З історії масових свят стародавнього світу: Давній Єгипет, Шумер, Давній Вавилон, Ассирія
Стаття присвячена вивченню особливостей масових свят у контексті соціально-культурного розвитку Давнього Єгипту та Дворіччя. Автор систематизує знання про масові свята у цих історико-культурних регіонах, їх роль в розвитку цивілізації, порівнює особливості організації і проведення. The article h...
Saved in:
| Published in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95008 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | З історії масових свят стародавнього світу: Давній Єгипет, Шумер, Давній Вавилон, Ассирія / К. Юдова-Романова // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 787-794. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-95008 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Юдова-Романова, К. 2016-02-13T11:26:29Z 2016-02-13T11:26:29Z 2013 З історії масових свят стародавнього світу: Давній Єгипет, Шумер, Давній Вавилон, Ассирія / К. Юдова-Романова // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 787-794. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95008 Стаття присвячена вивченню особливостей масових свят у контексті соціально-культурного розвитку Давнього Єгипту та Дворіччя. Автор систематизує знання про масові свята у цих історико-культурних регіонах, їх роль в розвитку цивілізації, порівнює особливості організації і проведення. The article has been dedicated to a research-work on some peculiarities of masses’ festivals in the context of socio-cultural development of Ancient Egypt and Mesopotamia. Author has systematized the knowledge on masses’ festivals in the mentioned historical cultural regions and their roles in the development of civilization; comparative study as for organizing and realizations of events has been given. Статья посвящена изучению особенностей массовых праздников в контексте социально-культурного развития Древнего Египта и Двуречья. Автор систематизирует знания о массовых праздниках в этих историко-культурных регионах, их роль в развитии цивилизации, сравнивает особенности организации и проведения. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті З історії масових свят стародавнього світу: Давній Єгипет, Шумер, Давній Вавилон, Ассирія Из истории массовых праздников древнего мира: Древний Египет, Шумер, Древний Вавилон, Ассирия Historical survey of masses’ festivals in the ancient world: Рharaonic Egypt, Sumer, Old Babylon, Assyria Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
З історії масових свят стародавнього світу: Давній Єгипет, Шумер, Давній Вавилон, Ассирія |
| spellingShingle |
З історії масових свят стародавнього світу: Давній Єгипет, Шумер, Давній Вавилон, Ассирія Юдова-Романова, К. Статті |
| title_short |
З історії масових свят стародавнього світу: Давній Єгипет, Шумер, Давній Вавилон, Ассирія |
| title_full |
З історії масових свят стародавнього світу: Давній Єгипет, Шумер, Давній Вавилон, Ассирія |
| title_fullStr |
З історії масових свят стародавнього світу: Давній Єгипет, Шумер, Давній Вавилон, Ассирія |
| title_full_unstemmed |
З історії масових свят стародавнього світу: Давній Єгипет, Шумер, Давній Вавилон, Ассирія |
| title_sort |
з історії масових свят стародавнього світу: давній єгипет, шумер, давній вавилон, ассирія |
| author |
Юдова-Романова, К. |
| author_facet |
Юдова-Романова, К. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народознавчі зошити |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Из истории массовых праздников древнего мира: Древний Египет, Шумер, Древний Вавилон, Ассирия Historical survey of masses’ festivals in the ancient world: Рharaonic Egypt, Sumer, Old Babylon, Assyria |
| description |
Стаття присвячена вивченню особливостей масових свят у
контексті соціально-культурного розвитку Давнього Єгипту та Дворіччя. Автор систематизує знання про масові свята у цих історико-культурних регіонах, їх роль в розвитку
цивілізації, порівнює особливості організації і проведення.
The article has been dedicated to a research-work on some peculiarities
of masses’ festivals in the context of socio-cultural
development of Ancient Egypt and Mesopotamia. Author has
systematized the knowledge on masses’ festivals in the mentioned
historical cultural regions and their roles in the development
of civilization; comparative study as for organizing and
realizations of events has been given.
Статья посвящена изучению особенностей массовых
праздников в контексте социально-культурного развития
Древнего Египта и Двуречья. Автор систематизирует знания о массовых праздниках в этих историко-культурных
регионах, их роль в развитии цивилизации, сравнивает
особенности организации и проведения.
|
| issn |
1028-5091 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95008 |
| citation_txt |
З історії масових свят стародавнього світу: Давній Єгипет, Шумер, Давній Вавилон, Ассирія / К. Юдова-Романова // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 787-794. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT ûdovaromanovak zístoríímasovihsvâtstarodavnʹogosvítudavníiêgipetšumerdavníivavilonassiríâ AT ûdovaromanovak izistoriimassovyhprazdnikovdrevnegomiradrevniiegipetšumerdrevniivavilonassiriâ AT ûdovaromanovak historicalsurveyofmassesfestivalsintheancientworldrharaonicegyptsumeroldbabylonassyria |
| first_indexed |
2025-11-26T04:39:54Z |
| last_indexed |
2025-11-26T04:39:54Z |
| _version_ |
1850612175342665728 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
Передня Азія (Південно-Західна Азія, За-
хідна Азія) і Північна Африка стали осеред-
ками перших світових цивілізацій. Майже одно-
часно в долинах Тигру і Євфрату в Азії та в до-
лині Нілу в Африці на межі ІV—ІІІ тис. до н. е.
виникли перші цивілізації з диференційованими
формами ідеології, культури, політики, держав-
ності. З’являються такі форми людської духовнос-
ті, як філософія, релігія, право, мораль, мистецтво.
Значне місце в культурному житті соціуму займа-
ють масові свята і обряди.
Системоутворююче місце в культурі давніх єгип-
тян та народів Дворіччя займали міфи і релігія.
Вони і визначали місце та роль масових свят у жит-
ті соціуму. Завдання нашого дослідження — сис-
тематизація та компаративний аналіз святкової
традиції у Давньому Єгипті та Дворіччі: ідеоло-
гічне спрямування масових свят, міфологічне під-
ґрунтя, художньо-естетичні засади, принципи ор-
ганізації і проведення тощо.
На жаль, фундаментальних мистецтвознавчо-
історичних досліджень, присвячених масовим свя-
там цього регіону, немає. Єдиний в Україні навчаль-
ний посібник з історії масових свят А.П. Обертинської
[6] залишає поза увагою цей важливий культурно-
історичний період в розвитку людства. Наше дослі-
дження ґрунтується на зібраних матеріалах, які зде-
більшого знаходимо в культурологічних, історич-
них, театрознавчих дослідженнях: В.К. Афанасьєвої,
В.І. Авдєєва, О.Ю. Клековкіна, І.С. Клочкова,
С.М. Крамера, Леслі дю С. Ріда, Л. Любимова,
Л. Матвєєва, А. Матьє, М. Мелларта, Д. Оппен-
хейма, К. Сазонова, А.Л. Струве, В.В. Токарева,
Б.А. Тураева, Edward Mcnall Burns, Robert
E. Lerner, Standish Meacham та ін.
Споконвіку кожен народ, що жив у долині Нілу,
мав свої вірування й поклонявся багатьом різним бо-
гам, згодом майже кожне місто Єгипту мало своїх
богів. На честь богів будували храми, проводили свя-
та, якими опікувалися жерці 1. Найвищою релігійною
посадою вважалася посада верховного жерця — слу-
1 З найдавніших часів завжди напівголодні люди, керу-
ючись первісною логікою, були переконані, що найко-
ротший шлях до прихильності «духів» — через шлунок.
Тобто перш за все «духів» необхідно було частувати.
Спершу це робив кожен на свій розсуд, згодом утворив-
ся прошарок людей, які краще від інших могли приготу-
вати і згодувати «духам» їжу. Первісно їжа називалася
жертвою (від жерти), звідси професійний годувальник
«духів» дістав найменування жерця [4, с. 7].© К. ЮДОВА-РОМАНОВА, 2013
Катерина ЮДОВА-РОМАНОВА
З ІСТОРІЇ МАСОВИХ СВЯТ
СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ:
ДАВНІЙ ЄГИПЕТ, ШУМЕР,
ДАВНІЙ ВАВИЛОН, АССИРІЯ
Стаття присвячена вивченню особливостей масових свят у
контексті соціально-культурного розвитку Давнього Єгип-
ту та Дворіччя. Автор систематизує знання про масові свя-
та у цих історико-культурних регіонах, їх роль в розвитку
цивілізації, порівнює особливості організації і проведення.
Ключові слова: масове свято, театралізована процесія,
святкова церемонія, релігійна містерія, Давній Єгипет,
Шумер, Давній Вавилон, Ассирія.
катерина юДОва-РОМаНОва788
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
ги бога. Ним часто виступав сам фараон, він же при-
значав верховних жерців храмів.
Єгиптяни вшановували богів, будуючи храми та
влаштовуючи свята. Служителі храмів, жерці опіку-
валися організацією ритуальних дійств. Те, що в Ста-
родавньому Єгипті був театр, часто заперечується,
оскільки в єгипетській культурі театр не стає видо-
вищем, а, базуючись на віруваннях, стає детермінан-
тою соціально-політичного і культурного розвитку.
Натомість, стосовно давньоєгипетської драми вче-
ними частіше застосовуються такі терміни, як риту-
альна драма, церемоніальна драма, святкова драма,
танець-драма, які більше відносять до категорії куль-
ту, ритуалу, танцю, видовища, пластичних мистецтв,
музики або риторики. Загалом же втіленням теа-
трального дійства в Древньому Єгипті було свято.
Святкові релігійні драми переповідали міфи, в яких
йшлося про життя богів, створення світу та держа-
ви. Найперші письмові свідчення про святкові ви-
стави належать до епохи Четвертої Династії
(бл. 2600 р. до н. е.) [2, с. 508].
Дати єгипетського святкового календаря ознаме-
новували події міфологічного, політичного, астроло-
гічного характеру, або узгоджувались з циклами при-
роди чи сільськогосподарських робіт.
Розпочинався святковий календарний рік з Но-
вого року. Свято припадало на 19 липня, коли схо-
дила зірка Сиріус і розливався Ніл 2. Більш за все
інформації про святкування збереглося в храмі Ха-
тор в Дендері та в храмі Гора в Едфу. В Дендері, де
Хатор вважалась дочкою сонячного бога Ра, свято
починалось за дві ночі перед початком нового року.
Верховний жрець з чотирма пророками і жерцем-
музикантом входив до «Зали Полум’я», де підіймав
камінь, що закривав вхід до крипти. У крипті збері-
гався човен зі скульптурою Хатор. Жрець спускав-
ся до крипти, щоб виконати обряд очищення статуї
богині. Після його завершення статуя «прямувала»
до «чистої молитовні», яка знаходилась просто неба.
Тут здійснювався обряд «покладання восьми корон»,
які приносили представники восьми богів Гермопо-
ля. Вночі напередодні Нового року проходила про-
2 На основі астрономічних спостережень за зірками вже в
ІІІ ст. до н. е. єгиптяни створили власний сонячний ка-
лендар. За ним рік мав 365 днів і поділявся на дванад-
цять частин. Кожна з них мала по 30 днів. П’ять днів, що
лишалися, додавали в кінець року.
цесія зі статуєю богині — її встановлювали в аль-
танці із опущеними фіранками. При появі перших
променів фіранки розкривались і богиня могла
з’єднатися із сонячним батьком і знову наповнити-
ся магічною силою.
В Єгипті, аграрній країні, святковий цикл так чи
інакше був пов’язаний з сільським господарством.
Так, Свято Долини відзначалося у Фівах кожного
року. Розпочиналося воно на новий місяць десятого
місяця єгипетського календаря і продовжувалося де-
сять днів. За часів фараонів Рамесидів 3 це свято
збігалося з другим місяцем літнього сезону шему 4,
перед збором врожаю. З цієї нагоди статуя Амона
полишала Карнак і мандрувала храмами богів погре-
бального культу, в західній частині Фів, а також до
храмів померлих і обожнених фараонів. Статуя бога,
встановлена на церемоніальному човні, переносилась
на плечах разом зі статуями Мут и Хонсу до порту;
за нею слідував і кортеж фараона, жерці, знатні вель-
можі й простий люд.
Впродовж свята віруючі приносили жертовні
дари своїм померлим родичам. В цей святковий час
світ живих і світ мертвих складали одне нерозрив-
не ціле. Свято Долини відзначалося до періоду
правління Птолемеїв 5. Згодом з’явилася традиція
захоронення вельмож Єгипту поблизу місць, яки-
ми просувалась процесія.
Унікальним у своєму роді було свято Царсько-
го Ювілею чи Хеб-сед —церемоніальна драма
відродження божественної сили монарха. За твер-
дженням єгипетських і грецьких джерел, воно від-
значалося вперше після тридцяти років правління
монарха. Хоча відомі деякі випадки, особливо пе-
ріоду Древнього царства, порушення канонів, які
неможливо пояснити з точки зору історії. Магіч-
ною метою свята було оновлення фізичних сил літ-
3 Загальна назва декількох фараонів, що правили в Старо-
давньому Єгипті в епоху XIX і XX династій (1292—
1069 рр. до н. е.).
4 Рік у єгиптян поділявся на три пори року по чотири міся-
ці. Сезон розливу (19 липня — середина листопада) —
«ахет», потім сезон звільнення від води (середина листо-
пада — середина березня) — «перет» і сезон «шему» —
збирання врожаю (середина березня — 19 липня).
5 Птолемеї — царська династія, що правила елліністичним
Єгиптом в IV—I століттях до н. е. Заснована Птоле-
меєм І. При останній представниці династії — Клеопа-
трі — держава Птолемеїв була завойована Римом.
789З історії масових свят стародавнього світу: Давній Єгипет, Шумер, Давній вавилон, ассирія
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
нього фараона. Ритуал церемонії передбачав по-
хорон статуї фараона, яка символізувала старого
фараона і спробу омолодження монарха. Ритуаль-
на пробіжка фараона перед богами відбувалася на
ділянці дороги, що огороджувалася стовпчиками
і гірками з каміння. Свідоцтва цього ритуалу були
знайдені в погребальному ансамблі ступінчастої
піраміди Джосера (ХХVІІ ст. до н. е.), у дворі,
розташованому в південній його частині, де свят-
кувався Хеб-сед [9].
Єгипетські храми не були загальнодоступни-
ми — увійти до них могли лише жерці і фараон,
прості ж громадяни не мали права ступити навіть
на перший двір. Статуї були сховані всередині хра-
мів. На свята статуї богів виносили із храмів, про-
цесія йшла через все місто за його межі й поверта-
лася назад, або їх переносили з міста в місто, щоб
бог одного міста міг зустрітися з богом-дружиною
або богом-сином. Такі свята мали характер масо-
вої народної релігійної процесії, протягом якої на
зупинках розігрувалися драматичні дійства. Ця по-
дорож, як і епізоди, що виконувались дорогою, ві-
дображали діяння богів і розтягувалася на кілька
днів. Музика й танець були невід’ємним елемен-
том дійства, як і драматична гра.
Наприклад, статуя Амона, що означає «скритий»,
виносилась з храму винятково. Одним з таких ви-
падків було свято Опет («Іпт» — скорочена єгипет-
ська назва Луксора), яке почало відзначатися з ча-
сів ХVІІІ династії Нового царства. Свято відбува-
лось один раз на рік, у другому місяці сезону ахет, і
продовжувалось від двох до чотирьох тижнів. Куль-
мінацією свята була грандіозна процесія трьох фі-
ванських богів: Амона, Мут і Хонсу, зображення
яких несли з Карнакського храму до Луксорського,
що називався «Південний гарем Амона». Під час
процесії народ міг бачити земне втілення бога і віта-
ти його щасливими вигуками [9].
Виконавці драматичних вистав — релігійних
містерій — були членами храмової еліти, яка була
на службі у фараона. О.Ю. Клековкін з приводу
давньоєгипетських релігійних містерій зазначає:
«Вже в перших єгипетських містеріях визначили-
ся основні риси видовищ, які заклали основи мис-
тецтва маніпулювання масами: неодмінною і най-
важливішою складовою частиною містерій завжди
була тріумфальна процесія, в якій цар виконує роль
головного бога. Саме ця частина виявляє найістот-
ніший політичний жест великої містерії — ототож-
нення царя з богом, обожнення влади, оспівуван-
ня земної влади як представництва бога на землі
[…]. Фараон виступає одночасно у ролі замовни-
ка, героя, виконавця і — глядача, схвалюючи яко-
го, підлеглі звітують про свою любов, покірність і
прагнення виконувати його бажання. Відтак від-
бувається складний «сакральний обмін» між учас-
никами цього дійства» [3, с. 8].
Вже за доби Давнього царства в Єгипті були удар-
ні, струнні та духові музичні інструменти, які, безу-
мовно, застосовувалися в святкових церемоніях.
Найдавнішим ударним інструментом були дерев’яні
«калатала», якими відбивали такт. Пізніше з’явилися
барабани різної форми та розмірів. Традиційним ін-
струментом була арфа, яка мала форму лука.
Обов’язковим елементом драматичних релігійних
вистав були маски тварин, які мали декілька натяків-
символів: наприклад, маска шакала говорила про по-
літичний союз Верхнього й Нижнього Єгипту, пред-
ставляла божества південного міста Нехен, нагаду-
вала про похоронні містерії, персоніфікувала бога
бальзамування Анубіса (див. іл. 1). Алюзорність ма-
Іл. 1. Анубіс, бог бальзамування. Єдиний примірник древ-
ньоєгипетського шолома-маски, що зберігся. Отвори для
очей під мордою давали змогу людині в масці бачити. Ілю-
страція з книги [9]
катерина юДОва-РОМаНОва790
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
сок і вистав загалом зумовлювалась тим, що вико-
навці і глядачі мали спільні вірування.
Центрами шумерської культури були храми —
здебільшого зикурати 6, у верхньому приміщенні яких
знаходилось святилище (де розміщувався ідол бо-
жества та проходили обряди). Найстародавнішими
пам’ятками шумерської писемності, що дійшли до
нас, став храмовий архів міста Урука. В ньому зна-
йдено тексти літургійних драм — плачі про свої грі-
хи й уславлення богів, опис діяльності жерців при
організації і проведенні містерій — матеріальні свід-
чення про зародження елементів театрального мис-
тецтва в культурі народів стародавнього Дворіччя.
Про поширення у Дворіччі музики свідчить кли-
нописна табличка із стародавнього міста Урагинт,
на якій написані ноти ассирійської пісні — найдав-
ніший, відомий людству, записаний музичний твір.
На зображеннях шумерських майстрів можна по-
бачити підтвердження використання музичних ду-
хових, ударних та струнних інструментів. Найпо-
ширенішою була, очевидно, знайома і єгиптянам
арфа. Були навіть спеціальні «будинки музики», де
збиралися городяни для того, щоб долучитися до
виконання музичних творів.
Об’єднання жерців розподілялась на багато
(більше тридцяти) підгруп: бару — пророки,
калу — співаки, пашиту — помазані, ашипу —
заклинателі і т. п. Зауважимо, що до обов’язків
калу — жерців-співаків належало виконання міс-
терій. Саме тому вчені пропонують вважати їх пер-
шими відомими людству професійними акторами
[10]. Храмові тексти дають можливість відтвори-
ти в уяві творчість жерців. Калу мали вносити на-
солоду в життя богів, супроводжуючи свої вокаль-
ні виступи грою на музичних інструментах, найго-
ловніший з яких був «lilissu» 7. Загалом багато
інструментів, отримуючи магічну силу внаслідок
маніпуляцій жерця, мали культове значення. На-
6 Зикурат (також зіккурат) (від аккадського ziqqurrat —
вершина, зокрема вершина гори) — в стародавньому
Межиріччі культова багатоповерхова споруда на чо-
тирикутній основі зі сходами вздовж стін від поверху
до поверху. Вавилонська вежа, або зикурат Етеменан-
кі — одна з найграндіозніших (вісім поверхів, висо-
тою 90 м) споруд стародавнього Вавилона, символ
сум’яття і безладу.
7 Ймовірно, схожий на тимпан і виготовлявся зі шкіри
жертовного бика [10].
приклад, арфа, труба, барабан — використовува-
лися як засоби відлякування духів; тура зобража-
ла голос Бака (бога) чи Небесної корови. Розви-
ток музичного мистецтва спричинив розвиток
музично-драматичного мистецтва [10].
Ритуальні театралізовані свята шумерів дослідни-
ки умовно розділяють на обряди і ритуали освяти,
очищення, службові та погребальні. Серед ритуалів
освяти згадується свято закладки першого каменя
храму. На місці, визначеним головним жерцем, за-
бивали кіл і заривали жертви. Кіл був символом за-
пліднення землі богом. Таким чином, відповідно з
віруваннями шумерів, на храм сходила божа благо-
дать. Це вісь землі, хід на небо.
Ще один обряд освяти мав на меті вселити боже-
ственну силу у статую божества після виготовлення
або реставрації. В ньому брали участь лише жерці,
які за допомогою магічних маніпуляцій наділяли її
«силами». Їй «оживляли» очі, вуха і вуста. Таким чи-
ном божество оселялось у храмі. Статую вранці і вве-
чері з виконання ритуалів омивали і одягали під спів
гімнів і молитов і супроводі арфи, флейти і барабана.
Труба і барабан втілювали «глас» божества.
Містерії, присвячені богам, що виконувалися про-
тягом свят, носили виражений музично-драматичний
характер і включали в себе побутові сцени, ліричні
пісні і плачі [10]. Шумерська містеріальна традиція
пережила сам Шумер, знайшовши своє місце в куль-
турі Вавилонського царства та Ассирії.
Цар Ассирії Ашшурбанапал (Ашшурбаніпал)
(668—635 рр. до н. е.) дві з половиною тисячі
років тому зібрав у своїй столиці Ніневії клино-
писну бібліотеку — найдавнішу відому в світі. Та-
ким чином історія зберегла інформацію про свят-
кування вавилонянами, а згодом і самими ассірій-
цями Нового року.
Описана на глиняних табличках розвинена система
святкових ритуалів бере свій початок ще в шумерській
культурі. Цикл шумерських святкових ритуальних за-
ходів, основу яких складали драми-дійства, образно
втілювали метафору «життя — смерть — життя».
Ритуал являв собою статевий акт, який відтворював
шлюбні відносини богині Інанни (Іштар) з богом Ду-
музі і символізував відродження сил природи. Ви-
конавцями театралізованого релігійного дійства були
цар або будь-який відвідувач-чужинець («бог») і
храмова жриця («богиня»).
791З історії масових свят стародавнього світу: Давній Єгипет, Шумер, Давній вавилон, ассирія
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
Протягом дванадцяти днів свята влаштовува-
лись грандіозні бенкети. Статую божества носили
містом, освячуючи її присутністю вулиці. Перед
нею співали гімни про створення світу і людини.
Це шумерське свято, на думку істориків театру,
кардинально вплинуло на формування сучасної те-
атральної традиції [10].
Вавилоняни запозичили у своє віросповідання шу-
мерських богів. Так у Дворіччі замість шумерсько-
го Енліля, найшановнішим богом вавилонського пан-
теону став Мардук — верховний бог-деміург (тво-
рець світу та людей), бог-герой. З ХIV ст. до н. е.
культ Мардука поширюється в Ассирії, але там йому
протидіє місцеве божество Ашшур, який часто іден-
тифікується і замінює Мардука [1].
Згодом, у вавилонсько-ассирійській культурі
свято переростає в розвинену систему ритуалів
святкування Нового року. Дата святкування вави-
лонянами Нового року визначалася за зірками і
припадала на день весняного рівнодення, першого
числа місяця нісану (березень — квітень) і відпо-
відала початку польових робіт. У цей день розпо-
чиналась світла половина року під володарюван-
ням світлого бога Мардука 8.
У Вавилоні святкування тривало дванадцять днів,
які вважалися священними: не дозволялося верши-
ти будь-який суд, навіть карати дітей або рабів, не
можна було працювати, і раб у ці дні ставав госпо-
дарем 9. Це були дні нестримного розгулу і свободи.
Буйні веселощі, обжерливість, прелюбодіяння, блаз-
нівські ігри, вистави ряджених, — царювали на ву-
лицях Вавилона. Протягом свята відбувались уро-
чисті церемонії, які чітко регламентувались від пер-
шого дня до дванадцятого.
Святкування розпочиналось з ритуального читан-
ня аккадської (вавилонсько-ассирійської) космого-
нічної 10 поеми «Енума елиш» (enuma elisch) і про-
довжувалось протягом перших чотирьох днів із ро-
зігруванням містерій і драм на площах та у храмах,
читанням поем, віршів, розповідей міфів і легенд.
Метою заходів було художнє ствердження і моти-
8 У Біблії Мардук згадується, як Меродах, а греки ото-
тожнювали його з Зевсом, римляни з Юпітером — ца-
рем богів, богом грому і блискавки.
9 Згодом аналогічна традиція простежується і в Стародав-
ньому Римі при святкуванні Сатурналій.
10 Космогонічні міфи — міфи про створення Всесвіту.
вування права бога-деміурга Мардука на пануван-
ня над усіма древніми богами і всесвітом не тільки
на основі законного правонаступництва, але й за пра-
вом найсильнішого.
Вранці на п’ятий день святкування з храму бога
Езіда в Борсиппі 11 до храму Есагіла 12 у Вавилоні ви-
рушала урочиста святкова ритуальна процесія. Спо-
чатку Мардука везли в човні каналом вздовж свя-
щенної вулиці Айбур-Шаба (Айібуршабу) — «До-
рога процесій» 13. Потім цей корабель ставили на
колеса, і він їхав святковою дорогою до головного
святилища міста Вавилона. Цей візок-корабель, на
якому бог Мардук перепливав світовий океан, нази-
вався «карнавалом» (car naval). Одночасно до Вави-
лона зносили ідолів інших богів. При святкуванні осо-
бливого ритуального значення набував вогонь.
Після облачення статуї виконувався ритуал жерт-
вопринесення. Палили ладан, кропили благовонним
кипарисовим маслом, на жертовник покладали
вершки, молоко, м’ясо, фрукти, вино. Освячена до-
тиком до статуї їжа, подавалось на стіл царю, жер-
цям і служителям храму.
У цей день у стародавньому Вавилоні розігрува-
лися містерії з життя бога Мардука. Найпоширені-
ша з них розповідала про те, як темні сили захопи-
ли бога і заточили його у підземне царство всереди-
ні гори. Тут його катували, кров заливала його
обличчя та одяг. Занепокоєна відсутністю чоловіка
богиня Сарпанітум вирушила на його пошуки. Піс-
ля довгих блукань вона знайшла підземелля, де утри-
мували Мардука та звільнила його [8, с. 17—18].
Містерії, що розігрувалися в Новий рік, на п’ятий
день, супроводжувалися плачем, риданнями та вті-
11 Езіда — головний храм, присвячений Набу, богу писем-
ного мистецтва, хранителю і писарю «таблиць долі», си-
нові Марука; шедевр давньосхідного мистецтва.
12 Есагіла, Есагіл (шумерськ. «дім піднятої голови») —
храм і священна територія, присвячені Мардуку, богу-
покровителю Вавилона. Вавилоняни називали святилище
«Дім заснування небес і землі».
13 Завдяки археологічним розкопкам було відкрито цю свя-
щенну дорогу — найвеличнішу на той час у світі. Її по-
будували для перевезення вантажів і пересування людей.
По ній, вважали вавилоняни, проходив і сам бог Мардук.
Ширина вулиці становила 23 м. Вона мала складну будо-
ву: на цегляний настил було покладено асфальт, а зверху
вапнякові плити, прикрашені червоним каменем. Обабіч
дороги здіймалися в небо високі мури, з яких загрозливо
дивилися 120 левів із жовто-червоними гривами.
катерина юДОва-РОМаНОва792
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
лювали біль всіх присутніх за Мардуком, який зна-
ходився під арештом у підземному світі.
Окрім містерії перед статуями виконувались
епічні балади, вистави з танцями, музикою, навіть
цирковими номерами. Таким чином, в обрядах про-
стежується зародження елементів театрального
мистецтва при певній їх секуляризації — демон-
страція в храмі «світських» сцен, танці, циркові
елементи, ряджені [10].
Шостий день вважався покаянним. Кожний учас-
ник обряду, включаючи правителя, мав покаятись
перед богом у скоєних гріхах протягом минулого
року, посипаючи голову попелом. Особливо виріз-
нялось покаяння царя. Паралельно це була й цере-
монія тимчасової відмови від царської влади. Спер-
шу цар знімав з себе атрибути царської влади (згід-
но міфу, вони були дані йому з неба богами) і
передав їх у храм. Корона і скіпетр з іншими цар-
ськими орнатами 14 вилучались в царя і покладались
на циновку перед богом. Потім верховний жрець
шмагав батогом царя, який стояв навколішках пе-
ред святилищем. На святі визначалась як доля царя,
так і всієї Вавилонії. Якщо цар плакав, то це віщу-
вало щасливе правління наступного року, якщо ж
ні, то правління мало перерватися, а цар ставав на-
місником. Тільки після цього у звичайній сорочці,
з дарами він прямував до храму, щоб там покаятись
у скоєних гріхах та обіцяв бути слухняним у вико-
нанні божої волі (іноді більше одного дня). Потім
священнослужитель повертав цареві інсигнії 15 [7].
Далі, мабуть, виконувалось театралізоване дійство,
в якому Мардук у виконанні царя перемагав Тіам-
мат і знову створював світ.
Наступним дійством Новорічних свят, отриманим
вавилонянами у спадок від шумерів, — це обряд
«священного шлюбу». Він здійснювався на верши-
ні зиккурату Есагілу, що був «помешканням» бога
Мардука і його дружини. Входити в помешкання
бога, де знаходилось золоте ложе, крісло, стіл вер-
ховного божества, дозволялося лише жерцям [7].
Жриця, яка брала участь в цьому таїнстві, вважа-
лась божественною істотою.
14 Орнат — (лат. ornatus) — царський одяг при виконанні
релігійних обрядів.
15 Інси ́гнії — найчастіше дорогоцінні предмети, що є озна-
ками влади (атрибутами державності), гідності, спеці-
альної відзнаки.
На сьомий день відбувалися урочистості, присвя-
чені радості з приводу звільнення Мардука з поло-
ну темних сил. Прості люди у цей день забивали без-
ліч свиней, що були у вавилонян та ассірійців сим-
волом ворожих сил [5].
«Ніч на восьмий день звичайно присвя чували
ворожінню аби дізна тися про свою долю у наступ-
ному році. Запрошували до дому різних ворожби-
тів, чаклунів, магів і віщунів» [8, с. 18]. День озна-
меновувався жертвопринесенням вівці, яка була
земним втіленням злого чудовиська Кінгу, яке су-
проводжувалось хвалебними гімнами Мардукові у
виконанні жерців.
Крім кривавих і безкровних жертвопринесень,
процесій і містичних церемоній, служба супроводжу-
валась музикою і співом — використовувались кім-
вали, флейти, 11-струнні арфи. Співаків і музикан-
тів при храмі зазвичай було сім [7].
Традиційним для Дворіччя ще з шумерського пе-
ріоду був релігійний зв’язок божества зі своєю ста-
туєю. Тому головними діючими особами на святі
стають статуї. Так зі сховища храму Есагіла жерці
діставали золоту статую Мардука, його трон і ви-
носили їх, разом зі статуями інших богів, на вули-
цю, яка вела до «дороги процесій». Після цього
статуї бога та його дружини ставили на розкішні
золоті човни і несли до іншого храму — «Палати
долі», що розміщався з північної сторони за цар-
ським палацом у Вавилоні, — куди на той час при-
бував і цар. Вздовж всього шляху співали гімн, що
прославляв бога Мардука. Цар очікував прибуття
статуї на порозі храму.
На дев’ятий день свята статую переносили до
головного храму Вавилона «Біт-Акі-то» — Жер-
товного дому. Тут вона стояла два дні, і люди зно-
сили до неї свої жертовні дари. Тут же на десятий
день урочистостей святкувалася перемога Марду-
ка над Тіамат.
Ніч з десятого на одинадцяте знову при свя-
чувалася ворожінню. В цю ніч бог Мардук сідав
біля золотого столу на «місце ми лосердя», а ре-
шта богів збиралися перед ним і чекали, яку долю
він їм напророкує.
Вранці статуя Мардука вирушала у зво ротному
напрямку: спочатку до «Палати долі», потім до хра-
му Есагіла, а звідти на корабель, що плив каналом
до Євфрату.
793З історії масових свят стародавнього світу: Давній Єгипет, Шумер, Давній вавилон, ассирія
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
Уздовж каналу проходила священна ву лиця Айі-
буршабу, якою йшли всі учасники процесії: жерці
всіх рангів, заклинателі, тлумачі снів, а також гості,
що приїхали на урочистості, та прості мешканці Ва-
вилона. На березі Євфрату всі зупинялися і чекали,
коли прибуде у човні син Мардука — бог Набу. Піс-
ля цього вся процесія знову поверталася до храму
Есагіла, куди повинні були внести статую Мардука.
Таким чином жерці храму Езіда в Борсиппі безпо-
середньо впливали на політичне життя народів Ва-
вилонії. Якщо підчас святкування Нового року ста-
туя божества Набу 16 не прибувала до Вавилона вчас-
но для зустрічі зі статуєю Мардука, то цар не міг
бути обраним царем. Таким чином щорічно статуї
богів святковою ходою проносили через подвійні
дев’ятиметрові ворота, присвячені богині Іштар —
головному жіночому божеству Вавилона, богині
скорботи і кохання — по «Дорозі процесій» з одно-
го храму в інший — син відвідував батька, який час-
тину шляху проводжав його.
Після завоювання Вавилона ассірійцями войов-
ничий цар Синахериб (705—681 рр. до н. е.) нама-
гався заборонити святкування Нового року у Вави-
лоні. Але вавилонське свято трансформувавшись
знайшло своє місце у ассірійській культурній тради-
ції: відзначали Новий рік по-вавилонськи навесні і
присвячували го ловному богові ассирійського пан-
теону Ашшурові. На декількох клинописних таблич-
ках збереглася оповідь про святкування Нового року
в Ассирії — свято розпочиналося в се редині верес-
ня і присвячувалось бо гові Ашшурові — богу війни,
головному божеству войовничих древніх ассірійців.
Верховним жерцем Ашшура, відповідно, й органі-
затором свята був сам цар Ассирії.
Окрім щорічних свят, царі нерідко призначали
екстрені — з нагоди освяти нових храмів чи військо-
вих перемог. Після вдалого військового походу цар
складав богам звіт про похід, передаючи частину вій-
ськової здобичі до храму. Ритуальним обов’язком
царя було ритуальне полювання на левів: звірів ви-
пускали з кліток в огороджений парк, а цар повинен
був поцілити їх стрілою або навіть убити ритуальним
ножем. Безпеку царя забезпечували досвідчені луч-
ники, а списоносці, що оточували марки, стримува-
16 Набу, в аркадській міфології бог писемного мистецтва
і мудрості, покровитель писців, бог-покровитель міста
Борсиппи, передмістя Вавилона.
ли натиск численних глядачів. Певною театраліза-
цією характеризувалися і погребальні церемонії —
процесія прямувала до місця захоронення під
музику тур, барабанів і хору храмових співаків.
Наші знання про цю святково-театральну практи-
ку Єгипту та Межиріччя фрагментарні. Проте, мож-
на стверджувати про безпосередній зв’язок міфології
з культом, значне місце в якому займають релігійні
масові свята. Вони стають частиною державотворчої
системи, що допомагала контролювати почуття, фор-
мувати цінності й інтегрувати їх у вірування громади,
що створювались поколіннями. Давньоєгипетський
театр був укорінений у культовій практиці й виставах
жрецької еліти, його відрізняє сталість форм і змісту,
що збереглися протягом тисячоліть, — нечисленність
тем, символів і персонажів. Ідеологічна функція була
в ньому домінуючою. Виконанням драм опікувалися
жерці. Драми мали сакральний зміст і організаційно
були пов’язані з проведенням свят.
Державний лад Вавилона відрізнявся від древ-
ньоєгипетського меншим значенням жерців як апа-
рату державного управління, тут не склалася касто-
ва організація жерців. Організація діяльності жер-
ців була зразковою і слабо залежала від політичних
колізій у державі. Хоча вплив жерців на суспільний
розвиток був грандіозним, це пояснюється не тіль-
ки релігійними причинами, а й тим, що жерці були
головними носіями культури.
Традиційною на великих святах була інтерактивна
присутність статуй богів як матеріалізованого втілен-
ням божеств. Для їх транспортування часто викорис-
товували човен, який міг плисти річкою або каналом,
а потім проноситися або провозитися вулицями.
Мізансценічно свята носили характер масової на-
родної релігійної тріумфальної процесії із зупинками
для виконання певних обрядових дій з елементами те-
атрального мистецтва — музика, танець, драматич-
на гра були невід'ємними елементами дійства. Сюже-
ти драм відтворювали міфи. Вистави виконувалися
впродовж декількох днів. Типовим було виконання у
містеріях царем (фараоном) ролі головного бога.
Значне місце в святковій культурі Дворіччя за-
ймали твори музичного мистецтва.
Календарні строки святкування Нового року за-
лежали від природно-кліматичних умов регіону, але
так чи інакше були пов’язані з сільськогосподар-
ською діяльністю.
катерина юДОва-РОМаНОва794
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
1. афанасьева в.к. Мардук / В.К. Афанасьева //
Мифы народов мира: энциклопедия : в 2 т. — Т. 2:
К-Я / гл. ред. С.А. Токарев. — М. : Сов. энци кло-
педия, 1982. — С. 110—111.
2. Иллюстрированная история мирового театра / под
ред. Джона Рассела Брауна ; пер. с англ. А. Можаева,
Н. Фальковская, В. Фомичев. — М. : БММ АО,
1999. — 582 с.
3. клековкін О.ю. Сакральний театр у генезі театраль-
них систем : автореф. дис. ... д-ра мистецтвознав. :
спец. 17.00.01 «Теорія та історія культури» ; 17.00.02
«Театральне мистецтво» / О.Ю. Клековкін. — К.,
2003. — 24 с.
4. Магія. Мистецтво: терміни та поняття : енциклопед.
вид : у 2 т. : Т. 2: М-Я / Сергій Данилович Безклу-
бенко. — К. : Інститут культурології НАМ України,
2010. — 256 с.
5. Міфи стародавнього Єгипту, Індії, Китаю, Вавілона /
пер. з рос. ; упоряд. О.Д. Бухаренко. — Одеса :
Маяк ; РІНО, 1995. — 53, [3] с. — (Сер. «Шкільна
програма». — Кн. 2).
6. Обертинська а.П. Історія масових свят : навч. по-
сіб. / Анеля Петрівна Обертинська. — К. : НМК
ВО, 1992. — 128 с.
7. Тураев Б.а. История Древнего Востока. Т. 1 /
Б.А. Тураев ; под редакцией В.В. Струве, И.Л. Сне-
гирева — Ленинград : Социально-экономическое,
1935. — С. 340.
8. Я пізнаю світ: Свята різних народів: Дит. енцикл. /
авт.-упоряд.: І. Полянська, Н. Іоніна ; худож.: А. Сні-
гірьов, Ю. Станішевський. — К. : Школа, 2003. —
176, [4] с.
9. История древнего Египта. Праздники [Електрониий
ресурс]. — Режим доступу : http://kidsoft.ru/arch-
2005/files/web_design/wd_21/prazdniki.htm
10. карп в. Еврейский театр от Авраама до Авраама
Гольдфадена [Електрониий ресурс]. — Режим досту-
пу : http://vkarp.com.
kateryna Yudova-Romanova
HISTORICAL SURVEY OF MASSES’
FESTIVALS IN THE ANCIENT WORLD:
PHARAONIC EGYPT, SUMER,
OLD BABYLON, ASSYRIA
The article has been dedicated to a research-work on some pe-
culiarities of masses’ festivals in the context of socio-cultural
development of Ancient Egypt and Mesopotamia. Author has
systematized the knowledge on masses’ festivals in the men-
tioned historical cultural regions and their roles in the develop-
ment of civilization; comparative study as for organizing and
realizations of events has been given.
Keywords: masses’ festival, theatricalized walk, festival cere-
mony, religious mistery, Ancient Egypt, Sumer, Old Babylon,
Assyria.
Екатерина юдова-Романова
ИЗ ИСТОРИИ МАССОВЫХ
ПРАЗДНИКОВ ДРЕВНЕГО МИРА:
ДРЕВНИЙ ЕГИПЕТ, ШУМЕР,
ДРЕВНИЙ ВАВИЛОН, АССИРИЯ
Статья посвящена изучению особенностей массовых
праздников в контексте социально-культурного развития
Древнего Египта и Двуречья. Автор систематизирует зна-
ния о массовых праздниках в этих историко-культурных
регионах, их роль в развитии цивилизации, сравнивает
особенности организации и проведения.
Ключевые слова: массовые праздники, театрализирован-
ная процессия, праздничная церемония, религиозная мисте-
рия, Древний Египет, Шумер, Давний Вавилон, Ассирия.
|