«Універсал» отамана Григор’єва як ідейно-теоретична платформа григор’євського повстанського руху. Джерелознавчий і історіографічний аспекти

У статті висвітлюється універсал отамана Григор’єва як найважливіший політико-ідеологічний документ українського повстанського руху в Україні від серпня 1918 до серпня 1919. Автор аналізує різні історичні погляди на універсал, з’ясовує дискусійні аспекти, зокрема час його появи й авторство. The...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Історіографічні дослідження в Україні
Date:	2013
Main Author:	Горак, В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2013
Subjects:	Проблемна історіографія
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95248
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	«Універсал» отамана Григор’єва як ідейно-теоретична платформа григор’євського повстанського руху. Джерелознавчий і історіографічний аспекти / В. Горак // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 23. — С. 317-334. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859617553370841088
author	Горак, В.
author_facet	Горак, В.
citation_txt	«Універсал» отамана Григор’єва як ідейно-теоретична платформа григор’євського повстанського руху. Джерелознавчий і історіографічний аспекти / В. Горак // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 23. — С. 317-334. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Історіографічні дослідження в Україні
description	У статті висвітлюється універсал отамана Григор’єва як найважливіший політико-ідеологічний документ українського повстанського руху в Україні від серпня 1918 до серпня 1919. Автор аналізує різні історичні погляди на універсал, з’ясовує дискусійні аспекти, зокрема час його появи й авторство. The Article is devoted to the “universal” of otaman Grygoryev that became the main politico-ideological document of the Grygoryev insurgent movement which existed in Ukraine from august, 1918 till august, 1919. The author analyses different historical views on the “Universal”, determines its socio-political essence, clears up some discussional aspects of this manifesto – in particular, the time of its appearance and its real authorship.
first_indexed	2025-11-28T23:56:44Z
format	Article
fulltext	317 УДК 930.1(477) “1918/1919” Володимир Горак «УНІВЕРСАЛ» ОТАМАНА ГРИГОР’ЄВА ЯК ІДЕЙНО�ТЕОРЕТИЧНА ПЛАТФОРМА ГРИГОР’ЄВСЬКОГО ПОВСТАНСЬКОГО РУХУ. ДЖЕРЕЛОЗНАВЧИЙ І ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТИ Останнім часом дещо пожвавився інтерес істориків до питання про селянські повстанські рухи, які діяли в Україні у період громадянської війни 1917–1921 років. Не підлягає сум- ніву, що глибокі дослідження з повстанської проблематики мають включати в себе і такий важливий аспект, як ідейно- теоретичні засади селянсько-повстанської боротьби. Запропонована стаття присвячена аналізу «Універсала» шта- бу отамана Нечипора Григор’єва, який, власне, і був ідейно- теоретичною платформою григор’євського повстанського руху. Актуальність дослідження цієї теми посилюється, зокрема, тим, що у світовій історіографії поки що не був зроблений по-справді серйозний і політично неупереджений аналіз цього документу. При написанні цієї статті її автор намагався вирішити такі дослідницькі завдання: - з’ясувати дискусійні питання, пов’язані з появою григо- р’євського «Універсалу»; - охарактеризувати інтерпретації «Універсалу» в історичній літературі; - визначити головні положення цього повстанського мані- фесту: - з ясувати класову і політичну суть «Універсалу»: - визначити ступінь реалізації конкретних положень «Уні- версалу» в реальному житті. 318 1. Обставини появи «Універсалу» штабу отамана Григор’єва «Універсал» штабу отамана Нечипора Григор’єва був при- родним політичним продуктом різкого загострення відносин між хліборобськими масами України і більшовицькою владою навесні 1919 року, яке було викликане перш за все анти- селянськими рисами аграрної політики комуністів – насиль- ницьким насадженням радгоспів, запровадженням продрозвер- стки, підміною справжньої Радянської влади всевладдям рев- комів та ЧК, і деякими іншими. Звернувшись до мешканців України у такій формі, командир херсонських повстанців про- довжив українську історичну традицію козаків-запорожців, гайдамаків і Центральної Ради. 8 травня 1919 року близький соратник отамана Григор’єва Юрій Тютюнник оголосив у Єли- саветграді зміст «Універсалу», який закликав населення України до збройної боротьби проти влади більшовиків1. Дата оприлюднення цього повстанського документу здебіль- шого не викликає заперечень у більшості істориків і за великим рахунком не є дискусійним питанням. Разом з тим деякі інші обставини появи «Універсалу» містять низку нелегких для дослідників питань. По-перше, важко з повною достовірністю з’ясувати, хто саме був автором цього повстанського маніфесту. Значна кількість істориків схильні вважати, що ця відозва була написана особисто отаманом Григор’євим2. Щоправда, є і інший, хоча і менш розповсюджений погляд, – що справжнім автором «Універсалу» був не отаман Ничипір Григор’єв, а начальник штабу його бригади Юрій Тютюнник3. Окремі до- слідники також висловлюють думку, що це звернення до народу України було складене не якоюсь однією особою, а являло собою продукт політичної творчості кількох провідних пред- ставників григор’євського повстанства4. По-друге, не менш складним є питання про час написання «Універсалу». Його складність обумовлена тим, що у самому оригінальному тексті «Універсалу» час його написання від- сутній, а також практично повною відсутністю згадок про це в історичній літературі. По-третє, відомо, що текст відозви був підписаний тільки самим отаманом Григор’євим, у той час як 319 його провідні воєначальники не поставили під ним свої під- писи5. У цьому зв’язку виникає цілком природне запитання: чому ж григор’євський маніфест не був підписаний особами, які входили до найближчого оточення бунтівного отамана? Думка про те, що автором «Універсалу» був отаман Гри- гор’єв, може бути підкріплена посиланням на оригінальний текст телефонної бесіди керівника григор’єйських повстанців і командуючого більшовицькими військами в Україні В.О. Анто- нова-Овсєєнка (вона відбулася 10 травня 1919 року, незабаром після початку повстання), під час якої отаман заявив, що написав «Універсал» він6. Твердження про те, що автором відозви був Ю. Тютюнник, ґрунтується лише на припущенні, що начальник штабу бригади Григор’єва міг цілком зробити це як інтелектуально розвинена і політично активна людина. Що ж стосується думки про колективний характер створення «Універ- салу», то її можна підкріпити змістом спогадів Клима Борзих – одного з ад’ютантів отамана, який стверджував, що написав цей документ саме він, – щоправда, використовуючи при цьому політичні тези, які надав йому в письмовому вигляді сам Григор’єв7. Який же з трьох наявних варіантів авторства «Універсалу» відповідає історичній правді? Звичайно, цілком вірогідно, що написати його міг сам Григор’єв. Однак, враховуючи те, що нерідко отаман надавав своїм військовим начальникам (С. Пет- люрі і В. Антонову-Овсєєнку) перебільшені, а то – і зовсім неправдиві відомості, не слід виключати, що він міг просто приписати собі авторство цього документу, керуючись власти- вими йому честолюбними мотивами. Щодо можливого автор- ства Юрка Тютюнника, то таке припущення, на нашу думку, має бути відкинуте з врахуванням того, що літературна мова «Універсалу» аж ніяк не співпадає з літературною мовою інших і до того ж добре відомих праць Юрія Йосиповича. До того ж і в своїх мемуарах Тютюнник аж ніяк не підтверджує відому думку про те, що «Універсал» склав саме він. Ми вважаємо, що григор’євський «Універсал» створили два автори з повстан- ського табору – отаман Ничипір Григор’єв, який тезисно виклав його зміст, і його ад’ютант Клим Борзих, який надав політичним 320 думкам отамана завершену літературну форму. Слід прийняти до уваги, що літературні особливості «Універсалу» практично повністю збігаються з літературними ознаками інших праць отамана – зокрема, його телеграм і ультиматумів різним вій- ськово-політичним силам. Крім іншого, також відомо, що К. Борзих починав своє свідоме життя як літератор а, отже, мав, що називається, усі шанси написати повстанський маніфест. Теоретично сам час написання «Універсалу» міг бути різним. Співставлення низки документальних джерел свідчить, що Гри- гор’єв прийняв рішення підняти повстання проти комуністів ще у березні 1919 року8, і, отже, цілком можливо припустити, що цей документ міг бути складений і у березні, і у квітні, і на самому початку травня 1919 року. Щоправда, під час вже зга- даної бесіди Григор’єв сказав Антонову-Овсєєнку, що «Універ- сал» був ним підписаний 7 травня 1919 року9, але сама по собі ця дата ще не означає, що і сам «Універсал» був написаний у той же самий день. На нашу думку, можна прийняти як істо- рично достовірне свідчення григор’євського ад’ютанта К. Бор- зих про те, що він написав текст «Універсалу» в ніч з 7 на 8 травня 1919 року. Звідси виходить, що і написання, і опри- люднення цієї історичної відозви відбулося 8 травня 1919 року10. У своїх мемуарах Ю. Тютюнник свідчив, що, написавши «Універсал», отаман Григор’єв не дав його на підпис своїм найближчим підлеглим, будучи впевненим в їх радикальних антибільшовицьких настроях і тому порахувавши їх «авто- графи» за звичайну формальність11. Та чи так це було насправді? Деякі обставини травня 1919 року, і, зокрема, боротьба частини колишніх григор’євців на чолі з отаманами Ткаченком і Пав- ловським проти отаманського повстання наводить на думку, що Григор’єв, навпаки, міг приховати «Універсал» від своїх близь- ких воєначальників, – саме через те, що він не був впевнений у підтримці збройного виступу з їх боку. Відомо, що сам «Універсал» був таємно надрукований дові- реною особою Юрка Тютюнника Титаренком (колишнім редак- тором газети «Звенигородська думка») російською і україн- ською мовами12, а пізніше, вже пі час повстання, масово роз- 321 повсюджений як на «григор’єйській» території, так і у тих населених пунктах, куди григор’євське повстання не поши- рилось13. Самим Григор’євим, а також і частиною його коман- дирів (наприклад, кубанським отаманом Уваровим), була опри- люднена ще низка «універсалів» і звернень, які, однак, не досягли ідейно-політичного рівня головного документу так зва- ної григор’євщини і могли розглядатися не інакше як допов- нення до змісту головного «Універсалу»14. 2. Повний текст григор’євського «Універсалу» Історія зберегла в оригіналі повний текст «Універсалу» штабу отамана Григор’єва. Чимало істориків і мемуаристів, зокрема, В. Круть, П. Аршинов, В. Білаш та інші – повністю наводять його у своїх працях. Щоб у читачів сформувалося конкретне уявлення про досліджуваний нами повстанський документ, ми порахували за потрібне теж надати його повністю у нашій статті, зберігаючи при цьому особливості його мови і стилістики Народе український, народе змучений! Жорстока війна з германською коаліцією і державами Антан- ти вирвала із твоїх сил кращих синів землі. Міжусобна війна, гетьманщина і петлюрівщина кращих синів твоїх загнали у могили та у в’язниці. Коли в тебе бракувало вже сили терпіти, ти, залишивши рало та станок, викопав із землі ржаву рушницю і пішов захищати своє право на землю і волю, але і тут політичні спекулянти обманули тебе і хитрими заходами використали твою довірливість; замість землі і волі тобі насильно нав’язують комуну, навдзвичайку і комісарів з московської обжорки і тої землі, де розп’яли Христа. Ти працюєш день і ніч, ти світиш каганцем, ти ходиш у постолах і штанях з мішка, замість чаю ти п’єш гарячу воду без цукру, але ті, що обіцяють тобі світлу будучність, експлуатують тебе, тобою воюють із зброєю в ру- ках, забирають твій хліб, реквізують твою скотину і запевняють тебе, що все це – на користь народню! 322 Працівник землі! Божий чоловік!Подивись на свої мозоляві руки і подивись навкруги: неправда, брехня і неправда. Ти – цар землі. Ти – кормилець світу. Але ж ти – раб, дякуючи святій простоті і доброті своїй. Селянин і робітник! Вас – дев’яносто два відсотки в Україні. А хто керує вами – всі ті ж кровопивці народні. Народе український! Бери владу в свої руки. Хай не буде диктатури ні окремої особи, ні партії. Хай живе диктатура працюючого люду, хай живуть мозоляві руки робітника і селя- нина. Геть політичних спекулянтів! Геть насильство справа, геть насильство зліва! Хай живе влада Рад народу України! Перед вами – нова боротьба. Борітеся – поборете! Я, отаман Григор’єв і мій штаб – голови покладемо за права працюючого люду. Остання ставка. Для себе ми не шукаємо нічого. Дайте нам піддержку і тим спасете право своє. Ось вам мій наказ: у три дні мобілізуйте всіх, хто здатний носити зброю, і негайно займайте усі станції залізниць. На кожній станції поставте своїх комісарів. Кожна волость, кожне село – формуйте отряди і ідіть на своє повітове місто; від кожного повітового міста з ваших отрядів по чотириста кращих бійців пошліть на Київ і по двісті – на Харків; коли є зброя – зі зброєю, коли нема зброї – пошліть з вилами, але наказ мій прохаю виконати – і побіда за нами. Все останнє я зроблю сам. Головний наш штаб – при моєму штабові. Тільки з вашою піддержкою ми доб’ємося права народові. Негайно організуйте владу народню. В кожному селі виберіть селянську Раду, в кожній волості – повітову Раду, в кожній губернії – губерніальну Раду. В Раду мають право бути вибраними представники всіх партій, що стоять на радянській платформі, і ті, хто називають себе безпартійними, але підтри- мують Радянську владу. В склад Рад можуть входити пред- ставники всіх національностей, пропорційно їх кількості на Вкраїні, себто: для українців предоставляється в Раді вісімдесят відсотків місць, для євреїв – п’ять відсотків місць і для всіх інших національностей – п’ятнадцять відсотків місць. При тако- му розпреділенні не буде засилля ні партії, ні нації. Глибоко вірю, що це буде дійсно влада народня. 323 Хай живе свобода друку, совісті, зібрань, спілок, страйку, праці і професії, недоторканість особи, думки, оселі, переконань та релігії. Народ божий! Любіть один одного, не проливайте братерської крові. Забудьте партійну ворожнечу, преклоніться перед владою чесної праці. Хай загине всяке насильство і влада капіталу. Залізничники! Пошта і телеграф! Ви змучились. Зрозумійте нас: перемога наша – перемога ваша. Народ український заво- ювань поза межами своєї землі не шукає, але своїм братам по праці, де б вони не були, завжди поможе і іржавою рушницею, і останнім шматком хліба. Уряд авантюриста Раковського просимо йти від нас і не насилювати волю народню. Всеукраїнський з’їзд Рад дасть нам уряд, якому ми підляжемо і свято виконаємо волю його. Я йду вперед, бо так вимагає народна совість. Резерв мій – ти, народе України, і від тебе залежить доля твоя. Всякі вбивства без суду народнього, мародерства, безчин- ства, вторгнення у чужу оселю, незаконні реквізиції, агітація проти окремих національностей будуть присікатися на місці силою зброї. Порядок необхідний. Геть сваволю. Своїми замісниками призначаю товариша Тютюнника, това- риша Горбенка і товариша Масенка, котрим довіряю важке завдання. Отаман партизанів Херсонщини і Таврії Григор’єв, Горбенко, Тютюнник, Терещенко, Бондар, Павлов15 3. Григор’євський «Універсал» в історичній літературі Варто зазначити, що вже під час військового функціонування григор’євського повстанського руху «Універсал» отамана Гри- гор’єв став об’єктом різних інтерпретацій сучасників. Зокрема, безапеляційно охарактеризувавши григор’євське повстання як контрреволюційний та куркульський рух, більшовицькі публі- цисти дали відповідну оцінку і головному ідейно-теоретичному документу так званої григор’євщини. Аналогічним чином він оцінювався практично в усіх працях радянських істориків16. 324 Підкреслимо, що подібні оцінки здебільшого не спиралися на більш-менш серйозний науковий аналіз відозви григор’євського штабу і являли типовий продукт політичної тенденційності і запрограмованості. На жаль, григор’євський «Універсал» з якихось причин не став предметом дослідження також і в небільшовицькій істо- ріографії. Взагалі кількість спроб послідовно розглянути гри- гор’євський маніфест можна буквально порахувати по пальцях. Одним з таких винятків стала стаття радянського історика В.Т. Крутя « До питання про боротьбу проти григор’євщини на Україні». Додамо, що то була перша і разом з тим остання спроба аналізу «Універсалу» в радянській історіографії17. Як і переважна більшість його колег-істориків, В.Т. Круть вважав «Універсал» контрреволюційним документом, який став виразником класових інтересів різних суспільних сил, що про- тистояли соціалістичній революції в Україні, – зокрема, дрібної сільської буржуазії – куркульства і чорносотенного офіцерства18. Автор статті про боротьбу з григор’євщиною охарактеризував «Універсал» як стовідсотково брехливий документ і зробив спробу довести цю свою думку, виявляючи логічні протиріччя у його змісті. Зокрема, такі логічні «нестиковки» В.Т. Круть вбачав між проголошеним курсом на шанобливе ставлення до національних меншин і фактичною агітацією «Універсалу» за вороже ставлення до росіян та євреїв, між обіцянкою створити в Україні справді демократичний суспільний лад і пропозицією надати євреям лише 5% місць в органах нової державної влади, між зобов’язанням розбудувати справжню Радянську владу і наказом призначити в усі населені пункти повновладних ота- манських комісарів, між спробою підняти населення України на повномасштабну боротьбу проти влади комуністів і закликом «не проливати братерської крові». Крім того, історик був пере- конаний, що існувала ціла низка кричучих протиріч між конк- ретними положеннями відозви і реальними суспільними поряд- ками, які виникли внаслідок ліквідації григор’євцями більшо- вицької влади у багатьох населених пунктах України, – зокрема, між обіцянкою запровадити справжню Радянську владу і реально існуючою отаманською диктатурою, між шанобливим 325 ставленням до національних меншин України і жахливими єврейськими погромами, між дотриманням основних норм пра- вопорядку і масовими грабунками та вбивствами мирного населення України19. Варто згадати ще одну, щоправда, не таку ґрунтовну спробу аналізу повстанського «Універсалу», яка була зроблена у ви- кривальній щодо григор’євців відозві штабу іншого селянського ватажка – Нестора Махна, оприлюдненій під назвою «Хто такий Григор’єв?» у травні 1919 року, коли «батько» і його найближчі соратники у своїй більшості зайняли ворожу позицію щодо григор’євського збройного виступу20. Підкреслимо, що як і комуністи, провідні махновці теж вважали контрреволюційним як григор’євське повстання проти більшовицької влади в ціло- му, так і ідейно-теоретичну платформу «григор’євщини». Як доказ справедливості такої оцінки, автори махновської відозви посилалися на заклик «Універсалу» до єврейських погромів, на спробу григор’євських повстанців розбити «єдиний револю- ційний фронт» трудящих України і Росії і на фактичну допомогу підлеглих отамана різним контрреволюційним силам – петлю- рівцям, полякам і денікінцям21. Так само, як про це пізніше писав більшовицький історик В. Круть, Нестор Махно і члени його штабу вважали, що Григор’єв насправді хотів запровадити не Радянську владу, а військову владу отаманських комісарів. Автори відозви «Хто такий Григор’єв?» теж сприймали як лицемірний заклик «Універсалу» до уникнення кровопролиття у той час, як отаман віддав наказ селянству України створювати збройні загони і надсилати їх на більшовицький фронт22. При всій спільності негативних поглядів на ««Універсал» В.Т. Крутя і махновських авторів в них є кілька суттєвих відмінностей. Зокрема, на відміну від статті більшовицького історика, махновська відозва «Хто такий Григор’єв?» ніяк не пов’язувала зміст «Універсалу» з інтересами конкретних соці- альних груп українського населення – куркульством, помі- щицтвом, контрреволюційним офіцерством та іншими. Більш того, провідні махновці фактично стверджували, що отаман- ський «Універсал» об’єднав навколо себе не куркульську мен- шість українського селянства, а переважну більшість хлібороб- 326 ського населення України. За версією Махна і його близьких однодумців, цей контрреволюційний похід мас українського селянства був у значній мірі обумовлений антиселянською полі- тикою Комуністичної партії в Україні, яка була не меншим ворогам для народу України, ніж Григор’єв і григор’євці23. На відміну від більшовиків і махновців, сам отаман Гри- гор’єв щиро вважав свій «Універсал» революційним і народним документом, який орієнтував населення України на скинення антинародної влади комуністів24. Аналогічним чином розгля- дали і розглядають «Універсал» переважна більшість сучасних українських істориків і західних дослідників. Щоправда, ані сучасні дослідники України, ані їх західні колеги здебільшого не характеризують маніфест штабу Григор’єва як революційний та загальноселянський документ, однак своєю розповіддю як про саму «григор’євщину», так і про події, що їй передували, фак- тично підводять читацьку аудиторію саме до такого висновку25. Зазначимо також, що в останній час з’явилися роботи, автори яких у своїх поглядах на «Універсал» займають середнє, про- міжне місце між радянськими істориками, з одного боку,і сучасними українськими та західними дослідниками – з другого. Зокрема, вони відкидають «класичну» думку радянських істо- ріографів про те, що відозва отаманського штабу відбивала інтереси куркульської меншості українського села, але одно- часно не приймають також і уявлення про те, що «Універсал» відбивав інтереси всього хліборобського населення України. Зокрема, у нашій монографії «Повстанці отамана Григор’єва» ми зробили висновок, що «Універсал» відбивав інтереси час- тини українських бідняків та середняків, не маючи практично нічого спільного з інтересами українських куркулів26. Крім цього, ми здебільшого поділяємо думку різних авторів про наявність як логічних протиріч у змісті головного ідейно- теоретичного документу григор’євського повстанського руху, так і досить явних розходжень між теорією і конкретно-істо- ричною практикою «григор’євщини»27. Зміст, викладений нами вище, дозволяє зробити висновок, що в історичній літературі існує чотири різні точки зору на соці- ально-політичну суть григор’євського «Універсалу»: 1) радян- 327 ська («Універсал» був контрреволюційним документом і мані- фестом меншості населення України – куркульства і контррево- люційного офіцерства): 2) махновська («Універсал» був контр- революційним документом, який, однак, підтримувався широки- ми селянськими масами України): 3) точка зору переважної більшості сучасних українських і західних дослідників («Уні- версал» був революційним і загальноселянським маніфестом); 4) точка зору меншості сучасних українських дослідників («Універсал» відбивав інтереси не усього селянства України, а тільки селян-середняків і частково – селян-бідняків). У наступ- ному розділі, крім інших питань, ми спробуємо з’ясувати, який саме з вищезгаданих поглядів відповідає історичній правді. 4. Соціально-політична суть григор’євського «Універсалу» Весь зміст «Універсалу» штаба отамана Григор’єва можна умовно поділити на три складові частини: 1) загальна харак- теристика гетьманської, уенерівської і більшовицької держав; 2) тип нової держави, який мав бути розбудований після на- родної перемоги над більшовицьким режимом: 3) тактика досяг- нення перемоги над більшовиками; Всі три вищезгадані держави, що виникли в Україні впро- довж 1918–1919 років, автори «Універсалу» характеризували відверто негативно як по суті антинародні утворення, що протистояли більшості населення України. Такий погляд можна вважати у значній мірі справедливим, бо значна частина укра- їнського населення була незадоволена і гетьманською владою з ії реставрацією поміщицького землеволодіння, і владою Україн- ської Народної Республіки з її гальмуванням важливих сус- пільних реформ, і владою більшовиків з її грабіжницькою продрозкладкою і насильницьким насадженням радгоспів. Цим державним утворенням отаман Григор’єв і його близькі однодумці протиставили інший тип держави, визначною рисою якої мала стати «влада народна». То мала бути незалежна українська радянська держава з владою Рад на усіх рівнях – сільському, волосному, губерніальному і всеукраїнському. Вищою виконавчою інстанцією мав стати український радян- 328 ський уряд, обраний на Всеукраїнському з їзді Рад. Сама нова влада, за «Універсалом», мала бути багатопартійною, причому у державних органах мали працювати тільки ті особи, які стояли на радянській платформі. Інакше кажучи, у суспільстві і державі мала бути запроваджена « ліва», соціалістична багатопартій- ність – ефективний засіб проти монополізації державного життя з боку будь-якої партії і будь-якої політичної сили взагалі. Подібні положення «Універсалу» переконливо спростовують твердження деяких наших колег про те, що григор’євський рух був анархічним рухом, спрямованим на ліквідацію будь-якої держави взагалі28. Підкреслимо, що, висловлюючи такі думки, «Універсал» безумовно вийшов за своїм значенням і за межі повстання військ отамана Григор’єва, і за межі повстанської боротьби на Півдні України у цілому. Його зміст відповідав смислу боротьби переважної більшості українських селянських повстанців, які боролися саме за незалежну Радянську Україну і за можливість хлібороба вільно, без усяких обмежень, примусів і експлуатації вільно працювати на своїй землі. Щоправда, як ми вже зазна- чали, він викликав рішучі заперечення з боку махновців, однак їх позиція була у цьому питанні винятком. Разом з тим «Універсал» запроваджував суттєві обмеження на участь національних меншин у державному управлінні, яким «Універсал» надавав лише 20% місць у органах державної влади. То без перебільшення була явна дискримінація націо- нальних меншин України, яка виразно суперечила в цілому демократичним засадам цього документа і дала його опонентам вагомі підстави для критики політики григор’євського руху в національному питанні. Автори «Універсалу» не приховували, що роблять головну ставку на військове розв’язання питання про владу. Разом з тим нам уявляється надто вже пристрасною критика керівників григор’євського руху за те, що вони начебто прагнули підмінити демократичну Радянську владу військовою владою комісарів. Насправді ж в «Універсалі» йшла мова про два типи суспільної влади – громадянську і військову, які в жодному випадку не слід протиставляти. Військова влада в Україні мала існувати, допоки 329 не був до кінця зламаний опір комуністів та їх союзників. Після цього влада військових мала зникнути, поступившись місцем органам Радянської влади. Набагато більш обґрунтованою нам уявляється критика отамана Григор’єва з боку більшовиків і махновців за те, що він, піднявши українців на масову боротьбу з комуністами, закликав до «непролиття братерської крові». Адже у ситуації, коли зітк- нення повстанських і червоноармійських частин стало неми- нучим, подібний заклик був без перебільшення наївним та утопічним. Крім іншого, звертає на себе увагу ще одна характерна деталь. У своєму маніфесті отаман Григор’єв закликав піднятися на боротьбу з ворогами-комуністами весь український народ і до того ж оголосив свій штаб головним штабом повстанців України. Цим він, безумовно, позиціонував себе як керівник усієї антибільшовицької боротьби в Україні, в чому знайшло свій вираз природне тяжіння до об’єднання усіх повстанських сил, яке, на жаль, на цей раз (як і у попередні історичні періоди) теж не відбулося. При відповіді на досить складне питання про те, чиї саме інтереси відбивав зміст «Універсалу», ми виходили з того, що на момент його проголошення населення України було поділене на досить велику кількість різних суспільних груп і що як наслідок свого різного положення в суспільстві не тільки ці групи, а й нерідко – їх різні сегменти по-різному поставились до вислов- лених в «Універсалі» ідей. Досить співчутливо сприйняли їх середняки, і особливо – їх найбільш заможна частина. З одного боку, в 1919 році український середняк здебільшого нічого не отримав від більшовицької влади (ані в смислі землі, ані в смислі продуктів), і, по-друге на нього в повній мірі ліг увесь тягар продрозверстки. Таке ж співчутливе ставлення до «Уні- версалу» виявила і та частина селян-бідняків, яка не зуміла за більшовиків збільшити розмір своєї земельної ділянки, в чому їм завадило примусове створення великих радгоспів. Щоправда, інша частина біднішого селянства, яка отримала від комуністів землю у зрівняльний поділ і до того ж – певний «процент» від здійснення продрозверстки, поставилась до григор’євського 330 маніфесту індиферентно і навіть – негативно, про що пере- конливо свідчить багато фактів боротьби бідняцьких загонів проти повстанської армії отамана29. Крім того, з певних причин відозва отамана Григор’єва не стала ідейним прапором і більшості українських селян-куркулів. Сам український куркуль здебільшого тяжів до сильної консервативної влади на кшталт гетьманської, а ліворадикальні програми більшовиків та гри- гор’євців природно розглядав як загрозу своїм економічним позиціям30. Ще у більшій мірі це стосувалося офіцерів-чор- носотенців, які були у своїй масі симпатиками дореволюційного аграрного ладу. Отже, справжню підтримку зміст «Універсалу» отримав з боку більшості українських селян-середняків, а також – частини селян-бідняків. Звичайно, у нашій статті ми не можемо обійти і важливе питання про те, яким саме політичним документом (револю- ційним чи контрреволюційним) був григор’євський «Універ- сал». На наш погляд, відповісти на це питання однозначно неможливо, бо його зміст містив як революційні, так і контр- революційні положення. Скажімо, ідея створення справжньої і багатопартійної Радянської влади була безумовно ідеєю рево- люційною, бо вона мала прийти на місце більшовицькій дикта- турі, яка стала гальмом на шляху розвитку аграрної України. А от ідея низького виборчого цензу для євреїв була ідеєю контрреволюційною, бо на практиці повертала єврейство України до того нерівноправного положення, яке існувало до 1917 року. Сам же заклик «Універсалу» до народної боротьби проти більшовиків був і революційним, і контрреволюційним одночасно, тому що, крім іншого, ця боротьба означала фак- тичну підтримку різним антирадянським силам, – зокрема, пет- люрівцям і денікінцям. Всі ці факти наочно демонструють справедливість відомої марксистської тези про неоднозначність і суперечливість політичної ролі дрібного буржуа – селянина – у революційних подіях різних часів. 331 5. Ідейно-теоретична платформа і конкретно-історична прак- тика григор’євського повстанського руху Історичний досвід свідчить, що далеко не завжди політичним рухом вдається повністю реалізувати свої програмні положення. Яскравим прикладом цього може бути і григор’євський пов- станський рух. Абсолютна більшість програмних положень гри- гор’євського повстанства, висловлених у проаналізованому нами «Універсалі», не була втілена в життя. У цьому відношенні слід визнати як історично достовірну відповідну думку чисельних противників і критиків «григо- р’євщини». Можна на нашу думку, навіть стверджувати, що під час антибільшовицького григор’євського виступу відбулася практична ревізія змісту «Універсалу», що знайшло свій вираз у такому: - замість демократичної і народної радянської влади на захоплених григор’євцями територіях виникла терорис- тична диктатура отамана і його близьких спільників31; - замість шанобливого ставлення до національних меншин і, зокрема, до осіб єврейської мало місце масове і системне знищення євреїв32; - замість послідовного запровадження норм правопорядку нормою дня стало беззаконня, яке знайшло свій вираз у вбивствах і грабунках мирного населення; - замість рішучого покарання осіб, винних у різних без- чинствах, мали місце безкарність і навіть їх заохочення до протиправних дій; - замість забезпечення свободи розвитку селянського госпо- дарства мало місце та ж сама продрозкладка, яка замість комуністів здійснювалася вже самими григор’євцями33. Все це свідчить, що григор’євський повстанський рух, ви- явивши здатність до вирішення багатьох військових завдань, виявився внаслідок низки причин нездатним створити нове і задовільне для населення України суспільство, засади якого були викладені у повстанському «Універсалі». 332 Висновки «Універсал» штабу отамана Григор’єва був написаний і оприлюднений 8 травня 1919 року. Його авторами слід вважати самого отамана Нечипора Григор’єва, політичні погляди якого склали основу цього маніфесту, і його ад’ютанта Клима Борзих, який надав «Універсалу» завершеної, хоча і далеко не бездо- ганної літературної форми. Відсутність підписів провідних воєначальників Григор’єва під цим документом слід пояснювати невпевненістю самого отамана в їхній політичній підтримці і, відповідно, його бажанням поставити своїх близьких соратників перед самим фактом повстання проти більшовиків. «Універсал» штабу отамана Григор’єва, будучи досить неве- ликим за своїм реальним обсягом документом, являв собою серйозну ідейно-політичну платформу григор’євського повстан- ського руху, в якому були досить чітко викладені мета пов- станської боротьби, її цілі і засоби. Головною метою так званої григор’євщини було створення незалежної української радян- ської держави і запровадження широкої багатопартійності для «лівих» політичних партій, що унеможливлювало будь-яку монополізацію державного життя України. Ідеї ««Універсалу» були співзвучними з політичною позицією переважної більшості антибільшовицьких повстанських рухів, які діяли в Україні в той час. У свій час при визначенні соціальної бази «Універсалу» помилялися як політичні противники, так і політичні симпатики «григор’євщини». Було б помилково тлумачити його як кур- кульський документ, але водночас було б невірно інтерпре- тувати його як політичний прапор усього українського селян- ства. «Універсал» відбивав реальні інтереси українських селян- середняків і частини українських селян-бідняків, які не при- йняли аграрну політику комуністів в Україні в 1919 році. Крім того, ми вважаємо невдалими і помилковими спроби однознач- ної політичної оцінки «Універсалу», зміст якого містив як рево- люційні, так і контрреволюційні положення, в чому знайшло своє яскраве втілення політично неоднозначна роль україн- ського селянства в подіях громадянської війни в Україні 1917– 1921 років. 333 Сталося так, що здебільшого положення «Універсалу» не були втілені у життя, і сам цей програмний документ залишився не більш ніж ідейно-теоретичною платформою одного з селян- ських повстанських рухів, які діяли на українській землі в пері- од громадянської війни 1917–1921 років. Разом з тим причини, які обумовили цей цілком очевидний факт з історії григор’єв- ського повстанського руху, все ще чекають на свого дослідника. ——————— 1 Горак В. Повстанці отамана Григор’єва (серпень 1918 – серпень 1919 рр.). Історичне дослідження. – Фастів, 1998. – С. 132. 2 Див., наприклад Нагаєвський І. Історія української держави двад- цятого століття. – Київ, 1993. – С. 191. 3 Горак В.С. Історія українського повстанського руху на чолі з ота- маном Н.О. Григор’євим (серпень 1918 – серпень 1919 років) (неопуб- лікована монографія). – С.188. 4 Paliy M. The anarchism of Nestor Makhno (1918–1921). An aspect of the Ukrainian Revolution. – Seattle London. – 1977. – P. 170. 5 Тютюнник Ю.О. Невідома автобіографія // З архівів ВЧК–ГПУ– НКВД–КГБ. – Київ, 1997. – № 1–2. – С. 44. 6 Антонов-Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. – Москва, Ленинград, 1929–1933. – Т. 4. – С. 202–208. 7 Борзых К. Истинное лицо атамана Григорьева // Лидский В. Рус- ский садизм (электронные ресурсы) 8 Горак В. Повстанці отамана Григор’єва. – С. 100. 9 Антонов-Овсеенко В.А. Указ. соч. – Т. 4. – С. 202. 10 Борзых К. Указ. соч. (электронные ресурсы). 11 Тютюнник Ю.О. Вказ. праця. – С. 44. 12 Козельський В. Шлях зрадництва і авантюр (петлюрівське пов- стаство). – Харків, 1927. – С. 16. 13 Paliy M. Oр. сit. – P. 170. 14 Див.: Григорьевская авантюра // Летопись революции. – 1923. – № 3. 15 ЦДАВО. – 1429. – Оп. 1. – С. 1, арк. 35–36. 16 Див.: Супруненко Н.И. Очерки истории гражданской войны и иностранной военной интервенции на Украине (1918–1920). – Москва, 1966. – С. 222. 334 17 Круть В.Т. До питання про боротьбу проти григор’євщини на Україні. – Літопис революції. – 1932. – № 5–6. – С. 142–145. 18 Там само. – С. 142. 19 Там само. – С. 142–145. 20 Adams A.E. Bolsheviks in the Ukraine. The second campaign 1918– 1919. – Heaven and London, 1963. – P. 323–324. 21 Ibid – P. 323–324. 22 Ibid. – P. 323–324. 23 Ibid. – P. 324–325. 24 Антонов-Овсеенко В.А. Указ. соч. – Т. 4. – С. 202–208. 25 Див.: Нагаєвський І. Вказ. праця. – С. 191–192; Верстюк В.Ф. Махновщина. Селянський повстанський рух на Україні (1918–1921). – Київ, 1991. – С. 140–142. 26 Горак В. Вказ. праця. – С. 136–137. 27 Там само. – С. 138–130. 28 Див.: Adams A. The Great Ukrainian Jackreriue // Ukraine 1917– 1921. A study in Revolution. – Cambridge – Massachusetts, 1977. – P. 262. 29 Горак В. Вказ. праця. – С. 172–173. 30 Нагаєвський І. Вказ. праця. – С. 130. 31 ЦДАВО. – Ф. 1738. – Оп. 1. – С. 95. – Ч. 2. – Арк. 182; Ч. 3к. – Арк. 349; Ч. 1. – Арк. 45. 32 Горак В. Вказ. праця. – С. 146, 148, 150–152, 154. 33 Борьба за власть Советов на Елисаветградщине (1917–1920). Сб. документов и материалов. – Кировоград, 1956. – С. 158.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-95248
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0023
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-28T23:56:44Z
publishDate	2013
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Горак, В. 2016-02-18T16:30:44Z 2016-02-18T16:30:44Z 2013 «Універсал» отамана Григор’єва як ідейно-теоретична платформа григор’євського повстанського руху. Джерелознавчий і історіографічний аспекти / В. Горак // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 23. — С. 317-334. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. XXXX-0023 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95248 930.1(477) “1918/1919” У статті висвітлюється універсал отамана Григор’єва як найважливіший політико-ідеологічний документ українського повстанського руху в Україні від серпня 1918 до серпня 1919. Автор аналізує різні історичні погляди на універсал, з’ясовує дискусійні аспекти, зокрема час його появи й авторство. The Article is devoted to the “universal” of otaman Grygoryev that became the main politico-ideological document of the Grygoryev insurgent movement which existed in Ukraine from august, 1918 till august, 1919. The author analyses different historical views on the “Universal”, determines its socio-political essence, clears up some discussional aspects of this manifesto – in particular, the time of its appearance and its real authorship. uk Інститут історії України НАН України Історіографічні дослідження в Україні Проблемна історіографія «Універсал» отамана Григор’єва як ідейно-теоретична платформа григор’євського повстанського руху. Джерелознавчий і історіографічний аспекти The “Universal” of otaman Grygoryev as the ideological and political of the Grygorev insurgent movement. Historical and Historiographic aspects Article published earlier
spellingShingle	«Універсал» отамана Григор’єва як ідейно-теоретична платформа григор’євського повстанського руху. Джерелознавчий і історіографічний аспекти Горак, В. Проблемна історіографія
title	«Універсал» отамана Григор’єва як ідейно-теоретична платформа григор’євського повстанського руху. Джерелознавчий і історіографічний аспекти
title_alt	The “Universal” of otaman Grygoryev as the ideological and political of the Grygorev insurgent movement. Historical and Historiographic aspects
title_full	«Універсал» отамана Григор’єва як ідейно-теоретична платформа григор’євського повстанського руху. Джерелознавчий і історіографічний аспекти
title_fullStr	«Універсал» отамана Григор’єва як ідейно-теоретична платформа григор’євського повстанського руху. Джерелознавчий і історіографічний аспекти
title_full_unstemmed	«Універсал» отамана Григор’єва як ідейно-теоретична платформа григор’євського повстанського руху. Джерелознавчий і історіографічний аспекти
title_short	«Універсал» отамана Григор’єва як ідейно-теоретична платформа григор’євського повстанського руху. Джерелознавчий і історіографічний аспекти
title_sort	«універсал» отамана григор’єва як ідейно-теоретична платформа григор’євського повстанського руху. джерелознавчий і історіографічний аспекти
topic	Проблемна історіографія
topic_facet	Проблемна історіографія
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95248
work_keys_str_mv	AT gorakv uníversalotamanagrigorêvaâkídeinoteoretičnaplatformagrigorêvsʹkogopovstansʹkogoruhudžereloznavčiiíístoríografíčniiaspekti AT gorakv theuniversalofotamangrygoryevastheideologicalandpoliticalofthegrygorevinsurgentmovementhistoricalandhistoriographicaspects

«Універсал» отамана Григор’єва як ідейно-теоретична платформа григор’євського повстанського руху. Джерелознавчий і історіографічний аспекти

Institution

Similar Items