panie,
Добрая горілочка з медом. Niech że ci wojsko stanie [10, c. 161]
Ішов Чурило ровом,
А за ним дівоньки ройом;
— Чуриленько-пане,
Где наше військо стане? [8, c. 78]
З наведених прикладів стає очевидно, що на від-
міну від польського, український зразок має більший
обсяг (монострофа поєднує в собі дві віршові стро-
фи). У змісті зіставленних текстів без огляду на май-
же однакові зачин та закінчення знаходимо суттєві
відмінності, які віддзеркалюють неоднаковість став-
лення до персонажа приспівки з боку українських та
польських етнофорів. Так, жартівливе кепкування з
красеня Чурила — улюбленця жінок і дівчат в укра-
їнському варіанті — у польському варіанті має дещо
пейоративний характер іронічного глузування над Чу-
рилом. Причина такої різниці полягає в неоднако-
вості трактування образу головного персонажа укра-
їнцями і поляками, а відповідно, і ставлення до ньо-
го носіїв фольклорної традиції. Адже у поляків, за
свідченнями респондентів з Пшеворської околиці,
«чурилами» називали найгірших у селі пришелепку-
ватих хлопців, нездар [10, с. 360], яких номінували
за дивакуватість іменами «чужинних» образів, тоді
як для українців — мешканців Червоної Русі билин-
ний образ Чурила уособлював кардинально проти-
лежну якість чоловіка, здатного манерами і зовніш-
ністю приваблювати до себе жіноцтво. Ментальні
коди двох різних традиційних культур розставили різ-
ні змістові акценти, залишаючи превалювання кон-
кретної якості як домінанти. Саме інтертекстуальний
аспект (на існуванні прототекстів билин київського
циклу про Чурила і водночас присутність цього об-
разу в весільних червоноруських піснях наголошував
В. Веселовський [1, c. 63]) надає нам право ствер-
джувати первинність появи пісень про Чурила серед
українського населення Галичини, а польський зра-
зок, ймовірно, слід усе ж таки вважати рецепцією на
рівні культурного запозичення.
Внаслідок подібних процесів відбулися і мовні за-
позичення, що спричинились до появи полонізмів в
українських пісенних зразках та відповідно україніз-
мів — у польських.
Синтаксична близькість із сусідніми західно-
слов’янськими мовами прикордонних карпатських
територій (перш за все з польською та словацькою)
у коломийкових та приспівкових текстах простежу-
ється у випадках «випадіння» середини у займен-
никах мені, тобі, йому, його й перетворення їх (по-
дібно до західнослов’янських еквівалентів mi, ti, go)
на ми, ти, го з характерною фонетичною заміною
звуку і на и, так само, як і в утворенні завершеної
дії додаванням до дієслів минулого часу жіночого
роду утворюючої частки ’м (посіяла’м, віткала’м)
подібно до форм, існуючих у польській мові
(chodziłam, mówiłam), іноді з виносом зазначеної
частки наперед дієслівної конструкції зразу після
715взаємовпливи зразків пісенних моностроф в українському та польському фольклорі
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
(або замість) займенника я у ролі підмета (та я
його побілила’м: та’м го побілила; я його покоха-
ла: я го покохала’м — ja go pokohałam; я боюся: я
ся бою — ja się boję тощо).
Нерідко у текстах прикарпатських коломийок та
лемківських приспівок до танцю зустрічаються еле-
менти польської лексики, такі як: вживання у пісні
«мовила» (польське «mówiła») з наголосом на дру-
гому складі замість «казала», «говорила»; «твей лю-
бості» (польське «twej lubości») замість «твого ко-
хання» та «ноц» (польське «noc») замість «ніч». Як
пісні Прикарпаття взагалі, так і вищенаведені жан-
рові різновиди містять багато полонізмів у дієсловах
звертальних конструкцій: «ой ти орле, орличейку,
що високо ляташ (замість літаєш)», «поведз
(замість повідай) же мі всю правдойку, єсли ти
там биваш (замість буваєш)» тощо.
Відповідно для пісенного фольклору Малополь-
ських земель, до складу яких увійшли території, що
історично належали Галичині (Ряшівські та Люблін-
ські), характерними є словесні запозичення з укра-
їнської мови. В місцевих говірках вони існують з де-
якими сонорними трансформаціями (українському р
відповідає польське сполученя rz[ж] sz[ш], а го-
лосний і видозмінюється на о(у), як у випадку з то-
понімами Ряшів — Жешув (Rzeszów), Кремени-
ця — Кшемєніца (Kszemienica), Григорівка — Гже-
гожувка (Grzegorzówka) тощо). Прикладом цього
слугує Люблінський оберек з с. Галузова: замість
польського загальновживаного коляція (colacja) —
вечеря ужито вєчежа (wieczerza):
A ja sobie maliusieńka, drobna,
Będzie ze mnie gospodyni dobra.
Będę ja się raźnie uwijała,
Na wieczerzę obiad gotowała [12, c. 62].
Замість chłopiec використовується українізм
parobek — парубок (у значенні хлопець, що «жени-
хається», тобто готовий до одруження). До того ж
це слово вживається у зменшено-пестливій формі
parobeczek (парубочок) поруч з прикметником кня-
жий (ksęży), що у весільних обрядах відповідає об-
разу дружби (князь — образ нареченого у весіль-
ній пісенності давніх слов’ян):
Da, ja sobie parobeczek ksęży;
Choć ja taki — da, nie mam pieniędzy,
Jeno dziewki, jeno dziewki maj,
To mi zawsze chętnie pożyczają [12, c. 63].
Dziewki також набагато ближче до української
форми дівки, аніж до польського dziewczyny або
dziewuchy.
Подібні запозичення спостерігаються і в жешов-
ських селах, де орфоепія місцевої говірки має біль-
ше спільних рис з українською карпатською вимо-
вою, ніж з польською літературною. Так, звук ę[eŋ]
у деяких випадках позбувається носового закінчен-
ня і звучить як е[e]: буду — będę (beŋdeŋ) вимов-
ляється як беде (bede), аналогічно зворотня частка
-ся — się [sіeŋ] спрощується до -сє — siе). Щодо
українізмів, то в приспівковій лексиці зустрічається
назва такої традиційної української страви, як борщ
(берщ(berszcz)). Прикладом є приспівка до польки
«Dzwon» з околиці села Ясла:
Nie bede jo berszczu jadła,
Bo mi będzie buzia zbliadła,
Ino bede mliecko piła
I bede sie rumieniła [10, c. 130].
Про музичні запозичення в ліричних мініатюрах
свідчить факт присутності в українському фолькло-
рі зразків польської народної пісенності. Сюди слід
віднести насамперед краков’яки та деякі тридольні
танцювальні зразки з приспівками, які мають дово-
лі широкий ареал побутування на теренах України.
Особливого впливу української виконавської тради-
ції зазнав краков’як — танець, який за характером
кроків та фігур швидше нагадує українську польку.
Те саме можна сказати і про приспівки до «крако-
в’яків». В українських мелодичних адаптаціях вони
майже втратили характерний синкопований ритм,
який за рахунок збільшення складочисельності на-
близився до козачкового:
польський краков’як 4(4+2) український
краков’як 2(4+4)+2(4+3)
польський краков’як 4(4+2) український
краков’як 2(4+4)+2(4+3)
2/4 e e e e | e q . :|| подвійна реприза 2/4 ||: e e
e e | e e e e :||: e e e e | e e q :||
Żebyście poznali Хто не знає краков’яка,
Pravego Polaka, Той не піде за поляка.
Będę wam tańcował, Наші хлопці — козаки,
Śpiewał krakowiaka 1 [14]. Тільки й знають гопаки 2 [15].
1 Архів власних записів С. Лещинської. Folklor Krakowski
(krakowiaki). — Kraków, 1994.
2 Архів власних записів С. Лещинської. Матеріали експе-
диції у Житомирське Полісся, 2003.
Світлана лЕЩИНСЬка716
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
Як і у випадку з «Чурилом», у тексті наведенного
прикладу відбивається ставлення етнофорів до про-
блеми ідентичності за категоріями «свій» — «чужий».
Вміння виконувати краков’як в обох зразках слугує
символічним доведенням польської етнічної належнос-
ті з тією різницею, що це твердження в польській при-
співці є доволі поважною заявою, яка в українському
варіанті трансформується у жартівливу паремію «Хто
не знає краков’яка, той не піде за поляка», що поси-
лює бінарну опозицію «чужий» — «свій» (не знає
краков’яка — має знати гопака). Українська самоі-
дентифікація у тексті відбувається через метафоричне
заперечення прийняття чужого, іноетнічного (вербаль-
но виявляється у несприйнятті чужої культурної тра-
диції): дівчина не може іти за поляка (чужого, інопле-
менного), вона має йти за нашого козака.
Впливи метроритмічних та мелодичних структур
українських пісень і танців на музичний фольклор поль-
ських земель, що були історично розташовані в межах
україно-польського порубіжжя, засвідчують сучасні до-
слідження в галузі польської хореології, зокрема, С. Ле-
щинського про танцювальні козачкові запозичення в
люблінському танці «Oса» («Osa») [12, с. 96] та
А. Хащак про присутність кроку «бігунець» у жешов-
ській польці «Дзвін» («Dzwon») [10, с. 129—130]).
Згадки про запозичені у поляків та інших сусід-
ніх народів зразки народних танцювальних та інстру-
ментальних різновидів згадували дослідники укра-
їнської музичної традиції в діаспорах, зокрема про
це у своїй роботі «Побутові танці канадських укра-
їнців» зазначав А. Нагачевський. Так, серед укра-
їнців Канади великої популярності зазнав танець
«Сідемка», приспівки до якого є прикладом взає-
мовпливів на рівні запозичення:
Ой ти, дівко, не плаце, Oj ty, dziewko, nie płace,
Я ти за два заплаце, Ja ci za dwa zapłace.
Я за забав пьонцик дам, Za zabawę piącek dam,
а-га-а пьонцик дам [4, c. 136] I za taniec piącek dam 3 [13].
або прямого перекладу:
Ой ходив я до школи, Jak ja chodził do szkoły,
Умів я всі літери: uczyli mnie rechtory
Раз два три, раз два три, raz i dwa, trzy cztery,
Такі були літери [4, c. 137]. Oto fajne litery 4 [13].
3 Архів власних записів С. Лещинської. Folklor taneczny ze
Śląsku. — Cieszyn ; Goleszów, 1995.
4 Архів власних записів С. Лещинської. Folklor taneczny ze
Śląsku. — Cieszyn ; Goleszów, 1995.
Узагальнюючи усі наведені думки, доходимо ви-
сновку, що процес культурного взаємообміну на
рівнях запозичень, стилізацій, перекладних рішень
та образно-сюжетних трансформацій, що тривав
у фольклорному часопросторі протягом кількох
століть, спричинився до взаємного примноження
художнього досвіду української та польської тра-
диційної творчості. А явище взаємовпливів (на
прикладі монострофічної лірики двох національ-
них фольклорних систем) певним чином детермі-
нує подальший розвиток кожної народної тради-
ції, розширюючи її ідейно-тематичні рамки та по-
повнюючи запас словесно-зображальних засобів
різномовних культур в межах превалювання іден-
тичності як індексу національної специфіки твор-
чого процесу.
1. веселовский а.Н. Сборник II отд. Русского языка
и словесности императорской Академии Наук /
А.Н. Веселовский. — М., 1900. — Т. XXXVI. —
81 с.
2. Гошовский в.л. У истоков народной музыки славян:
очерки по музыкальному славяноведению / В.Л. Го-
шовский. — М. : Советский композитор, 1971. —
303 с.
3. колесса Ф.М. Музикознавчі праці / Ф.М. Колеса ;
підгот. до друку С.Й. Грица. — К. : Наукова думка,
1970. — 590 с.
4. Нагачевський а. Джерела до вивчення українського
танцю Канади / А. Нагачевський. — К. : Родовід,
1991. — С. 65—73.
5. Нудьга Г. Коломийки / Г. Нудьга // Українська
радянська енциклопедія / гол. ред., голова редкол.
М.П. Бажан ; вид. друге. — К. : Гол. редакція УРЕ,
1980. — Т. 5. — С. 287.
6. Нудьга Г. Українські народні думи в німецьких пере-
кладах та критиці / Г. Нудьга // Радянське літерату-
рознавство. — 1964. — № 6. — С. 67—75.
7. Радишевський Р. Українське бароко / Р. Радишев-
ський — К. : Акта, 2004. — 411 с.
8. Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-
Ходаковського (З Галичини, Волині, Поділля, При-
дніпрянщини і Полісся) / упоряд., текст. інтерпрета-
ція та комент. О. Дея ; атрибуція автографів і копій та
передм. Л. Малаш і О. Дей. — К. : Наукова думка,
1974. — 782 c.
9. Чижевський Д. Український народний характер і сві-
тогляд / Д. Чижевський // Студії з україністики :
хрестоматія / Міжнародна школа україністики НАН
України ; ред. кол. : Жулинський М.Г., Мишанич О.В.,
Радишевський Р.П., Пономарів О.Д. та інші. — К.,
2002. — С. 367—372.
717взаємовпливи зразків пісенних моностроф в українському та польському фольклорі
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
10. Haszczak a. Folklor taneczny ziemi Rzeszowskiej /
А. Haszczak. — Warszawa : Centralny ośrodek metody-
ki upowszechniania kultury, 1989. — 437 s.
11. kolberg O. Dzieła wszystkie / О. Kolberg ; z rękopisów
i ze źródeł drukowanych zebrały i opracowały E. Millero-
wa, D. Pawlakowa, A. Skrukwa. — Wrocław : Polskie
towarzystwo ludoznawcze ; Poznań : Instytut im. Oskara
Kolberga ; Poznańska Drukarnia Naukowa, 2005. —
T. 73/І. — 521 s.
12. leszczyński S. Tańce lubelskie / S. Leszczyński. —
Lub lin : Stowarzyszenie «Wspólnota polska», 1990. —
116 s.
Svitlana leshchynska
INTERRELATIONS IN SPECIMENS
OF UKRAINIAN AND POLISH
FOLKLORE SUNG MONOSTROPHS
In the article has been considered a problem as for the nature
of interrelations in genre varieties of Ukrainian and Polish
monostrophic lyrical songs. Comparison of folklore speci-
mens has been used as a method in complex analysis aimed
to define their special national features and possible borrow-
ings. Musical factor was taken in mind in the course of analy-
sis sung miniatures.
Keywords: interrelation, lyrical monostrophs, Ukrainian folk-
lore, Polish folklore, national specificity, self-identification,
borrowing.
Светлана лещинская
ВЗАИМОВЛИЯНИЕ ОБРАЗЦОВ ПЕСЕННЫХ
МОНОСТРОФ В УКРАИНСКОМ
И ПОЛЬСКОМ ФОЛЬКЛОРЕ
В статье рассматривается природа взаимовлияний между
жанровыми разновидностями песенной монострофической
лирики украинцев и поляков. Методом сопоставления
фольклорных образцов проводится их комплексный анализ
с целью выяснения национальной специфики и возможных
заимствований. Анализ песенных миниатюр включает му-
зыкальный фактор.
Ключевые слова: взаимовлияние, лирические моностро-
фы, украинский фольклор, польский фольклор, националь-
ная специфика, самоидентификация, заимствования.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94980 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:42:48Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Лещинська, С. 2016-02-13T09:43:51Z 2016-02-13T09:43:51Z 2013 Взаємовпливи зразків пісенних моностроф в українському та польському фольклорі / С. Лещинська // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 712-717. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94980 У статті розглядається природа взаємовпливів між жанровими різновидами пісенної монострофічної лірики українців і поляків. Методом зіставлення зразків проводиться їх
 комплексний аналіз з метою з’ясування національної специфіки та можливих запозичень. В аналізі пісенних мініатюр застосовується музичний чинник. In the article has been considered a problem as for the nature
 of interrelations in genre varieties of Ukrainian and Polish
 monostrophic lyrical songs. Comparison of folklore specimens
 has been used as a method in complex analysis aimed
 to define their special national features and possible borrowings.
 Musical factor was taken in mind in the course of analysis
 sung miniatures. В статье рассматривается природа взаимовлияний между
 жанровыми разновидностями песенной монострофической
 лирики украинцев и поляков. Методом сопоставления
 фольклорных образцов проводится их комплексный анализ
 с целью выяснения национальной специфики и возможных
 заимствований. Анализ песенных миниатюр включает музыкальный фактор. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Взаємовпливи зразків пісенних моностроф в українському та польському фольклорі Interrelations in specimens of Ukrainian and Polish folklore sung monostrophs Взаимовлияние образцов песенных моностроф в украинском и польском фольклоре Article published earlier |
| spellingShingle | Взаємовпливи зразків пісенних моностроф в українському та польському фольклорі Лещинська, С. Статті |
| title | Взаємовпливи зразків пісенних моностроф в українському та польському фольклорі |
| title_alt | Interrelations in specimens of Ukrainian and Polish folklore sung monostrophs Взаимовлияние образцов песенных моностроф в украинском и польском фольклоре |
| title_full | Взаємовпливи зразків пісенних моностроф в українському та польському фольклорі |
| title_fullStr | Взаємовпливи зразків пісенних моностроф в українському та польському фольклорі |
| title_full_unstemmed | Взаємовпливи зразків пісенних моностроф в українському та польському фольклорі |
| title_short | Взаємовпливи зразків пісенних моностроф в українському та польському фольклорі |
| title_sort | взаємовпливи зразків пісенних моностроф в українському та польському фольклорі |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94980 |
| work_keys_str_mv | AT leŝinsʹkas vzaêmovplivizrazkívpísennihmonostrofvukraínsʹkomutapolʹsʹkomufolʹklorí AT leŝinsʹkas interrelationsinspecimensofukrainianandpolishfolkloresungmonostrophs AT leŝinsʹkas vzaimovliânieobrazcovpesennyhmonostrofvukrainskomipolʹskomfolʹklore |