Питання організації музейної мережі УСРР у 1920-ті рр.: науковий та суспільно-політичний виміри
Центральною темою статті є дискусія про систему адміністративного управління музеями УСРР, що відбувалася у середині 1920-х рр. Розглянуто різні підходи до розуміння завдань музеїв, принципів та цілей їх роботи. Доведено, що питання про підпорядкування музеїв набуло прихованого політичного зна...
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95032 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Питання організації музейної мережі УСРР у 1920-ті рр.: науковий та суспільно-політичний виміри / В. Кушнір // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 977-987. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-95032 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-950322025-02-23T20:22:27Z Питання організації музейної мережі УСРР у 1920-ті рр.: науковий та суспільно-політичний виміри Some problems in organization of museum net in USSR at 1920s: scientific and socio-political dimensions Вопросы организации музейной сети УСCР в 1920-е гг.: научный и общественно- политические измерения Кушнір, В. Статті Центральною темою статті є дискусія про систему адміністративного управління музеями УСРР, що відбувалася у середині 1920-х рр. Розглянуто різні підходи до розуміння завдань музеїв, принципів та цілей їх роботи. Доведено, що питання про підпорядкування музеїв набуло прихованого політичного значення. Автор показав, що намагання більшості музейних працівників уникнути прямої залежності від органів «політосвіти» зумовлювалося прагненням зберегти більший простір для повноцінної наукової роботи, усталені традиції роботи музеїв. Central point of the article is mid-1920s discussion on the system of administrative direction in the field of museum activities. Various approaches to the problem of tasks, principles and aims of museum work have been considered. The proof has been obtained that the problem of museum submission got quite hidden political essence. The author has shown that the majority of museum scholars tried to avoid direct dependence from the organs of ideological control and to spare wider space for qualitative scientific studies and traditions of work. Центральной темой статьи является дискуссия о системе административного управления музеями УССР, проходившая в середине 1920-х годов. Рассмотрены разные подходы к вопросу о задачах музеев, принципах и целях их работы. Доказано, что вопрос о подчинении музеев приобрел скрытое политическое значение. Автор показал, что стремление большинства музейных работников избежать прямой зависимости от органов «политпросвещения» определялось желанием сохранить большее пространство для полноценной научной работы, сформированные традиции работы музеев. 2013 Article Питання організації музейної мережі УСРР у 1920-ті рр.: науковий та суспільно-політичний виміри / В. Кушнір // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 977-987. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95032 uk Народознавчі зошити application/pdf Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Кушнір, В. Питання організації музейної мережі УСРР у 1920-ті рр.: науковий та суспільно-політичний виміри Народознавчі зошити |
| description |
Центральною темою статті є дискусія про систему адміністративного управління музеями УСРР, що відбувалася у
середині 1920-х рр. Розглянуто різні підходи до розуміння
завдань музеїв, принципів та цілей їх роботи. Доведено,
що питання про підпорядкування музеїв набуло прихованого політичного значення. Автор показав, що намагання
більшості музейних працівників уникнути прямої залежності від органів «політосвіти» зумовлювалося прагненням
зберегти більший простір для повноцінної наукової роботи,
усталені традиції роботи музеїв. |
| format |
Article |
| author |
Кушнір, В. |
| author_facet |
Кушнір, В. |
| author_sort |
Кушнір, В. |
| title |
Питання організації музейної мережі УСРР у 1920-ті рр.: науковий та суспільно-політичний виміри |
| title_short |
Питання організації музейної мережі УСРР у 1920-ті рр.: науковий та суспільно-політичний виміри |
| title_full |
Питання організації музейної мережі УСРР у 1920-ті рр.: науковий та суспільно-політичний виміри |
| title_fullStr |
Питання організації музейної мережі УСРР у 1920-ті рр.: науковий та суспільно-політичний виміри |
| title_full_unstemmed |
Питання організації музейної мережі УСРР у 1920-ті рр.: науковий та суспільно-політичний виміри |
| title_sort |
питання організації музейної мережі усрр у 1920-ті рр.: науковий та суспільно-політичний виміри |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95032 |
| citation_txt |
Питання організації музейної мережі УСРР у 1920-ті рр.: науковий та суспільно-політичний виміри / В. Кушнір // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 977-987. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT kušnírv pitannâorganízacíímuzejnoímerežíusrru1920tírrnaukovijtasuspílʹnopolítičnijvimíri AT kušnírv someproblemsinorganizationofmuseumnetinussrat1920sscientificandsociopoliticaldimensions AT kušnírv voprosyorganizaciimuzejnojsetiuscrv1920eggnaučnyjiobŝestvennopolitičeskieizmereniâ |
| first_indexed |
2025-11-25T04:10:07Z |
| last_indexed |
2025-11-25T04:10:07Z |
| _version_ |
1849734009812156416 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
На початку 1920-х років в УСРР музейна справа
у цілому належала до компетенції Народного ко-
місаріату освіти (НКО). Безпосередньо займатися
нею мало окреме управління в системі цього наркома-
ту — Головмузей, створене у липні 1921 р. У його
структурі діяло три відділи — реєстрації і охорони
пам’яток старовини, науковий та власне музейний. У
січні 1922 р. НКО об’єднав Головмузей з екскур сійно-
виставково-музейним відділом Головного політико-
освітнього управління (ГПО) НКО УСРР [11, с. 58].
При цьому наукою мав займатися створений у струк-
турі наркомату освіти Науковий комітет Українсько-
го головного управління професійної освіти НКО (Го-
ловпрофосвіти). Згодом останній був реорганізований
в Український науково-методичний комітет, а потім (з
1925 р.) — в Головне управління науковими устано-
вами НКО УСРР (Укрнаука) [8, с. 17].
До компетенції ГПО належала екскурсійна ро-
бота, яка передбачала широке коло завдань — «об-
лік та реєстрацію пам’яток, явищ господарсько-
економічного розвитку і сучасного будівництва кра-
їни, її продуктивних сил, соціальних відносин та
ідеологічних надбудов» [11, с. 58]. Також ГПО ві-
дало позамузейними культурними цінностями.
Отже, музеї на певний час опинилися в адміністра-
тивному підпорядкуванні політосвітнього департа-
менту наркомату освіти, відокремленого від його на-
укового підрозділу.
У перші роки існування радянської влади реаліза-
ція державних заходів у сфері музейництва спирала-
ся переважно на науковців, фахових музейників, що
почали свою працю до революції. Деякі з них, як, на-
приклад, Микола Біляшівський, обіймали посади у
владних інституціях, що здійснювали культурну, зо-
крема і музейну політику, за Української Народної
Республіки, а потім за уряду гетьмана П. Скоропад-
ського. Значною мірою саме ініціатива та зусилля ін-
телігенції спрямовували новостворену радянську бю-
рократію до організації пам’яткоохоронної роботи,
визначали її форму та зміст.
На початку 1920-х років інституцією, що органі-
заційно об’єднувала інтелектуальну еліту України,
була Українська Академія наук, з червня 1921 р. —
Всеукраїнська Академія наук (ВУАН, далі також —
Академія). Одним з численних напрямків її діяль-
ності стала і музейна робота. Варто зупинитися на
кількох важливих моментах, пов’язаних з організа-
цією діяльності ВУАН у галузі охорони та вивчення
пам’яток, частиною якої було й музейництво. © В. КУШНІР, 2013
Віталій КУШНІР
ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ
МУЗЕЙНОЇ МЕРЕЖІ УСРР
У 1920-ті рр.: НАУКОВИЙ
ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ
ВИМІРИ
Центральною темою статті є дискусія про систему адміні-
стративного управління музеями УСРР, що відбувалася у
середині 1920-х рр. Розглянуто різні підходи до розуміння
завдань музеїв, принципів та цілей їх роботи. Доведено,
що питання про підпорядкування музеїв набуло приховано-
го політичного значення. Автор показав, що намагання
більшості музейних працівників уникнути прямої залеж-
ності від органів «політосвіти» зумовлювалося прагненням
зберегти більший простір для повноцінної наукової роботи,
усталені традиції роботи музеїв.
Ключові слова: музей, музейна справа в Україні, держав-
на політика у галузі музейництва.
Віталій КУШНІР978
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
У червні 1921 р., відповідно до нового статуту
Академії, вона підпорядковувалася Наркомату осві-
ти України. При цьому ВУАН мала координувати
діяльність наукових товариств. У тому ж році до
складу Академії увійшло Українське наукове това-
риство — спілка українських науковців, створена
ще до революції 1917 р. [4, с. 124]. Одним з резуль-
татів об’єднання, що відбувалося з чималими орга-
нізаційними труднощами та суперечками, стало ство-
рення у липні 1921 р. Археологічної комісії (АК)
ВУАН. За статутом завданням комісії визначалися
пам’яткоохоронна робота, «теоретичне розроблення
всіх питань, що стосуються до галузі матеріальної
етнографії, археології та історії мистецтва», а також
«виучування (вивчення. — В. К.) питань теорії та
практики музеєзнавства по всіх його галузях» [12,
с. 35]. Першим головою комісії став Федір Шміт,
відомий мистецтвознавець, візантиніст. У складі ко-
місії передбачалося створення шести секцій, у тому
числі секції музеєзнавства. Музейна секція АК ор-
ганізувалася у серпні 1921 р. До її складу увійшли
М. Біляшівський (голова), М. Макаренко, П. Ло-
зієв, Г. Красицький, Ф. Морозов, А. Фюнер,
Ф. Шміт, Д. Щербаківський [12, с. 42]. Своїми за-
вданнями секція встановлювала підготовку музей-
ників, науково-дослідну роботу з питань музеєзнав-
ства, популяризацію музеїв, підготовку відповідних
законопроектів, інструкцій і т. д. для органів дер-
жавної влади, а також розробку загального плану
мережі музейних установ України. Секція мала де-
легувати свого представника до Музейного коміте-
ту ВУАН. Виходячи з того, що саме останній мав
здійснювати загальне науково-методичне керівни-
цтво музейним будівництвом у межах України, сек-
ція у своїй роботі вирішила обмежитися лише музе-
ями гуманітарного профілю [12, с. 43].
Для Археологічної комісії музейна справа і з ор-
ганізаційного, і з персонального погляду мала бути
органічною частиною її пам’яткоохоронної роботи.
Певні музейницькі завдання ставили перед собою
не лише музейна, але й інші секції комісії. Напри-
клад, археологічна секція планувала, серед іншого,
організувати, у межах своєї компетенції, «пояснен-
ня в музеях», наукове опрацювання музейних екс-
понатів [12, с. 40—41]. Архітектурно-монументальна
секція у плані роботи на 1921/1922 рр. передбача-
ла узятися за організацію музею будівельних мате-
ріалів стародавньої архітектури Києва. Інші секції
також планували певну музейну роботу [12, с. 41—
43]. При цьому не один науковець входив одразу до
кількох секцій. Так, М. Біляшівський, М. Макарен-
ко, Д. Щербаківський, крім музейної, були члена-
ми археологічної секції та секції загальної етногра-
фії, Г. Красицький та А. Фюнер — архітектурно-
монументальної секції [12, с. 39, 41, 43].
Важкою перешкодою для розгортання роботи Ар-
хеологічної комісії став крайній брак фінансування.
Керівництво АК просило затвердити 47 штатних по-
сад, проте затверджено було лише вісім [12, с. 48].
Негативно вплинули на її ефективність і певні особис-
ті протиріччя між науковцями. Фактично наприкінці
1921 р. комісія припинила свою діяльність, хоча окре-
мі секції продовжили функціонувати [12, с. 55].
Свого роду «перезавантаженням» зусиль науков-
ців ВУАН з організації пам’яткоохоронної та музей-
ної роботи стала пропозиція Ф. Шміта, висловлена
у лютому 1922 р. на спільному зібранні Академії,
про створення замість Археологічної комісії нової ін-
ституції — Археологічного комітету (далі також —
АК). Для його організації академіки створили комі-
сію, до якої увійшли М. Біляшівський, М. Василен-
ко та Ф. Шміт (голова). (З вересня 1922 р. до
складу комітету увійшов академік О. Новицький).
На думку С. Нестулі, на початках організаційна ко-
місія на практиці і виконувала функції цього коміте-
ту [12, с. 64—65].
Як і для Археологічної комісії, важливим на-
прямком роботи комітету (організаційної комісії)
стала музейна справа. Фактично саме він здійсню-
вав керівництво музеями ВУАН. Усі троє членів
АК входили до комітету Музею мистецтв ВУАН
(музей Ханенків). Археологічний комітет займав-
ся також справами музею у Лаврі, музеєм колиш-
ньої Київської Духовної академії. Зусиллями АК
були врятовані від конфіскації експонати музею
Холмського Свято-Богородицького братства, ви-
везеного у роки світової війни до Могильова, збе-
режено приміщення музею етнографії та культів у
Чернігові [12, с. 65—66].
За підтримки ВУАН Археологічний комітет на-
магався добитися від уряду, щоб саме Академії, а
безпосередньо АК, було надано право та відповідні
офіційні повноваження з охорони пам’яток історії і
культури. У доповідній записці ВУАН до наркома-
979Питання організації музейної мережі УСРР у 1920-ті рр.: науковий та суспільно-політичний виміри
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
ту освіти УСРР позиція Академії аргументувалася
таким чином: «…Як би ми не оцінювали ту реорга-
нізацію музейної справи, яка зараз здійснюється,
нею не вирішується питання про охорону пам’ятників
мистецтва і старовини у всьому його об’ємі». Чима-
ло пам’яток, зазначалося у записці, ще треба зна-
йти, вивчити, привести у належний вигляд. «Діячам
політосвіти необхідно дати зовсім готовий показо-
вий матеріал, класифікований в певні серії і за пев-
ними темами, а не речі, значення і цінність яких за-
гадкові для самого популяризатора. Знехтувати ж,
безумовно, всіми тими пам’ятниками, які поки-що
не зібрані, неможливо просто тому, що це значило б
наперед змиритися з загибеллю і розкраданням не-
замінних, можливо, цінностей» [12, с. 69]. По суті,
отже, академіки вказували на недостатню компе-
тентність радянських чиновників з НКО, а саме з
політосвітніх структур цього наркомату, у галузі му-
зейництва та охорони пам’яток, відсутність у тих на-
лежної наукової кваліфікації. У записці йшлося та-
кож про вкрай незадовільне матеріальне забезпечен-
ня діяльності АК: «Академія не має ніяких засобів
на утримання Археологічного комітету, так що ака-
демікам, які входять до його складу, доводиться са-
мим бути і секретарями, і машиністками, і кур’єрами.
Немає коштів також і на поштові та телеграфні ви-
трати, не кажучи вже про відрядження, край необ-
хідні…» [12, с. 69—70]. При цьому академіки —
члени комітету працювали безоплатно. Загалом пер-
ші роки після громадянської війни були, як добре
відомо, часом крайньої економічної руїни, злиднів,
від яких потерпала і більшість української інтеліген-
ції. У зверненнях до ВУАН до уряду, звітах Акаде-
мії тема її катастрофічного матеріального становища
на початку 1920-х повторюється рефреном. Чима-
ло красномовних свідчень цьому знаходимо і у спо-
гадах та листах сучасників. Так, Ф. Шміт у серпні
1921 р. писав академіку Н. Марру: «Уся біда наша
у Києві полягає у тому ж, у чому полягає біда цілої
Росії — у страшному зубожінні країни, у страшно-
му голоді. У нас місяцями не видається навіть та ко-
пійчана платня, яка нам нараховується, пайок, на-
віть академічний, не хоче з області надій перейти в
область реальності. Ми, люди, ідейно пов’язані з на-
укою, залишаємося на місцях, голодуємо і гинемо,
молодші працівники…розбігаються» [2, с. 59—60].
Ілюстрацією становища науковців, зокрема і музей-
ників, може бути таке свідчення про тодішнє життя
Д. Щербаківського, відомого етнографа, мисте-
цтвознавця. У 1920 р., працюючи у Київському місь-
кому музеї, він «мусів ходити для заробітку до при-
станей на Дніпрі розвантажувати і пиляти дрова, а
часом живився лише лободою, яку збирав у парках
навколо музею» [14, с. 37].
Добиваючись виведення частини музеїв з-під під-
порядкування «політосвіті», Археологічний комітет
ВУАН у березні 1922 р. у листі до НКО (його під-
писали Ф. Шміт, голова Комітету, і Агатангел
Кримський, тодішній неодмінний вчений секретар
ВУАН) пропонував розділити музеї на різні катего-
рії, із встановленням різного їх підпорядкування. У
ньому зазначалося: «Унаслідок ліквідації і ВУКОП-
МИСа (точніше — ВУКОПСМ, Всеукраїнський
комітет охорони пам’яток старовини і мистецтва,
установа, яка діяла у 1919— 1921 рр. та мала від
імені держави організовувати захист пам’яток куль-
тури. — В. К.) і Головмузея, двох установ, які ши-
роко розуміли завдання музейного будівництва на
Україні, і унаслідок передачі музеїв у відання
екскурсійно-виставково-музейного підвідділу відді-
лу пропаганди Головполітосвіти, установи зі спеці-
альними завданнями, необхідно розбити існуючі на
Україні музеї на три категорії: на публічні, загально-
освітні, призначені для відвідування якнайширшими
масами; на учбові, які мають обслуговувати групи
учнів того чи іншого навчального закладу, і на нау-
кові, призначені для збирання чи зберігання необ-
хідних для науково-дослідної роботи матеріалів» [7,
с. 325]. У листі містився також перелік музеїв, яким
пропонувалося надати статус наукових. Йшлося про
п’ять найбільших на той момент київських музеїв —
Перший державний (колишній Київський міський
музей), музей ім. Ханенків, Софійський музей, му-
зей Київської духовної академії та Музей культу і
побуту, що мав бути у якнайкоротші терміни органі-
зований на території Києво-Печерської Лаври. Ар-
гументація щодо Першого державного музею, при-
міром, була наступна: «…унаслідок тісноти примі-
щення колекції не можуть бути повністю виставлені,
та й тільки не надто значна частина їх являє інтерес
для широких мас, тому музей повинен обмежитися
влаштуванням публічних виставок з окремих спеці-
альних питань, а головну енергію зосередити на до-
слідницькій роботі» [7, с. 325].
Віталій КУШНІР980
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
Уряд, зрештою, частково підтримав позицію Ака-
демії. Повноваження з охорони пам’яток, як і рані-
ше, так само як і екскурсійна справа, залишалися у
екскурсійно-виставкового та музейного підвідділу
агітаційно-пропагандистського відділу Управління
політосвіти НКО. Але управління кількома держав-
ними музеями, що отримали статус наукових, було
передано науковому підрозділу НКО (як зазнача-
лося вище, його назва у ході адміністративних реор-
ганізацій у наркоматі освіти мінялася) [11, с. 58].
У результаті всіх організаційних та реорганізацій-
них заходів різні музеї підпорядковувалися різним
адміністративним органам — Укрнауці та Головпо-
літосвіті. Усього станом на 1925 р. в Україні діяло
111 музеїв. З них статус державних мали 18. При
цьому 9 з них були підпорядковані Укрнауці, а 9 —
Укрполітосвіті. Функціонували також музеї при ін-
ститутах народної освіти (ІНО — вищі навчальні
заклади, які у 1920-х роках певний час діяли на базі
дореволюційних інститутів) [13, с. 124]. І для дер-
жавних органів, і для наукової спільноти очевидною
була потреба у послідовному впорядкування музей-
ної мережі УСРР, запровадженні чітких засад її по-
дальшої розбудови, реорганізації управлінських ор-
ганів. Однак питання про її конкретні шляхи та спо-
соби стало предметом непростих суперечок.
На нашу думку, ці суперечки мали далеко не тіль-
ки адміністративне значення. Їх справжню сутність
можна зрозуміти лише у ширшому контексті стано-
вища української науки у її стосунках із владою.
Як відомо, унаслідок встановлення в Україні вла-
ди комуністів, у ролі офіційної ідеологічної доктри-
ни нового режиму ствердився марксизм. На почат-
ку та у середині 1920-х років компартія, не маючи
ще хоча б більш-менш фахово підготовлених кадрів,
які були б виховані у дусі нової державної ідеології,
у сферах науки та культурного життя суспільства
мала покладатися на інтелігенцію, сформовану у до-
революційний час. Встановивши жорсткі рамки по-
літичного контролю, комуністична партія поки що
до певної міри визнавала, чи змушена була визна-
вати, автономію академічної спільноти у питаннях
суто наукової роботи.
Проте, коли йдеться про суспільні дисципліни,
будь-яка наукова творчість — перш за все в істо-
ричній науці, але також і у соціології, мистецтвоз-
навстві, етнології, — силою речей зачіпала питання
і соціальні, і політичні. Відтак вчені-гуманітарії мали
усвідомлювати певні межі своїх дослідницьких ви-
сновків, у найбільш важливих моментах намагатися
узгодити їх з офіційною точкою зору.
Таке узгодження для академічного середовища
України початку та середини 1920-ї вже мало пев-
ний вихідний потенціал. У дореволюційний період,
попри деякі обмеження цензурного характеру, у
науково-методологічному дискурсі Російської імпе-
рії, зокрема і України, у цілому нормою була диску-
сія, змагальний плюралізм поглядів та підходів. Фак-
тично ж в гуманітаристиці України кінця ХІХ ст.
найвпливовішою стала позитивістська методологія
[3, с. 210, 370]. На початку століття ХХ позити-
візм, хоча і зазнав впливу конкуруючих доктрин —
неокантіантства та неоромантизму, у цілому зберіг
свої позиції. Йдеться перш за все про історичну на-
уку, але це загалом стосується й інших суспільних
дисциплін. Варто зазначити, що в університетській
системі Російської імперії викладання і вивчення гу-
манітарних наук велося на одному факультеті —
історико-філологічному, що значною мірою сприяло
формуванню спільних для різних дисциплін освітніх
принципів та методологічних засад. У цілому саме у
річищі позитивізму формувалися наукові концепції
М. Грушевського, Ф. Вовка, Д. Багалія та інших
видатних представників вітчизняної науки.
Погляди позитивістів розвивалися та стверджу-
валися і у дискусіях з марксистами. Марксизм на
рубежі ХІХ та ХХ століть здобув чималий вплив
на інтелектуальне життя українського суспільства.
При цьому марксистська і позитивістська школи
мали низку спільних моментів у своїх підходах до іс-
торичних і суспільних питань. За визначенням
О. Богдашиної, «обидві теорії зближувала нова
соціально-економічна проблематика історичних до-
сліджень, визнання закономірного характеру розви-
тку суспільства та класової боротьби як рушійної
сили суспільного розвитку, багатофакторний підхід»
[3, с. 204]. «Обидві суспільні течії послуговували-
ся схожою дослідницькою методикою. Ставлення
влади до обох доктрин як революційних, і тому шкід-
ливих, як не дивно, також сприяло і співчутливому
ставленню позитивістів до теорії матеріалістичного
розуміння історії» [3, с. 204 ].
Водночас між позитивістами і марксистами існу-
вали важливі розбіжності. Представники позити-
981Питання організації музейної мережі УСРР у 1920-ті рр.: науковий та суспільно-політичний виміри
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
вістської школи не приймали марксистської тези про
класову боротьбу як вирішальний чинник історич-
ного розвитку, закидаючи марксистам «метафізич-
ний» підхід до розуміння суспільного руху. Позити-
вісти загалом не визнавали існування історичних за-
конів, допускаючи лише наявність деяких
закономірностей суспільного розвитку [3, с. 204].
У ставленні до питання про цілі, що стояли перед
українським суспільством 1920-х, теза про необхід-
ність організації нового суспільного ладу, який змінив
би на краще життя народу, ставала сполучником, що
поєднував позицію більшості українських науковців
з офіційно декларованою ідеологією. Як видається,
академічне середовище тогочасної України загалом
приймало (варто згадати, наприклад, позицію М. Гру-
шевського, погляди якого на суспільно-політичні пи-
тання мали виразні соціалістичні акценти) [15] за-
вдання праці для трудящих мас, певною мірою і акту-
альну тоді антибуржуазну та антикапіталістичну
риторику. Поза тим, у науці більшість дослідників во-
ліла спиратися на свій старий інтелектуальний багаж
і методологію. На думку О. Богдашиної, зокрема, іс-
торики УСРР 1920-х, у тому числі і М. Грушевський,
у цілому орієнтувалися на позитивістські стандарти
історіописання [3, с. 205]. При цьому, зазначає вона,
«частина науковців, що працювала в академічних
установах під керівництвом М. Грушевського, вва-
жала марксизм застарілим вченням». Наприклад,
Катерина Грушевська (донька М. Грушевського), яка
у 1920-х роках займалася дослідженнями з соціоло-
гії, у квітні 1923 р. у приватному листі з Відня так
визначала своє ставлення до марксизму: «Взагалі
найслабша сторона марксизму, як політичної теорії,
се те, що він претендує на науковість, а ся науковість
зовсім перестаріла і фальшива… За останні які 20 літ
наука розгорнула такий складний образ соціального
процесу, що перед тим марксизм робить враження
якогось грубого і наївного мітингового кличу… А
марксисти і зараз опирають своє розуміння минуло-
го на такій наївній роботі, як «Розвій людини»
Ф. Енгельса. Взагалі утікати від складного і розга-
луженого деталізованого образу соціального життя,
який виростає з наукової і політичної практики остан-
ніх літ, і ховатися в «марксизм», се в певній мірі уни-
кати потреби думати» [3, с. 206].
Втім, не всі науковці дореволюційної школи так
категорично негативно ставилися до марксизму.
Зрештою, у середині 1920-х років частина вчених
намагалася «стати марксистами» у своїх досліджен-
нях. Деякі, такі як історик М. Слабченко, робили
це щиро, для інших позиціонування себе як марк-
систа було швидше намаганням пристосуватися до
суспільно-політичної ситуації в Україні, за визна-
ченням О. Богдашиної — «науковою та політич-
ною мімікрією» (як у випадку Д. Багалія) [3,
с. 207]. Так чи інакше, з 1929 р., коли у політиці
компартії починаються радикальні зміни, що на
практиці виявилися поворотом до встановлення у
країні сталінського тоталітарного режиму, «навер-
нення» у марксизм досить швидко стало для нау-
ковців категорично обов’язковим.
У середині ж 1920-х рр. суперечки ще були мож-
ливими. Відтак дискусія про реорганізацію системи
управління музеями, яка проходила у 1925—1927 рр.,
мала своїм тлом питання про modus vivendi україн-
ської наукової спільноти та державної ідеології.
Певне бачення теоретичних засад такої реоргані-
зації містяться у розлогій статті В. Дубровського
[5] — одного з ї найактивніших учасників згаданої
дискусії. (В. Дубровський у різний час обіймав низ-
ку посад в органах влади, що займалися пам’ятко-
охоронною діяльністю, у т. ч. завідувача музейної сек-
ції управління науковими установами НКО). У ній
він, зокрема, дав власне визначення самого поняття
«музей» — як «освітньої установи, що науково зби-
рає, систематизує, переховує, вивчає, публікує та
експозує для широкої популяризації пам’ятники ма-
теріальної культури і природи». Автор наголошував
на вирішальному значенні ведення музейної роботи
на наукових засадах. «Збирання просто, без посту-
лату наукового значення в сучасній науковій системі
тих речей, що їх будуть збирати, призведе до скуп-
чення в одному місці лише «курйозних и посмотре-
ния достойных кунштов», говорячи мовою ХVІІІ сто-
ліття, чи ще гірше — до музейної халтури, розрахо-
ваної тільки на обдурювання мас та на прибутки з
цього» [5, с. 21—22] — підкреслював В. Дубров-
ський. Він також намагався визначити соціальну роль
музею як інституції з «марксистських» позицій, чи
краще сказати, з позицій тодішнього офіційного тлу-
мачення марксизму. Згідно марксистського підходу,
писав В. Дубровський, значення музеїв у тому, що
вони «відображають досягнення і силу пануючих кла-
сів», і «сприяють організації класової свідомості і т. ч.
Віталій КУШНІР982
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
класового панування». Відтак тепер у країні, що бу-
дує соціалізм, в якій встановлено диктатуру проле-
таріату, музеї обслуговують потреби пролетаріату і
незаможного селянства у процесі будівництва соціа-
лізму [5, с. 24]. При цьому музейна робота має вес-
тися за двома напрямками: використання для завдань
пролетаріату музейної спадщини, і створення нових
«музейних формацій», що відбивали б досягнення і
творчість пануючого тепер пролетаріату. А для цьо-
го «звичайну методу вивчення речей матеріальної
культури переважно з боку еволюції форм треба
освітлити і доповнити методою технологічного і со-
ціологічного тлумачення їх» [5, с. 25].
Говорячи про потребу музейних інновацій, В. Ду-
бровський водночас піддав жорсткій критиці Всеу-
країнський Соціальний музей ім. Артема, створений
у Харкові у 1922 р. За задумом його організаторів,
він мав стати «універсальним», охопити всі області
культури, показуючи розвиток суспільства з погляду
марксистської теорії. Експозиція Соціального музею
поєднувала природничу тематику з культурною. Він
мав такі відділи: природних умов, продуктивних сил,
виробництва, охорони здоров’я, мистецтва, релігії та
культури, «побуту буржуазії». При музеї діяли та-
кож Кабінет гравюр, філателістична колекція, кабі-
нет порцеляни, бібліотека та обсерваторія [9, с. 26].
На думку В. Дубровського, експеримент з Соціаль-
ним музеєм не вдався через брак експонатів та, за
його визначенням, «інтелектуальних ресурсів» —
недостатню кваліфікацію працівників цього музею.
За твердженням В. Дубровського, «виставочні му-
зейні помешкання виглядали власне, як зразки ало-
гічного конгломерату з меблів, гравюр, ікон, картин,
медичних препаратів, шкільних наочних приладь, по-
рцеляни, тканин, сучасних виробів і багато іншого.
Мішанина принципів — комплексового, хронологіч-
ного, систематичного, навіть просто помилкове роз-
ташування і поводження з експонатами — все роби-
ло гнітюче враження і свідчило про нез’ясованість ба-
жань навіть у самих творців цього експерименту та
про випадковість їхньої роботи». «Розуміється, ві-
тати можна всякі щирі шукання правдивого шля-
ху, — писав В. Дубровський, — але біда в тому, що
невдалий експеримент ледве-ледве не став обов’яз-
ковим прикладом для негайної реорганізації всіх му-
зеїв України, як гадалося і бажалося наївним аполо-
гетам цього експерименту» [5, с. 20].
В. Дубровський запропонував свою систему кла-
сифікації музеїв, що водночас мала б стати орієнти-
ром для систематичного, планомірного розвитку му-
зейної мережі. Він вважав, що можна виділити два
типи музеїв. Перший — це музеї, збудовані за на-
уковим принципом на автентичних речах, і другий —
побудовані за науковим принципом, але на копіях
оригінальних предметів. При цьому перші могли б
стати базою для наукової роботи, а другі — для
освітньої. (По суті, у поділі музеїв, повторюючи
частково згадану вище ідею Археологічного коміте-
ту ВУАН, В. Дубровський бачив можливість ради-
кального вирішення проблеми певної «різновектор-
ності» функції збереження та функції освітньої.
Адже автентична річ вимагає дуже обачливого, обе-
режного поводження, тоді як для освітньої роботи
музеїв, і особливо для освітньої-педагогічної, навпа-
ки, потрібний якнайширший «доступ» відвідувачів
до предмету). Крім того, музеї можна класифікува-
ти на основі сполучення двох ознак: за змістом ко-
лекцій та за територіальним обсягом експозиції і ді-
яльності музею загалом. (Тут В. Дубровський ви-
користав, за його власними словами, дещо
скориговану схему польського музейника Трешера).
За змістом колекцій їх можна поділити на природ-
ничі, технічні, соціально-історичні та мистецькі. А
за обсягом — без обмежень; межі простору; межі
часу; межі простору і часу. (Наприклад — загаль-
ноісторичний музей, локальний історичний музей,
загальний музей однієї епохи, локальний музей од-
нієї епохи). Наведена тут система поділу музеїв є
загальною, підкреслював В. Дубровський, і її мож-
на наповнювати конкретним змістом залежно від міс-
цевих умов кожної країни. І хоча абсолютної чисто-
ти схеми витримати неможливо, на неї слід орієнту-
ватися. Автор вказував на хаотичність музейної
мережі, успадкованої з дореволюційного часу, яка
формувалася завдяки як приватній, так і громадській
ініціативі, без будь-якого плану і тому виявилася
дуже різноманітною та безсистемною. Те що тепер
всі музеї є державними, є гарною передумовою для
зміни такої ситуації, — зазначав він [5, с. 24 ].
В. Дубровський, окреслюючи перспективні на-
прямки розвитку музейної справи, пропонував ство-
рити в країні мережу технічних та природничих му-
зеїв, стверджуючи, що колишні пануючі класи на це
не звертали особливої уваги, бо буржуазія не хоті-
983Питання організації музейної мережі УСРР у 1920-ті рр.: науковий та суспільно-політичний виміри
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
ла поширення сучасних знань серед трудящих мас
[5, с. 25]. При цьому, оскільки в Україні переважає
локальний музей, «слід звернути особливу увагу на
розроблення цього крайового моменту в усталені
музейної мережі», маючи на увазі як методи його
організації, так і можливі форми об’єднання локаль-
них музеїв в одну установу, що складалася б з кіль-
кох відділів [5, с. 24].
Обстоюючи своє бачення завдань музейної спра-
ви в УСРР, різні відомства прагнули до централіза-
ції музейної адміністрації у власній структурі. При
цьому Укрнаука та науковці ВУАН добивалися пе-
реведення всіх державних музеїв у підпорядкування
Укрнауки. Так, у звіті останньої за 1924— 1925 рр.
зазначалося: «принципової різниці у складі та робо-
ті цих двох категорій музеїв (наукових та політосвіт-
ніх. — В. К.) встановити неможливо. Але така роз-
порошеність їх, не даючи можливості спланувати їхню
роботу по охороні пам’яток матеріальної культури і
природи, та по проведенню наукових дослідів, при-
мусила поставити питання про об’єднання її всіх у
єдиному віданні Укрнауки» [10, с. 419].
У квітні 1925 р. уряд та Держплан УСРР, пого-
джуючись із позицією ВУАН та більшості музейни-
ків, ухвалили рішення про те, що адміністративне ке-
рівництво музеями має бути покладене на Укрнауку
[13, с. 124]. Однак його виконання викликало спро-
тив керівництва Головполітосвіти, яка добивалася пе-
реведення всіх музеїв під її юрисдикцію. Боротьба за
це велася під прапором необхідності надання музей-
ній роботі якісно нового змісту, перетворення музеїв
на інституції, які б ілюстрували та популяризували
засади «діалектичного матеріалізму». Висунута УПО
програма передбачала створення музею «монолітно-
го відносно завдань і системи», експозиція якого «в
наочній формі давала б аналіз соціальних відносин і
їх динаміку в загальному розвитку історії суспіль-
ства», «висвітлювала матеріал з точки зору діамату»
[13, с. 123]. (діалектичного матеріалізму. — В. К.).
Поставало, проте, питання про безпосередні форми
втілення такого висвітлення у музейних експозиціях.
Суперечка про підпорядкування музеїв, як видаєть-
ся, набула завуальованого політичного забарвлення.
В. Дубровський, оцінюючи позицію Головполітосві-
ти, писав, що: «…рішуче поставлені твердження…
своєю занадто гострою формою (близькою до зви-
нувачення старих кваліфікованих музейників у не-
правильному веденні музейної справи) викликали на-
пружену атмосферу, яка була зовсім небажаною ні з
якого боку, тим більше була несприятливою для спо-
кійного обмірковування і вирішення цього питання»
[5, с. 16]. «Розуміється, — зауважив він, — праг-
нення музейних працівників вести музейну роботу
справжнім науковим шляхом, зберегти, вивчити,
правдиво подати пам’ятки культурної роботи є до-
бра традиція, коли ці нормальні вимоги науково-
музейної роботи вважати за традицію. Які-ж саме
негативні традиції мають старі музейні працівники
це протягом всієї піврічної музейної дискусії так і не
пощастило з’ясувати». Треба використовувати їх
знання та методичні навички, «без зайвих і голослів-
них звинувачень» [5, с. 18—19].
Відкрита дискусія щодо того, чи мають всі музеї
бути у підпорядкуванні Головнауки, чи перейти до ві-
дання Головполітосвіти, розгорнулася на засіданні спе-
ціальної комісії, скликаної для розгляду цього питан-
ня, що відбулося 25 травня 1926 р. Головполітосвіту
на ньому представляв М. Криворотченко, а Укрнау-
ку — В. Дубровський. У зборах взяли також участь
представники низки музеїв з різних міст України.
М. Криворотченко обстоював необхідність пла-
нового розвитку музейної мережі в цілій Україні. Ар-
гументуючи свою позицію, він зазначив, що «всі му-
зеї і музейна робота в цілому в капіталістичному сус-
пільстві набули цілковитої автономності, а разом з
цим академізму, безсистемності, випадковості, а за-
вдання їхнє визначалося, як вільне служіння «чис-
тій науці». Натомість сутністю радянського будів-
ництва є «перш за все плановість усіх заходів в усіх
ділянках господарського і культурного життя» [6,
с. 180] — зазначив М. Криворотченко.
Музеї мають працювати як частина єдиної систе-
ми, об’єднаної спільним головним завданням і пла-
ном роботи. В освітній системі музеї, наголошував
представник ГПО, є однією з баз усієї освітньої ро-
боти: політосвіти, соцвиховання, профосвіти і нау-
ки. При цьому політосвітня робота має вестися му-
зеями в повному обсязі як постійна музейна робота.
Вони, зокрема, мають розробити її методику. Щодо
науки, то музеї мусять використовувати всі досяг-
нення діалектичного матеріалізму, у тому числі і в
експозиційній роботі [6, с. 181]. Доводячи необхід-
ність підпорядкування музеїв Укрполітосвіті,
М. Криворотченко пропонував створити при Нар-
Віталій КУШНІР984
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
коматі освіти УСРР єдиний музейний центр, який
керував би як методологічною, так і організаційною
роботою всіх музеїв республіки.
Натомість В. Дубровський фактично виступив за
контроль над музеями з боку Укрнауки. Він пред-
ставив своє формулювання самого поняття музей:
«Розуміння Музей складається з трьох ознак:
1) Збір ка речей, переведених за науковим планом;
Робітників, що мають наукову кваліфікацію; Робо-
ти: наукового досліду та широкої освітньої роботи».
«Музеї є: державні сховища пам’яток культури та
природи; науково-дослідчі установи; освітні устано-
ви, що розповсюджують серед трудящих мас відпо-
відні знання шляхом політосвітньої роботи», — за-
значив В. Дубровський [6, с. 183]. Не наполягаю-
чи прямо на необхідності підпорядкування всіх
музеїв Укрнауці, її представник будував свою аргу-
ментацію таким чином, щоб довести, що головною
та базовою для усіх інших функцій музею є наукова
робота, і відтак саме Укранаука має, логічним чином,
стати керівним музейним органом.
На думку В. Дубровського, об’єднання всіх дер-
жавних музеїв в єдиному віданні могло стати осно-
вним «постулатом» нормалізації ситуації у музейній
системі України. Власне, теза про необхідність впо-
рядкування музейної мережі України, потреба у її
плановому розвитку не була предметом суперечок.
Попри помітні відмінності у їхніх пропозиціях, май-
же всі представники «традиційних» музеїв, діяль-
ність яких брала фактичний початок ще у дореволю-
ційні роки — Олександр Федоровський (Археоло-
гічний музей у Харкові), професор Сергій
Дложевський (Одеський історико-археологічний
музей), Федір Ернст (Всеукраїнський історичний
музей), Петро Курінний (Всеукраїнське музейне
містечко у Києво-Печерській Лаврі), Стефан Тара-
нушенко (Музей мистецтв у Харкові) — у ході дис-
кусії виступили за збереження таких музеїв у віда-
нні Головнауки, і, по суті, за обмеження їх участі у
політосвітній роботі, що не повинна була стати го-
ловною функцією музеїв.
С. Таранушенко, зокрема, так аргументував свою
позицію: «Музей передовсім — наукова установа.
Без наукової роботи немає музею. Освітня робота є
невідривною частиною роботи музеїв. Без неї також
немає музею. Вимога передати музеї науково-
дослідного характеру до УПО викликає запитання —
чому не передати тоді неї ж наукових бібліотек, об-
серваторії, ботанічних садів і т. и. Хиби в музейній ро-
боті почасти є наслідком минулого й бідності нашої на
гроші та людей» [16, с. 163]. Оцінюючи аргумента-
цію М. Криворотченка, С.Таранушенко зазначив:
«Схема доповідача т. Криворотченка добра, але не
житьова. Вона не погоджена з усією сумою обставин,
що в них музеї наші виросли і зараз перебувають. На-
водити факт наближення музеїв до мас числом пере-
пущених відвідувачів не годиться, бо саме число без
аналізу обставин роботи музею уявлення про роботу
музею не дає. Музеї науково-дослідчого характеру
мусять перейти до Укрнауки, а Політосвіта має по-
дбати, щоб виправити масову освітню роботу там, де
потрібно» [16, с. 163].
О. Федоровський, виступаючи на зборах, зазна-
чив: «…політосвіта покладає на музей методичну
роботу, але ж це завдання методкому. Вона має на
увазі підготовляти робітників для своїх установ, але
ж ми знаємо, що це завдання Профосу. Вона має
керувати заповідниками, охороняти пам’ятки — але
на це є спеціальний орган НКО… Основне завдан-
ня музейної роботи нині — позбавитися хаосу, хал-
тури, легковажності. Збирання матеріалів, вивчен-
ня матеріалів, охорона, видання повинні залишити-
ся лише в Головнауки, бо тільки вона може з цим
завданням справитися» [6, с. 184].
Ф. Ернст у своєму виступі дуже гостро критику-
вав низьку ефективність УПО у справі охорони
пам’яток матеріальної культури, відсутність зусиль з
підготовки музейних кадрів. «Кількість кваліфікова-
них музейних робітників України ледве сягає деся-
ти» — стверджував він [6, с. 186]. Музеї, наполя-
гав Ф. Ернст, мають бути підпорядковані Укрнауці,
а Укрполітосвіта повинна займатися їх освітньою ро-
ботою, особливо екскурсійною справою [6, с. 187].
С. Дложевський для ведення політосвітньої ро-
боти запропонував створити, «за участю широких
мас громадянства», окремий тип музеїв, в яких, на
відміну від науково-дослідних музеїв, мали бути
представлені не унікальні, а типові речі [6, с. 185].
Загалом, попри досить різну аргументацію та про-
позиції, небажання знаходитися під керівництвом
УПО об’єднало музейників дореволюційної школи,
з дореволюційною освітою та вихованням.
Натомість на підтримку позиції Укрполітосвіти
виступили представники експериментального
985Питання організації музейної мережі УСРР у 1920-ті рр.: науковий та суспільно-політичний виміри
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
Cоціального музею у Харкові — Б. Пилипенко та
О. Оландер. Останній, зокрема, висловив думку,
що консервування колекцій існуючих музеїв у схо-
вищах, а «не використовування їх широкими проле-
тарськими колами...було б злочином перед суспіль-
ством» [6, с. 188].
У дискусії лунали і компромісні, принаймні пев-
ною мірою, пропозиції. Так, М. Константинов, ди-
ректор Житомирського дослідчого музею, пропону-
вав створити окремий Музейний центр (вочевидь,
у структурі Наркомату освіти), у якому керівництво
науковою роботою було б за Укрнаукою, а керівни-
цтво політосвітньою роботою — за Укрполітосвітою
[6, с. 186]. П. Курінний пропонував: «…найдоціль-
ніше керівний центр для музеїв дослідчого характе-
ру зв’язати з діяльністю Укрнауки, поклавши на По-
літосвіту організацію та переведення масової освіт-
ньої роботи в музеях дослідчого типу» [6, с. 188].
Заперечуючи противникам підпорядкування музе-
їв УПО, М. Криворотченко наголошував, що «по-
кладати на політосвіту тільки екскурсійну справу —
це не знати, що таке політосвітня робота. Жах екс-
курсоводів у нас і ще більший жах у Москві є
наслідком цього... Екскурсовода мусить готувати му-
зей у процесі своєї роботи... Покладати освітню час-
тину роботи музеїв на сторонній елемент значить ни-
щити освітнє значення музею» [8, с. 190]. «Освітнім
завданням нинішнього дня мусить бути підпорядко-
вана велика частина дослідницької і методологічної
роботи музеїв, а об’єкт музейної роботи визначає міс-
це керівничого центру» — наголошував він [6, с. 191]
(тобто ним має бути УПО. — В. К.).
Оцінюючи перебіг дискусії, варто, вочевидь, по-
годитися з думкою, що у принципі освітня робота
музеїв не може бути цілком відокремлена від науко-
вої. Зрештою, відкритих заперечень щодо важли-
вості освітніх функцій музеїв не лунало. Дискусія на-
справді точилася не навколо суто адміністративного
питання, а навколо питання про пріоритетні завдан-
ня музеїв. Більшість представлених на зборах фахо-
вих музейників, треба думати, у «політосвіті» (а
«просто» освіта, без «політичної» у державну стра-
тегію в освіті вже не вписувалася) не сприймала ак-
центу на її «політичній» складовій, яка на практиці
означала насаджування тодішніх офіційних ідеоло-
гічних формул. Звичайно, що висловити такий по-
гляд прямо вже тоді в УСРР було неможливо. На
нашу думку, збори, про які йшлося, є свідченням
опору більшості музейних працівників «старої шко-
ли» «радянській» політизації музеїв. З іншого боку,
вони засвідчують, що у середині 1920-х років в
УСРР державна політика щодо музеїв ще передба-
чала можливість відкритих дискусій про форми та
зміст музейної роботи, питання її організації тощо.
Зрештою, на зборах прибічники переведення му-
зеїв у відання УПО опинилися у меншості, і питан-
ня мало бути вирішене Держнаукметодкомом [6,
с. 191]. Незабаром останній констатував, що, по-
перше, слід створити центральний орган, який
об’єднав би всі музеї НКО, і, по-друге, що всі му-
зеї мусять вести і науково-дослідну, і освітню робо-
ту. Проте питання про підпорядкування музеїв ли-
шилося нерозв’язаним. Тільки пізніше, 28 верес-
ня 1926 р. Колегія НКО ухвалила, що всі музеї
України мають бути підпорядковані Укрнауці. Це
рішення стосувалося також і працівників музейно-
го відділу ГПО [11, с. 64].
Дещо раніше, 16 червня 1926 р. ВУЦВК та РНК
УСРР затвердили «Положення про пам’ятки куль-
тури і природи», яким було кодифіковано попере-
дні декрети і постанови вищих органів влади Укра-
їни у цій сфері, а також запроваджено деякі нові
правила. Згідно цього положення, всі пам’ятки, що
мали наукове, історичне, культурне значення, мали
перебувати у відання Головнауки НКО та його міс-
цевих органів. Створювався Український комітет
охорони пам’яток культури (УКОПК). При цьо-
му НКО отримував переважне право придбання
пам’яток від приватних осіб та організацій. Поло-
женням також передбачалося утримання музеїв на
державному бюджеті УСРР.
Широка програма впорядкування та розвитку
музейної мережі України була викладена у резолю-
ції президії Укрнауки, ухваленій 2 квітня 1927 р. У
ній підкреслювалося, що музеї повинні бути «...на-
уковими установами з широкою політосвітньою ро-
ботою», і констатувалося, що «музейна справа в
УСРР досі не впорядкована за об’єктивними об-
ставинами, що музеї виростали і оформлялися de
facto, що стан охорони і матеріальні можливості для
їх роботи були не завжди достатніми» [6, с. 191].
Для покращення ситуації Укрнаука пропонувала
встановити певні нормативні типи музеїв (краєзнав-
чі місцевого типу вище округового значення; синте-
Віталій КУШНІР986
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
тичні краєві музеї з ознаками наукової установи; на-
укові музеї республіканського значення, з певною
спеціалізацією (природничі, технічні, соціально-
історичні), територією дослідження і впливу, рес-
публіканського чи краєвого масштабу).
Для, як зазначено у резолюції, «встановлення пев-
ної класифікації музеїв УСРР і для переведення прин-
ципів планового господарства» Укрнаука ухвалила
вжити низку заходів. Пропонувалося, зокрема, склас-
ти типові положення для музеїв різних типів, визна-
чити, виходячи з тези про єдність музейного фонду
НКО, принципи розподілу експонатів між музеями,
(«уникаючи зайвої централізації», підкреслювалося в
постанові). Визначалися також заходи, потрібні для
впорядкування внутрішньої роботи музеїв (облік екс-
понатів і т. д.), порядок здійснення наукового керів-
ництва державними музеями (через наукові ради).
Ухвала передбачала утворення спеціального «Інсти-
туту матеріальної культури», який мав готувати ка-
дри музейних працівників (його «базою» мали ста-
ти, за визначенням ухвали, «всі музеї УСРР»), низ-
ку заходів з «наукового обґрунтування політосвітньої
роботи» (підготовка наукових провідників по музе-
ях, підготовка екскурсоводів за програмою, що мала
скласти Укрнаука, та ін.). Визначалися перелік му-
зеїв, що мали право на музейну аспірантуру, і пере-
лік 15 музеїв, які визнавалися музеями державного
значення (з них два — Всеукраїнський музейний го-
родок у колишній Києво-Печерській Лаврі і Одесь-
кий історично-археологічний — мали всесоюзний
статус) [6, с. 191—195]. Резолюцією передбачало-
ся також скликання у травні 1927 р. першої
всеукраїнської музейної наради.
Стратегія подальшого розвитку музейної мережі,
визначена у 1925—1927 роках, втілювалася в жит-
тя дуже недовго. Починаючи з 1929 р. поворот у по-
літиці комуністичної партії, перехід до курсу на при-
скорене будівництво державного соціалізму, розгор-
тання масових політичних репресій, у сфері
музейництва призвели до цілковитого підпорядку-
вання музейної справи політичним завданням, зни-
щення того, хоча б і обмеженого простору боротьби
ідей і підходів, який існував у 1920-ті роки.
Підсумовуючи сказане, можна підкреслити на-
ступні основні моменти.
Радянська влада декларувала своїм завданням за-
хист та популяризацію пам’яток культури серед «тру-
дящих мас», в тому числі і музейними засобами. Ця
засада знайшла втілення у низці нормативно-правових
актів УСРР. При цьому в організації та веденні му-
зейної справи комуністична влада у перші роки сво-
го керування мала покладатися на кадри кваліфіко-
ваних музейників, у величезній більшості сформова-
ні ще до революції. В адміністративному відношенні
музеї в цілому опинилися у підпорядкуванні нарко-
мату освіти. Паралельно музейною справою прагну-
ла займатися і ВУАН, яка, маючи певні самоврядні
права, підпорядковувалася цьому ж наркомату.
На початку та у середині 1920-х років у пропози-
ціях науковців з організації музейної мережі неодно-
разово повторювалася ідея поділу музеїв залежно
від їх функцій, з тим, щоб наукову роботу музеїв за
можливістю дистанціювати від освітньої, яка тоді
пропонувалася обов’язково у «політичному» вигля-
ді. З одного боку, ця ідея виглядала способом
розв’язання об’єктивно існуючої розбіжності між ро-
ботою музеїв з унікальними, автентичними предме-
тами, що мають бути якнайкраще збережені, і їх про-
світницькими функціями, які вимагають за можли-
вістю вільного доступу відвідувачів музеїв до
експонатів. Разом з цим, у ній виразно відчуваєть-
ся прагнення багатьох фахових музейників захисти-
ти наукову роботу музеїв від втручання та керівних
вказівок «ідеологів» («ідеологічних» структур) з
наркомату освіти. Як видається, саме воно визначи-
ло стійкий спротив більшості музейних працівників
ідеї підпорядкування цілої музейної мережі «полі-
тосвітньому» департаменту наркомату освіти. Осно-
вним аргументом при цьому стала теза про наукову,
а не «політосвітню», роботу як головну у діяльності
музеїв. Боротьба за пріоритет «науковості» у діяль-
ності музеїв стала, по-суті, боротьбою наукової і му-
зейної спільноти за збереження ширшого простору
наукової творчості. Противники «політизації» му-
зейної роботи тимчасово узяли гору. Проте вже з
1929 р. українські музеї все більше перетворювати-
муть на пропагандистські заклади, часто-густо лік-
відуючи автентичні експозиції, що замінювалися на
збірки схем, ілюстрацій та діаграм.
1. Акуленко В. Охорона пам’яток культури в Україні
1917—1990 рр. / В. Акуленко. — К. : Вища школа,
1991. — 274 с.
2. Афанасьев В. Федор Иванович Шмит / В. Афана-
сьев. — К. : Наукова думка, 1992. — 216 с.
987Питання організації музейної мережі УСРР у 1920-ті рр.: науковий та суспільно-політичний виміри
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
3. Богдашина О. Позитівізм в історичній науці в Україні
(60-ті рр. ХІХ ст. — 20-ті рр. ХХ ст.) / О. Богда-
шина. — Харків : Віровець А.П., Апостроф, 2010. —
479 с.
4. Бонь О. Академік О.П. Новицький і Музей українських
діячів науки та мистецтва / О. Бонь // Ки ївська старо-
вина. — 1999. — № 6. — С. 123 — 132.
5. Дубровський В. Чергові завдання сучасного музейно-
го будівництва на Вкраїні / В. Дубровський // Укра-
їнський музей. Збірник перший. — К., 1927. —
С. 13—26.
6. Журнал засідань комісії для з’ясування моментів роз-
ходження Головполітосвіти і Головнауки в поглядах на
організацію музейної мережі та музейної політики в
УРСР // Український музей. Збірник перший. — К.,
1927. — С. 180—191.
7. Історія АН України. 1918—1923. Документи і
матеріали. — К. : Наукова думка, 1993. — 375 с.
8. Історія Національної Академії наук України. 1924—
1928. Документи і матеріали. — К. : НБУВ, 1998. —
764 с.
9. Кацай В. З історії музейної справи у Харкові в
1920-х—1930-х роках / В. Кацай // Музейний аль-
манах: наукові статті, спогади, есе. — Харків : Кур-
сор, 2005. — 145 с.
10. Культурне будівництво в УРСР. 1917—1927 рр.
Збірник документів і матеріалів. — К., 1973.
11. Маньковська Р. Музейництво в Україні / Р. Мань-
ковська. — К. : Інститут історії НАНУ, 2000. —
141 с.
12. Нестуля С. Археологічний комітет Всеукраїнської
Ака демії наук: етапи становлення / С. Нестуля. —
Полтава : Археологія, 1997. — 87 с.
13. Омельченко Ю. Музейне будівництво на Україні у
1921—1945 рр. / Ю. Омельченко // Український іс-
торичний журнал. — 1975. — № 3. — С. 122—
128.
14. Павловський В. Данило Михайлович Щербаківський
(1877—1927). Його життя і доля / В. Павловсь кий //
Су часність. — Ч. 1 (205). — Мюнхен, 1978. —
С. 36—39.
15. Пиріг Р. Ідейно-політичні підстави компромісу Миха йла
Грушевського з більшовицькою владою / Р. Пиріг //
Український історичний журнал. — 2006. — № 5. —
С. 4—19.
16. Таранушенко С.А. Наукова спадщина. Харківський пе-
ріод. Дослідження 1918—1932 рр. / С.А. Тара ну шен-
ко. — Харків : Видавець Савчук О.О., 2011. — 690 с.
Vitalii Kushnir
SOME PROBLEMS IN ORGANIZATION
OF MUSEUM NET IN USSR AT 1920S:
SCIENTIFIC AND SOCIO-POLITICAL
DIMENSIONS
Central point of the article is mid-1920s discussion on the
system of administrative direction in the field of museum ac-
tivities. Various approaches to the problem of tasks, princi-
ples and aims of museum work have been considered. The
proof has been obtained that the problem of museum sub-
mission got quite hidden political essence. The author has
shown that the majority of museum scholars tried to avoid
direct dependence from the organs of ideological control and
to spare wider space for qualitative scientific studies and tra-
ditions of work.
Keywords: museum, museum activity in Ukraine, state mu-
seum politics.
Виталий Кушнир
ВОПРОСЫ ОРГАНИЗАЦИИ
МУЗЕЙНОЙ СЕТИ УСCР В 1920-е гг.:
НАУЧНЫЙ И ОБЩЕСТВЕННО-
ПОЛИТИЧЕСКИЕ ИЗМЕРЕНИЯ
Центральной темой статьи является дискуссия о системе
административного управления музеями УССР, прохо-
дившая в середине 1920-х годов. Рассмотрены разные
под ходы к вопросу о задачах музеев, принципах и целях их
работы. Доказано, что вопрос о подчинении музеев приоб-
рел скрытое политическое значение. Автор показал, что
стремление большинства музейных работников избежать
прямой зависимости от органов «политпросвещения» опре-
делялось желанием сохранить большее пространство для
полноценной научной работы, сформированные традиции
работы музеев.
Ключевые слова: музей, музейное дело в Украине, госу-
дарственная политика в области музейного дела.
|