Перські народні казки у контексті українських фольклористичних досліджень
У статті досліджується поняття перської народної казки,
 подаються загальні характеристики перських народних казок, проаналізовані їх особливості у порівнянні з українськими, запропонована класифікація перських народних
 казок на основі досліджень іранських вчених The article trace...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94992 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Перські народні казки у контексті українських фольклористичних досліджень / О. Ребрик // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 819-826. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860038577479483392 |
|---|---|
| author | Ребрик, О. |
| author_facet | Ребрик, О. |
| citation_txt | Перські народні казки у контексті українських фольклористичних досліджень / О. Ребрик // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 819-826. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | У статті досліджується поняття перської народної казки,
подаються загальні характеристики перських народних казок, проаналізовані їх особливості у порівнянні з українськими, запропонована класифікація перських народних
казок на основі досліджень іранських вчених
The article traces the notions of Persian folk tales, general characteristic
of Persian folk tales is represented, and peculiarities of
Persian folk tales are analyzed in comparison to Ukrainian folk
tales, the classification of Persian folk tales is represented.
В статье исследуется понятие персидской народной сказки,
воссоздана общая характеристика персидских народных
сказок, проанализированы особенности персидской народной сказки в отношении украинской, отображена наиболее
точная классификация персидских народных сказок.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:54:55Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
У генологічній системі усної народної словесності
окреме місце належить казкам, адже саме у них
найбільше позначився вплив різних епох — від най-
давніших часів і до наших днів. Необхідно все ж за-
уважити, що казка — не є специфічним витвором
окремого народу. Вона належить до міжнародних
жанрів, однак вирізняється чітким національним ко-
лоритом, оскільки передає морально-етичні ідеали,
світоглядні настанови певної нації.
В історії світової фольклористики питання похо-
дження казок до сьогодні не розв’язане повністю
[7, c. 22]. Кожна з відомих фольклористичних шкіл
намагалась відповісти на нього по-своєму: пред-
ставники міфологічної школи (Я. та В. Грімми,
А. Кун, А. Афанасьєв, К. Мюллер) визначали каз-
ку як відображення прадавніх релігійних вірувань;
прихильники Т. Бенфея (який у фундаментальній
передмові до німецького перекладу збірки давньо-
індійських притч, легенд і переказів під назвою
«Панчатантра» обґрунтував основні положення
т. з. теорії міграції сюжетів) вважали, що прабать-
ківщиною усіх казкових сюжетів могла стати лише
дуже багата на казки країна (на їхню думку, вже
згадувана Індія), з якої ці мотиви шляхом запози-
чення поширилися на всі інші території, причому
запозичення відбувалось лише внаслідок культурно-
історичних відносин між різними країнами; пред-
ставники антропологічної теорії (Е. Ланг, А. Тай-
лор) доводили, що подібність казкових сюжетів та
мотивів у світі пояснюється аналогіями людського
мислення, що на всіх територіях відбуваються по-
дібні етапи становлення [7, c. 95—160].
На теренах України найбільшого поширення на-
була компаративістська школа фольклористики, най-
відомішим представником якої був М. Драгоманов.
Ідеї та практичні спроби порівняльного вивчення
фольклорних текстів знаходимо також і в працях
В. Гнатюка, М. Дашкевича, І. Франка, М. Грушев-
ського, К. Грушевської тощо. Ці вчені звертали ува-
гу і на запозичені риси у фольклорних творах (зо-
крема у казках), і на національні. Вони розглядали
твори усної народної словесності як пам’ятки мину-
лого, в яких відображено життя та дух народу. Ком-
паративісти доводили, що запозичення відбуваєть-
ся у фольклорних текстах не «механічним чином»,
а, навпаки, народ переробляє і пристосовує запози-
чений текст до умов власного існування, адаптує їх,
роблячи із «чужих» «своїми». М. Драгоманов ствер-
джував, що компаративний аналіз фольклорних тво-© О. РЕБРИК, 2013
Ольга РЕБРИК
ПЕРСЬКІ НАРОДНІ КАЗКИ
У КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКИХ
ФОЛЬКЛОРИСТИЧНИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ
У статті досліджується поняття перської народної казки,
подаються загальні характеристики перських народних ка-
зок, проаналізовані їх особливості у порівнянні з україн-
ськими, запропонована класифікація перських народних
казок на основі досліджень іранських вчених.
Ключові слова: народна казка, класифікація, мотив.
Ольга РЕБРИк820
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
рів дає змогу визначити, що у даному тексті є пито-
мого, а що запозичене, і яким чином «чуже» стало
«своїм» [4, c. 220]. Українські фольклористи схи-
ляються до думки, що наш народ найбільше запози-
чував казкові фольклорні мотиви від татар, турків та
персів [2, c. 322].
Іран — країна, багата на казки, які поширені не
лише на території цієї держави, а й далеко за її
межа ми [14, с. 5] (навіть всесвітньо відомий «Де-
камерон» італійця Д. Боккаччо містить в своїй
основі перські народні казки та анекдоти). Однак
на сьогоднішні іранські казки ще дуже мало дослі-
джені, й не отримали належного наукового опра-
цювання. Це пов’язано з тим, що першими дослід-
никами перського фольклору стали європейці, а
самі іранці розпочали серйозне вивчення власного
казкового матеріалу вже аж після Ісламської Рево-
люції (1989 р.). Зараз переважна більшість пер-
ських казок все ще зберігає усне побутування: їх
розповідають на площах, ринках, в кав’ярнях, і
лише невелика кількість записана.
Звичайним терміном, яким зараз називають в Іра-
ні казку, є «هصق» [qesse].
Виконавців казкових творів називають «ناوخهصق»
[qesseхon] (співець, декламатор) або «لاقن» [naqqāl]
(передавач). Характерною рисою справжнього «на-
ккаля» є те, що він займається розповіданням казок
та фантастичних історій професійно. Ці професіонали-
розповідачі майже завжди належать до малозабез-
печених прошарків населення. Серед них часто тра-
пляються ремісники та дрібні торгівці, деякі з них
теслярують або займаються столярством, інші тор-
гують овочами на базарі, ще інші займаються пле-
тінням шкарпеток. Середньовічні іранці дуже пова-
жали казкарів, і дехто з них, хто був найбільш обда-
рованим, досягав визнання при шахському дворі, й
вважався придворним казкарем (یشاب لاقن
[naqqālbāši]). Переважно він був письменним та на-
читаним, і тому не соромився вплітати у структуру
народної казки книжні елементи.
Зазвичай, казку розповідають тоді, коли є до-
статня кількість слухачів. Найбільш зручними міс-
цями були або просто досить просторі місця, площі,
або ж кав’ярні (هناخ هوهق [qahweхāne]). Сюди, для
залучення більшої кількості відвідувачів та отри-
мання більших прибутків, власники запрошували
казкарів, з якими заздалегідь домовлялися про роз-
мір оплати. Отже, з 14 години дня і до 23 години
вечора у кав’ярнях можна побачити «наккаля», що
сидить або походжає вздовж довгих паралельних
рядів тахт, дерев’яних диванів, покритих килимами,
на яких, підперши ноги, мовчки й зосереджено си-
дять відвідувачі, курять кальян, п’ють чай або шер-
бет. Він голосно говорить, часом його мова перехо-
дить у спів, та пристрасно жестикулює. Найбіль-
ший попит на казкарів в Ірані взимку, в місяці
рамазані та на родинні свята — весілля, народжен-
ня дитини і т. ін. [12, c. 23].
Питання талановитості та майстерності оповідача
народних казок неодноразово потрапляло до уваги й
українських фольклористів. Першим вченим, хто при-
скіпливо поглянув на виконавця уснопоетичних тво-
рів, був П. Куліш, який на сторінках «Записок о Юж-
ной Руси» представив низку колоритних майстрів на-
родного слова (Архип Никоненко, Семен Юрченко
Мартиновський, Андрій Шут Александровський
т. ін.), детально описавши їх самих, їхні родини, умо-
ви та місце проживання, окрім того відобразив осо-
бливості розповідання уснопоетичних творів [9, c. 23].
Цю точку зору підтримали більшість відомих україн-
ських фольклористів. Наприклад, І. Франко у підго-
товці до поїздки у 1892 р. у Вижницю, щоб «полю-
вати… на казки», заздалегідь нотував собі імена май-
стерних народних оповідачів, «до котрих опісля
удамся, щоб позаписувати їх скарби» [11, c. 403].
Питання сутності жанру казки намагались
розв’язати мабуть усі відомі українські та світові
фольклористи. Уже згаданий І. Франко зазначав:
«Казка, т. є. оповідання, в якім дійсність переміша-
на з чудесним елементом, так що цілість являється
свобідним викладом фантазії, без ніякої побічної,
церковно-моралізуючої цілі» [16, c. 1—2]. Це ви-
значення, як зазначає С. Пилипчук, «вже стало
хрестоматійним і сприймається як відправна точка
для провадження будь-якого казкознавчого дискур-
су» [15, c. 3]. Зараз в українській фольклористиці
погляди І. Франка переглянули і конкретизували, та
Л. Дунаєвська запропонувала таку дефініцію жан-
ру: казки — це епічні оповідання чарівно-
фантастичного, алегоричного і соціально-побутового
характеру із своєрідною системою художніх засобів,
підпорядкованих героїзації позитивних, сатирично-
му викриттю негативних образів, часто гротескному
зображенню їх взаємодії [5, с. 6].
821Перські народні казки у контексті українських фольклористичних досліджень
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
Одна з найавторитетніших сучасних дослідників
Н. Фрай, як вказано у підручнику М. Лановика
«Українська усна народна словесність», зазначає,
що саме казка була першим жанром, який ознаме-
нував перехід від міфологічної свідомості до власне
літературної. Казка — «перший жанр, що належить
уже не до міфологічного, а до фабульного досвіду
словесної творчості» [10, с. 244]. Міф, звільняю-
чись від релігійності та етіологізму, втрачаючи свій
світоглядний синкретизм, сакрально-магічний оре-
ол, трансформується в казку. При цьому прадавні
типи світосприйняття, первісна семантична насиче-
ність міфу не зникають безслідно, а продовжують
«жити» у жанровій формі народної казки. Таким чи-
ном, внутрішня жанроформа казки успадкована від
міфу. На їхню спільність вказують риси міфу у на-
родній казці: нахил до незвичних подій, «невизна-
ченість» хронотопу, опозицію «свій — чужий», на-
явність певних випробувань, заборон та їх порушен-
ня тощо. Однак у казці, стадіально пізнішій за міф,
наявні тенденції до десакралізації та секуляризації.
В істинність казкової оповіді не вірять, чи, точніше,
вірять «так, як можна вірити лише в казку» [10,
с. 242]. Окрім того, казка, хоча й поетизує персо-
нажів, та не обожнює їх, не схиляється перед ними
як вищими істотами. Більш того, оповідач може від-
верто підсміюватись з героя чи співчувати йому.
Вчинки казкового персонажа підпорядковані мо-
ральним законам і не залежать від волі чи примх бо-
гів. Дії героя визначають його власну долю (пошу-
ки щастя й одруження з царівною), долю сім’ї (по-
рятунок сестри, батьків і т. д.), проте сюжетно не
стосуються долі всесвіту. Хоча на рівні внутрішньої
форми казки можна відчитати первісну обрядово-
магічну насиченість вчинків героя (міфологічне про-
тистояння сил Хаосу і сил Космосу трансформуєть-
ся у казці в сутичку Добра і Зла). Тому вимір зна-
чущості вчинків казкового персонажа не космічний,
а індивідуально-етологічний (пов’язаний з ним са-
мим, його сім’єю чи родом).
Більшість дослідників схиляється до думки, що
народні казки є найбільш древнім жанром, який
кристалізувався у той період, коли перестав відпо-
відати пізнішим формам мислення [7, с. 43]. Від того
часу перестали виникати нові сюжети, припинилась
еволюція жанру. Тоді казка набула естетичної функ-
ції та сталої форми, і ще до нашого часу залишаєть-
ся незмінною. Найкраще оцей поступовий перехід
від міфологічно-світоглядного типу мислення до роз-
важальної функції, на нашу думку, ілюструє поділ
казок на різновиди, адже те, що ми зараз, напри-
клад, сприймаємо як цікаву чарівну казку, для мис-
лення первісної людини було цілковитою реальніс-
тю, тому на основі певного смислового аналізу мож-
на припустити, які казкові різновиди виникли
швидше, а які стадіально — пізніше.
Поділ перських казок за різновидами дуже вели-
кий. Та більшість дослідників (наприклад, Манучегр
Кярімзоде, що зібрав та систематизував перські каз-
ки із збірок відомих іранських збирачів казок Кугі
Кермані та Мохтаді Собхі, уклавши антологічну
збірку з невеликою передмовою-коментарем «لهچ
Сорок казок», яку українською» [čehel qesse] «هصق
мовою переклав вчений-іраніст Р. Гамада під назвою
«Іранські народні казки»), пропонує їх класифіку-
вати на: هصق ، یقالخا هصق ،یرپ و نج هصق، یلم هصق
qesse-ye] یلم هصق . ىهاكف هصق ،ىاهريجنز هصق ،تاناویح
melli] (загальні казки) — це казки, які притаманні
не лише іранському народові, а й усім мусульманам
[18, с. 1]. До таких казок можна віднести زورون ومع
[‘amu nawruz] («Дядечко Навруз»). Тут зображе-
но одного старого чоловіка, який щороку в перший
день весни іде в гості до коханої жінки, та вона що-
разу засинає після важкої праці. Вони ніяк не мо-
жуть побачити одне одного, але казка має оптиміс-
тичний фінал та вселяє надію, що герої таки зустрі-
нуться наступного року. یقالخا هصق [qesse-ye āхlāqi]
(повчальні, моральні казки) — дидактичні казки,
які мають на меті повчати і настановити читача на
виконання лише добрих вчинків [18, с. 5]. Героями
цих казок є прості іранці, які спочатку чинять нероз-
судливо, а потім, усвідомлюючи свої помилки, ви-
правляють їх й стають на шлях істини (رجات رسپ
[pesar-e tāĵer] «Син купця»). Ще одним різновидом
перських казок є تاناویح هصق [qesse-ye heywānāt]
(казки про тварин) [18, c. 293]. У таких казках го-
ловними героями стають змії, леви, осли, лисиці
і т. д., які повністю уподібнюються до людей. (هبرگ
ىهاكف هصق .(«Кіт-звіроїд» [gorbe-ye širāfkan] نکفاریش
[gesse-ye fakāhi] — сатиричні (жартівливі) іранські
казки, що мають на меті розвеселити слухача. До
цього різновиду належить, наприклад, казка під на-
звою نز هليح و ركم [makr o hile-ye zan] «Жіночі підсту-
пи», в якій розповідається про різноманітні способи
Ольга РЕБРИк822
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
обману, до яких здатні вдаватися жінки [18, c. 229].
-ланцюгові, рам) [qesse-ye zanĵirhāyi] یاهریجنز هصق
кові казки) — це казки, які побудовані на основі
ланцюгової конструкції. У цих казках може місти-
тись велика кількість інших казок, адже вони побу-
довані на основі певної рамки [18, с. 331]: спочатку
йде розповідь про певне нещастя, що сталося з го-
ловним героєм (наложниця його звинуватила у до-
маганнях тощо), а потім спроба або самого героя, або
його друзів захиститись від страти, розповідаючи
різноманітні історії та казки, — врешті-решт неви-
нного героя виправдовують. Найвідомішою рамко-
вою казкою світу є арабська «Тисяча й одна ніч».
(Тут доречно згадати про українські кумулятивні
казки (від лат. cumulatio — збільшення, накопичен-
ня, cumulare нагромаджувати, посилювати), що ста-
новлять жанровий різновид казок про тварин (інша
назва — також ланцюгова казка). Генологічною осо-
бливістю цього жанру казкового епосу є повторю-
ваність подібних ланок-епізодів у той спосіб, що ко-
жен наступний підсилює перешкоди, про які йшло-
ся в попередньому (прийом композиційного
клімаксу). Розв’язка настає з появою останньої ді-
йової особи (ведмідь у «Рукавичці», мишка в «Ріп-
ці») або всі ланки повторюються у зворотному по-
рядку, аж доки зникає повністю ускладнення, що
було в першій ланці [19, c. 1]. Однак слід звернути
увагу, що повністю ототожнювати ці два різновиди
казок не слід: в іранських казкових історіях голо-
вними героями виступають все ж люди, в україн-
ських — тварини; у перських казках додаткові іс-
торії, що вплетені в канву твору, не мають жодного
стосунку до основного сюжету (вони існують ніби
для «відтягування часу», страти головного героя,
наприклад), в українських — є тісний взаємозв’язок
між появою кожного наступного епізоду до розгор-
тання казкових подій; українські кумулятивні каз-
ки близькі за своєю структурою до замовлянь, а
перські — цілком самостійний жанр іранського
фольклору. Однак слід зауважити, що серед іран-
ських рамкових казок трапляються жанрові відпо-
відники українських кумулятивних: наприклад, у
казці روز [zur] «Сила» розповідається про те, як го-
робчик літав від одного героя до іншого для того,
що визначити, в кого з них найбільше міці та витри-
валості, щоб завести з цим персонажем заприяте-
лювати, однак залишився ні з чим [18, c. 332]).
Кожен з цих різновидів перських народних казок
має свої особливості, однак улюбленими залишають-
ся для іранців казки про дивів та пері (чарівні) (هصق
-адже саме в них мож ,[qesse-ye ĵenn o peri] (یرپو نج
на побачити рештки давніх ритуалів, елементи соці-
ально релігійного укладу древніх персів та зрозумі-
ти специфіку їхнього уявлення про світ [18, с. 27].
Для багатьох перських чарівних казок характер-
на певна схема: у бездітного падишаха або бідного
селянина дивним чином народжується син, життя
якого сповнене різними пригодами у пошуках коха-
ної. Врешті-решт, після величезної кількості пере-
шкод, царевич повертається додому з коханою та
починає щасливо володарювати на батьківському
троні (هآ هصق [qesse-ye āh], یبٱ هدنرپ [parande-ye
ābi]), хоча іноді буває так, що батько героя втра-
пляє в скруту, йому допомагає чарівна істота, яка
вимагає, як вдячність, те, «чого він не знає в себе
вдома» (نافوط غرم [mоrq-e tufān]). Ця більш-менш
стандартна схема може доповнитися різноманітни-
ми подіями, і дуже часто казка такого типу розрос-
тається до розмірів роману.
Головним героєм перської народної казки, як пра-
вило, є хлопець, що мандрує по світу у пошуках сво-
го кохання. Він може бути, як вже було сказано, і
сином правителя, і звичайним селянином, однак при-
мітне те, що герой найчастіше єдиний син у своїх
батьків (!), адже у такому випадку йому не дово-
диться вступати у боротьбу за спадкоємство чи трон
і викликати у країні смути. Якщо ж у батьків троє
дітей (переважно), то головним героєм, як і в укра-
їнських казках, стає молодший брат (слід звернути
увагу, що в українців молодший брат переважно вва-
жається дурником, а в перських — він найулюбле-
ніший син падишаха). Хоча за законом спадкоєм-
ства в Ірані (як у провінції Арабського халіфату) пе-
реважав майорат (право наслідування належало
старшому братові), однак у боротьбі за трон пере-
магав той із синів, хто мав більше військової сили,
підтримки народу тощо [12, c. 12]. У казках це яви-
ще відображено успадкуванням батьківського пре-
столу молодшим сином, тобто головним героєм.
Склад інших дійових осіб майже незмінний: це дер-
віші — мандрівники, які володіють чудодійною си-
лою і рятують героя у безнадійних ситуаціях; купці,
що ведуть караванну та морську торгівлю; злі во-
рожки та чарівниці, які чинять безлад, але, врешті,
823Перські народні казки у контексті українських фольклористичних досліджень
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
виявляються переможеними; прекрасні царівни і
т. ін. Є відомості, що героєм перської казки може
стати лише хлопець, що пов’язано з віруваннями
іранського народу (жінки та дівчата у східних країн
не мають особливих привілеїв), та в поодиноких каз-
ках (روبص گنس [sang-e sabur], زانرهم [mehrenāz]) голов-
ною героїнею стає проста дівчина або дочка пади-
шаха (в українців такого поділу немає, й головним
героєм казки може бути і хлопець, і дівчина).
Усіх героїв перських народних казок можна сис-
тематизувати на основі класифікації казкових об-
разів української дослідниці Л. Дунаєвської, яка
запропонувала поділяти їх на добротворців, зло-
творців та знедолених [5, c. 19]. До умовно-
смислової групи добротворців відносимо чудесно
народжених героїв-богатирів, мандрівних дервішів,
купців, старців, провісників тощо, які допомагають
головному герою у його подорожі. До умовно-
смислової групи знедолених в українських казках
відносять переважно жіночі образи (дідова дочка,
пасербиця тощо), у перських казках цю функцію
також переважно виконують жінки (прекрасні ца-
рівни, що чекають свого коханого, прості дівчата,
з якими повинен був з’єднатися шахзаде (син па-
дишаха) тощо). Злотворцями ж найчастіше висту-
пають в українських казках або противники голов-
ного героя, або його зрадники. У перських народ-
них казках ми зустрічались переважно з
противниками (підступні диви (духи чоловічого
роду), шайтани (чорти), пері (жіночі примари),
дракони, жінки-чарівниці і т. д.), що вступають або
у відкриту боротьбу з героєм (диви, дракони), або
чинять йому підступи (пері, жінки-чарівниці). Сто-
совно зрадництва, то відректися від головного ге-
роя може лише див, що за умовами казки почав
йому допомагати, або ж жінка, яка бажає розлучи-
ти закоханих, адже почуття дружби для іранців свя-
щенне. Зрозуміло, що невід’ємною частиною сю-
жетів перських казок є боротьба головного героя з
міфологічним дивом (шайтаном, пері) або драко-
ном, який виступає антигероєм. Див зазвичай дуже
зла, підступна та хитра істота, яка усіма силами на-
магається зашкодити головному герою. Але в пер-
ських казках є мотив побратимства з ворогом, коли
чоловік рятує дивові життя і вони стають друзями
(у деяких варіантах — слугою), що в українських
казках майже не зустрічається (у деяких варіантах
друг-див залишається позитивним героєм, в інших
може зрадити головного персонажа).
Фінал в іранських казках, як і в українських, пе-
реважно щасливий, хоча бувають і винятки, напри-
клад у казці «Золота птаха» (ییالط هدنرپ [parande-
ye talāуi]), де захланні Старий з жінкою залишають-
ся без нічого, адже вони вже геть знахабніли, і
Золота пташка їх провчила. (Тут можна пригадати
аналогічну українську народну казку «Про липку і
зажерливу бабку». У цих двох історіях розповідаєть-
ся про порятунок від вбивства чарівних істот, які у
вдячність виконують забаганки, однак в українській
версії це молоде деревце, а для іранців — птах з чи-
стого золота, та фінал у творів залишається однако-
вим: обидві сім’ї залишаються без допомоги, коли їхні
вимоги «переходять усілякі межі»). Однак у випад-
ку конкретно цієї казки фінал не можна назвати тра-
гічним, він, на нашу думку, дидактичний, хоча в каз-
ці і немає прямих повчань та моралізаторства. Рані-
ше вже було згадано концепцію І. Франка, який
вважав, що казки не містять жодної «побічної,
церковно-моралізуючої цілі» [16, c. 1—2]. Однак
слід звернути увагу на те, що головною метою будь-
якої казки є ознайомити дітей та дорослих із народ-
ними уявленнями про ідеали справедливості, людя-
ності, гуманності, вдячності, благородства, скром-
ності, мудрості і т. д., що існують у певному
суспільстві і є загальноприйнятими. Доречно тут при-
гадати і концепцію М. Чорнопиского, який доводив
у статті «Франкова концепція народної казки», що
основним завданням казки є власне висвітлення ото-
го «морально-етичного ідеалу» народу. Казку автор
порівнює із «магічним дзеркалом, що освічує усі за-
кутки людського буття, щоб у тому промені було ви-
дно ідеал морального, без прагнення до якого люд-
ський рід втратив би людську подобу» [17, c. 399].
Важливу роль в казках Ірану відіграють мотиви
чудесних помічників, чудодійних предметів та чудес-
них покажчиків (за М. Грушевським) [2, с. 342].
Чудесними помічниками, як і в перських, так і в
українських казках, виступають герої з різними не-
звичайними здібностями (в перських казках — це
диви, адже, відповідно до вірувань правовірних му-
сульман, надприродними силами може бути наділе-
ним лише нечистий): «Верни-вода» «Вирвидуб»
«Вернигора» тощо, які цими здібностями визволя-
ють героя з біди або допомагають виконати важкі
Ольга РЕБРИк824
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
роботи. Чудодійні предмети, що автоматично вико-
нують після сказання певного слова різні роботи, для
українських казок не дуже характерні [2, с. 346],
однак вони переповнюють іранські казки: яблуко,
волосина коня, жива вода, шапка-невидимка, чоботи-
скороходи, килими, що самі літають, скатертини-
самобранки, персні та інші. В перських народних
казках дуже часто наявний мотив чарівного персня,
який треба повертіти три рази, щоб з’явилися три
негри — раби царя Сулеймана, або про три диво-
вижних воронячих пера, які, при потребі, самі вка-
жуть дорогу тощо (رو هلیپ [pilewar] «Торговець»)
[18, с. 15]. Для іранських казок, як і для україн-
ських, характерним є наявність чудесних покажчи-
ків, прототип якого міститься в єгипетській казці
про Анупу і Бітіу, що зміною свого стану вказують
на те, що відбувається з неприсутнім героєм. У цій
казці часів фараона Сеті ІІ (приблизно 14 століття
до Христа), яку опубліковав у 1852 р. єгиптолог де
Руже у «Revue Archelogique», а також у
«Athenaeum», йдеться про двох братів, що їх роз-
сварила дружина старшого Анупу, фальшиво зви-
нувативши молодшого Бітіу у домаганнях — так,
що він був змушеним утікати; продовжується каз-
ка історією про те, як кохана жінка зрадила Бітіу,
наказавши його вбити, та хлопця врятував Анупу,
й «опісля перемінювався одразу в бика, потім в де-
рево, а за третім разом відродився царем» [13,
с. 89]. Слід зазначити, що Бітіу у момент прощан-
ня зі старшим братом розповів, яким чином його
можна оживити, а також додав, що про лихо, що з
ним сталося, Анупу сповістить пиво, що «почне
булькотати», та вино, що «закаламутилося» [6,
с. 96]. Саме оцей чудесний покажчик зміни стану,
як зазначає Е. Коскен у своїх «Увагах до казки про
двох братів», наявний «у великій купі новочасних
казок» [8, с. 106]. Автор також звертає увагу на
те, що «ся тема ... висказується ясніше в новочас-
них казках, ніж у старій єгипетській» [8, с. 106],
адже у сучасних творах зміна стану відбувається з
предметами, що тісно пов’язані з відсутнім героєм:
він сам дає певну річ, або знімає щось з себе тощо,
а не використовує, трохи перефразовуючи Е. Кос-
кена, яке-небудь пиво чи вино. Чудесними покаж-
чиками можуть стати, як твердить М. Грушевський
у першому томі «Історії української літератури»,
«плин, який починає кипіти, червоніти, стає кров'ю
і т. д.», «перстінь, що пітніє», «ножик, що ржавіє...
і п. д.» [2, с. 345]. Мотиви чудесних покажчиків
отримали й належне літературне опрацювання, на-
приклад, як вказує І. Денисюк у статті «Казковий
чудесний покажчик...», у новелі І. Франка «Нена-
че сон» молоко, що починає з невідомих причин ки-
піти у коморі, «тут маємо справу з випадком своє-
рідного фольклоризму у літературному тексті:
Франко використовує мотив так званого чудесно-
го покажчика, який виступає у народних казках»
[3, с. 209]. Найчастіше в українських казках роль
чудесного покажчика виконує ніж, встромлений в
деревину, що починає ржавіти у випадку небезпе-
ки чи смерті головного героя, у перських — пер-
стень, що пітніє, хоча в українських казках покаж-
чиком, як вже було сказано, може бути і ніж, і пер-
стень, і плин, що починає кипіти тощо.
Отже, важливу роль в іранських казках відіграють
надзвичайні істоти, речі, явища, тварини, які переваж-
но допомагають героєві з’єднатися зі своєю коханою
(слід звернути увагу на те, що герої українських на-
родних казок вирушають у подорож за щастям-долею
(іноді — це багатство, підвищення соціального ста-
тусу), а герой іранського епосу майже завжди від-
правляється на пошуки свого особистого щастя). Для
іранців кохання та персональне щастя важить набага-
то більше, ніж земні блага [12, c. 10]. Найчастіше пер-
ська казка розпочинається згадкою про головного ге-
роя, що випадково бачить портрет чи чує про пре-
красну дівчину. Ця діва настільки прекрасна, що наш
герой відразу в неї закохується й, не вагаючись, за-
лишає все, чим володіє і йде на пошуки коханої. (Тут
слід звернути увагу, що в східних країнах багатим
жінкам було заборонено й вважалось непристойним
ходити по вулицях, навіть до сьогоднішнього дня бу-
динки поділені на дві частини: чоловічу та жіночу,
куди заходити можуть лише чоловік та близькі чле-
ни родини. Коли, наприклад, приходять гості, іран-
ські жінки виходять у чоловічу частину дому, щоб їх
привітати, однак після гостини повертаються назад.
Тому єдиним способом побачити наречену чи дівчи-
ну до одруження була можливість подивитися на її
портрет). Герой переважно відправляється у далеку
дорогу і, переборюючи численні труднощі (злих ди-
вів, драконів, підступи недоброзичливців чи хитрощі
власне коханої, членів її родини або заздрісників),
отримує бажану дівчину за дружину.
825Перські народні казки у контексті українських фольклористичних досліджень
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
Як правило, події відбуваються в фантастичній
країні, в яку примандрував герой. Часто це Китай
-але дуже своєрідний Ки ,([čin о mačin] نیچم و نیچ)
тай, що, окрім фантастичного елементу, нічим не від-
різняється від Ірану, адже тут живуть падишахи, у
яких підступні візири, зустрічаються газелі, героям
протистоять чарівні диви, пері, шайтани, розкішні
палаци, які зникають і з’являються, не встигнеш ти
і оком змигнути, райські сади в пустелях, чарівні і
таємничі острови, зачаровані колодязі та печери —
такі звичайні місця блукань героїв перських казок.
Слід зазначити, що «магічними» в перських каз-
ках є такі числа: 3, 7 і…40 (на відміну від україн-
ських, де чарівними є цифри 3, 7, 9, 12). Про це
свідчить навіть назва казки «Сім братів» ( تفه
-а, наприклад, в казці «Гранато ,([haft barādar]ردارب
ва дівчина» (رانٱ رتخد [doхtar-e ānār]) саме 40 зер-
нинок було в гранаті, із кожної з яких з’являлася чу-
дова дівчина, і власне лише сорокова дівчина вижи-
ла і стала дружиною синові падишаха.
Ще одним цікавим мотивом для казок Ірану є мо-
тив про чарівну «пташку щастя»: бідний збиральник
хмизу, який щоденно важко працював, усі свої гро-
ші віддав злиденному чоловікові. Згодом він знахо-
дить чудову пташку, яка кожен день несе по золо-
тому яйцю (мусульмани вважають, що будь-який
добрий вчинок знаходить свою віддяку, або уже в
раю, або ще й на землі, як у цьому випадку). Про це
дізнався злий сусід (Шамун) і, шляхом обману, зму-
шує дружину збиральника хмизу підсмажити пташ-
ку, щоб з’їсти її голову — і стати падишахом (ца-
рем), печінку і серце — і кожну ніч знаходити під
подушкою гроші (в іранців побутує дуалістичний по-
гляд на природу і сутність жінки: з одного боку —
вона може бути прекрасною господинею та матір’ю,
з іншого — джерелом усіляких хитрощів. Є навіть
казка نز هليح و ركم [makr o hile-ye zan] «Жіночі під-
ступи» про те, як один чоловік вирішив написати
книгу про жіночі викрути та шляхи їх уникання, од-
нак його стільки разів обманювали жінки, що він по-
кинув цю ідею). Але їх (голову, печінку і серце пташ-
ки) з’їли діти бідняка, які згодом, долаючи числен-
ні труднощі, досягають високої мети (تداعس غرم
[morq-e sa’ādat]) [18, c. 354]. Згодом цей мотив став
інтернаціональним, однак питомо він перський.
Ще один ланцюг мотивів, що притаманні як пер-
ським, так і українським казкам: дивовижне зачат-
тя від яблука або горошини, незвичайне змужнін-
ня, боротьба дитини з драконом та звільнення по-
неволених, або допомога друзям (в іранських
казках — одруження з коханою людиною). Такий
сюжет ми знаходимо в казках «Горошинка» (یدوخن
[naхodi]) та «Гранатова дівчина» (رانٱ رتخد [doхtar-e
ānār]). Тут варто пригадати також і українського
«Котигорошка», який спочатку вирушає у світ на
пошуки зниклих сестри та брата, а опісля йде у ман-
дри заради самоствердження. Хоча часто ця каз-
ка в українському варіанті також закінчується
з’єднанням із коханою дівчиною, тож можна гіпо-
тетично припустити, що перський варіант за похо-
дженням давніший за український.
В іранських та перських казках є ще один, спіль-
ний для багатьох країн, мотив подорожі на «той»
світ. Часто головним героям допомагають вірні дру-
зі і птах, який виступає в ролі посередника між «зем-
ним» і «тим» світами Наприклад, це притаманне
для казки «Місяцечола» (یناشیپ هام [māh pišāni]),
у якій таким посередником виступила мати героїні.
У перських казках часто присутній також чарівний
Сімург (дослівно назва перекладається як «трид-
цять птахів»), легендарний птах величезних розмі-
рів, якого Фірдоусі у «Шаг-наме» («Книзі царів»)
називає «царем птахів». Цей птах з’являється, як
твердить Р. Гамада у статті «Перська народна лі-
тература в Україні і проблеми її адаптації», і в укра-
їнських казках, зокрема у вже згаданому «Котиго-
рошку», але вже під іншою назвою «гриф» [1,
c. 466]). Окрім того, в перських казках (наприклад
в казці «Гранатова дівчина») чітко простежується
мотив воскресіння героя в образі очерету, квітки,
дерева, або в образі птаха чи тварини, що характер-
но і для українських народних казок.
Отже, хоча перські народні казки мають ряд по-
дібностей з усіма казками світу (боротьба Добра і
Зла, статичність героїв, щасливий фінал, подорож
головного персонажа за щастям-долею, наявність
чарівних предметів та помічників, фантастичний
елемент), вони, все ж, містять і власні особливості:
головним героєм найчастіше виступає хлопець (єди-
ний син своїх батьків, що довго просили у Аллаха
дітей), який відправляється у подорож на пошуки
коханої, що її зображення він побачив, чи почув про
неї. У цій подорожі хлопця підстерігають численні
небезпеки (зустріч з міфологічними істотами (диви,
Ольга РЕБРИк826
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
пері, шайтани, дракони), підступи недоброзичлив-
ців (переважно жінок, що хочуть завадити справж-
ньому коханню), однак з допомогою чарівних по-
мічників (дивів, що стали слугами чи побратимами
героя), чудодійних предметів (три воронячих кри-
ла, волосина коня, Сулейманів перстень), дервішів
чи стареньких жінок, що допомагають порадою, ге-
рой переборює усі труднощі і досягає бажаного.
Окрім того, для перських народних казок магічни-
ми цифрами є 3, 7, 40 та події відбуваються в ча-
рівній країні (переважно це Китай), що звичаями
дуже нагадує Іран. Ці специфічні риси сформовані
внаслідок особливостей світосприйняття, світоро-
зуміння та світобачення іранців і відбивають
морально-етичний ідеал цього народу.
1. Гамада Р. Перська народна література в Україні й про-
блеми адаптації / Р. Гамада // Записки Наукового
товариства імені Шевченка. — Т. CCXXXIX. —
Львів, 2000. — С. 466—478. — (Праці Філологіч-
ної секції).
2. Грушевський М. Історія української літератури : у 6 т.,
9 кн. / Михайло Грушевський. — К. : Либідь, 1993. —
Т. 1.
3. Денисюк і. Казковий чудесний покажчик у новелі
Франка «Неначе сон» / І. Денисюк // Літературоз-
навчі та фольклористичні праці : у 3 т., 4 кн. — Львів,
2005. — Т. 2 (Франкознавчі праці).
4. Драгоманов М. Турецькі анекдоти в українській
народній словесності / М. Драгоманов // Розвідки
про українську народну словесність і письменство : у
4 т. — Львів, 1900. — Т. І.
5. Дунаєвська л. Українська народна казка / Л. Дуна-
євська. — К. : Вища школа, 1987.
6. Казка про двох братів / Клоустон Вільям Александр.
Народні казки та вигадки, їх вандрівки та переміни ; з
англійської мови переклав Агатангел Кримський. —
Львів, 1896.
7. коккьяра Дж. История фольклористики в Европе /
Дж. Коккьяра ; пер. с итальянского А. Бенедиктовой
и М. Кирилловой. — М., 1960.
8. коскен Е. Уваги до казки про двох братів / Е. Кос-
кен // Клоустон Вільям Александр. Народні казки
та вигадки, їх вандрівки та переміни ; з англійської
мови переклав Агатангел Кримський. — Львів,
1896.
9. куліш П. Записки о Южной Руси : в 2-х т. / П. Ку-
ліш. — Санкт-Петербург, 1836. — Т. 1.
10. лановик М. Українська усна народна творчість /
М. Лановик. — К. : Знання-прес, 2001.
11. Листування Івана Франка та Михайла Драгомано-
ва. — Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана
Франка, 2006.
12. Максименко С. Культурно-історичні чинники розви-
тку етнонаціональної ідентичності народу Ірану /
С. Максименко. — К. : Міленіум, 2008.
13. Масперо Ж. Єгипетські казки і казка про двох братів.
Вступна увага / Ж. Масперо // Клоустон Вільям
Александр. Народні казки та вигадки, їх вандрівки та
переміни ; з англійської мови переклав Агатангел
Кримський. — Львів, 1896.
14. Перські оповідки : у 2 т. — Т. 1 / перекл., упоряд.
Р. Гамада. — Львів : Піраміда, 2007.
15. Пилипчук С. Казкознавство І. Франка / С. Пилип-
чук // Література. Фольклор. Проблеми поетики. —
К., 2012. — Вип. 37. — Част. І. — С. 239—253.
16. Франко і. Галицькі народні казки. В Берлині
пов. Бродського із уст народа списав О. Роздольсь-
кий / впорядкував і порівняння додав І. Франко //
Етнографічний збірник. — Львів, 1895. — Т. 1.
17. Чорнопиский М. Франкова концепція народної казки
у контексті казкознавства ХХ століття / М. Чорно-
пиский // ЗНТШ. — Львів, 2006. — Т. 250.
و شهوژپ /یناریا هنایماع یاه هصق هدیزگرب هصق لهچ .18
یولبات تشه هارمه هب ،هدازمیرک رهچونم یسیونزاب
١٣٧٩ ،ون حرط :نارهت — .روپ بیرغ دازهب زا یگنر
19. волков а. Кумулятивна казка // www.litmisto.org.ua.
Olga Rebryk
PERSIAN FOLK TALES IN THE CONTEXT
OF UKRAINIAN FOLKLORIST STUDIES
The article traces the notions of Persian folk tales, general char-
acteristic of Persian folk tales is represented, and peculiarities of
Persian folk tales are analyzed in comparison to Ukrainian folk
tales, the classification of Persian folk tales is represented.
Keywords: folk tale, classification, motive.
Ольга Ребрык
ПЕРСИДСКИЕ НАРОДНЫЕ СКАЗКИ
В КОНТЕКСТЕ УКРАИНСКИХ
ФОЛЬКЛОРНЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ
В статье исследуется понятие персидской народной сказки,
воссоздана общая характеристика персидских народных
сказок, проанализированы особенности персидской народ-
ной сказки в отношении украинской, отображена наиболее
точная классификация персидских народных сказок.
Ключевые слова: народная сказка, классификация, мотив.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94992 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:54:55Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ребрик, О. 2016-02-13T10:29:07Z 2016-02-13T10:29:07Z 2013 Перські народні казки у контексті українських фольклористичних досліджень / О. Ребрик // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 819-826. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94992 У статті досліджується поняття перської народної казки,
 подаються загальні характеристики перських народних казок, проаналізовані їх особливості у порівнянні з українськими, запропонована класифікація перських народних
 казок на основі досліджень іранських вчених The article traces the notions of Persian folk tales, general characteristic
 of Persian folk tales is represented, and peculiarities of
 Persian folk tales are analyzed in comparison to Ukrainian folk
 tales, the classification of Persian folk tales is represented. В статье исследуется понятие персидской народной сказки,
 воссоздана общая характеристика персидских народных
 сказок, проанализированы особенности персидской народной сказки в отношении украинской, отображена наиболее
 точная классификация персидских народных сказок. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Перські народні казки у контексті українських фольклористичних досліджень Persian folk tales in the context of Ukrainian folklorist studies Персидские народные сказки в контексте украинских фольклорных исследований Article published earlier |
| spellingShingle | Перські народні казки у контексті українських фольклористичних досліджень Ребрик, О. Статті |
| title | Перські народні казки у контексті українських фольклористичних досліджень |
| title_alt | Persian folk tales in the context of Ukrainian folklorist studies Персидские народные сказки в контексте украинских фольклорных исследований |
| title_full | Перські народні казки у контексті українських фольклористичних досліджень |
| title_fullStr | Перські народні казки у контексті українських фольклористичних досліджень |
| title_full_unstemmed | Перські народні казки у контексті українських фольклористичних досліджень |
| title_short | Перські народні казки у контексті українських фольклористичних досліджень |
| title_sort | перські народні казки у контексті українських фольклористичних досліджень |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94992 |
| work_keys_str_mv | AT rebriko persʹkínarodníkazkiukontekstíukraínsʹkihfolʹklorističnihdoslídženʹ AT rebriko persianfolktalesinthecontextofukrainianfolkloriststudies AT rebriko persidskienarodnyeskazkivkonteksteukrainskihfolʹklornyhissledovanii |