Інституціалізація ділових комунікацій як шлях до підвищення ефективності економічної політики

Досліджено особливості інституційного узгодження інтересів у сучасній ринковій економіці. Зроблено висновок про зростаючу важливість розвитку прозорих ділових комунікацій між суб’єктами господарювання та бізнесом і державою. Доведено, що невід’ємним напрямом економічної стратегії держави в Україні м...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку
Date:	2014
Main Author:	Жаліло, Я.А.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіки промисловості НАН України 2014
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95385
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Інституціалізація ділових комунікацій як шлях до підвищення ефективності економічної політики / Я.А. Жаліло // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 340-352. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859758332943794176
author	Жаліло, Я.А.
author_facet	Жаліло, Я.А.
citation_txt	Інституціалізація ділових комунікацій як шлях до підвищення ефективності економічної політики / Я.А. Жаліло // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 340-352. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку
description	Досліджено особливості інституційного узгодження інтересів у сучасній ринковій економіці. Зроблено висновок про зростаючу важливість розвитку прозорих ділових комунікацій між суб’єктами господарювання та бізнесом і державою. Доведено, що невід’ємним напрямом економічної стратегії держави в Україні має стати сприяння розвиткові раціональних, стратегічно орієнтованих приватних економічних суб’єктів, які можуть стати належними реципієнтами сучасних інструментів промислової політики держави, що досягається шляхом інституціалізації їх комунікацій. Исследованы особенности институционального согласования интересов в современной рыночной экономике. Сделан вывод о возрастающей важности развития прозрачных деловых коммуникаций между субъектами хозяйствования и бизнесом и государством. Доказано, что неотъемлемым направлением экономической стратегии государства в Украинедолжно стать содействие развитию рациональных, стратегически ориентированных частных экономических субъектов, которые могут стать надлежащими реципиентами современных инструментов промышленной политики государства, что достигается путем институциализации их коммуникаций. The specific features of institutional coordination of interests in modern market economy have been studied. The conclusion has been done on the growing importance of transparent business communications’ development between business entities and between business and government. It has been proved that as the integrative direction of Government economic strategy in Ukraine must be the promotion of rational, strategically-oriented private economic agents development, that are able to be the appropriate recipients of modern industrial policy instruments. This can be reached by the institutialization of their communications.
first_indexed	2025-12-02T02:05:46Z
format	Article
fulltext	4. Пушенко С.Л. Идентификация факторов профессио- нального риска в повышении эффективности организации ох- раны труда на предприятиях стройиндустрии / С.Л. Пушенко // Научный вестник Воронежского ГАСУ. Сер. Строительство и архитектура. – 2012. – № 1 (25). – С. 211-217. 5. Системи управління гігієною та безпекою праці. Ви- моги: ДСТУ OHSAS 18001:2010 (OHSAS 18001:2007, IDT). – [Чинний від 01.01.2011 р.]. – К.: Держспоживстандарт Укра- їни, 2011. – 20 с. 6. Система управління безпекою та гігієною праці. Основні принципи виконання вимог OHSAS 18001 ДСТУ-П OHSAS 18002:2006 (OHSAS 18002:2000, IDT). – [Чинний від 07.01.2007 р.]. – К.: Держспоживстандарт України, 2007. – 45 с. 7. Новак І.М. Формування сучасної системи професійної безпеки та охорони праці в Україні / І.М. Новак, Н.І. Котова // Демографія та соціальна економіка. – 2011. – № 1. – С. 110- 117. 8. Томаков М.В. Построение эффективной системы управления охраной труда и промышленной безопасности корпорации в рамках системного подхода / М.В. Томаков // Известия Юго-Западного государственного университета. – 2012. – №4 (43), ч.2. – С.177-180. Надійшла до редакції 26.11.2014 р. Я.А. Жаліло, к.е.н. ІНСТИТУЦІАЛІЗАЦІЯ ДІЛОВИХ КОМУНІКАЦІЙ ЯК ШЛЯХ ДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ Реалізація економічної політики держави в ринковій економіці традиційно здійснюється виходячи з припущення про раціональність поведінки приватних економічних © Я.А. Жаліло, 2014 340 суб’єктів. Передбачається, що держава, будучи позбавленою можливості прямого адміністративного впливу на дії підпри- ємств, впливає на зміни основних макроекономічних парамет- рів, що у свою чергу модифікує економічне середовище, яке є джерелом інформації для прийняття приватними суб’єктами управлінських рішень. Отже, саме раціональність цих суб’єктів є ключовою критичною точкою, від якої залежить ефективність реалізації цілей та завдань економічної політики держави. Важливість врахування цього чинника особливо да- ється взнаки щодо реалізації стратегічно орієнтованих складо- вих політики держави, серед яких, поза сумнівом, визначальна роль належить промисловій політиці. Отже, відновлення дієвості промислової політики в Україні, що набуває особливої актуальності у процесі підго- товки до імплементації положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і наступної реалізації позитивного потенціалу членства, передбачає включення до числа напрямів такої полі- тики сприяння розвиткові раціональних, стратегічно орієнто- ваних приватних економічних суб’єктів, які можуть стати на- лежними реципієнтами сучасних інструментів промислової політики держави. Дієздатність приватних суб’єктів економічних стратегій має витікати з безпосередньої оцінки ними стану економічного середовища та прийняття на базі цієї оцінки оптимальних стратегічних і тактичних рішень. Між тим невпинне посилен- ня потужності інформаційних потоків, яке супроводжується наростанням асиметричності доступу до інформації, вельми утруднює раціональні дії суб’єктів господарювання навіть у збалансованих економіках. Як доводить О.Носова, за умов асиметричності чи неповноти інформації поведінка економіч- них суб’єктів не лише є обмежено раціональною, але й може набувати недобросовісного характеру [1, c. 18]. Американський дослідник, прибічник теорії “обмеженої раціональності”, Г. Саймон зазначає: “Здатність людського розуму формулювати та вирішувати складні проблеми навряд можна порівняти за рівнем з проблемами, вирішення яких не- 341 обхідне для об’єктивно раціональної поведінки в реальному світі” [2, c. 71]. До концепції «обмеженої раціональності», за якої економічні суб’єкти є раціональними лише в міру своїх можливостей, схиляється також О.Вільямсон [3, с. 7]. Важливою складовою сприяння раціональності економі- чних суб’єктів є і раціональна поведінка уряду. Вона полягає в застосуванні ним прозорих, зрозумілих приватним суб'єктам заходів, які логічно випливають із ситуації, що склалася, і пе- ребувають у руслі проголошуваної концепції економічної стратегії. Проте при прогнозуванні поведінки уряду варто здійснювати поправку на раціональність (адекватність) дій са- мого уряду. На думку А.Олійника, нераціональність дій остан- нього може бути викликана: нездатністю органів влади оволо- діти «правилами гри», наданням пріоритету лише одній сфері цілей (наприклад, отримання електоральних переваг) або отриманням першості групових інтересів над загальнонаціона- льними [4, c. 40]. Інституційна криза, у якій Україна перма- нентно перебуває з 2005 р., поглиблює внутрішні суперечності дій держави у сфері економічної політики. Проблеми узгодження діяльності держави і бізнесу тор- калися чимало українських та зарубіжних дослідників. Зокре- ма, їхня увага концентрувалася на питаннях, пов’язаних з від- стоюванням представниками бізнесу своїх інтересів при роз- робці та провадженні державою регуляторної політики [5], з відносинами у сфері соціальної відповідальності бізнесу [6]. Автори доходять висновків про необхідність розбудови інсти- туційних механізмів впливу бізнесу на державні рішення у сфері економічної політики [7] та про потребу поширення со- ціальної активності підприємств [8]. Водночас поки що бракує інтегративного підходу, який дозволив би пов’язати у єдину систему стосунки між органами державної влади, представни- ками бізнесу та складовими громадянського суспільства й по- єднати їх із процедурами реалізації цілей і завдань економічної політики держави. Перехід від ідеології протистояння влади, громадянина і бізнесу до партнерських стосунків на основі взаємної вигоди 342 знімає, на думку Дж.Стігліца, низку обмежень щодо державної політики [9]. Аналізуючи пріоритетні напрямки соціально- економічних трансформацій у країнах з перехідною економі- кою, Дж.Стігліц ще наприкінці минулого століття наголошу- вав: «У центрі уваги повинна бути не відмова від держави чи її ослаблення, а зміна курсу уряду, з установленням різноманіт- них партнерських зв’язків між державним і приватним секто- рами» [10, c. 11]. Залучення підприємців до прийняття еконо- мічних рішень та вироблення державної економічної стратегії надає можливість реалізовувати найсприятливішу для розвит- ку національного виробництва та бізнесу економічну політику. За формулюванням А.Вебера, «держава повинна сприяти ви- правленню «провалів ринку», а приватний сектор та громадян- ське суспільство повинні бути спроможні сприяти виправлен- ню «провалів політики» [11, c. 113]. На необхідності та важли- вості формування нових партнерських відносин держави, сус- пільства і бізнесу наголошує й академік НАН України В.Геєць [12]. Метою статті є дослідити основні сучасні тенденції ево- люції взаємовідносин між державою і бізнесом в Україні та сформулювати пропозиції складових політики інституціаліза- ції ділових комунікацій. Оптимізація процесів отримання та опрацювання ринко- вої інформації і просування на цій основі до узгодження та консолідації інтересів різних ділових угруповань, приватних та загальнонаціональних інтересів традиційно реалізуються внаслідок формування відповідних інститутів. Посилення не- визначеності дедалі відчутніше відбивається на вартості та якості процесів відтворення економічних суб’єктів у зв’язку зі зростанням їх трансакційних видатків на її подолання, а отже, зміцнює попит на інститути узгодження інтересів. За очевид- ної неефективності офіційних інститутів у вирішенні завдань зниження трансакційних витрат закономірним є процес активі- зації «неформальних» інститутів, серед яких найпростішими, а отже найжиттєздатнішими, є тіньова економіка та корупція. Пронизуючи практично усі сфери соціально-економічної сис- 343 теми, вони фактично перебирають на себе частину функцій органів державного управління з координації групових інте- ресів. Користуючись методологією, запропонованою Д. Нор- том, можна стверджувати, що ці інститути виграють конкуре- нцію з державою у виконанні функцій зниження трансакцій- них витрат за рахунок своєї вищої ефективності. Альтернативою тінізаційно-корупційним механізмам є становлення системи прозорих недержавних інститутів на основі об’єднання підприємницьких спільнот, що сприяють оформленню корпоративних інтересів економічних суб’єктів, їхньому доведенню до органів, що приймають рішення, та за- безпеченню зворотного зв’язку між об’єктами і суб’єктами державної економічної політики завдяки налагодженню сталих комунікацій. Такі громадські об’єднання дозволяють ввести у певні конструктивні рамки конфлікти, які неодмінно виника- ють у взаємовідносинах суб’єктів підприємницької діяльності з органами державної влади, між собою чи із споживачами, працівниками тощо. Інституціалізація комунікації підприємницьких спільнот є взаємовигідним процесом. Як зазначають фахівці Світового банку, уряди, які прислуховуються до приватного сектору, більш здатні виробити працюючі реформи, а підприємці, які розуміють, чого уряд прагне досягти за допомогою реформ, скоріше їх приймуть та підтримають [13, с. 4]. Для економіч- них суб’єктів корпоратизація їхнього інтересу – засіб підви- щення його економічної сили, ступеня вираженості, кваліфіко- ваності в оцінках та виборі пріоритетів, а отже, дієвості самих стратегій. У такий спосіб спрощується завдання і для держа- ви – відбувається агрегування об’єктів державної політики, форма вираження їх інтересів стає конструктивнішою та ква- ліфікованішою, реакція на вплив – передбачуванішою. Поши- рення серед дослідників набуває категорія «соціальний капі- тал» – «сукупність діючих… норм (правил) та організацій, які дозволяють соціальним групам і суспільству в цілому органі- зовувати своїх членів для вирішення спільних… завдань» [14, c. 69]. Використання терміна «капітал» показове, оскільки на- 344 голошує на дієвій ролі комунікаційних інститутів у створенні нової вартості. На додачу прозора інституційна консолідація приватних суб’єктів посилює громадський попит на усталення норм їх поведінки, відтак – реформування правової сфери, яке легіти- мізуватиме встановлені шляхом громадянських угод норми. Бізнес реально потребує діяльності держави як «арбітра», який модерує ліберальне економічне середовище з метою долання негативних екстерналій. На хвилі «деолігархізації» економіки досить часто луна- ють думки щодо необхідності повного «відокремлення» суб’єктів приватних стратегій від держави та досягнення їх індиферентності щодо впливу на політику держави. Між тим досягнення цієї цілі непродуктивне, а за умов притаманних економіці України високого рівня невизначеності та інститу- ційної нестабільності – й неможливе. Має бути поставлене за- вдання встановлення сучасних демократичних форм співпраці держави та бізнесу як підґрунтя консолідації інтересів, запобі- гання можливим конфліктам та формування системи зворот- ного зв’язку щодо успішності політики держави. Формування мультиполярної політичної системи, яка ба- зується на постійному балансуванні влади та опозиції, жорст- кій політичній конкуренції, системі стримувань і противаг між гілками влади та коаліційних принципах формування виконав- чої влади, що розпочалося внаслідок політичної кризи початку 2014 р., суттєво знижує ефективність лобіювання корпоратив- них інтересів на підґрунті непрозорих домовленостей, будь- яких форм випробуваної раніше «приватизації влади». Забез- печення ефективності взаємодії держави та приватних суб’єктів потребує ефективної інституціалізації комунікацій держави і бізнесу, за якої центральним посередником у їхній взаємодії стають громадські об’єднання – союзи і асоціації підприємців. Така інституціалізація створює підґрунтя для ве- дення національного економічного діалогу, під яким ми розумі- ємо процес стійкої взаємодії між суб’єктами владних повно- важень, суб’єктами економічної діяльності та організаціями 345 громадянського суспільства небізнесового спрямування у про- цесі розробки й ухвалення рішень соціально-економічної полі- тики [15, c. 5]. Нині в Україні вже наявні певні складові економічного діалогу, проте він досі не набув належного рівня та цілісності. Найрозвиненішою формою діалогових відносин економічних суб’єктів є соціальний діалог у рамках соціального партнерст- ва, який здійснюється між Кабінетом Міністрів, Федерацією роботодавців, спільним представницьким органом професій- них спілок України. Проте через недосконалість механізму со- ціального діалогу й відсутність політичної волі сторін остан- нього брати на себе широку відповідальність на сьогодні цей інструмент не можна вважати достатньо ефективним. З нашої точки зору, провідною причиною обмеження його дієвості є надмірне звуження предмета діалогу, який не виходить за рамки соціально-трудових відносин. Підвищення дієвості соціального діалогу можливе в разі охоплення ним більш широкого спектра питань, які стосують- ся стратегічних орієнтирів розвитку вітчизняного бізнесу, зок- рема цілей та аспектів промислової політики, усвідомлення тісного зв’язку цього розвитку з умовами і результатами тру- дової діяльності його працівників, а відтак – долучення учас- ників соціального діалогу до обстоювання спільних з бізнесом інтересів у діалозі з державою. Таким чином, відбуватиметься поступова еволюція від соціального до економічного діалогу, яка супроводжуватиметься розширенням кола учасників діа- логу та охоплених ним питань. Показовою є розроблена Комітетом з корпоративної від- повідальності Асоціації менеджерів Російської Федерації офі- ційна позиція щодо інтересів бізнесу в діалозі та взаємодії з державою. Серед таких інтересів, на думку членів Асоціації: розвиток бізнесу згідно з довгостроковою стратегією ро- звитку національної економіки; гарантування державою мінімізації ризиків підприємни- цтва, в тому числі нефінансових; 346 удосконалення законодавчої бази ведення бізнесу та пе- редбачуваність її змін; участь бізнесу в державній системі розвитку економіки та задоволення потреб суспільства на принципах «рівних мож- ливостей і рівної відповідальності» без надмірного втручання держави в діяльність підприємницьких структур; розробка системи заходів щодо розвитку ринку праці, якості трудових ресурсів, подолання дефіциту робітничих кад- рів; підвищення прозорості діяльності державних та місце- вих органів управління щодо стимулювання бізнесу до участі в соціальних програмах, цільового використання коштів, які до- бровільно спрямовуються бізнесом на розвиток суспільства; участь компаній та ділових об’єднань у розробці націо- нальних стратегій за міжнародними зобов’язаннями держави в частинах щодо трудових відносин, здоров’я працівників, кор- поративної соціальної відповідальності тощо [16, c. 8]. При достатній визначеності суб’єктів економічного діа- логу з боку держави, якими є органи державної влади, забез- печення репрезентативності суб’єктів з боку бізнесу досі за- лишається проблемою. Незважаючи на активний розвиток громадських об’єднань підприємців в Україні, вони поки що не утворили мережі, необхідної для узгодження корпоратив- них інтересів та формування відносин трипартизму й соціаль- ного партнерства як підвалин громадянської злагоди у суспі- льстві. Значна кількість громадських об’єднань підприємців є фактично елітарними угрупованнями, які вирішують вузько- групові цілі, часто суто політичного характеру, та не створю- ють належного загального середовища захисту інтересів підп- риємництва (тобто інституційна за формою модель комуніка- ції є олігархічною за суттю). Підприємства, які не увійшли до таких політико-економічних «холдингів», опиняються перед необхідністю протистояння політиці держави, і саме цьому завданню підпорядковано діяльність їхніх об’єднань. Інституціалізація партнерських стосунків влади та бізне- су має відбуватися через діяльність Ради підприємців при Ка- 347 бінеті Міністрів України, громадських рад при міністерствах і відомствах, організацію спільних представництв центральної влади та бізнес-асоціацій у регіонах України. При цьому взає- модія недержавних інституцій з органами державної влади в центрі і на місцях повинна бути закріплена відповідними нор- мативними актами та належним чином інституціалізована. Забезпечуючи постійний моніторинг державної політики з метою виявлення точок її неузгодженості із процесами еко- номічного відтворення приватних суб’єктів, громадські об’єднання підприємців здійснюють «демонополізацію» про- цесу прийняття рішень у сфері економічної політики. Спираю- чись на зазначені об’єднання, органи влади матимуть змогу одержувати оперативну інформацію про стан національної економіки, її галузей і потреби приватних суб’єктів, делегува- ти підприємницьким об’єднанням певні права на реалізацію заходів державної економічної політики, повноваження щодо економічної експертизи інвестиційних проектів, економіко- правового аналізу проектів законів та постанов уряду, вияв- лення проявів недобросовісної конкуренції, вироблення проек- тів рішень органів влади з відповідних питань тощо. Це дозво- лить не лише скоротити шлях, який проходять управлінські рішення у владній ієрархії, але й зменшити відповідні статті витрат державного бюджету. Продуктивним може бути пере- хід до надання певної частини державної підтримки, зокрема малого підприємництва, інноваційного бізнесу тощо, через га- лузеві та регіональні самоврядні асоціації. Останні можуть ві- дігравати роль поручителів щодо своїх членів при отриманні кредитів, надавати підприємствам рекомендації, виступати суб’єктами сертифікації чи ліцензування. Отже, перед інституційною політикою держави у сфері забезпечення інституціалізації комунікацій держави та бізнесу стоять важливі завдання: відновити у повному обсязі діяльність громадських рад при міністерствах і відомствах, забезпечити прозорість їх фун- кціонування, унормувати розширення повноважень; 348 нормативно врегулювати вимоги до структури та статусу самоврядної організації, якій може бути делеговано виконання певних функцій галузевого регулювання, створити правову базу та розпочати процес такого делегування; сформувати дієвий механізм громадського контролю з боку об’єднань підприємців над розробкою, прийняттям та ви- конанням рішень органів державної влади усіх рівнів, на сис- тематичній основі залучати об’єднання підприємців до вироб- лення рішень, які перебувають у рамках їхньої компетенції. При цьому перелік залучених об’єднань має бути якомога ширшим, а процес спільної роботи – відбуватись максимально відкрито; створити нормативно-правову базу для дії механізму ци- вілізованого лобіювання бізнесом власних інтересів; підтримувати організаційними та інформаційними засо- бами ведення громадськими об’єднаннями підприємців від- критого суспільного діалогу з актуальних соціально- економічних проблем, які потребують нагального розв’язання, та з приводу стратегії суспільного розвитку; запровадити податкові та інші стимули щодо діяльності з надання громадськими об’єднаннями підприємців ділових по- слуг, стимулювати розширення асортименту таких послуг та кола їхніх споживачів. Формуванню цивілізованих механізмів впливу грома- дянських інститутів на рішення уряду й узгодження інтересів сприятиме забезпечення кваліфікованості учасників громадян- ського суспільства, які повинні вміти коректно оцінити перс- пективи політики, що пропонується урядом, надати рекомен- дації, які є об'єктивно прийнятними, враховують закономірно- сті поточної макроекономічної ситуації і виражені в категорі- ях, що відбивають обрану державою стратегію. Таким чином, складовою політики розвитку комунікаційних інститутів є удосконалення інструментів комунікації з широкими колами пересічних громадян, які уможливлять проведення спеціаль- ної інформаційної політики, спрямованої на формування адек- ватного бачення ситуації в економіці та перебігу реформ в 349 українському суспільстві, поширення правдивої інформації про події в Україні для світової спільноти. Цьому сприяти- муть: реалізація в різних цільових спільнотах спеціалізованих освітніх програм для підвищення обізнаності щодо закономір- ностей функціонування економіки, становища в економіці України, суті економічних реформ; впровадження у ЗМІ широкої інформаційної кампанії щодо роз’яснення змісту реформ, орієнтованої на конкретні цільові групи бенефіціаріїв, розкриття потенційних переваг функціонування за нових умов для підприємств, які є потен- ційно чи реально конкурентоспроможними; надання на урядовому рівні відвертого та неупереджено- го прогнозу розвитку економічної ситуації в Україні, розкрит- тя потенційних загроз збереження нереформованого стану для галузей та підприємств, які не в змозі, з тих чи інших причин, відповідати вимогам, що змінюватимуться; створення спеціалізованих інформаційних груп при про- фільних міністерствах та відомствах для моніторингу та опра- цювання інформаційних потоків у мережі Інтернет з метою оперативного інформування спільноти про дії влади, надання уточнень, роз’яснень чи спростувань; організація публічних дискусій за участю експертної спільноти та членів уряду для обговорення складових політики реформ. Перехід до повномасштабного соціально-економічного партнерства в реалізації завдань економічної стратегії держави є для України однією з визначальних передумов відновлення дієвості цієї стратегії. Це дозволить утворити підґрунтя для формування соціально орієнтованої ринкової економіки, у якій економічний розвиток має очевидний та прозорий соціальний ефект, а особисті господарські наміри кожного громадянина (підприємця чи найманого працівника) є односпрямованими із загальними процесами модернізації та зміцнення економіки і суспільства. За впровадження такої системи взаємозв’язків Україна матиме можливість послідовно реалізувати стратегію 350 модернізації реального сектору економіки, що надасть реальні шанси посісти гідне місце в глобальному поділі праці, досягти реальних успіхів у процесах європейської інтеграції, розпоча- ти практичний рух шляхом до постіндустріального суспільст- ва. Література 1. Носова О. Институциональная система в Украине: проблемы и перспективы развития (теоретический подход) / О.В. Носова // Ойкумена. – 2007. – Вып. 5. – С. 18-29. 2. Калинин Э. Концепция постклассической экономиче- ской рациональности / Э. Калинин, Е. Чиркова // Вопросы эко- номики. – 1998. – № 5. – С. 68-79. 3. Pagano U. Veblen. New Іnstіtutіonalіsm and the Dіversіty of Economіc Іnstіtutіons / U.Pagano // CASE-CEU Workіng Pa- pers Serіes. – 1998. – 16. – Warsaw, 1998. – 23 p. 4. Олейник А. Общество неопределенности: институ- циональная перспектива / А. Олейник // Ойкумена. – 2006. – № 4. – С. 33-47. 5. Лациба М. Становлення бізнес-асоціацій як суб’єктів публічної політики в регіонах України / М. Лациба // Пріоритети. – 2006. – № 6. – С. 10-12. 6. Стародубська М. Соціальна відповідальність бізнесу в Україні / М. Стародубська // Пріоритети. – 2005. – № 7. – C. 7-9. 7. Суліма Є. Процес глобалізації – рушійна сила форму- вання глобального соціального порядку постіндустріалізму / Є. Суліма // Людина і політика. – 2004. – № 5. – С.70-74. 8. Социальная политика российских компаний / А. Не- щадин, Н. Горин, Г. Тульчинский и др. – М.: ТЕИС, 2005. – 159 с. 9. Стиглиц Дж. Развитие, основанное на участии: стра- тегия для государств с переходной экономикой / Дж.Стиглиц // Трансформация. – 1998. – № 6. – С.1-3. 10. Стиглиц Дж. Мосты через пропасть: макро- и мик- ростратегии для России / Дж. Стиглиц, Д. Эллерман // Про- блемы теории и практики управления. – 2000. – № 4. – С. 8-15. 351 11. Вебер А. Проблемы альтернативной стратегии / А.Вебер // Свободная мысль. – 2004. – № 11. – С. 101-117. 12. Геєць В. Деякі порівняльні ознаки трансформаційних моделей економіки України і Росії / В. Геєць // Економіка України. – 2005. – № 5. – С. 4-17. 13. Herzberg B. Competitiveness Partnerships: Building and Maintaining Public-Private Dialogue to Improve the Investment Climate / B. Herzberg, A. Wright. – Washington: World Bank, 2005. – 55 p. 14. Буркинський Б.В. Соціальний капітал: сутність, джерела та структура, оцінка / Б.В. Буркинський, В.Ф. Горячук // Економіка України. – 2013. – № 1. – С. 67-81. 15. Економічний діалог: партнерство заради прогресу / Я.А. Жаліло, І.М. Акімова, О.М. Пищуліна та ін. – К.: НІСД, 2007. – 26 с. 16. Актуальные вопросы развития корпоративной соци- альной ответственности. – М.: Ассоциация менеджеров, 2007. – 40 с. Надійшла до редакції 27.11.2014 р. 352
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-95385
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2220-7961
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-02T02:05:46Z
publishDate	2014
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
record_format	dspace
spelling	Жаліло, Я.А. 2016-02-25T19:12:20Z 2016-02-25T19:12:20Z 2014 Інституціалізація ділових комунікацій як шлях до підвищення ефективності економічної політики / Я.А. Жаліло // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 340-352. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2220-7961 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95385 Досліджено особливості інституційного узгодження інтересів у сучасній ринковій економіці. Зроблено висновок про зростаючу важливість розвитку прозорих ділових комунікацій між суб’єктами господарювання та бізнесом і державою. Доведено, що невід’ємним напрямом економічної стратегії держави в Україні має стати сприяння розвиткові раціональних, стратегічно орієнтованих приватних економічних суб’єктів, які можуть стати належними реципієнтами сучасних інструментів промислової політики держави, що досягається шляхом інституціалізації їх комунікацій. Исследованы особенности институционального согласования интересов в современной рыночной экономике. Сделан вывод о возрастающей важности развития прозрачных деловых коммуникаций между субъектами хозяйствования и бизнесом и государством. Доказано, что неотъемлемым направлением экономической стратегии государства в Украинедолжно стать содействие развитию рациональных, стратегически ориентированных частных экономических субъектов, которые могут стать надлежащими реципиентами современных инструментов промышленной политики государства, что достигается путем институциализации их коммуникаций. The specific features of institutional coordination of interests in modern market economy have been studied. The conclusion has been done on the growing importance of transparent business communications’ development between business entities and between business and government. It has been proved that as the integrative direction of Government economic strategy in Ukraine must be the promotion of rational, strategically-oriented private economic agents development, that are able to be the appropriate recipients of modern industrial policy instruments. This can be reached by the institutialization of their communications. uk Інститут економіки промисловості НАН України Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку Інституціалізація ділових комунікацій як шлях до підвищення ефективності економічної політики Институциализация деловых коммуникаций как путь к повышению эффективности экономической политики Institutialization of Business Communications as a Way to Increase Efficiency of Economic Policy Article published earlier
spellingShingle	Інституціалізація ділових комунікацій як шлях до підвищення ефективності економічної політики Жаліло, Я.А.
title	Інституціалізація ділових комунікацій як шлях до підвищення ефективності економічної політики
title_alt	Институциализация деловых коммуникаций как путь к повышению эффективности экономической политики Institutialization of Business Communications as a Way to Increase Efficiency of Economic Policy
title_full	Інституціалізація ділових комунікацій як шлях до підвищення ефективності економічної політики
title_fullStr	Інституціалізація ділових комунікацій як шлях до підвищення ефективності економічної політики
title_full_unstemmed	Інституціалізація ділових комунікацій як шлях до підвищення ефективності економічної політики
title_short	Інституціалізація ділових комунікацій як шлях до підвищення ефективності економічної політики
title_sort	інституціалізація ділових комунікацій як шлях до підвищення ефективності економічної політики
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95385
work_keys_str_mv	AT žalíloâa ínstitucíalízacíâdílovihkomuníkacíiâkšlâhdopídviŝennâefektivnostíekonomíčnoípolítiki AT žalíloâa institucializaciâdelovyhkommunikaciikakputʹkpovyšeniûéffektivnostiékonomičeskoipolitiki AT žalíloâa institutializationofbusinesscommunicationsasawaytoincreaseefficiencyofeconomicpolicy

Інституціалізація ділових комунікацій як шлях до підвищення ефективності економічної політики

Institution

Similar Items