Історія українсько-російських політичних відносин доби Північної війни 1700–1721 рр. в оцінці історіографії Росії

Стаття простежує відносини між Україною і Росією під час Північної війни 1700–1721 рр., що стало важливою темою для багатьох праць російських дослідників XVIII – початку XXI ст. Історики Російської імперії, СРСР та Російської Федерації в основному протиставляли історіографічні образи українськог...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Історіографічні дослідження в Україні
Datum:	2013
1. Verfasser:	Сухоліт, Н.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2013
Schlagworte:	Проблемна історіографія
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95245
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Історія українсько-російських політичних відносин доби Північної війни 1700–1721 рр. в оцінці історіографії Росії / Н. Сухоліт // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 23. — С. 238-262. — Бібліогр.: 113 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859800358076809216
author	Сухоліт, Н.
author_facet	Сухоліт, Н.
citation_txt	Історія українсько-російських політичних відносин доби Північної війни 1700–1721 рр. в оцінці історіографії Росії / Н. Сухоліт // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 23. — С. 238-262. — Бібліогр.: 113 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Історіографічні дослідження в Україні
description	Стаття простежує відносини між Україною і Росією під час Північної війни 1700–1721 рр., що стало важливою темою для багатьох праць російських дослідників XVIII – початку XXI ст. Історики Російської імперії, СРСР та Російської Федерації в основному протиставляли історіографічні образи українського гетьмана І. Мазепи та російського царя Петра І, а також з’ясовували проблему відмови гетьманського уряду від зверхності Московського царства і його переходу на бік Шведського королівства. Відзначається, що конкретна політична ситуація та офіційна ідеологія Петра І значно вплинули на характеристику даної події в пізнішій історіографії. The article traces the relationship between Ukraine and Russia during the Great Northern War 1700–1721 years, which has become an important topic for many works of Russian researchers XVIII – beginning of XXI century. Historians of the Russian Empire, the Soviet Union and the Russian Federation largely opposed historiographical images Ukrainian Hetman Ivan Mazepa and the Russian Tsar Peter І, and find out the problem by refusing’s government domination of Muscovy and his decision to side with the Swedish kingdom. It is noted that the particular political situation and special events in the area of official ideology Peter І influenced the characteristics of the event in later historiography.
first_indexed	2025-12-07T15:12:22Z
format	Article
fulltext	238 УДК 930.1:94(477)“1700/1721” Наталія Сухоліт ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКО�РОСІЙСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ВІДНОСИН ДОБИ ПІВНІЧНОЇ ВІЙНИ 1700–1721 рр. В ОЦІНЦІ ІСТОРІОГРАФІЇ РОСІЇ В історіографії українсько-російських політичних відносин другої половини ХVІІ–ХVІІІ ст. й до сьогодні залишається чи- мало дискусійних проблем. Та чи не найбільшою з них, а відтак, найбільш спірною на сучасному етапі історіографічного про- цесу, залишається питання про зміну зовнішньополітичного кур- су українського гетьмана Івана Мазепи у 1708 р. Адже це, як відомо, передбачало відмову від політичної зверхності росій- ського царя Петра І під час Північної війни 1700–1721 рр. (далі – Північна війна), що, на думку провідної сучасної російської вченої Тетяни Таірової-Яковлєвої, стало «хрестоматійною ле- гендою, а для певної літератури – зразком «зради»«1. І справді, вже від початку XVIII ст. історики, релігійні діячі, літератори та публіцисти услід за політиками почали уявляти історію взаємовідносин гетьмана Мазепи з Петром І з висоти переможця у Полтавській битві 1709 р. зокрема та Північній війні загалом. Важливою обставиною залишається той промо- вистий факт, що монарх новопосталої на основі Московського царства Російської імперії, по-суті, став «справжнім архітек- тором» не тільки нової історичної науки в Росії як такої, але й будівничим імперського бачення її історії2. При цьому не потрібно забувати про міфологізацію особи цього царя в росій- ській історіографії та всього що з ним пов’язано3. Особливістю дослідження давніх історіографічних пам’яток є те, що, по-перше, вивчення періоду Північної війни проводи- лося вже сучасниками в історичних, релігійних, публіцистично- літературних та літературних працях. Звичайно, що історіо- 239 графією Росії XVIII ст., зокрема, питанням написання історії Північної війни, цікавилися, насамперед, російські вчені, тому переважна більшість наукових праць і майже всі використані джерела мають російське походження. Проте вихідці з України, більшою мірою церковні діячі, зробили значний внесок у дану проблематику. адже українці Феофан Прокопович, Стефан Явор- ський, Гавриїл Бужинський, Федір Туманський, Василь Рубан та ін. протягом XVIII ст. активно творили російську історіографію. Вивчення історії Північної війни та проблеми участі в ній України тісно пов’язана з дослідженням діяльності російського царя Петра І, місце та роль якого в історії, історіографії та літературі Росії є надзвичайно міфологізованою та глорифіко- ваною від початку XVIII ст. й до цього часу. Як відзначав свого часу В. Ключевський, петровська доба протягом довгих років була своєрідним осердям, де зосереджувалася російська істо- рична думка4. Наприклад, в «Материалах к библиографии о Петре Великом», его деяниях и его времени», які були підго- товлені в 2003 р. сучасним бібліографом Д. Євстафьєвим, назва- но 949 праць, в т. ч. – серійних та багатотомних5. Звичайно, що ще в доробку російських авторів ХVШ ст. (Г. Міллер, І. Голіков та ін.)6 зустрічаються окремі згадки перед- наукового характеру щодо оцінки внеску Петра I в історію Росії. Однак на науковому рівні дослідники історії, історії літератури та біографістики почали звертатися до висвітлення питань істо- ріографії своєї країни періоду Північної війни починаючи лише з 40-х рр. ХІХ ст. Однією з перших праць, присвячених дослід- женню даного питання, стала стаття видатного історика М. Уст- рялова «Об исторических трудах Петра Великого». У ній було відзначено значну роль царя Петра І в започаткуванні історич- них досліджень на початку XVIII ст.7 Про місце і роль росій- ського монарха та його сподвижників в ідеологічному забез- печенні військових і дипломатичних дій своєї країни у війні з Шведським королівством історик розповів також у своїй бага- тотомній праці «История царствования Петра Великого»8. У той же час А. Карцов зробив військово-історичний огляд подій Північної війни, де вказав на її перших історіописців – П. Шафірова, О. Манкієва, М. Щербатова, І. Голікова та ін.9 240 В другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. історики Росії почали звертатися до вивчення значення діяльності окремих осіб, які були учасниками та сучасниками Північної війни та залишили про неї відомості у своїх працях. Зокрема, М. Обо- ленський писав про особливості біографії автора одного з пер- ших авторів книги з історії Росії О. Манкієва10, а Г. Єсипов – автора записок про Петра І П. Крекшина11. Одночасно І. Чис- тович12, П. Морозов13 та Ю. Самарін14 дослідили історичні ідеї церковних діячів Ф. Прокоповича та С. Яворського. П. Пекар- ський вивчив діяльність істориків початку XVIII ст. барона Гюйсена та В. Татіщева15. Л. Майков розкрив значення для російської історіографії «записок» А. Нартова16. С. Браїловський вивчив діяльність директора московської типографії за часів Петра І та одного з істориків тієї доби Ф. Полікарпова17, а В. Вальденберг – відомого дослідника петровської епохи, князя М. Щербатова18. Так чи інакше ці дослідники зверталися до висвітлення у працях зазначених авторів XVIII ст. української проблеми в межах Північної війни загалом та стосунків між Петром І та І. Мазепою зокрема. С. Соловйов одним з перших в російській історіографії здійс- нив систематичний виклад історії Росії, в т. ч. російського минулого XVIII ст. При цьому період правління Петра І займав центральне місце в концепції історика. В своїй «Истории России с древнейших времён» він по-суті ідеалізував діяльність цього російського царя19. Одночасно, в працях цього історика знайшли відображення питання перших спроб написання історії петров- ської доби, ставлення окремих істориків до царських реформ тощо. Історик звертається також до української проблематики. Зокрема, у характеристиці І. Мазепи С. Соловйов наголошував на тому, що він діяв в інтересах старшини, яка «не давала йому спокою, змушуючи до дій більш рішучих», коли сам гетьман очікував, на якому боці буде воєнний успіх. Поряд з цим неод- норазово він вкладав в уста Мазепи промови, де йшлося про необхідність захисту України. У його баченні, гетьман боявся того, що за шведськими військами прийдуть в Україну росій- ські, що призведе до загибелі України, але, ще не впевнений в перемозі шведів. С. Соловйов все ж таки намагався з’ясувати 241 причини неуспіху гетьмана. Серед них – нерішучість, зволі- кання І. Мазепи та відсутність підтримки з боку самої України, народу, який на його думку, був більше наляканий не Батури- ном, а думкою про союз з поляками і шведами20. Історик російської літератури О. Міллер у середині ХІХ ст. розпочав дослідження висвітлення поглядів авторів XVIII ст. на діяльність Петра І21. При цьому особливу увагу він звернув на розкриття питання ідеалізації російського царя М. Ломоно- совим, а також негативного ставлення цього видатного вченого XVIII ст. до українського гетьмана І. Мазепи. П. Пекарський здійснив ґрунтовне дослідження науки і літератури за доби Петра І, яке залишається актуальним й до цього часу22. Окрім того, вчений вивчив та опублікував цінні матеріали до історії літературної та журнальної діяльності багатьох культурних дія- чів доби Катерини ІІ, які в окремих випадках зверталися до спадщини часів Північної війни23. П. Пекарський також зробив огляд й аналіз мемуарної літератури XVIII ст.24 З огляду на те, що історію Північної війни розпочали писати церковні діячі (головним чином, українського походження) цікавою є праця П. Славучинського25. Багато дослідників (К. Бестужев-Рюмін, Ф. Баяговідов, О. Гал- кін) зверталося до розкриття особистості російського царя Петра І в історії держави та зародження контроверсійних поглядів на результати його діяльності в різних сферах, зокрема і в істо- ричній думці його сучасників.26 Так К. Бестужев-Рюмін назвав кілька причин різноманітних поглядів на Петра І в російському суспільстві та науці, а також визначив два основні напрямки по відношенню до нього – «панегіричне» й «критичне». Найбільш повно історично-літературні праці XVIII ст. про Петра І розглянув в 1889 р. Є. Шмурло, який також звертався й до висвітлення авторами цих праць образу українського геть- мана І. Мазепи27. Його дослідження мало описово-бібліогра- фічний характер й охоплювала літературу від початку XVIII ст. до середини XIX ст. Автор був учнем К. Бестужева-Рюміна, а тому також звертався до пояснення причин популярності пет- ровської проблематики. У 1912 р. Є. Шмурло повністю пере- робив свою ранню працю, наситивши її ґрунтовним джерело- 242 знавчим аналізом малознаної літератури28. Ця праця й зараз слугує бібліографічним путівником з вивчення літератури про Петра І. Однак праця має й недоліки. Як відзначав Б. Сиро- мятников, Є. Шмурло тільки поверхово досліджував історичну проблематику, а також не подав загальної характеристики авто- рів, яких він цитував29. У 1892 р. в Києві була опублікована праця В. Іконникова, що стала однією з перших узагальнюючих робіт у галузі вивчення російської історіографії30. У ній охоплено період від давніх часів і до XIX ст. включно та зібрано величезний фактичний матеріал з історії історичної науки в Росії. Автор висвітлює історію створення письмових історичних пам’яток від початку книж- кової справи на Русі і до сучасних йому видань, в т. ч. досліджує розвиток історичної справи в Росії за доби правління Петра І. Інтерес до минулого підтримувався на державному рівні, особливо у зв’язку з святкуванням у 1909 р. чергової річниці Полтавської битви, однієї з основних подій в історії Північної війни. У зв’язку з цим, світ побачив унікальний збірник статей, матеріалів і документів, який розкривав діяльність уряду Петра І31. На початку ХХ ст. було видано збірник статей, присвячених діяльності Петра І32, а відомий російський політик та історик П. Мілюков проаналізував основні напрямки розвитку росій- ської історіографії, де одним з перших визначив етапи розвитку історичної думки та вказав на важливість початкового етапу формування цієї галузі історичної науки в першій чверті XVIII ст.33 У період між Першою та Другою Світовими війнами праць, які присвячувалися зазначеній проблематиці було небагато. Тут можна виокремити дослідження В. Адарюкова про книги «граж- данського» друку в Росії у XVIII ст.34, підручник Г. Гуковського про російську літературу XVIII ст. та статтю М. Гудзія про літе- ратурну діяльність Ф. Прокоповича та його внесок в російську історіографію35. У 1941 р. побачила світ перша узагальнююча праця з росій- ської історіографії М. Рубінштейна36. У ній було відзначено що на початку XVIII ст. закладалися основи творення історичних праць в Росії, а також було розглянуте питання про залежність 243 відношення до перетворень Петра І від ступені «прогресив- ності» політичних поглядів того чи іншого автора. Цікавий історіографічний огляд здійснив в 1943 р. Б. Сиромятников37, який проаналізував погляди авторів XVIII ст., в т. ч. Посошкова, Татіщева та Щербатова. Історику вдалося показати основні тенденція в оцінці Петра російськими авторами-сучасниками. Відомий історик петровської доби М. Кафенгауз у 1944 р. в «Историческом журнале» проаналізував історичні твори, які сто- сувалися правління Петра І38, яка була частиною монографії, де розкривалися міжнародні відносини періоду Північної війни39. Наступного року В. Мавродін опублікував книгу про Петра І, яка неодноразово видавалася протягом наступних років. Він порівнював російського царя з шведським королем Карлом ХІІ, який «по сравнению с Петром, заурядным полководцем, хоть и не лишенным достоинств. Петр был выдающимся тактиком и стратегом. Карл был военачальником, Петр – государственным деятелем. Карл выигрывал сражения, Петр – войны. Петр не сразу завоевывал успех, но завоевывал его прочно»40. Одно- часно український гетьман І. Мазепа оцінювався в цій книзі ще гірше супротивника Росії, в чому В. Мавродін повторював характеристику, що дав гетьману Ф. Прокопович ще на початку ХVIII ст. У 1947 р. вийшов збірник статей, де розглядалася різнобічна діяльність Петра І41, наступного року побачило світ Н. Мурзанової про ймовірних авторів та історію публікації «Марсової книги» на початку42. Найбільш плідним періодом у вивченні російською історіо- графією XVIII ст. проблем Північної війни, зокрема проблеми «Мазепинської зради», став післявоєнний час в історії Радян- ського Союзу. Очевидно, що цьому сприяло загальне патріо- тичне піднесення після перемоги над Гітлером та особисте за- хоплення періодом правління Петра І комуністичного керівника Сталіна. Вже у дисертаційному дослідженні О. Хромової, яке побачило світ у 1951 р. йшлося про відображення в історичних працях та публіцистиці першої чверті XVIII ст. різних проблем історії Північної війни43. П. Берков розглянув публіцистичні твори про Північну війну як такі що складали базу для творення російської журналістики44. Ґрунтовний бібліографічний опис 244 книг «гражданського» друку, які видавалися з 1708 до 1725 рр. здійснили в 1955 р. Т. Бикова та М. Гуревич, а вступну статтю до цього унікального видання зробив П. Берков45. Л. Бескровний висвітлив історичні пам’ятки, що стосуються періоду Північної війни в межах джерелознавства воєнної історії Росії46, а Я. Бетяєв прослідкував розвиток суспільно-політичної та філо- софської думки в першій половині XVIII ст.47 Історичні праці про Петра І в своєму курсі лекцій проаналі- зував відомий історик Л. Черепнін48. Він також здійснив харак- теристику доробку багатьох істориків другої половини XVIII ст., зокрема, М. Щербатова та І. Голікова49. Саме в 1950-х рр. на теренах Радянського Союзу розпочинається дослідження ролі окремих авторів XVIII ст. у творенні образу Петра І та до- слідженні історії Північної війни. Так В. Грабарь у контексті вивчення історії міжнародного права розкрив значення для ро- сійської історіографії праці П. Шафірова50, Л. Петров дослідив «соціологічні» та суспільно-політичні погляди Ф. Прокоповича та В. Татіщева51, В. Билов розкрив значення праць І. Голікова для вивчення російського фольклору52, а М. Смірнов-Соколь- ський звернувся до проблеми авторства «Книги Марсової»53. На початку 1960-х рр. побачив світ збірник наукових статей, що був присвячений «віку просвітництва» в російській літе- ратурі54. Це десятиліття стало визначальним для теми дослід- ження давньої російської історіографії з огляду на вихід книги С. Пештича «Русская историография ХVШ века» в якій автор ґрунтовно дослідив питання творення історіописання за доби Петра І55. Використовуючи величезний архівний матеріал та опубліковані джерела автор вивчив початковий період розвитку російської історичної науки. С. Пештич також розглянув твори про цього російського царя більш та менш відомих авторів. В окремій статті дослідник звернув увагу на аналіз «Гистории Свейской войны» та пошуку її творців56. У 1958 р. побачила світ книга Є. Тарле (у 1966 р. перевидана французькою мовою) «Северная война и шведское нашествие на Россию», де автор давав оцінку Петру І як великому полко- водцю та всіляко принижував Карла ХІІ, який, на його думку, був надзвичайно самолюбивим57. Разом з тим, Є. Тарле одним з 245 перших в радянській історіографії намагався пояснити політичні та військові причини відходу І. Мазепи від зверхності царя. На початку 1960-х рр. була опублікована книга про життя та твор- чість М. Ломоносова, який також давав оцінку діям українсько- го гетьмана58. У той же час А. Дуденкова здійснила дослідження історизму поеми Ломоносова про «Петра Великого»59. П. Єпі- фанов опрацював відому історичну працю П. Шафірова60, а Е. Вінтер, О. Кузьмін, О. Просіна дослідили різні аспекти твор- чої діяльності Ф. Прокоповича61, О. Ніколаєва вивчила питання джерельної бази творів І. Голікова62, а Л. Гольденберг видав монографію, що присвячувалася біографії одного з визначних діячів XVIII ст., який написав працю про Петра І – Ф. Сой- монова63. Потрібно звернути увагу й на видання І. Бадалич та В. Кузь- міна, де розглядаються пам’ятки російської шкільної драми XVIII ст.64 Ці драми, в переважній більшості, писалися цер- ковними діячами – вихідцями з України. У їхніх текстах згаду- валося й про політичну діяльність під час Північної війни гетьмана І. Мазепу. Т. Майкова розпочала опрацьовувати військові «журнали» початку XVIII ст. та досліджувати історію складання «Гистории Свейской войны» у зв’язку з політикою Петра І65. О. Морозов дослідив метафоричність та алегоричність церковних творів Стефана Яворського у контексті російської літератури66, І. Мар- тинов здійснив порівняльний аналіз трьох редакцій «Службы благодарственной о великой победе под Полтавой»67. До питань розвитку російської літератури протягом XVIII ст. звертаються І. Серман, А. Дьомін та О. Морозов68. Як пам’ятку літератури дослідила «Историю Росии» Федора Полікарпова Г. Моісєєва69, вона ж прослідкувала вплив давньоруської літератури на форму- вання історичної думки в авторів XVIII ст.70 Відображення суспільно-політичної проблематики та вітчизняної історії в ро- сійських журналах першої третини XVIII ст. було розглянуто в кандидатській дисертації В. Свещенко71. В. Нічик опублікувала грунтовну біографію Феофана Прокоповича72. У 1970-х рр. по- бачили наукові збірки, присвячені панегіричні літературі дослід- жуваного часу, «новим рисам» в російській літературі та зага- лом добі Петра І73. 246 Початок 1980-х рр. відзначився виходом курсу лекцій з російської історіографії від давніх часів до кінця XVIII ст. А. Шапіро, яка витримала кілька видань74. Провідний радян- ський історіограф в своїх лекціях виділив окремий період «Петровские реформы и русская историография», де писав: «В первой четверти XVIII в. в России предпринимались шаги к расширению источниковедческой базы исторических работ. Помимо включения в «Гисторию Свейской войны», в книгу Шафирова и в записки Куракина копий и подлинных доку- ментов заслуживают внимания и специальные указы Петра Великого об отыскании, копировании и сохранении истори- ческих источников. В 1720 г. он предписал губернаторам и вице-губернаторам «во всех монастырях и епархиях и соборах прежде жалованные грамоты и другие куриозные письма ориги- нальные, такожде и исторические рукописные и печатные книги пересмотреть и переписать» для присылки в Сенат. А через два года велено было прислать в Синод для снятия копий «древних лет рукописные на хартиях и на бумаге церковные и граж- данские летописцы, степенные, и хронографы и прочие» источ- ники, хранившиеся в епархиях и монастырях»75. Відомий радянський дослідник Л. Пушкарьов розглянув «ідеологічну підготовку» реформ Петра І76. Т. Семенова звер- нулася до висвітлення культурного життя та побуту в Росії у першій половині XVIII ст.77 У кандидатській дисертації, при- свяченій розгляду образу Петра І в російській літературі та суспільній думці С. Мезін зробив висновок, що «уже совре- менники сделали первые попытки запечатлеть и оценить собы- тия петровского времени. К концу столетия значительно возрас- тает количество мнений и отзывов, обогащается, становится разнообразным их идейное содержание. Сосредоточив своё вни- мание на личности реформатора, авторы ХVШ века были, как правило, далеки от научно-исторического анализа, находились в прямой зависимости от тех или иных политических идей»78. Цей історик також проаналізував тему висвітлення Полтавської битви в творах Феофана Прокоповича та відзначив, що той, окрім іншого, мав особистий інтерес зображати у негативному світлі українського гетьмана І. Мазепу79. Окрім того, саратов- 247 ський історик С. Мезін підготував дослідження про історика XVIII ст. І. Голікова80. У той же час І. Лосієвський вивчив питання про збереження рукописних творів І. Голікова81, а В. Гребенюк вивчив питання характеристики Петра І поперед- никами, сучасниками та послідовниками Михайла Ломоносова82. У 1990-х рр. М. Самарін проаналізував проблеми розвитку російської історичної науки у XVIII ст., відзначаючи великий внесок в її становлення Петра І та його сподвижників, в т. ч. українців Ф. Прокоповича та С. Яворського83. Це підтвердив і О. Буранок в статті про взаємодію української та російської культури за доби Петра І84, а М. Федотова в розвідці про українські проповіді Дмитра Ростовського85. Огляд збірника наукових праць «Царь и царство в русском общественном сознании»86 зробив сучасний український історик Д. Рибаков, де охарактеризував статті Я. Щапова, А. Горського, А. Мельник, І. Тарнопольської, Л. Пушкарьова, О. Усенка, О. Агєєвої, Е. Ма- расінової у контексті подачі рецепції образу російського само- держця в суспільній свідомості різних верств російського населення, в т. ч. й тих, хто творив історичні праці протягом XVIII ст.87 Л. Сазонова в розвідці «Панегиристы о гетмане Иване Ма- зепе» зазначала, що «После того, как в октябре того же 1708 г. он перешел на сторону шведского короля Карла XII, началось сокрушение кумира, зачастую теми же авторами, которые кури- ли ему фимиам. Стефан Яворский, Феофан Прокопович, Иоанн Максимович, бывшие прославители Мазепы, выступили теперь в роли его хулителей. Измена государю и переход Мазепы на сторону Карла воспринимались как вероотступничество… Панегирический дискурс сменился дискурсом анафематство- вания, использующим по существу тот же риторический потен- циал, однако с противоположным знаком. Имена-концепты, со- держащие положительную оценку Мазепы (Соломон, Гедеон, Иисус Навин, Алкид, Марс, Ганнибал, Юпитер и т.д.), уступили место именам-концептам отрицательным и прозвищам…»88. Окрім цього, Л. Сазонова стверджувала, що на оцінку участі України у Північній війні та характеристику І. Мазепи істориків та літераторів XVIII ст. вплинуло проголошення церковної 248 анафеми гетьману. Вчена відзначила, що панегіристи у своїх творах широко використовується засіб контрасту, а саме про- тиставлення добродійств Росії злочинствам Мазепи та зобра- ження горя Росії з цього приводу, або протиставлення Мазепи до «зради» і після неї. При цьому звинувачення Мазепи завжди здійснювалося на тлі прославлення Петра. А використання біб- лійних образів (винограду, Датана, Корея, Авірона, Юди, Каїна, Ірода) вказує на те, що в основу образної системи поезій були покладені промови С. Яворського, Ф. Прокоповича та інших церковних діячів періоду анафемування, які намагалися довести необхідність церковного прокляття і шукали йому аналогів у Біблії. Саме на початку 2000-х рр. історики почали звертати при- скіпливу увагу на питання міфологізації російської історії за часів Петра І89. Про ідеалізацію Петра І «анафемування» І. Мазепи в історичних та літературних творах почала писати канадський історик російського походження О. Погосян90. Зокрема, у дослідженні професора Альбертського університету «Иван Мазепа в русской официальной культуре 1708–1725 гг.» відзначалося, що «оценки Мазепы в официальных источниках петровской эпохи неизменно отрицательные. Но даже оценки, заключенные в манифестах и универсалах самого Петра, оста- ваясь отрицательными, заметно меняются со временем»91. Сучасний російський історик П. Кротов вивчив джерела міфотворчості творів таких відомих петрознавців XVIII ст. як П. Крекшин та А. Нартов92. П. Кротов розкрив роль П. Крек- шина у міфологізації Петра І та його ролі в Північній війні 1700–1721 рр.93 А ось як вчений оцінював проблему міфоло- гізації Полтавської битви: «процесс освобождения от некоторых историографических мифов, рожденных в Век Просвещения, как видно, продолжается и ныне. Как это ни удивительно, до настоящего времени одна из самых знаменитых в мировой истории битв, Полтавская 1709 г., остается в немалой степени мифологизированной. Со времени генеральной баталии под Полтавой прошло почти три столетия, но литературная природа происхождения ряда мифов, выдающихся в современных трудах за реальность, до настоящего времени не раскрыта»94. 249 При цьому у російській історіографії, починаючи з XVIII ст., міфологізували не лише образ Петра І, але і його ситуативного супротивника І. Мазепи. З цього приводу у своїй кандидатській дисертації Н. Бугаєва зазначала, що «прижизненная история Петра создавалась при его непосредственном контроле и пред- ставляла собой повествовательное изложение, носящее ярко выраженный панегирический характер. …Среди апологетов петровского царствования второй четверти – середины XVIII века, чьи труды способствовали распространению «петровского мифа» – В.Н. Татищев и М.В. Ломоносов»95. Прижиттєва історія діяльності Петра І, в т. ч. і під час Північної війни, створювалася в першій чверті ХVIII ст. без- посередньо при участі і контролі самого царя і таким чином мала яскравий патріотичний характер. Поза тим саме установки офіційної історіографії того часу сприяли формуванню в сус- пільній свідомості ідеалізованого образу першого імператора та своєрідного культурно-історичного міфу про Петра І як «преоб- разователя», «творца», «реформатора», що привів Росію «из небытия к бытию». Л. Чорна проаналізувала глорифікований образ Петра І в панегіриках українця Йосифа Туробойського96. Про ідеї «нової» та «старої» Росії в доробку авторів XVIII ст. писав у своїй праці Ю. Стенник97. У 2003 р. у Санкт-Петербурзі вийшов унікальний збірник наукових праць, де було розміщено праці істориків XVIII ст., републікований доробок істориків XIX – початку XX ст., а також статті сучасних російських вчених98. При цьому орга- нізатори видання намагалися подати різні точки зору на Петра І як реформатора російського суспільства. У рубриці «Рефлексия» було подано твори: Феофана Прокоповича «Слово на погре- бение всепресветлейшего державнейшего Петра Великого»; Михайла Ломоносова «Слово похвальное блаженныя памяти государю императору Петру Великому»; М. Щербатова «Рас- смотрение о пороках и самовластии Петра Великого» та І. Голікова «Статьи, заключающие в себе характеристику Петра Великого и суждения о его деятельности». У рубриці «Реф- лексия рефлексии» були розміщені статті К. Бестужева-Рюміна, Ор. Ф. Міллера, С. Платонова, А Кізиветтера, Є. Шмурла та 250 Д. Ліхачова, а в розділі «Контекст» – О. Кара-Мурзи та Л. Полякова. У додатку до збірника розміщено «Материалы к библиографии о Петре Великом, его деяниях и его времени». Ще один збірник, присвячений життю та діяльності Петра І було видано в 2007 р., де було надруковано статтю В. Живова про С. Яворського99. Наступного, 2004 р., була нарешті видана «Гистория Свей- ской войны» з вступними статтями О. Преображенського та Т. Майкової100. При цьому остання розглянула історію ство- рення цієї праці та вказала на «український слід» (Ф. Прокопо- вича) в її написанні. Відомий український історик О. Толочко видав книгу в якій проаналізував джерела творення праці сучас- ника Петра І Василя Татіщева101. У тому ж році у Владивостоці вийшов підручник О. Сидоренко з російської історіографії дав- ньої та нової доби102. У розділі «Становление и развитие про- фессиональной исторической науки в России (XVIII в.) автором було розглянуто такі важливі для вивчення нашої теми підроз- діли «Петровские реформы, их влияние на формирование исто- рической науки», «Первые исторические работы начала XVIII в.», «Исторические труды В.Н. Татищева», «Историогра- фия второй четверти и середины XVIII в. (немецкие ученые, историки на русской службе). М.В. Ломоносов» та «Просвети- тельская историография во второй половине XVIII века». У посібнику викладачів Казанського університету вивчаються такі теми як «Российская историография первой четверти ХVIII в.», «Преобразования Петра I и их роль в развитии исторических знаний. Правительственные мероприятия по собиранию истори- ческих источников, организации архивного дела», «Истори- ческие труды Ф. Прокоповича, П. Шафирова, А. Манкиева, В. Татищева»103. У 2006 р. Ю. Стенник у вступній статті до збірника «Петр I в русской литературе XVIII века» зазначав: «Сам процесс осмыс- ления фигуры Петра I в литературе представляет собой любо- пытный феномен мифологизации исторической личности, на- чавшейся уже при жизни великого монарха и продолжающейся до сих пор. Литература XVIII в. представляет собой самый ранний этап названного процесса, когда еще были живы совре- 251 менники дел Петра I, очевидцы событий. Писатели последу- ющих поколений, жившие уже в новых изменившихся условиях, могли воочию оценить плоды реформ Петра I. Те свидетельства о Петре, которые несла литература XVIII в., составили по су- ществу основную «базу данных», формировавшую представ- ления о Петре I у людей позднейших епох»104. У зв’язку з таким висновком вченого можна зазначити, що на основі оцінок сучасників Північної війни формувалися й пізніші оцінки місця та ролі України у тих подіях. У доповіді директора Російського державного архіва давніх актів М. Риженкова на засідання Наукової ради РДАДА з нагоди 300-річчя Полтавської битви 1 жовтня 2009 р. було проголо- шено таке: «Обращаясь к ситуации с публикацией в России источников о Полтавской битве, мы видим, что она имеет едва ли не более давнюю историю, чем труды историков об этом событии. Начало было положено самим царем-реформатором, который рассматривал это дело как политическое. …Петр при- давал большое значение идейному обоснованию проводимой им внутренней и внешней политики, видя в исторических знаниях одно из могущественных средств формирования общественного сознания в стране. …Трудно сказать, какое направление при- няла бы историческая мысль в России, если бы не разразилась Северная война. Однако ясно одно: война хотя и отвлекала от мирных дел (в том числе ученых), но не явилась непреодо- лимым препятствием в создании исторических трудов. Более того, можно утверждать обратное: война во многом подтолк- нула Петра I к занятиям историей России, прежде всего, совре- менной ему историей»105. Специфіка творення історіографії Північної війни, як стверд- жував М. Риженков, полягали в тому, що твори XVIII – першої половини XIX ст., починаючи зі «Слова похвального о баталии Полтавской» Феофана Прокоповича, вирізняв панегіричний ха- рактер. Адже автори намагалися більше прославити геній царя- реформатора, ніж описати реальні історичні події. Саме тому, на думку російського вченого, «происходило порой произвольное отношение к источникам, что особенно ярко проявилось в тру- дах собирателя старинных рукописей П.Н. Крёкшина. Крёкшин- 252 ские домыслы широко использовал в своих Дополнениях к «Деяниям Петра Великого» историк И.И. Голиков, от которого «сказочные образы распространились по множеству историче- ских сочинений в качестве якобы реальных фактов»106. Власне, такі «сказочные образы» стосовно оцінки українсько-російських відносин початку XVIII ст. тиражуються у багатьох науково- популярних виданнях Російської Федерації й до цього часу. Нещодавно над темою російсько-українських відносин кінця XVII – початку XVIII ст. почала працювати професор Санкт- Петербурзького державного університету Т. Таірова-Яковлєва. У своїй книзі «Иван Мазепа и Российская империя вона також використала праці російських авторів XVIII ст. та відзначила, що «Иван Мазепа – одна из самых политизированных личностей в истории Украины. Сиюминутные политические выгоды и ге- ний Петра I породили устойчивый миф о гетмане-злодее, этот миф поддерживался царской цензурой, а затем самым неверо- янтым образом перекочевал в советскую историографию. Исте- ричные вопли кликуш «Изменник!» долго не позволяли серь- езно изучать правление Мазепы (самое продолжительное в истории Украинского гетьманства). Советские историки были лишены возможности писать о Мазепинской эпохе (если не хотели довольствоваться политизированными лозунгами)…»107. І сьогодні, зауважувала автор книги, на сторінках російської політизованої літератури Іван Мазепа постає зрадником «від народження», який протягом усього часу свого правління тільки й думав як би це краще «зрадити» Росію та царя Петра. Така позиція російських ревнителів міфологізованої старовини опи- ралися на ідеологеми, які творилися вже сучасниками Петра І, який творив власну історію з точки зору переможця, а пере- моженому Мазепі на довгі часи дісталося непривабливе полі- тичне тавро. Потрібно зазначити, що сьогодні, окрім Т. Таірової-Яков- лєвої, багато російських дослідників працюють над різними проблемами історіографії Північної війни108. Так С. Павлова зазначала, що «вершиной изданий XVIII века о Петре І, бес- спорно, является труд И.И. Голикова «Деяния Петра Вели- кого…»«109. О. Грачова писала, що першими історико-публі- 253 цистичними працями надрукованими «гражданським» шрифтом стали книги, які присвячувалися Північній війні 1700–1721 рр.: «Гистория Свейськой войны», праці П. Шафірова, Ф. Проко- повича, М. Щербатова та І. Голікова110. Є. Соловйов розкрив історіографічний образ Петра І в працях істориків кінця XVIII ст.111 Н. Старікова в своїй дисертації про формування історичних знань в Росії підсумувала: «Историческая наука стала играть в XVIII в. значительную роль в жизни российского общества. Она становится одним из «механизмов» государ- ственной идеологии, влияет и во многом определяет развитие общественного сознания, ей придается важное значение в вос- питательных целях»112. Дослідник В. Кулікова у своїй канди- датській дисертації зробила важливий висновок про те, що «историки – государственники рассматривали Украину (Мало- россию) как неотъемлемую часть Российской империи. Попыт- ки казацкой старшины противостоять действиям российской администрации, направленным на ограничение автономии Укра- инского гетманства, воспринимались ими как сепаратистские, угрожавшие целостности государства. Эта позиция получила развитие в XVIII в. и оставалась ведущей в XIX в. – XX в., присутствует она и в современной историографии. Среди осно- вополагающих работ этого направления историографии труды П.П. Шафирова, Феофана Прокоповича, И.И. Голикова, постро- енные на отечественном материале…»113. Таким чином, відносини між Україною і Росією доби Пів- нічної війни є дуже важливою темою, яку досить часто висвітлювали у своїх працях російські історики XVIII – початку XXI ст. При цьому, головним чином, більшість дослідників з’ясовували питання, які стосувалися проблеми відмови геть- мана Війська Запорозького І. Мазепи від зверхності Москов- ського царства та його переходу на бік Шведського королівства. Такий розгляд був спричинений конкретною політичною ситу- ацією та спеціальними заходами російського царя Петра І у сфері історіописання, що значно вплинула на характеристику даної події. У багатьох працях російських істориків, які при- свячуються вивченню української проблеми початку XVIII ст., зустрічається лише ідеологічна оцінка т. зв. Мазепинської зради, 254 що стало складовою частиною формування російського націо- нального міфу. Односторонній погляд в оцінці російської істо- ріографії ґрунтувався, переважно, на офіційних царських доку- ментах, упереджених спогадах, замовних історичних дослід- женнях та панегіричних творах. Стан сучасної розробки питання вимагає створення спеціа- льного історіографічного дослідження, в якому здійснювався б аналіз наявних публікацій про події Північної війни в Україні та означена проблематика розглядалася з суто наукових позицій. Важливим мотивом звернення до цих аспектів є необхідність вивчення того, наскільки конкретні уявлення російських історіо- графів про зовнішньополітичний вибір Івана Мазепи співвід- носилися із прийнятою на рівні аксіоми думкою про суцільно вороже ставлення російського та українського суспільств до відмови українського правителя від сюзеренітету російського царя Петра І й набуття ним протекторату шведського короля Карла ХІІ. Сьогодні російськими істориками до наукового обігу залу- чаються документи, які раніше в дослідженнях не викорис- товувалися. Водночас на змісті цілого ряду робіт давалися взнаки ідеологічні штампи історії імперського та радянського минулого. Історична правда в багатьох працях виявилася дозо- ваною, а деякі в цілому об’єктивні висновки і оцінки обме- жувалися рамками застарілих схем, що заважало подальшій роз- робці конкретних історичних проблем. Разом із зростаючим інтересом наукової громадськості Росії до історії України знач- но активізувалася українознавчі дослідження в сусідній країні та починають з’являтися наукові та науково-популярні праці, в яких більш об’єктивно починає відображатися українська істо- рія періоду Північної війни. ——————— 1 Таирова-Яковлєва Т. Мазепа. – М.,2007. – С. 6. Див. також: Таирова-Яковлева Т. Иван Мазепа и Российская империя. История «предательства». – М., 2011 (укр. видання: К., 2012) та дискусію щодо цієї праці: Чухліб Т. [Рецензія] Таирова-Яковлева Т.Г. Иван Мазепа и 255 Российская империя. История «предательства». – Москва, Центрполи- граф, 2011. – 525 с. // Український історичний журнал. – № 5. – 2011. – С. 190–204; Обсуждение монографии Т.Г. Таировой-Яковлевой: «Иван Мазепа и Российская империя. История «предательства». – Москва: Центрполиграф, 2011. – 525 с. // Studia Slavica et Balcanica Petropolitana. – № 2. – Санкт-Петербург, 2011; Чухліб Т. Нова книга російського історика про гетьмана Мазепу // Проблеми історії країн Центральної та Східної Європи. Зб. наук. праць. – Вип. 2. – Кам’янець- Подільський, 2011. – С. 224–249. 2 Це питання ґрунтовно розкрите у виданні: Погосян Е. Петр I – архитектор российской истории. – СПб., 2001. 3 Див., наприклад: Елисеева О. Мифологизация исторических дея- телей эпохи империи // Империя. Сделай сам. – М., 2001. 4 Ключевский В. Русская история. Полный курс лекций: В 2 кн. – Кн. 1. – М., 2000. – С. 18. 5 Див.: Петр Великий: pro et contra. – СПб., 2003. – С. 935–1001. 6 Миллер Г. Описание Сибирского царства и всех произошедших в нем дел от начала, а особливо от покорения его Российской державой по сии времена. – СПб., 1750; Голиков И. Деяния Петра Великого, мудрого преобразователя России, собранные из достоверных источ- ников и расположенные по годам. – М., 1788–1789. – Т. 1–12; Рос- сийский магазин трудами Федора Туманского. – СПб., 1792–1794. – Ч. 1–3. 7 Устрялов Н. Об исторических трудах Петра Великого // Годичный акт в императорском Санкт-Петербургском университете, бывший 8 февраля 1845 г. – СПб., 1845. – С. 41–60. 8 Устрялов Н. История царствования Петра Великого. – СПб., 1858. – Т. 1–3; 1863. – Т. 4. – Ч. I, II. 9 Карцов А. Военно-исторический обзор Северной войны. – СПб., 1851. 10 Оболенский М. Сведения об авторе «Ядра российской истории» А.И. Манкееве // Библиографические записки. – 1858. – № 2, № 19. 11 Есипов Г. Эпизод из жизни Крекшина. Древняя и новая Россия. – 1878. – Т. I. – № 4. – С. 338–342. 12 Чистович И. Феофан Прокопович и его время. – СПб.: [Б. и., 1868]. 13 Морозов П. Феофан Прокопович как писатель. Очерк из истории русской литературы в эпоху преобразования. – СПб., 1880. – С. 393. 256 14 Самарин Ю. Стефан Яворский и Феофан Прокопович // Он же. Сочинения. – Т. 5. – М., 1880. 15 Пекарский П. Барон Гюйссен, учено-литературный агент рус- ского правительства в начале XVIII ст. // Отечественные записки. – 1860. – Т. CXXIX. – № 3, отд. I. – С. 49–72. 16 Майков Л. Рассказы Нартова о Петре Великом. – СПб., 1891. 17 Браиловский С. Федор Поликарпович Поликарпов-Орлов, дирек- тор московской типографии // Журнал Министерства Народного Про- свещения. – № 9–12. – 1894. 18 Вальденберг В. Щербатов о Петре Великом // Петр Великий: Сб. статей. – СПб., 1903. – С. 91–106. 19 Соловйов С. История России с древнейших времен. – Т. 1–29. – СПб., 1851–1879. 20 Соловйов С. Мазепа // Чтения и рассказы по истории России. – М., 1989. – С. 613–616. Див. також: Новікова Л. Походження, сутність і історія козацтва в працях російського історика С.М. Соловйова // Чорноморська минувшина. Записки Відділу історії козацтва на Півдні Україні. – Вип. 6. – Одеса, 2011. – С. 95–96. 21 Миллер О. Об отношениях русской литературы к Петру Вели- кому // Русская старина. – 1873. – № 3. – С. 406–411. 22 Пекарский П. Наука и литература в России при Петре Великом. В 2 т. – Т. 1. Введение в историю Просвещения в России ХVIII ст. – СПб., 1862. 23 Он же. Материалы для истории журнальной и литературной деятельности Екатерины ІІ. – СПб., 1863. 24 Он же. Русские мемуары ХVШ в. // Современник. – 1855. – Т. 51. – № 5. – С. 29–62. 25 Славучинский П. Русская духовная литература первой половины ХVШ века и её отношение к современности (1700–1762) // Труды Киевской духовной академии. – 1878. – № 4, 5. – С. 128–190, 280–326. 26 Бестужев-Рюмин К. Причины различных взглядов на Петра I в русской науке и в русском обществе // Журнал министерства народ- ного просвещения. – 1872. – № 6. – С. 149–156; Бяаговидов Ф. Лич- ность Петра I в исторической литературе // Исторический вестник. – 1894. – Т. 58. – С. 408–426; Галкин А. Петр Великий и отношение к нему современников: Публичная лекция. – М., 1912. 27 Шмурло Е. Петр Великий в русской литературе. (Опыт историко- библиографического обзора) // Журнал Министерства народного про- свещения. – 1889. – № 7, 8. – CC. 57–121, 405–375. 257 28 Шмурло Е. Петр Великий в оценке современников и потомства. – СПб., 1912. Див. також: Шмурло Е. Петр Великий в оценке совре- менников и потомства // Петр Великий: pro et contra. – СПб., 2003. – С. 670–708. 29 Сыромятников Б.Е. Ф. Шмурло. Петр Великий в оценке совре- менников и потомства. – СПб., 1919 // Голос минувшого. – 1913. – № 8. – C. 282–286. 30 Иконников В. Опыт русской историографии. – Т. 1–2. – К., 1892. 31 200-летие Кабинета его императорского величества. – СПб., 1911. 32 Петр Великий: Сб. статей, составленный преподавателями Пет- ровского училища. – СПб., 1903. 33 Милюков П. Главные течения русской исторической мысли. Изд. 3-е. – СПб., 1913. 34 Адарюков В. Книга гражданской печати в XVIII веке. – М., 1924. 35 Гудзий Н. Феофан Прокопович // История русской литературы: В 10 т. – М.; Л., 1941–1956. – Т. III: Литература XVIII века. Ч. 1. – 1941. – С. 157–175; Гуковский Г. Русская литература XVIII века: Учебник для высших учебных заведений. – М., 1939. 36 Рубинштейн Н. Русская историография. – М., 1941. 37 Сыромятникова Б. «Регулярное» государство Петра Великого и его идеология. – М.–Л., 1943. 38 Кафенгауз Б. Вопросы историографии эпохи Петра Великого // Исторический журнал. – 1944. – № 9. – С. 32–49. 39 Кафенгауз Б. Северная война и Ништадтский мир (1700–1721 гг.) – М.–Л., 1944. 40 Мавродин В. Петр І. – М., 1948. 41 Петр Великий: Сборник статей / Под. ред. А.И. Андреева. – М.– Л., 1947. 42 Мурзанова М. «Книга Марсова» – первая книга гражданской пе- чати, изданная в Петербурге // Труды Библиотеки АН СССР. – Т. 1. – М.–Л., 1948. – С. 156–168. 43 Хромова Е. Северная война и ее отражение в исторических рабо- тах и публицистике первой четверти XVIII в.: Автореф. дис. ... канд. ист. наук. – Л., 1951. 44 Берков П. История русской журналистики ХVШ в. – М.–Л., 1952. 45 Описание изданий гражданской печати. 1708 – январь 1725 г. / Сост. Т. Быкова и М. Гуревич; ред. и вступ. ст. П. Беркова. – М.–Л., 1955. 258 46 Бескровный Л. Очерки по источниковедению военной истории России. – М., 1957. 47 Бетяев Я. Общественно-политическая и философская мысль в России в первой половине ХVШ века. / Под ред. Г. Васецкого. – Саранск, 1959. 48 Черепнин Л. Русская историография до XIX века: Курс лекций. – М., 1957. 49 Он же. Отечественные историки XVIII–XX вв. – М., 1984. 50 Грабарь В. Первая русская книга по международному праву («Рассуждение» П.П. Шафирова) // Вестник Московского государ- ственного университета (серия общественных наук). – 1950. – № 7. – С. 101–110. 51 Петров Л. Социологические взгляды Прокоповича, Татищева и Кантемира. – Иркутск, 1958; Петров Л. Общественно-политические взгляды Проколовича, Татищева и Кантемира. – Иркутск, 1959. 52 Былов В. «Деяния Петра Великого» И.И. Голикова как материал для изучения фольклора ХVШ века // Русский фольклор. – М.–Л., 1959. – Т. 4. – С. 120–133. 53 Смирнов-Сокольский Н. «Книга Марсова» (Из истории издания сборника военных документов Петра I 1713 г.) // Огонек. – 1959. – № 50. 54 Проблемы русского просвещения в литературе ХVIII века: Мате- риалы конференции 20–21 окт. 1959 г. / Отв. ред. П. Берков. – М.–Л., 1961. 55 Пештич С Русская историография ХVШ века. – Л., 1961, 1965, 1971. – Ч. 1–3. 56 Пештич С. Ценный источник по истории России времен Север- ной воины // Феодальная Россия во всемирно-историческом процессе. – М., 1972. 57 Тарле Е. Северная война и шведское нашествие на Россию. – М., 1958. 58 Летопись жизни и творчества М.В. Ломоносова / Под ред. А.В. Топичева. М.–Л., 1961. 59 Дуденкова А. Об историзме поэмы Ломоносова «Петр Великий» // Доклады и сообщения Ужгородского университета (серия филологи- ческая). – № 8. – 1962. – С. 37–39. 60 Епифанов П. «Рассуждение» П.П. Шафирова о войне со Швецией // Проблемы общественно-политической истории России и славянских 259 стран: Сб. статей к 70-летию акад. М.Н. Тихомирова. – М., 1963. – С. 296–303. 61 Винтер Э. Феофан Прокопович и начало русского Просвещения // Роль и значение литературы XVIII века в истории русской культуры. К 70-летию со дня рождения чл.-корр. АН СССР П.Н. Беркова. XVIII век. – Сб. 7. – М.–Л., 1966. – С. 43–46; Кузьмин А. Северная война в проповедях Феофана Прокоповича // От «Слова о полку Игореве до Тихого Дона». Сб. статей к 90-летию Н.К. Пиксанова. – Л., 1969. – С. 274–281; Просина А. Теоретическое обоснование Ф. Прокоповичем реформ Петра I // Вестник Московского Государственного универ- ситета (Право). – 1969. – № 6. – С. 63–71. 62 Николаева А. Вопросы источниковедния в трудах И.И. Голикова, посвященных Петру I // Труды Московского Государственного исто- рико-архивного института. – 1966. – Т. 24. – Вып. 2. – С. 86–113. 63 Гольденберг Л. Федор Иванович Соймонов (1692–1780). – М., 1966. 64 Бадалич И., Кузьмина В. Памятники русской школьной драмы XVIII века. – М., 1968. 65 Майкова Т. Военные «юрналы» петровського времени // Вопросы военной истории России XVIII и первой половины XIX веков. Сборник. – М., 1969. – С. 368–390; Она же. Петр I и «Гистория Свейской войны» // Россия в период реформ Петра I. – М., 1973. 66 Морозов А. Метафора и аллегория у Стефана Яворского // Поэ- тика и стилистика русской литературы. Памяти акад. В.В. Вино- градова. – Ленинград, 1971. 67 Мартынов И. Три редакции «Службы благодарственной о вели- кой победе под Полтавой» // XVIII век. Проблемы литературного раз- вития в России первой четверти XVIII века. – Л., 1974. – С. 139–148. 68 Серман И. Литературно-эстетические интересы и литературная политика Петра I // XVIII век. Проблемы литературного развития Рос- сии первой четверти XVIII века. – Сб. 9. – Л., 1974. – C. 19; Демин А. Русская литература второй половины XVII – начала XVIII века: Новые художественные представления о мире, природе, человеке / А.С. Де- мин. – М., 1977; Морозов А. Эмблематика барокко в литературе и искусстве петровского времени. XVIII век. Проблемы литературного развития России первой четверти XVIII века. – Сб. 9. – Л., 1974. – С. 186. 69 Моисеева Г. «История России» Федора Поликарпова как памят- ник литературы // XVIII век. Проблемы литературного развития в России первой четверти XVIII века. – Вып. 9. – Л., 1974. – С. 81–92. 260 70 Она же. Древнерусская литература в художественном сознании и исторической мысли России ХVШ века. – Л., 1980. 71 Свещенко B. Общественно-политическая проблематика и вопро- сы отечественной истории в русских журналах третьей четверти ХVШ века. Дис. ... канд. ист. наук. – Саратов, 1975. 72 Ничик В. Феофан Прокопович. – М., 1977. 73 Россия в период реформ Петра I: Сб. статей / Ред. коллегия: Н.И. Павленко и др. – М., 1973; Новые черты в русской литературе и искусстве (ХVІІ – начало ХVІІІ вв.): Сб. статей. – М., 1976; Панеги- рическая литература петровского времени. – М., 1979. 74 Шапиро А. Историография с древнейших времен по XVIII век: Курс лекций. – Л., 1982; Он же. Русская историография с древнейших времен до 1917 г.: Учеб. пособие. – М., 1993. 75 Он же. Историогафия. – М., 1982. 76 Пушкарев Л. Общественно-политическая мысль России, вторая половина ХVП в.: Очерки истории. – М., 1982. 77 Семенова T. Очерки истории быта и культурной жизни России: Первая половина ХVШ в. / Под ред. Н.А. Казаковой. – Л., 1982. 78 Мезин С. Петр I в русской литературе и общественной мысли XVIII века. Авторерат. канд. ист. Наук. – Саратов, 1984. 79 Мезин С. Полтавская баталия в сочинениях Феофана Прокопо- вича // Историографический сборник. Вып. 14. – Саратов, 1989. – С. 153–161. 80 Мезин С. Русский историк Голиков. – Саратов, 1991. 81 Лосиевский И. Судьба голиковского собрания // В мире книг. – 1982. – № 4. – С. 75–76. 82 Гребенюк В. Петр I в творчестве М.В. Ломоносова, его совре- менников, предшественников и последователей // Ломоносов и русская литература. – М., 1987. 83 Самарин Н. Условия развития русской исторической науки в XVIII – начале XX вв. – М., 1994. 84 Буранок О. Петр I и Феофан Прокопович: диалог двух культур (К постановке проблемы) // Монархия и народовластие в культуре Просвещения. – М., 1995. – С. 17–24. 85 Федотова М. Украинские проповеди Димитрия Ростовского (1670–1700 гг.) и их рукописная традиция // Труды отдела древних рукописей в Ленинграде (ТОДРЛ). – Т. 51. – СПб., 1999. – С. 253–288. 261 86 Царь и царство в русском общественном сознании. Мировос- приятие и самосознание русского общества / Отв. ред. А. Горский. – Вып. 2. – М., 1999. 87 Рибаков Д. Цар і царство в російській імагології // Київська старовина. – № 3. – 2001. – С. 179–189. 88 Сазонова Л. Панегиристы о гетмане Иване Мазепе // Литера- турная культура России: раннее Новое время. – М., 2006. – С. 483–518. 89 Елисеева О. Мифологизация исторических деятелей эпохи импе- рии // Империя. Сделай сам. – М., 2001; Проскурина В. Мифы импе- рии: Литература и власть в эпоху Екатерины II. – М., 2006. 90 Погосян Е. Завоевание Балтийских земель в официальной идео- логии Петра І (1703–1705гг.): http://www.ualberta.ca/~pogosjan/public/ public2004_zemli.html. 91 Погосян Е. Петр I – архитектор российской истории. – СПб., 2001. – С. 237. 92 Кротов П. «Рассказы Нартова о Петре Великом»: исторический источник или памятник литературы? // Меншиковские чтения-2003. – СПб., 2003. – С. 109–123; Кротов П. Авторство и достоверность «Рассказов Нартова о Петре Великом» // Нартов А.А. Рассказы о Петре Великом: (По авторской рукописи) / Подготовка текста рукописи и приложений, вступительная статья П.А. Кротова. – СПб., 2001. – С. 7– 39; Кротов П. Полтавский миф: как один новгородец на века прославил своих земляков // Новая новгородская газета. – 2009. – 1 июля. – С. 1, 20; Кротов П. Вольтер и П. Н. Крёкшин: два подхода к воссозданию событий Полтавской битвы 1709 г. // Вольтеровские чтения: Матери- алы международных конференций. – СПб., 2009. – Вып. 1. – С. 58–66. 93 Кротов П. П.Н. Крекшин и сотворение мифов // Меншиковские чтения – 2006. – Вып. 4. – СПб., 2006. – С. 56–64. 94 Кротов П. Сотворение легенды // Родина. – № 7. – 2009. – C. 64. 95 Бугаева Н. Петр I в русском общественном сознании конца XVII – первой четверти XVIII века:формирование нового образа государя в России. Автореферат … канд. ист. Наук. – Омск, 2008. 96 Черная Л. Образ Петра І в панегириках Иосифа Туробойского // Полтавская битва и ее международное значение. Тезисы докладов юбилейной международной научной конференции. – М., 2009. 97 Стенник Ю. Идея «древней» и «новой» России в литературе и общественно политической мысли XVIII – начала ХIХ века / Ю.В. Стенник. – СПб., 2004. – 277 с. 98 Петр Великий: pro et contra. – СПб., 2003. 262 99 Живов В. Неизвестное сочинение митрополита Стефана Яворс- кого с протестом против учреждения Синода // Петр Великий: Сб. ст. – М., 2007. – С. 241–294. 100 Преображенский А. Выдающийся исторический памятник эпохи Петра Великого / (Поденная записка Петра Великого) / Под. ред. Т.С. Майковой. – Вып. 1. – М. 2004. – С. 10; Майкова Т. История создания «Гистории Свейской войны» // Гистория Свейской войны. – T. I. – М., 2004. 101 Толочко А. «История Российская» Василия Татищева: источ- ники и известия. – М., 2005. 102 Сидоренко О. Историография IX – нач. XX вв. отечественной истории. – Владивосток, 2004. 103 История исторической науки. Историография / Под. ред. А.Л. Литвина. – Казань, 2009. 104 Петр I в русской литературе XVIII века. Тексты и комментарии / Отв. ред. С.И. Николаев. – СПб., 2006. – С. 123. 105 Доклад директора Российского государственного архива древ- них актов, к.и.н. М. Рыженкова: http://www.rusarchives.ru/federal/rgada/ rijenkov11009.shtml. 106 Там же. 107 Таирова-Яковлева Т. Иван Мазепа и Российская империя. История «предательства». – М., 2011. – С. 3. 108 Останнім часом російських істориків зацікавив не лише образ І. Мазепи, але і його попередника – гетьмана І. Самойловича: Алма- зов А.С. Политический портрет украинского гетмана Ивана Самойло- вича в контексте русско-украинских отношений (1672–1687 гг.). – М., 2012. 109 Павлова С. Книги XVIII века о жизни и деяниях Петра I // Проблемы изучения русской литературы ХVIII века. – Вып. 13. – СПб., Самара, 2007. – С. 463–472. 110 Грачева О. Ретроспектива историографических исследований в области отечественной культуры. – № 4. – 2009. 111 Соловьев Е. Петр I в отечественной историографии конца XVIII – начала XX вв.: Дис. ... д-ра ист. наук. – М., 2006. 112 Старикова Н. Формирование исторических знаний и их распро- странение в российском обществе в XVIII веке: Дис. ... канд. ист. наук. – Новгород, 2006. – С. 4. 113 Куликова В. Политическая ситуация на Украине в начале ХVIII века. Украинский поход Карла ХII (1708–1709 гг. Дис. …канд. истор. наук. – СПб., 2009. – С. 9.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-95245
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0023
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:12:22Z
publishDate	2013
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Сухоліт, Н. 2016-02-18T16:30:06Z 2016-02-18T16:30:06Z 2013 Історія українсько-російських політичних відносин доби Північної війни 1700–1721 рр. в оцінці історіографії Росії / Н. Сухоліт // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 23. — С. 238-262. — Бібліогр.: 113 назв. — укр. XXXX-0023 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95245 930.1:94(477)“1700/1721” Стаття простежує відносини між Україною і Росією під час Північної війни 1700–1721 рр., що стало важливою темою для багатьох праць російських дослідників XVIII – початку XXI ст. Історики Російської імперії, СРСР та Російської Федерації в основному протиставляли історіографічні образи українського гетьмана І. Мазепи та російського царя Петра І, а також з’ясовували проблему відмови гетьманського уряду від зверхності Московського царства і його переходу на бік Шведського королівства. Відзначається, що конкретна політична ситуація та офіційна ідеологія Петра І значно вплинули на характеристику даної події в пізнішій історіографії. The article traces the relationship between Ukraine and Russia during the Great Northern War 1700–1721 years, which has become an important topic for many works of Russian researchers XVIII – beginning of XXI century. Historians of the Russian Empire, the Soviet Union and the Russian Federation largely opposed historiographical images Ukrainian Hetman Ivan Mazepa and the Russian Tsar Peter І, and find out the problem by refusing’s government domination of Muscovy and his decision to side with the Swedish kingdom. It is noted that the particular political situation and special events in the area of official ideology Peter І influenced the characteristics of the event in later historiography. uk Інститут історії України НАН України Історіографічні дослідження в Україні Проблемна історіографія Історія українсько-російських політичних відносин доби Північної війни 1700–1721 рр. в оцінці історіографії Росії The History of Ukrainian-Russian political relations of Northern war 1700–1721 in the estimation of historiography of Russia Article published earlier
spellingShingle	Історія українсько-російських політичних відносин доби Північної війни 1700–1721 рр. в оцінці історіографії Росії Сухоліт, Н. Проблемна історіографія
title	Історія українсько-російських політичних відносин доби Північної війни 1700–1721 рр. в оцінці історіографії Росії
title_alt	The History of Ukrainian-Russian political relations of Northern war 1700–1721 in the estimation of historiography of Russia
title_full	Історія українсько-російських політичних відносин доби Північної війни 1700–1721 рр. в оцінці історіографії Росії
title_fullStr	Історія українсько-російських політичних відносин доби Північної війни 1700–1721 рр. в оцінці історіографії Росії
title_full_unstemmed	Історія українсько-російських політичних відносин доби Північної війни 1700–1721 рр. в оцінці історіографії Росії
title_short	Історія українсько-російських політичних відносин доби Північної війни 1700–1721 рр. в оцінці історіографії Росії
title_sort	історія українсько-російських політичних відносин доби північної війни 1700–1721 рр. в оцінці історіографії росії
topic	Проблемна історіографія
topic_facet	Проблемна історіографія
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95245
work_keys_str_mv	AT suholítn ístoríâukraínsʹkorosíisʹkihpolítičnihvídnosindobipívníčnoívíini17001721rrvocíncíístoríografíírosíí AT suholítn thehistoryofukrainianrussianpoliticalrelationsofnorthernwar17001721intheestimationofhistoriographyofrussia

Історія українсько-російських політичних відносин доби Північної війни 1700–1721 рр. в оцінці історіографії Росії

Institution

Ähnliche Einträge