«Знехтувана» наука (Нобелівська премія з фізіології і медицини 2015 р.)
Лауреатами Нобелівської премії в галузі фізіології і медицини 2015 р. стали
 паразитолог Вільям Кемпбелл, біохімік Сатоші Омура і китайський біолог
 Юю Ту. Половину премії було присуджено за відкриття авермектинів —
 нового класу медичних препаратів, які допомогли в битві про...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2015
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95545 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Знехтувана» наука (Нобелівська премія з фізіології і медицини 2015 р.) / І.А. Акімов, В.О. Харченко // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 1. — С. 11-19. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860218821531402240 |
|---|---|
| author | Акімов, І.А. Харченко, В.О. |
| author_facet | Акімов, І.А. Харченко, В.О. |
| citation_txt | «Знехтувана» наука (Нобелівська премія з фізіології і медицини 2015 р.) / І.А. Акімов, В.О. Харченко // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 1. — С. 11-19. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Лауреатами Нобелівської премії в галузі фізіології і медицини 2015 р. стали
паразитолог Вільям Кемпбелл, біохімік Сатоші Омура і китайський біолог
Юю Ту. Половину премії було присуджено за відкриття авермектинів —
нового класу медичних препаратів, які допомогли в битві проти річкової
сліпоти (онхоцеркозу) і лімфатичного філяріозу, а також продемонстрували ефективність проти інших паразитарних захворювань. Другу половину премії отримала китайська дослідниця за відкриття артемізиніну —
препарату, який значною мірою допомагає пацієнтам, що страждають на
малярію. Юю Ту стала першим нобелівським лауреатом КНР в галузі фізіології і медицини.
Лауреатами Нобелевской премии в области физиологии и медицины 2015 года стали паразитолог Уильям
Кэмпбелл, биохимик Сатоши Омура и китайский биолог Юю Ту. Половина премии была присуждена за открытие
авермектинов — нового класса медицинских препаратов, которые помогли в битве против речной слепоты (онхоцеркоза) и лимфатического филяриатоза, а также продемонстрировали эффективность против других
паразитарных заболеваний. Вторую половину премии получила китайская исследовательница за открытие артемизинина — препарата, который в значительной степени помогает пациентам, страдающим малярией. Юю Ту
стала первым нобелевским лауреатом КНР в области физиологии и медицины.
The Nobel Prize winners in Physiology and Medicine for 2015 became parasitologist William Campbell, biochemist
Satoshi Omura and biologist Youyou Tu. Half of the prize was awarded for the discovery of avermectin — a new class of
medications contributed to combat with river blindness disease (onchocerciasis) and lymphatic filariasis, and also were
shown to be effective against other parasitic diseases. The second half of the prize was conferred to a Chinese researcher
for the discovery of artemisinin — the medicine that is of great help for patients suffering from malaria. Youyou Tu became
the first Nobel Prize winner in Physiology and Medicine from China.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:17:18Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 1 11
УДК 616.99
«ЗНЕХТУВАНА» НАУКА
Нобелівська премія з фізіології і медицини
2015 р.
Лауреатами Нобелівської премії в галузі фізіології і медицини 2015 р. стали
паразитолог Вільям Кемпбелл, біохімік Сатоші Омура і китайський біолог
Юю Ту. Половину премії було присуджено за відкриття авермектинів —
нового класу медичних препаратів, які допомогли в битві проти річкової
сліпоти (онхоцеркозу) і лімфатичного філяріозу, а також продемонстру-
вали ефективність проти інших паразитарних захворювань. Другу поло-
вину премії отримала китайська дослідниця за відкриття артемізиніну —
препарату, який значною мірою допомагає пацієнтам, що страждають на
малярію. Юю Ту стала першим нобелівським лауреатом КНР в галузі фізіо-
логії і медицини.
Ключові слова: забуті хвороби, онхоцеркоз, гельмінтози, малярія, Нобе-
лівська премія.
Захопивши планету, людина вирішила, що саме вона перебуває
на вершині трофічної піраміди, ну, в крайньому разі, — твари-
ни, від яких (на її думку) вона походить: леви, тигри, ведмеді,
вовки чи орли. Мусимо вас розчарувати: на вершині трофічної
піраміди знаходяться паразити [1, 2]. Вони поруч з нами ще з
того часу, коли ми навіть і не усвідомлювали, що стали людьми.
Серед них — малярійний плазмодій — збудник малярії, хворо-
би, що, разом із туберкульозом та СНІДом, належить до визна-
них у світі «трьох великих убивць» [3, 4]. Більш як 3,4 млрд
людей проживає в зоні поширення малярії. Щороку ця хвороба
вражає близько 200 млн чоловік і забирає понад 450 тис. жит-
тів, переважно дітей [5].
Разом з малярійним плазмодієм людей оточує безліч інших
паразитів, а деякі з них за класифікацією ВООЗ є збудниками
так званих «забутих», або «знехтуваних», хвороб (neglected
tropical diseases). До них належать і захворювання, що спри-
чинюються гельмінтами. Ці хвороби є різнорідною групою
інфекційних захворювань, які переважають у тропічних і суб-
тропічних умовах на території 149 країн. Економічні втрати
від них сягають мільярдів доларів. Шляхи їх профілактики та
лікування добре відомі, але недоступні в країнах, де населення
СТАТТІ СТАТТІ
ТА ОГЛЯДИТА ОГЛЯДИ
АКІМОВ
Ігор Андрійович —
член-кореспондент НАН України,
директор Інституту зоології
ім. І.І. Шмальгаузена НАН
України
doi: 10.15407/visn2016.01.011
ХАРЧЕНКО
Віталій Олександрович —
кандидат біологічних наук,
завідувач відділу паразитології
Інституту зоології
ім. І.І. Шмальгаузена
НАН України
12 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (1)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
часто живе в злиднях, без належної санітарії,
в тісному контакті з переносниками інфекцій,
домашніми тваринами та худобою [3]. «Забу-
ті» хвороби вражають щороку понад мільярд
людей, близько півмільйона з яких помира-
ють [6].
Чому ж цими хворобами знехтували? Вва-
жають, це трапилося тому, що багато таких за-
хворювань проходять безсимптомно і мають
довгий інкубаційний період. Зв’язок між смер-
тю і хворобою буває важко встановити [7]. На
думку такого поважного видання, як Financial
Times, причиною ігнорування цих захворювань
є їх некомерційність, тобто відсутність стиму-
лів для впровадження інноваційних розробок
у цій галузі [8].
Онхоцеркоз (річкова сліпота) — захворю-
вання, що характеризується утворенням під-
шкірних вузлів, ураженням шкіри і очей; спри-
чинюється нематодою з ряду спірурид — On-
chocerca volvulus. Проміжний хазяїн чи пере-
носник — мошки. Цікаво, що онхоцерка має
ендосимбіотичні відносини з бактерією Wolba-
chia. За відсутності Wolbachia розвиток личи-
нок з О. volvulus порушується або взагалі при-
пиняється [9]. Мікрофілярії потрапляють в ор-
ганізм переносника під час всмоктування крові
зараженої людини мошками. Так мікрофілярії
першої стадії (L1) проникають у кишечник і мі-
грують у грудні м’язи мошки. Після линьки в
другу стадію (L2) вони мігрують у хоботок і
можуть бути знайдені в слині, звідки після
линьки в третю стадію (L3) О. volvulus під час
укусу мошкою потрапляють у кров людини.
Далі личинки мігрують у підшкірну тканину,
інкапсулюються і дозрівають упродовж 6—12
місяців. Зрілі нематоди покидають капсули і
виходять у підшкірну тканину. Після спарю-
вання самиці народжують щодня 1000—3000
мікрофілярій, які чекають у підшкірній ткани-
ні на укус мошки. Дорослий черв’як живе до 15
років, мікрофілярії — 1—2 роки, проте частина
їх гине в результаті імунної відповіді хазяїна
[10, 11]. У світі майже 17,7 млн осіб заражені
цією хворобою [12]. Онхоцеркоз поширений
переважно в тропічних регіонах. Понад 99 % ін-
фікованих людей живуть у 31 країні Африки на
південь від Сахари. Ця хвороба також трапля-
ється в деяких країнах Латинської Америки —
Бразилії, Гватемалі, Мексиці та Венесуелі [10].
Лімфатичний філяріоз спричинюється не-
матодами надродини Filarioidea: 90 % інфекцій
викликані нитчаткою Банкрофта (Wuchereria
bancrofti), а решта — переважно Brugia malayi.
Людина — специфічний хазяїн W. bancrofti.
Хоча певні штами B. malayi можуть також
інфікувати деяких тварин (котячих і мавп),
життєвий цикл цих штамів відрізняється від
таких у людини. Основні переносники W. ban-
crofti — комарі роду Culex (у міських і примісь-
ких районах), Anopheles (у сільських районах
Африки та в інших місцях) і Aedes (на остро-
вах Тихого океану) [13]. Цикл розвитку збуд-
Людина, хвора на онхоцеркоз (річкову сліпоту) [12]
Цикл розвитку Onchocerca volvulus [25]
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 1 13
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
ників подібний до описаного вище. Більш як
120 млн людей у 73 країнах світу інфіковані
лімфатичним філяріозом і близько 1,4 млрд
чоловік становлять групу ризику. Ця хвороба
найбільш поширена в Африці та Азії і щороку
призводить до багатомільярдних економічних
втрат [14].
Останнім часом ми стали свідками, а мож-
ливо, і винуватцями глобальних змін клімату.
Сприятливі для розвитку паразитів території
збільшилися. У пошуках кращої долі та гонит-
ві за екзотикою люди метушаться планетою,
переносячи із собою паразитів. Нещодавно в
Україні було зафіксовано поширення Dirofi-
laria repens [15] та Echinococcus multilocularis
[16], почастішали випадки захворювання на
малярію.
Як доволі високоорганізовані створіння, па-
разити, зокрема гельмінти, досить ефективно
протидіють зусиллям людини позбутися їх,
переважно через резистентність до лікарських
засобів, яка швидко розвивається в них. Почи-
наючи з 1960-х років антгельмінтики, такі як
бензімідазоли, левамізол, пірантел і морантел,
змінили стратегії контролю нематод у тварин-
ництві та ветеринарній практиці [17]. Проте в
останні десятиліття в усьому світі, в тому числі
й в Україні [18, 19], спостерігається зростання
резистентності гельмінтів до цих препаратів.
Сьогодні в деяких груп нематод іноді вияв-
ляється резистентність і до івермектину [20].
Caenorhabditis elegans стає надзвичайно резис-
тентним до івермектину після мутацій у трьох
генах, що кодують різні, але споріднені функції
закриття хлорид-іонних каналів під дією глу-
тамату [20]. Враховуючи інсектицидні власти-
вості івермектину, його почали використовува-
ти також проти переносників малярії [21].
114-й нобелівський тиждень у Стокголь-
мі розпочався 5 жовтня 2015 р. з оголошення
Нобелівським комітетом при Каролінському
медичному інституті лауреатів Нобелівської
премії з фізіології та медицини — найпрестиж-
нішої нагороди в галузі біології. Церемонія на-
городження лауреатів відбулася у Стокгольмі
10 грудня, в день смерті засновника премії,
шведського підприємця й винахідника Аль-
фреда Нобеля. Отже, нобелівськими лауреата-
ми з фізіології і медицини 2015 р. стали парази-
толог Вільям Кемпбелл (William C. Campbell)
з американського Університету Дрю (Drew
University, New Jersey), біохімік Сатоші Омура
(Satoshi Ōmura) з Університету Кітасато (Япо-
нія) і китайський біолог Юю Ту (Youyou Tu)
з Китайської академії традиційної китайської
медицини. Премію присуджено саме за розро-
блення новітніх протипаразитарних препара-
тів. Розмір Нобелівської премії в 2015 р., як і в
попередні два роки, становив 8 млн шведських
крон, або 950 тис. доларів США.
Вважаємо, це стало знаменною подією для
всіх паразитологів світу, і кожен з нас трішеч-
Людина, хвора на лімфатичний філяріоз [Foto: www.
nasional.republika.co.id]
Цикл розвитку Wuchereria bancrofti [Image: www.cdc.
gov]
14 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (1)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
ки відчув свою причетність до цієї відзнаки. До
цього часу Нобелівську премію за досліджен-
ня в галузі паразитології вручали лише чотири
рази, причому востаннє — майже 90 років тому.
Так, у 1902 р. премію було присуджено британ-
ському лікарю-паразитологу Рональду Россу
(Ronald Ross) за його праці, присвячені вивчен-
ню малярії, в яких він показав, як її збудник
потрапляє в організм, і тим самим заклав осно-
ву для подальших успішних досліджень у га-
лузі розроблення методів боротьби з цією хво-
робою. У 1907 р. нобелівським лауреатом став
французький військовий лікар, один із піоне-
рів дослідження тропічних хвороб Шарль Луї
Альфонс Лаверан (Charles Louis Alphonse La-
veran) за дослідження ролі найпростіших у ви-
никненні захворювань. У 1926 р. Нобелівську
премію присудили данському мікробіологу і
патологоанатому Йоханесу Фібігеру (Johannes
Andreas Grib Fibiger) за відкриття карциноми,
що спричинюється паразитами Spiroptera. А в
1928 р. премію вручили французькому ліка-
рю і паразитологу Шарлю Ніколю (Charles-
Jules-Henri Nicolle) за його роботи, пов’язані з
висипним тифом. Він встановив, зокрема, що
переносником цього гострого інфекційного за-
хворювання є платяна воша.
За традицією, напередодні нобелівського
тижня Thomson Reuters, світовий лідер у галу-
зі інтелектуальної інформації, зробив власний
прогноз щодо можливих лауреатів Нобелів-
ської премії, оснований на результатах циту-
вань окремих учених у науковій періодиці. По-
чинаючи з 2002 р. Thomson Reuters правильно
назвав імена 37 нобелівських лауреатів, однак
цього разу помилився. Отже, за даними Thom-
son Reuters, претендентами на Нобелівську
премію в галузі фізіології і медицини в 2015 р.
були [22]:
• Джеффрі Гордон (Jeffrey I. Gordon) з Уні-
верситету Вашингтона в Сент-Луїсі (США) —
за демонстрування взаємозв’язку між мікро-
флорою кишечника людини та її фізіологією,
метаболізмом і харчуванням;
• Казутоші Морі (Kazutoshi Mori) з Кіот-
ського університету (Японія) і Пітер Вальтер
(Peter Walter) з Каліфорнійського універси-
тету (США) — за незалежне один від одного
встановлення механізму, за допомогою якого
незгорнуті білки в ендоплазматичному рети-
кулумі можуть бути виявлені та виправлені;
• Александр Руденський (Alexander Y. Ru-
den sky) з Медичного інституту Говарда Х’юза
(США), Шимон Сакагучі (Shimon Sakaguchi)
з Університету Осаки (Японія) та Ітан Шевач
(Ethan M. Shevach) з Національного інституту
охорони здоров’я, алергії та інфекційних хво-
роб (США) — за їх основоположні відкриття,
що стосуються природи і функцій регуля-
торних Т-клітин і транскрипційного фактора
Foxp3.
Не виключено, що хтось із них стане нобе-
лівським лауреатом у наступні роки. Однак
повернемося до лауреатів Нобелівської премії
в галузі фізіології і медицини 2015 р.
Вільям Кемпбелл народився в 1930 р. в
м. Рамелтон (Ірландія). Після здобуття сту-
пеня бакалавра в Трініті-коледжі Дублінсько-
го університету він переїхав до США і за три
роки захистив дисертацію на PhD ступінь в
Університеті Вісконсину. З 1957 по 1990 р.
він працював в Інституті терапевтичних до-
сліджень компанії Merck Sharp & Dohme. На
сьогодні В. Кемпбелл є науковим співробітни-
Вільям Кемпбелл
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 1 15
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
ком і почесним професором Університету Дрю
в Медісоні (штат Нью-Джерсі, США).
Сатоші Омура народився в 1935 р. в префек-
турі Яманасі (Японія). Він закінчив універси-
тет Яманасі, у 1968 р. здобув ступінь доктора
філософії з фармацевтичних наук в Універси-
теті Токіо, а в 1970 р. — ступінь доктора наук з
хімії у Токійському університеті науки (Tokyo
University of Science). Починаючи з 1975 р. і до-
нині він є професором Університету Кітасато.
Юю Ту народилася в 1930 р. в китайській
провінції Чжецзян і є громадянкою Китаю.
У 1955 р. вона закінчила факультет фарма-
цевтики Пекінського медичного інституту,
у 1965—1978 рр. була доцентом Китайської
академії традиційної китайської медицини, з
1985 р. — професором, а з 2000 р. — головним
професором цієї академії [5]. У 2011 р. за свої
дослідження Юю Ту була удостоєна премії
Ласкера, другої за престижністю нагороди в
галузі фізіології і медицини.
Вільям Кемпбелл і Сатоші Омура відкри-
ли новий лікарський препарат — авермектин.
Його похідні, зокрема івермектин, дозволили
радикально знизити захворюваність на онхо-
церкоз і лімфатичний філяріоз. Ці ліки вияви-
лися також високоефективними проти широ-
кого спектра нематодозів людини та свійських
тварин, а також проти кліщів і комах. Юю Ту
відкрила артемізинін (аrtemisinin) — препарат,
який значно зменшує смертність від малярії
і є ефективним проти багатьох плоских чер-
вів класу трематод, у тому числі Schistosoma
japonicum, S. mansoni, S. haematobium, Clonorchis
sinensis, Fasciola hepatica, Opisthorchis viverrini.
Впровадження в клінічну практику цих препа-
ратів для поліпшення здоров’я і благополуччя
мільйонів людей важко переоцінити.
Робота над пошуком нових антгельмінтиків
проводилася в рамках угоди про співпрацю
між Інститутом Кітасато (Kitasato Institute) в
Японії та дослідницькою лабораторією Merck
Sharp & Dohme (MSD) у Сполучених Штатах.
Єдиною причиною для пошуку антипаразитар-
ної активності продуктів ферментації була віра
Сатоші Омури в їх широкий терапевтичний
спектр дії та готовність паразитологічної гру-
пи MSD ризикнути, інвестувавши в цей проект
[17]. Сатоші Омура, японський мікробіолог і
фахівець з виділення натуральних продуктів,
спеціалізувався на актиноміцетах Streptomyces,
які живуть у ґрунті і виробляють широке коло
речовин з антибактеріальною активністю.
Володіючи унікальними методами велико-
масштабного культивування та ідентифікації
цих мікроорганізмів, Омура виділив нові шта-
ми Streptomyces зі зразків ґрунту, взятих на полі
для гольфу неподалік від Іто-Сіті в префектурі
Сідзуока, і успішно культивував їх у лабора-
торії. З багатьох тисяч різних культур він ви-
брав близько 50 найперспективніших для по-
дальшого аналізу їх бактерицидної дії. Одна
з них містила Streptomyces avermitilis [5]. Цей
штам мав прекрасну антигельмінтну дію проти
Nematospiroides dubius у лабораторних мишей
[23], а також проти анкілостом та шлунково-
кишкових і легеневих нематод великої рогатої
худоби [24]. До цього часу Streptomyces aver-
mitilis в природі більш ніде не було знайдено.
Вільям Кемпбелл, експерт з біології пара-
зитів, працюючи тоді в MSD, дослідив ефек-
тивність культури Streptomyces, яку він отри-
мав від Омури. Кемпбелл показав, що один
із компонентів культури є ефективним проти
Сатоші Омура
16 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (1)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
паразитів домашніх і сільськогосподарських
тварин. Біоактивну речовину виділили, очис-
тили і назвали авермектин. Він виявився в
25 разів ефективнішим, ніж доступні на той
час антгельмінтики. Згодом авермектин хіміч-
но модифікували у ще більш ефективну сполу-
ку — івермектин, який випробували на людях
з паразитарними інфекціями і встановили, що
цей препарат є дієвим проти личинок збудника
річкової сліпоти (мікрофілярій).
Спільна робота Омури і Кемпбелла приве-
ла до відкриття ендектоцидів — нового класу
препаратів з надзвичайною ефективністю про-
ти паразитарних захворювань [5, 25]. Сьогодні
івермектин використовується в усіх частинах
світу, де поширені паразитарні захворювання.
Він є ефективним проти цілого ряду парази-
тів, має незначні побічні ефекти і доступний
за ціною. Лікування івермектином людей, що
страждали на річкову сліпоту і лімфатичний
філяріоз, виявилося настільки успішним, що є
надія на повну ліквідацію цих захворювань, що
буде ще одним великим досягненням в історії
медицини [5].
Авермектини — це комплекси 16-членних
мак роциклічних лактонів. Ферментація S. aver-
mi tilis призводить до утворення суміші з восьми
авермектинових сполук (А1a, A1b, А2a, A2b, В1а,
B1b, В2a і B2b). Модифікація процесу фермента-
ції дозволила В. Кемпбеллу змінити співвідно-
шення компонентів і зменшити їх токсичність
для ссавців. Отриманий у результаті 22,23-
дигідро-В1-комплекс (у вигляді суміші 80 %
B1a і 20 % B1b) було відібрано для подальшого
комерційного розвитку під загальною назвою
ivermectin. Потім аналізи показали, що івермек-
тин є також високоефективним проти кліщів,
ґедзів та інших ектопаразитів, які спричиню-
ють значні економічні втрати у тваринництві.
Дослідники MSD виявили, що ця сполука чу-
дово діяла проти ендо- і ектопаразитів у коней,
великої рогатої худоби, свиней і овець. Івер-
мектин успішно використовують для лікуван-
ня від личинок дирофілярій, а також корости у
собак. Однак він жодним чином не впливає на
плоских червів, найпростіших, бактерії та гри-
би. У 2003 р. в Університеті Кітасато встанови-
ли послідовність генів у геномі S. avermitilis, і
він отримав назву S. avermectinius. На сьогодні
це найбільша послідовність бактеріального ге-
ному серед усіх розшифрованих. Аналіз гено-
му дав змогу виявити гени, що беруть участь у
виробництві івермектину [25].
З огляду на швидку і специфічну антипара-
зитарну й антгельмінтну дію препарату, спо-
чатку припустили, що івермектин протидіє пе-
редачі нервового імпульсу. Згодом експери-
ментальні дослідження підтвердили цю гіпоте-
зу, засвідчивши, що механізм дії івермектину
пов’язаний з хлорид-іонними каналами нерво-
вих і м’язових клітин, які відкриваються під
дією глутамату. Івермектин перешкоджає їх за-
криттю. Мембрани синапсу стають набагато
більш проникними для хлорид-іонів, спричи-
няючи гіперполяризацію мембрани нейрона і в
такий спосіб зменшуючи або взагалі припиня-
ючи передачу нервового імпульсу. Це, у свою
чергу, призводить до паралічу соматичних
м’язів, зокрема стравоходу, внаслідок чого па-
разит гине. Хлорид-іонні канали, які функціо-
нують під дією γ-аміномасляної кислоти
(ГАМК), є тільки у нематод, комах і кліщів, і
пригнічує їх лише висока концентрація препа-
Юю Ту
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 1 17
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
рату. У ссавців рецептори ГАМК і нейрони зна-
ходяться в центральній нервовій системі, тоді
як у членистоногих і нематод — у периферич-
ній. Саме цей факт, разом із відносно низькою
концентрацією необхідної дози, гарантує ссав-
цям високий ступінь безпечності прийому
івермектину [26, 27]. Проте на сьогодні є свід-
чення про його токсичність для деяких порід
собак [20]. Щороку у світі івермектину прода-
ється на мільярд доларів і з моменту появи
цього препарату на ринку в 1981 р. він залиша-
ється лідером продажів, незважаючи на появу
нових ендектоцидів [25].
Традиційно малярію лікували хлорохініном
або хініном, однак поступово, з розвитком ре-
зистентності до препаратів, шанси на успіх
зменшувалися. Наприкінці 1960-х років стало
очевидним, що зусилля з викорінення малярії
не дають очікуваного результату, а кількість
хворих зростає. У цей період на прохання лі-
дерів Північного В’єтнаму Мао Цзедун видав
наказ розпочати в Китаї широкомасштабні до-
слідження з пошуку ефективних засобів про-
ти малярії — так званий проект 523, під час
виконання якого й було відкрито артемізи-
нін. Китайська дослідниця Юю Ту проводила
дослідження різних рослин, що зазвичай ви-
користовувалися в традиційній китайській
медицині. У стародавньому медичному трак-
таті IV ст. — рецептах Ге Конгу вона знайшла
згадку про застосування соку полину одноріч-
ного (Artemisia annua) для лікування малярії.
Протестувавши екстракт холодного віджиму
з листя цієї рослини, Юю Ту виявила активну
речовину, артемізинін, яка в експериментах на
мишах давала позитивний результат.
Артемізинін є новим класом протималярій-
них засобів, який швидко вбиває малярійних
паразитів на ранній стадії їх розвитку, чим і по-
яснюється його безпрецедентна ефективність
при лікуванні важких форм малярії. Тепер ар-
темізинін використовується всюди, де люди
страждають від цієї хвороби.
Так у чому ж полягає причина успіху нобе-
лівських лауреатів? Насамперед слід зазначити,
що була проведена колосальна робота з пошуку
нових дієвих препаратів. Позитивний результат
було отримано в одному з десятків тисяч дослі-
джених зразків, що свідчить про талан і щасли-
ву вдачу вчених. Крім того, дослідження забез-
печували великі наукові організації, які в разі
успіху мали всі можливості для масштабного
впровадження результатів. Так, у 1987 р., отри-
мавши згоду Університету Кітасато, компанія
MSD оголосила, що івермектин (під торговою
назвою мектизан) безкоштовно надаватиметь-
ся для лікування річкової сліпоти «доти, доки
це буде необхідно». Саме цей крок зробив мож-
ливим викорінення річкової сліпоти [25].
Під час роботи над артемізиніном було роз-
роблено метод комбінованої терапії, який до-
зволяє зменшити смертність від малярії більш
ніж на 20 %, а у дітей — на 30 %. Лише для Аф-
рики це понад 100 тис. врятованих життів що-
року [5].
Після десятиліть неквапного поступу в ліку-
ванні паразитарних захворювань відкриття но-
белівських лауреатів 2015 р. докорінно зміни-
ли ситуацію [5]. Дослідження обох препаратів
тривають і сьогодні. Відстежуються випадки
резистентності до них, вивчається їх вплив на
довкілля. Встановлено, що макроциклічні лак-
тони майже повністю виводяться з організму.
Івермектин не токсичний для імаго комах, од-
Юю Ту, розробляючи нові методи лікування малярії,
шукала інформацію в давніх книгах з фітотерапії, і
полин однорічний виявився цікавим кандидатом. До-
слідниця виділила з цієї рослини активну речовину
артемізинін — ефективний препарат проти малярії [5]
18 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (1)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
нак їхні личинки можуть гинути протягом 2—3
тижнів з моменту лікування худоби. Гній обро-
бленої великої рогатої худоби є високотоксич-
ним для личинок двокрилих [28].
Як відомо, в 1948 р. Нобелівську премію з
фізіології і медицини було присуджено швей-
царському хіміку Паулю Герману Мюллеру за
відкриття інсектицидних властивостей ДДТ, і
ми знаємо, яку колосальну роль відіграла ця
речовина в боротьбі з малярією, але водночас
ми також добре пам’ятаємо наслідки широкого
використання ДДТ.
REFERENCES
1. Sukhdeo M.V. Where are the parasites in food webs. Parasites & Vectors. 2012. 5: 239.
2. Sukhdeo M.V. Food webs for parasitologists: a review. J. Parasitol. 2010. 96(2): 273.
3. World Health Organization. Neglected tropical diseases. http://www.who.int/neglected_diseases/diseases/en/.
4. Naghavi M., Wang H., Lozano R., Davis A., Liang X., Zhou M., Vollset S.E., Ozgoren A.A., Abdalla S., Abd-Allah F.
Global, regional, and national age-sex specific all-cause and cause-specific mortality for 240 causes of death, 1990—
2013: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2013. Lancet. 2015. 385(9963): 117.
5. The 2015 Nobel Prize in Physiology or Medicine. Press Release. http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/medicine/
laureates/2015/press.html.
6. Neglected tropical diseases. https://en.wikipedia.org/wiki/Neglected_tropical_diseases#cite_note-1.
7. Fenwick A. The global burden of neglected tropical diseases. Public Health. 2012. 126(3): 233.
8. Neglected diseases fall outside the market. http://www.ft.com/intl/cms/s/0/07bfe8f2-5e05-11e4-bc04-00144feab-
dc0.html#axzz3MMnaQdHZ.
9. Saint André A., Blackwell N.M., Hall L.R., Hoerauf A., Brattig N.W., Volkmann L., Taylor M.J., Ford L., Hise A.G.,
Lass J.H. The role of endosymbiotic Wolbachia bacteria in the pathogenesis of river blindness. Science. 2002.
295(5561): 1892.
10. World Health Organization. Onchocerciasis. http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs374/en/.
11. Onchocerca volvulus. http://en.wikipedia.org/wiki/Onchocerca_volvulus.
12. Acharya M. Onchocerciasis. http://www.hxbenefit.com/onchocerciasis.html.
13. World Health Organization. Epidemiology. http://www.who.int/lymphatic_filariasis/epidemiology/en/.
14. World Health Oragnization. Lymphatic filariasis. http://www.who.int/lymphatic_filariasis/en/.
15. Salamatin R.V., Pavlikovska T.M., Sagach O.S., Nikolayenko S.M., Kornyushin V.V., Kharchenko V.O., Masny A.,
Cielecka D., Konieczna-Salamatin J., Conn D.B., Golab E. Human dirofilariasis due to Dirofilaria repens in Ukraine,
an emergent zoonosis: epidemiological report of 1465 cases. Acta Parasitol. 2013. 58(4): 592.
16. Kharchenko V., Kornyushin V., Varodi E., Malega O. Occurrence of Echinococcus multilocularis (Cestoda, Taenii-
dae) in red foxes (Vulpes vulpes) from Western Ukraine. Acta Parasitol. 2008. 53(1): 36.
17. Geary T.G. Ivermectin 20 years on: maturation of a wonder drug. Trends Parasitol. 2005. 21(11): 530.
18. Borgsteede F., Dvojnos G., Kharchenko V. Benzimidazole resistance in cyathostomes in horses in the Ukraine. Vet.
Parasitol. 1997. 68(1): 113.
19. Kuzmina T.A., Kharchenko V.O. Anthelmintic resistance in cyathostomins of brood horses in Ukraine and influence
of anthelmintic treatments on strongylid community structure. Vet. Parasitol. 2008. 154(3—4): 277.
20. Campbell W.C. Ivermectin: an update. Parasitol. Today. 1985. 1(1): 10.
21. Chaccour C.J., Kobylinski K.C., Bassat Q., Bousema T., Drakeley C., Alonso P., Foy B.D. Ivermectin to reduce ma-
laria transmission: a research agenda for a promising new tool for elimination. Malar. J. 2013. 12: 153.
22. Thomson Reuters Forecasts Nobel Prize Winners. http://thomsonreuters.com/en/press-releases/2015/september/
thomson-reuters-forecasts-nobel-prize-winners.html.
23. Burg R.W., Miller B.M., Baker E.E., Birnbaum J., Currie S.A., Hartman R., Kong Y.-L., Monaghan R.L., Olson G.,
Putter I., Tunac J.B., Wallick H., Stapley E.O., Oiwa R., Omura S. Avermectins, new family of potent anthelmintic
agents: producing organism and fermentation. Antimicrob. Agents Chemother. 1979. 15(3): 361.
24. Egerton J., Ostlind D., Blair L., Eary C., Suhayda D., Cifelli S., Riek R., Campbell W. Avermectins, new family of
potent anthelmintic agents: efficacy of the B1a component. Antimicrob. Agents Chemother. 1979. 15(3): 372.
25. Õmura S., Crump A. The life and times of ivermectin — a success story. Nat. Rev. Microbiol. 2004. 2(12): 984.
26. Campbell W.C. Ivermectin and abamectin. (Springer Science & Business Media, 2012).
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 1 19
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
27. Campbell W.C. Ivermectin, an antiparasitic agent. Med. Res. Rev. 1993. 13(1): 61.
28. NRA special review of macrocyclic lactones. (Canberra: National Registration Authority for Agricultural and Veteri-
nary Chemicals, 1998).
Стаття надійшла 18.11.2015.
И.А. Акимов, В.А. Харченко
Институт зоологии им. И.И. Шмальгаузена НАН Украины (Киев)
«ОТВЕРГНУТАЯ» НАУКА
Нобелевская премия по физиологии и медицине 2015 г.
Лауреатами Нобелевской премии в области физиологии и медицины 2015 года стали паразитолог Уильям
Кэмпбелл, биохимик Сатоши Омура и китайский биолог Юю Ту. Половина премии была присуждена за открытие
авермектинов — нового класса медицинских препаратов, которые помогли в битве против речной слепоты (онхо-
церкоза) и лимфатического филяриатоза, а также продемонстрировали эффективность против других
паразитарных заболеваний. Вторую половину премии получила китайская исследовательница за открытие арте-
мизинина — препарата, который в значительной степени помогает пациентам, страдающим малярией. Юю Ту
стала первым нобелевским лауреатом КНР в области физиологии и медицины.
Ключевые слова: «забытые» болезни, онхоцеркоз, гельминтозы, малярия, Нобелевская премия.
I.A. Akimov, V.A. Kharchenko
Schmalhausen Institute of Zoology of National Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv)
«NEGLECTED» SCIENCE
Nobel Prize in Physiology and Medicine for 2015
The Nobel Prize winners in Physiology and Medicine for 2015 became parasitologist William Campbell, biochemist
Satoshi Omura and biologist Youyou Tu. Half of the prize was awarded for the discovery of avermectin — a new class of
medications contributed to combat with river blindness disease (onchocerciasis) and lymphatic filariasis, and also were
shown to be effective against other parasitic diseases. The second half of the prize was conferred to a Chinese researcher
for the discovery of artemisinin — the medicine that is of great help for patients suffering from malaria. Youyou Tu became
the first Nobel Prize winner in Physiology and Medicine from China.
Keywords: “neglected” diseases, onchocerciasis, helminthoses, malaria, Nobel Prize.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-95545 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:17:18Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Акімов, І.А. Харченко, В.О. 2016-02-28T12:27:14Z 2016-02-28T12:27:14Z 2015 «Знехтувана» наука (Нобелівська премія з фізіології і медицини 2015 р.) / І.А. Акімов, В.О. Харченко // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 1. — С. 11-19. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95545 616.99 Лауреатами Нобелівської премії в галузі фізіології і медицини 2015 р. стали
 паразитолог Вільям Кемпбелл, біохімік Сатоші Омура і китайський біолог
 Юю Ту. Половину премії було присуджено за відкриття авермектинів —
 нового класу медичних препаратів, які допомогли в битві проти річкової
 сліпоти (онхоцеркозу) і лімфатичного філяріозу, а також продемонстрували ефективність проти інших паразитарних захворювань. Другу половину премії отримала китайська дослідниця за відкриття артемізиніну —
 препарату, який значною мірою допомагає пацієнтам, що страждають на
 малярію. Юю Ту стала першим нобелівським лауреатом КНР в галузі фізіології і медицини. Лауреатами Нобелевской премии в области физиологии и медицины 2015 года стали паразитолог Уильям
 Кэмпбелл, биохимик Сатоши Омура и китайский биолог Юю Ту. Половина премии была присуждена за открытие
 авермектинов — нового класса медицинских препаратов, которые помогли в битве против речной слепоты (онхоцеркоза) и лимфатического филяриатоза, а также продемонстрировали эффективность против других
 паразитарных заболеваний. Вторую половину премии получила китайская исследовательница за открытие артемизинина — препарата, который в значительной степени помогает пациентам, страдающим малярией. Юю Ту
 стала первым нобелевским лауреатом КНР в области физиологии и медицины. The Nobel Prize winners in Physiology and Medicine for 2015 became parasitologist William Campbell, biochemist
 Satoshi Omura and biologist Youyou Tu. Half of the prize was awarded for the discovery of avermectin — a new class of
 medications contributed to combat with river blindness disease (onchocerciasis) and lymphatic filariasis, and also were
 shown to be effective against other parasitic diseases. The second half of the prize was conferred to a Chinese researcher
 for the discovery of artemisinin — the medicine that is of great help for patients suffering from malaria. Youyou Tu became
 the first Nobel Prize winner in Physiology and Medicine from China. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Статті та огляди «Знехтувана» наука (Нобелівська премія з фізіології і медицини 2015 р.) «Отвергнутая» наука (Нобелевская премия по физиологии и медицине 2015 г.) «Neglected» Science (Nobel Prize in Physiology and Medicine for 2015) Article published earlier |
| spellingShingle | «Знехтувана» наука (Нобелівська премія з фізіології і медицини 2015 р.) Акімов, І.А. Харченко, В.О. Статті та огляди |
| title | «Знехтувана» наука (Нобелівська премія з фізіології і медицини 2015 р.) |
| title_alt | «Отвергнутая» наука (Нобелевская премия по физиологии и медицине 2015 г.) «Neglected» Science (Nobel Prize in Physiology and Medicine for 2015) |
| title_full | «Знехтувана» наука (Нобелівська премія з фізіології і медицини 2015 р.) |
| title_fullStr | «Знехтувана» наука (Нобелівська премія з фізіології і медицини 2015 р.) |
| title_full_unstemmed | «Знехтувана» наука (Нобелівська премія з фізіології і медицини 2015 р.) |
| title_short | «Знехтувана» наука (Нобелівська премія з фізіології і медицини 2015 р.) |
| title_sort | «знехтувана» наука (нобелівська премія з фізіології і медицини 2015 р.) |
| topic | Статті та огляди |
| topic_facet | Статті та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95545 |
| work_keys_str_mv | AT akímovía znehtuvananaukanobelívsʹkapremíâzfízíologííímedicini2015r AT harčenkovo znehtuvananaukanobelívsʹkapremíâzfízíologííímedicini2015r AT akímovía otvergnutaânaukanobelevskaâpremiâpofiziologiiimedicine2015g AT harčenkovo otvergnutaânaukanobelevskaâpremiâpofiziologiiimedicine2015g AT akímovía neglectedsciencenobelprizeinphysiologyandmedicinefor2015 AT harčenkovo neglectedsciencenobelprizeinphysiologyandmedicinefor2015 |