Народнорелігійні уявлення про Божу волю і провидіння в українських пареміях
У статті розглядаються народні приказки і прислів’я, що виражають життєві принципи, настанови, переконання, пов’язані з релігійними поняттями Божої волі і провидіння. Розкриваючи смислове наповнення низки народних паремій, автор робить спробу прослідкувати релігійне світовідчуття в національно...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95029 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Народнорелігійні уявлення про Божу волю і провидіння в українських пареміях / І. Тарасюк // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 951-968. — Бібліогр.: 45 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-95029 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Тарасюк, І. 2016-02-13T12:39:42Z 2016-02-13T12:39:42Z 2013 Народнорелігійні уявлення про Божу волю і провидіння в українських пареміях / І. Тарасюк // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 951-968. — Бібліогр.: 45 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95029 У статті розглядаються народні приказки і прислів’я, що виражають життєві принципи, настанови, переконання, пов’язані з релігійними поняттями Божої волі і провидіння. Розкриваючи смислове наповнення низки народних паремій, автор робить спробу прослідкувати релігійне світовідчуття в національному характері мислення українців. The article has presented some popular proverbs and sayings expressing life principles, admonitions, and beliefs as for concepts of God’s will and providence. By exposure of semantic meaning in a number of popular paremies, the author has aimed to trace religious worldview in Ukrainians’ national character of thinking. В статье рассматриваются народные пословицы и поговорки, которые выражают жизненные принципы, установки и убеждения, связанные с религиозными понятиями Божьей воли и провидения. Раскрывая смысловое наполнение ряда народных паремий, автор пытается проследить религиозное мироощущение в национальном характере мышления украинцев. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Народнорелігійні уявлення про Божу волю і провидіння в українських пареміях Popular religious notions on God’s will and providence in Ukrainian paremies Народнорелигиозные представления о Божьей воле и провидении в украинских паремиях Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Народнорелігійні уявлення про Божу волю і провидіння в українських пареміях |
| spellingShingle |
Народнорелігійні уявлення про Божу волю і провидіння в українських пареміях Тарасюк, І. Статті |
| title_short |
Народнорелігійні уявлення про Божу волю і провидіння в українських пареміях |
| title_full |
Народнорелігійні уявлення про Божу волю і провидіння в українських пареміях |
| title_fullStr |
Народнорелігійні уявлення про Божу волю і провидіння в українських пареміях |
| title_full_unstemmed |
Народнорелігійні уявлення про Божу волю і провидіння в українських пареміях |
| title_sort |
народнорелігійні уявлення про божу волю і провидіння в українських пареміях |
| author |
Тарасюк, І. |
| author_facet |
Тарасюк, І. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народознавчі зошити |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Popular religious notions on God’s will and providence in Ukrainian paremies Народнорелигиозные представления о Божьей воле и провидении в украинских паремиях |
| description |
У статті розглядаються народні приказки і прислів’я, що
виражають життєві принципи, настанови, переконання,
пов’язані з релігійними поняттями Божої волі і провидіння.
Розкриваючи смислове наповнення низки народних паремій, автор робить спробу прослідкувати релігійне світовідчуття в національному характері мислення українців.
The article has presented some popular proverbs and sayings
expressing life principles, admonitions, and beliefs as for concepts
of God’s will and providence. By exposure of semantic
meaning in a number of popular paremies, the author has
aimed to trace religious worldview in Ukrainians’ national
character of thinking.
В статье рассматриваются народные пословицы и поговорки, которые выражают жизненные принципы, установки и
убеждения, связанные с религиозными понятиями Божьей
воли и провидения. Раскрывая смысловое наполнение ряда
народных паремий, автор пытается проследить религиозное мироощущение в национальном характере мышления
украинцев.
|
| issn |
1028-5091 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95029 |
| citation_txt |
Народнорелігійні уявлення про Божу волю і провидіння в українських пареміях / І. Тарасюк // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 951-968. — Бібліогр.: 45 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT tarasûkí narodnorelígíiníuâvlennâprobožuvolûíprovidínnâvukraínsʹkihparemíâh AT tarasûkí popularreligiousnotionsongodswillandprovidenceinukrainianparemies AT tarasûkí narodnoreligioznyepredstavleniâobožʹeivoleiprovideniivukrainskihparemiâh |
| first_indexed |
2025-11-25T22:52:43Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:52:43Z |
| _version_ |
1850575362669412352 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
Статті Для сучасної української наукової думки акту-
альним є дослідження особливостей тисячоліт-
ньої християнської традиції, зокрема, народного
християнства. Упродовж тривалого часу, особливо в
другій половині ХХ століття, до найменш досліджу-
ваних в українській науці (як і слов’янській загалом)
належали народнорелігійні уявлення.
Прийняття християнства дало поштовх для сут-
тєвих змін у житті та способі думання наших пред-
ків. Нове віровчення глибоко проникло у свідомість
простих людей, послужило могутнім культуровиз-
начальним джерелом для їх світорозуміння, воно
«принесло мислення про Бога на місце роздумів про
Всесвіт» [22, с. 45]. Поняття Бога стало першоос-
новою ідеального світу окремої людської душі і всьо-
го народу. З елементів «старого натуралістичного
культу і християнського обряду та легенди» утвори-
лась нова народна релігія.
Процес християнізації народного життя відобра-
зився у фольклорі, докладний аналіз якого, опис тво-
рів «на теми релігійно-моральні» здійснив М. Гру-
шевський у четвертому томі «Історії української лі-
тератури». Поширення синкретизму християнських
та язичницьких поглядів спричинило виникнення но-
вої системи народних релігійних уявлень, творінням
якої стали не лише християнізовані зразки давніх
творів усної народної словесності, а й новоутворені
«галузі оброблених християнських тем» [8, с. 112].
За твердженням Д. Степовика, якщо у фольклорі й
побуті щось і лишилося від язичницьких вірувань,
то воно «зазнало докорінних змін у дусі євангель-
ських правд» [36, с. 38].
Усна традиція — достатньо гнучка та відкрита
система, що не лише ввібрала в себе «чужі» нові еле-
менти християнської культури, а й зуміла їх напо-
внити новим звучанням, увела їх у свій дискурс, ство-
рила сприятливі умови для їх дальшого тисячоліт-
нього існування [14, с. 65]. М. Пачовський,
розмірковуючи про вплив християнства на усну сло-
весність українців, зауважував, що «людова словес-
ність, приймивши культурну одіж, збагатилась в
змісті та нині становить обширну область богатого
релігійного епосу» [28, с. 385].
Яскравим репрезентантом процесу адаптації хрис-
тиянства в національній культурі стала, зокрема,
українська приказкова проза як важлива складова
культурної спадщини народу, що увібрала в себе ду-
ховний досвід минулих поколінь. Вона становить со-
бою живий невичерпний розумовий капітал, в яко-© І. ТАРАСЮК, 2013
Ірина ТАРАСЮК
НАРОДНОРЕЛІГІЙНІ УЯВЛЕННЯ
ПРО БОЖУ ВОЛЮ І ПРОВИДІННЯ
В УКРАЇНСЬКИХ ПАРЕМІЯХ
У статті розглядаються народні приказки і прислів’я, що
виражають життєві принципи, настанови, переконання,
пов’язані з релігійними поняттями Божої волі і провидіння.
Розкриваючи смислове наповнення низки народних паре-
мій, автор робить спробу прослідкувати релігійне світовід-
чуття в національному характері мислення українців.
Ключові слова: приповідки, паремії, приказки, прислів’я,
Божа воля, провидіння, народна побожність, народний сві-
тогляд, спосіб мислення, релігійна свідомість, народні уяв-
лення, мислеформа, народна мудрість, християнське вчення.
Ірина ТАРАСЮК952
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
му мудрість особи набуває значення вікової [31,
с. 141]. В. Даль у передмові до збірки зібраних ним
приказок і прислів’їв писав про них як про зведення
народної досвідної премудрості і «суемудрия»; це
«стогони і зітхання, плач і ридання, радість і весе-
лість, горе і потіха в особах, це цвіт народного розу-
му, це житейська народна правда» [30, с. 7].
До вивчення усно-розмовної народної сфери за-
кликав І. Франко у своїй праці «Вишукане крас-
номовство», звертаючи увагу дослідників на «ті
зерна культурної історії та народної психології, що
котяться день у день у тих сірих безконечних се-
лянських розмовах». Учений наголошував на по-
требі вникнути якнайглибше в душу народу і пере-
дати його «духове і моральне обличчя», вказував
на те, що народна белетристика містить, окрім
культурно-історичних даних, дуже часто «ще щось
інше, з деякого погляду далеко цінніше — харак-
теристики живих людей, їх пригоді настроїв, їх сві-
тогляду й етики» [42, с. 10—12].
У народномовленнєвій сфері в усі часи знаходило
свій вияв, зокрема, й релігійне чуття народу, його
власне християнська свідомість, властива українцям
вже майже два тисячоліття. Ця релігійна свідомість
живе в нас і впливає на формування життєвих уста-
новок, ідеалів, цінностей, моралі, деякою мірою ви-
значає наші вчинки і діяльність. Адже у світі психі-
ки, як і в фізичному світі, «нічого безслідно не зни-
кає, а тільки відходить у підсвідомість, в потенцію,
і час від часу проявляється» [12, с. 13]. За словами
С. Ярмуся, людина живе повним життям тільки тоді,
коли вона одухотворяється, тобто живе й керується
«не тільки мотивами тіла й емоцій, але й мотивами
духа», тим, що ми й називаємо духовністю. А вона
розвиває й підносить «так нашу гідність, як і нашу
богоподібну людськість» [45, с. 209].
Метою цієї розвідки описати та проаналізувати
народну інтерпретацію релігійного поняття Божої
волі і розуміння Божого провидіння, використову-
ючи для цього пласт паремій, джерелом виникнення
яких є релігійна сфера буття як основа світоглядних
уявлень народу. У цьому викладі розглянемо народ-
ні приказки і прислів’я, що виражають пов’язані з
релігійним світовідчуттям життєві принципи, наста-
нови, переконання, ту, за висловом Т. Іванчіча, «ду-
ховну душу», яка дає людині «смисл і силу нести свій
хрест у житті» [11, с. 38]. На основі аналізу припо-
відкового матеріалу спробуємо охарактеризувати той
духовний вимір людини, в якому вона зустрічається
з благодаттю, зі спрямованою на неї Божою при-
хильністю, і в якому виявляється «проста, щира й
безпосередня» релігійність українців, їх «глибоке й
незломне» релігійне почуття [6, с. 42].
Народне розуміння
релігійного поняття Божої волі
Загальнохристиянська догматика визначає найваж-
ливішим завданням людини, суттю християнсько-
го життя — пізнати і зрозуміти Божу волю, їй від-
критися, її прийняти та здійснити. За словами
о. Ю. Катрія, «ціллю нашого життя є сповнити
Божу волю і так заслужити собі на вічне життя у
небі» [13, с. 88].
Поняття Божої волі, сформоване на основі хрис-
тиянських гуманістичних традицій, є одним із цен-
тральних понять й у релігійносвітоглядній структурі
народу. Всі ми на Божі воли, — каже народна му-
дрість, що значить «всі залежимо від Бога, що Бог
захоче, може зробити з нами» [3, т. 10, с. 100]. Час-
то чуємо слова: Всі ми в Божих руках; Все в Бо-
жих руках. У такій життєвій настанові, бажанні й
намаганні бути «живим, послушним, але розумним
знаряддям у Божих руках», «всеціло належати Бо-
гові» і не ставити Йому опору полягає, за християн-
ським віровченням, суть і глибина справжньої свя-
тості [19, с. 144].
Відомий письменник, педагог й етнограф другої
половини ХІХ століття Є. Згарський, праця якого
«Народна філософія» належить до перших розвідок,
автори яких, оперуючи паремійним матеріалом, ви-
світлювали ті чи інші сторони народно-побутової
культури українців, констатував, що найбільшим до-
бром для людини є пізнавати і жити за законом Бо-
жим, у чому й полягає воля Господа щодо людини.
«Що Божая воля, то и Божій законъ; такъ нѣтъ въ
Бозѣ якого нибудь беззакония. Его свята воля
святымъ Его закономъ. Въ томъ соединенью волѣ
й закона найвысше добро въ Бозѣ. Далъ Богъ
человѣкови розумъ, дабы спознавалъ найвысше до-
бро: его волю, законъ его святый. Усе Боже, толь-
ко грѣхи наши […] Найбольше добро для человѣка,
якъ живе поволѣ и закону Божому» [24, с. 31].
Бути віруючим — це бути переконаним, що наше
життя — то не випадок, не щасливий збіг обставин,
953Народнорелігійні уявлення про Божу волю і провидіння в українських пареміях
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
але вияв Божої волі, Його доброти і любові, це та-
кож бути упевненим у внутрішній цілеспрямованос-
ті всього живого, всього існуючого. Відповідно до
народного світогляду, Бог є тим, від кого все зале-
жить, і без волі якого нічого не може відбутися. Таке
переконання закарбовано у зафіксованому М. Но-
мисом як приповідка загальновідомому вислові Без
Божої волі й волос з голови не спаде або Волос з го-
лови не спаде (як того схоче Бог) [39, № 27]. Його
джерелом є уривок з Євангелія: «Чи не два горобці
продаються за гріш? А на землю із них ні один не
впаде без волі Отця вашого. А вам і волосся все на
голові пораховано. Отож, не лякайтесь, бо вартніші
ви за багатьох горобців» (Мт. 10:29—31). Є. Згар-
ський у своїй розвідці, висвітлюючи питання, «що
въ тихихъ загородахъ та хуторахъ своихъ» думає
про Бога і релігію «нашъ простый, не письменный
народъ», у коментарі до приказки Безъ Божой волѣ
и волосъ зъ головы не спаде зазначив: «Тому то и
вся премудрость, що человѣкъ у всему завысимый
отъ Бога» [24, с. 6].
Адекватне пояснення цієї приповідки вдалося
почути під час польових розслідів: «На все у цьо-
му світі є воля Божа, — пояснював один із наших
інформаторів з м. Перемишляни Львівської облас-
ті. — Як би ми не були впевнені у своїх силах, у
тому, що можемо зробити все, що завгодно, варто
лише забажати і докласти зусиль — ми глибоко по-
миляємось. Бог слідкує за кожним нашим рухом,
кожним помислом і бажанням, і якщо Він буде вва-
жати потрібним для нас щось, то так воно і станеть-
ся по Його волі. І ніяке страхування на випадок чо-
гось, жодні перестороги і обереги не допоможуть —
якщо Отець запланував для нас саме таку долю, то
вона нас не омине» 1.
За допомогою паремій прослідковуємо релігійне
світовідчуття в національному характері мислення.
Так поняття Божої волі фігурує у стереотипних мис-
леформах, що характеризують принципову особу,
готову на все у відстоюванні своїх прав. Най ся діє
Божа воля, я не подарую — говорить чоловік, що
«обстоює при своїм праві» [3, т. 23, с. 2]. Припо-
відка Воля Божа, а суд царів — це не лише «ви-
слов резиґнації», мовляв: чоловік мусить «підляга-
1 Домашній архів автора. Тарасюк І.П. Християнська мо-
раль у традиційній культурі українців: Польові матеріа-
ли, зібрані у 2008 р. — Арк. 51.
ти Божій волі й царському судови». Це також і вер-
бальний вияв незламності у переконаннях людини,
якій «закидають зле діло», а вона запевняє про свою
невинність [3, т. 10, с. 100].
Приказку На все Божа волі І. Франко пояснює:
«Так потішають себе в часах великих нещасть, по-
шести, повені, мовляв, від Бога залежить, чи жити
нам, чи гинути, чоловік тут нічого не змінить» [3,
т. 10, с. 100]. Цей коментар свідчить про глибоке
проникненняу народну свідомість християнських за-
сад життя, як-от: «Залиш на Господа твою турботу
і Він тебе підтримає» (Пс. 55:23). Про психологіч-
ну вартість такого способу мислення говорить пре-
подобний Силуан у своїх повчаннях: «Велике бла-
го — віддатися Божій волі, — пише він. — В душі
тоді немає іншої думки, є тільки Господь. Людина
чистим умом молиться Богу і відчуває Його любов,
хоч тілом страждає [...]. Душа, яка віддалася на
Божу волю, нічого не боїться: ні грози, ні розбійни-
ків. Але що б не сталося, вона каже: «Так завгодно
Богові». Якщо хворіє, то думає: «Якби ця недуга не
була мені потрібна, Господь не дав би мені її». І так
зберігається мир в душі і в тілі» [10, с. 6].
Такі мислеформи відповідають євангельській на-
станові не турбуватися надміру, журливо, життям
нашим (Мт. 6:25). Зрештою, той, хто покладає на
Господа свою турботу, не залишає місця на страх чи
журбу у своїй душі, зберігає душевне здоров’я, жи-
вучи теперішнім: у кожен момент намагається чини-
ти так, щоб забракло сил і часу на те, що вже мину-
ло, і на те, що в майбутньому прийде. Яскравою ілю-
страцією подібної життєвої настанови може
послужити коротка оповідь про стареньку жінку, яка
в Альпах щодня виходила на високу гору, щоб діс-
татися на другий бік до невеликого містечка. Щора-
зу вона мала на плечах важкий клунок, у якому не-
сла дещо на продаж. Але жінка завжди була приві-
тна й усміхнена, ніколи не нарікала. Один турист,
що спостерігав за нею, спитав її про причину того
спокійного настрою. А вона йому каже: «Я маю ко-
ротку молитву, що мені помагає усе переносити».
«Що це за молитва?», — питає він. «Думаю на Гос-
пода, — відповідає вона, — як Він ніс свій хрест на
Голготу, і все собі кажу: Хай буде так, як Бог хоче.
Чи гарна погода, чи дощ: хай діється воля Божа!
І так завжди і в усім: хай діється воля Божа! І це
є таємниця мого спокою і радости!» [13, с. 87]. У
Ірина ТАРАСЮК954
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
такому постійному повторюванні Богові «Нехай буде
воля Твоя», за твердженням о. Т. Дайчера, полягає
суть християнства [9, с. 87].
Аналізовані мислеформи, що виражають згоду з
Божою волею у всьому, як-от: А що ж робить! На
те воля Божа. — Будь воля Божа! [39, № 2434], —
це, кажучи словами о. Ю. Катрія, «наставлення душі
одиноко розумне, второпне і корисне для нас» [13,
с. 89]. Адже найважливіші події у нашому житті від-
буваються саме тоді, коли ми обираємо шлях згоди з
Божою волею [9, с. 87]. Народні паремії є вербаль-
ним свідченням такого досвіду покірного сприйман-
ня того, що відбувається у житті з Божої волі, яка
ґрунтується на безкінечній мудрості.Оперуючи па-
ремійним матеріалом з об'ємної збірки М. Номиса з
метою відтворення картини цінностей українського
народу, його кодексу понять про Бога, Є. Згарський
пише, зокрема, про зв’язок Божої волі з Його му-
дрістю і цілями, які людський розум не здатний осяг-
нути. Дослідник зауважує, що «розумъ человѣка
ніякъ не въ силѣ достигчи Божой волѣ, бо Ктожъ
въ свѣтѣ знае, що Богъ гадае? Даже тогды, якъ
человѣкови щось не поего захотѣньямъ кажется, свя-
та Божа воля: А намъ Бога не учити, якъ хлѣбъ ро-
дити; Богъ знае, що робитъ. Слабый розумъ
человѣка, не може достеречи Божихъ цѣлей: Богъ
все дае, якъ самъ знае» [24, с. 6]. Божа воля і Його
премудрість нероздільні. «Мудрость и воля Єго суть
двоє и єдно, як душа и мысль еи, поломінь и
огонь», — писав М. Шашкевич [43, с. 62].
Вислови народної побожності виявляють таку фор-
му релігійної свідомості, в якій Бог є суб’єктом, яко-
му дозволено щодня впливати на непередбачувані об-
ставини життя людей. Приповідку Най сі діє Божа
волі… що Бог судив І. Франко коментує як «вислов
резиґнації», мовляв, я тому не запобіжу, того не від-
верну [3, т. 23, с. 2]. У російській мові близьким до
неї за змістом є, за визначенням В. Даля, «прислів-
ний вираз» («пословичныя речи, изречения») Твори
Бог волю свою. Учений зазначає, що це не приказка
і не прислів’я, бо не має в собі ніякої притчі, іноска-
зання, хоч чіткої межі тут нема [30, с. 8].
Слід принагідно зауважити, що в народній релі-
гійній свідомості побутує різне, неоднозначне розу-
міння, трактування третього прохання Господньої
Молитви «Нехай буде воля Твоя». Існують погля-
ди, у яких виявляється схильність приписувати Бо-
жій волі чи Божій карі всі катастрофи та нещастя,
які в житті на людину спадають. На то Божа волі
була, — значить, Бог хотів, що так сталося, поті-
шають себе по якімсь нещастю [3, т. 10, с. 100]. Про-
ти Божої волі, мовляв, і так нічого не вдієш, отож
нічого іншого не залишається, як терпіти і все терп-
ляче зносити. Такий психо-поведінковий стереотип
українців яскраво відображають майстри художньо-
го слова. «Нам треба коритися, дочко, — читаємо
у творі Б. Лепкого, — бо так, видно, сам Господь
хоче. Такого нам пана післав, що перед ним тільки
корися» [16, с. 75].
Якщо такий особистий погляд на світ є виявом
глибокої віри і внутрішнього переконання, то він за-
слуговує на повагу.Розум, освітлений вірою, за будь-
яких обставин шукає опори в Господі. Здай сі на Гос-
пода милосердного — значить: спустися на Його
волю, май у ньому своє довір’я [3, т. 16, с. 435]. Гос-
поди, твоя воля! — вигук «резиґнації чоловіка,
який у даній ситуації не може нічого порадити, чує
себе безсильним, мовляв, нехай діється, що Бог
дасть» [3, т. 16, с. 433]. Так йому Бог дав [39,
№ 4655]. Таке розуміння Божої волі передбачає,
що існують тільки дві можливості: або Господь хоче
несприятливих обставин, труднощів «із причини,
якої загалом не мусимо розуміти, або принаймні їх
допускає» [2, с. 117]. Коли людина не може дошу-
катися причини тяжкого нещастя, то дає пояснення,
пов’язане з традиційними народними уявленнями про
Божу справедливість: За якийсь тьижкий гріх мене
Пан Біг покарав; То якийсь допуст Божий на мене!
З Божого допусту таке на мене впало [3, т. 16,
с. 459; т. 23, с. 31; т. 10, с. 100].
У кого є повна згода з Божою волею, в того й буде
готовність прийняти Боже рішення за своє. Так при-
казка Сон мара, Бог віра — це осторога, щоб не ві-
рити сонним маренням, а покладатися на Божу волю
[3, т. 27, с. 147]. По великій утраті кажуть: А що ж
зробить! На те воля Божа [39, № 2434]; Так Бог
хотів, Так мені Бог судив, а в часи граду, сухоліт-
тя — Бог на нас дивиться [39, № 13647].
Фразеологічний вислів Най сі діє Божа волі! ін-
коли служить не лише народнорозмовним означен-
ням невідворотності чогось, неможливості змінити
хід подій, а й окриком розпуки і безпорадности, коли
чоловік у якійсь тяжкій пригоді вичерпав усі спосо-
би рятунку і опускає руки [3, т. 16, с. 256]. Така мис-
955Народнорелігійні уявлення про Божу волю і провидіння в українських пареміях
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
леформа може приховувати спрощений погляд на світ
як наслідок незнання і лінивства. Він звільняє лю-
дину від осмислення і власного зусилля шукати са-
мій відповіді та розв’язки життєвих проблем. Це вте-
ча перед відповідальністю, відмова робити все, що в
наших силах, аби оминути нещастя, запобігти їм, не
допустити. Помилкове складання нашої вини на Бога
за всі нещастя, хвороби, катастрофи містить небез-
пеку викликати фаталізм, відчуття приреченості, па-
сивність [19, с. 146]. Образною характеристикою
стану пасивності, безвідповідальності є паремія На
Божу волю го лишив… пустив, тобто «лишив без
догляду, пустив самопас, наприклад, скотину, хво-
рого чоловіка» [3, т. 10, с. 100].
Вербальні прояви релігійного почуття містять ще
одну народну інтерпретацію церковного вчення, за
яким «все у світі відбувається з Божої волі, але не
все за Його бажанням» і «багато подій не милі Бо-
гові» [1, с. 57]. Коли, в розумінні людини, Бог не
діє так, як вона собі уявляє, коли вона зазнає яко-
гось нещастя, як непередбачена хвороба або перед-
часна смерть близької особи, що з людською логікою
і розумом важко погодити, тоді така людина може
зневіритись. Як дасть Бог пеню, то не стрихує
(пеня — «біда», з латинського poena; стрихувати —
«насипавши збіжжя в міру, згорнути чуб»). Таке об-
разне означення великої біди, що сталася з волі Бога,
І. Франко записав з уст жінки, яка почула про смерть
своєї знайомої, що залишила семеро дітей [3, т. 24,
с. 509]. Це своєрідне звинувачення Бога в жорсто-
кості і несправедливості. Як може, мовляв, всезна-
ючий, добрий і всемогутній Бог щось таке дозволи-
ти? Така настанова, за твердженням о. І. Лужець-
кого, є виявом «браку віри і недовір’я до Бога як
нашого Отця» і характеризує «помилкове уявлення
про Бога як сторожа, наглядача і керівника людських
вчинків» [19, с. 147]. В українській приказковій
творчості закарбувалось розуміння Божої щедрос-
ті: Кому Бог дасть, то й на плечі завдасть. Цей
вислів побутує також в іронічному значенні: Бог
«щедрий на біду, на нещастя, яких дає чоловікови
нераз понад його силу» [3, т. 10, с. 80].
У стані розпачу люди кажуть: Хай діється воля
Божа; Так судила Божа воля, щоб да вила нас не-
доля; Гірке життє, гірка доля — що ж робити!
Божа воля! [39, № 2443]; Чи ж то така Божа
воля, що нещасна моя доля? Якщо ж віра є опо-
рою людини, тоді вона знає, що «немає причин впа-
дати у знеохочення стосовно несприятливих обста-
вин» і знаходить в собі «нові, Божі сили для діяль-
ности» [2, с. 118]. Згідно з народною філософією,
Біг коли дасть, то ще й завдасть: коли чи добро,
чи лихо випаде на долю людини, то водночас обста-
вини допоможуть їй пережити це, використати або
перетерпіти [3, т. 10, с. 65].
Для національного характеру мислення типовим
є переконання, що люди зазнають добра і втрат з
Божої волі, яка більшою мірою щедра на лихо, ніж
на щастя: Коли Бог дає, то й дзюрами пхає, а як
забирає, то й двері відчиняє: прибуток приходить
повільно, а коли починається нещастя, то вже йде
на всі заставки; Як Бог вділяє, то і вікном пхає, а
як відбирає, то й дверей не запирає: доробитися до-
бра тяжко, але втратити легко; Як Пан Біг дає, то
й скалубинами пхає, а як відбирає, то й двері не
замикає: добро приходить помалу, з трудом, а лихо
відразу; Як Бог дає шпару, вікно отвирає; як за-
бирає, дверей не запирає; Де Бог дават, і на ска-
борщи пхат, а як одберат, ани двері не запират
[3, т. 10, с. 80, 90, 91; т. 28, с. 388, 389].
У приповідковому матеріалі можемо знайти й пев-
не іронічне народне трактування схильності спира-
тися на систему людських розрахунків, і гуморис-
тичне ставлення до того, що можна назвати «глупо-
тою невіри», яка обмежує розмір Божої дії. Людині
легше погодитися із втратою того, що для неї має
меншу цінність: Здохла кобила, воля Божа була;
впав батько з гори, — лихо го бери! Це жартівли-
ве протиставлення: кобила не здохла без Божої волі,
а батько знайшов смерть там, де не повинен був її
шукати [3, т. 28, с. 459]. У вислові З Божої волі
продав штани, купив солі Божа воля значить «убо-
жество, допущене Богом на чоловіка». Що то Божа
волє: раз ударив, а два знаки! — жартівливо ка-
жуть про побитого [3, т. 10, с. 100, 101]. Приповід-
ки аналізованої тематичної групи, як бачимо, є но-
сіями української сміхової культури, у них можемо
простежити різні відтінки народного гумору.
Паремійне поняття Божого проводу
У важких обставинах, коли матеріальні блага пере-
стають бути для нас опорою, виникає враження по-
вної втрати панування над своєю життєвою ситуа-
цією. У період втрат нас, як правило, переслідують
Ірина ТАРАСЮК956
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
думки про майбутнє. Людина, яка підкорилася волі
Божій, з довір’ям звертається у майбутнє, знаючи,
що ним керує Провидіння Боже (або Промисел
Божий), під яким розуміємо діяльність Божу, яка
«скеровує весь хід подій у Богом створеному сві-
ті» [1, с. 224]. Народний світогляд, відповідно до
християнського віровчення, Боже керування світом
трактує як вічний план, за яким усі події (минулі,
сучасні і майбутні) здійснюються: У Бога все го-
тово [39, № 21].
Відповідно до пареміографічної картини світу, лю-
дина бачить над собою абсолютне у вищому бутті,
тобто Бога-Вседержителя. За словами Є. Згарсько-
го, «перша мысль, якою человѣкъ отрожуется меж-
ду всѣми иншими сотворенями, есть мысль о Бозѣ.
Богъ, религия, обычайность становлятъ истоту
человѣка» [24, с. 5]. Про Нього говорять: Є пан
над панами; Всі ми під Богом; Всі ми під одним
Богом ходимо; Кождий під Богом ходит [3, т. 24,
с. 387; т. 28, с. 389, 387; т. 10, с. 80]; Без Бога світ
не стоїть, без царя земля не правиться [39,
№ 8075]. Народ відчуває таємницю буття Бога у
світі і в самій людині, знаючи про те, що «Ним ми
живемо, рухаємося і існуємо» (Діян. 17:27).
Перед нами постає образ народної душі, що все
найкраще пов’язує з Богом, все до нього відносить
і, зрештою, на цих відношеннях основує свої
обов’язки щодо Творця, щодо ближніх своїх і щодо
себе самої. То все від Бога! — так, зазвичай, закін-
чують розмову про різні пригоди в житті. Народ
стверджує: Бог найстарший, тобто Бог у всьому
перший [3, т. 10, с. 87, 69].
Хоч Бог своєю суттю залишається незбагненним
для людини, вона все ж пізнає Його через віру, якої
її навчає церква, а також через роздуми про наслід-
ки божественних дій і виявів. За словами І. Фран-
ка, у записаній ним також приказці Бог всьо в ру-
ках тримає виражено «загальну церковну віру, що
Бог-Вседержитель». Погляд на Бога як поняття
всесвітнього порядку відбився й у паремії Всім Бог
рідит [3, т. 28, с. 388; т. 27, с. 55].
Бог творить, опікує і підтримує створене, висту-
пає гарантом його цілісності й незнищуваності. Гос-
подь усім токма — значить, що Він погодить, по-
єднає всіх, не скривдить нікого. Він кермує усім, дає
усьому порядок: Господь усьому корма [3, т. 16,
с. 435]. Від Нього залежить доля кожної людини.
Всі ми в Божих руках. «Так потішають чоловіка в
горю, — коментує приказку І. Франко, — значить:
що тобі трапилося, може трапитися кождому з нас»
[3, т. 10, с. 100]. Таким вимальовується паремійний
образ Бога як творця, промислителя і вседержителя
світу. Народнорелігійна віра є, як бачимо, не есте-
тичним почуттям, а своєрідним «покірним поклоном
розуму і серця перед величчю Божою» [4, с. 74].
Людський розум лише незначною мірою може
охопити Божі досконалості. Філософи стверджу-
ють, що Бог є трансцендентний, поза людським до-
свідом. Пересічні люди теж погоджуються з тим, що
Бог для них не зрозумілий, зрештою, так само, як і
життя та смерть. «У противенстві до людини, тої ма-
ленької і незначної істоти, — говорить М. Любачів-
ський, — стоїть безмежний, сам від себе відвічно іс-
нуючий Бог, який силою своєї волі, в часі почав тво-
рити, приводити у світ дійсний все з нічого» [20,
с. 37]. Тому разом із псалмоспівцем можемо тільки
подивляти Його, і цей подив допомагає нам зрозу-
міти щось про нього: «Як великі діла Твої, Господи,
Ти сотворив все в мудрості» (Пс. 103:24). У нашо-
му побутовому мовленні, художній та публіцистич-
ній літературі нерідко вживаним є варіант цього во-
кативного біблійного вислову — Дивні діла Твої,
Господи! «Рефлекція взята з Біблії (мабуть із Псал-
тирі) — коментує І. Франко, — і ввійшла в уста че-
рез дяків на означенє якоїсь несподіваної, злої або
доброї події» [3, т. 16, с. 556]. Це певний погляд на
життя під кутом вічності, своєрідна молитва просла-
ви Бога, яка твориться, коли людському розумові
відкривається щось, що досі було недоступним. Так,
наприклад, британський дослідник природи І. Нью-
тон «часами допізна вночі сидів над мікроскопом.
Він так захоплювався видимою природою, що деко-
ли забуваючи, що він не сам один у кімнаті, складав
руки до молитви і кликав: «Великий Ти, Боже, і див-
ні Твої діла» [13, с. 51]. Наші сучасники і співвіт-
чизники подивляють не елементарні частинки при-
роди, а суспільне життя: «Дивні діла Твої, Госпо-
ди!» —сказав би апостол, якби міг поглянути на
панораму світу у кінці XX століття. Але вони за-
вжди були дивні!» [37, с. 3]. Цей вислів майстерно
вмонтований письменником Б. Лепким у внутрішнє
мовлення персонажа, щоб якомога виразніше пере-
дати палітру його почуттів і думок: «Здавалося їй
дивним і неправдоподібним, що Мати Божа так ско-
957Народнорелігійні уявлення про Божу волю і провидіння в українських пареміях
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
ро й так жахливо втратила сина свойого єдинород-
ного, а вона, ігуменя Магдалина, бачить свого сина
Івана во славі і в доброму здоров’ї: «Дивні і незбаг-
нуті діла Твої, Господи!» [16, с. 49].
І. Франко зазначив, що вислів Дивен єси Госпо-
ди! — це «окрик на вид чогось незвичайного», про
походження якого народ склав жартівливе оповіда-
ння. «Оповідають, що раз Мойсей просив Бога, щоб
показав ся йому лицем до лиця. Господь каже: «Не
годиться тобі бачити мене лицем до лиця». Але Мой-
сей усе настає. Тоді Господь нарешті показався йому
на хвилю, а потім питає його: «А що, як я тобі ви-
дався? А Мойсей каже: «Дивен єси Господи» —
«Еге ж, — каже Господь, — але ти будеш і ще див-
нійший!». І дав йому роги на лобі» [3, т. 16, с. 435].
М. Номис у своїх «Українських приказках...» зафік-
сував такий варіант стійкого виразу, що передає ве-
личання Бога та захоплення ним: Великий Бог —
єйбогу! [39, № 6781]. Подібне до цього вокатив-
не речення знаходимо у «Псалмах» М. Шашкевича:
«Великий єсть Бог и велике имя Єго! З небес на
землю від кінця світа до кінця простирає ся воля
Єго» [43, с. 61]. А кардинал Любачівський, повер-
таючись через півстоліття на рідну землю, мовив так:
«З глибини душі й у вдячності Господеві кличу: Ве-
ликий Ти, Господи, і чудні діла твої...» [35, с. 2].
Бог пустив Всесвіт в рух, але не залишив його, не
стоїть осторонь від світу, як простий спостерігач того,
що Він створив. Його присутність і сила пронизують
все Його творіння. Той, хто планує майбутнє в кате-
горіях релігійної віри, бере до уваги діяльність Бога-
Отця і не сумнівається в тому, що Він сам піклувати-
меться завтра про людей так, як робив це вчора і сьо-
годні. У традиційному народному світогляді Бог завжди
був і є єдиною правдивою опорою: Що Бог дасть, те
й буде!; Що було, то бачили, що буде, побачимо, —
а буде те, що Бог дасть [39, № 2435, 4287]; Буде,
що Бог дасть — значить, люди цього не знають і не
мають на це ніякого впливу [3, т. 10, с. 131]; Як Бог
дасть, так буде — «чоловік укладає собі всяко, але
здобуток звичайно не залежить від його волі» [3, т. 10,
с. 90].Зміст приповідки Што Бог дасть, то буде, а
від зла і вином не викупитися І. Франко окреслив
саме як «народну віру в залежність людського життя
від Божої волі» [3, т. 28, с. 538].
До тих «крилатих слів» в українській мові, які ви-
ражають «здорову, розумну, побожну психіку»
о. Т. Олійник зараховує саме стійкий народний ви-
слів Що Бог дасть — «вияв повного довір’я, на-
дії», що означає «віру в Боже Провидіння, що буде,
як буде, так і буде — тобто дуже добре. А коли хтось
у такій добрій вірі, він щасливий…» [25, с. 286].
Покладання на Божий провід закарбоване також у
приповідках Дасть Бог світ, дасть і совіт; Дасть
Бог день — дасть і пожиток [39, № 5318, 79].
Народне уповання на Боже Провидіння співзвуч-
не євангельському закликові тримати власні думки
якнайдалі від майбутнього (Мт. 6:34). Ніхто не
може знати, що з ким буде: Ніхто з Богом на раді
не був [3, т. 27, с. 2]; Я не Пан Біг, наперед не знаю
[3, т. 28, с. 388]; Ніхто з Богом контракту не
брав [39, № 36]; Хто ж в світі знає, що Біг га-
дає! [40, т. 2, с. 50]; Божих сил не можна вгадати
(Людині не дано знати, як Бог править світом [40,
т. 2, с. 48]. Наведені вище вислови співзвучні з укла-
деним в уста Бога пророком Ісаєю: «Думки Мої —
не ваші думки, і дороги ваші — не Мої дороги… Бо
так, як небеса вищі від землі, так думки Мої вищі
від думок ваших» (Іс. 55:8—9). Тому й народ упев-
нений, що Господь ніколи не накладає обов’язків
без призначення; Біг суде не так, як люде [39,
№ 34]; Всі ми в нашого Бога дурні;Бог з дурня-
ми не говорить (Бо вони не розуміють Божої прав-
ди); Життя наше закоротке, щоб пізнати прав-
ду Божу [40, т. 2, с. 47, 49].
«Тільки одне єство стоїть над людською драмою
і розуміє її — Бог. Він знає, куди веде світ. І щоб
розуміти точку зору Бога, — пише о. К. Панас, —
треба було б бути Богом» [27, с. 100]. Саме таке пе-
реконання утвердилось у традиційній духовності
українців: Бог знає, що робить; Він знає, що по-
чинає; Нам не судити, що Богові робити; Господь
Бог старий господар (Рядити світом Бог знає до-
бре й без нас [32, т. 1, с. 21]. «Бог знає скоріш, чого
нам треба, нім ми у Нього просимо», — коментує
В. Плав’юк приказку Знає Бог із неба, що кому
треба [32, т. 1, с. 22]. У тих випадках, коли чогось
не знаємо або не можемо передбачити, у народі при-
йнято казати: Бог його знає!; А Бог його зна!; Гос-
підь його знає; Бог то святий знає, що з того буде
[39, № 7869, 7868]; Бог те знає, а не ми грішні
(Ном., № 30); Бог їх знає, що він до неї має. Зна-
харі, даючи ліки хворому, примовляють так: Коби не
зашкодило, а чи поможе, то Ти знаєш, Боже.
Ірина ТАРАСЮК958
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
Дослідження пареміографічної спадщини україн-
ців як одного зі способів релігійного самовияву нації
засвідчує, що народ в простоті серця дивиться на своє
сьогодення і не забігає думками в майбутнє, усвідом-
люючи, що воно йому не належить, а повністю пере-
буває в руках Бога. Будь-яку розмову про «найблиз-
шу будущину» обов’язково попереджали формулою
Дасть Бог діждати, мовляв, зробимо те й те, коли
дасть Бог дочекати [3, т. 23, с. 24]. Цей образний
спосіб, у який український селянин висловлював свої
думки чи запитання в oratioobliqua (непрямій мові),
дивував і захоплював І. Франка. Він, зокрема, пи-
сав, що з уст нашого селянина слова пливуть, «як ме-
дова річка, овіяні дивним чаром здорової, чистої ін-
дивідуальності» [42, с. 9]. Важко не погодитись із
І. Франком, адже усне народне мовлення свідчить
про релігійність українців як невичерпне джерело
оптимізму, надії і віри на краще, як засіб збережен-
ня рівноваги духу і психічного здоров’я.
Думки про те, що очікує людину, не породжу-
ють смутку, знеохочення і пригнічення в того, хто
не має сумнівів у батьківській любові Господа, тому
він не турбується надмірно про майбутнє, а з наді-
єю, сподіванням на добре завершення чогось каже:
Дав би то Бог!; Коли б то Бог дав! [39, с. 145].
Носіями часто вживаного в мовленні вислову Дасть
Бог є люди, які прагнуть забезпечити й оберегти
себе від усіх затій пануючого у світі зла, передаючи
своє життя й долю на волю Вседержителя. Власні
польові пошуки фіксують відповідне тлумачення на-
шими сучасниками цього загальновідомого фразе-
ологізму усно-розмовної народної сфери: «Цей ви-
слів вживають люди, які вірять у Божу допомогу,
надіються на неї, сподіваються її отримати. Вона
може стосуватися роботи, здоров’я, сімейного щас-
тя чи ще чогось іншого», — пояснює молода жінка
з міста Буська, що на Львівщині 2.
Згадуючи про свята або празник у наступному
році, а також у розмові про майбутнє, наприклад, до-
мовляючись про зустріч, в народі примовляють: Дай
Боже (в гаразді) дочекати! або Коби дав Бог до-
чекати [3, т. 10, с. 75; т. 16, с. 317]. Варто зауважи-
ти, що такі вислови народної побожності відповіда-
ють біблійним настановам про те, як повинні вира-
2 Домашній архів автора. Тарасюк І.П. Уявлення українців
про співпрацю людини із Богом у народних приповідках:
Польові матеріали, зібрані у 2009 р. — Арк. 31.
жати свої думки християни. Дозволимо собі навести
цитату зі Соборного послання апостола Якова. «А
ну тепер ви, що говорите: «Сьогодні чи взавтра ми
підем у те чи те місто, і там рік проживемо, та буде-
мо торгувати й заробляти», ви, що не відаєте, що тра-
питься взавтра, — яке ваше життя? Бо це пара, що
на хвильку з’являється, а потім зникає!.. Замість
того, щоб вам говорити: «Як схоче Господь та буде-
мо живі, то зробимо це або те» (Як. 4:13—15).
Усталений спосіб ведення розмови українцями за-
фіксовано в художній літературі, як-от у трилогії
«Волинь» У. Самчука: «То, батюшка, кебто Бог
допоміг з нужди вибитися. Хто своїй дитині во-
рог…»; «Коли б його, Бог дав, продати ту овоч, як
слід…» [33, № 6, с. 84; № 5, с. 37]. У покладан-
ні надії на Бога виявляються такі риси народного ха-
рактеру, як турбота про життя і «хліб щоденний» у
розумних межах, брак пихи, зарозумілості. Такі мис-
леформи узгоджуються з християнським принци-
пом, за яким «слід робити так, наче б усе залежало
від нас, а надіятися на Бога так, наче б усе залежа-
ло від Бога» [5, с. 32].
У народі розуміли, що результати людської пра-
ці залежать не тільки від старань самої людини. Всьо
надармо, як Бог не ласкав, — казали українці. Цю
скристалізовану у приказці народну думку розгор-
нуто в розмові з одним із наших респондентів. «Як
Бог не поблагословив тобі твого добра, то всьо на-
дарма, — стверджує він. — Ми нічого з собою не
заберем… Нераз ті діти або скажут нам дякую, або
і води не подадут за ту тяжку працю, шо ми так ста-
ралися… Як Бог не поблагословит ту нашу працю,
то всьо піде надарма. Хіба мало так було: великі гос-
подарства, великі господарі, хазяїни — то могли з
презирством дивитися на тебе, шо вони такі госпо-
дарі. Переживаємо якийсь час — всьо так зміню-
ється, багацтво зникає. Бог забирає так скоро тих
людей, шо вони навіть не можуть потішитися тим
добром, або то вже для них не має значення…» 3.
Паремійна творчість українського народу відо-
бражає погляди селян на Бога як управителя при-
родніми явищами, які нерідко зводять людську пра-
цю нанівець: Ой година, паноньку, але що ж ро-
бити, коли так Бог дав — «година» тут у зна ченні
3 Домашній архів автора. Тарасюк І.П. Уявлення українців
про співпрацю людини із Богом у народних приповідках:
Польові матеріали, зібрані у 2009 р. — Арк. 47.
959Народнорелігійні уявлення про Божу волю і провидіння в українських пареміях
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
«лиха погода» або «негода» [3, т. 28, с. 414]. Як
Бог не годит, то й вогонь не горит; Як Пан Біг
не годит, то й у печі не горит — значить: як нема
щастя, то й найкращі почини сходять ні на що [3,
т. 16, с. 372, 373].
У релігійній свідомості людини Бог як творець має
повну владу над своїм творінням, у тому числі над
силами, явищами природи: Коли Біг годить, то й
огонь горить — коли Бог дає щастя, дослівно: дає
погоду [3, т. 10, с. 80]. «Люди свої поля обробля-
ють різними добривами, багато разів сапають, ви-
ривають бур’яни і чекають гарних плодів зі своєї об-
робленої землі. Коли є неврожай, вони стають роз-
чаровані і, мабуть, не всі знають, що і Бог бере участь
у їхній праці, Він дає наказ ниві родити чи ні. Так
що просім, щоб родило», — розмірковує шістдеся-
тирічна жителька Львова над змістом приказки І на
гною не виросте, як Бог не зародить 4. Нещодавно
довелося почути у розмові двох жінок, які гомоніли
в автобусі по дорозі додому про затяжні дощі, що не
вщухали після тривалої посухи, таку приповідку: Не
просіт в Бога дощу, а просіт врожаю. Народний по-
гляд з цього приводу висловлений у безлічі паремій,
як-от: Не з солі, не з ролі, а з Божої волі; Не родит
ролі, але Божа волі — на «найліпшій ріллі в лихий
рік буває лихий урожай» [3, т. 27, с. 33]; По Божо-
му гречка родить, — кажуть, коли хтось загадує на-
перед [39, № 2608] і сподіваються: Як Господь по-
зволит, пшениці сі вродит.
Ці та низка інших загальновживаних в народному
мовленні стереотипних висловлювань, як-от: Коли
Бог не велить, то нехай не болить [39, № 8346], —
це відповідь людини на особисту волю Вседержите-
ля, що проявляється кожної миті як подія, це підпо-
рядкування актуальному діянню Божому і готовність
завжди ставити його на перше місце. «Діти ростуть
і кожне з них хай буде те, що Бог і ми хочемо, —
каже герой твору У. Самчука. — Хай вони свідомо
знайдуть свою стежку» [33, № 6, с. 55].
Різноманітні за призначенням, використовувані в
різних ситуаціях (вибачення, подяки, побажання,
благословення, прощення, привітання та інше) й емо-
ційних станах стійкі вислови з народного мовлення
відображають особливий світ, у якому Бог є актив-
4 Домашній архів автора. Тарасюк І.П. Уявлення українців
про співпрацю людини із Богом у народних приповідках:
Польові матеріали, зібрані у 2009 р. — Арк. 3.
ною, діючою силою в житті людей: Бог (Господь)
дав (дає); Бог (Господь) милував (помилував);
Бог (Господь) несе (приніс); Бог (Господь) при-
вів; Бог (Господь) прийняв [душу] до себе; Бог
(Господь) розум одібрав (відняв, забрав); Бог про-
стить; Бог розумом зобидив (обділив); Бог ро-
зум послав; Бог розуму не дав; Дасть (поможе,
пошле) Бог (Господь) милосердний; З чим Бог по-
слав; Чим (що) Бог послав (дав); Як Бог велів;
Як Бог (Господь) помилує (боронить); Як Бог
дасть; Як Бог на душу покладе (положить); Все
від Бога; Боже благослови; Хай (нехай) Бог (Гос-
подь) прощає (простить); Хай (нехай) вас
(тебе) Бог (Господь) благословить; Хай (нехай)
вас (тебе) Бог (Господь) не забуде; Бог на поміч;
Бог тобі (їй та ін.) суддя; Помагай Біг; Хай (не-
хай) Бог (Господь) помагає; Бий тебе сила Божа;
Бог (Господь) би тебе (його, її та ін.) скарав; Хай
(нехай) тебе (його, її) Бог (Господь) поб’є (по-
карає) та інше [41, с. 36—43].
Народний світогляд виявляє форму релігійної сві-
домості, в якій Бог є не предметом теологічних спеку-
ляцій, яким можна маніпулювати за допомогою нау-
кових і філософських аргументів, — а особою, яка бере
активну участь у житті людей. У народному афорис-
тичному мовленні вимальовується картина світу, в якій
людина бачить залежним від волі Всевишнього час,
термін свого перебування на землі. Бог той, хто дає і
визначає тривалість життя кожної людини. За твер-
дженням І. Франка, у віруваннях народу відбився по-
гляд, за яким Бог виконує роль «містичної Парки Су-
дільниці»: Доки Бог жити судит [3, т. 23, с. 118].
Варіантами до цього звороту є такі народні вислови:
Поки Бог віку протягне [39, № 7736]; Доки ми Бог
жити подовжит… жити позволит; Хто ще знає,
доки нам Бог віку подовжит («доки поживемо, на
це Божа воля»). Він не знає, на що го Бог на світі
держит, — кажуть про того, хто не знає різниці між
добрим і злим. Мене буди Бог диржяти і добрі
люди, — говорить чоловік, надіючись ще прожити
довгий час [3, т. 10, с. 77; т. 28, с. 448, 446, 389].
За народними переконаннями, Боже провидіння
виявляється і в тому, що Господь користується людь-
ми та природніми засобами, щоб прийти людині на
допомогу: Баба з лікарством, а Бог з помоччю; Як
Бог поможе, то й баба поможе [39, № 8416, 8415].
Зокрема, Божим даром є не тільки саме життя, а й
Ірина ТАРАСЮК960
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
здобутки медицини: Пошле Бог вік, то дасть и лік;
Як дасть Бог на вік, то найдеться и лік [39,
№ 8344]. Лікар сам по собі не може «ручитися» за
життя хворого: Лікар дає лік, а Бог вік [3, т. 24,
с. 354]. Такі уявлення й досі збереглися у свідомос-
ті українців. «Жодній людині не відомо, скільки їй
жити, це знає лише Бог. І незалежно від того, хво-
ра вона чи ні, її життя буде продовжуватися доти,
доки захоче цього Бог. Коли Бог дав людині життя,
то Він і піклуватиметься про неї аж до смерті, тобто
коли вона захворіє, то знайдуться і ліки, які виліку-
ють хворобу. Це і є любов Бога до нас. Буває, люди
потрапляють у страшні аварії, після яких можна і не
вижити, але стаються чудеса: життя продовжуєть-
ся, бо цього хоче Бог», — почули ми від студентки
зі Сокальського району Львівської області 5.
Світоглядні переконання українських селян про
Божий промисел в їхньому житті майстерно передав
у своєму творі У. Самчук, характеризуючи свого го-
ловного персонажа, зокрема, такими словами: «Він
вірив, що Бог мудро будував наш світ. Дав він хо-
робу, але й лік від неї. Все потрібне, все на місці.
Збагнути мудрощі великого творіння — значить ві-
рити у велику доцільність усього, що дав нам най-
вищий Творець — і, вірний своїй філософії, він стій-
ко і мужньо зустрічав усяке горе, так само, як і ра-
дість, шукаючи нової рівноваги» [33, № 6, с. 29].
Народознавець Є. Згарський, аналізуючи чис-
ленні приказки і прислів’я зі збірки М. Номиса, які,
за його словами, «полны самыхъ быстроумныхъ
убѣдительныхъ истинъ», уважаючи їх доказом вро-
дженого глибокого нахилу народу до філософських
роздумів, підкреслював особливу роль віри у його
самозбереженні, писав, що «народъ у Бога находилъ
отраду, потѣху: Живый народъ нашь, якъ долго
жива его вѣра» і лихо такому народові, якщо поміж
людьми замертвіє віра. «Кто вѣритъ, того Богъ не
оставитъ, а невірній безъ проводу Божого ступае на
путь лукавства». Приповідковий матеріал дослідник
розглядає як відображення релігійного світогляду, за
яким «въ полной горячой вѣрѣ сдается человѣкъ во
всѣхъ дѣлахъ своихъ на Бога; вѣра проводитъ его
черезъ всѣ случаи жизни, вѣра потѣшаетъ въ часъ
смерти» [24, с. 12, 8—9].
5 Домашній архів автора. Тарасюк І.П. Уявлення українців
про співпрацю людини із Богом у народних приповідках:
Польові матеріали, зібрані у 2009 р. — Арк. 28.
Немає нічого певнішого, ніж смерть, вона є за-
гальною долею людей: закон смерті стосується усіх,
і в тому законі нема жодних винятків. Коби жит-
тя, а смерть прийде, — каже народ [32, т. 1,
с. 123]. Як напише Бог смерть на роду, то не обі-
йдеш и на льоду [39, № 13929]. «Що каждого
человѣка певно не минае, то смерть, — коментує
Є. Згарський народнорозмовні вислови Сей світ
позичений; Сей світ як маковий цвіт; Чоловік на
світі як муха, як банька на воді». Народознавець
зазначає, що людина, як і будь-яка річ, своїм тілом
є явищем, природа ж усяких явищ не тривала, а ми-
нуща. «Якъ уродилась, такъ и помирае на свѣтѣ каж-
да людина: Отъ смерти ни откреститися, ни
отмолитися; Смерти не отперти; Смерть не
минающа дорога. Ростутъ всѣлякіи лѣки, но на
смерть ніякого: На смерть нема зеля; Смерть лес-
ти не знає» [24, с. 26—27].
Але у цьому загальному законі є три речі невідомі:
коли помремо, як і де це станеться. Бог не трубить,
коли чоловіка губить, тобто не попереджує людину,
«зсилає загибель несподівано». І. Франко пов’язує
походження звороту «Бог не трубить» з відомою при-
тчею про смертну трубу зі старозавітного оповідання
про Варлаама і Йоасафа [3, т. 10, с. 70].
Раптова, «нагла» смерть уважається в народі ве-
ликим нещастям або карою Божою, виняток стано-
вить, як щаслива в Бога, смерть від грому. Тому про-
сили: Не дай, Боже, наглої смерти [3, т. 27, с. 126];
Дай, Боже, з який час лежати, а не нагло поміра-
ти [39, № 8303]. Проте тривале перебування між
життям і смертю теж не є бажаним: Боже, як при-
йде час умерти, не допускай довго лежати —
кажи прийти смерти! [39, № 8304].
Властивим людині є також боятися глибокої ста-
рості. Не дай, Боже, нікому дочекати великої ста-
рости, — кажуть зазвичай. Цікавим є зафіксова-
не під час польових розслідів пояснення цього на-
роднорозмовного вислову:«Шоби не бути комусь
в тягар. Навіть може бути і стан тяжкий в люди-
ни, але є в родині так, шо ніхто тобою не тяжить-
ся, ніхто на тебе не відказує, радіє. Навіть коли
людина лежача, але родина ходить за тою люди-
ною і задоволена, шо вона жиє… Але часом аж
потім приходить розуміння, що хворій людині тре-
ба уступати у всьому… Шоби людина не відчува-
ла, шо вона є комусь тягарем. Є багато напасли-
961Народнорелігійні уявлення про Божу волю і провидіння в українських пареміях
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
вих старих, шо вони собі нічого з того не роблять.
Не залежить то від глибокої старости. Як людина
не має коло кого бути і не дає сама собі ради зро-
бити коло себе найпростіші речі — то вже трудно.
Якщо ти не маєш нікого, хто би до тебе заглянув,
запитався, чи ти нічого не потребуєш — не дай,
Боже, такої глибокої старості» 6.
Великим нещастям уважається й смерть на са-
моті, без присутності людей: Не дай, Боже, смер-
ти без людей. Кожен волів би закінчити свою зем-
ну мандрівку спокійно й у своїй хаті, а не десь да-
леко поза рідною домівкою чи в чужому краю, тому
бажали собі: Дай, Боже вмерти, та не під чужим
плотом! [3, т. 27, с. 126, 237] або Не дай, Боже,
під чужим дахом умирати. Таке бажання продик-
товане гірким життєвим досвідом народу. «Не дай,
Боже, якась біда, якась війна — і твої хати нема,
твого даху… В своїй хаті, навіть як не маєш роди-
ни, то чужий ті шось поможе… Навіть в лікарні
вмирати — то є тяжко, — ділиться з нами свої-
ми міркуваннями старенька жінка. — Шо є вдо-
ма, то вдома. Дехто не може вмерти в чужих сті-
нах. То страшно — між чужими вмирати, ліпше
нічо не пам’ятати. «Борони нас, Боже, від наглої,
несподіваної смерти» — то всюди так пише. Лю-
дина живе і має бути готова, має бути висповіда-
на і прийняти причастя» 7.
Час і спосіб смерті закрив перед нами Господь для
того, згідно з християнським вченням, щоб ми за-
вжди були готові до неї [26, с. 41]. «Пам’ятаю я,
Господи, що коли післав Ти нас на світ, як слуг Сво-
їх, то прийде час — і Ти покличеш нас знову до
себе, — йдеться у молитві про щасливу смерть.—
Але від очей наших закритою є Воля Твоя, для того,
щоб ми не знали часу нашої смерти і тому кожної
хвилини готувалися до Твого поклику» [21, с. 182].
Старі люди, коли їх питають про здоров’я, відпові-
дають: Держит нас Пан Біг до якогось чьису або
Здоров, поки Бог подержит; Жию, доки Біг дасть
[3, т. 16, с. 543, т. 23, с. 174, 121]. Ріжних людий
Пан Біг на щось держит; Всім нам Бог конець дер-
6 Домашній архів автора. Тарасюк І.П. Уявлення українців
про співпрацю людини із Богом у народних приповідках:
Польові матеріали, зібрані у 2009 р. — Арк. 49.
7 Домашній архів автора. Тарасюк І.П. Уявлення українців
про співпрацю людини із Богом у народних приповідках:
Польові матеріали, зібрані у 2009 р. — Арк. 8.
жить («призначив, що з нами має бути); Всіх
нас Пан Біг на щось держить [3, т. 24, с. 336; т. 23,
с. 289; т. 16, с. 276], — переконані віруючі люди,
які цілковито віддаючи своє життя в руки Вседер-
жителя і Його проводові, покладають надію на Ньо-
го, що Він провадитиме їх відповідно до призначен-
ня й мети, до якої Він їх призначив, тобто до «вічно-
го щастя з Ним і в Ньому в небі» [20, с. 11]. Най мі
Бог діє, де хоче, — примовляють у значенні «нехай
по смерті Бог робить зі мною, що хоче, а тут я не
можу інакше» [3, т. 10, с. 82]. Про людину, доля
якої невідома, здогадуючись, що вона пішла і помер-
ла десь на чужині, кажуть: Пішов та й го Господь
прийняв [3, т. 24, с. 547].
Відомо, що питання терпіння, смерті, сенсу жит-
тя мають визначальне значення для всього люд-
ського буття і викликають занепокоєння й триво-
гу. Релігійна пропозиція звільняє людину від ек-
зистенційних страхів і сумнівів. Віра не знімає
великої кількості питань, але «дає нам почуття
впевненості, яке робить біль більш терпимим, не-
вдачі більш відносними і дозволяє нам усвідомити
наше земне існування як перехідний етап до Вічнос-
ті» [23, с. 92]. У формулі жебрацької молитви за
покійника мовиться: Прийми го, Господи, де всі
сьвяті праведні спочивають [3, т. 16, с. 437]. Про
того, хто умер, образно кажуть: Спрьитав го Бог
з того сьвіта [3, т. 27, с. 163]. Людина є гостем
у світі земному, прийшла з невідомого і поверта-
ється в невідоме. Аби го Бог уже раз із цього сві-
та зібрав! —говорять проневиліковно хворого, що
не живе, а мучиться [3, т. 10, с. 79].
Чітке уявлення про людське життя як тимчасове
перебування на цьому світі фіксують польові мате-
ріали. «У кожної людини на Землі є своя місія, і коли
ми її виконуємо, тоді Бог забирає нас до себе, —
розповідає мешканка Жидачівського району Львів-
ської області. — Раніше дуже дивувалася, чому Бог
забирає від нас молодих, дорогих нам людей… і досі
дивуюся. Але, напевно вони зробили на цьому світі
те, що мали зробити, виконали Його волю» 8.
Цікавим з цього погляду є народнорозмовне
означення поняття смерті як дороги до Бога [3,
т. 23, с. 35]. Вислів Він на Божій дорозі значить
8 Домашній архів автора. Тарасюк І.П. Уявлення україн-
ців про Бога: Польові матеріали, зібрані у 2007 р. —
Арк. 14.
Ірина ТАРАСЮК962
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
«ладиться вмирати, дуже хорує, конає вже» [3,
т. 10, с. 100]. Смерть викрадає в людини життя,
беззмістовність спонукає її шукати мету свого
Творця, щоб таким чином знайти власний сенс.
Стійкі звороти мови фіксують відгомін народних
вірувань у загробне життя як продовження земно-
го з усіма його заняттями, як-от: Пішов до Бога
вівці пасти [3, т. 10, с. 200].
Людина помирає тілом, але не помирає душею:
Душа не сусід: її не випреш; Душі не витрях-
нуть. «Помирає человѣкъ такъ, якъ кажда
звѣрина, — зазначає Є. Згарський, — але отли-
чается отъ звѣрятъ своею душею: Здохъ якъ песъ,
кромѣ души святои. Душа оживляе, въ души духъ
проживае: Духъ святый изъ нами» [24, с. 27]. За
народними уявленнями, душа до того часу в нас,
доки Бог судив: Наша душа — Божа воля [3,
т. 28, с. 434]. Душа йде з тіла туди, куди їй Бог су-
дить. Бог ми душу дав, а ти не маєш права від-
бирати, — говорить чоловік, на якого інший кида-
ється до бійки. Хворий, якому набридло вже ле-
жати, просить: Боже, Боже, озми душу та дай
здоровлє! [3, т. 23, с. 80]. І досі зворот Віддати
Богові душу побутує у нашому мовленні у значен-
ні «умерти». Старий дід, якого хтось привітав
добродушно-жорстокою фразою «Діду, а ти ще
жиєш?», відповів: Живцем не полізу під землю,
коли Бог душі не бере [3, т. 23, с. 105].
Про того, хто нікому нічого не винен, нікому не
робить кривди кажуть, що Він лиш Богові душу ви-
нен [3, т. 23, с. 80], а побажання Нагрів би ти Бог
душу слід розуміти так: «щоб упокоїв її в раю» [3,
т. 24, с. 427]. Тут доречно згадати, що у смислі, яким
особа спрямовує себе до того, що є понад нею і що
виходить за межі її смерті, Франко, один їз авторів
в царині екзистенціальної філософії, вбачав осмис-
леність людського існування. Це світло, яке осяює
її, тепло, яке дозволяє подолати страждання, смерть,
нікчемність і страх існування [11, с. 83].
Пареміографічний фонд українців є невичерпним
джерелом для вивчення традиційних уявлень про
смерть, «тамтой світ», «Царство Небесне» тощо,
тому це питання потребує окремого розгляду. За-
значимо лише, що в народній приказковій прозі ві-
дображено розуміння земного життя як приготуван-
ня до іншого, кращого життя; земля — то тільки
тимчасове місце перебування людини, в якому не-
мало страждань, болю і зла, а справжнього щастя
на цій землі не знайти.
Атрибути Божої волі
в народних приказках і прислів’ях
У нашій народній мудрості закарбувалось розумін-
ня Бога як найвищого принципу існування й життя
Всесвіту: Над Богом нема нікого; нема в світі над
Бога [39, № 6, 4], що відповідає християнській
концепції про Бога, адже окремою й визначальною
ознакою біблійного монотеїзму є перша норма За-
повідей: «Не будеш мати інших богів, крім Мене»,
а також: «Господь Бог наш, Господь єдиний»
(Втор. 6:4); «Я перший і останній, і крім мене нема
Бога» (Іс. 44:6). Наведені вище приказки співз-
вучні й зі словами Спінози з його «Етики»: «Все,
що є — в Бозі і без Бога нічого не може бути і ні-
чого не можна собі уявити» [38, с. 347].
Досліджуючи народну інтерпретацію релігійного
поняття Божої волі, можемо виділити кілька її аспек-
тів. Передусім — це абсолютна незалежність, су-
веренність, необмеженість: Хто Господу розка-
же? — Бог дає чоловікови те, що сам хоче [3, т. 16,
с. 437]; Біг усе дає, як сам знає [39, № 32].
Бог є Володарем над усім, що діється, Він вільний
і не є під жодним впливом чи владою будь-чого чи
будь-кого, окрім Себе: Волно Богу що хотіти, то
чинити [39, № 22]. Тут прослідковуємо збіжність
народнорелігійного та біблійного образу Бога як того,
«Хто все чинить за радою волі Своєї» (Еф. 1:11).
У паремійних поняттях можемо виокремити ви-
значальну і дозволену волю Бога. Якщо визначаль-
на воля — це те, що Він здійснює, то дозволена
воля — те, що Він дозволяє, аби воно трапилося: Як
Бог позволит, пшениця сі вродит;Вже як Бог до-
пустит, то й суха верба сі розпустит; Як Бог до-
пустит, то й сухе дерево пустит: станеться чудо,
як на те буде Божа воля; Як Панбіг допустит, той
вовк із зубів пустит: і лукавий, завзятий чоловік
подобріє та змилується [3, т. 23, с. 31, 32].
Утверджуючи погляд про високу гуманність, здо-
рові життєві основи народної моралі, відображені у
народних приповідках, Є. Згарський пише, зокре-
ма, про співвідношення людської і Божої волі у сві-
тосприйнятті українців. Дослідник наводить приклад
діяльності людей «великої волі», справи усього жит-
тя яких не втрачають своєї актуальності по сьогод-
963Народнорелігійні уявлення про Божу волю і провидіння в українських пареміях
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
нішній день. «О нихъ кажемъ, що воля ихъ свята
была, а въ дѣлахъ ихъ самъ Господь Богъ воплотил-
ся, — зауважує етнограф. — Такъ велику силу имѣе
розумна воля человѣка, если поблагословитъ Гос-
подь, бо насупротивъ Божой волѣ, не остоится нія-
ке человѣческе дѣло» [24, с. 44].
Питання Божої суверенності і її відношення до
людської волі народна мудрість вирішує так: Чоло-
вік думає, а Бог умає; Чоловік гадає, а Бог розпо-
лагає [39, № 82]; Чоловік мислить, а Біг ря-
дить — наміри чоловіка не все сповняються, бо
ними керує вища сила [39, т. 28, с. 315]; Чоловік
крутить, а Бог розкручує [39, № 84]; Чоловік
мислит, а Бог керує — «чоловік строїть пляни, а їх
сповненє не залежить від нього» [3, т. 24, с. 395];
Хто собі що обіцує, тоє Бог ніцує [39, № 19]; Чо-
ловік так, а Бог инак — чоловік думає так, а ста-
неться зовсім інакше [3, т. 28, с. 316]. Ці тверджен-
ня перевірені багатовіковим досвідом народного жит-
тя, в якому людська воля є завжди відносно малою
частиною будь-яких обставин. Людина підлягає ба-
гатьом впливам, які є поза її контролем. Вона має
свободу, але у певних визначених межах. Звичайно,
будь-яка особа не аж так обмежена, щоб не мати
сили приймати рішення і робити вибір.
За твердженням Є. Згарського, всемогутня Божа
воля і сила не пригнічує ні волі, ні сили «всѣхъ
безчисленныхъ истотъ», оскільки Бог є сам по собі
«найдокональшою свободою: Его воля, его и
законъ». Бог, «доконалая свобода», не є творцем
неволі: дав кожній істоті «сукромую волю, дабы
стремилась къ свободѣ». Людині дав Бог розум, щоб
вона законом досягала свободи, яка полягає, на дум-
ку народознавця, у поєднанні закону з волею люди-
ни. «Человѣкъ отъ самого Бога изъ розумомъ со-
творений на волю: Воленъ Богъ, та и ты; Кому
розумъ, то и воля» [24, с. 6, 39].
Проте той, хто створив світ і його закони, у жод-
ній мірі їм не підвладний. Він може з абсолютною
свободою все зупинити, переступити чи змінити. Не
все ж Біг дарує, про шо люд міркує; Чи дасть
Бог — не одмолиться, не одкупиться [39, № 71,
83, 51]. Як не ряди, а не буде так, як ти хочеш, а
так буде, як Бог дасть; Не так буде, як ворожка
шепче, а так буде, як Бог дасть [39, № 1072,
234]. «Ничимъ розумъ человѣка проти Божой
волѣ», — пояснює Є. Згарський приказку Як Біг
не схоче, то хоть бись десять голов мав, нічого не
зробиш [24, с. 6]. Мати десять голов — значить
«мати розум за десять людей» [3, т. 10, с. 90; 39,
№ 17]. Коментуючи приповідку Чого (кому) Бог
не дасть, того и коваль не викує [39, № 83], уче-
ний стверджує: «Высшіе судьбы, а нежели всякій
розумъ, всякая воля, всякіи человеческіи усилія,
разрешаютъ щастье въ войнѣ» [24, с. 96]. Вільна
воля Божа є для віруючих велика і незбагненна. У
цьому християнський світогляд є принципово від-
мінний від політеїстичної ментальності.
В уявленнях народу Божа воля є нездоланною,
всесильною. Жодна подія не може відбутися всупе-
реч волі Всевишнього. Людина не може протистави-
ти себе Божій волі і змінити дію Його сили: Волно
Богу и зв’язавши в рай укинути [39, № 23]; Богу
сі не спротивиш — що Бог дає, мусиш приймати;
Силою в Бога не взяти; З Богом не биться; З Бо-
гом до бійки не станеш — силою Богу (Божому
присудови, наприклад, смерти, хворобі) не спроти-
вишся; До Бога з києм не підеш; Каменьом до Бога
не докинеш — проти Божого присуду не запротес-
туєш, не збунтуєшся, що Бог дає, мусиш приймати
[3, т. 10, с. 71, 77, 79]; З Богом не будеш позивать-
ся [39, № 41]; З Богом до права не підеш — що
Бог дасть, треба приймати, суперечка неможлива; З
Богом нима права — що Бог кому судить, того ніх-
то не розсудить [3, т. 10, с. 77; т. 28, с. 389]; З Бо-
гом нічого жартувати; З Богом не з хлопцем жар-
тувати. Така народнорелігійна постава щодо Божої
волі відповідає біблійним нагадуванням людині про
її повну залежність як створіння: «Хто бо сопроти-
виться Його волі? А хто ти такий, чоловіче, що спе-
речаєшся з Богом?» (Рм. 9:19).
Цю трудність — примирення божественної суве-
ренності і людської волі — називають антиномією,
тобто очевидною суперечністю між висновками, які
видаються однаково логічними, поміркованими і по-
трібними. Суверенність Бога в жодний спосіб не
зменшує нашої свободи: «нашим привілеєм і відпо-
відальністю є знати і чинити Його волю» [17, с. 33].
Народнорелігійне розуміння світу, за яким створін-
ня повинно смиренно поклонятися волі свого Твор-
ця всюди, де вона проявляється, майстерно передав
У. Самчук устами одного зі своїх персонажів: «…
Але Господь Бог у великій своїй мудрості створив
наш мир так, що коли ми уважніше приглянемося
Ірина ТАРАСЮК964
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
його творінню, не знайдемо сміливості перечити
Його великій волі. Все, що стає з нами, все потріб-
не, все необхідне. Ми можемо плакати, можемо ла-
мати з розпуки руки, але Воля Всевишнього є неу-
хильна… Певно, так є ліпше. Так хоче найвища
воля» [34, с. 49].
Приповідки вербалізують такий досвід сприйнят-
тя Бога, за яким Його воля щодо людини є немину-
чою. Приказку Як Бог дасть, то і в вікно подасть
І. Франко характеризує як «фаталістичний погляд на
щастє: воно приходить нераз до такого, що його зо-
всім не шукає», а вислів Що Бог має дати в лісі, то
й до хати принесе — «фаталістичний погляд на не-
минучість певних пригод у людському життю» [3,
т. 10, с. 90, 89]. Значне місце паремії подібного зміс-
ту посіли у збірці М. Номиса: Кому Господь має що
дати, то дасть и в хаті; Коли Бог дасть, то и в
вікно вкинь; Як Бог дасть, то и в окно подасть;
Як Бог дасть, то и тут завдасть; Як Бог дасть,
и в печі не замажешся; Що Бог навіне, того ніхто
не мине [39, № 1676, 4288, 1678, 14, 2174, 55].
Божа воля є втіленням долі як неминучості: Нема
долі без Божої волі; Доля луччая Божая, ніж мат-
чиная; Як не дав Бог талану змалку, то й не буде
до останку; А що зробиш, як судьба Божа; Бог
дасть долю и в чистім полю; Лежень лежить, а
Бог для нього долю держить... а над ним Бог кря-
жить; Лежухові Бог долю дає [39, № 1680, 1749,
8948, 1682—83].
Слід зазначити, що традиційні й сучасні погляди
народу щодо життєвого шляху людини як наперед ви-
значеного Богом, у цілому збігаються. Ось як висло-
вив свої міркування на цю тему один із наших респон-
дентів: «Уважаю, що десь там, у Бога, написана доля
кожної людини. Він знає наперед, що має статися, і
просто веде нас по різних стежках, для когось — тер-
нистих, для когось — не дуже, до кінця» 9.
Народною вірою в фаталізм людського життя по-
яснює І. Франко приказку Бог кожному призначує
частку ще нім на сьвіт прийде [3, т. 28, с. 302].
В «Галицько-руських народних приповідках» зна-
ходимо ще такі стійкі вислови даної тематичної гру-
пи: Бог кожному чьистку тримає («народне віру-
ванє, що Бог призначує кожному чоловікови його
9 Домашній архів автора. Тарасюк І.П. Уявлення україн-
ців про Бога: Польові матеріали, зібрані у 2007 р. —
Арк. 14.
долю»); Чоловік стріляє, а Біг кулі носить —
людські наміри часто перебиває доля; Ніхто не
знає, що му Бог судив — не знає наперед своєї долі
[3, т. 28, с. 388, 316, 447]; Яку ми Пан Біг дорогу
дав, таков іду, тобто, яке заняття, становище в жит-
ті я зайняв, такого і тримаюся [3, т. 23, с. 41]; Як
кому Бог призначит, так буде; Що кому Бог су-
дить, того ніхто не розсудить — значить: що з
ким має статися, того ніхто не відверне [3, т. 24,
с. 590; т. 27, с. 186]; Дав Пан Біг по доленьці, як
мамі, так доненьці — яка мати нещаслива, така й
донька; Дав їй Бог долю, як фандолю… як бандо-
лю; Що кому в Бога записано… суджено… Бог су-
див — «то його не мине, то буде»; Як би я Богом
був, то би-м не так запорьидив — жартома «угов-
кують» чоловіка, який нарікає на свою долю [3,
т. 24, с. 492; т. 10, с. 74, 89, 90].
Побутує переконання, що схильність людини до
чогось, те, чому вона надає перевагу, особливості її
внутрішнього світу — теж визначені Богом. Про
того, хто змалку має певні думки, або кого тягне до
чогось, кажуть: Положив му то Бог на душу [3,
т. 23, с. 83]. В народі існувало застереження уника-
ти товариства людей, яким «із природи призначено
бути злочинцями» і які з дитячих літ набувають зло-
чинних звичок — Стережися того, кого сам Біг
назначив [3, т. 27, с. 175].
У процесі християнізації народного життя загаль-
нопоширеною стала думка про те, що пару, чолові-
ка чи дружину обирає людині саме Бог. Варіантом
загальновідомого євангельського вислову «Що Бог
спарував, людина нехай не розлучує!» (Мт. 19:6) є
народна паремія Що від Бога суджено, то від лю-
дей не розлучено. Так говориться про молоду пару,
яку люди намагаються розлучити обмовами й забо-
ронами [3, т. 10, с. 89]. Приказку Перша жона від
Бога, другу люди втараскают, а трету злий дух
дає І. Франко визначив, як песимістичний, хоч прак-
тичними досвідами аж надто часто справджений по-
гляд на повторне подружжя [3, т. 23, с. 134].
В. Плав’юк зафіксував цілу низку приповідок, у
яких йдеться про родинні зв’язки між людьми, як ви-
значені Богом. Наведемо ці народні афоризми разом
з коментарями до них: Мама від Бога, а мачуха від
людей (мама призначена Богом, а мачуху люди пора-
дили взяти); Матері не купити, ані заслужити
(лише одну маму маємо, призначену Богом); Що від
965Народнорелігійні уявлення про Божу волю і провидіння в українських пареміях
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
Бога суджене, то від людей не розлучене (що Бог
призначив, того вже людям не змінити); Від Бога люб,
а від попа шлюб (милий призначений Богом, а свя-
щеник звінчає); Парохія і жена — то від Бога су-
джена (віра фаталізм, що все на світі має призначену
долю); Жінка призначена чоловікові, як і смерть,
від Бога (народне вірування, що все для нас призна-
чене Богом: і жінка, і смерть); Добра жона і здоров-
ля, бо з нами є Божа воля (жона і здоровля призна-
чені нам Богом. Віра в фаталізм — призначення) [32,
с. 195, 24, 200, 242, 125]. Отже, для віруючих Божа
воля — то єдина норма життя, що характеризує їх як
простих духом людей, вільних від удаваності, двоє-
душності, лицемірства, фальшу. На думку о. Т. Олій-
ника, така простота випливає з віри в усюди присут-
нього Бога, який бачить людські серця і думки, бо лю-
дина — така, якою її бачить всевидючий Бог, а не така,
як про неї думають інші [25, с. 47].
Поряд з народною творчістю, яскравим відобра-
женням української духовності є художня література,
в якій, за словами В. Яніва, «релігійність українсько-
го народу мусіла витиснути свій слід безпосередньо»
[44, с. 185]. Тому словесні формули мови художніх
творів є багатим матеріалом для дослідження релі-
гійного світорозуміння і світоставлення. До тих май-
стрів художнього слова, що вміло передають коло-
рит мовлення і мислення українців, належить Б. Леп-
кий. Ось які приклади усвідомлення людьми свого
життєвого шляху як наперед визначеного Богом зна-
ходимо у першій частині трилогії «Мазепа»: «Дви-
гай цей хрест, мій сину, двигай, Господь його на тебе
вложив, терпи!»; «Невже ж ти знаєш, кого тобі
Господь судив? Але когось Він уже напевно вибрав
для тебе…»; «Долі не маю. Таку мені долю Бог су-
див, ніби курям на сміх» [16, с. 53, 65, 61].
У свідомості народу поняття необмеженої і неми-
нучої Божої волі пов’язане з поняттям Божої влади
і сили: Божа воля, Божа власть! — Божа воля,
Божа сила! — …що Бог схоче, те й зробить. —
Божа власть, — що схоче, те й дасть [39,
№ 2434]. «Богъ то истота, въ которой одно: воля и
сила, — розмірковує Є. Згарський над семантикою
приказки Божа воля — Божа й сила. — Такъ воля
и сила въ одному, суть крайніи знамена Божой
истоты. О такомъ Бозѣ учитъ свята церковъ, такій
Богъ есть христіанскімъ Богомъ. Всемогущая Бо-
жая сила есть всемогущою Божою волею […] Богъ,
що найдокональша, найвысша истота, бо Що его
воля, то и сила» [24, с. 5—6].
Зміст низки паремій засвідчує народне розуміння
Бога як безмірно вищої від людини особової істоти,
яка втілює в собі незбагненну надприродну, транс-
цендентну силу, що перебуває поза людським пізнан-
ням: Божих сил не можна вгадать [39, № 31]; Хто
то годен Божу міць пізнати! — значить, «ніхто не
годен дійти і зрозуміти всі тайники природи» [3, т. 16,
с. 366]. Сила Божа, не наша; І найсильніші діста-
ють силу від Бога; Де кінчається людська сила,
там починається Божа (чого не може зробити лю-
дина, те може зробити Бог). Таке розуміння неза-
лежної Божої волі і сили відповідає старозавітньому
образу Бога: «Страшний Господь, превеликий і вла-
да Його — предивна!» (Сир. 43:28).
Народне трактування всемогутньої і незалежної
Божої сили фіксують й етнографічні матеріали, зібра-
ні під час польових досліджень. «Як є зло, нена-
висть — то є на то Божий суд. То не геци, — засте-
рігає у розмові з нами вісімдесятилітній дідусь. — Во,
скільки тепер є і стрешеніє землі, і потопи розмаїтії.
То жеби-сьте знали, то воно до того йде, шо земля сі
простує: де гора, де низина — то всьо єднакове
буде… Бачиш, які герої були: Гітлер, Сталін був. Той
хотів чорного, а той хотів червоного… Бог давав їм
розум: «Роби, як хочеш, я ті даю багато-багато…»
Москалі хотіли християнство скасувати, Гітлер хотів
Європу завоювати. Але Божа сила перемогла» 10.
Аналізовані пареміографічні зразки дають змогу
прослідкувати зв’язок народної фразеологічної об-
разності з етнокультурними пріоритетами наших
предків. Цікавим з цього погляду є етнопсихологіч-
ний ідеал українського воїна-лицаря, оборонця віри
християнської і Руської землі, характеристику яко-
му дав М. Грушевський на прикладі «Слова о полку
Ігоревім». Наш видатний історик наголошує, зокре-
ма, на готовності русича «у кожній хвилі віддати себе
на волю Божу, «стати на суд», зарискувати життям,
яка цінилася як прикмета мужа, «мужа» у властиво-
му значенні». Сила духу воїна мотивувалась його ре-
лігійними переживаннями, уявленнями і переконан-
нями. «Справжній муж повинен бути на все готовим,
спокійно дивитися в очі смерті і не втікати від суду
10 Домашній архів автора. Тарасюк І.П. Уявлення україн-
ців про Бога: Польові матеріали, зібрані у 2007 р. —
Арк. 20.
Ірина ТАРАСЮК966
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
Божого. Мужньому князеві годилось на чолі полку
розпочати битву і дати себе Божій силі» [7, с. 224].
Покладання на Божу волю,силу, підтримку і допо-
могу впродовж століть становило сутнісний елемент
ментальності українців: Як Бог не поможе, то й свя-
ті не оборонять; З одним Богом на сто ворог [39,
№ 16, 12], — говорили вони.
У традиційних уявленнях народу ще одним атрибу-
том Божої волі є її всемогутність. Коли хтось «опові-
дає якийсь неправдоподібний, страшний випадок або
говорить про якісь дивні, невидані твори природи», то
кажуть: У Бога все мога (Бог всемогущий) [39, № 20].
І. Франко вказував на євангельське походження цієї
приповідки [3, т. 10, с. 87]. «Бо для Бога нема немож-
ливої жодної речі!», — промовляв архангел Гавриїл до
діви Марії (Лк. 1:37). Цими ж словами звертався Ісус
до апос толів: «У людей це неможливе, — але не в Бога;
у Бога все можливе» (Мк. 10:27).
Таке переконання сповнює надією, тому важливе
як для окремої людини, так і для всього народу. Роз-
думуючи про ті терпіння, які випали на долю укра-
їнців, про зміни, що сталися в їх суспільному й ду-
ховному житті, тривожно звертаючи погляд у май-
бутнє, кардинал Любачівський, через десятки років
знову ступивши на рідну землю, сказав: «Великі на-
дії ні на кого покладати не можемо, великої помочі
від людей не можемо собі обіцяти. Мусимо просити
Бога, а він запевняє: «Просіть і дасться вам, шукай-
те і знайдете, стукайте і відчинять вам». Очевидно,
у Нього нема жодної перепони, усе, що хоче може
зробити, у Бога усе можливе, навіть уцих невідрад-
них обставинах […]. Це все, що я міг би сказати до
народу — не припиняти молитися. Помимо всіх
труднощів, невідрадного становища — Господь Бог
може все пермінити, що тільки захоче» [18, с. 1].
Подібні твердження, що змальовують Божу все-
могутність, зустрічаємо у народній приказковій про-
зі: Бог як схоче, так и из грязі поставить князі
[39, № 1677]; Як Бог годить, то й мокре зго-
рит — значить, у щасливу годину доконається й
таке, що чоловік міг би вважати неможливим [3,
т. 16, с. 372]; Як Божа воля, то вирнеш з моря [39,
№ 18]; Як Бог годит, то й камінь уродит — зна-
чить: при відповідній погоді зродить і найменш пло-
дюче поле, а в ширшому значенні: за сприятливих
обставин удасться й найважча справа [3, т. 16,
с. 372]. Уявлення про Божу всемогутність посіда-
ють важливе місце й у світоглядній традиції наших
сучасників. Так жителька околиць Львова, розпові-
даючи про себе, зауважує: «Бог все знає, все бачить.
З погляду шістдесяти років, вже тепер, я зрозуміла,
як мною опікувалися… В яких я ситуаціях життє-
вих була, що можна було пропасти — а мене ніби
хтось витягнув, підтримав мене…» 11.
Та істина, що для Бога нема нічого неможливо-
го, є «щоденним приспівом, який повторюють не ду-
маючи про нього. Але віра, що для Бога все можли-
ве, — наголошує данський теолог і філософ
С. К’єркегор, — має вирішальне значення для лю-
дини, яка дійшла до краю, для якої не залишається
жодної іншої людської можливості». Адже «вірую-
чі люди терплять, а невіруючі впадають у розпач
[…]. Віруючий бачить й усвідомлює свою загибель,
але він вірить. Власне це і рятує його від загибелі
[…]. Ось так Бог і приходять на допомогу віруючо-
му — дозволяючи йому вислизнути від жаху, або ж,
наперекір усяким сподіванням, чудесним способом,
божественно раптом виникає допомога. Чудесним
способом, бо наскільки перебільшено несміливим
було б думати, що людина не була врятована чудес-
ним способом уже впродовж вісімнадцяти століть»
[15, с. 387—388].
Отже, в можливому віруючі зберігають вічний і
надійний засіб супроти відчаю. Існує багато твер-
джень про те, що етику, подану в Євангелії, можна
використовувати як психологічну терапію для того,
щоб кожен міг знайти притаманний йому спосіб по-
вернути втрачену рівновагу. «Волі Божій завжди ко-
ріться, — повчає св. Іван Золотоустий, — і тоді труд-
не стане легким, і неможливе — можливим. Тільки,
щоб ми мали тверду віру в Нього, і дивлячись на ве-
лич Його сили, ставали вище понад усе людське» [13,
с. 46]. У цьому й полягає велика позитивна роль
віри, що вирішує суперечності, підтримує дух укра-
їнців, не дає їм упасти під тягарем життя, наповнює
його змістом, метою і цінністю.
Паремійний матеріал, описаний у цьому викладі,
не вичерпує теми народнорелігійних трансформацій
поняття Божої волі і провидіння в українській куль-
турній традиції. Ця тема потребує подальших ґрун-
товних етнографічних й етнолінгвістичних дослі-
11 Домашній архів автора. Тарасюк І.П. Уявлення україн-
ців про Бога: Польові матеріали, зібрані у 2007 р. —
Арк. 1.
967Народнорелігійні уявлення про Божу волю і провидіння в українських пареміях
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
джень. Запропоновані для розгляду приповідки ви-
ражають традиційні народні погляди й уявлення,
основані на вірі в залежність людського життя від
волі Всевишнього і Його любові, готовність при-
йняти волю Творця, віддатися під Його проми-
сел,опіку і захист. Смислове наповнення аналізова-
них у цій статті народномовленнєвих фраз, перлин
народної мудрості, відображає специфіку мислення
віруючої людини й основну потребу людини як ко-
нечної істоти — об’єднатися з абсолютним буттям,
знайти, встановити, підтримувати, відчувати зв’язок
із Богом. Паремії з опорними поняттями Божої волі
і провидіння Божого належать до вербальної фор-
ми народної побожності, яка становить собою су-
купність вартостей, що відповідає на фундаменталь-
ні питання людського існування: у чому суть жит-
тя, смерті і страждання.
1. Абетка християнської науки і обряду / скорочене
вид. — Івано-Франківськ : Вид-во Івано-Фран-
ківської теологічної академії, 2002. — 339 c.
2. Беля С. Достатньо лише Бога / Славомир Беля ; з
пол. пер. Н. Урсу. — Львів : Свічадо, 2007. — 136 с.
3. Галицько-руські народні приповідки : у 3 т., 6 вип. /
зібрав, упорядкував і пояснив др. Іван Франко //
Етнографічний збірник. — Львів, 1901. — Т. Х. —
200 с. ; 1905. — Т. XVI. — С. 201—600 ; 1907. —
Т. ХХІІІ. — 300 с. ; 1908. — Т. ХХІV. — С. 301—
600 ; 1909. — Т. ХХVІІ. — 300 с. ; 1910. —
Т. ХХVІІІ. — С. 301—600.
4. Герилюк-Купчинський П. Вірю в Бога / о. Петро
Герилюк-Купчинський. — Львів : Місіонер, 1996. —
319 с.
5. Греф Р. «Так Отче» щодня з Богом / о. Ришард Греф ;
з нім. переробив о. І. Назарко ЧСВВ. — Торонто :
Вид-во оо. Василіян, 1977. — 98 с.
6. Григоріїв Н.Я. Українська національна вдача /
Н.Я. Григоріїв. — Вінніпег ; Манітоба : Українська
видавнича спілка в Канаді, 1941. — 61 с.
7. Грушевський М. Історія української літератури : в 6 т.,
9 кн. / упоряд. В.В. Яременко. — К. : Либідь,
1993. — Т. 2—3. — 264 с.
8. Грушевський М. Історія української літератури : в 6 т.,
9 кн. / Михайло Грушевський ; упоряд. В.В. Яре мен-
ко. — К. : Либідь, 1993. — Т. 1. — 392 с.
9. Дайчер Т. Роздуми про віру: До питання богослов’я
духовности / о. Тадеуш Дайчер ; пер. з пол. Л. Гайду-
ківського. — Львів : Свічадо, 2005. — 183 c.
10. З духовних повчань преподобного Силуана // Архи-
стратиг. Душпастирський вісник храму св. Архистратига
Михаїла. — Львів, 2004. — Ч. 7 (вересень). — С. 6.
11. Іванчіч Т. Діягностика душі й агіотерапія / Томіслав
Іванчіч ; пер. О. Гладкий. — Свічадо, 2010. — 295 с.
12. Казакова И.В. Этническое сознание и этнопсихология
белорусов (на материале семейных обрядов и обрядо-
вой поэзии Могилевщины) : автореферат диссерта-
ции на соискание уч. степени канд. философских
наук / И.В. Казакова. — Минск, 1993. — 19 с.
13. Катрій Ю.Я. Господи, навчи нас молитися! /
Ю.Я. Катрій. — Нью-Йорк ; Торонто : Вид-во
оо. Василіян, 1981. — 166 с.
14. Кметь І.Ф. Образ Божої Матері у фольклорі: укра-
їнська апокрифічна традиція : дисертація на здобуття
вченого ступеня кандидата філологічних наук: спец.
10.01.07 «Фольклористика» / І.Ф. Кметь // Львів-
ський національний університет ім. І. Франка. —
Львів, 2009. — 231 с.
15. Кьєркегор С. Болезнь к смерти. Изложение христи-
анской психологии ради наставления и пробуждения /
Серен Аабье Кьеркегор // Этическая мысль. — М. :
Издательство политической литературы, 1990. —
С. 361—470.
16. Лепкий Б. Мазепа: Трилогія. Мотря / Б. Лепкий //
Дзвін. — 1991. — № 2. — С. 25—91.
17. Литл Пол Е. Знайте, у що ви вірите / Пол Е. Литл ;
пер. з англ. Леонід Коровник. — Канада ; Україна :
Дорога правди, 1995. — 138 с.
18. Лише Господь Бог може нам допомогти // За Віль-
ну Україну. — 1991. — 30 березня. — С. 1.
19. Лужецький І. Отче наш: Пояснення та молитовні
роздумування на слова Господньої Молитви / Іван
Лужецький. — Львів : Свічадо, 2003. — 280 с.
20. Любачівський М.І. Вірую в єдиного Бога: Проповіді
і розважання / о. д-р М.І. Любачівський ;
2-ге вид. — Львів : УКУ, 1991. — 344 с. — (Ре-
принтне відтворення видання 1990 р.).
21. Молитовник на всяку життєву потребу: 300 духовних
перлин Сходу і Заходу / упоряд. Володимир Гро-
мик. — Львів ; К. : Покрова, 2007—2008. — 295 с.
22. Музичка І. Християнство в житті особи і народу: ви-
брані тв. / Іван Музичка ; упор. А. Колодний. — К.,
1999. — 387 с.
23. Мюллер Й. Бог — он иной / Й. Мюллер ; пер с
нем. Є. Рерих. — М. : Независимая психиатричес-
кая ассоциация, 1998. — 122 с.
24. Народная русская философия ведля пословицъ и
приповѣдокъ написалъ Евгений Я. Згарскій. —
Коломыя, 1873. — 98 с.
25. Олійник Т.П. Сила Хрищення. Засади Духовного
життя / о. Тарас П. Олійник. — Пустомити : Вид-
во оо. Василіян, 1994. — 335 с.
26. Основи Христової віри / упорядкув. о. Микола Се-
нів. — Дрогобич : Відродження, 1997. — 186 с.
27. Панас К. Бог і людина / о. Кость Панас. — Львів,
1995. — 117 с.
28. Пачовський М. Про вплив християнства на устну
словесність русинів / Михайло Пачовський // Учи-
тель. — Львів, 1892. — Ч. 24 (15 (27) грудня). —
С. 379—385.
Ірина ТАРАСЮК968
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
29. Перлини Східних Отців / зібрав Ю. Катрій. — Львів :
Місіонер, 1998. — 344 с. — (2-ге вид., доп.).
30. Пословицы русскаго народа. Сборникъ пословицъ,
поговорокъ Владимира Даля : в 2 т. — С.-Петербург ;
М., 1879. — 1392 с.
31. Пословицы, поговорки, крылатые слова, приметы и
поверья, собранныя въ слободе Сагунахъ Острогож-
скаго уѣзда // Живая старина. — Год 14. — Вып. 1,
2. — С.-Петербург, 1905. — С. 141—180.
32. Приповідки або українсько-народня філософія /
зібрав, підгот. до друку та опубл. Володимир С. Пла-
в’юк. — Едмонтон : Асоціація Укр. Піонерів Альбер-
ти, 1998. — Т. І. — ХІІ, 356 с.
33. Самчук У. Волинь.Куди тече та річка / Улас Сам-
чук // Дзвін. — 1991. — № 5—6.
34. Самчук У. Марія. Хроніка одного життя: роман / Улас
Самчук ; підгот. тексту та післямова С.П. Пін чука. —
К. : Радянський письменник, 1991. — 190 с.
35. Слово Блаженнійшого Мирослава Івана, виголошене
перед оперним театром у Львові // За Вільну Украї-
ну. — 1991. — 2 квітня. — С. 2.
36. Степовик Д. Релігії, культи і секти світу: посібник з
релігієзнавства і сектознавства / Дмитро Степо-
вик. — К. : Бібліотека українця, 1997. — 246 с.
37. Степовик Д. Християнство і культура / Дмитро Сте-
повик // Літературна Україна. — 1991. — 26 груд-
ня. — С. 3.
38. Українська загальна енциклопедія. Книга знання : у
3-х т. / за ред. І. Раковського. — Львів, 1930. — Т. 1.
39. Українські приказки, прислів’я і таке інше. Збірники
О.В. Марковича та інших / уклав М. Номис. — К. :
Либідь, 1993. — 768 с.
40. Українські приповідки / зібрав Володимир С. Пла-
в’юк ; упорядкув., поясн. та редагув. Б. Мед відський,
О. Макар. — Едмонтон : Катедра укра їнської культу-
ри та етнографії ім. Гуцуляків ; Альбертський уні-
верситет Асоціація Укр. Піонерів Альберти, 1996. —
Т. ІІ. — 297 с.
41. Фразеологічний словник української мови / уклад.
В.М. Білоноженко та ін. — К. : Наукова думка,
1999. — Кн. 1. — 528 с.
42. Франко І. BelParLarGentile (Вишукане красномов-
ство) / Іван Франко // Франко І. Зібрання творів : у
50-ти т. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 37. —
С. 6—13.
43. Шашкевич М. Псалми Русланови / Маркіян Шаш-
кевич // Вінок русинам на обжинки. — Ч. 1. — Ві-
день, 1846. — С. 61—67.
44. Янів В. Релігійність українця з етнопсихологічного
погляду / Володимир Янів // Записки НТШ. —
Т. 181: Релігія в житті українського народу. — Мюн-
хен ; Рим ; Париж, 1996. — С. 79—203.
45. Ярмусь С. Духовість українського народу: короткий
орієнтаційний нарис / Степан Ярмусь. — Вінніпеґ :
Волинь, 1983. — 227 с.
Iryna Tarasiuk
POPULAR RELIGIOUS NOTIONS
ON GOD’S WILL AND PROVIDENCE
IN UKRAINIAN PAREMIES
The article has presented some popular proverbs and sayings
expressing life principles, admonitions, and beliefs as for con-
cepts of God’s will and providence. By exposure of semantic
meaning in a number of popular paremies, the author has
aimed to trace religious worldview in Ukrainians’ national
character of thinking.
Keywords: paremy, proverb, saying, God’s will, providence,
popular piety, popular outlook, mentality, religious con-
sciousness, popular belief, thought form, popular wisdom,
Christian doctrine.
Ирина Тарасюк
НАРОДНОРЕЛИГИОЗНЫЕ
ПРЕДСТАВЛЕНИЯ О БОЖЬЕЙ ВОЛЕ
И ПРОВИДЕНИИ
В УКРАИНСКИХ ПАРЕМИЯХ
В статье рассматриваются народные пословицы и поговор-
ки, которые выражают жизненные принципы, установки и
убеждения, связанные с религиозными понятиями Божьей
воли и провидения. Раскрывая смысловое наполнение ряда
народных паремий, автор пытается проследить религиоз-
ное мироощущение в национальном характере мышления
украинцев.
Ключевые слова: прибаутка, паремия, поговорка, посло-
вица, Божья воля, провидение, народная религиозность,
народное мировоззрение, способ мышления, религиозное
сознание, народные представления, мыслеформа, народ-
ная мудрость, христианское вероучение.
|