Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні

Наша розвідка — спроба подати розгорнутий огляд українського церковного шитва кінця ХХ — початку ХХІ ст., що має давні корені, а в означений період переживає відродження. На зламі століть самодіяльні аматори, фахівці текстилю та гапту вивчають і наслідують традиції давнього українського шитва....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Народознавчі зошити
Datum:	2013
1. Verfasser:	Олійник, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2013
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95026
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні / О. Олійник // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1087-1102. — Бібліогр.: 43 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859519330412134400
author	Олійник, О.
author_facet	Олійник, О.
citation_txt	Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні / О. Олійник // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1087-1102. — Бібліогр.: 43 назв. — укp.
collection	DSpace DC
container_title	Народознавчі зошити
description	Наша розвідка — спроба подати розгорнутий огляд українського церковного шитва кінця ХХ — початку ХХІ ст., що має давні корені, а в означений період переживає відродження. На зламі століть самодіяльні аматори, фахівці текстилю та гапту вивчають і наслідують традиції давнього українського шитва. Зазначені в дослідженні школи та майстерні здобули певний досвід роботи в галузі церковного шиття, який ляже в основу подальшого розвитку цього виду церковного мистецтва. This research-work has been an attempt to present an unfold review of Ukrainian temple fabrics – a kind of art with ancient roots and current revival. During late XX and early XXI cc. the self-taught amateurs as well as professional designers of textile and embroidery have studied and kept traditions of old Ukrainian sewing. Schools and workshops mentioned in this research-work possess certain experience that shall become a ground for further development of church artistry. Исследовательская работа — попытка представить развернутый обзор украинского церковного шитья конца ХХ — начала ХХІ вв., которое имеет древние корни, а в настоящее время переживает возрождение. Сегодня аматоры-самоучки, профессионалы текстиля и вышивки изучают и следуют традициям древнего украинского шитья. Отмеченные в данном исследовании школы и мастерские имеют определённый опыт работы в отрасли церковного шитья, который послужит основой дальнейшего развития этого вида церковного искусства.
first_indexed	2025-11-25T20:53:23Z
format	Article
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Церковні тканини знаходяться у кожній україн- ській церкві візантійського обряду у вигляді свя- тинь, богослужбових предметів, облачень та деталей інтер’єру. Вони взаємодіють з іншими складовими храмового простору безпосередньо або як самостійні об’єкти. Ця взаємодія важлива для створення гармо- нійного сприяння богослужінню та молитві. Церковний текстиль — це сукупність усіх пред- метів з тканини, які застосовуються в Церкві, вклю- чає безпосередньо богослужбові предмети, інтер’єрні вироби та облачення духовенства. Чинність та уро- чистість Божественної Літургії забезпечує, крім всьо- го іншого, також краса священичих облачень, спеці- альних покровів престолів, жертовників та аналоїв. Церковне шитво представляє собою ту частину церковного текстилю, обов’язковим елементом яко- го є гаптування. Мистецтво церковного шиття роз- діляють на лицеве (фігуральне) та орнаментальне. Лицеве шиття — це сакральні зображення Господа Ісуса Христа, Богородиці, святих, ангелів, подій зі Святого письма та історії церкви, які відповідають догматико-канонічним та іконографічним вимогам, виконані в особливій техніці ручного гапту. Лицеве шитво є виключно церковним видом гапту, воно зо- бражає красу непредметного, невидимого світу, всі його елементи несуть духовний зміст. Орнаменталь- не церковне шитво — це композиції з образотвор- чих елементів (геометричні форми, знаки, букви, стилізовані рослини і фігури тварин), які обов’язково мають символічне значення і походження з текстів Святого Письма та священних переказів, виконані в техніці гапту на предметах церковного текстилю. «Культурна» спадщина, яку залишила радянська влада на українських землях після непримиримої бо- ротьби з Церквою та національною самостійніс- тю — це масово зачинені греко-католицькі, право- славні автокефальні монастирі й храми, занедбане, знищене церковне майно, в тому числі численні уні- кальні пам’ятки давнього та тогочасного мистецтва. Завдяки винятковій мужності та ентузіазму групи вчених та дослідників певну кількість творів вдало- ся передати в музеї та реставраційні майстерні. При інвентаризації, описах цих пам’яток відкрилося над- звичайне за художньою формою та духовною вираз- ністю явище — українське церковне шитво. Як на- слідок з’явилися присвячені цій галузі публікації [1; 2; 9; 10; 11; 13; 8; 6]. Характерною особливістю лі- тератури радянського періоду (поч. 20-х — кін. 80-х рр. ХХ ст.) є відсутність в ній аналізу бо-© О. ОЛІЙНИК, 2013 Ольга ОЛІЙНИК УКРАЇНСЬКІ ЦЕРКОВНІ ТКАНИНИ КІНЦЯ ХХ — ПОЧАТКУ ХХІ ст.: ОСВІТА ТА МАЙСТЕРНІ Наша розвідка — спроба подати розгорнутий огляд укра- їнського церковного шитва кінця ХХ — початку ХХІ ст., що має давні корені, а в означений період переживає від- родження. На зламі століть самодіяльні аматори, фахівці текстилю та гапту вивчають і наслідують традиції давнього українського шитва. Зазначені в дослідженні школи та майстерні здобули певний досвід роботи в галузі церковно- го шиття, який ляже в основу подальшого розвитку цього виду церковного мистецтва. Ключові слова: гапт, лицеве шитво, майстерня, облачен- ня, машинна вишивка. Ольга ОЛІЙНИК1088 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 гословського та символічного значення богослужбо- вих предметів та облачень. Описувані пам’ятки церковного мистецтва розглядалися односторонньо, виключно як твори образотворчого і декоративно- прикладного мистецтва. Вся увага відводилася, як правило, детальному опису композиції, а сюжет трактувався як подія. У радянській Україні монополістом у галузі цер- ковного мистецтва стали майстерні Києво-Печерської лаври, яка спроваджувала церковну утвар у наново висвячені православні парафії західних областей України після насильної ліквідації Української Греко- Католицької Церкви. Основним постачальником си- ровини та художніх ідей стає Московська патріархія, на неї взоруються всі монастирські та лаврські ху- дожні майстерні республіки, внаслідок чого в укра- їнську продукцію привносяться невластиві елементи з підкреслено православною символікою. Зокрема, ця негативна тенденція помітилася на орнаментиці тканин, крої священичого облачення, уніфікації та за- міні функціональних груп, технічних прийомах гапту та нарочитому мерехтінню оздоб (люрекс, лелітки, бісер, перли, кольорове скло). Із впровадженням ви- шивальних машин у лаврські майстерні і налагоджен- ням масового уніфікованого виробництва шат літур- гійне шитво переживає глибокий занепад. Ручні ро- боти виконуються в ексклюзивних випадках — для архієрейських ризниць та в дарунок особливо поваж- ним духовним особам, що відвідували Україну. Потреба в літургійних тканинах та священичих облаченнях зросла наприкінці 1980-х років, з від- родженням духовності та відновленням закритих церков. В цей час жінки різних соціальних груп та професій прийшли в храм та шукали власне місце в житті парафії. Передусім це народні майстрині з вишивки та самодіяльні рукодільниці. Тільки з се- редини 1990-х рр. в цю галузь влилися молоді спе- ціалісти, випускники середніх та вищих художніх закладів, програми яких включали проектування текстильних виробів для церкви. Звісно, не йде мова про автентичні твори церковного образотвор- чого шитва, а швидше його окремі реконструкції у сучасних текстильних техніках (шпалерне ткацтво, розпис, аплікація, машинна вишивка) та орнамен- тальне гаптування. Наприкінці 1980—1990-х рр. в Росії та Україні без явної спадкоємності (живих носіїв традиції), тіль- ки на основі окремо виставлених музейних пам'яток, альбомних видань та кількох публікацій визріла ціла плеяда майстринь церковного гапту. Проте переваж- на більшість вишивальниць цього часу фактично не мала уяви про специфіку творів церковного призна- чення, у створенні яких часто застосовували художні прийоми зі світських композицій та народної орна- ментики. Значно менше в галузі залишалося справді талановитих і одухотворених майстринь, які пройшли довгий шлях освоєння традицій (від безпосереднього копіювання до створення самостійних творів) само- тужки, за літературою з церковного та декоративно- го гаптування. Матеріали (золочені металеві нитки, бісер, лелітки, шнури) шукали, розпорюючи знищені облачення, тканини та вишивку. Митра, 1996 р. (Маріоніла Саламатова, Єлецький монас- тир у Чернігові), лицеве та орнаментальне шитво Фрагмент покрову «Св. Серафим», 2005 р. (авт. Гріднє- ва Юлія, Харківська академія дизайну і мистецтва), ли- цеве шитво 1089Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 До знаменної дати 1000-ліття хрещення України- Руси проводилися виставки, присвячені християн- ській культурі та мистецтву в Києві та інших містах, а також у Росії (Москва, Санкт-Петербург, Новго- род) та Білорусі. Серед інших експонатів церковно- го мистецтва широко експонувалося унікальне укра- їнське літургійне шитво. Українська незалежність та національне відро- дження 1990-х рр. сприяли відновленню духовнос- ті. По всій Україні, головним чином, у її західних ре- гіонах масово відновлюються та будуються нові хрис- тиянські храми. Актуальною проблемою постає забезпечення їх літургійними предметами та обла- штуванням внутрішнього простору. В числі перших відчутна нестача добротного священичого облачення та церковних тканин, які в час повального дефіциту підміняють спорадичні аматорські роботи, часто на межі примітиву, наїву та кітчу. Основними тканина- ми та оздоблювальною фурнітурою для параменти- ки останнього десятиліття ХХ ст. стає дешева ту- рецька синтетична текстильна продукція, придбана на ринку. Усталено гаптовані сюжетні та декоратив- ні зображення виконуються з допомогою друкованих зображень і узорнотканих стрічок, відображаючи не- високі естетичні запити виконавців та замовників. Паралельно з цими негативними явищами в цер- ковній сфері, позитивні зрушення відбуваються у мистецьких колах Львова та Києва. Художники і декоративісти активно залучаються до роботи у не- знаній для фахівців тоталітарного (радянського) пе- ріоду галузі, яка приваблює новими можливостями творчого вияву. Оскільки створення літургійних тка- нин вимагає фахового підходу, а саме освіти художника-текстильника зі знаннями церковно- літургійних канонів, релігійна тематика стає важли- вим вектором навчального процесу світських мис- тецьких навчальних закладів. Зокрема, у Львівській академії мистецтв та Львівському державному коледжі декоративного та ужиткового мистецтва ім. І. Труша ця тематика введена у дипломне та кур- сове проектування. Серед численних студентських робіт помітні хоругви, церковні стяги, плащаниці, покрови та ряд інших храмових тканин, які майбут- ні художники вчаться проектувати та виконувати під керівництвом педагогів. Амбітним завданням учбових художніх закладів доби національної незалежності 1990-х рр. стало ви- ховання не тільки висококваліфікованого фахівця певної галузі мистецтва, а одночасно й представни- ка духовної еліти суспільства, покликаного відро- джувати і розвивати традиції занедбаної церковної культури нашого народу [12, с. 47]. Актуальною проблемою для художників-текстильників стало опа- нування багатої спадщини літургійного шитва та цер- ковних тканин у контексті богослужбового дійства та нерозривній єдності з внутрішнім оздобленням храмового ансамблю. Появі власних оригінальних творів молодих спеціалістів передувала тривала ко- пітка робота по нагромадженню досвіду: знайомство з сакральними тканинами у музейних збірках, ана- ліз їхньої художньо-образної системи, іконографії, стилістики художніх форм, технік шитва, а також відшукання сучасного «технологічного еквіваленту» трудомісткому ручному гапту серед відомих технік Сакос митр. Одеського й Ізмаїльського УПЦ МП Ага- тангела, 2005 р. (Відділення художнього церковного шит- ва ОДС), лицеве шитво Ольга ОЛІЙНИК1090 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 оздоблення текстилю (ткацтво, розпис, аплікація, вишивка та інші). Важливою методологічною засадою при створен- ні художнього церковного твору спеціалістом тек- стилю було усвідомлення стильових особливостей того чи іншого храмового ансамблю і підпорядкова- ність його розкриттю божественної сакральної ідеї. Тому налагодилася співпраця кількох кафедр, пере- дусім зі спеціалістами проектування інтер’єру, ре- зультатом якої мало стати створення ансамблю цер- ковних творів (архітектурний декор, стінопис, ві- траж, обстава, металеві вироби, тканини тощо) для конкретного культового об’єкту [12, с. 48]. У Харкові в Академії дизайну і мистецтва в 2002—2003 рр. подібні програми з літургійного шитва впроваджувалися на факультеті художнього текстилю під керівництвом Юлії Гріднєвої, худож- ника текстилю, автора наукового дослідження про візантійську традицію в літургійному шитві пізньо- го середньовіччя [4]. Паралельно з дослідницькою працею педагог практично освоїла церковне гаптування і взяла участь в організованій майстернею церковного шитва «По- кров» (2006) [3] конференції в Санкт-Петербурзі, де виставляла власні роботи: виконані в складній тех- ніці мініатюрного гапту дві деталі воздуха «Святий Серафим» (2005) [30] та індитью (1999) з компо- зицією Спасителя на престолі з Пристоячими. У ви- конанні останньої використаний спеціальний автор- ський прийом — фігури виткані, а лики вигаптува- ні. У творчій манері Ю. Гріднєвої помітне виражене тяжіння до живописного трактування, інспіровано- го творчістю відомої української художниці й гапту- вальниці Олени Прахової. Єдиний в Україні учбовий заклад церковного шит- ва — це Відділення художнього церковного шит- ва Одеської Духовної Семінарії (Одеса), створе- ний в 2002/03 навчальному році 1. Знаходиться на повному забезпеченні Одеського Свято-Архангело- Михайлівського жіночого монастиря (УПЦ МП) 2. Спочатку термін навчання був два роки, а з 2007 р. — три. Учбові програми створювалися за методичними напрацюваннями подібних учбових за- кладів Росії (Москви, Санкт-Петербурга) та з ура- хуванням власного досвіду. Беззаперечна заслуга у налагодженні учбового процесу належить ініціато- ру та керівнику відділення — Олені Шелюто, яка постійно турбується про підвищення методичного та практичного рівня викладання церковного шит- тя, з цією метою відвідує науково-практичні кон- 1 Тут і далі використано матеріали статті Олени Шелюто «Навчальні програми на відділенні церковного худож- нього шитва» [17]. 2 Ігуменя Серафима (Шевчик). Учениці живуть в мо- настирі, займаються у спеціально виділеному корпусі монастиря. Для навчання набирають до 10 дівчат віком 18—22 років. Митра митр. Одеського й Ізмаїльського УПЦ МП Ага- тангела, 2004 р. (Відділення художнього церковного шит- ва ОДС), лицеве шитво Деталь сакоса, 2006 (Відділення художнього церковного шитва ОДС), лицеве шитво 1091Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 ференції в Росії [18] та Україні, підтримує контак- ти з російськими колегами. Програма навчання церковного шитва, відповідно до специфіки духовного освітнього закладу, склада- ється з двох блоків дисциплін — богословського та спеціального. Спеціальними дисциплінами є церков- не шитво, матеріалознавство текстильних матеріалів, символіка церковних облачень, історія українського та російського церковного шитва, спеціальний рису- нок, іконографія. Пріоритетами в навчанні є вивчен- ня технології вишивки, яка традиційно застосовува- лася в літургійних тканинах України та Росії. Крім широкого діапазону технічних навиків вихо- ванцям закладаються стійкі основи творчості, що по- лягають у необхідності наслідувати церковні канони та традиції церковного мистецтва. Для прийому на відділення не вимагаються навики гаптування, проте вже наприкінці першого року курсу майбутні майстри- ні освоюють золотий гапт «у прикріп» — базову та широко застосовувану у даній галузі групу стібків. Та- кож значна увага відводиться прийомам вишивання та використання в оздобах перлів, що мало значне по- ширення у Російській православній Церкві, зокрема в іконних окладах. Другий рік студій, який присвяче- ний вивченню технік шовкового гаптування, а також технології фарбування натуральними та хімічними барвниками, завершується опануванням золотого гап- ту «по карті» і виготовленням митри. Якщо за два перші роки вишивальниці освоюють тільки орнаментальний гапт, то третій рік навчання на відділенні був введений з метою поглибленого ви- вчення різнобарв'я вишивальних технік, а також най- складнішого та найвідповідальнішого виду церков- ного гапту — лицевому шитві. Важливо, що фігур- ні зображення вигаптовуються ученицями за рисунками (так званими прорисями) іконописців, зокрема художника-мозаїста Андрія Шелюто. Во- чевидь, тому роботи помітно тяжіють до монумен- тальності, хоч пошук власної стилістичної манери одеської школи церковного шитва триває. Продукція одеського відділення церковного шит- ва відзначається фаховим рівнем побудови компози- цій, а також світлим пастельним колоритом. Серед творів помітні передусім величаві ошатні архієрейські облачення, виготовлені спеціально для Патріарха Ро- сійської Православної Церкви Кирила та митропо- лита Одеського й Ізмаїльського УПЦ МП Агатан- гела. Зокрема, це архієрейська митра (2005) 3 на подобі великокняжих головних уборів, підшита срі- блистим хутром; величавий білосніжний сакос (2005) [31] з розшитими кольоровим шовком клеймами та золотистим орнаментом; вишукане «перлове» обла- чення (2005), у дрібних гаптованих мініатюрах яко- го застосовані перли і намистинки; архієрейська ми- тра (2004) з делікатним виконанням лицевих клейм. Можливості учбової майстерні не обмежуються свя- щеничим облаченням, вже зроблено декілька спроб лицевого гапту в плащаницях, пеленах, покрівцях, ка- тапетасмах, окладах Євангелії, іконах. Інший освітній рівень пропонує Майстерня гапту Недільної школи при храмі Покрови Пресв. Бого- родиці УПЦ МП с. Трьохізбенка (Луганської обл.), де навчання ведеться за спеціальною програмою для дітей. Заснована учбова майстерня гапту у 2003 р. при місцевій Покровській церкві. Керівник — дру- жина пароха — Надія Міхеєва [16, с. 172—173], яка в 2002—2003 рр. пройшла курс прискореного ви- вчення в майстерні «Убрус» і залучила до навчання церковного шитва учнів Недільної школи. Характер- 3 Належить митрополиту Одеському і Ізмаїльському Ага- тангелу. Ієрейське облачення, 2004 р. (майстерня гапту с. Трьох- ізбєнка Луганська обл.), лицеве та орнаментальне шит- во, перли Ольга ОЛІЙНИК1092 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 ними особливостями у творчості є домінування деко- ративного аспекту над зображальним, брак професій- ної художньої освіти відчувається у порушенні ціліс- ності композиції надто малими фрагментами та стилістично не вивіреному рисунку. Серед матеріалів домінують натуральні та синтетичні тканини, кани- тель різних видів, перли, стрази. Визначні твори: гап- тована ікона «Свята рівноапостольна княгиня Оль- га» (2004), ієрейське облачення (2004) [33] з до- бре укомпонованими лицевими клеймами, літургійний комплект покровів (2004) [27] — оригінальні фі- гуративні та орнаментальні композиції; виконана у традиціях т.зв. перлового шитва ХІХ ст. червона єпи- трахиль (2006) [34] та митра [35]. Найчисельні- ші учнівські роботи — закладки для Євангелія спо- внені художньо-технічних пошуків. З вересня 2013 р. при Київській Духовній Ака- демії організовані курси церковної вишивки [38]. Заняття проходять у приміщенні Києво-Печерської Лаври, а викладає основи церковного лицевого та зо- лотого гапту досвідчена майстриня Ольга Фіщук 4. Програма дворічних курсів створена на основі мето- дологічних розробок Відділення лицевого шитва МДА та власного досвіду викладача. Ольга Фі- щук — автор близько десятка творів лицевого гап- ту, особливістю яких є мініатюрні розміри: пелена «Св. Мч. Валерій» (2006—2007 рр., 10 х 21 см) [24], виконана у співавторстві дипломна робота — лицева митра (2009) [25], пелена «Спаситель» 4 Фіщук Ольга Валеріївна (1977 р. н.), випускниця Від- ділення лицевого шитва Іконописної школи при МДА (2009 р.). Проживає в Києві, працює самостійно. (2008—2010 рр., 22 х 22 см) [26], скрижалі для мантії (2012) [32] зі сюжетами «Благовіщення» та «Одигітрія». Подібно більшості теперішніх україн- ських майстринь лицевого гапту, вона захоплюється давньоруським шитвом, є автором реконструйовано- го технічного прийому домонгольського шитва [14]. Сучасні майстерні церковного шитва існують двох типів: ручного та машинного гапту, нерідко у май- стернях поєднують ручну та машинну роботи. Від- значимо, що відродження ручного гапту, зокрема ли- цевого шитва, в Україні на наприкінці ХХ — почат- ку ХХІ ст. пов’язане з діяльністю ряду православних монастирів (передусім Московського патріархату), де це заняття завжди було традиційним для більшос- ті жіночих обителей. Специфічний уклад життя чер- ниць відображається на діяльності майстерні — чіт- ка організація, субординація, послух. Монастирське літургійне шитво відзначається особливою побож- ністю, молитовним змістом. Вишивання у супрово- ді молитви — це акт співтворчості з Богом, саме тому у давнину була традиція не згадування імен іко- нописців та гаптярок. Також цьому сприяли тісні контакти монастирів з патріархією та новоутвореними навчальними центра- ми церковного гапту при духовних освітніх закладах Москви 5 та Санкт-Петербурга 6. Постійне зростан- ня зацікавлення галуззю, потреба фахових консуль- тацій, взаємного збагачення досвідом вишивальниць та допомоги в придбанні матеріалів спонукали там до проведення на базі навчальних майстерень щорічних семінарів і конференцій (з 1996 р. в Москві, а 2004 р. — Санкт-Петербурзі), присвячених питанням істо- рії, техніки та сучасного розвитку церковного гапту. На супровідні науково-практичним конференціям ви- ставки церковного шитва у Росію переважно приво- 5 Кафедра церковного шитва Факультету церковних мис- тецтв Православного Свято-Тихоновського Гуманітар- ного Університету (1992), Курси лицевого та золотого гапту Школи ремесел Музею декоративно-прикладного і народного мистецтва (1996), відділення церковної ви- шивки Вищих Православних Курсів «Со-действие» (1996), Відділення лицевого шитва Іконописної Школи МДА (2005, Сергіїв Посад Московської обл.) 6 Курси церковного гапту В.Б. Казаріної при Право- славному центрі Свято-Ісидорівської церкви (1998, з 1999 — майстерня золотого гапту «Убрус» при Успенському Подвор’ї Свято-Введенської Оптинської пустині), майстерня Добродійного фонду відродження традицій давньоруського шитва «Покров» (2003). Плащаниця «Успіння Богородиці», 2000-2004 рр. (Єлець- кий монастир у Чернігові), лицеве шитво («у прокол») 1093Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 зяться нові, щойно завершені роботи. Серед них не меншою увагою користуються твори з України: на- приклад, Успенська плащаниця (2004 р., майстерні Єлецького Свято-Успенського жіночого монастиря у Чернігові) та перші роботи майстерні Недільної школи с. Трьохізбєнка. Вони відразу ж стають об’єктом наукового зацікавлення сучасних російських дослідників [16, c. 174, 206]. У незалежній Україні першим осередком ручного церковного гапту стала майстерня Єлецького Свято- Успенського жіночого монастиря (УПЦ МП) у Чернігові, яка існувала протягом 1994—2004 рр. під керівництвом черниці Маріоніли (Саламатової) 7. Непересічна творча особистість та ентузіаст своєї справи — сестра Маріоніла, вишиває з дитинства. Основ церковного гапту її навчала рідна мати — Те- тяна Саламатова, відома вишивальниця Києво- Печерської Лаври. Також приватно опановувала прийоми золотого та лицевого гапту в майстерні Іко- нописної школи Московської Духовної Академії (Москві) [16, c. 123—124]. Майстриня Маріоніла відома ще й тим, що вивча- ла давні види гаптування. Особливої уваги заслуго- вує її наукове дослідження матеріалів розкопок з Чернігова — шитва домонгольського періоду [7], яке навіть у музейних пам’ятках не збереглося. За мате- ріалами розкопок, по фотографіях дослідниця нама- галася відновити цю давню техніку, яка зовсім від- мінна від шитва XV—XVI століття. Особливість її полягає в тому, що металева нитка проходить повніс- тю крізь тканину — так званий гапт «у прокол». Перебуваючи у Чернігові, Маріоніла активно за- ймалася педагогічною діяльністю: у 1994— 2004-х рр. навчала гаптування у майстерні Єлець- кого монастиря та консультувала приїжджих виши- вальниць. Особисте завзяття майстрині сприяло незвично стрімкому росту майстерні: перше опану- вання золотого орнаментального гапту, а з початку 2000 року — лицевого. У майстерні працювало 7 Черниця Маріоніла (Саламатова, 1980 р. н.) пройшла коротке стажування навчання в майстерні Іконописної школи Московської Духовної Академії (Москва), постійно консультувалася зі спеціалістами та реставра- торами Москви та Санкт-Петербурга. Після її переїзду в 2005 р. у Росію (Сергіїв Посад Московської обл.) в роботі чернігівської майстерні помітився певний спад: кілька учениць продовжують виконувати ручні гапти з власного бажання, у вільний час. 5—9 майстринь, а навчання відбувалося в процесі роботи. Духовним опікуном та замовником майстер- ні був настоятель Свято-Успенської Києво- Печерської Лаври архієпископ Павло (Лебідь). Тісна співпраця черниць з Іконописною школою МДА, а саме застосування у шитві прорисів її ви- пускників 8, сприяли швидкому професійному зрос- танню майстринь, високому розвитку лицевого шит- ва загалом. У творах помітний вплив стилістики мо- нументального мистецтва, особливо фрески. Характерними рисами діяльності майстерні є: взо- рування на давньоруське літургійне шитво ХІІ— ХIV століть, використання прийомів гапту ХІІ ст.; 8 Олександр Солдатов, Анатолій Альошин та Самсон Марзоєв [16, c. 174]. Фрагмент плащаниці «Успіння Богородиці» (Єлецький мо- настир у Чернігові) Параман, 2004—2005 рр. (Маріоніла Саламатова, Єлець- кий монастир у Чернігові), лицеве шитво Ольга ОЛІЙНИК1094 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 а також обов’язкове богословське обґрунтування композиції, змісту, колориту. Легкість та прозорість кольорової гами чернігівських гаптів нагадують ак- варельні фарби. Матеріали застосовували виключ- но натуральні, також часто користувалися прийомом тонування (натуральними барвниками). До техніч- них особливостей майстерні належить застосування прийомів шитва домонгольського періоду — «у про- кол», коли шитво залишається тонким, не виступає над поверхнею тканини і дуже нагадує давнє. Цю техніку сестри намагалися повторити у най- помітнішому творі майстерні — плащаниці «Успін- ня Пресвятої Богородиці» (2001—2004) [29], виконаної для Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври 9. За відзивом російської дослідниці Т. Хрє- біної [16, c. 174], у сучасній історії православного шитва (в тому числі Росії та Білорусії) це найбіль- ша за габаритами робота (2,5 х 2 м). Гаптований твір має усталену іконографію, автор прорисів — Самсон Марзоєв. Композиція середника органічно вписана в прямо- кутний простір. Силуети Спасителя, Богородиці та апостолів монументальні, дещо витягнуті. Гаптована 9 Зараз знаходиться у Свято-Троїцькому храмі Іонійсько- го чоловічого монастиря у Києві поряд з гробом Препо- добного Іони Київського. композиція стилістично близька до фрескового зо- браження. Цьому сприяє проста пласка техніка гап- ту. Всі лики, руки, одежа та стафажні елементи за- шиті в одному напрямі — т. зв. прямоличним шит- вом. Лики вишиті одним кольором основного тону. Розчленуванню площин сприяє добре промальова- ний рисунок. Це особливо помітно у вписаних у кай- му фігурах ангелів. Всі шістнадцять представників небесного воїнства мають подібний рисунок, але кож- ному з них притаманні особливі елементи. Лаконізм круглих клейм в кутах кайми сприяє виразному сприй- няттю плащаниці, не перевантажує її дрібницями. В шитві присутні невеликі деталі, вигаптовані з ювелір- ною точністю, наприклад посудина для благовонній. Орнаментальні композиції виконані без перенесення малюнку на тканину — на відчуття (як і в давньо- руському шитві), що додає твору щирості. Загалом у роботі відчувається легкість виконан- ня гапту. Нитяний настил пластичний, а тканина за- лишається тонкою. Незважаючи на окремі закиди російських колег [42], що гаптування сучасними по- ліестровими нитками мало нагадує домонгольське шитво зі справжніми золотими нитками (їх в цей час просто не дістати), твір не втрачає своїх високих ху- дожніх та духовних якостей. Оскільки з 2005 р. черниця Маріоніла (Салама- това) переїхала в Росію, де продовжує творчу діяль- ність на Відділенні лицевого шитва Іконописної Школи МДА (Сергіїв Посад, Москва), відзначи- мо ряд її робіт, виконаних у Єлецькому монастирі: митра (1996), пелена «Святий преподобний Іоан Рильський» (1998), катапетасма (2003— 2004 рр.) 10, закладка для Євангелія з монограмою Костянтина (2005), параман (2004—2005) [28]. Всі вони вигаптувані за власними рисунками і виріз- няються оригінальною творчою манерою. Загалом гапту майстрині передують ґрунтовні підготовчі ро- боти, тому творам властива усвідомленість і проду- маність у вирішенні художніх завдань. Кожна на- ступна робота майстрині передбачає використання рідкісних давніх джерел вишивального мистецтва у створенні нових творів. Перебуваючи в Росії черниця Маріоніла у співпра- ці з декількома московськими майстринями виконала за власним рисунком Господню плащаницю (2005— 10 Вишита у співучасті з Наталією Чирковою (Сергіїв По- сад, Москва). Фрагмент напрестольної Господньої плащаниці, 2005 р. (Свято-Троїцький Іонійський монастир у Києві), лице- ве шитво 1095Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 2007 рр.) для Свято-Троїцького храму Іонійського чо- ловічого монастиря у Києві. За композиційними та технічними прийомами вона нагадує Успенську пла- щаницю, проте відмінна за стилістикою. Камерного звучання твору надають менші розміри (120 х 157 см) та застосування чорного тла, яке добре збалансовує м’які контрасти теплих вохристих, зелених барв з бі- рюзовими та смарагдовими відтінками. У 2004—2005 рр. розпочала роботу вишиваль- на майстерня при Свято-Троїцькому Іонійському монастирі (УПЦ МП) [19]. Сприяла цьому тери- торіальна близькість відомої на той час майстерні церковного гапту у Чернігівському Єлецькому мо- настирі. Перші майстрині навчалися у черниці Ма- ріоніли основ та технік лицевого шитва. За благо- словення настоятеля Іонійського монастиря 11 краща учениця Олена Вороніна (Чернігів) разом з черни- цями організувала в обителі майстерню і гурток гап- ту, в який запрошували й мирян. Всі твори у май- стерні благословляв настоятель, а ескізи створюва- лися власними силами під наглядом співробітників монастирської іконописної майстерні. Появі композицій передує складна дослідниць- ка робота, глибоке розуміння сюжету, що за слова- ми О. Вороніної, неможливе без молитви, посту та послуху 12. Шитво майстрині відзначається висо- кою художньою культурою (як у загальній концеп- ції, так і в деталях), монументальністю та бездо- ганною технікою гапту — із застосуванням склад- них давніх прийомів. З 2011 р. в майстерні монастиря під керівництвом Олени Петрової [21] в техніці лицевого гапту працює три вишивальниці, твори яких відзначаються високим професіоналізмом та мистецькими якостями. Для руч- ного гапту майстрині використовують золотистий і сріблистий люрекс, а також фарбований натуральни- ми барвниками шовк. Рисунки для основних творів майстерні виконує досвідчений іконописець — Олек- сандр Рудой (іконописна майстерня ОДС). В асортименті майстерні унікальні зразки лицево- го та орнаментального гапту: покрівці («Богороди- ця Знамення» і «Христос Пантократор») [36], Господня плащаниця (2005) [37], сюжетні опліч- чя риз, закладки до Євангелія, парамани та інше. 11 Єпископ Обухівський Іона (Черепанов). 12 З інтерв’ю О. Вороніної кореспонденту офіційного порталу «Православ’я в Україні» Олександру Андрущенку [19]. Найпомітнішим є твір «Покров на мощі Преподо- бного Іони» (2011 р.) [35], виконаний в техніці ли- цевого гапту протягом трьох років трьома майстри- нями. Вузьку видовжену композицію на блакитній шовковій тканині творить постать святого у архіє- рейському золотистому облаченні та вгорі над нею — «Спас Нерукотворний». Освячення та по- кладання покрову на раку з мощами набуло значно- го розголосу у православних виданнях та додали по- пулярності вшануванню святого у Свято-Троїцькому Іонійському соборі обителі. Більшість світських та монастирських майстерень з виготовлення церковних тканин та облачення мають промисловий характер: серійне виробництво, вико- нанням замовлень, орієнтація на комерційний попит. Це дозволяє поповнювати конкретний храм вироба- ми в гармонійному кольоровому вирішенні, однаковій композиційній манері та техніці оздоблення. Водно- час догоджання естетичним запитам замовника, які Покрівець «Богородиця Знамення», 2005 р. (Свято-Тро- їцький Іонійський монастир у Києві), лицеве шитво Фрагмент плащаниці Св. Іони Київського, 2011 р. (Свято- Троїцький Іонійський монастир у Києві), лицеве шитво Ольга ОЛІЙНИК1096 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 не зовсім відповідають традиціям церковного шиття (надмірний декоративізм, привнесення нових матері- алів та комп’ютерного друку), створює передумови для поступової появи в ньому світських рис. Монастирські та виробничі майстерні машинної вишивки — це підприємства, що виготовляють цер- ковний текстиль, вишитий на професійному облад- нанні з програмним управлінням. Процес виконання вишивки в таких закладах кардинально відрізняєть- ся від традиційного послуху церковних майстринь, які гаптують вручну. Спочатку художник розробляє ес- кіз, сканує його. З допомогою спеціальної комп’ютерної програми переводить в рисунок з намальованими стіб- ками. Особливо трудомістким і копітким вважається вишивання фігурних образів. Часто виконують де- кілька варіантів кольорового вирішення одного рисун- ку. Готовий комп’ютерний файл переносять у виши- вальну машину і технологічний процес, у залежності від площі та складності декору, займає від кількох го- дин до кількох днів. Як на кожному виробництві ху- дожники змушені підпорядковуватися вимогам серій- ного випуску, можливостям вишивальної техніки та матеріальної бази. Професійні вишивальниці працю- ють на японських та корейських вишивальних авто- матах з програмним забезпеченням. Займаються по- шиттям облачень та виробництвом десятків наймену- вань елементів для аплікації. Особливістю сучасних майстерень машинної ви- шивки є домінування декору над зображенням, коли орнаментальне шитво пригнічує лицеве (фігуральне, нерідко схематичне, без належної побожної шано- бливості). Лицеве шитво часто заступає аплікація, живописні та літографічні вставки. Сучасне церков- не шитво «грішить» геометризацією форм, спроще- ними композиціями розквітлих хрестів, відкритим часто контрастним колоритом, застосовуванням орна- менту для заповнення площини. В орнаментальному шитві помітне поєднання мотивів світської та народ- ної вишивки, улюблений мотив — виноградна лоза. В цілому для декору літургійних тканин характерне перенасичення деталями. У виробах майстерень під патронатом МП домінує золотошиття, надмірна кіль- кість оздоб (бісеру, леліток, штучних перлів, стразів, кольорового скла, позументної фурнітури). Загалом, необмежене тиражування продукції позбавляє її ори- гінальності, унікальності та художньої вартості. До виробничих майстерень належить передусім швейний цех Художньо-промислового підприємства при Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (УПЦ МП) — беззаперечний монополіст галузі в Україні ще з радянських часів. Створений як дублер відомих російських виробництв православної цер- ковної утвари («Софріно» 13 та інші), він до певної міри наслідує їхні художні ідеї та традиції. З 1994 р. це сучасне текстильно-швейне підприємство під на- звою «Православний текстиль» [40] працює в Ки- ївській Митрополії (УПЦ МП). Склад-магазин знаходиться на території Києво-Печерської Лаври. В асортименті підприємства священичі облачення та різноманітні церковні тканинні вироби для облашту- вання храму — плащаниці, покрівці, скатертини, об- лачення престолу, хоругви і катапетасми, оздоблені 13 Швейний цех Художньо-промислового підприємства Російської Православної Церкви «Софріно» організова- ний в 1988 р. у Софріно (Московської обл., Росія). Покров «Св. Мч. Валерій», 2006—2007 рр. (авт. Фіщук О., Київ), лицеве шитво 1097Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 візерунками машинної вишивки. В штаті підприєм- ства дизайнери та конструктори одягу, майстри на вишивальних автоматах. За художньо-стилістичними ознаками продукція тяжіє до орнаментального церковного шитва ХVIII— ХІХ ст. та народної вишивки. Домінує використан- ня рослинних мотивів, улюбленими серед яких є ви- ноградна лоза, типові для центрально-українського регіону стилізовані квітучі галузки. Не рідко в деко- рі облачень трапляється натуралістичне трактування флори, урбаністичні зображення. В колориті доміну- ють золотисті відтінки (імітація золотого гапту) та відкриті контрастні поєднання. Матеріали тут засто- совують натуральні та синтетичні, в технічному пла- ні переважає машинна вишивка об’ємною гладдю по підкладу (нитяному, мотузковому) металізованими (метаніт, люрекс) та шовковими (віскоза, лавсан) нитками. Як ексклюзивні вироби компанією пропо- нуються ручний гапт канителлю, інкрустація намис- тинами та кольоровим камінням (митри, ікони, пла- щаниці). Для великих тиражів митр і плащаниць ви- користовуються живописні та літографічні деталі. «Православний текстиль» задовольняє потреби передусім православних храмів, і не тільки в Украї- ні: шиють на Афон, в Єрусалим і США. Підпри- ємство постійно оновлює асортимент і широко про- понує богослужбові вироби іншим клієнтам, в тому числі й парафіям УГКЦ (враховуючи особливості т.зв. грецького крою). Для швейної майстерні Фролівського Свято- Вознесенського жіночого монастиря (УПЦ МП), відомого у давнину осередку церковного гапту 14, харак- терне поєднання ручної роботи з машинною. Це най- краще демонструє основна їхня продукція — ієрейські та архієрейські митри. У декорі митр помітні інспірації з аналогічної російської продукції (Софріно). Різноманітність орнаментальних форм, стилісти- ки та використовуваних матеріалів (оксамиту, пар- чі, канителі, шнурів, шовку, метаніту, стразів, пер- лів, кольорового каміння), здається, не має меж. За- повнення розчленованого на сегменти головного убору складним та витіюватим орнаментом, що гар- монійно або не гармонійно підкреслює форму, поєд- нання гапту з живописними вставками та ювелірни- 14 Фролівський Свято-Вознесенський жіночий монастир у Києві у ХVIII ст. був найбільшим центром церковного шитва [5, c. 32—34]. ми хрестами в купі не завжди творять цільність ху- дожнього образу цього дорогоцінного убору. У рослинному декорі переважають мотиви світського та народного декоративного мистецтва: виноградна лоза, пшеничні колоски, квіти, листя, розквітлі хрес- ти. Черниці також виконують митри з вигаптувани- ми зображенням серафимів, вписаних у три сегмен- ти. У деяких зразках помітне надмірне використан- ня дрібних елементів орнаменту та намистин. Ручне орнаментальне та фігуративне шитво в Україні найкраще представляє Художньо-вироб- ниче підприємство «Золоте шитво» (Кірово- град) [41], яке більше п’ятнадцяти років (з 1998 р.) спеціалізується на виготовленні золотому гапті (зо- лотою та срібною канителлю): церковних облачень, митр, сакральних покровів, обрядових тканин, пла- щаниць, хоругв, ікон та іншої вишиваної продукції). Лицева митра, 2009 (дипломна робота Фіщук О. з Києва, випускниці майстерні лицевого шитва МДА), лицеве шитво Митра (ПП «Православний текстиль», Київ), ручний ор- наментальний гапт («по карті») Ольга ОЛІЙНИК1098 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Всі вироби, як зазначає виробник, «… виготовля- ються вручну за відновленими технологіями шитва давніх майстрів Київської Русі з використанням тіль- ки натурального каміння: гранатів, аметистів, топа- зів, перлів, оніксів, бірюзи...». Підприємство прикладає значні зусилля для по- дальшого відродження та збереження цього давньо- го гапту, піклується про професійну освіту своїх учнів, майбутній штат достойних майстрів. У най- ближчому часі, із завершенням будівлі комбінату під- приємство планує зібрати колектив майстрів різних художніх спеціальностей — «художників, гапту- вальниць, різьбярів, ювелірів, здатних своїм диво- вижним золотим рукоділлям відродити та зберегти красу і велич України на віки» [42]. Оригінальні та неповторні твори «Золотого шит- ва» завоювали прихильність не тільки у вітчизняних клієнтів, а й далеко за кордоном. Майстерня приймає активну участь у промислових та художніх виставках (більше 30), разом з іншими єпархіями УПЦ МП щорічно представляє Україну на Всецерковній Пра- вославній виставці «Православна Русь» в Москві. При знайомстві з асортиментом підприємства, а це — архієрейські та ієрейські облачення, митри, свя- щенні покрови, плащаниці, хоругви, обрядовий тек- стиль, ікони, картини, сувеніри тощо, кидається в очі намагання заповнити золотим орнаментальним гаптом якомога більше фонової тканини (в облаченнях вона якби імітує ткані візерунки). В стилістиці орнаменту відчутні інспірації українського шитва XVIII— XIX ст. та еклектизм, а у сюжетних зображеннях — натуралістичне та живописне трактування ликів, фігур та флори. У вигаптуваних іконах та картинах спосте- рігаємо різнобарв’я та не канонічність іконографії. В техніці оздоблення богослужбових виробів до- мінує ручний золотий гапт — «в прикріп» по кар- тону та настилу. Лицеві клейма виконані ручним або машинним способом: позитивно, що зовсім відсутні живописні та літографічні вставки. Рясно декорова- не священиче облачення справляє враження цар- ського одягу, що в цілому затьмарює їхнє призна- чення та сакральну суть, відволікає від Літургії. Золотошвейні майстерні Свято-Нікольського жіночого монастиря УПЦ МП (с. Нікольське, Донецька обл.) були створені невдовзі після його за- снування у 2001 р., поряд з швейною, іконописною, столярною, різьби по дереву та іншими — за благо- словення схиархімандрита Зосима 15. Настоятель сам збирав старовинні гаптовані золотом твори (в тому числі плащаниці) і відчував потребу у гаптарській майстерні для їхньої реставрації. Черниці та жінки- мирянки, які були здібні до рукоділля і хотіли своєю працею прислужитися церкві, організували майстер- ню з виготовлення та реставрації літургійних тканин. Досвіду майстрині набиралися, розпочинаючи з рес- таврації та копіювання знищених церковних творів. Особливо часто доводилося поновлювати плащани- ці кінця XVIII—XІX ст.: дописували лики (в іко- нописній майстерні), переносити золотий гапт на нову тканину, зміцнювати стібки. Перш ніж розпочати повноцінну роботу майстер- ні, черниці навчалися гапту в Оптіно 16 (Росія), досі постійно контактують та рівняються в творчості на російські навчальні центри (Сергіїв Посад, Оптіно), де вдосконалюються, переймають досвід [20]. На 15 З інтерв’ю черниці Свято-Нікольського жіночого монас- тиря сестри Іуліанії, яка очолює майстерню, кореспон- денту порталу «Православие в Украине» [38]. 16 Успенсько-Оптинська пустинь в Санкт-Петербурзі. Облачення архієрейське (ПП «Золоте шитво», Кірово- град); ручний гапт; канітель, інкрустація камінням 1099Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 початках роботу провадили різними доступними (часто не відповідними матеріалами), що суттєво знижувало на естетичні та технічні якості гапту. Зго- дом, з покращенням економічного становища в кра- їні, з’явився асортимент потрібних у даній літургій- ній галузі текстильних матеріалів і у монастирських приміщеннях налагодили власне виробництво свя- щеничого облачення, митр, покровів, плащаниць, ікон, сувенірів тощо. Серед використовуваних мате- ріалів домінують металізовані нитки типу люрекс (Франція) і золочені (Росія). У творах використо- вують як ручні техніки гапту (одностороння гладь) так і машинні. Великі роботи — священичі облачен- ня і плащаниці, виконуються у машинному цеху, де майже весь процес гапту — механізований. Фігурні композиції (опріччя, хрести, покрови, плащаниці) подібно сучасним російським осеред- кам, наслідують давньоруське літургійне шитво, по- значене стилістикою візантійського іконопису: пло- щинне вирішення основних форм, пласкі стібки, щільне заповнення кольорових ділянок, контурне опрацювання. В гаптованих іконах та плащаницях застосовують оздоблення декоративним шнуром (що імітує об’ємний золотий гапт «по карті» у при- кріп), склярусом, штучними перлами, бісером, стра- зами, кольоровим склом, мінералами, бляшками тощо. Плащаниці наслідуються традиції літургій- ного шитва ХІХ ст.: використання живописних ли- ків, орнаментики класицизму, неовізантизму. У ши- тих бісером іконах помітні виразні російські впли- ви. Серед оплічних композицій поширені «Воскресіння Господнє», «Старозавітна Трійця», «Спас Нерукотворний», «Богородиця Знамення», «Покрова», хрестові композиції типу «єрусалим- ський хрест». Серед найпоширеніших виробів ні- кольських гаптувальниць — закладки в Євангеліє, митри, орнаментальні композиції для хоругв. У близьких планах виготовлення гаптованих покровів та похідних іконостасів. У 1991 р. у Кременецькому Свято-Богояв- ленському жіночому монастирі (УПЦ МП) ста- раннями ігумені Херувими (Бенещук) відновлена ризниця та золотошвейна майстерня [39]. На мо- мент дослідження обмежимося тільки констатацією цього факту, оскільки продукцію монастиря не вда- лося оглянути, рівно ж як оцінити її художні якості. Припускаємо, що мова йде передусім про промис- лове виробництво церковних тканин на вишиваль- них машинах з програмним управлінням. Найкраща майстерня машинної вишивки в захід- ному регіоні України — Майстерня з пошиття цер- ковного одягу «Риза» (2004 р., Львів) [23] займа- ється пошиттям священичих облачень, різного роду покровів, митр, плащаниць, а також десятків найме- нувань елементів для аплікації. Основними замов- никами виступають парафіяльні громади УГКЦ та УАПЦ, також готова продукція збувається через мережу магазинів «Церковні тканини». Майстерня обладнана сучасною вишивальною комп’ютерною технікою, що дозволяє швидко вико- нувати гаптований декор, а також легко його тира- жувати. На можливостях сучасної машинної вишив- ки базується асортимент художнього підприєм- ства — священичі облачення (архієрейські, ієрей ські, дияконські) «грецького» та «російського» крою, ряс- Плащаниця (ПП «Риза», Львів), машинна і ручна вишивка Оплічний хрест (ПП «Риза», Львів), ручний гапт канителлю Ольга ОЛІЙНИК1100 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 но оздоблені орнаментальним декором різного сти- лістично не виразного спрямування. Орнаментальні композиції облачень творять квіт- кові мотиви (поєднані в галузки, букети, гірлянди), різноманітні «розквітлі» хрести, рідше трапляються фігурні зображення (серафими). У виборі рослин- них мотивів дизайнери часто орієнтуються на зраз- ки української народної вишивки (Поділля, цен- тральна частина України). У цьому зв’язку, не зо- всім доречно виглядає на виробі церковного призначення декор з червоних квітів, широко поши- рений у вишивці сучасних жіночих блуз. Лицеве шитво представлене у вигляді кількох округлих клейм для опліччя ієрейського фелону, які тиражуються на вишивальних автоматах. Кращими художніми якос- тями відзначаються рукотворні хрести-нашивки, ви- гаптовані золотистою канителлю та доповнені ко- льоровими камінцями. Численні хрестові компози- ції інтерпретують кращі зразки українського церковного гапту XIХ — початку ХХ століття. У облаченнях «Ризи» декоративна функція домі- нує над доцільністю та в окремих випадках — ка- нонічністю. При вирішенні священичого ансамблю та компонуванні декору помітною є праця професій- них дизайнерів одягу, проте людей світських і не гли- боко знайомих з каноном та традиційними принци- пами церковного шитва. Орнаментальні композиції естетично завершують краї, рукави та подоли, про- те своєю пишністю обтяжують виріб церковного при- значення, заважають виявленню сакральної та зна- кової ідеї. Так, у окремих архієрейських ансамблях сакральні знаки (хрести) на суцільно орнаментова- них омофорі чи палиці губляться, а отже втрачають своє священне значення. Основні ієрархічні відзна- ки єпископа видаються декоративним доповненням ансамблю, що є не допустимим по суті. У Львові є ще ряд церковних ательє, де викону- ються тільки швейні роботи з виготовлення обла- чень, і використовують готові машинні гапти- аплікації (хрести) та фурнітуру, наприклад, май- стерні Львівської архієпархії УГКЦ [43] та Львівської Православної Богословської Академії УПЦ КП (Львів) [22]. Зазначені в нашому дослідженні майстерні та май- стрині працюють близько десяти років, а декотрі ще більше. Вони накопитили певний досвід роботи в га- лузі церковного шиття, який ляже в основу подаль- шого розвитку цього виду мистецтва. Складність до- слідження церковного шиття полягає у важко доступ- ності творів, які не призначені для експонування, а є освячені й використовуються за їхнім призначенням у богослужінні. З більшістю зазначених пам’яток та їхніх авторів вдалося ознайомитися з опосередкова- них джерел та інтернетджерел. Наша розвідка не претендує на вичерпність, пере- дусім це спроба подати огляд сучасного українського церковного шитва, що має давні корені, а сьогодні від- роджується з повного занепаду. На зламі століть са- модіяльні аматори, фахівці текстилю та гапту вивча- ють та наслідують пам’ятки давньоруського шитва та періоду найвищого його розвитку у добу бароко. Отри- маний досвід знайшов вияв у новітніх формах, які є продовженням давніх традицій та частиною сучасно- го образотворчого та декоративного мистецтва. Створені сьогодні зразки церковного шитва по- єднують в собі традиційну форму, духовний зміст, композицію зі сучасними рисами: нові іконографіч- ні сюжети, розмаїття застосовуваних матеріалів та технік, стилістичні експерименти, пошук оригіналь- них художніх форм. Внесення новітнього у худож- ню мову церковного шитва вимагає критичної уваги та терпіння, щоб вписати його у традиційно створе- ний, а нині відновлений образ Церкви. Ручна копітка праця в сучасному церковному шит- ві визнається дуже дорогою та непродуктивною. Як помічаємо, в даній галузі йде широке впровадження машинної й комп’ютерної вишивки. Окремі майстер- ні, намагаючись вижити економічно, купують виши- вальні автомати. Цей процес в час нанотехнологій закономірний і не має нічого спільного зі справжнім мистецтвом, так як займається імітацією, там де цьо- го робити не можна. Доволі часто такі майстерні ви- кривляють традиції церковного шитва, наприклад, при виконанні ликів використовують не два світло- тіньові тони одного кольору (усталений принцип дав- нього лицевого гапту), а декілька — до двадцяти. Подібне живописне трактування виконують у тех- ніці ручної гладі, замість складних різнонаправлених стібків («у розкол» чи по-формі). Сучасні синтетичні матеріали, безсумнівно, по- гіршують вигляд творів, навіть якщо гапт викона- ний бездоганно. Зміна властивостей штучних ма- теріалів та їхнє співіснування (фізичне, хімічне) протягом часу не передбачувані. Використання в 1101Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 одній роботі дорогих та дешевих матеріалів призво- дить до того, що благородні (золота канитель чи каміння) виглядають дешево. Скло, намистини, пластик та метанін не додадуть вишуканості навіть найтоншому технічному виконанню. Погоджуємо- ся з думкою російської дослідниці Тетяни Хребі- ної [15, c. 293], що усвідомлення дорогоцінності церковного шитва великою мірою здатне вплинути на його подальший розвиток як мистецької галузі. У цьому зв’язку виникає потреба інформувати представників духовенства та потенційних добро- чинців про ці специфічні особливості церковних творів. Правильна оцінка вартості затрачених ма- теріальних засобів для виготовлення конкретного гаптованого церковного предмета кардинально ві- добразиться на його якості, не тільки художній, але й богослужбовій (духовній). 1. Берладина К. Матеріали з історії українського обра- зотворчого гаптування: короткий нарис зміни стиліс- тичних форм та технічних засобів з середини XVII до ХХ ст. / К. Берладіна // Наукові записки науково- дослідчої кафедри історії української культури. — Харків, 1927. — Вип. 6. — С. 389—411. 2. Берладина К. Матеріали з історії українського обра- зотворчого гаптування: композиційні схеми та іконо- графічні форми українських фелоней від середини XVII до XIX ст. / К. Берладіна // Мистецтвознав- ство. — Харків, 1929. — Вип. 2. — С. 67—104. 3. Гриднева Ю.Г. Образы Влахернской Богоматери в иконографии покровцов: византийская традиция и ев- харистическое осмысление образа / Ю.Г. Гриднева // Покров. — СПб., 2007. — Вып. 3. — С. 32—42. 4. Гріднєва Ю.Г. Еволюція візантійської традиції в іко- нографії літургійного шитва пізнього середньовіччя : дис... канд. мистецтвознавства: 17.00.05 / Гріднєва Юлія Геннадіївна. — Х., 2008. — 211 с. 5. Кара-Васильєва Т. Літургійне шитво України XVII— XVIII ст. / Тетяна Кара-Васильєва. — Львів : Свіча- до, 1996. — 230 с. : іл. 6. Лихачёва Л.Д. Древнерусское шитье XV — начала XVIII века в собрании Государственного Русского му- зея: Каталог выставки / авт.-сост. Лихачёва Н.А. — Ленинград, 1980. — 135 с. 7. Марионилла ин. (Саламатова). Шитый воротничок домонгольского периода из Чернигова и технические особенности его исполнения / Марионила ин. (Сала- матова) // Середньовiчнi старожитностi Пiвденної Русi-України : матеріали III Мiжнар. студен. наук. ар- хеолог. конф., Чернігів, 2004 р. — Чернігів, 2004. — С. 71—75. 8. Маясова Н.А. Древнерусское шитье / Н.А. Маясо- ва. — М., 1971. — 156 с. 9. Новицька М.О. Гаптування Київської Русі / М.О. Новицька //Археологія. — 1965. — XVІІІ. — С. 24—26. 10. Новицька М.О. Давньоруське гаптування з фігурним зображенням / М.О. Новицька // Археологія. — 1970. — XXIV. — С. 88—98. 11. Новицька М.О. Датовані єпитрахилі Лаврського му- зею 1640—1743 / М.О. Новицька // Український музей. — К., 1927. — Т. 1. — 30 с. 12. Печенюк Т. До питання впровадження теми «Са- кральні тканини християнського храму» в учбову про- граму Львівської академії мистецтв / Таміла Пече- нюк // Сакральне мистецтво Бойківщини. Другі на- укові читання пам’яті Михайла Драгана. — Дрого- бич : Відродження, 1997. — С. 47—50. 13. Свирин А.Е. Древнерусское шитье / А.Е. Свирин. — М., 1963. — 152 с. 14. Фищук О.В. Домонгольские швы / О.В. Фищук // Покров. — СПб., 2007. — Вып. 3. — С. 68—70. 15. Хребина Т.В. Драгоценность в церковном шитье / Т.В. Хребина // Известия Российского государ- ственного педагогического университета им. А.И. Гер- цена. — СПб., 2007. — № 18 (44). — Октябрь. — С. 289—293. 16. Хребина Т.В. Церковное шитье: традиции и современ- ность : дис. …канд. искусствоведения : 17.00.04 / Хре- бина Татьяна Викторовна. — СПб., 2007. — 275 с. 17. Шелюто Е.М. Образовательные программы на отде- лении церковного художественного шитья / Е.М. Ше- люто // Покров. — СПб., 2005. — Вып. 1. — С. 17—18. 18. Шелюто Е.М. Памятник украинского лицевого ши- тья XVII в. / Е.М. Шелюто // Покров. — СПб.., 2007. — Вып. 3. — С. 60—63. 19. Андрущенко А. Киев: Свято-Троицкий Ионинский монастырь возрождает древние золотошвейные тра- диции / А. Андрущенко // Православие в Украи- не. — Режим доступу: http://arhiv.orthodoxy.org.ua/ ru/node/133 20. Золотых дел мастерицы. — Режим доступу: http:// dkr.com.ua/index.php?new=7645 21. Коминко Ю. Вышивать хочешь? / Ю. Коминко // Православие в Украине. — Режим доступу: http://2010. ortho d oxy.org.ua/node/77891 22. Львівська православна богословська академія: Митро- полит Львівський і Сокальський Димитрій у ЛПБА. — Режим доступу: http://lpba.org.ua/mytropolyt-lvivskij- i-sokalskyj-dymytrij-u-lpba/ 23. Майстерня з пошиття церковного одягу «Риза». — Режим доступу: http://www.ryza.com.ua/ 24. Мастерская лицевого шитья Иконописной школы МДА\|Альбом работ Мастерской лицевого шитья Иконописной школы МДА \| 141 фото — Режим до- ступу: http://vk.com/club18664097?z=photo-1866 4097_174109960%2Falbum-18664097_1127 85481%2Frev Ольга ОЛІЙНИК1102 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 25. Мастерская лицевого шитья Иконописной школы МДА\|Альбом работ Мастерской лицевого шитья Ико но писной школы МДА \| 141 фото — Режим до- ступу: http://vk.com/club18664097?z=photo-18664 097_171014708%2Fbf3360c17c2669084c 26. Мастерская лицевого шитья Иконописной школы МДА\|Альбом работ Мастерской лицевого шитья Ико нописной школы МДА \| 141 фото. — Режим до- ступу: http://vk.com/club18664097?z=photo-18664 097_170965454%2F25a260c6500006780b 27. Мастерская церковного шитья «Покров»: конференции: Литургический лицевой комплект и закладка для Еван- гелии, Михеева Н.А. Трёхизбенка (Луганская обл.). — Режим доступу: http://www.pokrovdor.ru/ images/photos/ big/v2006icon08.jpg 28. Мастерская церковного шитья «Покров»: конферен- ции: Параман ин. Марионила Саламатова (2005, Сергиев Пасад). — Режим доступу: http://www. pokrovdor.ru/images/photos/big/v2007icon06.jpg 29. Мастерская церковного шитья «Покров»: конференции: Пелена «Успение Богородицы». 2000—2004 гг., Елец- кий Свято-Успенский монастырь (Чернигов). — Режим доступу: http://vk.com/photo-51561269_30 0118456 30. Мастерская церковного шитья «Покров»: конферен- ции: Пробники Гриднёва Юлия (Харьков). — Режим доступу http://www.pokrovdor.ru/images/photos/big/ v2006icon06.jpg 31. Мастерская церковного шитья «Покров»: конферен- ции: Сакос ОДС. — Режим доступу: http://www. pokrovdor.ru/images/photos/big/v2006icon12.jpg 32. Ольга Фищук \| ВКонтакте \| 8 фотографий — Режим доступу: http://vk.com/id34702744 33. Покров 2006\| 30 фотографий \| ВКонтакте. — Режим доступу: http://vk.com/photo-51561269_300214845 34. Покров 2006\| 30 фотографий \| ВКонтакте. — Режим доступу: http://vk.com/photo-51561269_300214777 Покров 2006\| 30 фотографий \| ВКонтакте. — Режим доступу: http://vk.com/photo-51561269_300214969 35. Православие в Украине: 2 марта 2011 г. В вышивальной мастерской Ионинского монастыря завершена работа над Покровом на мощи Преподобного Ионы. — Ре- жим доступу: http://orthodox.kiev.ua/ru/news/2011- 03-03/609.html 36. Православие в Украине: Галерея. — Режим доступу: http://orthodox.kiev.ua/sites/default/files/img_news_ gallery/x_952b99a9.jpg 37. Православие в Украине: Галерея. — Режим доступу: http://orthodox.kiev.ua/sites/default/files/img_news_ gallery/x_f93a7ac7.jpg 38. Православие в Украине: Золотошвейные мастерские в Никольском (Донбасс). — Режим доступу: http:// ortodox.donbass.com/news/201204/nik.htm ) 39. Православие в Украине: Свято-Богоявленський Кре- менецький жіночий монастир (УПЦ МП). — Режим доступу: http://arhiv.orthodoxy.org.ua/ru/krasa_pravo- slav_ya/2006/01/18/223.html 40. Православный текстиль. — Режим доступу: http:// upctextil.com.ua/ 41. Художественно-производственное предприятие «Золотое шитье». — Режим доступу: http://zolotoe-shitvo.kr.ua 42. Чернова Н. Возрождённое искусство (Электронная версия ежемесячного православного издания) / На- талья Чернова // Календарь. — 2006. — № 2 (фев- раль). — С. 5. — Режим доступу: http://korolev.msk. ru/books/919/kalendar2006_02/H03-T.htm 43. Швейна майстерня Львівської архієпархії УГКЦ. — Режим доступу: http://kramnycia.org.ua Olha Oliynyk ON UKRAINIAN TEMPLE FABRICS OF LATE XX AND EARLY XXI cc.: EDUCATION AND WORKSHOPS This research-work has been an attempt to present an unfold review of Ukrainian temple fabrics – a kind of art with ancient roots and current revival. During late XX and early XXI cc. the self-taught amateurs as well as professional designers of textile and embroidery have studied and kept traditions of old Ukrainian sewing. Schools and workshops mentioned in this research-work possess certain experience that shall become a ground for further development of church artistry. Keywords: embroidery, ornamental sewing, workshop, clerical garment, machine embroidery. Ольга Олийнык УКРАИНСКИЕ ЦЕРКОВНЫЕ ТКАНИ КОНЦА ХХ — НАЧАЛА ХХІ вв.: ОБРАЗОВАНИЕ И МАСТЕРСКИЕ Исследовательская работа — попытка представить развер- нутый обзор украинского церковного шитья конца ХХ — начала ХХІ вв., которое имеет древние корни, а в настоящее время переживает возрождение. Сегодня аматоры-самоучки, профессионалы текстиля и вышивки изучают и следуют тра- дициям древнего украинского шитья. Отмеченные в данном исследовании школы и мастерские имеют определённый опыт работы в отрасли церковного шитья, который послужит осно- вой дальнейшего развития этого вида церковного искусства. Ключевые слова: вышивка, лицевое шитье, мастерская, облачение, машинная вышивка.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-95026
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1028-5091
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-25T20:53:23Z
publishDate	2013
publisher	Інститут народознавства НАН України
record_format	dspace
spelling	Олійник, О. 2016-02-13T12:32:48Z 2016-02-13T12:32:48Z 2013 Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні / О. Олійник // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1087-1102. — Бібліогр.: 43 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95026 Наша розвідка — спроба подати розгорнутий огляд українського церковного шитва кінця ХХ — початку ХХІ ст., що має давні корені, а в означений період переживає відродження. На зламі століть самодіяльні аматори, фахівці текстилю та гапту вивчають і наслідують традиції давнього українського шитва. Зазначені в дослідженні школи та майстерні здобули певний досвід роботи в галузі церковного шиття, який ляже в основу подальшого розвитку цього виду церковного мистецтва. This research-work has been an attempt to present an unfold review of Ukrainian temple fabrics – a kind of art with ancient roots and current revival. During late XX and early XXI cc. the self-taught amateurs as well as professional designers of textile and embroidery have studied and kept traditions of old Ukrainian sewing. Schools and workshops mentioned in this research-work possess certain experience that shall become a ground for further development of church artistry. Исследовательская работа — попытка представить развернутый обзор украинского церковного шитья конца ХХ — начала ХХІ вв., которое имеет древние корни, а в настоящее время переживает возрождение. Сегодня аматоры-самоучки, профессионалы текстиля и вышивки изучают и следуют традициям древнего украинского шитья. Отмеченные в данном исследовании школы и мастерские имеют определённый опыт работы в отрасли церковного шитья, который послужит основой дальнейшего развития этого вида церковного искусства. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні On Ukrainian temple fabrics of late XX and early XXI cc.: education and workshops Украинские церковные ткани конца ХХ — начала ХХІ вв.: образование и мастерские Article published earlier
spellingShingle	Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні Олійник, О. Статті
title	Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні
title_alt	On Ukrainian temple fabrics of late XX and early XXI cc.: education and workshops Украинские церковные ткани конца ХХ — начала ХХІ вв.: образование и мастерские
title_full	Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні
title_fullStr	Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні
title_full_unstemmed	Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні
title_short	Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні
title_sort	українські церковні тканини кінця хх — початку ххі ст.: освіта та майстерні
topic	Статті
topic_facet	Статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95026
work_keys_str_mv	AT olíiniko ukraínsʹkícerkovnítkaninikíncâhhpočatkuhhístosvítatamaisterní AT olíiniko onukrainiantemplefabricsoflatexxandearlyxxicceducationandworkshops AT olíiniko ukrainskiecerkovnyetkanikoncahhnačalahhívvobrazovanieimasterskie

Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні

Institution

Ähnliche Einträge