Євген Eрліх: деякі сторінки з останніх років життя та творчості

Євген Eрліх: деякі сторінки з останніх років життя та творчості

Перевод исследовательской статьи 2003 года профессора Университета Цюриха Манфрэда Ребиндэра о некоторых малоизвестных страницах жизни и творчества известного социолога права Евгения Эрлиха (1862-1922), который родился, жил и работал в Черновцах. Автор, основываясь на архивных материалах, излагает...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2005
Автор: Ребіндер, М.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2005
Теми:
Класики філософії і соціології права: Євген Ерліх
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9753
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Євген Eрліх: деякі сторінки з останніх років життя та творчості / М. Ребіндер // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 127-134. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-9753
record_format dspace
spelling Ребіндер, М.
2010-07-06T13:43:25Z
2010-07-06T13:43:25Z
2005
Євген Eрліх: деякі сторінки з останніх років життя та творчості / М. Ребіндер // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 127-134. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
1818-992X
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9753
Перевод исследовательской статьи 2003 года профессора Университета Цюриха Манфрэда Ребиндэра о некоторых малоизвестных страницах жизни и творчества известного социолога права Евгения Эрлиха (1862-1922), который родился, жил и работал в Черновцах. Автор, основываясь на архивных материалах, излагает автобиографию Эрлиха, другие материалы (в частности с прессы), реконструируются страницы биографии учёного, его нелегкий заключительных этап жизни и творчества.
Переклад з німецької В. С. Бігуна за: Rehbinder Manfred. Aus den letzen Jahren im Leben und Schaffen von Eugen Ehrlich // Jus humanum. Grundlagen des Rechts und Strafrecht. Festschrift für Ernst-Joachim Lampe zum 70. Geburstag / Hrsg. von Dieter Dцlling. – Berlin: Duncker & Humblot, 2003. – S. 199-210.
The Ukrainian translation of the German language article by professor Manfred Rehbinder (Zurich University) originally published in 2003 unfolds some previously unknown facts about the life and work of Eugen Ehrlich (1862-1922) who was born, lived and worked in the present day Ukrainian city of Chernivtsi. Based on archival research (articles from the press of those days included), the author presents Ehrlich’s autobiography, other materials thus reconstructing events of the difficult final period of the life and work of the prominent sociologist of law.
uk
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
Класики філософії і соціології права: Євген Ерліх
Євген Eрліх: деякі сторінки з останніх років життя та творчості
Євген Эрлих: некоторые страницы из последних лет жизни и творчества
Eugen Ehrlich: some chapters from the last years of life and work
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Євген Eрліх: деякі сторінки з останніх років життя та творчості
spellingShingle Євген Eрліх: деякі сторінки з останніх років життя та творчості
Ребіндер, М.
Класики філософії і соціології права: Євген Ерліх
title_short Євген Eрліх: деякі сторінки з останніх років життя та творчості
title_full Євген Eрліх: деякі сторінки з останніх років життя та творчості
title_fullStr Євген Eрліх: деякі сторінки з останніх років життя та творчості
title_full_unstemmed Євген Eрліх: деякі сторінки з останніх років життя та творчості
title_sort євген eрліх: деякі сторінки з останніх років життя та творчості
author Ребіндер, М.
author_facet Ребіндер, М.
topic Класики філософії і соціології права: Євген Ерліх
topic_facet Класики філософії і соціології права: Євген Ерліх
publishDate 2005
language Ukrainian
publisher Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
format Article
title_alt Євген Эрлих: некоторые страницы из последних лет жизни и творчества
Eugen Ehrlich: some chapters from the last years of life and work
description Перевод исследовательской статьи 2003 года профессора Университета Цюриха Манфрэда Ребиндэра о некоторых малоизвестных страницах жизни и творчества известного социолога права Евгения Эрлиха (1862-1922), который родился, жил и работал в Черновцах. Автор, основываясь на архивных материалах, излагает автобиографию Эрлиха, другие материалы (в частности с прессы), реконструируются страницы биографии учёного, его нелегкий заключительных этап жизни и творчества. Переклад з німецької В. С. Бігуна за: Rehbinder Manfred. Aus den letzen Jahren im Leben und Schaffen von Eugen Ehrlich // Jus humanum. Grundlagen des Rechts und Strafrecht. Festschrift für Ernst-Joachim Lampe zum 70. Geburstag / Hrsg. von Dieter Dцlling. – Berlin: Duncker & Humblot, 2003. – S. 199-210. The Ukrainian translation of the German language article by professor Manfred Rehbinder (Zurich University) originally published in 2003 unfolds some previously unknown facts about the life and work of Eugen Ehrlich (1862-1922) who was born, lived and worked in the present day Ukrainian city of Chernivtsi. Based on archival research (articles from the press of those days included), the author presents Ehrlich’s autobiography, other materials thus reconstructing events of the difficult final period of the life and work of the prominent sociologist of law.
issn 1818-992X
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9753
citation_txt Євген Eрліх: деякі сторінки з останніх років життя та творчості / М. Ребіндер // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 127-134. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT rebínderm êvgenerlíhdeâkístorínkizostanníhrokívžittâtatvorčostí
AT rebínderm êvgenérlihnekotoryestranicyizposlednihletžizniitvorčestva
AT rebínderm eugenehrlichsomechaptersfromthelastyearsoflifeandwork
first_indexed 2025-11-25T23:07:29Z
last_indexed 2025-11-25T23:07:29Z
_version_ 1850578308993908736
fulltext КЛАСИКИ ФІЛОСОФІЇ І СОЦІОЛОГІЇ ПРАВА: ЄВГЕН ЕРЛІХ Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 127 © 2005 М. Ребіндер ЄВГЕН ЕРЛІХ: ДЕЯКІ СТОРІНКИ З ОСТАННІХ РОКІВ ЖИТТЯ ТА ТВОРЧОСТІ * Як відомо, соціологія права як всеохоплююча соціологічна теорія права й відтак самостійна правознавча дисципліна, виникла в багатонаціо- нальній Австрійській імперії, а саме в такому її куточку на межі ХХ ст. як Буковина [6, c. 327- 344] (нині поділеній кордоном двох держав на румунську й українську частини). Тодішні куль- турно розмаїті суспільні відносини тієї місцево- сті багато в чому подібні на відносини сучасного світу епохи глобалізації, світу, що водночас ґру- нтується на засадах субсидіарності суспільного ладу. Євген Ерліх є ключовою постаттю, з якою пов’язується виникнення соціології права як но- вої дисципліни. В останні роки життя, він, як і багато визначних вчених-юристів своєї доби, опинився в небезпечному для свого професій- * Переклад з німецької В. С. Бігуна за: Rehbinder Manfred. Aus den letzen Jahren im Leben und Schaffen von Eugen Ehrlich // Jus humanum. Grundlagen des Rechts und Strafrecht. Festschrift für Ernst-Joachim Lampe zum 70. Geburstag / Hrsg. von Dieter Dцlling. – Berlin: Duncker & Humblot, 2003. – S. 199-210. ного статусу положенні, спричиненого наслід- ками радикальних суспільних зміна. Внаслідок програної Першої світової війни Австро-угор- ська імперія розпалася, й в 1918 р. до королівсь- кої Румунії відійшла Буковина. Ерліх втрачає місце роботи – кафедру римського права в німе- цькомовному Чернівецькому університеті імені Франца Йозефа. Не зважаючи на значні зусилля (прийняття румунського громадянства, публічні виступи, публікації й використання численних особистих зв’язків), Ерліху таки не вдалося за- ново працевлаштуватися, і він, втративши здо- ров’я внаслідок хворобу цукрового діабету, по- мирає 2 травня 1922 р. у Відні в купецькому шпиталі [5, c. 28]. Як свідчать повідомлення щоденної місцевої преси Ерліх був добре відомий не лише у вузь- кому професійному колі, але й широкій громад- ськості Буковини. Нами вже передруковано роз- шукані раніше два детальні некрологи, почат- ково опубліковані в “Альґемайне черновітцер цайтунг” [6, с. 232 і далі]. Проведені згодом в обласному архіві Чернівців тривалі дослі- дження дозволили віднайти ще два некрологи, опубліковані в “Черновітцер морґенблат” в субо- ту 13 травня 1922 р. (с. 2) та в неділю 14 травня 1922 р. (с. 1). У них міститься ряд раніше мало- відомих або доповнюючих попередні дослі- дження фактів. Вони зокрема засвідчують високу оцінку особи Ерліха, як “земляка та вченого”, а також нападки проти нього з боку не згадува- них в деталях осіб. Останні прагнули відсторо- нити Ерліха від чернівецької Альма-матер, не зважаючи на те, що на посаду завідувача універ- ситетською кафедрою його було призначено са- мим Королем. Зважаючи на вищезазначене, пе- рший некролог доречно відтворити дослівно. І. Буковина періоду Австрійської імперії Розпочнемо, правда, з передруку доречного додатку до некрологу, опублікованого під заго- ловком “Автобіографія”: “Завдячуючи люб’язності одного із учнів покійного [І], маємо можливість надрукувати М. Ребіндер 128 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. автобіографію, власноручно підписану проф. Ерліхом 1908 р. У ній відзначається: Я народився 14 вересня 1862 р. у Чернівцях на Буковині [ІІ]. Мій батько 1865 р. став адво- катом у Самборі, в Галичині, де на той час ще діяв numerus clausus [ІІІ]. Там пройшло моє ди- тинство [IV]. Після смерті батька ми переїхали до Відня. У Відні я також відвідував уні- верситет [V], здобув ступінь доктора і 1894 р. – звання приват-доцента. 1896 р. мене було за- прошено на посаду позаштатного професора римського права до Чернівців, 1900 р. – затвер- джено штатним професором. 1906-1907 я був ректором Чернівецького університету. З своїх праць [VI] відзначу: Про прогалини в праві (Über die Lücken im Rechte) (в Юрістіше блеттер, 1888), Мовчазне волевиявлення (Die stil- lschweigende Willenserklarüng) (Берлін), Обов’яз- кове та необов’язкове право в Цивільному уло- женні Німецької імперії (Das zwinginde und nicht zwinginde Recht im bürgerlichen Gesetzge- buch für das deutsche Reich) (Йєна), До питання про теорію джерел права, частина перша: Jus civile, Jus publicum, Jus privatum (Beitrдge zur Theorie der Rechtsquellen, Erster Teil: Das Jus civile, Jus publicum, Jus privatum) (Берлін), Ві- льне правознаходження і вільне правознавство (Freie Rechtsfindung und freie Rechtswissen- schaft), доповідь, виголошена на засіданні Юридичного товариства у Відні 4 березня 1903 р. (Лейпциг, 1903), Факти звичаєвого права (Tatsachen des Gewohnheitsrechtes), інавгура- ційна промова, виголошена 2 грудня 1906 р., Соціологія та юриспруденція (Soziologie und Jurisprudenz), опублікована в гарденсівському “Zukunft” 1905 р. та (в кращій, не скороченій редакції) в Остеррайхішен ріхтерцайтунг 1906 р., Антон Менґер (Anton Menger), опублікована в “Сюддойчен монатсгефтен”, у вересні 1906 р. Згодом вийде з друку Правоздатність (в рамках збірки Право (Das Recht), яка видається за ре- дакцією Франца Коблера у видавництві Путка- ммера та Мюлбрехта). Перед громадськістю виступав всього од- ного разу, а саме коли йшлося про необхідність запровадження заборони або ж істотних обме- жень діяльності біржових третейських судів згідно з новим Цивільним процесуальним коде- ксом. Тоді двічі я виступав у Товаристві авст- рійських економістів, й виступи згодом було опубліковано у “Ноєн ревю”. Думаю, що моїм тодішнім виступам можна принаймні почасти завдячувати тому, що щонайменше вдалося уникнути найгірших пороків біржових третей- ських судів [VII]. Висвітлення питання про бо- ротьбу за вільне правознаходження привернуло до моєї діяльності певну увагу. Цим питанням я займаюся ще починаючи з опублікованих 1888 р. статей про прогалини в праві, а згодом допо- відей про вільне правознаходження і вільне правознавство, однак й більшість інших робіт тією чи іншою мірою пов’язані з цією темою. Мною також було введено в обіг нині поши- рене найменування “вільне правознаходження” (у вище згаданих доповідях) [VIII]. Також мною було прикладено значних зусиль для ви- користання народногосподарського та соціа- льно-політичного досвіду в сферах історії та догматики права, й задля розвитку історії права на порівняльно-правових засадах.” [I] В даному випадку з великою долею ймо- вірності йдеться про професора, доктора Іона Лунґулека, наступника Ерліха на посаді завіду- вача кафедри римського права в Чернівцях. Про- фесор Лунґулек, разом з віденським адвокатом доктором Францом Коблером за заповітом Ерлі- ха, одержав “літературний спадок разом із авто- рськими правами”, а згодом і “нікчемні рештки” його бібліотеки [6, c. 334 і далі]. [II] У метричній книзі синагоги, яка зараз зберігається в органі реєстрації актів громадян- ського стану в Чернівцях, датою 20.09.1862 р. було зроблено запис про народження 14.09.1862 р. сина на ім’я Еліас (Elias) доктора прав Симо- на Ерліха і його дружини Елеонори, дівоче ім’я Доненфельд (Donnenfeld). Адреса: будинок № 427 (вулиці не вказано , що свідчить про те, що він Будинок на Stein Gasse 28, де жив і працював Є. Ерліх (нинішня вул. Переяслівська, 34) знаходився на окраїні міста). Свідками (хреще- ними батьками) вказані Обст та П. Вінцігер. Згодом зроблено запис про дату народження 10 червня 1867 р. брата Освальда Ерліха, зі згаду- ванням будинку під тим самим номером. Якщо дату року прийняття батька до адвокатури вка- зано вірно, то або мати Ерліха на момент наро- дження повернулася до рідного міста Чернів- ців, або ж батько проживав сам за місцем робо- Євген Ерліх: деякі сторінки з останніх років життя та творчості Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 129 ти в Самборі – нині це українське місто Самбір, розташоване приблизно за 320 км від Чернів- ців. [III] Про систему numerus clausus, тобто кі- лькісне обмеження в прийнятті до адвокатури, Ерліх висловився більш повно в зв’язку з “пе- ревиробництвом” юристів і філософів Черні- вецьким університетом. “Кількість юристів і фі- лософів в університеті зростає з року в рік, хо- ча держустанови переповнені. Співвідношення кількості адвокатів до кількості населення в Чернівцях більше, ніж у Відні, де розташовано всі центральні державні установи, банки, транспортні контори та велика індустрія. Крім цього, в таких вузлових пунктах міжнародного сполучення як Вижниця (Wiznitz, Sereth, Radautz) тощо постійно проживають п’ять- шість адвокатів. Кілька років тому адвокати в Чернівцях вирішили запровадити numerus clausus з метою планового відбору до адвока- тури: цей сумнівний захід свідчить сам про се- бе... Вину за цей надзвичайно нездоровий стан несе саме існування університету”, – гово- риться у відповіді Ерліха на запит щодо за- криття Чернівецького університету, опублі- кованій в “Буковінер ботен” № 16 в 24 щоріч- нику 1917 р. (Додаток до празької газети “Бо- гемія” № 22 в 24 щорічнику 1917, с. 13(14) [порі- вняйте з посиланням в 6, с. 335-336]. [IV] Ерліх відвідував у Самборі (за 70 км від головного галицького міста Лемберґ, нині українського Львову) місцеву, тоді польсько- мовну, публічну гуманітарну гімназію, засно- вану єзуїтами в 1680 р. Щорічники цієї шано- ваної гімназії, в якій поряд з іншими мовами викладалася й німецька, знаходяться нині у Центральному державному історичному ар- хіві України у м. Львові. Ерліх постійно згаду- ється у них як учень, що за успішністю входить до кращої третини класу. [V] Ерліх імматрикулюється у Відні на вес- няний семестр 1881/82 року, відразу на 5 се- местр з такими даними: Еліас Ерліх із Самбору (Галичина), ізраїльтянин, батько: адвокат док- тор Симон Ерліх, рідна мова польська, пе- ревівся з Львівського університету. Також в уні- верситетському архіві віднайдено такі дані: на- вчання завершено 31 липня 1883 р., промоцію на ступінь доктора юриспруденції одержано 8 квітня 1886 р. Лише в документах про промо- цію він згадується як Євген (Еліас) Ерліх, ка- толик, син вдови адвоката Елеонори Ерліх [5, c. 14]. Стосовно навчання Ерліха у Львові, то є дані про його запис в університеті впро- довж літнього семестру 1881 року (адреса у Львові: вул. Сикстуська (Sykstuska), нині вул. Дорошенко, 35. Відсутні були в архіві у Львові університетські метрики за зимовий 1880/81 р. та літній 1880 семестри, оскільки вони на даний час позичені до Польщі. Нато- мість наявний університетський реєстр за зимо- вий семестр 1879/80 р., але в ньому Ерліх не вказаний. Відтак залишається відкритим пи- тання про те, в якому університеті Ерліх почав одержувати юридичну освіту. Про одержання ним академічної освіти мною вже було опубліко- вано матеріали [6, с. 14 і далі; 6, с. 330 і далі]. [VI] Дивіться чисельну (однак все ще не по- вну) бібліографію [6, с. 143-147]. [VII] Див.: Die Bürsenschiedsgerichte // Neue Revue VI 1 (1895), S. 262-269, 305-310. Був і другий “виступ перед громадськістю”, який Ерліх не згадує, оскільки він був менш успіш- ним. Йдеться про його завзяту боротьбу проти алкоголізму юридичними засобами. Перебу- ваючи на посаді ректора (ректор був за поса- дою депутатом Буковинського ландагу), Ерліх взявся розробити для місцевого парламенту проект нового закону про роздрібну торгівлю вина та пива. Метою законопроекту був конт- роль за розливною та дрібною торгівлею алко- гольними напоями, запровадження “нового ре- жиму роздрібної торгівлі вина та пива”. Під- готовлений Ерліхом проект, 13 параграфів яко- го було опубліковано у “Черновітцер аль- ґемайне цайтунг” у вівторок 22 жовтня 1907 р. (с. 4), було внесено до ландтагу, але відхилено через його “радикалізм”, хоча й з визнанням того, що проект було схвально зустрінуто про- тивниками алкоголю (“Черновітцер альґемайне цайтунг”, 24 грудня 1907 р., с. 3 і далі). До ре- чі, щоденна преса повідомляла не лише про публічні фахові виступи Ерліха. Він також час- то висловлювався з приводу актуальних зага- льно значимих питань, переважно пов’яза-них з культурою. [VIII] У новій історії методології права все ще панує думка про те, що Герман Канторович, який опублікував під псевдонімом Ґнеус Фла- віус програмну роботу “Боротьба за право- знавство” (1906), є засновником вчення про вільне право; це уявлення ґрунтується на при- пущенні про те, що ця праця спричинила бі- льшу дискусію, ніж програмна праця Ерліха, що побачила світ дещо раніше (1903). Таке уявлення слід більше не поширювати. Коли Теодор Кіп на час вступу в силу Цивільного кодексу видав нову допрацьовану редакцію М. Ребіндер 130 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. впливового посібника пандектного права Бер- нхарда Віндшайда (Windscheid) (8-е вид., 1900), він категорично відмежувався від пози- ції Віндшайда в питанні про прогалини пра- вопорядку*, при цьому посилаючись на статтю Ерліха, опубліковану ще 1888 р. [2, c. 80-169], у якій вперше було розвинуто вчення про ві- льне право (Windscheid / Kip, S. 92, Fn.1b). Отож, ця рання стаття Ерліха таки не була по- збавлена впливовості, як це можна було при- пускати зважаючи на місце її видання (Юри- дичні сторінки, Відень). Й до того ж, Кіп на- лежав до першої когорти тодішніх догматиків права (див. збірку посібників з цивільного пра- ва Еннецеруса, Кіпа та Вольфа). ІІ. Період після приєднання Буковини до Румунії Далі передруковуємо текст некролога, опуб- лікованого в “Черновітцер морґенблатт” 13 травня 1922 р. (с. 2) під заголовком “До смерті проф. Ерліха”: “Лише сьогодні нам стало відомо деякі подробиці про смерть відомого вченого проф. д-ра Євгена Ерліха. Останнім часом проф. Ерліх перебував у Чернівцях [I]. Звідси він направився до Бухаресту, де займався пи- танням свого перепризначення в Чернівець- кому університеті [II]. Бухарестські наукові кола прийняли проф. Ерліха з великою пова- гою та симпатією, так зокрема проф. Іорга тепло вступився за свого відомого колегу як словом так, і ділом [III]. Проф. Ерліх також мав аудієнцію в Короля [IV]. Кілька місяців тому відбулося призначення проф. Ерліха на посаду ординарного професора Чернівець- кого університету [V]. Вчений мав намір як- найшвидше поновити наукову роботу, проте зробити цього не зміг, оскільки відомі кола зайняли ворожу позицію щодо повернення проф. Ерліха на посаду. Так промайнули мі- сяць за місяцем, й учений не зміг досягнути своєї довгоочікуваної мети знову працювати в Чернівцях [VI]. Ця обставина, а також важкі душевні недуги, на які страждав проф. Ерліх, могли спричинити до того, що він не надто * Ерліх приписує догму закритості правової системи Алоїсу Брінцу, який був вчителем Філіпа Лотмара, вченого-юриста в галузі трудового права (див. Ehrlich, Juristische Logik, 1918, S. 134). Інші у цьому зв’язку називають Карла Бергбома (див. Riebschlдger, Die Freirechtsbewegung, 1968, S. 24). опікувався станом свого фізичного здоров’я. На його стан також могло вплинути загост- рення хвороби, на яку проф. Ерліх страждав впродовж років [VII]. 5 квітня цього року він направився з Бухаресту до Відня, щоб попра- вити своє здоров’я у тамтешньому санаторії. Через хворобу пацієнту було змушено ампу- товано одну ногу [VIII]. Не зважаючи на це, проф. Ерліх сподівався на одужання. Проте, на жаль, цього не сталося. Проф. Ерліх помер 2 травня цього року у Відні [IX]. Один із членів сім’ї покійного, від якого ми довідалися ці подробиці [X], бажає за- явити, що інформація, поширена однією міс- цевою газетою про те, що проф. Ерліх пере- бував у сумнівних фінансових стосунках, не відповідає дійсності. Професор Ерліх мав за- соби до існування й навіть залишив своєму братові, Освальду Ерліху, який працює лікарем в Неаполі, чимале майно. Він також володів ко- лекціями, які мають значну цінність”. [I] З цього приводу 2 листопада 1920 року “Черновітцер морґенблат” (с. 2) під заголовком “Проф. Ерліх у Чернівцях” повідомила: “Професор університету д-р Євген Ерліх прибув до Чернівців. Вчений, котрий як ві- домо останніми роками проживав у Швейца- рії**, приїхав шляхом через Неаполь і Відень на Буковину. Як нам стало відомо, проф. Ер- ліх планує поновити свою діяльність у Чер- нівецькому університеті. Повернення до ви- кладацької діяльності однак пов’язане з пе- решкодами, які змушують вченого перед від’їздом клопотати про відпустку. Сподіва- ** Про причини й обставини діяльності Ерліха у Швейцарії див.: 5, c. 26 і далі, а також його публіка- ції, пов’язані з участю в діяльності руху за мир: The National Problems in Austria [“Національні проблеми в Австрії”]. – The Hague, 1917; Die Amnestie [“Амніс- тія”] // Friede (Wochenschrift für Politik, Volkswirtschaft und Literatur / Karpeles (Wien). – 1918. – Bd. 1. – S. 126-127; Die historischen Grundlagen der Friedensbewegung [“Історичні засади руху за мир”] // ebd [там само]. – S. 467-469; Die sittlichen Voraussetzungen der Friedensbewegung [“Про звичаєві передумови руху за мир”] // ebd [там само]. – S. 515- 517, 541-543; Von der Zukunft des Vцlkerbundes [“Про майбутнє міжнародних організацій”] // Die Friedens- Warte (Blдtter für zwischenstaatliche Organisation / Alfred H. Fried (Zürich). – 1919. – XXI, Nr 4. – S. 89- 93; Die Schuldfrage [“Питання вини”] // Das neue Europa (Zürich). – 1919. – V 4. – S. 14-17; Bismark und der Weltkrieg [“Бісмарк та світова війна”]. – Zürich, 1920; та нарешті статті румунською мовою, цитовані у кінці тек- сту за посиланням 1. Євген Ерліх: деякі сторінки з останніх років життя та творчості Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 131 ємося, що ці перешкоди вдасться успішно подолати, що вможливить зайняття професо- ром Ерліхом кафедри. Професор Ерліх пови- нен завтра відбути до Бухаресту, щоб в даній справі звернутися до Міністерства просвіти.” [II] Оскільки особиста справа Ерліха донині не віднайдена, видається можливим лише опо- середковано реконструювати розвиток подій, пов’яза-них з його поновленням на посаді цьо- го разу вже румунського Чернівецького універ- ситету. За деякими свідченнями, Ерліх спершу міркував про вихід на дострокову пенсію, що було можливим оскільки Чернівецький універ- ситет, як німецькомовний, припиняв своє існу- вання [5, c. 27]. Після повернення до Чернівців у листопаді 1920 р. й виявлення бажання знову працювати в університеті*, румунський ректор, чернівецький історик Іон І. Ністор (він незаба- ром став прихильником румунського фашизму) було призначено міністром, й він почав запро- ваджувати жорсткий націоналістичний курс. В його протидії поновленню Ерліха на посаді можна вбачати й особисті мотиви. Формально Ерліху закидали невчасне подання документів після публічного оголошення конкурсу на по- вторне заміщення посад, що стосувалося на Бу- ковині всіх доцентів Чернівецького університе- ту, перед якими ставилася умова взяти на себе зобов’язання впродовж одного року розпочати читання лекцій румунською мовою. Водночас у місцевій газеті Glasul Bucovinei, яку видавав Ністор, було розпочато газетну кампанію проти повторного призначення вчених римського права Адольфа Ласта та Євгена Ерліха**. Їм обом закидали те, що вони начебто в минулому були відкритими прихильниками Австрійської королівської влади (так званого Йозефізму) і що від людей, які єврейську віру (з кар’єрних * Врешті-решт, у грудні 1919 р. “керівництво кафед- рою” було довірене його учневі Лунгулек (повідомлен- ня “Черновітцер морґенблат” від 11 грудня 1919 р., с. 2). ** Ця кампанія розпочалася публікаціями декана фі- лософського факультету, майбутнього ректора Іор- гу Г. Тома (Iorgu G. Toma) (Glausul Bucovinei, Nr. 650 від 8 березня 1921 р., с. 1), далі колишнього президе- нта румунського культурного товариства “Dacia”, проф. Філарета Добоша (Filaret Dobos) (там само. № 652 від 10 березня 1921 р., с. 1), продовжена діючим президентом “Dacia”, студентом філософії Васа- ле Вермешан (Vasile Vermesan) (там само. № 655 від 13 березня 1921 р., с. 2) та сягнула апогею в акції про- тесту румунського студентства 13 березня 1921 р. (там само. № 656 від 15 березня 1921 р., с. 1). міркувань) поміняли на католицьку, не слід сподіватися на повну підтримку в румунізації Буковини. Відповіддю єврейської сторони ста- ла публікація під заголовком “Новопризначен- ня професорів Ерліха та Ласта”, яка вийшла в “Черновітцер морґенблат” у суботу, 12 бере- зня 1921 р. (c. 1 і далі): “Це питання здавалося вже вичерпаним. Професор Добош у “Glasul Bucovinei” поро- джує проти цього сумніви, які є плодом наці- онал-патріотичного переконання, втім безпід- ставного. Так, на адресу проф. Ласта у формі за- гальних формулювань зроблено закиди про його начебто вороже ставлення до румунсь- кої держави під час війни. Зокрема відзнача- лося, що він багаторазово у 1914-1916 рр. звертав увагу своїх родичів в Фолліцені на те, що Румунія поступила б нерозумно, якщо б розпочала війну проти центральних властей; він також вимагав щоб, ті записалися для збору допомоги австрійській армії. Турбота про забезпечення воєнної допомоги власній державі, – тим паче, коли йдеться про держс- лужбовця, – й заклик це робити до родичів, які знаходяться на нейтральній стороні, не є, звісно ж, злим. Якщо ж він відраджував від війни проти центральних властей, він міг по- милятися, про що свідчать і факти, утім це не свідчить про його вороже ставлення до Руму- нії; навпаки, він відраджував, бо такий образ дій, на його думку, суперечив інтересам Ру- мунії. На Буковині ж маємо держслужбовців румунської національності, яких за їхню патрі- отичну діяльність під час війни було відзначе- но австрійським урядом, і це навіть в якій- небуnь мірі не стає приводом для порушення питання перед нинішнім урядом... Професора Ерліха не звинувачено на під- ставі якихось конкретних фактів; проте, як вказується в статті, їх призначення на посади ущемило б румунський характер універси- тету, бо вони є “давніми поборниками авст- ризму”. Якщо ж обоє вчених приїдуть і скла- дуть присягу, чи можна б було від них очіку- вати подібного агресивного наміру й чи мала б у такому разі їх діяльність якийсь смисл? До речі, лише один з них мав би працювати у Чернівцях і викладати румунською мовою. Проте, якщо б вони були тут обоє, яким чи- ном вони б фальсифікували румунський ха- рактер? Врешті-решт, й Міністерство про- світи вправі прийняти інше рішення. Або ж вони далі дотримуватимуться своїх старих поглядів, й відтак їм не місце в будь-якому румунському університеті; або ж вони під впливом обставин полишили їх й відмови- лися від свого минулого й відтак мають лише М. Ребіндер 132 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. право, проте не моральний авторитет провід- ників й вихованців молоді. Проф. Добош має рацію. Від учителів будь-якого ґатунку слід вимагати повної чесності характеру. Проте вірність новій державі не означає зміни пе- реконань під тиском зовнішнього примусу, її внутрішньо зумовлено природою відносин. Головне ж тут, що Чернівецький чи інший румунський університет, залучивши таких фахівців та особистостей, заручився б й сут- тєвою підтримкою.” 15 березня 1921 р. “Черновітцер морґенб- лат” (вівторок, 15.03.1921 р., с. 2) так відреа- гувала на резолюцію акції протесту румунсь- кого студентства: “Минулої неділі румунське студентство провело зібрання, на якому було схвалено ре- золюцію, що містила різкі висловлювання проти нового призначення професорів д-ра Ерліха та д-ра Ласта. У резолюції зокрема, серед іншого, йдеться: Румунське студентс- тво Чернівецького університету сильно роз- лючене новим призначенням у Чернівцях професорів Ерліха та Ласта, оскільки ці вчені довели, що вони є ворогами румунського на- роду. Наприкінці резолюції відзначається: “Якщо це рішення румунських студентів у Чернівцях не буде прийнято до уваги, ру- мунське студентство заявляє, що воно силою прожене цих двох індивідів й вкаже їм шлях до їхньої батьківщини”. Про це йдеться в ре- золюції, основні моменти якої ми виклада- ємо, і яку підписано головою зібрання, Васіле Вермешеану. Вважаємо доречним опуб- лікувати це рішення, оскільки воно відобра- жає настрої у відповідних колах румунських студентів. Водночас ми не можемо не відзна- чити, що те, в який спосіб студентство має намір попередити затвердження вчених, не заслуговує на схвалення. Кілька днів тому цінні джерела аргументовано повідомили нам про те, що не має справжніх підстав проти затвердження обох професорів. Звісно, по- гляди, викладені у цій резолюції таки можна розглядати як позицію, обрану чрезе на- тхнення з патріотичних почуттів. Проте, по- чуття – це не аргумент. Слід отож передусім довести, що професори Ерліх і Ласт своїми діями дали підстави стверджувати про їхнє вороже ставлення до румунського. Проте й до нині цього же не зроблено*”. * У четвер 7 квітня 1921 р. на с. 2 у “Черновітцер морґенблат” виходить коротке повідомлення під заго- ловком: “Безчинства проти “Черновітцер морґенб- лат”. Уп’яте вибито шибки”, відповідальність за що 29 березня 1921 р. у справі Ерліха та Ласта дійшло до сутички єврейських і румунських студентів, які напали на перших, чим зумовили потребу поліцейського втручання [6, c. 333 і далі]. Також є свідчення березневого рішення факультету, за яким Ерліху відмовлено в поно- вленні venia legendi, тобто права читати лекції; крім того, в місцевому чернівецькому архіві зберігається лист Ерліха, відісланий з бухарестської адреси, в якому він вимагає ви- платити йому зарплату станом до 30 березня 1921 р. [6, c. 332, № 35]. [III] Ерліху, який з листопада 1920 р. прожи- вав в родини в Бухаресті, наразі не вдалося одержати призначення на кафедральну посаду. За нього клопотали важливі заступники, й зок- рема, крім соціолога Дімітрі Густі, це перш за все відомий бухарестський історик Ніколае Іо- рга (1871-1940), почесний доктор Чернівецько- го (1920) та інших університетів. Іорга послу- говувався впливом, через те, що був автором розмаїття поважних публікацій, проте переду- сім через те, що був засновником Націонал- демократичної партії та редактором щоденної газети Neamul Romanesc. Іорга двічі запросив Ерліха публічно виступити в рамках свого Ін- ституту Південної Європи. Ці виступи мали місце двома вечорами у бухарестському Ате- неї, прекрасному концертному залі бухаре- стської філармонії (12 і 19 грудня 1920 р.) під назвою “Про “живе право”” французькою мо- вою** (опубліковано в перекладі Євгенії Захе- ларі, співробітниці Іорга, в серії публікацій Neamul Romanesc чисел 29-31 березня 1920 р. та 1-6 січня 1921 р. [3, S. 599-07]). За кілька днів до смерті Ерліха в одному із своїх висту- пів Іорга висловився у Атенеї, присоромлюючи чернівчан за те, що ті не бажають праце- влаштувати Ерліха, вченого настільки відо- мого, що його ім’я викликає повагу як по цей, так і по інший бік океану [6, c. 333]. було покладено на “невелику групу румунських сту- дентів”. Нападки румунських студентів було загалом спрямовано на євреїв за їхню “антирумунську політи- ку” і від них вимагалося, щоб ті без нагляду не прово- дили роздільних зібрань незнайомою мовою (а саме, їдиш), й що їм слід говорити більш поширеною “німе- цькою” мовою. ** Спілкування французькою мовою було пошире- ним у Бухаресті на публічних заходах того часу. Ер- ліх втім був, про що є чисельні докази, “знавцем ру- мунської мови” (напр. Gusti, цит.: 3, с. 599-607). Євген Ерліх: деякі сторінки з останніх років життя та творчості Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 133 [IV] У той час аудієнція університетського професора у Короля – це явище надзвичайне (за інформацією професора Раду Грігоровічі з Бухареста). Цей факт засвідчує публічний статус Ерліха. [V] Лише після відмови Ерліху міністром Поповичі в призначенні, – зважаючи на нега- тивну позицію колишнього чернівецького ко- леги Ністора, – рішенням Міністра просвіти Негулеску в уряді Авереску для Ерліха було створено нову кафедру, кафедру філософії пра- ва та соціології. 29 липня 1921 р. про це під заголовком “Перезатвердження професора Ер- ліха в нашому університеті” повідомила “Чер- новітцер морґенблат” (с. 2): “Професора університету д-р Ерліха буде призначено штатним професором філософії права та соціології в Чернівецькому універ- ситеті – про це нам повідомили телеграфом з Бухаресту. Саме в інтересах розвитку на- шого університету слід вітати те, що ситуація з протидією перезатвердженню цього вченого європейського рівня, вчинена відомими шо- віністичними колами, було розв’язано кра- щим чином”. [VI] Проте про “кращий чин” з боку румун- ських студентів не могло бути й мови. 10 кві- тня 1921 р. відбулася акція протесту, чию ре- золюцію було надруковано в газеті Glasul Bucovinei 2 листопада 1921 р. (№ 837, с. 1), а “Чер- новітцер морґенблат” повідомляла про неї під заголовком “Румунське студентство проти професора Ерліха” (вівторок, 3 листопада 1921 р., с. 2): “Румунські студенти нашого університету провели зібрання, на якому було вирішено перешкодити читанню лекцій університетсь- кому професорові Ерліху, якого було заново затверджено на посаді професора Чернівець- кого університету румунським урядом”. 23 березня 1921 р. у газеті Glasul Bucovinei (№ 878, с. 1) опубліковано довгу статтю під за- головком “Autonomie universitara”, в якій (аноні- мний) автор критично висловився про ство- рення нової кафедри для Ерліха Міністерством просвіти, що представлялося як замах на авто- номію вищих навчальних закладів всупереч румунським інтересам. З іншого боку, як свідчить в мемуарах [4, c. 197-199] бухарестський соціолог Дімітрі Густі (1880-1955), він готовий був працевлаштувати Ерліха як першого співробітника заснованого ним 1921 р. в Академії наук (Academia Romana) Інституту соціальних наук (Institutul Social Roman). Ерліх тоді опублікував у часопису Ін- ституту (Arhiva pentru Stiinta si Reforma Sociala) критичну статтю про воєнні спомини генералів Людендорфа та фон Гінденбурга (уже в 1920 р.) – всебічний аналіз причин роз- паду Австро-угорської імперії (1921) і статтю про Маркса та соціальне питання (1922) ру- мунською мовою. [VII] Ерліх хворів на цукровий діабет. Ще перебуваючи в Швейцарії, він (проте безуспі- шно) спробував пройти санаторний курс ліку- вання [7, c. 415]. Ось як про це згадував в при- ватній розмові та листі від 17 травня 2001 р. колишній віце-президент румунської академії наук, проф. Раду Грігоровічі, з яким Радбрух товаришував: “Я познайомився з проф. Ерлі- хом, коли мені було десять років і я разом з батьками відпочивав улітку 1921 р. на курорті у малій Валахії, Олянешті, впродовж липня і серпня, коли змушений був пити цю погано пахучу воду. Мені запам’ятався розсіяний про- фесор, котрий нескінченно вів розмови з моїми батьками... Розумію тепер також (вже дізнав- шись про те, що він хворів на діабет) чому мої батьки постійно запитували його про те, що він їв за нашої відсутності, й сердилися, коли він не міг пригадати... Зараз також розумію чому він кінчиком альпенштока, що лежав на краю умивальника і який він прийняв за щітку для нігтів, сильно пошкодив собі пальці рук; це зно- ву ж таки було через хворобу цукрового діабету, яка негативно впливала на зір”*. [VIII] На той час інсулін ще був не відомий і діабет вважався невиліковною хворобою. Ам- путація ніг, яка робилася на заключній стадії хвороби, поступово призводила до смерті, бо рани від ампутації загоїтися не могли. [IX] Ерліх помер 2 травня 1922 р. в купець- кому шпиталі у Відні. 16 квітня 1922 р. він склав заповіт [9, c. 1 і далі], за яким його родич Філіп Фінкельштайн визначався єдиним спад- коємцем, братові Освальду, лікарю в Неаполі, виплачувалася виручка впродовж життя із ста- тку як спадкове майно. Літературний спадок натомість було передано у розпорядження віден- ського адвоката д-ра Коблера, а також наступни- ку Ерліха на кафедрі римського права у Черні- вцях, Іону Лунгулеку. [X] Тут ідеться про Філіпа Фінкельштайна. У цьому зв’язку мався на увазі й проф. Густі, спеціаліст з аграрної соціології: “Проф. Густі мав змогу вибрати дещо для себе із колекції ви- М. Ребіндер 134 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. шивок”. Густі пише у своїх мемуарах [4, c. 197- 199], що він, на жаль, нічого з вишивок не взяв, про що шкодує, оскільки це могло б могло ста- ти в пригоді для заснованого ним музею селян- ства. Список літератури 1. Ehrlich Eugen. Die juristische Logik. – Tü- bingen, 1918. 2. Ehrlich Eugen. Recht und Leben. – Berlin, 1967. – S. 80-169. 3. Filipescu Iancu. Romanian Journal of Socio- logy [Revista Romana de Sociologie]. – 1997. – S. 599-607. 4. Gusti. Opere. vol. V. – Bukarest, 1971. – S. 197-199. 5. Rehbinder Manfred. Die Begründung der Re- chtssoziologie durch Eugen Ehrlich. – Berlin, 1986. – 2 Aufl. – S. 26. 6. Rehbinder Manfred. Die rechts- und staats- wissenschaftlichen Fakultдt der Franz-Josephs- Universitдt in Czernowitz // Festschrift für Hans Stoll zum 75.Geburtstag / Hrsg. Gerhard Hoh- loch, Rainer Frank, Peter Schlechtriem. – Tü- bingen: Mohr Siebeck, 2001. – S. 327-344. 7. Rehbinder Manfred. Neues über Leben und Werken von Eugen Ehrlich // Recht und Gesell- schaft. Festschrift für Helmut Schelsky zum 65. Geburtstag / Hrsg. von Friedrich Kaulbach und Werner Krawietz. – Berlin: Duncker & Hum- blot,1978. – S. 403-418. (S. 415). 8. Riebschlдger. Die Freirechtsbewegung. – 1968. 9. Rottleutner. [Ehrlichs Testament] // Zeitsch- rift für Rechtssoziologie. – 1992. – S.1f. Переклад В.С. Бігуна М. Ребиндэр ЄВГЕН ЭРЛИХ: НЕКОТОРЫЕ СТРАНИЦЫ ИЗ ПО СЛЕДНИХ ЛЕТ ЖИЗНИ И ТВОРЧЕСТВА Перевод исследовательской статьи 2003 года профессора Университета Цюриха Манфрэда Ребин- дэра о некоторых малоизвестных страницах жизни и творчества известного социолога права Евгения Эрлиха (1862-1922), который родился, жил и работал в Черновцах. Автор, основываясь на архивных материалах, излагает автобиографию Эрлиха, другие материалы (в частности с прессы), реконструиру- ются страницы биографии учёного, его нелегкий заключительных этап жизни и творчества. M. Rehbinder EUGEN EHRLICH: SOME CHAPTERS FROM THE LAST YEARS OF LIFE AND WORK The Ukrainian translation of the German language article by professor Manfred Rehbinder (Zurich Uni- versity) originally published in 2003 unfolds some previously unknown facts about the life and work of Eugen Ehrlich (1862-1922) who was born, lived and worked in the present day Ukrainian city of Chernivtsi. Based on archival research (articles from the press of those days included), the author presents Ehrlich’s autobiography, other materials thus reconstructing events of the difficult final period of the life and work of the prominent sociologist of law. _____________________________ * Ґусті пише [4] про те, що у Бухаресті Ерліх потрапив в автомобільну катастрофу, з якої йому поталанило вий- ти неушкодженим.

Схожі ресурси