Ґустав Радбрух – видатний німецький філософ права

Излагается биография и некоторые философско-правовые взгляды немецкого философа права, политика и гуманиста Густава Радбруха (1878-1949). В частности, приоткрывают неизвестные страницы жизни, связанные с его научным становлением и карьерой. Рассматриваются методологические основания философско-прав...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2004
Main Author:	Бігун, В.С.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2004
Subjects:	Класики філософії права: Густав Радбрух
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9662
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Ґустав Радбрух – видатний німецький філософ права / В.С. Бігун // Проблеми філософії права. — 2004. — Т.II. — С. 33-48. — Бібліогр.: 66 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-9662
record_format	dspace
spelling	Бігун, В.С. 2010-07-05T14:50:06Z 2010-07-05T14:50:06Z 2004 Ґустав Радбрух – видатний німецький філософ права / В.С. Бігун // Проблеми філософії права. — 2004. — Т.II. — С. 33-48. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9662 Излагается биография и некоторые философско-правовые взгляды немецкого философа права, политика и гуманиста Густава Радбруха (1878-1949). В частности, приоткрывают неизвестные страницы жизни, связанные с его научным становлением и карьерой. Рассматриваются методологические основания философско-правовых взглядов ученого (дихотомия науки и философии, неокантианский методологический дуализм и релятивизм, идеи, относящиеся к правовому позитивизму и теории естественного права). Освещаются философско-правовые взгляды ученого и их трансформация (“идея права” и “формула Радбруха”, их практическое применение, человек в праве, философско-правовое учение о политических партиях), другие работы. Представлена обширная библиография работ как самого Радбруха, так и о его жизни и творчестве. The article outlines a biography and some juridico-philosophical views of the prominent German legal philosopher, politician and humanist Gustav Radbruch (1878-1949). In particular, scholar’s life related to his academic formation and career is briefly described. Methodological foundations of Radbruch’s legal philosophy are reviewed (“philosophy-science” dichotomy, neokantianist’s methodological dualism and relativism, the usage of ideas relating to legal positivism and natural law theory). Radbruch’s views and the issue of its transformation are set forth (“Rechtsidee”, “Radbruch’s formula” (formulae), their practical application; human being in law, juridico-philosophical study on political party), other works. A broad bibliography of Radbruch’s works as well as works on Radbruch and his contribution is presented. Автор вдячний Гайдельберзькому університету (зокрема професору Вінфріду Брюґґеру) та Німецькій службі академічних обмінів (DAAD) за можливість стажування в університеті, під час якого було підготовлено цей матеріал і перекладено низку статей Ґустава Радбруха. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Класики філософії права: Густав Радбрух Ґустав Радбрух – видатний німецький філософ права Густав Радбрух – выдающийся немецкий философ права Gustav Radbruch – the prominent german legal philosopher Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Ґустав Радбрух – видатний німецький філософ права
spellingShingle	Ґустав Радбрух – видатний німецький філософ права Бігун, В.С. Класики філософії права: Густав Радбрух
title_short	Ґустав Радбрух – видатний німецький філософ права
title_full	Ґустав Радбрух – видатний німецький філософ права
title_fullStr	Ґустав Радбрух – видатний німецький філософ права
title_full_unstemmed	Ґустав Радбрух – видатний німецький філософ права
title_sort	ґустав радбрух – видатний німецький філософ права
author	Бігун, В.С.
author_facet	Бігун, В.С.
topic	Класики філософії права: Густав Радбрух
topic_facet	Класики філософії права: Густав Радбрух
publishDate	2004
language	Ukrainian
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
format	Article
title_alt	Густав Радбрух – выдающийся немецкий философ права Gustav Radbruch – the prominent german legal philosopher
description	Излагается биография и некоторые философско-правовые взгляды немецкого философа права, политика и гуманиста Густава Радбруха (1878-1949). В частности, приоткрывают неизвестные страницы жизни, связанные с его научным становлением и карьерой. Рассматриваются методологические основания философско-правовых взглядов ученого (дихотомия науки и философии, неокантианский методологический дуализм и релятивизм, идеи, относящиеся к правовому позитивизму и теории естественного права). Освещаются философско-правовые взгляды ученого и их трансформация (“идея права” и “формула Радбруха”, их практическое применение, человек в праве, философско-правовое учение о политических партиях), другие работы. Представлена обширная библиография работ как самого Радбруха, так и о его жизни и творчестве. The article outlines a biography and some juridico-philosophical views of the prominent German legal philosopher, politician and humanist Gustav Radbruch (1878-1949). In particular, scholar’s life related to his academic formation and career is briefly described. Methodological foundations of Radbruch’s legal philosophy are reviewed (“philosophy-science” dichotomy, neokantianist’s methodological dualism and relativism, the usage of ideas relating to legal positivism and natural law theory). Radbruch’s views and the issue of its transformation are set forth (“Rechtsidee”, “Radbruch’s formula” (formulae), their practical application; human being in law, juridico-philosophical study on political party), other works. A broad bibliography of Radbruch’s works as well as works on Radbruch and his contribution is presented.
issn	1818-992X
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9662
citation_txt	Ґустав Радбрух – видатний німецький філософ права / В.С. Бігун // Проблеми філософії права. — 2004. — Т.II. — С. 33-48. — Бібліогр.: 66 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT bígunvs gustavradbruhvidatniinímecʹkiifílosofprava AT bígunvs gustavradbruhvydaûŝiisânemeckiifilosofprava AT bígunvs gustavradbruchtheprominentgermanlegalphilosopher
first_indexed	2025-11-25T22:46:20Z
last_indexed	2025-11-25T22:46:20Z
_version_	1850572621618348032
fulltext	Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. 33 КЛАСИКИ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА: ГУСТАВ РАДБРУХ Редакція започатковує обіцяну рубрику “Класики філософії права” і запрошує до обговорення й дискусії стосовно вчень, концепцій та ідей видатних зарубіжних і вітчизняних філософів права. В наступних номерах часопису плануються підбірки аналітичних статей про творчість Г. Кельзена, Є. Ерліха, П. Новгородцева, Б. Кістяківського, Є. Спекторського, П. Юркевича та інш. © 2004 р. В. С. Бігун Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України ҐУСТАВ РАДБРУХ – ВИДАТНИЙ НІМЕЦЬКИЙ ФІЛОСОФ ПРА- ВА Ґустав Радбрух (1878- 1949) по праву належить до когорти найвидатні- ших філософів права. Життя німецького вче- ного, політичного діяча та гуманіста переповнене захоплюючими та водночас трагічними сторін- ками. Класична початкова освіта, бажання стати поетом і не з власної волі вибір професії юриста, вивчення права в трьох німецьких університетах і блискучий початок наукової кар’єри (кандидат- ська та докторська дисертації підготовлені впро- довж двох років), професура перервана участю у першій світовій війні і реформаторська діяль- ність на посаді міністра юстиції Веймарської ре- спубліки, відхід від активної політики і академі- чний успіх у Гайдельберзькому університеті, від- сторонення від посади після приходу до влади нацистів, заборона користуватися бібліотекою, змушене “студентство” в Оксфорді у 57 річному віці та “праця в стіл” впродовж 12 років нацист- ського режиму, втрата обох дітей та проблеми зі здоров’ям, повернення до активної післявоєнної академічної, науково-публіцистичної та громад- ської діяльності. Посмертне видання повного зі- брання творів у 20 томах (1987-2002) [6], зводу наукової спадщини наукових і політичних робіт вченого (4808 систематизованих одиниць ((2001) [25], продовжуваний науковий на практичний ін- терес до вченого та його ідей, переконливо свід- Автор вдячний Гайдельберзькому університету (зокрема професору Вінфріду Брюґґеру) та Німецькій службі академічних обмінів (DAAD) за можливість стажування в університеті, під час якого було підго- товлено цей матеріал і перекладено низку статей Ґус- тава Радбруха. чать про визначний доробок Радбруха. Але нам маловідомий. Публікуючи деякі роботи вченого в оригіналі та українському перекладі, праці низки західних спеціалістів і цей короткий біографічно-науко- знавчий нарис, сподіваємося принаймні певною мірою представити постать і філософсько-пра- вову спадщину Ґустава Радбруха. Біографічний нарис Ґустав Ламберт Радбрух (Radbruch) народився 21 листопада 1878 р. у німецькому місті Любек. Він був третьою дитиною сім’ї Радбрухів – тор- говця Генріха Ґеорґа Бернарда (1841-1922) та Емми (дівоче прізвище Праль) (1842-1916). Ви- ховувався під впливом батька, з ранніх років ці- кавився усім історичним й естетичним, вірив у добре в людині та сповнився довірою до неї [28, с. 174, 178]. Захоплювався технікою, природо- знавством, музикою і релігією [28, с. 177]. У нього швидко сформувалися здатність до умоглядного сприйняття світу та інтелектуалізм [28, с. 173]. Радбрух здобув класичну початкову освіту. Навчався в Любеку: спочатку в приватній гімна- зії (1885-92), а згодом у гімназії “Kathrineum” Радбрух досить рано набув слави відомого вчено- го; його роботи вивчали як в Німеччині, так і за кор- доном. У 1915 р. у Москві за сприяння колеги Радб- руха Богдана Кістяківського (1868-1920) вийшла пра- ця “Вступ до науки про право” (1910) [1]. Майже че- рез дев’яносто років з’явився російський переклад найбільш відомої праці вченого “Філософія права” та ще двох повоєнних статей [2]. Між тим, у радянській та пострадянській юридичній літературі доробок Рад- бруха висвітлювався фрагментарно. В. С. Бігун 34 Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. (1892-98). У юнака пробуджується інтерес до поезії, з під його пера виходять перші літературні твори [28, с. 183-185]. Захоплення поезією су- проводжуватиме Радбруха все життя, він писати вірші, кохатиметься в творах Гете. У 1898 р. Радбрух з відзнакою закінчує гімна- зію і стикається з проблемою вибору професії. Спочатку мріє стати моряком, фехтувальником і танцівником, а згодом – великим поетом [28, с. 186]. Стати великим судилося, ба правознавцем. Ним Радбрух вирішив стати не з власної волі, натомість, з волі батька [28, с. 177 і далі]. Весною 1898 р. Ґустав починає навчання у Мюнхенському університеті. Сильне враження на нього справили лекції з політичної економії Луйо Брентано (1844-1931), чиї соціалістичні переконання він згодом розвине [28, с. 187]. Водночас Радбрух продовжує захоплюватися літературою, цікавитися культурою. Наступні два семестри навчається вже в Лейпцигу. Серед улюблених викладачів – романіст і спеціаліст з церковного права Рудольф Сом (1841-1917), професор з державного права Карл Біндінґ (1841- 1942), романіст і викладач римського права Па- уль Кретчмар (1865-1942). Тут він вперше зна- йомиться з працями Франца фон Ліста (1851- 1919), який згодом істотно вплине на науковий розвиток майбутнього вченого. У лютому 1900 р. Радбрух виступає зі своєю першою науковою роботою (“Про нову есте- тику”); водночас виходять друком три його вірші [28, с. 193, 197]. Тоді ж з’являються перші сум- ніви в правильності вибору професії [28, с. 194]. Весною 1900 р. Радбух переїздить до столиці, де продовжує навчання і живе більш інтенсив- ним столичним життям [28, с. 196-203]. У Бер- лінському університеті Радбрух попадає під вплив Франца фон Ліста, засновника та предста- вника соціологічної школи кримінального права, який згодом стає науковим керівником його кан- дидатської дисертації. Закінчивши весною 1901 р. навчання, Радбрух складає перший державний іспит і починає стажування референдарем у мі- ському суді. Так закінчується етап життя Радб- руха, пов’язаний із здобуттям юридичної освіти в Мюнхенському, Лейпцігському та Берлінсь- кому університетах (1898-1901). Науковцем Радбрух стає вже весною 1902 р. Захистивши з відзнакою кандидатську дисерта- цію (тема: “Вчення про адекватний причинний зв’язок”), розпочинає роботу над докторською. Для цього переїздить до Гайдельбергу, де в най- старішому німецькому університеті науковим керівником Радбруха стає Карл Ліліентал. З пра- цею Радбрух справлявся надзвичайно успішно. Хоча Радбрух не вважав себе “юристом душею і тілом”, молодий вчений вже в кінці літа 1903 р. закінчує докторську дисертацію (тема: “Поняття діяння у його значенні для кримінально-правової системи”). 16 грудня 1903 р. Радбрух дає першу відкриту лекцію і йому присуджують звання приват-доцента Гайдельберзького університету за спеціальностями кримінальне право, процесу- альне право та філософія права. Майже через четверть століття Радбрух стане професором цього університету, втім до того ча- су доведеться чимало працювати. У Гайдель- берзькому університеті Радбрух викладав на по- саді приват-доцента (1904-10) та в якості поза- штатного екстраординарного професора кримі- нального права та філософії права (1910-14). З 1905 р. Радбрух очолює “юридичний семінар” – “наукове серце”, науково-бібліотечну установу юридичного факультету університету. Восени 1903 р. Радбрух знайомиться з філо- софом Емілем Ласком (1875-1915) й починає глибше цікавитися ціннісною філософією Баден- ської школи неокантіанства. Виходять перші пі- слядисертаційні статті. Зокрема кілька статей з порівняльного кримінального права (1905, 1907, 1908), методології порівняльного право- знавства (1906), юридичної освіти гімназистів (1907). Радбрух думає вступити на службу судо- вого виконавця, проте залишається на академіч- ній роботі. Згодом його спіткає невдача з отри- манням посади екстраординарного професора в Кенігсберзі. З осені 1907 р. він також починає додатково викладати в новоствореному інституті торгівлі в Мангаймі. Весною наступного року обирається депутатом Гайдельберзького міського зібрання від Прогресивної народної партії. У 1908 р. Радбрух одержує від видавництва пропозицію видати працю “Вступ до науки пра- ва”, яка виходить 1910 р. Саме друге видання цієї книги (1913) було згодом перекладено ро- сійською мовою двома студентами Радбруха з Росії* і (не зважаючи на оголошення 1 серпня * Привертає увагу ще один епізод з життя Радбруха, пов’язаний з студентами з Російської імперії, чимало з яких тоді навчалися в Німеччині. У 1912 р. петер- бурзька газета “Россия” надрукувала статтю, присвя- чену руським студентам за кордоном, яка була пере- друкована багатьма німецькими газетами. На думку Радбруха, ця стаття дискредитувала руських студентів в очах міжнародної спільноти. Відтак Радбрух (а та- кож деякі інші німецькі професори) рішуче виступив на боці руських студентів німецьких університетів, Густав Радбрух – видатний німецький філософ права Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. 35 1914 р. Німеччиною війни Російській імперії, служби Радбруха в армії противника), видано в листопаді 1915 р. у Москві. Вступна стаття Бог- дана Кістяківського до перекладу на шести ар- кушах зберігається у колекції Радбруха в Гайде- льберзькому університеті [25, c. 119]. Слід від- значити, що ще в 1929 р. вийде восьме видання цієї праці, а по смерті – принаймні ще п’ять ви- дань, допрацьованих його учнями. У 1909 р. Радбрух продовжує працювати над ідеєю підготовки фундаментальної біографії про криміналіста П. Й. Ансельма Фейєрбаха (1775- 1833). У1910 р. виходить доповідь Радбруха про реформу кримінального законодавства. 30 квітня того ж року він стає баденським підданим і 3 травня Великий герцог Фрідріх ІІ Баденський дарує Радбруху наукове звання “екстраординар- ного професора”. Вчений набуває права вільного викладання. Між тим у країні вирує політичне життя. Пі- сля виборів 1912 р. Соціал-демократична партія (СДП) стає найсильнішою політичною силою Рейхстагу (34, 8 %). У серпні 1913 р. Фрідріх Еберт очолює СДП. Через рік Німеччина оголо- шує війну царській Росії. Розпочинається перша світова війна й Радбрух вступає на військову службу (1915-18). Спочатку проходить медпідго- товку, а згодом у вересні 1915 р. поступає у роз- порядження військового шпиталю поблизу Кені- гсберга. Згодом на початку 1916 р. короткий час працює у батальйоні зв’язку під командуванням свого близького друга Германа Канторовича (1877-1940), з яким судилося познайомитися ще в студентські роки в Берліні. А в квітні 1916 р. відправляється на західний фронт, що тоді про- лягав на кордоні зі Швейцарією. Закінчивши впродовж війни офіцерські курси та отримавши підвищення по службі, офіцер-ординарець Радб- рух повертається з війни восени 1918 р. Тоді ж у Мюнхені та Берліні відбувається революція, які були в основному єврейського походження, із за- судження антисемітський настроїв. Він також піддав критиці “буржуазну позицію” частини німецьких сту- дентів, які придавали надмірну увагу зовнішності, що втім контрастувала з “вільнолюбною та наукоспраг- лою захопленістю” руських студентів. Радбрух вва- жав своїм обов’язком перед своїми тодішніми русь- кими слухачами та численними друзями в Росії зазна- чити, що “руські студіюючі завжди належали до [йо- го] найбільш старанних й обдарованих студентів, і що їхню присутність в німецьких університетах” він вва- жає “благодаттю проти небезпек самозадоволено на- лаштованого [німецького] студентства” [6, GA 15, c. 361]. яка закінчується відмовою Кайзера Вільгельма ІІ від трону 28 листопада 1918 р. У грудні того ж року Радбрух вступає до СДП, представляючи яку він згодом вийде на політичну арену. Водночас відбуваються істотні зміни в осо- бистому житті Радбруха. Влітку 1913 р. Радбрух розриває бездітний шлюб з Ліною Ґетц, а восени 1915 р. одружується на Людії Шенк, з котрою знайомиться в 1914 р. У сім’ї Ґустава та Лідії (1888-1974) Радбрухів народяться двоє дітей – Рената Марія (1915) та Гайнріх Франц Ансельм (1918), яких їм доведеться втратити (1939 р. ла- вина баварських Альп забере життя Ренати, а в 1942 р. лейтенант А. Радбрух загине під Сталін- градом, де й буде похований). Дружина Радбруха опісля смерті вченого прикладе чимало зусиль до видання праць, збереження та опублікування йо- го спадщини. У 1919 р. розпочинаються “кільські роки” Ра- дбруха. Хоча ще в 1914 р. Радбрух обійняв про- фесорську посаду в Кенігсберзькому універ- ситеті, життя внесло свої корективи і лише опі- сля війни Радбрух продовжує більш активно за- йматися науковою роботою. Влітку 1919 р. Рад- брух переселяється з Берліну в Кіль, де обіймає посаду ординарного професора кримінального права та філософії права Кільського університету (1919-26 рр.). Втім політична діяльність прева- лювала над академічною у ті роки. На початку 1919 р. постає Веймарська респу- бліка. Рейхспрезидентом обирається Ф. Еберт, по- чинає діяти нова Конституція. У 1920 р. за списком СДП Радбрух обирається депутатом відкритого 24 червня 1920 р. Рейхстагу. З 26 жовтня 1921 р. Радбрух очолює Міністерство юстиції (у шосто- му повоєнному уряді другого кабінету Вірта). Під час каденції з ініціативи Радбруха схвалено кілька важливих реформаторських законів. Зок- рема, закон на захист Республіки (після вбивства міністра закордонних справ Вальтера Ратенау (1867-1922 рр.)), закон про відшкодування ви- трат, пов’язаних з діяльністю судових засідателів і присяжних, і закон, за яким жінкам гарантува- лося право на працевлаштування в державних органах юстиції. Радбрухом також підготовлено згодом частково схвалений законопроект кримі- нального кодексу, яким скасовувалася смертна кара, каторжні тюрми та покарання, принижуючі гідність людини. Втім менш аніж через рік (22 жовтня 1922 р.) Радбрух змушений залишити посаду через від- ставку кабінету Вірта. У серпні 1923 р. Радбрух знову обіймає міністерську посаду – цього разу в уряді кабінету Стресемана. Але після відставки В. С. Бігун 36 Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. його уряду в листопаді того ж року, він поверта- ється до наукової роботи в Кіль, де активно пра- цює. У травні 1926 р. стає деканом юридичного факультету університету. Радбруху ще будуть пропонувати очолити міністерство юстиції (на- приклад, у 1928 р.), втім він вирішує присвятити себе науковій роботі. У 1926 р. розпочинаються нові “гайдельберз- ські роки” Радбруха. Вступу на посаду профе- сора передувала перша велика конституційна промова вченого “Республіканське вчення про обов’язки” (11 серпня). Першого жовтня 1926 р. він обіймає посаду ординарного професора Гай- дельберзького університету (1926-33 рр.) в зв’яз- ку з чим 13 листопада 1926 р. виголошує про- мову “Людина в праві” [4, 9]. Згодом з’явля- ються чимало праць вченого. У 1932 р. під на- звою “Філософія права” виходить повністю пе- рероблене третє видання “Основ філософії пра- ва”. Ця головна філософсько-правова праця вче- ного, перекладена згодом на багато іноземних мов, принесе Радбруху світову славу. Між тим ситуація в країні напружується – з виходом на політичну арену заново заснованої в лютому 1925 р. націонал-соціалістської партії під проводом Адольфа Гітлера. На виборах 1930 р. партія виборює 12 з 107 мандатів, безробіття зростає (4, 4 мільйони), взимку 1931 р. націона- лістично налаштована “національна опозиція” покидає Рейхстаг і нарощує політичну потуж- ність за рахунок народної підтримки. На виборах 1932 р. Гітлер поступається Гінденбергу (13, 4 до 19, 4 мільйонів голосів), проте на виборах 1932 р. партія вже отримує 37, 8 % голосів. Змінюються напрямки державно-правової політики в країні. Радбрух реагує на політико-правові зміни в науковому тоні: виступає, публікує праці не- згоди. З’являються статті “Кримінально-правова реформа та націонал-соціалізм”, “Фашистське кримінальне право”, “Авторитарне чи соціальне кримінальне право?” (усі – січень 1933 р.). Вче- ному доводиться вступати в дискусії з власними студентами та учнями. 30 січня 1933 р Гітлер захоплює владу в країні й розпускає Рейхстаг, будинок якого згодом підпалюють. 1 квітня 1933 р. запроваджується загальний бойкот євреїв, а вже 7 квітня вступає в силу закон проти євреїв та неблагонадійних німців. Радбрух попадає під дію закону і спочатку в квітні, а згодом остато- чно 1 серпня 1933 р. звільняється з роботи. Академічна діяльність Радбруха паралізу- ється. Йому забороняється користуватися уні- верситетською бібліотекою; центральна бібліо- тека землі накладає заборону на користування його працями; забороняється видання праць у Німеччині. Радбрух робить малоуспішні спроби продовжити академічну діяльність. Під тиском Мі- ністерства закордонних справа йому доводиться відмовитися від посад в університетах Каунаса (1934), а згодом Цюріху (1937). Між тим, Радбрух їде до Англії, де в якості “advanced student” (букв. “продвинутий студент”) впродовж року займається дослідженнями англійської правової системи, юриспруденції та порівняльного правознавства в Оксфордському університеті (1935-36). З відстороненням від академічної діяльності Радбрух не припиняє працювати: пише праці, друкує їх за кордоном, виступає в наукових ко- лах і серед друзів, бере участь у міжнародних правознавчих зібраннях. У 1934 р. у Відні вихо- дить біографія Ансельма Фейєрбаха. У 1938 р. у Базелі видається Elegantiae Juris Criminalis. З нагоди шістдесятиріччя у Токіо з’являється пам’ятна монографія, присвячена доробку Радб- руха. Під час війни Радбрух глибоко вивчає фі- лософські твори Цицерона, проблему “природи речей”, пише історію кримінального права, про Гете, диктує автобіографію. Частина цих праць виходить наприкінці війни в зібрані досліджень “Образи та думки” (1944), частина лише після війни або посмертно. Із закінченням війни починається останній етап життя Радбруха. 30 березня 1945 р. амери- канські війська вступають у Гайдельберг і вже в квітні починається робота по відновленню уні- верситету, в якій Радбрух бере активну участь. 26 травня 1945 р. його поновлюють на посаді одинарного професора Гайдельберзького універ- ситету, й в червні обирають деканом юридичного факультету, який поновлює роботу в січні 1946 р. Радбрух завзято береться за справи, але життє- ві сили покидають його. Він змушений по- лишити посаду декана факультету й хоча продо- вжує викладати, зосереджується на завершенні початих та інших важливих справ. Опісля війни виходять близько сімдесяти праць вченого. Серед них такі відомі статті, як “П’ять хвилин філософії права” (1945) та “За- конне неправо та надзаконне право” (1946), а також фундаментальні монографії “Дух англій- ського права” (1946), “Елементарний курс філо- софії права” (1947), “Історія злочину” (1951) та інші. Вчений також готує автобіографію “Внут- рішній шлях” (виходить посмертно, 1951). Як відзначалося, повне зібрання творів Радбруха, виданого після смерті, складає 20 томів. 19 липня 1947 р. Радбруха обирають до Гай- дельберзької академії наук. У січні 1948 р. вихо- Густав Радбрух – видатний німецький філософ права Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. 37 дить (датований 1947 р.) “Елементарний курс філософії права” і Радбрух думає допрацювати “Вступ до науки про право”, видати нове ви- дання “Філософії права”. Але цьому не дано було збутися. 13 серпня 1948 р. вчений дає прощальну лекцію в Гайдельберзькому університеті та емі- ритує. У листопаді відбувається велике свято з нагоди 70-ти річчя Радбруха. Йому присуджують почесні докторські ступені університети Гайде- льбергу та Геттінгену. Вручають святкові видан- ня з нагоди ювілею. Хоча стан здоров’я Радбруха істотно погір- шується, він продовжує працювати вдома. 24 травня 1948 р. вводиться в дію нова Конституція ФРН і 15 вересня Конрада Аденауера обирають канцлером Німеччини. Відсвяткувавши свій 71- ий день народження, вчений помирає 23 листо- пада 1949 р. від серцевого інфаркту в Гайдельбе- рзі, де й похований. Ґустав Радбрух залишив по собі величезний науковий спадок, але не тільки з праць. Він під- готував 71 аспіранта [47, с. 245-251] (в період 12 років нацистського режиму він не здійснював наукового керівництва). Серед його відомих та вірних учнів передусім Артур Кауфман (1923- 2001), Гелґа Айнзеле (нар. 1919), Аґнес Шварц- шільд (1910-81). Серед небагатьох близьких ко- лег на юридичному факультеті Гайдельбергу бу- ли Вольфганг Міттермаєр (1867-1956), Герберт Енгельгард (1882-1945), Карл Інгіш (1899-1990) (останній став наступником професури Ра- дбруха) [29, c. 140]. Наукова спадщина Радбруха стала предметом дослідження багатьох вчених (наприклад, таких, як Ерік Волф (1902-77), Фрітц фон Гіппель (1897-1991), Конрад Цвайгерт (1911-96) та інших. Філософсько-правові по- гляди та діяльність Радбруха стали предметом дисертаційних досліджень, захищених в Німеч- чині* та за кордоном. Роботи Радбруха видані * Наприклад, у Німеччині: Ю. Квун (вчення про “Nature der Sache” у філософії права Радбруха, 1963), П. Бонсманн (філософія права та держави Радбруха, 1966), Ц. У. Тйонґ (філософсько-правовий релятивізм Радбруха, 1967), М. Готтшальк (“гайдельберзькі ро- ки” Радбруха (1926-49), 1982), Г. Отте (“кільські ро- ки” Радбруха (1919-26), 1982), Б. Шумахер (рецепція та критика формули Радбруха, 1985), К. Зільман (со- ціалізм та соціальне право Радбруха, 1973), К. Вульпіус (Ґустав Радбрух в Оксфорді, 1995), Ф. Заліґер (формула Радбруха та правова держава, 1995), К. Сайдель (філософсько-правові аспекти процесів, пов’язаних з охороною Берлінської стіни, 1999), Б. Кастнер (Гете в житті та працях Радбруха, 1999), С. Форшнер (формула Радбруха у рішеннях у справах, багатьма мовами в Аргентині, Великобританії, Бразилії, КНР, Італії, Кореї, Польщі, Португалії, Росії (Російській Федерації), США, Франції, Югославії, Японії та інших країнах (і нарешті й в Україні). Численні визначні праці Радбруха та праці про нього відображають життя і наукової спадщини видатного німецького філософа права. Філософія права Радбруха Наукознавчі та методо- логічні засади. Наукові по- гляди будь-якого вченого фо- рмуються під впливом суб’єк- тивних та об’єктивних чинни- ків. Перші охоплюють вплив його вчителів (у т. ч. й “заоч- них”), інших вчених (особливо академічних колег і друзів), другі – подій влас- ного життя та історичної епохи. Це стосується і Ґустава Радбруха. Погляди Радбруха формувалися під безпосе- реднім впливом низки вчених у галузі криміна- льного права (Франц фон Ліст (1851-1919), Карл фон Лілієнтал (1853-1927) – його вчителі), пред- ставників неокантіанської філософії та філософії права (Генріх Риккерт (1863-1936), Еміль Ласк (1875-1915), Рудольф Штаммлер (1856-1938)), інших відомих вчених доби (Макс Вебер (1864- 1921), Карл Ясперс (1883-1969) та ін.). Істотний вплив також справили праці Аристо- теля (384-322 до н.е.) та Цицерона (106-43 до н.е.), філософія Канта (1724-1804), творчість Ґете (1749-1832), законодавча праця Йоганна фон Шварценберга (1465-1528) та життєвий шлях і наукова спадщина Ансельма Фейєрбаха (1775- 1833). Вплинули на формування і формулювання поглядів Радбруха його колеги та друзі Герман Канторович (1877-1940), Ґеорґ Єллінек (1885- 1911), Карл Ясперс (1883-1969). Вплив на полі- тичні погляди та кар’єру Радбруха справив Фрі- дріх Еберт (1871-1925). Зважаючи на її методологічні й зокрема філо- софські засади, філософію права Радбруха вва- жають класикою філософсько-правової думки. Йдеться передусім про розмежування філософії та науки, неокантіанство з його методологічним дуалізмом і релятивізмом. Слід також розглянути питання про використання Радбрухом ідей пра- вового позитивізму й природного права. пов’язаних з охороною Берлінської стіни, 2003) (вка- зані роки виходу монографій). В. С. Бігун 38 Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. Дихотомія філософії та науки. Її коріння – у німецькій філософській традиції XVIII-XIX ст. Радбрух – традиціоналіст у такому розмежу- ванні, а його правові погляди фундаментально зумовлені цим. Так, на основі дихотомії Радбрух розмежовує і філософію права та правову науку у вузькому розумінні. Для нього це питання про право як предмет логіки чи методології права. Називаючи науками про право “науки, які мають своїм предметом право”, вчений проте виокрем- лює “правову науку у вузькому смислі” як “ту з наук про право, яка розглядає право з допомо- гою юридичного методу. Цю правову науку у власному розумінні слова, систематизовану, догматичну науку правову науку можна визна- чити як науку про об’єктивний смисл позитив- ного права” [2, с. 127]. Далі Радбрух проводить різницю ще вираз- ніше. “Предметом її дослідження є позитивний правопорядок. Це наука про діюче, а не про пра- вильне право, про право яким воно є, а не про те, яким воно повинно бути. Саме це відрізняє дану правову науку від інших наук про право, предме- том яких є ідеальне право, право – яким воно по- винно бути, а саме від філософії права, від науки про цілі права, від правової політики, від науки про засоби реалізації цього завдання” [2, с. 127]. Підтримку ідеї розмежування філософії та на- уки Радбрух віднайшов і в англосаксонській фі- лософії права. Зокрема, у Джона Остіна (1790- 1859), який розмежовував “юриспруденцію та науку законодавства”. Відтак Радбрух не випад- ково відзначає, що німецькій правовій системі слід було в до – та повоєнний період розглядати саме англійську правову систему в якості моделі для запозичення [66, c. 179, 180]. Власне розмежування науки та філософії і ро- бить філософію права Радбруха можливою. Тому справедливою є думка про те, що “завдання фі- лософії права Радбруха розпочинається там, де чиста теорія, пов’язана лише з правовою наукою, зупиняється” [44, c. 112]. Саме у цьому зв’язку слід далі розглядати вплив неокантіанства на фі- лософію права Радбруха. Методологічний дуалізм і релятивізм неока- нтіанства та філософія права Радбруха як на- ука про цінність права. “Філософія права, – пи- ше вчений в основній своїй однойменній праці, – частина філософії. Тому слід розглянути переду- сім філософські передумови філософії права” [2, с. 11]. Однією з таких засад, яку далі відзна- чає Радбрух, є кантівський методологічний дуа- лізм, який полягає у чіткому розрізненні сущого та належного, факту та цінності. Принципи належного, ціннісні судження, оці- нки, – відзначає далі Радбрух, – можуть виводи- тися, виходячи не з індуктивності роздумів про суще, а лише дедуктивно, на основі інших прин- ципів подібного характеру. Цінність і буття співіс- нують кожна в своєму власному замкнутому колі абсолютно незалежно одне від одного. В цьому суть методологічного дуалізму [2, c. 17]. Тобто на- лежне не може виводитися із принципів сущого. Радбрух поєднує методологічний дуалізм і релятивізм. Виходячи з того, що принципи на- лежного можуть виводитися лише з іншого принципу належного, він доводив, що на вищому щаблі принципів сущого знаходиться первинний принцип належного. Він має релятивістський характер, тобто відображає вибір цінностей, й більше того, світоглядний вибір. На думку С. Полсона, ціннісний характер такого вибору пов’язаний із примиканням, за Радбрухом, до індивідуалізму, надіндивідуалізму чи транспер- соналізму [56, c. 490, 495 (див. прим.); 37]. Відтак вплив Канта та неокантіанства на по- гляди Радбруха очевидний. Як відзначає Е. В. Па- терсон, вчений “слідує теорії пізнання Канта у то- му вигляді, в якому його сформулювали німецькі філософи після Канта. Розум, виокремлюючи дійс- ність і цінність, створює їх обох” [55, c. xxxii]. Як додає А. Крост, “цінність чи істина, в кін- цевому рахунку, для Радбруха, є чисто суб’єк- тивним критерієм, з допомогою якого можливо впорядкувати багатоманітність певних історич- них даних” [43, c. 25]. Радбрух й сам відзначає, що “розрізнення даності та цінності” є “досяг- ненням розуму”, тим, що Кант називав “теорією пізнання”, тоді як “першорядним завданням ро- зуму є необхідність виділити власне “я” з данно- сті, протиставити себе їй і тим самим відділити “цінність” від дійсності [2, c. 11]. Отож, Радбруха справедливо вважають пред- ставником неокантіанства, зокрема Баденської (або Гайдельберзької) школи. Звернення до цього напряму філософії відбулося у Радбруха після знайомства з Е. Ласком у 1903 р. Про захоплення цією філософією свідчить бажання Радбруха під- готувати кандидатську дисертацію з філософії [6, GA, 17, Nr. 31]. Визначальний вплив філосо-фії Канта та неокантіанства на свою філософію пра- ва визнавав сам Радбрух. Дослідник вченого Крост влучно відзначає, що “Радбруха найбільше надихнули саме Кант, Віндельбанд, Риккерт та Ласк, що й сформувало його філософію, свідчить про типові риси його юриспруденції” [43, c. 24]. Визнаючи вплив Остіна та англосаксонської юриспруденції на виявлення фундаментальної Густав Радбрух – видатний німецький філософ права Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. 39 дихотомії між зовнішньою наукою та внутрі- шньою філософією права, Радбрух, утім, тонко підмічає силу впливу Канта на Остіна та ва- жливість кантівського розрізнення між філософі- ями права та етикою [11, c. 532-535; 66, c. 180]. Ціннісна філософія неокантіанства розглядає право не як позитивований імператив (як у випа- дку юридичного позитивізму) і не як похідне від надпозитивного природного права, а як реляти- вно-ціннісний культурний факт. Право перебуває у залежності від моральних цінностей. У такій системі нема місця абсолютному, а отже й кон- цепції права та справедливості не є абсолютними – вони відносні, зумовлені різноманітними факто- рами (часом, простором, ціннісними орієнтаціям учасників процесу тощо). Непоєднуваний дуалізм належного та сущого унеможливлює пізнання ап- ріорних цінностей. Отож релятивізм відіграє не менш важливе, ба інструментальне значення для такої (неокантіанської) філософії права. Релятивізм, або “проблематизм” як його за Віндельбандом називав Радбрух, має на меті “встановлення правильності будь-якого цінніс- ного судження лише відносно певного кінцевого ціннісного судження і лише в межах певної цін- ності і певного світогляду, й ніколи правильності самого цього ціннісного судження, цієї цінності і цього світогляду. Релятивізм – категорія теоре- тичного, але зовсім не практичного розуму. Він означає заперечення наукового обґрунтування остаточних суджень, а не суджень як таких. І в примітці Радбрух додає: “релятивізм слугує останньою інстанцією для науки, джерелом “надрелятивістського рішення” може бути лише совість індивіда [2, c. 11-12]. Відтак Радбрух відстоює свободу світогляд- ного вибору і можливість з позицій такого ви- бору оцінювати факти. Такий підхід підносить значення людини, особливо людини рішучої, принципової. У цьому зв’язку Радбрух цитує Ге- те: “якщо людина чітко знає, на якому боці вона стоїть, то вона вже зробила чимало. І тоді вона спо- кійна щодо себе та справедлива до інших”. Втім, як засвідчить згодом історія, чимало за- лежить і від того чи слідує людина філософії та релігійному релятивізму (як-от сам Радбрух), а чи користається “відносністю” заради досягнення ан- типравових цілей, зловживаючи обов’язковою си- лою закону та силою (як-от Гітлер). Іншими слова- ми, питання полягає у тому, чи релятивізм у право- вих питаннях повинен бути “абсолютним” або, ви- словлюючись тавтологічно, відносним, або умов- ним щодо інших правових цінностей. Поєднання ідей правового позитивізму й при- родного права на засадах гуманізму. Зазначені засади філософії права (розмежування філософії та науки, методологічний дуалізм та релятивізм) Радбруха слугують лише її методологічними пе- редумовами, хоча й визначальними. Адже врешті решт, Радбрух наголошує на обмеженості право- вої науки. Остання “встановлює як слід розуміти право, і не обов’язково, що під цим малося на увазі” [2, с. 127]. Отож, саме у сфері правової науки, а не філософії, Радбрух розглядав питання дійсності і зв’язав себе позитивізмом [66, c. 178]. Натомість, саме до відання філософії (а не на- уки у вузькому розумінні) Радбрух відносив “пи- тання філософії права, питання не про діюче право, а про те, яким повинно бути право” [2, с. 127]. Для Радбруха важливішим було питання ціннісного виміру права. У повоєнних працях Радбрух усвідомив не- безпечність зловживання релятивізмом, проде- монстроване страхіттями нацистського режиму, втілене у запереченні справедливості як змістов- ного та формального елемента правової системи. Відтак він дещо відходить від релятивізму, кри- тикує правовий позитивізм, спираючись на гума- нізм, який у праві не заперечує, а натомість під- силює справедливість. Погляди Радбруха поєднували ідеї правового позитивізму та теорії природного права, але він не був і не вважав себе прибічником одного із цих напрямів, тим більше їхніх “відвертих” форм, які критикував. Цей факт стає очевидним при огляді проблематики досліджень Радбруха та зокрема “ідеї права”. Проблематика досліджень. Методологічні засади зумовили суть підходів Радбруха до по- становки та вирішенням філософсько-правових проблем. Особливо це стосується “ідеї права”. “Ідея права” Радбруха: справедливість – до- цільність – правопевність. Право у Радбруха представлено поняттям “ідея права” (Rechtsidee), яку вчений ототожнював з ідеєю справедливості в широкому розумінні. Такий погляд загалом не є оригінальний, й притаманний німецькій право- вій думці. “Поняття права, поняття культури, тобто по- няття опосередковане цінністю (що стосується цінності), – пише Радбрух у “Філософії права” (1932), – змусило нас звернутися до поняття цін- ності права, до ідеї права: право – це те, що від- повідно до свого смислу покликане служити ідеї права” [2, с. 86]. У Радбруха ідея права спирається на три еле- менти, правові цінності, які її реалізовують: В. С. Бігун 40 Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. справедливість (у вузькому розумінні), доціль- ність та правопевність (правонадійність, правова стабільність). Справедливість як змістовний елемент ідеї права Радбрух трактував як формальну нормати- вну ідею. “Ідею права ми знаходимо в справед- ливості і визначаємо суть цієї справедливості (в даному випадку – правової справедливості) диференціюючої – як рівність, тобто як однакове регулювання рівних і відповідно неоднакове – відмінних людей і відносин [2, с. 86]. Справед- ливість спирається на принцип рівності, що має на меті універсальність, без ігнорування психо- логічних і соціологічних чинників. Включаючи справедливість до ідеї права, Радбрух вбачає в ній найвищий критерій позитивного права, реалі-зову- вати який слід законодавцю. Звідси й розуміння Радбрухом того, що правом є лише те, що принай- мні має на меті служіння справедливості. Доцільність як елемент ідеї права Радбруха пов’язується з призначенням або ціллю (цілями) права. Як відзначає Радбрух, “справедливість вказує нам на те, що рівне слід регулювати одна- ково, а нерівне – неоднаково, але вона нічого не говорить про критерії, згідно з якими те чи інше слід характеризувати як рівне чи нерівне. Більше того, вона визначає лише відносини, але не вид регулювання. На обидва ці питання слід відпові- сти виходячи лише з цілі права. Поряд із справе- дливістю другою складовою ідеї права є доціль- ність [2, с. 86]. Відтак поняття доцільності, пов’язуючись з призначенням, ціллю (цілями) права, стає відносним критерієм ідеї права, який, втім, як підкреслював Радбрух, доповнюється справедливістю. Правопевність ідеї права розкривається Радб- рухом у трьох контекстах: як правова безпека, правова пізнавальність та правова стабільність. Правова безпека, або безпека з допомогою права, означає захищеність правом (наприклад, від пра- вопорушень). Правова пізнавальність, або поін- формованість означає можливість розуміння правових положень, здатності доведення фактів на засадах чіткого діючого права (а не його зна- чення). Правова стабільність, або непорушність чи Термін Rechtsicherheit перекладається нами як “право певність” (пор. з рос. перекладом “правовая стабильность”), оскільки ним, хоча також не ідеально, але краще передається зміст поняття, яке в нього вкладав Радбрух (див. далі в основному тексті). Див. також: Циппеліус Райнгольд. Юридична методологія / переклад, адаптація, приклади з права України і список термінів Р. Корнути. – К., 2004. – С. 8, 21, 23, 29, 98. правонаступництво права, означає незмінність пра- вових положень, що має на меті захист уже діючих положень, їхню зміну лише за вставленою проце- дурою. На відміну від справедливості доцільність не є абсолютною, незмінною правовою цінністю. [6, GA 3, с. 45; див. також прим. 77. в 2, с. 87]. Справедливість, доцільність і правопевність як правові цінності є взаємопов’язаними компо- нентами ідеї права, які водночас можуть перебу- вати у суперечливому співвідношенні, конфлікті, антиномії. Подоланню антиномії ідеї права при- свячені центральні положення вчення Радбруха, й зокрема, по-перше, більш ранні погляди, ви- словлені ним у довоєнних працях та, по-друге, більш пізні погляди, формалізовані в так званій “формулі Радбруха” – результат філософсько- правової рефлексії вченого на антиправову ідео- логію та практику соціал-націоналізму. “Загальноприйнятими і загальнообов’язкови- ми елементами ідеї права, – пише Радбрух у “Фі- лософії права” (1932), – є справедливість та пра- вопевність, релятивістським же елементом є не лише доцільність, але й відношення субординації цих трьох елементів між собою. ... Справед- ливість і доцільність висувають протилежні ви- моги. Справедливість – рівність, рівність права вимагає універсальності правових норм. Справе- дливості властива певна узагальнююча дія. Але рівність не є чимось даним, вона завжди лише абстракція даної нерівності, що розглядається з певної точки зору. З точки ж зору доцільності будь-яка нерівність залишається істотною. Доці- льність слід максимально індивідуалізувати. Отож справедливість і доцільність суперечать одне одній” [2, с. 88]. “У свою чергу справедливість та доцільність вступають у суперечність з правопевністю. Пра- вопевність – це феномен позитивного права. А воно діє без врахування власної справедливості і доцільності. Позитивність – це факт” [2, с. 88]. Бі- льше того, “вимоги правопевності можуть, на- решті, вступити в суперечність навіть з наслідками позитивності, яка сама вимогою стабільності” [2, с. 89]. Які підходи до вирішення суперечності між трьома елементами ідеї права пропонує Радбрух? По-перше, Радбрух відзначає, що з трьох еле- ментів ідеї права доцільність вважається реляти- вістським за суттю, тоді як справедливість та правопевність – абсолютними. Ці останні, – пи- ше Радбрух, – “стоять над протиріччями дер- жавно-правових поглядів, над боротьбою полі- тичних партій. Сам факт, що спору між право- вими поглядами буде покладено край, важливі- Густав Радбрух – видатний німецький філософ права Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. 41 ший, ніж те, що йому буде покладено справедли- вий і доцільний край, оскільки саме існування правопорядку важливіше, ніж його справедли- вість і доцільність. Це друге велике завдання права, перше ж рівним чином усіма схвалено – правопевність, безпека, тобто порядок і мир [2, с. 87]. Примітно, що у цьому питанні Радбрух по- силається на інших, так би мовити, “загально- прийняту думку”. По-друге, Радбрух визнає, що “в інтересах правопевності в окремих випадках може бути визнано діючим неправильне з точки зору свого змісту судове рішення” [2, с. 89]. Радбрух де-не- де відверто говорить про пріоритетність право- певності. Так, обговорюючи роль судді, він за- значає, що “професійний обов’язок судді полягає у тому, щоб вводити в дію “волю дійсності”, за- кладену в законі, жертвувати власним правовим почуттям [розумінням того, що він вважає пра- вильним] в ім’я вищого авторитету закону. Йому належить запитувати лише про те, що відповідає закону, й ніколи про те, чи є це одночасно й спра- ведливим. ... Ми зневажаємо священнослужителя, який проповідує всупереч власним переко- нанням, але поважаємо суддю, який всупереч своєму правовому почуттю залишається вірним закону [2, с. 100]. По-третє, Радбрух зазначає, що можна “було б спробувати згладити протиріччя між справедли- вістю, доцільністю і правопевністю, використо- вуючи в якості критеріїв своєрідний “розподіл праці”: з допомогою справедливості слід було б визначити, чи має розпорядження правову фо- рму, підпадає під поняття права, а на основі кри- терію доцільності вирішити питання про прави- льність змісту розпорядження; і нарешті, крите- рій правопевності використати для оцінки того, чи можна вважати його діючим правом. В дійс- ності ми приймаємо рішення, керуючись цілесп- рямовано критерієм справедливості, лише з пи- тання про правову природу розпорядження і про те, чи відповідає воно поняттю права. Зміст же права визначають усі три принципи. Правда ос- новну роль у питанні про зміст права відіграє принцип доцільності. Втім цей зміст може бути змінений в результаті застосування критерію справедливості... [2, с. 89-90]. Відтак бачимо, що Радбрух, відзначаючи од- наково важливу роль усіх елементів ідеї права, або ж наводить різні підходи, визнаючи перевагу одного з елементів, або ж чітко не визначає пріо- ритетності одного з них. Така “нечіткість” позиції дала підстави поріз- ному трактувати підходи Радбруха до вирішення антиномії ідеї права. Так, наприклад, вказувалося на перевазі правопевності чи доцільності. Втім, натомість, Радбрух таку свою позицію “нечіткості” пояснював чітко. Як він відзначає, його завданням було “показа[ти] суперечності, не пробуючи їх вирішити, [і в цьому він не вбачав] недоліку системи. Філософія не повинна вирішува- ти проблеми, її обов’язок – ставити питання для їх вирішення. Вона повинна не полегшувати життя, а розкривати її складності. Філософська система повинна бути подібною до готичного собору, в якому контр-форси підтримують всю будову, од- ночасно внутрішньо роблячи опір один одному. Наскільки підозрілою була б філософія, яка б не вважала світ творінням цілеспрямованої діяльності розуму. І наскільки безглуздим було б існування, якщо б світ врешті решт не був би вирішенням життєвих суперечностей [2, с. 91]. Усі ці погляди, підкреслимо, викладено у праці “Філософії права” 1932 р. Історія, в такій її сторін- ці, як ідеологія та практика націонал-соціалізму, представила вирішення такої суперечності. Радб- рух, який на власній долі пережив наслідки “реля- тивізму”, відтак конкретизував свій підхід до вирі- шення суперечності у повоєнних працях. Формула Радбруха. Історичні події та власний досвід Радбруха внесли корективи у вчення Рад- бруха про “ідею права”. Як професійний педагог на державній службі, який виступив проти режиму націонал-соціалістів, він був усунутий з універси- тетської посади. Під впливом злочинів режиму на- ціонал-соціалізму Радбрух дещо пом’якшив реля- тивістські позиції, надаючи більшого значення справедливості як елементу ідеї права. Відповідно конкретизував Радбрух і підхід до вирішення антиномії ідеї права – на користь пріоритетності справедливості над правопевні- стю і доцільністю. У повоєнних статтях “П’ять хвилин філософії права” (1945) [5] та, особливо, “Законне неправо та надзаконне право” (1946) [3], вчений так вирішує питання про антиномію ідеї права та статус несправедливого закону. Позитивне і гарантоване приписами та силою право має пріоритет навіть тоді, коли воно за змістом несправедливе і недоцільне. Виключення складають лише випадки, коли суперечність ді- ючого закону та справедливості сягає настільки нестерпного масштабу, що закон як “не- справедливе право” поступається справедливо- сті. Неможливо розмежувати випадки “законода- вчого неправа” і закону, який діє всупереч своє- му несправедливому змісту. Але, втім, можливо чітко виокремити таку ситуацію: коли до справе- дливості навіть не прагнуть, коли рівність, що В. С. Бігун 42 Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. складає її основу, свідомо заперечується в право- творчому процесі, тоді закон є не лише “неспра- ведливим правом”, але більше того – він є неправо- вим за своєю природою, бо право, в тому числі й позитивне, не можна визначити інакше, аніж як порядок і сукупність законів, покликаних за своєю суттю слугувати справедливості [15, с. 107]. Це положення заклало основу “формули” (чи навіть “формул”) Радбруха. Так, Полсон, ре- конструює положення Радбруха у дві частково співпадаючі “формули” про статус несправедли- вих законів: перша щодо “нестерпного” відходу від справедливості, друга щодо відсутності “на- віть прагнення” до встановлення справедливості. За першою формулою те, що за формальними ознаками видається законом вважається “неспра- ведливим законом” і відтак повинно поступитися справедливості (перша формула), або ж є “не лише “несправедливим правом”, а більше того – “неправовим за своєю природою” (друга фор- мула) [56, c. 491; 37]. Ідеї Радбруха про статус “несправедливого права” та зокрема “формула Радбруха” мали не лише академічне значення. Йдеться про прак- тико-правову роль ідей Радбруха. Так, як свід- чить праця “Законне неправо та надзаконне пра- во” (1946), суди вже тоді використовували ідеї, висловлювані Радбрухом (і не лише) про статус “несправедливих” нацистських законів. Актуаль- ними та принадними стали ідеї Радбруха у сп- раві, розглянутої Федеральним конституційним судом 1968 р., яким було визнано недійсним Закон “Про громадянство” (1941), оскільки він суперечив фундаментальним принципам справе- дливості. Набули нової актуальності ідеї Радб- руха в зв’язку з судовими процесами 1989-1999 рр., пов’язаними із охороною Берлінської стіни за фактами, які мали місце до возз’єднання Ні- меччини. У першому в серії справ рішенні від 3 листопада 1992 р. Верховний федеральний суд прямо послався на формулу Радбруха, згадану в статті “Законне неправо та надзаконне право” [9, с. 141], і таким чином визнав недійсною нор- му Закону НДР “Про державний кордон”, яка ви- правдовувала застосування зброї проти поруш- ників кордону. Отож, поряд з “ідеєю права”, Радбрух розви- ває ідею “надзаконного права”, що ставить пи- тання про її співвідношення з теорією природ- ного права. Тим більш, що вчений відкрито та затято критикував правовий позитивізм періоду націонал-соціалізму, який використовуючи прин- цип “закон є закон”, “зроби[в] правників, як і весь народ, беззахисними супроти свавільних, страшних та злочинних законів” [14, с. 78]. Як відзначає В. С. Нерсесянц, “у Радбруха розріз- нення права і закону проводиться і трактується з раціоналістично-філософських (в дусі неоканті- анства), а не з юснатуралістичних позицій: в концепції Радбруха право (в його розрізненні з законом) – це “ідея права”, а не “природне пра- во” [36, с. 569]. І хоча “ідея права”, ідея “над- законного права” у повоєнний період були спря- мовані на критику юридичного позитивізму, сприяли росту теоретичного та практичного ін- тересу до ідей природного права, його повоєн- ному “відродженню”, Радбрух не вважав себе ні прихильником правового позитивізму, ні (теорії) природного права. Трансформація поглядів? У літературі вини- кла полеміка з приводу повоєнної видозміни по- глядів Радбруха. Це стало, наприклад, однією із тем спору Л. Фуллера (1902-78) та Г. Л. А. Харта (1907-92) про відношення моралі та права – центральної події західної повоєнної юриспру- денції. Харт вважав, що Радбрух до початку “на- цистської тиранії” “поділяв позитивістську докт- рину”, а згодом пережив “конверсію” [48, c. 616]. Фуллер, погоджувався з тим, що погляди Радб- руха зазнали “істотної модифікації” [45, c. 482, 46, c. 632-633, 646], проте оцінки Харта не поді- ляв.* Деякі дослідники, утім, не вважають адек- * Харт відзначав, що “до своєї конверсії Радбрух вважав, що протидію закону слід вважати справою особистої совісті, яку людині слід вирішувати як мо- ральну проблему, і, що дійсність закону не можна за- перечувати, зважаючи на те, що його вимоги були морально поганими чи навіть демонстрацією того, що наслідки додержання цього закону були б більш пога- ними, аніж наслідки не підпорядкування йому”. Отож, як відзначав Харт, Радбрух зробив такий ви- сновок: зважаючи на те, що нацистський режим ско- ристався слухняністю закону та неспроможністю ні- мецьких юристів протистояти зловживанням, позити- візм зробив свій істотний внесок у практику залякуван- ня. Звідси й висновок Радбруха, за Хартом, про те, що “фундаментальні принципи гуманітарної моральності” слід вважати елементом концепції права. Таку відмову від попередніх поглядів, не зважаючи на їх проникли- вість, Харт назвав “надмірною наївністю” [48, c. 616- 617]. Фуллер у відповідь піддав критиці оцінку Харта по- зиції Радбруха як неправильно зрозумілої [46, c. 633]. На його думку, Радбрух прекрасно розумів моральну дилему, що виникла внаслідок схваленням нацистсь- ких законів. Радбрух, вважав Фуллер, прекрасно ба- чив “... справжню природу цієї дилеми, з якою зіткну- лася Німеччина у її прагненні відбудувати свої зруй- Густав Радбрух – видатний німецький філософ права Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. 43 ватними оцінки Харта та Фуллера поглядів Рад- бруха, стверджуючи, що вони, принаймні пев- ною мірою, засновані на невірних передумовах [66, c. 176; 56, c. 493]. Сучасний американський філософ права Стенлі Полсон у статті “Радбрух про несправедливі за- кони: суперечливість ранніх та пізніх поглядів?” (1995) [56] аналізує дві тези про статус видозміни поглядів Радбруха (“трансформаційний тезис” – істотна зміна поглядів і “тезис єдності” – концепту- альна єдність поглядів) через розгляд підходів вче- ного до вирішення антиномії правопевності, спра- ведливості та доцільності “ідеї права”. На думку прихильників тезису єдності, ясно представленої у працях Еріка Волфа, Радбрух не мав наміру вважати свої погляди зміненими. На користь цього доводу наводиться той факт, що Радбрух вважав основну наукову працю “Філо- софія права” (1932) своїм “останнім словом” з питань філософії права і не бажав її змінювати при подальших виданнях. Утім, як стверджує Полсон, таке бажання ґрунтується на зрозумі- лому інтересі Радбруха забезпечити цілісність тексту видання 1932 р. Більше того, таке ба- жання було висловлене Радбрухом ще до війни. Натомість, після війни Радбрух навіть свою “Фі- лософію права” просив у подальшому видавати разом з повоєнними працями. Другий довід на захист тезису єдності – прові- дне поняття довоєнних праць знову виявляється й у післявоєнних: смисл права розкривається у зна- ченні реалізації ідеї права, якою є справедливість. Третій довід на користь тлумачення тезису єдності ставиться у пряму залежність від заува- ження Радбруха про засади застосування фор- мули 1946 р. щодо статусу несправедливих зако- нів. Йдеться про те, що “концепція “законного неправа” та “надзаконного права” не має харак- теру універсального використовується й застосо- вується лише в “унікальних випадках” (напри- клад, нацистського періоду). Третій довід прихильників тезису єдності – Радбрух спирається на релятивістське визна- чення “надзаконного права”. Деякі вчені тлума- чать термін як посилання на класичне природне право, і хоча безумовно, що Радбрух схвалює при- родне право в першій з своїх повоєнних праць (“П’ять хвилин філософії права” (1945) [5]), пізні- ші повоєнні праці не містять вагомих доказів на новані правові інституції. ... У принципі Радбрух роз- глядав цю дилему як спробу задовольнити вимоги порядку, з одного боку, та вимоги доброго порядку, з іншого боку” [46, c. 655, 656-657]. користь твердження про те, що Радбрух став при- хильником “класичного природного права”. Четвертий довід прихильників тезису єдності – Радбрух у повоєнний період просто “перемі- щував наголос”, переносячи його з правопевності (“ранній” наголос) на справедливості (“пізній” наголос). Цей довід, утім, непереконливий, оскі- льки Радбрух й у більш пізніший період міг зно- ву “перенести наголос”, повертаючись до по- передньої позиції, наприклад, строгої позиції правопевності, яку відстоював у “Філософії пра- ва” (1932). Таке “повернення” було б рівноцінне відстоюванню “відвертого” правового позити- візму (право та сила прямо урівнюються) – по- гляд, який Радбрух гостро критикував. та від- кинув у своїх повоєнних працях. Натомість, вважає Полсон, більш “пізній” на- голос Радбруха на справедливості (над правопе- вністю) у випадках дійсно надзвичайної супере- чності між законом і справедливістю найкраще представляється як виправлення помилки його більш ранніх робіт – це помилкова ідея, котра полягає у невідповідній вазі, наданій правопев- ності, котру суддя повинен застосовувати до за- кону за будь-яких обставин. Цей довід говорить на користь тезису єдності, втім структура, необ- хідна для виправлення цієї помилкової ідеї, була наявна вже у більш ранній теорії Радбруха. Від- так, робить висновок Полсон, нема підстав гово- рити про нову теорію Радбруха, викладену у по- воєнних працях. Людина в праві. Погляди Радбруха на людину в праві викладені ним у праці “Людина в праві” [4, 9] – вступній промові, виголошена з нагоди вступу на посаду професора Гайдельберзького університету в 1927 р. Тему людина в праві Радбрух розкриває через “образ людини” (Menschenbild) в праві: те, “на яку людину сподівається право, якою воно хоче “бачити” її”, “не конкретну людину, а образ лю- дини, який “уявляється” праву, і на основі якого воно вибудовує свої приписи”. Йдеться не про образ “емпірично конкретної людини”, а про “певний узагальнений тип людини, і багатомані- тні й різнорідні людські характеристики, які кла- дуться в основу такого загального типу у відпо- відну епоху, стають типовими, істотними і ви- значальними “відправними точками” для право- вого нормування”, на основі яких лаштують пра- вові норми. Образ людини та образ права (або праворозу- міння) співвідносні поняття. Зміна образу лю- дини в історії права тягне за собою зміну епохи та права, яке в ній панує. “Можна навіть ствер- В. С. Бігун 44 Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. джувати, – пише Радбрух, – що саме зміна уяв- ного образу людини і є тим, що в історії права “творить епоху”. Нема нічого більш важливого для визначення правової епохи, ніж розуміння людини, на яке та орієнтується”. Розуміння людини, яке лежить в основі пев- ного правопорядку, за Радбрухом, визначається через з’ясування того, що визначається як суб’єктивне право, а що – як правовий обов’язок. Запроваджені певним правопорядком права та обов’язки чітко відображають, які спонукання в людині правопорядок підтримує, а які ні. Радбрух висвітлює питання еволюції права з огляду на образ людини, розглядаючи людину як об’єкт та суб’єкт права в різні епохи. Він ро- бить висновок про те, що шлях історії пролягає у “напрямі від несвідомої спільної волі через сві- дому індивідуалізовану волю до свідомої спі- льної волі у якості законодавця”. “Все право є спершу – як у суб’єктивному, так і в об’єктив- ному розумінні – правом загалу, правом суспіль- ної свідомості – свідомості спільноти людей, по- тім – правом у двоякому значенні – індивідуаль- ним правом, правом індивідуального законода- вця щодо умовно відособленого, суспільно не- пов’язаного індивіда, і, нарешті, також у двозна- чному понятті, правом спільноти, втім вже не правом патріархальної, а радше правом організо- ваної спільноти”. Людина у праві вже більше не є Робінзоном чи Адамом, ізольованим індивідом, відзначає Радбрух, а радше постає людиною в суспільстві, колективною людиною. Водночас із наближен- ням юридичного типу людини до соціальної реа- льності правовий суб’єкт дробиться на безліч соціальних і чимдалі чіткіше виражених юриди- чно релевантних типів. Радбрух передбачає подальший розвиток об- разу людини, який можна прослідкувати у роз- витку низки галузей та галузей права (як-от тру- дового права) й розвитку демократії загалом. Втім носіями еволюцій (як і революцій), які вті- лювали ідеї в реальність, за Радбрухом, були са- ме політичні партії та їх ідеологія, обговорення яких – в межах предмету філософії права – він не міг оминути увагою. Філософсько-правове вчення про політичні партії. Вчення Радбруха (людини партійної та політика свого часу), викладене ним у § 8 “Філо- софії права”. Це “вчення” – аналіз феномену пар- тійних поглядів, тобто ідеології (а не партійних інтересів, яких він проте не ігнорує), основу яких закладають ідеї про право та державу. Такі ідеї, за Радбрухом, замикаються на понятті індивіда. Відтак Радбрух розрізняє індивідуалістичні та надіндивідуалістичні погляди (звідси відповідні ідеології, партії) та політичний католицизм, який займає посереднє положення. В їх контексті Рад- брух розглядає різноманітні політичні ідеології (лібералізм, соціалізм (як форму філософсько- правового ідеалізму), демократію тощо). Індивідуалістична філософія права виходить із індивіда та з суми індивідів. Надіндивідуаліс- тична – з індивідуальностей та з створюваної ними єдності [2, с. 83]. Політична індивідуаліс- тична ідеологія агресивна, надіндивідуалістична – оборонна і консервативна [2, с. 82]. В індивіду- алістичних теоріях держави індивід – абстрактна, ізольована істота і полишена індивідуальності істота. Індивідуалістична ідея з її індивідом без індивідуальності не може зупинитися до тих пір, поки не втілиться в космополітичному, по- лишеному національності людстві, досягнувши тим самим своєї кінцевої мети. Для надісторич- них поглядів досягнення кінцевої мети слугує індивідуальність національного цілого. Для кон- сервативного (надісторичної ідеології), образу мислення, для якого характерний історичний чи релігійний монізм, бачення цінності в дійсності, властивий поділ світу на нації, а держави – на стани [2, с. 83]. На думку Радбруха, завданням права як соці- ального феномена на засадах індивідуалістичних поглядів є, як це не парадоксально, руйнування соціального, тобто розрив усіх зв’язків між лю- дьми з метою створення спільності непорушно стоячих один біля одного вільних індивідів. Ін- дивід у розумінні філософсько-правового індиві- дуалізму є нічим іншим, аніж втілення персоні- фікованої свободи. Філософсько-правовий інди- від, на відміну від індивіда емпіричного, мис- литься як проста здатність емпіричної індивідуа- льності до індивідуальної моральності, і позбав- лений будь-яких індивідуальних рис. Найбільш точно абстрактну природу філософсько-право- вого індивіда відображає суспільний договір, який ґрунтується не на реальній, а на уявній зго- ді, спертій на припущенні, що будь-яка розумна людина не може не хотіти цього, оскільки це від- повідає її істинним інтересам. Основою суспі- льного договору, втім, є не реальні люди, а абст- рактна впорядкована система. Відтак моральна індивідуальність є вищою цінністю для індивіду- алізму, а право і держава йому лише допоміжним інструментом [2, с. 77-78]. Поряд з індивідуалістичними та надіндивіду- алістичними партіями та ідеологіями Радбрух виокремлював політичний католицизм. Погляди Густав Радбрух – видатний німецький філософ права Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. 45 протестантської та католицької конфесії співвід- носяться у індивідуалістичній та надіндивідуалі- стичній теорії держави. За католицькими погля- дами церква, незалежно від цінності, яку вона може представляти для освячення душ кожного віруючого, є Богом встановленою установою, у якій держава, виконує допоміжну роль як фо- рма індивідуалістичного соціального захисту і суспільної взаємодопомоги. Відтак католицизм, робить висновок Радбрух, може приєднатися як до індивідуалістичних, так і надіндивідуалістич- них партій [2, с. 84-85]. Внесок Радбруха у правознавство та філосо- фію права не вичерпується розробленою ним “ідею права”, поглядами на людину в праві, фі- лософсько-правовим вченням про політичні пар- тії. Вчений зробив внесок у дослідження філо- софсько-правової проблематики “природи ре- чей”, яку трактував у некантіанському стилі, як уявну, але дієву конструкцію (а не буття). Як свідчить тематика “Філософії права” (1932), фі- лософсько-правова проблематика Радбруха бага- тогранна. По-перше, розглядаються антиномічні теми, як-от: право і закон, право і мораль, право і звичай. По-друге, Радбрух включає до своєї фі- лософії філософію історії права та філософію релігії права, філософію партійної ідеології. По- третє, Радбрух розглядає такі питання, як психо- логія правника та естетика права. По-четверте, до філософії права включаються питання мето- дології права, й зокрема логіки правової науки. Нарешті, Радбрух розглядає філософсько-правові питання галузей та інститутів права (як-от: пуб- лічного та приватного права, кримінального пра- ва, міжнародного права; шлюбу, власності). На- решті, у філософії права Радбрух йдеться і про філософії держави, зокрема правової держави. Філософія права Радбруха – це праводержавоз- навча філософія. Радбрух залишив по собі наукову спадщину й в інших галузях праводержавознавства. Майже вся вона просякнута філософічністю, дослідни- цьким талантом і вишуканим стилем викладу. Це стосується, наприклад, робіт з історії права, кри- мінального права, порівняльного правознавс- Серед найкращих праць Радбруха біографія Ансе- льма Фейєрбаха (1934), праці Elegantiae Juris Crimi- nalis (1938) та “Образи й думки» (1944) [29, c. 134]. Заочний наставник Радбруха – Ансельм Фейєрбах (1775-1833) відомий нам, швидше, як батько філосо- фа Людвіга Фейєрбаха – вважається засновником су- часної німецької науки кримінального права (автор кримінального кодексу Баварії 1813 р., засновник тва, міжнародного права, правової політики, юридичної психології. Загалом Радбрух та його праці показують на- скільки багатогранним та впливовим може бути розмах філософсько-правової думки не тільки у формі чистої філософії, але й галузевих юри- дичних науках та практиці права. Висновки Життя та філософсько-правовий доробок Ґус- тава Радбруха, які представлено нами лише по- части й в загальних рисах, привертає увагу й за- слуговує на більш широке висвітлення. Праці Радбруха характеризуються проблемністю, ґрун- товністю аргументації та витонченістю науко- вого викладу. Це яскраво демонструє його «Фі- лософія права», інші праці. Філософсько-правова думка Радбруха засно- вується на розмежуванні філософії та науки, зу- мовлена неокантіанством з його дуалізмом і ре- лятивізмом, поєднує ідеї правового позитивізму й природного права на, оперті на гуманізм. Філо- софія права в такому трактуванні Радбруха по- стає як правова аксіологія та правова політика, котра як “мистецтво можливого”, співвідносячи емпіричну правову реальність з основними нор- мативними ідеями, досліджує можливості реалі- зації “ідеального” й “справедливого” права та прагне стати практичним посередником між но- рмативними та імперативними вимірами права, трансформуючи таким чином основоположні ідеї у конкретну правову реальність. Філософ права Радбрух розумів право яким воно є і яким воно повинно бути. Його філософія орієнтована на практику – у цьому виявляється її прикладний характер. Про це яскраво засвідчила практична дієвість “ідеї права” та “формули Рад- бруха”. Можливо вона допоможе уникнути по- першої сучасної галузевої), поборником ідеї правової держави. Цей геній мав водночас суперечливу особис- тість і праця Радбруха вирізняється не лише “оспіву- ванням” свого вчителя, але й представленням його у правдивому й відтак часом непривабливому ракурсі. Біографія про Фейєрбаха вперше вийшла в 1935 р. і перевидавалася й після смерті Радбруха. Радбрух зробив внесок у розвиток порівняльного правознавства. Йдеться передусім про його ранню статтю про методологію порівняльного правознавства (1906), представлення Ансельма Фейєрбаха як пред- течі порівняльного правознавства, порівняльні дослі- дження англійської правової системи, порівняльного кримінального права (наприклад, ранні статті, “Дух англійського права” (1946)). В. С. Бігун 46 Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. милок багатьом націям... Філософія права як вчення про правові цінності зосереджене на реа- льності права – у цьому серед іншого й прогресив- ність не тільки поглядів, але й підходу Радбруха, орієнтованого на постійне вдосконалення права. Список літератури І. Праці Ґустава Радбруха 1. Введение в науку права. – М., 1915. 2. Философия права / пер. с нем. и предисл. Ю. М. Юмашева. – М., 2004 (в т. ч. “Пять минут фило- софии права”, “Законное неправо и надзаконное право”). 3. Законне неправо та надзаконне право // Про- блеми філософії права. – 2004. – Т. ІІ. 4. Людина в праві // Проблеми філософії права. – 2004. – Т. ІІ. 5. П’ять хвилин філософії права // Проблеми фі- лософії права. – 2004. – Т. ІІ. 6. Radbruch Gustav. Gesamtausgabe (20 Bände) / Arthur Kaufmann (Hg.). – Heidelberg, 1987 ff. (далі – GA, де цифра позначає номер тому): - GA Bd. 1: Rechtsphilosophie I / bearb. von Arthur Kaufmann. 1987; - Bd 2: Rechtsphilosophie II / bearb. von Arthur Kaufmann. 1993; - Bd 3: Rechtsphilosophie III / bearb. von Winfried Hassemer. 1990; - Bd. 4: Kulturphilosophische und kulturhistorische Schriften / bearb. von Günter Spendel. 2002; - Bd. 5: Literatur- und kunsthistorische Schriften / bearb. von Hermann Klenner. 1997; - Bd 6: Feuerbach / bearb. von Gerhard Haney. 1997; - Bd. 7: Strafrecht I / bearb. von Monika Frommel. 1995; - Bd. 8: Strafrecht II / bearb. von Arthur Kaufmann. 1998; - Bd. 9: Strafrechtsreform / bearb. von Rudolf Was- sermann. 1992; - Bd. 10: Strafvollzug / bearb. von Heinz Müller- Dietz. 1994; - Bd. 11: Strafrechtsgeschichte / bearb. von Ulfrid Neumann. 2001; - Bd. 12: Politische Schriften aus der Weimarer Zeit I. / bearb. von Alessandro Baratta. 1992; - Bd. 13: Politische Schriften aus der Weimarer Zeit II / bearb. von Alessandro Baratta. 1993; - Bd. 14: Staat und Verfassung / bearb. von Hans- Peter Schneider. 2002; - Bd. 15: Rechtsvergleichende Schriften / bearb. von Heinrich Scholler. 1999; - Bd. 16: Biographische Schriften / bearb. von Günter Spendet. 1988; - Bd. 17: Briefe I (1898-1918) / bearb. von Günter Spendel. 1991; - Bd. 18: Briefe II (1919-1949) / bearb. von Günter Spendel. 1995; - Bd. 19: Reichstagsreden / bearb. von Volkmar Schöneburg, 1998; - Bd. 20: Gesamtregister (mit Nachträgen) / bearb. von Berthold Kastner. 2003. 7. Russische und Deutsche Studenten // Frankkfurter Zeitung, Erstes Morgenblatt. – 1914 – № 116. – 27 April; GA Bd. 15 – S. 361-363. 8. Kulturlehre des Sozialismus. – Berlin, 1922. 9. Der Mensch im Recht. – Tübingen, 1927; те саме // Проблеми філософії права [Philosophy of Law Issues]. – 2004. – Т. [Vol.] ІІ. 10. Paul Johann Anselm Feuerbach. – Wien, 1934. 11. Anglo-American Jurisprudence through Con- tinental Eyes // Law Quarterly Review. – 1936. – P. 530 -545. 12. Elegantiae Juris Criminalis. – Basel, 1938 (пе- рше вид), (1950 (друге вид.)). 13. Gestalten und Gedanken. – Leipzig, 1944. 14. Fünf Minuten Rechtsphilosophie // - Rhein-Neckar-Zeitung (Heidelberg). – 1945. – 12. September (вперше опубліковано); - Radbruch Gustav. Gesamtausgabe. Hrsg. von Ar- thur Kaufmann. – Heidelberg: Müller, Juristischer Verlag. – Band 3. Rechtsphilosophie. – 3 Bearb. von Winfried Hassemer. – 1990. – S. 78-79; - // Проблеми філософії права [Philosophy of Law Issues]. – 2004. – Т. [Vol.] ІІ. 15. Gesetzliches Unrecht und übergesetzliches Recht // - Süddeutsche Juristischen-Zeitung. – 1946. – № 1 (вперше опубліковано); - Проблеми філософії права [Philosophy of Law Is- sues]. – 2004. – Т. [Vol.] ІІ. 16. Der Geist des englischen Rechts. – Heidelberg, 1946. 17. Gesetz und Recht // - Stuttgarter Rundschau. – 1947. – № 2. – S. 5-6 (вперше опубліковано); - Gesamtausgabe. Bd. 3. – S. 96-100. 18. Die Erneuerung des Rechts // Gesamtausgabe. Bd. 3. – S. 104-114. 19. Geschichte des Verbrechens. – Stuttgart, 1951. 20. Der Mensch im Recht. – Tübingen, 1927. 21. Der Zweck des Rechts // - GA. Band 3. – S. 39-50; - Mensch im Recht. – Göttingen, 1957. – S. 96-97. 22. Der Mensch im Recht. – Göttingen, 1961. 23. Vorschule der Rechtsphilosophie // Gesamtaus- gabe. Bd. 3. – S. 121-22. 24. Rechtsphilosophie. Studienausgabe / Ralf Dreier, Stanley L. Paulson. (Hgs.). – Heidelberg, 1999. II. Бібліографія робіт Ґустава Радбруха 25. Nachlaßverzeichnis Gustav Radbruch. Wissen- schaft und politisches Wirken / bearb. von Manfred Stange. – Heidelberg, 2001 (Schriften der Univer- sitätsbibliothek Heidelberg; Bd. 3). Густав Радбрух – видатний німецький філософ права Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. 47 26. LöfflerGerd. Das Werk Gustav Radbruchs (Bibliographie) // Gedächtnisschrift für Gustav Radbruch / Arthur Kauиfmann (Hg.). Mit einem Ge- leitwort von Gustav Heinemann. – Göttingen, 1968. – S. 377-402. 27. Otte Holger.Verzeichnis der Schriften Gustav Radbruchs // Otte Holge. Gustav Radbruchs Kieler Jahre 1919-1926. – Frankfurt/M., Bern. – 1982. – S. 267-333. IІІ. Біографічні праці про Ґустава Радбруха 28. Radbruch Gustav. Der innere Weg. Aufriß meines Lebens. Göttingen, 1951 (автобіографія) (див. також в: GA 16. – S. 167-297). 29. Kaufmann Arthur. Gustav Radbruch. Rechtsden- ker, Philosoph, Sozialdemokrat. – München, 1987. III. Святкові та пам’ятні видання 30. Festgabe für Gustav Radbruch zum sechzigsten Geburtstag 21. November 1938 (японською мовою) / Toshita Tokiwa (Hg.) // Jahrbuch der Handel- suniversität zu Tokio, Abt. Rechtswissenschaft, Bd. 4. – Tokio, 1938. 31. Beiträge zur KuItur- und Rechtsphilosophie. Gustav Radbruch (zu seinem 70. Geburtstag) von Gefähr-ten, Schülern und Freunden gewidmet / Erdmuthe Falkenberg (Hg.). Heidelberg, 1948. 32. Archiv für Rechts- und Sozialphilosophie 38,1 (1949). 33. Archiv für Rechts- und Sozialphilosophie 45,4 (1959). 34. Gedächtnisschrift für Gustav Radbruch 21.11.1978 – 23.11.1949 // Arthur Kaufmann (Hg.). Mit einem Geleitwort von Gustav Heinemann. – Göttingen, 1968 (40 публікацій з них два Ґ. Радбруха). IV. Інші праці 35. Бігун В’ячеслав. Радбрух Густав // Юридична енциклопедія : в 6 т. / Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К., 1998. – Т. 5: П–С. – К., 2003. – С. 221-222. 36. Нерсесянц В. С. Неокантианские концепции философии права // Нерсесянц В. С. Философия права. – М.., 1997. – С. 567-572. 37. Полон Стенлі Радбрух про несправедливі за- кони: суперечливість ранніх та пізніх поглядів? // Проблеми філософії права. – 2004. – Т. ІІ. 38. Філософія права / За заг. ред. М. В. Кости- цького та Б. Ф. Чміля. — К., 2000. 39. Філософія права : Навчальний посібник / О. Г. Данільян, Л. Д. Байрачна, С. І. Максимов та ін.; За заг. ред. О. Г. Данільяна. – К., 2002. 40. Рішення Верховного федерального суду від 3 листопада 1992 // Neue Juristische Wochenschrift. – 1993. – № 46. – S. 141-149, 41. Bonsmann P. Die Rechts- und Staatsphilosophie Gustav Radbruchs. – Bonn, 1970. 42. Campbell Archibald Hunter. Gustav Radbruchs Rechtsphilosophie und die englische Rechtslehre. – Münden, 1949. 43. Chroust A. The Philosophy of Law of Gustav Rad- bruch // Philosophical Review. – 1944. – № 53. – 23-45. 44. Friedmann Wolfgang. Legal Theory. – London, 1944. 45. Fuller Lon. American Legal Philosophy at Mid- Century // Journal of Legal Education. – 1953/1954. – № 6. – P. 457-485. 46. Fuller L. L. Positivism and Fidelity to Law – A Reply to Professor Hart // Harvard Law Review. – 1958. – 71, 4. – P. 630-672. 47. Gottschalk Michael. Gustav Radbruchs Heidelberger Jahre 1926-1949 (Diss.). – Kiel, 1982. 48. Hart H. L. A. Positivism and the Separation of Law and Moral // Harvard Law Review. – 1958. – № 71, 4. – P. 593-629. 49. Hassemer Winfried. Einführung // Radbruch Gustav. Gesamtausgabe. Rechtsphilosophie III. Band 3 / Winfried Hassemer (Hg.). – Heidelberg, 1990. – S. 1-16. 50. Hippel Fritz von. Gustav Radbruch als rechtsphi- losophischer Denker. – Heidelberg, Tübingen 1951. 51. Kastner Berthold. Goethe in Leben und Werk Gustav Radbruchs. Mit einem Quellenanhang bisher unveröffentlichter Radbruch-Manuskripte (Diss.). – Hei-delberg 1999. 52. Kaufmann Arthur. Gustav Radbruch – Leben und Werk // Gustav Radbruch. Gesamtausgabe / Arthur Kaufmann (Hg.). Bd. I. – Heidelberg, 1987. – S. 7-88. 53. Luf Gerhard. Zur Verantwortlichkeit des Rech- tspositivismus für “gesetzliches Unrecht”. Überlegun- gen zur “Radbruch- These” // Nationalsozialismus und Recht. Rechtssetzung und Rechtswissenschaft in Österreich unter der Herrschaft des Nationsozialismus / Ulrike Davy u. a. (Hgs.). – Wien, 1990, S. 18-37. 54. Otte Holger. Gustav Radbruchs Kieler Jahre 1919-1926. (Diss.). – Kiel, 1982. 55. Patterson E.W. The Legal Philosophies of E. Lask, G. Radbruch, and J. Dabin. – Cambridge, 1950. 56. Paulson Stanley L. Radbruch on Unjust Laws: Competing Earlier and Later Views? // Oxford Journal of Legal Studies. – 1995. – Volume 15. – P. 489-500 (див. переклад український переклад в: Проблеми філосо- фії права [Philosophy of Law Issues]. – 2004. – Т. ІІ). 57. Saliger Frank. Radbruchsche Formel und Rechts-staat. – Heidelberg, 1995. 58. Saliger Frank. Content and practical significance of Radbruch’s formula // Проблеми філософії права [Philosophy of Law Issues]. – 2004. – Т. [Vol.] ІІ. 59. Heinrich Scholler. Die Rechtsvergleichung bei Gustav Radbruch und seine Lehre vom überpositiven Recht. – Berlin, 2002. 60. Heinrich Scholler. Gustav Radbruch // Про- блеми філософії права [Philosophy of Law Issues]. – 2004. – Т. [Vol.] ІІ. 61. Schumacher Björn. Rezeption und Kritik der В. С. Бігун 48 Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. Radrbuchschen Formel. Diss. – Göttingen, 1985. 62. Seelmann Kurt. Sozialismus und soziales Recht bei Gustav Radbruch (Diss.). – München, 1973. 63. Seidel Knut. Rechtsphilosophische Aspekte der 'Mauerschützen'-Prozesse (Diss.). – Berlin, 1999. 64. Tjong, Zong Uk. Der Weg des rechtsphilo- sophischen Relativismus bei Gustav Radbruch. (Diss.). – Bonn, 1967. 65. Vulpius Carola. Gustav Radbruch in Oxford. Zur Aufarbeitung eines Kapitels länderübergreifender Rechts-philosophie (Diss.). – Heidelberg 1995. 66. Ward Ian. Law, Philosophy and National Social- ism. Heidegger, Schmidt and Radbruch in Context. – Bern, Frankfurt a. M., 1992. В. С. Бигун ГУСТАВ РАДБРУХ – ВЫДАЮЩИЙСЯ НЕМЕЦКИЙ ФИЛОСОФ ПРАВА Излагается биография и некоторые философско-правовые взгляды немецкого философа права, политика и гуманиста Густава Радбруха (1878-1949). В частности, приоткрывают неизвестные стра- ницы жизни, связанные с его научным становлением и карьерой. Рассматриваются методологические основания философско-правовых взглядов ученого (дихотомия науки и философии, неокантианский методологический дуализм и релятивизм, идеи, относящиеся к правовому позитивизму и теории ес- тественного права). Освещаются философско-правовые взгляды ученого и их трансформация (“идея права” и “формула Радбруха”, их практическое применение, человек в праве, философско-правовое учение о политических партиях), другие работы. Представлена обширная библиография работ как самого Радбруха, так и о его жизни и творчестве. V. S. Bihun GUSTAV RADBRUCH – THE PROMINENT GERMAN LEGAL PHILOSOPHER The article outlines a biography and some juridico-philosophical views of the prominent German legal philosopher, politician and humanist Gustav Radbruch (1878-1949). In particular, scholar’s life related to his academic formation and career is briefly described. Methodological foundations of Radbruch’s legal phi- losophy are reviewed (“philosophy-science” dichotomy, neokantianist’s methodological dualism and relativ- ism, the usage of ideas relating to legal positivism and natural law theory). Radbruch’s views and the issue of its transformation are set forth (“Rechtsidee”, “Radbruch’s formula” (formulae), their practical application; human being in law, juridico-philosophical study on political party), other works. A broad bibliography of Radbruch’s works as well as works on Radbruch and his contribution is presented.

Ґустав Радбрух – видатний німецький філософ права

Institution

Similar Items