Внутрішні джерела збільшення інвестицій
В статье показана инвестиционная деятельность как решающий фактор экономического роста страны. Указаны основные условия, что способствуют улучшению инвестиционного климата. У статті розглянута інвестиційна діяльність як визначальний фактор економічного росту країни. Визначені основні умови, що сприя...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Datum: | 2007 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/98271 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Внутрішні джерела збільшення інвестицій / В.А. Романова // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 104. — С. 61-63. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-98271 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Романова, В.А. 2016-04-11T15:23:44Z 2016-04-11T15:23:44Z 2007 Внутрішні джерела збільшення інвестицій / В.А. Романова // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 104. — С. 61-63. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/98271 В статье показана инвестиционная деятельность как решающий фактор экономического роста страны. Указаны основные условия, что способствуют улучшению инвестиционного климата. У статті розглянута інвестиційна діяльність як визначальний фактор економічного росту країни. Визначені основні умови, що сприяють покращенню інвестиційного клімату. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Внутрішні джерела збільшення інвестицій Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Внутрішні джерела збільшення інвестицій |
| spellingShingle |
Внутрішні джерела збільшення інвестицій Романова, В.А. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title_short |
Внутрішні джерела збільшення інвестицій |
| title_full |
Внутрішні джерела збільшення інвестицій |
| title_fullStr |
Внутрішні джерела збільшення інвестицій |
| title_full_unstemmed |
Внутрішні джерела збільшення інвестицій |
| title_sort |
внутрішні джерела збільшення інвестицій |
| author |
Романова, В.А. |
| author_facet |
Романова, В.А. |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| publishDate |
2007 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Культура народов Причерноморья |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| format |
Article |
| description |
В статье показана инвестиционная деятельность как решающий фактор экономического роста страны. Указаны основные условия, что способствуют улучшению инвестиционного климата.
У статті розглянута інвестиційна діяльність як визначальний фактор економічного росту країни. Визначені основні умови, що сприяють покращенню інвестиційного клімату.
|
| issn |
1562-0808 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/98271 |
| citation_txt |
Внутрішні джерела збільшення інвестицій / В.А. Романова // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 104. — С. 61-63. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT romanovava vnutríšnídžerelazbílʹšennâínvesticíi |
| first_indexed |
2025-11-26T16:22:09Z |
| last_indexed |
2025-11-26T16:22:09Z |
| _version_ |
1850627819640455168 |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
61
Достоинством описанного метода является возможность опираться на предыдущий опыт (за ряд пред-
шествующих лет) и изменять значения переменных, исходя из учета требований процентного увеличения
ВВП на последующий период. Целесообразность описанного подхода подтверждается возможностью варь-
ирования значений величин, взаимосвязанных друг с другом описанными матрицами, учитывая при этом
практический опыт, а также ту или иную целесообразность. Последнее обстоятельство особенно важно в
условиях необходимости коррекции исходных значений и анализа значительно большего числа величин,
определяющих значения С, I, N, G .
Выводы
С помощью балансового метода можно выполнять следующие расчеты:
1. Определять объёмы конечной продукции каждой отрасли c помощью величин валовой продукции
каждой отрасли.
2. Определять величины валовой продукции каждой отрасли с помощью величин
конечной продукции всех отраслей.
3. Для ряда отраслей, задав величины валовой продукции, а для всех отраслей задав объёмы конечной
продукции, можно найти величины конечной продукции первых отраслей и объёмы валовой продукции
вторых; в этом варианте расчета удобнее пользоваться не матричной формой, а системой линейных уравне-
ний.
4. Реализованная модель проверки целесообразности действий государственного сектора позволяет на
основе имеющегося предварительного опыта за ряд предшествующих лет сформулировать необходимые
требования к отдельным секторам, с учетом заданного процентного роста ВВП, взаимосвязи описанных ве-
личин, и учета необходимости их коррекции.
Источники и литература
1. Померанец В.Н. Финансовая политика государства. Методическое пособие. – Симферополь, ТНУ. Кафедра
финансов и кредита, 2003. – 115с.
2. Померанец В.Н. Моделирование экономики. Методическое пособие. – Симферополь, ТНУ. Кафедра
экономической кибернетики, 2004. – 113с.
3. http://finance.com.ua
4. http://www.ukrstat.gov.ua
Романова В.А.
ВНУТРІШНІ ДЖЕРЕЛА ЗБІЛЬШЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ
Вступ. Розпочата в Україні економічна реформа потребує пожвавлення господарського життя з метою
забезпечення економічного зростання держави. Досягти цього можна на основі фінансової стабілізації,
структурної перебудови, створення ринку капіталів. Особливо складною є проблема відродження
фінансового ринку як само регульованої системи переливання капіталів, системи довгострокових інве-
стицій.
У сучасних умовах в Україні почав розвиватися первинний ринок цінних паперів. Емітентами цінних
паперів є біржа, інвестиційні компанії і фонди, підприємства виробничого сектору. Розробка пакета
відповідних нормативних документів прискорить акціонування підприємств, сприятиме низькому збіль-
шенню пропозиції цінний паперів, що може зумовлюватись, наприклад, прагненням населення застрахува-
ти власні заощадження від знецінювання у зв’язку з інфляцією.
Процеси на фінансовому ринку як погляду розвитку його окремих секторів і сегментів, так і з позицій
розвитку діяльності інвестиційних інститутів є дуже динамічними. У цьому зв’язку велику роль відіграє
держава як гарант стабільності фінансового ринку. На основі використання закономірностей руху фінансо-
вого капіталу держава й учасники ринку цінних паперів підтримують приватний та організований ринок,
сприяють підвищенню ефективності економіки й економічному зростанню загалом.
Ефективність інвестиційної діяльності визначається рівнем розвитку капітального будівництва, інве-
стиційного та промислово-будівельного комплексів, що, у свою чергу, залежить від виробничого по-
тенціалу їх матеріально – технічного потенціалу, кваліфікації виконавців, науково – технічного рівня про-
ектних рішень, стану організації та планування інвестиційного процесу, забезпечення його фінансовими ре-
сурсами.
Проблемам залучення іноземних інвестицій в економіку України присвячується багато наукових праць.
У ході дослідження проблем інвестиційного забезпечення української економіки вагомих наукових резуль-
татів досягли такі вчені – Дідівська Л.І., Головко Л.С., Кизима Т., Сазонець І.Л., Марченко С., Пересада
А.А., Полякова Ю.В., Стеченко Д.М., Федоренко В.Г. та інші. Однак, необхідні подальші дослідження тео-
ретичних і практичних питань щодо активізації інвестиційної діяльності за рахунок розробки комплексних
програм поліпшення інвестиційного клімату і створення на цій основі сталих мотивацій ефективного гос-
подарювання в рамках чинного правового поля. Особливого значення набуває також вивчення, узагальнен-
ня та адаптація зарубіжного досвіду залучення іноземних інвестицій. Виходячи з цього, тема дослідження є
актуальною та обґрунтованою.
Постановка завдання. Завданням статті є вивчення шляхів збільшення інвестицій.
Результати. В Україні на сучасному етапі розвитку економіки необхідною умовою ефективності інве-
http://finance.com.ua
http://www.ukrstat.gov.ua
Романова В.А.
ВНУТРІШНІ ДЖЕРЕЛА ЗБІЛЬШЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ
62
стиційної діяльності є відродження фінансово – кредитного та інвестиційного ринків.
Одним із головних чинників зростання ВВП є рівень обсягу інвестицій в економіку. Розвинені країни
мають середньорічну питому вагу капіталовкладень 16 – 22% (Японія – 31%) та темпи приросту ВВП 2 –
3% (у порівняних цінах). Отже, на одиницю вкладених коштів ці країни отримують майже вдвічі вищу про-
дуктивність праці і – відповідно – віддачу від інвестицій.
Стабільність інвестицій обумовлюється високим рівнем заощаджень населення у банківські депозити та
цінні папери (5 – 12% від доходів). Доходи українських громадян тільки на 60% – грошові. До того ж на-
мітилась тенденція зменшення (з 10,8 до 4,3%) частки заощаджень від доходів, які вони мають від вкладів
та цінних паперів.
У сучасних умовах існує альтернативне джерело отримання інвестицій – фондовий ринок. Податкове
законодавство розвинених країн заохочує населення вкладати гроші у цінні папери через податкові пільги
на індивідуальні доходи. Контроль цього процесу здійснюється за допомогою декларацій про особисті до-
ходи громадян.
Популярність інвестицій, або бажання населення інвестувати гроші в банк, акції або облігації не знахо-
дяться в прямій залежності від прибутковості конкретного інвестиційного плану або пропозиції.
Існує замкнутий ланцюжок: без інвестицій не буває стійкого росту ВВП, а без стійкого процесу еко-
номічного розвитку не буває повноцінного інвестиційного процесу. Для того, щоб пішов інвестиційний
процес, необхідне дотримання певних макроекономічних параметрів.
Вважається, що будь-які дії суб’єктів значною мірою визначаються наявністю негативного або пози-
тивного досвіду при їх попередньому здійсненні. Стосовно до фінансового ринку наявність позитивного
досвіду є обов’язковим для сприятливого інвестиційного клімату. Проте в нашій країні і по СНД у цілому
при плануванні реалізації будь--якої фінансової послуги не враховується наявність психологічного чинника.
Тобто маючи негативний досвід використання того або іншого фінансового інструменту, будь то цінні па-
пери, банківські депозити або валюта, наступного разу інвестор на захоче ним скористатися або піде на це з
меншим бажанням. Якщо ж негативний досвід використання фінансового інструменту має макроеко-
номічний характер, то процес когнитивізму набуває масовості і той або інший фінансовий інструмент про-
сто “виходить із моди”. Для українського фондового ринку, що знаходиться на стадії розвитку, характер-
ним є велике коливання реальної прибутковості по різноманітних цінних паперах, будь то акція або об-
лігації внутрішньої державної позики, і часто економічну природу паритетів між прибутками по тому або
іншому цінному паперу пояснити не можна. Настільки різні коливання ринку обумовлені не тільки курсо-
вими коливаннями національної валюти або швидкою зміною законодавства, але й реальним впливом пси-
хологічних чинників. Механізм впливу когнитивізму на ринкову кон’юнктуру достатньо простий –
інвестор, маючи негативний досвід вкладення коштів і втративши довіру до ринку, знаходить інше застосу-
вання своїм вільним ресурсам, а далі, якщо явище має масовий характер, попит або пропозиція на конкрет-
ному секторі ринку можуть знижуватися до критичної позначки.
На сьогодні фондовий ринок в Україні ще дуже далекий від досконалого. Які потенційні джерела
фінансових коштів та нефінансових активів можуть бути залучені до сфери обігу цінних паперів,
пов’язаних із виробничою сферою, і таким чином її інвестувати?
Як відомо, в Україні процес реформування розпочався з комерціалізації та приватизації державної
банківської системи. Утворені комерційні банки з самого початку відірвалися від виробничої сфери та по-
чали успішно діяти в галузі спекулятивних фінансових операцій.
Для підприємств банківські кредити стали недоступними. Підприємства потерпають від нестачі
обігових коштів, процвітає бартер, що фактично заморожує розвиток виробництва та надходження до бюд-
жету.
На сучасному етапі на фондовому ринку існує альтернатива для підприємств та банківської сфери.
Ефективне та швидке розміщення акцій повторних емісій можливе при зацікавленості до підприємства по-
стачальників, споживачів продукції, великих банківських установ. Це найбільш бажані для підприємства
акціонери. Взаємне володіння акціями підприємств буде також підставою для перших кроків створення в
Україні інтегрованих структур.
Враховуючи також те, що в Україні вибрана європейська модель фондового ринку, яка характеризуєт-
ься домінуючою роллю банківського капіталу в інвестиційних процесах, головний акцент при розміщенні
нових випусків цінних паперів вітчизняним підприємствам потрібно робити також на банківську систему.
Банки в умовах перехідної економіки України через недостатній рівень інформаційної забезпеченості
інвесторів на ринку, є єдиними інститутами фінансового ринку, які мають реальне уявлення про фінансово–
майновий стан підприємств, їх грошові потоки і готові інвестувати в акції підприємств. Купівля банками
акцій буде сприяти розширенню сфери їх впливу і залученню нової клієнтури, створенню підконтрольних
фінансово–виробничих структур, отриманню прибутку від інвестицій в цінні папери і т.д. Для підприємств
зацікавленість в банках–акціонерах полягає, в першу чергу, в тому, що вони залежать від банків–кредиторів
більшою мірою, ніж від інших акціонерів.
В структурі доходів банківської системи протягом останіх років основну масу прибутку банків склада-
ють відсотки за наданими кредитами. Таким чином, в інтересах банківської системи мати стабільні,
успішно функціонуючі підприємства-позичальники, які будуть запорукою успіху функціонування банків.
На даний час лише банки надають підприємствам безпосередньо ліквідні кошти, тоді як виручка від ре-
алізації продукції підприємств більш ніж наполовину створюється бартерними угодами і приростом
дебіторської заборгованості. В умовах гострого грошового дефіциту в більшості галузей, здатність
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
63
підприємств виплачувати податки і заробітну плату потрапляє в залежність від банківського кредитування.
Привілейовані позиції банків в управлінні підприємствами надають їм значну вагу в управлінні справа-
ми підприємств і дозволяють присвоювати додаткову ренту, не зважаючи на обмежені масштаби як креди-
тування, орієнтованого на контроль, так і дистанційного фінансування.
Залучення капіталу у виробництво таким способом дасть доступ підприємствам до відносно дешевих
грошових ресурсів іноземних інвесторів. Наприклад, щоб одержати в Україні на сьогодні кредит в
іноземній валюті під інвестиційний проект, необхідно заплатити банку в середньому 25–30% річних. При
цьому кредити, як правило, короткострокові, і підприємства досить часто змушені шукати нові шляхи
фінансування. Випуск же облігацій, номінованих в доларах США, може бути орієнтований на термін 3 ро-
ки. Витрати для вітчизняного підприємства на обслуговування боргу складуть в середньому 14–15%, тобто
майже удвічі дешевше за кредитні ресурси. З метою зацікавлення інвесторів, виплату відсотків необхідно
проводити щоквартально, починаючи з другого року від дати розміщення емісії. Для успішного розміщення
випуску боргових цінних паперів необхідно також широко розрекламувати діяльність підприємства, інве-
стиційні проекти, напрямки інвестування залучених від емісії коштів.
Висновки. Отже, необхідність інвестицій в економіку України та на мікрорівнях – підприємствах –
очевидна. Але не зважаючи на те, що на інвестиційний процес в державі значною мірою впливає психо-
логічний чинник і накопичений негативний досвід не сприяє росту заощаджень та інвестицій в економіку,
існують механізми, що запобігають падінню фінансового ринку. До таких механізмів можна віднести
своєрідну інтеграцію підприємства з банківською сферою.
Джерела та література
1. Дідівська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки. – К., 2002.
2. Інвестиційні стратегії конкурентоспроможної економіки: Монографія / Під ред. І.Л. Сазонця –
Дніпропетровськ: Наука та освіта, 2004. – 420с.
3. Кизима Т. Спільне підприємництво: проблеми та шляхи їх вирішення // Економіка України. – 2000. –
№7. – с.88–91.
4. Марченко С. Міжнародна кредитно–рейтингова оцінка інвестиційної привабливості України //
Банківська справа. – 2004. – №1. – С. 48–57.
5. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. – К., 1998. – С. 16 27.
6. Полякова Ю.В. Внутрішньорегіональні особливості прямого інвестування в Україну // Регіональна
економіка. – 2001. – №1.
7. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки. – К.: МАУП, 2002.
8. Федоренко В.Г. Інвестознавство: Підручник. – 2 – Ге вид., переробл. – К.: МАУП, 2002.
9. http://www.ukrstat.dov.ua
Руднева О.О., Севастьянова О.В.
УПРАВЛЕНИЕ РЕАЛИЗАЦИЕЙ ТУРИСТИЧЕСКИХ УСЛУГ
Введение. Перемены в экономической жизни Украины затронули все области человеческой жизнедея-
тельности, и сфера туристических услуг не является исключением. За последнее десятилетие в Крыму ко-
личество предприятий, так или иначе задействованных в туристской деятельности, становится все больше и
больше. И если провести наблюдение по количеству предоставляемых ежегодно услуг на протяжении 7 лет
в Крыму, то можно увидеть, как меняется спрос на туристические услуги.
В настоящее время в Крыму зарегистрировано около 640 туристических предприятий [3], которые пре-
доставляют различные виды услуг для туристов. Как видно, конкуренция огромна. В связи с этим перед
каждой туристической фирмой рано или поздно возникает ряд вопросов: «Как привлечь внимание наи-
большего числа туристов с наибольшей выгодой для туристической фирмы и на благо самих туристов? Как
занять лидирующие позиции по уровню продаж услуг, когда вокруг столько туристических фирм, также
желающие обойти своих конкурентов?». И от того, насколько успешно предприятие сможет ответить на
них, зависит выживаемость компании в долгосрочной перспективе.
Постановка проблемы. В соответствии с законом Украины «О туризме»[1]
Туристический продукт – предварительно разработанный комплекс туристических услуг, сочетающий
не менее двух таких услуг, реализуемый или предлагаемый для реализации по определенной цене, в состав
которого входят услуги перевозки, услуги размещения и другие туристические услуги, не связанные с пе-
ревозкой и размещением (услуги по организации посещений объектов культуры, отдыха и развлечений,
реализации сувенирной продукции и т.п.)
Продвижение туристического продукта – комплекс мер, направленных на создание и подготовку к реа-
лизации туристического продукта или туристических услуг (организация рекламно-ознакомительных пу-
тешествий, участие в специализированных выставках, ярмарках, издание каталогов, буклетов и т.п.);
Место продажи (реализации) туристических услуг – страна, в которой зарегистрирован соответствую-
щий субъект хозяйствования, реализующий туристический продукт;
Согласно Закону субъекты, которые осуществляют и/или обеспечивают туристическую деятельность,
являются:
− туристические операторы – юридические лица, созданные согласно законодательству Украины, для ко-
торых исключительной деятельностью является организация и обеспечение создания туристического
http://www.ukrstat.dov.ua
|