Проблеми застосування механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу в Україні

В этой работе рассматривается состояние и основные проблемы на пути к воплощению механизма инвестиционного партнерства государства и бизнеса в Украине и определяются необходимые концептуальные подходы к формированию украинской программы партнерства. У цій роботі розглядається стан та основні проблем...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Культура народов Причерноморья
Date:2007
Main Author: Лугова, М.О.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2007
Subjects:
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95022
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Проблеми застосування механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу в Україні / М.О. Лугова // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 103. — С. 149-151. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-95022
record_format dspace
spelling Лугова, М.О.
2016-02-13T11:42:56Z
2016-02-13T11:42:56Z
2007
Проблеми застосування механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу в Україні / М.О. Лугова // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 103. — С. 149-151. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
1562-0808
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95022
В этой работе рассматривается состояние и основные проблемы на пути к воплощению механизма инвестиционного партнерства государства и бизнеса в Украине и определяются необходимые концептуальные подходы к формированию украинской программы партнерства.
У цій роботі розглядається стан та основні проблеми на шляху до втілення механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу в Україні та визначаються необхідні концептуальні підходи до формування української програми партнерства.
uk
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
Культура народов Причерноморья
Инновационно-инвестиционная модель развития экономики – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Проблеми застосування механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу в Україні
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Проблеми застосування механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу в Україні
spellingShingle Проблеми застосування механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу в Україні
Лугова, М.О.
Инновационно-инвестиционная модель развития экономики – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
title_short Проблеми застосування механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу в Україні
title_full Проблеми застосування механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу в Україні
title_fullStr Проблеми застосування механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу в Україні
title_full_unstemmed Проблеми застосування механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу в Україні
title_sort проблеми застосування механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу в україні
author Лугова, М.О.
author_facet Лугова, М.О.
topic Инновационно-инвестиционная модель развития экономики – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
topic_facet Инновационно-инвестиционная модель развития экономики – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
publishDate 2007
language Ukrainian
container_title Культура народов Причерноморья
publisher Кримський науковий центр НАН України і МОН України
format Article
description В этой работе рассматривается состояние и основные проблемы на пути к воплощению механизма инвестиционного партнерства государства и бизнеса в Украине и определяются необходимые концептуальные подходы к формированию украинской программы партнерства. У цій роботі розглядається стан та основні проблеми на шляху до втілення механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу в Україні та визначаються необхідні концептуальні підходи до формування української програми партнерства.
issn 1562-0808
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95022
citation_txt Проблеми застосування механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу в Україні / М.О. Лугова // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 103. — С. 149-151. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT lugovamo problemizastosuvannâmehanízmuínvesticíinogopartnerstvaderžavitabíznesuvukraíní
first_indexed 2025-11-25T20:34:32Z
last_indexed 2025-11-25T20:34:32Z
_version_ 1850523383649796096
fulltext Инновационно-инвестиционная модель развития экономики – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 149 www.iph.ras.ru / mifs / v2-ar.htm. 29. Лебідь О.В. Застосування синергетичного підходу до управління капіталом підприємства // Управління розвитком. – 2006. – № 3. – С. 68 – 69. 30. Лебідь О.В. Функціональні форми та стадії кругообігу капіталу //Інтеграційні процеси та розвиток фі- нансової системи України: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (29-30 листопада 2006 року). – Х.: ХОП Лібуркіна Л.М., 2006. – С.155 – 158. Лугова М.О. ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПАРТНЕРСТВА ДЕРЖАВИ ТА БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ Інвестиційне партнерство держави та бізнесу є невід’ємною складовою сучасної інвестиційної політики багатьох країн світу. Цей механізм є своєрідним феноменом, бо дозволяє залучати додаткові інвестиції для реалізації суспільно вагомих проектів та впроваджувати проекти без застосування фінансування на пільго- вих умовах і бюджетних коштів. Змінюючи традиційний підхід до ролі держави та приватного сектору, та- кий механізм дозволяє використовувати переваги кожного з секторів і розподіляти функції та обов’язки та- ким чином, щоб досягти максимальної ефективності впроваджуваного проекту. Як показує міжнародна практика, найважливішою причиною, що спонукає до взаємовідносин між дер- жавою та приватним сектором є соціальна відповідальність держави і обмежені фінансові ресурси для ви- конання обов’язків щодо створення благ для населення. Такий механізм надає доступ до нових ресурсів ка- піталу і так як відпадає необхідність чекати виділення бюджетних коштів для фінансування об’єкту, проек- ти впроваджуються дуже швидко, а кінцевим результатом є економічний розвиток країни. Досить значна увага аналізу проблем інвестиційного партнерства держави та бізнесу в країнах з перехі- дною економікою приділяється у дослідженнях таких міжнародних організацій, як ООН, група Світового Банку, Організація Економічного Співробітництва та Розвитку. ООН наголошує на тому, що таке партнерс- тво є “скоріше стратегічною необхідністю ніж політичним вибором”, яке представляє “унікальне та гнучке рішення для реалізації інфраструктурних проектів” [1]. Світовий Банк на початку 90-х років створив базу даних проектів, реалізованих на основі інвестиційного партнерства держави та приватного сектору у краї- нах, що розвиваються. Ця база даних містить інформацію по країнах з низьким та середнім рівнем доходу населення та відслідковує інвестиції, які здійснені спільно державним та приватним сектором по секторах, суб-секторах, регіонах, типу інвестицій та розміру інвестицій [2]. Проблеми взаємодії приватних інвесторів з державною стороною у країнах з перехідною економікою досліджуються такими компаніями, як PriceWa- terhouseCoopers, Deloitte&Touche, McKinsey та іншими. Експерти цих компаній аналізують ряд основних проблем, з якими мають справу сторони партнерства, серед них: проблема грошових потоків, контрактні умови, політичний ризик, можливості для виходу інвесторів із проекту. Серед авторитетних науковців та практиків треба виділити роботи В. Варнавського, С. Сильвестрова, Л. Шарингера, Д. Грімзі, М. Левіса та ін., які досліджують концепцію інвестиційного партнерства держави та бізнесу та питання щодо її використання у країнах з перехідною економікою. У роботах В. Варнавського наголошується, що однією з найбільш розвинутих, ринкових і комплексних форм інвестиційного партнерс- тва держави та приватного сектора на сучасному етапі є концесії. На відміну від інших форм концесії ма- ють багатоцільовий та довгостроковий характер, що дозволяє сторонам здійснювати стратегічне прогнозу- вання та планування своєї діяльності, надають можливість диверсифікувати ризики між всіма приймаючи- ми участь сторонами, завдяки чому суттєво підвищується ефективність проектів [3]. С. Сильвестров наго- лошує на тому, що методи розробки і реалізації моделей і проектів в рамках інвестиційного партнерства держави та бізнесу мають розглядатися як розвиток класичних методів і процедур проектного фінансуван- ня. Хоча деякі особливості взаємовідносин держави з приватним сектором обумовлюють необхідність існу- вання додаткових вимог до відповідних проектів [4]. Д. Грімзі та М. Левіс аналізують основні проблеми ін- вестиційного партнерства держави та бізнесу у країнах з перехідною економікою, серед них: неадекватне законодавство, фінансові умови, система звітності, оподаткування, державне управління. Вони наголошу- ють на необхідності проведення ґрунтовної підготовчої роботи у цих країнах та створення відповідних рам- кових умов партнерства [5]. Проте у зазначених роботах не виокремлюється окремо питання щодо викорис- тання існуючої концепції в Україні. Отже, у цій роботі розглядається стан та основні проблеми на шляху до втілення механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу в Україні та визначаються необхідні концептуальні підходи до формування української програми партнерства. У країнах з перехідною економікою питання інвестиційного партнерства держави та приватного секто- ру стає все більш актуальним в умовах обмеженості бюджетних коштів та необхідності пошуку додаткових джерел фінансування проектів, які традиційно фінансувались державою. Ця проблема має також зростаюче значення і для України. Інвестиційне партнерство держави та бізнесу стане в Україні тим механізмом, який буде залучати капі- тал бізнесу до інфраструктури і дозволить уряду виконувати свої фіскальні функції, не обтяжуючи себе до- датковим боргом. Для широкого використання механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу в Україні треба, у першу чергу, приймати до уваги умови, які існують в країні. Цими умовами є: http://www.iph.ras.ru Лугова М.О. ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПАРТНЕРСТВА ДЕРЖАВИ ТА БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ 150 - нестабільність існуючого законодавства і пов’язані з цим, так звані, інституційні ризики, - фінансові умови, пов’язані з відсутністю в країні довгострокових дешевих кредитних ресурсів, - неефективність існуючої системи оподаткування, - відсутність загальноприйнятих міжнародних стандартів звітності, - низький рівень благополуччя населення, через що є неможливим у найближчий перспективі існу- вання самоокупних проектів, - низький рівень управлінських здібностей державних менеджерів; - слабкість українського бізнесу. Треба приймати до уваги, що зміна цих умов на краще можлива тільки у довгостроковій перспективі. Тому, на даний момент часу необхідно розробляти політику інвестиційного партнерства держави та бізнесу, враховуючи ці умови. Як показує міжнародний досвід, концепція інвестиційного партнерства держави та бізнесу починає працювати на практиці поступово і тільки після того, як будуть створені необхідні передумови в країні. Іні- ціювати процес має державна сторона і початковим етапом повинно бути оголошення урядом про намір та- кої співпраці з бізнесом, що має бути відображено у політиці інвестиційного партнерства держави та бізне- су. Така політика повинна мати стратегічний характер. Основою інвестиційного партнерства держави та бі- знесу є довіра між сторонами та їх репутація, які з’являються тільки з часом. Тому як держава, так і бізнес мають співпрацювати не тільки для виконання завдань проекту, а й на перспективу. Сторони повинні усві- домлювати той факт, що чітке виконання прийнятих зобов’язань буде створювати їм репутацію надійних партнерів і у майбутньому буде полегшувати взаємовідносини. Необхідним є існування постійного діалогу між державою та бізнесом, який стане основою для міцного партнерства. Співробітництво між сторонами необхідно на кожній стадії розробки та втілення програми. Обговорення інтересів сторін дозволить досягти такої угоди, яка буде у найкращий мірі задовольняти як державний, так і приватний сектор, але кінцевою метою має бути надання якісних послуг суспільству. У цьому контексті важливим є проведення неформальних заходів, які створять необхідну основу для партнерських відносин. До них відносяться різноманітні наради, круглі столи, семінари та конференції, в ході яких держава та бізнес зможуть спілкуватись та доходити згоди відносно певних питань. Політика інвестиційного партнерства держави та бізнесу в Україні повинна мати прозорий характер. Сторони мають розуміти правила взаємодії. Прозорість політики відображується також у тому, що суспіль- ство, на задоволення потреб якого спрямовані дії партнерів, має доступ до інформації відносно їх діяльнос- ті. Суспільство має усвідомлювати необхідність такого співробітництва. Створення необхідних передумов для нормальної співпраці між сторонами повинно бути в числі такти- чних дій уряду. Деякі передумови мають бути забезпечені на національному рівні, до них відноситься роз- робка чітких законодавчих умов інвестиційного партнерства держави та бізнесу, інші ж потребують допо- моги на міжнародному рівні. Міжнародна допомога потрібна для надання необхідних знань та здібностей сторонам партнерства. Таку допомогу надає ООН, яка активно просуває концепцію щодо інвестиційного партнерства держави та приватного сектора в країнах з перехідною економікою. Ще у січні 1996 року Еко- номічна Комісія ООН в Європі утворила експертну групу для надання інформації відносно проектів типу BOT, будівництво, функціонування та повернення, країнам-членам у Центральній та Східній Європі та СНД. Ця інформація доповнюється рекомендаціями відносно нових технік проектного фінансування від інших міжнародних організацій, таких як Азійський Банк Розвитку та Світовий Банк. Створюючи передумови для реалізації проектів на основі інвестиційного партнерства держави та бізне- су, держава має враховувати наступний фактор. Для бізнесу основна мета від такої взаємодії з державою полягає тільки в отриманні відповідного рівня прибутку, це є основним стимулом. Для держави основна мета від взаємодії з бізнесом полягає в отриманні якісних послуг у визначений строк і задоволенні, таким чином, потреб суспільства. Тому, необхідною є побудова такої системи мотивацій, за якої бізнес, у разі ви- конання своїх зобов’язань і ефективного управління ризиками, буде отримувати заплановий рівень прибут- ку і буде зацікавлений у подальшому забезпеченні якісних результатів. Отже, передумовами, які мають бути забезпечені в результаті тактичних дій уряду повинні стати насту- пні: - існування відповідних законодавчих рамкових умов; - розробка відповідних процедур та адміністративних правил; - існування досвідчених практиків; - надання необхідних знань державним службовцям. Чітка державна політика щодо інвестиційного партнерства держави та бізнесу має існувати для вирі- шення всіх спірних питань, які виникають в ході виконання контракту. Держава повинна чітко визначити процес реалізації проектів на основі інвестиційного партнерства держави та бізнесу. Необхідним є розробка чіткого механізму проведення тендеру та забезпечення його прозорості. Такий механізм повинен забезпечувати об’єктивний вибір виконавця проекту і обмежити мож- ливість державних службовців впливати на результати тендеру. Також, детального опрацювання потребує процедура фінансування проектів. Особливу увагу звертаємо на питання відносно державної фінансової підтримки. У цьому контексті має застосовуватись стандартний інвестиційний підхід. Будь-які пільги і субсидії є з боку держави інвестиціями, які мають протягом певного Инновационно-инвестиционная модель развития экономики – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 151 строку призвести до завчасно визначеного результату. Невиконання завданих вимог має призводити до відшкодування бізнесом витрат державі. Оголошення державою про намір залучення приватного сектора до реалізації інфраструктурних проек- тів, чим має стати політика щодо інвестиційного партнерства держави та бізнесу, має відбуватись одночас- но з проведенням ґрунтовної і детальної підготовчої роботи. Після того, як буде створена необхідна законодавча база, розроблені відповідні процедури та правила, можна здійснювати впровадження концепції у практику. У процес втілення концепції у практику повинна бути включена незалежна третя сторона з досвідом реалізації таких проектів, яка має стати консультантом. Такий консультант буде приймати участь у перего- ворах між приватною та державною сторонами, але не матиме права підпису за контрактом. Його основним завданням має бути максимізація прозорості контракту шляхом проведення переговорів згідно з найкращою міжнародною практикою та здійснення подальшого моніторингу виконання контракту. У разі виникнення суперечок за контрактом ця третя сторона має бути неформальною інстанцією для вирішення спору. Отже, основними завданнями консультанта мають бути: - забезпечення прозорості всіх стадій переговорного процесу; - пояснення контракту та його пунктів сторонам; - здійснення моніторингу виконання контракту. Таким чином, в Україні інвестиційне партнерство держави та приватного сектора знаходиться на поча- тковому етапі. Відсутність законодавства, яке регулює взаємовідносини держави та бізнесу, стримує процес залучення приватних інвестицій у ті сфери економіки, які потребують додаткового фінансування, окрім бюджетних коштів. Серед основних факторів, які стримують процес розвитку інвестиційного партнерства держави та біз- несу в Україні треба виділити наступні: законодавчі умови, фінансові умови, система оподаткування та зві- тності, загальний економічний рівень в країні та рівень державного управління. Як показує іноземний досвід, втілення концепції інвестиційного партнерства держави та бізнесу у прак- тику є довготривалим процесом, який потребує ґрунтовної підготовчої роботи, підтримки процесу держав- ною стороною та політичної волі. Інвестиційне партнерство держави та бізнесу в Україні повинно мати стратегічний напрямок. Тактич- ними діями має стати прийняття необхідної законодавчої бази. Успіх інвестиційного партнерства держави та бізнесу залежить від довіри між державним та приватним сектором, а також усвідомлення суспільством необхідності такого співробітництва. Заходи, викладені у даному дослідженні, сприятимуть розвитку та впровадженню програми інвестицій- ного партнерства держави та бізнесу в Україні. Джерела та література 1. United Nations. A review of Public-Private Partnerships for Infrastructure Development in Europe. – Eco- nomic Commission for Europe, Working Party on International Legal and Commercial Practice. - 11-13 March, 2002. 2. Private Participation in Infrastructure: Trends in Developing Countries in 1990-2001, World Bank, PPI Project Database. 3. Варнавский В. Г. Концессионный механизм партнёрства государства и частного сектора. Серия “Науч- ные доклады: независимый экономический анализ”. №146. М. Московский общественный научный фонд, ИМЭМО РАН. 2003. 4. Сильвестров С. Партнёрство государства и частного сектора // Экономика России:XXI век. – 2005 - №18. 5. Grimsey D., Mervyn K. Lewis Public Private Partnership: The Worldwide Revolution in Infrastructure Provi- sion and Project Finance. –Edvard Elgar Publishing Limited, UK, 2004. Марченко Н.А. ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ЧЕРНІГІВСЬКОГО РЕГІОНУ Пожвавлення інвестиційної діяльності є запорукою для розвитку української економіки та виходу її на європейський рівень. Для забезпечення високих конкурентних позицій вітчизняних підприємств на світо- вому ринку необхідно, щоб основну частку інвестицій складало фінансування в інноваційні засоби вироб- ництва і технології. Як свідчить досвід розвинутих країн, близько 80% приросту ВВП досягається саме за- вдяки ефективному використанню інтелектуального потенціалу суспільства та впровадженню результатів інноваційної діяльності. В умовах нинішньої економіки України питання інноваційності інвестицій загост- рюється ще й тим, що у більшості промислово-виробничих підприємств діє застаріле обладнання, яке не відповідає сучасним вимогам енерго- та ресурсозбереження, екологічного захисту навколишнього середо- вища. У зв’язку з цим інноваційно-інвестиційна діяльність перебуває під пильною увагою вітчизняних вче- них: М. Бутка, А. Гальчинського, В. Геєця, О. Зеленської, С. Зеленського, В. Новицького, С. Семиноженка, В. Федоренка і багатьох інших. Проте, незважаючи на досить глибокі дослідження з цього напрямку, про-