Голод 1932–1933 рр. в Україні та офіційна історико-гуманітарна наука в Українській РСР (1980-ті – 1991 рр.)
На основі документів архівних фондів ЦК Компартії України, Інституту історії партії при ЦК КПУ та аналізу профільних наукових праць висвітлюються особливості реагування офіційної історико-партійної науки в Українській РСР на західну концепцію Голодомору 1932–1933 років в Україні. Аналізується нет...
Saved in:
| Date: | 2013 |
|---|---|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Series: | Архіви України |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/97571 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Голод 1932–1933 рр. в Україні та офіційна історико-гуманітарна наука в Українській РСР (1980-ті – 1991 рр.) / Д.В. Вєдєнєєв, Д.В. Будков // Архіви України. — 2013. — № 6. — С. 23-37. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-97571 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-975712025-02-23T17:35:30Z Голод 1932–1933 рр. в Україні та офіційна історико-гуманітарна наука в Українській РСР (1980-ті – 1991 рр.) The Holodomor of 1932–1933 in Ukraine and the Official Historical and Humanitarian Science in the Ukrainian SSR (1980–1991) Вєдєнєєв, Д.В. Будков, Д.В. Статті та повідомлення На основі документів архівних фондів ЦК Компартії України, Інституту історії партії при ЦК КПУ та аналізу профільних наукових праць висвітлюються особливості реагування офіційної історико-партійної науки в Українській РСР на західну концепцію Голодомору 1932–1933 років в Україні. Аналізується нетривалий історіографічний та археографічний поворот часів української радянської історіографії часів “перебудови”. На основании документов архивных фондов ЦК Компартии Украины, Института истории партии при ЦК КПУ и анализа профильных научных трудов освещаются особенности реагирования официальной историко-партийной науки в Украинской ССР на западную концепцию Голодомора 1932–1933 годов в Украине. Анализируется непродолжительный историографический и археографический поворот украинской советской историографии времен “перестройки”. On the basis of the documents of the archival collections of the Central Committee of Communist Party of Ukraine; the Institute of History of Party under the Central Committee of Communist Party of Ukraine and the analysis of the scientific works the author highlights the peculiarities of reacting of the official historical and party science in Ukrainian SSR on the west concept of Holodomor of 1932–1933 in Ukraine. Also there is analyzed impermanent historiographical and archeographical turning during the times of Ukrainian soviet historiography of “perestroika”. 2013 Article Голод 1932–1933 рр. в Україні та офіційна історико-гуманітарна наука в Українській РСР (1980-ті – 1991 рр.) / Д.В. Вєдєнєєв, Д.В. Будков // Архіви України. — 2013. — № 6. — С. 23-37. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/97571 94+[351:007](477)“1980/1991” uk Архіви України application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті та повідомлення Статті та повідомлення |
| spellingShingle |
Статті та повідомлення Статті та повідомлення Вєдєнєєв, Д.В. Будков, Д.В. Голод 1932–1933 рр. в Україні та офіційна історико-гуманітарна наука в Українській РСР (1980-ті – 1991 рр.) Архіви України |
| description |
На основі документів архівних фондів ЦК Компартії України, Інституту
історії партії при ЦК КПУ та аналізу профільних наукових праць висвітлюються особливості реагування офіційної історико-партійної науки в Українській
РСР на західну концепцію Голодомору 1932–1933 років в Україні.
Аналізується нетривалий історіографічний та археографічний поворот часів
української радянської історіографії часів “перебудови”. |
| format |
Article |
| author |
Вєдєнєєв, Д.В. Будков, Д.В. |
| author_facet |
Вєдєнєєв, Д.В. Будков, Д.В. |
| author_sort |
Вєдєнєєв, Д.В. |
| title |
Голод 1932–1933 рр. в Україні та офіційна історико-гуманітарна наука в Українській РСР (1980-ті – 1991 рр.) |
| title_short |
Голод 1932–1933 рр. в Україні та офіційна історико-гуманітарна наука в Українській РСР (1980-ті – 1991 рр.) |
| title_full |
Голод 1932–1933 рр. в Україні та офіційна історико-гуманітарна наука в Українській РСР (1980-ті – 1991 рр.) |
| title_fullStr |
Голод 1932–1933 рр. в Україні та офіційна історико-гуманітарна наука в Українській РСР (1980-ті – 1991 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Голод 1932–1933 рр. в Україні та офіційна історико-гуманітарна наука в Українській РСР (1980-ті – 1991 рр.) |
| title_sort |
голод 1932–1933 рр. в україні та офіційна історико-гуманітарна наука в українській рср (1980-ті – 1991 рр.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Статті та повідомлення |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/97571 |
| citation_txt |
Голод 1932–1933 рр. в Україні та офіційна історико-гуманітарна наука в Українській РСР (1980-ті – 1991 рр.) / Д.В. Вєдєнєєв, Д.В. Будков // Архіви України. — 2013. — № 6. — С. 23-37. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| series |
Архіви України |
| work_keys_str_mv |
AT vêdênêêvdv golod19321933rrvukraínítaofícíjnaístorikogumanítarnanaukavukraínsʹkíjrsr1980tí1991rr AT budkovdv golod19321933rrvukraínítaofícíjnaístorikogumanítarnanaukavukraínsʹkíjrsr1980tí1991rr AT vêdênêêvdv theholodomorof19321933inukraineandtheofficialhistoricalandhumanitarianscienceintheukrainianssr19801991 AT budkovdv theholodomorof19321933inukraineandtheofficialhistoricalandhumanitarianscienceintheukrainianssr19801991 |
| first_indexed |
2025-11-24T06:02:26Z |
| last_indexed |
2025-11-24T06:02:26Z |
| _version_ |
1849650468854169600 |
| fulltext |
23статті та повідомлення
УДК 94+[351:007](477)“1980/1991”
Д. В. ВєДєнєєВ, Д. В. БУДКоВ*
ГоЛоД 1932–1933 рр. В УКРАЇнІ ТА оФІЦІЙнА
ІСТоРИКо-ГУМАнІТАРнА нАУКА В УКРАЇнСЬКІЙ РСР
(1980-ті – 1991 рр.)
на основі документів архівних фондів ЦК Компартії України, інституту
історії партії при ЦК КпУ та аналізу профільних наукових праць висвітлю-
ються особливості реагування офіційної історико-партійної науки в Україн-
ській РсР на західну концепцію Голодомору 1932–1933 років в Україні.
аналізується нетривалий історіографічний та археографічний поворот часів
української радянської історіографії часів “перебудови”.
Ключові слова: історіографія; археографія; гуманітарна наука; Голодо-
мор; українська діаспора; “холодна війна”; “перебудова”.
У 2013 році в Україні вшановується пам’ять всіх померлих під час
Голодомору 1932–1933 рр., відбуваються відповідні державні, мемо-
ріальні та наукові заходи. одним із актуальних аспектів дослідження
історії великого Голоду є відображення цієї трагічної події у суспіль-
ній свідомості, ідейно-політичному житті, історичній пам’яті та науко-
вій історіографії, що має безпосередню причетність до аналізу місця
пам’яті про народну трагедію у свідомості громадян сучасної України,
її впливу на партійно-політичну ситуацію у державі та процеси форму-
вання української політичної нації.
в інтересах цілісного розуміння формування інтерпретацій Голодо-
мору початку 1930-х рр. окремого розгляду потребує вивчення висвіт-
лення Голоду 1932–1933 рр. офіційною радянською гуманітаристикою,
з урахуванням особливостей її інституціонального та методологічного
розвитку, місця в ідеологічній сфері буття радянського суспільства.
слід визнати, що багато в чому радянські історики стали актив-
ними учасниками ідейно-політичного протистояння з західною гумані-
тарною ідейно-науковою сферою (аж до адміністративно встановленої
автаркії) вже з кінця 1920-х рр.1.
Упродовж радянського періоду історії України було вжито систем-
них заходів із корегування історичної пам’яті народу в інтересах фор-
мування нової політичної спільноти – радянського народу. Цей процес
* Вєдєнєєв Дмитро Валерійович – доктор історичних наук, професор,
заступник директора з наукових питань Українського інституту національної
пам’яті при Км України.
Будков Дмитро Валентинович – кандидат історичних наук, директор
Українського центру міжнародної освіти.
© д. в. вєдєнєєв, 2013
статті та повідомлення24
носив складний, суперечливий характер: поряд із штучним “забуван-
ням” певних історичних подій та постатей національної історії, відбу-
валося стимулювання інтересу, закріплення у науковому та суспільно-
му дискурсах, політиці пам’яті інших доленосних подій та визначних
постатей в історії України. в основі ж змістовних змін історичної
пам’яті перебували процеси глибинних змін у соціальній структурі ра-
дянського суспільства, творення ідеократичної системи керування ма-
совою свідомістю.
У свою чергу фігури замовчення офіційної радянської історіогра-
фії та пропаганди використовувалися (і достатньо успішно) творцями
стратегії і тактики психологічної війни проти сРсР, а введення про-
блеми великого Голоду в контекст “холодної війни”, перетворення її
на “бойову” конструкцію інформаційного протиборства, у свою чергу,
виключало можливість діалогу між українськими радянськими та діа-
спорними гуманітаріями, а також перешкоджало висвітленню причин
цієї трагедії і всередині радянського суспільства.
У рамках академічних досліджень та наукового обслуговування
ідеологічної політики та інформаційно-пропагандистського протисто-
яння з Заходом в Українській РсР було створено розлогу літературу, в
якій висвітлювалися такі специфічні аспекти буття політичного серед-
овища української діаспори, як історія та практика діяльності націона-
лістичних об’єднань та інших партійно-політичних осередків еміграції;
їх співробітництво із державними колами та спеціальними службами
західних держав на тлі “холодної війни”; особливості стосунків між
різними політичними угрупованнями діаспори із наголосом та їх кон-
фліктному характері; діяльність Української греко-католицької церкви;
діяльність українознавчих та радянологічних інституцій діаспори; про-
блема колабораціоністів доби другої світової війни, які опинилися в
еміграції тощо2.
до літератури та інших матеріалів із фондів спеціального зберіган-
ня (почали запроваджуватися з 1922 р.) отримав доступ незначний кон-
тингент істориків – перевірені спеціалісти з “критики буржуазно-наці-
оналістичних фальсифікацій історії КпРс та радянського суспільства”.
Закритість та жорсткий політико-ідеологічний контроль, неможливість
легітимно вдаватися до творчого синтезу надбань зарубіжної історіо-
графії та гуманітаристики суттєво послаблювали інформаційний та ме-
тодологічний рівень українських радянських істориків.
“достатньо тривалий час ми не сприймали серйозно теоретичних
розвідок західних спеціалістів по Радянському союзу…, – зазначав в
період “перебудови” один із провідних “ідеологічних бійців” україн-
ської радянської гуманітаристики Ю.Римаренко. – Більше того, поде-
куди знання радянологів про окремі проблеми в сРсР повніше, аніж у
радянській історичній, філософській науці, оскільки вони пов’язані із
25статті та повідомлення
спецслужбами і достатньо обізнані щодо залаштункової, таємної війни
проти сРсР, і беруть у ній безпосередню участь, теоретично обґрунто-
вуючи підготовку багатьох акцій у нашій країні. У цьому відношенні
радянологів у значній мірі носить…прикладний характер… Захід усе-
бічно та вправно використовує наші власні прорахунки в характеристи-
ці розвитку національних відносин”3.
поступово нарощувалися зусилля у цілеспрямованій підготовці
профільних кадрів з критичного аналізу та контрпропаганди з працями
зарубіжних авторів, ідеологічно загостреними проти радянського ладу.
станом на листопад 1984 р., доповідав у ЦК КпУ завідувач відділу
науки і навчальних закладів ЦК КпУ Ф.Рудич, дана вказівка мініс-
терству вищої освіти УРсР стосовно посилення уваги до підготовки
науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації через аспірантуру та
розвиток наукових досліджень з проблем ідеологічної боротьби і “кри-
тики антикомунізму”. на той час у внЗ УРсР 25 науковців працювало
над докторськими і 52 – над кандидатськими дисертаціями відповідної
тематики, у закладах ан УРсР – відповідно 6 і 20 здобувачів науко-
вих ступенів. У гуманітарних інститутах ан УРсР створили “групи
оперативного аналізу зарубіжної літератури і підготовки відповідних
рекомендацій”, в інституті філософії запровадили сектор методології
проблем контрпропаганди, відповідні профільні підрозділи утворили в
інституті історії, інституті держави і права ан УРсР4.
проблематика протидії західним тлумаченням Голоду 1932–
1933 рр. в Україні вивчалася, передовсім, науковцями провідного до-
слідницького підрозділу з історії КпРс та Компартії України – сектору
історії партії інституту історії партії при ЦК КпУ. Розглянемо пору-
шення проблеми Голоду 1932–1933 рр. цим дослідницьким підрозділом
саме в період масштабної громадсько-політичної та інформаційно-про-
пагандистської кампанії на Заході, присвяченій 50-й річниці трагедії (за
матеріалами звіту про роботу за 1981–1986 рр.).
на той час у секторі (завідувач – д.і.н. лариса нагорна) працювало
15 співробітників, з них – 4 доктори та 7 кандидатів наук, зусиллями
яких за звітний період було підготовлено і видано 19 книг загальним
обсягом 387 друкованих аркушів (в т. ч. – 8 планових монографій та
збірник документів). Зрозуміло, що підрозділ серйозно поступався за
кадровими можливостями закордонним профільним дослідницьким
центрам, інтегрованими у систему психологічного міжблокового про-
тиборства.
У згаданий період, тобто у першій половині 1980-х рр. в УРсР
“створили новий науковий напрям”, який мав би комплексно досліджу-
вати проблеми “критики ідеології і політики сучасного антикомуніз-
му, викриття буржуазних фальсифікацій історії і політики КпРс”. до
змісту досліджень за цим напрямом, йшлося у звіті, віднесли розробку
статті та повідомлення26
“методологічних основ критики реакційних ідеологічних течій”, “ви-
криття” концептуальних основ радянологів, комплексний аналіз “пере-
кручень основних напрямів політики КпРс на сучасному етапі”5.
Зусилля науковців сектору на цьому напрямі (передовсім – л. на-
горної, К. Гальського, в. савельєва та Ю. Шаповала) зосереджувалися,
в першу чергу, навколо розробки методологічних основ “критики бур-
жуазних і буржуазно-націоналістичних перекручень” історії КпРс та
радянського суспільства, а також підготовки наукової продукції з ідей-
но-наукового протистояння (“викриття”, “доведення неспроможності”
тощо, за тодішньою термінологією) концепціям і працям радянологів,
в яких із власних позицій висвітлювалися конкретні напрями політики
КпРс та будівництва радянського державного та соціально-економіч-
ного ладу в цілому, причому тут на перше місце виступала критика за-
хідних праць з історії національної політики КпРс та етноконфесійних
стосунків в сРсР.
Чималу роботу, виходячи із можливостей сектора, було проведе-
но щодо забезпечення контрпропагандистської роботи шляхом підго-
товки аналітичних матеріалів для зацікавлених підрозділів ЦК КпУ.
підготовлені сектором аналітичні записки й довідки присвячувалися
аналізу новітніх тенденцій радянологів, критиці “буржуазних фаль-
сифікацій системи інтернаціонального та патріотичного виховання”
(в. савельєв), основним напрямам “буржуазних фальсифікацій керів-
ної ролі КпРс у радянському суспільстві” (в. савельєв, Ю. Шаповал)
тощо. співробітники сектору прочитали також кілька десятків лекцій
за “контрпропагандистською” тематикою6.
особливий інтерес становлять наукові заходи з реагування на вико-
ристання у психологічній війні проблеми великого Голоду 1932–1933
років. У 1984 році сектор підготував та спрямував до ЦК КпУ аналі-
тичні довідки “матеріал про продовольчі труднощі початку тридцятих
років та вигадки буржуазної пропаганди” (л. нагорна, К. Гальський,
і. Коломійченко); “про книгу буржуазного націоналіста в. Гришка
“Український холокост” (л. нагорна, К. Гальський); “про нову на-
клепницьку кампанію з приводу “організованого голоду на Україні”
(л. нагорна, К. Гальський)7.
провідним тогочасним заходом академічних установ навколо про-
блеми Голоду 1932–1933 рр. можна вважати проведений на базі ре-
дакції “Українського історичного журналу” науковий “круглий стіл”
“історичний досвід КпРс зі здійснення ленінської аграрної політики
і неспроможність її буржуазних фальсифікацій” (від сектору взяли
участь л. нагорна, в. савельєв та Ю. Шаповал)8.
масштаби реагування на широку та енергійну кампанію на Заході
з науково-організаційного та дослідницько-видавничого погляду ви-
явилися непорівнянними. Хоча в низці монографічних праць, присвя-
27статті та повідомлення
сторінка з “отчета сектора истории партии о работе
в одиннадцатой пятилетке”.
ЦДАГО України, ф. 39, оп. 5, спр. 76, арк. 31.
статті та повідомлення28
сторінка з “отчета сектора истории партии о работе
в одиннадцатой пятилетке”.
ЦДАГО України, ф. 39, оп. 5, спр. 76, арк. 13.
29статті та повідомлення
чених полемізуванню з радянологами та пропагандистами політичних
центрів української еміграції, проблеми Голодомору та поглядів на неї
в західній історіографії та пропаганді обов’язково порушувалися, в ці-
лому ж ця тема висвітлювалася радянськими вченими доволі пасивно.
твердження зарубіжних авторів подавалися у заретушованому вигляді,
буквально натяками на їх зміст або у вигляді окремих цитат, препаро-
ваних добірок висловлювань тощо.
Змістовному обговоренню теми заважала головна ідеологізована
концептуальна установка тогочасних офіційних істориків-“контр про-
пагандистів”, що слухняно виконували завдання вищого партійного ке-
рівництва – повне заперечення масштабного голоду у 1932–1933 роках,
величезних людських жертв і зв’язку між ними та форсованим запро-
вадженням колгоспної системи господарювання й хлібозаготівель. Зро-
зуміло, що такі наукові публікації або побудовані на них інформаційні
матеріали для зарубіжних Змі навряд чи мали шанс бути успішними
або протистояти величезному масиву західних матеріалів та публічних
акцій.
спроби радянської сторони вести дискусію (як правило, заочну) із
зарубіжними колегами по цеху та обслуговуванню інформаційно-про-
пагандистського протистояння своїх політичних кіл у “теоретико-ме-
тодологічній площині” наражалися на невдачу хоча б тому, що зару-
біжні автори, зазвичай, свідомо надавали своїм публікаціям характер
“зброї” для руйнування офіційної ідеологічної сфери та легітимності
державного ладу сРсР. З іншого боку, відкриті повідомлення про жах-
ливі явища, якими супроводжувалася колективізація в УсРР та інших
регіонах сРсР, об’єктивно несли загрозу дискредитації певних базо-
вих конструкцій соціально-економічної системи (того ж колгоспного
ладу, тоді, коли одним із офіційних завдань аграрної політики радян-
ської держави стало максимальне зближення рівня життя міських та
сільських мешканців).
для розуміння ступеня фахового володіння українськими радян-
ськими вченими матеріалом щодо історії колективізації, їх обізнаності
із зарубіжною історіографією цієї проблеми та концептуальними по-
глядами іноземних колег на Голод 1932–1933 рр. показовою є рецензія
(від 2 липня 1984 р.) докторів історичних наук лариси нагорної (за-
відувача сектору історії партії інституту історії партії при ЦК КпУ)
та станіслава Кульчицького (завідувача відділу історії соціалістично-
го будівництва інституту історії ан УРсР) на книгу василя Гришка
(1914–2008 рр.) “Український “Голокост”, 1933”9, яку підготували на
прохання посольства сРсР у Канаді та на доручення секретаря ЦК
КпУ о.Капта. Згадане видання, йшлося у листі посольства, активіста-
ми діаспори планується використовувати як навчальний посібник при
вивченні теми “штучного голоду” в ряді шкіл канадських міст торонто
і вінніпег10.
статті та повідомлення30
У рецензії праця в. Гришка розглядалася у контексті політико-ін-
формаційного протистояння двох соціальних систем і воєнно-політич-
них таборів. як зазначали ці науковці, у 1963 р. західні спецслужби
уперше організували широкомасштабну кампанію навколо 30-ї річниці
Голодомору в Україні, в рамках якої вийшла і книга в. Гришка “мо-
сква сльозам не вірить”11. вдаючись до пропосографічного аналізу, ре-
цензенти проаналізували чинники формування ідейних переконань та
методики роботи автора, звернувши увагу на покарання його за “ан-
тирадянську діяльність” в роки незаконних репресій, співробітництво,
під час гітлерівської окупації, з німецькими пропагандистськими ви-
даннями “Голос полтавщини”, “Український засів” (Харків), редагу-
вання ним передач для радіостанції з системи міністерства пропаганди
ііі Рейху в полтаві.
емігрувавши разом із окупантами на Захід у 1943 р., в. Гришко
перебував у таборах для “переміщених осіб”, співпрацював із Закор-
донними частинами оУн, редагував орган антибільшовицького блоку
народів “набат”, газету “Українська трибуна”, з 1948 р. перейшов до
Української революційно-демократичної партії (УРдп) івана Багряно-
го, де очолив ідеологічний відділ, а після смерті і.Багряного сам став
головою УРдп. У 1969–1979 рр. працював в українській редакції раді-
останції “свобода” в мюнхені (під псевдо віктор Гринько) 12. видавни-
ча діяльність в. Гришка підтримувалася Фондом Баріані, Українською
асоціацією жертв російського комуністичного терору, “демократичною
організацією українців, яких переслідував совєтський режим”.
на думку радянських науковців, метою книги в.Гришка стало на-
магання “знов підігріти” створену на Заході легенду про “організова-
ний голод в сРсР”. Рецензенти вказували на “маніпулятивний харак-
тер” праці діаспорного автора. У ній, як зазначалося, подаються щоразу
різні цифри померлих від Голоду в Україні – 6, 7,5, 8,1 та 10 млн. осіб,
причому історико-статистичні розрахунки не спиралися на першодже-
рела, а були запозичені з таких саме пропагандистських забарвлених
видань на кшталт двотомної книги “Чорні справи Кремля: біла кни-
га” (1955 р.). Характерно, що той же в.Гришко наводив і фантастичні
цифри кількості в’язнів таборів ГУлаГ – до 10–15 млн. (як показали
ретельні дослідження сучасного вченого в. Земскова статистики табір-
ної системи нКвс сРсР, у 1941 р. загальна кількість в’язнів таборів
становила 1,9 млн. осіб, зменшуючись у роки війни)13.
як вказували л.нагорна та с.Кульчицький, в.Гришко обчислював
кількість репресованих у ході колективізації в Україні у 1930–1932 рр.
у 3,6 – 4,8 млн. осіб, хоча насправді з республіки було вислано 60 тис.
сімей розкуркулених (близько 300 тис. осіб), в цілому піддано розкур-
куленню до 200 тис. господарств. Рецензенти вказали на неспромож-
ність методики підрахунків в.Гришка: 200 тис. розкуркулених сімей
31статті та повідомлення
він множить на 6 членів сім’ї (1,2 млн. людей). далі автор бере книгу
Роя медвєдева “Хай історія судить” (н. Й., 1971), де той побіжно і без
обґрунтування пише, що на одного “куркуля” припадало 3–4 арешто-
ваних бідняка або середняка, і виводить вказану вище цифру “жертв
репресій в Україні в період колективізації”14.
У рецензії коливання чисельності етнічних українців (зменшення з
1926 до 1939 р. з 31,2 до 28,1 млн. осіб, тобто на 9,9 %) пояснюється
тим, що “значні групи” українців донбасу, Казахстану, дона, Кубані,
Центрального чорноземного району з певних міркувань віднесли себе
до етнічних росіян, чисельність яких у цей період зросла в цілому на
28 %. впливали на демографічну ситуацію і процеси індустріалізації та
урбанізації, внаслідок яких частка українців серед робітників зросла з
54,6 % у 1926 р. до 65,8 % у 1939 р.15.
науковці звернули увагу на те, що на початку 1980-х рр. перед
тими, хто забезпечував акції психологічної війни проти сРсР, було по-
ставлено “надзавдання” – “екстраполювати на радянську дійсність фор-
мулу геноциду”. Крім того, тоді ж з’являється і лінія на проголошення
“тотожності комуністичного тоталітаризму і гітлеризму”. л.нагорна та
с.Кульчицький сформулювали певні тези пропаганди навколо пробле-
ми Голодомору:
– твердження про те, що геноцид іманентно закладений в самій те-
орії марксизму-ленінізму, в його “генетичній антиселянській спрямо-
ваності, а також був обумовлений прагненням “придушити українське
селянство як загрозу москві”;
– догма про те, що “радянський геноцид був спрямований проти
українців як нації”, а “його досвід ліг в основу гітлерівського геноциду”;
– настанова про те, що колективізація – “це ліквідація селянського
господарства як соціальної бази української нації”16.
по суті, радянські дослідники констатували розробку та вве-
дення у науковий та інформаційно-психологічний обіг комплексу
взаємопов’язаних настанов, які, експлуатуючи трагедію Голоду 1932–
1933 рр., використовували його і як своєрідний базис для:
– формування виразно негативного ставлення до радянської держа-
ви як такої, підрив масової суспільно-психологічної опори її легітим-
ності;
– нівелювання поняття про агресора та жертви агресора у другій
світовій війні для дискредитації статусу сРсР як одного із переможців
та законного спадкоємця міжнародно-правових наслідків розгрому на-
цизму тощо.
Українські радянські гуманітарії у згаданому документі сформулю-
вали пакет тез, на яких базувалися закордонні дослідження та інформа-
ційно-пропагандистські матеріали навколо Голодомору в Україні:
статті та повідомлення32
– твердження про те, що українське селянство чинило найбільший
опір колективізації, через що його спіткали найбільш жорстокі пока-
рання Кремля;
– москва як покарання реквізувала хліб, експортувала його та
“штучно створила голод”;
– марксизм принципово ворожий селянству, прагне постійної “гро-
мадянської війни на селі”.
діяльність офіційної історичної науки УРсР з вивчення теми Голо-
домору значно активізувалася під час “перебудови” завдяки ухваленню
ЦК КпУ низки рішень. як зазначалося у звіті про діяльність у 1990 р.
інституту політичних досліджень (в який перейменували інститут іс-
торії партії) ЦК КпУ, проблема причин та наслідків Голоду “не тільки
практично не вивчена у вітчизняній історіографії, але й нерідко слу-
гує предметом політичних спекуляцій антикомуністичного характеру”.
водночас із такими оцінками повідомлялося про початок підготовки
збірника статей, спільних з “знаними українознавцями із сШа”, упо-
рядником якого мав (із кола дослідників старої школи) виступити спе-
ціаліст з “критики буржуазних фальсифікацій” Ю. Шаповал.
проте головним здобутком науковців та архівістів інституту, йшло-
ся у звіті (Р. пирога, а. Кентія, в. лозицького, і. Комарової, в. солда-
тенка, а. соловйова), стала підготовка і видання позапланового збірни-
ка документів і статей “Голод 1932–1933 на Україні: очима істориків,
мовою документів”. в обіг уперше було введено унікальний архівний
матеріал (248 документів із раніше засекречених партійних архівів). У
вельми стислий термін побачило світ “фундаментальне документальне
видання”, яке “всебічно висвітлило ряд аспектів проблеми, що дозво-
лило задовольнити інтерес громадськості до неї, сприяти кваліфікова-
ній ліквідації однієї із самих стійких “білих плям” вітчизняної історії”.
У вересні 1990 р. в Києві відбувся міжнародний симпозіум “Голодо-
мор-33”, на якому із доповіддю виступив заступник директора інститу-
ту – завідувач архіву ЦК КпУ Руслан пиріг17.
Щоправда, складалося враження, що керівництво інституту пе-
редчасно й “наївно” вважало проблему Голоду 1932–1933 років “за-
критою”. вже у плані роботи інституту на 1991 рік проблема Голоду
1932–1933 рр. не значиться серед завдань дослідницької діяльності.
У 1990 р. побачив світ згаданий збірник наукових статей і доку-
ментів “Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою до-
кументів”. до головної редколегії збірника увійшло кілька провідних
суспільствознавців республіки. Гонорар творчий колектив передав у
фонд спорудження пам’ятника жертвам Голоду. Збірник відкривався
статтею “сказати правду”.
Зазначалося, що Голод був “однією з найбільш трагічних сторінок
історії українського народу”, яка викарбувалася в історичній пам’яті та
33статті та повідомлення
фольклорі. давалася характеристика основним групам документів (за-
галом опублікували 248 раніше закритих для дослідників першодже-
рел):
щодо проведення хлібозаготівель, створення репресивного механіз-
му вилучення зерна та щодо адміністративних заходів з колективізації;
про зростання “продовольчих труднощів”, масштабну смертність,
факти канібалізму;
про політичні настрої селянства, опір форсованій колективізації та
адміністративному втручанню у традиційне життя села18.
як це не парадоксально, але вміщені у збірнику статті, по суті спра-
ви, започаткували (за якихось два роки до розпаду сРсР) українську
радянську історіографію великого Голоду 1932–1933 рр., тобто до-
ступні широкому читацькому загалу власне наукові праці, побудовані
на розсекречених архівних джерелах, позбавлені необхідності ритуаль-
но “доводити неспроможність” усіх ідеологічно незручних тверджень
зарубіжної історіографії та українських діаспорних авторів, “таврува-
ти” “буржуазних націоналістів” та тлумачити масштаби трагедії укра-
їнського та інших народів сРсР як “продовольчі труднощі”.
авторські статті розкривали існуючі на той час погляди на причини,
механізм та перебіг колективізації в Україні (діброва с. с. “сталінська
колективізація: погляд крізь час”), роль Й.сталіна, інших очільників
сРсР та вищої партійно-радянської номенклатури Радянської України
в проведенні форсованої колективізації та її жахливих наслідків для
селянства (панчук м. і. “Злочин сталіна та його оточення”).
З погляду проблематики нашого дослідження найбільший інтерес
становить стаття д. і. н. в. савельєва “трагедія українського народу
у висвітленні зарубіжної історіографії”19. Український радянський іс-
торик закликав вести діалог із західною історіографією, не вдаватися
до замовчення або спрощених оцінок її доробків. він висловлювався
на користь розгортання “спільного пошуку історичної правди в дослі-
дженні “білих плям”, відмови від “політичної лайки” на користь прин-
ципової дискусії.
в. савельєв вважав, що витоки історіографії Голоду 1932–1933 рр.
сягають газетних та журнальних статей свідків – західних кореспон-
дентів, дипломатів та спеціалістів, які почали висвітлювати це страхіт-
ливе явище ще з другої половини 1932 року. можна лише погодитися
з принциповим висновком автора – “з самого початку процес форму-
вання уявлень про голод на Україні проходив на Заході в контексті
складної міжнародної обстановки, зазнавав впливу різних політичних
сил та ідеологічних течій”.
Що ж стосується діаспорної течії історіографії Голодомору, то її
представники являли собою “зацікавлених, просякнутих певними по-
літичними, ідейними та етичними цінностями” людей, не байдужих до
історії і долі України, однак таких, що дивилися на проблему Голоду з
статті та повідомлення34
різних точок зору, відчували вплив різних факторів. науковці цієї течії,
зазначає в. савельєв, вбачали причини Голодомору безпосередньо у
марксизмі-ленінізмі, який вони ототожнювали з сталінізмом.
в. савельєв проаналізував суперечливі моменти у дослідженнях та
висновках відомої Комісії Конгресу сШа (яка опрацювала лише 179
свідчень, інтерв’ю, фрагментарних відомостей), погляди її “наукового
рушія” д. мейса. У висновках комісії зазначалося, що “голод – це не
результат попередньо розробленого плану”, хоча далі йшлося про його
“штучний характер”. У доповіді д. мейса Комісії у 1988 р. йшлося
про те, що “немає підстав говорити про вибірково антиукраїнське за-
стосування проти українців загальносоюзних антиселянських заходів”,
проте стверджувалося, що сталін “здійснив заходи, спрямовані на ней-
тралізацію українців і козаків як політично неблагонадійних груп” для
“політичної централізації і російського панування в сРсР”.
Український дослідник звернув увагу на вельми неоднозначне став-
лення до концепції “штучного голоду” або “голоду-геноциду” у самій
західній історіографії. так, радянолог дж. Коплон підкреслював, що ді-
аспорні автори надмірно гіперболізують національний аспект трагедії,
вдаючись до цього з політичною метою, у т.ч. – для виправдовування
антисемітизму, колабораціонізму і ненависті до “жидо-більшовизму”, а
серед авторів, що пишуть про Голодомор, є колишні колабораціоністи.
не дістали підтримки в професійних колах і тези про “штучний голод”,
“навмисне знищення певної нації”, які містилися у збірнику статей про-
відних діаспорних авторів з проблеми Голодомору “Голод на Україні.
1932–1933” (за редакцією Р. сербіна і Б. Кравченка). один із західних
авторів-антисталіністів м. левін заявив, що пов’язана з Голодомором
пропагандистська кампанія “збільшує кількість нових і нових жахли-
вих фактів до такого рівня, коли вже перетворюється у патологію”.
Звертає на себе увагу, що судження українських радянських учених
періоду “пізньої перебудови” тяжіли до виваженості й збалансованос-
ті, були вже позбавлені “фігури замовчення” навколо драми великого
Голоду. “навряд чи можна стверджувати, – писав професор с. Куль-
чицький, – що в національній політиці в сРсР не було помилок або
відхилень. мали місце вельми серйозні, широкомасштабні і трагічні
помилки. проте, не зважаючи на це, всі спроби виділити страждання
українського народу шляхом ретушування або применшення тягаря,
що випав на долю інших націй (а саме цей спосіб обирається україн-
ськими націоналістами, особливо, коли йдеться про росіян), несуть на
собі відбиток нестачі сумлінності зі сторони дослідників, а також їх
очевидної схильності до фальсифікацій”20. поряд із публікацією раніше
засекречених документів про великий Голод, започатковується архео-
графія з цієї проблематики21.
35статті та повідомлення
однак у міру занепаду офіційної комуністичної ідеології та дієздат-
ності самої правлячої партії відбувається стрімкий перехід української
радянської історіографії на концептуальні позиції закордонних полі-
тичних об’єднань та радянологів. Уже на міжнародному симпозіумі
“Голодомор – 1933”, що відбувався у Києві 5–7 вересня 1990 р., став
відчутним перехід до нової схеми інтерпретації подій 1932–1933 років,
оскільки його учасники, в переважній більшості, кваліфікували голод
як геноцид українського народу22.
врешт-решт від межі 1989/1990 рр. відбулося “заполонення” ідео-
логічного, методологічного та історіографічного простору УРсР уяв-
леннями про Голодомор з тими концептуальними властивостями, які
сприяли трактуванню цього історичного явища у зарубіжному ідейно-
політичному, історіографічному та пропагандистському середовищі.
“певні стереотипні уявлення про голод 1932–1933 років, яким судило-
ся стати масовими, набули статусу “історичної пам’яті” і “наукового
знання”, – констатував Г.Касьянов, – було сконструйовано і трансльо-
вано в суспільство спочатку зусиллями громадських і політичних ді-
ячів української діаспори північної америки, а згодом легітимовано
через наукові праці дослідників українського та неукраїнського похо-
дження, об’єднаних спільною метою та ідеологемою: йшлося про від-
новлення “історичної справедливості”. створений у такий спосіб інте-
лектуальний продукт було імпортовано в Україну в другій половині
1980-х років і вже тут легітимовано спочатку громадсько-політичними
організаціями та суспільними діячами в ході “перебудови”, а потім і
через праці українських істориків, які мали відношення до формування
та формулювання офіційної політики пам’яті та історичної політики”23.
1 про тенденції розвитку та стан офіційної історичної науки в сРсР та
Українській РсР див. зокрема: Дашкевич Я. дорогами української Кліо. про
стан історичної науки в Україні / я. дашкевич // пам’ять століть. – 1996. –
№ 3; Якельчик С. Украинская историческая память и советский канон /
с. якельчик // Ab Imperio. – 2004. – № 2; Замлинська О. В. ідеологічний терор
та репресії проти творчої інтелігенції у перші повоєнні роки (1945–1947) /
о. в. Замлинська // Київська старовина. – 1993. – № 2; Зневажена Кліо. Зб.
статей. – К., 2005; історики та “історії”: до 75-ліття інституту історії України
нан України. – К., 2011; Коваль М. В. інститут історії України нан України:
перше двадцятиріччя (1936–1956 рр.) / м. в. Коваль, о. с. Рубльов // Укр. іст.
журнал – 1996. – № 6; Крупницький Б. Українська історична наука під совєтами /
Б. Крупницький – мюнхен, 1957; Литвин Н. М. політичний терор 1920–
30- х рр. щодо інтелігенції України в ідеологічному обґрунтуванні партійно-
радянськими лідерами / н. м. литвин // вісник Київського славістичного
університету. серія: історія. – К.: КсУ, 2005. – № 20; Оглоблин О. думки
про сучасну українську совєтську історіографію / о. оглоблин – н.-Й., 1963;
Стоян Т. А. політичні репресії проти учених-істориків в Україні 1930-х рр. /
т. а. стоян: [електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/
portal/soc_gum/vapsv/2010_2/St_20.pdf
статті та повідомлення36
2 див. наприклад: Бєляєв В. під чужими прапорами / в. Бєляєв, м. Руд-
ниць кий – К.: Радянський письменник, 1956. – 245 с.; Горєлов М. Є. Криза
орга нізацій українських буржуазних націоналістів на сучасному етапі / м.
Є. Горєлов – К.: наукова думка, 1985. – 131 с.; Губенко В. Запізніла спо-
відь / в. Губенко – К.: політвидав України, 1981. – 149 с.; Дмитрук К. Є.
Безбатченки. документально-публіцистичний нарис / К. Є. дмитрук – К.:
дніпро, 1980. – 318 с.; Його ж. Жовто-блакитні банкроти: документальні
нариси, памфлети, публіцистичні статті. – К.: дніпро, 1982. – 399 с.; Його
ж. Гітлерівські провокатори на службі у нових хазяїв // пост імені ярослава
Галана. – львів: Каменяр, 1979. – Кн. шоста. – с. 82–95; Дудикевич Б.
Українські буржуазні націоналісти – найманці міжнародних імперіалістів /
Б. дудикевич, я. вітошинський – львів: Б.в., 1952. – 60 с.; Замлинський В.
Шлях чорної зради / в. Замлинський – львів: Каменяр, 1969. – 167 с.; Його ж.
тавровані презирством народу. – К.: політвидав України, 1974. – 96 с.;
Іваненко В. на задвірках історії / в. іваненко – К.: політвидав України, 1969. –
70 с.; Камінський Є. Є. Український буржуазний націоналізм в психологічній
війні американського імперіалізму / Є. Є. Камінський. – К.: наукова думка,
1983. – 138 с.; Левенко О. С. диверсія без динаміту / о. левенко. – львів:
Каменяр, 1981. – 87 с.; Римаренко Ю. І. на службі у світовій реакції. про
антинародну суть українського буржуазного націоналізма, Ю. і. Римаренко –
К.: Б.в., 1968. – 48 с.; Його ж. Буржуазный национализм и клерикализм. – К.:
политиздат Украины, 1986. – 140 с.; Ржезач Т. Разыскиваются... / т. Ржезач,
в. Цуркан – м.: прогресс, 1988. – 326 с.; Руднев В. Українські буржуазні
націоналісти – агентура міжнародної реакції / в. Руднев – К.: держполітвидав
УРсР, 1955. – 216 с.; Терлиця М. правнукі погані. Українські націоналісти в
Канаді / м. терлиця. – К.: Радянський письменник, 1960. – 306 с.; Його ж.
націоналістичні скорпіони (діяльність українських буржуазних націоналістів
за кордоном). – К.: Радянський письменник, 1963. – 207 с.; Топольчук Л. За
фальшивим мандатом / л. топольчук. – К.: політвидав України, 1962. – 75 с.;
Трощинський В. агенти гестапо й абверу на “новій службі” / в. трощинський //
Безчестя. – К.: політвидав України, 1983. – 218 с.; Чередниченко В.
націоналізм проти нації / в. Чередниченко – К.: політвидав України, 1970. –
190 с.; Його ж. анатомія зради. – К.: політвидав України, 1978. – 333 с.;
Його ж. Контрреволюция на экспорт: Украинский буржуазный национализм
в арсенале современного антикоммунизма. – К.: политиздат Украины, 1985. –
166 с.; Чубенко В. людина з табору „ді-пі” / в. Чубенко, я. тумаркін. – К.:
політвидав України, 1978. – 190 с. та інші.
3 етнополітична ситуація на Україні (матеріали круглого столу, присвя-
ченого національним проблемам у республіці). – К.: КвШ мвс сРсР, 1991. –
с. 4.
4 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі –
ЦдаГо України), ф. 1, оп. 25, спр. 2718, арк. 55.
5 там само, ф. 39, оп. 5, спр. 76, арк. 24.
6 там само, арк. 11, 35.
7 там само, арк. 35.
8 матеріали круглого столу опубліковані в “Українському історичному
журналі”, 1984 – №8; 1985. – № 8; 1986. – № 1.
9 Гришко В. Український “Голокост”, 1933 / в. Гришко. – нью-Йорк–
торонто: добрус; сужеро, 1978. – 128 с.
10 ЦдаГо України, ф. 1, оп. 25, спр. 2719, арк. 30.
11 Гришко В. москва сльозам не вірить. трагедія України 1933 року з
перспективи 30-річчя / в. Гришко. – нью-Йорк: доБРУс, 1963. – 67 с.
37статті та повідомлення
12 Батько в. Гришка, колишній офіцер царської армії та армії УнР, був
розстріляний у 1938 р., сам публіцист зазнав репресій, побував у колимських
таборах.
13 Земсков В. ГУлаГ, где ковалась победа / в. Земсков // Родина. – 1991. –
№ 6–7. – с. 69–70.
14 ЦдаГо України, ф. 1, оп. 25, спр. 2719, арк. 44–47.
15 там само, арк. 46–47.
16 там само, арк. 38–39.
17 ЦдаГо України, ф. 1, оп. 32, спр. 2779, арк. 8, 10; як повідомив автору
професор в. Ф. солдатенко, тодішній завідувач відділу інституту, загалом
було відібрано, вивчено до 2,5 тис. документів, частина з яких – найбільш
промовистих, характерних – увійшла до збірника.
18 Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів /
Кер. кол. упоряд. Р. я. пиріг. – К.: політвидав України, 1990. – с. 5–9.
19 Савельєв В. Л. трагедія українського народу у висвітленні зарубіжної
історіографії // Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою
документів / Кер. кол. упоряд. Р. я. пиріг. – К.: політвидав України, 1990. –
с. 85–108.
20 Цит. за: Бердник М. “Жертвы памяти голодомора” // еженедельник
“2000”. – 2006. – 8 декабря. – с. F3.
21 Кульчицький С. В. джерела про колективізацію і голод на Україні (за
матеріалами ЦдЖаР УРсР 1929–1933 рр.) / с. в. Кульчицький, Є. п. Ша та-
ліна // архіви України. – 1990. – № 6. – с. 38–49 та інші.
22 див.: Назарова К. В. сучасна історіографія Голодомору 1932–1933 ро-
ків в Україні: 1986–2009 роки / К. в. назарова – автореф. дис. ... канд. іст.
наук: 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дис ци-
пліни. – миколаїв, 2011. – с. 9.
23 Касьянов Г. Danse Macabre. як політики використовують Голодомор:
[електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/re-
search/2012/12/12/101521/
на основании документов архивных фондов ЦК Компартии Украины,
Инсти тута истории партии при ЦК КпУ и анализа профильных научных трудов
освещаются особенности реагирования официальной историко-партийной
науки в Украинской ссР на западную концепцию Голодомора 1932–1933 годов
в Украине. анализируется непродолжительный историографический и
археографический поворот украинской советской историографии времен
“перестройки”.
Ключевые слова: историография; археография; гуманитарная наука;
Голодомор; украинская диаспора; “холодная война”; “перестройка”.
On the basis of the documents of the archival collections of the Central Com-
mittee of Communist Party of Ukraine; the Institute of History of Party under the
Central Committee of Communist Party of Ukraine and the analysis of the scientific
works the author highlights the peculiarities of reacting of the official historical and
party science in Ukrainian SSR on the west concept of Holodomor of 1932–1933 in
Ukraine. Also there is analyzed impermanent historiographical and archeographical
turning during the times of Ukrainian soviet historiography of “perestroika”.
Key words: the historiography; the archeography; the humanitarian science;
the Holodomor; the Ukrainian Diaspora; the “cold war”; the “perestroika”.
|