Вокальні ансамблі сучасного побутування (жанрові особливості)
У статті відображено типологічні особливості сучасного побутування малих форм українського народнопісенного виконавства. Подається умовна їх класифікація, характер діяльності, включаючи специфіку художньо-стилістичної реконструкції пісенного фольклору. In the article have been reflected some...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94982 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вокальні ансамблі сучасного побутування (жанрові особливості) / І. Павленко // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 722-726. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859477448077344768 |
|---|---|
| author | Павленко, І. |
| author_facet | Павленко, І. |
| citation_txt | Вокальні ансамблі сучасного побутування (жанрові особливості) / І. Павленко // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 722-726. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | У статті відображено типологічні особливості сучасного
побутування малих форм українського народнопісенного
виконавства. Подається умовна їх класифікація, характер
діяльності, включаючи специфіку художньо-стилістичної
реконструкції пісенного фольклору.
In the article have been reflected some typological features in
modern existence of small forms in performance of Ukrainian
folk songs. The content has presented their conditional classification,
character of activities including specific artistic and stylistic
reconstructions of sung folklore.
В статье отображены типологические особенности современного бытования малых форм украинского народнопесенного исполнительства. В тексте представлена их условная классификация, характер деятельности, в т. ч. специфика художественно-стилистического реконструирования
песенного фольклора.
|
| first_indexed | 2025-11-24T11:42:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
У сучасному народнопісенному виконавстві є ши-
роке різноманіття вокальних ансамблів за
організаційно-структурними, стильовими, регі-
ональними і місцевими особливостями. Їх слід роз-
різняти за такими ознаками:
1. Фольклорні (автентичні) ансамблі (співочі гур-
ти), учасниками яких є носії співочих традицій (міс-
цевих, територіальних, регіональних тощо).
2. вторинні фольклорні ансамблі — ті, що ре-
конструюють виконання записів пісенного фоль-
клору. Вони, в свою чергу, поділяються на такі
різновиди:
• науково-етнографічні;
• професійні;
• дитячі фольклорні ансамблі;
• аматорські.
Фольклорними називаються ансамблі, які вико-
нують народні пісні відповідно до манери і виконав-
ського стилю місцевої усної традиції. Головною їх-
ньою ознакою є автентичність. Традиційно фоль-
клорні ансамблі побутують у сільській місцевості,
успадковуючи із покоління в покоління пісенну
культуру предків.
вторинний фольклорний колектив, за визна-
ченням Є. Єфремова, — це такий, що складаєть-
ся, переважно, з людей, далеких у побуті від фоль-
клорних джерел, але прагне наслідувати в своїй ро-
боті традиції первинного фольклорного середовища
[3, с. 3—16]. Серед них важливе місце займають
науково-етнографічні фольклорні ансамблі. Вони
поділяються на вокальні, етнохореологічні, та ко-
лективи мішаного типу, що охоплюють у своїй ді-
яльності різні фольклорні жанри. Як правило, такі
колективи формуються у музичних навчальних за-
кладах, наукових інституціях, культурологічних
центрах за участю фахівців-фольклористів та му-
зикантів, обдарованих від природи виконавців-
аматорів. Їхня діяльність, в першу чергу, характе-
ризується науковим пошуком. Це — збирання, ар-
хівування, класифікація пісенного фольклору за
жанрами; вивчення й освоєння особливостей манер
співу (місцевих, регіональних, територальних) і
його відтворення у максимально наближеній до ори-
гіналу манері виконання; репрезентація народної
пісні у формі концертного виконавства та видання
аудіо записів. Така форма діяльності ансамблів, а
саме реконструкція записів пісенного фольклору на
сьогодні є актуальною і досить поширеною в Укра-
їні. Серед відомих колективів такого типу виділя-© І. ПАВЛЕНКО, 2013
Іван ПАВЛЕНКО
ВОКАЛЬНІ АНСАМБЛІ
СУЧАСНОГО ПОБУТУВАННЯ
(ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ)
У статті відображено типологічні особливості сучасного
побутування малих форм українського народнопісенного
виконавства. Подається умовна їх класифікація, характер
діяльності, включаючи специфіку художньо-стилістичної
реконструкції пісенного фольклору.
Ключові слова: типи вокальних ансамблів, художньо-
сти лістична специфіка, реконструкції пісенного фолькло-
ру, характер діяльності, репертуар, автентичне та сценічне
середовище, репродукування, манера співу, фольклор і
фольклоризм.
723вокальні ансамблі сучасного побутування (жанрові особливості)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
ються: ансамбль «Древо» (Євген Єфремов), «Кра-
лиця» (Іван Синельников), «Яворина» (Оксана
Мілевська), «Божичі» (Ілько Фетисов та Світла-
на Карпенко), «Джерело» (Раїса Цапун), «Рок-
соланія» (Іван Павленко).
Вокальні ансамблі науково-етнографічного на-
прямку, як правило, мають невеликий, проте якіс-
ний склад виконавців. Вони моделюють переваж-
но а капельний (без інструментального супрово-
ду) спів обраної ними виконавської фольклорної
традиції. У їхній діяльності однаково важливими є
дослідницький і виконавський аспекти, спрямова-
ні на глибинне проникнення виконавців у народ-
ний пісенний стиль. Керівником такого колективу
найчастіше стає професійний фольклорист, що во-
лодіє теорією фольклору і методикою освоєння на-
родних співочих стилів.
У репертуар вокально-інструментальних ан-
самблів включаються народні пісні з інструменталь-
ним супроводом, виконання яких часто доповнюєть-
ся елементами сценічного руху і танцю. За жанро-
вими характеристиками вони є жартівливими,
танцювальними (козачковими, гопачковими), «трин-
дичками», маршовими, частушковими тощо. В осно-
ві інструментального супроводу є троїсті музики, або
ж окремі народні інструменти (скрипка, бандура, со-
пілка, бубон, цимбали тощо).
У сучасній фольклористиці помітна тенденція
розвитку етнохореологічного жанру — безпосе-
реднього дослідження і виконавства народного тан-
ку, пластичної символіки рухів у народних обрядо-
вих дійствах. Як зазначає Чурко Ю. [5, с. 55] нині
відомі дві форми побутування народної хореографії:
в народному природному середовищі (автентич-
ному) та сценічному. Народні танцювальні тради-
ції можна диференціювати наступним чином: етно-
графічні колективи, що інтерпретують місцевий
фольклор і складаються із традиційних носіїв цієї
культури у замкненому середовищі; аматорські
гуртки, діяльність яких спрямовується керівником-
професіоналом і репрезентується на сцені; профе-
сійні ансамблі танцю, які відтворюють місцеві і ре-
гіональні танцювальні стилі, активно концертують
у системі культурно-освітніх закладів. У першій гру-
пі домінує тенденція збереження народної традиції,
що на сьогодні має місце в етнічних середовищах
лемків, гуцулів, бойків. У центральних регіонах
України сучасні збирачі фольклору спостерігають
лише ритмізацію виконання пісень за допомогою
танцювальних рухів, у яких також проглядаються
елементи лексики народного танцю.
Традиційний танець часто поєднується із співом
танцювальних і жартівливих пісень (гопачкових,
козачкових, коломийкових). У другій і третій гру-
пі переважає трансформація традиційного танцю
в його сценічне втілення на основі законів теа-
трального мистецтва, відображення сучасної дій-
сності. Серед найпоширеніших способів викорис-
тання фольклорних зразків важливими є: обробка
(інтерпретація) танцю, у якій, певною мірою, збе-
рігається першооснова народного зразка; викорис-
тання новітніх засобів виразності (ускладнення
малюнку, розширення технічних параметрів лек-
сики, експресивна динамізація, розробка нової дра-
матургії, зокрема сюжетного типу, введення еле-
ментів режисури, аранжування музичного супро-
воду з використанням нових колористичних
інструментів). Важливим на сьогодні є хореоло-
гічний контекст дослідження народного танку су-
часними фахівцями-фольклористами. Так, у Льво-
ві танці лемків досліджує Лариса Сабан, Світла-
на Лещинська відтворює традицію українського
танку Наддніпрянщини (ансамбль «Роксоланія»
Київського національного університету імені Та-
раса Шевченка), Ірина Аксьонова (Рівне) сту-
діює народні танці Полісся.
На сьогодні члени фольклорних експедицій ще
виявляють у побуті полісян такі танці: «Ойра»,
«Карапет», «Шир», «Подиспан», «Голубка», «Гу-
сак» (два останні є весільними ігровими танцями);
та танці іноетнічного походження: краков’яки, ка-
дрилі, вальси. У концертній практиці аматорів най-
уживаніші козачки, гопачки, польки (на два боки),
метелиці, а також окремі хороводні танки з обря-
дового фольклору.
Колективи мішаного типу часто називаються
ансамблями народної музики і танцю, які, відпо-
відно, включають різні виконавські фольклорні
жанри: гуртову пісню, танок, народні інструмен-
ти, народний костюм, різну побутову атрибутику,
масові сцени, сольний спів, художнє слово, малі
театральні форми. Такі колективи є суто сценічні,
тяжіють до ефектності і видовищності, проте до-
тримуються критеріїв відтворення місцевої тради-
іван ПавлЕНкО724
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
ційної культури на науковій основі (ансамбль
«Роксоланія»).
Професійні ансамблі народної музики значною
мірою вибудовують свій репертуар із фольклорних
джерел різних традицій, керуючись вимогами сце-
нічного ефекту — популярності пісень, контрастнос-
ті сценічного втілення, що нівелює автентичний ори-
гінал. Професійні артисти бездоганно володіють тех-
нікою гри на народних інструментах, мають
належну вокальну підготовку, відповідний артис-
тизм, однак їхнє виконавство часто є уніфіковане і
неідентичне щодо традиції, інколи позначається
штучністю інтерпретації, репертуару, що виводить
їх у межі виконавського фольклоризму.
На сьогодні набувають популярності дитячі
фольклорні ансамблі, дівочі, парубочі. Актуаліза-
ція їхньої діяльності викликана необхідністю вихо-
вання молоді різних вікових категорій у контексті
українських духовних і моральних цінностей, тради-
ційного культурного світогляду. До репертуару ди-
тячих і молодіжних ансамблів належить включати
ігрові форми музикування, а саме: дитячі пісні, по-
єднані з хороводними танками, театралізованими
формами, як наприклад: «Просо», «Кривий танець»,
«Король», «Гра в Шума», «Горобейко», «Зайчик»,
«Галка», «Решето», «Мак» [4, с. 65—99]; освоєн-
ня відповідних дитячих сценок, скоромовок, рухів
тощо. В умовах сучасного фольклористичного руху
популяризується виконання українських народних
обрядових дійств молодіжними і дитячими
фольклорно-етнографічними колективами:
• календарних обрядів (весняних, літніх, жнивних,
осінніх, різдвяно-новорічних), а також дитячих і під-
літкових обрядових та ігрових форм (зустріч весною
птахів, спів веснянок-закличок, закликання дощу,
дитячі щедрування, віншування тощо);
• репрезентація в театральних формах звичаїв мо-
лодіжних зібрань і дозвілля (вечорниць, досвіток,
різних забав, вуличних розваг, дитячих і підліткових
ігор та забавлянок);
• виконання ритуалів ініціації (посвячень) — по-
стрижин, коронування на парубка, народження май-
стра, введення в посаду тощо;
• виконання дитячо-підліткових інструментальних
форм на традиційних інструментах, що нині побуту-
ють (свистунець, пищик, деркач, фуркало, бубонець,
шумові інструменти тощо).
аматорські вокальні ансамблі — популярна фор-
ма музикування в сучасному народнопісенному ви-
конавстві. Ця категорія ансамблів відображає най-
різноманітнішу (навіть строкату) картину різнома-
нерного співу. Безумовно, вони не є носіями
фольклорних традицій. Перш за все, для них харак-
терна різна міра стилізації, яка стосується манери
співу, костюму, складу учасників, використання на-
родних інструментів для супроводу, інколи не типо-
вих для фольклорної традиції. Все вище зазначене
впливає на загальний характер звучання ансамблю.
Суб’єктивізм в інтерпретації, незнання традиції при-
зводить до зміни звукового образу традиційного
твору, а це суперечить принципам моделювання пев-
ної співочої традиції.
Водночас, необхідно визнати принципи есте-
тичної стилізації в обробках народних пісень, їх-
ньої новітньої інтерпретації із застосуванням сучас-
них технічних засобів озвучування і тембральних
барв, комп’ютерної технології, способів звукоутво-
рення, вживання сучасних хореографічних елемен-
тів, світлових ефектів тощо. Завдяки цьому народ-
на пісня трансформується у нові — вже в естрадні
форми виконавства з використанням сучасної дра-
матургії сценічного втілення. Стилізовані вокальні
ансамблі, що відтворюють різні манери співу, ха-
рактеризуються уніфікацією або ж мішаним сти-
льовим колоритом звучання.
У сьогоденній мозаїці аматорського народнопі-
сенного музикування фахівець-фольклорист має
розрізняти рівні виконавського фольклоризму, який
інколи виходить за межі естетичного і класифіку-
ється як псевдофольклор. На думку Л.Н. Кушлик,
«необхідно окремо кваліфікувати особливості ав-
тентичного виконавства і «фольклоризованого» від-
творення народного репертуару, власне, нефоль-
клорними колективами» [4, c. 49]. І тепер на прак-
тиці значна кількість керівників колективів не
відрізняють фольклоризм від фольклору, як у добо-
рі репертуару так і манері виконання.
Тож існує два основних напрямки відтворення
фольклорних зразків. Один з них — репродукуван-
ня музичного фольклору шляхом глибокого вивчен-
ня стильових особливостей традиційного виконавства,
дотримуватися найважливіших критеріїв відтворен-
ня: «імпровізаційності, принципів звуко утворення,
фактурно-теситурних, темброво-колористичних, зву-
725вокальні ансамблі сучасного побутування (жанрові особливості)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
ковисотних, динамічних, темпово-агогічних засобів,
мелізмування тощо» [4, с. 50]. В цьому контексті
А.К. Соколова вказує на необхідність визначення
рівнів відповідності звуковому образові фольклор-
ного зразка [4, с. 47].
Інший напрямок розвитку ансамблевого співу
пов’язаний з мистецтвом стилізації у народнопі-
сенному виконавстві. В ньому передбачається ши-
рокий спектр трансформації народної пісні в естрадно-
сценічні форми, що характеризується різноманітніс-
тю відтінків звукової редукції в співі, використання
хореографічних елементів та інструментального су-
проводу, не властивих традиції.
На сьогодні прийнятне наспівування народних
мелодій, відтворення нескладних фактур популяр-
них пісень, зокрема у молодіжному середовищі,
яке, значною мірою, емансиповане від народнопі-
сенних традицій. Ця форма музикування також
сприяє популяризації народної пісні в сучасному
соціумі. Для наспівування не властиве володіння
конкретною манерою співу із вживанням мелізма-
тики чи то варіювання. Такий спосіб музикування
може бути широковживаним, оскільки його звуко-
утворення є не технічне й вимагає лише артикуля-
ції словесного тексту і відтворення природним го-
лосом пісенного матеріалу.
Отже, сучасний стан інтерпретації пісенного і хо-
реографічного фольклору на сцені відбувається у
зіставленні та взаємодії двох основних тенденцій
збереження й трансформації народних традицій. З
одного боку, як наголошує Ю. Чурко, «існує пев-
на ідеалізація і фетишизація фольклору, намагання
зберегти його у первозданному вигляді, з іншого
боку актуалізується його художня трансформація,
що веде до нівелювання традиції» [4, с. 55]. Єди-
ний шлях у розв’язанні проблеми поєднання фоль-
клорної традиції із сучасним виконавством є доско-
нале вивчення всього комплексу художніх засобів
народної творчості. Основним джерелом для цьо-
го, безумовно, є записи фольклору, звідки у всій
повноті можна зачерпнути художньо-інтонаційні та
виконавські прийоми оригіналу для втілення їх у
нову осучаснену форму виконавства і, таким чином,
зберегти ідейно-естетичну адекватність фольклор-
ного зразка й нової обробки.
Кількісні склади вокальних ансамблів формують-
ся в залежності від жанрового різновиду виконав-
ства. Популярними у сучасній виконавській практи-
ці є дуети, тріо, квартети, які відносяться до малих
виконавських форм.
Сучасне освоєння традиційних контекстів куль-
тури виявляється, перш за все, у впровадженні її
елементів у повсякденне життя учасників руху, влас-
не, утворенні стійких «ритуальних» комплексів
(спів, танець, обряд, мова, поведінка), які регуляр-
но культивуються в осередках (колективах),
об’єднаннях, народних хорах, ансамблях, клубах, де
утверджуються традиційні культурні цінності. Без-
умовно, це вже інший, віддалений від істинно тра-
диційного, контекст побутування фольклорних тво-
рів, проте він сприймається нашим сучасником і його
необхідно розглядати як новацію для теперішніх со-
ціальних і культурних умов життя.
Актуалізованою формою освоєння живої фоль-
клорної традиції в сучасному українському соціумі
є засвоєння виконавських особливостей місцевих
співочих манер і обрядовості. А це можливо за умов
дослідницької діяльності, що передбачає: збирання
пісенного матеріалу у фольклорних зонах (осеред-
ках), транскрипцію (розшифровку) і нотацію запи-
саних пісень, музично-фольклористичний аналіз та
вивчення особливостей манер співу, реконструкцію
актуалізованих обрядів, популяризацію кращих зраз-
ків організованими колективами аматорськими і про-
фесійними (народними хорами, ансамблями пісні і
танцю, вокальними ансамблями).
Специфіка діяльності цих колективів визнача-
ється, перш за все, репертуаром, в основі якого, є
народні пісні. Отже, проблему музично-
фольклорного напрямку, як стверджує А. Кабанов
[4, с. 40], у сучасній культурі можна розглянути в
таких аспектах:
• перший — пов’язаний із складом учасників
фольклорного гурту;
• другий — з репертуаром колективу;
• третій — з характером носія традиції або
майстра-вчителя, керівника гурту, його концепту-
ального бачення художнього втілення фольклорно-
го зразка;
• четвертий — з методикою навчання;
• п’ятий із ситуацією функціонування фольклор-
ного ансамблю.
Все це належить розглядати як умови сучасного
розвитку фольклорного процесу.
іван ПавлЕНкО726
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
1. аксьонова і. Танцювальна лексика Поліського краю /
І. Аксьонова. — Рівне, 2012. — 253 с.
2. Єфремов Є.в. Дослідження локальної народнопісен-
ної традиції як основа діяльності вторинного фоль-
клорного ансамблю / Є.В. Єфремов, В.М. По но ма-
ренко // Українське музикознавство. — К. : Музич-
на Україна, 1989. — Вип. 24.
3. Тлумачний словник української мови. — К. : Аконіт,
2000. — Т. 4. — 491 с.
4. Фольклор: Проблемы сохранения изучения и пропа-
ганды // Всесоюзная научно-практическая конферен-
ция (тезисы в двух частях). — М. : ГМПИ им. Гне-
синых, 1988. — Ч. I — 225 с.
5. Чубинский П.П. Труды этнографическо-статисти чес-
кой экспедиции в Западно-Русский край / П.П. Чу-
бинский. — Санкт-Петербург, 1872. — Т. 6.
Ivan Pavlenko
ON VOCAL ENSEMBLES OF CONTEMPORARY
EXISTENCE (GENRE PECULIARITIES)
In the article have been reflected some typological features in
modern existence of small forms in performance of Ukrainian
folk songs. The content has presented their conditional classifi-
cation, character of activities including specific artistic and sty-
listic reconstructions of sung folklore.
Keywords: types of vocal ensembles, artistic and stylistic
speci ficity, reconstructions of sung folklore, repertoire, authen-
tic and scenic environment, reproduction, manner of singing,
folklore and folklorism.
Иван Павленко
ВОКАЛЬНЫЕ АНСАМБЛИ СОВРЕМЕННОГО
БЫТОВАНИЯ (ЖАНРОВЫЕ ОСОБЕННОСТИ)
В статье отображены типологические особенности совре-
менного бытования малых форм украинского народнопе-
сенного исполнительства. В тексте представлена их услов-
ная классификация, характер деятельности, в т. ч. специ-
фика художественно-стилистического реконструирования
пе сен ного фольклора.
Ключевые слова: типы вокальных ансамблей, худо-
жествен но-стилистическая специфика, реконструкция пе-
сенного фольклора, характер деятельности, репертуар,
аутен тичная и сценическая среда, репродуцирование, ма-
нера пения, фольклор и фольклоризм.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94982 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T11:42:45Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Павленко, І. 2016-02-13T09:49:06Z 2016-02-13T09:49:06Z 2013 Вокальні ансамблі сучасного побутування (жанрові особливості) / І. Павленко // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 722-726. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94982 У статті відображено типологічні особливості сучасного побутування малих форм українського народнопісенного виконавства. Подається умовна їх класифікація, характер діяльності, включаючи специфіку художньо-стилістичної реконструкції пісенного фольклору. In the article have been reflected some typological features in modern existence of small forms in performance of Ukrainian folk songs. The content has presented their conditional classification, character of activities including specific artistic and stylistic reconstructions of sung folklore. В статье отображены типологические особенности современного бытования малых форм украинского народнопесенного исполнительства. В тексте представлена их условная классификация, характер деятельности, в т. ч. специфика художественно-стилистического реконструирования песенного фольклора. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Вокальні ансамблі сучасного побутування (жанрові особливості) On vocal ensembles of contemporary existence (genre peculiarities) Вокальные ансамбли современного бытования (жанровые особенности) Article published earlier |
| spellingShingle | Вокальні ансамблі сучасного побутування (жанрові особливості) Павленко, І. Статті |
| title | Вокальні ансамблі сучасного побутування (жанрові особливості) |
| title_alt | On vocal ensembles of contemporary existence (genre peculiarities) Вокальные ансамбли современного бытования (жанровые особенности) |
| title_full | Вокальні ансамблі сучасного побутування (жанрові особливості) |
| title_fullStr | Вокальні ансамблі сучасного побутування (жанрові особливості) |
| title_full_unstemmed | Вокальні ансамблі сучасного побутування (жанрові особливості) |
| title_short | Вокальні ансамблі сучасного побутування (жанрові особливості) |
| title_sort | вокальні ансамблі сучасного побутування (жанрові особливості) |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94982 |
| work_keys_str_mv | AT pavlenkoí vokalʹníansamblísučasnogopobutuvannâžanrovíosoblivostí AT pavlenkoí onvocalensemblesofcontemporaryexistencegenrepeculiarities AT pavlenkoí vokalʹnyeansamblisovremennogobytovaniâžanrovyeosobennosti |