Антиреформаторський напрямок монархічної ідеології в редакторській політиці газети ”Киевлянин” у роки Першої російської революції
Вивчено особливості редакторської діяльності видання ”Киевлянин” щодо
 пропаганди монархічної ідеології. Розкрито основні напрямки видавничої політики ідеологічного протистояння з революційним суспільно – політичним рухом у роки першої російської революції. Изучены особенности редакторской...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Архіви України |
|---|---|
| Datum: | 2014 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/97804 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Антиреформаторський напрямок монархічної ідеології в редакторській політиці газети ”Киевлянин” у роки Першої російської революції / Р.В. Гула // Архіви України. — 2014. — № 2. — С. 150-156. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860254081398865920 |
|---|---|
| author | Гула, Р.В. |
| author_facet | Гула, Р.В. |
| citation_txt | Антиреформаторський напрямок монархічної ідеології в редакторській політиці газети ”Киевлянин” у роки Першої російської революції / Р.В. Гула // Архіви України. — 2014. — № 2. — С. 150-156. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Архіви України |
| description | Вивчено особливості редакторської діяльності видання ”Киевлянин” щодо
пропаганди монархічної ідеології. Розкрито основні напрямки видавничої політики ідеологічного протистояння з революційним суспільно – політичним рухом у роки першої російської революції.
Изучены особенности редакторской деятельности издания “Киевлянин” по пропаганде монархической идеологии. Раскрыты основные направления издательской политики идеологического противостояния с революционным общественно-политическим движением в годы первой русской революции.
There are studied the peculiarities of the editorial activity of “Kievlyanin” edition
concerning the propaganda of monarch ideology. The author gives the main
directions of the editorial policy of ideological confrontation with the revolution
and socio-political movement in the years of first Russian revolution.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:47:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
огляди джерел та документальні нариси150
* Гула Руслан Володимирович – доктор історичних наук, професор ка фед
ри гуманітарних наук академії сухопутних військ імені гетьмана П. са гай
дачного.
УДК 94 (477) “1905/1907”
Р. В. ГУЛА*
АНТИРЕФОРМАТОРСЬКИЙ НАПРЯМОК МОНАРХІЧНОЇ
ІДЕОЛОГІЇ В РЕДАКТОРСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ ВИДАННЯ
“КИЕВЛЯНИН” У РОКИ ПЕРШОЇ РОСІЙСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
Вивчено особливості редакторської діяльності видання ”киевлянин” щодо
пропаганди монархічної ідеології. розкрито основні напрямки видавничої по
літики ідеологічного протистояння з революційним суспільно – політичним
рухом у роки першої російської революції.
Ключові слова: ”киевлянин”; маніфест 17 жовтня 1905 р.; суспільнопо
літичний революційний рух в україні; перша російська революція; охоронна
ідеологія.
актуальність визначення ідеї державного будівництва для україн
ської держави впродовж більш ніж двадцяти років займає основне міс
це в науковій діяльності історикофілософського напрямку.
досвід минулих століть щодо зародження, розвитку та функціону
вання монархічної ідеології слугує для сучасних дослідників джерелом
розробки концептуальних положень щодо вдосконалення ідеології дер
жавного будівництва з урахуванням реалій сьогодення. Пошук фунда
ментальних констант національної згоди та соціальної стабільності в
сучасному українському суспільстві ставить на перше місце вивчення
історичних уроків першої російської революції 1905–1907 рр.
метою статті вважаємо висвітлення особливостей аналізу редак
торської політики та видавничої діяльності газети ”киевлянин” щодо
відстоювання постулатів монархічної ідеології та критики революцій
ного руху в 1905–1907 рр.
особливістю функціонування монархізму як ідеології є його від
носно стійка тенденція до стагнації з допомогою створення жорстко
замкнутої, суворо обмеженої в розвитку системи ідей та поглядів. у
принципі, ідеї, розроблені ідеологами монархізму ХVI–ХIХ ст., мало
відрізняються від ідей їх послідовників ХХ ст. тобто концепція правих
ідеологів ХХ ст. була також укладена в прокрустове ложе традиційних
охоронних початків.
Пріоритетною тенденцією в охоронній ідеології була, без сумніву,
необмежена підтримка, пропаганда і розвиток тріади “православ’я–са
© р. В. гула, 2014
огляди джерел та документальні нариси 151
модержавство–народність”, недопущення неоднозначності тлумачення
цих принципів, що в кінцевому підсумку призвело до застійних проце
сів в ідеології монархізму, що ще до початку ХХ ст. перетворився, за
словами В. розанова, в “ослаблий фетиш”1.
аналізуючи видання в період 1905–1907 рр., зазначимо, що серед
основних напрямків діяльності газети, які вочевидь проглядаються в
її публікаціях, можна визначити антиреформаторський напрямок, що
відбивав погляди російських поміщиків, монархічно настроєної части
ни інтелігенції про непорушність самодержавства, заперечував будь
які зміни в наявному державному ладі. основою цього напрямку, як
зрештою і всієї видавничої політики “киевлянина”, служила класична
формула “самодержавство–православ’я–народність”, що проводилась
за допомогою принципів охоронної ідеології.
справжнім маніфестом антиреформаторського напрямку “киевля
нина”, безперечно, вважаємо статтю м. тихомирова “Варвары у во
рот”. ні до її публікацій, ні після видання не вміщувало статей, які із
граничною чіткістю відбивали б ставлення “киевлянина” до реформ у
російському суспільстві після російськояпонської війни й революції
1905–1907 рр. м. тихомиров визнає лише еволюційний шлях розвитку
держави, без докорінної зміни наявних порядків. так, наприклад, він
стверджує: “історія дає нам ряд прикладів, що манія великих реформ
буває завжди дуже згубною для народів, якими б гарними не здавалися
ці реформи”2. Причому наголос м. тихомиров робить на непідготов
леності свідомості мас до прийняття певних сторін життя суспільства:
“якби було можливо миттєво змінити душу народу, то... реформа, тео
ретично корисна, могла б приносити всю свою користь, але могутністю
змінити душу володіє лише час... ...зміна душі народу може відбувати
ся шляхом еволюції, і ні випадок, ні зовнішні обставини, ні, особливо,
політичні установи не відіграють головної ролі в житті народу”3. отже,
за м. тихомировим, “грізну небезпеку для долі народу становлять час
ті спроби насадження нових реформ...”4. Протистояти цьому нещастю
може, на думку автора, “основний елемент, якого ніякий розумовий
розвиток не може замінити, – характер”5, тобто тут бачимо підтвер
дження тези про самобутність російського народу, спроможного від
кинути реформи, які проведені “чужоземними елементами”, такими,
наприклад, як колишній прем’єрміністр с. Ю. Вітте або військовий
міністр о. редігер.
другим “фактором руху цивілізації народів” шляхом реформ “є
ідеї”. “але ідеї, – вважає м. тихомиров, – починають діяти на душу на
роду тільки тоді, коли вони перетворяться в почуття, що керують вчин
ками людей, а це перетворення здійснюється дуже повільно”6. тобто у
російському суспільстві, на думку м. тихомирова, відсутні передумо
ви, що сприяють проведенню реформ.
огляди джерел та документальні нариси152
однак ідеї викликають і руйнівні тенденції, якщо вони “можуть
бути перетворені на знаряддя помсти і послужити поваленню”7. ак
цент тут, вважає м. тихомиров, робиться на психології натовпу, який
спрощено розуміє такі поняття, як “демократія”, “соціалізм”, що ви
кликає в робітника уявлення про якийсь рай, де всі люди однаково до
брі, справедливі і рівні”8. натовпу автор протиставляє “інтелектуальну
аристократію” кожного народу, яка створила світову цивілізацію. як
висновок про шкідливість реформ звучать заключні слова статті: “іс
торія нам показує, як тільки моральні сили й устої народу втрачають
владу, на зміну їм біля воріт з’являються варвари, і грубий натовп із
несвідомою жорстокістю завершує справу остаточного руйнування”9.
стаття м. тихомирова цікава в плані своєрідного підходу до аналізу
політичних подій у росії в 1905–1907 рр., на основі яких автор і робить
широкі узагальнюючі висновки. розглянемо ж реакцію “киевлянина”
на ті спроби зміни державного ладу, що відбувалися в зазначений пе
ріод.
каталізатором ставлення до державної влади для політичних пар
тій, поза сумнівом, став маніфест 17 жовтня 1905 р., опублікований
в “киевлянине”10. могутній революційний рух змусив самодержавство
піти на значні поступки. 17 жовтня опублікований маніфест із додат
ком доповіді с. Ю. Вітте з програмою реформ. росіянам надавалися
громадянські свободи, що ставали по суті конституційними, а новий
законодавчий орган – державна дума, повинен був виконувати функції
широкого представництва народу в управлінні державою.
Під впливом революційних зворушень у суспільстві о. савенко в
статті “Заметки” ще до виходу маніфесту відзначав необхідність уве
дення деяких конституційних прав громадян, не торкаючись основ дер
жавного правління. “справа йде не більше і не менше як про величез
ний і значний досвід узгодження принципу самодержавства з цілком
стійкими гарантіями правового порядку. справа йде про те, щоб дати
російському громадянину всі ті права, якими користуються культур
ні народи, і щоб забезпечити цілком правильну й успішну діяльність
російського уряду, як уряду великого народу та великої держави, не
вдаючись до тих форм народоправства, що існують на Заході, а при
стосувавши для цієї мети наші історичні форми правління”11.
однак це було складне завдання як у практичному, так і, особливо,
в теоретичному плані. Характерно, що після цього “киевлянин” більше
жодного разу не порушував цього питання на своїх сторінках. навпа
ки, із зростанням революційного руху “киевлянин” усе наполегливі
ше проводить думку про необхідність твердої влади, абсолютизуючи її
вплив у внутрішній і зовнішній політиці. напередодні прийняття ма
ніфесту газета пише: “яка б не була форма державного устрою... авто
кратична конституційна чи республіканська, сильна державна влада є
огляди джерел та документальні нариси 153
основною умовою для живучості держави, для збереження її від роз
кладання усередині й від втрати свого незамінного існування на між
народній арені”12.
Після виходу маніфесту в таборі правих спостерігалися збентежен
ня й розгубленість. В. В. Шульгін, згадуючи це, писав: “уночі прийшов
ошелешуючий маніфест. газети вийшли із сенсаційними заголовками:
“конституція”... “. За його спогадами, д. і. Піхно, на той момент редак
тор “киевлянина”, так охарактеризував вихід маніфесту: “Божевіллям
було так кинути маніфест без усякої підготовки, без усякого поперед
ження, завжди такі акти підготовлялися... Про їх повідомлялося зазда
легідь владі на місці, і давалися вказівки, як розуміти, як діяти ... а
отут бухнули. як молотком по голові і розбирайся кожний молодець
на свій взірець...
конституція! думають цим заспокоїти. Божевільні люди! Хіба
можна заспокоїти явним виразом страху...”13.
Вихід маніфесту, на думку видання, пояснюється лише початком
зростання революційного руху, втратою влади на місцях. Закликаю
чи владу до кардинальної зміни політики стосовно революціонерів,
д. і. Піхно у телеграмі с. Вітте пише: “ніяка державна влада – монар
хічна чи республіканська не потерпить того, що робиться в нас: мережі
союзів змовників..., що волають до заколоту у формі страйків..., що
влаштовують військові бунти. Велика частина петербурзьких і москов
ських газет перетворилися в революційні листки. Це не преса, а рево
люційна прокламація”14.
а ось як газета оцінила появу “тимчасових правил про пресу”, що
створювали умови для розвитку обмеженої “свободи слова”. “киевля
нин” серйозно ставився до ролі та значення друкованого слова в росії,
тим паче в період революційних потрясінь. д. і. Піхно був протягом
25 років редактором цього видання й прекрасно знав російську пре
су. у статті від 17 листопада 1905 р. він докладно висвітлює питання
про пресу. на його думку, появі маніфесту і революційному безладдю
сприяла “ліберальна преса”, у якій “часто висловлювали найбільш руй
нівні ідеї та спокушали молодь в єврейськокомуністичну віру маркса
та звеличували його як найбільшого генія і непогрішного пророка”15,
що визначало у свою чергу й серйозний уплив її на молодь у зв’язку з
тим, що “настрої преси цензурнокомуністичні, а настрій частини мо
лоді нецензурнокомуністичний”16.
маніфест 17 жовтня, на думку д. і. Піхно, став наслідком ряду
причин, таких, як: відсутність “патріотичної енергії, таланту, героїзму”,
зростання “невдоволення, розчарування, образ, злості у всіляких колах
і партіях”. у результаті “суспільство розгубилося, втратило віру, від
далося спочатку різкій критиці, а потім і галльському буйству. револю
ційний рух користувався становищем й енергійно напирав, збільшуючи
огляди джерел та документальні нариси154
зухвалість напору з кожним днем, а уряд став поступатися. За першою
поступкою швидко йшли наступні ... так ми дійшли від земських само
званих з’їздів до мережі революційних союзів чиновництва, потім до
страйків, бунтів, автономій, збожеволівших “мітингів”, аж до загально
го страйку з барикадами і з припиненням залізничного руху, до днів 18–
20 жовтня”17. Вбачаючи в цьому прямий наслідок маніфесту 1905 р.,
видання визнало за необхідне в передовій статті від 10.12.1905 р. чітко
визначити своє ставлення до цього державного акта: “Царське само
державство цілком відповідає глибокому переконанню величезної маси
російського населення, православного духовенства й російської армії.
самодержавна влада, що базується на такій широкій твердій основі,
є єдина реальна та могутня влада, що одна здатна розв`язати великі
державні питання про війну й мир, про захист держави у разі важких і
небезпечних війн і т. д.
тільки навколо самодержавства можуть збиратися без коливань,
звад і смут усі охоронні та творчі сили, й тільки вона здатна підвищу
вати чи напружувати їх у потрібний час до тієї чи іншої великої мети.
Царське самодержавство базується не тільки на глибокій народній
вірі, але й на глибокому політичному розумі”18.
таким чином, незважаючи на те, що оформлення представницької
влади згодом відбулося і дефакто і деюре, “киевлянин” продовжує
різко негативно ставитися до ідеї обмеження самодержавної влади.
у 1905–1907 рр. одним з найважливіших питань у визначенні полі
тичної позиції, поряд з маніфестом, була оцінка ролі державної думи,
її місця в системі державного устрою росії. негативно ставлячись до
самої ідеї народовладдя, “киевлянин” зайняв украй праву позицію в
політичному спектрі росії. уважаючи думу абсолютно не потрібною
та шкідливою державною установою, “киевлянин”, проте, намагається
теоретично обґрунтувати відмінність нової моделі державного устрою
від західноєвропейського парламентського правління, що полягає в
збереженні самодержавства в сполученні його за участю виборного
державного органа в справах законодавства і контролю державного
управління: “росія робить великий досвід одержати від виборної до
радчої установи всі її сильні й корисні якості, але й уникнути слабких
і небезпечних сторін “народоправства”. Воно зберігає свою витриману
багатовікову випробувану основу... держава не залишає свого випро
буваного історичного шляху, а лише удосконалює його, вона не може
докорінно змінити суть народних поглядів на існування царської влади,
але дає народу можливість висловити свої потреби і бажання...”19.
однак надалі “киевлянин”, особливо в період кризи революційного
руху, “пропонує..., скасувати саме положення про державну думу”20.
Виходом для удосконалювання системи державного ладу, на думку ви
дання, буде “запровадження по всій росії беззвітних ...посад генерал
губернаторів”21.
огляди джерел та документальні нариси 155
революційні події 1905–1907 рр., як уважає “киевлянин”, виникли
за рахунок штучного ослаблення монархічної влади як з допомогою як
відсутності волі правлячого клану, так і екстремізму реформаторських
сил, теоретичним обґрунтуванням яких є радикалізм. Видання зробило
спробу проаналізувати це явище в статті “русский радикализм” від 24
серпня 1907 р. метою цього руху, на думку “киевлянина”, є: “вихова
ти і прищепити революційний дух, заперечення закону та законності...
усе це є ніщо інше, як свідоме і принципове заперечення закону неза
конними “актами”22.
революційному руху, за “киевлянином”, притаманні “радикальна
теоретичність, прямолінійність, доктринство... викорінення усіх свобод
і при крайній нетерпимості до будьякої дійсної свободи навіть еле
ментарних громадянських прав, які не сходяться з радикальним катехі
зисом... виправдання всякого бунту, усяких революційних насильств і
злочинів”23. як висновок: “російський радикалізм є союз для боротьби
з існуючим режимом короткозорого конституціоналізму з революцій
ними елементами, російським і іноплемінним”24. радикалізм, на думку
видання, прикриваючись реформаторськими гаслами, веде боротьбу
“не... за реформи, а з... росією і російським народом”, тому що найза
пекліший запеклий характер боротьба прийняла після того, як реформи
були даровані”25. російському радикалізму тут протиставляються прин
ципи самодержавства, що несуть у собі “упокорення,просвітництво,
зміцнення волі й охорону особистості та власності”26. таким чином,
уважає “киевлянин”, революційний рух був спрямований проти основ
російської монархічної влади27, але життєвість устоїв самодержавства,
здатність протистояти руйнівним реформаторським тенденціям забез
печили недоторканість наявного державного порядку. “національно
консервативна течія обіймає великі періоди нашої історії, а навіть у
той час, коли вона змінювалася рухом ліберальним чи радикальним,
національний консерватизм виявляв велику життєвість і незабаром зно
ву знаходив панування”28.
“киевлянину” вдалося ще до епохи революційних потрясінь сфор
мувати в суспільній психології значної частини народонаселення віру
в непорушність монархічних ідеалів. стараннями видання в україні на
початку ХХ ст. був створений значний прошарок суспільства, що твер
до стояв на позиціях охоронної ідеології.
не можна не поважати газету за твердість і послідовність тих по
глядів, котрих вона дотримувалася, деякі з яких є актуальними і на
сьогодні, а саме: політична стабільність і суспільна злагода, підтримка
твердого державного управління та чіткого функціонування всіх інсти
тутів влади, духовна єдність й вікові моральні цінності народу.
історичні аналогії та паралелі, як правило, справа невдячна та
контрпродуктивна. але уроки історії, особливо ті, що написані кров’ю
огляди джерел та документальні нариси156
наших предків, вимушують сучасників шукати вихід із кризового ста
ну політичної системи держави, розбалансування соціальної структури
суспільства, ерозії суспільної свідомості та історичної пам’яті в при
кладах синтезу політичної волі та гнучкості, рішучості та толерантнос
ті, мудрості та віри, якими так багата вітчизняна історія.
1 Розанов В. В. ослабнувший фетиш. Психологические основы русской
революции. – спб., 1906. – с. 24.
2 киевлянин. 1907. – № 96. – с. 1.
3 там само.
4 там само.
5 там само.
6 там само.
7 там само.
8 там само.
9 киевлянин. – 1905. – № 298. – с. 1.
10 киевлянин. – 1905. – № 122. – с. 1.
11 киевлянин. – 1905. – № 274. – с. 2.
12 киевлянин. – 1905. – № 301. – с. 1.
13 Шульгин В. В. дни. – л., 1925. – с. 75–76.
14 киевлянин. – 1905. – № 301. – с. 2.
15 там само.
16 киевлянин. – 1905. – № 341. – с. 1.
17 киевлянин. – 1907. – № 93. – с. 2.
18 киевлянин. – 1907. – № 114. – с. 1.
19 там само.
20 там само.
21 там само.
22 киевлянин. – 1905. – № 279. – с. 1.
23 киевлянин. – 1907. – № 70. – с. 1.
24 киевлянин. – 1905. – № 279. – с. 1.
25 киевлянин. – 1906. – № 123. – с. 1.
26 там само.
27 киевлянин. – 1906. – № 137. – с. 1.
28 киевлянин. – 1906. – № 304. – с. 1.
изучены особенности редакторской деятельности издания “киевлянин”
по пропаганде монархической идеологии. раскрыты основные направления
издательской политики идеологического противостояния с революционным
общественнополитическим движением в годы первой русской революции.
Ключевые слова: “киевлянин”, манифест 17 октября 1905 г.; общест
веннополитическое революционное движение в украине; первая русская ре
во лю ция; монархическая идеология.
There are studied the peculiarities of the editorial activity of “Kievlyanin” edi
tion concerning the propaganda of monarch ideology. The author gives the main
directions of the editorial policy of ideological confrontation with the revolution
and sociopolitical movement in the years of first Russian revolution.
Key words: “Kievlyanin”; the Manifest of October 17, 1905; the sociopolitical
revolution movement in Ukraine; the first Russian revolution; the security ideology.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-97804 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0320-9466 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:47:00Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гула, Р.В. 2016-04-03T10:40:47Z 2016-04-03T10:40:47Z 2014 Антиреформаторський напрямок монархічної ідеології в редакторській політиці газети ”Киевлянин” у роки Першої російської революції / Р.В. Гула // Архіви України. — 2014. — № 2. — С. 150-156. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/97804 94 (477) “1905/1907” Вивчено особливості редакторської діяльності видання ”Киевлянин” щодо
 пропаганди монархічної ідеології. Розкрито основні напрямки видавничої політики ідеологічного протистояння з революційним суспільно – політичним рухом у роки першої російської революції. Изучены особенности редакторской деятельности издания “Киевлянин” по пропаганде монархической идеологии. Раскрыты основные направления издательской политики идеологического противостояния с революционным общественно-политическим движением в годы первой русской революции. There are studied the peculiarities of the editorial activity of “Kievlyanin” edition
 concerning the propaganda of monarch ideology. The author gives the main
 directions of the editorial policy of ideological confrontation with the revolution
 and socio-political movement in the years of first Russian revolution. uk Інститут історії України НАН України Архіви України Огляди джерел та документальні нариси Антиреформаторський напрямок монархічної ідеології в редакторській політиці газети ”Киевлянин” у роки Першої російської революції Anti-reform Direction of the Monarch Ideology in the Editorial Policy of the “Kievlyanin” Edition in the Years of First Russian Revolution Article published earlier |
| spellingShingle | Антиреформаторський напрямок монархічної ідеології в редакторській політиці газети ”Киевлянин” у роки Першої російської революції Гула, Р.В. Огляди джерел та документальні нариси |
| title | Антиреформаторський напрямок монархічної ідеології в редакторській політиці газети ”Киевлянин” у роки Першої російської революції |
| title_alt | Anti-reform Direction of the Monarch Ideology in the Editorial Policy of the “Kievlyanin” Edition in the Years of First Russian Revolution |
| title_full | Антиреформаторський напрямок монархічної ідеології в редакторській політиці газети ”Киевлянин” у роки Першої російської революції |
| title_fullStr | Антиреформаторський напрямок монархічної ідеології в редакторській політиці газети ”Киевлянин” у роки Першої російської революції |
| title_full_unstemmed | Антиреформаторський напрямок монархічної ідеології в редакторській політиці газети ”Киевлянин” у роки Першої російської революції |
| title_short | Антиреформаторський напрямок монархічної ідеології в редакторській політиці газети ”Киевлянин” у роки Першої російської революції |
| title_sort | антиреформаторський напрямок монархічної ідеології в редакторській політиці газети ”киевлянин” у роки першої російської революції |
| topic | Огляди джерел та документальні нариси |
| topic_facet | Огляди джерел та документальні нариси |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/97804 |
| work_keys_str_mv | AT gularv antireformatorsʹkiinaprâmokmonarhíčnoíídeologíívredaktorsʹkíipolíticígazetikievlâninurokiperšoírosíisʹkoírevolûcíí AT gularv antireformdirectionofthemonarchideologyintheeditorialpolicyofthekievlyanineditionintheyearsoffirstrussianrevolution |