Українські пародійні голосіння: мотиви й особливості побутування
У статті проаналізовано різновиди українських пародійних голосінь, досліджено особливості побутування цього жанрового різновиду голосильної традиції. Найпопулярнішими є пародійні голосіння за тещею і за чоловіком. Пародійні голосіння побутують як анекдоти в межах розважальних наративів. Вини...
Saved in:
| Published in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95030 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Українські пародійні голосіння: мотиви й особливості побутування / І. Коваль-Фучило // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 969-976. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-95030 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Коваль-Фучило, І. 2016-02-13T12:42:03Z 2016-02-13T12:42:03Z 2013 Українські пародійні голосіння: мотиви й особливості побутування / І. Коваль-Фучило // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 969-976. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95030 У статті проаналізовано різновиди українських пародійних голосінь, досліджено особливості побутування цього жанрового різновиду голосильної традиції. Найпопулярнішими є пародійні голосіння за тещею і за чоловіком. Пародійні голосіння побутують як анекдоти в межах розважальних наративів. Виникають такі тексти як реакція аудиторії на нещирий жаль за померлим. The article has analyzed some types of Ukrainian parody lamentations, functional peculiarities of this genre in the national lament tradition. The most popular is a parody crying for a mother-in-law and a husband. Parody cry have occurred as jokes within entertaining narratives. Those texts appear to be an audience’s reaction to insincere regrets for the dead. В статье проанализированы разновидности украинских пародийных причитаний, исследованы особенности бытования этого жанрового вида причетной традиции. Самыми популярными являются пародийные причитания по теще и по мужу. Пародийные причитания бытуют как анекдоты в пределах развлекательных нарративов. Возникают такие тексты как реакция аудитории на неискреннее сожаление по умершему. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Українські пародійні голосіння: мотиви й особливості побутування On Ukrainian parody lamentations: motives and characteristics of functioning Украинские пародийные причитания: мотивы и особенности бытования Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Українські пародійні голосіння: мотиви й особливості побутування |
| spellingShingle |
Українські пародійні голосіння: мотиви й особливості побутування Коваль-Фучило, І. Статті |
| title_short |
Українські пародійні голосіння: мотиви й особливості побутування |
| title_full |
Українські пародійні голосіння: мотиви й особливості побутування |
| title_fullStr |
Українські пародійні голосіння: мотиви й особливості побутування |
| title_full_unstemmed |
Українські пародійні голосіння: мотиви й особливості побутування |
| title_sort |
українські пародійні голосіння: мотиви й особливості побутування |
| author |
Коваль-Фучило, І. |
| author_facet |
Коваль-Фучило, І. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народознавчі зошити |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
On Ukrainian parody lamentations: motives and characteristics of functioning Украинские пародийные причитания: мотивы и особенности бытования |
| description |
У статті проаналізовано різновиди українських пародійних
голосінь, досліджено особливості побутування цього жанрового різновиду голосильної традиції. Найпопулярнішими
є пародійні голосіння за тещею і за чоловіком. Пародійні
голосіння побутують як анекдоти в межах розважальних
наративів. Виникають такі тексти як реакція аудиторії на
нещирий жаль за померлим.
The article has analyzed some types of Ukrainian parody lamentations,
functional peculiarities of this genre in the national
lament tradition. The most popular is a parody crying for a
mother-in-law and a husband. Parody cry have occurred as
jokes within entertaining narratives. Those texts appear to be an
audience’s reaction to insincere regrets for the dead.
В статье проанализированы разновидности украинских пародийных причитаний, исследованы особенности бытования этого жанрового вида причетной традиции. Самыми
популярными являются пародийные причитания по теще и
по мужу. Пародийные причитания бытуют как анекдоты в
пределах развлекательных нарративов. Возникают такие
тексты как реакция аудитории на неискреннее сожаление
по умершему.
|
| issn |
1028-5091 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95030 |
| citation_txt |
Українські пародійні голосіння: мотиви й особливості побутування / І. Коваль-Фучило // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 969-976. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT kovalʹfučiloí ukraínsʹkíparodíinígolosínnâmotiviiosoblivostípobutuvannâ AT kovalʹfučiloí onukrainianparodylamentationsmotivesandcharacteristicsoffunctioning AT kovalʹfučiloí ukrainskieparodiinyepričitaniâmotivyiosobennostibytovaniâ |
| first_indexed |
2025-11-26T16:20:55Z |
| last_indexed |
2025-11-26T16:20:55Z |
| _version_ |
1850765742442545152 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
В українській фольклористиці пародійні голосіння
рідко ставали предметом аналізу дослідників.
Водночас цей дуже важливий сегмент української
усної поетичної творчості заслуговує на увагу не лише
тому, що існування цього жанрового різновиду свід-
чить про високий рівень розвитку голосильної тради-
ції, а й через своє різноманіття тем, представлену на-
родну дотепність, багатий набір комічних ефектів.
Пародійні голосіння — це вторинні, метафорич-
ні форми голосінь, які в традиційній культурі функ-
ціонують у межах розважальних наративів (анекдо-
тів чи гуморесок, у контексті розповідей про почуте
колись невдале оплакування). Підставою для появи
пародійних голосінь є осмислення природи виник-
нення оплакування: з одного боку, померлого слід
було оплакати, причому в традиції дотепер вірять,
що жаль за померлим «підкаже» слова, які слід про-
мовити, а з іншого боку — як же виникне голосін-
ня, коли за померлим не шкодують. Саме така ситу-
ація, коли голосити треба, а робити цього не хочеть-
ся, розроблена в розповідях, які містять пародійні
голосіння. Отже, останні виникли внаслідок нещи-
рого, підробленого жалю за померлим, якому нама-
гаються надати традиційної форми оплакування. Ця
проблема пов’язана із осмисленням у традиційній
культурі уявлення про те, як вчилися голосити і чи
потрібно цьому вчитися.
У нашій збірці голосінь [5] 1 всього понад 40 па-
родійних голосінь. Найпопулярніші пародійні голо-
сіння за чоловіком (№ 4, 134, 135, 149, 297, 475,
584, 597, 665, 733, 827, 873, 875, 1077, 1079,
1090, 1115, 1173, 1174, 1178, 1179, 1203) і за тещею
(№ 305, 346, 372—374, 424, 425, 493, 496, 567,
577, 936, 958, 1022, 1023, 1109), відоме також
«Пародійне голосіння за кумою» (№ 359). Най-
більше пародійних голосінь зафіксовано на Наддні-
прянщині і Поділлі. Наголосимо, що цей жанровий
різновид української голосильної традиції характе-
ризується тривалою популярністю уже щонайменше
півтора століття. Так, по суті, перше зафіксоване го-
лосіння — це саме пародійне голосіння за чоловіком
(№ 4), опубліковане в праці російського етнографа
і археолога Олександра Терещенка «Быт русского
народа» (СПб., 1848) [10, с. 103]. Тобто саме не-
стандартні зразки оплакування насамперед привер-
нули увагу науковців. На підставі власних польових
досліджень можемо стверджувати, що саме тексти
1 Номери голосінь у статті подаємо за цим виданням.© І. КОВАЛЬ-ФУЧИЛО, 2013
Ірина КОВАЛЬ-ФУЧИЛО
УКРАЇНСЬКІ ПАРОДІЙНІ
ГОЛОСІННЯ: МОТИВИ
Й ОСОБЛИВОСТІ ПОБУТУВАННЯ
У статті проаналізовано різновиди українських пародійних
голосінь, досліджено особливості побутування цього жан-
рового різновиду голосильної традиції. Найпопулярнішими
є пародійні голосіння за тещею і за чоловіком. Пародійні
голосіння побутують як анекдоти в межах розважальних
наративів. Виникають такі тексти як реакція аудиторії на
нещирий жаль за померлим.
Ключові слова: пародійні голосіння, анекдот, мотив, ко-
мічний ефект.
Ірина КОВАЛЬ-ФУЧИЛО970
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
нетипових, зокрема пародійних, рідше сороміцьких
голосінь згадують наші інформатори під час інтерв’ю
про голосильну традицію їхнього краю 2. Такі тексти
пам’ятають як готові зразки, які не треба попередньо
відтворювати в пам’яті, як тексти похоронних опла-
кувань. Між іншим, саме пародійні і сороміцькі го-
лосіння можна записати навіть від інформаторів мо-
лодого віку, від яких важко зафіксувати тексти по-
хоронних голосінь. Це свідчить про те, що спосіб
поширення похоронних і метафоричних голосінь різ-
ний: голосіння першої групи інформатори перейма-
ють, коли чують їх на похороні, а тексти другої гру-
пи розповідають як анекдоти. Це підтверджує ін-
формація, зафіксована на початку ХХ століття: «Є
в нас таки насмішливі приказуваня, але їх при мер-
ци си ни заводи, хіба де отак на збитки мижи собов
самі живі мижи живими один одним докучєют тай
на збитки заводє» [11, с. 28].
Кілька пародійних голосінь маємо у збірнику Іла-
ріона Свєнціцького. Упорядник не подав їх разом із
усім корпусом текстів, а розглянув окремо в перед-
мові до видання [9, с. 18—20]. П’ять пародійних
голосінь маємо в колекції Валентина Дубравіна із
Сумщини, які збирач подав у розділі «Туги-пародії».
Тут же подано жартівливу пісню «Та-ра-ра, та-ра-
ра», в якій осмислено нещирий жаль удови і її пове-
дінку під час похорону:
Та-ра-ра, та-ра-ра,
Несіть ворога з двора.
І жив — не любила,
І умер — не тужила.
Тільки тоді затужила,
Як на лавку положила.
І на лавці лежить —
Нема й думки тужить [8, с. 434].
Варіанти цієї пісні відомі й в інших регіонах Укра-
їни [5, с. 283; 6, с. 675; 12].
Близько десяти пародійних і сороміцьких голосінь
у контексті народних наративів зберігається серед
самозаписів Насті Присяжнюк [5, с. 671—672,
676, 724—726].
Добірку пародійних і сороміцьких голосінь із По-
лісся подано в монографії Валентини Конобродської
про номінацію похоронного і поминального обрядів
[7, с. 161—162].
2 Див. наші публікації голосінь у формі інтерв’ю [5,
c. 314—319, 739].
Іларіон Свєнціцький називає ці вторинні форми
«жартовливі та сороміцькі голосіння». Він вважає,
що джерело виникнення цих текстів — випадкова
фраза, яка поза контекстом є комічною. Все ж ця
думка викликає зауваження, оскільки Свєнціцький
наводить цілу низку таких невдалих фраз, проте
жодна з них не переросла в пародійне голосіння.
На нашу думку, пародійні голосіння виникли не з
тексту похоронного голосіння, а незалежно від об-
рядової ситуації, завдяки дотепності носіїв тради-
ції, за умови невідповідності високого стилю голо-
сінь і певних комічних моментів в осмисленні похо-
рону носіями традиції.
Перша, так би мовити, очевидна класифікація
пародійних голосінь — це поділ за об’єктом опла-
кування: за чоловіком, тещею, кумою. Така вибір-
ка не випадкова: по-перше, у переліку немає кров-
них родичів, а, по-друге, стосунки між персонажа-
ми і віртуальною голосильницею у фольклорній
традиції осмислено в гумористичному ключі. Важ-
ко уявити пародійні голосіння за матір’ю чи за ди-
тиною, оскільки традиційна культура не припускає
ситуації, що можуть бути випадки нещирого жалю
за цими родичами.
Попри позірну схожість, пародійні голосіння від-
різняються за підставою їх виникнення. Тут може-
мо умовно виділити три групи текстів:
1) ті, що з’явилися внаслідок осмислення необхід-
ності голосити за поганим небіжчиком, якого не хо-
четься оплакувати;
2) ті, що були складені внаслідок занепаду інсти-
туту найманих голосильниць;
3) голосіння, що є складовою частиною анекдоту,
який розповідає про гумористичну ситуацію під час
похорону.
Тексти кожної із цих груп подекуди можуть на-
бувати ознак текстів із двох інших груп. Так, напри-
клад, голосіння про нелюбого покійника можуть
функціонувати в контексті анекдоту чи гуморески.
Це ж стосується текстів другої групи. Все ж, до тре-
тьої групи відносимо нові тексти, які поза розва-
жальним наративом не побутують.
До першої групи пародійних голосінь, тобто тих,
у яких «оплакують» нелюбого мерця, належать усі
пародійні голосіння за тещею і частина пародійних
голосінь за чоловіком, де у формально голосильних
фразах криється розповідь про погані вчинки помер-
971Українські пародійні голосіння: мотиви й особливості побутування
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
лої чи померлого. Комічний ефект у таких текстах
виникає вже тому, що в традиційному оплакуванні
постійним мотивом є возвеличення померлого, а не-
любого покійника, зрозуміло, важко хвалити.
Майже всі пародійні голосіння за тещею із нашої
колекції мають дві основні структурні частини: текст
голосіння за тещею, у якому зять дещо завуальова-
но розповідає про кривди, яких він зазнав; ремарка
дружини до чоловіка з проханням припинити голо-
сіння. У деяких текстах цьому передує коротка роз-
повідь про те, що померла теща, яка погано стави-
лася до зятя. Ці моделі збережені не в усіх тек-
стах, — обов’язкове саме голосіння, а перша і третя
структурні частини можуть бути опущені. Подаємо
найповніший варіант пародійного голосіння за те-
щею (№ 1109). Він зберігається у самозаписах На-
сті Присяжнюк в Державному архіві Вінницької об-
ласті (ДАВО) [1, арк. 32 зв.—33]:
«Вмерла теща й жінка наказала чоловікові при-
ймаку 3, щоб гарненько плакав, як люди зійдуться.
От чоловік і плаче:
Ой тещенько, моя матінко,
А я ж до вас прийду, то ви їсте сир, масельце,
а мені сироватки дасте гу-гу-гу…
А ви ж їсте галушечки, а мені юшечки гу…
Ви ж мене жалували, тещенько, матінко моя,
Хто ж мене так жалувати буде?
А ви ж варенички з’їсте, а мені юшечки дасте.
А я тую юшечку їм, їм, та й нап’юся гу-гу-гу.
А все ж було за мною: і з яєць юшка за мною,
і з раків юшка за мною.
А тепер до кого ж я прихилюся?
Жінка бачить, що він не до ладу плаче, та й давай
його розважати, відводити: «Чоловіче, не розпадай-
ся так, не плач, не вбивайся, бо ти їх не підведеш, а
себе вмориш».
Пародійний ефект у голосінні за тещею має три
аспекти. По-перше, голосити заохочують чоловіка,
для якого не характерне виконання цієї обрядодії, та
ще й за людиною, якої не шкода. В українській го-
лосильній традиції маємо свідчення, що чоловіки го-
лосили лише в дуже рідкісних випадках, і то тільки
за дуже дорогим померлим (наприклад, батько за
молодим сином).
По-друге, комічного ефекту досягнуто за допо-
могою використання кулінарного коду, який не при-
3 Це слово в рукописі викреслено.
таманний для українських голосінь. Комізму сприяє
також семантичне протиставлення смачна, пожив-
на їжа — погана їжа. На першому полюсі маємо
продукти, які споживали теща з дочкою, а на дру-
гому — харчі, які вони пропонували зятеві. У варі-
антах цього пародійного голосіння із Полтавщини
(самозаписи Олександри Отісько) кулінарну тему
розвинено в напрямку пояснення такого стану
справ, — теща і дружина пропонували зятеві про-
дукти, корисні для здоров’я:
Я, як здумаю, як ви, було, сами варенички
з сиром їсте,
А мені, щоб легше на желудок,
юшечку з-під них попить дасте.
Або було, сами сметанку поїсте,
А мені, щоб не було коліка у животі,
сироватку дасте.
Та я їм, їм, та ще й навхильці нап’юся (№ 425).
По-третє, комічний ефект від голосіння посилю-
ється за допомогою обігрування традиційного в укра-
їнському оплакуванні ритуального заспокоєння го-
лосильниці, яке в аналізованому випадку має на меті
не заспокоїти виконавця голосіння, а примусити його
замовкнути. Прохання до чоловіка припинити голо-
сіння дружина вмотивовує тим, що довгий плач ма-
тиме поганий вплив на його самопочуття: «Да годі
вже, все рівно матері не зведеш, а сам себе умориш-
уб’єш» (№ 346); «Цыть! Чоловьйічэ, бо очі
выплачэшъ» (№ 567). В одному випадку мотива-
ція трохи інша, але не менш комічна: «Ну годі пла-
кать, бо це не звидеш, а тільки людей розжинеш»
(№ 305). А ось два варіанти репліки для «заспоко-
єння» зятя із Сумщини: «Ти, мабуть, не зведеш,
тільки головку нагудеш!» (№ 373), «Цить,
цить, чоловіче, не плач, бо не зведеш, а тільки
моїй матінці головочку нагудеш!» (№ 374).
У наведеному вище тексті голосіння маємо поши-
рене традиційне заспокоювання, коли наголошують
на марності оплакування: «Ти їх не підведеш, а себе
вмориш» (№ 1109). А ось варіант заспокоєння зятя
із Полтавщини: «Ну годі плакать, бо це не зви-
деш, а тільки людей розжинеш» (№ 305). У па-
родійному голосінні із півдня Житомирщини народ-
на дотепність продовжила діалог чоловіка і дружи-
ни: на прохання заспокоїтися зять відповідає, що
непросто йому це зробити через великий жаль за те-
щею: «Буде вже, чоловіче, все jiдно мати ни вста-
Ірина КОВАЛЬ-ФУЧИЛО972
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
не. — Аj, коли ж дуже жалко» (№ 577). Така кін-
цівка сприяє посиленню ефекту комічної експресії.
Оригінальне пародійне голосіння за тещею, причо-
му із відповідним мелодійним наспівом, 2012 року ми
зафіксували на Полтавщині у м. Градзьк (№ 496).
У ньому, крім традиційного для цього розряду паро-
дійних голосінь використання кулінарного коду, на-
явне дотепне опрацювання постійного голосильного
мотиву відходу куди ти йдеш і ще одного постійно-
го мотиву — прохання до померлого взяти із собою:
Ой тещо ж, тещо, та ти жінчина ж мати!
Та куди ж ти йдеш, та чого ж ти з собою
дочки ж не береш?
Та то ж ви, було, сами масло їсте, а мені
сколо’тинки даєте’!
/— А ще там вареники…/ — Пожди:
Та ти ж мене як рідного любила,
Та було, шо ти ж днями і не била,
Ти ж мене поїла, годувала,
Та було, шо вечерять давала (сміється).
Пародійно-експресивне ядро цього тексту зосе-
реджене в другому рядку: «Та куди ж ти йдеш, та
чого ж ти з собою дочки ж не береш?» Комічний
ефект виникає завдяки дотепному перефразуванні
loci communes голосіння — візьми мене із собою.
Подальший текст голосіння — це пояснення комічно-
розпачливої репліки зятя.
До пародійних голосінь за поганим небіжчиком
належать голосіння за недбалим, безпорадним чо-
ловіком, який не вмів прохарчувати свою сім’ю 4. Па-
родійний ефект у них виникає завдяки розповіді про
вчинки померлого:
«Була така жинка, шо по чолови’кови плака’ла-
тужыла. Каже:
Мі’й чолови’че,
Мій хазя’йыне!
Шо я’ за тобо’ю схазяйнува’ла
И ни въ чо’му хли’ба въ се’бе не ма’ла…
Ни въ кошели’, ни въ мишку’,
Тилькы въ маки’три та въ горшку’.
Чолови’че, — каже, — мій, зату’ло!
4 Ці голосіння відрізняються від голосінь за поганим чо-
ловіком, який ображав свою дружину і дітей за життя.
Тексти цих оплакувань мають різну сферу побутування:
голосіння за поганим чоловіком функціонували в риту-
альній ситуації похорону, а голосіння за безпорадним чо-
ловіком виконували поза ритуальним контекстом, лише з
розважальною метою.
Я за те’бе затулю’ся,
Тай нико’го не боюся,
Значыть якъ отпряде' або одышьйе’, то то’ вона
тылькы й хли’ба йила и чолови’ка тымъ годува’ла.
Тоже по чолови’кови ту’жъ» (№ 134).
Коментарі інформатора дають підстави трактува-
ти це голосіння як пародійне.
До цієї ж групи зараховуємо короткі шаблонні го-
лосіння, зафіксовані на Гуцульщині й Опіллі
(№ 873):
Ой ни несїть го блиско плота,
Бо ік війме кіў тай буди мене бити [4, с. 334].
* * *
Ой не везіт го коло плота,
Бо вивалив кіль з плота
Та мни буде бити.
У другому випадку запис здійснено в контексті
розповіді про те, що дружина найняла іншу жінку,
щоб та голосила за чоловіком, саме тому перша бо-
їться, що померлий може її покарати за те, що не
шкодує за ним. Тут порушено важливу для аналізу
оплакування тему щирого чи удаваного жалю за по-
мерлим. Ця проблема не раз ставала предметом
осмислення народної традиції, про що свідчить її роз-
робленість у пісенних жанрах, зокрема у коломий-
ках, зафіксованих на Гуцульщині (повіт Долина):
Ой коби ж то так умерти
Коби сї дивити
Та ци буде моя мила
За мною тужити.
* * *
Ой як буду умирати, буду си дивити,
А ци будеш, моя мила, за мнов заводити
[2, с. 83, 100].
Описані пародійні голосіння генетично пов’язані
з похоронними голосіннями за поганим чоловіком
(див. №№ 160, 199, 345) 5, причому іноді ця паро-
дія характеризується прикрою гіркотою за змарно-
ване життя:
5 На Наддніпрянщині наприкінці ХІХ — на початку
ХХ століття було чи не вперше зафіксовано голосіння у
живому побутуванні. Запис здійснив видатний україн-
ський прозаїк Іван Нечуй-Левицький (опубліковано — у
1910 р.) (№ 160). Це голосіння за поганим чоловіком, яке
й було зафіксоване через його нетиповість, невідповідність
вимогам жанру. Жінка у стані психічного стресу докоряє
померлому чоловіку — п’яниці за свою тяжку долю.
973Українські пародійні голосіння: мотиви й особливості побутування
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
Ой чоловічку мій, який же ти лежиш на лаві,
як живий.
А ти ж так витягнувся, як в тій пісні співають:
Ввійшов нелюб в хату, засів юсю лаву.
А ти заліг лаву аж до мисника.
Ой чоловіче мій, як же я тебе буду забувати?
Ой чом же ж ти не вмер ще вторік, то тепер
вже було б рік,
І я б вже забулася давно.
А це ж ти вмер і клопоту наробив сьогодні.
Чоловіче мій, господарю мій,
А ти ж нагосподарював кругом хати, що нема
де ногою стати.
Ой як тебе забувати, чим тебе згадати:
Чи тими кулаками, що ти об мене стовкав,
Чи тими матюками, що ти мене щоденно годував?
А я ж тобі годила, як лихій болячці.
А кому я тепер буду годити, як я буду жити?
(№ 1173).
З іншого боку, ці пародійні голосіння близькі до
так званих невдалих голосінь, тобто до оплакуван-
ня, яке викликало осудження чи іронічну посмішку
у слухачів:
«— Ви знаєте шо, я хочу сказати одне. Єсть такі
люди, як вмерла людина, то… балакає, що попало.
А мені неприємно, що вона:
Ой, да я ж тобі плаття нове купила,
Я ж тобі те…
Невже людина може жаліть матір, чи там когось
рідного, і в такі мінути думать про якесь плаття. Такі
люди не кричать. То ж кричить душа, і всякі бала-
кать слова… А єсть люди — на публіку» (№ 755,
зап. 2010 року на Чернігівщині).
* * *
«В нас недавно жінка вмерла, а чоловік каже:
Хоть би-с ше була дров наносила,
Шо я тепер буду робити?
/То правда, чи так сміялися?/ — Та таки так ка-
зав. Жінка вмерла, а тут зима, студінь, хоть би ше
була наносила дров» (№ 1208, зап. 2012 року на
Гуцульщині).
До цієї ж групи належать пародійні голосіння за
чоловіком, які за мелодикою, ритмікою і особливос-
тями римування близькі до жартівливих пісень:
Та мій чоловіче, та мій голубчику,
Та якби ти помер торік, то оде
минув би рік (хлипає).
Та мій чоловіче, та мій соколику,
Та ти ж мене так любив, що всі миски
на мені побив (хлипає).
Та мій чоловіче, та моя ясочка,
Нагнулась, ніби плачу, — вийду з хати —
ніби скачу (хлипає) (№ 297).
* * *
Як умер мій хороший,
Та й покинув торбу грошей.
Я плакала, голосила,
Поки торбу грошей розносила (№ 376) 6.
Друга група пародійних голосінь — це тексти,
складені внаслідок занепаду інституту найманих го-
лосильниць, як відображення народних уявлень про
«найманий плач». Пародійним вектором цих текстів
є теми, які можна умовно назвати мотивами «безо-
платного плачу» і «забутого імені». Це майже ша-
блонні короткі тексти, у яких йдеться про те, що на-
ймана голосильниця оповідає про плату, на яку спо-
дівається за свою роботу, тобто оплакування, або
сумнівається, чи їй заплатять обіцяне, і/або зізна-
ється, що не знає, як звати померлого:
«Ци буде, ци не буде чорне руно,
А я виплакала вочи дурно.
Обіцяли їй дати чорне руно, зн[ачить], вовну з ві-
вці, а вона не була певна, що сповнять обіцянку»
(№ 827).
* * *
Руно моє, руно,
Дала-с ми тя задурно:
Анї руна, анї пшона,
Плакти мусю сама (№ 935).
Схожі тексти й сьогодні активно побутують на Гу-
цульщині:
/А не розказувала Ваша баба, що одна жінка кли-
кала другу, щоб за чоловіком голосила?/ — Ну є
там таке:
А за миску бобу — провадила до гробу,
А за миску круп — не знаю, як тебе звуть.
А якісь баби: «Гаврило!»
Гаврилко, Гаврилко, на кого ти нас лишаєш?
/А казали, що були жінки, яких наймали?/ —
Казали, шо одна випила і не хотіла голосити. Вони
кажут: «Ми ж тобі заплатили!» — «Ну й шо? То
твоя мама — ти собі плач». / — А справді були такі
6 Див. також №№ 375, 1021.
Ірина КОВАЛЬ-ФУЧИЛО974
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
жінки, що їх кликали?/ — Ну, ну (№ 1203, запис
2012 року в Косівському р-ні).
У нашій колекції маємо тексти, де мотив «без-
платного плачу» розростається до цілої розповіді
про те, чому за померлим запросили голосити на-
йману плачку:
«Жінку одну за сваху просять на весілля, а тут чо-
ловік вмер. Вона наймає чужу жінку, щоб плакала
за чоловіком і обіцяла їй дати руно (прядива). От
дорогою йде весілля з свашками, а тут провадять чо-
ловіка тої свашки й чужа жінка плаче:
Ой тужу, тужу по чужому мужу,
А обіцяли ж мені руно, а де ж воно?
Ой чи буде ж те руно, чи не буде руно,
А може, ж я плачу дурно?
А свашка, жінка покійного, це чує й співає-
приказує на мотив весільної пісні:
Ой дам тобі теє руно (2),
Ой не плачеш ти дурно,
А як мало буде те руно,
То ще додам і рядно» (№ 1174).
Тексти останнього різновиду пародійних голосінь
були зафіксовані в різний час на Полтавщині (№ 4,
135), Житомирщині (№ 584, 597 — дещо редуко-
вані варіанти із слабо вираженою «весільною» час-
тиною), Буковині (№ 1090), Поділлі (№ 1115,
1174). Пародійно-комічний ефект цих текстів буду-
ється на несумісності нещирого жалю за померлим і
ритуальної обов’язковості голосіння. Трансляція цих
уявлень у мову, їхня вербалізація й спричинила ви-
никнення пародійних голосінь. У найбагатшому на
цей жанр краї — Полтавщині і південній частині
Сумщини зафіксовано пародійне голосіння за кумою
(№ 359). Останнє висміює нещирий жаль куми,
яка своє недоладне, лише для годиться голосіння по-
стійно перебиває недоречними під час оплакування
запитаннями:
Та моя ти кумасечко,
Там моя рідне(сенька).
А коли вона вмерла? (промовляючи)
А моя ненька, та моя ріднесенька,
Та що ж його робити?
А дитинча де? (промовляючи).
А рятуйтечко, ой Божечко,
Та що ти наробив?
А живе дитинча? (промовляючи)
Ой моя мамочко,
Та що ж його робити,
Та хто ж його принесе,
Та як його брать?
А де воно є? (промовляючи).
Третя група пародійних голосінь — це короткі
тексти голосінь, які є складовою частиною анекдо-
ту про гумористичну ситуацію під час похорону. Ко-
мічний ефект у цих текстах виникає завдяки праг-
ненню дати відповідь на риторичні запитання голо-
сіння, насамперед на запитання куди ти йдеш?
Загалом це риторичне запитання у голосіннях відо-
ме на всій території України. З певною долею умов-
ності можна заявити, що відповіддю на нього є весь
похоронний обряд із різними, часом протилежними
уявленнями про локус перебування померлих. Візу-
альна, матеріальна межа дороги, подорожі померло-
го закінчується на цвинтарі, проте народний світо-
гляд не вважає її кінцевим пунктом призначення.
Саме в цьому місці виникає ґрунт для обігрування
loci communes голосіння. Це тим більше можливе,
оскільки в побуті питання куди ти йдеш? є дуже
звичним і часто повторюваним.
Виділяємо цю групу пародійних голосінь завдяки
самозаписам Насті Присяжнюк із Поділля 7
(див. №№ 1178, 1179, 1180), яка мала змогу чути
такі тексти у живому побутуванні, а згодом записа-
ла їх, щоправда із літературним редагуванням. У ру-
кописі записувачка назвала їх гуморесками.
«Чоловік помер і жінка його нарядила в труси й
майку (пошкодувала костюма). Стала коло лави й
плаче:
— Чоловіче мій, голубе мій,
А куди ж ти, чоловіченьку, вибираєшся,
А на кого мене кидаєш?
— А на футбол вибираюсь, растаку твою ма! Ти
ж мене в труси, в майку вбрала, то куди ж мені, як
не на футбол, — а чоловік навмисне завмер, щоб по-
чути, як жінка буде за ним плакати» [2,
арк. 27 зв.] 8.
Не менш дотепним є ще один текст із рукописів
Насті Присяжнюк:
7 Можна стверджувати, що схожі тексти відомі і на Над-
дніпрянщині, оскільки тут до тепер відомі вже згадувані
нами пародійні голосіння за тещею, у яких також засто-
сований комічний ефект від вторинного тлумачення за-
гальних місць голосіння.
8 Подано під назвою «Гумореска сучасна».
975Українські пародійні голосіння: мотиви й особливості побутування
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
«Дуже гарно чоловік з жінкою жили. Дітей в них
не було. От чоловік захворів і питає жінки:
— Як я вмру, то в який костюм ти мене вбереш? 9
— В самий найкращий!
От чоловік помирає, а був він рибак (риболов).
Жінка одмикає скриню й на який костюм не гля-
не, то всіх жалко: той гарний, а той ще кращий. От
вона згадала, що на плоту висить волок. Взяла його
з плота, внесла в хату, обмотала волоком і поклала
на лаві чоловіка.
Зійшлись сусіди, жінка плаче й приказує:
Чоловіче мій, риболовчику,
А на кого ж ти мене покидаєш,
А куди ж ти вибираєшся, мій голубе?
А в яку далеку дорогу зібрався, спорадився,
мій соколе?
— А по рибу, розтаку твою мать! А ти ж мене куди
нарядила-спорадила? Тільки по рибу, — а він тільки
притворився, що вмер» [2, арк. 75—76 зв.] 10.
Ще одним loci communes, риторичним закликом
українських голосінь є прохання до померлого взя-
ти із собою. Це поетичне звернення є звичайною
стилістичною конструкцією оплакування, хоча воно
не позбавлене міфологічного підґрунтя, оскільки в
українській традиційній культурі добре відомі віру-
вання, згідно з якими померлий може «забрати» із
собою ще когось із родини чи з близького оточення.
Так, на Львівщині вірять, якщо у мерця привідкри-
ті очі, то незабаром ще хтось помре. Здатність не-
біжчика «взяти із собою» відображене також у від-
повідному постійному мотиві голосіння:
Моя бабусю, моя ластівочко,
Коли ж ви прилітали,
Коли ж ви мою матінку одібрали? (№ 211)
* * *
Господару наш, господару наш!
Коли ті вмерши приходили,
Що нашого господара взяли? (№ 1073)
9 Принагідно зауважимо, що такий діалог у традиційній
культурі не випадковий, і тут немає жодних пародійних
конотацій. Це обов’язковий елемент передпоховальних
обрядів, — у багатьох локальних традиціях помираючого
питали про те, у чому його поховати. Це не суперечить
повсюдно і до тепер поширеному звичаєві готувати оде-
жу «на смерть».
10 Подано під назвою «Плач-гумореска». У паспорті до
тексту зазначено: «Давня гумореска. Остаточний варі-
ант записала від Попічко Марини 29.VII.1966 року».
У голосінні прохання до померлого взяти із собою
є поетичною фразою, яка допомагає голосильниці ви-
разити свій біль через втрату близької людини, а не
бажання померти. Це відомо аудиторії. Комічна си-
туація виникає у гуморесці, записаній на Поділлі, коли
необізнаний слухач, у нашому випадку росіянин, трак-
тує цей заклик як дослівне прохання:
«Плаче дочка за матір’ю й приказує. А в дочки
чоловік росіянин.
— Як я буду плакати, то ти тоже за мною хоч тро-
хи приказуй для людського ока.
Ой мамочко моя рідная,
А куди ж ви вибираєтесь,
І нащо мене покидаєте? — плаче дочка.
— И меня, — додає зять.
— А що я без вас буду робити й як жити?..
— И я.
— Ой мамочко, голубочко, заберіть й мене з собою.
— Иди сама к такой матери, а я не пойду! — не ви-
терпів чоловік» [2, арк. 85 зв.] 11.
Народна фантазія і дотепність тут опрацьовує ві-
домий мотив голосіння в комічному ключі: по-перше,
комічною є ситуація, що дружина просить чоловіка
голосити за тещею (про пародійні голосіння за тещею
ми вже згадували), а, по-друге, пряме, дослівне тлу-
мачення зятем риторичної фрази голосіння і його без-
посередня реакція-спротив на це звернення.
Можна впевнено твердити, що схожі тексти ак-
тивно побутували й до сьогодні збереглися в усній
народній культурі. Так, під час експедиційної польо-
вої роботи на Полтавщині ми записали таку розпо-
відь:
«Потім під час того, як виносять, ті ж тужать, до-
машні ті:
Ти йдеш, мене лишаєш…
А в нас померла жінка, а він [чоловік]:
На кого ж ти мене…
Не так… Ні, так:
На кого ж ти покидаєш…
А сам перед тим гуляв, там Галя така. Волосся в
неї таке ріденьке-ріденьке таке. А ззаду другий
дядько йде… Воно ж оцей похорон — як концерт.
Хто сходиться на те, а хто сходиться роздивиться,
обсудить. То він:
11 Подано під назвою «Плач-гумореска».
Ірина КОВАЛЬ-ФУЧИЛО976
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
На кого ж ти мене покидаєш…
А він:
На Гальку лису.
Той своє, а той «на Гальку лису». А всі: хто там смі-
ється, хто хмикає, хто плаче. Оце похорон. Або оце на-
чинає, що тужиш, тужиш, шо «нікому ж не нужен», а
хтось там каже, що «діточки ж в тебе», а ті: «Та ті на-
годують!» (саркастично). А то ж кажуть: поки росли
діти — ти їх годував, тепер у них свої діти, їм своїх ді-
тей годувать, а ти вже — попаде тобі, то попаде, не по-
паде — то й так добре. Ото ж так ще кажуть. Не всі
ж однаково до батьків відносяться» (№ 497).
Переконуємося, що пильна народна увага не опус-
кає нагоди покепкувати над нещирим жалем, а також
роздумати і коротко й дотепно висловити свої міркуван-
ня про ту чи іншу ситуацію, навіть під час похорону.
1. ДАВО. — Ф. Р-5105. — Оп. 1. — Од. зб. 86.
2. Архів ІМФЕ. — Ф. 14-3. — Од. зб. 449.
3. Архів ІМФЕ. — Ф. 28-3. — Од. зб. 426.
4. Гнатюк В. Похоронні звичаї й обряди / В. Гнатюк //
ЕЗ. — Т. 32. — Львів, 1912.
5. Голосіння / упоряд. І. Коваль-Фучило ; наук. ред. Л. Іван-
нікова ; НАН України. ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. —
К., 2012. — 792 с. + компакт-диск.
6. Єфремова Л.О. Частотний каталог українського пі-
сенного фольклору : в 3-х ч. — Ч. І. Опис / Л.О. Єф-
ремова. — К. : Наукова думка, 2009.
7. Конобродська В. Поліський поховальний і поминальні
обряди / В. Конобродська. — Т. 1. Етнолінгвістичні
студії. — Житомир : Полісся, 2007.
8. Обрядові пісні Слобожанщини (Сумський регіон) /
Фольклорні записи та упорядкування В.В. Дубраві-
на. — Суми, 2005.
9. Свєнціцький І. Передмова / І. Свєнціцький. —
Львів, 1912.
10. Терещенко А. Быт русского народа. Ч. ІІІ / А. Тере-
щенко. — СПб., 1848.
11. Шекерик-Доників Петро. Приказованє по умер-
лим / Свєнціцький І. Похоронні голосіння // ЕЗ. —
Т. 31. — Львів, 1912.
12. http://proridne.com/pisni/І%20ЖИВ%20—%20
НЕ%20ЛЮБИЛА.html.
Irуna Koval-Fuchylo
ON UKRAINIAN PARODY LAMENTATIONS:
MOTIVES AND CHARACTERISTICS
OF FUNCTIONING
The article has analyzed some types of Ukrainian parody lam-
entations, functional peculiarities of this genre in the national
lament tradition. The most popular is a parody crying for a
mother-in-law and a husband. Parody cry have occurred as
jokes within entertaining narratives. Those texts appear to be an
audience’s reaction to insincere regrets for the dead.
Keywords: parody laments, joke, motif, comic effect.
Ирина Коваль-Фучило
УКРАИНСКИЕ ПАРОДИЙНЫЕ
ПРИЧИТАНИЯ: МОТИВЫ
И ОСОБЕННОСТИ БЫТОВАНИЯ
В статье проанализированы разновидности украинских па-
родийных причитаний, исследованы особенности бытова-
ния этого жанрового вида причетной традиции. Самыми
популярными являются пародийные причитания по теще и
по мужу. Пародийные причитания бытуют как анекдоты в
пределах развлекательных нарративов. Возникают такие
тексты как реакция аудитории на неискреннее сожаление
по умершему.
Ключевые слова: пародийные причитания, анекдот, мо-
тив, комический эффект.
|