Елементи наукових знань в культурно-практичній діяльності населення Давньої Індії

Стаття присвячена історії зародження основ технічних та наукових знань на теренах давньої Індії. Показано, що починаючи з ІІІ тисячоліття до н. е. тут були реалізовані серйозні досягнення в галузі містобудівництва. Відзначені успіхи у плануванні міст, в їхньому санітарно-технічному оснащенні....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Гамалія, К.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2013
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95043
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Елементи наукових знань в культурно-практичній діяльності населення Давньої Індії / К. Гамалія // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1040-1044. — Бібліогр.: 13 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-95043
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-950432025-02-09T15:55:57Z Елементи наукових знань в культурно-практичній діяльності населення Давньої Індії On elements of scientific knowledge in cultural and practical activities of Ancient India Элементы научных знаний в культурно-практической деятельности насления Древней Индии Гамалія, К. Статті Стаття присвячена історії зародження основ технічних та наукових знань на теренах давньої Індії. Показано, що починаючи з ІІІ тисячоліття до н. е. тут були реалізовані серйозні досягнення в галузі містобудівництва. Відзначені успіхи у плануванні міст, в їхньому санітарно-технічному оснащенні. Давньоіндійські ремісники славилися вмінням у ювелірній, гончарній, ткацькій справі. Розвивалася технологія обробки металів. Значних успіхів досягли давні індійці у розвитку елементів наукових знань. Математичні знання проявилися у розробці основ арифметики, алгебри, геометрії. В астрономічних обсерваторіях жерці проводили спостереження за рухом планет, сонячними та місячними затемненнями. Широко відомі досягнення індійців в медицині — діагностиці, терапії, хірургії. Індійські філософи заклали основи низки сучасних логічних побудов. The article has presented the origin of fundamental technical and scientific knowledge developed along the lands of ancient India. From the 3rd Millenium BC there had been performed significant efforts in the field of the urban construction. Notes have been made as for successes in the planning of ancient cities with sanitary utensils. Indian craftsmen were famous owing to their skill in jewelry, pottery, weaving. Processing of metals had got quite high level of development then. Mathematical theories had found their usage in elaboration of foundation for arithmetic, algebra and geometry. In astronomical observatories trained priests had carried out complicate observations on the motion of planets as well as on solar and lunar eclipses. The achievements of ancient Indians in medicine, especially in diagnostics, therapy, surgery are widely known today. Indian philosophers had laid grounds for a number of modern logic structures. Статья посвящена истории зарождения основ технических и научных знаний на территории древней Индии. Показано, что начиная с ІІІ тысячелетия до н. э. здесь были реализованы серьёзные достижения в области градостроения. Отмечены успехи в планировке городов, их санитарно-техническом оснащении. Древнеиндийские ремесленники славились умением в ювелирном, гончарном, ткацком деле. Развивалась технология обработки металлов. Математические знания проявились в разработке основ арифметики, алгебры, геометрии. В астрономических обсерваториях жрецы проводили наблюдения над движением планет, солнечными и лунными затмениями. Широко известны достижения индийцев в медицине — диагностике, терапии, хирургии. Индийские философы заложили основы ряда современных логических построений. 2013 Article Елементи наукових знань в культурно-практичній діяльності населення Давньої Індії / К. Гамалія // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1040-1044. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95043 uk Народознавчі зошити application/pdf Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Гамалія, К. Елементи наукових знань в культурно-практичній діяльності населення Давньої Індії Народознавчі зошити
description	Стаття присвячена історії зародження основ технічних та наукових знань на теренах давньої Індії. Показано, що починаючи з ІІІ тисячоліття до н. е. тут були реалізовані серйозні досягнення в галузі містобудівництва. Відзначені успіхи у плануванні міст, в їхньому санітарно-технічному оснащенні. Давньоіндійські ремісники славилися вмінням у ювелірній, гончарній, ткацькій справі. Розвивалася технологія обробки металів. Значних успіхів досягли давні індійці у розвитку елементів наукових знань. Математичні знання проявилися у розробці основ арифметики, алгебри, геометрії. В астрономічних обсерваторіях жерці проводили спостереження за рухом планет, сонячними та місячними затемненнями. Широко відомі досягнення індійців в медицині — діагностиці, терапії, хірургії. Індійські філософи заклали основи низки сучасних логічних побудов.
format	Article
author	Гамалія, К.
author_facet	Гамалія, К.
author_sort	Гамалія, К.
title	Елементи наукових знань в культурно-практичній діяльності населення Давньої Індії
title_short	Елементи наукових знань в культурно-практичній діяльності населення Давньої Індії
title_full	Елементи наукових знань в культурно-практичній діяльності населення Давньої Індії
title_fullStr	Елементи наукових знань в культурно-практичній діяльності населення Давньої Індії
title_full_unstemmed	Елементи наукових знань в культурно-практичній діяльності населення Давньої Індії
title_sort	елементи наукових знань в культурно-практичній діяльності населення давньої індії
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95043
citation_txt	Елементи наукових знань в культурно-практичній діяльності населення Давньої Індії / К. Гамалія // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1040-1044. — Бібліогр.: 13 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT gamalíâk elementinaukovihznanʹvkulʹturnopraktičníjdíâlʹnostínaselennâdavnʹoííndíí AT gamalíâk onelementsofscientificknowledgeinculturalandpracticalactivitiesofancientindia AT gamalíâk élementynaučnyhznanijvkulʹturnopraktičeskojdeâtelʹnostinasleniâdrevnejindii
first_indexed	2025-11-27T18:21:59Z
last_indexed	2025-11-27T18:21:59Z
_version_	1849968804668375040
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 © К. ГАМАЛІЯ, 2013 Катерина ГАМАЛІЯ ЕЛЕМЕНТИ НАУКОВИХ ЗНАНЬ В КУЛЬТУРНО-ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ДАВНЬОЇ ІНДІЇ Стаття присвячена історії зародження основ технічних та наукових знань на теренах давньої Індії. Показано, що по- чинаючи з ІІІ тисячоліття до н. е. тут були реалізовані сер- йозні досягнення в галузі містобудівництва. Відзначені успіхи у плануванні міст, в їхньому санітарно-технічному оснащенні. Давньоіндійські ремісники славилися вмінням у ювелірній, гончарній, ткацькій справі. Розвивалася техно- логія обробки металів. Значних успіхів досягли давні індій- ці у розвитку елементів наукових знань. Математичні зна- ння проявилися у розробці основ арифметики, алгебри, ге- ометрії. В астрономічних обсерваторіях жерці проводили спостереження за рухом планет, сонячними та місячними затемненнями. Широко відомі досягнення індійців в меди- цині — діагностиці, терапії, хірургії. Індійські філософи заклали основи низки сучасних логічних побудов. Ключові слова: давня Індія, наука, технологія, знання, культура. Історія науки як важливої складової культури при- вертала увагу багатьох відомих вчених, зокрема В.І. Вернадського. В одному з листів до дружини він пояснював зміст та значення цієї дисципліни так: «... Історія науки є історією думки: людська думка розви- валася і є закони її розвитку, так само, як є закони вся- кого іншого явища. Завданням історії науки повинно стати: пошук законів розвитку думки, умови відкрит- тів, поява «геніїв», внутрішнього розвитку методів як наукового мислення, так і досвіду та спостережень» [3, c. 46]. Він неодноразово підкреслював, що заро- дження наукових знань — процес надзвичайно три- валий: «Безсумнівно, коріння наукового знання гу- биться в безмежних нетрях минувшини. Ми стикає- мося з ним у перших проблемах релігійної свідомості, колективної художньої творчості або в зачатках техні- ки, а його сліди ми знаходимо в найдавніших рештках людства, у первісних і диких укладах людського спів- життя. Але ці перші проблиски релігійного натхнення, технічних навичок або народної мудрості не представ- ляють науки, як перші прояви лічби або виміру не є ще математикою. Вони дали лише основу, на якій могли розвинутися ці витвори людської особистості. І для цього думка людини мала вибитися з рамок, створе- них віковічною, несвідомою, колективною роботою по- колінь...» [5, c. 467]. І далі: «Ми тільки з великими прогалинами починаємо виявляти культурні рештки і встановлювати несподівані для нас, забуті наукові фак- ти, пережиті людством, і намагаємося охопити їх но- вими емпіричними узагальненнями» [4, c. 33]. Нові факти, що стосуються науки і культури дав- ньої Індії, почали відкриватися перед дослідниками у другій половині ХХ ст. Їх пошуком займалися Л.А. Бе- шем, Д. Косамбі, Г.М. Борн гард-Левін та ін. Нині, на межі ХХ та ХХІ ст., є всі підстави знов по- вернутися до цієї проблеми з позицій сьогодення. Чи- мала частина відкриттів та винаходів, якими пишаєть- ся Європа, були б неможливими без використання на- укових надбань давньої Індії, і детальне розглядання їх у контексті світової науки могло надати можливість більш чітко уявити зв’язки між окремими вогнищами світової цивілізації. Це і стало метою нашої статті. Важливим надбанням мислителів давньої Індії була філософія, про яку європейський індолог ХІХ століт- тя Макс Мюллер писав: «Якби мене спитали, під яким небом розум людини найповніше розкрив деякі зі сво- їх кращих дарів, найглибше роздумував над найбіль- шими проблемами життя... я вказав би на Індію» [10, c. 7]. Думку останнього поділяв і Г. Гегель, який на- 1041Елементи наукових знань в культурно-практичній діяльності населення давньої Індії ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 звав серед найцінніших рис Індії «скарби премудрос- ті її народу». Індійська філософія привертала увагу і В.І. Вернадського, який зазначив: «Завдяки неперерв- ній праці багатьох поколінь мислителів, яка витвори- ла могутню течію «учнів» — тисячі людей — впро- довж багатьох поколінь, розпочалась не менш ніж за 3000 років до нашої ери... могутня філософська релі- гійна течія, що створила основи великих логічних по- будов, які живуть до наших днів» [4, c. 67]. Давня Індія не багата на записи подій, що відбува- лися на її території, тому багато аспектів її цивілізації і досі не повністю розкриті. Проте результати археоло- гічних розкопок та відомості, які містяться у старовин- них класичних працях, написаних санскритом, свідчать про те, що в цій країні протягом століть накопичува- лось чимало практичних надбань та корисних знань. Значні успіхи відмічені у мистецтві планування міст ще у ІІІ тис. до н. е. Складання схеми будівель правильної геометричної форми та їх зведення вимагало наявності спеціальних, по можливості стандартизованих вимірю- вальних приладів [11]. Чіткий геометричний план міс- та і розвинені дренажні, водопостачальні та каналіза- ційні системи підтверджують здатність жителів харапп- ської цивілізації використовувати відповідні знання та навички для покращення повсякденного життя. Відкриття першого доку у Лотхалі (2400 р. до н. е.) демонструє певний рівень знань його будівничих у ма- тематиці, будівельній механіці, гідрографії, морській ін- женерії. Лотхал був великим портовим містом, розта- шованим у гирлі ріки, що часто змінювала своє річище, тому для постійного зв’язку з морем, у яке вона впада- ла, був проритий спеціальний канал. Штучний док, збу- дований для стоянки суден Єгипту та Месопотамії, за своїми технічними характеристиками переважав більш пізні фінікійські та римські доки. Судна входили до ньо- го крізь ворота шириною 12 м, водночас тут могло зна- ходитись 30 суден. Водний шлюз регулював притік та відтік води, що уможливлювало не припиняти судно- плавство навіть під час відпливу [8]. Великі міста були центрами ремісництва. Знайдені залишки пили з хвилястими зубцями (які значно спро- щували роботу, оскільки тирса могла легко висипати- ся із розрізу) наводять на думку, що жителі Хараппи та Мохенджо-Даро добре розумілися на теслярській справі. Знахідки пряслиць майже у кожному домі свід- чать про широке розповсюдження прядіння і ткацтва. Ювеліри робили гарні намиста з напівкоштовного ка- міння та фаянсу, кільця та браслети з дорогоцінних ме- талів та мушлів, гребінці зі слонової кістки, які й досі виготовляються в Індії за стародавніми зразками [2]. Місцеві гончарі славилися високою технікою виготов- лення та розпису своїх виробів, їм була відома також техніка виготовлення полив’яного посуду. Хараппська культура активно освоювала бронзу та мідь. Обидва метали відігравали важливу роль у ремес- лах та сільському господарстві. Найміцніші та найбільш довготривалі речі робилися зі сплаву міді з оловом (до 26%) та іншими домішками, зокрема мишаком (до 4,5%). Жителям хараппських поселень були добре зна- йомі плавлення, кування та лиття металів. З 1600 р. до н. е. в Індії почали розвиватися технології обробки залі- за, що полегшило працю і, відповідно, добробут людей. У Західній Індії на початку І тисячоліття до н. е. засто- сування залізообробних технологій призвело до ство- рення нової галузі ремісництва, досягненнями якої ста- ло відкриття методу перетворення заліза на губчасту масу та оновлення методу закалювання. Ретельний хі- мічний аналіз та металографічні дослідження показали, що давньоіндійські ковалі використовували руду із вмі- щенням ванадію, що надавало можливість виготовляти надтверді свердлильні інструменти. Восьмим дивом світу називають залізну колону у Делі, зроблену індійськими майстрами більше 1000 ро- ків тому. Вона має понад сім метрів у висоту, на виго- товлення її пішло більше шести тон чистого заліза (його вміст складає 99,72%). Досі не встановлено, якою була технологія виготовлення колони і чому вона про- тягом століть не вкрилася іржею. Добування руд спри- чинило у I тис. до н. е. розвиток шахт. Про це свідчать декілька розділів книги «Артрасастра», присвячених конструкції шахт та організації їх роботи [11]. Корисні навички і практичні надбання в різних га- лузях господарства передавалися з покоління до по- коління. Усна традиція здавна відігравала і нині віді- грає велику роль у культурному житті Індії, навіть після появи писемності. Перші пам’ятки писемності, знайдені у долині Інду, складали написи на печатках квадратної, прямокутної або круглої форми. Жителі хараппських поселень писали горизонтальними ряд- ками справа налівo. Вивчення цих текстів проводить- ся у багатьох країнах, проте вони і досі не розшиф- ровані, оскільки немає двомовних написів — білінгв, як це було при дослідженні пам’яток давнього Єгип- ту. Відповідно і мова індської цивілізації залишаєть- Катерина ГАМАЛІЯ1042 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 ся невідомою, в той час як, на думку Е. Тайлора, саме мова є найкращим путівником в історії цивілізації. З появою санскриту з’явилися основи для набагато повнішого розуміння особливостей культурного розви- тку Індії, процесу формування її технічних та наукових знань. Проте і тут були певні труднощі: адже санскрит дуже багатий на синоніми. Для повного розуміння та- кої складної словесної системи необхідно знати індій- ську філософію, літературу, міфологію, релігію, музику. До того ж Індія була єдиною країною, де широкого роз- повсюдження зазнала словесна система нумерації. Взаємозв’язок при використанні такої системи між кон- кретною цифрою та образами, які вона викликає в уяві людини, унаочнюються наступним чином: 0 — порожній, небо, отвір, безконечний; 1 — початок, місяць, земля, тіло, пращур, брахман; 2 — близнюки, ніздрі, очі, губи, пара, сонце і місяць; 3 — тенденції, світи, часи, Шива; 4 — веди, океани, світові періоди, касти, стадії жит- тя, стан свідомості, країни світу [7, c. 24]. Дослідження матеріальних артефактів протоіндій- ських часів дають змогу скласти уявлення про астро- номічні знання жителів хараппських поселень. Побу- тує думка, що символи та написи на деяких печатках можуть означати сезони року, місяці та числа. Прото- індійський рік поділявся на два півріччя між зимовим та літнім протистоянням, прихід яких відмічався свя- тами. Був також поділ року на шість сезонів, кожний з яких включав два місяці. З іншого боку, в астроно- мії використовувався 60-річний цикл, який складався з п’яти 12-річних періодів і був заснований на узго- дженні руху Сонця, Місяця та Юпітера. Цей цикл отримав назву «великого року» і означав владу царів. На деяких печатках зображено купол з п’ятьма вер- тикальними рисочками всередині. Є припущення, що купол представляв небосхил, а рисочки — число днів, з яких складався тиждень. Як вважав пакістанський історик астрономії Асфак, ідея п’ятиденного тижня пе- рейшла до Месопотамії сaме з долини Інда. Простеження розвитку математичних знань в Ін- дії логічно розпочати з арифметики, основи якої так само, як основи алгебри, теорії чисел, геометрії скла- лися у ведійський період. У санскритських текстах тих часів, зокрема так званих «Шульба-сутрах» (VI— III ст. до н. е.), зібрано відомості про застосування те- ореми про гіпотенузу і катети (згодом названу теоре- мою Піфагора), описи арифметичних операцій з ці- лими числами та дробами тощо. У різних трактатах наводяться арифметичні прогресії з різницею 2, 4, 5, 10, а також геометрична прогресія із знаменником 2 (відома задача про нагороду за винахід шахів). Значним досягненням індійської культури перших століть І тис. н. е. стало створення десяткової позицій- ної системи числення, якою нині користуються в усьо- му світі. Виходячи з неї, індійці розробили правила арифметичних дій, які, практично, не відрізняються від сучасних [8]. І хоча деякий час побутувала думка, що цю систему винайшли араби, зараз вона вже не вважа- ється достовірною: адже самі араби називали матема- тику «хіндісаті» («індійська наука»). Зміст індійської системи числення полягає в тому, що вони використо- вували 9 цифр, для яких запропонували спеціальні зна- ки, і нуль у вигляді крапки з позіційним означенням де- сятків і сотень. Застосування нуля стало однією з най- цінніших знахідок в історії запису чисел, завдяки якій індійці вирішили складну проблему, з якою не змогли справитися ані греки, ані римляни. Помітне місце у ма- тематиці Індії ведійського періоду посідали проблеми комбінаторики — перестановки та комбінації. Успіхи індійської математики пояснюються тим, що індійці мали чітке уявлення про абстрактне число як відмінне від кількісного числа предметів у просторі. «В той час, як у греків математична наука здебільшого ба- зувалася на вимірах та геометрії, Індія дуже рано пере- ступила цю межу i на основі простої цифрової системи винайшла рудиментарну алгебру, яка зробила можли- вими більш складні обчислення... і призвела до вивчен- ня числа як такого» [2, c. 521]. Індійці створили алге- браїчну символіку, набагато більш розвинену, ніж у гре- ків. Вони запропонували особливі знаки для невідомих величин, обравши символами перший склад або букву відповідного санскритського слова. Сама назва алге- бри на санскриті — «ав’яктагоніта» — означає «мис- тецтво обчислення з невідомими величинами» [9]. У руїнах Мохенджо-Даро були знайдені залишки кам’яних астрономічних обсерваторій, де жерці прово- дили свої спостереження. Збереглася цегляна платфор- ма з п’ятьма концентричними кільцями, в центрі якої ко- лись знаходився дерев’яний предмет, тінь від якого змі- нювала довжину від мінімуму при місяці до максимуму при сході та заході Сонця, послідовно перехрещуючи п’ять кілець. Безсумнівно, таку кільцеву структуру мож- на вважати гномоном, тобто одним з найбільш ранніх ві- домих на сьогодні інструментів для вимірювання часу. 1043Елементи наукових знань в культурно-практичній діяльності населення давньої Індії ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Досить цікавим є той факт, що, як виявилося, дав- ні храми і монументи Індії були не тiльки місцями ре- лігійних відправ, а й порталами вимірювань. Динас- тії правителів виникали і доходили до занепаду. З приходом кожної нової династії вводилась нова шка- ла часу, про що свідчать написи на стелах та деяких храмах. За відсутності систематичних записів такі короткі нотатки на камінні виступають корисним джерелом відомостей про давні часи [12]. Відмічені на них події іноді фіксують дати дарунків, якими пра- вителі віддячували астрономів за передбачення фе- номена затемнення. Ці дати збігаються з вимірами колишніх затемнень сучасним методом ефемерид, які підтвердили, що в Індії з давніх часів до XVIII ст. дійсно відбулося близько 2000 затемнень. Перший астрономічний текст з обгрунтованим да- туванням соціальних та релігійних подій з’явився ще у 1200 р. до н. е. Значний інтерес становить праця «Арьябхатія» (499 р. н. е.), створена видатним ін- дійським математиком та астрономом Арьябхатою, в якій містяться сміливі ідеї та здогадки, що набага- то випередили свою eпоху. Арьябхата першим в Ін- дії запропонував теорію руху Землі навколо своєї осі при нерухомості зоряного неба, а також концепцію сонячних та місячних затемнень з наведенням алго- ритму їхнього розрахунку. Такі ідеї різко відрізняли- ся від положень ортодоксального індуїзму. Астроно- ми перших цивiлізацій, зачаровані такими небесни- ми явищами, як сяяння планет, зміна їхньої кутової швидкості та зворотний рух, створювали моделі до їх пояснення. Однак в індійській астрономічній тра- диції залишились планетарні моделі, створені Арьяб- хатою: ексцентрична та епіцентрична, коротку оцін- ку яких він дав у cвоєму творі в п’яти віршах. З покоління в покоління, переважно в усній фор- мі, передавалися в Індії знання народної медицини. Кожна хвороба вважалася божою карою за гріхи, що надсилалася на людей, тварин і навіть на росли- ни. Ведійські тексти рекомендували хворим зверта- тися до жерців або безпосередньо до небесних ціли- телів, отже релігійно-міфологічні уявлення про хво- роби та їхнє лікування існували поряд із зачатками медичних знань. Так, індійці були добре обізнані з цілющими властивостями рослин, про що йдеться у «Ригведі»: «Той, у кого в руках запаси трав, поді- бний до царя, оточеного багатьма підданими». Для створення приємного настрою у хворого рекоменду- валося використовувати музику, співи та читання ві- ршів, оскільки вважалося, що гарний настрій та на- вколишня краса сприяють одужанню [6]. На початку І тис. н. е. з’явилися перші індійські керівництва (компендіуми) з медицини — «Чарака- самхіта» (І—ІІ ст. н. е.) та «Сушрута-самхіта» (близько ІV ст. н. е.), які, на думку А. Бешема, були «створені на основі високорозвиненої системи знань у цій галузі, у деяких відношеннях подібної до систе- ми Гіппократа та Галена, а у деяких — такої, що про- йшла ще далі уперед» [2, c. 625]. У трактаті Чара- ки багато уваги приділялося діагностиці. Він описав методи лікування таких хвороб, як чума, віспа, маля- рія, холера, туберкульоз та ін., навівши назви більше 600 лікувальних засобів рослинного, тваринного та мінерального походження. Слід нагадати, що саме в Індії було закладено основи методу вакцинації проти віспи. Індійці, які вважали корову святою твариною, помічали, що на коров’ячому вим’ї іноді утворювали- ся пустули, схожі на вісп’яні, і якщо та матерія з пус- тули вим’я потрапляла на ранку на руці доярки, ця доярка переносила віспу у легкій формі. Лише у 1797 р. англійський лікар Едвард Дженнер (1749— 1823) опублі кував обгрунтовані результати вдалої вакцинації людей коров’ячою віспою. Віспа стала першим інфекційним захворюванням, яке людство перемогло за допомогою масової вакцинації. Розвитку хірургії в давній Індії сприяло те, що роз- тин та вивчення трупів тут не заборонялися, як це було в інших країнах. Розквіт цього напряму індійської ме- дицини пов’язаний з іменем мудреця-хірурга Сушрути (VI ст. до н. е.), який практикував і навчав свого мис- тецтва у Бенаресі. Він перший систематизував хірургію, розділивши її на декілька галузей, був відомий як автор операцій по видаленню катаракти, лапаротомії для вря- тування плода в разі смерті матері, витинання каменів сечового міхура. Але найбільше прославився Сушрута як винахідник методів пластичної хірургії [13]. Практи- ка ампутації носу, поширена у давній Індії як покаран- ня та позначення рабського стану людини, змусила лі- карів шукати способів відновлення обличчя. У «Сушруті- самхіті» детально описаний метод ринопластики (від грецької «rhinos» — ніс), що увійшов до історії меди- цини як «індійський метод»: ніс відновлювали за допо- могою клаптя шкіри, вирізаного з лоба або щоки. Російський індолог Г.М. Бонгард-Левін зазначив: «Давні індійці добилися значних успіхів у розвитку на- Катерина ГАМАЛІЯ1044 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 укових знань. Ще у далекому минулому їхні вчені пе- рехопили багато відкриттів, зроблених європейськими дослідниками у середні віки. Досягнення в галузі лінг- вістики, математики, астрономії, медицини мали без- сумнівний вплив на інші давньосхідні та античну куль- тури» [1, с. 244]. Зважаючи на те, що історія поши- рення фундаментальних астрономічних та математичних ідей з давньої Індії до Аравії та Європи через Іспанію, Італію i Грецію ще повністю не вивчена, важливим ас- пектом досліджень у цьому напрямку має стати ство- рення цілісної картини трансмісії індійських знань за кордон, аналіз географічних шляхів переходу, соціально- економічних обставин, результатів діяльності вчених та діячів культури, що сприяли цьому процесу. 1. Бонгард-Левин Г.М. Древнеиндийская цивилиза- ция / Г.М. Бонгард-Левин ; отв. ред. П.А. Гринцер. — М. : Наука, 1993. — 320 с. — (2-е изд.). 2. Бэшем Л.А. Чудо, которым была Индия / Ар- тур Л. Бэшем ; пер. с англ. В.С. Семенцова, О.Ф. Вол- ковой, Ю.Е. Борщевского, В.Г. Эрмана. — М. : Изд-во вост. л-ры РАН, 2000. — 614 с. — (Культу- ра народов Востока ; 2-е изд.). 3. Вернадский В.И. «Посвятить свои силы работе над историей науки» (из писем Вернадского жене) / В.И. Вернадский // Природа. — 1988. — № 2. — С. 40—51. 4. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста / В.И. Вернадский ; сост. М.С. Бастракова, Н.В. Фи- липпов, Н.Ф. Овчинников, Ф.Т. Яншина. — М. : Наука, 1988. — 520 с. 5. Вернадський В.І. З історії ідей / В.І. Вернадський // Хроніка-2000: Український культурологічний альма- нах. — Вип. 57—58. — К., 2004. — С. 465—481. 6. Верхратський С.А. Історія медицини / С.А. Верх- ратський. — К. : Вища школа, 1983. — 384 с. — (3-є вид.). 7. Володарский А.И. Очерки истории средневековой индийской математики / А.И. Володарский ; отв. ред. Б.А. Розенфельд. — М. : Наука, 1977. — 182 с. 8. Володарский А.И. Отдельные отрасли науки в древней Индии / А.И. Володарский // Очерки истории ес- тественно-научного знания в древности / ред. А.Н. Ша- мин. — М. : Наука, 1982. — С. 156—175. 9. Выготский М.Я. Арифметика и алгебра в Древнем мире / М.Я. Выготский. — М. : Гостехиздат, 1967. — 252 с. — (2-е изд.). 10. Эрман В.Г. Очерк истории ведийской литературы / В.Г. Эрман ; ред. Г.М. Бонгард-Левин. — М. : На- ука. — 231 с. 11. Murty K.S. Ideas and Instruments : The Indian con- tribution / K.S. Murty // Abstr. of XXIII International Congress of History of Science and Technology. — Budapest, 2009. — P. 423. 12. Shylaja B.S. Measurement of Time, Length and Area in Southern India around 10th C. D / B.S. Shylaja, A. Jagadish // Abstr. of XXIII International Congress of History of Science and Technology. — Budapest, 2009. — P. 599. 13. Thakur A. Susruta the sage surgeon of ancient India and his surgical instruments / Amarnath Thakur // Abstr. of XXIII International Congress of History of Science and Technology. — Budapest, 2009. — P. 407. Kateryna Gamaliia ON ELEMENTS OF SCIENTIFIC KNOWLEDGE IN CULTURAL AND PRACTICAL ACTIVITIES OF ANCIENT INDIA The article has presented the origin of fundamental technical and scientific knowledge developed along the lands of ancient India. From the 3rd Millenium BC there had been performed significant efforts in the field of the urban construction. Notes have been made as for successes in the planning of ancient cities with sanitary utensils. Indian craftsmen were famous owing to their skill in jewelry, pottery, weaving. Processing of metals had got quite high level of development then. Mathematical theories had found their usage in elaboration of foundation for arithme- tic, algebra and geometry. In astronomical observatories trained priests had carried out complicate observations on the motion of planets as well as on solar and lunar eclipses. The achievements of ancient Indians in medicine, especially in diagnostics, thera- py, surgery are widely known today. Indian philosophers had laid grounds for a number of modern logic structures. Keywords: Ancient India, science, technology, knowledge, culture. Катерина Гамалия ЭЛЕМЕНТЫ НАУЧНЫХ ЗНАНИЙ В КУЛЬТУРНО-ПРАКТИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ НАСЛЕНИЯ ДРЕВНЕЙ ИНДИИ Статья посвящена истории зарождения основ технических и научных знаний на территории древней Индии. Показа- но, что начиная с ІІІ тысячелетия до н. э. здесь были реа- лизованы серьёзные достижения в области градостроения. Отмечены успехи в планировке городов, их санитарно- техническом оснащении. Древнеиндийские ремесленники славились умением в ювелирном, гончарном, ткацком деле. Развивалась технология обработки металлов. Математи- ческие знания проявились в разработке основ арифметики, алгебры, геометрии. В астрономических обсерваториях жрецы проводили наблюдения над движением планет, сол- нечными и лунными затмениями. Широко известны до- стижения индийцев в медицине — диагностике, терапии, хирургии. Индийские философы заложили основы ряда современных логических построений. Ключевые слова: древняя Индия, наука, технология, зна- ния, культура.

Елементи наукових знань в культурно-практичній діяльності населення Давньої Індії

Institution

Ähnliche Einträge