Українсько-польське порозуміння на сторінках газети «Громадська думка»

У статті розглядається ставлення до питання українсько-польського порозуміння у публікаціях на сторінках газети «Громадська думка». В умовах українсько-польського антагонізму в одному із провідних українських часописів Галичини у ряді статей було проаналізовано можливості порозуміння між о...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Народознавчі зошити
Date:	2013
Main Author:	Яців, А.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут народознавства НАН України 2013
Subjects:	Статті
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95033
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Українсько-польське порозуміння на сторінках газети «Громадська думка» / А. Яців // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 988-993. — Бібліогр.: 26 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860150836959641600
author	Яців, А.
author_facet	Яців, А.
citation_txt	Українсько-польське порозуміння на сторінках газети «Громадська думка» / А. Яців // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 988-993. — Бібліогр.: 26 назв. — укp.
collection	DSpace DC
container_title	Народознавчі зошити
description	У статті розглядається ставлення до питання українсько-польського порозуміння у публікаціях на сторінках газети «Громадська думка». В умовах українсько-польського антагонізму в одному із провідних українських часописів Галичини у ряді статей було проаналізовано можливості порозуміння між обома народами, визначено ключові перепони на шляху примирення українців та поляків, окреслено концептуальні умови нормалізації стосунків. The article deals with attitudes towards issues of UkrainianPolish agreement in the publications of the newspaper «Hromadska Dumka». Under the Ukrainian-Polish antagonism, one of the leading Ukrainian Galician journals in a number of articles analyzed the possibility of understanding between the two nations, defined the key obstacles to reconciliation of the Ukrainians and the Polish, outlined the conceptual terms of normalization of relations. В статье рассматривается отношение к вопросу украинско-польского взаимопонимания в публикациях на страницах газеты «Громадська думка». В условиях украинско-польского антагонизма в одном из ведущих украинских журналов Галичины в ряде статей были проанализированы возможности достижения взаимопонимания между обоими народами, определены ключевые преграды на пути примирения украинцев и поляков, очерчены концептуальные условия нормализации отношений.
first_indexed	2025-12-07T17:51:47Z
format	Article
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Польсько-українські відносини на Західній Україні у 1920—1930-х рр. були одним із клю- чових предметів суспільно-політичного дискурсу як для українців, так і для поляків. Після розпаду Ро- сійської та Австро-Угорської імперій інспірований державотворчими змаганнями українців та поляків військовий конфлікт 1918—1919 рр., у центрі яко- го була боротьба за Східну Галичину, продовжився принциповим суспільно-політичним протистоянням між українською громадськістю краю, з одного боку, та польською владою — з іншого. Водночас, попри складний перебіг українсько-польських відносин у 1920-х роках, західноукраїнські політики не виклю- чали можливості примирення та дружнього співіс- нування обох народів. Метою статті є дослідити ставлення до питання українсько-польського порозуміння у публікаціях на сторінках газети «Громадська думка». Ряд ста- тей часопису були проаналізовані істориками М. Кугутяком, О. Красівським, О. Зайцевим, М. Швагуляком та ін., у працях, що стосувалися суспільно-політичного життя Галичини 1920— 1930-х рр., історії українських націонал- державницьких партій [10; 9; 5]. Водночас, в істо- ріографії відсутні комплексні дослідження темати- ки українсько-польського порозуміння на сторінках газети «Громадська думка». Вагому роль у формуванні західноукраїнської суспільно-політичної думки у 1920—1930-х рр. ви- конувала національна преса. На сторінках україн- ських друкованих видань фігурували ключові момен- ти із різних ділянок національного життя українців Галичини. Преса була важливим чинником у розбу- дові українського громадянського суспільства, ви- ступала речником національних інтересів, майдан- чиком для дискусій [23, с. 7]. Одним із найбільш знакових українських часопи- сів Галичини, що виходив друком із 1880 року, була газета «Діло», яка у міжвоєнні роки вважалася не- офіційним друкованим органом Української народ- ної трудової партії, а згодом Українського національно-демократичного об’єднання (редакто- рами «Діла» у різний час були В. Охримович, С. Чернецький, Ф. Федорців, В. Мудрий та ін. [4, с. 522]). У період з січня 1920 р. по листопад 1922 р., через неможливість легально виходити друком, га- зета змінювала назву на «Громадська думка», «Укра- їнська думка», «Український вісник», «Батьківщи- на», «Громадський вісник») [5, c. 71—72]. Будучи © А. ЯЦІВ, 2013 Андрій ЯЦІВ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКЕ ПОРОЗУМІННЯ НА СТОРІНКАХ ГАЗЕТИ «ГРОМАДСЬКА ДУМКА», 1920 р. У статті розглядається ставлення до питання українсько- польського порозуміння у публікаціях на сторінках газети «Громадська думка». В умовах українсько-польського ан- тагонізму в одному із провідних українських часописів Га- личини у ряді статей було проаналізовано можливості по- розуміння між обома народами, визначено ключові перепо- ни на шляху примирення українців та поляків, окреслено концептуальні умови нормалізації стосунків. Ключові слова: громадська думка, суспільно-політичне життя, політична думка, українсько-польські стосунки, Річ Посполита. 989Українсько-польське порозуміння на сторінках газети «Громадська Думка», 1920 р. ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 провідним українським часописом Галичини, газета «Діло», без сумніву, є й цінним джерелом для до- слідження суспільно-політичної думки в краї, а та- кож політичного, культурного, економічного, мис- тецького життя західних українців ХІХ — першої половини ХХ ст. Щоденний часопис «Громадська думка» виходив з 1 січня по 26 вересня 1920 року. Друком з’явилося 220 номерів, чимало з них було конфісковано поль- ською поліцією [23, с. 90]. Відповідальним редак- тором «Громадської думки» значився голова делега- ції УНРади у Львові Роман Перфецький, видавцем Степан Чарнецький. Завданнями, які ставили перед собою автори часопису, були: «пропаганда єдності та держав- ного суверенітету всіх українських земель, кри- тика всього, що суперечить цим домаганням, за- охочення недержавної нації до активної роботи в економічній та культурницько-просвітницькій сферах українського суспільного життя» (цит за: [23, с. 90—91]). Військова окупація, а згодом інкорпорація Схід- ної Галичини, що супроводжувалися переселенням на терени Галичини великого числа поляків із За- ходу, полонізаційні процеси у сфері освіти, політич- ні та економічні репресії — усі ці фактори, у поєд- нанні із пам’ятними для українців історичними кон- фліктами обох народів, сформували в українському суспільстві відчуття крайньої неґації до Польської держави. За словами історика Івана Лисяка- Рудницького, українсько-польська війна на захід- ноукраїнських теренах призвела до знищення поль- ською стороною «самих підвалин, на яких могла бути збудована самостійна Українська держава в добі після Першої світової війни» [11, с. 100], тоб- то саме поляків західноукраїнський соціум міг зви- нувачувати у поразці національного державотвор- чого змагання, а також у тому, що, відновивши свою національну державу, поляки не дозволили цього зробити українцям. Таким чином, на почат- ку 1920-х рр. у пошуках рецептів нормалізації від- носин, їх відправною точкою українцями могла роз- глядатись насамперед відмова посягань Польської держави на західноукраїнські землі та реалізація української державності на її етнічних теренах, або ж, у крайньому разі, автономія українських етніч- них земель у складі Речі Посполитої. Слід зазна- чити, що де-юре вирішальним етапом для укра- їнсько-польського конфлікту за західноукраїнські землі виявився березень 1923 р., коли ухвалою Ради послів Ліги Націй Східну Галичину та Захід- ну Волинь приєднано до Польщі і в її складі вони перебували до вересня 1939 року. До моменту при- йняття рішення Ради послів уряду Євгена Петру- шевича вдавалося підтримувати в українців віру у можливість політичного реваншу на міжнародній арені та у тимчасовість польського урядування кра- єм. У посланнях уряду, а також у місцевій пресі не- одноразово наголошувалося, що українсько- польський конфлікт за Східну Галичину є не «хат- ною справою між Українцями та Поляками, тільки міжнародньою справою» [19]. Західноукраїнський політикум та переважна більшість українського на- селення краю негативно поставилися до польської влади, і у період, коли доля східногалицьких земель ще не була остаточно визначена, всіляко бойкоту- вала ініціативи Варшавських урядів. З боку поль- ської влади чинилися дії, спрямовані на усунення українців із адміністративних та приватних інсти- туцій в краї [25, с. 79]. Не зважаючи на велику кількість критичних ста- тей та заміток стосовно новопосталої Речі Поспо- литої та польської влади, в українській пресі неодно- разово з’являлися сигнали щодо можливого поро- зуміння, у яких окреслювалися концептуальні умови примирення українців та поляків. Одним із факторів, що спричинив актуалізацію цієї темати- ки, була інформація про ведення переговорів між урядом Польщі та представниками Української На- родної Республіки, а згодом і сам факт підписання Варшавського договору у квітні 1920 року, який автори «Громадської думки» охарактеризували як «ніж в серце» [13]. У ряді публікацій в «Громадській думці» було означено ключові перепони на шляху мирного спів- існування українського та польського народів. Ці гальмівні чинники, у свою чергу, полягали не лише в актуальних на початку 1920-х рр. подіях у рам- ках українсько-польської війни та повоєнного ан- тагонізму, але і в історичній ретроспективі українсько-польських стосунків, вагоме місце у якій займала національна пам’ять обох народів. Та- кий контекст давав змогу українцям акцентувати на тезі про відновлення давнього польського імпе- Андрій ЯЦІВ990 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 ріалізму та стремління до реалізації утопічного міфу про історичну Польщу [14], яка, у свою чер- гу, розглядалась як ворог українського народу, а її політика зводилась до «визиску, нищення, гніту, нетерпимости і сваволі» [8]. Повоєнна економічна та політична кризи всередині Польщі лише додава- ли аргументів українським політикам для критики польської державності та влади. Молода Друга Річ Посполита характеризувалась як «неско нсолідована внутрі, з трьома відмінними типами, вихованими в трьох заборах, без вироблених методів володіння, економічно до краю розхитана» [3]. На думку українських публіцистів, Польська держава є за- надто слабкою, щоб виконувати функції оборонця Європи на Сході і в той же час стримувати Німеч- чину на Заході [1]. Військову окупацію Східної Галичини та поль- ське урядування в краї — де навіть за переписом населення Польщі 1921 року, який бойкотувала українська громадськість Східної Галичини, частка польського населення склала лише 26% (у Львові 62%) [7, c. 459] — українські публіцисти вважа- ли ключовими перепонами на шляху вирішення між- національного конфлікту українців та поляків, оскільки, за словами авторів «Громадської думки», «якаж згода може бути між політичним вязнем і сто- рожем його вязниці?». Полякам ставився у вину той факт, що, будучи невільним народом, після віднов- лення своєї державності вони перенесли усі кривди, що зазнали від своїх поневолювачів, у державну по- літику проти українців, зумівши реалізувати ці ме- тоди «за скороченою процедурою в скондензованій формі протягом одного року» [16]. При цьому, не- одноразово нагадувалося про обопільний характер викликів, які постали перед обома народами у пері- од їхнього поневолення у складі Австро-Угорської та Російської імперій. Так, автори публікації під на- звою «Pardon» переконували, що український на- род ніколи не радів через трагедію поневолення Польщі, ба навіть більше, «скоро тільки корінна Польща почала підноситися з могили державного забуття, привитав її воскресіння зі щирою симпа- тією, розуміється, беручи за передпосилку, що но- воповстала Польща закине свої методи, котрі загна- ли її в могилу, та не витягне недавно ще путами звя- заних рук по несвоє добро» [26]. Цю тезу про довжили автори циклу статей «Польський кру- говорот», які стверджували, що в добі постання від- новленої Польщі українські політики не лише не ви- ступали проти державотворчих процесів на поль- ських теренах, але й зуміли перебороти у собі чис ленні історичні кривди та висловлювали щиро- сердечні вітання щодо «творячоїся на румовищах царату у Варшаві братньої державности», оскільки «так глибоким було почування волі для всіх гнобле- них і визискуваних царатом» [15]. У той же час у статтях із серії «Чи хочемо покластися в могилу?» висловлювався жаль щодо того, що новопостала Польща намагається опанувати т. зв. «український П’ємонт», а саме ключову для українського наро- ду Східну Галичину [24], яка, за словами авторів публікації «Польсько-українська умова», «для України має куди більшу вагу, куди передовійше значіннє, як Альзація-Льотаринґія для Франції» [17]. У пошуках аналогій публіцисти «Громадської думки» наводять приклади із польської історії, став- лячи вмотивоване запитання: «Чи щирий і чесний польський патріот в хвилі, коли німці будували поль- ське королівство коло Варшави, міг був без засте- режень дораджувати познанським Полякам кину- ти Познанщину на пруську поталу і братися за скуп- чення інтеліґенції коло Варшави?». Ще одним об’єктом зауваг стосовно політики Польської держави відносно народів, що входять до її складу, на думку українських авторів, була політи- ка подвійних стандартів, що унеможливлюють будь- яке порозуміння між українцями та поляками. На думку авторів статті «Початок пацифікації Сходу?», користуючись гаслами рівності та братерства наро- дів, польська влада вдається до жорстоких репресій та полонізації: «Як довго до мітів належить свобо- да зборів товариств, як довго неможлива є громад- ська діяльність, а цілу країну скував поліційно- жандармський режім, — йдеться у тексті, — так довго нема вже не то основ тільки атмосфери, при- гожої для зродження згідливих настроїв» [19]. У пу- блікації «Пробудження на самоті» стверджувалося, що «замість здобувати собі довір’я і прихильність сусідів, Польща задивлена в Париж посилювала і поглиблювала ненависть сусідів до себе» [20]. Під- давалося критиці й гасло «Wolni z wolnymi, równi z równymi», яке, на думку українців, використовува- лося хіба «на експорт, для святочних виступів, для деклямацій без обов’язуючої сили» [18]. 991Українсько-польське порозуміння на сторінках газети «Громадська Думка», 1920 р. ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Оцінюючи кризу українсько-польських стосунків у 1920 році та оприлюднюючи численні критичні за- уваги стосовно політики польської влади, автори «Громадської думки» все ж не заперечували необхід- ність порозуміння між обома народами. При цьому називався ряд ключових умов, які посприяли б про- цесам нормалізації українсько-польських відносин. У статті «В справі польсько-українських перегово- рів» зазначалося про невідворотність налагодження стосунків між обома народами: «Польсько-українська угода певно повинна і мусить бути колись заключе- на. Основою тої угоди може бути тільки право само- означення народів, право вирішувати свою держав- ну приналежність згідно з волею більшости населен- ня даної території» [2]. Також закликли поляків здійснити «зміну режіму, повернення до кращих умов культурного, економічного і політичного життя» [2]. До питання самоозначення стосовно державності на- ціональних територій зверталися й автори публікації «Зарослими шляхами», які вважали цей принцип єдиним конструктивним. У публікації зазначається, що будь-який інший підхід до вирішення спірних те- риторіальних питань між українцями та поляками буде вважатися «беззглядним імперіялізмом, який буде поборюваний і тепер, і в будуччині» [6]. Вод- ночас автори стверджували, що «немає між Україн- цями партій або ґруп, котрі протиставлялись би чес- ному справедливому і братерському порозумінню з Польщею» [6]. При цьому в публікації «В справі польсько-українських переговорів» зазначалося, що єдиним можливим представником українців Східної Галичини у справі переговорів з поляками може бути Українська Національна Рада, у якій мають своє представництво різні українські політичні сили. На- томість утверджувалася заборона на офіційні контак- ти з поляками «ні поодиноким особам, ні партіям (без огляду на їх силу і орґанізованість)» [2]. В опублікованій у лютому 1920 р. в «Громад- ській думці» «Енунціяції представників україн- ських партій» йшлося про те, що мир на Сході Єв- ропи, приязні сусідські відносини та правильне життя на всіх землях колишніх Російської та Австро-Угорської імперій можливі винятково у разі визнання світовими державами незалежності усіх народів, що проживають у цих краях, а також, як обов’язковий момент — спільне визнання но- вопосталими державами одне одної [22]. У згаданій публікації із серії «Чи хочемо поклас- тися в могилу?» робиться спроба підсумку ситуації, що складася між українцями та поляками, яка, на думку авторів, полягає у кризі довіри, та проявля- ється, у першу чергу, в польській політиці стосовно Східної Галичини. Посиленню недовіри між укра- їнцями та поляками сприяли й переговори між Поль- щею та УНР. Зазначалось, що «тайна польсько- українська умова, довершена у Варшаві коштом Східної Галичини і инших західно-українських зе- мель, не зроджує в нас довірчивости» [24]. Водно- час автори публікації вважали, що «польсько- український союз, справжній, щирий, реальний, — а не фіктивний», можливий лише тоді, коли «польська політична думка у відношенню до Укра- їни руководиться доброю волею, що поза солодки- ми фразами, в які в останніх часах багаті польські орґани невшехпольського покрою, не криються не- знані нам, а для України шкідливі замисли» [24]. Також стверджувалося, що український народ Га- личини ніколи не мав ненависті до поляків, а лише до окремих соціальних класів польського суспіль- ства, таких як польська шляхта і бюрократія. Автори публікації «Початок пацифікації Сходу?» стверджували про необхідність надання свободи во- левиявлення, яка мала б реалізуватись у наданні можливості відновлення українського політичного життя через діяльність політичних партій та органі- зацій, створення колективного репрезентативного політичного органу українців на зразок Національ- ної ради тощо [19]. У статті «Наша політика» до- пускалася можливість входження Української дер- жави до федерації з Польщею. Основою такого со- юзу мав би бути принцип «рівні з рівними, як вольні з вольними», а також відречення від планів «поневолити нас, загарбати наші землі» [12]. Зазна- чалося, що основною перепоною угоди з поляками було «поневолення всіх західно-українських земель, а в першій мірі Східної Галичини» [12]. Реакцією на факт підписання Варшавського до- говору 22 квітня 1920 р. була стаття «Ніж в сер- це» від 29 квітня. У тексті різко засуджувалась така форма польсько-українського союзу, яка, на дум- ку авторів, передбачала «політичну торгівлю» укра- їнськими землями. У статті зазначалося: «Ми та- кого «договору» не приймаємося. Лишень такий договір з Польщею підпише і додержить україн- Андрій ЯЦІВ992 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 ський нарід, який буде заключений від народу, на основі самоозначення народів, на підставі свобід- ної, ніким невязаної волі» [13]. У ще одній публі- кації на цю тему, що носить назву «Слово до нас», у менш емоційній манері оцінювалась важливість визнання Польщею права України на незалежну державність. Водночас від імені українців Галичи- ни стверджувалося, що «не можемо ніколи згоди- тися і ніколи не згодимося на ціну, на непомірну за- плату коштом живого українського орґанізму» [21]. В продовження думки автори наголошували на іс- торичній умотивованості українсько-польського по- розуміння: «Тільки в союзі з відреставрованою й сильною Україною Польща зможе закріпити своє державне становище, поширити свій політичний вплив та здобути східний ринок для своєї промис- ловости». У цьому контексті зазначалося, що Вар- шавський договір слід сприймати як «дарунок» Петлюри полякам, який, однак, «не причиниться до створення умов, пригожих для навязання тісній- ших відносин між Польщею і Україною» [21]. Таким чином, в умовах українсько-польського антагонізму та суспільного опору українців Гали- чини польській владі на сторінках одного із про- відних українських часописів висловлювалися чіткі позиції стосовно можливості українсько- польського порозуміння і навіть стратегічного со- юзу дружніх сусідніх народів. У своїх публікаці- ях автори «Громадської думки» прослідкували ряд перепон, які стоять на шляху примирення обох народів та висунули перелік концептуаль- них умов, що могли б зняти напругу в українсько- польських відносинах. Водночас основою поро- зуміння українців та поляків вважалась реаліза- ція Польською державою права самоозначення народів колишніх Російської та Австро-Угорської імперій, яке, на думку українських публіцистів, привело б до постання Української держави на теренах Східної Галичини. 1. Апетит і спроможність // Український вістник. — 1921. — Ч. 93 — 20 квітня. 2. В справі польсько-українських переговорів // Гро- мадська думка. — 1920. — Ч. 67 — 19 березня. 3. Дорогою ціною // Діло. — 1923. — Ч. 85 — 20 липня. 4. Енциклопедія українознавства: словникова частина. — Т. 2. — Львів : Молоде життя, 1993. — 800 с. 5. Зайцев О.Ю. Українська народна трудова партія (1919—1925) / Олександр Зайцев. // Україна Мо- дерна. — К. ; Львів : Критика, 2002. — Ч. 7. — С. 69—90. 6. Зарослими шляхами // Громадська думка. — 1920. — Ч. 91. — 18 квітня. 7. Зашкільняк Л.О. Історія Польщі. / Леонід Зашкіль- няк, Микола Крикун. — Львів : Львівський націо- нальний університет імені Івана Франка, 2002. — 752 с. 8. Конфлікт двох засад // Громадська думка. — 1920. — Ч. 4. — 4 січня. 9. Красівський О.Я. Галичина у першій чверті ХХ ст.: Проблеми польсько-українських стосунків / О.Я. Кра- сівський. — Львів : Вид-во ЛФУАДУ, 2000. — 416 с. 10. Кугутяк М.В. Історія української націонал-демократії (1918—1929) / М.В. Кугутяк. — К. ; Івано-Фран- ківськ : Плай, 2002. — Т. 1. — 535 с. 11. Лисяк-Рудницький І.П. Польсько-українські сто- сунки: тягар історії / Лисяк-Рудницький Іван // Лисяк-Рудницький Іван. Історичні есе : у 2-х т. — Т. I. — К. : Основи, 1994. — 554 с. 12. Наша політика // Громадська думка. — 1920. — Ч. 146. — 24 червня. 13. Ніж в серце // Громадська думка. — 1920. — Ч. 100. — 29 квітня. 14. Польський круговорот // Громадська думка. — 1920. — Ч. 205. — 5 вересня. 15. Польський круговорот // Громадська думка. — 1920. — Ч. 211. — 15 вересня. 16. Польські мрії та українська дійсність // Громадська думка. — 1920. — Ч. 188. — 14 серпня. 17. Польсько-українська умова // Громадська думка. — 1920. — Ч. 102. — 1 травня. 18. Польсько-українське зближення // Український ві- стник. — 1921. — Ч. 29. — 1 березня. 19. Початок пацифікації Сходу // Громадська думка. — 1920. — Ч. 23. — 28 січня. 20. Пробудження на самоті // Громадська думка. — 1920. — Ч. 168. — 22 липня. 21. Слово до нас // Громадська думка. — 1920. — Ч. 116. — 19 травня. 22. Українська нація і мир на Сході // Громадська дум- ка. — 1920. — Ч. 38. — 14 лютого. 23. Українські часописи Львова 1848—1939 рр.: Істори- ко-бібліографічне дослідження : у 3 т. — Т. 3. — Кн. 1. 1920—1928 рр. — Львів : Світ, 2003. — 912 с. 24. Чи хочемо покластися в могилу? // Громадська дум- ка. — 1920. — Ч. 120. — 23 травня. 25. Юрчук О.Ф. Українське питання в діяльності поль- ських консерваторів (1919—1923) / Оксана Юр- чук // Проблеми слов’янознавства. — Вип. 57. — Львів, 2008. — С. 73—85. 26. Pardon // Громадська думка. — 1920. — Ч. 61. — 12 березня. 993Українсько-польське порозуміння на сторінках газети «Громадська Думка», 1920 р. ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Andriy Yatsiv UKRAINIAN-POLISH RELATIONS ON THE PAGES OF THE NEWSPAPER «HROMADSKA DUMKA», 1920 The article deals with attitudes towards issues of Ukrainian- Polish agreement in the publications of the newspaper «Hro- madska Dumka». Under the Ukrainian-Polish antagonism, one of the leading Ukrainian Galician journals in a number of articles analyzed the possibility of understanding between the two nations, defined the key obstacles to reconciliation of the Ukrainians and the Polish, outlined the conceptual terms of normalization of relations. Keywords: public opinion, social political life, political opi- nion, the Ukrainian-Polish relations, Rzeczpospolita. Андрий Яцив УКРАИНСКО-ПОЛЬСКОЕ ВЗАИМОПОНИМАНИЕ НА СТРАНИЦАХ ГАЗЕТЫ «ГРОМАДСЬКА ДУМКА», 1920 г. В статье рассматривается отношение к вопросу украинско- польского взаимопонимания в публикациях на страницах газе- ты «Громадська думка». В условиях украинско-польского ан- тагонизма в одном из ведущих украинских журналов Галичины в ряде статей были проанализированы возможности достиже- ния взаимопонимания между обоими народами, определены ключевые преграды на пути примирения украинцев и поляков, очерчены концептуальные условия нормализации отношений. Ключевые слова: общественное мнение, общественно- политическая жизнь, политическая мысль, украинско- поль ские отношения, Речь Посполитая
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-95033
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1028-5091
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:51:47Z
publishDate	2013
publisher	Інститут народознавства НАН України
record_format	dspace
spelling	Яців, А. 2016-02-13T12:48:30Z 2016-02-13T12:48:30Z 2013 Українсько-польське порозуміння на сторінках газети «Громадська думка» / А. Яців // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 988-993. — Бібліогр.: 26 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95033 У статті розглядається ставлення до питання українсько-польського порозуміння у публікаціях на сторінках газети «Громадська думка». В умовах українсько-польського антагонізму в одному із провідних українських часописів Галичини у ряді статей було проаналізовано можливості порозуміння між обома народами, визначено ключові перепони на шляху примирення українців та поляків, окреслено концептуальні умови нормалізації стосунків. The article deals with attitudes towards issues of UkrainianPolish agreement in the publications of the newspaper «Hromadska Dumka». Under the Ukrainian-Polish antagonism, one of the leading Ukrainian Galician journals in a number of articles analyzed the possibility of understanding between the two nations, defined the key obstacles to reconciliation of the Ukrainians and the Polish, outlined the conceptual terms of normalization of relations. В статье рассматривается отношение к вопросу украинско-польского взаимопонимания в публикациях на страницах газеты «Громадська думка». В условиях украинско-польского антагонизма в одном из ведущих украинских журналов Галичины в ряде статей были проанализированы возможности достижения взаимопонимания между обоими народами, определены ключевые преграды на пути примирения украинцев и поляков, очерчены концептуальные условия нормализации отношений. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Українсько-польське порозуміння на сторінках газети «Громадська думка» Ukrainian-Polish relations on the pages of the newspaper «Hromadska Dumka», 1920 Украинско-польское взаимопонимание на страницах газеты «Громадська Думка», 1920 г. Article published earlier
spellingShingle	Українсько-польське порозуміння на сторінках газети «Громадська думка» Яців, А. Статті
title	Українсько-польське порозуміння на сторінках газети «Громадська думка»
title_alt	Ukrainian-Polish relations on the pages of the newspaper «Hromadska Dumka», 1920 Украинско-польское взаимопонимание на страницах газеты «Громадська Думка», 1920 г.
title_full	Українсько-польське порозуміння на сторінках газети «Громадська думка»
title_fullStr	Українсько-польське порозуміння на сторінках газети «Громадська думка»
title_full_unstemmed	Українсько-польське порозуміння на сторінках газети «Громадська думка»
title_short	Українсько-польське порозуміння на сторінках газети «Громадська думка»
title_sort	українсько-польське порозуміння на сторінках газети «громадська думка»
topic	Статті
topic_facet	Статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95033
work_keys_str_mv	AT âcíva ukraínsʹkopolʹsʹkeporozumínnânastorínkahgazetigromadsʹkadumka AT âcíva ukrainianpolishrelationsonthepagesofthenewspaperhromadskadumka1920 AT âcíva ukrainskopolʹskoevzaimoponimanienastranicahgazetygromadsʹkadumka1920g

Українсько-польське порозуміння на сторінках газети «Громадська думка»

Institution

Similar Items