Еволюція календарно-обрядової традиції: від магічного до поетико-естетичного
У статті розглядається календарно-обрядова традиція та її зміни від магічного начала до поетичного, естетичного. Представлено домінуючий рівень — сугестивний, який вилився у формулу: бажане — дійсне. Увага зосереджена на календарній пам’яті, основних її чинниках, за допомогою яких вона ретра...
Saved in:
| Published in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95012 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Еволюція календарно-обрядової традиції: від магічного до поетико-естетичного / Г. Коваль // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 803-810. — Бібліогр.: 29 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859680265508487168 |
|---|---|
| author | Коваль, Г. |
| author_facet | Коваль, Г. |
| citation_txt | Еволюція календарно-обрядової традиції: від магічного до поетико-естетичного / Г. Коваль // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 803-810. — Бібліогр.: 29 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | У статті розглядається календарно-обрядова традиція та її
зміни від магічного начала до поетичного, естетичного.
Представлено домінуючий рівень — сугестивний, який
вилився у формулу: бажане — дійсне. Увага зосереджена
на календарній пам’яті, основних її чинниках, за допомогою яких вона ретранслюється. Акцентується на повторюваності, варіантності обрядодій та вербального вираження.
In the article has been considered the source of calendar ritual
tradition and its changes from the magical beginning to poetic,
aesthetic sphere. Dominating level – the expressive one -- expressed
by the formula of Desire to Realization has been presented.
Especial attention has been paid to calendar memory
and its main factors that might enable retranslation of the human
experience. The emphasis has been made on repetition,
variability of traditional actions and verbal expressions.
В статье рассматривается календарно-обрядовая традиция
и ее изменения от магического начала к поэтическому,
эстетическому. Представлен доминирующий уровень —
суггестивный, который вылился в формулу: желаемое —
действительное. Внимание сосредоточено на календарной
памяти, основных ее факторах, с помощью которых она ретранслируется. Акцентируется внимание на повторяемости, вариантности обрядов и вербального выражения.
|
| first_indexed | 2025-11-30T18:36:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
Основу календарно-обрядової традиції стано-
вить сугестивне сприйняття дійсності, яка від-
творюється за допомогою різних обрядодій, вербаль-
них засобів, що мають чудодійну, чарівну силу. Су-
часна людина вже не усвідомлює повною мірою
всієї значущості й дієвості ритуальних рухів, моти-
вів і образів, адже поступово нівелювалося їх пер-
вісне значення. Давні обряди втратили своє культо-
ве, чи магічне значення, писав М. Грушевський [7,
с. 172]. «Те, що розуміли колись давно, — зазна-
чив Ф. Колесса, — згодом утративши основу у ві-
руванні, набирає метафоричного (переносного) зна-
чення, стає поетичним образом, символом, поетич-
ною формулою» [15, с. 77—78]. Впродовж
тривалого часу зменшувалося сугестивне наванта-
ження інформації. Календарні обряди, як і ритуально-
магічні дії, змінювалися, ставали театралізованими,
більш естетизованими, а словесні формули склада-
ли фонд фольклорних кліше.
Проблемою цілісного «прочитання» тексту ста-
ла відірваність вербального від акціонального. Про
це говорив ще В. Петров, вважаючи методологіч-
ною помилкою збирачів-фольклористів, які запи-
сували словесні тексти без жодної уваги до супро-
відних дій, вириваючи текст з етнографічного опи-
су [23, с. 4]. Фольклор не тільки відтворює певні
моменти обрядів то пояснюючи, то доповнюючи,
то поетизуючи їх, але й виявляє власні значення,
які в них зовсім відсутні, не можуть бути відтворе-
ні або втрачені традицією. Фольклорна тради-
ція — це єдність матеріалу, володіння ним і мен-
талітету середовища [26, с. 40]. Побутує думка,
що «кожен раз, коли у фольклорному феномені вда-
ється віднайти давній мотив чи образ, виникає спо-
куса знайти його витоки в ритуалі» [23, с. 193].
Власне, такий підхід до календарної поезії, який
допомагає глибинному вивченню тексту на всіх рів-
нях, мав би стати повноцінним. Саме ритуал варто
вважати основним маркером для обрядової поезії,
оскільки він — комунікативний компонент учасни-
ків певного цілеспрямованого дійства окремого ко-
лективу. Це свого роду комплекс усіх знакових сис-
тем — мови словесної, мови жестів, міміки, панто-
міми, хореографії, співу, музики. Важливо, що
фольклорна пам’ять зберігає також етнографічні
елементи, — для поетизації або депоетизації у ви-
явленні естетичного аспекту фольклору.
Очевидним є те, що традиція пов’язує сучас-
не з минулим, визначає головні напрямки, у ме-© Г. КОВАЛЬ, 2013
Галина КОВАЛЬ
ЕВОЛЮЦІЯ
КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВОЇ
ТРАДИЦІЇ: ВІД МАГІЧНОГО
ДО ПОЕТИКО-ЕСТЕТИЧНОГО
У статті розглядається календарно-обрядова традиція та її
зміни від магічного начала до поетичного, естетичного.
Представлено домінуючий рівень — сугестивний, який
вилився у формулу: бажане — дійсне. Увага зосереджена
на календарній пам’яті, основних її чинниках, за допомо-
гою яких вона ретранслюється. Акцентується на повторю-
ваності, варіантності обрядодій та вербального вираження.
Ключові слова: традиція, магічне, поетичне, естетичне,
календарно-обрядовий текст, фольклорна пам'ять.
Галина кОвалЬ 804
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
жах яких іде подальший її розвиток. Це не засти-
гла, раз і назавжди даність, вона динамічна і має
здатність змінюватися настільки, наскільки змі-
нюється побут народу [20, с. 34], адже виступає
надійним механізмом акумуляції, передачі (транс-
місії) і актуалізації (реалізації) людського досві-
ду [28, с. 108]. Такі чинники домінантні для ка-
лендарної традиції, бо основним її стрижнем є по-
вторне (з року в рік) виголошення обрядових
текстів та відображення у зв’язку з цим певних
ритуальних дій. Вимальовується така картина:
обрядовий текст виконується — сприймаєть-
ся — пам’ятається — знову відтворюється. Об-
рядова традиція матеріалізується у формі дій, ви-
користанні ритуальних предметів та виголошенні
традиційних текстів. Такі дискретні акти, на дум-
ку К. Чистова, набувають традиційної структу-
ри і «дематеріалізоване» бережуть у пам’яті [28,
с. 108]. Для народної пам’яті найважливішим є
не один комунікативний акт, а цілий ланцюг. Це
безпосередньо стосується обрядової пам’яті,
оскільки вона поповнюється вербальними та не-
вербальними елементами: пісня супроводжуєть-
ся обрядом або ж навпаки.
У календарній традиції пам’ять відіграє важли-
ву роль. Психологи зазначають, що запам’ятовування
власних дій чи присутності в обряді, відбувається
завдяки моторній пам’яті. Запам’ятовування тек-
сту особою, яка лише взяла інформацію від носія
традиції, підпорядковується іншим закономірнос-
тям. Тут уже інша міра емоційної реакції. Суттє-
вим є те, що саме емоції відіграють важливу роль,
яка визначає роботу пам’яті. Побутує думка, що
найдовше пам’ятаються емоційно-збуджені події.
Те, що пам’ять залежить від емоцій, визначається
багатьма зовнішніми умовами, в яких проходить
життя суб’єкта [24, с. 55]. Якщо події торкають-
ся широких мас, залишаються в пам’яті колективу,
тоді виникають позитивні естетичні враження і
втрачається шанс їх зникнення.
Суть фольклорної пам’яті полягає у збереженні
менталітету свого народу. Українці — здавна хлібо-
роби, це їхнє основне заняття. Саме з цим пов’язується
світобачення етносу, що обов’язково фіксується у
народній пам’яті як певна образна система, що лу-
читься з природними умовами народу, способом його
життя, основним заняттям.
Звичайно, не всі предмети, що оточують люди-
ну, викликали поетичні асоціації, але за багатьма
закріпилося певне емоційне поле. У фольклорній
пам’яті вони оживають, навіюють позитивні від-
чуття. Важливими є відображальні механізми
трансмісії, пов’язані з особливостями людської
пам’яті [11, с. 270 ]. Дуже часто такі механізми
закріплюють текст у формі, яка «не прочитуєть-
ся» з позицій сучасності. Це різного роду
ритуально-магічні дії, ігри, танці. На нашу думку,
таке декодування можливе лише в тих регіонах, де
ця традиція передається і семантично осмислена.
Скажімо, ритуальний танець «кочан», який вико-
нується у фінальній частині колядування на Бой-
ківщині, має чітке символічне навантаження — ве-
гетативне. Звертає на себе увагу обов’язковість
послідовності його виконання (після ритуального
співу), певного типу рухів (у колі, за сонцем), су-
провід вербальними вигуковими формами: «На ка-
пусту!». Ритмічне виконання рухів, як слушно за-
уважив Ф. Колесса, доведене до свідомості, стає
також джерелом естетичного вдоволення [14,
с. 45]. У будь-якій грі рухи самі себе дисципліну-
ють і впорядковують. Елементи ритму чітко про-
являються у давніх формах весняних хороводів.
Саме вони, за спостереженням М. Грушевського,
могли потрапити і в величальні обряди — новоріч-
ні, великодні чи інші [7, с. 128]. Варто наголоси-
ти, що у первісному обрядовому дійстві пріоритет
належав не вербальному тексту, а рухові, танцю,
які мали особливе, магічне значення. Магічна спря-
мованість танцю-хороводу чітко зображена в од-
ній із веснянок: «Де хоровод ходить, там жито ро-
дить; а де не буває, там вилягає» [2, с. 438]. Або:
«Ідіть, дівки, на пагорбки Танок водити, То буде
щедро, буде хліб Земля родити [22, с. 153 ]. Вва-
жалося, що саме від традиційних ритуальних тан-
ців залежав добрий майбутній урожай. Ця тенден-
ція простежується і в інших слов’янських народів.
Так, поляки вірили, що якщо у господині погано
зійшли коноплі, то вона «не гуляла» або «погано
гуляла» на масляницю, а чехи говорили: «Не бу-
деш танцювати, не вродиться ріпа» [2, с. 170].
Психологи доводять, що репродукування є ні-
чим іншим, як відображенням зорових образів, зде-
більшого видовищних. У пам’яті найчастіше і най-
виразніше відтворюються образи одиничних пред-
805Еволюція календарно-обрядової традиції: від магічного до поетико-естетичного
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
метів чи явищ, а не тих, що зустрічаються на
кожному кроці. Поведінка людини, як підкреслив
О. Байбурін, варіативна і багатогранна, однак вона
може бути й типова, яка підпорядковується нор-
мам, що вироблені в суспільстві.
Важливою умовою існування будь-якого суспіль-
ства є наявність колективної пам’яті. Повторення
повертає забуте, не приносить нового знання, але
береже те, що є, відтворює і безперервно «добуває»
зруйноване. Повторне переживання знайомих, емо-
ційно насичених ситуацій виявляється необхідним
засобом регуляції психологічного настрою. Потре-
ба знову і знову пережити той емоційний підйом,
який пов’язують із ефектом упізнання [3, с. 12].
Усе те, що виконувалося попередніми поколін-
нями й передавалося наступним, сприймалося як
необхідне, а згодом — як прекрасне. Не випадко-
во учасники календарних обрядів, ті ж самі носії
традиції так часто наголошують на тому, що це (чи
то колядування, чи обряд з Кустом тощо) найве-
селіше, найгарніше, найбільше свято, а виконання
та слухання пісень, проведення певних видовищ
позитивно впливало на оточуючих. Відчуття свя-
та в людей проявляється якраз у тому, що тут не-
можливе усамітнення. Святкові обряди відзнача-
ються загальним урочистим зібранням і духовним
єднанням. Недаремно другий день Різдвяних свят
в Україні називають Святом Збору. Проте варто
наголосити, що такі «Збори» можна простежити
під час Великодніх, Зеленосвятських, обжинкових
свят (мабуть, тому в одній з царинних пісень зга-
дується, що «сбором ідемо…»). На Купала при-
ходили всім селом. Відсутність кого-небудь оці-
нювалась як ігнорування інтересами колективу. Тут
виражена ідея «плодороддя», закладена через тра-
дицію обов’язкової присутності на святі Купала
осіб жіночої статі — дівчат і молодих жінок [17,
с. 31—32]. Коли ж узяти до уваги повторюваність
і тотожність таких обходів в кожній українській
родині, в кожному селі, то, за словами К. Сосен-
ка, «бачиться в нім імпонуючий вираз згідних по-
чувань і настроїв усієї України; бо однодушне пе-
реведення ідеї любови і об’єднання в кождій рідні
на просторах усієї України робить ці ідеї й кличі
всенародними» [27, с. 175] .
Кожне свято українці намагаються відзначити
велично, на духовному піднесені, відчуваючи себе
продовжувачами традиції. При цьому, як і при вся-
кій дії, під час календарних обрядів дотримуються
певної системи умовностей. Спілкування між людь-
ми і освоєння культури минулого роблять цю сис-
тему загальнолюдською. Йдеться не просто про су-
місну присутність, а про намір, що об’єднує всіх і
перешкоджає розпаду людського єднання на окре-
мі, приватні сегменти.
Усі учасники певного обряду, як зазначив
Ф. Колесса, виступають одночасно в ролі акторів
і глядачів [14, с. 46]. Особливо це відчувається в
архаїчних обрядодіях. Очевидно, витоки явищ те-
атралізованості треба шукати в культурі давніх
слов’янських народів, свята яких на честь богів
супроводжувалися різноманітними ігрищами, про-
цесіями, танцями під спів та музику. Такі явища
збереглися у народних обрядах колядування, вер-
тепу, «Кози», «Маланки», «Куста», купальських,
русальних та ін.
Традиція проведення обряду, систематичного ви-
конання календарних пісень завжди вимагає учас-
ті суб’єктів календарного дійства; все це є комуні-
кативною дією, причому не така вже велика різни-
ця між тим, хто бере участь, і тим, хто спостерігає.
Глядач не є просто спостерігачем. Як учасник —
він складова частина самої традиції. Під час тих
чи інших ритуальних дій можна простежити наяв-
ність найважливіших традиційних ознак драми:
стійку сюжетно-композиційну структуру реперту-
ару, діалоги, масові дії, розподіл функцій (ролей)
у групах виконавців, дотримання певного сцена-
рію, наявність ігрових епізодів. Обряди коляду-
вання, весняного волочіння, риндзювання, водін-
ня Куста, Купала, Русалії наповнені ознаками те-
атральності та мають, найголовніше, календарне
прикріплення. Крім того, обрядові дії вимагають,
щоб у них брали участь. Глядач, який спостерігає
за видовищем, не може залишитися байдужим,
тому при побаченому виникають певні естетичні
почуття. Вони, естетичні почуття, є психологічною
здатністю людини сприймати предмети і явища
об’єктивного світу з погляду краси.
Особливістю календарної традиції є те, що вона
існує для тих, хто бере в ній участь, адже поняття
прекрасного включає в себе і публічність, і наяв-
ність авторитету. Значною повагою здавна в Укра-
їні користувався «Береза». Ним міг бути тільки
Галина кОвалЬ 806
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
той, хто знав найбільше народних колядок, умів
вести церемонію згідно з давніми звичаєвими ви-
могами. З цього приводу П. Шекерик-Доників
зауважив, що охочих до того досить, бо кожний
хотів би перед вести, оскільки це велика честь. Та-
кий «Береза», що знав якнайбільше різних коля-
док, віншувань, умів статечно подякувати госпо-
дарям, а коли треба — й розвеселити публіку, при
виборі на Різдво мав велику популярність [29,
с. ХХV]. «Береза» у колядників, головний він-
шувальник чи провідник риндзювальників, кустя-
нок, зрештою, головна жниця при обжинках мали
виголосити побажання піднесено, урочисто, що
первісно мало магічний вплив, а з погляду сього-
дення сприймається естетично довершеною про-
мовою. Одна з учасниць обходів з Кустом підкрес-
лила, що «треба було приказаті, отказаті Кусту ве-
село» [1, арк. 18]. Від того, як промовиться
побажання, залежав добробут господаря. На це
вказували також виконавці обряду: «На Куста
було звичаєм складати побажаня, щоб був доста-
ток в господарстві, вдома, на полі. Як виходити з
хати, то треба було щось бажать: Щоб Вам коні
воділісь, овечкі плоділісь. Будьте з цим Кустом
здорові! Можна було й так казать: Жита Вам в
полі, Хліба на столі, Будьте Ви з Кустом здоро-
ві!» (с. Сварицевичі) [1, арк. 21]. Така характер-
на форма, яка відповідає святковості, вважається
урочистим мовленням. Воно чітко простежується
під час віншування в Різдвяних обходах, при рин-
дзюванні, водінні Куста тощо.
Видовищний характер мали обряди колядування,
щедрування, ходіння з Козою, з Маланкою. Цере-
моніальний обхід Кози разом з музиками і співака-
ми розпочинався ввечері («як сонце заходить», «як
стемніє») і мав підкреслено демонстративний харак-
тер: дорогою «Коза» голосно мекала і видзвонюва-
ла дзвінком, «дід» гучно клацав пугою, музиканти
грали, колядники заспівували, словом і ділом заяв-
ляли про себе інші маски [18, с. 51]. Поява рядже-
них, котрі приносили з собою традиційні побажан-
ня щастя і радісний настрій, асоціювалися з самим
святом, а тому їх зустрічали як бажаних гостей. Спо-
стерігається особливе зацікавлення з боку глядачів:
«Коли Коза вийде з одної хати, то люди перебіга-
ють поперед неї до сусідньої хати, щоби й там ще по-
бачити й почути» [9, с. 279].
Важливу роль відіграє візуальна краса, яку мож-
на було спостерігати під час обходу полів на Зеле-
ні свята: особливу картину становили самі учасни-
ки обрядодій, святково одягнені, з прикрашеними
хоругвами, вінками з барвінку (молодь), заквітча-
ні польовими квітами. З піснями обходили двори
кустянки, що викликало позитивне візуальне сприй-
няття: всі дівчата були одягнені у святкову одежу:
білі вишиванки, льняні сорочки, літники або полот-
няні домоткані спіднички, підперезувалися черво-
ною крайкою (найчастіше) або поясом, усі одяга-
ли віночки на голову, а для Куста — кілька, щоб
не впізнали. За пояс затикали кленові гілочки [1,
арк. 20]. При цьому використовувалась широка
гама кольорів (зорові образи): сплітали віночки з
живих червоних, жовтих, синіх, білих польових і лі-
сових квітів. У с. Зарічному (Рівненщина), напри-
клад, вбирали дівчину в біле плаття, вінками з го-
лови до пояса, далі низ «лепехом», нанизаним на
нитку [1, арк. 3]. Під час обжинок жниці поверта-
лися додому теж з піснями. Здавалося, зазначив
С. Килимник, що нива співає, співає пахуче жито.
Співає земля й повітря. Гомінко, весело й шумно.
Ожили села й ниви, ожило повітря [13, с. 499].
Видовищним на Волині було винесення за село Ку-
пала, вільхової гілки, вбраної квітами.Усе це супро-
воджувалося піснями та криками, бо з Купалом
мали вийти зі села всі відьми.
Отже, самі календарні обряди та супроводжу-
ючі пісні справляли позитивний емоційний настрій
на оточуючих. Важливу роль при цьому відіграва-
ли зорові образи — святкове вбрання (вишиван-
ки у кустянок, яскравий гуцульський одяг у коляд-
ників, різні маски учасників того чи іншого гурту
тощо). Спів, музика, шумові ефекти, ритми тан-
цю — такі художні знаки, звернені до слуху, здат-
ні переносити інформацію на великі відстані та на-
довго залишатися в пам’яті.
Щодо музики, то в більшості обрядодій вона є
органічним чинником синкретизму. При календар-
них обходах, відповідно до народних звичаїв та об-
рядів, незалежно від часу виникнення, адаптації,
еволюції сформувалася на певному історичному від-
різку і стабільна традиція застосування тих чи ін-
ших музичних інструментів. На жаль, в останні де-
сятиріччя, за спостереженням сучасного дослідни-
ка Л. Кушлика, ця витримувана впродовж століть
807Еволюція календарно-обрядової традиції: від магічного до поетико-естетичного
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
практика порушується. Музичну канву театраль-
них форм народної творчості щораз більше пред-
ставляють не освячені традицією інструменти, а час-
то просто-таки випадкові, нехарактерні. Цим же,
на думку того ж науковця, порушується властива
загалом для української традиції стабільність до-
тримання тих чи інших елементів у системі фолькло-
ру, їх спадкоємність, адже функція конкретних му-
зичних інструментів тісно пов’язувалась і обумов-
лювалась специфікою та змістом народної етики й
естетики [19, с. 87]. Порівняно з іншими регіона-
ми значно краще збереглася традиція щодо засто-
сування певного типу інструментів на Гуцульщині
та Бойківщині, мається на увазі насамперед коля-
дування. Обрядовий гурт запрошує у свої ватаги
перш за все скрипаля, іноді цимбаліста, зрідка ба-
систа та бубніста. Цікаво, що ще на початку ХІХ ст.
М. Зубрицький зауважив таке про музику на Бой-
ківщині: «Давнійше ходили з музикою, один грав
на скрипці, другий «баcував» (грав на басі), та з
часом музику занехали» [10, с. 57]. Проте сучасні
обстеження дають підстави стверджувати, що зде-
більшого колядницькі обходи в Карпатах супрово-
джуються музикою, яка водночас з піснею впливає
на почуття, формує естетичні смаки та ідеали, роз-
виває здатність відчувати прекрасне. Сьогодні дії
календарних обрядів розраховані на позитивні емо-
ції, які викликають захоплення, радість від побаче-
ного. Тому в кожній родині з великою урочистіс-
тю, з відповідним церемоніалом зустрічають і до-
лучаються до обрядових гуртів.
Естетичне співвідноситься якоюсь мірою з ка-
тегорією піднесеності, що також ощасливлює лю-
дину, збагачує її інтелект та емоції, сприяє глибо-
кому переживанню явищ навколишньої дійсності.
Сприйняття естетичного через піднесене зумов-
лене специфікою останнього, яке має відношення
до широкої сфери явищ дійсності, і може харак-
теризувати специфічні особливості цих явищ, які
належать до сфери природи, суспільства й мисте-
цтва. Воно виражає емоційний вплив на особис-
тість, на її психіку та почуття. Звичайно, катего-
рія піднесеного містить у собі великий потенціал
суспільно-історичного значення. Традиційні ка-
лендарні обряди у сукупності з процесом виконан-
ня відповідних пісень сприяють об’єднанню наро-
ду, формуванню національної свідомості, прищеп-
люють пошану до рідної історії й культури, фор му ючи
міцну традицію.
Ритуально-магічний аспект особливо яскраво ви-
ражений у аграрному комплексі, який є домінуючим
у календарно-обрядовій традиції. Для людини важ-
ливим видом господарської діяльності було земле-
робство, яке залишило свій відбиток у побуті, сві-
тобаченні, поезії. Сучасний українець сприймає все
це як символічній маркер відтворення землеробської
діяльності: оранки, сівби, проростання рослин, збо-
ру врожаю. Ритуалізовано представлена в колядках
хліборобська праця в полі: від оранки «золотим
плужком» до збирання «золотого врожаю» (кольо-
росимволічний образ). У календарних піснях праця
розглядається як урочиста і відповідальна справа,
як обрядове дійство, від якого залежить майбут-
нє — добробут, щастя. Так, скажімо, ритуальна
оранка — це, по суті, магічна дія, що символічно
зображає оранку, мета якої — вплинути на плодю-
чість землі. У ряді місцевостей України, коли води-
ли Маланку, парубки вносили до хати плуг, чепіги
та імітували, що орють ниву і сіють зерно. При тому
вони співали: «Гей ! Гей! Ци спиш, ци чуєш, пане
господарю! Прийшли коло твої хати орати» [16,
с. 598]. Оранка як у обрядах, так і в піснях мала
глибоке підґрунтя — це плодючість землі, відганян-
ня злих духів. Важливу роль займала особа орача
— центральна фігура з ритуальним призначенням,
оскільки вона пов’язувалась із ситуацією і магією
початку, від якого багато чого залежало в житті се-
лянина («Вже йдуть парубочки з плугами» [4, с. 12]
«Там Іванко плугом оре» [22, с. 31]). Головним зем-
леробським атрибутом у цих текстах виступає плуг,
який має різну семіотичну природу, адже він вико-
нував утилітарну функцію (орав землю), а також
символічну. З поетичного погляду — це традицій-
не знаряддя асоціювалося із плодючістю землі. Ри-
туальна дія — ходіння з плугом на Різдво — за-
безпечувала майбутню урожайність. Очевидно, з
тієї причини, зазначив О. Потебня, запрягали до
плуга дівчат, що означало плодючість шлюбу [25,
с. 102]. Традиція імітованої оранки так само, як імі-
тація засіву — новорічне «посівання» — мала на
меті забезпечити у наступному році рясні сходи. Такі
начебто зовсім буденні, утилітарні землеробські
акти, які у великі свята не повинні виконуватися,
набували магічного значення, згодом ставали
Галина кОвалЬ 808
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
поетично-знаковими маркерами. З цього приводу
К. Грушевська зауважила, що «навіть коли нема не-
обхідності виконувати господарську дію у свято, її
виконують символічно, відмічаючи тим самим її
близькість до священного» [6, с. 240].
Магічна функція календарних пісень проявляєть-
ся і в манері співу — голосній — призначеній пере-
важно для вулиць та полів, адже вона безпосеред-
ньо пов’язувалась із магічним впливом на природу.
Так, максимальний діапазон звуку мав апотропейні,
відстрашуючі властивості: коли проспівати чи крик-
нути, то де буде почутий голос, там град не поб’є по-
сівів. При обході царини, зазначив С. Килимник,
учасники обряду створювали сильний шум, гамір,
гук: діти калатали та дзвонили, музиканти грали, ді-
вчата й хлопці співали, що знаменувало вигнання
злих сил із «житів» [13, с. 390]. З шумом, галасом
проходила карнавальна процесія «Кози» під час
Різдвяних свят. Голосу надавали ще й продукуючо-
го значення. Скажімо, у Болгарії на Юріїв день ді-
вчата вигукували: «Де немає голосу, там немає ко-
лосу!» Голос як один із видів звуку входить у так
звану опозицію «звук — мовчання», що можна спів-
віднести з опозицією «життя — смерть».
Шумові ефекти звучали під час водіння кози: чі-
пляли дзвінки на шию тварин; вона підстрибувала,
пританцьовувала подзвонюючи, голосно мекаючи.
Ці звуки повинні були відганяти все лихе від людей
і тварин, сприяти щастю й добробуту. Зараз учас-
ник такого обряду сприймає все це як видовище, ес-
тетично довершене дійство. На вербальному рівні
аналогічно, як і в обряді, образ святого Іллі та його
ритмічні удари «пугою» (батогом) асоціювались з
магічним впливом на урожай:
Ходить ілля на василя,
Носить пужку житяную.
куди гляне — жито росте,
куди махне — кучеряве [12, с. 186].
Магія слова у вербальних фольклорних текстах
мала неабиякий смисл. Завдяки їй (магії) можна
було вимолювати здоров’я для ближнього, спілку-
ватися з духами, управляти стихіями. На основі
цього створювались мотиви в календарно-обрядовій
поезії, які є кодовою системою відображення чис-
ленних ритуалів.
Впливове, навіювальне було першопричиною ви-
никнення великої кількості ритуально-магічних дій
та поетичних текстів. Звідси — інтенсивність у ка-
лендарній традиції заклинально-побажальних фор-
мул, у яких домінує специфічний імперативний
заклик-прохання із апелюванням до вищої сили. Це
важлива риса фольклорного мислення «як спроби
ущільнити, посилити сугестивний рівень синхроні-
зації з природою (вічним)» [5, с. 101]. Тут розви-
ток словесного тексту починається зі звернення
«Дай, Боже». Сфера розповсюдження таких
формул-закликів досить поширена як у різдвяно-
новорічній, так і у весняно-літній поезії: «Уроди,
Боже, жито-пшеницю І всяку пашницю. У полі зер-
но, а в домі добро…[8, с. 186]; «Зародь, Боже,
всякую пашниченьку» [12, с. 321]. У фольклорних
текстах із заклинально-побажальними формулами
виявляється саме те, що співвідноситься із конкрет-
ним, реальним часом, та повинно відбуватися згід-
но з обрядом, — наділення господарів багатством,
хорошим урожаєм, благополуччям. Повсякденні
потреби і турботи людського життя визначили
ідейно-тематичний зміст творів і характер поетич-
них образів. Окрім опосередковано виражених по-
бажань, оспівування багатства сприймається як
факт уже здійснений, що цілеспрямовано вплинув
на волю й почуття людини. Таким чином творить-
ся певна традиційна календарна формальність, за
якою виголошуються тексти:
а) мета побажально-заклинальних пісень: випро-
хати, замовити майбутній урожай, здоров’я люди-
ни, тварини, сімейне благополуччя. Прогнозова-
ність, передбачуваність дій становлять формування
їх поетичного змісту. 1) стабільною є перша части-
на — дай, Боже; 2) змінна — друга: конкретиза-
ція бажаного (щастя в домі, в городі урожай, в ско-
рому часі весілля) та ін.
б) образна система, в якій центральне місце за-
ймає Бог: «Помаг, Біг, тому, що є в сім дому»,
«Дай вам, Боже», «Спусти, Боженьку», «Оборнь,
Боже» та ін. Важливе вживання присудків, які сто-
ять в імперативі.
в) спосіб повідомлення виражений у спонукаль-
ній, формі — «нехай буде так». Існують форму-
ли, де опис благополуччя в господарстві зобра-
жався уже як здійснений, у деяких (кустова піс-
ня) — це сподівання на хороший урожай уже в
скорому часі: «Пресвята Тройця-Богородиця, По-
сію жито, да нехай зародиться; Посію жито і ярую
809Еволюція календарно-обрядової традиції: від магічного до поетико-естетичного
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
пшениченьку, Зароди, Боже, всякую пашничень-
ку» [12, с. 321].
Нашим предкам, як зазначив І. Нечуй-
Левицький, «хотілося прихилити до себе ласку не-
бесних сил, щоб мати густо кіп на полі, багато роїв
у пасіці, багато ягнят, телят, лошат, щоб у садку ро-
дило дерево, а в дворі плодилася птиця» [21, с. 4].
Щоб новий (наступний рік) був не менш сприят-
ливим, ніж попередній, люди прагнули наслідува-
ти певні дії, робили все так само, як і в минулому
році. Частина регулярно повторюваних актів втра-
чала своє практичне значення і ставала обрядом.
Ритуальні дії рільників, наприклад, спочатку та-
кож здійснювалися задля потреби, і лише поступо-
во осмислювалася необхідність повторювання та-
ких дій, оскільки формувалася віра в їх чудодійну
силу. Можемо з упевненістю констатувати, що в
обрядовому тексті закладено раціональне (обо-
в’язковість виконання тієї чи іншої пісні, дії як скла-
дових обряду) та сугестивне, яке вилилося у фор-
мулу: бажане — дійсне.
Отже, традиція виступає як міра і критерій дій-
сності суспільства, в якому обрядовий характер
життя, регламентація всіх сфер пов’язані з тим,
щоб загальне, типове (інакше кажучи традицій-
не) домінувало над окремим, поодиноким. Ма-
гічні на перший погляд звичайні господарські,
утилітарні речі, які сприймались як потреба, зго-
дом набули глибокого символічного змісту. Тому
визнане традицією як канонічне та типізоване,
надалі ставало обов’язковим атрибутом естетич-
ного. Фольклорний стереотип, експлікуючи ба-
зові риси традиції, відповідно набуває значення
її коду та маркера, і реалізується у символічнос-
ті традиційної культури.
1. НАФРФ ІМФЕ. — Ф. 14—3. — Од. зб. 1196. —
148 арк. (Куст на Ровенщині. Матеріали зібрали
члени секції пам’яток фольклору та етнографії облас-
ної організації українського товариства охорони
пам’яток історії та культури / упоряд. С. Шевчук.
Рівне, 1987).
2. агапкина Т.а. Мифопоэтические основы славянского
народного календаря. Весенне-летний цикл / Т.А. Агап-
кина. — М., 2002. — 816 с.
3. Байбурин а.к. Ритуал в традиционной культуре.
Структурно-семантический анализ восточнославян-
ских обрядов / А.К. Байбурин. — СПб. : Наука,
1993. — 390 с.
4. Весняна обрядовість західного Поділля в контексті
української культури. — Тернопіль : Астон, 2001. —
Ч. 2. — 392 с.
5. Буряк в.Д. Магічно-величальна обрядовість як ін-
формаційна система фольклорного мислення / Воло-
димир Дмитрович Буряк // Поетика інформаційно
художньої свідомості. Еволюція форм і методів вира-
ження інформації (факту) у контексті інтелектуалізації
творчої свідомості : монографія. — Дніпропетровськ :
Вид-во ДНУ, 2001. — С. 152—167.
6. Грушевська к. Людський колектив, як підвалина
пам’яти / К. Грушевська // Катерина Грушевська.
Вибрані праці / упоряд. С. Мишанича. — Донецьк,
2007. — Т. 3. — С. 229—243.
7. Грушевський М. Історія української літератури /
М. Грушевський. — К. : Либідь, 1993. — Т. 1. —
400 с.
8. Дитячі пісні та речитативи / упоряд. Г.В. Довженок,
К.М. Луганська. — К., 1991. — 447 с.
9. Заглада Н. «Коза» / Н. Заглада // Матеріали до
етнології й антропології. — Львів, 1929. — Т. 21—
22. — Ч. 1. — С. 277—287.
10. Зубрицький М. Народний календар, народні звичаї і
повірки, прив’язані до днів в тижні і до рокових свят,
записані у Мшанці Староміського повіту і по сусідніх
селах / М. Зубрицький // Матеріали до української
етнології. — 1900. — Т. 3. — С. 33—60.
11. івановська О. Український фольклор: семантика і
прагматика традиційних смислів / О. Івановська. —
К. : Експрес-Поліграф, 2012. — 335 с.
12. Ігри та пісні: весняно-літня поезія трудового року /
упоряд., передм. і приміт. О.І. Дея ; нотний матеріал
упоряд. А.І. Гуменюк. — К. : Наукова думка, 1963. —
671 с.
13. килимник С. Український рік у народних звичаях в
історичному освітленні / С. Килимник. — Львів ; К. :
Обереги, 1994 — Т. 4 (Літній цикл). — 524 с.
14. колесса Ф. Ритміка українських народних пісень /
Ф. Колесса // Музикознавчі праці. — К. : Наукова
думка, 1970. — С. 25—233.
15. колесса Ф. Українська усна словесність / Філарет
Колесса. — Едмондтон : Канадський інститут україн-
ських студій. Альбертський університет, 1983. —
645 с.
16. Колядки та щедрівки: Зимова обрядова поезія трудо-
вого року / упоряд., передм. і приміт. О.І. Дея. — К. :
Наукова думка, 1965. — 804 с.
17. климець ю.Д. Купальська обрядовість на Україні /
Ю.Д. Климець. — К. : Наукова думка, 1990. —
143 с.
18. курочкін О. Новорічні свята українців: традиції і су-
часність / О. Курочкін — К., 1978. — 192 с.
19. кушлик л. Українські народні музичні інструменти в
театральних формах народномузичної творчості /
Л. Кушлик // Музика та дія в традиційному фоль-
клорі. — Львів, 2001. — С. 87—94.
Галина кОвалЬ 810
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
20. Мишанич С.в. Біля джерел народної прози /
С.В. Мишанич // Народні оповідання / упоряд.,
приміт. С.В. Мишанича. — К. : Наукова думка,
1983. — С. 15—62.
21. Нечуй-левицький і. Світогляд українського народу /
І. Нечуй-Левицький. — К. : Обереги, 1992. — 82 с.
22. Обрядові пісні Слобожанщини (Сумський регіон) /
фольклорні записи та упорядкування В.В. Ду бра ві-
на. — Суми, 2005. — 466 с.
23. Петров в. Український фольклор (Заговори, голосін-
ня, обрядовий фольклор народно-календарного ци-
клу) / В. Петров — Мюнхен : Український універси-
тет, 1948. — 142 с. (на правах рукопису).
24. Плисецкий М.М. Роль памяти в фольклорном
процеcсе / М.М. Плисецкий // Проблемы фолькло-
ра. — М. : Наука, 1957. — С. 53—60.
25. Потебня а.а. О мифологическом значении некоторых
обрядов и поверий // А.А. Потебня. Собрание тру-
дов. Символ и миф в народной культуре. — М.,
2000. — С. 92—329.
26. Путилов Б.Н. Фольклор и народная культура /
Б.Н. Путилов. — СПб., 1994. — 237 с.
27. Сосенко к. Культурно-історична постать староукраїн-
ських свят Різдва і Щедрого Вечора / К. Сосенко. —
К. : Сінто, 1994. — 343 с.
28. Чистов к.в. Народные традиции и фольклор: очерки
теории / К.В. Чистов. — Ленинград : Наука,
1986. — 304 с.
29. Шекерик-Доників П. Як відбуваються коляди у гуцу-
лів / П. Шекерик-Доників // Етнографічний збір-
ник. — Львів, 1914. — Т. 35. — С. 15—34.
Halyna koval
ON EVOLVING
OF CALENDAR RITUAL TRADITION:
MAGICAL TO POETIC AESTHETIC SPHERE
In the article has been considered the source of calendar ritual
tradition and its changes from the magical beginning to poetic,
aesthetic sphere. Dominating level – the expressive one -- ex-
pressed by the formula of Desire to Realization has been pre-
sented. Especial attention has been paid to calendar memory
and its main factors that might enable retranslation of the hu-
man experience. The emphasis has been made on repetition,
variability of traditional actions and verbal expressions.
Keywords: tradition, magical, poetic, aesthetical, calendar
ritual text, folk memory.
Галина коваль
ЭВОЛЮЦИЯ
КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВОЙ ТРАДИЦИИ:
ОТ МАГИЧЕСКОГО
К ПОЭТИКО-ЭСТЕТИЧЕСКОМУ
В статье рассматривается календарно-обрядовая традиция
и ее изменения от магического начала к поэтическому,
эстетическому. Представлен доминирующий уровень —
суггестивный, который вылился в формулу: желаемое —
действительное. Внимание сосредоточено на календарной
памяти, основных ее факторах, с помощью которых она ре-
транслируется. Акцентируется внимание на повторяемо-
сти, вариантности обрядов и вербального выражения.
Ключевые слова: традиция, магическое, поэтическое, эсте-
тическое, календарно-обрядовый текст, фольклорная память.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-95012 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T18:36:54Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Коваль, Г. 2016-02-13T11:32:58Z 2016-02-13T11:32:58Z 2013 Еволюція календарно-обрядової традиції: від магічного до поетико-естетичного / Г. Коваль // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 803-810. — Бібліогр.: 29 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95012 У статті розглядається календарно-обрядова традиція та її зміни від магічного начала до поетичного, естетичного. Представлено домінуючий рівень — сугестивний, який вилився у формулу: бажане — дійсне. Увага зосереджена на календарній пам’яті, основних її чинниках, за допомогою яких вона ретранслюється. Акцентується на повторюваності, варіантності обрядодій та вербального вираження. In the article has been considered the source of calendar ritual tradition and its changes from the magical beginning to poetic, aesthetic sphere. Dominating level – the expressive one -- expressed by the formula of Desire to Realization has been presented. Especial attention has been paid to calendar memory and its main factors that might enable retranslation of the human experience. The emphasis has been made on repetition, variability of traditional actions and verbal expressions. В статье рассматривается календарно-обрядовая традиция и ее изменения от магического начала к поэтическому, эстетическому. Представлен доминирующий уровень — суггестивный, который вылился в формулу: желаемое — действительное. Внимание сосредоточено на календарной памяти, основных ее факторах, с помощью которых она ретранслируется. Акцентируется внимание на повторяемости, вариантности обрядов и вербального выражения. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Еволюція календарно-обрядової традиції: від магічного до поетико-естетичного On evolving of calendar ritual tradition: magical to poetic aesthetic sphere Эволюция календарно-обрядовой традиции: от магического к поэтико-эстетическому Article published earlier |
| spellingShingle | Еволюція календарно-обрядової традиції: від магічного до поетико-естетичного Коваль, Г. Статті |
| title | Еволюція календарно-обрядової традиції: від магічного до поетико-естетичного |
| title_alt | On evolving of calendar ritual tradition: magical to poetic aesthetic sphere Эволюция календарно-обрядовой традиции: от магического к поэтико-эстетическому |
| title_full | Еволюція календарно-обрядової традиції: від магічного до поетико-естетичного |
| title_fullStr | Еволюція календарно-обрядової традиції: від магічного до поетико-естетичного |
| title_full_unstemmed | Еволюція календарно-обрядової традиції: від магічного до поетико-естетичного |
| title_short | Еволюція календарно-обрядової традиції: від магічного до поетико-естетичного |
| title_sort | еволюція календарно-обрядової традиції: від магічного до поетико-естетичного |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95012 |
| work_keys_str_mv | AT kovalʹg evolûcíâkalendarnoobrâdovoítradicíívídmagíčnogodopoetikoestetičnogo AT kovalʹg onevolvingofcalendarritualtraditionmagicaltopoeticaestheticsphere AT kovalʹg évolûciâkalendarnoobrâdovoitradiciiotmagičeskogokpoétikoéstetičeskomu |