Історіографія українських державних змагань у 1917–1921 рр.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Історіографічні дослідження в Україні |
|---|---|
| Datum: | 2014 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95335 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історіографія українських державних змагань у 1917–1921 рр. / М. Андрусяк // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 118-142. — Бібліогр.: 77 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-95335 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Андрусяк, М. 2016-02-24T15:11:10Z 2016-02-24T15:11:10Z 2014 Історіографія українських державних змагань у 1917–1921 рр. / М. Андрусяк // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 118-142. — Бібліогр.: 77 назв. — укр. XXXX-0023 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95335 uk Інститут історії України НАН України Історіографічні дослідження в Україні Пам’ятки історичної думки Історіографія українських державних змагань у 1917–1921 рр. Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Історіографія українських державних змагань у 1917–1921 рр. |
| spellingShingle |
Історіографія українських державних змагань у 1917–1921 рр. Андрусяк, М. Пам’ятки історичної думки |
| title_short |
Історіографія українських державних змагань у 1917–1921 рр. |
| title_full |
Історіографія українських державних змагань у 1917–1921 рр. |
| title_fullStr |
Історіографія українських державних змагань у 1917–1921 рр. |
| title_full_unstemmed |
Історіографія українських державних змагань у 1917–1921 рр. |
| title_sort |
історіографія українських державних змагань у 1917–1921 рр. |
| author |
Андрусяк, М. |
| author_facet |
Андрусяк, М. |
| topic |
Пам’ятки історичної думки |
| topic_facet |
Пам’ятки історичної думки |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Історіографічні дослідження в Україні |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| issn |
XXXX-0023 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95335 |
| citation_txt |
Історіографія українських державних змагань у 1917–1921 рр. / М. Андрусяк // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 118-142. — Бібліогр.: 77 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT andrusâkm ístoríografíâukraínsʹkihderžavnihzmaganʹu19171921rr |
| first_indexed |
2025-11-25T23:52:39Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:52:39Z |
| _version_ |
1850588588102647808 |
| fulltext |
118
Публікація
Микола Андрусяк
ІСТОРІОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ
ДЕРЖАВНИХ ЗМАГАНЬ У 1917–1921 рр.
І. Спроби організації
Перші спроби організації систематичних історичних розгля-
дів української революції і державного будівництва в 1917–
1921 рр. були у Відні, де з ініціативи Михайла Грушевського
основано 1919 р. “Український Соціологічний Інститут” [УСІ] із
завданням вивчати українську суспільність й видавати від-
повідну соціологічну літературу. Саме цей “УСІ” видав у 1921–
1922 рр. 5 книг “Заміток (Розвідок) і матеріалів до історії ук-
раїнської революції 1917–1920 рр.”.
Відтак два осередки поклали собі за завдання плекання
традиції визвольних змагань за посередництвом публікацій.
У Львові в 1922 р. оснували українські комбатанти видавничу
кооперативу “Червона Калина”, що видала спогади учасників
визвольної війни – більші окремими книжками, короткі нариси в
своїх періодичних виданнях “Календарі-Альманаху” (1922–
1939) і місячнику “Літопис Червоної Калини” (1929–1939),
альбом Українських Січових Стрільців [УСС] (1935) та спроби
синтетичних нарисів історії УСС (1936) і Січових Стрільців
(1937) знову ж еліта військової еміграції з Придніпрянщини в
кол[ишній] Польщі згуртувалася в “Українському Воєнно-
Історичному Товаристві” з осідком спершу в Каліші, згодом у
Варшаві.
Від 1923 р. видавало воєнно-наукове видавництво “До зброї”
науково-воєнний журнал “Табор”, що його до 1939 р. вийшло
37 книжок; крім того видало це товариство ще 9 збірників
матеріалів до історії українського війська п. н. “За державність”
(1927–1939), де вміщено спогади й спроби історичних нарисів
119
поодиноких подій частин Армії УНР, з яких більші появилися
також окремими книжками, та збірник присвячений героям
Тютюникового рейду 1921 р. “Базар” (Каліш, 1932).
Але поза цими видавничими осередками появлялися збірки
документів (правда нечисленні), спогади учасників і спроби
історичних нарисів накладом різних установ, видавництв та ок-
ремих видавців, чи то окремими книжками, чи на сторінках пе-
ріодичної преси. Деякі видавці, як вказують наголовки виданих
ними публікацій, пробували продовжувати започатковані з різ-
них причин не доведені до кінця видавництва. Так, напр[иклад],
колишній ад’ютант головного Отамана Армії УНР С. Петлюри
полк[овник] Ол. Доценко видав у Львові, в 1923–1924 рр. дві
книги (4 і 5) ІІ-го тому “Матеріалів і документів до історії
української революції”. Очевидно, попередніх книг і томів
“М.[атеріалів] і док.[ументів] до іст.[орії] укр.[аїнської]
рев.[олюції]” Доценко не видав, але наголовок і зміст його
видання нав’язував до виданих “УСІ” у Відні “Заміток і мате-
ріалів до історії укр.[аїнської] рев.[олюції]” П. Христюка.
Матеріали до історії дальших подій, виготовлені до друку тим
же Доценком і ген.[ералом] Павлом Шандруком видав осно-
ваний польським урядом 1930 р. для науковців-емігрантів з
Придніпрянщини – здебільша членів уряду УНР “Український
Науковий Інститут” [УНІ] у Варшаві. В мемуаристичній серії
“Праць УНІ” появилися спогади учасників, головно керманича
цього Інституту до початку 1939 р. проф.[есора] Олександра
Лотоцького. Деякі короткі нариси-спогади появилися в паризь-
кому органі еміграції УНР “Тризуб” (1925–1940), якого накла-
дом появилися також матеріали до жидівської проблеми на
Україні у зв’язку з вбивством Шварцбартом С. Петлюри. “Між-
організацій Комітет для вшанування памяти Симона Петлюри в
Празі” видав 1930 р. збірник “Памяти С. Петлюри”. В десяти-
річчя його смерти появилися кілька публікацій, присвячених
його памяті.
Видання уряду ЗОУНР на еміграції “Крівава Книга” (ч. І–ІІ,
Відень, 1919–1923) та часопис “Український Прапор” (видава-
ний спершу у Відні, 1919–1923, згодом у Берліні, 1923–1929) та
часопис останків УГА в Чехословаччині “Український Скита-
120
лець” (Ліберець–Йозефів–Відень, 1920–1923), приносили прина-
гідні матеріали, недоступні для використання історикам у межах
кол.[ишньої] Польщі. Але і в межах цензурних можливостей
появилися накладом західно-українських видавництв і на сто-
рінках часописів у краю принагідні матеріали й спроби істо-
ричних нарисів. Деякі видавці, як от власник щоденника “Новий
Час” Іван Тиктор у своїх виданнях реалізував до певної міри
видавничі наміри “Червоної Калини”. Його накладом появилися
спроби синтетичного огляду “Історії українського війська”, що
обхоплювала також і період визвольних змагань 1917–1921 рр.
Неперіодичне видання еміграції кубанського козацтва “Ку-
банський Край” у Празі містить у собі матеріали до історії його
державних змагань у 1917–1921 рр. Збірник статей про Кубань у
минулому й сучасному п. н. “Кубань” (Прага, 1926) видала
“Громада Кубанців у Чехословаччині”; “Нариси з історії рево-
люції на Кубані” П. Сулятицького випустив “Український Інс-
титут Громадознавства в Празі” (1925, на обг.[ортці] 1926), як
теж “Матеріали до історії української революції”.
Як бачимо – хоч були спроби організації систематичного
видання джерельних матеріалів і історичних нарисів, то все таки
повної плановості не було. Люди, що кермували видавничим
рухом з цієї ділянки, підходили часто до справи з критерієм
тільки купецького інтересу. Треба було випустити книжку,
наспіх ловилося котрогось визначного учасника й він писав, або
диктував журналістові свої спомини. Але були учасники, що
зберегли свої записки та писали спогади провірюючи їх на
основі всяких можливих, доступних їм матеріалів. Тимто неод-
накова вартість виданих історичних матеріалів, хоч би одним
видавництвом, напр.[иклад] “Червоною Калиною”.
Кидається у вічі те, що кращі синтетичні спроби історії
державних змагань, написані істориками і водночас учасниками
подій, видруковані не накладом згаданих осередків. Накладом
д-ра Осипа Цюпки появилися 2 томи “Історії України 1917–
1923 рр.” історика Дмитра Дорошенка (т. І, Ужгород 1932, т. ІІ,
У.[жгород] 1930). Знову ж “Історія боротьби Західньої України з
Польщею і большевиками д-ра Василя Кучабського появилася
на німецькій мові як 8-ма книга “Schriften der Kriegsgeschicht-
121
lichen Abteilüngim Historischen Seminar der Fridrich-Wiehelms-
Üniversität Berlin” (Берлін 1934).
В Совєтській Україні був зосереджений розгляд цієї доби
нашої історії в т. зв. “Історії” (історія комуністичної партії [біль-
шовиків] України). Від 1922 р. появився в Харкові двохмісячник
присвячений спеціально історії КП(б)У “Летопись Революции”
на московській мові, від 1928 р. перейшов він на українську
(Літопис Революції). Увесь видавничий рух був зосереджений в
т. зв. “Державному Видавництві”, накладом його появлялися
матеріали й розвідки до т. зв. історії громадянської війни на
Україні, що становила один період історії компартії. Чистка
“прихильників націоналістичних ухилів” в початках 30-их рр. не
оминула й “Істпарту” та його органу. Матеріали до історії опа-
нування України большевиками формує опісля “Партвидав
Центрального Комітету Комуністичної Партії (більшовиків)
України”.
ІІ. Бібліографія
Кожний дослідник визвольних змагань 1917–1921 рр. не
може задовольнятися вказівками тих бібліографічних реєстрів,
що досі появилися друком. Майже наприкінці кожного числа
“Літопису Червоної Калини” подавав І. Ш. [Іван Шендрик]
“Список жерел до історії визвольної війни 1914–1921 рр.”.
Список подавано в поазбучному порядку, в 1939 р. доведено
його до букви “Я”, але свій бібліографічний реєстр ладив І. Ш.
[Іван Шендрик] на основі принагідних записок. У цьому списку
не тільки не знайдете зареєстрованих цінних, друкованих в
американській “Свободі” спогадів про 1917–1919 рр. Володи-
мира Кедровського, полковника Армії УНР, члена Генерального
Військового Комітету за Центральної Ради й голови державного
інспекторату Армії УНР у 1919 р., брошури Ортоскопа про
державні змагання Карпатської України в 1918–1919 рр., нарису
ген.[ерала] Мик.[оли] Капустянського про похід українських
армій на Київ–Одесу в 1919 р., збірника на памяти С. Петлюри,
але також деяких видань того самого видавництва “Червоної
Калини”, як д-ра М. Галагана “З моїх споминів”, А. Крезуба
“Партизани”, д-ра І. Максимчука “Кожухів”. Це яскравий при-
122
клад, бо поминено не дрібні часописні згадки, які з деяких
часописів І. Ш. [Іван Шендрик] зібрав. Другою великою хибою
цього списка є дивний уклад позицій; напр.[иклад] стаття
“Проф. І. Боберський” є вміщена під буквою “П”, посмертна
згадка про якогось сотника під буквою “С”, а не на місці, на
якому шукав би цієї позиції кожний, керуючись прізвищем
потрібної йому особи. Бо навіть репортаж В. Ласовського “Гене-
рал Тарнавський” повинен був брати зареєстрований у списку
під Тарнавським; а не було його ні під Ласовським, ні під
Тарнавським, тому що, коли друкувався реєстр на букву “Л”
книжка ще не появилася, при букві “Т” вважав укладчик, що
слід його пропустити, тому що названий автор репортажу. Для
дослідника це книжка має вартість як оповідання-спогади са-
мого генерала, тимто слід його, а не Ласовського, що був тільки
редактором, уважати за автора.
Докладними й зразково складеними є матеріали до бібліо-
графії Українських Січових Стрільців П. Зленка (Варшава 1936)
і Січових Стрільців Івана Шендрика (Львів 1937).
Бібліографія друкованих матеріалів історії України за 1917–
1927 рр. є зібрана в Бібліографічному збірнику Бібліографічної
комісії науково-дослідної катедри історії української культури
ім. ак.[адеміка] Дм.[итра] Багалія в Харкові (1930). Деякі бібліо-
графічні позиції з ділянки матеріалів до історії визвольних зма-
гань появилися у редагованій М. Грушевським київській “Украї-
ні” (1926–1930 рр.) в оглядах українознавства. Проф. Грушев-
ський задумав навіть від 1928 р. подавати в своєму органі
докладний бібліографічний реєстр українознавства за кожний
рік. Такий реєстр за 1-е і 2-е півріччя 1928 р. був надрукований у
двох книжках “України” з 1929 р. (кн. 32, стор. 133–171 і кн. 37,
стор. 92–160); там є зібрані й матеріали із СССР і з поза меж;
останні збирав автор цих рядків у Бібліотеці Наукового Това-
риства ім. Шевченка у Львові. Та Грушевський мусив зректися
свого плану, адже читач Наддніпрянської України міг напр.[ик-
лад] дізнатися з цього реєстру про спогади полк.[овника] Є. Ко-
новальця; восени 1930 р. завмерла й сама київська “Україна”.
Бібліографічний огляд бібліографій і важніших матеріалів,
що появилися на СУЗ до 1931 р., подає проф. др. Мирон
123
Кордуба в своїй великій праці “La litérature historique soviétique
ukrainienne, Compterendum 1917–1937 (Варшава 1938). Щодо
літератури дореволюційного руху під час світової війни, рево-
люції 1917 р. та її наслідків, то її проф. Кордуба з приводу браку
місця мусив залишити на боці, та й – як слушно завважав він –
ці нариси мають характер журналістичних статей, а не наукових
студій; більшість з них появилася в “Літописі Революції”. До
того бібліографію цих матеріалів можна скласти на основі
“Літопису українського друку” згодом “Літопису друку УРСР”.
Гірше мається справа з докладного бібліографією західно-
українських та еміграційних видань. Спроби бібліографічних
часописів не були тут щасливі; вони по короткому часі пере-
ставали виходити (напр.[иклад], віденська “Книга” тільки 1 ви-
пуск 1921, празький “Книголюб” у 1927–1932 рр., львівські
“Українська Книга” в 1937–1939 рр.). В час недовгого їх існу-
вання навіть наставлено на їхніх сторінках проблеми спеціаль-
ної бібліографії історії українських державних змагань 1917–
1921 рр. Польський “Urządowy Wykaz druków” не подавав зміс-
ту часописів. На випадок знищення збірки часописів у Біб-
ліотеці Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові та обов’яз-
кових часопис них примірників в варшавській кол.[ишній]
“Бібліотеці Народовій” годі буде подумати про докладну біб-
ліографію з видань Західної України.
Щодо американських українських видань, то тут одно з
найважливіших завдань Українського Наукового Інституту –
створити повну їх книгозбірню й на їх основі зладити біб-
ліографію з історії української революції, бо в Бібліотеці НТШ
не було їх комплекту.
ІІІ. Джерела
Неуспіх українських державних змагань відбився між іншим
на тому, що документи – урядові акти українських державних
установ у значній більшості або затратилися, або опинилися у
ворожих для української національно-державної справи руках.
Сьогодні, коли ми не є державними господарями власної країни,
годі подбати про зберігання того, що залишилося й не попало
ще в неукраїнські руки. Не можна докладно означити, що з
124
українських державних актів попало в чужі руки; можемо тільки
здогадуватися про це на основі деяких публікацій.
Ітак, протоколи з певних засідань Центральної Ради появи-
лися в московському перекладі в збірці матеріалів до історії
наступу большевиків на Україну 1918–1919 рр., виданих у
1937 р. “Партиздатом ЦК КП(б)У” за редакцією Н. Н. Попова
під глумливим наголовком “Освободительная война украин-
ского народа против немецких оккупантов”. Знову ж, ще у
1925 р. в харківському журналі “Летопись Революции” (ч. 2,
стор. 86–89) був оповіщений витяг з “Журналу Ради Міністрів” з
дня 9 липня 1918 р. Деякі гетьманські розпорядки, факсиміле
“духівниці” Павла Скоропадського з 3 серпня 1918 р. та відозви
большевицьких підпольних штабів до населення України й до
німецьких окупаційних військ у часах гетьманщини містяться у
збірнику “Істпарту – Відділу Київського Окрпарткому для ви-
вчення історії жовтневої революції та КП(б)У” п. н. “Під гнітом
німецького імперіялізму” Крім документів є там також спогади
большевиків – учасників підпільної роботи проти урядів геть-
мана й Директорії та спроби оцінки тогочасного положення на
Україні з більшевицького становища1. У вищезгаданому органі
“Істпарту” “Літопис Революції” появлялися розвідки й матері-
яли до історії революційного руху на Україні. Хоча ці спогади й
нариси всі з партійним забарвленням, проте дослідник укра-
їнських визвольних змагань у 1917–1921 рр. не сміє їх оминути,
а мусить їх проаналізувати вкупі з іншими історичними мате-
ріялами2.
Відозви уряду УССР та його радіотелеграми до німецького
уряду протягом 1919 р. зібрані у виданому Народнім Коміса-
ріятом УССР для закордонних справ збірнику дипломатичних
документів і історичних матеріялів п. н. “В защиту Советской
Украины” (Харків 1921). Ноти цього уряду до румунського
уряду разом з відповідями цього в справі державного майна,
полонених, Бесарабії, Буковини та українських повстанських
рейдів від січня 1918 р. до кінця 1921 р. подає другий збірник
вище названого комісаріяту “Советские Россия-Украина и Ру-
мыния” (Х.[арків] 1921). Ноти ж уряду УССР до Польщі з
приводу заняття поляками Холмщини й західньої Волині від
125
квітня 1919 р., врешті з приводу рейду ген. Юрка Тютюника
1921 р. разом з листуванням цього генерала й найближчих його
сподвижників (полк.[овника] Ю. Отмарштейна, полк.[овника]
Р. Сушка, полк.[овника] Є. Коновальця) в московському пере-
кладі та з деякими наказами у зв’язку з цим рейдом є опо-
віщення в збірнику Наркоминдел’у УССР п. н. “Советская Укра-
ина и Польша” (Х.[арків] 1921).
З наведених совєтських публікацій видно, що в большевиць-
ких руках опинилися не тільки архіви урядів Центральної Ради й
гетьмана Скоропадського, що залишилися в Києві, але й доку-
менти до Тютюникового рейду і то в тому самому році, коли він
відбувся.
У наслідок того, що архіви урядів Центральної Ради й Ско-
ропадського залишилися в Києві, де попали до большевицьких
рук не могли покористуватися ними при розгляді діяльності цих
урядів історики й видавці матеріялів поза межами СССР.
У виданих “Українським Соціологічним Інститутом” у Відні в
1921–1922 рр. 4-ох “Заміток і матеріялів до історії української
революції 1917–1920 рр.” Павла Христюка маємо здебільшого ті
державні українські акти, що були оповіщені, або в часописах,
або в друкованих оповістках. Те саме слід віднести й до актів,
які наводить у своїх нарисах “Історії України 1917–1923 рр.”
проф. Дмитро Дорошенко (Ужгород, т. І, 1932; т. ІІ, 1930). До
того в бібліотечних збірках поза межами СССР не має також
комплекту українських центральних часописів з 1917–1920 рр.
Найстарша й найбільша бібліотека українознавства поза межами
СССР до вересня 1939 р. – Бібліотека Наукового Товариства
ім. Шевченка у Львові не могла ніякими способами докомп-
лектувати українських центральних часописів з часу україн-
ських визвольних змагань. Інші збірки, що основувалися аж
кілька років опісля, як при заложеному 1925 р. “Музеї Ви-
звольної Боротьби України”3 та в основаному в 1930 р. “Укра-
їнському Історичному Кабінеті” при Архіві чеського Мініс-
терства Внутр.[ішніх] Справ у Празі4, в основаній 1929 р.
“Українській Бібліотеці ім. С. Петлюри” в Парижі5, не могли в
ділянці друків з часу визвольних змагань мати навіть тих
досягнень, які мала до вересня 1939 р. Бібліотека НТШ.
126
Щодо документальних матеріялів до історії західно-укра-
їнських державних змагань, то до Бібліотеки НТШ попадали
тільки припадково деякі акти, що їх удалося зберегти пооди-
ноким українським громадянам. Більше таких матеріялів мало
польське “Товариства для дослідників оборони Львова й пів-
денно-східних окраїн” кол.[ишньої] Польщі; нічого дивного, бо
туди спрямовували польські урядові чинники залишені по укра-
їнській владі у 1919 р. матеріяли.
Не було комплекту львівських українських часописів з лис-
топаду 1918 р., не кажучи вже про тогочасну українську пресу в
краю; деяких повітових часописів, як, напр.[иклад], яворівської
“Волі” не було ні одного числа. Був комплект “Республіки” –
урядового щоденника уряду ЗОУНР у Станиславові 1919 р., та
не було вже комплектів “Вістників” поодиноких Державних
Секретаріатів ЗОУНР. З органу УГА “Стрілець” бракувало ос-
таннього виданого на галицькій землі числа, не було також
комплекту видаваних у Тернополі в часі першого відвороту
УГА “Українських Вістей”.
Прикра доля і архіву Директорії УНР. Уряд УНР зложив його
в депозиті, здавалось би у відповідному місці, бо в будинку
Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові. Але тому, що це
був тільки депозит, а не власність НТШ, зложено його у пив-
ницях, де його нищили щурі. Літом 1933 р. хотів їх переглянути
генерал Армії П. Шандрук і в приявності автора цих рядків
відчинив деякі пачки, з яких добув тільки кільканадцять при-
мірників військових статутів армії УНР. Після того про справу
цього архіву говорено на одному засіданні Історично-філо-
софічної Секції НТШ, делегат Секції порушив цю справу на
засіданні Виділу НШТ; та вислідом цього не було одначе краще
приміщення для архіву уряду УНР. Врешті звернено увагу на
цей архів єдного мецената української науки на Західній Україні
митрополита Андрея Шептицького; тоді то останки архіву УНР,
що збереглися від щурів і вогкости, приміщено у вибудованій
коштом митрополита “Бібліотеці Студіону”. Чи ці залишки були
цінні для дослідів, можна собі виробити погляд на основі того,
що большевики, які від самих початків опанування Львова ціка-
вилися архівними справами, не вдоволялися ними й допиту-
127
валися, чи цінніших актів з цього архіву не сховано. Щастя, що
не дістався до Львова архів уряду ЗОУНР з доби еміграції,
також завдяки заяві одного з голів НТШ, що “Наукове Това-
риство в цьому архіві не заінтересоване”. Зате пощастило боль-
шевикам дістати в свої руки архів посольства уряду УНР в
Берліні, часів німецького політичного лихоліття в 1924 р.
Тимто дослідники з поза СССР можуть користатись тепер
тільки з оповіщених документів. Кол.[ишній] ад’ютант Голов-
ного Отамана й голови Директорії УНР Симона Петлюри
Ол. Доценко оповістив разом з своїми заввагами деякі доку-
менти, спершу з часу розбрату між Армією УНР та УГА восени
1919 р.6, потім з періоду Зимового походу Армії УНР
(6.ХІІ.1919–6.V.1920) та союзної умови між Польщею і УНР
(22.ІV.1920)7. Навіть його непримирні відносно галичан завваги,
що ілюструють настрої найближчого оточення Петлюри, є цін-
ним мемуарним матеріалом для майбутнього дослідника. Най-
краще зібраний матеріал для історії українсько-большевицької
війни в 1920 р., а саме ген.[ерал] Павло Шандрук оповістив
оперативні документи Штабу Армії УНР з того часу8. Можна
тільки шкодувати, чому немає такої збірки оперативних доку-
ментів з інших періодів визвольної війни.
Вбивство Головного Отамана й Голови Директорії УНР
Симона Петлюри Шварцбартом 25 травня 1926 р. в Парижі спо-
нукало керівні органи УНР видати для поінформування світа
про дійсне відношення цивільної і військової влади УНР до
жидів французький переклад розпорядків цієї влади та статей з
тогочасних українських часописів, що торкаються жидівської
проблеми в Україні; вони появилися в Парижі 1927 р. накладом
органу УНР “Тризуб” за редакцією проф. Андрія Яковліва п. н.
“Documentosur les pogromes en Ukraine et l’assassinat de Simon
Petlura a Paris (1917–1921–1926). Recucil de documents concernant
la lutte du gonvernement de la République Democratique Ukrai-
nienne contre le pogromes antijuifs en Ukraine et relatifs à l’as-
sassinat de Simon Petlura à Paris”.
Документами заходів українських урядів у справі визнання
самостійности України з боку держав Антанти є тогочасні
українські урядові публікації, як з всієї УНР: “Notes présentées
128
par la Délégation de la République Ukrainienne à la Confétence de la
Paix à Paris. (Paris) Février–Avril 1919”, так зокрема з боку уряду
ЗОУНР: “Les documients les plus important de la Republique
Ukrainienne de l’Ouest. I. La Galicie Orientale. II. La Bukowine”
(Відень 1919) і “L’Ukraine Occidentate” (Відень 1920). Важніші
акти з дипломатичної діяльності уряду ЗОУНР увійшли до
публікації д-ра Михайла Лозинського “Галичина в рр. 1918–
1920”9. Матеріяли до польських варварств у початках окупації
Галичини появилися в “Крівавій Книзі”10.
Протоколи постанов “Руської Народньої Ради” в Будапешті з
18.ХІІ.1918 і “Руської Народньої Ради” в Пряшеві з 7.І.1919, на
основі яких Бенеш висував домагання на мировій конференції в
справі прилучення Карпатської України до Чехословаччини, є
подані на французькій і німецькій мовах у публікації д-ра
Г. Рашгофера “Die tochechslowakischen Denkschriften für die
Friedens konferens von Paris 1919/1920”; є там також і протокол з
засідання Ради Десятьох Паризької Мирової Конференції з
5.ІІ.1919 зі заявою Бекеша в справі Карпатської України та витяг
звідомлення Виділу для нових держав на найвищій Раді з
16 червня 1919 р. про положення українців у Словаччині11.
Відозви карпатсько-українських краєвих і окружних рад з 1918–
1919 р. оповістив Ортоскоп у свойому нарисі про державні зма-
гання Підкарпатської України (Відень 1924, вид. “Нової Гро-
мади”). Тогочасна карпатоукраїнська преса збережена в празь-
кому Українському Історичному Кабінеті12.
Гірше представляється справа з документами до історії дер-
жавних змагань на інших окраїнних українських землях, яким
трудно було навіть утверджувати зв’язок з центральними укра-
їнськими ядрами. До кубанських визвольних змагань маємо
головно мемуари, в яких наведено тільки декілька припадково
збережених документів13. Про державні змагання українців на
Далекому Сході – Зеленому Клині в 1917–1920 рр. можна ще
найбільше довідатися з виданого Секретаріатом Української
Далекосхідньої Крайової Ради у Владивостоці Календарі на
1921 р.14. Зате до змагань українців на Близькому Сході – на
Сірому Клині, про початки його були вістки в київській пресі
1917 р., не маємо ніяких матеріалів поза цими вістками.
129
Краще є з мемуарами. Оповіщували їх друком і видавнича
кооператива “Червона Калина” і “Українське Воєнно-Історичне
Товариство” та багато інших українських видавництв та пресо-
вих органів. Вичисляти всі українські мемуари з часу визволь-
них змагань не дозволяють розміри оцієї статті; для бібліо-
графічного реєстру треба б присвятити окрему книгу. Тут тільки
обмежуся згадкою про важніші, що вийшли з під пера чільних
діячів і полководців.
Спогади Дмитра Дорошенка15, Олександра Лотоцького16 вво-
дять нас у сферу настроїв серед східно-української інтелігентної
верхівки в часах українського державного будівництва. Рефлєк-
сії Володимира Винниченка17 дають змогу пізнати, до чого
змагав перший прем’єр Генерального Секретаріяту при Цент-
ральній Раді, голова Українського Національного Союзу, що
очолював повстання проти гетьмана й першого голови Дирек-
торії УНР зі своїми однодумцями. Спогади-апологія соціаліс-
тичних діячів, вийшли зпід пера Н. Григорієва18.
Писані з темпераментом спогади Юрка Тютюника про
українську національну революційну стихію19 поруч спогадів
ген.[ерала] Всеволода Петрова20, полк[овника] Вол.[одимира]
Кедровського21 й інших22 викликують у читачів жаль, чому
верхівка українського руху в початках революції прогайнувала
нагоду створення української національної армії, чому не вико-
ристано, ба навіть змарновано кращих полководців.
Збірку споминів учасників мирових переговорів у Бресті та
матеріялів для висвітлення умовин мира з дня 9 лютого 1918 р.
видала “Червона Калина” в його десятиліття (Брестський мир,
Львів 1928). Творення армії з кол.[ишніх] російських полонених
у Німеччині ілюструє нарис-спогад організатора “синьожупан-
ників” ген.[ерала] Віктора Зелінського23. Традиція Січових
Стрільців у боротьбі за державність зберігається в спогадах-
нарисах полк.[овника] Євгена Коновальця24, ген.[ерала] Марка
Безручка25 й інших. Частинно до історії СС відносяться й
спогади д-ра Осипа Назарука26, в якого надто яскраво виявилися
ті розбіжності, що були вислідом державного кордону між
східніми й західніми українцями в добі їх національного від-
родження.
130
Про те, як підготовлявся провід галицько-українського гро-
мадянства до Великого зриву, згадує між іншим д-р Кость
Левицький27. Іспит державної зрілости цього громадянства ма-
лює в “Чорних рядках” д-р Андрій Чайковський28. Про державні
спроби буковинців згадують головно Омелян Попович і проф.
д-р Мирон Кордуба29. Низку споминів з історії Української
Галицької Армії, з яких менші появилися в “Календарі-Аль-
манаху Червоної Калини” й “Літописі Червоної Калини”, більші
окремими книжками30, очолюють “Спомини” д-ра Степана Шу-
хевича, що обхоплюють увесь час її існування від листопада
1918 до квітня 1920 р.31. Їх вартість у тому, що писані вони на
основі ведених у часі війни записок; попри те автор, перш ніж
видавати їх друком, переглянув до тогочасну історичну літе-
ратуру, справив у своїх записках неточности та свої рефлексії
доповнив зачерненими з польських публікацій оцінками. Далеко
не дорівнюють спогадам Шухевича спогади вождів УГА
ген.[ерала] Михайла Омеляновича-Павленка32 та ген.[ерала]
Мирона Тарнавського. Спогади цього другого списав у формі
репортажу В. Ласовський33; мають вони багато неточностей й
можуть служити джерелом не так до історії УГА, як скорше до
характеристики самого Тарнавського. Про спогади ген.[ерала]
Олександра Грекова відомо нам, на жаль, тільки з публікації
польського полковника Витовта Гуперта34. З побуту УГА на схід
від Збруча в 1919–1920 рр. появилося кілька окремих спогадів-
нарисів, як Осипа Левицького35, Ілька Цьокана36, Евгена Боро-
дієвича37, ген.[ерала] Антона Кравса38, д-ра Ганса Коха39, д-ра
Івана Максимчука40 й інших. Про Галицьку Соціялістичну
Радянську Республіку написав Борис Колодій41, про галицьку
делегацію в Ризі – д-р О. Назарук42.
З придніпрянських військовиків підійшов до трагедії УГА із
зрозумінням у своїх спогадах про “Зимовий похід 1919–
1920 рр.” Армії УНР революційний генерал Юрко Тютюник
(Коломия 1923). Хоча був він ініціатором душевого цього
походу, підпорядкувався він номінальній зверхності ген.[ерала]
М. Омеляновича-Павленка, що також поділився з українським
громадянством спогадами про цей похід43. Трагічний кінець
Тютюника, якого винесла на верх з низів українська рево-
131
люційна національна стихія та для якого не було місця, коли цю
стихію придавлено, позначився його спогадами-самобичуван-
ням п. з. “З поляками проти Вкраїни”44. Партизанський рух на
Україні описав А. Крезуб45.
Це тільки з важнішої української мемуаристики, яка одначе
не може вистарчити дослідникові для повного образу історич-
ного процесу в Україні в 1917–1921 рр. Треба сягнути до мос-
ковської білої і червоної мемуаристики, останньої часом в
українській арені. Московські білі еміграційні видавництва як
“Историк і Современник”, “Архив русской революции” з одного
боку советські, як згаданий “Літопис Революції”, й окремі бро-
шури КП(б)У, центральні московські партійні видання, з дру-
гого боку приносять цінні вістки про акцію наших ворогів у
вирішній для майбутньої України час. Зокрема слід відмітити
писання трьох чільних жидівських діячів, що віддзеркалюють їх
розкладову ролю в українському державному будівництві: “пра-
вого” Арнольда Марголіна46, “лівого” Соломона Гольдельмана47
та представника жидівського Бунду в Центральній Раді М. Ра-
феса, що в совітському виданні помістив спогади про свій побут
у 1918 р. в “таборі дрібно-буржуазного соціалізму”48.
Дослідники українсько-польської війни мають низку поль-
ських мемуарів у виданнях польського “Товариства для дослідів
історії оборони Львова і південно-східних земель”. Це това-
риство видало також 1 книгу бібліографії. Докладного переліку
його видань не можу з пам’яти подати; вони були в Бібліотеці
Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові, але немає їх в
Бібліотеці Українського Наукового Інституту в Берліні. Автім
важніші українські праці з цієї ділянки містять у собі важніший
польський джерельний матеріял, евентуально відсилаю до
нього.
ІV. Спроби історичних нарисів
Ще українські державні змагання не закінчилися, коли поча-
лися спроби їх історичних оглядів. Займалися цим пропа-
гандивні бюро українських урядів для інформування власного
громадянства й чужинців. Деякі такі інформаційні видання
представляють розвиток подій подібно, тимто можуть вони мати
132
значення тільки в час визвольних змагань. Але є публікації
опрацьовані фахівцями, що містять у собі багатий інформацій-
ний матеріал, який майбутнім історикам служитиме за джерело.
Ще 1919 р. видав український уряд нарис проф. д-ра Ста-
ніслава Дністрянського “L’Ukraine et la Conference de la Paix”49.
Накладом Західноукраїнського уряду у Відні появилася перша
спроба історичного нарису про похід українських армій на
Київ50, що скоро діждався нарису зладженого визначним вій-
ськовим фахівцем ген.[ералом] Миколою Капустянським51.
З’являються спроби нарисів історії Січових Стрільців52, писані
вони учасниками, в наслідок чого в більшості оперті на спо-
гадах, як і згаданий вище нарис полк.[овника] Є. Коновальця
“Причинки до історії ролі Січових Стрільців в українській
революції”53. Взагалі маємо такі історичні нариси, що вони
майже в цілості оперті на спогадах і через те є за родом
історичним джерелом, незаступимим до деяких питань джере-
лами докладнішими. Ось хоч би до вільно-козацького руху на
Україні; поза не частковими вістками про нього в сучасній
київській пресі, у віденському “Вістнику політики, літератури й
громадського життя” основним джерелом до нього є оснований
на спогадах історичний нарис Ол. Бантиш-Каменського54. А втім
усі історичні праці писані учасниками сперті в значній мірі на
спогадах, серед них і синтетичні праці: О. Думіна “Історія
Лєгіону УСС (1914–1918)55” та “Історія Січових Стрільців 1917–
1919” д-ра В. Кучабського й ген.[ерала] М. Безручка56.
Загальний “Нарис історії українсько-польської війни 1918–
1919” зладив А. Крезуб57. Основно обговорив події від 1 до
22 листопада 1918 р. у Львові Олекса Кузьма58; його критичний
підхід до українських помилок викликав серед громадянства
признання. Змагання західно-українського уряду на міжнарод-
ному форумі до вересня 1920 р. представив д-р Михайло
Лозинський, що в свойому нарисі “Галиччина в рр. 1918–1920”
наводить низку актів. Про “Карпатську Україну у міжнародній
грі” в 1918–1919 рр. написав Ілько Борщак59, що зладив також
нарис французькою мовою про берестейській мир60. “Варшав-
ський договір між поляками й С. Петлюрою 21 квітня 1920 р.”
обговорив С. Шелухін (Прага 1926).
133
“Нариси з історії революції на Кубані” на основі спогадів і
документів зладив П. Сулятицький; на жаль, появився тільки
перший том цих “Нарисів”, що обіймає події від березня 1917 р.
до червня 1918 р.; при готуванні до друку томи ІІ-ий (липень
1918 – листопад 1919) і ІІІ-ій (грудень 1919 – 1922) не вийшли.
Тимто не має повного огляду історії державних змагань ку-
банських українців, позаенциклопедичним нарисом в “Україн-
ській Загальній Енциклопедії” (т. ІІІ) того ж таки Сулятицького.
Правда, матеріяли є частинно оповіщені в кубанських празьких
видавництвах; окремо появився напр.[иклад] нарис Сулятиць-
кого про розгром Кубанської Краєвої Ради денікінцями в
листопаді 1918 р.61. Багато матеріялів до історії Кубанщини в
1917–1920 рр. найдеться в панкозацькому органі “Вільне Ко-
зацтво” (Прага–Париж), а головно у виданому цим видав-
ництвом нарисі “Трагедия Казачества (Очерк на тему: Каза-
чество и Россия)” І–ІV части (1917–V.1920)62.
Першу частину спроби воєнно-історичного нарису про
“Українські збройні сили 1917–1921 рр.” випустив Зенон Сте-
фанів (Коломия 1935). Повний огляд історії українського вій-
ська в тому часі появився як ІІІ-а частина “Історії українського
війська”, зладжена д-ром Богданом Гнатевичем при співпраці
згаданого Стефанова, Осипа Думіна та Святослава Шрамченка
(Львів 1935).
У відділі “Україна” ІІІ-го тому “Української Загальної Ен-
циклопедії” (Львів–Станиславів–Коломия) заступлений огляд
державних змагань у 1917–1918 рр. такими розділами й авто-
рами: Наддніпрянщина від 1914 р. – П. Феденко; Галичина від
1914 р. – К. Левицький; від 1918 р. – І. Кедрин; Буковина від
1918 р. – Ю. Сербинюк; Закарпаття – І. Данькевич; визвольні
змагання 1917–1923 рр. – Ол. Доценко (Армія УНР), Ол. Шуль-
гин (дипломатія УНР), О. Думін (УГА), К. Купченко (буко-
винський курінь), К. Левицький (діяльність уряду ЗОУНР),
П. Феденко (придніпрянська еміграція), Р. Перфецький (галиць-
ка еміграція), П. Сулятицький (Кубань); організація війська –
С. Шрамченко (флота), Всев. Петрів і В. Колоссовський (Армія
УНР) і О. Думін (УГА). Наголовки розділів вказують, що не
обхоплено цілості державних змагань рівномірно, імена авторів
134
виявляють і справжніх знавців і принагідних людей. Тимто
“УЗЕ” в цій ділянці не може бути на 100% добрим інфор-
матором.
Вже наприкінці обговорювання спроб організації видавничої
справи гадав я дві синтетичні спроби історії державних змагань
проф. Д. Дорошенка і д-ра В. Кучабського. Проф. Дорошенкові,
як міністру гетьманського уряду, можна закидати тенденцій-
ність у представленні історії Центральної Ради та Гетьманщини;
на ділі, він використав увесь доступний йому матеріал, на основі
якого і власних спогадів, що, безперечно, є як узагалі кожні
спогади суб’єктивні, сконструював свої нариси. Але в підборі
матеріалу немає тенденційності й на основі цих двох томів
історії України в добі Центральної Ради й нової Гетьманщини
уважний читач може прийти до висновку, що творчою була за
обох урядів жива українська національна стихія. Відхил від неї
обох цих урядів приніс українській державності руїну. У праці
д-ра Кучабського про боротьбу Західної України з поляками й
большевиками в 1918–1923 рр. є ще більше змагання до об’єк-
тивізму й сміливої оцінки подій та характеристики осіб. Хоч
його праця не вичерпує навіть усього оповіщеного матеріялу до
обговорюваних ним проблем, проте його висновки потверд-
жують і ті джерела, які не були йому відомі; очевидно, пра-
вильність його думок випливає з його участи у визвольних
змаганнях та з добре пройденої школи військовика й історика. І
праця проф. Дорошенка і д-ра Кучабського є не заступними
першими інформаторами для кожного, хто хоче студіювати
історію українських державних змагань у 1917–1921 рр.
Є ще багато інших спроб історичних нарисів чи то з охоп-
ленням цілости, чи то з розглядом поодиноких періодів, подій,
проблем, одначе вони не виходять поза журналістичний харак-
тер. Очевидно, солідний дослідник не може проте оминути
таких нарисів як Ісаака Мазепи “Большевизм і окупація Украї-
ни” (Львів–Київ 1922), його ж і Панаса Феденка “З історії
української революції” (Прага 1930). Ол. Шульгина “Політику”
(Київ 1918) і “Без території” (Париж 1934), Ол. Мицюка “Доба
Директорії УНР” (Львів 1938) й багато інших, провірюючи й
аналізуючи подавані там факти. Не можна також ігнорувати
135
совєтських нарисів, виділюючи з них геть те, що пахне боль-
шевицькою агіткою. Для докладного образу розвитку подій на
Україні від 1917 року знання їх необхідне.
Міжнародні акти України цікавлять дослідників заангажо-
ваних у них держав; тимто крім матерялів появляються також
студії чужинців про окремі акти, події, періоди в історії укра-
їнських державних визвольних змагань у 1917–1921 рр. Ось про
берестейський мир появилася німецька студія Й. Фолькварта63.
До історії відвороту німецької армії з України є видання німець-
кого міністерства війни “Die Rückführung des Ostheeres”64. До
польської окупації українських земель маємо низку польських
праць – наш історик українсько-польської війни не може по-
минути нарисів Ч. Мончинського65, Й. Сопотніцького66, В. Гу-
перта67, дослідник польсько-української війни з большевиками
1920 р. – Й. Пілсудського68, Ю. Стахєвича69, Т. Піскора70,
Ст. Рутковського71, А. Пржибильського72, Т. Кутржеби73, як рів-
но ж праць німецьких фахівців74. Урешті в польську політику
вводять праці М. Бобржинського75, Р. Дмовського76 й інших.
Огляд польської, московської й іншої чужинецької літератури
до проблеми українських державних змагань у 1917–1921 рр. не
входить в обсяг цього нарису й тому ширше її не обговорюю;
вказую тільки на ті, що можуть своїм матеріалом у дечому
доповнювати українські праці; в них є вказівки – відсилачі до
інших матеріялів.
У загальному, неуспіх українських визвольних змагань
відбився на їхній історіографії: незбереження цінних урядових
актів у цілості і в українських національних руках, упадок
видавничих спроб і недостачі в історичних розглядах. Тільки,
власне, національна держава могла б подбати про охорону
історичних джерел. Очевидно, до осени 1939 р. могло у Львові
дещо більше зробити для систематичних дослідів цього періоду
нашої історії, як що б управи відповідних установ про це
подбали. Та під цю пору немає потреби порушувати того, що
пропало. Треба вести пропаганду серед українського грома-
дянства, поза межами СССР, щоб усякі залишки матеріялів до
історії цих пам’ятних славою й жертвами, й всенаціональним
піднесенням і всенаціональним горем років відсилано до
136
єдиного збору “Музею Визвольної Боротьби України” в Празі.
Знову ж на управі “Українського Наукового Інституту” в Аме-
риці лежить обов’язок продовжувати й усистематизувати ви-
давничу працю з ділянки історії України в цілому періоді, в
першу чергу зладити бібліографію тих матеріалів, що появилися
в американських виданнях.
Die Geschichtsschreibung der ukrainischen Staatsbestrebungen
in den j. 1917–1921
Der Verfasser gibt die Bemühungen der Ukrainer um eine
systematische Untersuchung der ukrainischen Revolution und ihrer
Staatsbauangriffe zu organisieren an. Das aus der Initiative des
Historikers Michael Hruschewskyj im j. 1919 gegründete “Ukrai-
nische Soziologische Institut” in Wien hat 5 Bände von “Aufsätzen
und Materialien zur Geschichte der ukrainischen Revolution in den j.
1917–1920” (1921–1922) herausgegeben. Seit 1922 bis zum Herbst
1939 wirkte die Verlagsgenossenschaft “Červona Kalyna”77 im
Semberg, die Erinnerungungen der Teilnehmer an den ukrainischen
Befreiungs kriegen, ebenso wie historische Darstellungen der ein-
zelnen Perioden und Fakta von deuselben in den Sonderveröf-
fentlichungen und in den periodischen: “Kalender-Jakrbüchern” und
Monatschrift “Litopys Červonoji Kalyny” veröffentlichte. In den
Jahren 1923–1939 hat die ostukrainische Kriegsemigration in Polen
(in Kalisch und Warschau), die in der “Ukrainischen Kriegs-
geschichtlichen Gesellschaft” organisiert wurde, 37 Hefte der kriegs-
wissenschaftlichen Schrift “Tabor”, herausgegeben; außerdem hat
die obenerwähnte Gesellschaft 9 Bücher von den Materialiensam-
mlungen zur Geschichte des ukrainischen Heeres u. d. T. “Za
deržavnist’” (Für die Staatlichkiet) und einige Sonderarbeiten veröf-
fentlicht. Nachdem erwähnt (der Verfasser diejenigen ukrainischen
Verlagsinstitutionen und einzelne Verleger, die sich um die Veröf-
fentlichung der Materialien und historischen Aufsätze zu derselben
Periode von der ukrainischen Geschichte verdient machen. Zuletzt
berichtet er über das Veröffentlichungsproblem der ähnlichen Mate-
rialien in der Sovjet-Ukraine, wo die Untersuchung der selben
Periode der ukrainischen Geschichte in dem sogenannten “Istpart”
(Parteigeschichte) der “kommunistischen Partei (von Bolscheviken)
137
der Ukraine” und die Verlagsveröffentlichung in dem “Staatsverlag”
und in dem “Parteiverlag des Zentralausschusses der Kom. Partei
(von Bolscheviken) der Ukraine” konzentriert worden ist.
In Betreff der Bibliographie stellt der Verfasser fest, daß es keine
genaue Bearbeitung auf diesen Gebiete gibt. Er zählt die wichtigsten
Bibliographiesammlungen aus und weist auf ihre Mängel hin.
Der Verfasser nimmt an, daß die Überreste von den Staatsakten
der ukrainischen Zentralbehörden in Kyjiv aus den Zeiten des
Zentralrates und des Hetmans sich in den bolschewistischen Händen
befinden, dazu fügt er aus den sovjetischen Veröffentlichungen die
Beweisgründe hinzu, Zugleich besprichter die wichtigsten ukrai-
nischen Urkunden Veröffentlichungen in der Sovjet-Ukraine, Nach-
dem benachrichtigter von dem Schicksal der Urkunden überreste des
Direktoriums der Ukrainischen Volkorepublik, ebenso wie der
Diktatur der Westukrainischen Republik. Er erwähnt die wichtigsten
Urkunden Veröffentlichungen der ukrainischen politischen Emigra-
tion in Westeuropa dabei weist er auf die Materalienveröf-
fentlichungen zur Geschichte der Staatsbestrebungen der Ukrainer in
der Karpathen Ukraine und im Fernosthin.
Zuletzt behandelt er die wichtigsten Memoiren und beurteilt ihre
Bedeutung für die Geschichtsforschung.
Zu dem letzten Abschnitte bespricht der Verfasser die ukrai-
nischen Versuche auf dem Gebiete der Forschung und des Schrif-
tums der ukrainischen Staatsbestrebungen in den j. 1917–1921. Er
zählt die wichtigsten Skizzen aus und dabei stellt er fest, daß die
Grundsätzlichen arbeiten auf diesem Gebiete die “Geschichte der
Ukrainern” in der Periode des Zen tralrates und des Hetmans von
prof. D. Doroschenko und “Die Westukraine im Kampfe mit Polen
und dem Bolschewismus in den Jahren 1918–1923” von dr.
W. Kutschabsky sind. Er bemerkt, daß man bei Forschung der
Periode der ukrainische Geschichte in deu j. 1917–1921 auch die
sovjetrussischen, deutschen und polnischen Bearbeitungen, von
denen die wichtigsten erwähnt werden, außer Acht nicht lassen soll.
Am Schlusse betont der Verfasser, daß infolge daß unglücklichen
Abschlusses der ukrainischen Befreiungskriege in den j. 1917–1921
weder die wertvollen ukrainischen Amtsalten im Ganzen und in den
Händen der Ukrainer aufbewahrt werden, noch die ukrainischen
138
Verlagsversuche, ebenso wie die systematische Geschichts-For-
schung und Schreibung vollgezogen werden konnten. Seiner Mei-
nung nach soll die ukrainische Gesamtheit außen der Sovjetunion
sich um Aufbewahrung aller Überreste von den Materialien zur
Geschichte der j. 1917–1921 in dem “Musäum des Befreiungskrieges
der Ukraine” in Prag Kümmern.
In Absichten der Leitung des “Ukrainischen Wissenschaftlichen
Instituts” in Amerika sollen die Fortsetzung und die Systematische
Bearbeitung der Geschichte der Ukraine in der Periode der Befrei-
ungskriege, insbesondere dis Bibliographie der in amerikanischen
Veröffentlichungen gedruckten Materialien, liegen.
————————
1 Жовтнева революція та громадянська війна на Київщині. Відділ
Київського Окрпарткому для вивчення історії жовтневої революції та
КП(б)У – Істпарт. Під гнітом німецького імперіялізму (1918 р. на
Київщині). Статті. Спогади. Документи. Хроніка. Ред. і примітки
В. Манилова, Держ. Вид. Укр. Київ 1927; Октябрьская революция и
гражданская война на Киевщине. В документах, статьях и воспо-
минаниях. – Отдел Киевского Окрпарткома по изучению истории
КП(б)У и Октябрьской революции на Украине – Истпарт. 2. Из исто-
рии Октябрьской революции в Киеве (Воспоминания участников). Ред.
и примечания В. Манилова Гос. Изд. Укр. К. 1927.
2 Їх реєстр по 1931 р. у праці проф. д-ра М. Кордуби: La litérature
historique soviétique ukrainienne. Варшава 1938, ст. 151–159.
3 Пор. “Вісті Музею Визвольної Боротьби України” чч. 1–22, Прага
1925–1938.
4 Див. Аркадій Животко: Десять років українського Історичного
Кабінету, (1930–1940), Прага 1940.
5 Див. додаток до паризького “Тризуба” з 25.V.1936 р. присвячений
цій бібліотеці.
6 Літопис Української Революції, Матеріяли й документи до історії
Української Революції, т. ІІ, кн. 4, Львів, 1923.
7 Як вище, кн. 5, Л. 1924 і “Зимовий похід” (6.ХІІ.1919–6.V.1920),
Варшава, 1932.
8 Українсько-московська війна 1920 р., Варшава 1933, накладом,
подібно як і “Зимовий похід” Доцента варшавського Укр.[аїнського]
Наук.[ового] Інституту.
139
9 Появилася як 5-а книга виданих “Українським Соціологічним
Інститутом” у Відні розвідок і матеріялів до історії української рево-
люції 1917–1920 рр. (1922).
10 Крівава Книга ч. І Матеріяли до польської інвазії на укр.[аїн-
ській] землі Східньої Галичини 1918–1919, Відень 1919; Ч. ІІ. Гали-
чина під окупацією Польщі в рр. 1918–1920, В. 1923, Вид. Уряду
ЗУНР.
11 Праця д-ра Рашгофера появилася в двох виданнях як 24-а книга
“Beiträge zum ausländischen öffentlichen Reckt ň Völkerrecht. Heraňs-
gegeben vom Institüt für aňsländ öff R. ň V in Berlin” 2-е вид. 1938.
12 Див. А. Животок: Десять років Укр.[аїнському] Іст.[оричному]
Кабінету.
13 Напр.[иклад] в “Написах з історії революції на Кубані”
П. Сулятицького (Прага 1926), конституція Кубанської Кураєвої Ради з
5.ХІІ.1918 р. появилося брошуркою накладом в-ва “Кубанський Край”
у Празі 1929 р. (в рос.[ійській] мові).
14 “Нова Україна” Календар на 1921 р. Видання Секретаріяту
Української Далекосхідньої Крайової Ради, Владивосток 1921.
15 Мої спомина про недавнє минуле (1914–1920), ч. І–ІV, Львів
1923–1924, Накл.[адом] “Червоної Калини”.
16 Про настрої серед громадянстства в початках революції. У
мемуаристичній серії Сторінки минулого, ч. ІІІ, Варшава 1934. “Праць
Укр.[аїнського] Наук.[ового] Інституту”, т. 21; як 40-ий т. цих “Праць”
появилися його спогади як посла УНР “В Царгороді”, В.[аршава] 1939.
17 Відродження нації І–ІІІ, Відень 1920.
18 Весна укр.[аїнської] революції, Відб[итка] з “Гром.[адського]
Голосу”, Львів 1938.
19 Друковані спершу в “Літ.[ературно]-наук.[овому] Вістнику”, по-
явилися в “Книгозбірні Вістника” окремою книжкою п. н. “Револю-
ційна стихія”, Л.[ьвів] 1937.
20 Спомини 1917–1918 (від початків революції до здобуття Києва
Директорією) т. І–ІV, Львів 1927–1931, накл.[адом] “Червоної
Калини”.
21 Друковані в американській “Свободі”. Має влучні характе-
ристики людей на відповідальних військових становищах.
22 Прим.[іром] ген.[ерала] М. Омеляновича-Павленка “На Україні
1917–1918”, Прага 1935. Не може дослідник ігнорувати й спогадів
б.[увшого] гетьмана Павла Скоропадського, що друкувалися в чіка-
гівській “Січі”.
140
23 Синьожупанники, Берлін 1938.
24 Причинки до історії ролі СС. в Українській революції (відб.[итка]
з “Розбудови нації”).
25 Січові Стрільці в боротьбі за державність, Каліш 1932.
26 Рік на Великій Україні, Відень 1920, накл.[адом] “Укр.[аїнського
Прапору”.
27 Великий зрив, Львів 1931, накл.[адом] “Черв.[оної] Калини”.
28 Чорні рядки. Спомини за час від 1. ХІ.1918–13.V.1919, Л. 1930,
накл.[адом] “Черв.[оної] Кал.[ини]”.
29 Появилися їх спогади в “Літ.[ературно]-наук.[овому] Вістнику”
1924 р.; крім того окремо спогади Ом. Поповича в книжці “Відрод-
ження Буковини”, Л. 1933, накл.[адом] “Черв.[оної] Кал.[ини]”.
30 Прим.[іром] Ілька Калічка “Спомини чотаря з хирівського фрон-
ту 1918–1919”, Л. 1931.
31 Спомини з українсько-галицької Армії (1918–1920), І–V ч. Львів
1928–1929.
32 Українсько-польська війна, Прага 1929.
33 Генерал Тарнавський, Львів 1936, накл.[адом] “Черв.[оної]
Кал.[ини]”.
34 Zajgcie Małopolski Wschodniej I Wołynia w r. 1919, Львів–Варшава
1928.
35 Галицька Армія на Великій Україні, Відень 1921.
36 Від Денікіна до большевиків, В. 1921.
37 В чотирикутнику смерти, Львів 1921.
38 За українську справу, Львів 1937, накл.[адом] “Ч.[ервоної]
“К.[алини]”.
39 Договір з Денікіном, Львів 1930, накл.[адом] “ Ч.[ервоної]
“К.[алини]”.
40 Кожухів, накл.[адом] “Ч.[ервоної] “К.[алини]” Львів.
41 Гал.[ицька] Соц.[іалістична] Рад.[янська] Респ.[убліка] (спогад з
1920 р.) Львів 1932.
42 Галицька делегація в Ризі, Львів 1930.
43 Зимовий похід, Каліш 1934. Вид.[авництво] Укр.[аїнського]
Воєнно-Історичного Т-ва.
44 Видання “Державного Видавництва України”, 1924.
45 Партизани, ч. І–ІІ, Вид.[авництво] “Червоної Калини”.
46 Украина и политика Антанты. Записки еврея и гражданина,
Берлин 1921.
141
47 Листи жидівського соціял-демократа про Україну, Відень 1921;
по німецьки: Juden und Ukrainer, B., 1921.
48 У вище згаданій збірці “Під гнітом німецького імперіалізму”,
Київ 1927.
49 Появилася також на чеській мові в Празі: Ukrajina a minova
koference. 1919.
50 Л. Мишуга: Похід українських військ на Київ, Відень 1920.
51 Похід українських армій на Київ–Одесу в 1919 р. (Короткий
воєнно-історичний огляд), ч. І–ІІІ, Львів 1921–1922.
52 В. К.: Січові Стрільці. Їх історія і характер, Львів 1920;
Р. Давний: Про Січових Стрільців, Відень 1921.
53 Друковані в “Розбудові Нації” Прага 1928 й окр.[емою] від-
биткою.
54 Появився в Мюнхені, але на заголовному листку надруковано:
“Біла Церква 1923”, написаний прихильником гетьмана Івана Пол-
тавця Острянині й тимто треба критично відноситися до панегіриків
під адресою цього.
55 Накл.[адом] “Черв.[оної] Кал.[ини]” Львів 1936.
56 Накл.[адом] “Ч.[ервоної] К.[алини]”, Л. 1937; д-р Кучабський
написав: “Від первопочинків до проскурівського періоду”, ген.[ерал]
Безручко “Від Проскурова до Чарториї”. Польська цензура не зго-
дилася на вміщення в цій публікації нарису полк.[овника] Коновальця.
57 Накл.[адом] “Ч.[ервоної] К.[алини]”, Л. 1933.
58 Листопадові дні 1918 р., Львів 1931.
59 Львів 1938.
60 La paix ukrainienne de Brest Litovsk, Париж 1929.
61 Розгром Кубанской Краевой Рады в ноябре 1919г., Прага 1931, В-
во “Куб.[анський] Край”.
62 І–ІІ ч.[асти] Прага 1933–1934; ІІІ–ІV ч.[асти] Париж 1936–1938.
63 Jokn Volkwart: Brest-Litowsk. Verhandlunden u Friedensverträge.
Würzburg 1937.
64 І том, Берлін; також: Franta: Die Dückführund des deutochen
Beratyungshgeres aus der Ukraine 1918/1919. Wien u Wehr 1937, haft. 7.
65 Cyesław Mączyński: Boje lwowskie, ч. І–ІІ, Варшава, 1921.
66 Podpułk. Józef Sopotnicki: Kampanja polsko-ukraińska, Львів 1921.
67 Witołd Hupert: Zającie Małopolski Wsch. Wołynia w r. 1919, Львів–
Варшава 1928.
142
68 J. Pilsudski: Rok 1920, 2-е вид.[ання] Варшава 1927.
69 Gen. Bryg. Juljan Stachiewicz: Działania zaczerna 3 armji na Ukrainie
т. І, Варшава 1925.
70 Gen. T. Piskor: Działania dywizji kawalerji na Ukrainie, Варшава
1926.
71 St. Rutkowski: Obrona Kijowa, Варшава 1932.
72 A. Przybylski: Wojna polska 1918–1921, Варш.[ава] 1930.
73 Gen. Tadeusz Kutrzeba: Wyprawa kijowska 1920 r., Варшава 1937.
74 Bolck: Der russisch-polnische Krieg 1920, Wissen u Wehr 1930, heft.
7; Wittich: Der russisch-polnische Krieg 1919–1920, Mitteilungen Nr. 2/36;
Kretochmer: Durchbruch der russischen Reifer-Armee durch die polnische
Front im Frühjahn 1920, Wissenu, Wehr. 1931, haft 3.
75 Michał Bobrzyńsk: Wokrzerzenie Państwa Polskiego, т. І–ІІ, Краків
1920–1923.
76 Roman Dmowski: Polityka polska I odbuduwanie państwa, Варшава
1923.
77 “Das Rote Ballbaum”, Diese Benennung stammen von ukrainischen
Volkslied von dem roten Ballbaum, des von den ukrainischen Schützen
allgemein gesungen wurde.
|