Соціально-філософські проблеми розмежування приватних і публічних інтересів як підстави дихотомізації структури позитивного права

Соціально-філософські проблеми розмежування приватних і публічних інтересів як підстави дихотомізації структури позитивного права

В научной статье исследуется социально-философская природа частного и публичного интересов. На основании анализа диалектического единства этих интересов делается вывод о невозможности использования дихотомии “частный интерес – публичный интерес” как критерия деления системы позитивного права на отд...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2005
Main Author: Сивий, Р.Б.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2005
Subjects:
Філософські засади позитивного права
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9747
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Соціально-філософські проблеми розмежування приватних і публічних інтересів як підстави дихотомізації структури позитивного права / Р.Б. Сивий // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 73-84. — Бібліогр.: 64 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-9747
record_format dspace
spelling Сивий, Р.Б.
2010-07-06T13:21:24Z
2010-07-06T13:21:24Z
2005
Соціально-філософські проблеми розмежування приватних і публічних інтересів як підстави дихотомізації структури позитивного права / Р.Б. Сивий // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 73-84. — Бібліогр.: 64 назв. — укр.
1818-992X
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9747
В научной статье исследуется социально-философская природа частного и публичного интересов. На основании анализа диалектического единства этих интересов делается вывод о невозможности использования дихотомии “частный интерес – публичный интерес” как критерия деления системы позитивного права на отдельные части.
In this article author investigates a question about social-philosophical nature of private and public interests. On the basis of dialectical community of this interests author draws a conclusion about impossibility to use dichotomy “private interest – public interest” as criterion of positive law’ structure division into separate parts.
uk
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
Філософські засади позитивного права
Соціально-філософські проблеми розмежування приватних і публічних інтересів як підстави дихотомізації структури позитивного права
Социально-философские проблемы разграничения частных и публичных интересов как основания дихотомизации структуры позитивного права
Social-philosophical problems of private and public interest’s delimitation as criterion of dichotomization of positive law’ structure
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Соціально-філософські проблеми розмежування приватних і публічних інтересів як підстави дихотомізації структури позитивного права
spellingShingle Соціально-філософські проблеми розмежування приватних і публічних інтересів як підстави дихотомізації структури позитивного права
Сивий, Р.Б.
Філософські засади позитивного права
title_short Соціально-філософські проблеми розмежування приватних і публічних інтересів як підстави дихотомізації структури позитивного права
title_full Соціально-філософські проблеми розмежування приватних і публічних інтересів як підстави дихотомізації структури позитивного права
title_fullStr Соціально-філософські проблеми розмежування приватних і публічних інтересів як підстави дихотомізації структури позитивного права
title_full_unstemmed Соціально-філософські проблеми розмежування приватних і публічних інтересів як підстави дихотомізації структури позитивного права
title_sort соціально-філософські проблеми розмежування приватних і публічних інтересів як підстави дихотомізації структури позитивного права
author Сивий, Р.Б.
author_facet Сивий, Р.Б.
topic Філософські засади позитивного права
topic_facet Філософські засади позитивного права
publishDate 2005
language Ukrainian
publisher Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
format Article
title_alt Социально-философские проблемы разграничения частных и публичных интересов как основания дихотомизации структуры позитивного права
Social-philosophical problems of private and public interest’s delimitation as criterion of dichotomization of positive law’ structure
description В научной статье исследуется социально-философская природа частного и публичного интересов. На основании анализа диалектического единства этих интересов делается вывод о невозможности использования дихотомии “частный интерес – публичный интерес” как критерия деления системы позитивного права на отдельные части. In this article author investigates a question about social-philosophical nature of private and public interests. On the basis of dialectical community of this interests author draws a conclusion about impossibility to use dichotomy “private interest – public interest” as criterion of positive law’ structure division into separate parts.
issn 1818-992X
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9747
citation_txt Соціально-філософські проблеми розмежування приватних і публічних інтересів як підстави дихотомізації структури позитивного права / Р.Б. Сивий // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 73-84. — Бібліогр.: 64 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT siviirb socíalʹnofílosofsʹkíproblemirozmežuvannâprivatnihípublíčnihínteresívâkpídstavidihotomízacíístrukturipozitivnogoprava
AT siviirb socialʹnofilosofskieproblemyrazgraničeniâčastnyhipubličnyhinteresovkakosnovaniâdihotomizaciistrukturypozitivnogoprava
AT siviirb socialphilosophicalproblemsofprivateandpublicinterestsdelimitationascriterionofdichotomizationofpositivelawstructure
first_indexed 2025-11-26T16:22:03Z
last_indexed 2025-11-26T16:22:03Z
_version_ 1850627816110948352
fulltext ФІЛОСОФСЬКІ ЗАСАДИ ПОЗИТИВНОГО ПРАВА Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 73 © 2005 Р. Б. Сивий Академія правових наук України, м. Львів СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ РОЗМЕЖУВАННЯ ПРИВАТНИХ І ПУБЛІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ ЯК ПІДСТАВИ ДИХОТОМІЗАЦІЇ СТРУКТУРИ ПОЗИТИВНОГО ПРАВА I. Вступні зауваження. Категорія інтересу – одна з найбільш складних і дискусійних у су- часній науковій літературі. Пояснюється це тим, що слово “інтерес” входить до числа гра- нично абстрактних і, як правило, сутнісно оспо- рюваних понять. Звідси – неможливість не лише його термінологізації (встановлення чіткого ви- значення, однозначного використання у певних сферах діяльності), але й більш-менш надійної конвенціалізації його змісту (нормативної чи прагматичної згоди стосовно, зокрема, значення відповідного терміна) [15]. Ставши предметом дослідження філософії, соціології, психології, педагогіки, правознавства, політології, економі- чної теорії та й інших суспільних наук, розгляду- вана категорія ще раз підтвердила свій комплекс- ний та багатогранний характер. У попередній – радянський – період у зага- льній теорії права зазначена категорія дослі- джувалась досить інтенсивно (праці А. Екімова, В. Грібанова, Р. Гукасян, Ю. Зав’ялова, Д. Кєрімова, А. Малька, Г. Мальцева, В. Патюліна, С. Сабікенова, Г. Свєрдлика, В. Стєпаняна, Д. Че- чота, Н. Шайкенова). Проте останнім часом увага до дослідження поняття “інтерес” у вітчизняній юриспруденції знову помітно зростає [3; 20, с. 10-19; 17, с. 296-300; 24, с. 16-21; 13, с. 37-41; 41, с. 30-32]. Це зумовлюється, гадаємо, насам- перед потребою у теоретичному обґрунтуванні забезпечення справедливого балансу приватних інтересів усіх учасників суспільного життя, а також у гармонійному поєднанні як приват- них, так і публічних інтересів у державно-пра- вовому регулюванні. Одним із важливих аспек- тів таких досліджень є використання протилеж- ності “індивідуальний інтерес – суспільний ін- терес” для дихотомічного поділу права на при- ватне та публічне. При цьому не завжди врахо- вується полісемія вживання слова “інтерес” як у побутовому спілкуванні, так і на законодав- чому рівні; двозначність використання цієї ка- тегорії у правознавстві; природа індивідуально- го та суспільного інтересів, зрештою, їхня діа- лектична єдність та взаємодоповнюваність. З’ясуван-ню цих питань – з метою пошуків єди- ного критерію поділу права на приватне та пуб- лічне – і присвячено дану статтю. II. Інтерес як соціально філософська кате- горія. Термін “інтерес” (від лат. interest, intersum – має значення, важливо; inter esse – бути між) використовують для позначення різ- них за своєю природою явищ. Ключовим пи- танням проблеми інтересу в цілому і необхід- ною передумовою плідного застосування цієї категорії у юридичній науці є з’ясування при- роди і суті самого явища інтересу [61, с. 9-10.]. У науковій літературі сформувалося три під- ходи стосовно його вирішення: 1) Суб’єктивний підхід. Його представники (переважно вчені-психологи) [26, с. 54-55; 29 с. 223; 42, с. 111] розглядають інтерес як психоло- гічну рису особистості, “яка виявляється у спря- мованості людини на надбання певних знань чи на виконання певної діяльності” [50, с. 477]. І у найбільш загальній формі цей підхід характери- зують такі визначення: це “активна пізнавальна спрямованість людини на той чи інший предмет чи явище дійсності, пов’язана, як правило, з позитивним емоційно-забарвленим відношен- ням до пізнання об’єкта чи до оволодіння тією чи іншою діяльністю” [34, с. 255-258]; це “зосе- редженість на певному предметі думок, яка ви- кликає бажання ближче ознайомитись з ним, глибше в нього вникнути, не упускати його з поля зору” [42, с. 111]; це “особливий когніти- вний мотиваційний стан пізнавального характе- ру, який, як правило, не пов’язаний з якою не- будь ... потребою” [29, с. 223]. Подібних поглядів дотримувався й відомий американський правознавець Р. Паунд. Він стверджував, що кожен, у кого є інтерес, нама- гається задовольнити свої бажання. “Ці бажання становлять його інтерес, і розуміння ним свого не може заперечуватися вказівкою, наприклад, на те, що насправді йому невигідно бажати то- го, чого він хоче, і добиватися того, чого він Р. Б. Сивий 74 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. бажає”. На його думку, неможливість повного задоволення інтересів індивіда зумовлена тим, що законодавець зобов’язаний враховувати ін- тереси інших осіб, які суперечать бажанням цього індивіда, а не тому, що законодавець ви- рішує, що потрібно цьому індивідові [33, с. 675]. 2) Об’єктивний підхід. У рамках цього під- ходу [60, с. 28-35; 23, с. 86-94; 56, с. 228-231; 9, с. 8-12; 57, с. 29-37; 28, с. 12-26; 20, с. 17-18; 4, с. 13-14] інтерес тлумачиться як об’єктивна ка- тегорія, яка існує поза людською волею і є реа- льною причиною соціальних дій, подій, звер- шень, яка стоїть за безпосередніми мотивами, помислами, ідеями, намірами і т.д. – індивідів, соціальних груп, які беруть участь у цих діях [52, с. 219]; або ж як потреби, об’єктивні за сво- їм характером, які виникають у різних соці- альних груп і окремих суб’єктів і обумовлю- ються економічними відносинами даного суспі- льства, економічним становищем певних соціа- льних спільностей і об’єднань [51, с. 116-117]. Наприклад, Г. Гак, вважаючи, що “це слово означає щось потрібне чи корисне для держави, для особи” (Д. Дідро) обґрунтовував тезу, від- повідно до якої “інтерес може існувати для лю- дини, не будучи навіть нею усвідомленим” [5, с. 19]. На думку Г. Глезермана, змістом інтересу є об’єктивні потреби, зумовлені умовами суспі- льного буття [6, с. 18]. C. Сабікенов стверджу- вав, що об’єктивність інтересу полягає не у становищі суб’єкта і не в його потребах, а в “об’єктивно існуючому відношенні даного суб’єкта до явищ, предметів навколишньої дій- сності, які заломлюючись у його свідомості, з необхідністю вимагають здійснення певних дій для задоволення соціально-значимих по- треб”. Факт усвідомлення соціальним суб’єктом у певний період часу тих чи інших інтересів він вважав об’єктивно зумовленим, закономірним процесом [43, с. 18, 19]. 3) Об’єктивно-суб’єктивний підхід. Нама- гаючись поєднати у розумінні інтересу суб’єк- тивний та об’єктивний моменти, деякі вчені [30, с. 77; 8, с. 53; 2, 43-48; 18, с. 25; 44, с. 12; 25, с. 44-45, 47] нерідко характеризують його як “об’єктивно зумовлені мотиви діяльності соціа- льних суб’єктів ..., які складаються з усвідом- лення ними власних потреб та з’ясування умов та засобів їхнього задоволення” [36, с. 146]. В. Патюлін визначив інтерес як “об’єктивно сприятливу для соціальних суб’єктів взаємодію з природними та суспільними умовами зовніш- нього світу, яка пізнається і використовується з метою самозбереження, нормального функці- онування і розвитку суб’єктів” [32, с. 21-22]. На думку О. Здравомислова, об’єктивним момен- том інтересу є становище суб’єкта, а суб’єктив- ним моментом – ідеальні стимулюючі сили: ба- жання, потяги, мотиви діяльності [12, с. 29]. Взявши за основу положення, відповідно до якого в інтересах людей проявляється “об’єк- тивний зв’язок потреб людини з умовами їх за- доволення”, С. Кожевніков включав до струк- тури інтересу усвідомлені потреби, а також ус- відомлення загальних умов і засобів, які спри- яють задоволенню потреб [18, с. 25]. Ця ідея отримала свій подальший розвиток у працях В. Сіренка, який до структури інтересу відносив такі елементи: 1)необхідність задоволення по- треби(що передбачає наявність самої потреби); 2)можливість задоволення потреби(що перед- бачає наявність умов і засобів її задоволення); 3)усвідомлення необхідності задоволення по- треби і можливостей її задоволення [45, с. 7]. Тому нерідко цей підхід характеризують таким висловом: інтерес – це усвідомлена потреба. Видається, що однією з причин таких розбі- жностей у розумінні природи інтересу є полісе- мантичність розглядуваного терміно-поняття. На рівні словникової літератури наводяться, зокрема, такі його значення: 1) користь, вигода, прибуток, зиск; 2) процент, ріст на гроші; 3) співчуття у чомусь, участь, турбота; 4) захо- плення, значимість; 5) зацікавлення, цікавість, увага, викликана чим-небудь значним, захоп- люючим; 6) потреби, запити, потяги, необхід- ність; 7) важливість чого-небудь, значення чо- го-небудь [10, с. 47; 31, с. 216; 46, с. 206]. Ав- тори “Словника іншомовних слів” звертають увагу на два аспекти цієї категорії: у першому випадку інтерес тлумачиться як соціальне, еко- номічне явище, як реальна причина соціальних дій, що лежить в основі безпосередніх мотивів поведінки індивідів, соціальних груп; у другому – як психологічне явище, “ставлення особисто- сті до предмета як до чогось безпосередньо для неї цінного, привабливого” [38, с. 476]. Подібні зауваження стосовно полісемантичності слова “інтерес” наводилися і деякими вченими. Так, Г. Глезерман наголошував, що “не слід змішу- вати поняття інтересу в психології, де він трак- тується як певна спрямованість уваги чи дій людини, і в соціології, політичній економії, де інтерес розглядається як вираз об’єктивних по- треб, задоволення яких становить необхідні умови життя та розвитку людини” [7, с. 44-54]. Вказувалось і на те, що значення категорії інте- Соціально-філософські проблеми розмежування приватних і публічних інтересів… Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 75 ресу, яке використовується у психології, не слід ототожнювати ні з суспільним інтересом, ні з його суб’єктивною оцінкою, оскільки такий інтерес є специфічною спрямованістю особи, яка лише опосередковано обумовлена усвідом- ленням її соціальних інтересів [42, с. 111]. Як бачимо, терміно-поняття “інтерес” вжи- вається переважно для позначення двох різних явищ: 1) характеристики душевно-емоційного стану людини, спрямованості її волі (як-то ува- га, зацікавленість, захоплення, бажання) – так званий суб’єктивний (психічний) інтерес; 2) характеристики позапсихічного, соціального явища, яке існує поза свідомістю кожної окре- мої людини і, на думку О. Курбатова, “виражає те, що об’єктивно сприяє зміцненню та позити- вним змінам соціального статусу суб’єкта сус- пільних відносин” (як-то вигода, користь, благо, перевага) – так званий об’єктивний (со- ціальний) інтерес. Друга група інтересів людини детерміну- ється матеріальними умовами життя того чи іншого суспільства, а також рівнем розвитку його культури, ідеології, політики, права, мо- ралі, звичаїв, станом економіки тощо [20, с. 17]. Їх зміст є конкретно-історичним. На відміну від психічних інтересів, які існують виключно у свідомості людей, такі інтереси можуть зна- ходити своє вираження та закріплення в об’єк- тивному юридичному праві. Останнє ж, як про- дукт суспільного розвитку, існує незалежно від волі кожного з учасників правовідносин. Тому й інтереси, для забезпечення реалізації яких вста- новлюються юридичні норми, також носять об’єктивний характер. Однак не будь-який соціальний інтерес зна- ходить своє відображення у праві. Причиною цього можуть бути, зокрема, соціальна мало- значимість такого інтересу, недоцільність (або ж непотрібність) його правового забезпечення; помилка нормотворчих органів держави, які не врахували (чи неправильно врахували) суспі- льну необхідність у юридичному закріпленні соціального інтересу; зацікавленість з боку окремих учасників суспільного життя у подіб- них “помилках”. У зв’язку з цим слушною ви- дається пропозиція Д. Чечота розмежовувати категорії соціального інтересу та юридичного інтересу. Другий відрізняється від першого тим, що: 1) є вторинним стосовно соціального інтересу та норми права, виникає на їх основі; 2) завжди є об’єктивним щодо суб’єкта, оскі- льки, з одного боку, не залежить від його воле- виявлення, а з другого – може становити цінність не лише для даного суб’єкта, але й для інших осіб; 3) може здійснюватися лише за допомогою перед- бачених правових засобів [60, с. 35-37]. Об’єктивність категорії інтересу підтвер- джується також і тим змістом, який вкладає у неї законодавець. Наприклад, у ст. 25 Цивіль- ного кодексу України передбачено, що у випад- ках, встановлених законом, охороняються інте- реси зачатої, але ще не народженої дитини. Можна зробити висновок, що поява інтересів особи (а, відповідно, і їхня можливість бути об’єктом правової охорони) випереджає в часі появу на світ самої особи. Ще більше часу мине до того моменту, коли цей носій почне усвідом- лювати їх. Зрештою, може скластися ситуація, що народжена дитина внаслідок, скажімо, пси- хічної хвороби ніколи так і не усвідомить “сво- їх” інтересів. Тим не менше, і до моменту наро- дження, і до досягнення повноліття, і навіть у випадку визнання такої особи недієздатною законодавець охоронятиме її інтереси, ви- значаючи їх “потрібність” на свій розсуд, а та- кож на розсуд її батьків (усиновлювачів), опі- куна або ж піклувальника (ст. 41, 55, 64, 67, 69, 72 ЦК України). Подібні висновки можна зробити, проаналі- зувавши також норми інших статей Цивільного кодексу, а також Сімейного, Господарського, Кримінального, Цивільно-процесуального та ін- ших кодексів України. Зокрема, у ст. 44, 54 ЦК України йде мова про реалізацію інтересів без- вісно відсутньої людини третіми особами (опі- куном, управителем), у ст. 122 ЦК України зга- дується про права учасника повного товариства, що діяв у спільних інтересах, але не мав на це повноважень і його дії не були схвалені іншими учасниками, у ст. 302 ЦК України взагалі мова йде про такого носія інтересів як національна безпека, або ж – державна безпека (ст. 313 ЦК України), або ж – діяльність (ст. 470, 480 ЦК України), або ж – служба(ст. 364 КК України). Ще цікавіший зміст п. 8 ст. 7 СК України, у якому передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально мо- жливим урахуванням інтересів дитини та не- працездатних членів сім’ї. При цьому держава виявляє та охороняє інтереси згаданих учасни- ків суспільного життя на свій розсуд, незалежно від їхньої волі. Останні ж можуть так і не усві- домити (чи неправильно усвідомити) “корис- ність” таких інтересів для себе. Тому слід підтримати думку Г. Мальцева, який стверджував, що “категорія інтересу набу- ває актуальності для правової науки перш за все Р. Б. Сивий 76 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. як категорія, яка виражає об’єктивне значення”, оскільки розуміння інтересу, як певної психіч- ної вольової діяльності людини, не може дати пояснення процесу формування такого соціаль- ного явища як право [27, с. 20]. Тим не менше і категорія суб’єктивного ін- тересу відіграє певну роль у юриспруденції (за- звичай, це стосується випадків з’ясування мо- тивів поведінки окремих індивідів [64, с. 9; 32, с. 22]). Наприклад, відповідно до Криміналь- ного кодексу України при встановленні осудно- сті особи з’ясовується її здатність усвідомлю- вати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (ст. 19). При встановленні форми та виду вини вра- ховується психічне ставлення особи до вчиню- ваного діяння та його наслідків (ст. 23-25), або ж її корисливі мотиви чи інші особисті інтереси (ст. 319, ст. 357). Іншими словами – суд у процесі розгляду кримінальної справи з’ясовує: була чи не була особа зацікавленою (заінтересованою) у вчи- ненні суспільно небезпечного діяння. Ще один приклад. У ст. 4 ЦПК України пе- редбачено, що усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому законом, звер- нутись до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу. У даній нормі слово “заінтересована” вживається у значенні психічного інтересу (як синонім слова “зацікавлена”). При цьому важ- лива увага приділяється саме правильному ус- відомленню особою своїх законних інтересів, адже прийняття, наприклад, позовної заяви до розгляду ще не означає, що суд винесе позити- вне для позивача рішення (суд у процесі судо- вого розгляду може дійти висновку, що у особи насправді немає жодного права чи законного інтересу стосовно предмету спору). III. Розмежування потреби та інтересу. Не- зважаючи на тісний взаємозв’язок потреб та ін- тересів людини, у науковій літературі про- стежуються різні погляди стосовно їх співвід- ношення. Одні дослідники, по суті, ототожню- ють ці поняття, другі чітко розмежовують їх, треті включають потребу до складу інтересу як одну з його частин [11, с. 35-36]. С. Черніченко вважає, що “потреба” – це необхідність для суб’єкта соціальних відносин усунути проти- річчя між його станом та іншим найбільш спри- ятливим станом, “інтерес” же ж – це можливість суб’єкта задовольнити свої потреби [58, с. 140]. Розв’язуючи означену проблему, потрібно виходити з того, що: по-перше, людські потреби являють собою “сплав” об’єктивного та суб’єктивного; по-друге, вони змінюються за- лежно від різних умов; по-третє, вони можуть бути як біологічними, так і соціальними. Тому потребою слід вважати “об’єктивну необхід- ність живого організму, людської особистості, соціальної групи чи суспільства в цілому, що відображає характер та зміст об’єктивного зв’язку (природного та соціального) суб’єкта по- треби і навколишнього середовища” [55, с. 510]. На нашу думку, найбільш вдало здійснив розмежування між категоріями потреби та інте- ресу М. Дьомін. Він вважає, що якщо інтерес, який являє собою ставлення людини до навко- лишнього середовища, призводить – через дія- льність –до панування над умовами, то потреби, виражаючи також ставлення до навколишнього середовища, свідчать лише про залежність лю- дини від навколишнього середовища, про її під- порядкування зовнішнім умовам. Крім того, потреби та інтереси суттєво відрізняються за своїм призначенням: у той час як призначення інтересу полягає у виробництві предмета, кін- цевою “метою” потреби є поглинання, тобто знищення предмета. Нарешті, розмежування інтересу й потреби полягає і в тому, що не будь- яка потреба пов’язана з інтересом. Так, ті по- треби, які легко задовольняються і по суті не вимагають діяльності по їх задоволенню, не ви- кликають інтересу. Наприклад, споживання лю- диною повітря, води тощо здійснюється лю- диною в нормальних умовах [11, с. 36]. Загалом же потрібно погодитись з тим, що “усвідомлення інтересів, являючи собою одну з важливих умов їх реалізації, нічого не додає до їх змісту, оскільки можуть існувати й не- усвідомлені інтереси, а між виникненням інте- ресу та його усвідомленням може пройти пев- ний час”. Можна також погодитись з визначен- ням поняття об’єктивного інтересу як об’єктив- ного відношення суспільства чи людини до умов власного життя і до наявних потреб, які стимулюють конкретну людину сприяти збере- женню умов, сприятливих для її життя та роз- витку, і боротися з тими умовами, які перешко- джають її існуванню та розвитку [59, с. 5, 6, 30]. Надалі категорія інтересу буде вживатися нами саме у сенсі об’єктивного інтересу. Адже “лише розуміння інтересу як об’єктивної кате- горії дає можливість наукового розв’язання проблеми співвідношення суспільних і особис- тих інтересів. Якщо бачити в інтересах особи лише суб’єктивний зміст, важко зрозуміти “ме- ханізм” їх співвідношення із спільними та сус- пільними інтересами”[1, с. 278]. Соціально-філософські проблеми розмежування приватних і публічних інтересів… Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 77 IV. Види інтересів. У соціально-філософській літературі наводяться різні критерії класифіка- ції інтересів (та відповідні класифікації): суб’єкт інтересу (тоді виділяють інтереси інди- відуальні, групові, суспільні); зміст (спрямова- ність) інтересу (інтереси економічні (матеріа- льні), соціальні, політичні, духовні тощо); ха- рактер носія інтересів (інтереси особисті, коле- ктивні, класові, національні, державні тощо); ступінь усвідомлення інтересу (інтереси сти- хійні, теоретично обґрунтовані, програмні); можливість здійснення інтересу (інтереси реа- льні, ілюзорні); значення інтересу для суспі- льно-історичного розвитку (інтереси консерва- тивні, прогресивні, реакційні); значення інтере- сів у задоволенні потреб (інтереси корінні та некорінні); тривалість інтересів (інтереси по- стійні та тимчасові); гострота суперечливості між інтересами (інтереси узгоджувані та не- узгоджувані) [52, с. 219; 53, с. 439; 54, с. 246]. Р. Ієрінг розподіляв усі інтереси на дві великі групи: інтереси індивіда та інтереси суспільства [14, с. 530]. На думку Р. Паунда, інтереси лю- дини можна класифікувати на індивідуальні (особисті) інтереси, які пов’язані з життям окремої людини і які здійснюються нею індиві- дуально; публічні (політичні) інтереси, які пов’язані з життям політично організованого суспільства (в першу чергу це інтереси держави); соціальні інтереси, які пов’язані з соціальним життям суспільства [33, с. 675; 21, с. 89-96]. З огляду на мету даної статті, основну увагу зосередимо на поділі інтересів на приватні та публічні за таким критерієм, як ступінь їх зага- льності (суспільності). При цьому зауважимо, що у вітчизняному законодавстві доволі часто використовуються – як синонімічні словоспо- лучення щодо виразів “приватний інтерес” та “публічний інтерес” – такі терміни, як – відпо- відно – “особистий інтерес” (ст. 79 Кодексу за- конів України про працю; ст. 319, 357, 423 Кримінального кодексу України; ст. 373 Мит- ного кодексу України), “громадський інтерес” (ст. 356, 359, 364, 365, 367 Кримінального коде- ксу України), “суспільний інтерес” (ст. 89 Кон- ституції України; ст. 36 Кримінального кодексу України). Традиційно до приватних інтересів відносять індивідуальні інтереси особи, а до публічних – загальносуспільні інтереси. Однією із важко розв’язуваних продовжує залишатися проблема, до якої саме з вищеназваних груп інтересів на- лежить зараховувати інтереси соціальних спі- льнот, угруповань, недержавних (громадських) об’єднань та організацій. Видається, що її розв’язання можливе шляхом спеціальних до- сліджень групових інтересів. При цьому необ- хідно враховувати можливість існування, так би мовити, “змішаних” (приватно-публічних чи публічно-приватних) інтересів. До складу публічних інтересів деякі вчені пропонують включати також і державні інте- реси. Необхідність їх окремого виділення у структурі публічних інтересів пояснюється, по-перше, тим, що “повна відповідність суспі- льних та державних інтересів – це ніколи не до- сяжна мета, а лише певний ідеал, оскільки від- носини “держава-суспільство” завжди включа- ють у себе певні протиріччя” [22, с. 18]; а, по- друге, “держава як організація політичної влади у суспільстві у певних випадках віддзеркалює не чиїсь певні інтереси (суспільства, його про- шарків, окремих територіальних громад або правлячої верхівки), а свої власні, сформовані на основі більш-менш збалансованого враху- вання, гармонізації інтересів різних соціальних груп, без чого держава не здатна здійснювати функцію організатора суспільного життя” [3, с. 22]. У низці статей Кримінального кодексу тер- міни “державний інтерес”, “інтерес держави” вживаються як такі, що відрізняються від тер- мінів “суспільний інтерес” (ст. 36) та “громад- ський інтерес” (ст. 356, 359, 364, 365, 367). Не- обхідно пам’ятати, що можливість існування державних інтересів визнана Конституційним Судом України, який у своєму рішенні від 8 квітня 1999 року (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в ар- бітражному суді) також вказав на принципову відмінність інтересів держави від інтересів ін- ших учасників суспільних відносин. Цікавий погляд на проблему співвідношення суспільних та державних інтересів наводиться у російському законодавстві. Відповідно до ст. 3 Містобудівного кодексу РФ (в редакції від 10.01.2003) необхідно розмежовувати такі по- няття, як державний інтерес, суспільний інтерес та приватний інтерес. До першої групи відно- сять інтереси Російської Федерації та суб’єктів Російської Федерації, до другої – інтереси на- селення міських та сільських поселень (а також інших муніципальних утворень), до третьої – інтереси громадян та юридичних осіб. Аналізуючи взаємовідносини між суспільст- вом та державою, можна зауважити, що інте- реси держави можуть повністю співпадати, час- тково співпадати або ж не співпадати із суспі- льними інтересами. Не беручи до уваги випа- Р. Б. Сивий 78 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. дки, коли під гаслом “державні інтереси” на- справді розуміють чиїсь групові, корпоративні інтереси, належить констатувати, що держава, як “організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві” [39, с. 36], у своїй діяльності до- сить часто враховує інтереси не усього суспіль- ства, а саме його домінуючої частини∗ [14]. А інтереси останньої не завжди тотожні інтере- сам суспільства в цілому. Тому в структурі пуб- лічних (суспільних) інтересів, на нашу думку, слід виділяти: 1) суспільні інтереси, які забезпечу- ються державою і, відповідно, трансформуються в державні інтереси; 2) інтереси домінуючої час- тини суспільства, які забезпечуються державою і також трансформуються у державні інтереси; 3) суспільні інтереси, які державою не забезпе- чуються. Ті ж державні інтереси, які не спрямовані на реалізацію інтересів суспільства чи його домі- нуючої частини, належать, мабуть, вже не до публічних інтересів, а скоріше за все до групо- вих, корпоративних – “бюрократичних”. V. Приватний та публічний інтерес. Про- тягом тривалого часу саме такий поділ інтересів привертає до себе увагу правознавців. І це не випадково. Запропонований видатним римсь- ким юристом Доміцієм Ульпіаном поділ права на приватне та публічне за таким критерієм як носій (отримувач) користі, який отримав свій подальший розвиток у працях Ф. Савіньї (роз- межування між приватним та публічним правом він проводив за ознакою мети) та Р. Ієрінга (в основу поділу права німецький вчений ставив характер інтересу, який охороняє та чи інша правова норма), загострив питання про доціль- ність використання протиставлення суспільного та особистого інтересу у юриспруденції. Теорія інтересу (Г. Дернбург, Г. Шершенєвіч, С. Дніс- трянський, М. Планіоль, М. Гунель), незважа- ючи на критичну оцінку з боку багатьох право- знавців (Н. Коркунова, Л. Петражицького, Ю. Гамбарова, Й. Покровського, Б. Черепахіна), обґрунтовується і у сучасній українській літера- турі (зокрема, у працях О. Крупчана, В. Мадіссона, В. Селіванова, О. Юлдашева). ∗ Дещо інших позицій стосовно інтересів держави дотримувався Р. Ієрінг. Він вважав, що “основною ідеєю держави є забезпечення спільних для всіх інте- ресів, тобто інтересів суспільства проти небезпечного для них приватного інтересу” Природа розглядуваних інтересів, як ствер- джує В. Сіренко, діалектична, і формальнологі- чними підходами неможливо повністю охопити їхні зміст і властивості [45, с. 9]. Тому, аби з’ясувати здатність цієї класифікації інтересів бути підставою чіткого поділу системи позити- вного права, необхідно уточнити деякі характе- ристики, притаманні приватному та публічному інтересам: 1. Публічний інтерес є похідним від інте- ресу приватного. Відомий філософ І. Бентам зауважив, що “єдино реальними інтересами” є індивідуальні інтереси людини [51, с. 116- 117]. І хоча таке твердження доволі дискусійне, можна констатувати, що кінцевим “адресатом” будь-яких інтересів завжди виступає людина. Лише вона здатна усвідомити об’єктивно існу- ючі інтереси, а відтак – здійснювати їх [33, с. 675]. Реалізація приватного інтересу сприяє за- доволенню різноманітних потреб окремого ін- дивіда, публічного ж – усіх індивідів, членів того чи іншого суспільства. Розглянемо, напри- клад, податкові правовідносини. Виникнення інституту збору податків обумовлено, зокрема, спільним для усіх інтересом у майновому за- безпеченні функціонування механізму держави. Такий інтерес належить одночасно багатьом громадянам. Неусвідомлення деякими з них та- ких інтересів можна пояснити об’єктивною природою існування останніх, незалежністю їх від свідомості людини. Тому публічний інтерес можна розглядати як спільний для більшості учасників суспільного життя інтерес, який ге- нетично пов’язаний з приватним інтересом, од- нак якісно від нього відрізняється в першу чер- гу, тим, що в його основі “завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, про- грам, спрямованих на захист суверенітету, те- риторіальної цілісності, державного кордону ..., гарантування ... державної, економічної, інфор- маційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання тощо”*. * Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбі- тражного процесуального кодексу України від 8 квіт- ня 1999 року (справа про представництво прокурату- рою України інтересів держави в арбітражному суді). Соціально-філософські проблеми розмежування приватних і публічних інтересів… Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 79 На похідний характер публічних інтересів та їхню залежність від приватних інтересів вказує П. Рабінович. На його думку, за ступенем “пуб- лічності” можна виділити такі види інтересів: 1) приватні інтереси (ті, які задовольняються вла- сними інтелектуальними (нефізичними) діями, операціями; і доки такі дії не проявляються на- зовні, вони не набувають суспільного (“публіч- ного”) характеру, а тому й не можуть бути під- дані державно-юридичному регулюванню). До інтересів цього виду автор відносить і ті, які задовольняються хоча й фізичними діями їх суб’єкта, але теж не оприлюднюваними. Тому держава не фіксує, не узаконює діяльнісні засо- би задоволення саме таких – суто приватних – інтересів; 2) приватно-публічні інтереси, які безпосередньо задовольняються фізичними дія- ми інших суб’єктів, у тому числі державних ор- ганів і організацій; 3) публічні інтереси, тобто інтереси усього суспільства (що адекватно відо- бражають його загальні потреби) як системної єдності, цілісності (які, на його думку, більш коректно відображати терміно-поняттям “публі- чно-приватні”, оскільки реалізація таких інте- ресів за допомогою державних заходів загаль- ного характеру призводить – нехай і опосеред- ковано – до задоволення й відповідних, однако- вих чи схожих, індивідуальних інтересів членів суспільства, наприклад, забезпечення державою обороноздатності країни, охорони природного довкілля, оголошення нею карантину у разі ви- никнення епідемії) [40, с. 30]. Подібні думки наводилася й у працях радян- ських вчених, які стверджували, що інтереси класу, нації і такі інші виступають для індивіда як його власні інтереси, оскільки він є членом цих людських спільнот. Однак такі інтереси особи “відрізняються від її індивідуальних, тоб- то у вузькому розумінні слова особистих інте- ресів, по-перше, тим, що є спільними для усієї спільноти, і, по-друге, тим, що виражають по- треби їх існування і розвитку як цілого” [6, с. 17]. Дійшовши схожих висновків, Г. Гак пропо- нував розмежовувати такі поняття як “особис- тий інтерес” та “інтерес особи”. Останнє, на йо- го думку, ширше, оскільки включає в себе по- няття особистого інтересу, однак не ототож- нюється з ним [5, с. 19-20]. Такі твердження да- ли підставу Р. Гукасян здійснити поділ інте- ресів особи на безпосередньо особисті(те, що безпосередньо необхідно для особи) та інші особисті інтереси(в основі яких лежить суспі- льний інтерес) [9, с. 15]. Отож, публічний інтерес завжди містить у собі “відбиток приватності”. А тому характе- ристика його як протилежного приватному ін- тересові, потребує додаткового обґрунтування. 2. Кожен юридичний (узаконений) інтерес є публічним інтересом. Вище зазначалось, що виражений у правових нормах соціальний інте- рес стає інтересом юридичним. Право як регу- лятор суспільних відносин є публічним явищем, і навряд чи можна знайти таку правову норму, яка б охороняла винятково приватні інтереси конкретної особи (чи осіб). Тому кожен юриди- чний інтерес носить публічний характер, а їх поділ на приватні та публічні носить здебіль- шого умовний характер. Аналогічну аргументацію знаходимо й у представників дореволюційного загальнотеоре- тичного правознавства. Так, Н. Коркунов звер- тав увагу на те, що “правова охорона надається лише тим інтересам окремих осіб, які мають більш-менш спільне значення”, тому всяке пра- во охороняє лише спільні інтереси. “Звичайно, – писав він далі, – можна розмежовувати більш чи менш спільні інтереси. Однак, не беручи до уваги відносність та невизначенність такого розмежування, воно не відповідає справжній різниці між приватними та публічними відно- синами. Не можна сказати, що публічне право стосувалось завжди більш спільних, а приватне – менш спільних інтересів” [19, с. 166]. Відтак, усі юридичні інтереси можна поділити на пуб- лічно-приватні та “чисто” публічні інтереси. Висловлені міркування не стосуються тих випадків, коли нормативно-правові акти при- ймаються для задоволення інтересів певних со- ціальних угруповань чи осіб. Хоча така нормот- ворча практика ще раз підтверджує той факт, що норми публічного права (наприклад, ті, що стосуються податкових пільг) не завжди мають на меті задоволення суспільних потреб. 3. Публічний інтерес визначає метод пра- вового регулювання суспільних відносин. Кате- горія інтересу відіграє важливу роль у право- вому регулюванні суспільних відносин, оскі- льки на етапі правотворчості саме публічний інтерес як виразник, насамперед, загальносоці- альних потреб детермінує правову форму (ме- тод регулювання) цих відносин. (Розглянемо, наприклад, відносини осіб чоловічої статі з державою щодо проходження ними дійсної військової служби. Коли виникає певна суспі- льна необхідність, потреба, держава за допомо- гою відповідних юридичних механізмів при- ймає рішення про запровадження загального Р. Б. Сивий 80 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. військового обов’язку. Відсутність же у законо- давстві такого зобов’язання, встановлення кон- трактної форми проходження військової служби свідчить про суспільну незаінтересованість у всеохоплюючому залученні повнолітніх гро- мадян чоловічої статі на таку службу. У першо- му випадку відносини між згадуваними суб’єктами регулюватимуться інструментами імперативного методу регулювання і станови- тимуть предмет публічного права, у другому ж вони “перейдуть” у сферу регулювання приват- ного права). Наведений приклад якраз і ілюструє визна- чальну роль суспільного інтересу при виборі “правової оболонки” суспільних відносин. Тому такий інтерес повинен слугувати орієнтиром для законодавця при творенні майбутнього пра- ва, оскільки, як слушно зазначив Ю. Тіхоміров, інтерес є критерієм “правової оцінки правових явищ”, “духом права” [49, 139]. Однак у реальному житті така залежність не завжди “гарантує” того, що до суспільних від- носин буде застосовано адекватний їм метод правового регулювання. І основна причина та- кої неадекватності полягає у тому, що право- творчі органи не завжди правильно усвідомлю- ють суспільні інтереси, які існують незалежно від них. Тому завдання політики права і полягає в тому, щоб наблизити, наскільки це можливо, правові тексти законів і практику їх реалізації до реальних потреб та інтересів людини та сус- пільства [37, с. 504]. 4. “Публічність” інтересів змінюється за- лежно від конкретних історичних, соціально- культурних, геополітичних та інших умов. Як відзначають деякі автори, сталих, незмінних кордонів між індивідуальними та суспільними інтересами не існує, одні й ті ж соціальні явища за певних обставин можуть набувати або ж пу- блічного, або ж приватного характеру [3, с. 23]. І прикладів цьому можна навести чимало. Це і підприємницька діяльність (яка за радянських умов вважалася суспільно-небезпечною, а тому – кримінально караною), це і порядок зараху- вання на військову службу (який у різних краї- нах відноситься чи-то до сфери “публічних” інтересів, чи-то до сфери “приватних” інтере- сів), це й обіг легких наркотичних засобів(у де- яких європейських країнах можливість їх вжи- вання віддається на розсуд конкретних осіб). Зре- штою, у суспільства взагалі може зникнути по- треба у правовому забезпеченні та охороні певних юридичних інтересів (скажімо, декриміналізація деяких суспільно-небезпечних діянь), або ж, на- впаки, неурегульовані суспільні відносини можуть “перейти” у сферу правового регулювання з огляду на їхню публічну значимість. Така “мінливість” соціальних інтересів не заперечує, однак, того, що у конкретних істори- чних умовах відповідь на питання стосовно „пу- блічності” чи “непублічності” інтересу має бути тільки однією – однозначною. А завдання зако- нодавця полягає у відслідковуванні подібних змін та внесенні відповідних коректив у методи правового регулювання. Р. Ієрінг писав, що “якими б різними не були в окремих випадках права та інтереси, ... кожне ... право містить ви- яв інтересу, визнаного законодавцем з точки зору його часу гідним і таким, що потребує за- хисту” [35, с. 246]. 5. В об’єктивному юридичному праві ма- ють гармонійно поєднуватись публічні та приватні інтереси. Тривалий процес розвитку людства засвідчив “приреченість” публічного інтересу на постійне неспівпадіння, а часто й конфронтацію, з інтересом приватним. Не- зважаючи на таку їхню “протилежність”, суспі- льний та особистий інтереси становлять діалек- тичну єдність у державно-юридичному регулю- ванні, адже “сам по собі феномен права ... базу- ється перш за все на ... переплетенні та взає- мозв’язку інтересів особи, суспільства і дер- жави” [47, с. 4]. Тому правильним видається зауваження Г. Шершенєвіча стосовно того, що “суспільні інтереси охороняються настільки, наскільки вони повинні забезпечити благоденс- тво приватних осіб, і навпаки, приватні інтереси охороняються настільки, наскільки вони поєд- нуються і з суспільними завданнями” [62, с. 10]. Одним із законодавчих підтверджень такої єд- ності можна вважати норму ст. 49 Цивільного кодексу УРСР 1963 р., де сказано, що угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтере- сам держави і суспільства, є недійсною. Подібні норми міститься й у новому Цивільному кодек- сі України. Відповідно до його ст. 228, нікчем- ною є угода, яка порушує публічний порядок; у ч. 5 ст. 319 цього ж кодексу передбачено, що власник не може використовувати право власності на шкоду інтересам суспільства. Сьогодні таким принципом керується у своїй діяльності й Конституційний Суд України. Так, у справі про заощадження громадян було вста- новлено, що передбачений ст. 7 Закону України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” механізм, відповідно до яко- го заощадження повертаються не за першою вимогою вкладника, як це було передбачено ст. Соціально-філософські проблеми розмежування приватних і публічних інтересів… Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 81 384 Цивільного кодексу Української РСР, а по- етапно, залежно від віку вкладника, суми вкла- ду, інших обставин, у межах коштів, передба- чених для цього Державним бюджетом України на поточний рік, обмежує конституційне право власності громадян, грошові вклади яких відно- влені шляхом компенсаційної індексації в Дер- жавному ощадному банку України. Однак про- аналізувавши відповідні статті Конституції України (зокрема норми про те, що “власність зобов’язує”, і вона “не повинна використовува- тись на шкоду людині і суспільству” (ч. 3 ст. 13), а використання власності не може завдава- ти шкоди правам, свободам та гідності грома- дян, інтересам суспільства (ч. 7 ст. 41)), а також статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, де передбачено право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, Суд дійшов висновку про те, що положення ст. 7 згаданого Закону, відповідно до яких заоща- дження повертаються “поетапно”, “залежно від суми вкладу”, “у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік”, хоча й обмежують конституцій- не право власності громадян, але не суперечать ст. 13, 41, 64 та іншим Конституції України. 6. Приватний та публічний інтерес взає- мно впливають один на одного. Суспільний інтерес, будучи вторинним стосовно індивідуа- льного інтересу, здійснює на нього зворотний вплив. Людина як істота соціальна не може не відчувати на собі впливу тих соціальних груп, учасником яких вона так чи інакше є, а її інте- реси “обумовлюються закономірностями соціа- льних відносин і пріоритетами державно-пра- вового впливу на них” [47, с. 8]. І навіть, здава- лось би, суто приватна (інтимна) сфера людини не позбавлена цілком “публічного характеру – хоча б у тому сенсі, що всі інші суб’єкти пови- нні не втручатись у неї, не “доторкатись” до неї. Тому у держави все ж таки виникає “публі- чний” обов’язок забезпечити цю недоторкан- ність (окрім того, й засоби задоволення приват- них інтересів є зазвичай продуктами суспіль- ного виробництва)” [40, с. 30]. Як писав Г. Шершенєвіч, індивід є продук- том суспільного середовища, суспільство здійс- нює на нього масовий вплив, під яким форму- ються розум, почуття та воля людини. Суспіль- ство привчає кожного індивіда дивитись на все його очима, відчувати спільно з іншими індиві- дами [63; 16, с. 799]. Право ж, охороняючи ін- тереси суспільства, безпосередньо проектує їх на особу, тим самим підтверджуючи закономір- ність взаємопроникнення різнорівневих інтере- сів [47, с. 8]. Прикладами такої взаємодії можна вважати численні “вкраплення” публічних елементів у об’єктивне приватне право, зокрема, існу- вання інституту публічного договору, договору про приєднання, де свобода сторін на укладення договору значно обмежена. Частиною 2 ст. 259 Цивільного кодексу України передбачено, що встановлені законом строки позовної давності не можуть бути скорочені за домовленістю сто- рін; у ст. 1241 цього ж кодексу наводиться пе- релік осіб, які мають право на обов’язкову част- ку у спадкуванні, незалежно від змісту заповіту. Ці норми яскраво ілюструють обмеження сво- боди договору, свободи заповіту з метою охо- рони, в першу чергу, приватного інтересу. 7. Приватноправові норми можуть вста- новлюватися для задоволення суспільних ін- тересів. Будь-яка характеристика приватного права має вказувати не на причини чи наслідки появи юридичних норм, а на ті “правові” риси, які йому іманентно властиві. Л. Петражицький вказував, що основною вадою утилітарних (ці- льових) конструкцій приватного права є те, що вони “не відповідають на питання про природу існуючого: публічного права, приватного пра- ва”, а вказують лише на явища, які цьому пере- дували (зокрема, цільові міркування (уявлення) законодавця щодо сприяння спільному благу, спільній користі, охороні спільних інтересів), або ж на наступні явища, позитивні результати дії тих чи інших правових норм (зокрема, при- несення користі усьому суспільству чи окремим його індивідам) [35, с. 522-523]. Адже форма права та його зміст не завжди співпадають, і метою деяких приватноправових норм може бути суспільно-корисний результат. Законодавчою ілюстрацією наведених твер- джень можна вважати передбачені ст. 167-169 ЦК України норми щодо форм участі держави чи територіальних громад у цивільному обо- роті. Ці норми спрямовані на забезпечення реа- лізації саме публічних інтересів у приватнопра- вовій сфері, однак ні у кого не виникатимуть сумніви у “приватності” згаданих норм (незва- жаючи на те, що діяльність, яка здійснювати- меться на їх основі, завжди переслідуватиме суспільно корисну мету). Р. Б. Сивий 82 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. VI. Висновки. Проведений аналіз співвід- ношення приватного та публічного інтересів дає можливість констатувати насамперед наступне: 1. Терміно-поняття “інтерес”, незважаючи на явну полісемантичність його змісту, вжива- ється у юридичній науці, перш за все, для хара- ктеристики об’єктивного за своєю природою явища. 2. Застосування теорії інтересу для визна- чення поняття приватного права не дає можли- вості повністю охопити характерні ознаки останнього, а оціночність та відносність змісту самої категорії інтересу створюють перешкоди для однозначного її застосування правознав- цями. Це, однак, не виключає визначальної ролі публічного інтересу при виборі юридичного режиму суспільних відносин. 3. Приватний та публічний інтерес утворю- ють у юридичному регулюванні діалектичну єдність, взаємно проникаючи та впливаючи один на одного. Як стверджував В. Тарановсь- кий, вони “настільки переплетені та поєднані в праві, що їх неможливо ... відокремити один від одного, і ще менше є можливостей за їх про- тилежністю відмежовувати приватне право від публічного” [48, с. 226]. Тому використання феномена інтересу для чітко дихотомічного структурування системи об’єктивного юридич- ного права потребує додаткових аргументів, оскільки, як виявляється, не дає можливості провести чітку розділову лінію між правом приватним та правом публічним. Список літератури 1. Ануфриев Е. А. Социальный статус и акти- вность личности: (личность как объект и суб- ъект общественных отношений). – М., 1984. 2. Бегичев Б. К. Цели советского трудового права // Правоведение. – 1980. – № 5. 3. Вінник О. М. Публічні та приватні інте- реси в господарський товариствах: проблеми правового забезпечення. Монографія. – К.: Аті- ка, 2003. 4. Вінник О. М. Теоретичні аспекти право- вого забезпечення реалізації публічних і прива- тних інтересів в господарських товариствах // Автореф. дис. ... д.ю.н. – К.: Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2004. 5. Гак Г. М. Общественные и личные инте- ресы и их сочетание при социализме // Вопросы философии. – 1955. – № 4. 6. Глезерман Г. Е. Интерес как социологическая категория // Вопросы филосо- фии. – 1966. – № 10. 7. Глезерман Г. Е. Экономические отноше- ния и интересы людей при социализме // Ком- мунист. – 1964. – № 12. 8. Грибанов В. П. Интерес в гражданском праве // Советское государство и право. – 1967. – № 1. 9. Гукасян Р. Е. Проблема интереса в советс- ком гражданском процесуальном праве. – Сара- тов: Приволж. книж. изд-во, 1978. 10. Даль В. Толковый словарь живого вели- корусского языка (по изд. 1881 г.). Изд. 2-е, испр. Т. 2. – М.: Русский язык, 1981. 11. Демин М. В. К вопросу о природе инте- реса // Философские науки. – 1972. – № 3. 12. Здравомыслов А. Г. Проблема интереса в социологической теории. – Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1964. 13. Зельдина Е. Обеспечение частных и пуб- личных интересов специальным режимом хо- зяйствования // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 2. 14. Иеринг Р. Цель в праве. – СПб, 1881. Цит. по: История политических и правовых уче- ний: Хрестоматия для юридических вузов и факультетов / Сост. и общ. Ред. Г. Г. Демиде- нко. – Х.: Факт, 1999. 15. Ильин М. В. Слова и смыслы: интерес // http://www.politstudies.ru/fultext/1995/2/9.htm 16. История политических и правовых уче- ний: Хрестоматия для юридических вузов и фа- культетов / Сост. и общ. Ред. Г. Г. Демиденко. – Х.: Факт, 1999. 17. Ковальський В. С. Діалектика приват- ного й публічного інтересів у системі право- охоронної діяльності. 18. Кожевников С. Н. Социально-правовая активность личности // Советское государство и право. – 1980. – № 9. 19. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права. Изд. третье (испр. и доп.). – СПб., 1894. 20. Крупчан О. Д. Методологічні підходи до проблеми взаємозв’язку приватного та публіч- ного права // Методологія приватного права: Збірник наукових праць / Редкол.: О. Д. Круп- чан (голова) та ін. – К.: Юрінком Інтер. – 2003. 21. Куликов А. К. Категория интереса в со- циологической юриспруденции Роско Паунда // Правоведение. – 1977. – № 6. Соціально-філософські проблеми розмежування приватних і публічних інтересів… Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 83 22. Курбатов А. Я. Сочетание частных и пуб- личных интересов при правовом регулировании предпринимательской деятельности. – М., 2001. 23. Лазарев Б. М. Социальные интересы и компетенция органов управления // Советское государство и право. – 1971. – № 10. 24. Мадіссон В. В. Деякі питання соціології приватного права. Монографія. – К.: НДІ при- ватного права і підприємництва, 2003. 25. Мадіссон В. В. Питання філософії при- ватного права. Монографія. – К.: НДІ при- ватного права і підприємництва, 2003. 26. Мальков В. А. Личные и общественные интересы и условия их сочетания при социали- зме // Вестник Ленинградского государствен- ного университета (серия экономики, филосо- фии и права, вып. 1). – 1958. – № 5. 27. Мальцев Г. В. Соотношение субъектив- ных прав, обязанностей и интересов советских граждан // Советское государство и право. – 1965. – № 10. 28. Михайлов С. В. Категория интереса в рос- сийском гражданском праве. – М.: Статут, 2002. 29. Немов Р. С. Психология: Учеб. Пособие. – М.: Просвещение, 1980. 30. Нестеров В. Г. О соотношении общест- венного и личного интереса при социализме // Ученые записки ВПШ при ЦК КПСС, вып. 1. – М., 1959. 31. Ожегов С. И. Словарь русского языка / Под. ред. Н. Ю. Шведовой. – Изд. 18, стерео- тип. – М.: “Русский язык”, 1986. 32. Патюлин В. А. Интересы государства и граждан при социализме // Советское госу- дарство и право. – 1972. – № 5. 33. Паунд Р. Современная правовая теория // Антология мировой правовой мысли. В 5 т. Т. III. – М.: Мысль, 1999. 34. Педагогическая энциклопедия / И. А. Кай- ров (главн. ред). Т. 2. – М.: Советская энци- клопедия, 1965. 35. Петражицкий Л. И. Теория права и го- сударства в связи с теорией нравственности. – СПб.: Лань, 2000. 36. Політологічний енциклопедичний слов- ник: Навч. посібник. – К.: “Генеза”, 1997. 37. Поляков А. В. Общая теория права: Про- блемы интерпретации в контексте коммуника- тивного подхода: Курс лекций. – СПб.: Издате- льский дом С.-Петерб. гос. ун-та, 2004. 38. Пустовіт Л. О., Скопненко О. І., Сюта Г. М., Цимбалюк Т. В. Словник іншомовних слів. – К.: Довіра, 2000. 39. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Навчальний посібник. Вид. 5- те, зі змінами. – К.: Атіка. – 2001. 40. Рабінович П. М. Приватне й публічне у природному праві та українському законодав- стві // Юридична Україна. – 2004. – № 6. 41. Рабінович П. М. Природне право: діалек- тика приватного й публічного // Юридичний вісник України. – 2004, 20-26 березня. – № 12. 42. Рубинштейн С. Л. Основы общей психо- логии: В 2 т. – Т. 2. – М.: Педагогика, 1989. 43. Сабикенов С. Право и социальные инте- ресы в период социализма. – Алма-Ата: Наука, 1986. 44. Свердлык Г. А. Гражданско-правовые способы сочетания общественных, коллектив- ных и личных интересов: Учебное пособие. – Свердловск: УрГУ. – 1980. 45. Сиренко В. Ф. Интересы – власть – управление. – К.: Наук. думка, 1991. 46. Сліпушко О. М. Тлумачний словник чу- жомовних слів в українській мові. – К.: Кри- ниця, 1999. 47. Субочев В. В. Право и его роль в обеспе- чении диалектического единства личных, обще- ственных и государственных интересов // Право и политика. – 2003. – № 12. 48. Тарановский В. Ф. Энциклопедия права. 3-е изд. – СПб.: Лань, 2001. 49. Тіхоміров Ю. Журнал российского пра- ва. – 2003. – № 1. 50. Українська радянська енциклопедія. Т. 5. – К.: Головна редакція УРЕ, 1961. 51. Философская энциклопедия / Глав. ред. Ф. В. Константинов. Т. 4. – М.: Советская эн- циклопедия, 1967. 52. Философский энциклопедический сло- варь. Изд. 2-е / Редкол. С. С. Аверинцев и др. – М.: «Советская энциклопедия», 1989. 53. Філософія: Навчальний посібник / За ред. І. Ф. Надольного. – К.: Вікар, 1997. 54. Філософський енциклопедичний слов- ник / В. І. Шинкарук (голова редколегії). – К.: Абрис. – 2002. 55. Філософський словник / За ред. В. І. Шин- карука. 2-е вид. (перероб. і доп.). – К.: Головна редакція УРЕ. – 1986. 56. Халфина Р. О. Общее учение о правоотно- шении. – М.: «Юридическая литература», 1971. 57. Черепахин А. М. Экономические интересы при социализме и их правообразующее значение // Советское государство и право. – 1981. – № 2. 58. Черніченка С. Журнал российского пра- ва. – 2003. – № 1. Р. Б. Сивий 84 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 59. Чесноков Д. И. Общественный интерес и механизм действия социальных законов // Во- просы философии. – 1966. – № 9. 60. Чечот Д. М. Субъективное право и фо- рмы его защиты. – Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. 61. Шайкенов Н. А. Правовое обеспечение интересов личности. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1990. 62. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гра- жданского права (по изд. 1907 г.) – М. – 1995. 63. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права. – М., 1911. 64. Экимов А. И. Интересы и право в социа- листическом обществе. – Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1984. Р. Б. Сывый СОЦИАЛЬНО-ФИЛОСОФСКИЕ ПРОБЛЕМЫ РАЗГРАНИЧЕНИЯ ЧАСТНЫХ И ПУБЛИЧНЫХ ИНТЕРЕСОВ КАК ОСНОВАНИЯ ДИХОТОМИЗАЦИИ СТРУКТУРЫ ПОЗИТИВНОГО ПРАВА В научной статье исследуется социально-философская природа частного и публичного интересов. На основании анализа диалектического единства этих интересов делается вывод о невозможности использования дихотомии “частный интерес – публичный интерес” как критерия деления системы позитивного права на отдельные части. R. B. Syvyi SOCIAL-PHILOSOPHICAL PROBLEMS OF PRIVATE AND PUBLIC INTEREST’S DELIMITATION AS CRITERION OF DICHOTOMIZATION OF POSITIVE LAW’ STRUCTURE In this article author investigates a question about social-philosophical nature of private and public interests. On the basis of dialectical community of this interests author draws a conclusion about impossibility to use di- chotomy “private interest – public interest” as criterion of positive law’ structure division into separate parts.

Similar Items