Перші дні "радянського життя" у спогадах греко-католицького та римо-католицького духовенства Східної Галичини
У статті на основі аналізу спогадів греко-католицького та римо- католицького духовенства автор намагається встановити особливості сприйняття радянської влади українським та польським населенням Східної Галичини восени 1939 р. В статье на основании анализа воспоминаний греко-католического и римск...
Saved in:
| Published in: | Сторінки воєнної історії України |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95718 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Перші дні "радянського життя" у спогадах греко-католицького та римо-католицького духовенства Східної Галичини / І. Поїздник // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2011. — Вип. 14. — С. 46-55. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859976377913049088 |
|---|---|
| author | Поїздник, І. |
| author_facet | Поїздник, І. |
| citation_txt | Перші дні "радянського життя" у спогадах греко-католицького та римо-католицького духовенства Східної Галичини / І. Поїздник // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2011. — Вип. 14. — С. 46-55. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сторінки воєнної історії України |
| description | У статті на основі аналізу спогадів греко-католицького та римо-
католицького духовенства автор намагається встановити особливості
сприйняття радянської влади українським та польським населенням
Східної Галичини восени 1939 р.
В статье на основании анализа воспоминаний греко-католического и
римско-католического духовенства автор выделяет особенности воспри -
ятия советской власти украинским и польским населением Восточной
Галиции (осень 1939 г.).
Based on the analysis of memories of the Greek Catholic and Roman Catholic
clergy, the author tries to establish the features of Ukrainian and Polish
population’s perception of the Soviet power in Eastern Galicia (Autumn 1939).
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:23:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 324.54(477.83/.86)«1939»
Інна Поїздник
(Київ)
ПЕРШІ ДНІ «РАДЯНСЬКОГО ЖИТТЯ»
У СПОГАДАХ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОГО ТА РИМО-
КАТОЛИЦЬКОГО ДУХОВЕНСТВА СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ
У статті на основі аналізу спогадів греко-католицького та римо-
католицького духовенства автор намагається встановити особливості
сприйняття радянської влади українським та польським населенням
Східної Галичини восени 1939 р.
Ключові слова: спогади, греко-католицьке духовенство, римо-като -
лицьке духовенство, радянська влада, Східна Галичина, початковий етап
війни.
Після падіння Радянського Союзу низка історичних подій нашого
минулого потрапили під особливо увагу істориків. Серед них і діяльність
радянської влади на території Східної Галичини в 1939–1941 рр. Наскрізь
заідеологізована у радянські часи тема за декілька років стала найбільш
широко досліджуваною. Цьому сприяли як доступність джерел, так і полі -
тична актуальність тематики на тлі «антисовєтизації» українського сус -
пільства. Кожне нове повернення до цієї проблеми з першого погляду
здається просто безнадійним перебиранням вже відомих фактів. Саме так
виглядає ситуації з позиції політичної історії, яка стала основним мето -
дологічним напрямом історичної науки 90-х рр. ХХ ст. Вивчення радянської
політики в 1939–1941 рр. на території Східної Галичини за «владним
вектором» хоча й уможливило встановлення її особливостей, засобів та
масштабів, однак не дає остаточної відповіді на питання про сприйняття
радянської влади, комуністичних функціонерів, «людини з Радянського
Союзу» населенням регіону, різними етнічними групами, що проживали на
його теренах, окремими галичанами.
Виходячи із самого поняття «сприйняття» як психічно пізнавального
процесу, який полягає у відображенні людиною предметів і явищ в сукуп -
ності всіх їхніх якостей при безпосередній дії на органи чуття1, дослідження
зазначеної проблеми виглядає реальною лише за умови використання
альтернативних джерел, зокрема спогадів учасників тогочасних подій.
Обмеження дослідного матеріалу усними свідченнями, щоденниками та
мемуарами греко-католицьких та римо-католицьких священиків є цілеспря -
мованим не лише внаслідок багатства цієї групи джерел на оціночні
судження, а й завдяки особливості соціального статусу духовенства в
окреслений період на території Східної Галичини. Як активні захисники
інтересів «свого» народу греко-католицькі та римо-католицькі священики
перебували в епіцентрі тогочасного галицького життя, що яскраво відобра -
жається у їхніх спогадах. Крім того, взаємозалежність національної й
релігійної ідентичності в регіоні* дозволяє більш диференційно підійти до
аналізу сприйняття радянської влади галицьким населенням, яке не було
етнічно-однорідним.
Використання спогадів римо-католицького та греко-католицького духо -
венства як окремої групи джерел є проблематичним для історика навіть
сьогодні за нових політичних реалій. Більшість матеріалів такого характеру
й досі невідомі широкому загалу, перебуваючи в іноземних архівах чи
приватних збірках. Зокрема записи о. М. Дирди з чину оо. Василіян про
події 1939–1941 рр. зберігаються в Архіві Головної управи чину Василіянів
у Римі й лише частково були опубліковані на сторінках українського
діаспорного часопису «Світло» в 1983 р.2 Ці спогади автор, правда знову ж
частково, використав при написанні свого біографічного нарису «Шляхом
священика 1933–1946 рр.», який побачив світ також за кордоном3. Зошити
о. П. Олійника, які перебували глибоко під землею у льосі друзів священика
більше 30-ти років, лише після отримання Україною незалежності з’явилися
друком у Києві невеликим тиражем4.
Значно доступнішими є спогади римо-католицьких духовенства, зокрема
оо. В. Шетельніцького5, Й. Анчарського6, С. Бізуня7, С. Турковського та
інших8, які були опубліковані в Польщі. Польський єпископат всіляко
підтримує діяльність духовенства у цьому напрямі, оскільки вона відповідає
інтересам церкви та сприяє зміцненню її авторитету серед населення.
Цікавий матеріал містять також неопубліковані спогади духовенства, що
знаходяться в Східному архіві (м. Варшава) та архіві Інституту історії
Церкви (м. Львів). Частина з них, так звана «колекція генерала В. Андерса»,
була передана до Варшави з Гуверського університету (США) та містить
інфор мацію про події перших воєнних років на територіях, що в 1939 р.
відійшли до УРСР (AW, z. HIMID). Вона складається з свідчень польських
громадян, заарештованих та депортованих радянською владою на північ
СРСР у 1939–1941 рр., які після амністії 1941 року опинилися в Польській
армії. Інформацію систематизовано згідно з довоєнним адміністративним
устроєм ІІ Речі Посполитої. Така побудова матеріалів спрощує роботу
47Перші дні «радянського життя» у спогадах...
* У цей час на українсько-польському порубіжжі спостерігалась чітка відповідність
релігійної та національної приналежності: греко-католик — українець, римо-католик —
поляк.
історика під час регіональних досліджень. Матеріали відображають релі -
гійну ситуацію в 1939–1941 роках на території українсько-польського
порубіжжя та реакцію польського населення на заходи радянської влади у
релігійній сфері.
Значно ширші хронологічні межі мають спогади, зібрані під час реа -
лізації проекту «Близька історія», який організували фундації ім. С. Баторія
та осередку «Карта» (м. Варшава) у 1996 р. Внаслідок конкурсу, оголо -
шеного в межах проекту, на адресу організаторів надійшли численні
інтерв’ю очевидців подій 40-х років, фотографії, історії родин, біографії
вибраних постатей тощо. Матеріали, що стосувалися колишніх східних
земель ІІ Речі Посполитої, були передані до Східного архіву у Варшаві (AW,
z. AW). Особливий інтерес становлять інтерв’ю з польськими священиками
Львівської римо-католицької митрополії.
В архіві Інституту історії Церкви (м. Львів) зберігаються неопубліковані
інтерв’ю з греко-католицькими священиками та вірними, зібрані під час
реалізації проекту «Образ сили духу: жива історія підпільного життя
Української Греко-католицької церкви, 1946–1989». Сама назва проекту
вказує хронологічний період, на який зверталася основна увага в процесі
опитування респондента. Однак при опрацюванні матеріалів були виявленні
інтерв’ю, що містять інформацію попередніх років.
Вступ Червоної армії на територію Західної України 17 вересня 1939 р.
викликав неоднозначне ставлення серед населення краю. Частина укра -
їнської громадськості чекала можливого приходу радянської влади з
певними сподіваннями на краще. Серед них насамперед прихильники
соціалістичних ідей, які вбачали у разі реалізації такого сценарію мож -
ливість позитивних змін не лише в економічно-соціальній, а й національній
сфері життя регіону. Адже об’єднання українських земель в єдину державу
сприяло б, на їх думку, подальшому розвитку українського народу без загроз
денаціоналізації та асиміляції. «Вступ совєтських військ до міста (Львова. —
Авт.) відбувся спокійно, делегації від українського і єврейського населення
з квітами вітали радянських солдатів», — згадує о. В. Шетельніцкі9.
Галицька інтелігенція, зрозуміло, знала про події в СРСР 20–30-х років.
Так, в одному із інтерв’ю респондент зазначає: «Прихід більшовиків був
досить для нас несподіваний, і як би сказати, і трохи створив такий стан
страху до деякої міри. Тому що ми знали, що там діялось з різних тих
книжок, які ще тоді попадали до нас. І сподівались, що, мабуть, кращого не
можна буде сподіватися, тільки те, що вже таки на Україні творилося, воно
могло повторитися в нас»10. Дехто своє ставлення до нових політичних змін
в регіоні формував у відповідності з попереднім досвідом. «На самоті
згадував 1920 рік, — пише польський священик З. Бізунь. — У родинних
Підгайцях я пережив тоді пару тижнів із більшовиками… Не дуже цим тоді
48 І. Поїздник
переймався, бо мав лише 13 років; дуже цікавили мене фільми, які вечорами
показували на ринку. Однак батько не дозволяв мені виходити пізно увечері
до міста, але від інших хлопців чув, що фільми ті були антирелігійні…
Бачив на власні очі реквізиції багатих магазинів і складів, був свідком, коли
якийсь «командір» приклав нашому сусіду, купцю-єврею, револьвер до
скроні, наказуючи, щоб виказав, де він сховав шкіру на черевики… Ці
декілька тижнів пам’ятаю як час великої бідноти… Ожили в пам’яті почутті
розповіді о. Я. Чепляка*, розстріляного о. [K.] Будкєвіча**, різні відомості з
преси про Радянський Союз, Сталіна, табори, голод на Україні, колгоспи і
націоналізацію, закриття костелів і церков»11.
Проте, як підкреслює у своїх спогадах ректор Станіславської греко-
католицької семінарії А. Бойчук, частина місцевої інтелігенція ще надіялась,
«що якби навіть більшовики прийшли, то вони були б тепер, а ще у нас,
трохи інакші, ніж в Росії і на Україні…»12. Інша — почала лаштуватися на
виїзд до німецької зони окупації, бажаючи уникнути переслідувань з боку
радянської влади. «Довідався тієї ночі від греко-католицьких законних
сестер, що виїхали їхні священики з Вишнівця, Зарваниці та близьких
околиць. Вони прийшли сповідатися. Всі були готові до мученицької смерті
за віру і Христа», — записано о. Й. Янчарським у його щоденнику
17 вереснем 1939 р.13 о. І. Кубай так пояснює свій виїзд: «Мені товариш з
організації відразу порадив, що я чим скоріше, ще поки вони не розібралися
тут добре, не зорієнтувалися добре, НКВД, щоб я тікав. І я виїхав за гра -
ницю…»14. До кінця цього ж року на територію Генерального губер -
наторства перебралося понад 20 тис. українців15.
Аналіз спогадів засвідчує неоднорідність оцінок щодо нових політичних
змін у регіоні також у середовищі польської інтелігенції. Чимало підпри -
ємців, банкірів, землевласників, вищих державних урядовців, священиків,
офіцерів, функціонерів політичних партій та організацій, поки існувала така
можливість, негайно емігрували. «До Польщі вскочила більшовицька
армія… Отці єзуїти і парох вирішують: утікаємо. А я залишаюсь. Не рушу
49Перші дні «радянського життя» у спогадах...
* Чепляк Я., о. (Cieplak J., ks.) — з 1914 р. адміністратор римо-католицької
Могилевської архієпархії. Двічі був арештований радянською владою в 1920 та 1922 рр.
У 1923 р. засуджений у Москві до смертної кари, яка була замінена 10 роками
ув’язнення. Звільнений у 1924 р., виїхав до Риму, звідти до США. З 1925 р. — єпископ
Віленський. Помер від запалення легенів 25.03.1926 р.
** Будкєвіч К., о. (Budkiewicz K., ks.) — з 1917 р. член Суспільної ради, з 1921 р. —
голова Комісії захисту і ревіндикації костельного майна при римо-католицькій курії
Могилевської архієпархії. Засуджений у 1923 р. разом з єпископом Я. Чепляком і
13 іншими священиками до смертної кари за контрреволюційну діяльність, страчений
31 березня 1923 р. в Москві.
звідси ні на крок. Роздумую собі: і куди вони доїдуть? Більшовицькі авто
швидші…»16. Реальність військової поразки підштовхнула частину
польської еліти до того, щоб трактувати дії СРСР як менше зло, ніж загрозу
німецької окупації. «Інші однак твердили, що совєтські війська не пере -
бувають у стані війни з Польщею і не опустяться до вбивств, які могли
б тут стати реальністю за німецьких гестаповців», — згадує о. В. Ше -
тельницкі17. Однак «були й такі, які б хотіли бачити у Львові німців»18.
У цілковитій розгубленості перебували біженці з центральних і західних
воєводств Польщі: врятувавшись від однієї небезпеки, вони відразу потрап -
ляли до іншої.
Більшість сільського населення, незалежно від національності, зайняло
вичікувальну позицію, яка була зумовлена не стільки ідейно-політичними
поглядами, як інстинктами самозбереження, консерватизмом чи інертністю.
Безвладдя декількох днів лише розпалювала давні етнічні протиріччя.
«Положення в селі стає ще більше напруженим. Врешті 17 вересня чуємо
через радіо голос з Москви: «Червона армія переходить Збруч, на захист
єдинокровних братів українців», — записано в зошитах о. П. Олійника19.
На питання «Від кого?» кожен з галичан знаходив свою відповідь. Так, у
спогадах польського духовенства простежується паніка в очікуванні міжет -
нічних заворушень та самосудів із боку українців. Як свідчить о. З. Бізунь,
він на власні очі бачив, як відомі йому сусіди-українці збирали зброю,
амуніцію, яку залишили польські солдати при відступу, і виносили під
плащами»20.
Передчуття не були марними. У низці місцевостей все ж таки дійшло до
відкритих виступів, які в спогадах греко-католицького духовенства інколи
називаються «революціями». о. П. Олійник описує деякі з тих, що відбулися
в районі с. Августівки. «У понеділок вечором ми побачили великі зарева
вогню в напрямі Глинної і Якубівців (коло Олесина). Це тоді горіли садиби
польських колоністів і відбувався бій українських хлопців з довколишніх
сіл з стшельцями в Якубовцях, в якому загинуло понад 60 мазурів»21.
Священик відкидає будь які припущення зв’язку цих заворушень з «кому -
ністичним фронтом», пояснюючи події звичайною помстою за смерть
українця. На підтвердження своїх роздумів священик додає: «В селі Коню -
хах «революція» вбила трьох старих жидів»22. Варто наголосити, що такі
явища не набули повсюдного характеру. «У самій Августівці до приходу
червоної армії було тихо... Жидівську родину оберігали два сусідуючі з нею
господарі. Утікачі з Польщі перебували в селі 2 дні під надійною опікою і в
вівторок пополудні подалися на Зборів під опіку радянської влади і ніхто з
мазурів з колонії і з місцевих латинників не потерпів»23.
Враховуючи ці обставини, стає зрозумілим полегшення, з яким зустрів
о. З. Бізунь радянського патрульного на вулицях Львова. «…Віддихнули ми
50 І. Поїздник
трохи. Не буде жодних нападів, авантюр, самосудів»24. Подібні нотки
звучать у згаданих зошитах о. П. Олійника, який висловлював радість з
приводу придушення «революції» в його парафії самими вірними, що «не
дало причин карати злочинців. А от в сусідньому селі… за це потім було
повішено в Тернополі 3 людей, а 14 засуджено до 10 років»25. Більшість
погоджувалась із думкою, що краще вже «якась влада, ніж тотальний хаос».
«Вони, їдучи битим шляхом, як тільки замітили кого-небудь із місцевих
людей, старших чи дітей, підносили долоні вгору і сильним голосом здо -
ровили всіх — «здравствуйтє!»… Прийшло те, чого ніхто не сподівався…
не бажав собі… чого так дуже боявся», — описує свою першу зустріч з
радянськими солдатами о. М. Дидра у власному щоденнику26. «Перед моїми
очима висить на стіні хрест із Розп’ятим Спасителем. Звертаюсь молитвою
до Нього… Мої уста прошепотіли: — Всемогутній Боже, у Твоїх Руках
усесвіт і найменша порошинка. Твоя опіка над усім… і надо мною. Нехай
діється Твоя Воля!»27.
Без тіні страху дитячі спогади о. І. Огурка про аналогічні події у вересні
1939 р. «Через вікна ми побачили, що іде військо, Червона армія… Бачили,
що були в таких шльомах, великі зірки червоні і такі чубчики. А нам, дітям,
то було дуже дивно, бо ми такого ніколи не бачили… Забрали всі свої торби
зі школи і біжимо за тими солдатами, що ідуть. Підійшли до палацу, а
військо ввійшло в той фільварок і до цього палацу… панів вже не було…
І на клумбі палився вогонь і в той вогонь кидали, так пригадую собі, дуже
гарні якісь образи, картини з позолоченими рамками.. а так, як Червона
армія прийшла, то люди не боялися, вони людям нічого не робили, спочатку
нічого не робили», — пригадує священик28.
Аналізуючи джерела, можна виділити декілька моментів, які найбільш
вразили духовенство у перші дні становлення радянської влади. Їхнє
поєднання відображає певний образ «радянської людини зі Сходу», що
сформувався у свідомості не лише греко-католицьких та римо-католицьких
священиків, а й більшості їхніх вірних.
«В найближчих днях після приходу Червоної армії до Галичини воєнні
(солдати) розкупили по всіх магазинах Зборова, Поморян, Козови, Бережан
буквально всю шкіру на взуття і мануфактуру. А вслід за воєнними поза -
ливало наші містечка зі сходу жіноцтво одіте в кропив’яних сорочках і таких
юбках та заялозених куфайках. В кожному місті до двох тижнів після
приходу червоних можна було купити по магазинах лише махорку (крупки)
і сірники (спічкі), — описує свої враження о. П. Олійник. — І тому сразу
дотепні селяни злобно насміхалися, що від нас визволених братів-українців,
вивозять москалі ешелонами юхт-бокс*, а від себе привозять крупки і
51Перші дні «радянського життя» у спогадах...
* Юхт-бокс – лайкова шкіра.
спічки»29. Змальована картина перегукується із свідченнями інших укра -
їнських та польських священиків30.
Скуповування речей в магазинах без розбору офіцерами та комуніс -
тичними функціонерами, бідність убрання пересічних громадян із УРСР,
які прибули разом із радянськими військами, є серед найчастіше згадуваних
характеристик при описі «визволителів», «совєтів», «прибулих зі Сходу».
Невідповідність обіцянок про «щасливе, квітуче майбутнє» в пропаган -
дистських листівках, що масово розкидались із радянських літаків31, та
реально побаченої бідноти глибоко врізалося в пам’яті галичан, насторо -
жувало, викликало ще більшу недовіру до нової влади.
Негативного до образу радянського солдата додавали крадіжки і відкриті
грабунки населення за їхньої участі. «Минуло досить часу, поки ми,
домашні, очунялися від невиданної гостини. Одні одному розказували, що
робили «визвольники» в їхніх кімнатах. З розмови дізналися, що кожному
забрали подібні речі… Мені одному вдалося заховати годинник і брит ву…
Отак виглядала моя перша зустріч з большевицькими «визволителями», —
зазначає з обуренням о. М. Дидра. — Так вони привіталися з ченцями на
Ясній Горі в перші дні визволення села Гошова»32.
Постійно звертала на себе увагу також поведінка «совєтів» на постої
(їхній побут, їжа, режим дня тощо). У спогадах найчастіше характеризується
як «дивне» відсутність будь-якої економії та намагання заощадити, що
проявлялись, на думку духовенства, в бездумному використанні всього від
військової амуніції до комунальних благ. Описуючи нових постояльців, яких
було приділено на проживання до римо-католицької семінарії у Львові,
о. С. Бізунь наголошує: «За деякий час клерики зауважили — знали зрештою
ми про це всі — що ці офіцери ніколи не вимикають світла. Дивувало нас,
що лампи палають і в день, і в ночі. Пізніше переконались ми, що звичка не
заощаджувати струму, води, машин та іншого проявлялась у багатьох спра -
вах і речах. Дуже нас це в той час дивувало»33.
Центральне місце у спогадах, датованих першими місяцями після зміни
влади, посідає інформація про ставлення новоприбулих до релігії, церкви та
священиків, що є зрозумілим, враховуючи соціальний статус їхніх авторів.
«39-й рік для нас, коли прийшли перші визволителі в дужках, дуже тяжко
було. В перших, практично, днях ми були виселені з хати з плебанії… Потім
прийшов туди один селянин, господар, який жив одиноко… запропонував
нам іти жити» — згадує син о. М. Землинського34.
Духовенство та чернецтво часто відмічали зневажливе ставлення до себе
з боку радянських офіцерів та солдат. «Сутана, — зазначає о. С. Бузунь. —
викликала дотепи, злі зауваги»35. Ці відмітки носять переважно загальний
характер, наділяючи таким чином всіх «совєтів» атеїстичними поглядами.
Водночас спогади уміщують розповіді, що найчастіше подаються як
52 І. Поїздник
виняток, про конкретних осіб з радянських військових, комуністичних функ -
ціонерів, вчительства, які з повагою ставилися до парохів, попереджували
про небезпеку36, навіть прохали хрещення37.
о. М. Дидра, під час опису пограбування радянськими військами Гошів сь -
кого монастиря у вересні 1939 р. у своєму щоденнику, записав: «Запри -
мітили мене. Одному з-під блюзи білів шматок полотна… ще інший тримав
у році золоту ложечку, що нею священик причащає вірних. Тож я зараз із
скаргою до командира, щоб віддали крадені речі.
— Пробачте, — сказав командир. — вони не розуміють, що це святиня,
церква. Може вперше побачили таке!... Вояки на наказ командира віддали
вкрадені речі з каплиці»38.
Духовенство знаходило пояснення такої різкої, на їхню думку, різниці
між «ними і нами» в особливості виховання, культурних цінностей і
світогляду. Останнім поштовхом до такого висновку, наприклад, для о.
С. Бізуня стала пропозиція одного професора з Києва замалювати унікальні
фрески Я. Розена в каплиці при римо-католицькій семінарії у Львові, щоб
створити «ідеальну» аудиторії для лекцій на медичному факультеті39.
Для о. П. Олійника, сільського священика, нерозуміння місцевих людей
новою владою стало очевидним після мітингів про переділ власності у його
парафії. «На мітингах представник району уболівав, що в селі находиться
одна сім’я, що немає власної корови, а зате з кільканадцять господарів, що
мають по дві, а то і три корови на обістю. «За радянської влади таке
положення нестерпне!» — гукав представник. Однак в селі не було забрано
корови в того хто мав їх по три, бо цей один в селі безкоровний господар
рішуче відказався брати собі корову, бо з нею багато клопоту і від нарізу
землі також відказався, бо мав свої 4 морги і це йому вистачало… І село за
нової влади докорінно переродилося. Якщо попередніми роками в селі ніхто
не бачив п’яного чоловіка на забаві, на весіллі, ні на празнику, то тепер стала
«воля» як колись після скасування панщини. На купно ґрунту не треба тепер
щадити, бо той відберуть що маєш, значить, гуляй душа!»40.
Цю різницю помічали й комуністичні функціонери. Побачивши здиву -
вання в очах духовенства після чергового пропагандистського гасла, кому -
ніст Шнелліг*, в управління якого перейшло майно римо-католицької
семінарії в Львові, справедливо підмітив: «Коли ви танцювали танго, ми —
комуністи — будували танки!»41.
Усвідомлення змісту таких звичних для галичанина понять як власність,
свобода вибору, повага до церкви та її святинь серед представників нової
влади було швидше винятком, ніж правилом. «Наша зустріч з більшовиками
53Перші дні «радянського життя» у спогадах...
* Ініціали не встановлено.
була зустріччю двох культур… в яких діють інші моральні, політичні й
економічні закони», — підсумував свого часу о. д-р Г. Костельник42.
Перебування радянської влади на території Східної Галичини в 1939–
1941 рр. закарбувалося у свідомості переважної більшості українців і
поляків як одне з найбільш негативних психологічних переживань та
відіграло значну роль у формуванні їхнього ставлення до нової влади в
перші місяці німецької окупації цього регіону.
1 Варій М. Загальна психологія. — К., 2007. — С. 286.
2 Дирда M., o. Василіяни під большевиками. Коментар о. А. Пекара ЧСВВ // Світло. —
1983. — Березень–листопад.
3 Дидра M., o. Шляхом священика 1933–1946 рр. — Нью-Йорк, 1978. — 104 с.
4 Олійник П., о. Зошити. — Київ, 1995. — 191 с.
5 Szetelnicki W., ks. Arcybiskup-wygnaniec Eugeniusz Baziak Metropolita lwowski. —
Kraków, 1989. — 205 s.
6 Anczarski J. ks. Kronikarskie zapisy z lat cierpień i grozy w Małopolsce Wschodniej. —
Lwów–Kraków, 1998. — 566 s.
7 Bizuń S., ks. Historia krzyżem znaczona. Wspomnienia z życia Kościoła katolickiego na
Ziemi Lwowskiej 1939–1945 / Оpr. ks. J. Wołczański–Lublin, 1993. — 385 s.
8 Див. зокрема: Polacy na Wschodzie mówią o sobie / Opr. ks. Robert Guz. — Lublin,
2000. — 353 s.
9 Szetelnicki W., ks. Arcybiskup-wygnaniec… — S. 62.
10 Архів Інституту iсторії Церкви (далі — АІІЦ). — Ф. П-1: Персоналії, оп. 1,
спр. 175. Інтерв’ю з Є. Чубатим про діда о. С. Сеньківського від 26.07.1993, с. Великі
Гаї, Тернопільська область. Інтерв’юер: Я. Стоцький. — Арк. 14.
11 Bizuń S., ks. Historia krzyżem znaczona... — S. 49–50.
12 Бойчук А. Мої переживання під більшовиками 1939–1940 // На християнській
ниві. Спомини. — Нью-Йорк, 1978. — C. 107.
13 Anczarski J., ks. Kronikarskie zapisy... — S. 26.
14 АІІЦ. — Ф. П-1: Персоналії, оп. 1, спр. 192. Інтерв’ю із о. І. Кубієм від 10.04.1993,
с. Зимна Вода, Львівська область. Інтерв’юер: Г. Щерба. — Aрк. 2.
15 Луцький О. Політична еліта Західної України в період утвердження сталінського
тотального режиму (1939–1941 рр.) // Національна еліта та інтелектуальний потенціал
України. — Львів, 1996. — C. 206
16 Anczarski J., ks. Kronikarskie zapisy... — S. 25.
17 Szetelnicki W., ks. Arcybiskup-wygnaniec… — S. 62.
18 Ibidem.
19 Олійник П., о. Зошити. — C. 66.
20 Bizuń S., ks. Historia krzyżem znaczona... — S. 49.
21 Олійник П., о. Зошити. — C. 66.
54 І. Поїздник
22 Там само. — С. 67.
23 Там само. — С. 66.
24 Bizuń S., ks. Historia krzyżem znaczona... — S. 52.
25 Олійник П., о. Зошити. — C. 67.
26 Дирда M., o.квітень. — С. 145.
27 Там само.
28 АІІЦ. — Ф. П-1: Персоналії, оп. 1, спр. 739. Інтерв’ю з о. І. Огурком від
20.10.1997, м. Львів. Інтерв’юер: Л. Купчик. — Арк. 2–3.
29 Олійник П., о. Зошити. — C. 67–68.
30 Див. зокрема Bizuń S. Historia krzyżem znaczona... — S. 54; о. М. Дирда. Василіяни
під большевиками // Світло. — 1983. — липень–серпень. — С. 259 та інші.
31 Шептицький А., aрхієп. Про більшовизм. 6 жовтня 1941 р. // Західна Україна під
більшовиками ІХ.1939–VІ.1941 / За ред. М. Рудницької. — Нью-Йорк, 1958. — С. 13.
32 Дирда M., o. Василіяни під большевиками // Світло. — 1983. — квітень. — С. 146.
33 Bizuń S., ks. Historia krzyżem znaczona... — S. 61.
34 АІІЦ. — Ф. П-1: Персоналії, оп. 1, спр. 403. Інтерв’ю з Л. Землинським про його
батька о. М. Землинського від 14.08.1997, м. Львів. Інтерв’юер: Л. Купчик. — Арк. 7.
35 Bizuń S., ks. Historia krzyżem znaczona... — S. 83.
36 АІІЦ. — Ф. П-1: Персоналії, оп. 1, спр. 369. Інтерв’ю з о. В. Савчинським від
13.06.1994, м. Самбір, Львівська область. Інтерв’юер: Л. Купчик. — Арк. 9.
37 АІІЦ. — Ф. П-1: Персоналії, оп. 1, спр. 338. Інтерв’ю з о. С. Цибраном від
26.03.1993, м. Ходорів, Львівська область. Інтерв’юер: Б. Ґудзяк. — Арк. 15.
38 Дирда M., o. Василіяни під большевиками // Світло. — 1983. — Квітень. — С. 146.
39 Bizuń S., ks. Historia krzyżem znaczona... — S. 67–68.
40 Олійник П., о. Зошити. — C. 67, 69–70.
41 Bizuń S., ks. Historia krzyżem znaczona... — S. 65.
42 Західна Україна під більшовиками ІХ.1939–VІ.1941 / За ред. М. Рудницької. —
Нью-Йорк, 1958. — С. 26.
В статье на основании анализа воспоминаний греко-католического и
римско-католического духовенства автор выделяет особенности воспри -
ятия советской власти украинским и польским населением Восточной
Галиции (осень 1939 г.).
Ключевые слова: воспоминания, греко-католическое духовенство,
римско-католическое духовенство, советская власть, Восточная Галиция,
начальный этап войны.
Based on the analysis of memories of the Greek Catholic and Roman Catholic
clergy, the author tries to establish the features of Ukrainian and Polish
population’s perception of the Soviet power in Eastern Galicia (Autumn 1939).
Keywords: memories, Greek Catholic clergy, Roman Catholic clergy, Soviet
power, Eastern Galicia, at the initial stage of the war.
55Перші дні «радянського життя» у спогадах...
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-95718 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0019 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:23:46Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Поїздник, І. 2016-03-02T20:03:16Z 2016-03-02T20:03:16Z 2011 Перші дні "радянського життя" у спогадах греко-католицького та римо-католицького духовенства Східної Галичини / І. Поїздник // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2011. — Вип. 14. — С. 46-55. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. XXXX-0019 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95718 324.54(477.83/.86)«1939» У статті на основі аналізу спогадів греко-католицького та римо- католицького духовенства автор намагається встановити особливості сприйняття радянської влади українським та польським населенням Східної Галичини восени 1939 р. В статье на основании анализа воспоминаний греко-католического и римско-католического духовенства автор выделяет особенности воспри - ятия советской власти украинским и польским населением Восточной Галиции (осень 1939 г.). Based on the analysis of memories of the Greek Catholic and Roman Catholic clergy, the author tries to establish the features of Ukrainian and Polish population’s perception of the Soviet power in Eastern Galicia (Autumn 1939). uk Інститут історії України НАН України Сторінки воєнної історії України Методологія, історіографія та джерелознавство Перші дні "радянського життя" у спогадах греко-католицького та римо-католицького духовенства Східної Галичини The first days of «Soviet life» in the memoirs of Greek-Catholic and Rome-Catholic clergy of Eastern Galicia Article published earlier |
| spellingShingle | Перші дні "радянського життя" у спогадах греко-католицького та римо-католицького духовенства Східної Галичини Поїздник, І. Методологія, історіографія та джерелознавство |
| title | Перші дні "радянського життя" у спогадах греко-католицького та римо-католицького духовенства Східної Галичини |
| title_alt | The first days of «Soviet life» in the memoirs of Greek-Catholic and Rome-Catholic clergy of Eastern Galicia |
| title_full | Перші дні "радянського життя" у спогадах греко-католицького та римо-католицького духовенства Східної Галичини |
| title_fullStr | Перші дні "радянського життя" у спогадах греко-католицького та римо-католицького духовенства Східної Галичини |
| title_full_unstemmed | Перші дні "радянського життя" у спогадах греко-католицького та римо-католицького духовенства Східної Галичини |
| title_short | Перші дні "радянського життя" у спогадах греко-католицького та римо-католицького духовенства Східної Галичини |
| title_sort | перші дні "радянського життя" у спогадах греко-католицького та римо-католицького духовенства східної галичини |
| topic | Методологія, історіографія та джерелознавство |
| topic_facet | Методологія, історіографія та джерелознавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/95718 |
| work_keys_str_mv | AT poízdnikí peršídníradânsʹkogožittâuspogadahgrekokatolicʹkogotarimokatolicʹkogoduhovenstvashídnoígaličini AT poízdnikí thefirstdaysofsovietlifeinthememoirsofgreekcatholicandromecatholicclergyofeasterngalicia |