Про геофізичний варіант передачі інформації з надр Землі на її поверхню
У статті системно узагальнено і з феноменологічних позицій аналітично розглянуто теоретичні засади використання даних дистанційного зондування Землі у процесі дослідження особливостей структури земної кори. Наведено чотири групи нелінійних ефектів, які виникають у геологічному середовищі за взаємоді...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю ІГН НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/98329 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Про геофізичний варіант передачі інформації з надр Землі на її поверхню / О.Т. Азімов // Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 8. — С. 82-108. — Бібліогр.: 75 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-98329 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Азімов, О.Т. 2016-04-11T17:00:37Z 2016-04-11T17:00:37Z 2011 Про геофізичний варіант передачі інформації з надр Землі на її поверхню / О.Т. Азімов // Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 8. — С. 82-108. — Бібліогр.: 75 назв. — укр. 2409-9430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/98329 550.83:551.241 У статті системно узагальнено і з феноменологічних позицій аналітично розглянуто теоретичні засади використання даних дистанційного зондування Землі у процесі дослідження особливостей структури земної кори. Наведено чотири групи нелінійних ефектів, які виникають у геологічному середовищі за взаємодії гірських порід, флюїдів, геофізичних і геохімічних полів. Проаналізовано “геофізичний” варіант передачі інформації із земних надр на поверхню. В статье системно обобщены и с феноменологических позиций аналитически рассмотрены теоретические основы использования данных дистанционного зондирования Земли в процессе исследований особенностей структуры земной коры. Приведены четыре группы нелинейных эффектов, которые возникают в геологической среде при взаимодействии горных пород, флюидов, геофизических и геохимических полей. Проанализирован “геофизический” вариант передачи информации из земных недр на поверхность. Theoretical foundations of remote sensing data (RSD) using are integrated systematically and viewed analytically from phenomenological positions in the paper. RSD are using in a process of the Earth’s crust features structure investigation. There are adduced four groups of nonlinear effects have arisen in the geological surroundings as an interaction result of rocks, fluids, geophysical and geochemical fields. There is analysed “the geophysical” variant of an information transfer from the Earth’s interior to a day. uk Центр менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю ІГН НАН України Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики Теоретичні та практичні результати дослідження розвитку Землі Про геофізичний варіант передачі інформації з надр Землі на її поверхню О геофизическом варианте передачи информации из недр Земли на ее поверхность To the geophysical variant of an information transfer from the interior of the Earth to a day Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Про геофізичний варіант передачі інформації з надр Землі на її поверхню |
| spellingShingle |
Про геофізичний варіант передачі інформації з надр Землі на її поверхню Азімов, О.Т. Теоретичні та практичні результати дослідження розвитку Землі |
| title_short |
Про геофізичний варіант передачі інформації з надр Землі на її поверхню |
| title_full |
Про геофізичний варіант передачі інформації з надр Землі на її поверхню |
| title_fullStr |
Про геофізичний варіант передачі інформації з надр Землі на її поверхню |
| title_full_unstemmed |
Про геофізичний варіант передачі інформації з надр Землі на її поверхню |
| title_sort |
про геофізичний варіант передачі інформації з надр землі на її поверхню |
| author |
Азімов, О.Т. |
| author_facet |
Азімов, О.Т. |
| topic |
Теоретичні та практичні результати дослідження розвитку Землі |
| topic_facet |
Теоретичні та практичні результати дослідження розвитку Землі |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики |
| publisher |
Центр менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю ІГН НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
О геофизическом варианте передачи информации из недр Земли на ее поверхность To the geophysical variant of an information transfer from the interior of the Earth to a day |
| description |
У статті системно узагальнено і з феноменологічних позицій аналітично розглянуто теоретичні засади використання даних дистанційного зондування Землі у процесі дослідження особливостей структури земної кори. Наведено чотири групи нелінійних ефектів, які виникають у геологічному середовищі за взаємодії гірських порід, флюїдів, геофізичних і геохімічних полів. Проаналізовано “геофізичний” варіант передачі інформації із земних надр на поверхню.
В статье системно обобщены и с феноменологических позиций аналитически рассмотрены теоретические основы использования данных дистанционного зондирования Земли в процессе исследований особенностей структуры земной коры. Приведены четыре группы нелинейных эффектов, которые возникают в геологической среде при взаимодействии горных пород, флюидов, геофизических и геохимических полей. Проанализирован “геофизический” вариант передачи информации из земных недр на поверхность.
Theoretical foundations of remote sensing data (RSD) using are integrated systematically and viewed analytically from phenomenological positions in the paper. RSD are using in a process of the Earth’s crust features structure investigation. There are adduced four groups of nonlinear effects have arisen in the geological surroundings as an interaction result of rocks, fluids, geophysical and geochemical fields. There is analysed “the geophysical” variant of an information transfer from the Earth’s interior to a day.
|
| issn |
2409-9430 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/98329 |
| citation_txt |
Про геофізичний варіант передачі інформації з надр Землі на її поверхню / О.Т. Азімов // Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 8. — С. 82-108. — Бібліогр.: 75 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT azímovot progeofízičniivaríantperedačíínformacííznadrzemlínaíípoverhnû AT azímovot ogeofizičeskomvarianteperedačiinformaciiiznedrzemlinaeepoverhnostʹ AT azímovot tothegeophysicalvariantofaninformationtransferfromtheinterioroftheearthtoaday |
| first_indexed |
2025-11-26T02:51:32Z |
| last_indexed |
2025-11-26T02:51:32Z |
| _version_ |
1850609359021670400 |
| fulltext |
82
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
УДК 550.83:551.241
© О.Т. Азімов, 2011
Науковий Центр аерокосмічних досліджень Землі ІГН НАН
України, м. Київ
ПРО ГЕОФІЗИЧНИЙ ВАРІАНТ
ПЕРЕДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ З НАДР ЗЕМЛІ
НА ЇЇ ПОВЕРХНЮ
У статті системно узагальнено і з феноменологічних позицій аналітично розгляну-
то теоретичні засади використання даних дистанційного зондування Землі у про-
цесі дослідження особливостей структури земної кори. Наведено чотири групи
нелінійних ефектів, які виникають у геологічному середовищі за взаємодії гірських
порід, флюїдів, геофізичних і геохімічних полів. Проаналізовано “геофізичний”
варіант передачі інформації із земних надр на поверхню.
Ключові слова: компоненти ландшафту, геоіндикаційна роль, геофізичні поля,
ландшафтоутворювальні процеси.
Стан проблеми. Розвиток геології відбувається в напрямі все глиб-
шого і повнішого пізнання нашої планети, процесів самоорганізації її ре-
човини і створення різнорангових моделей геологічного розвитку сере-
довища [1]. Першочергове завдання теоретичних досліджень полягає в
установленні законів цього розвитку, тобто тих загальних, необхідних і
суттєвих зв’язків між геологічними об’єктами та явищами, що зумов-
люють їхні упорядковані зміни.
Згідно з [2], існує спеціальний закон підпорядкованості між базовими
напрямами природознавства, послідовність яких вистроюється в такий
ряд: математика–фізика–хімія–біологія–геологія. Причому під фізикою
розуміють широку сферу пізнання, яка охоплює й астрофізику, з чим ми
цілком погоджуємося. Цей ряд указує на зростання так би мовити “гли-
бинності” зазначених дисциплін, одні з яких ніби лежать “на поверхні”
або ж близько до неї, інші є “глибинними”. Останнім часом, розглядаючи
положення геології не лише у природознавстві, але й в науці взагалі [3, 4],
цей свого роду вертикальний ряд доповнюють ще двома ланками (“по-
верхами”) “гуманітарного циклу” – соціологією і філософією. Таким чи-
ном, послідовність наук набуває такого вигляду: математика–фізика–
хімія–біологія–соціологія–геологія–філософія.
Отже, закони геології відображають інтегральну взаємодію та взає-
мообумовленість законів математики, механіки, астрономії, фізики, хімії,
83
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
біології, філософії в широкому розумінні у природних геосистемах (і в
геосферах загалом). Вони характеризують наявність тісних залежностей,
взаємовідношення і взаємозв’язку між матерією літосфери, гідросфери,
атмосфери, біосфери, яка ці сфери формує, космосом, а також між яви-
щами і процесами, що в цих геосистемах відбуваються, включаючи взає-
модію геофізичних полів і різноманітні фізико-хімічні реакції. Разом з тим
розвиток цих процесів нерівномірний у часі й у просторі, що підтвер-
джується наявністю широкого спектра, різноманітністю тектонічних
структур сучасної Землі. З огляду на це, геологічні закони, за існуючої
парадигми науки, сформульовані, за справедливим визначенням [5], не-
достатньо чітко (строго) і струнко. Їх можна сприймати на рівні робочих
концепцій або гіпотез, які часто є альтернативними.
Закони в геології, які фактично в науках про Землю, за висловом
В.І. Вернадського [6], є законами-тенденціями, здебільшого мають імо-
вірнісний, статистичний характер, тобто їх не можна розглядати з детер-
міністських позицій [1]. Переважно вони виявляються лише за стати-
стичного оброблення значного фактичного матеріалу саме як пануюча тен-
денція й неминуче містять велику кількість відхилень і навіть винятків.
Зазвичай це є наслідком накладення, інтерференції різнорангових процесів.
Крім того, геологічні об’єкти не є тотожними, що володіють прита-
манними лише їм властивостями, і більш-менш різко відрізняються від
інших об’єктів. У природі існує різноманіття моделей об’єктів, не зовсім
тотожних і лише частково подібних між собою (наприклад, між певними
структурними елементами). Тому їх виділення, класифікація, а відповід-
но, й встановлення властивих їм особливостей будови і розвитку, що спи-
раються на ті чи інші ідеалізовані абстрактні моделі, неминуче є дещо
умовними і схематичними.
Повною мірою все вказане вище притаманне й теоретичним осно-
вам виявлення особливостей структури земної кори на підставі застосу-
вання дистанційних аерокосмічних технологій як складових комплексно-
го геологорозвідувального процесу. Тому теоретична база як окремих
дисциплін, так і методів дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) потребує
стрункого упорядкування, подальшого розвитку на принципі системності,
що засвідчує зв’язок цієї задачі з фундаментальними завданнями
сучасної науки.
Теоретичні погляди фахівців галузі щодо фізичної суті відображення
глибоко похованих об’єктів літосфери в зовнішніх компонентах сучасного
84
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
ландшафту та щодо моделі формування відповідного корисного сигналу
на матеріалах аерокосмічних зйомок (МАКЗ) часом суперечливі або не-
однозначні [5, 7–46 та ін.]. За деяким винятком [11, 21, 23, 26–28, 30, 32, 37–
39, 40, 46, 47 та ін.], специфіка фізико-хімічних перетворень, які відбуваються
протягом цих процесів, донині здебільшого є непараметризованою. Зага-
лом це вказує на нерозв’язність зазначеної проблеми.
Отже, узагальнивши здобутки визнаних науковців, ми системно, уни-
каючи, на наш погляд, еклектичного їх синтезування та механічного поєд-
нання, а також усвідомивши спільний діалектичний розвиток геосфер
планети, наявність тісних залежностей між ними та їхніми компонента-
ми, існування зв’язку їх з космосом, з феноменологічних позицій проана-
лізуємо теоретичні основи використання дистанційних технологій
під час вивчення геологічних структур і процесів, зосередившись на ас-
пектах дії геофізичних полів на ландшафтоутворювальні проце-
си, а також висловимо деякі свої міркування з цієї галузі знань, що і є ос-
новним завданням статті. При цьому врахуємо та, взаємодоповнюю-
чи, логічно поєднаємо наукові результати, що отримані в останні роки
провідними геологами і геофізиками, а також фахівцями суміжних сфер
природознавства. Порівняно з попередніми нашими роботами стосовно
поставленого завдання [48–51] новизна цієї статті полягає в опрацю-
ванні й наведенні у списку літератури більшої кількості публікацій аеро-
космогеологічного і геофізичного спрямування, у дещо розширеній ха-
рактеристиці якісної геологічної інформативності головних компонентів
ландшафту з демонстрацією прикладу їх відображення на космічному
знімку, у представленні змістовного логічного виразу щодо композиції
(комбінації) цих компонентів і виразу стосовно впливу геофізичних полів
на формування специфіки ландшафту загалом, у викладені відомих з літе-
ратурних джерел результатів експериментальних досліджень з викори-
станням супутникових спостережень стосовно зв’язків у системі літо-
сфера–атмосфера–іоносфера, в аналізі дії магнітного поля на особливості
розвитку одного з найвиразніших компонентів сучасного ландшафту для
умов гумідних зон – рослинності. Вперше системно узагальнено і в таб-
личній формі подано порівняльну якісну оцінку можливого впливу гео-
фізичних полів на створення аномалій в будові компонентів ландшафту
поверхні Землі.
Виклад основного матеріалу дослідження. Передумовою за-
стосування матеріалів дистанційних зйомок (МДЗ) для вивчення струк-
85
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
тури земної кори, аналізу сучасних і новітніх геодинамічних процесів, що
в ній відбуваються, є формування на земній/водній поверхні, а також в
атмосфері (іоносфері1) спектральних характеристик природних утворень
у різних діапазонах електромагнітних хвиль – ультрафіолетовому, види-
мому, інфрачервоному, мікрохвильовому, радіочастотному [10, 11, 13, 16,
17, 20, 21, 29–32, 34, 35, 37–46, 51–58 та ін.]. Фундаментальною основою
такого формування є феноменологічні процеси активного енергомасо-
обміну (зокрема геодинамічні) у природних геосферах (геосистемах).
Вони відбуваються між твердою, рідкою й газоподібною фазами геоло-
гічного середовища і навколоземної атмосфери та біотою, а також гео-
фізичними полями, які їх характеризують [42, 43, 46, 50, 57, 59, 60 та ін.].
У ході різноманітних взаємодій гірських порід, флюїдів, геофізич-
них і геохімічних полів виникають незворотні процеси в геологічних
середовищах, різні нелінійні ефекти. Серед них умовно виділяють [36]
чотири групи, з чим автор цілком погоджується. Зокрема, ефекти пер-
шої групи пов’язані з нелінійними змінами характеристик природного
або наведеного геофізичного поля при його поширенні у надрах.
Друга група являє собою ефекти трансформації одного виду фізич-
ної енергії в інший. Це так звані перехресні ефекти: сейсмоелектричний,
сейсмомагнітний, електросейсмічний (електрострикція), термоакустич-
ний тощо. Вони є результатом взаємодії геофізичних полів між собою,
яка супроводжується змінами ефективних геофізичних характеристик се-
редовища (температуропровідності, електропровідності, магнітної про-
никності; очевидно також густини, пружності, теплопровідності, питомо-
го опору, магнітної сприйнятливості, радіоактивності тощо).
Низка нелінійних ефектів, яка складає третю групу, виникає у про-
цесі перетворення енергії геофізичних полів у енергію геохімічних реак-
цій. Це передусім механохімічні, електрохімічні та радіаційно-хімічні
реакції, які лежать в основі багатьох геофізичних і геохімічних процесів у
геологічному середовищі.
До четвертої групи належать ефекти незворотної зміни геологічної
матерії під впливом інтенсивних або слабких, але тривалий час діючих
геофізичних полів. Вони виникають зі зміною параметрів земних надр:
структури порожнинного простору (пористості, тріщинуватості, каверноз-
ності), характеру його насичення і фазового складу флюїдів-порозапов-
1 ²îíîñôåðà (àáî òåðìîñôåðà) – ÷àñòèíà âåðõíüî¿ àòìîñôåðè (ïî÷èíàºòüñÿ íà âèñîò³
80–90 êì ³ ïðîñòÿãàºòüñÿ äî 800 êì íàä ïîâåðõíåþ Çåìë³), ùî ñèëüíî ³îí³çóºòüñÿ
âíàñë³äîê îïðîì³íåííÿ êîñì³÷íèìè ïðîìåíÿìè, ÿê³ éäóòü, íàñàìïåðåä, â³ä Ñîíöÿ.
86
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
нювачів у результаті дії на середовище механічних, електричних і тепло-
вих напружень. Під дією фізичних полів змінюються і такі важливі вели-
чини, як pH і Eh середовища.
Отже, усі компоненти земної кори, включаючи сучасну її поверхню і
приповерхневу частину, взаємопов’язані різноманітними нелінійними енер-
гетичними переходами, які визначають конкретний їх фізичний стан у
кожній точці простору.
Розвиваючи погляди, викладені у праці [31], вважаємо, що в умовах
геологічно “закритих” територій, які притаманні більшій частині України,
на МДЗ зовнішні компоненти ландшафту (рельєф, гідрографічна
мережа, літологічний склад поверхневих відкладів, ґрунтово-рослинний
покрив, атмосфера тощо), а також результати сучасних екзогенних про-
цесів і гідрометеорологічних явищ відображаються фізіономічніше по-
рівняно з внутрішніми (геологічний субстрат2 та ін.), які є прихованими.
Однак саме внутрішні компоненти разом з ендогенними процесами (тек-
тонічні рухи, магматизм, гідрогеологічні процеси, сукупність дії геофізич-
них полів, а також пов’язані з ними фізико-хімічні явища) великою мірою
визначають характер просторового розподілу і специфіку розвитку
зовнішніх компонентів, сучасного лику Землі загалом, який, таким чи-
ном, являє собою складну інтерференційну динамічну систему. Попри
неоднозначність і до кінця нез’ясованість цих співвідношень, власне на
вказаному природному взаємозв’язку і спільному діалектичному розвитку
ґрунтується дослідження за МАКЗ зовнішніх компонентів ландшафту та
елементів, що їх складають. У дистанційних методах вони є предметом
досліджень як індицирувальні ознаки (г е о і н д и к а т о р и) структур
земної кори, які, зі свого боку, є об’єктом вивчення.
Отже, загалом ландшафт поверхні Землі – це композиція (комбіна-
ція) його компонентів, яку формально можна записати як
L = {(B · Re), (C · Hy), (D · Se), (I · Ve), (J · At)}, (1)
де L – функція ландшафту загалом; характеристики: Re – рельєфу, Hy –
гідрографічної мережі, Se – літологічного складу поверхневих відкладів
2 Òóò ³ äàë³ ìè, ñë³äîì çà àâòîðàìè ïðàö³ [31], ââàæàºìî: äî ãåîëîã³÷íîãî ñóáñòðàòó,
ùî º òåðì³íîì â³ëüíîãî âèêîðèñòàííÿ, íàëåæàòü ë³òîãåííà îñíîâà ³ ë³òîìîðôíèé
ñóáñòðàò. ˳òîãåííà îñíîâà âì³ùóº âñ³ ï³ä´ðóíòîâ³ óòâîðåííÿ; çàçâè÷àé íà ïëàòôîð-
ìàõ âîíà ñòâîðåíà ïóõêèìè íåîãåí-÷åòâåðòèííèìè ³ äàâí³øèìè â³äêëàäàìè. ˳òî-
ìîðôíèé ñóáñòðàò ïðåäñòàâëåíèé ë³òèô³êîâàíèìè ïîðîäàìè. Ðåëüºô ãåîëîã³÷íî
“çàêðèòèõ” òåðèòîð³é ôîðìóºòüñÿ, ÿê ïðàâèëî, ç ë³òîãåííî¿ îñíîâè, à “ïîõîâàíèé”
ðåëüºô ðîçâèíóòèé íà ë³òîìîðôíîìó ñóáñòðàò³.
87
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
(ґрунтів), Ve – рослинного покриву, At – атмосфери; B, C, D, I і J – вагові
коефіцієнти.
Зокрема, в умовах акумулятивно-денудаційного рельєфу, як одному
з найфізіономічніших компонентів ландшафту, прояв у його елементах
неотектонічно активних структур переважно зумовлений характером тих
змін, які викликали їхній ріст у рельєфі, а також визначається відмінністю
у складі відкладів, що утворилися під час осадонагромадження. Адже
при рельєфоутворенні в умовах одночасної дії екзогенних і ендогенних
процесів підняття, які інтенсивно ростуть, на початку стадії денудації
виражені у рельєфі у вигляді пагорбів або валів як поверхні нельодовико-
вих акумулятивних рівнин. Це створює аномальні умови для прояву ек-
зогенних процесів (як площових, так і лінійних), тим самим активізуючи
їх. Виходить, що ці підвищення в першу чергу зазнають денудації.
Отже, над підняттям, що росте, формуються “острови” денудаційно-
го рельєфу, які відображаються на даних ДЗЗ. Тектогенні підняття з
денудаційним рельєфом відрізняються від первинно-акумулятивних не-
рівностей поверхні рівнини, яка зберігає ще екзогенно зумовлені схили
[31, 59]. У разі швидкого росту підняття починає зазнавати інтенсивної
ерозії, що приводить до його підвищеної розчленованості. Остання, яку
називають морфометричним показником рельєфу, іноді проявляється у
вигляді радіально-концентричного, концентричного або радіального ри-
сунків.
Натомість низхідні новітні та сучасні рухи спричинюють утворення в
рельєфі земної поверхні відносних западин, за гумідного клімату ство-
рюють сприятливі умови для заболочування території. Отже, пульсацій-
на активність структур, її “спливання” до земної поверхні визначають її
гіпсометричний показник у сучасному рельєфі. Саме провідною роллю
ендогенних чинників у рельєфоутворювальних процесах визначається
потенційна можливість індикації особливостей будови земної кори, літо-
сфери загалом у рельєфі земної поверхні. Глибинна структура територій
індицирується в таких показниках і характеристиках рельєфу: морфографії,
гіпсометрії, морфометрії, динаміці рельєфоутворення і рельєфоутворю-
вальних процесах, у вікових співвідношеннях тощо [31, 34]. Ці показники
вважаються головними індикаторами структур будь-яких ландшафтно-
геологічних обстановок різних похованих територій. У конкретних умо-
вах кожен з них може проявлятися з різною повнотою. Найчіткіша фікса-
ція геологічних утворень в рельєфі пов’язується з проявом усіх показ-
88
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
ників. Геоіндикатори, які пов’язані з формами рельєфу, називаються мор-
фоіндикаторами.
Наявність указаних вище тектогенних піднять є основним чинником
впливу на розвиток геологічно високоінформативних гідрографічної та
ерозійної мереж, які досить чітко простежуються за МДЗ. Їхні елемен-
ти, за винятком верхових боліт, освоюють, займають і утворюють лінійні
понижені ділянки поверхні на денудаційній стадії формування рельєфу,
виникнення яких часто зумовлене лінійною ерозією, тим самим підкрес-
люючи прояв підняттів, що ростуть.
Гідромережа відображає найрізноманітніший спектр геолого-струк-
турних даних [31, 59]: деформації осадового чохла і фундаменту та їхні
взаємовідношення, форму, розміри і внутрішню будову різних тектоніч-
них елементів, властивості геологічного субстрату, вертикальну
подільність чохла, інтенсивність і знак (напрямок) новітніх і сучасних
рухів земної кори, як вертикальних, так і горизонтальних.
Підвищеним горизонтальним розчленуванням рельєфу земної поверхні
розрізняються території з певним літологічним складом поверхневих
(для переважної частини платформних структур України – четвертин-
них) відкладів: вони складені пухкими дрібнозернистими утвореннями.
Пухкі породи зазнають інтенсивнішої площової денудації. У разі просто-
рового (латерального) чергування відкладів різного складу тут можуть
виникати літологічно зумовлені нерівності рельєфу. Особливості в
розповсюдженні, складі та структурі поверхневих відкладів (часто у ком-
плексі разом з ними розглядаються й ґрунти) являють собою літоінди-
катори.
Геологічні структури проявляються в характеристиках поверхневих
відкладів: у латеральному поширенні генетичних типів порід, різних де-
формаціях їхніх шарів, нерівномірному розподілі їх товщини, в особливо-
стях змін їх літологічного і гранулометричного складу тощо [29, 34, 59,
61, 62]. За сприятливих умов відкритості на земній поверхні деякі з ха-
рактеристик можна досить однозначно ототожнювати за сучасними
МАКЗ.
Ареал поширення ґрунтів, які розвиваються на літогенній основі, пе-
реважно зумовлений особливостями рельєфу, сучасними екзогенними
процесами і складом геологічного субстрату. Вплив останнього, з яким
ґрунти і процеси ґрунтоутворення загалом особливо тісно пов’язані, про-
являється в їх кольорі, механічному і хімічному складі, товщині. Всі ці
89
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
властивості поряд з вмістом гумусу, вологістю, мінеральним складом,
наявністю розчинних солей і карбонатів визначають спектральні харак-
теристики ґрунтового покриву, зокрема й на даних ДЗЗ [20, 31]. Значна
увага при дешифруванні ґрунтів повинна приділятися також вивченню
різних екзогенних геологічних процесів. Адже ґрунти, їхні типи хоча і є
деципієнтним, підпорядкованим компонентом ландшафту, однак вони
достатньо інертні до змін сучасними геологічними процесами (у зв’язку
з господарською діяльністю людини).
Найяскравіше геоіндикаційна роль ґрунтів в умовах гумідних зон про-
являється на ділянках відсутності рослинності. При цьому таку роль
можуть відігравати як окремі властивості (вологість, гумусність, склад)
точкових різновидів ґрунтів, які тяжіють до складових тектонічних струк-
тур, так і просторове розміщення елементів ґрунтового покриву на площі
загалом.
У степовій зоні й лісостепу зростає індикаційна роль диференціації
ґрунтів за їхньою гумусністю. Як відомо, у формуванні ґрунтового по-
криву вагому роль відіграє клімат, тому типи ґрунтів, які розвинуті в кон-
кретних районах, переважно є зональними. Разом з тим дуже часто спо-
стерігається розвиток інтразональних (або азональних, місцевих) ґрунтів
(наприклад, болотних, солончакових і т. п.), що, вірогідніше всього, може
бути викликано геологічними причинами [29, 34]. Інформативними в інди-
каційному відношенні можуть бути структури ґрунтових ареалів (гомо-
генна, гетерогенна), їх розміри, характер їхніх границь, коефіцієнт склад-
ності ґрунтового покриву тощо [63]. Як ознаки геологічних об’єктів мож-
на використовувати структуру (дугоподібну, лінійну) орних земель.
Рослинність – один з найфізіономічніших компонентів ландшафту.
З одного боку, на МДЗ вона (особливо лісова рослинність) завуальовує
інформацію про особливості рельєфу земної поверхні, гідромережі, ґрунтів,
оскільки стосовно них здебільшого є вторинною. Натомість її угрупован-
ня, асоціації, види та ареали їх поширення можуть мати індицирувальні
властивості й є геоботанічними індикаторами територій. Адже рос-
линність чітко й активно реагує на умови, середовище свого місцезро-
стання та їхні зміни, вибірково сприймає поживні речовини і гідрогео-
логічні особливості району. Виходить, що рослинний покрив указує на різні
типи відкладів, підкреслює ступінь їх зволоження, розривні порушення і
зони тріщинуватості, а через них – особливості будови структур геоло-
гічного субстрату [31, 59].
90
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
У різних районах геоботанічними індикаторами є: структура рослин-
ного покриву, видовий склад, зімкнутість крон, бонітет, особливості про-
сторового розподілу основних життєвих форм рослин (дерев, кущів, тра-
в’яного покриву, лишайників, мохів тощо), форма росту, забарвлення лис-
тя. Ці ознаки часто розглядаються у поєднанні з особливостями ґрунтів,
таким чином являючи ґрунтово-геоботанічні геоіндикатори. Останні тісно
пов’язані й активно реагують на зміни умов, які викликані тектонічними
рухами, найперше сучасними [64]. Так зміна гіпсометричного положен-
ня тієї чи іншої ділянки спричиняється до зміни рівня ґрунтових вод, їхнього
сольового складу, прискорення розвитку або деградації ґрунтів, на що
чуттєво реагує рослинність [10, 29, 34]. Важливе значення має викорис-
тання ґрунтово-геоботанічних індикаторів у тих районах, де тектонічні
рухи ще мало відобразилися в рельєфі та в районах з малою його контра-
стністю.
Численні атмосферні явища мають чітке відображення на даних
ДЗЗ. Особливо це стосується хмарності, особливостей просторового
розподілу її покриву. На утворення і динаміку останнього можуть вплива-
ти не лише зовнішні чинники Землі як планети, але і її внутрішні чинники.
Поміж них найголовнішими вважають [35]: природну радіоактивність
порід, еманування газів по лініях глибинної тектоніки, глибинні теплові
потоки, підвищену зволоженість у межах тектонічних зон, вплив глибин-
них неоднорідностей і деформацій та зумовлених ними геофізичних полів
(зокрема, електромагнітного, гравітаційного). Причому цей вплив пов’я-
заний із сумарною (синергетичною) дією перелічених (і, ймовірно, бага-
тьох інших) чинників і явищ, які засвідчують активізацію глибинних про-
цесів у літосфері, найперше в зонах розломів. Саме через останні в ат-
мосферу надходять заряджені в електромагнітному полі аерозольні час-
тинки, які є ядрами конденсації для подальшого утворення хмар (так звана
тектонічна хмарність). Над розломами також відбувається й розпад
хмарових структур. Тісний просторовий зв’язок розповсюдження хмар-
ного покриву встановлюється не тільки з лінійними, а й з площовими гео-
логічними структурами трансрегіонального і регіонального рангів [35, 65].
Суттєва морфологічна подібність атмосферних і літосферних струк-
тур загалом, що спостерігається, може відображати схожу динаміку руху
мас у процесі їх формування [21]. Зв’язок між літосферою і зовнішніми
оболонками простежується на усьому проміжку, починаючи від земної
поверхні (береговий ефект у геомагнітних пульсаціях, збурення атмо-
91
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
сферного електричного потенціалу над розломами) до стратосфери3
(орографічний ефект, формування і розпад хмарових утворень над зона-
ми великих розривних порушень) й іоносфери (береговий ефект у сіян-
нях, радіо-аврора над глибокими розломами, орографічні ефекти в іоно-
сфері) [57].
Як видно, компоненти ландшафту земної поверхні, а також певною
мірою особливості стану атмосфери і навіть іоносфери та магнітосфери
взаємопов’язані між собою численними, досить складними, часом нео-
днозначними і багатоваріантними залежностями прямого і зворотного
зв’язку. Просторово і радіометрично доповнюючи і підкреслюючи одні
одних, вони синергетично підсилюють свою загальну індицирувальну роль
у відображенні елементів будови земної кори, а інтегруючись, чіткіше
проявляються на різноманітних МАКЗ [48–50, 56] (рис. 1).
Характеризуючи рушійні сили процесів ландшафтоутворення зазна-
чимо, що вважають можливими [16] три взаємопов’язані варіанти (або
чинники, фактори) передачі інформації з глибин Землі на її поверх-
3 Ñòðàòîñôåðà – øàð àòìîñôåðè Çåìë³, ùî ðîçòàøîâàíèé íà âèñîò³ â³ä 11 äî 50 êì
íàä ¿¿ ïîâåðõíåþ.
Ðèñ. 1. Ðàéîí Îð³õîâî-Ïàâëîãðàäñüêî¿
øîâíî¿ çîíè ³ ïðèëåãëèõ òåðèòîð³é
Óêðà¿íñüêîãî ùèòà. Ôðàãìåíò êîì-
ï’þòåðíî îáðîáëåíî¿ ìîçà¿êè ñêàíåð-
íèõ áàãàòîçîíàëüíèõ êîñì³÷íèõ
çí³ìê³â LANDSAT ETM+, îòðèìàíèõ
óë³òêó 2000 ð. (7-é, ñåðåäí³é ³íôðà-
÷åðâîíèé-2, êàíàë, 2,09–2,35 ìêì).
Ðîçï³çíàþòüñÿ ã³äðîãðàô³÷íà ìåðåæà
³ çàáîëî÷åí³ ä³ëÿíêè, ùî äîïîâíþ-
þòü ³ ï³äêðåñëþþòü îäíà îäíó
(LANDSAT–LAND Remote Sensing
SATellite, ñåð³ÿ ñóïóòíèê³â äëÿ äèñòàí-
ö³éíîãî äîñë³äæåííÿ ïðèðîäíèõ ðå-
ñóðñ³â Çåìë³, ÑØÀ; ETM+ – Enhanced
Thematic Mapper plus, óäîñêîíàëåíèé
òåìàòè÷íèé êàðòîãðàô <ïðèñòð³é äëÿ
îòðèìóâàííÿ ³êîí³÷íèõ äàíèõ äèñòàí-
ö³éíîãî çîíäóâàííÿ>)
92
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
ню і формування відповідних ландшафтів. Загалом їх можна сформулю-
вати як передачу інформації: 1) внаслідок механічних (тектонічних) де-
формацій; 2) через геофлюїдодинамічні потоки; 3) завдяки геофізичним
полям. За нашими оцінками [51], залежно від специфіки природно-геоло-
гічних умов територій ландшафтоутворювальна роль цих чинників
співвідноситься (у %) як 60–70 / 20–30 / 5–10 відповідно.
Отже, особливості ландшафту будь-якої ділянки земної поверхні фор-
муються під впливом цих чинників глобального, регіонального, зональ-
ного і локального масштабних рівнів. Звідси власне ландшафт можна
подати як функцію від суми їхньої дії:
L = (K · M + N · F + O · G), (2)
де M, F, G – відповідно механічно-деформаційний, геофлюїдодинамічний
і геофізичний чинники впливу загалом на формування ландшафту земної
поверхні; K, N і O – вагові коефіцієнти.
Фактори глобального масштабного рівня характерні для дуже
великих структурних елементів літосфери в межах материків й океанів
(наприклад, для платформ, геосинклінальних поясів). Рушійні сили гео-
логічних і ландшафтоутворювальних процесів регіонального порядку вла-
стиві для цілих геотектонічних структур. У межах зазначених платформ,
наприклад, вони характерні окремо для щитів, плит, зон перикратонних
опускань, масивів, а також для ієрархічно менш значних антекліз, си-
некліз, авлакогенів, а в межах геосинклінальних поясів – для геосинклі-
нальних областей, систем. Чинники зонального рівня притаманні для
відповідних утворень земної кори, що відрізняються різним тектонічним
режимом у межах об’єктів регіонального рангу. Наприклад, у “тілі” плат-
форм зазвичай це виражені в поверхні фундаменту й осадочному чохлі
склепіння, западини, а також вали, або ж групи / зони / ланцюжки подібних
між собою локальних структур чохла, зокрема зони підняттів або про-
гинів. Фактори локального порядку визначають особливості геологічно-
го розвитку окремих локальних структур, їх елементів та найбільш при-
леглих до них площ, а також специфіку формування в їх межах ланд-
шафтів.
Нижче детальніше зупинимося на характеристиці третього, “г е о -
ф і з и ч н о г о”, варіанта передачі інформації про глибинні структури
на земну поверхню. Він полягає у впливі, постійній дії на екзогенні
механізми формування особливостей сучасного ландшафту деяких
93
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
глибинних неоднорідностей літосфери і процесів взаємодії висхідного і
низхідного неперервно-перервного енергомасообміну у природі. Зазна-
ченим неоднорідностям і процесам, крім певних параметрів напружено-
деформованого стану і геохімічних аномалій, властиві також специфічні
геофізичні поля, особливі їх характеристики, або ж ці неоднорідності
зумовлюють суттєві аномальні зміни (збурення) у структурі зазначе-
них полів. Власне з постійною дією цих полів (гравітаційного, електро-
магнітного, електростатичного, пружних хвиль та інших фізичних полів
Землі) тісно пов’язані ландшафтоутворювальні процеси, які розглядають
у такому напрямі досліджень, як геофізика ландшафтів. Отже, третій
варіант передавання відомостей про геоструктури глибокого закладання
на земну поверхню можна назвати г е о ф і з и ч н и м.
Оскільки формування особливостей ландшафту будь-якої поверхні
Землі відбувається під впливом геофізичного чинника глобального, ре-
гіонального, зонального і локального масштабних рівнів, подамо його у
вигляді змістовного виразу:
G = aGg + b(∆G)r + c(∆G)zo + d(∆G)l , (3)
де Gg – геофізичний чинник впливу на формування ландшафту земної
поверхні глобального таксономічного рівня; (∆G)r – те саме регіональ-
ного порядку; (∆G)zo – те саме зонального рангу; (∆G)l – те саме ло-
кального масштабу; a, b, c і d – вагові коефіцієнти.
За певних просторово-часових змін у процесах енергомасообміну
(зокрема локальних) у ході геологічної історії відбуваються відповідні
зміни основних геофізичних параметрів середовища (густини, пружності,
теплопровідності, електропровідності, магнітної сприйнятливості, радіо-
активності, pH, Eh тощо), що зумовлює адекватні збурення вказаних фізич-
них полів Землі, а також деякі зміни і перерозподіл основних компонентів
ландшафту. Реакція ландшафтоутворювальних процесів на локальні зміни
фізичних полів на рівні земної поверхні приводить до виникнення локаль-
них, іноді слабопомітних аномалій у будові ландшафту або його компо-
нентів. Ці аномалії зумовлюють відображення (“просвічування” [17, 66–
68]) особливостей глибинної геологічної будови досліджуваного регіону
на МДЗ. За певних умов вони можуть бути зафіксовані методами ДЗЗ.
Деякі поховані геологічні структури (тобто не успадковані у своєму
тектонічному розвитку на етапі сучасного ландшафтоутворення, консо-
лідовані до цього часу, так звані латентні [69]), до числа яких належать й
94
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
ті, що містять корисні копалини, також можуть індицируватися своєрід-
ними компонентами ландшафту. Це спричинено існуванням на головних
контурах указаних структур різноманітних гравітаційних [7] і, як показа-
но в публікаціях [19, 23, 27], електромагнітних ефектів. У такому разі зі
зростанням ступеня оглядовості й просторової генералізації, яка, відпо-
відно, на МАКЗ приводить до геометричної та спектральної генералі-
зації зображення ландшафту, поховані структури (здебільшого нижчих
порядків) в особливостях будови останнього виявляються чіткіше.
Імовірно, що неоднорідності будови глибинних надр, які проявляють-
ся аномаліями геофізичних полів, впливають й на виникнення та еволю-
цію атмосферних утворень, які чітко відображуються на даних ДЗЗ. Адже
в районах електромагнітних і гравітаційних аномалій відзначаються ано-
мальні масо- і теплопотоки, які здатні змінити баричне поле атмосфери,
підвищена грозова активність тощо. Причому вказаний вплив стосуєть-
ся не лише великомасштабних явищ, таких як циклони, антициклони.
Структури літосфери сприяють також утворенню і динаміці дрібномас-
штабніших хмарових асоціацій (зокрема, “хмарових лінеаментів” [35],
“лінійних елементів хмарового покриву” [65]). Останні непогано відбива-
ють ділянки, де різко змінюються орієнтування, знак або інтенсивність
геофізичних аномалій. Інакше кажучи, якщо геофізичні поля взаємоді-
ють на рівні планети та її оболонок, то вони взаємодіють і на рівні скла-
дових системи атмосферних явищ.
У контексті впливу фізичних полів Землі на формування і розвиток
природних утворень її поверхні слід звертати увагу на те, що різні за ге-
незисом поля відображають неспряжені у просторі геологічні об’єкти.
Крім того, як зазначено в [70], у різних за походженням геофізичних по-
лях відображаються різні за природою фізичні явища і процеси, які, у
свою чергу, характеризують різні атрибутивні властивості та структур-
но-тектонічні особливості реального геологічного середовища.
Таким чином, аномалії гравітаційного поля зумовлені густинними
неоднорідностями земної кори, літосфери загалом, які виникають як у
процесі тектонічних рухів, що приводить до морфологічних змін різних
рівневих поверхонь, так і внаслідок існування латеральної гетерогенної
структури гірських порід. Останнє, зокрема, спричинено наявністю похо-
ваних літологічних тіл або консолідованих включень (органогенних побу-
дов, ерозійних останців, палеоруслових відкладів, ефузивних масивів, со-
ляних діапірів тощо) в розрізі осадового чохла, петрографічними різнови-
95
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
дами порід кристалічного фундаменту. Отже, аномалії поля сили тяжін-
ня, які відображають вказані особливості будови земної кори, є чинника-
ми впливу на формування компонентів сучасного ландшафту (здебіль-
шого рельєфу) через дефіцит (або надлишок) маси в геологічному розрізі
(рис. 2) [7, 68].
На варіації гравітаційного поля реагують також, як зазначалося,
постійні й змінні складові атмосферних процесів, які можуть добре вияв-
лятися на МДЗ. Тобто аномалії (зміни) поля сили тяжіння приводять до
змін масопотоків як у верхній частині земної кори, так і в атмосфері.
Не виключено [35], що слабкі гравітаційні взаємодії є можливою причи-
ною, яка визначає зв’язок геологічних і хмарових структур.
У гірських породах спостерігаються різні механоелектричні ефекти.
Це спричинено їх деформаціями (п’єзоелектричний, електрокінетичний
ефекти), електрохімічними процесами, що в них відбуваються, електри-
зацією внаслідок їхнього тертя і руйнування, утворенням у них подвійних
електричних шарів. У результаті прояву цих ефектів над геологічними
структурами виникають аномалії електричного (електростатичного)
поля. Варіації останнього певною мірою зумовлені також змінами
гідродинамічного чинника, оскільки вода, що міститься в порах і тріщи-
нах порід, є мінералізованою, тобто відіграє роль електроліту. У свою
чергу, електростатичні аномалії, як зазначено у публікаціях [19, 23, 27],
у певних ландшафтно-геологічних умовах є суттєвим чинником у про-
цесі утворення таких елементів рельєфу земної поверхні, як акумулятив-
но-еолові форми. Адже вони складені піщаним матеріалом. Відомо [8],
що процес перенесення останнього вітром супроводжується його елект-
ризацією.
Разом з тим коливання рівня капілярних і тріщинних вод у гірських
породах приводять до змін густини останніх. Це означає, що в подібних
Ðèñ. 2. Ñõåìà, ÿêà ïîÿñíþº ìåõàí³çì
ôîðìóâàííÿ ê³ëüöåâèõ òà åë³ïñîïîä³á-
íèõ äîäàòíèõ ôîðì ðåëüºôó [7, 68]: 1 –
ïîðîäè, ãóñòèíà ÿêèõ á³ëüøà çà ãóñòè-
íó â³äêëàä³â, ùî çàëÿãàþòü âèùå
96
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
місцях можна очікувати змін параметрів локальних гравітаційних полів,
швидкостей поширення пружних хвиль, радіоактивного випромінювання,
теплопровідності порід.
Відзначено [36], що аномальні електричні й оптичні явища в атмо-
сфері передують землетрусам. Вони виявляються у вигляді різного роду
світіння неба, хмар, а також збурення електричного поля в атмосфері.
Ймовірно, на процес осадонагромадження поверхневих відкладів, на
деяку літологічну їхню відмінність, що згодом зумовлювало особливості
утворення форм рельєфу та елементів гідромережі сучасної земної по-
верхні, крім одночасної дії ендогенних і екзогенних чинників, певною мірою
також впливала дія магнітного поля Землі, його регіональні й локальні
неоднорідності, які пов’язані з внутрішньою структурою планети. Перед-
усім це стосується тих елементів рельєфу, які у своїй основі складені
тонкодисперсними різновидами порід (наприклад, лесами, суглинками).
За вітрового перенесення просторовий розподіл на площі їхніх часточок,
які мали феромагнітні властивості, багато в чому визначався специфі-
кою геомагнітного поля, хоча такий погляд щодо наявності феромагніт-
них сполук у дисперсних глинистих системах може викликати запере-
чення. Виходить, що це питання потребує подальшого довивчення.
На магнітні властивості гірських порід впливає низка чинників, а саме:
глибинне тепло надр, яке передається різними діапіровими структурами,
механічне напруження і деформації, зміна мінерального складу порід під
дією гідротермальних процесів і міграції різноманітних флюїдів (зокрема
вуглеводневих), окисно-відновні умови середовища, існування електрич-
них струмів електрокінетичного, концентраційного чи температурного
генезису, гідродинамічні умови тощо. Так, варіації магнітних параметрів
пухких відкладів під дією механічних напружень у першому наближенні
пояснюють [22, 29] тим, що вони (наприклад, глинисті утворення) нале-
жать до високодисперсних феромагнітних систем, магнітні властивості
яких суттєво залежать від взаємодії супермагнітних часточок за певних
відстаней між ними. Значну роль при цьому може відігравати і величина
стиснення пухких порід.
Магнітне поле може змінюватися через стрибкоподібний перехід в
інший енергетичний стан природних викликаних доменів, сформованих у
геологічному субстраті взаємною поляризацією його елементів [60].
Усвою чергу, ця зміна утворює в одиничному об’ємі середовища, яке
поляризується, вихрові струми. Останні ж розтрачують енергію на на-
97
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
грівання вмісних шарів, що може позначитися на зміні фізичних власти-
востей гірських порід, специфіці теплових аномалій.
Часто енерговиділення (зокрема, напередодні та у процесі розрядки
тектонічних напружень, землетрусів, інших високоенергетичних явищ у
земних надрах) супроводжується відповідними аномаліями в полі пруж-
них хвиль, різноманітним акустичним випромінюванням. В атмосфері
та іоносфері, наприклад, воно супроводжується інфразвуковими збурен-
нями4. Адже взаємозв’язок між підсистемами в системі Земля–атмо-
сфера–іоносфера–магнітосфера значною мірою здійснюється через аку-
стичний канал.
Цей процес пояснюють тим, що надходження сейсмічної хвилі Релея
(рух часток середовища в якій має вертикальну компоненту) формує в
атмосфері акустичний сигнал (акустико-гравітаційні хвилі) [57]. Останні
досягають іоносферних шарів, де взаємодія між нейтральними частин-
ками і плазмою (шляхом зштовхування частинок) призводить до збурен-
ня електронної щільності, тим самим забезпечуючи літосферно-іоно-
сферний зв’язок. Оскільки щільність атмосфери експоненціально змен-
шується з висотою, збереження енергії збурення призводить до того, що
амплітуда хвилі росте в міру її розповсюдження уверх. Для поверхне-
вого джерела коефіцієнт підсилення досягає 104 на іоносферних висо-
тах. Це дозволяє зрозуміти, чому в іоносфері можна зареєструвати ат-
мосферні збурення, які ледь розрізнюються на фоні атмосферних шумів
у приземному шарі.
Так, при прольоті штучно (з поверхні Землі) збуреної області іоно-
сфери супутниковими спостереженнями в ході експериментів виявлені
резонансні структури спектра в діапазоні 1–10 Гц [44]. Установлено та-
кож [45], що акустичний вплив, як правило, супроводжується змінами
характеру флуктуацій геомагнітного поля (f = 10–3–1 Гц).
Переконливі результати стосовно зв’язків у системі літосфера–атмо-
сфера–іоносфера отримані у рамках експерименту МАССА (магніто-
сферно-атмосферні зв’язки при сейсмоакустичних явищах), зокрема з
супутника “Ореол-3” (радянсько-французький проект АРКАД-3) для на-
кладеного вибуху заряду вагою ~260 т тринітротолуолу, проведеного
28.11.1981 р. об 02:31:00 UT (місцевий час – 08:31:00 LT) поблизу м. Алма-
Ата (координати 43°48' N, 76°51' E). Було зареєстровано такі відгуки верх-
ньої іоносфери (вище максимуму шару F5). Супутник перетнув силову
4 ×àñòîòíèé ä³àïàçîí ³íôðàçâóêó ñòàíîâèòü 0,001–16 Ãö.
5 ²îíîñôåðíèé øàð F ðîçòàøîâàíèé íà âèñîò³ 200–300 êì íàä ïîâåðõíåþ Çåìë³.
98
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
трубку вибуху на висоті 820 км через 403 с після власне вибуху. Виявле-
но добре помітний ріст рівня шумів поблизу трубки (на відстані ±200 км)
у діапазоні частот 0,1–1 кГц, особливо за поздовжньою компонентою Ez.
Магнітна компонента у цих вимірах була незначною. Зміни в діапазоні
4,5–15 кГц також показали помітне підвищення інтенсивності шумів на
цій ділянці траєкторії, причому поляризація електричних коливань на ча-
стоті 15 кГц була поперечною, а магнітна компонента також малою [57].
Водночас при підльоті до силової трубку вибуху (на відстані близько
700 км від неї) і через 298 с після вибуху бортовим магнітометром су-
путника “Ореол-3” була зареєстрована значна магнітна варіація. Її особ-
ливістю є різкий сплеск магнітного поля тривалістю 0,08с, що мав ком-
поненти ∆Bx = –25 нТл, ∆By = –114 нТл, ∆Bz = 0±5 нТл (|∆B| = 117 нТл з
майже точним напрямком на захід). Цей магнітний імпульс супроводжу-
вався імпульсом електричного поля з компонентами ∆Ex = 97,7 мВ/м,
∆Ey = 26,4 мВ/м, ∆Ez = 0±5 мВ/м (|∆E| = 101,2 мВ/м з майже точним
напрямком на північ) [57].
Акустичний вплив на іоносферу з допомогою вибухів призводить не
лише до короткоживучих дрібномасштабних неоднорідностей, але й до
порівняно довгоживучих великомасштабних збурень. Про це, зокрема,
свідчать експерименти, що проведені на Кольському півострові на трасі
Мурманськ–Санкт-Петербург з вивчення впливу вибухів на розповсю-
дження супердовгих хвиль (частоти порядку 100 Гц) методом радіото-
мографії. Ці експерименти показали, що поствибухові ефекти виража-
ються у сильній амплітудній модуляції радіохвилі з періодом порядку
0,5 год, що триває 1–2 год. [57].
Вплив розглянутих фізичних полів Землі на розвиток такого фізіоно-
мічного компонента ландшафту, як рослинність, на характер біофізич-
них і біохімічних реакцій, які в ній проходять, на особливості спектрів її
відображення вивчені ще дуже мало. Отож, окреслюються нові обрії й
перспективи досліджень в цьому напрямі комплексу наук.
Разом з тим вивчення гетерогенних систем показало [71], що дія
вектора напруженості постійного магнітного поля (ПМП) на ці системи
виявляється в реакції всіх складових рослинного об’єкта на зміну на-
прямку, модуля і градієнта напруженості поля. Також під дією цих чин-
ників відбувається зміна мікроелементів ґрунту. Розглядаючи природу
цих реакцій, зазначимо, що за результатами теоретико-експерименталь-
них розробок останніх років, стисло узагальнених у [72], відомо, що
99
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
електромагнітне поле здатне проникати у тканини рослин і впливати на
перебіг фізико-хімічних процесів, який змінюється під дією не лише світла
і тепла, а й іншого електромагнітного випромінювання. Дійсно, всі проце-
си, які підтримують життєдіяльність рослинних організмів, ґрунтуються
на електриці (наприклад, окисно-відновні процеси на мембранах). Якщо,
зокрема, у гетерогенної структури немає або дуже слабкий власний маг-
нетизм, то реакція на зміни зовнішнього магнітного поля все ж таки по-
винна відбуватися. Будучи своєрідним провідним контуром, гетерогенна
структура і рослинний об’єкт (нижчі рослини, дерева) відчувають зміни
в зовнішньому магнітному полі, але питання про механізм передавання
подібної інформації й про відгук регуляторних систем залишається не
вирішеним. Проте дослідженнями встановлено, що ефективними вияв-
ляються слабкі поля, саме на їх зміни активніше реагують рослинні орга-
нізми.
Зокрема, дія слабкого ПМП (порядку 0,01 напруженості геомагніт-
ного поля) виявляється в реакції рослинного об’єкта на напрям поля,
модуль його напруженості й градієнт. Реакції на напрям поля проявляють-
ся орієнтаційними рухами дерев або їх частин або зміною темпів фізіоло-
гічних і біохімічних процесів. На сьогодні невідомі біофізичні механізми,
що визначають чутливість рослинного об’єкта до слабкого ПМП, зокре-
ма магнітного поля Землі. Принаймні магнітосоми в деревах, чутливих
до ПМП, поки не знайдені. Фізіологічний сенс орієнтаційних реакцій у
дерев неясний. Істотним моментом, який визначає чутливість дерева до
ПМП, є сезонність його змін. Це може бути пов’язано з інтенсифікацією
фізіологічних процесів, у ході яких виникають магніточутливі конгломе-
рати, або з періодичною зміною електромагнітного фону, що, можливо, є
необхідною складовою механізму сприйняття ПМП деревами.
Другим моментом, який привертає увагу при дослідженні реакції де-
рев на слабке ПМП, є можливість заміни у фотоперіодично чутливих
дерев слабкого додаткового світлового потоку в умовах критичної дов-
жини дня слабким горизонтально орієнтованим магнітним полем, що
свідчить не лише про наявність у них рецепторів цього поля, а й можливу
фотохімічну природу цих рецепторів.
Третій момент, який зафіксовано на стику біофізичних і фізіологічних
механізмів сприйняття ПМП, – індивідуальність реакції на сприйняття
напряму поля в одновидових популяціях деяких дерев. Це виявляється в
існуванні у рослинних об’єктів магнітофізіологічних типів (зокрема, ос-
100
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
новних магнітоорієнтаційних типів) за характером орієнтації кореневої
системи в ґрунті, що відрізняються один від одного темпами розвитку
реакції на подразники, кількісними співвідношеннями в біохімічному складі
й іноді доведеною генетичною зумовленістю орієнтаційної реакції. Зро-
зуміло, що наявність таких типів у природних популяціях збільшує їх
стійкість до спонтанних короткочасних несприятливих чинників середо-
вища. Проте неясними залишаються особливості зв’язку між темпами
реактивності та магнітоорієнтаційними реакціями.
Підсумовуючи викладене, відзначимо, що під дією магнітного поля
слабкої інтенсивності (можливо, зумовленого характером геологічної
будови тієї чи іншої ділянки, наявністю в її межах покладу якихось корис-
них копалин) відбувається корекція розвитку та орієнтації рослинних
об’єктів у їх природному середовищі.
Поряд з відносно стабільними в часі локальними аномаліями гео-
фізичних полів, що розглядаються нами, над найослабленішими і тому
енергопроникними зонами літосфери існує явище аномальної періодичної
динаміки цих локальних полів, що є наслідком періодичної зміни електро-
магнітних та інших фізичних властивостей гірських порід, які складають
ці зони. Цей процес супроводжується, зокрема, ефектом аномальної до-
бової їхньої динаміки, природу якого пов’язують з поляризаційними яви-
щами [60, 73]. Причиною всього цього є те, що Земля являє собою відкри-
ту систему, яка періодично протягом доби зазнає зовнішніх фізичних
впливів планетарного масштабу (сонячна радіація, атмосферний тиск,
атмосферна електрика, гравітаційна дія Місяця і Сонця тощо). У резуль-
таті крім зміни параметрів геофізичних полів встановлені також [73, 74]
аномальні добові пульсації всіх видів геохімічних ореолів – літогеохіміч-
них, гідрогеохімічних, атмохімічних, пов’язаних з добовою динамікою
перенесення рухливих форм хімічних елементів в енергоактивних зонах
Землі. Передбачають [60] й добову динаміку біогеохімічних ореолів,
оскільки рослини в цих зонах отримують періодичне протягом доби жив-
лення мінеральними солями, які добувають з водних розчинів. Це приво-
дить до періодичного накопичення мікроелементів у тканинах рослин,
склад і кількісні взаємовідносини яких можуть визначатися не лише особ-
ливостями субстрату, що живить, а й фактором добового часу.
Отже, добовий колообіг різних видів енергії, що здійснюється через
енергоактивні зони в системі космос–Земля, є рушійною силою взаємо-
пов’язаних, взаємозумовлених, рівномасштабних у часі й у просторі ди-
101
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
намічних геофізичних і геохімічних, геологічних та біологічних явищ, підпо-
рядкованих добовому та, напевно, іншим за тривалістю ритмам. На наш
погляд, одним з численних проявів цих явищ є наявність так званих ме-
рехтливих кільцевих структур, інших утворень, що дешифруються лише
на певних МДЗ, які, очевидно, зроблені в періоди найбільшої енергетич-
ної активності проникних зон. Разом з тим урахування цих “блимаючих”
об’єктів при аерокосмогеологічних дослідженнях має велике геологопо-
шукове значення.
З урахуванням викладеного вплив геофізичного чинника на форму-
вання особливостей ландшафту земної поверхні можна виразити як зна-
чущу функцію від суперпозиції різних геофізичних полів:
G = f{αg + β(∆g)r + γ(∆g)zo + δ(∆g)l} +
+ h{εElg + ζ(∆El)r + η(∆El)zo + θ(∆El)l} +
+ m{ιTg + κ(∆T)r + µ(∆T)zo + ν(∆T)l} +
(4)
+ n{ξ · Vg + ο(∆V)r + π(∆V)zo + ρ(∆V)l},
де g, Elg, Tg, Vg – відповідно вплив гравітаційного, електричного (електро-
статичного), магнітного і сейсмоакустичного полів глобального мас-
штабного рангу; (∆g)r, (∆El)r, (∆T)r, (∆V)r – те саме регіонального поряд-
ку; (∆g)zo, (∆El)zo, (∆T)zo, (∆V)zo – те саме зонального рівня; (∆g)l, (∆El)l,
(∆T)l, (∆V)l – те саме локального масштабу; f, h, m, n, α, β, γ, δ, ε, ζ, η, θ,
ι, κ, µ, ν, ξ, ο, π, ρ – вагові коефіцієнти.
Описану вище оцінку ступеня можливого впливу різних геофізичних
полів на формування аномалій у структурі компонентів сучасного ланд-
шафту земної поверхні узагальнено і подано в таблиці. При цьому оха-
рактеризовано вплив теплового поля і поля радіоактивного розпаду, які
взагалі, згідно з наведеною класифікацією за [16], відповідають геотер-
могеохімічному варіанту передавання інформації з надр Землі на її по-
верхню.
Отже, постійна дія геофізичних полів та їхніх змін (аномалій) також
зумовлює певні відмінності в особливостях рис земної поверхні, спричи-
няє виникнення ландшафтних, атмосферних та іоносферних аномалій, що
зрештою й відображується на даних ДЗЗ [42, 43, 48–51, 75 та ін.]. У цьо-
му контексті потрібно мати на увазі, що різні за природою геофізичні
поля відображають часто не поєднані у просторі геологічні утворення.
102
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
Крім того, як указано в [70], різні за генезисом фізичні поля Землі відби-
вають відмінні за походженням фізичні явища та процеси, які, зі свого
боку, притаманні різним атрибутивним властивостям і структурно-тек-
тонічним характеристикам реально існуючого геологічного субстрату.
У розглянутому “геофізичному” варіанті передачі інформації з глибо-
ких земних надр аномалії, що виникають у ландшафті, можуть характе-
ризувати як молоді, так і давні поховані структури.
Ïîð³âíÿëüíà ÿê³ñíà îö³íêà ìîæëèâîãî âïëèâó ãåîô³çè÷íèõ ïîë³â íà ôîðìóâàííÿ àíîìàë³é
â áóäîâ³ êîìïîíåíò³â ëàíäøàôòó çåìíî¿ ïîâåðõí³
Ïðèì³òêà. Âïëèâ ô³çè÷íèõ ïîë³â Çåìë³ íà ôîðìóâàííÿ àíîìàë³é â áóäîâ³ êîìïî-
íåíò³â ëàíäøàôòó çåìíî¿ ïîâåðõí³ òà àòìîñôåðè (³îíîñôåðè): (+) – íåçíà÷íèé, (++) –
ñåðåäí³é, (+++) – ³ñòîòíèé, (?) – ìàëîâèâ÷åíèé.
Компоненти
Геофізичні поля
граві-
таційне
електрич-
не
(електро-
статичне)
магнітне
пружних
хвиль
теплове
радіоак-
тивного
розпаду
Рельєф +++ ++ + + ++ ?
Гідрографічна та
ерозійна мережі
++ + + + ++ ?
Літологічний склад
поверхневих
відкладів (ґрунтів)
+ ++ + + + +
Рослинний покрив ? ? + ? + +
Атмосферні
(іоносферні) явища
і процеси
+ ++ ++ ++ + ?
103
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
Висновки й перспективи подальших розвідок. Процеси взає-
модії висхідного і низхідного неперервно–перервного енергомасообміну
в природі зумовлюють розвиток відповідних ландшафтів (або їх компо-
нентів) у структурі поверхонь дослідження (передусім земної), форму-
вання аномалій, включаючи геохімічні, в їхній будові, а також аномалій
геофізичних полів. У свою чергу, це приводить до утворення відповідних
аномалій у спектрах відбиття від земної/водної поверхні, які й реєструють-
ся засобами ДЗЗ.
Механізму передавання відомостей з глибин Землі на її поверхню
притаманний дуже складний, багатофакторний причинно-наслідковий
характер. Моделі цієї передачі здебільшого пояснюються з феноменоло-
гічних позицій. За деяким винятком, властивості фізико-хімічних процесів,
що при цьому відбуваються, досі переважно залишаються непараметри-
зованими. Загальновизнані три взаємопов’язані варіанти передачі інфор-
мації із земних надр на поверхню, один з них – через геофізичні поля.
Ці поля є важливими чинниками ландшафтоутворювальних процесів,
в яких геофізичному чиннику належить 5–10 % інтегральної дії сукуп-
ності всіх природних чинників (залежно від особливостей територій).
Геологічні об’єкти в компонентах ландшафту земної поверхні індици-
руються численними ознаками різних груп, які, синергетично доповню-
ючи і підсилюючи одна одну у просторі та в радіометричному полі МДЗ,
у сукупності чіткіше і надійніше відображають ці геологічні утворення.
Саме на існуючому природному взаємозв’язку і спільному діалектично-
му розвитку геологічного субстрату і ландшафту поверхні Землі зага-
лом ґрунтується застосування дистанційних аерокосмогеологічних ме-
тодів досліджень особливостей структури земної кори.
Головні перспективи подальших розвідок у напрямі вдосконален-
ня теоретичних основ “геофізичного” варіанта передавання інформації з
глибин Землі на її поверхню передусім вбачаються в коректній розробці
кількісних оцінок процесів, що відбуваються. Причому аналізу потребує
дія як окремо взятого фізичного поля, так й інтегральний вплив різних
полів, поєднаних в єдиній системі.
1. Хаин В.Е., Рябухин А.Г. История и методология геологических наук: учебник. – [2-е
изд., доп. и перераб.]. – М.: Изд-во МГУ, 2004. – 320 с.
2. Carey S.W. Theories of the Earth and Universe: A history of dogma in the Earth Sciences. –
Stanford, 1982. – 414 p.
3. Кулінкович А.Є., Якимчук М.А. Геоінформатика: історія становлення, предмет, ме-
тод, задачі (сучасна точка зору). Ст. II // Геоінформатика. – 2002. – № 2. – С. 5–19.
104
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
4. Кулинкович А.Е., Якимчук Н.А. Проблемы геоинформатики. Ч. 2. – Киев: ЦММ
ИГН НАН Украины, 2003. – 137 с.
5. Радзівілл А.Я. До використання основ тектоорогенії в формуванні напрямів аерокос-
мічних досліджень земної кори // Тектоніка і стратиграфія – 2005. – Вип. 34. – С. 9–14.
6. Вернадский В.И. Избранные труды по истории науки. – М.: Наука, 1981. – 360 с.
7. Гридин В.И. Некоторые вопросы теоретического обоснования аэрогеологического
и морфометрического методов // Стратиграфия, литология и полезные ископаемые
БССР. – Минск: Наука и техника, 1966. – С. 221–233.
8. Аристархова Л.Б. Процессы аридного рельефообразования. – М.: Изд. МГУ, 1971. –
176 с.
9. Мирошниченко В.П., Березкина Л.И., Леонтьева Е.В., Толчельников Ю.С. Ланд-
шафтный метод дешифрирования проявлений новейшей и современной тектоники
для поисков погребенных нефтегазоносных структур. – Л.: Наука, 1971. – 115 с.
10. Гонин Г.Б., Стрельников С.И., Яковлев Н.А. и др. Космическая фотосъемка и геоло-
гические исследования. – Л.: Недра, 1975. – 416 с.
11. Лялько В.І., Митник М.М. Дистанційні геотермічні розшуки корисних копалин //
Геол. журн. – 1975. – 35, № 6. – С. 27–45.
12. Трифонов В.Г., Макаров В.И., Деревянко О.С. и др. Геологическое изучение Земли
из космоса. – М.: Наука, 1978. – 227 с. – (Тр. / АН СССР. Геол. ин-т; Вып. 317).
13. Лялько В.И. О возможности дистанционных геохимических поисков некоторых по-
лезных ископаемых на основе лидарной спектроскопии // Геол. журн. – 1979. – 39,
№ 5. – С. 19–25.
14. Садов А.В., Ревзон А.Л. Аэрокосмические методы в гидрогеологии и инженерной
геологии. – М.: Недра, 1979. – 223 с.
15. Викторов С.В., Садов А.В., Гельман Р.Н. и др. Аэроландшафтно-индикационные
методы при региональных инженерно–геологических исследованиях. – М.: Недра,
1981. – 203 с.
16. Макаров В.И. Линеаменты (проблемы и направления исследований с помощью аэрокос-
мических средств и методов) // Исслед. Земли из космоса. – 1981. – № 4. – С. 109–115.
17. Макаров В.И. Некоторые проблемы и перспективы развития космических методов
геологических исследований // Изв. вузов. Геология и разведка. – 1981. – № 3. –
С. 41–45.
18. Розанов Л.Н. Динамика формирования тектонических структур платформенных
областей. – Л.: Недра, 1981. – 140 с.
19. Пазинич В.Г. Структурно-геологическая интерпретация результатов геоморфоло-
гических исследований при поисках нефтегазоносных структур в пределах аккуму-
лятивных равнин (на примере Припятской впадины) // Вопросы изучения нефтега-
зоносности недр: Сб. науч. тр. – М.: ИГиРГИ, 1982. – С. 117–120.
20. Розанов Л.Н. Геодинамический подход к дешифрированию космоснимков при реше-
нии задач нефтегазовой геологии // Геология нефти и газа. – 1982. – № 6. – С. 39–42.
21. Космическая информация в геологии / Отв. ред. В.Г. Трифонов и др. – М.: Наука,
1983. – 536 с.
22. Ларионов В.А. О связи локальных изменений геомагнитного поля с деформациями
поверхности Земли // Современные движения и деформации земной коры на геодина-
мических полигонах. – М.: Наука, 1983. – С. 142–143.
105
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
23. Пазинич В.Г. Некоторые особенности формирования и размещения аккумулятив-
ных эоловых форм рельефа Полесья // Физ. география и геоморфология. – 1983. –
Вып. 29. – С. 101–106.
24. Можаев Б.Н., Афанасьев Н.Ф., Астахов В.И. и др. Геоиндикационное моделирова-
ние (с использованием материалов аэро- и космических съемок). – Л.: Недра, 1984. –
247 с.
25. Готынян В.С. Теоретические предпосылки дистанционных исследований при изу-
чении геологического строения нефтегазоносных территорий // Дистанционные ис-
следования при нефтегазопоисковых работах. – М.: ИГиРГИ, 1985. – С. 3–10.
26. Лялько В.И. Тепломассоперенос в литосфере (Теоретические и прикладные аспек-
ты). – Киев: Наук. думка, 1985. – 260 с.
27. Пазинич В.Г. Морфоструктурный анализ аккумулятивного эолового рельефа при
нефтегазопоисковых работах // Дистанционные исследования при нефтепоисковых
работах. – М.: ИГиРГИ, 1985. – С. 11–18.
28. Лялько В.И., Митник М.М. Тепломассоперенос в геологических процессах // Геол.
журн. – 1986. – 46, № 6. – С. 80–88.
29. Готынян В.С., Кострюков М.И., Лаврусь В.П. и др. Временные методические реко-
мендации по аэрокосмогеологическим исследованиям и использование их при нефте-
газопоисковых работах. – М.: ИГиРГИ, 1987. – 158 с.
30. Жуков Б.С. Физические основы дистанционного зондирования // Итоги науки и тех-
ники. Сер. Исследование Земли из космоса. Т. 1. Физические основы, методы и сред-
ства исследований Земли из космоса. – М.: ВИНИТИ АН СССР, 1987. – С. 6–78.
31. Аэрокосмические исследования на региональном этапе геологоразведочных работ
на нефть и газ / Сост. Д.М. Трофимов, Л.П. Полканова. – М.: Недра, 1988. – 160 с.
32. Лялько В.И., Вульфсон Л.Д. О возможности применения дистанционной ИК-съемки
для выявления раскрытости глубинных разломов // Геол. журн. – 1988. – № 3. –
С. 71–75.
33. Михайлов А.Е., Шершуков В.В., Успенский Е.П. и др. Лабораторные работы по струк-
турной геологии, геокартированию и дистанционным методам. – М.: Недра, 1988. –
198 с.
34. Чебаненко И.И., Готынян В.С., Жиловский Н.И. и др. Глубинные разломы и мето-
дика аэрокосмогеологических исследований при нефтегазопоисковых работах в Днеп-
ровско-Припятском авлакогене: Препр. / АН УССР. Ин-т геол. наук; 88–31 /. – Киев,
1988. – 55 с.
35. Бабенко В.И., Быстревская С.С. Применение космической информации для исследо-
вания связи облачного покрова с глубинными геологическими структурами (на при-
мере юго-западной части Восточно-Европейской платформы): Препр. / АН УССР.
ИГФМ; 89 /. – Киев, 1989. – 48 с.
36. Кузнецов О.Л., Симкин Э.М. Преобразование и взаимодействие геофизических по-
лей в литосфере. – М.: Недра, 1990. – 269 с.
37. Лялько В.И., Вульфсон Л.Д., Жарый В.Ю. и др. Аэрокосмические методы в геоэколо-
гии. – Киев: Наук. думка, 1992. – 206 с.
38. Перерва В.М., Лялько В.И., Архипов А.И. и др. Прямой поиск залежей нефти и газа
дистанционными методами (предварительный опыт, перспективы развития): Препр. /
НАН Украины. Ин-т геол. наук; 95 /. – Киев, 1995. – 83 с.
106
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
39. Нові методи в аерокосмічному землезнавстві: Метод. посібник по тематичній інтер-
претації матеріалів аерокосмічних зйомок / Відп. ред. В.І. Лялько. – К.: ЦАКДЗ ІГН
НАН України, 1999. – 263 с.
40. Довгий С.О., Лялько В.І., Трофимчук О.М. та ін. Інформатизація аерокосмічного
землезнавства. – К.: Наук. думка, 2001. – 607 с.
41. Серокуров Ю.Н., Калмыков В.Д., Зуев В.М. Космические методы при прогнозе и
поисках месторождений алмазов. – М.: ООО “Недра-Бизнесцентр”, 2001. – 198 с.
42. Азiмов О.Т. Теоретико-методичні засади дослідження структури геологічно похова-
них територій дистанційними методами // Тези доп. IV Міжнар. наук. конф. “Моніто-
ринг небезпечних геологічних процесів та екологічного стану середовища” (м. Київ,
9–11 жовт. 2003 р.). – К.: Вид-во геогр. літ. “Обрій”, 2003. – С. 88–90.
43. Азімов О.Т. Теоретико-методичні аспекти використання дистанційних аерокосмічних
методів при вивченні геодинамічних процесів // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевчен-
ка. Геологія. – 2004. – Вип. 29–30. – С. 88–93.
44. Каліта Б.І., Каратаєва Л.М., Мезенцев В.П. та ін. Активні акустичні експерименти
з супутником DEMETER // Сб. тез. Шестой укр. конф. по космическим исследовани-
ям (г. Евпатория, 3–10 сент. 2006 г., НЦУИКС). – Киев: ИКИ НАН Украины-НКАУ,
2006. – С. 36.
45. Гармаш К.П., Емельянов Л.Я., Калита Б.И. и др. Комплексные наблюдения динами-
ческих процессов в атмосферно-ионосферно-магнитосферной системе, сопровож-
давших акустическое воздействие на приземную атмосферу. VI. Основные резуль-
таты // Там же. – С. 74.
46. Лялько В.І., Федоровський О.Д., Попов М.О. та ін. Багатоспектральні методи дис-
танційного зондування Землі в задачах природокористування. – К.: Наук. думка,
2006. – 358 с.
47. Федорин Я.В. Модель эволюции ранней Земли. – Киев: Наук. думка, 1991. – 112 с.
48. Азімов О.Т. До питання про геофізичний варіант передачі інформації з земних надр
на денну поверхню // Матеріали VIII Міжнар. наук. конф. “Моніторинг небезпечних
геологічних процесів та екологічного стану середовища” (м. Київ, 20–23 верес.
2007 р.). – К.: УкрДГРІ, 2007. – С. 166–168.
49. Азімов О.Т. Теоретичні аспекти “геофізичного” варіанта передачі інформації з гли-
бин Землі на поверхню // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. Геологія. – 2007. –
Вип. 41–42. – С. 119–122.
50. Азімов О.Т. Аналітичний огляд аерокосмічних методів вивчення геологічних структур і
процесів. Ст. 2. Теоретичні основи виявлення особливостей будови земної кори за мате-
ріалами дистанційних зйомок // Зб. наук. праць УкрДГРІ. – 2007. – № 2. – С. 250–260.
51. Азімов О.Т. Дослідження диз’юнктивних дислокацій земної кори аерокосмічними
методами (на прикладі регіонів України): Дис. … д-ра геол. наук: 04.00.01 “Загальна
та регіональна геологія” / ІГН НАН України. – Держ. облік. № 0509U000102. – К.,
2008. – 485 с.
52. Петрусевич М.Н. Аэрометоды при геологических исследованиях. – М.: Госгеолте-
хиздат, 1962. – 408 с.
53. Deroin J.-P., Motti E., Simonin A. A comparison of the potential for using optical and SAR
data for geological mapping in an arid region: the Atar site, Western Sahara, Mauritania //
Int. J. Remote Sensing. – 1998. – 19, N 6. –Р. 1115–1132.
107
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
54. Аэрокосмические методы геологических исследований / Под ред. А.В. Перцова. –
СПб.: Изд–во СПб картфабрики ВСЕГЕИ, 2000. – 316 с.
55. Бусыгин Б.С., Никулин С.Л., Бойко В.А. ГИС-технология поисков золота в Западном
Узбекистане // Геоінформатика. – 2006. – № 1. – С. 44–49.
56. Азімов О.Т. Аналітичний огляд аерокосмічних методів вивчення геологічних структур
і процесів. Ст. 3. Характеристика напрямів тематичного дешифрування матеріалів
дистанційних зйомок // Зб. наук. праць УкрДГРІ – К., 2007. – № 3. – С. 124–136.
57. Гохберг М.Б., Шалимов С.Л. Воздействие землетрясений и взрывов на ионосферу / Отв.
ред. А.О. Глико; Ин-т физики Земли им. О.Ю. Шмидта РАН. – М.: Наука, 2008. – 295 с.
58. Аерокосмічні дослідження геологічного середовища: Наук.-метод. посіб. / А.Г. Ми-
чак, В.Є. Філіпович, В.Л. Приходько та ін. – К.: Мінприроди України, Держгеол-
служба, 2010. – 246 с.
59. Press F., Siever R. Earth. Fourth ed. – New York: W.H. Freeman and Co., 1986. – 656 p.
60. Баласанян С.Ю. Динамическая геоэлектрика. – Новосибирск: Наука, 1990. – 232 с.
61. Николаенко Б.А., Тимофеев В.М. О приуроченности некоторых аккумулятивных
форм рельефа Житомирского Полесья к разломам кристаллического щита // Совре-
менные экзогенные процессы (VII Пленум Геоморфол. комиссии при Отд-нии наук о
Земле АН СССР): Тез. докл. – Ч. 2. – Киев, 1968. – С. 193–194.
62. Radulov A., Yaneva M. Rapture model in a relay ramp – Chirpan fault, Southern Bulgaria //
Докл. БАН. – 2006. – 59, N 7. – Р. 749–756.
63. Белобров В.П., Фридланд В.М. Опыт количественной характеристики морфологии
элементарных почвенных ареалов и сложности почвенного покрова // Закономерно-
сти пространственного варьирования свойств почв и информационно-статистиче-
ские методы их изучения. – М.: Наука, 1970. – С. 15–26.
64. Анненская Г.Н. Факторы формирования морфологической структуры пойменных
ландшафтов // Вопросы географии. – М.: Мысль, 1982. – Сб. 121: Ландшафтоведе-
ние: теория и практика. – С. 44–55.
65. Демидюк Ю.Н., Потапчук И.С. Использование линейных элементов облачного по-
крова для выделения глубинных геоструктур Азово-Черноморского бассейна (по-
данным дешифрирования космических фотоснимков ИСЗ “Метеор”) // Геол. журн. –
1985. – 45, № 5. – С. 134–137.
66. Брюханов В.Н. Космические методы в системе геологического изучения нефтегазо-
носных областей // Изв. вузов. Геология и разведка. – 1981. – № 1. – С. 3–6.
67. Амурский Г.И., Соловьев Н.Н. Кольцевые фотоаномалии – предвестники антикли-
нальных структур // Сов. геология. – 1982. – № 9. – С. 36–43.
68. Гридин В.И., Гак Е.З. Физико-геологическое моделирование природных явлений. –
М.: Наука, 1994. – 204 с.
69. Розанов Л.Н. Связь размещения нефтегазоносности в платформенных областях с
новейшими движениями по разломам фундамента // Закономерности образования и
размещения промышленных месторождений нефти и газа: Сб. ст. – Киев: Наук. дум-
ка, 1975. – С. 104–110.
70. Продайвода Г.Т. Методологічні і теоретичні принципи кількісної геологічної інтер-
претації геофізичної інформації // Матеріали Всеукр. наук. конф. “Моніторинг не-
безпечних геологічних процесів та екологічного стану середовища” (м. Київ, 21–24
верес. 2006 р.). – К.: Вид-во Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка, 2006. – С. 38–39.
108
Зб. наук. праць “Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики”, 2011
71. Бичкова Л.І., Куценко Ю.М. та ін. Протокол проведення експериментальних дослі-
джень у процесі впливу енергії електромагнітного поля на гетерогенні системи. –
Мелітополь: ДТАТУ, 2009. – 15 с.
72. Тараканов О.В., Куценко Ю.М. Обґрунтування впливу магнітного поля на рослинні
об’єкти // Матеріали ІХ Міжнар. наук. конф. “Моніторинг геологічних процесів”
(м. Київ, 14–17 жовт. 2009 р.). – К.: Вид-во Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка, 2009. –
С. 219–221.
73. Баласанян С.Ю. Роль геоэлектрической энергии в миграции химических элементов
Земли // Докл. АН СССР. – 1986. – 286, № 5. – С. 1228–1232.
74. Баласанян С.Ю. Явление быстрых пульсаций геохимических ореолов // Тез. докл.
Всесоюз. симпоз. “Геохимия в локальном металлогеническом анализе” (г. Новоси-
бирск, 28–30 окт. 1986 г.,): Т. 2. Геохимические критерии прогнозной оценки место-
рождений. – Новосибирск: ИГиГ СО АН СССР, 1986. – С. 32–33.
75. Азімов О.Т. Принципи комплексного аналізу та інтерпретації геолого-геофізичних
даних і результатів дешифрування матеріалів аерокосмічних зйомок // Проблемы и
перспективы использования геоинформационных технологий в горном деле: Докл.
III Междунар. науч.-практ. конф. “Проблемы геоинформатики при комплексном
освоении недр” (г. Днепропетровск, 29–31 окт. 2001 г.). – Днепропетровск: РИК
НГА Украины, 2001. – С. 94–100.
О геофизическом варианте передачи информации из недр Земли на ее по-
верхность А.Т. Азимов
РЕЗЮМЕ. В статье системно обобщены и с феноменологических позиций анали-
тически рассмотрены теоретические основы использования данных дистанцион-
ного зондирования Земли в процессе исследований особенностей структуры зем-
ной коры. Приведены четыре группы нелинейных эффектов, которые возникают
в геологической среде при взаимодействии горных пород, флюидов, геофизичес-
ких и геохимических полей. Проанализирован “геофизический” вариант передачи
информации из земных недр на поверхность.
Ключевые слова: компоненты ландшафта, геоиндикационная роль, геофизичес-
кие поля, ландшафтообразующие процессы.
To the geophysical variant of an information transfer from the interior of the
Earth to a day O.T. Azimov
SUMMARY. Theoretical foundations of remote sensing data (RSD) using are integrated
systematically and viewed analytically from phenomenological positions in the paper.
RSD are using in a process of the Earth’s crust features structure investigation. There are
adduced four groups of nonlinear effects have arisen in the geological surroundings as an
interaction result of rocks, fluids, geophysical and geochemical fields. There is analysed
“the geophysical” variant of an information transfer from the Earth’s interior to a day.
Keywords: landscape components, geoindicative role, geophysical fields, landscape
formative processes.
|