Становлення і розвиток порівняльної методології в політичних дослідженнях
У другій половині ХІХ століття розпочалися бурхливі процеси, пов’язані з розвитком порівняльної політичної науки. У цей час порівняння стало не лише однією з загальних методик дослідження, але й поступово оформилося і як особлива галузь (окремий напрям) політичного знання. А починалося все, напевно,...
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2006
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9642 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Становлення і розвиток порівняльної методології в політичних дослідженнях / М. Кармазіна, О. Могилевець // Політичний менеджмент. — 2006. — № 5. — С. 3-17. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | У другій половині ХІХ століття розпочалися бурхливі процеси, пов’язані з розвитком порівняльної політичної науки. У цей час порівняння стало не лише однією з загальних методик дослідження, але й поступово оформилося і як особлива галузь (окремий напрям) політичного знання. А починалося все, напевно, з Аристотеля, котрий свого часу здійснив огляд державних устроїв та звичаїв 158 грецьких міст-держав, а згодом (у праці „Політика”) – порівняння міст-держав. Окрім Аристотеля, варто згадати й інших „перших компаративістів”: Платона (праця „Республіка”, Цицерона (трактат „Про державу”). Згодом порівняння як метод аналізу використовували Н. Макіавеллі (праця „Володар”), Т. Гоббс („Левіафан”), Ш.-Л. Монтеск’є („Про дух законів”), Г. Спенсер („Засади соціології”), А. де Токвіль („Про демократію в Америці”) та інші дослідники.
|
|---|---|
| ISSN: | 2078-1873 |