Українсько-хорватські паралелі в середньовічній сакральній архітектурі

Українсько-хорватські паралелі в середньовічній сакральній архітектурі

З’ясовується, чи архітектура Галицько-Волинської Русі є правонаступницею попередніх державних утворень, чи існують паралелі між архітектурою Галичини і Хорватії, ставляться завдання щодо подальших досліджень сакральних пам’яток Прикарпаття та Хорватії, перегляду історії архітектури і вивчення...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Народознавчі зошити
Datum:2013
1. Verfasser: Тарас, Я.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут народознавства НАН України 2013
Schlagworte:
Статті
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94983
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Українсько-хорватські паралелі в середньовічній сакральній архітектурі / Я. Тарас // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 727-741. — Бібліогр.: 92 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94983
record_format dspace
spelling Тарас, Я.
2016-02-13T09:51:23Z
2016-02-13T09:51:23Z
2013
Українсько-хорватські паралелі в середньовічній сакральній архітектурі / Я. Тарас // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 727-741. — Бібліогр.: 92 назв. — укp.
1028-5091
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94983
З’ясовується, чи архітектура Галицько-Волинської Русі є правонаступницею попередніх державних утворень, чи існують паралелі між архітектурою Галичини і Хорватії, ставляться завдання щодо подальших досліджень сакральних пам’яток Прикарпаття та Хорватії, перегляду історії архітектури і вивчення будівельної термінології.
In the article have been solved a series of problems, as those on Galician and Volhynian architecture and its legal relation to the artistry of previous state organisms, on parallels in architecture of Galicia and Croatia etc., tasks have been forwarded as for further studies in Subcarpathian and Croatian monuments and revision of architectural history as well as researches in constructive terminology.
В статье определяется, является ли архитектура Галицко-Волынской Руси правопреемницей предшествующих государственных формирований, существуют ли параллели между архитектурой Галиции и Хорватии, выдвигаются задания относительно дальнейших исследований памятников Прикарпатья и Хорватии, пересмотра истории архитектуры и изучения строительной терминологии.
uk
Інститут народознавства НАН України
Народознавчі зошити
Статті
Українсько-хорватські паралелі в середньовічній сакральній архітектурі
On parallels in medieval architecture of Ukraine and Croatia
Украинско-хорватские параллели в средневековой сакральной архитектуре
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Українсько-хорватські паралелі в середньовічній сакральній архітектурі
spellingShingle Українсько-хорватські паралелі в середньовічній сакральній архітектурі
Тарас, Я.
Статті
title_short Українсько-хорватські паралелі в середньовічній сакральній архітектурі
title_full Українсько-хорватські паралелі в середньовічній сакральній архітектурі
title_fullStr Українсько-хорватські паралелі в середньовічній сакральній архітектурі
title_full_unstemmed Українсько-хорватські паралелі в середньовічній сакральній архітектурі
title_sort українсько-хорватські паралелі в середньовічній сакральній архітектурі
author Тарас, Я.
author_facet Тарас, Я.
topic Статті
topic_facet Статті
publishDate 2013
language Ukrainian
container_title Народознавчі зошити
publisher Інститут народознавства НАН України
format Article
title_alt On parallels in medieval architecture of Ukraine and Croatia
Украинско-хорватские параллели в средневековой сакральной архитектуре
description З’ясовується, чи архітектура Галицько-Волинської Русі є правонаступницею попередніх державних утворень, чи існують паралелі між архітектурою Галичини і Хорватії, ставляться завдання щодо подальших досліджень сакральних пам’яток Прикарпаття та Хорватії, перегляду історії архітектури і вивчення будівельної термінології. In the article have been solved a series of problems, as those on Galician and Volhynian architecture and its legal relation to the artistry of previous state organisms, on parallels in architecture of Galicia and Croatia etc., tasks have been forwarded as for further studies in Subcarpathian and Croatian monuments and revision of architectural history as well as researches in constructive terminology. В статье определяется, является ли архитектура Галицко-Волынской Руси правопреемницей предшествующих государственных формирований, существуют ли параллели между архитектурой Галиции и Хорватии, выдвигаются задания относительно дальнейших исследований памятников Прикарпатья и Хорватии, пересмотра истории архитектуры и изучения строительной терминологии.
issn 1028-5091
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94983
citation_txt Українсько-хорватські паралелі в середньовічній сакральній архітектурі / Я. Тарас // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 727-741. — Бібліогр.: 92 назв. — укp.
work_keys_str_mv AT tarasâ ukraínsʹkohorvatsʹkíparalelívserednʹovíčníisakralʹníiarhítekturí
AT tarasâ onparallelsinmedievalarchitectureofukraineandcroatia
AT tarasâ ukrainskohorvatskieparallelivsrednevekovoisakralʹnoiarhitekture
first_indexed 2025-11-26T02:05:48Z
last_indexed 2025-11-26T02:05:48Z
_version_ 1850607464056094720
fulltext ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 Важливе значення для з’ясування етноутворень на території Галицької Русі має питання вивчен- ня етногенезу хорватів на Прикарпатті. Питання ет- ногенезу Українського Прикарпаття та території ба- сейну рік Верхнього Посяння і Подністров’я вивча- ється більше століття 1. Велику увагу дослідженню історії та етногенезу на- селення Прикарпаття, Карпат приділяли вчені ХІХ ст. П. Шафарик [85], І. Вагілевич [91], М. Надєждін [55, с. 13—29], І. Шараневич [90, s. 3—19], І. Дри- нов [22], І. Чертков [83], І. Філевич [78]. В остан- ній час локалізацією хорватів їх прабатьківщиною в Україні займаються українські вчені Л. Войтович [9, с. 49—79], В. Ідзьо [30; 31, с. 163—176], О. Овчін- ніков [56, с. 52—162], В. Баран [74, с. 31—54; 8], С. Конча [37], Б. Тимощук [71; 72], російський вче- ний О. Майоров [48] та інші. Сьогодні вчені Хорва- тії на державному рівні активно почали досліджува- ти питання етногенезу хорватів на Прикарпатті. Вони вважають, що тут їх прабатьківщина. В основному з’ясовуються питання етногенезу Га- лицької Русі, етногенез карпів-хорватів у Прикар- патському регіоні. Ці дослідження ґрунтуються на аналізі сукупності джерел, включаючи вітчизняні та зарубіжні. Незважаючи на нові дослідження етногенезу хор- ватів в області археології і антропології, мовознавства, етногеографічних назв і особистих імен, етнолінгвісти- ки, етноніміки і етнотопоніміки, ономастики та історич- ної географії, сьогодні немає єдиної думки з багатьох питань, які стосуються етноутворення і державотво- рення Галицьких слов’ян та Галицької Русі, виникнен- ня племінного об’єднання хорватів, їх локалізації у При- карпатті та Закарпатті, понять Велика і Біла Хорватія та інших. Питання етногенезу залишається за своєю науковістю актуальне до сьогоднішнього дня. Все це обумовлює шукати відповіді про наявні ге- нетичні зв’язки (континуітет) між хорватами й укра- їнським населенням Галичини і Закарпаття. Вирі- шення цього питання вимагає комплексного міждис- циплінарного підходу, бо «теоретичні побудови, основані на джерелах однієї із… дисциплін, нерід- ко призводять до хибних уявлень про реальні істо- ричні процеси і явища» [7, с. 61]. 1 Літературу про білих хорватів і хорватський етногенез можна почерпнути у монографіях і статтях Л. Войтовича, Я. Відаєвича, Л. Гауптмана, О. Майорова, Б. Застеро- вої, Л. Нідерле, Г. Ловмянського, Г. Лябуди, В. Ідзя, Т. Модельського, Б. Застерової.© Я. ТАРАС, 2013 Ярослав ТАРАС УКРАЇНСЬКО-ХОРВАТСЬКІ ПАРАЛЕЛІ В СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ САКРАЛЬНІЙ АРХІТЕКТУРІ З’ясовується, чи архітектура Галицько-Волинської Русі є правонаступницею попередніх державних утворень, чи іс- нують паралелі між архітектурою Галичини і Хорватії, ставляться завдання щодо подальших досліджень сакраль- них пам’яток Прикарпаття та Хорватії, перегляду історії архітектури і вивчення будівельної термінології. Ключові слова: сакральна архітектура, Прикарпаття, Хор- ва тія, Галицько-Волинська Русь, етногенез, церква. Ярослав ТаРаС728 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 Це вимагає залучення до вивчення інших аспек- тів матеріальної культури, де генетичні зв’язки між хорватами і сучасним українським населенням мо- гли зберегтися. Немаловажним у розв’язанні питання, чи жили хорвати у Пpикарпатських, Карпатських краях, чи ця земля мала назву Хорватія, Біла Хорватія, Вели- ка Хорватія, належить археологічним дослідженням пам’яток сакральної архітектури Галицько-Волин- ського князівства та середньовічної Хорватії. Археологічні дослідження останніх років на При- карпатті виявили залишки велетенських городищ типу Пліснеська, Стільська, Солонська та інших, які засвідчили, що вони були в десятки разів більшими за сучасні міста Київської Русі, і можна припустити, що на цій території до кінця X ст. функціонувало роз- винуте диференційоване суспільство, здатне до ство- рення державних організмів [10, с. 112]. Необхідність такого аналізу ґрунтується на тому, що будівництво за своєю природою є найбільш арха- їчним ремеслом, яке зберігає сліди минулого впродовж багатьох століть. Такий аналіз також обумовлений тим, що хоч «східнослов’янські хорвати безпосередньо по- ходять від тої частини давнього хорватського етносу, який впродовж віків залишився у межах історичної прабатьківщини» [48, с. 170—180] і мав у Верхньо- му Подністров’ї та на прилеглій території Пруто- Дністровського межиріччя розгалужену мережу «ве- летенських городищ», які з початку ІХ ст. пережива- ли економічне піднесення й протягом Х ст., до входження до складу Київської Русі, спромоглися створити «розвинене диференційоване суспільство» [9, с. 38—45], досліджень, які би стосувалися вивчен- ня ролі хорватів у сакральному будівництві майбутньої Галицько-Волинської держави, та з’ясування наявнос- ті чи відсутності зв’язку між архітектурними пам’ятниками Галицько-Волинської Русі та пам’ятками цього і пізнішого періоду в Хорватії, не проводились. Не здійснювалися також дослідження ролі і міс- ця частини християнського населення в сакраль- ній архітектурі, яка знайшла притулок серед хор- ватів, що жили над Середнім Сяном після погро- му уграми Великоморавської держави близько 905 р. [5, с. 73—88]. Така ситуація пояснюється багатьма причинами. І досі триває дискусія між істориками — прибічни- ками розміщення хорватів у Подністров’ї (Л. Вой- товичем, О. Майоровим) та противником локаліза- ції їх тут (С. Конча) [37, с. 6—11]. Необхідність вивчення паралелей між архітекту- рою княжого періоду, зокрема сакральною, Галича та Хорватії необхідно ще й тому, що дослідники Б. Томенчук, В. Баран вважають, що «у середині — другій половині Х ст. Крилоське городище (фракій- ського гальштату) стало одним із центрів «Великої Білої» нехрещеної Хорватії (за Костянтином Багря- нородним), а палацові комплекси (князівські, єпископсько-митрополичі тощо) майже не вивчені, особливо періоду ХІІ—ХІІІ ст.» [74, с. 31—33]. Вивчення паралелей між архітектурою Галицької Русі та Хорватією необхідне для перевірки досліджень вчених, які стверджують, що землі Галичини, Володи- мирії входили до складу Білої Хорватії, що русини Га- личини, Закарпаття, Буковини, а також Волині й По- ділля є прямими нащадками хорватських племен. Проведення порівняльного аналізу пам’яток са- кральної архітектури княжого періоду Галицько- Волинського князівства, України-Русі з пам’ятками Хорватії, Моравії необхідний з багатьох причин. Цей порівняльний аналіз дає можливість відповісти, чи існував зв’язок між цими державними утворен- нями в ранньофеодальний період. Вияснення цього зв’язку дасть змогу встановити, чи проживали хор- вати в Прикарпатті і Карпатах, який їх внесок у фор- муванні матеріальної та духовної культури Галичини і Волині. Це потрібно також для перевірки історич- них джерел, які підтверджують, що Прикарпаття довший час називалося Хорватією. Про це свідчить витяг із караїмської хроніки про прибуття з Криму в Галич близько 1243 або 1246 року караїмів, згід- но з якою, «коли татари спустошили Руські і Поль- ські землі, то два королі — татарський Бати-хан і хорватський Данило, що мав столицю у Галичі, уклали між собою мир» [40, с. 1110—1112] (під- креслення наше. — Я. Т.). За Л. Войтовичем, «до приєднання до Київської Русі у басейнах Сяну та Верхнього Дністра напев- но були хорватські племенні князівства посян, тере- бовлян і поборян; на Середньому Дністрі і на Верх- ньому Пруті — Східнотеребовлянське чи Галицьке хорватське князівство» [10, с. 125]. Про це свідчить також дослідження Перемишля, який був хорват- ським центром і назва якого походить від імені хор- ватського або моравського князя [38, с. 48—49]. 729Українсько-хорватські паралелі в середньовічній сакральній архітектурі ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 Не вдаючись у полеміку між істориками, яку запо- чаткував М. Грушевський — «чи було між руськими племенами плем’я хорватів» [14, т. 1, с. 493], чи ви- йшли хорвати з Прикарпаття на Балкани частково, чи повністю, чи вони тут взагалі були, ми проаналізу- ємо ці питання, порівнявши пам’ятки архітектури як наявні, так і археологічні Прикарпатського регіону з пам’ятками, які знаходяться в межах сучасної Хор- ватії. Цей аналіз ми проводимо методом історико- типологічних паралелей однотипних архітектурних об’єктів (повторюємось, як наявних, так і археологіч- них Прикарпатського регіону та Хорватії). Насамперед розглянемо історію середньовічної са- кральної архітектури Прикарпаття. Вона базується на здобутих під час археологічних розкопок артефак- тах, існуючих пам’ятках архітектури та історичних фактах, які стосуються запровадження християнства та будівництва окремих об’єктів. За дослідженням М. Чубатого, християнізація май- бутньої Галицько-Волинської Русі відбувалося під впли- вом Великоморавської та Чеської держав [84, с. 232— 237], за М. Фіголем християнізація Прикарпаття поча- лася ще в VІ—VІІ ст. [79, с. 29—30; 80, с. 135, 137], за В. Кметем зародження християнства відбулося на зла- мі VІІІ—ІХ ст., коли Прикарпаття перебувало у скла- ді Великоморавської держави [36, с. 8—9], за І. Ско- чилясом «на теренах сучасної Західної України» можна «припустити набагато ранішу євангелізацію цих земель, ніж у Середньому Подніпров’ї» [68, с. 16], за В. Ідзем «640 р. можна вважати відправною точкою у вивченні зародження християнства в Прикарпатті та Подністров’ї» [30, с. 254], за Л. Войтовичем карпатські хорвати «по- чали приймати християнство під впливом Великої Мо- равії, а також Болгарії» у ІХ ст. [10, с. 125]. Незважаючи на те, що християнізація Прикарпат- тя почалася в VІ—ІХ ст., дослідники пов’язують по- ходження архітектурних пам’яток Галицько- Волинської Русі з впливами Великоморавської, Чесь- кої, пізніше — Угорської держав, збудовані пам’ятки архітектури відносять до ХІІ—ХІІІ ст. Фактично, історія сакральної архітектури Прикарпаття VI— XІ ст. випадає із загальної історії української архі- тектури [32]. Вона будується на тяглості традиції ар- хітектури Галичини від Володимирського хрещення Русі, ґрунтується на києвоцентричній теорії, або на «мистецькій традиції Галицько-Волинських земель» [18, с. 222—227; 20, с. 16—19, 75—78]. Вчені відзначали, що ми в Галичині маємо низку об’ємно-планувальних рішень, які «свідчать про своє рідну, дотепер не відому традицію середньовіч- ного галицького будівництва» [43, с. 297] і не ма- ють пояснення щодо походження. Своєрідність галицько-волинської архітектурної традиції (школи) пояснювали впливами та її тісним зв’язком з архітектурою Угорщини [63, с. 88—89], візантійськими та західноєвропейськими пам’ятками. Низка вчених походження галицько-волинських церков пов’язує з Великою Моравією, інші — з Ні- меччиною, Францією [58, с. 144], або бачить у них впливи романського Заходу [89, s. 18—23; 58, с. 144]. Основним штампом цих пошуків є те, що галицька сакральна архітектура запозичена від угор- ських типів будівель і споруд. Цей штамп ґрунту- ється на тому, що пряме запозичення угорських бу- дівель відповідало ідеологічним прагненням галиць- ких бояр, що орієнтувалися на спосіб життя європейських феодалів [63, с. 44]. Дослідниця мистецтва Галицько-Волинської Русі Р. Михайлова вважає що «угорські впливи у мис- тецтві Галицько-Волинської Русі полягають в розу- мінні факту адаптації французьких, німецько- австрійських традицій скульптури у слов’янській православній державі. Саме цей культурно- мистецький потенціал знаходив відбиток і втілення в художній культурі Галичини. Подекуди його век- тори йшли і від Угорщини, однак не як угорські впли- ви, а як загальноєвропейські» [50, с. 23]. З 1102—1526 рр. Хорватія перебувала в унії з Угорщиною, та з приєднанням у 1867 р. Хорватії до Угорщини, яка не тільки мадяризувала хорватів, а й проводила угороцентричну політику, сакральна архі- тектура на підлеглих їй територіях з’явилася під впли- вом мистецтва й архітектури цієї держави. На нашу думку, цей штамп також ґрунтується на тому, під чиєю владою перебували землі верхнього та середнього Подністров’я — Моравії, Угорщини, Польщі. Сьогодні перед нами стоїть завдання прояснити, які загальноєвропейські впливи і звідки вони прийшли в сакральну архітектуру Галицько-Волинської Русі. Український дослідник М. Макаренко вважав, що «Галицьке князівство цілком пройнялося західною культурою, і матеріальною, і духовною, і нічим не по- ступалося, коли не стояло вище перед культурою За- ходу» [49, с. 88—92]. До цього необхідно додати, Ярослав ТаРаС730 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 що «іноді матеріальна культура Галицького князів- ства захоплювала угорський народ» [49, с. 91]. На основі археологічних досліджень та аналізу по- передніх досліджень будівельної техніки Галицької Русі вчені дійшли висновку про неспроможність впливу Польщі, Угорщини, Вірменії, Володимиро- Суздальського та Чернігівського князівств на місцеву архітектуру [64, с. 361—461], бо галицькі білокам’яні храми з’явилися на початку ХІІ ст. одночасно з храма- ми Моравії, Польщі, Угорщини, та Чехії [61, с. 67]. За дослідженнями Ю. Лукомського та В. Петри- ка є підстави розглядати «білокам’яне будівництво в Галичині в контексті вивчення архітектурних зв’язків країн Центральної Європи на зламі ХІ—ХІІ сто- літь» [45, с. 22]. Незважаючи на те, що намітились нові напрямки дослідження архітектури Галицько- Волинського князівства, вивчення паралелей і зв’язку з архітектурою Хорватії не відбулося через те, що в Україні мало відомо про археологічні та архітектурні пам’ятки VІ—ХІІІ ст. Хорватії. В радянський час неможливо було порушувати цю тему, бо вся історія архітектури базувалася на києвоцентричній теорії. Відкриття українськими археологами у Прикар- патті за останні двадцять років великої низки пам’яток сакральної архітектури вимагає вивчення їх зв’язку з хорватською архітектурою. Пошук па- ралелей між сакральною архітектурою Хорватії, Мо- равії та України-Русі необхідний тому, що майже од- ночасно було проголошено офіційно християнство в Далмації в VII cт., Паннонії приблизно в ІХ ст., в Прикарпатті VII—IX cтоліттях. У Польщі та Угор- щині офіційне християнство проголошено в Х—ХІ ст., тому впливу сакральної архітектури цих країн на Україні-Русі не могло бути, бо не було взі- рців цих пам’яток у наших безпосередніх сусідів. Насамперед розглянемо час формування хорват- ської державності та її архітектури в середньовіччя. Предки сучасних хорватів «у VІ ст. оселилися на те- ренах між Aльпами й Адріатичним морем двома хви- лями міграції: пеpша хвиля була близько 550-го року з моравських земель, друга — з південного сходу. У VІІ—ХI ст. утворилася ранньофеодальна держа- ва словенців Хорутанія (Карантанія)». Однак у 20-х рр. ІХ ст. Хорутанія опинилася у складі імпе- рії Карла Великого. [15, с. 669]. Перший етап формування архітектури Хорватії припадає на VII—XI ст. В цей період формується національна держава та будуються сакральні спору- ди. Це були прості варіанти мурованих храмів — од- нонефні з півкруглою або прямокутною в плані апси- дою (церква на Уздолі біля Книна, 895 р.), або з ба- штою над західним входом та зовнішніми контрфорсами (церква Спаса у витоків ріки Цепина, Х ст.). Будувалися також церкви однокупольні, ку- пол яких опирався на стіни нави та підпружні арки (церква св. Петра в Пріко біля Оміша, збудована до 1074 р.), однонефні, двохнефні, трьохнефні церкви (церква св. Варвари в Трогірі, біля 800 р., з дерев’яним верхом середнього нефа), зводами над боковими не- фами та прямокутною апсидою [13, с. 568]. Спору- джували хрещаті церкви з куполом на світловому ба- рабані над перехрестям (церква Хреста в Нині, ХІ ст. і св. Миколи біля Нина, ХІ ст.), а також ротонди з куполом і нішами з півкуполами (баптистерій та церк- ва Донате в Задарі, 805 р.) [13, с. 568—569]. Важливими для нас є відкриття хорватськими ар- хеологами ранньої християнської церкви в північній частині Хорватії в Лоборі. Це відкриття є «віхою у вивченні раннього християнського періоду в цій га- лузі, про який ми тепер знаємо так мало». Важливою є ранньохристиянська церква ІХ ст., яка збудована місіонерами, та храм-ротонда V—VI cт. в Лоборі. Сьогодні ми в наших дослідженнях можемо опира- тися на невелику кількість об’єктів, тому що архітекту- ра середньовічної Хорватії з різних причин в Україні є мало відомою. Про неї ми маємо скупі дані в загальній історії архітектури [13, с. 568—572], в інтернеті та в туристичних довідниках [87]. Хорватські вчені також свідчать, що раннє християнство в північній Хорватії, як і сакральні споруди, є не дослідженими. Хорвати не так часто згадуються в давньоруських письменах, залишаючись поза увагою літописців, оскіль- ки «поляни, тиверці, хорвати, волиняни були гілками, дуже подібними між собою» [39, с. 134—135], а обра- зи «своїх» не деталізовувались [73, с. 43]. Це поясню- ється також етноцентричним зображенням полян та іг- норуванням етносів, які були підкорені і перебували в колоніальній залежності впродовж багатьох століть. Архітектура Галичини цього періоду представле- на як існуючими, так археологічно відкритими про- тягом століть церквами княжого Галича; збереже- ною і перебудованою церквою Пантелеймона [53, с. 65—70; 51, с. 86—90] та дослідженими решт- ками десяти церков: Спаса на горі Карпиця [29, 731Українсько-хорватські паралелі в середньовічній сакральній архітектурі ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 с. 102—109, 169—173], «Полігон», або ротонда- квадрифолій, в урочищі Карпів гай [26, с. 273], під Дібровою, або Кирилівська [92, s. 166], на Цвин- тариськах [24, с. 85], на Церквиськах, або Благо- віщення [58, с. 29—30, 78], пророка Іллі в урочи- щі Прокалів сад [35, с. 71—74], в урочищі Воскре- сенське [67, с. 187; 82, с. 72], Борисоглібська у селі Побережжі [58, с. 59—60; 34, с. 58], церква Бо- городиці в Крилосі [3, с. 133—150; 17, с. 292— 303], дерев’яна церква св. Івана Хрестителя [47, с. 559—593], білокам’яний храм на передмісті дав- нього Галича [42, с. 594—607]. Розглянемо особливості сакральної архітектури Галицько-Волинського князівства в контексті хра- мобудівництва в Україні-Русі та Хорватії. Наявність в архітектурі Галичини сакральних спо- руд — ротонд, квадрифолій і скульптурного декору, які відсутні на інших територіях України-Русі, свід- чить, що місцева будівельна школа формувалася в умовах першополітичного утворення західних та част- ково південних слов’ян, зокрема хорватів, які опини- лися у складі імперії Карла Великого, а потім — Ве- ликої Моравії — феодальної держави західних слов’ян ІХ — початку Х ст. Формування галицької школи народно-храмового будівництва пояснюється історичною спадщиною, знаходженням «град Чер- венських», які були племенними центрами в період виникнення Великоморавської держави [60]. Важ- ливе значення у формуванні архітектури мала галиць- ка боярська верхівка, яка зберегла впродовж бага- тьох століть спадкову пам’ять про родову приналеж- ність до великоморавських, хорватських родів. За дослідженням Р. Михайлової, «продовжувача- ми старовинних родів, галицьким боярам не було по- треби комусь наслідувати…», бо «вони вели родовід від племенних вождів, вірогідно, відомих у той час єв- ропейських родів, і тримала владу в Галичині до поя- ви представників київських князівських родів…». Місцева феодальна верхівка «походила від давніх змі- шаних родів хорватських, моравських, малопольських, угорських, румунських коренів, що утримували на- вколо себе місцеві громади ще за часів виникнення першого державного формування слов’ян — Велико- моравської держави, у зону безпосереднього спілку- вання з якою були здавна втягнуті галицькі (з цен- тром на Перемишльщині) та волинські (луцько- берестейська територія) землі» [50, с. 21]. Пояснення своєрідності галицької сакральної ар- хітектури необхідно шукати в етнокультурній ситу- ації на слов’янських землях сучасної України ще до часу утворення Київської Русі. Самобутність архітектури Галицько-Волинського князівства ґрунтувалася на тому, що «слов’янські співплемінності полян, волинян, хорватів, уличів, ти- верців, древлян, сіверян (можливо також бужан і ду- лібів), які проживали на теренах України на час тво- рення Київської Русі, виступали окремими етносами» [6, с. 129]. Це твердження ґрунтується на даних ет- нологічної науки, що «співплеменності в добу фіналь- ної первісності й становлення державної цивілізації виступають окремими етносами» [6, с. 129], це під- тверджується словами літописця «обычая своя», «пре- дання кождо своя норов» [62, стлб. 10], а також тим, що на Прикарпатті та в Карпатах ми маємо найбіль- ше етнографічних груп з місцевими традиціями духо- вної, матеріальної та суспільно-побутової культури. «Земельна етнічна спільнота галичан утворилася на базі давньослов’янської співплемінності хорватів, а також тиверців і, можливо, частини дулібів, які від- ступили на територію Галицької землі з півдня під тис- ком кочівників» [65, с. 128]. Про окремішність і ор- ганічну цілісність Галицької землі свідчить той факт, що «досить було незначних зусиль князів-ізгоїв Рос- тиславовичів, щоб хорватські землі відірвалися від во- линських» [65, с. 128]. Галицькій окремішності спри- яло те, що з часу утворення Галицького князівства правила одна династія [14, т. 2, с. 478—479]. Особливе місце в дослідженні паралелей в архі- тектурі займають церкви ротондального типу, які свідчать про ці зв’язки. На необхідність їх досліджен- ня вказував В. Січинський: «Безсумнівно, що цей тип будов має зв’язок з романською добою, походить з т. зв. ротонд відомих на Сході і Заході (зокрема на Дунаю і західних слов’ян)» [66, с. 48]. Їх появу вче- ні пов’язують з діяльністю угорських і моравських майстрів, запрошених місцевою владою [27, с. 45]. Виявлені три храми-ротонди на терені літописно- го Перемишля: на Замковій горі, в межах давнього городища (середина Х ст. — середина ХІ ст.); Свя- томиколаївська (початок ХІ ст. — кінець ХІІІ ст.), у підземеллях сучасної латинської катедри в Пере- мишлі та ймовірна третя ротонда — під Замковою горою, за дослідженнями Ю. Диби, — пов’язують з близькими сакральними спорудами Моравії, Чехії, Ярослав ТаРаС732 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 Церкви ХI–ХІІІ ст. Галичини та Волині. 1. Монастирська церква, поч. ХІІІ ст. За Б.Томенчуком. Пітрич, Івано- Франківської обл. 2. Церква, ХІІ–ХІІІ ст. За Б.Томенчуком. Мартинівка (Вікно), Чернівецької обл. 3. Церква на дитинці, ХІІ ст. За Б.Томенчуком. Василів, Чернівецької обл. 4. Церква на замчищі Хом, ХІІ–ХІІІ ст. За Тимощуком. Василів, Чернівецької обл. 5. Церква Івана Хрестителя ХІІ–ХІІІ ст.Львів. 6. Церква ХІІ–ХІІІ ст. За В.Захар’євим та І.Могитичем. Сокілець, Хмельницької обл. 7. Церква, поч. ХІІІ ст. Лаврів, Львівської обл. 8. Церква-усипальниця, ХІ–ХІІ ст. За Я.Пастернаком та Р.Якимовичем. Давидгородок, Волиньскої обл. 9. Церква ХІІ ст. За Ю.Гіналь- ським. Терепча біля Сяно ку, Польща. 10. Церква св.Онуфрія, ХІІ ст. За Г.Пєсковою та І.Могитичем. Володимир Во- линський, Волинської обл. 11. Миколаївська ротонда, ХІІ ст. Перемишль, Польща. 12. Церква П’ятницька, ХІІ ст. Звенигород, Львівської обл. 13. Іллінська церква, ХІ ст. Чернігів. 14. Церква св. Івана Хрестителя на Ринку, ХІІІ ст. За С.Терським. Луцьк, Волинської обл. 15. Церква на дитинці, ХІІ–ХІІІ ст. За І.Свєшніковим та І.Могитичем. Зве- нигород, Львівської обл. 16. Миколаївська ротонда, ХІІ ст. Перемишль, Польща. 17. Церква, ХІІ–ХІІІ ст. За Б.Томенчуком. Биковен на Дністрі, Івано-Франківської обл. 18. Церква, ХІІІ ст. (?) Чер нихівці. 19. Іванівська церква на урочищі Царинка, др. пол. ХІІ ст. Галич. 20. Церква св.Миколи, ХІІІ ст. Львів. 21. Воскресенська ротонда, ХІІІ ст. Галич, Івано-Франківської обл. 22. Церква св.Трійці, ХІІІ – поч. ХІV ст. За Ю.Дибою. Нижанковичі, Львівської обл. 23. Ротонда, ХІІ ст. За Б.Томенчуком та І.Могитичем. Олешків, Івано-Франківської обл. 24. Ротонда Шлезвік VIII– IX cт. За Й.Стржиговським. Німеччина 733Українсько-хорватські паралелі в середньовічній сакральній архітектурі ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 а їх типологічна близькість — з далматинськими три- конховими храмами св. Миколи в Ніні та св. Крше- вана на о. Крк, датованих кінцем І тисячоліття. Зв’язок з далматинською будівельною традицією по- яснюється через угорське посередництво [21, с. 103]. Ґрунтує дослідник цей висновок на тому, що пала- цовий комплекс у Перемишлі споруджено між 1056 та 1064 рр. як осідок князя-вигнанця Ростислава Во- лодимировича, одруженого за дочкою Бели І Лан- кою, та його родинними зв’язками з угорськими Ар- падовичами. Ці міркування є дискусійними, «оскіль- ки ґрунтуються на сумнівного походження «звістках» російського вченого Василя Татищева» [68, с. 16]. Не варто стверджувати, що церкви Галицько- Волинського князівства постали під впливом, зокрема, Угорщини, Великої Моравії. «Варто говорити не стіль- ки про саму Угорщину, скільки про переосмислення за- хідноєвропейської художньої стилістики, одночасно і в Угорщині, і в Галичині, із ХІІІ ст. на Волині» [51, с. 22] та про європейськість галицьких храмів. Ми погоджуємося з І. Скочилясом, що «матеріали археологічних досліджень, поодиноко збережені пи- семні пам’ятки, а також історична традиція, що опира- лася переважно не на автентичності джерела, а на їхні пізніші копії (в т. ч. фальсифікати), не дають підстав стверджувати про вирішальний вплив Кирило- Методіївського або латинського християнства на релі- гійну ситуацію в Прикарпатті. Так само малозначущим потрібно визнати контроль Великоморавської та Дав- ньочеської держав у IX—X ст. над слов’янським (чи праслов’янським) населенням регіону» [68, с. 22]. Архітектуру Галицько-Волинської Русі необхід- но розглядати в контексті зв’язку із загальноєвро- пейською архітектурою, і зокрема з хорватською. Особливий інтерес також пpедставляє храм- ротонда в Олешкові Снятинського району. Архітектурно-конструктивний аналіз мурованих храмів-ротонд з колонами для бані всередині, про- ведений нами на прикладі церков у Задрі, Хорва- тія ХІ ст.; св. Михайла в Шлезвігу, Х ст., показав, що вони є близькими до храму-ротонди в Олешко- ві [69, с. 77—80]. Про зв’язок храму-ротонди в с. Олешків Снятин- ського р-ну з ротондами в Задрі та Шлезвігу свід- чить той факт, що храми-ротонди в ранній період становлення християнства були вибрані як місійні храми Римської церкви. Відповідники мурованим ротондам-церквам княжої доби в Україні вчені бачать в архітектурі Сербії а також в архітектури імперії Каролінгів на Балканах (ротонді св. Михайла у Шлезвігу [19, с. 524—558]) та пов’язують з традиціями каролінгської архітектури [2, с. 6], з аахенською палацовою церквою Карла Вели- кого [19, с. 558]. «Найближчим відповідником київ- ській ротонді на городищі старокиївської гори є ротон- да св. Петра IX—X ст. у Старому Расі коло Нового Пазара в сербській області Рашка» [88, s. 61—62]. . Інший чинник, який свідчить про цей зв’язок, є те, що муровані взірці ротонд, незважаючи на кон- структивні труднощі, вдалося реалізувати в дереві. Крім того, з переходом церкви під юрисдикцію Ки- єва (Візантії) ротонди-храми перестають будувати, вбачаючи в них загрозу як з боку язичництва, так і з боку Римської церкви. Маргіналізовані були не тільки архітектурні взірці церков, пов’язані з хор- ватським перебуванням на Прикарпатті. Під полі- тичним пресом поступово стиралася пам’ять про хор- ватів у Прикарпатті, їх пам’ятки матеріальної та ду- ховної культури та пам’ять про їх походження. Появу базилікальних та ротондальних типів цер- ков можна пояснити тим, що християнізація При- карпаття відбулася, коли не було розколу між Ри- мом і Візантією, коли в Європі панував міжнаціо- нальний стиль, був «панєвропейський момент в історії культури, існував романський стиль та інтер- національна готика, що мали широку географію, а також відголос в Україні» [4, с. 126—127] . Про існування цього моменту також свідчить спо- рудження Успенського собору в Галичі, який на ста- дії закладення фундаменту мав первісний базилікаль- ний план, який було замінено планом хрестобанної шестистовпної церкви з бічними галереями [41, с. 369; 44, с. 283—284, 288]. Ю. Лукомський пояснює зміну плану Успенсько- го собору зміною замовників у 1153 р., коли після смерті Володимирка галицьким князем став його син Ярослав; І. Скочиляс тим, що «для підкреслення єпархіального статусу міста та ієрархічної гідності православного пастиря потрібен собор іншого архі- тектурного типу» [68, с. 16]. На нашу думку маргіналізація архітектурного об- разу церкви була пов’язана з розколом між Римом і Візантією, які в образі архітектури бачили певний мар- кер, яким позначали території підпорядкування. Змі- Ярослав ТаРаС734 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 ну архітектури на Прикарпатті після його приєднан- ня до Київської Русі необхідно пояснювати тим, що «руська єрархія прагнула до євангелізації краю за «своїм», тобто слов’янсько-візантійським обрядом, що передбачало, серед іншого, розбудову власних те- риторіальних структур… та максимальне усунення зовнішніх чинників (насамперед релігійних)» та архі- тектурних, «які такій консолідації перешкоджали» [68, с. 24]. Зміна підпорядкування християнської церкви в умовах, коли було закладено фундамент за- хідної сакральної архітектури на взірці храмів Схід- ної Церкви, призвело до формування місцевої тради- ції в сакральному будівництві. Це підтверджується дослідженнями Я. Дашкевича, за якими приєднан- ням Прикарпатського регіону до Київської держави Червенських гродів та офіційною християнізацією Русі «князь Володимир Святославич поширив свою державу на вже християнізовану країну» [16, с. 137— 140] та І. Скочиляса, що «великоморавські та дав- ньочеські впливи (навіть якщо вони й мали місце в попередній період) були маргіналізовані після того, як Володимир Святославич близько 981 р. приєднав до своїх володінь Червенські гроди» [68, с. 18]. Про ранню християнізацію Прикарпаття та існуван- ня міжнаціонального стилю в сакральній архітектурі та- кож свідчить костел Івана Хрестителя у Львові. Не є переконливим твердження О. Іоаннисяна, що «поява в галицькому зодчестві неканонічних ти- пів храмів пояснюється цілим рядом причин: віднос- ною терпимістю руської церкви до католицької в XX ст.; тим, що ці храми, скоріше всього, є монас- тирськими церквами… в них було не обов’язково повторювати київський взірець, а також родинними зв’язками князя Ярослава Осмомисла — сина Во- лодимира Володаровича і угорської принцеси» [25, с. 174]. Таке пояснення ігнорує хорватський елемент в історії Прикарпаття і будується на тому, що пра- вославна сакральна архітектура прийшла з Києва, а всі «неканонічні типи храмів» споруджувалися за взірцем католицького храму і походять від угорської або польської романської архітектури. Особливий інтерес для вивчення взаємозв’язку між архітектурою Галицької Русі та Хорватією має зам- кова церква св. Миколая у Львові (ХІІІ ст.). За до- слідженнями М. Голубця план церкви «запозичений з Балкану (Істрія, Далмація)» [33, с. 492—493], за дослідженнями В. Січинського цей план відноситься до «найстарших церков раннього Середньовіччя За- хідного Балкану — в Істрії і Далмації VІ—VІІІ ст., що належить до південно-західної відміни візантій- ського будівництва». Це центрична будівля у вигляді «грецького» хреста має три нави, які зі сходу закін- чуються трьома апсидами. Первісно центральна час- тина «мала чотири стрункі і високі луки, злегка го- стролучної чи кілевої форми, які відділяли середню частину будови від чотирьох бічних крил. На цих лу- ках спочивала велика баня еліпсової форми, а подібна баня була над вівтарною апсидою. Матеріал у первіс- них частинах будови — тесаний, правильно обробле- ний камінь, що вказувало би на романські впливи, але й спосіб планування будови, техніка і деталі свідчать про візантійську школу» [66, с. 60]. В Хорватії ми маємо подібне планове вирішення церкви Хреста в Нині (ХІ в.). «Це також центрич- на будівля у вигляді «грецького» хреста, має три нави, які зі сходу закінчуються трьома апсидами, збудована з тесаного каменю» [54, с. 568—569]. Відсутність в Україні подібного планового рішен- ня та наявність аналога в Хорватії вимагає подаль- шого детального їх аналізу та порівняння. Для вивчення паралелей в українсько-хорватській архітектурі інтерес також представляє ц. Різдва Пресвятої Богородиці (ХІІ—ХІІІ ст.) в Рогатині, яка є самобутнім твором галицької архітектурної школи. Це тридільний одноапсидний двоверхий три- навний храм, план якого також не має аналогів в Україні [81, с. 89]. Його датування є спірним. Одні вчені відносять до XII ст., інші до XIV ст. Цікавим в архітектурно-конструктивному вирішен- ні даної церкви є склепіння нави. Два стовпи, які в пла- ні є восьмигранні, несуть сім стрільчастих склепінь, є опорою для двох великих квадратних і чотирьох пря- мокутних склепінь. У закладенні середньовічних ба- зилік не знайдеться подібного вирішення, як правило, ці два стилі уникали квадратного планового рішення, а якщо колись опиралися на систему центрального за- кладення, то об’єми будівлі в цьому разі групувалися довкола якогось головного елемента, наприклад, вежі, купола. У нашому випадку такого рішення немає. За- кладення Рогатинської церкви не належить ні до ві- зантійського, ні до середньовічного типу закладень. За Володимиром Січинським, церква Різдва Пре- святої Богородиці «нагадує відомий тип західно- європейських будов т. зв. гальових церков (Hallenkirche), 735Українсько-хорватські паралелі в середньовічній сакральній архітектурі ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 поширених у Франції, Вестфалії і Середній Европі. По- перечний перекрій будови дає велику подібність до S. Zaccaria у Венеції — будови переходового стилю від ґотики до ренесансу 1475 р.» [66, с. 63]. Бачення В. Січинським у Рогатинській ц. Різдва Пресвятої Богородиці слідів церкви S. Zaccaria у Венеції вказує на те, що протовзірці цього об’ємно- планувального рішення необхідно також шукати в Хорватії, оскільки приморська Хорватія (Далматія) була під контролем Венеції, і тільки вона могла мати зв’язок з Прикарпаттям в період середньовіччя. Знаходження прототипів цього об’ємно-плану- вального рішення дасть можливість уточнити дату будівництва цієї церкви, яка одними вченими визна- чена ХІІ ст., іншими — кінцем ХІV ст., та уточни- ти дату заснування Рогатина. Відповідь на запитання, пов’язані з походжен- ням планового рішення «квадрат» у Рогатинській церкві Різдва Пресвятої Богородиці, ми можемо одержати, досліджуючи церкву з «положенням ква- Церкви ХI–ХІІІ ст. Галичини та Волині. 1. Монастирська церква, поч. ХІІІ ст. За Б.Томен чуком. Пітрич, Івано-Франківської обл. 2. Церква, ХІІ–ХІІІ ст. За Б.Томенчуком. Мартинівка (Вікно), Чернівецької обл. 3. Церква на ди- тинці, ХІІ ст. За Б.Томенчуком. Васи- лів, Чернівецької обл. 4. Церква на замчищі Хом, ХІІ–ХІІІ ст. За Ти мо- щуком. Василів, Чернівецької обл. 5. Церква Іва на Хрестителя ХІІ–ХІІІ ст. Львів. 6. Церква ХІІ–ХІІІ ст. За В. Захар’євим та І.Могитичем. Сокілець, Хмельницької обл. 7. Церква, поч. ХІІІ ст. Лаврів, Львівської обл. 8. Церква-уси- пальниця, ХІ–ХІІ ст. За Я.Пастернаком та Р.Якимовичем. Давидгородок, Волин- ської обл. 9. Церква ХІІ ст. За Ю.Гі- нальським. Терепча біля Сяно ку, Польща. 10. Церква св.Онуфрія, ХІІ ст. За Г.Пєсковою та І.Могити- чем. Володимир Во линський, Волин- ської обл. 11. Миколаївська ротонда, ХІІ ст. Перемишль, Польща. 12. Церк- ва П’ятницька, ХІІ ст. Звенигород, Львівської обл. 13. Іллінська церква, ХІ ст. Чернігів. 14. Церква св. Івана Хрестителя на Ринку, ХІІІ ст. За С. Терським. Луцьк, Волинської обл. 15. Церква на дитинці, ХІІ–ХІІІ ст. За І. Свєшніковим та І.Могитичем. Звени- город, Львівської обл. 16. Миколаїв- ська ртонда, ХІІ ст. Перемишль, Польща. 17. Церква, ХІІ–ХІІІ ст. За Б.Томенчуком. Биковен на Дністрі, Івано-Франківської обл. 18. Церква, ХІІІ(?) ст. Чер нихівці. 19. Іванівська церква на урочищі Царинка, др. пол. ХІІ ст. Галич. 20. Церква св.Миколи, ХІІІ ст. Львів. 21. Воскресенська ро- тонда, ХІ–XІІ ст. Галич, Івано- Франківської обл. 22. Церква св.Трій- ці, ХІІІ – поч. ХІVст. За Ю.Дибою. Нижанковичі, Львівської обл. 23. Ро- тонда, ХІІ ст. За Б.Томенчуком та І. Могитичем. Олешків, Івано- Франківської обл. 24. Ротонда Шлез- вік VIII–IX cт. За Й.Стржиговським. Німеччина Ярослав ТаРаС736 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 драт» у Лоборі в Хорватії, яку випадково археоло- ги знайшли у 1875 р. Необхідно також знайти прототипи для Воскре- сенської церкви ХІІ—ХІІІ століть у Крилосі, архі- тектура якої «свідчить про своєрідну, дотепер не ві- дому традицію середньовічного галицького будівни- цтва» [43, с. 275—298]. Гіпотетична графічна реконструкція Воскресен- ської церкви, виконана на основі українських дерев’яних церков ХV—ХVІ ст. [43, с. 295— 297], не може бути достовірною. На нашу думку, шукати джерело походження не відомої традиції се- редньовічного галицького будівництва необхідно в середньовічній архітектурі Хорватії, Сербії, яка, фактично, не відома в Україні. Важливими для дослідження є відомі ротонди IX ст. у Горянах біля Ужгорода, Михайлівцях (Сло- ваччина), Красній над Горнадом біля Кошиць, які свідчать, що християнство у карпатських хорватів існувало ще у VII—VIII ст. Необхідно зауважити, що особливе місце у ви- вченні генези сакральної архітектури на території Прикарпаття та Карпат займають дерев’яні церкви. Про їх значення в культурі словян висловився Ф. Шміт: «Карпатські гуцули, бойки і лемки і в лінг- вістичному, і в побутовому, і в художньому відно- шенні — найархаїчніші із всіх слов’янських племен. Тому в них і повинні були зберегтися давні архітек- турні стилістичні традиції із локальним, і з цим по- кликанням слідує приступати до вивчення цих дій- сно дуже своєрідних пам’яток» [86, с. 15—16]. На підставі археологічних пам’яток можна стверджу- вати про існування наступних типів дерев’яних церков: • однозрубна каплиця-усипальниця в с. Пітрич на Дністрі, початок ХІІІ ст. [76, с. 52]; • однозрубна, що складається з квадратної нави, яка закінчується трапецієвидною апсидою (вівтар): церква в урочищі Мартинівка (с. Вікно) Заставнів- ського р-ну Чернівецької обл., XII—XIII ст. [72, с. 140—141]; дерев’яна замкова церква на городищі- дитинці в літописному Василеві на Дністрі Застав- нівського р-ну Чернівецької обл., XII ст. [77, с. 94; 75, с. 287]; церква в літописному Василеві на за- мчищі Хом, XII—XIII ст. [71, с. 11—12]; • двозрубна дводільна, що складається з квадрат- ної нави, до якої була прирубана вужча прямокутна або п’ятикутна апсида (вівтар): Сокілецька давньо- руська церква (XII—XIII ст.) [23, с. 103—104]; церква в Давидгороді на Волині, XI—XII ст. [57]; церква в с. Терепча біля Сянока, Польща, друга по- ловина XII ст.; церква на посаді княжого Галича (урочище Церквиська), XII ст. [46, с. 65]; • двозрубна тридільна, зі спільним п’ятистінним зрубом нави з бабинцем та меншого прямокутного вівтаря: церква Параскеви П’ятниці літописного Звенигорода [28, с. 494—507; 52, с. 20—21]; • тризрубна з квадратною навою, прямокутним ві- втарем та бабинцем: церква Івана Хрестителя на Ринку Луцька, XIII ст. [70, с. 105—106]; церква св. Онуфрія в Теребовлі [59, с. 27—28]. Усі ці дерев’яні церкви необхідно проаналізувати з огляду на наявність аналогів у Хорватії. Це вима- гає співпраці з хорватськими вченими, які вивчають сакральну архітектуру. Враховуючи, що «у ХІ ст. на більшості територій карпатських хорватів склалася Галицька земля, єдність якої була зумовлена спільним етнічним походженням хорватів-русинів» [11, с. 48], для вивчення архітектурно- типологічних паралелей необхідно залучити всі архео- логічні та архітектурні пам’ятки, які були на колишніх землях карпатських хорватів, що ввійшли до складу Київської Русі і на основі яких виникли Перемишль- ське, Звенигородське, Теребовельське князівства. З цих позицій вимагають дослідження окремі цен- три хорватів на Прикарпатті. Виходячи з того, що Перемишль був хорватським цен- тром [38, с. 48—49], необхідно в подальшому порівня- ти його археологічні та архітектурні пам’ятки з археоло- гічним матеріалом Паннонії і Далмації. Вимагає також порівняння археологічний матеріал з гігантських горо- дищ (Пліснеськ, Стільсько), зокрема який стосується хорватських святилищ у Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях. За браком достатньої кількості археологічних та історико-архітектурних хорватських джерел сьогод- ні немає можливості зробити стверджуючі висновки щодо паралелей між пам’ятками архітектури Хорва- тії та Галичини, їх можна викласти ретроспективно. 1. Сакральна архітектура Прикарпаття до вхо- дження в організаційні структури Руської (Київ- ської) Церкви була започаткована племенами, які проживали на Прикарпатті VІ—ХІ ст. на землях колишніх карпатських хорватів, формувалaся поза впливом Києва на західно-європейських засадах і 737Українсько-хорватські паралелі в середньовічній сакральній архітектурі ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 Ротонди. 1. ц. Іллі. Крилос (біля Галича). XII–XIII ст. 2. ц. св. Миколи. Горяни. XIII ст. 3. Храм квадрифолій. Побереж- жя (біля Галича). XIII ст. 4. ц. св. Миколи. Володимир-Волинський. 5. Задар. 1805 р. 6. Шлезвіг. 7. Олешків. ХІІ ст. 8. ц. св. Михайла. Володимир-Волинський. ХІІ ст. 9, 10. Порівняльний аналіз плану ротонди в Олешкові з планами ро- тонд Задар, Шлезвіг та ц. св. Михайла. Володимир-Волинський. ХІІ ст. 11. Зображення дерев’яної ротонди в рукописі “Житіє Бориса і Гліба”. 12. Олександрівська церква-ротонда на Хортиці. 13. Гіпотетична реконструкція ротонди. Олеш- ків. ХІІ ст. 14. ц. св. П'ятниці. Буськ. Загальнийвигляд за Т.Обмінським. 15. ц. Вознесіння Господнього. Крилос (Га- лич). XІІ–XІІІ ст. Гіпотетична реконстр. Ю. Лукомського 1 2 3 4 5 7 9 10 11 14 15 12 13 8 6 підтримувалaся незначною кількістю збудованих святинь у головних племінних центрах. Ці святині стали основою формування майбутньої сакральної архітектури Прикарпаття та вплинули на формуван- ня у майбутньому регіональних типів церков. Сакральна архітектура Прикарпаття протягом ХІ ст. і пізніше опиралася на існуючі тут давні хрис- тиянські спільноти та їх мистецькі надбання. Її не- обхідно також розглядати у контексті зв’язку з хор- ватською, сербською, словенською архітектурою. 2. Вся архітектура Галицько-Волинської Русі є правонаступницею архітектури попередніх держав- них утворень, на її підвалинах почалося формуван- ня сакральної дерев’яної архітектури України. Інте- грація у державні та церковні структури Руської Церкви була довготривалою, що підтверджується наявністю сакральних об’єктів, які не мають анало- гів в Україні, та наявністю великої кількості архітек- турних шкіл в українців Карпат і Прикарпаття. Опираючись на твердження О. Майорова, що «східнослов’янські хорвати і білі хорвати виникли вна- слідок еволюції давніх прародичів хорватської спільно- ти на різних етапах етногнезу слов’ян, і тому не можуть бути тотожними один одному, та те, що вони протягом Ярослав ТаРаС738 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 віків залишалися у межах історичної прабатьківщини» [48, с. 179—180], та Л. Войтовича, «що у VIII—Х ст. до приєднання до Київської Русi у басейнах Сяну та Верхнього Днiстра напевно iснували хорватськi племіннi князiвства посян, теребовлян і поборян; на Середньому Днiстрi i Верхньому Прутi — Схiднотеребовлянське чи Галицьке хорватське князiвство…; за Карпатами — Боржавське, Верхньотисянське, Земплинсько- Ужанське i Нижньотисянське хорватськi князiвства» [10, c. 125], можна стверджувати, що сакральне будів- ництво в Прикарпатті було започатковане хорватами, які прийняли християнство за різними дослідженнями в VII—IX століттях. Все це вимагає виявлення пам’яток VI—IX ст. та додаткового дослідження, а також перегляду дату- вання археологічних пам’яток X—XIII ст. 3. Ми не виключаємо, що у ІХ ст., у період зрос- тання могутності Великоморавської держави, її ре- лігійні впливи в євангелізованому Прикарпатті були в архітектурі, але і не виключаємо, що ці впливи в архітектурі мали більш широке європейське архітек- турне підґрунтя, яке базується не тільки на експан- сії нової релігії, але й на ранніх взірцях сакральних споруд, які на Галицько-Волинських землях отрима- ли власні мистецькі традиції будівництва. 4. Історія архітектури України, яка будується на іс- торичній тяглості традиції архітектури Галичини від Володимирського хрещення Русі наприкінці ІХ ст. до середини ХVІІ ст., потребує перегляду тому, що вона побудована на києвоцентричній теорії, що на всіх сьо- годнішніх українських етнічних територіях віра Хрис- това з’явилась «завдяки баптизмальному дару, отри- маному руським князем Володимиром 980 р. у Киє- ві від царгородського патріарха» [1, с. 87—88]. Сьогодні необхідно відкинути гіпотези й теорії про «історичну тяглість» і «спадкоємність» на цих тере- нах архітектури Руської (Київської) церкви Царго- родського патріархату чи релігійних осередків Ро- сійської церкви. 5. Низка архітектурних об’єктів дає можливість говорити про існування паралелей між середньовіч- ною архітектурою Галичини і Хорватії. Необхідно відповісти, чи ці паралелі пов’язані із панєвропей- ським періодом формування сакральної архітектури, коли християнство опановувало Єврoпу і не було роз’єднання між східною і західною Церквами, чи вони пов’язані із родинними зв’язками, чи консер- вативністю сакральної архітектури, основи якої за- кладалися ще до поділу території, щодо впливу Риму і Візантії. Відповідь на ці питання дасть можливість аргументовано підтвердити, що Прикарпаття було прабатьківщиною хорватів, архітектура Галицько- Волинської Русі є правонаступницею хорватського державного утворення на цій землі. 6. Залучення хорватських археологічних та історико-архітектурних досліджень дає змогу рекон- струювати обставини й механізми формування са- кральної архітектури в Прикарпатті, а також вста- новити точніше хронологію будівництва окремих споруд, на основі яких з’ясувати питання етногене- зу Галицької Русі та підтвердити чи не підтвердити, чи були хорвати у Прикарпатті, чи вони тут залиши- лися і заложили основи церковної архітектури. 7. Для реконструкції давньої історії Прикарпат- тя, вияснення існування генетичних зв’язків між хор- ватами і населенням Галичини і Закарпаття також необхідно провести етимологічне дослідження буді- вельної термінології Прикарпаття з метою встанов- лення її зв’язку з хорватською мовою. 8. Сакральна архітектура Подністров’я та При- карпаття розвивалася на межі західної і східної куль- тури, тому реконструкція та реставрація археологіч- них, архітектурних сакральних об’єктів повинна вес- тись з урахуванням західноєвропейських взірців християнської спільноти, що проживала на Прикар- патті та в Європі, у християнській добі VІ—ХІ ст. 9. Накопичення археологічного матеріалу з жит- лового будівництва на Прикарпатті, в Карпатах та етнографічне дослідження його протягом ста років дають можливість у майбутньому провести пара- лель між відомими пам’ятками цього будівництва на території сучасної Хорватії і відповісти на запи- тання, чи хорвати Прикарпаття є та частина хор- ватського етносу, який залишився в межах історич- ної прабатьківщини. 10. Дослідження середньовічних пам’яток ар- хітектури Прикарпаття та Хорватії важливе ще й тому, що раннє християнство в північній Хорва- тії не досліджене. Їх вивчення дає можливість по- вноцінно розкрити історію архітектури раннього християнського періоду Прикарпаття та Хорва- тії. Важливим для подальшого дослідження є хра- ми в Лоборі (Lobor), де знаходиться ряд церков з початку ІХ століття. Це означає, що християні- 739Українсько-хорватські паралелі в середньовічній сакральній архітектурі ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 зація північних хорватів до кінця ІХ століття за- вершена повністю. 11. Для пояснення формування галицько- волинської будівельної традиції необхідно також по- шук зв’язку місцевої знаті із осередками авторитет- них родин у Хорватії, з хорватською знаттю. 1. Національний музей ім. Андрея Шептицького у Львові. Відділ рукописної та стародрукованої книги. — Ркл. 141. 2. асеев ю.С. Зодчество древнего Киева X—XIII вв. в контексте мирового архитектурного процесса / Ю. Асеев // Древнерусский город : материалы Все- союзной археологической конференции, посвященной 1500-летию города Киева. — К., 1984. 3. аулих в. Историческая топография древнего Галича / В. Аулих // Славянские древности. — К., 1980. 4. Базен Ж. История истории искусства: От Вазари до на- ших дней / пер. с фр. ; послесл. и общ. ред. Ц.Г. Арказя- на. — М. : Прогресс-Культура, 1994. 5. Балик Б.і. До історії найдавніших церков у Перемиш- лі (Х—ХІІ ст.) / Б.І. Балик // Богословія. — 1983. — Т. 47. 6. Балушок в.Г. Українська етнічна спільнота: етногенез, історія, етнонімія / В. Балушок. — Біла Церква, 2008. 7. Баран в. Інтердисциплінарність у вивченні давньої історії слов’ян та деякі історіографічні схеми / В. Баран // На- родна творчість та етнографія. — 2003. — № 3. 8. Баран в. Історичні витоки українського народу / В.Д. Баран, Я.В. Баран. — К. : Генеза, 2005. — 208 с. 9. войтович л. «Білі» хорвати чи «карпатські» хорва- ти? / Л. Войтович // Миколаївщина. Збірник науко- вих статей / відпов. ред. Л. Войтович. — Т. 1. — Львів, 1998. 10. войтович л. Карпатські хорвати в етнополітичному розвитку центрально-східної Європи раннього серед- ньовіччя / Л. Войтович // Україна в центрально- східній Європі (з найдавніших часів до XVIII ст.). — Вип. 4. — К., 2004. 11. войтович л. Прикарпаття в другій половині І тися- чоліття н. е.: найдавніші князівства / Л. Войтович // Вісник Львівського університету. — Вип. 45. — Львів, 2010. — (Серія історична). 12. войтович л. Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміно- вичів у XII—XVI ст. / Л. Войтович. — Львів, 1996. 13. Всеобщая история архитектуры : в 12 т. — Л. ; М. : Стройиздат, 1966. — Т. 4. — (Средние века). 14. Грушевський М.С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / М.С. Грушевський / ред. кол. П.С. Сохань та ін. — К. : Наукова думка, 1991. 15. Грушевський М.С. Твори : у 50 т. / М.С. Грушевський ; ред. кол. П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін. ; голов. ред. П. Сохань. — Львів : Світ, 2002. — Т. 11. — 2008. — (Серія «Літературно-критичні твори»). 16. Дашкевич Я. Початки християнства на західноукраїн- ських землях. Реінтерпритація проблеми / Я. Дашке- вич // Історія релігії в Україні : праці ХІІ-ї міжнар. наук. конф. — Львів, 2002. — Кн. 1. 17. Джеджора О. Проблеми історичної топографії давньо- го Галича / О. Джеджора // Записки НТШ. — Львів, 1991. — Т. CCXXII. — (Праці Історико-філо софської секції). 18. Диба ю. Етноконфесійна приналежність ротонд Х—ХІІІ ст. українсько-польського та українсько- угорського порубіжжя / Ю. Диба // Народознавчі зошити. — 2000. — Зош. 2. 19. Диба ю. Ротонда 961—962 років у межах найдавні- шого городища на Старокиївській горі / Ю. Диба // Записки НТШ. — Львів, 1998. — Т. CCXXXV. — (Праці Археологічної комісії). 20. Диба ю. Українські храми-ротонди Х — першої по- ловини ХІ століть / Ю. Диба. — Львів, 2005. 21. Диба ю. Фундації богородичних храмів-ротонд у Кракові та Перемишлі у контексті центральноєвропей- ських міждержавних зв’язків середини ХІ століття / Ю. Диба. // Записки НТШ. — 2005. — Т. 249. — (Праці Комісії архітектури та містобудівництва). 22. Дринов И. Заселение Балканского полуострова сло- вянами / И. Дринов. — М., 1873. 23. Захар’єв В. Сокілецька давньоруська церква / В. За- хар’єв, І. Могитич // Вісник ін-ту «Укрзахідпроек- треставрація». — 1996. — Ч. 5. 24. Иоаннисян О.М. К вопросу о датировке древнерус- ского зодчества / О.М. Иоаннисян. — СПб., 1996. 25. Иоаннисян О.М. Польско-русская и венгерско-русская границы в XI—XII веках и их отображение в развитии средневековой архитектуры / О.М. Иоан нисян // Po- czątki sąsiedztwa. Pogranicze etnicz ne polsko-rusko-sło- wackie w średniowieczu. — Rzeszów, 1996. 26. Иоаннисян О.М. Раскопки древнерусской ротонды — квадрифолия в окрестностях Галича / О.М. Иоаннисян // Археологические открытия 1979 г. — 1980. 27. Иоаннисян О.М. Центрические постройки в галиц- ком зодчестве ХІІ ст. / О.М. Иоаннисян // КСИА АН СССР. — Вып. 172. — М. : Наука, 1982. — (Археология и архитектура). 28. Иоаннисян О.М. Церковь Параскевы Пятницы в Зве- нигороде на Белке — памятник деревянного зодчества домонгольской Руси / О.М. Иоаннисян, И.Р. Могытыч, И.К. Свешников // Памятники культуры. Новые от- крытия. — Л., 1983. 29. Иоаннисян О.М. Церковь Спаса в Галиче — памятник первой половины ХІІ века / О.М. Иоаннисян // Древние памятники культуры на территории СССР. — Л., 1986. 30. ідзьо в. Ранньослов’янське суспільство і ранньо- слов’янська державність. Зародження і становлення християнства на території України / В. Ідзьо. — Львів : Сполом, 2004. — 286 с. 31. ідзьо в. Учені ХІХ століття про етногенез Галицької Русі. До питання локалізації і етнотворення Прикар- патських хорватів / В. Ідзьо // Історико-філологічний вісник українського інституту. — М., 1997. Ярослав ТаРаС740 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 32. Історія української архітектури / Ю.С. Асє єв, В.В. Вечер- ський, О.М. Годованок та ін. / за ред. В.І.Ти мо фі єнка. — К. : Техніка, 2003. — 472 с. : іл. 33. Історія української культури / під загальною редакцією І. Крип’якевича. — К. : Обереги. — ХІ зшиток. — 1993. 34. каргер М.к. К истории галицкого зодчества ХІІ— ХІІІ в. / М.К. Каргер // КСИА. — 1976. — Вып. 146. 35. каргер М. Основные итоги раскопок древнего Галича в 1955 году / М. Каргер // КСИА. — 1960. — Вып. 81. 36. кметь в. Львівська православна єпархія: короткий огляд історії / В. Кметь // Шематизм Львівсько- Сокальської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату на 2000 рік: Статистично- бібліографічний довідник. — Львів, 2000. 37. конча С. Білі хорвати і населення українського При- карпаття у ІХ—ХІ ст. / С. Конча // Вісник Київ- ського національного університету ім. Тараса Шевчен- ка. Українознавство. — 2011. — № 15. 38. королюк в.Д. К вопросу об отношениях Руси и Поль- ши в X в. / В.Д. Королюк // Краткие сообщения ин- та славяноведения. — 1952. — № 9. 39. костомаров Н.И. Мысли о федеративном начале в древней Руси / Н.И. Костомаров // Основа. — 1861. — № 1. 40. купчинський О. Акти та документи Галицько- Волинського князівства ХІІІ — першої половини ХVI століть. Дослідження. Тексти / О. Купчин- ський. — Львів, 2004. 41. лукомський ю. Архітектура княжого Галича ХІІІ ст. / Ю. Лукомський // Доба Короля Данила в на уці, мистецтві, літературі : матеріали міжнар. наук. конф. — Львів, 2008. 42. лукомський ю. Білокам’яний храм на передмісті дав- нього Галича / Ю. Лукомський // Записки НТШ. — Львів, 1998. — Т. ССХХХV. — (Праці Археоло- гічної комісії). 43. лукомський ю. Воскресенська церква ХІІ— ХІІІ століть у Крилосі / Ю. Лукомський // Записки НТШ. — Львів, 2001. — Т. ССХLІ. — (Праці Ко- місії архітектури та містобудування). 44. лукомський ю. Галицькі білокам’яні хрестобанні церкви від князя Володимира до короля Данила / Ю. Лукомський // Княжа доба: історія і культу- ра. — Львів, 2007. — Вип. 1. 45. лукомський ю. Історико-архітектурна реконструкція княжого замку в Перемишлі / Ю. Лукомський, В. Петрик // Перемишль і Перемишльська земля про тягом віків. Збірник наукових праць і матеріалів наукової конференції. — Перемишль ; Львів, 1996. 46. лукомський ю. Монументальна архітектура давнього Галича: нові відкриття / Ю. Лукомський // Галицько- Волинська держава : тези міжнар. наук. конф. — Львів, 1993. 47. лукомський ю. Невідомі церкви на Подолі княжого Галича / Ю. Лукомський // Записки НТШ. — Львів, 1998. — Т. ССХХХV. — (Праці Археоло- гічної комісії). 48. Майоров а.в. Великая Хорватия: этногенез и ранняя история славян Прикарпатского региона / А.В. Ма- йоров. — Санкт-Петербург : Изд-во Санкт-Петер- бургского ун-та, 2006. — 208 с. 49. Макаренко М. Скульптура й різьбярство Київської Русі перед монгольських часів / М. Макаренко // Київські збірники історії, археології, побуту й мисте- цтва. — 1930. — № 1. 50. Михайлова Р. Про «угорські впливи» в художній культурі Галицько-Волинської Русі / Р. Михайло- ва // Студії Мистецтвознавчі. Архітектура. Обра- зотворче та декоративно-ужиткове мистецтво. — К. : ІМФЕ, 2003. — Ч. 3. 51. Могитич і. Дослідження церкви св. Пантелеймона в літописному Галичі / І. Могитич // Галич і Галицька земля. — К., 1998. 52. Могитич і. Церкви Звенигорода / І. Могитич // Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація. — 1995. — Ч. 3. 53. Могитыч И. Результаты исследования церкви Пан- телеймона близ Галича / И. Могитыч // Краткое со- общения Института археологии АН СССР. — 1982. — Вып. 172. 54. Мохорович а. Архитектура Хорватии. Культовые по- стройки / А. Мохорович // Всеобщая история архи- тектуры : в 12 т. — Ленинград ; Москва : Стройиздат, 1966. — Т. 4. 55. Надеждин Н.С. Славянские древности / Н. Надеж- дин. — М., 1846. 56. Овчінніков О. Східні хорвати на карті Європи / О. Овчінніков // Археологічні студії. — К. ; Чернів- ці, 2000. — № 1. 57. Пастернак Я. Давидгородецькі князі / Я. Пастер- нак // Діло. — Львів, 1936. — Ч. 239. 58. Пастернак Я. Старий Галич (археологічно-історичні досліди у 1850—1943 рр.) / Я. Пастернак. — Краків ; Львів, 1944. 59. Пастернак Я. Стародавні часи Теребовельщини / Я. Пастернак // Теребовельська земля. — Нью- Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1968. 60. Пеленський Й.Г. Червенські городи / Й.Г. Пелен- ський. — Львів, 1947. — Ч. 1. 61. Петрик в. До проблеми формування Галицької архі- тектурної школи / В. Петрик // Галицько-Волинська Держава: передумова виникнення, істоpія, культура, традиції. — Львів, 1993. 62. Полное собрание русских летописей. — Т. 2: Ипа- тьевская летопись. — СПб., 1908. 63. Раппопорт П.а. Зодчество Древней Руси / П.А. Раппопорт. — Ленинград, 1986. 64. Рожко М.Ф. Міста, дерев’яне будівництво, наскельні та оборонні споруди Карпат ІХ—ХІ ст. / М.Ф. Рож- ко // Етногенез та етнічна історія населення україн- ських Карпат. — Львів, 1999. — Т. 1. — (Археоло- гія та антропологія). 741Українсько-хорватські паралелі в середньовічній сакральній архітектурі ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 65. Седов в.в. Восточные славяне в VI—VIII вв. / В.В. Седов. — М., 1982. 66. Січинський в. Історія українського мистецтва. Архі- тектура : в 2 т. / В. Січинський — Нью-Йорк : Вид- во Наукового товариства ім. Шевченка в Америці, 1956. — Т. 1. 67. Січинський в. Конспект з історії всесвітнього мисте- цтва / В. Січинський. — Прага, 1928. 68. Скочиляс і. Початки християнства у Прикарпатсько- му регіоні та заснування Галицької єпархії в середині ХІІ століття / І. Скочиляс // Княжа доба: історія та культура. — Вип. 3. 69. Тарас Я. Сакральна дерев’яна архітектура українців Карпат / Я. Тарас. — Львів : ІН НАНУ, 2007. 70. Терський С. До питання про дерев’яне храмове будівництво у княжому Лучеську / С. Терський // Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація. — Львів, 1996. — Ч. 5. 71. Тимощук Б. Василів — місто Галицької Русі / Б. Тим- ощук. — Чернівці, 1992. 72. Тимощук Б. Давньоруська Буковина / Б. Тимощук. — К. : Наукова думка, 1982. 73. Толочко О. Образ «чужинця» в картині світу домон- гольської Русі / О. Толочко // Mediaevalia Ukra- inica. — К., 1992. 74. Томенчук Б. Археологія дерев’яних палацових комп- лексів княжого Галича / Б. Томенчук, В. Баран // Ві- сник Інституту археології. — 2007. — Вип. 2. 75. Томенчук Б. Василів / Б.П. Томенчук // Мистецтво України : в 5 т. — К. : Укр. енцикл. ім. М.П. Бажана, 1995. — Т. 1: А-В. 76. Томенчук Б.П. Некрополі княжого Галича / Б.П. То- менчук // Тези міжнар. наук. конф. — Львів, 1993. 77. Томенчук Б.П. Охоронні дослідження дерев’яних храмів Галицької землі / Б.П. Томенчук // Тематич- ний збірник наукових праць. — К., 1992. 78. Филевич И.П. Угорская Русь и связанные с нею во- просы русской исторической науки / И.П. Филевич — Варшава, 1894. 79. Фіголь М. Металопластика та інші художні ремесла ста- родавнього Галича / М. Фіголь // Записки НТШ. — 1994. — Т. 227. 80. Фіголь М. Мистецтво стародавнього Галича / М. Фі- голь. — К., 1997. 81. Флиер а.Я. Эволюция планов православных камен- ных храмов на территории Украины с Х по средину ХІІ в. / А.Я. Флиер //Архитектурное наследство. — М., 1988. — № 35. — (Проблемы композиции и ма- стерства). 82. Чачковський л. Княжий Галич / Л. Чачковський, Я. Хмілевський. — Станіслав, 1938. 83. Чертков И. О переселении фракийских племен за Дунай / И. Чертков. — М., 1856. 84. Чубатий М. Історія християнства на Руси-Україні / М. Чубатий. — Рим ; Ню-Йорк, 1965. — Т. 1. 85. Шафарик П. Славянские древности. / П. Шафарик. — М., 1848. — Т. 2. — Кн. 1. 86. Шмит Ф.И. Искусство древней Руси-Украины / Ф. Шмит. — Харьков : Союз, 1919. 87. Černiski l. Drevene crkve između Save i Kupe / Lara Černicki, Stašo Forenbaher. — Zagreb : V.B.Z.O.O, 2008. — 176 s. 88. Molè W. Sztuka Słowian południowych / W. Molè. — Wrocław ; Warszawa ; Kraków, 1962. 89. Pełeński J. Halicz w dziejach sztuki średnіowiecznej / J. Pełeński. — Kraków,1914. 90. Szaraniewicz I. Zaczątki słowiańskie u stoków Karpat / I. Szaraniewicz. — Lwów, 1870. 91. Wagilewicz I. O mieszkańcach wschodniej części gór Karpackich / І. Wagilewicz // Przеgląd naukowy. — Warszawa, 1844. 92. Zachariewicz J. Wycieczka do Załukwi, Halicza i na Kryłos / Zachariewicz J. — Lwów, 1882. Yaroslav Taras ON PARALLELS IN MEDIEVAL ARCHITECTURE OF UKRAINE AND CROATIA In the article have been solved a series of problems, as those on Galician and Volhynian architecture and its legal relation to the artistry of previous state organisms, on parallels in architecture of Galicia and Croatia etc., tasks have been forwarded as for further studies in Subcarpathian and Croatian monuments and revision of architectural history as well as researches in con- structive terminology. Keywords: sacral architecture, Subcarpathian land, Croatia, Galician and Volhynian Rus, ethnogenesis, church. Ярослав Тарас УКРАИНСКО-ХОРВАТСКИЕ ПАРАЛЛЕЛИ В СРЕДНЕВЕКОВОЙ САКРАЛЬНОЙ АРХИТЕКТУРЕ В статье определяется, является ли архитектура Галицко- Волынской Руси правопреемницей предшествующих госу- дарственных формирований, существуют ли параллели между архитектурой Галиции и Хорватии, выдвигаются задания относительно дальнейших исследований памятни- ков Прикарпатья и Хорватии, пересмотра истории архи- тектуры и изучения строительной терминологии. Ключевые слова: сакральная архитектура, Прикарпатье, Хорватия, Галицко-Волынская Русь, этногенез, церковь.

Ähnliche Einträge