Стратегічні напрями розвитку взаємодії влади, бізнесу та суспільства в галузях соціальної інфраструктури в індустріальних регіонах України
Pозглянуто стан та фінансування галузей соціальної інфраструктури в індустріальних регіонах України: Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській областях. Визначено проблеми цих галузей та шляхи їх вирішення через взаємодію влади, бізнесу та суспільства. Рассмотрены состояние и финансирова...
Saved in:
| Published in: | Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2014
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95399 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Стратегічні напрями розвитку взаємодії влади, бізнесу та суспільства в галузях соціальної інфраструктури в індустріальних регіонах України / Т.Д. Василенко // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 247-263. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860215272214888448 |
|---|---|
| author | Василенко, Т.Д. |
| author_facet | Василенко, Т.Д. |
| citation_txt | Стратегічні напрями розвитку взаємодії влади, бізнесу та суспільства в галузях соціальної інфраструктури в індустріальних регіонах України / Т.Д. Василенко // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 247-263. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку |
| description | Pозглянуто стан та фінансування галузей соціальної інфраструктури в індустріальних регіонах України: Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській областях. Визначено проблеми цих галузей та шляхи їх вирішення через взаємодію влади, бізнесу та суспільства.
Рассмотрены состояние и финансирование отраслей социальной инфраструктуры в индустриальных регионах Украины: Донецкой, Днепропетровской, Запорожской, Луганской областях. Определены проблемы этих отраслей и пути их решения через взаимодействие власти, бизнеса и общества.
The article reviews the status and funding of social infrastructure sectors in industrialized regions of Ukraine, Donetsk, Dnepropetrovsk, Zaporozhye and Lugansk regions. The state of health care and the cost of the industry compared to developed countries. Determined dramatic changes in the educational system of Ukraine: preschool education; secondary, vocational and higher education. The problems areas of social infrastructure and solutions through the interaction of government, business and society. Solved constraints of interaction between government, business and society; strengths and weaknesses of the business partnership. Analyzed the financial resources of each of the partners. The experience and implemented mechanisms of cooperation between government, business and society in industrialized regions.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:15:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
Т.Д. Василенко
СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ВЗАЄМОДІЇ
ВЛАДИ, БІЗНЕСУ ТА СУСПІЛЬСТВА
В ГАЛУЗЯХ СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ
В ІНДУСТРІАЛЬНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ1
В епоху глобалізації стійкий і гармонійний розвиток
можливий лише в тих суспільствах, які прагнуть забезпечити
високу якість життя всім своїм громадянам шляхом збалансо-
ваного вирішення економічних, соціальних і екологічних
завдань. Економічна криза гостро поставила питання перед
індустріальними регіонами про визначення напрямів і пошук
ресурсів для стабілізації соціально-економічного стану. Необ-
хідність активізації внутрішніх ресурсів для підвищення якос-
ті життя місцевого співтовариства вимагає від влади налаго-
дження партнерських стосунків із бізнесом та суспільством на
принципах відвертості, довіри і рівноправного діалогу.
Оптимальним для досягнення цілей розвитку людини є
поєднання зусиль держави, бізнесу і суспільства. Представни-
ки кожного сектору по-різному усвідомлюють власну відпові-
дальність за соціальні ризики, мають різні можливості і ресур-
си для допомоги, нарешті, різні уявлення про саму природу
соціальних проблем і ризиків. Незважаючи на відмінності та
протиріччя, співпраця необхідна, тому що ні держава, ні біз-
нес, ні громадськість не можуть самостійно вирішити соціаль-
ні проблеми, і для їх усунення необхідна взаємодія, щоби спі-
льними зусиллями вирішувати значимі соціальні питання.
Дослідження проблем взаємодії влади, бізнесу та суспі-
льства знайшли своє відображення в роботах вітчизняних до-
слідників: О. Вінник, О. Головінова, Н.Дутко, І. Запатріної,
1 Стаття підготовлена у процесі виконання НДР Інституту
економіки промисловості НАН України “Методи розвитку і забезпечен-
ня капіталізації промислових підприємств в умовах інституційних змін”
(2012-2015 рр., номер держреєстрації 0112U006882).
Т.Д. Василенко, 2014
247
В. Новікова, О. Пильтяй, Л. Федулової, П. Шилепницького та
інших.
Метою статті є дослідження проблем розвитку галузей
соціальної інфраструктури та визначення напрямів розвитку
взаємодії влади, бізнесу і суспільства щодо забезпечення висо-
кої якості життя громадянам в індустріальних регіонах Украї-
ни.
За останні роки галузі соціальної інфраструктури Украї-
ни зазнали істотної трансформації: змінилася законодавча ба-
за, структура інститутів і механізми їх фінансування. Слід від-
значити, що держава не провела достатні реформи у соціаль-
ній сфері, що призвело до значного відставання у формуванні
цивілізованих соціальних інститутів охорони здоров'я, освіти,
культури. А незавершеність перетворень призводить до істот-
ного зниження рівня та якості життя населення і зрештою бло-
кує розвиток людського потенціалу й економіки країни. Так, за
результатами дослідження Програми розвитку ООН (ПРООН)
«Про людський розвиток» у 2013 р. Україна посіла 78 місце
серед 186 країн і територій світу за Індексом людського розви-
тку, покращивши свій результат з 1990 р. на 4,0% (табл. 1).
Таблиця 1
Індекс людського розвитку України на основі
«Доповіді про розвиток людини» ПРООН
Очікувана
тривалість
життя при
народженні
(років)
Очікувана
тривалість
навчання
(років)
Середня
тривалість
навчання
(років)
Валовий на-
ціональний
дохід на ду-
шу населення
(дол.)
Індекс
людського
розвитку
1990 69,8 12,5 9,1 8,252 0,714
1995 67,9 11,9 10,4 3,835 0,670
2000 67,4 12,7 10,7 3,585 0,673
2005 67,5 14,2 11,1 5,520 0,718
2010 68,2 14,8 11,3 5,938 0,733
2011 68,5 14,8 11,3 6,210 0,737
2012 68,8 14,8 11,3 6,428 0,740
Джерело інформації [1].
248
В Україні, порівняно із середньосвітовими показниками,
валовий національний дохід (ВНД) на душу населення менший
на 37%, а показники щодо освіти досить високі – вище на
27%. За рівнем грамотності дорослого населення Україна вхо-
дить до 30 країн світу і з показником 99,7% випереджає такі
Європейські країни, як Румунія (97,7%), Португалія (95,2%),
Італія (98,9%). При цьому Україна випереджає більшість Єв-
ропейських країн за коефіцієнтом охоплення вищою освітою –
79,5% проти 54,5% у Франції, 66,0 в Італії, 60,1 у Латвії, 70,5%
у Польщі.
У промислових регіонах України, таких як Донецька,
Дніпропетровська, Запорізька, Луганська області, показники
якості життя свідчать про значні проблеми у соціальному роз-
витку територій. Кількість населення у цих регіонах зменшу-
ється. За останні дев’ять років скорочення становить 5-7%
(табл. 2).
Таблиця 2
Кількість постійного населення (на 1 січня, тис. осіб)
Україна Донецька
область
Дніпропетровська
область
Запорізька
область
Луганська
область
2005 47100,5 4659,0 3472,9 1876,4 2435,7
2006 46749,2 4610,0 3443,9 1860,2 2404,5
2007 46465,7 4563,3 3417,0 1844,9 2374,6
2008 46192,3 4520,9 3392,0 1830,5 2347,8
2009 45963,4 4483,3 3368,4 1819,2 2324,8
2010 45782,6 4450,2 3350,2 1809,6 2304,9
2011 45598,2 4417,0 3331,5 1799,5 2285,0
2012 45453,3 4390,3 3317,0 1790,9 2268,1
2013 45372,7 4362,5 3304,5 1784,4 2252,0
Джерело інформації [2-6].
Згідно з докладом ООН "Стан міст світу 2012/2013" [7]
серед 28 міст світу посідає перше місце Дніпропетровськ –
скорочення населення з 1990 по 2013 р. – 16,78%, Донецьк –
третє (скорочення 14,22%), Запоріжжя – четверте (скорочення
13,17%). Є над чим замислитися.
249
Різке падіння народжуваності в Україні почалося на по-
чатку 90-х років і продовжувалося більше десятиліття. З
2005 р. стрімке скорочення народжуваності дещо сповільнило-
ся, але рівень смертності у промислових регіонах перевищує
рівень народжуваності у середньому в два рази (табл. 3).
Таблиця 3
Загальні коефіцієнти народжуваності і смертності,
природного приросту
(на 1000 осіб)
2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013
Україна
Народжені 9,0 9,8 10,2 11,0 11,1 10,8 11,0 11,4 11,1
Померлі 16,6 16,2 16,4 16,3 15,3 15,2 14,5 14,5 14,6
Природний
приріст -7,6 -6,4 –6,2 –5,3 –4,2 –4,4 -3,5 –3,1 –3,5
Донецька область
Народжені 7,7 8,6 8,9 9,8 9,7 9,3 9,5 9,8 9,4
Померлі 18,0 17,7 18,0 18,1 16,8 16,6 16,1 16,1 15,9
Природний
приріст -10,3 -9,1 –9,1 –8,3 -7,1 -7,3 -6,6 -6,3 -6,5
Дніпропетровська область
Народжені 8,7 9,8 10,1 11,0 11,1 10,6 10,9 11,2 11,0
Померлі 17,7 17,3 17,5 17,6 16,3 16,3 15,7 15,5 15,5
Природний
приріст -9,0 -7,5 –7,4 –6,6 -5,2 -5,7 -4,8 -4,3 -4,5
Запорізька область
Народжені 8,5 9,3 9,6 10,4 10,1 10,0 10,1 10,6 10,2
Померлі 16,5 16,5 16,7 16,5 15,5 15,8 15,0 14,8 14,9
Природний
приріст -8,0 -7,2 –7,1 –6,1 -5,4 -5,8 -4,9 -4,2 -4,7
Луганська область
Народжені 7,4 8,3 8,6 9,5 9,3 9,1 9,3 9,6 9,1
Померлі 18,3 17,8 17,8 18,0 16,9 16,9 16,3 16,0 15,9
Природний
приріст -10,9 -9,5 -9,2 -8,5 -7,6 -7,8 -7,0 -6,4 -6,8
Джерело інформації [2-6].
250
Гостра демографічна ситуація в Донецькій, Дніпропет-
ровській, Запорізькій, Луганській областях пояснюється не-
сприятливою екологічною ситуацією, важкими умовами робо-
ти (шахтарів, металургів), масовим закриттям шахт і заводів,
міграцією, високим рівнем інфекційних захворювань, зокрема
ВІЛ/СНІДу і туберкульозу. Розглянемо стан системи охорони
здоров’я, освіти, культури в індустріальних регіонах України:
Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій та Луганській об-
ластях.
Охорона здоров’я населення України є одним з пріорите-
тних напрямків соціальної політики країни у період реформу-
вання економіки та соціальної сфери. Зміцнення здоров’я усіх
верств населення неможливе без підвищення якості та ефекти-
вності медико-санітарної допомоги, достатнього рівня забез-
печення кваліфікованими медичними кадрами та відповідного
рівня фінансування.
Наслідки кризи відбилися на усіх галузях економіки, в
тому числі і на охороні здоров'я. Це позначилося, передусім,
на рівні фінансування галузі, яке значно знизилося. Різко ско-
ротилося централізоване постачання до медичних установ лі-
карських препаратів і медичного устаткування, а високий рі-
вень інфляції призвів до невгамовного зростання цін, що іс-
тотно ускладнило їх придбання установами охорони здоров'я.
Сталося різке зниження лікувально-профілактичної роботи і
руйнування виробничої медицини. Не уникла галузь у цих
складних умовах і тінізації оплати послуг.
Зміни стану лікарняного фонду, його навантаження, здо-
ров’я населення за період 2005-2012 рр. наведено в табл. 4.
Кількість людей, що мають захворювання СНІД, за пері-
од 2005-2012 рр. у Дніпропетровській області зросла у 2,5 ра-
за, у Запорізькій – у 4, у Луганській – у 5 разів, у Донець-
кій – на 78%.
Основна функція будь-якої держави полягає у захисті
прав та інтересів її громадян, а найважливішим із прав для
будь-якої людини є право на життя і безпосередньо пов'язане з
251
Таблиця 4
Стан системи охорони здоров’я
Показники
Зміни показників 2012 р. до 2005 р. ,+/- (+/-%)
Донецька
область
Дніпропетров-
ська область
Запорізька
область
Луганська
область
Кількість лікарняних закладів, оди-
ниць -74 (-28%) -44 (-22,7%) -23 (-19,8%) -41 (-22,8%)
Кількість лікарських амбулаторно-
поліклінічних закладів, одиниць -238 (-35,6%) -36 (-7,1%) +56 (+21,4%) +10 (+2,5%)
Планова ємність амбулаторно-
поліклінічних закладів –
всього (тис. відвідувань за зміну) -7,9 (-8,4%) -1,1 (-1,1%) -0,1 (-0,3%) -6,1 (11,2%)
Кількість лікарів усіх спеціальностей
на 10 000 населення -4,2 (-9,0%) -1,8 (-3,7%) -1,3 (-2,7%) -1,2 (-2,8%)
Кількість середнього медичного
персоналу на 10 000 населення -15,9 (-15,1%) -11,9 (-11,6%) -8,9 (-8,6%) -10,8 (-10,5%)
Кількість уперше в житті зареєстрова-
них випадків захворювань –
всього, тис. -364,6 (-12,3%) -158,1 (-5,7%) -95,0 (-8,6%) -169,3 (-12,2%)
У тому числі, тис.:
новоутворення -0,2 (-0,6%) +4,8 (+12,5%) +1,1 (+6,7%) -0,3 (-1,6%)
хвороби нервової системи -11,0 (-23,2%) -6,4 (-11,3%) +1,1 (+5,5%) -2,2 (-11,6%)
хвороби системи кровообігу -17,4 (-6,7%) +5,8 (+3,1%) +5,4 (+9,8%) -6,5 (-7,9%)
хвороби органів дихання -148,2 (-12,4%) -100,9 (-8,7%) -45,3 (-9,4%) -76,3 (-12,6%)
хвороби шкіри та підшкірної клітко-
вини -4,6 (-3,0%) -8,2 (-4,8%) -3,1 (-4,5%) -16,6 (-16,9%)
хвороби кістково-м’язової системи і
сполучної тканини -35,0 (-22,6%) -21,9 (-11,6%0 -2,0 (-4,0%) -15,5 (-27,7%)
хвороби сечо-статевої системи -16,1 (-8,9%) -3,9 (-1,6%) -8,8 (-10,5%) -2,7 (-3,4%)
уроджені аномалії (вади розвитку),
деформації та хромосомні порушення +0,4 (+10,3%) +0,6 (+15,4%) -0,3 (-14,3%) -0,3 (-9,1%)
травми, отруєння та деякі інші наслід-
ки дії зовнішніх причин -59,2 (-23,1%) -15,3 (-9,0%) -11,3 (-13,2%) -15,5 (-12,4%)
Розраховано автором за інформацією [2-6].
ним право на охорону здоров'я. Якість охорони здоров'я зале-
жить від багатьох чинників, але одним із найважливіших є
державна підтримка. Витрати на охорону здоров'я в Україні на
душу населення в абсолютних величинах дуже малі порівняно
з розвиненими країнами. Хоча у процентному співвідношенні
від ВВП витрати на охорону здоров'я виглядають досить прис-
тойно. Для порівняння у табл. 5 наведено загальні витрати на
охорону здоров'я по країнах за 2011 р.
У 2014 р. в Україні на фінансування медицини плану-
валося виділити близько 4,9% від ВВП країни. Та це фінансу-
вання було скорочено. Так, наприклад, Донецький регіон
не отримав 50 млн грн на будівництво регіональної лікарні
швидкої допомоги з держбюджету, з обласного бюджету
зменшено фінансування швидкої допомоги на 17 млн грн; по
департаментах Луганської облдержадміністрації скорочено
252
Таблиця 5
Загальні витрати на охорону здоров'я по країнах за 2011 р.
Країна На душу населення,
дол. США
Відсоток
від ВВП
США 8508 17,7
Норвегія 5669 9,3
Швейцарія 5643 11,0
Австрія 4546 10,8
Канада 4522 11,2
Німеччина 4495 11,3
Франція 4118 11,6
Швеція 3925 9,5
Великобританія 3405 9,4
Іспанія 3072 9,3
Італія 3012 9,2
Словенія 2421 8,9
Греція 2361 9,1
Ізраїль 2239 7,7
Болгарія 1689 7,9
Польща 1452 6,9
Естонія 1303 5,9
Білорусь 768 5,6
Росія 998 5,1
Україна 263 7,2
Джерело інформації [7].
витрати: по департаменту масових комунікацій – на 21,4 тис.
грн; освіти і науки – на 14,9 млн грн; охорони здоров'я – на
37,5 млн грн (зокрема, менше виділялося на часткове відшко-
дування вартості ліків для лікування гіпертоніків, на придбан-
ня медикаментів для "швидкої допомоги"); соціального захис-
ту населення – на 2,4 млн грн; по управлінню культури, націо-
нальностей і релігій – на 2,7 млн грн, молоді і спорту – на
429,5 тис грн; у Запорізькій області виключено витрати на роз-
виток мережі дошкільних установ, модернізацію дитячих
спортивних майданчиків у школах і дошкільних установах (9,4
млн грн), виплату надбавок медичним працівникам Центрів
первинної медико-санітарної допомоги (3,4 млн грн).
Таким чином, можемо сказати, що довгостроковий роз-
виток людського капіталу в охороні здоров'я обмежують такі
сучасні ризики: високий рівень захворюваності і смертності;
253
зниження народжуваності; дефіцит бюджетного фінансуван-
ня; низький рівень життя населення; поширення шкідливих
звичок і нездорового способу життя.
Для підвищення рівня охорони здоров'я і залучення до-
даткових фінансових джерел на ринок медичних послуг вкрай
необхідно співробітництво органів влади і бізнесу на підставі
розробки спеціальних механізмів взаємодії на основі корпора-
тивної соціальної відповідальності, меценатства і благодійнос-
ті, моделей державно-приватного партнерства (ДПП).
Стримуючими факторами розвитку взаємодії влади, біз-
несу та суспільства у системі охорони здоров'я в Україні на
даний час є: недолік кваліфікованих кадрів, які мають досвід
роботи з проектами по моделі партнерства; неефективність
структури медичного обслуговування: відсутність чіткого по-
ділу на служби первинної і вторинної допомоги, відсутність
диференціації ліжкового фонду залежно від інтенсивності лі-
кування; низька якість медичної допомоги; невисокий рівень
довіри бізнесу до державної влади щодо взаємовигідного спів-
робітництва.
Освіта є основним соціальним інститутом, що задоволь-
няє потреби суспільства у збереженні та передачі від поколін-
ня до покоління системи наукових знань і соціальних норм, у
створенні необхідних умов для соціалізації особи: її навчання,
виховання і розвитку. Із зростанням значення людського капі-
талу в суспільному прогресі освіта стає найважливішим засо-
бом формування нової якості економічних, соціальних і духо-
вних стосунків суспільства.
З початку 90-х років сталися кардинальні зміни в освіт-
ній системі України. У нинішній час дошкільною освітою охо-
плено від 55% дітей у Луганській області до 66% у Донецькій
області (табл.6).
Кількість загальноосвітніх навчальних закладів скоро-
тилася, що пов'язано зі зменшенням чисельності дітей шкіль-
ного віку (табл.7).
254
Таблиця 6
Дошкільні заклади
Україна Донецька
область
Дніпропетровська
область
Запорізька
область
Луганська
область
Кількість
закладів,
тис.
Охоп-
лення
дітей,%
Кількість
закладів,
одиниць
Охоп-
лення
дітей,%
Кількість
закладів,
одиниць
Охоп-
лення
дітей,%
Кількість
закладів,
одиниць
Охоп-
лення
дітей,%
Кількість
закладів,
одиниць
Охоп-
лення
дітей,%
2005 15,1 51 1155 62 954 58 544 59,2 576 51
2006 15,1 53 1151 63 955 60 526 59,8 575 52
2007 15,3 54 1139 63 951 60 522 59,8 576 52
2008 15,4 54 1146 63 948 59 521 59,9 548 52
2009 15,5 53 1145 61 951 58 525 58,8 529 49
2010 15,6 53 1144 61 939 57 526 59,2 528 50
2011 16,1 55 1144 62 953 59 537 60,1 556 51
2012 16,4 57 1158 66 972 63 555 63,1 578 55
2013 16,7 62
Джерело інформації [2-6].
Таблиця 7
Загальноосвітні навчальні заклади
Україна Донецька
область
Дніпропетровська
область
Запорізька
область
Луганська
область
Кіль-
кість
закла-
дів,
оди-
ниць
Кількість
учнів у
розрахун-
ку на
10 000
населення,
осіб
Кількість
закладів,
одиниць
Кількість
учнів у
розрахун-
ку на
10 000
населен-
ня, осіб
Кількість
закладів,
одиниць
Кількість
учнів у
розрахун-
ку на
10 000
населен-
ня, осіб
Кількість
закладів,
одиниць
Кількість
учнів у
розрахун-
ку на
10 000
населення,
осіб
Кількість
закладів,
одиниць
Кількість
учнів у
розрахунку
на 10 000
населення,
осіб
1995/1996 22255 1932 1325 1279 1098 1356 690 1373 851 1349
2000/2001 22210 1383 1318 1201 1113 1363 698 1379 843 1256
2005/2006 21589 1151 1235 936 1094 1096 677 1094 793 970
2009/2010 20576 978 1174 795 1054 928 647 918 742 804
2010/2011 20300 939 1151 760 1044 893 639 883 732 770
2011/2012 19874 941 1125 781 1036 902 628 881 706 771
2012/2013 19672 927 1123 771 1030 888 624 873 701 760
Джерело інформації [2-6].
У той же час зросла кількість фахівців, які були випу-
щені вищими навчальними закладами III-IV рівнів акредитації
(табл. 8). Так, кількість випускників ВНЗ за період 1995-
2013 рр. у Дніпропетровській та Донецькій областях зросла у
три рази, у Запорізькій та Луганській – у чотири та більше ра-
зів.
255
Таблиця 8
Кількість фахівців, які були випущені вищими навчальними
закладами III-IV рівнів акредитації, тис. осіб
Україна Донецька
область
Дніпропетров-
ська область
Запорізька
область
Луганська
область
1995 147,9 10,7 11,2 5,6 4,9
2000 273,6 24,7 23,9 10,5 11,3
2005 372,4 30,2 27,7 13,1 14,8
2006 413,6 31,3 29,3 15,1 18,1
2007 468,4 32,2 30,2 16,5 18,4
2008 505,2 35,9 31,8 19,2 19,4
2009 527,3 39,2 33,0 20,9 21,2
2010 543,7 38,1 34,9 21,7 24,2
2011 529,8 36,4 33,7 20,5 25,5
2012 520,7 34,2 36,7 23,2 24,2
2013 485,1 29,6 33,5 21,2 нд
Джерело інформації [2-6].
Слід зазначити стійке і швидке зростання платності осві-
ти у вищих навчальних закладах. Якщо в 1993 р. частка сту-
дентів, що навчалися за рахунок державного бюджету, склада-
ла 93,6%, то в 2013 р. – лише близько 46%.
Одночасно зменшилася кількість молоді, яка навчається
в установах початкової професійної освіти (табл.9).
Таблиця 9
Професійно-технічні навчальні заклади
Україна Донецька
область
Дніпропетров-
ська область
Запорізька
область
Луганська
область
Кіль-
кість
закладів
на
кінець
року,
одиниць
Підго-
товлено
кваліфі-
кованих
робітни-
ків, тис.
осіб
Кіль-
кість
закладів,
одиниць
Підго-
тов-
влено,
тис. осіб
Кіль-
кість
закла-
дів,
одиниць
Підго-
тов-
лено,
тис.
осіб
Кіль-
кість
закла-
дів,
одиниць
Підго-
тов-
лено,
тис. осіб
Кіль-
кість
закла-
дів,
оди-
ниць
Підготов-
лено,
тис. осіб
2005 1023 286,6 120 29,7 71 24,5 44 15,3 83 17,1
2006 1021 289,3 120 30,3 67 25,7 44 15,0 84 16,6
2007 1022 285,1 120 28,3 70 25,6 44 14,0 84 17,8
2008 1018 269,6 119 26,7 68 27,0 44 12,5 84 15,7
2009 975 239,4 113 24,3 66 21,7 43 11,1 78 14,4
2010 976 247,4 112 24,4 64 23,9 46 10,9 78 15,1
2011 976 240,1 111 23,9 64 21,8 47 10,7 78 14,7
2012 972 202,1 111 17,3 63 18,4 47 10,0 78 11,0
2013 968 227,3 111 21,2 60 19,9 47 10,8 78 13,6
Джерело інформації [2-6].
256
Таким чином, за останні роки підвищився престиж вищої
освіти, знизилася привабливість початкової професійної освіти
через скорочення зайнятості в реальному секторі економіки.
Певний вплив на освіту зробив демографічний чинник – зни-
ження народжуваності та скорочення чисельності дітей і мо-
лоді.
Система освіти має бути спрямована на гармонізацію
взаємин учасників освітнього процесу та представників ринку
праці, досягнення рівня їх максимальної задоволеності якістю
вирішення соціально-економічних завдань держави, регіону,
підприємства. Статистичні дані попиту та пропозиції на ринку
праці наведено в табл. 10.
Таблиця 10
Співвідношення попиту та пропозиції спеціалістів
на ринку праці
Україна Донецька
область
Дніпропетровська
область
Запорізька
область
Луганська
область
Потреба підприємств у фахівцях, тис. осіб
1995 86,4 11,9 14,4 5,0 7,7
2000 68,2 15,1 5,3 2,1 6,5
2005 186,6 34,8 18,2 6,7 9,3
2010 63,9 2,9 7,7 1,6 2,0
2011 59,3 4,1 8,0 0,8 2,6
2012 48,6 3,4 7,2 0,4 0,8
Кількість фахівців на обліку в ДСЗ, тис. осіб
1995 161,3 11,6 4,2 3,8 8,2
2000 1188,0 97,9 95,6 39,9 59,6
2005 903,5 54,4 51,1 34,6 35,1
2010 564,0 33,0 34,4 25,9 20,5
2011 501,4 28,4 31,6 23,1 18,5
2012 526,2 29,8 35,3 23,9 20,3
Навантаження незайнятих трудовою діяльністю фахівців на вільні робочі місця, осіб
1995 2 1 0,3 1 1
2000 17 6 17 19 9
2005 5 2 3 5 4
2010 9 11 5 17 11
2011 8 7 4 28 7
2012 11 9 5 60 25
Джерело інформації [2-6].
Незбалансованість ринку праці та ринку освітніх послуг
призводить до збільшення частки випускників вищих навчаль-
них закладів, які працевлаштовуються не за отриманою спеці-
альністю; необхідності додаткової перепідготовки фахівців
роботодавцями, що вимагає додаткових витрат; невідповіднос-
257
ті між фактичним попитом на працівників з вищою і серед-
ньою професійною освітою та їх фактичною необхідністю, що
особливо характерно для приватного сектору ринку праці; де-
фіциту висококваліфікованих представників робітничих про-
фесій.
Узагальнимо проблеми, які має система освіти України:
дефіцит бюджетного фінансування; несистемне планування
бюджетних місць; низький рівень заробітної плати педагогіч-
них працівників, що не дозволяє залучити у систему освіти
висококваліфіковані кадри; застаріла учбово-матеріальна база
більшості освітніх установ, яка потребує оновлення; необхід-
ність збільшення коштів на капітальний ремонт, будівництво,
устаткування системами безпеки освітніх установ; низькі сти-
пендії, що не забезпечують мінімальних умов життєдіяльності
студентів.
Таким чином, тільки та держава, яка може забезпечити
суспільно необхідний рівень вирішення соціальних проблем,
має шанс зберегти свій суверенітет, територіальну цілісність,
ідентичність у суворих умовах сучасного світу. Тому основ-
ними цілями державної соціальної політики мають бути: за-
безпечення безперервного системно організованого процесу
підвищення якості життя людей; створення умов для соціаль-
ного розвитку здібностей населення до самозабезпечення і, як
наслідок, до самореалізації; розробка і реалізація механізмів та
інструментів участі суспільства у процесі визначення й реалі-
зації державної соціально-економічної політики в країні; фор-
мування стійких партнерських стосунків влади, бізнесу та сус-
пільства у вирішенні соціальних проблем.
Для досягнення цілей необхідно вирішити такі задачі:
створення інституційних умов для активної участі суспільства
в ухваленні управлінських рішень; виявляння найбільш гост-
рих соціальних проблем; активізація потенційних ресурсів
людського капіталу; розвиток принципів соціального партнер-
ства; створення моделей і соціальних технологій, що забезпе-
чать ефективну співпрацю і соціальне партнерство органів
влади, бізнесу і суспільства для вирішення завдань соціально-
258
економічного розвитку; розробка і реалізація системи заходів
стимулювання та заохочення соціальної діяльності некомер-
ційного сектору і соціально орієнтованого бізнесу; залучення у
соціальну сферу додаткових коштів через багатоканальну сис-
тему фінансування.
Таким чином, для досягнення соціально-економічного
розвитку країни, регіонів, міст особливої актуальності набуває
необхідність розробки та реалізації системи взаємодії і взаємо-
вигідної співпраці між органами влади, бізнесом та суспільс-
твом. Необхідно скоординувати діяльність трьох рівноправних
суб'єктів взаємодії і направити спільні зусилля на реалізацію
пріоритетних для суспільства соціально значимих програм.
Розглянемо сильні та слабкі сторони суб'єктів партнер-
ства (табл.11).
Таблиця 11
Характеристика суб'єктів партнерства
Сильні сторони Слабкі сторони
Органи влади
Наявність державної власності
Можливість створення правової бази
Можливість формування бюджету
Наявність адміністративного ресурсу
Доступ до інформаційних ресурсів
Вплив на рішення соціальних питань
Наявність фахівців високого рівня
Надання держпослуг
Постійне зростання бюрократичного апарату
Жорстка структура
Непрозорість контролю за витрачанням бю-
джетних коштів
Слабкі методи оцінки соціальних потреб та
результатів реалізації програм і проектів
Низька швидкість передачі інформації
Бізнес
Наявність приватної власності
Використання різноманітних технологій роботи
Високопрофесійні фахівці
Фінансові ресурси
Широкі зв'язки, у тому числі міжнародні
Система навчання співробітників
Постійний обмін інформацією
Досвід партнерської роботи
Гнучкість
Безсистемність благодійності
Одноособовість
Тіньова економіка
Складний діалог із владою
Суспільство
Незалежність
Діяльність, заснована на реальних проблемах
Можливість створювати різні альянси
Наявність креативних людей
Інноваційність підходів до вирішення проблем
Гнучкість
Нестабільний фінансовий стан
Плинність кадрів
Часто непрофесійне керівництво і менеджмент
Відсутність стратегічних цілей
259
Взаємодія партнерів передбачає об'єднання зусиль, ре-
сурсів для вирішення тієї або іншої соціальної проблеми.
Фінансові ресурси кожного із партнерів є важливою складо-
вою реалізації партнерських програм, проектів.
Аналіз фінансових результатів підприємств галузей соці-
альної інфраструктури до оподаткування за даними Державно-
го комітету та обласних управлінь статистики України за пері-
од 2010-2012 рр. дозволяє зробити такий висновок:
підприємства освіти одержують прибуток в усіх облас-
тях – Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській;
заклади системи охорони здоров’я є прибутковими в За-
порізькій, Луганській областях та збитковими – в Донецькій,
Дніпропетровській областях;
заклади культури та спорту є збитковими.
Треба відзначити, що одержані прибутки підприємства-
ми соціальної сфери недостатні для самостійного розвитку і
тому потребують додаткового фінансування. Тому в цих умо-
вах абсолютним пріоритетом є модернізація, диверсифікація
фінансування галузей соціальної інфраструктури, що забезпе-
чують розвиток людського потенціалу, і перш за все охорону
здоров'я, культури.
Виникає питання, а чи є у бізнесу (великого, середнього,
малого) фінансові ресурси для взаємодії щодо вирішення соці-
альних проблем. За даними Державного комітету та обласних
управлінь статистики України останні три роки понад 60%
усіх підприємств мали чистий прибуток. Це перш за все великі
та середні підприємства. Аналіз фінансових результатів діяль-
ності підприємств по областях свідчить, що чистий прибуток
мають:
великі підприємства (загальна кількість) у Дніпропет-
ровській та Запорізькій областях;
середні підприємства (загальна кількість) у Донецькій
області;
малі підприємства (загальна кількість) у Запорізькій та
Луганській областях.
260
Аналіз матеріальних, фінансових, нематеріальних ресур-
сів влади, бізнесу та суспільства зумовлює необхідність їх вза-
ємодії на основі створення надійного механізму діалогу між
ними.
Вже сьогодні накопичено безцінний досвід взаємодії ор-
ганів влади, бізнес-компаній і суспільства. Рівень участі бізне-
су у вирішення соціальних проблем українського суспільства
останніми роками помітно зростає. До найбільш виражених
напрямів соціальної активності бізнесу в Україні відносяться:
утримання і розвиток соціальної інфраструктури як усередині
компанії, так і за її межами; розвиток освіти; надання медич-
них і рекреаційних послуг своїм працівникам; підтримка соці-
ально незахищених верств населення, ветеранів, пенсіонерів,
інвалідів, сиріт; підтримка розвитку дітей і молоді; програми,
направлені проти поширення наркоманії і алкоголізму; фінан-
сування культурних і спортивних заходів.
Основні реально діючі механізми взаємодії влади, бізне-
су та суспільства на прикладі таких міст, як Донецьк, Дніпро-
петровськ, Запоріжжя і Луганськ, наведено в табл.12.
Таким чином, в Україні накопичується досвід ефективної
взаємодії влади, бізнесу, суспільства та зароджується напрям,
коли крупні бізнес-корпорації переходять від благодійності до
системних соціальних проектів, які допоможуть розвиватися
бізнесу і суспільству. В умовах економічної кризи великі біз-
нес-компанії зважено і системно відносяться до соціальних
інвестицій, звертаючи увагу на їх ефективне використання,
заздалегідь планують проекти і ретельно мониторять їх реалі-
зацію.
Висновки. Під час кризи особливо актуальним стає об'-
єднання ресурсів, зусиль бізнесу, влади і суспільства; перехід
від діалогу до конкретних спільних дій. Для цього, перш за
все, державі необхідно визначати напрями найгостріших соці-
альних проблем, які потребують допомоги, соціальних інвес-
тицій з боку бізнес-компаній, та знаходити сильні мотиваційні
механізми для вкладення не тільки крупним бізнесом, а й се-
редніми та малими підприємствами, коштів у соціальну сферу.
261
Таблиця 12
Реалізовані механізми взаємодії влади, бізнесу та суспільства
у рамках міста
Міста Механізми взаємодії Приклади реалізації механізмів
взаємодії влади, бізнесу та суспільства
Дніпропетровськ Громадська рада при
міськраді
Концепція підвищення ефективності реалізації
соціальних проектів;
Проект «Культурна карта Дніпропетровська»
Круглі столи «Міжнаціональний діалог»;
«Розвиток велосипедної інфраструктури міста
Дніпропетровська»;
«Культурна карта міста Дніпропетровська»
Розробка стратегічних
планів соціального
партнерства
Декларація соціального партнерства між Дніпро-
петровською міськрадою та компанією ДТЕК
Запоріжжя Форум міжсекторного
партнерства
Перший - грудень 2010 р.;
Другий - грудень 2011 р.;
Третій - квітень 2013 р.
Громадська рада при
виконкомі міськради
Конкурс малих грантів
на реалізацію соціально
значущих проектів
Проекти: «Правова абетка для прийомних бать-
ків», фестиваль «З варяг у греки», «Моя житте-
творчість»; «Книга скарг Запоріжжя»
Розробка стратегічних
планів соціального
партнерства
Проект «Ми – це місто»
Луганськ Договори про соціальне
партнерство
Договори влади з: Корпорацією «Індустріальний
Союз Донбасу» та ПАТ «Алчевський металургій-
ний комбінат»; ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання
«Азот»; ТОВ «ТНК ВР Коммерс»; ПАТ «Стаха-
новський завод феросплавів»; ТОВ «КУБ-ГАЗ»;
ДТЕК; групою «Метінвест
Громадська палата при
міськраді
Розробка: «Комплексної програми розвитку орга-
нів самоорганізації населення м. Луганська»
Створення фондів Фонд регіонального розвитку Луганщини;
Фонд розвитку міста (Алчевськ)
Донецьк Конкурс проектів Проекти-переможці: «Альтернатива»; «Спорт –
здоров'я наших дітей»; «Всесвіт здоров'я»
Консультації з громад-
ськістю
Обговорення: «Концепції розвитку велосипедної
інфраструктури»; «Створення госпітальних окру-
гів у місті Донецьку».
Місцеві ініціативи «CASE-STUDY: розвиток міжсекторного партнер-
ства» (ініціатива Донецького благодійного фонду
«Доброта»); «Подолання соціальної ізольованості
молоді в Донецькій та Луганській областях» (ініці-
атива Донецького Молодіжного Дебатного
Центру)
Громадські слухання «Екологічні наслідки видобутку сланцевого газу в
природному національному парку «Святі гори»
Форуми «Соціальне підприємництво як ефективний ін-
струмент розвитку громадянського суспільства»;
«Модернізація взаємодії бізнесу і влади: новий
етап розвитку»
Меморандуми «Україна без туберкульозу»
262
Органам влади необхідно стимулювати і підтримувати
добровільні соціальні ініціативи та інвестиції бізнесу; органі-
зувати процес навчання, консультацій щодо взаємодії. Бізнес-
компаніям та органам влади слід сформувати бази реалізова-
них соціальних проектів, практик взаємодії, щоб побачити ре-
альні шляхи вирішення соціальних потреб. Засобам масової
інформації необхідно активно висвітлювати позитивний досвід
взаємодії партнерів (влади, бізнесу та суспільства), її завдання
та користь для суспільства.
Література
1. Доповідь ООН про людський розвиток за 2013 рік
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.undp.org.ua/images/stories/HDR2013/ UKR_
Ukraine_HDR2013.pdf.
2. Державна служба статистики України [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.
3. Головне управління статистики у Донецькій області
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.donetskstat.gov.ua/.
4. Головне управління статистики у Дніпропетровській
області [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.dneprstat.gov.ua/.
5. Головне управління статистики у Запорізькій області
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.zp.ukrstat.gov.ua/.
6. Головне управління статистики в Луганській області
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.lugastat.lg.ua/.
7. Доклад ООН "Стан міст світу 2012/2013"[Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http: //mirror.unhabitat.org/pmss/
listItemDetails.aspx?publicationID=3387&AspxAutoDetectCookie
Support=1.
Надійшла до редакції 06.11.2014 р.
263
http://www.zp.ukrstat.gov.ua/
http://www.lugastat.lg.ua/
http://mirror.unhabitat.org/pmss/listItemDetails.aspx
http://mirror.unhabitat.org/pmss/listItemDetails.aspx
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-95399 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2220-7961 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:15:54Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Василенко, Т.Д. 2016-02-25T19:43:45Z 2016-02-25T19:43:45Z 2014 Стратегічні напрями розвитку взаємодії влади, бізнесу та суспільства в галузях соціальної інфраструктури в індустріальних регіонах України / Т.Д. Василенко // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 247-263. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2220-7961 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95399 Pозглянуто стан та фінансування галузей соціальної інфраструктури в індустріальних регіонах України: Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській областях. Визначено проблеми цих галузей та шляхи їх вирішення через взаємодію влади, бізнесу та суспільства. Рассмотрены состояние и финансирование отраслей социальной инфраструктуры в индустриальных регионах Украины: Донецкой, Днепропетровской, Запорожской, Луганской областях. Определены проблемы этих отраслей и пути их решения через взаимодействие власти, бизнеса и общества. The article reviews the status and funding of social infrastructure sectors in industrialized regions of Ukraine, Donetsk, Dnepropetrovsk, Zaporozhye and Lugansk regions. The state of health care and the cost of the industry compared to developed countries. Determined dramatic changes in the educational system of Ukraine: preschool education; secondary, vocational and higher education. The problems areas of social infrastructure and solutions through the interaction of government, business and society. Solved constraints of interaction between government, business and society; strengths and weaknesses of the business partnership. Analyzed the financial resources of each of the partners. The experience and implemented mechanisms of cooperation between government, business and society in industrialized regions. Стаття підготовлена у процесі виконання НДР Інституту 
 економіки промисловості НАН України “Методи розвитку і забезпечення капіталізації промислових підприємств в умовах інституційних змін” 
 (2012-2015 рр., номер держреєстрації 0112U006882). uk Інститут економіки промисловості НАН України Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку Стратегічні напрями розвитку взаємодії влади, бізнесу та суспільства в галузях соціальної інфраструктури в індустріальних регіонах України Стратегические направления развития взаимодействия власти, бизнеса и общества в отраслях социальной инфраструктуры в индустриальных регионах Украины The strategic directions of development of interaction between the government, business and society in the areas of social infrastructure in the industrial regions of Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Стратегічні напрями розвитку взаємодії влади, бізнесу та суспільства в галузях соціальної інфраструктури в індустріальних регіонах України Василенко, Т.Д. |
| title | Стратегічні напрями розвитку взаємодії влади, бізнесу та суспільства в галузях соціальної інфраструктури в індустріальних регіонах України |
| title_alt | Стратегические направления развития взаимодействия власти, бизнеса и общества в отраслях социальной инфраструктуры в индустриальных регионах Украины The strategic directions of development of interaction between the government, business and society in the areas of social infrastructure in the industrial regions of Ukraine |
| title_full | Стратегічні напрями розвитку взаємодії влади, бізнесу та суспільства в галузях соціальної інфраструктури в індустріальних регіонах України |
| title_fullStr | Стратегічні напрями розвитку взаємодії влади, бізнесу та суспільства в галузях соціальної інфраструктури в індустріальних регіонах України |
| title_full_unstemmed | Стратегічні напрями розвитку взаємодії влади, бізнесу та суспільства в галузях соціальної інфраструктури в індустріальних регіонах України |
| title_short | Стратегічні напрями розвитку взаємодії влади, бізнесу та суспільства в галузях соціальної інфраструктури в індустріальних регіонах України |
| title_sort | стратегічні напрями розвитку взаємодії влади, бізнесу та суспільства в галузях соціальної інфраструктури в індустріальних регіонах україни |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95399 |
| work_keys_str_mv | AT vasilenkotd strategíčnínaprâmirozvitkuvzaêmodíívladibíznesutasuspílʹstvavgaluzâhsocíalʹnoíínfrastrukturivíndustríalʹnihregíonahukraíni AT vasilenkotd strategičeskienapravleniârazvitiâvzaimodeistviâvlastibiznesaiobŝestvavotraslâhsocialʹnoiinfrastrukturyvindustrialʹnyhregionahukrainy AT vasilenkotd thestrategicdirectionsofdevelopmentofinteractionbetweenthegovernmentbusinessandsocietyintheareasofsocialinfrastructureintheindustrialregionsofukraine |