Формування вітчизняного капіталу (1991–2009 рр.) в політологічній та соціологічній літературі
Стаття є оглядом вітчизняної політичної та соціологічної літературі, присвяченої питанню виникнення та розвитку великого капіталу в Україні після 1991 р. Показана еволюція осмислення політологами та соціологами вказаної проблеми. Особлива увага приділена їхнім поглядам на формування української діло...
Saved in:
| Published in: | Історіографічні дослідження в Україні |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95251 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Формування вітчизняного капіталу (1991–2009 рр.) в політологічній та соціологічній літературі / В. Головко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 23. — С. 369-376. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859810794417422336 |
|---|---|
| author | Головко, В. |
| author_facet | Головко, В. |
| citation_txt | Формування вітчизняного капіталу (1991–2009 рр.) в політологічній та соціологічній літературі / В. Головко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 23. — С. 369-376. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Історіографічні дослідження в Україні |
| description | Стаття є оглядом вітчизняної політичної та соціологічної літературі, присвяченої питанню виникнення та розвитку великого капіталу в Україні після 1991 р. Показана еволюція осмислення політологами та соціологами вказаної проблеми. Особлива увага приділена їхнім поглядам на формування української ділової еліти.
The article reviews main approaches of Ukrainian political and
sociological literature to big capital`s genesis and development in
Ukraine after 1991. There is analysis of evolution political and social
scientists` consideration of the problem. Special attention is paid to
their opinions about Ukrainian business` elite formation.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:19:18Z |
| format | Article |
| fulltext |
369
УДК 334. 012. 82
Володимир Головко
ФОРМУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО
КАПІТАЛУ (1991–2009 рр.)
В ПОЛІТОЛОГІЧНІЙ ТА СОЦІОЛОГІЧНІЙ
ЛІТЕРАТУРІ
Одним з ключових факторів новітньої економічної історії
України було формування великого капіталу. Природно істо-
рики мало приділяли цьому аспекту. Відповідно, для розуміння
загальної картини стану вивчення вказаної тематики необхідно
проаналізувати науковий доробок інших суспільствознавчих
дисциплін, зокрема політичної та соціологічної наук.
Оскільки становлення вітчизняного великого капіталу було
тісно пов’язане з політичною динамікою, можна було б спо-
діватися, що саме політична наука достатньо опрацювала цю
сферу. Однак аналіз наявної літератури показує, що відпрацю-
вання політологами проблематики фінансово-промислових груп
в Україні є досить слабким. Значно більше у цій ділянці зробили
соціологи.
Найповніше у вказаній групі наукової літератури розглянута
тема формування вітчизняної еліти. При цьому основна увага
приділяється політичним елітам, тоді як бізнес-еліти опинилися
на другорядному місці. Постановка у центр досліджень су-
часних процесів елітогенезису в Україні виключно політичної
еліти виглядає досить сумнівною та штучною. Адже в умовах,
коли між великим бізнесом та великою політикою у нашій
країні досить важко провести лінію розподілу, виокремлення
певної політичної складової не відповідає реальній ситуації.
Швидше, навпаки, політична еліта на сьогодні є одним з інва-
ріантів бізнесової еліти (інша справа, що можна в якості певної
усталеної групи виокремлювати бюрократичну, чиновницьку
370
еліту, однак вона має розглядатися у взаємозв’язку з іншими
групами).
Очевидно, соціологи та політологи відчувають цю фунда-
ментальну проблему. І останнім часом використовується тер-
міни «владна еліта», «правляча еліта», а не «політична». Однак
судячи зі змісту робіт, де-факто під останньою продовжують
розглядати абстрактну політичну еліту.
Примітно, що дослідження вітчизняних еліт в останні два
десятиліття велися постійно і регулярно – ця тематика активізо-
вувалася з кожним циклом виборів. У 1990-х рр. дану проблему
розробляли політологи В. Полохало1, В. Бебік2, Т. Возняк3,
В. Фесенко4, О. Гарань, В. Кулик, О. Майборода5, соціолог
М. Шульга6 тощо.
З перерахованих робіт варто звернути увагу на невелику
працю політолога Т. Возняка, в який він навів просту і водночас
адекватну типологію вітчизняної еліти, яка слушно описує кар-
тину елітогенезису у 1990-х рр. Зокрема дослідник відзначав:
«Вертикальна стратифікація суспільства… відображає рівень
доступу елітарних груп до політичних та економічних важелів
та ресурсів. Тут ми можемо виділити дві еліти – новопосталу
політичну, яка пов’язана з новим бізнесом, та стару номенк-
латурну, котра теж породила новий бізнес, але, окрім того, ще й
міцно прив’язана і до старого соціалістичного в своїй суті
виробництва. Натомість горизонтальна стратифікація відобра-
жає регіональну структуризацію України. Причому не спущену
згори українською державою, а успадковану ще від структу-
рування території колишнього СССР і сформовану в інтересах
цілісності того самого СССР, оптимізації його економіки та
адміністративної системи. Ще в совєтську епоху сформувалися
такі регіональні утворення, як старе адміністративно-номенк-
латурне київське, промислово-адміністративне дніпропетров-
ське, донецьке, харківське, одеське, західноукраїнське. Кожна з
регіональних еліт має свій специфічний склад та свою спе-
цифічну економічну базу. З них випливають і політичні орієн-
тації відповідних територіальних елітарних груп»7. У працях
інших дослідників головна увага приділялася регіональним дже-
371
релам формування еліт, при цьому ігнорувалася їхня внутрішня
строкатість. Тим самим спрощувалася загальна картина.
Ця ж вада була властива працям, які були опубліковані
політологами та соціологами у 2000-х рр. Тут варто відзначити
тексти М. Пірен8, Н. Михальченко9, колективні праці «Полі-
тична та фінансова роль бізнесу в парламентських виборах в
Україні 2002 року»10, «Сучасні українські еліти: штрихи до
портрету»11, «Сучасна управлінська еліта в Україні: якісні
характеристики, шляхи та методи підготовки»12, «Владна еліта у
контексті суспільного розвитку»13.
Серед останніх публікацій звернемо увагу на узагальнюючі
праці політологів В. Корнієнко, В. Добіжа14, соціолога А. Зот-
кіна15, а також колективну працю «Еліта: витоки, сутність,
перспектива»16. У першому із згаданих текстів не спостерігалося
відчутного прогресу у комплексному дослідженні еліт, у тому
числі ділових. Малюнок залишається досить спрощеним і ста-
тичним, а сама еліта постає перед читачем як «непізнана річ у
собі»: «На базі й у процесі первинного розподілу та накопи-
чення капіталу в суспільстві наближені до влади кола, набувши
ключових позицій у ринковій економіці, створили закритий
олігархічно-корпоративний механізм формування та реалізації
влади. Саме він перетворив народжену у перші роки неза-
лежності “політику цінностей” (принаймні, сподівань) на “полі-
тику інтересів” правлячого класу. Зрештою, сама держава вия-
вилася приватизованою як новими підприємцями (тими, що
отримали власність за знайомством), так і адміністративно-
номенклатурними кадрами (тими, що поступово прибрали
владу)»17.
Значно далі просунувся у дослідженні теоретичних аспектів
елітогенезуА. Зоткін. Його підходу властивий прагматичний і
значно ширший погляд. Звернемо увагу на одне з його ви-
значень: «Еліти – ідеальні споживачі будь-якої влади: вони
візьмуть її стільки, скільки це буде можливо в рамках даного
суспільства, яке дозволить їм це зробити. В такому контексті
еліти є дзеркальним відображенням мас. Концептуальне зна-
чення в цьому контексті набуває взаємо-зворотній зв’язок:
низький рівень соціальної активності в конкретному суспільстві
372
(по крайній мірі, в області захисту своїх свобод, прав і інтересів
[додам, в т.ч. економічних – В.Г.]) передбачає пропорційне
зростання рівня володарювання правлячих еліт і навпаки»18.
Однак в аналітичний частині праці А. Зоткіну не вдалося пов-
ною мірою реалізувати потенціал свого теоретичного підходу –
головним інструментом аналізу у тексті є регіональна належ-
ність груп впливу. Тоді як посилення впливу бізнес-еліт фік-
сувалося, але не аналізувалося.
Увага до структур, які виникали в результаті діяльності еліт
(власне, до ФПГ як інструменту гарантування влади еліт в
економічній площині), з боку соціологів та політологів була
недостатня. Водночас, дослідники усвідомлювали необхідність
створення великих корпоративних структур. Так, у 2001 р.
М. Герасимчук, розкритикувавши адміністративні методи уп-
равління керівників, писав про необхідність поєднання вироб-
ничого, фінансового, інвестиційного та інноваційного менедж-
менту. І далі відзначав: «У процесі підприємницької діяльності
та конкуренції на ринку виявлятимуться найефективніші форми
господарювання, їх співвідношення за формами власності, спе-
ціалізацією та структурою, формуватимуться конкурентоздатні
системи великого, середнього й малого бізнесу. Тоді економіка,
зокрема, промисловість, запрацює ефективно, підприємства ви-
пускатимуть справді потрібну й конкурентоздатну продукцію,
орієнтуючись на попит і на інноваційний розвиток виробництва.
Економічна політика держави має всіляко сприяти цьому»19.
З цим можна погодитися, лише зауваживши, що «найефек-
тивніші форми господарювання» виникають не в абстрактному
середовищі, а в конкретних суспільних умовах і несуть на собі
їх відбиток. Очевидно, що вітчизняні ФПГ і стали цими «фор-
мами», адекватними рівню розвитку українського суспільства та
еліт.
Оригінальне, однак дещо екзальтоване тлумачення великого
капіталу українськими інтелектуалами А. Маклаковим та А. Шев-
ченком. Вони осмислювали суспільні процеси останніх деся-
тиліть як у світі, так і в Україні за допомогою концепції
«нарцисизму» (деструктивного егоїзму) як провідної психо-
логічної установки новітньої доби. На їхню думку, глобальний
373
капіталізм став результатом фундаментального зсуву: «Розраху-
нок і ощадливість, ці типові чесноти веберівського капіталіста,
сьогодні змінилися грою та готовністю поставити на карту все.
Прагнення до невеликого, але надійного прибутку – прагненням
до швидкого збагачення будь-яким способом, хай і ціною
чималого ризику… Території ризику небезпеки, гри, боротьби,
стрімкого руху – місця, де мораль сліпне. Заяложена формула
«великий капітал = інвестиції = благо для всіх» часів після-
воєнної «держави загального добробуту» підлягає списанню. На
індивідуальному рівні прагнення до накопичення прибутку
змінилося жагою до надшвидкого, чудесного збагачення, а в
масштабах світової системи – концентрацією капіталу»20.
Іншими словами, герой нашого часу – «олігарх» («Власник
праці – ніщо. Власник капіталу – все»21). Для нас тут важливо
зафіксувати думку, що «олігархізація» – це не тільки феномен
пострадянського простору. Другу половину 1980-х-першу поло-
вину 1990-х рр. у США називалися добою «ненажерливості»
(через виникнення нового прошарку багатіїв, які отримали
статки шляхом спекуляцій на фінансових ринках, але згодом
частина з них збанкрутувала, а деякі були ув’язнені за махінації).
На думку вказаних дослідників, з розпадом Радянського
Союзу відбулося «нарцисичне переродження соціуму». І цент-
ральними фігурами цього переродження стали олігархи: «В
числі переможців, що захопили не тільки левову частку ко-
лишнього національного багатства, медіа-простір, але й увагу
публіки, опинилася дюжина т.зв. олігархів – вискочок з низів
партійно-господарського апарату…». Тут нам важно зафіксу-
вати думку, що олігархи розглядалися як закономірний ре-
зультат суспільних трансформацій.
Цікаве зауваження А. Маклакова та А. Шевченка про обо-
в’язкову наявність у олігархів засобів масової інформації:
«Наявність великого медіа-ресурсу – найважливіший критерій,
що визначає олігарха як такого, в протилежному випадку, це був
би лише великий власник. Власник, яким би великим він не був,
як і політик, навіть якщо він є страшенним нарцисом, але не має
можливості для трансляції образів свого «я», – це не більше ніж
успішний обиватель». Як результат, «олігарх» стає «гіпер-сим-
374
волічним об’єктом, навколо якого обертаються бажання мас»22.
Тут замальовується картина швидше західного суспільства, ніж
українського. Дійсно, у розвинутих економіках найбагатший
прошарок транслює через ЗМІ «сигнали», що визначають жит-
тєві цілі населення. І це формує фундамент «суспільства спо-
живання». Однак для України навряд чи це прийнятно: бідність і
«суспільство споживання» мало сумісні. Тим більше, українські
найбагатші олігархи – досить непублічні особи та намагаються
уникати інформації про свої статки та умови життя. Тоді як
демонстративне споживання характерне швидше для «бідні-
ших» олігархів і високопоставлених чиновників та їх клієнтури.
Щоб картина соціологічного та політологічного погляду на
історію великого капіталу в Україні була повною, до неї варто
додати стислий огляд публіцистичних творів. Наукова цінність
останніх інколи наближається до нуля. Однак вони впливають
на формування громадської думки, а інколи видаються за
результат аналітичних досліджень, особливо перед іноземцями.
Частина таких текстів тяжіє до конспірологічних теорій або
націоналістичної чи лівацької риторики. Показовим прикладом
цього є книга І. Белебехи «Українська еліта», в якій багато уваги
приділено визначенню ступеню «зрадництва» та «блудництва»
вітчизняних можновладців від Ярослава Мудрого до Л. Кучми23.
Досить дивним є те, що вказаний автор, маючи науковий сту-
пінь доктора економічних наук, випустив з полю зору власне
економічну сферу. Так, формуючи поіменний (!) перелік сучас-
ної «української еліти вищого ґатунку», І. Белебеха згадує дер-
жавно-політичну, наукову, літературну, культурно-мистецьку,
релігійну еліти, але жодного слова про ділову, господарську
верству24. І це йому не заважало писати про необхідність під-
вищення добробуту нації – хто ж мав організовувати госпо-
дарську діяльність?
Значно респектабельніше на тлі авторів, подібних до І. Беле-
бихи, начебто виглядають твори М. Рябчука, який намагається
ззовні сповідувати український варіант західного лібералізму.
Саме це може ввести в оману: видавці позиціонують М. Рябчука
як літературного критика та політолога. Однак його збірки есе
побудовані не стільки на науковому аналізі чи комплексних
375
концепціях, скільки на літературних прийомах, яскравих фор-
мулюваннях та вторинної реакції на західні уявлення про
Україну (зокрема, автор у різних варіантах переказував кон-
цепцію «шантажистської держави», яку висунув американський
дослідник К. Дарден)25. Це, у кращому випадку, більш-менш
талановита публіцистика (на любителя), але аж ніяк не наука.
Тим не менш М. Рябчук зумів використати сприятливу сус-
пільну кон’юнктуру початку 2000-х рр., коли всередині та ззовні
країни був попит на критику політичного режиму Л. Кучми.
Власне, згадки про олігархічні структури та самих олігархів в
його творах знайти досить важко, незважаючи на гучні назви
збірок есе.
Загалом, у вітчизняній політологічній та соціологічній літе-
ратурі тема становлення та розвитку великого капіталу в Україні
1991–2009 рр. не розкрита. Можна констатувати, що висвітлені
лише її окремі аспекти, зокрема динаміка еліт. При цьому
особлива увага приділялася політичним, а не діловим елітам. Це
пов’язано не лише з фокусуванням уваги політологів та соціо-
логів на суспільно-політичних аспектах, але й відсутності у
науковому обігу фактографічного матеріалу. Іншими словами,
відсутністю історичних розробок про економічні процеси в
новітній період.
———————
1 Полохало В. Неототалітарні трансформації посткомуністичної
влади в Україні // Політична думка – 1993 – № 3. – С. 15–22.
2 Бебік В. Еліта, елітарність, лідерство // Віче. – 1993. – № 7. –
С. 107–115.
3 Возняк Т. Елітні групи в сучасній Україні // Ї. – 1998. – № 14. –
С. 59.
4 Фесенко В. Политическая элита Украины: противоречия форми-
рования и развития // Полис. – 1995. – № 6. – С. 88–98.
5 Становлення владних структур в Україні (1991–1996). – К., 1997.
6 Шульга М. Владна еліта // Віче. – 1997. – № 8. – С. 47–54.
7 Возняк Т. Вказ. пр. – С. 59.
8 Пірен М. Українська еліта і проблеми модернізації суспільства //
Універсум. – 2000. – № 3–4. – С. 42–43.
376
9 Михальченко Н. Украинское общество: трансформация, модерни-
зация или лимитроф Европы? – К., 2001. Див.такожйого роботу у
співавторстві з Г. Дашутіним Український експеримент на терезах
гуманізму. – К., 2001.
10 Амджадін Л., Вішняк О., Привалов Ю. Політична та фінансова
роль бізнесу в парламентських виборах в Україні 2002 року. – К., 2003.
11 Сучасні українські еліти: штрихи до портрету. – К., 2003.
12 Сучасна управлінська еліта в сучасній Україні: якісні характе-
ристики, шляхи та методи підготовки. – К., 2003.
13 Пилипенко В., Привалов Ю., Ніколаєвський В. Владна еліта у
контексті суспільного розвитку. – К., 2008.
14 Корнієнко В., Добіжа В. Формування політичної культури сучас-
ної владної еліти в Україні. – Вінниця, 2009.
15 Зоткин А. «Львы» и «лисы» украинской политики. – К., 2010.
16 Еліта: витоки, сутність, перспектива. – К., 2011.
17 Корнієнко В., Добіжа В. Цит. пр. – С. 83.
18 Зоткин А. Вказ. пр. – С. 85.
19 Україна: утвердження незалежної держави (1991–2001). – К.,
2001. – С. 232.
20 Маклаков А., Шевченко А. Непристойные наслаждения. Опыты
радикальной мысли. – К., 2010. – С. 237–238.
21 Там само. – С. 245.
22 Там само. – С. 28.
23 Див. Белебеха І. Українська еліта. – Харків, 1999. – С. 199.
24 Там само. – С. 258–259.
25 Див. напр. Рябчук М. Зона відчуження. Українська олігархія між
Сходом і Заходом. – К., 2004.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-95251 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0023 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:19:18Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Головко, В. 2016-02-18T16:31:18Z 2016-02-18T16:31:18Z 2013 Формування вітчизняного капіталу (1991–2009 рр.) в політологічній та соціологічній літературі / В. Головко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 23. — С. 369-376. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. XXXX-0023 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95251 334. 012. 82 Стаття є оглядом вітчизняної політичної та соціологічної літературі, присвяченої питанню виникнення та розвитку великого капіталу в Україні після 1991 р. Показана еволюція осмислення політологами та соціологами вказаної проблеми. Особлива увага приділена їхнім поглядам на формування української ділової еліти. The article reviews main approaches of Ukrainian political and sociological literature to big capital`s genesis and development in Ukraine after 1991. There is analysis of evolution political and social scientists` consideration of the problem. Special attention is paid to their opinions about Ukrainian business` elite formation. uk Інститут історії України НАН України Історіографічні дослідження в Україні Проблемна історіографія Формування вітчизняного капіталу (1991–2009 рр.) в політологічній та соціологічній літературі History of the BigCapitalin Ukraine (1991–2009): Political and Social Sciences`Point of View Article published earlier |
| spellingShingle | Формування вітчизняного капіталу (1991–2009 рр.) в політологічній та соціологічній літературі Головко, В. Проблемна історіографія |
| title | Формування вітчизняного капіталу (1991–2009 рр.) в політологічній та соціологічній літературі |
| title_alt | History of the BigCapitalin Ukraine (1991–2009): Political and Social Sciences`Point of View |
| title_full | Формування вітчизняного капіталу (1991–2009 рр.) в політологічній та соціологічній літературі |
| title_fullStr | Формування вітчизняного капіталу (1991–2009 рр.) в політологічній та соціологічній літературі |
| title_full_unstemmed | Формування вітчизняного капіталу (1991–2009 рр.) в політологічній та соціологічній літературі |
| title_short | Формування вітчизняного капіталу (1991–2009 рр.) в політологічній та соціологічній літературі |
| title_sort | формування вітчизняного капіталу (1991–2009 рр.) в політологічній та соціологічній літературі |
| topic | Проблемна історіографія |
| topic_facet | Проблемна історіографія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95251 |
| work_keys_str_mv | AT golovkov formuvannâvítčiznânogokapítalu19912009rrvpolítologíčníitasocíologíčníilíteraturí AT golovkov historyofthebigcapitalinukraine19912009politicalandsocialsciencespointofview |