Спроба «ревізії» в оцінках особистості Б. Хмельницького польськими дослідниками часів Другої Речі Посполитої

Особистість ватажка визвольної війни 1648–1657 рр. – українського гетьмана Богдана Хмельницького – завжди викликала жваві коментарі та оцінки польських істориків. У значній мірі ці судження залежали від методологічних підходів та політичних уподобань їхніх авторів. Отримавши в 1918 р. шанс на відрод...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Історичний архів. Наукові студії
Datum:	2015
1. Verfasser:	Ткачук, А.І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2015
Schlagworte:	Вітчизняна та всесвітня історія
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95186
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Спроба «ревізії» в оцінках особистості Б. Хмельницького польськими дослідниками часів Другої Речі Посполитої / А.І. Ткачук // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 141-146. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859655289055215616
author	Ткачук, А.І.
author_facet	Ткачук, А.І.
citation_txt	Спроба «ревізії» в оцінках особистості Б. Хмельницького польськими дослідниками часів Другої Речі Посполитої / А.І. Ткачук // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 141-146. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Історичний архів. Наукові студії
description	Особистість ватажка визвольної війни 1648–1657 рр. – українського гетьмана Богдана Хмельницького – завжди викликала жваві коментарі та оцінки польських істориків. У значній мірі ці судження залежали від методологічних підходів та політичних уподобань їхніх авторів. Отримавши в 1918 р. шанс на відродження державності, поляки активно долучилися до розбудови Другої Речі Посполитої. Одним зі складних питань владної еліти стало українське, адже в багатонаціональній Польщі українці становили найбільш численну національну меншину. Відсутність єдності в поглядах на розв’язання цього питання серед політичної еліти держави – пілсудчиків та ендеків – змушувало їх спертися у своїх судженнях на аргументацію, почерпнуту з історичного минулого двох народів. У контексті цих дискусій і навіть відкритої ворожнечі два політичні табори достатньо часто зверталися до подій визвольної війни 1648–1657 рр. та постаті її ватажка – Богдана Хмельницького. Полеміка, яка розгорілася серед політиків, не могла не вплинути й на підходити та оцінки тогочасної польської історіографії. Найбільш контроверсійно це проявилося в дискусії навколо суджень, висловлених Ольгердом Гуркою, який піддав сумніву ключові засади трилогії Генрика Сенкевича. Личность лидера освободительной войны 1648–1657 гг. – украинского гетмана Богдана Хмельницкого – всегда вызывала многочисленные комментарии и оценки польских историков. В значительной степени эти суждения зависели от методологических походов и политической ориентации их авторов. Получив в 1918 г. шанс на возрождение государственности, поляки активно включились в построение Второй Речи Посполитой. Одним из сложных вопросов для правящего класса стал украинский, ведь в многонациональной Польше украинцы были наиболее многочисленным национальным меньшинством. Отсутствие единства во взглядах на решение этого вопроса среди политической элиты государства – пилсудчиков и эндеков – заставляло их опереться в своих суждениях на аргументацию, полученную с исторического прошлого двух народов. В контексте этих дискуссий и даже открытого противостояния два политические лагеря достаточно часто обращались к событиям освободительной войны 1648–1657 гг., в том числе и личности Богдана Хмельницкого. Полемика, которая вспыхнула среди политиков, не могла не повлиять и на оценки событий прошлого польскими историками. Наиболее контроверсионно это проявилось в дискуссии вокруг суждений Ольгерда Гурки, который подверг сомнению ключевые подходы трилогии Генрика Сенкевича. Identity of the leader of libarating war of 1648–1657 of the hetman Bogdan Khmelnytsky always caused courageous comments and estimates of the Polish historians. Substantially these judgments depended upon the methodologycal attitude and political views of their authors. Having got a chances of revival of statehood in 1918 the poles activly turned in creation of the second Polish-Lithuanian Commonwealth. The Ukrainian question became one of difficult questions of the state elite though in multinational Poland Ukrainians made the most numerous social minority. Absence of unity in views of the solution of this problem among political elit of the country forced them apeal in their judgments to the arguments tahen from the historical past of the two Nations. In the context of these discussions and even open hostility two political camps rather often addressed to events of liberating war 1648-1657 and the identity of the leader – Bogdan Khmelnytsky. Pollemic which inflamed among politicians could not affect views and astimates of the Polish historiography of that time. Most brightly it was shown in discussions concerning judgments stated by Olgerd Gurka who called in question positions of key principles of Henryk Sienkiewic’s trilogy.
first_indexed	2025-12-07T13:39:01Z
format	Article
fulltext	Випуск 10 141 УДК 930 Ткачук А. І., канд. іст. наук, доцент, Херсонський державний аграрний університет, м. Херсон, Україна СПРОБА «РЕВІЗІЇ» В ОЦІНКАХ ОСОБИСТОСТІ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ПОЛЬСЬКИМИ ДОСЛІДНИКАМИ ЧАСІВ ДРУГОЇ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ Особистість ватажка визвольної війни 1648–1657 рр. – українського гетьмана Бог- дана Хмельницького – завжди викликала жваві коментарі та оцінки польських істориків. У значній мірі ці судження залежали від методологічних підходів та політичних уподо- бань їхніх авторів. Отримавши в 1918 р. шанс на відродження державності, поляки активно долучилися до розбудови Другої Речі Посполитої. Одним зі складних питань владної еліти стало українське, адже в багатонаціональній Польщі українці становили найбільш численну національну меншину. Відсутність єдності в поглядах на розв’язання цього питання серед політичної еліти держави – пілсудчиків та ендеків – змушувало їх спертися у своїх судженнях на аргументацію, почерпнуту з історичного минулого двох народів. У контексті цих дискусій і навіть відкритої ворожнечі два політичні табори достатньо часто зверталися до подій визвольної війни 1648–1657 рр. та постаті її ватажка – Богдана Хмельницького. Полеміка, яка розгорілася серед політиків, не могла не вплинути й на підходити та оцінки тогочасної польської історіографії. Найбільш контроверсійно це проявилося в дискусії навколо суджень, висловлених Ольгердом Гуркою, який піддав сумніву ключові засади трилогії Генрика Сенкевича. Ключові слова: Богдан Хмельницький; визвольна війна; польська історіографія; Друга Річ Посполита. Уже на початку 1918 р. не підлягало сумніву, що Перша світова війна закінчиться поразкою центральних держав, а одним з її наслідків стане відновлення незалежної Польщі. На польських землях існували три незалежні осередки, метою яких стала відбу- дова державності: у Кракові – Польська лік- відаційна комісія, на теренах Великопольщі – Центральний громадянський комітет, а у Варшаві – контрольована німцями Регентська рада. Кожен тиждень і навіть день стали ви- рішальними для майбуття польського народу й відновлення його незалежності. Понад сто років (від третього поділу Речі Посполитої в 1795 р.) поляки від покоління до покоління передавали пам’ять про вільну вітчизну, так необачно втрачену наприкінці ХVІІІ ст. Відродженню державності поляків загалом сприяла міжнародна ситуація. У Росії з кінця 1917 р. точилася громадянська війна, з листопада 1918 р. в Берліні спалахнули ро- бітничі страйки, що переросли в революцію. Восени 1918 р. швидко розгорталися події в Галичині та інших теренах, підконтрольних Австро-Угорщині. Відновлена Польща й українські націо- нально-визвольні змагання утворили особли- вий феномен взаємного протистояння двох народів. Причому завдяки низці обставин і факторів ставлення Польщі до України й українського питання загалом багато в чому відрізнялося від політики щодо української справи інших європейських держав, для яких вона становила лише тактичний інтерес і розглядалася виключно як знаряддя власної стратегії на певному історичному етапі. На зміну ідеям піднесення національної боротьби за незалежність перед поляками постала не- обхідність переосмислення свого минулого задля прогнозування майбутнього. Особливо актуальною та необхідною така переоцінка була щодо проблем історії відносин поляків Історичний архів 142 із сусідніми народами, зокрема тими, що ра- ніше входили до складу Першої Речі Поспо- литої і перебували в орбіті геополітичних амбіцій нової Другої Речі Посполитої. У 1920–1930-х рр. Західна Україна перебувала в складі надзвичайно строкатої в національ- ному відношенні (національні меншини ста- новили третину населення країни) польської держави – Другої Речі Посполитої. Найбіль- шою національною меншиною в Польщі були українці (14 % громадян, за даними навіть польських переписів, достовірність яких ук- раїнськими дослідниками ставиться під сум- нів) [1, с. 15]. Невирішеність українського питання на теренах Другої Речі Посполитої зумовлювала внутрішньополітичне напруження та слаб- кість Польщі на міжнародній арені. Ще на межі ХІХ–ХХ століть у польській політичній думці запанували дві концепції щодо «ук- раїнського питання». Однією була так звана «інкорпораційна концепція», витворена в се- редовищі впливової політичної сили поль- ського суспільства першої половини ХХ ст. – національної демократії (ендеків). На їхнє переконання, польській державі необхідно було інкорпорувати «стільки східних», у тому числі й українських земель, скільки можна «проковтнути», скільки можна поступово повністю полонізувати, перетворивши Польщу на «мононаціональну державу» [2, c. 148]. Політику полонізації Західної України табір народової демократії здійснював прямолінійно, відверто та нахабно, не гребуючи насильством і репресіями. Однак зростання національно- визвольної боротьби поневолених Польщею народів стало свідченням невдачі реалізації ендецької програми «національної асиміляції». Провал політики польських націонал-демо- кратів щодо національного питання був однією з причин втрати ними влади внаслі- док державного перевороту, здійсненого Юзе- фом Пілсудським у травні 1926 р. й установ- лення режиму «санації». Не менш відомою та впливовою, ніж «ін- корпораційна» програма ендеків, була так звана «федералістична» концепція Юзефа Пілсудського. Вона виникла й розвивалися в середовищі Польської партії соціалістичної (ППС), одним із співзасновників якої був саме Ю. Пілсудський. У міжвоєнний період «федералістична» програма, зазнавши певних змін і модернізації в результаті адаптації до нових політичних реалій, стала відомою як доктрина «польського прометеїзму». Головним ворогом польської державності «прометеїсти» вважали російський імперіалізм взагалі та його більшовицький різновид зокрема. Про- метеїсти керувалися міркуванням: якщо ук- раїнців неможливо зробити поляками, то їх варто зробити громадянами відродженої Поль- щі. Отже, фундаментом концепції прометеїзму стала ідея сильної Польщі, яка вкладалася в низку постулатів: відмова від політичної демагогії і торгів на користь окремих партій, раціональне творче формування нової сус- пільної ієрархії; намагання віддалити небез- пеку з боку двох сусідів (малися на увазі Росія та Німеччина), які становили терито- ріальну й політичну загрозу з двох боків; виконання історичної місії – створення бло- ку слов’янських держав під егідою Польщі; опертя суспільного життя на християнську мораль; надання всієї необхідної повноти виконавчій владі; усунення націоналізму з державної політики, вирішення соціальних проблем, залучення до державотворення ши- рокої громади та реструктуризація економіки [3, с. 19]. Окремі аспекти розглянутої проблематики досліджували українські та польські науковці, як-от: В. Комар [4], Р. Демчишак [5], С. Крав- ченко [6], І. Ярмошик [7], З. Ромек [8], М. Кор- нат [9], Є. Матерніцкий [10], А. Ґрабський [11] та інші. Так, наприклад, у творчому доробку В. Маєвського особливе місце посі- дають його есе, присвячені критичному аналізу романів трилогії Генріха Сенкєвича – «Вогнем і мечем» і «Потоп» [12–14]. На особливу увагу заслуговує опрацювання, післямова та коментарі В. Маєвського моно- графії Ольгерда Ґурки з теми: «Вогнем і мечем» й історична діяльність» [15]. Публі- кація вступної статті (уже в 1986 р.) виявилась Випуск 10 143 для В. Маєвського нелегкою справою, бо редактори видавництва Національної оборони Польщі в ролі цензури повикреслювали не лише окремі слова та речення, але й цілі сторінки вступної статті В. Маєвського, де він об’єктивно й водночас вимогливо поста- вився до окремих положень праці О. Ґурки. Аналізуючи історичний контекст, який сут- тєво впливав на стан польської історіографії міжвоєнного періоду, маємо зазначити, що здобуття Польщею державної незалежності в 1918 р. якісно змінило умови розвитку істо- ричної науки, порівняно з попереднім ХІХ ст., поставило перед ученими нові завдання. Історики поставили за мету вироблення нової концепції вивчення та популяризації минулого Польщі. У міжвоєнній польській історичній науці, як і в політичному житті держави, склались дві протилежні історіо- графічні орієнтації – «західна» та «східна». Саме зв’язки істориків «східної» історіо- граффічної орієнтації з політичним табором Ю. Пілсудського, який розробив низку проектів «санації» різних сторін суспільного життя Другої Речі Посполитої та налаго- дження польсько-українського порозуміння, інтенсифікували процес переоцінки устале- них історичних візій, що призвело до онов- лення історичної науки. М. Бобжинський закликав до перегляду поглядів на історію Польщі на ширшій джерельній базі, це мало б поширювати в суспільстві почуття твер- дого духу праці, обов’язку, самопожертви [16]. Концепція інтегральної історії, яка здо- була в міжвоєнному двадцятиріччі досить широке коло прихильників, посіла важливе місце в рефлексіях стосовно загальних про- блем історії. У монографії Є. Сінкевича за- значено: «Окрім кола проблем, що властиві всім конкуруючим школам міжвоєнного періоду, не тільки пілсудчики, але і народні демократи відстоювали власне бачення істо- рії Польщі. Чи багато істориків було з тими напрямками пов’язаними, не можна з повною впевненістю твердити, поскільки детерміно- вані вони на загальний кшталт польської історіографії в міжвоєнному періоді. Це, однак, не значить, що влада не здійснювала на істо- ричну науку політичного впливу чи тиску. Приклад дав сам Ю. Пілсудський, який у «Поправках історичних» (1931) дезавуював діяльність наукового середовища Військового історичного бюро (М. Кукєля)» [17]. Представники народно-демократичної візії історії закликали переглянути бачення певних сторінок польського минулого. У середині 1930-х рр. у Другій Речі Посполитій зріс інтерес до методологічних питань, спостері- галося повернення до позитивістських підходів, але вже на новому рівні, відбулася пере- оцінка та навернення частини дослідників до поглядів представників краківської історичної школи. Реабілітацію поглядів краківської іс- торичної школи започаткував польський медієвіст Ольгерд Ґурка (1887–1955), який здійснив переоцінку понять «оптимізм» і «песимізм» [18, c. 78]. Тому сучасні польські та українські дослідники вважають, що най- яскравіше вказані прояви «ревізіонізму» в польській історіографії міжвоєнного періоду відобразились у творчості О. Ґурки. У дослі- дженнях історії Сілезії він заперечив тезу німецьких істориків про цивілізаційну роль німецьких колоністів на цих землях у ХІІ ст. Але найяскравіше його історіографічні ідеї почали проявлятися вже в працях 1930-х рр. Він сформулював власні підходи стосовно причин занепаду Польщі, які були породжені шляхетською сваволею та слабкістю коро- лівської влади. Центральне місце в дослідженнях О. Ґурки належало проблемі переоцінки історичних уявлень про період польсько-козацьких війн середини ХVII ст., що склалися в польській історіографії й у свідомості широкого сус- пільного загалу в міжвоєнний період як пер- шочерговий чинник у формуванні сучасної йому історичної свідомості. О. Ґурка виступив із ревізією поглядів Г. Сєнкевича. Історик пропонував переглянути оцінку постаті князя Яреми Вишневецького та образу шляхтича Я. Скшетуського [19]. Попри негативний вплив художніх образів Г. Сєнкевича, таку ж роль, на його думку, відігравали й праці поль- Історичний архів 144 ського історика Людвіка Кубалі, що носили емоційно забарвлений характер суб’єктив- них ідей автора [15]. Праці цього науковця виразно позиціонують його як прихильника «східної» історіографічної орієнтації [20]. Погляди О. Ґурки викликали бурхливу реакцію як з боку широких кіл громадськості, так і з боку професійних істориків [21–24]. Останні поставили під сумнів висновки до- слідника та звинуватили його у вибірковому використанні історичних фактів і викривле- ному їх висвітленні. Полеміка між опонентами поступово переходила межі наукової дискусії й нерідко набувала різкого особистісного характеру. У працях О. Ґурки відобразились його візії причин занепаду Першої Речі Посполитої через шляхетську сваволю та слабкість коро- лівської влади, що кореспондувалось із по- глядами істориків, прихильних до табору Ю. Пілсудського, на потребу сильної влади та провідну роль керівної особи в політич- ному житті. Він указував на часту недооцінку владою південно-східного напрямку розвитку й оцінював польську політику в цьому на- прямі як історію втрачених можливостей та занапащених проектів. Його оцінки причини занепаду державності були достатньо спів- звучними з поглядами на проблему пред- ставників так званої «краківської історичної школи» – Юзефа Шуйського [25], Валеріана Калінки [26], Станіслава Смольки [27] і Мі- хала Боюжинського [28]. З огляду на віднов- лення державності, О. Ґурка вважав, що поль- ська історична наука повинна відмовитися від піднесення за всіляку ціну своїх минулих діянь і тому потребує реалістичного та часом критичного підходу до минувшини. Такою реабілітацією позицій краківської історичної школи О. Ґурка наголошував на актуальності її ідей у сучасних йому політичних та сус- пільних умовах, що потребували відпові- дальної праці кожного громадянина в розбу- дові державності. Якщо професор Оскар Халєцкий обстоював ідею «традиціоналізму» в збереженні устале- них в історіографії концептуальних висновків та оцінок, то О. Ґурка висунув гасло «реві- зіонізму» всієї польської історичної науки, під яким розумів «висвітлення в історичній науці й використання для шкільних цілей безоглядної правди про історію, здобуту че- рез застосування найновіших наукових ме- тодів, опертих на незаперечні факти, статис- тичні дані і об’єктивні результати дослі- джень [...], що мають на меті перегляд ряду оцінок» [29, с. 3]. Непримиренна полеміка довкола історич- них поглядів О. Ґурки та спротив широких кіл істориків спробам підважити традиційні історичні візії, засвідчила перебування поль- ської історичної науки на початковій стадії перегляду традицій історіографії бездержав- ного періоду, що сформувались під впливом романтичних поглядів на минуле, і підпоряд- кування його політичним потребам боротьби за відродження державності. У праці А. Ґраб- ського наведено влучне судження Мар’яна Серейського, який справедливо вважав, що реакція тогочасних істориків засвідчила те, «як важко було відступати від прийнятих поглядів і вирішувати проблеми Речі Поспо- литої і її падіння, хоча вони вже давно від- жили себе в категоріях науки» [11, с. 173]. Полеміка з концепцією О. Ґурки, яку під- тримувало багато вчених, показала, як далеко був загал польських істориків від нового бачення історичного процесу, як важко було відійти від специфічних поглядів і розв’язати проблему давньої Речі Посполитої та її занепаду. ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Демчишак Р. Україна у польських зовнішньополітичних доктринах у контексті національної політики ІІ Речі Посполитої / Р. Демчишак // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – 2012. – Випуск 24. Випуск 10 145 2. Українська державність у ХХ ст.: історико-політичний аналіз / [О. Дергачов, Є. Бистрицький, В. Реп- риццев та ін.] ; за ред. О. Дергачова. – К. : Політична думка, 1996. 3. Кравченко С. Україна в геополітичній концепції польських прометеїстів на шпальтах часопису «BIULETYN POLSKOUKRAIŃSKI» (Варшава, 1932–1938) / С. Кравченко // Київські полоністичні студії. – Т. 18. – К. : Університет «Україна», 2011. 4. Комар В. Л. Східна політика Польщі 1918–1921 рр.: від федералізму до прометеїзму / В. Л. Комар // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – 2009. – Вип. 18. – С. 42–50. 5. Демчишак Р. Україна у польських зовнішньополітичних доктринах у контексті національної політики ІІ Речі Посполитої / Р. Демчишак // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – 2012. – Випуск 24. – С. 14–20. 6. Кравченко С. Україна в геополітичній концепції польських прометеїстів на шпальтах часопису «BIULETYN POLSKOUKRAIŃSKI» (Варшава, 1932–1938) / С. Кравченко // Київські полоністичні студії. – Т. 18. – К. : Університет «Україна», 2011. – С. 19–28. 7. Ярмошик І. Дослідження історії України польським істориком Владиславом Томкевичем (1899–1982) / І. Ярмошик // Гілея. Історичні науки. – Вип. 66. – С. 288–295. 8. Romek Z. Olgierd Górka: historyk w slużbie myśli propaństwowej / Z. Romek. – Warszawa : Semper, 1997. – 137 s. 9. Прометеїзм – польська візія перебудови Східної Європи (1921–1939) // Центральна Європа. – 2010. – Вип. 6(17). – С. 131–148. 10. Maternicki J. Historia i historycy. Studia i szkice historiograficzne / J. Maternicki. – Rzeszów : Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2005. 11. Grabski A. F. Zarys historii historiografii polski / A. F. Grabski. – Poznań : Wydawnictwo Poznańskie, 2003. 12. Majewski W. W sporze o Potop / W. Majewski // Kwartalnik Historyczny. – 1967. – R. 74. – S. 1031–1033. 13. Majewski W. Czy Sienkiewicz zamierzal odtworzyc prawde historyczna / W. Majewski // Kwartalnik Historyczny. – 1967. – R. 74. – S. 373–376. 14. Majewski W. O «Potopie» i emocjiach w Badaniach historykow / W. Majewski // Mowia wieki. Magazyn hi- storyczni. – 1987. – № 1 – S. 29–31. 15. Górka O. «Ogniem i mieczem» a rzeczewistość historyczna / O. Górka ; oprac., posł. i prypisami opatrzył W. Majewski. – Wyd. 2. – Warszawa : Wojskowy Instytut Historyczny im. Wandy Wasilewsskiej, 1986. – 263 s. 16. Bobrzyński M. Nasi historycy wobec wojny światowej / Michał Bobrzyński. – Kraków : nakład Gebethnera i Wolffa, 1920. – 36 s. 17. Сінкевич Є. Г. Місце краківської історичної школи в польській історіографії : дис. … д-ра іст. наук / Є. Г. Сінкевич. – Дніпропетровськ, 2011. – С. 279. 18. Romek Z. Olgerd Górka. Historyk w służbie myśli propaństwowej (1908–1955) / Z. Romek. – Warszawa : Semper, 1997. 19. Górka O. «Ogniem i mieczem» a reczywistośc historyczna / Olgierd Górka. – Warszawa, 1934. – VI, 141 s. 20. Lasocki Z. «Ogniem i mieczem» w świetle rewelacyj dra Górki / Z. Lasocki. – Kraków, 1934. 21. Konopczyński W. Fotomontaż historyczny / W. Konopczyński // W obronie «Ogniem i meczem». Polemiki z Olgierdem Górką. Wybór tekstów / wstęp i opracowanie H. Kosętka. – Kraków : Wyd. Naukowe Akademii Pedagogicznej, 2006. – S. 96–99. 22. Kukiel M. «Ogniem i mieczem» a odwracana rzeczywistość dziejowa / M. Kukiel // W obronie «Ogniem i mieczem» Polemiki z Olgierdem Górką. Wybór tekstów / wstęp i opracowanie H. Kosętka. – Kraków : Wyd. Naukowe Akademii Pedagogicznej, 2006. – S. 90–94. 23. Tomkiewicz W. Wartości historyczne «Ogniem i mieczem» / W. Tomkiewicz // W obronie «Ogniem i mieczem». Polemiki z Olgerdem Górką. Wybór tekstów / wstęp i opracowanie H. Kosętka. – Kraków : Wyd. Naukowe Akademii Pedagogaczniej, 2006. – S. 141–168. 24. Wysocki R. Narodziny nowoczesnego narodu. Ukraińska idea narodowa w latach. 1775–1914 / R. Wysocki // Res historica. – 2006. – T. 22. – S. 19–50. 25. Szujski J. O młodości naszego cywilizacyjnego rozwoju / J. Szujski // Stańczycy. Antologia myśli społecznej i politycznej konserwatystów krakowskich / wybór tekstów, przedmowa i przypisy M. Król. – Warszawa : Instytut Wydawniczy Pax, 1985. – S. 100–159. 26. Kalinka W. Ostatnie lata panowania Stanislawa Augusta / W. Kalinka // Dokumenta do historyi drugiego i treciego podziału. – Poznań : Księg. J. K. Żupańskiego, 1868. – Cz. 2. – 401 s. 27. Smolka S. Uwagi o pierwotnym ustroju Polski Piastowskiej. Z powodu rozpraw pp. Bobrzyńskiego i Piekosińskiego / S. Smolka. – Kraków : Druk. C. K. UJ, 1881. – 167 s. Історичний архів 146 28. Bobrzyński M. Dzieje ojczyste ze szczególnem uwzględnieniem historyi Galicyi / M. Bobrzyński. – Kraków : Nakł. G. Gebethnera i Spółki, 1879. – 358 s. 29. Górka O. Liczebność Tatarów Krymskich i ich wojsk / O. Górka. – Warszawa, 1936. А. И. Ткачук, Херсонский государственный аграрный университет, г. Херсон, Украина ПОПЫТКА «РЕВИЗИИ» В ОЦЕНКАХ ЛИЧНОСТИ Б. ХМЕЛЬНИЦКОГО ПОЛЬСКИМИ ИССЛЕДОВАТЕЛЯМИ ВРЕМЕН ВТОРОЙ РЕЧИ ПОСПОЛИТОЙ Личность лидера освободительной войны 1648–1657 гг. – украинского гетмана Богдана Хмельницкого – всегда вызывала многочисленные комментарии и оценки польских историков. В значительной степени эти суждения зависели от методологических походов и политической ориентации их авторов. Получив в 1918 г. шанс на возрождение государственности, поляки активно включились в построение Второй Речи Посполитой. Одним из сложных вопросов для правящего класса стал украинский, ведь в многонациональной Польше украинцы были наиболее многочисленным национальным меньшинством. Отсутствие единства во взглядах на решение этого вопроса среди политической элиты государства – пилсудчиков и эндеков – заставляло их опереться в своих суждениях на аргументацию, полученную с исторического прошлого двух народов. В контексте этих дискуссий и даже открытого противостояния два политические лагеря достаточно часто обращались к событиям освободительной войны 1648–1657 гг., в том числе и личности Богдана Хмельницкого. Полемика, которая вспыхнула среди политиков, не могла не повлиять и на оценки событий прошлого польскими историками. Наиболее контроверсионно это проявилось в дискуссии вокруг суждений Ольгерда Гурки, который подверг сомнению ключевые подходы трилогии Генрика Сенкевича. Ключевые слова: Богдан Хмельницкий; освободительная война; польская историография; Вторая Речь Посполитая. А. І. Tkachuk, Kherson state agrarian university, Kherson, Ukraine ATTEMPT OF «AUDIT» OF BOGDAN KHMELNYTSKYBY THE POLISH RESEARCHERS OF TIMES OF THE SECOND POLISH-LITHUANIAN COMMONWEALTH Identity of the leader of libarating war of 1648–1657 of the hetman Bogdan Khmelnytsky always caused courageous comments and estimates of the Polish historians. Substantially these judgments depended upon the methodologycal attitude and political views of their authors. Having got a chances of revival of statehood in 1918 the poles activly turned in creation of the second Polish-Lithuanian Commonwealth. The Ukrainian question became one of difficult questions of the state elite though in multinational Poland Ukrainians made the most numerous social minority. Absence of unity in views of the solution of this problem among political elit of the country forced them apeal in their judgments to the arguments tahen from the historical past of the two Nations. In the context of these discussions and even open hostility two political camps rather often addressed to events of liberating war 1648-1657 and the identity of the leader – Bogdan Khmelnytsky. Pollemic which inflamed among politicians could not affect views and astimates of the Polish historiography of that time. Most brightly it was shown in discussions concerning judgments stated by Olgerd Gurka who called in question positions of key principles of Henryk Sienkiewic’s trilogy. Keywords: Bogdan Khmelnytsky; libarating war; Polish historiography; the second Polish-Lithuanian Commonwealth. © Ткачук А. І., 2015 Дата надходження статті до редколегії 31.08.2015 Рецензенти: д-р іст. наук, професор Сінкевич Є. Г.; д-р іст. наук, професор Котляр Ю. В.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-95186
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1609-7742
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T13:39:01Z
publishDate	2015
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
record_format	dspace
spelling	Ткачук, А.І. 2016-02-16T15:16:27Z 2016-02-16T15:16:27Z 2015 Спроба «ревізії» в оцінках особистості Б. Хмельницького польськими дослідниками часів Другої Речі Посполитої / А.І. Ткачук // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 141-146. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 1609-7742 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95186 930 Особистість ватажка визвольної війни 1648–1657 рр. – українського гетьмана Богдана Хмельницького – завжди викликала жваві коментарі та оцінки польських істориків. У значній мірі ці судження залежали від методологічних підходів та політичних уподобань їхніх авторів. Отримавши в 1918 р. шанс на відродження державності, поляки активно долучилися до розбудови Другої Речі Посполитої. Одним зі складних питань владної еліти стало українське, адже в багатонаціональній Польщі українці становили найбільш численну національну меншину. Відсутність єдності в поглядах на розв’язання цього питання серед політичної еліти держави – пілсудчиків та ендеків – змушувало їх спертися у своїх судженнях на аргументацію, почерпнуту з історичного минулого двох народів. У контексті цих дискусій і навіть відкритої ворожнечі два політичні табори достатньо часто зверталися до подій визвольної війни 1648–1657 рр. та постаті її ватажка – Богдана Хмельницького. Полеміка, яка розгорілася серед політиків, не могла не вплинути й на підходити та оцінки тогочасної польської історіографії. Найбільш контроверсійно це проявилося в дискусії навколо суджень, висловлених Ольгердом Гуркою, який піддав сумніву ключові засади трилогії Генрика Сенкевича. Личность лидера освободительной войны 1648–1657 гг. – украинского гетмана Богдана Хмельницкого – всегда вызывала многочисленные комментарии и оценки польских историков. В значительной степени эти суждения зависели от методологических походов и политической ориентации их авторов. Получив в 1918 г. шанс на возрождение государственности, поляки активно включились в построение Второй Речи Посполитой. Одним из сложных вопросов для правящего класса стал украинский, ведь в многонациональной Польше украинцы были наиболее многочисленным национальным меньшинством. Отсутствие единства во взглядах на решение этого вопроса среди политической элиты государства – пилсудчиков и эндеков – заставляло их опереться в своих суждениях на аргументацию, полученную с исторического прошлого двух народов. В контексте этих дискуссий и даже открытого противостояния два политические лагеря достаточно часто обращались к событиям освободительной войны 1648–1657 гг., в том числе и личности Богдана Хмельницкого. Полемика, которая вспыхнула среди политиков, не могла не повлиять и на оценки событий прошлого польскими историками. Наиболее контроверсионно это проявилось в дискуссии вокруг суждений Ольгерда Гурки, который подверг сомнению ключевые подходы трилогии Генрика Сенкевича. Identity of the leader of libarating war of 1648–1657 of the hetman Bogdan Khmelnytsky always caused courageous comments and estimates of the Polish historians. Substantially these judgments depended upon the methodologycal attitude and political views of their authors. Having got a chances of revival of statehood in 1918 the poles activly turned in creation of the second Polish-Lithuanian Commonwealth. The Ukrainian question became one of difficult questions of the state elite though in multinational Poland Ukrainians made the most numerous social minority. Absence of unity in views of the solution of this problem among political elit of the country forced them apeal in their judgments to the arguments tahen from the historical past of the two Nations. In the context of these discussions and even open hostility two political camps rather often addressed to events of liberating war 1648-1657 and the identity of the leader – Bogdan Khmelnytsky. Pollemic which inflamed among politicians could not affect views and astimates of the Polish historiography of that time. Most brightly it was shown in discussions concerning judgments stated by Olgerd Gurka who called in question positions of key principles of Henryk Sienkiewic’s trilogy. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Історичний архів. Наукові студії Вітчизняна та всесвітня історія Спроба «ревізії» в оцінках особистості Б. Хмельницького польськими дослідниками часів Другої Речі Посполитої Попытка «ревизии» в оценках личности Б. Хмельницкого польскими исследователями времен Второй Речи Посполитой Attempt of «Audit» of Bogdan Khmelnytsky by the Polish researchers of times of the second Polish-Lithuanian Commonwealth Article published earlier
spellingShingle	Спроба «ревізії» в оцінках особистості Б. Хмельницького польськими дослідниками часів Другої Речі Посполитої Ткачук, А.І. Вітчизняна та всесвітня історія
title	Спроба «ревізії» в оцінках особистості Б. Хмельницького польськими дослідниками часів Другої Речі Посполитої
title_alt	Попытка «ревизии» в оценках личности Б. Хмельницкого польскими исследователями времен Второй Речи Посполитой Attempt of «Audit» of Bogdan Khmelnytsky by the Polish researchers of times of the second Polish-Lithuanian Commonwealth
title_full	Спроба «ревізії» в оцінках особистості Б. Хмельницького польськими дослідниками часів Другої Речі Посполитої
title_fullStr	Спроба «ревізії» в оцінках особистості Б. Хмельницького польськими дослідниками часів Другої Речі Посполитої
title_full_unstemmed	Спроба «ревізії» в оцінках особистості Б. Хмельницького польськими дослідниками часів Другої Речі Посполитої
title_short	Спроба «ревізії» в оцінках особистості Б. Хмельницького польськими дослідниками часів Другої Речі Посполитої
title_sort	спроба «ревізії» в оцінках особистості б. хмельницького польськими дослідниками часів другої речі посполитої
topic	Вітчизняна та всесвітня історія
topic_facet	Вітчизняна та всесвітня історія
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95186
work_keys_str_mv	AT tkačukaí sprobarevízíívocínkahosobistostíbhmelʹnicʹkogopolʹsʹkimidoslídnikamičasívdrugoírečípospolitoí AT tkačukaí popytkareviziivocenkahličnostibhmelʹnickogopolʹskimiissledovatelâmivremenvtoroirečipospolitoi AT tkačukaí attemptofauditofbogdankhmelnytskybythepolishresearchersoftimesofthesecondpolishlithuaniancommonwealth

Спроба «ревізії» в оцінках особистості Б. Хмельницького польськими дослідниками часів Другої Речі Посполитої

Institution

Ähnliche Einträge