Школа Миколи Мурашка у документах ЦДАМЛМ України

Подано характеристику основних архівних фондів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України про Київську рисувальну школу М.І.Мурашка та її роль у становленні національних кадрів українських художників....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2013
Main Author:	Дубовик, С.О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2013
Series:	Архіви України
Subjects:	Огляди джерел та документальні нариси
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/97603
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Школа Миколи Мурашка у документах ЦДАМЛМ України / С.О. Дубовик // Архіви України. — 2013. — № 6. — С. 130-141. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-97603
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-976032025-02-09T22:19:07Z Школа Миколи Мурашка у документах ЦДАМЛМ України The School of Mykola Murashko in the Documents of Central State Archives Museum of Literature and Arts of Ukraine Дубовик, С.О. Огляди джерел та документальні нариси Подано характеристику основних архівних фондів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України про Київську рисувальну школу М.І.Мурашка та її роль у становленні національних кадрів українських художників. Охарактеризованы основные архивные фонды Центрального государственного архива-музея литературы и искусства о Киевской рисовальной школе Н.И. Мурашко и ее роли в становлении национальных кадров украинских художников. The article presents the characteristics of the main archival fonds of the Central State Archives Museum of Literature and Arts of Ukraine of the M.I. Murashko Kyiv drawing school, and its role in the process of coming-to-be of the national Ukrainian painters. 2013 Article Школа Миколи Мурашка у документах ЦДАМЛМ України / С.О. Дубовик // Архіви України. — 2013. — № 6. — С. 130-141. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/97603 [930.253:75](477-25) uk Архіви України application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси
spellingShingle	Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси Дубовик, С.О. Школа Миколи Мурашка у документах ЦДАМЛМ України Архіви України
description	Подано характеристику основних архівних фондів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України про Київську рисувальну школу М.І.Мурашка та її роль у становленні національних кадрів українських художників.
format	Article
author	Дубовик, С.О.
author_facet	Дубовик, С.О.
author_sort	Дубовик, С.О.
title	Школа Миколи Мурашка у документах ЦДАМЛМ України
title_short	Школа Миколи Мурашка у документах ЦДАМЛМ України
title_full	Школа Миколи Мурашка у документах ЦДАМЛМ України
title_fullStr	Школа Миколи Мурашка у документах ЦДАМЛМ України
title_full_unstemmed	Школа Миколи Мурашка у документах ЦДАМЛМ України
title_sort	школа миколи мурашка у документах цдамлм україни
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Огляди джерел та документальні нариси
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/97603
citation_txt	Школа Миколи Мурашка у документах ЦДАМЛМ України / С.О. Дубовик // Архіви України. — 2013. — № 6. — С. 130-141. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT dubovikso školamikolimuraškaudokumentahcdamlmukraíni AT dubovikso theschoolofmykolamurashkointhedocumentsofcentralstatearchivesmuseumofliteratureandartsofukraine
first_indexed	2025-12-01T09:18:38Z
last_indexed	2025-12-01T09:18:38Z
_version_	1850296992594395136
fulltext	огляди джерел та документальні нариси130 УДК [930.253:75](477-25) С. О. ДУБОВИК* ШКОЛА МИКОЛИ МУРАШКА У ДОКУМЕНТАХ ЦДАМЛМ УКРАЇНИ Подано характеристику основних архівних фондів Центрального держав- ного архіву-музею літератури і мистецтва україни про київську рисувальну школу м. і.мурашка та її роль у становленні національних кадрів українських художників. Ключові слова: київська рисувальна школа; санкт-Петербурзька ім- ператорська академія мистецтв; живописець; педагог; художники-реалісти; м. і. мурашко; м. к. Пимоненко; В. д. Замирайло; і. с. Їжакевич; г. к. дяд- ченко; і. Ф. селезньов; Ф. с. красицький; г. П. світлицький; і. к. дряпачен- ко; м. і. жук; о. о. мурашко; особовий фонд. київська рисувальна школа – художній навчальний заклад остан- ньої чверті ХіХ ст., що відіграв велику роль у підготовці національ- них художніх кадрів. Заснована українським живописцем і педагогом м. і. мурашком. народився м. і. мурашко 8 (20) травня 1844 р. у сім’ї художника- іконописця. Впродовж 1863–1868 рр. навчався у санкт-Петербурзькій імператорській академії мистецтв. світогляд м. і. мурашка розвивався під безпосереднім впливом художників-реалістів і товариша по ака- демії і. Ю. рєпіна. Після закінчення закладу художник назавжди зали- шився послідовником їх творчих принципів. З 1868 р. жив і працював учителем малювання у києві, де й заснував у 1875 р. приватну рису- вальну школу. для належної організації навчального процесу вимагалися зна- чні кошти. одержавши матеріальну підтримку київського мецената і. м. терещенка, м. і. мурашко розгорнув бурхливу діяльність щодо становлення й розвитку школи: налагодив творчі та ділові зв’язки з імператорською академією мистецтв, відомими художниками, громад- ськими діячами, вченими, які постійно підтримували київський заклад. Характерною рисою школи була її доступність, двері школи були ши- роко відкриті для всіх бажаючих незалежно від віку, статі, освіти, со- ціального стану тощо. а головне – плата за навчання була невеликою, іноді директор зараховував у школу талановитих дітей із бідноти, яким зовсім нічим було платити. * Дубовик Сергій Олександрович – науковий співробітник відділу викорис- тання інформації документів Цдамлм україни. © с. о. дубовик, 2013 огляди джерел та документальні нариси 131 Школа стала осередком культурного життя та предметом гордості міста. Звідси починався шлях у мистецтво багатьох відомих митців, се- ред яких: м. к. Пимоненко, о. о. мурашко, с. П. костенко, г. к. дяд- ченко, і. с. Їжакевич, г. П. світлицький, м. і. жук, В. д. Замирайло, о. а. курінний, Ф. с. красицький, с. м. Зайденберг, Ф. П. Балавен- ський, к. я. крижицький, Є. к. Вжещ та інших; у школі також навчалися В. о. сєров, к. с. малевич. тут у різний час викладали такі художники як м. і. мурашко, Й. к. Будкевич, Х. П. Платонов, м. к. Пимоненко, і. Ф. селезньов. до викладання залучалися найвидатніші художники: м. м. ге, м. о. Врубель, і. Ю. рєпін, г. г. мясоєдов, о. Й. орлов- ський, П. Й. ковалевський, г. г. Павлуцький, В. і. Фібріціус та інші. З роками школа стала високопрофесійним центром підготовки ху- дожників, які згодом працювали у різних видах мистецтва. так, 80 її випускників було зараховано до імператорської академії мистецтв. ро- боти багатьох із них експонувалися на виставках, відзначалися високи- ми нагородами. київська рисувальна школа миколи мурашка, безсум- нівно, зробила великий внесок у розвиток мистецької освіти в україні. у Цдамлм україни зберігається низка архівних матеріалів про життя та творчість цілої плеяди талановитих митців, які навчалися і викладали у школі. Це документи організатора та керівника закла- ду – м. і. мурашка, художників м. к. Пимоненка, В. д. Замирайла, і. с. Їжакевича, г. к. дядченка, і. Ф. селезньова, Ф. с. красицького, г. П. світлицького, і. к. дряпаченка, м. і. жука, о. о. мурашка. м. і. мурашко. “Боярка” (29,5х22,5) ЦДАМЛМ України, ф. 227, оп. 1, муз. сх. огляди джерел та документальні нариси132 кількість фондів, документи яких безпосередньо стосуються ки- ївської рисувальної школи м. і. мурашка, порівняно невелика. для їх характеристики використовувалися документи з фондів особового по- ходження, українських колекціонерів та спілки художників україни (сХу). документальні джерела з вивчення творчості М. І. Мурашка (1844–1909) зосереджені у фонді язєвих, родичів художника (ф. 227) – олени миколаївни, дочки (у заміжжі язєва) та онуків тетяни Володи- мирівни і Павла Володимировича. серед документів м. і. мурашка – сільські пейзажі [кінець XIX– поч. XX ст.] із зображенням водоймищ: “Боярка” (картон, олія), [річ- ка] (акварель), [ставок] (олівець); автошарж, виконаний олівцем [кі- нець 1890-х]; блокнот із начерками м. і. мурашка та його онука Павла (1893 – 1928); листи художника до дочки та її чоловіка В. я. язєва (1890-і рр.); фотографії за 1905, 1908 рр. у фонді також зберігаються листи м. а. Прахова, вихованця школи (сина російського мистецтво- знавця а. В. Прахова) до олени миколаївни і тетяни Володимирівни за 1955 – 1957 рр. у листах згадуються і. Ю. рєпін, і. м. терещенко, м. і. мурашко, Ф. с. красицький, і. с. Їжакевич, м. к. Пимоненко, а. а. крюгер-Прахова (дружина) та інші; іде мова про наукові праці з історії закладу. мурашко-педагог володів чудовим даром розпізнавання таланту. точніше за нього ніхто не міг визначити ступінь можливостей ху- м. і. мурашко. “річка” (17х12,5) ЦДАМЛМ України, ф. 227,оп. 1, спр. 2. огляди джерел та документальні нариси 133 дожників, які навчалися у школі. мурашко-керівник дбайливо добирав викла- дачів. найчастіше це були найбільш талановиті ко- лишні учні школи, які по- верталися до києва після навчання в імператорській академії мистецтв. Він не- втомно підтримував твор- чу атмосферу серед них, влаштовуючи художні ви- ставки. ось один характер- ний запис у його листі до і. м. терещенка за грудень 1891 – січень 1892 р., що зберігається у фонді мисте- цтвознавця я. П. Затенаць- кого (ф. 1125, оп. 1, од. зб. 142, арк.55): “Школа дала много хороших работников, c весьма почтенными зва- ниями: таковы академик Крижицкий, художники Васютинский, Зайденберг, Мохов, Чирка, Вершинин и проч. и проч. Их можно уже насчитать несколько десятков. Но это все не то, все это рыбка. А хоте- лось бы показать рыбищу, и мы, кажеться, с бо- жьей помощью покажем. Открывшаяся выставка у нас в Киеве выдвинула, ка- жеться, /дай бог не ошибиться/ два крупных таланта: их картины самые интересные по выставке: Пимоненко и Костенко. Вот те кара- си, из-за которых, мне кажеться, стоило закидать невод в виде нашей школы”. Це один із листів м. і. мурашка до і. м. терещенка, що ввій- шов до підбірки машинописних копій епістолярної спадщини за 1882 – 1893 рр. (там само, арк. 54 – 171). у листах іде мова і про професо- ра і. о. сікорського, і. Ф. селезньова, академіка к. я. крижицького, Х. П. Платонова, В. і. Фібріціуса, молодого вихованця г. к. дядченка м. і. мурашко. “ставок” (9,5х12,5) ЦДАМЛМ України, ф. 227,оп. 1, спр. 3. огляди джерел та документальні нариси134 та інших. Про статут школи, її приміщення та проблеми розмірковує м. і. мурашко: “Идти за спросом школы, за ее ростом можем ли мы я не знаю; если ее нужно воздерживать в росте, то кем, в чем, где? Вот для меня мучительные вопросы” (там само, арк. 128). Художник з великою увагою і тактом пестував здібності кожного учня своєї школи, і нині плоди їх творчості можна побачити у найбільших музеях укра- їни та світу. Важливою складовою історії київської школи м. і. мурашка є творчість українського живописця, видатного художника-жанриста, академіка живопису М. К. Пимоненка (1862–1912). серед відомих джерел до вивчення творчості митця – документи, що зберігаються у фонді українського мистецтвознавця я. П. Затенацького (ф. 1125), а саме: статті фондоутворювача за 1950-і, 1960-і рр. про життя та твор- чість художника, діяльність рисувальної школи, її демократичну систе- му навчання та виховання молоді. автор детально описав знайомство м. к. Пимоненка з м. і. мурашком, навчання у школі в майстернях Й. к. Буткевича й академіка живопису Х. П. Платонова (1878–1882), в імператорській академії мистецтв (1882 – 1884) (оп. 1, од. зб. 10, 28; оп. 2, од. зб. 24). Повернувшись до києва, м. к. Пимоненко працював старшим викладачем школи аж до її закриття. Вірний принципам реа- лістів художник послідовно відстоював їх у своїй творчій педагогічній діяльності. детальнішу інформацію дослідник знайде в документально- художній повісті я. П. Затенацького “співець життя народного” (оп. 2, од. зб. 7). Велику та багатогранну спадщину м. к. Пимоненка репре- зентує у фонді машинописна копія каталогу посмертної виставки живо- автошарж “торсъ мурашка” (12х7) ЦДАМЛМ України, ф. 227,оп. 1, спр. 1. огляди джерел та документальні нариси 135 писця, що відбулася у санкт-Петербурзькій академії мистецтв у 1913 р. (оп. 2, од. зб. 283). неординарною була й постать В. Д. Замирайла (1868–1939) – україн ського та російського художника першої третини ХХ ст. Ви- хованець школи м. і. мурашка В. д. Замирайло більш відомий як художник-монументаліст, декоратор і графік. джерельна база митця зосереджена в особовому фонді № 1282. на жаль, зібрання неповне, складається з 11 документів за 1915–1933 рр. Це фоторепродукції ілю- страцій В. д. Замирайла до періодичних і літературних видань; кви- ток члена профспілки працівників мистецтв срср за 1933 р. та лист о. г. михайлової (у 1924 р. натурниці Б. м. кустодієва) до а. П. іва- ненка зі спогадами про останні роки життя В. д. Замирайла, з яким вона познайомилася у Б. м. кустодієва. на початку ХХ ст. творчість В. д. Замирайла визнавалася сучасни- ками як явище унікальне. навчання у школі (1881–1884) забезпечило йому високий фаховий рівень. Ще учнем В. д. Замирайло брав участь у реставрації кирилівської церкви, розписах Володимирського собору, де вперше побачив живопис м. о. Врубеля, який вразив його. За ес- кізами м. к. реріха виконував розпис казанського вокзалу в москві, ілюстрував твори м. лермонтова, д. свіфта, П. меріме, м. горького (м. і. мурашко. спогади старого вчителя. – к.: мистецтво, 1964). З 1897 р. почав працювати у галузі плаката та книжкової графіки, піз- ніше – театрально-декоративного мистецтва. В останні роки життя В. д. Замирайло викладав у художніх вишах ленінграда: інституті фо- тографії та фотомеханіки й Вищому художньо-технічному (ВХутеін) (до 1918 р. – імператорська академія мистецтв). Згодом тяжка хвороба відірвала його від викладання та творчості. Втративши зір, безпорадний та усіма забутий, художник помер у приміському будинку для літніх людей (Энциклопедия русской живописи. // [електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.artsait.ru). слава покинула В. д. Замирайла ще за життя. несправедливе забуття продовжується і в наш час. твор- чість художника заслуговує на фахове дослідження. Чільне місце серед архівних джерел з історії київської художньої школи м. і. мурашка займають документи особового фонду № 58 – жи- вописця, графіка, народного художника І. С. Їжакевича (1864–1962). роки навчання в школі (1882–1884), куди і. с. Їжакевич вступив з іконописної школи при києво-Печерській лаврі та спільна робота з м. і. мурашком визначили шлях подальшого розвитку і. с. Їжакеви- ча – шлях реалістичного мистецтва. у школі м. і. мурашка і. с. Їжакевич став одним із кращих її учнів. За запрошенням м. о. Врубеля та а. В. Прахова брав участь у реставрації фресок кирилівської церкви. у 1884 р. вступив до імпера- торської академії мистецтв, де неодноразово нагороджувався срібною огляди джерел та документальні нариси136 медаллю. на шляху самостійної творчості художник стає дуже попу- лярним ілюстратором відомих журналів, працює в галузі станкового й монументального живопису. аналізуючи особовий фонд і. с. Їжакевича, можна умовно поділи- ти його на такі групи: творчі документи, матеріали про художника, фо- тографії. серед творчих документів – автопортрети; ілюстрації до жур- налів, дитячих казок, творів класиків української літератури; начерки, ескізи, етюди розписів у храмах катеринодара та Бєлгорода; пейзажі, натюрморти; велика кількість рисунків, які дають уявлення про твор- чу лабораторію і. с. Їжакевича; перелік сюжетів і розмірів композицій до розписів. серед документів про художника – портрет і. с. Їжакеви- ча роботи Ф. З. коновалюка, датований 1945 р. (полотно, олія), стаття я. давиденка “у найстарішого художника україни” (1954), некролог (1962); текст виступу Ф. З. коновалюка, присвячений пам’яті і. с. Їжа- кевича (1962). Зображувальні документи представлені індивідуальними фотографіями художника та в колі колег, письменників, рідних і друзів (1909–1960-і рр.). серед інших матеріалів про і. с. Їжакевича особливу увагу привер- тає особова справа художника, що зберігається у фонді сХу (ф. 581; оп.1; од. зб. 45). Вона містить автобіографію художника за 1954 р., анкету, характеристику, листування з приводу тяжкого матеріального становища та святкування ювілеїв, текст доповіді л. В. Владича про життєвий і творчий шлях і. с. Їжакевича, список основних художніх робіт, виписка з протоколу засідання президії сХу про висунення і. с. Їжакевича у дійсні члени академії мистецтв срср (1957) тощо. не менш цікавою є епістолярна спадщина художника. серед його адре- сатів і кореспондентів В. і. касіян (ф. 196, оп. 1, од. зб. 153, арк. 1–8), П. г. тичина (ф. 464, оп. 1, од. зб. 5058, 6263), невстановлена особа на ім’я “марія іванівна” про створення картини “Вступление красных в киев с 5 на 6 ноября ночью 1943 года” за 1945 р. (ф. 186, оп. 1, од. зб. 69). Фотографії і. с. Їжакевича зберігаються у фондах Ф. З. ко- новалюка (ф. 35, оп. 1, од. зб. 21, арк. 1), Ю. к. смолича (ф. 169, оп. 2, од. зб. 997, арк. 6, 7), а. г. Петрицького (ф. 237, оп. 2, од. зб. 390). документи до відзначення ювілеїв художника зосереджені у фондах р. Ф. мельничука (ф. 186, оп. 1, од. зб. 66, арк. 8) та а. Х. середи (ф. 375, оп. 1, од. зб. 147). наступний художник із плеяди вихованців художньої школи м. і. мурашка – Г. К. Дядченко (1869 – 1921). Закінчивши школу в 1889 р., вступив до імператорської академії мистецтв (1889–1894), де неодноразово нагороджувався медалями. отримавши звання класно- го художника, г. к. дядченко повертається до києва, за запрошенням м. і. мурашка починає працювати у рисувальній школі спочатку ви- кладачем малювання, а згодом – пластичної анатомії та перспективи. огляди джерел та документальні нариси 137 Після закриття школи у 1901 р. був запрошений до щойно відкритого у києві художнього училища живопису, рисування та архітектури ви- кладачем скульптури. у той же час г. к. дядченко вперше бере участь у київських виставках і дістає визнання. Пише ліричні пейзажі та пси- хологічні портрети (Энциклопедия русской живописи. // [електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.artsait.ru). основний комплекс джерел із вивчення творчості г. к. дядченка зосереджений в особовому фонді художника № 75. матеріали, що ля- гли в основу створення фонду, були виявлені під час науково-технічно- го описання особового фонду Ф. с. красицького (ф. 96) – 15 картин та 43 рисунка. у 1969 р. дочка Ф. с. красицького передала до Цдамлм україни ще 17 картин г. к. дядченка та 2 його фотографії. архівна спадщина І. Ф. Селезньова (1856–1936) зберігається в особових фондах мистецтвознавців н. П. мусієнка (ф. 990) та я. П. За- тенацького (ф. 1125). серед незначної кількості документів – фотокопії художніх робіт (ф. 990, оп. 1, од. зб. 926), копії фотографій і. Ф. се- лезньова кінця ХіХ – початку ХХ ст. (там само, од. зб. 1123), статті та спогади я. П. Затенацького про художника (ф. 1125, оп. 2, од. зб. 14, 27). Цікаву інформацію містять спогади Ф. м. масютіна (вихованця школи мурашка) “Памяти учителя ивана Федоровича селезнева”. ось що пише автор: “Художник оставил небольшое художествен- ное наследие. В этом отношении он был противоположностью пло- довитому Н. К. Пимоненко – тоже преподававшему в КХучилище, с которым у него не всегда были ровные отношения. Иван Федорович рассказывал мне, что как то по настойчивой просьбе сказать свое мнение о картинах Пимоненко, он назвал их этнографическими кар- тинками. Услужливые друзья, конечно, довели это до сведения Н. К., и отношения были испорчены” (там само, од. зб. 284, арк. 1). до спогадів додаються авторські копії листів Ф. м. масютіна до художника (там само, арк. 18–35). серед зображувальних документів – копії фотогра- фій і. Ф. селезньова в групах із В. д. Полєновим, П. о. свєдомським, В. я. котарбінським, В. е. Борисовим-мусатовим та іншими діячами літератури і мистецтва кінця ХіХ – початку ХХ ст. (ф. 1125, оп. 2, од. зб. 329). В окремому фонді зберігаються документи та матеріали відомого українського живописця, графіка, педагога Ф. С. Красицького (1873– 1944) (ф. 96). Базову художню освіту Ф. с. красицький здобув завдяки компо- зитору м. В. лисенку, який у 1888 р. послав обдарованого 15-річного хлопця вчитися до київської рисувальної школи м. і. мурашка (1888– 1892). Продовжив навчання в одеському художньому училищі (1892– 1894), а згодом – у імператорській академії мистецтв (1894–1901). З 1903 р. художник жив і працював у києві. огляди джерел та документальні нариси138 Фонд складається з документів за 1833–1963 рр. Це художні роботи Ф. с. красицького, його рукописи, документи біографічного характе- ру, епістолярна спадщина та матеріали про художника. серед творчих робіт – рисунки, ескізи, етюди, начерки до картин (завершених і неза- вершених), плакатів тощо. Велику групу становлять рисунки худож- ника майже за 50 років творчої діяльності. Зокрема збереглася значна кількість учнівських альбомів за період його навчання у києві, одесі та санкт-Петербурзі. рукописи Ф. с. красицького у вигляді чернеток, ва- ріантів, фрагментів педагогічних посібників із рисування та малюван- ня, автобіографічних записок. серед біографічних матеріалів – особисті документи художника (виписка з послужного списку про народження, паспорт, посвідчення, профспілкові та пенсійні книжки, свідоцтво про смерть тощо), документи про освіту (зокрема про навчання у київській рисувальній школі). доповнюють розділ документи педагогічної діяль- ності у київських художніх закладах (довідки, посвідчення, витяги із наказів, трудові книжки тощо). листування подано неповно, але все ж дає уявлення про коло осіб, з якими художник був знайомий. у розді- лі “матеріали про фондоутворювача” зосереджені статті про творчість Ф. с. красицького, рецензії на його твори, листування різних осіб, де згадується художник. При дослідженні творчості Ф. с. красицького, заслуговують на ува- гу й документи інших особових фондів Цдамлм україни. так, у фон- ді мистецтвознавця і. і. Врони зберігаються візитні картки художника (ф. 358, оп. 1, од. зб. 491, арк. 1–7) та машинописна копія автобіографії за 1930 р. (там само, од. зб. 778). із варіантом автобіографії Ф. с. кра- сицького за 1939 р. знайомить фонд художника а. Х. середи (ф. 375, оп. 1, од. зб. 371). у фонді латиського мистецтвознавця г. м. карклі- ні відклалися копії фотографії художника за 1929 р. (ф. 845, оп. 2, од. зб. 134, арк. 5, 6) та портрета т. г. Шевченка, який Ф. с. красиць- кий подарував я. тільбергу в 1908 р. (там само, од. зб. 156, арк. 5, 6). Фотокопії мистецьких робіт художника зберігаються у фонді україн- ського мистецтвознавця П. н. мусієнка (ф. 990, оп. 1, од. зб. 911). живописець Г. П. Світлицький (1872–1948) посідає не останнє і навіть не другорядне місце серед художників, що здобули фахову по- чаткову освіту в школі м. і. мурашка (1889–1893). молодий художник продовжив навчання у санкт-Петербурзькій академії мистецтв. навчав- ся у і. Ю. рєпіна, м. д. кузнєцова; працював у майстерні а. і. куїн- джі. З 1946 р. – викладач (з 1947 – професор) київського художнього інституту (Художники україни: енциклопедичний довідник /ін-т про- блем сучасного мистецтва аму; В. д. сидоренко (голова) та ін. – київ: інтертехнологія, 2006. – с. 490). інформаційно насиченими для вивчення творчості г. П. світлиць- кого є матеріали фонду мистецтвознавця я. П. Затенацького (ф. 1125). огляди джерел та документальні нариси 139 у фонді зберігається зошит фондоутворювача з рукописними копіями документів г. П. світлицького, а саме: щоденникових записів худож- ника за 1895 р. про навчання в школі мурашка (1887 – 1892), санкт- Петербурзькій академії мистецтв (1893–1900) та інших закладах; пере- ліку художніх робіт, автобіографічних спогадів (оп. 2, од. зб. 51). у цьому ж фонді відклалися групові світлини художника – з і. П. лисен- ком, к. д. трохименком, Ф. с. красицьким (оп. 2, од. зб. 318, 332). не менш цікавою у вивченні творчості художника є особова справа г. П. світлицького, члена сХу, яка зберігається у фонді установи і міс- тить анкету, довідку про роботу, автобіографію, характеристику, список основних творів і фотокопії картин (ф. 581, оп. 2, од. зб. 52). Зображу- вальні документи г. П. світлицького (фотографії та фотокопії художніх робіт) зберігаються у фондах архітектора В. а. Фельдмана (ф. 48, оп. 1, од. зб. 52, арк. 1), художника м. і. духновського (ф. 231, оп. 1, од. зб. 154), письменника д. г. гринька (ф. 541, оп. 1, од. зб. 28, арк. 6). Важливим джерелом у вивченні історії київської школи м. і. му- рашка є творчість українського живописця І. К. Дряпаченка (1881– 1936). у рисувальній школі художник навчався в 1894–1898 рр.: “Першими учителями Дряпаченка були відомі художники: Микола Корнилович Пимоненко та Харитон Платонович Платонов, які читали на той час теорію живопису та рисунку. Вплив художника Пимоненка на творчість Дряпаченка був дуже великий. Багато творів Дряпаченка за своїм колоритом і змістом нагадують твори М.К. Пимоненка. Вже в школі М. Мурашка Дряпаченко показав себе здібним учнем рисуваль- ником”, – згадує колишній учень і. к. дряпаченка Б. П. литовченко, спогади якого зберігаються у фонді українського художника а. м. ко- машки (ф. 290, оп. 1, од. зб. 361, арк. 5–7). крім спогадів справа містить фотокопії художніх робіт митця (арк. 36–53). Після закінчення школи (1898) художник продовжує навчання в московському училищі живопису, скульптури та архітектури, а з 1903 р. вчиться у Вищому художньому училищі при санкт-Петербурзькій ака- демії мистецтв, спочатку в майстерні і. Ю. рєпіна, а пізніше – у профе- сорів В. Є. савинського та П. П. Чистякова. у 1912 р. стажувався в іта- лії. Працював у галузі побутового, історичного та портретного жанрів. Художня творчість і. к. дряпаченка, його біографічні документи зібрані в особовому фонді № 1144, який налічує більше 400 докумен- тів за 1898–1990 рр. основний масив документів про художника збе- рігається у розділі “матеріали про фондоутворювача”: статті, нариси діячів літератури і мистецтва; біографія: складена а. к. терещенком бібліографія творів художника тощо. серед зображувальних матеріа- лів – фотокопії індивідуальних світлин і. к. дряпаченка та групових із а. В. кадніковим, В. В. кравецькою м. д. кузнєцовим, Ф. і. Шаляпі- ним та іншими. огляди джерел та документальні нариси140 у київській рисувальній школі розкрилися мистецькі здібності одного з перших українських художників-модерністів – М. І. Жука (1883–1964). Після закінчення школи студіював у московському учи- лищі живопису, скульптури та архітектури, а згодом – краківській ака- демії мистецтв на факультеті монументально-декоративного живопису. Плідно працював як графік. на жаль, архів-музей не має особового фонду художника, але на увагу дослідника можуть заслуговувати інші архівозбірки. так, у фонді літературознавця та бібліографа м. а. Плевака зберігається автобіо- графія м. і. жука. ось що автор згадує про навчання у школі мураш- ка: “Вільна школа /врозумінню відсутності казьонщини/…Тут і лекції по мистецтву проф. Павлуцького, тут і керівники, тут і все. Навіть звільнили від платні за навчання /2 крб. за місяць/. Та з часом вирос- тає потреба чогось іншого, чогось нового. Не задовольняють вже ні Пимоненко, ні Платонов /учителі школи/. Нарешті приїздять молоді і роблять цілу епоху в житті школи. Знайомство з молодим тоді ху- дожником Л. М. Ковальським; розмови по мистецтву породжують рожеві мрії по скінченню школи…” (ф. 271, оп. 1, од. зб. 72, арк. 1, 2). Заслуговує на увагу й епістолярна спадщина м. і. жука з фондів к. о. меженка, українського бібліографа, колекціонера, театрознавця та літературознавця (ф. 365, оп. 1, од. зб. 84), д. м. косарика, письмен- ника та літературознавця (ф. 513, оп. 1, од. зб. 1516), поета П. г. тичи- ни (ф. 464, оп. 1, од. зб. 6180, арк. 1–29), мистецтвознавця П. н. мусі- єнка (ф. 990, оп. 1, од. зб. 661, 1125). гордістю київської рисувальної школи став племінник м. і. му- рашка Олександр Мурашко (1875–1919) – визначний художник, один з основоположників і перших професорів української академії мис тецтв. Він залишив глибокий слід в українському образотворчому мис тецтві. один із нечисленних українських художників, який зумів органічно по- єднати кращі надбання французького імпресіонізму, елементи модерну та ґрунтовну реалістичну школу, створивши свій неповторний стиль. Закінчивши рисувальну школу мурашка, де навчався у 1891–1894 рр., художник продовжив навчання у Вищому художньому училищі при санкт-Петербурзькій академії мистецтв у майстерні і. Ю. рєпіна. Зго- дом їде навчатися за кордон. З 1909 р. о. о. мурашко – експонент виставок у Парижі, мюнхені, амстердамі; у 1910 р. бере участь у між- народній виставці у Венеції. того ж року відбулися персональні ви- ставки у Берліні, кельні та дюссельдорфі. Повернувшись до києва, о. о. мурашко викладає у київському художньому училищі. у 1913 р. художник залишив училище і відкрив власну студію живопису. о. о. мурашко відіграв значну роль у розвитку українського обра- зотворчого мистецтва початку ХХ ст. і здобув визнання на Заході: його картини є в музеях і приватних зібраннях амстердама, нью-Йорка, Бу- огляди джерел та документальні нариси 141 дапешта, женеви та інших міст світу (енциклопедія українознавства / наукове товариство ім. Шевченка. т. 5. – львів: молоде життя, 1966. – с. 1668). документів, що мають інформацію про олександра мурашка, в Цдамлм україни дуже мало. Це копія групової світлини художника – з м. л. Бойчуком, м. с. грушевським, В. г. кричевським, Ф. і. кри- чевським, г. і. нарбутом та іншими особами із фонду г. П. кочура (ф. 193, оп. 1, од. зб. 12, арк. 1); стаття я. П. Затенацького про худож- ника з нагоди 25-річчя від дня смерті за 1944 р. (ф. 1125, оп. 2, од. зб. 14, арк. 8 – 23) та посвідчення вдови о. о. мурашка щодо оригіналь- ності картин чоловіка з приватної колекції а. і. собкевича (ф. 1256, оп. 12, од. зб. 2). у цій же справі відклався їх перелік (1935). минуло понад століття, і нині не лише київ, а й уся україна має підстави пишатися результатами роботи рисувальної школи м. і. му- рашка. Її закінчили художники, котрі стали гордістю українського та світового мистецтва: іван Їжакевич, Фотій красицький, олександр му- рашко, григорій світлицький. роботи цих художників можна побачи- ти у кращих музейних колекціях країни. у рисувальній школі миколи мурашка вчився також засновник так званого супрематичного живо- пису, автор знаменитого “Чорного квадрату” казимир малевич. сьо- годні його роботи на найбільш знаменитих аукціонах світу коштують десятки мільйонів доларів. охарактеризованы основные архивные фонды Центрального государ- ственного архива-музея литературы и искусства о киевской рисовальной шко- ле н. и. мурашко и ее роли в становлении национальных кадров украинских художников. Ключевые слова: киевская рисовальная школа; санкт-Петербургская императорская академия художеств; живописец; педагог; художники- реалисты; н. и. мурашко; н. к. Пимоненко; В. д. Замирайло; и. с. ижаке- вич; г. к. дядченко; Ф. с. красицкий; г. П. светлицкий; и. к. дряпаченко; н. и. жук; а. а. мурашко; личный фонд. The article presents the characteristics of the main archival fonds of the Central State Archives Museum of Literature and Arts of Ukraine of the M.I. Murashko Kyiv drawing school, and its role in the process of coming-to-be of the national Ukrainian painters. Key words: the Kyiv drawing school; the St. Petersburg Emperor Academy of Arts; the painter; the pedagogue; the painters-realists; M. I. Murashko; M. K. Pymonenko; V. D. Zamyrailo; I. S. Izhakevych; H. K. Dyadchenko; I. F. Seleznyov; F. S. Krasytskyi; H. P. Svitlytskyi; I. K. Dryapachenko; M. I. Zhuk, O. O. Murashko; the personal fond.

Школа Миколи Мурашка у документах ЦДАМЛМ України

Institution

Similar Items