До історії діяльності 1-го партизанського полку НКВС
Досліджено історію та діяльність одного з перших партизанських формувань періоду оборони Києва в 1941 р. Висвітлено роль партизанської боротьби в сучасних умовах ведення війни. На прикладі полку з'ясовано та проаналізовано причини її невдач у початковий період Великої Вітчизняної війни 1941–194...
Saved in:
| Published in: | Архіви України |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/97606 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До історії діяльності 1-го партизанського полку НКВС / О.П. Білоус // Архіви України. — 2013. — № 6. — С. 105-114. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-97606 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Білоус, О.П. 2016-03-30T18:46:41Z 2016-03-30T18:46:41Z 2013 До історії діяльності 1-го партизанського полку НКВС / О.П. Білоус // Архіви України. — 2013. — № 6. — С. 105-114. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/97606 [94:356.15](477)“1941” Досліджено історію та діяльність одного з перших партизанських формувань періоду оборони Києва в 1941 р. Висвітлено роль партизанської боротьби в сучасних умовах ведення війни. На прикладі полку з'ясовано та проаналізовано причини її невдач у початковий період Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років. Исследована история и деятельность одного из первых партизанских формирований периода обороны Киева в 1941 г. Освещена роль партизанской борьбы в современных условиях ведения войны. На примере полка установлены и проанализированы причины ее провала в начальный период Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. The author researches the history and activity of one of the first partisans’ formations of the period of defense of Kyiv City in 1941. The role of partisans struggle in the modern conditions of warfare is considered in the article. The reasons of its failing at the beginning of Great Patriotic War of 1941-1945 are considered and analyzed on the example of the regiment of NKVD. uk Інститут історії України НАН України Архіви України Огляди джерел та документальні нариси До історії діяльності 1-го партизанського полку НКВС To the History of Activity of the 1st partisans regiment of NKVD Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
До історії діяльності 1-го партизанського полку НКВС |
| spellingShingle |
До історії діяльності 1-го партизанського полку НКВС Білоус, О.П. Огляди джерел та документальні нариси |
| title_short |
До історії діяльності 1-го партизанського полку НКВС |
| title_full |
До історії діяльності 1-го партизанського полку НКВС |
| title_fullStr |
До історії діяльності 1-го партизанського полку НКВС |
| title_full_unstemmed |
До історії діяльності 1-го партизанського полку НКВС |
| title_sort |
до історії діяльності 1-го партизанського полку нквс |
| author |
Білоус, О.П. |
| author_facet |
Білоус, О.П. |
| topic |
Огляди джерел та документальні нариси |
| topic_facet |
Огляди джерел та документальні нариси |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Архіви України |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
To the History of Activity of the 1st partisans regiment of NKVD |
| description |
Досліджено історію та діяльність одного з перших партизанських формувань періоду оборони Києва в 1941 р. Висвітлено роль партизанської боротьби в сучасних умовах ведення війни. На прикладі полку з'ясовано та проаналізовано причини її невдач у початковий період Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років.
Исследована история и деятельность одного из первых партизанских формирований периода обороны Киева в 1941 г. Освещена роль партизанской борьбы в современных условиях ведения войны. На примере полка установлены и проанализированы причины ее провала в начальный период Великой Отечественной войны 1941–1945 гг.
The author researches the history and activity of one of the first partisans’ formations
of the period of defense of Kyiv City in 1941. The role of partisans struggle in the modern conditions of warfare is considered in the article. The reasons of its failing at the beginning of Great Patriotic War of 1941-1945 are considered and analyzed on the example of the regiment of NKVD.
|
| issn |
0320-9466 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/97606 |
| citation_txt |
До історії діяльності 1-го партизанського полку НКВС / О.П. Білоус // Архіви України. — 2013. — № 6. — С. 105-114. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bílousop doístoríídíâlʹností1gopartizansʹkogopolkunkvs AT bílousop tothehistoryofactivityofthe1stpartisansregimentofnkvd |
| first_indexed |
2025-11-24T04:01:04Z |
| last_indexed |
2025-11-24T04:01:04Z |
| _version_ |
1850839859515621376 |
| fulltext |
105статті та повідомлення
УДК [94:356.15](477)“1941”
О. П. БІЛОУС*
ДО ІСТОРІЇ ДІЯЛЬНОСТІ 1-ГО
ПАРТИЗАНСЬКОГО ПОЛКУ НКВС
досліджено історію та діяльність одного з перших партизанських форму-
вань періоду оборони Києва в 1941 р. висвітлено роль партизанської боротьби
в сучасних умовах ведення війни. на прикладі полку з’ясовано та проана-
лізовано причини її невдач у початковий період великої вітчизняної війни
1941–1945 років.
Ключові слова: велика вітчизняна війна; оборона Києва; 4-те Управлін-
ня нКвс; 1-й партизанський полк нКвс; Житомирщина.
важливу роль у Київській оборонній операції літа–осені 1941 р.
відігравали диверсійні групи та партизанські угруповання, які, за за-
думом керівництва, мали руйнувати найближчі ворожі тили та бази,
сіючи паніку у стані противника. відповідно до вказівок командування
південно-Західного фронту в другій половині липня 1941 р. наркома-
том внутрішніх справ було створено три партизанські полки. одне з
пріоритетних завдань у “малій війні” покладалося на 1-й партизанський
полк нКвс під командуванням капітана о.К. Чехова.
незважаючи на зацікавленість у наукових розробках до періоду
оборони Києва в липні – вересні 1941 р., до діяльності партизанського
руху у вказаний час, історики звертаються хоч і досить часто, однак
здебільшого побіжно або дотично – в контексті діяльності радянських
військових формувань південно-Західного фронту та 4-го Управління
нКвс.
на одну з перших згадок в радянській історіографії про діяльність
1-го партизанського полку нКвс натрапляємо у фундаментальному
виданні “Українська РсР у великій вітчизняній війні Радянського со-
юзу 1941–1945 рр.”: “У цей час почали свою бойову діяльність у тилу
ворога і два партизанські полки, сформовані за завданням ЦК Кп(б)У
* Білоус Олександр Павлович – старший науковий співробітник мемо-
ріального комплексу “національний музей історії великої вітчизняної війни
1941–1945 років”.
© о. п. Білоус, 2013
Огляди джерел та дОкументальні
нариси
огляди дЖеРел та доКУментальні наРиси106
Київським міськкомом партії з працівників нКвс і міського партакти-
ву”1. тут же довідуємося про результати діяльності: “перший полк під
командуванням о.К. Чехова, узгоджуючи свої дії з операціями Черво-
ної армії, протягом серпня 1941 р. знищив понад 150 гітлерівців, ба-
гато бойової техніки, захопив цінні штабні документи противника”2.
У виданні “історія міст і сіл Української РсР. Київська область” у за-
гальній канві партизанського руху періоду оборони Києва згадуються
партизанські полки нКвс3.
на відміну від енциклопедичних видань 60-х рр. ХХ ст., майже не
трапляються згадки про діяльність 1-го партизанського полку нКвс у
монографіях 80-х рр. ХХ ст. і якщо автори “Штабу нескорених”4 такого
завдання принаймні не ставили, то брак будь-яких відомостей у видан-
ні “народна війна в тилу фашистських окупантів на Україні”5 викликає
подив. Зауважимо, що спогади про діяльність полку та його бійців у
період 70-80-х рр. ХХ ст. є цікавими для місцевих краєзнавців. так,
результатом роботи пошукових груп Житомирщини стала газетна пу-
блікація “З легенди…”6.
У сучасній історичній науці спостерігається своєрідне повернення
до вивчення діяльності радянських партизанських формувань почат-
кового періоду війни. Чи не першим у пострадянській історіографії,
хто досліджував історію 1-го партизанського полку, став а. с. Чай-
ковський, який показав на прикладах формувань під командуванням
о. К. Чехова та в. Щедріна прорахунки, яких припустилися у нКвс
при їхньому створенні7. У подальшому зазначене питання порушува-
ли а. Кентій і в. лозицький, висвітливши умови формування та вико-
нання бойового завдання, поставленого перед полками: “дезорганізація
тилу методами активної боротьби”8. Ці дослідники на сторінках науко-
во-довідкового видання “Україна партизанська” чітко вказали на при-
чини невдач: “Брак попередньої підготовки до ведення партизанської
боротьби помітно впливав на результативність діяльності перших пар-
тизанських формувань України”9. подібної думки дотримуються й уче-
ні і. патриляк та м. Боровик, автори навчального посібника “Україна
в роки другої світової війни”: “слабка підготовка командного складу,
відсутність засобів радіозв’язку (полкові радіостанції дуже швидко ви-
йшли з ладу) не давали змоги здійснювати оперативне керівництво гро-
міздкою структурою полку”10. опираючись на архівні документи при
визначенні причин розгрому окремих підрозділів 1-го партизанського
полку нКвс, о. гогун у монографії “сталінські командос. Українські
партизанські формування” зазначив: “невдачами 1-го батальйону 1-го
полку стали: невигідне в тактичному відношенні, зайняте батальйоном
місце для відпочинку; відсутність належної розвідки; погана органі-
зація охорони… і, нарешті, можлива зрада двох партизанів, колишніх
співробітників міліції…”11.
огляди дЖеРел та доКУментальні наРиси 107
найбільш репрезентативними
складниками джерельної бази до-
слідження стали фонди Цдаго
України12 та особисті документи
командира загону та помічника
командира взводу 10 батальйону,
які зберігаються в меморіальному
комплексі “національний музей
історії великої вітчизняної війни
1941–1945 років”13.
Бойова діяльність 1-го парти-
занського полку фактично обме-
жи лася одним місяцем – кількома
відносно вдалими акціями. У по-
дальшому – намагання поодино-
ких підрозділів та окремих бійців
перейти лінію фронту. спираю-
чись на вищевикладений джерель-
ний пласт та науковий доробок ра-
дянських і українських істориків,
спробуємо окреслити визначальні
риси діяльності полку в початковий період великої вітчизняної війни
1941–1945 рр.
Формування та структурне оформлення полку було завершено
впродовж 18–24 липня 1941 р.14 складався полк із 10 батальйонів: 1-й
батальйон – командир тов. Канський, 2-х батальйон – командир капі-
тан Кулик, 3-й батальйон – командир капітан Костін, 4-й батальйон –
командир капітан антипов, 5-й батальйон – командир ст. лейтенант
акименко, 6-й батальйон – командир лейтенант Родін, 7-й батальйон –
командир капітан Шпак, 8-й батальйон – командир мол. лейтенант
Ківа, 9-й батальйон – командир ст. лейтенант гребяніков, 10-й баталь-
йон – командир т. мостовий15. Кожний батальйон нараховував 100 бій-
ців і командирів, лише у складі 4-го батальйону – 96 осіб особового
складу. У ході підготовки бійці пройшли три-п’ятиденну навчальну
програму, до якої увійшли практичні стрільби, знайомство зі зброєю
інших країн, тактика та методи партизанської війни, орієнтування на
місцевості, основи топографії, підривна справа. після такого “насиче-
ного” навчання в перші дні перебування за лінією фронту стало зрозу-
міло, що частина особового складу за “своїми фізичними та моральни-
ми якостями виявилася непридатною до партизанського життя”16.
25 липня 1941 р. полк було зібрано на стадіоні “динамо”. перед
особовим складом партизанської частини зачитано наказ № 00202 від
24 липня 1941 р., у якому вказувалися напрямки руху батальйонів для
о. К. Чехов. 1939 р.
огляди дЖеРел та доКУментальні наРиси108
подальшої бойової діяльності. У наказі вказувалося, що полк, поділе-
ний на дві нерівні частини, рухається залізницею до тетерева та Ко-
ростеня, а далі, перейшовши лінію фронту, розпочинає ведення війни
за партизанським типом17. За задумом командування південно-Захід-
ного фронту, батальйони повинні оточити лінію фронту (західну його
частину) з боку ворожого тилу, заглибившися на 100–200 км, але на-
справді практично усі вони були розміщені в умовному чотирикутнику
новоград-волинський – старокостянтинів – Калинівка – Коростишів
(на півдні подібні бойові завдання покладалися на 2-й партизанський
полк нКвс). Кожний батальйон мав діяти окремо, підпорядклвуючись
полковому штабові (на кшталт майбутніх партизанських з’єднань). на
озброєнні полку були гвинтівки й ручні кулемети (щодо їхньої кількос-
ті відомостей немає), гранати, пляшки із запалювальною сумішшю18.
Згідно із згаданим вище наказом батальйони, перейшовши лінію
фронту, повинні були розташуватися таким чином: 1-й батальйон –
район Коростишева-туровця (Житомирщина), 2-й батальйон – район
Котлярки-попільні-андрушків (Житомирщина), 3-й батальйон – район
великих мошківців-Червоного-Красівки (Житомирщина), 4-й баталь-
йон – район великого степу – Калинівки – Чернятина (вінниччина),
5-й батальйон – район іванополя (янушполя) – великої п’ятигірки –
ступника (Житомирщина – вінниччина); 6-й батальйон – війтівці –
Хмільник – Кожухів (вінниччина), 7-й батальйон – район Раштівки –
Решнівки – старокостянтинова (Хмельниччина), 8-й батальйон – район
ліпного – любара, пединки (Житомирщина), 9-й батальйон – район
ясногорода – Цвітянки – довбиша (Житомирщина), 10-й батальйон –
о. К. Чехов (2-й ряд, у центрі) серед співробітників нКвс УРсР. 1940 р.
огляди дЖеРел та доКУментальні наРиси 109
район гульська – городища – старої гути (Житомирщина). місцем
командного пункту вибрано район сіл демчина та старого солотвина
(Бердичівський район, Житомирщина), звідти і планувалося підтри-
мувати зв’язок із батальйонами. пізніше його перенесено північніше,
ближче до Житомира (15–20 км на південний схід від міста).
наявність партизанів у житомирських лісах змусила німецьке ко-
мандування зосередити, незважаючи на відносну наближеність фронту
й велику концентрацію військ, додаткові бойові одиниці. Зокрема, у
городниці (новоград-волинський район, Житомирщина), Ємільчиному
та інших містах регіону було розквартировано по одному мотопіхотно-
му полку саме для ліквідації партизанів. У великих населених пунктах
збільшено гарнізони поліції.
від початку партизанського життя полку під управлінням штабу
перебували 3-й, 6-й, 8-й, 9-й, 10-й та 7-й батальйони, причому особо-
вий склад останнього виконував роль зв’язкових з іншими бойовими
одиницями; 1-й батальйон було розбито противником, 2-й, 4-й та 5-й –
відкликано до Києва.
1-й батальйон, виконуючи завдання штабу, 6 серпня 1941 р. досяг
с. осівці (Брусилівський район, Житомирщина) і на його околиці роз-
містився на відпочинок. невдовзі партизанів оточили близько 50 воро-
жих автоматників, які відкрили хаотичний обстріл, у результаті чого
бойову одиницю було розбито. один із партизанів, на прізвище левко-
вець, який зумів повернутися до Києва, зазначав: “Зі 100 бійців живими
залишилися тільки двоє: він і партизан Крицький, німці втратили 20
солдатів убитими та пораненими”19. далі він пояснює причини розгро-
му: “невигідне в тактичному відношенні розміщення на відпочинок,
відсутність належної розвідки, погана організація охорони, а також
можлива зрада двох партизанів, які напередодні бою дезертирували з
батальйону”20.
2-й, 4-й та 5-й батальйони після переходу через лінію фронту руха-
лися однією колоною, що призвело до мінометної та кулеметної атаки
з боку ворога та подальшого оточення. 2-й батальйон, зумівши пере-
групуватися та вийти з оточення без втрат, не вступив у тривалу пере-
стрілку; з мінімальними втратами вислизнули й бійці 5-го батальйону.
найбільше постраждав 4-й батальйон – із 96 бійців особового складу
до Києва змогли повернутися лише 3221.
потрібно зауважити, що командир 4-го батальйону капітан анти-
пов у рапорті заступникові народного комісара внутрішніх справ пол-
ковнику т. а. строкачу уточнив кількість людських та матеріальних
втрат підрозділу. на 5 серпня 1941 р. до Києва дійсно повернулися
тільки 32 бійці, інші були у розпорядженні військових частин 5-ї ар-
мії південно-Західного фронту. після переходу лінії фронту батальйон
узяв участь в оборонних боях у складі 5-ї армії й мав повернутися до
міста найближчим часом. варто зауважити, що матеріальні втрати на-
огляди дЖеРел та доКУментальні наРиси110
справді були значними: “три ручних кулемети, чотири гвинтівки, ви-
стріляно близько 16 000 набоїв та близько 100 ручних гранат”22.
на перших порах діяльності батальйонів полку мали місце роз-
губленість та слабке орієнтування на місцевості, великою проблемою
стала низька кваліфікація командного складу, що спричинило недо-
статню бойову активність бійців. наприклад, 10-й батальйон зумів ви-
йти з оточення, але не відірвався від ворога й, не заплутавши сліди,
швидким маршем рушив до командного пункту полку, чим наразив
інших на небезпеку.
За перший місяць діяльності (25 липня – 20 серпня 1941 р.) полком,
згідно з повідомленням його командування, знищено понад 250 офі-
церів та солдатів ворога, а також близько 100 шпигунів, диверсантів,
дезертирів, представників окупаційної влади, захоплено в полон та пе-
редано частинам Червоної армії 16 ворожих вояків23. У звіті “про склад
та бойову діяльність”24 о. Чехов також указує на велику кількість по-
ранених німецьких вояків, яких вони не змогли порахувати через їхній
швидкий відступ (найімовірніше це була приписка для примноження
своїх заслуг у ворожому тилу).
Уже на кінець серпня 1941 р. стало зрозуміло, що кампанія з ви-
користання партизанських полків зазнала цілковитої поразки. першим
про це обмовився сам командир у вже згаданому вище звіті, зазнача-
ючи чи не головні постулати “малої війни” 1942–1944 рр.: “дії парти-
занських формувань у тилу противника неможливі через погане знання
місцевості, місць укріплень, труднощі в організації харчування, відсут-
ність належного зв’язку з населенням і майже неможливе забезпечення
централізованого керівництва з боку штабу діями усіх підрозділів, роз-
киданих на великій території”25. У перші дні вересня про це заявив і
заступник начальника 4-го відділу нКвс УРсР підполковник любит.
доповідаючи заступникові народного комісара внутрішніх справ пол-
ковнику т.а. строкачу про стан справ у 6-му батальйоні, він зазначив:
“на сьогодні він розпався і фактично не існує. від батальйону залиши-
лося лише 25 бійців… Завдання просунутися в тил противника в район
Хмільника вінницької області не виконано… станом на 31.08.1941 р.
на озброєнні особового складу залишилося 6 гвинтівок (273 набої),
20 гранат, 11 револьверів (342 набої), 1 кулемет (80 набоїв)”26.
Раніше подібна доля спіткала 10-й батальйон, який фактично роз-
пався після першої ж сутички з ворогом: “під час бою поблизу городни-
ці (новоград-волинський район Житомирщини) було вбито командира
батальйону тов. мостового… після бою в розташування батальйону не
повернувся нач. штабу та 7 чи 8 бійців…”27.
Ще однією сторінкою історії 1-го партизанського полку нКвс ста-
ли взаємини з місцевим населенням та налагодження зв’язків із там-
тешніми партизанськими загонами. населення, яке ще не загоїло рани
огляди дЖеРел та доКУментальні наРиси 111
від важких 30-х років ХХ ст., не поспішало допомагати представникам
колишньої влади. найбільше на що партизани могли розраховувати, так
це на своєрідний нейтралітет, однак найчастіше відчували протидію.
За період перебування у ворожому тилу розвідувальною групою
полку організовано 73 місця для явок та підготовлено 50 осіб (пере-
важно з колишнього сільського партійного активу) для диверсійної та
підпільної роботи28. також у своїх повідомленнях заступникові народ-
ного комісара внутрішніх справ полковнику т.а. строкачу о.К. Чехов
вказує на вкрай низький розвиток партизанського руху на території за-
хідної та північної Житомирщини (втім, який партизанський рух міг
бути на Житомирщині в серпні 1941 р.?): “місцеві партизанські загони
організаційно слабкі, створюються в більшості випадків стихійно, у
зв’язку з тим, що представники місцевих органів влади евакуювалися
задовго до приходу противника”29. далі зауважує: “Зв’язок із місцеви-
ми партизанськими загонами та їх штабами встановлений. Розробля-
ються напрями їхньої діяльності. Залучалися до спільних операцій…”30.
Зрештою, об’єктивні прични – незнайома місцевість, відсутність
підтримки місцевого населення, незадовільний стан справ із продо-
вольчими базами, неналежне медичне забезпечення – спонукали до
прийняття рішення: “батальйони потрібно розділити в районах їхньої
діяльності на дрібні групи (7–8 бійців) й органічно їх поєднати з місце-
вими партизанськими загонами та групами”31. окрім того, управління
сповіщення м.а. Кисельовій про те, що її чоловік,
політрук і. і. Кисельов, пропав безвісти. 11.03.1944 р.
огляди дЖеРел та доКУментальні наРиси112
місцевими партизанськими загонами та підпільними партійними орга-
нізаціями перейшло б до командирів батальйонів, а штаб полку тільки
забезпечував би зв’язок міжрайонних організацій та налагоджував аген-
турну мережу в регіоні. потрібно все це було зробити не пізніше 15–20
вересня 1941 р., попередньо вивівши усі батальйони з тилу ворога.
втративши значну частину особового складу (вбиті, відкликані,
дезертири), командування полку не переймалося нагальними пробле-
мами, а пропонувало південно-Західному фронту з’ясувати подальші
питання, зокрема матеріального забезпечення: “необхідна завчасна до-
ставка як концентратів і консервованих продуктів – недоторканного
запасу з розрахунку 15–20 днів на людину, так і предметів зимового
речового забезпечення”32.
Більшість бійців 1-го партизанського полку нКвс не чекали ви-
важених директив та матеріального забезпечення з-за лінії фронту або
вказівок командування полку, а намагалися врятуватися самотужки
залежно від ситуації. після поразки 10-го батальйону всі, хто зали-
шився живим, самостійно вирішували проблему переходу лінії фрон-
ту: “я, червоноармієць Бакитько і наумов із 10-го батальйону пішли
18 серпня 1941 р. Штаб батальйону в цей час повинен був знаходитися
у с. середня Рудня (овруцький район Житомирщини. – О. Б.)”33.
Бійцям полку вдалося перейти лінію фронту на початку жовтня
1941 р. Коли вони проходили фільтрацію, то зазначили кілька цікавих
фактів із життя радянських військовополонених на території окупова-
ної Чернігівщини та сумщини: “на річці снов у Щорсі німці ремонту-
ють залізничний міст, працюють наші військовополонені (100 осіб). Їх
охороняють всього два солдати… У сосниці, у господарських будів-
лях, розміщено 3–4 тисячі військовополонених… У Конотопі, зі слів
місцевого населення, 20 тисяч полонених радянських солдатів”34.
як свідчать повідомлення, трагедія партизанських формувань
нКвс полягала не стільки в масовому дезертирстві та непоодиноких
випадках зради, скільки у труднощах, які на них очікували у ворожому
оточенні. Зважаючи на викладені вище обставини діяльності партизан-
ських формувань нКвс, варто зазначити, що, можливо, саме невдачі
партизанів липня-вересня 1941 р. були покладені в основу їхніх май-
бутніх успіхів. адже саме учасники оборони м. Києва в подальшому
стали фундаторами руху опору на території північно-східної України,
яка вважається колискою радянського партизанського руху України.
1 Українська РсР у великій вітчизняній війні Радянського союзу 1941–
1945 рр. У трьох томах. т. 1: Радянська Україна в період відбиття віроломного
нападу фашистської німеччини на сРсР і підготовки умов для корінного
перелому у війні (червень 1941 р. – листопад 1942 р.). – К.: політвидав
України, 1967. – 558 с.
огляди дЖеРел та доКУментальні наРиси 113
2 там само. – с. 195.
3 історія міст і сіл Української РсР. У 26-ти томах. Київська область. –
К.: УРе, 1973. – 656 с.
4 курас и. Ф. Штаб непокоренных. Украинский штаб партизанского
движения в годы великой отечественной войны / и. Ф. Курас, а. в. Кентий. –
К.: политиздат Украины, 1988. – 330 с.
5 народная война в тылу фашистских оккупантов на Украине 1941–1944:
в 2-х т. / в. немятый, д. григорович, в. Замлинский. – К.: наукова думка,
1985. – т. 2. – 399 с.
6 Радянська Житомирщина. – 19 травня 1985.
7 Чайковський а. с. невідома війна (партиз. Рух в Україні 1941–1944 рр.
мовою документів, очима історика) / а. с. Чайковський. – К.: Україна, 1994. –
255. – с. 116.
8 кентій а. війна без пощади і милосердя: партизанський фронт у тилу
вермахту в Україні (1941–1944) / а. Кентій, в. лозицький. – К.: генеза, 2005. –
408 с. – с. 35.
9 Україна партизанська. партизанські формування та органи керівництва
ними (1941–1945 рр.): наук.-довід. вид. / авт.-упоряд.: о. в. Бажан, а. в. Кен-
тій, в. с. лозицький та ін. – К.: парламентське вид-во, 2001. – 319 с.
10 Патриляк і. к., Боровик м. а. Україна в роки другої світової війни:
спроба нового концептуального погляду / [і. К. патриляк, м. а. Боровик]. –
ніжин: видавець пп лисенко м. м., 2010. – 590 с.
11 гогун а. сталинские коммандос. Украинские партизанские формиро-
вания. малоизученные страницы истории. 1941–1944 / а. гогун. – м.: Зао
Центрполиграф, 2008. – 477 с.
12 Цдаго України, ф. 62, оп. 8, спр. 65. Бойові накази штабу південно-
Західного фронту, доповідні записки, довідки, рапорти робітників 4-го
управління нКвс УРсР, бійців і командирів і партизанського полку нКвс
щодо бойових дій в тилу ворога.
13 науково-довідковий апарат на командира 1-го партизанського полку
нКвс о. Чехова.; науково-довідковий апарат на помічника командира взводу
10 батальйону 1-го партизанського полку нКвс і. і. Кисельова.
14 кентій а. війна без пощади і милосердя: партизанський фронт у тилу
вермахту в Україні (1941–1944) / а. Кентій, в. лозицький. – К.: генеза, 2005. –
408 с.
15 Цдаго України, ф. 62, оп. 8, спр. 65, арк. 18–21.
16 там само, арк. 37–42.
17 там само, арк. 15–16.
18 там само, арк. 56.
19 Цдаго України, ф. 1, оп. 22, спр. 62, арк. 40–41.
20 там само, арк. 40–41.
21 Цдаго України, ф. 62, оп. 8, спр. 65, арк. 60 зв.
22 там само, арк. 85.
23 там само, арк. 38.
24 там само, арк. 37–42.
25 там само, арк. 40.
26 там само, арк. 143–144.
27 там само, арк. 182–183.
28 там само, арк. 40.
огляди дЖеРел та доКУментальні наРиси114
29 там само.
30 там само.
31 там само, арк. 41.
32 там само.
33 там само, арк. 183.
34 там само, арк. 184.
исследована история и деятельность одного из первых партизанских фор-
мирований периода обороны Киева в 1941 г. освещена роль партизанской
борьбы в современных условиях ведения войны. на примере полка установ-
лены и проанализированы причины ее провала в начальный период великой
отечественной войны 1941–1945 гг.
Ключевые слова: великая отечественная война; оборона Киева; 4-е
Управление нКвд; 1-й партизанский полк нКвд; Житомирщина.
The author researches the history and activity of one of the first partisans’ for-
mations of the period of defense of Kyiv City in 1941. The role of partisans struggle
in the modern conditions of warfare is considered in the article. The reasons of its
failing at the beginning of Great Patriotic War of 1941-1945 are considered and
analyzed on the example of the regiment of NKVD.
Key words: the Great Patriotic War; the defense of Kyiv; the 4th NKVD Ad-
ministration; the 1st partisans regiment of NKVD; the Zhytomyr Oblast.
|