Принцип різнотипності (методологічний зміст)
Представлено методологическое содержание принципа разнотипности. Представлено методологічний зміст принципу різнотипності. The methodological content of the principle of multitypness is represented....
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/98669 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Принцип різнотипності (методологічний зміст) / В.Л. Чуйко, В.А. Заславський // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 106. — С. 307-310. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859752340050935808 |
|---|---|
| author | Чуйко, В.Л. Заславський, В.А. |
| author_facet | Чуйко, В.Л. Заславський, В.А. |
| citation_txt | Принцип різнотипності (методологічний зміст) / В.Л. Чуйко, В.А. Заславський // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 106. — С. 307-310. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Представлено методологическое содержание принципа разнотипности.
Представлено методологічний зміст принципу різнотипності.
The methodological content of the principle of multitypness is represented.
|
| first_indexed | 2025-12-02T00:17:50Z |
| format | Article |
| fulltext |
ИСТОРИЯ ЛОГИКИ ХХ ВЕКА
307
Джерела та література
1. Уёмов А.И. Вещи, свойства и отношения. – М.: 1963. – 184 с.
2. Уёмов А.И Аналогия в практике научного исследования. – М., 1970. – 262 с.
3. Уёмов А.И. Логические основы метода моделирования. – М., 1971. – 312 с.
4. Уёмов А.И. Системный подход и общая теория систем. – М., 1978. – 272 с.
5. Уёмов А.И. Системные аспекты философского знания. – Одесса, 2000. – 159 с.
6. Уёмов А., Сараева И., Цофнас А. Общая теория систем для гуманитариев. – Варшава, 2001. – 276 с.
7. Основы формального аппарата параметрической общей теории систем // Системные исследования: Мето-
дологические проблемы. Ежегодник – 1984. – М., 1984. – 384 с.
8. Уёмов А.И. Логические ошибки и как они мешают правильно мыслить. – М., 1958. – 119 с.
9. Уёмов А.И. Задачи и упражнения по логике. – М., 1961. – 352 с.
10. Уёмов А.И. Основы практической логики с задачами и упражнениями. – Одесса, 1997. – 380 с.
11. Философский энциклопедический словарь. – М., 1989. – 836 с.
12. Філософський словник. – Київ, 1986. – 796 с.
13. Авенір Іванович Уйомов: Наукові праці. – Одеса, 1998. – 42 с.
Чуйко В.Л., Заславський В.А.
ПРИНЦИП РІЗНОТИПНОСТІ (МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ)
Виникнення та формулювання принципу різнотипності безпосередньо пов’язане із розв’язанням приклад-
них проблем підвищення вимог до якості проектних рішень при створенні високонадійних аерокосмічних сис-
тем, що привело до розвитку теорії і практики “різнотипного резервування” – підходу, за яким при проекту-
ванні систем використовуються елементи різного типу, які різні за принципом побудови та дії, але виконують
однакові функції. На необхідність розвитку різнотипного резервування наголошувалось в роботі [9]. Зазначе-
ний підхід дозволив принципово по-іншому формувати проектні рішення (розглядати можливі варіанти, які
раніше не опрацьовувались), розробити математичні моделі та оптимізаційні алгоритми, які дозволяють дося-
гти необхідного рівня надійності з урахуванням існуючих вимог по техніко-економічним характеристикам.
К. Ясперс, у свій час, сформулював фундаментальну філософську тезу неможливості “постійного порядку
існування”. В сучасних умовах в Україні та деяких інших країнах це положення починає усвідомлюватися при
створенні та забезпеченні стабільного функціонування, так званих, складних систем з високою ціною відмови.
До складних систем з високою ціною відмови відносять системи, що являють собою цілісний об’єкт, який
складається з різнотипних підсистем (елементів) функціонально об’єднаних для досягнення їх “життєздатнос-
ті” при певних умовах та ресурсних обмеженнях [2]. Застосування таких систем (наприклад насос для подачі
води в парогенератор має електро– і турбопривід і, у випадку виникнення “події” – повне відключення енер-
гопостачання, використовується дублююче обладнання принципово іншого типу, для роботи якого не потріб-
не енергоживлення) здійснюється з метою принципового уникнення причин можливої відмови та втрати керо-
ваності.
Прикладами складних систем з високою ціною відмови, які мають стратегічне значення для країни є такі,
що суттєво впливають на розвиток галузей народного господарства, життєдіяльність регіонів та підприємств.
До зазначених відносять наступне: системи супутникового зв’язку та космічні апарати, стартові комплекси,
територіально–розподілені системи забезпечення управління космічними апаратами, атомні електростанції
(АЕС), платіжні системи (ПС) та корпоративні інформаційні системи, військові об’єкти, що утворюють систе-
му національної безпеки, а також гідроспоруди, греблі, великі мости, нафтопереробні та хімічні підприємства,
платформи по видобутку нафти на шельфі моря, нафто– та газопроводи, великовантажні танкери та інші. Їх
несправність або відмова може призводити до катастрофічних наслідків. За звичай такі системи класифіку-
ються як унікальні об’єкти.
Характерною особливістю цих систем є неспіврозмірність втрат, що можуть бути спричинені відмовою
систем, в порівнянні з ефектом від їх нормального функціонування. Тому забезпечення безвідмовного функці-
онування таких систем є критичним в умовах жорстко обмежених ресурсів.
Таким чином принцип різнотипності виявляє своє праксиологічне значення, яке полягає в забезпеченні
сталого управління системами з високою ціною відмови.
Методологічно застосовування принципу різнотипності є складовою частиною системного підходу в сфе-
рі прийняття відповідальних рішень при вирішенні проблеми забезпечення безвідмовного функціонування на
стадіях та етапах життєвого циклу керованої системи.
Запропоноване визначення методологічного змісту даного принципу формувалося з урахуванням того, що
усвідомлення наявності множини різних методів вирішення тієї чи іншої проблеми за допомогою рефлексії з
необхідністю створює у людини свідоме відношення (дослідження, вибору, вдосконалення та тощо) до них.
Тобто ставе людину в методологічне відношення до дійсності. Також треба зазначити, що вказане методологі-
чне відношення виникає у зв’язку з усвідомленням утопічності ідеї Органону (єдиного зразкового методу),
оскільки історичний поступ науки виявив, що одна і та сама проблема може успішно вирішуватися різними
послідовностями дій, які ведуть до передбаченого та бажаного результату (методами). Відповідно вибір, об-
грунтування конкретного методу в конкретному випадку здійснюється через відношення (методологію) до
інших можливих методів.
Актуальність та особливості дослідження складних систем з високою ціною відмови та методів їх ство-
рення, контролю пов’язані з:
Чуйко В.Л., Заславський В.А.
ПРИНЦИП РІЗНОТИПНОСТІ (МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ)
308
− необхідністю збільшення матеріальних витрат на забезпечення безвідмовності та високого рівня технічно-
го стану після довготривалої експлуатації систем і відсутністю можливостей фінансового забезпечення у
зв’язку зі складним економічним станом підприємств, обмеженими можливостями своєчасного здійснення
технічного переобладнання систем, фактичним розривом науково–технічних зв’язків із підприємствами–
суміжниками;
− зростанням відповідальності при прийнятті високовартісних рішень з метою забезпечення якості реаліза-
ції операцій на стадіях та етапах життєвого циклу систем та забезпечення ефективності їх функціонуван-
ня;
− необхідністю розробки нових науково обґрунтованих методів як на етапі створення сучасних складних
систем з високою ціною відмови, так і на етапі експлуатації, супроводження та підтримки безвідмовного
функціонування існуючих об’єктів, які старіють та вичерпують свій технічний ресурс, а також при плану-
ванні процесів ремонту та технічного обслуговування, що дозволяє забезпечувати необхідний рівень сис-
темної безпеки.
Прикладне застосування принципу різнотипності виявило, що створення складних технічних систем з ви-
сокою ціною відмови в аерокосмічній галузі, дослідження та покращення існуючого стану об’єктів атомної
промисловості, різних територіально–розподілених інформаційних та організаційних систем в умовах обме-
жених ресурсів неможливе без впровадження відповідного менеджменту та практичних ініціатив для вияв-
лення джерел небезпек та подолання негативних процесів, наявність яких призводить до аварій на виробницт-
вах (наприклад, через старіння основних виробничих фондів), екологічних катастроф, що вимагає прийняття
відповідальних рішень при реалізації взаємопов’язаних процесів ”проектування – випробування – експлуата-
ція”, тобто на всіх стадіях їх життєвого циклу.
Існування необхідності подальшого використання систем після довготривалої експлуатації, підтримки їх
працездатності і належного рівня безпеки, неможливість своєчасної заміни унікальних та високовартісних
елементів передбачає проведення різносторонніх системних досліджень їх технічного стану, а також виявлен-
ня можливих організаційних та технічних резервів. Метою таких досліджень є удосконалення усталених та
розробка нових підходів при експлуатації систем: аналізу причин відмов елементів, появи дефектів та джерел
небезпек, виявлення дефектів, планування своєчасного проведення заходів по продовженню технічного ресур-
су.
Наприклад, так звана, “проблема 2000 року” для комп’ютерних систем типу IBM/360 поставила задачі ре-
інженірингу програмного коду в урядових корпоративних системах багатьох країн, інформаційних системах
соціального забезпечення, та, особливо, в системах з високою ціною відмови. На сучасному етапі, заміна ста-
ріючого апаратного забезпечення (серверів) великих компаній та банківського сектору і, водночас, необхід-
ність збереження функціонуючого програмного забезпечення.
Таким чином, предметом дослідження та аналізу є принципи системного аналізу, моделі та методи прийн-
яття рішень, які використовуються при забезпеченні працездатності (живучості, життєздатності) штучних сис-
тем з високою ціною відмови на всіх стадіях їх життєвого циклу. Одним з показників працездатності систем є
надійність – імовірність безвідмовного функціонування системи протягом певного часу (наприклад, термін
активного існування) у певному середовищі.
Як відомо системний підхід виник для застосування особливих способів формалізації, що враховують
специфічні характеристики досліджуваних об’єктів. Він дозволяє розглядати речі враховуючи їх певне відно-
шення до тієї чи іншої властивості, встановлювати наявність різних систем в яких існує одна і та сама річ. Ви-
користовуючи не абсолютні відмінності, а функціональні, в теорії систем уможливлюється встановлення сис-
тем відношень речей, властивостей. Це дозволяє застосовувати, так званий, “принцип подвійності”, за яким
відповідність між групами термінів і понять уможливлює логічно істинно перекладати одні висловлювання в
інші. Застосовуючи певну послідовність дій (від визначення концептуалізуючої властивості до пошуку відно-
шення, що характеризується нею, з наступним виокремленням множини елементів, між якими існують ці від-
ношення) створюється системна модель.
Треба враховувати, що існують методи дослідження, які за напрямком операцій протистоять системному
підходу. Так, загальновідомий аксіоматичний метод пропонує виокремлення із речей, що підлягають аналізу,
деяких відношень з наступним визначенням цих властивостей у вигляді аксіом. Це передбачає зволротнє сис-
темному підходу розташування структурних елементів (річ – відношення – властивість) [7].
Оскільки в системах виділяється структура, субстрат і системоутворююча властивість, їх можна охаракте-
ризовувати атрибутивно: надійна, однотипна, стабільна, упорядкована, тощо. Одночасно при співвідношенні
різних систем також можуть визначатися системні характеристики, які, здебільшого називають “релятивни-
ми”, виявлють властивості відношень між системами або їх елементами. Наприклад, різні системи можуть
співпадати за своїми структурами, субстратом, тощо. Власне, на перший погляд, принцип різнотипності від-
носиться до співвідношення систем. Однак його застосування здійснюється з метою набуття співвідношенням
різних систем не релятивних, а атрибутивних властивостей: стабільності, надійності. У випадку застосування
принципу різнотипності між системами встановлюється функціональне відношення надійності за умови різно-
типності абрибутів, елементів, структур, порядів. Повнота складових кожної з систем в різнотипному їх поєд-
нанні, особливості їх параметрів, можуть бути продовжені у вигляді необмежених списків, що складають дві
тотальні несумірності як умову їх функціональної прийнятності.
Цілком можливо, що функціональне поєднання тотально різнотипних систем як реалізація принципу різ-
нотипності цілеспрямовано може здійснюватися за допомогою розроблюваної відомими логіками з м. Одеса
А. І. Уйомовим і А. Ю. Цофнасом формалізованої мови дедуктивної загальної теорії систем [8], яка створю-
ИСТОРИЯ ЛОГИКИ ХХ ВЕКА
309
ється з метою однозначного визначення систем і системних параметрів. Впроваджене ними формалізоване ви-
значення параметрів (у межах параметричної теорії систем) дозволяє стосовно різнотипних систем ефективно
визначатися чи не співпадають параметрично системи між собою. Оскільки наявність дублювання елементів і
відношень між ними може ставати причиною для співпадіння умов для відмов складних систем з високою ці-
ною відмови.
Не важко помітити, що даний принцип узгоджується з відомим принципом різноманітності в живій при-
роді [4], принципом оптимальності та інтеграції, принципом системності та емерджентності [6, 10]. Змістовна
єдність принципу різнотипності з принципом різноманітності, який широко застосовується в біології, екології,
екологістиці, не можне розглядатися як підстава для визнання їх тотожними. Приміром поняття “генетична рі-
зноманітність”, “морфологічна різноманітність”, “фізіологічна різноманітність” вказують на онтологічну умо-
ву надійного функціонування складної біосистеми, екосистеми. Тобто змістовна єдність зазначених принципів
засвідчує про наявність міждисциплінарного значення досліджень проблеми надійного функціонування сис-
теми з високою ціною відмови. Одночасно слід також визнати наявність принципового еврістичного зрушення
в застосуванні принципу різнотипності, яке було запропоновано в роботі “Принцип різнотипності та особли-
вості дослідження складних систем з високою ціною відмови” [1, с. 72], оскільки в ній мова йде про штучні
системи. Враховуючи це ми повинні визнати, що принцип різнотипності змістовно є методологічним, а не он-
тологічним як принцип різноманітності. Принцип емерджентності вказує на необхідність для досягнення гло-
бальних результатів дослідженні систем та прийнятті рішень використовувати не тільки данні аналізу, але і
дані синтезу. Однак У. Р. Ешбі відмічає задачі вибору на ранніх стадіях проектування, коли приймається рі-
шення про те, якими повинні бути компоненти машин: електронними чи гідравлічними. Але питання про їх
одночасне сумісне використання, тобто поєднання, як це розуміється в принципі різнотипності, не розгляда-
ється. Таким чином, принцип різнотипності виявляє необхідність використання при дослідженні проблем
принципово різних приладів, технологій, моделей, методів та даних для досягнення певної мети і, таким чи-
ном, цілеспрямованої генерації різноманітності (числа різних елементів множини). У свою чергу треба визна-
ти, що використання принципу різнотипності, так само, як і принципу емерджентності, орієнтує на досягнення
оптимізаційного ефекту функціонування штучної системи.
Методологія системного підходу при дослідженні складних систем на практиці передбачає виконання на-
ступної послідовності дій [3, 5]: формулювання задачі дослідження та критеріїв оцінки; виділення об'єкта до-
слідження, як системи, із навколишнього середовища; визначення внутрішньої структури системи; виявлення
внутрішніх та зовнішніх зв'язків; визначення цілей компонентів, виходячи з цілей (очікуваних результатів)
функціонування системи в цілому; розробка моделей системи та проведення їх досліджень; розробка алгорит-
мів оптимізації моделей.
Як відомо системний підхід та системне мислення базуються на систематичному використанні різних
принципів: системності, оптимальності, емерджентності, глобальної мети, інтеграції, зв’язності, модульності,
ієрархії, функціональності, ізоморфізму, формалізації, розвитку, розподіленості, децентралізації та принципу
невизначеності.
Вказані принципи відносять до основних, вважається, що вони дозволяють поєднувати природні та техні-
чні знання. Вони враховуються і застосовуються при системному узгодженні рішень на етапах життєвого цик-
лу складних систем. У свою чергу, стосовно принципу різнотипності можна вказати на його принципову конс-
труктивістську орієнтованість.
При розробці та дослідженні складних систем, створенні програмних комплексів важливими стають мето-
дологічно зорієнтовані принципи: системної узгодженості, процедурної повноти, функціональної ортогональ-
ності, інформаційної взаємозалежності, цілеспрямованої відповідності, функціональної раціональності, бага-
тоцільової загальності, багатофакторної адаптивності, процедурної відкритості, раціонального доповнення,
принципу економічності.
Проведені теоретичні та прикладні дослідження унікальних складних систем з високою ціною відмови на
різних стадіях та етапах їх життєвого циклу, узагальнення досвіду при забезпеченні ефективного функціону-
вання територіально-розподілених систем дозволили сформулювати В.А. Заславському принцип різнотипнос-
ті, як методологічний принцип системного аналізу. “Принцип різнотипності – це цілеспрямоване систематич-
не одночасне використання різних по своїй природі (принципу дії) компонентів (систем, елементів, технологій
виготовлення, сировини різного походження, тощо), що виконують однакові функції, і кожен з яких може ви-
рішувати проблему, але їх сполучення та взаємодія ефективно призводить до досягнення мети в проектуванні
та експлуатації складних систем з високою ціною відмови”[1, с. 74].
Одним із проявів сутності принципу різнотипності в системному аналізі є можливість виділення (постано-
вки) за його допомогою комплексу задач, які можуть визначатись як усвідомлена проблема.
Источники и литература
1. Заславський В.А Принцип різнотипності та особливості дослідження складних систем з високою ціною
відмови // Вісник Київського університету. Серія: фізико-математичні науки. – К.,2006. – Вип.1.
2. Згуровский М.З., Панкратова Н.Д. Системный анализ. Проблемы, методология, приложения. – К.: Наук.
думка, 2005. – 744 с.
3. Клир Дж. Системология. Автоматизация решения системных задач / Пер. с англ. – М.: Радио и связь, 1990.
– 544 с.
4. Оноприенко Ю.И. Эволюционная биология. Системно-информационный подход.– Магадан: СВИНЦ ДВО
РАН, 2003. – 230с.
5. Саати Т., Кернс К. Аналитическое планирование. Организация систем.– М.: Радио и связь, 1991.
Чуйко В.Л., Заславський В.А.
ПРИНЦИП РІЗНОТИПНОСТІ (МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ)
310
6. Спицнадель В.Н. Основы системного анализа. Учебное пособие. – СПб.: Изд. дом ”Бизнес пресса”. – 2000.
– 326 с.
7. Уемов А.И. Логический анализ системного подхода к объектам и его место среди других методов иссле-
дования // Системные исследования: Ежегодник, 1969. – М.,1970. – С.84–88.
8. Уемов А.И., Цофнас А.Ю. Системный метод // Логические методы и формы научного познания. – К.,1984.
С.164–176.
9. Ушаков И. А. Методы решения простейших задач оптимального резервирования при наличии ограниче-
ний. – М.: Сов. радио, 1969.– 175 с.
10. Эшби У. Р. Введение в кибернетику. – М.: Изд-во иностр. лит-ры. – 1959.– 430 с.
Юркевич Е.Н.
ЛОГИКА В ДОРЕВОЛЮЦИОННЫЙ ПЕРИОД ИСТОРИИ ХАРЬКОВСКОГО
УНИВЕРСИТЕТА
Как известно, основой всей современной логики является понимание логики как теории исчислений и де-
дуктивного вывода, которое возникло в начале XX века в связи с интенсивным применением математических
методов. Такое понимание формировалось постепенно: оно зарождается в период признания достижений Г. В.
Лейбница, который условно принято считать началом современного этапа истории логики, проходит долгий и
трудный путь надежд и разочарований, преимущественно относительно аксиоматического метода и осознания
пределов точного мышления и дедуктивного метода, и окончательно оформляется в виде двух ветвей – клас-
сической и неклассической логики, – которые развиваются и по сей день и всё ещё далеки от окончательно
структурированного образа данного предмета. Поэтому, как нам представляется, понятие современной логики
находится в становлении, как и история современной логики.
К истории современной логики были причастны мыслители разных стран. Современная логика создава-
лась прежде всего в процессе научных исследований, но её история содержит и богатый опыт преподавания
логических дисциплин, который обогащался по мере развития науки логики. В связи с этим нам представляет-
ся, что изучение собственно логических трудов должно быть дополнено изучением, по крайней мере, универ-
ситетского опыта преподавания логических дисциплин.
Особенно актуальным представляется изучение отечественной истории современной логики, которая
включает имена и исследования отечественных теоретиков дореволюционного, советского и постсоветского
периодов, а также опыт преподавания дисциплин логического цикла в университетах, которые оказывали не-
сомненное влияние на подготовку будущих философов и представителей нефилософских специальностей, на
образование украинской интеллигенции.
Одним из старейших и крупнейших университетов Украины является Харьковский университет, история
которого длится уже более 200 лет и тесно связана с деятельностью философского факультета. Согласно ев-
ропейской традиции образования, в ряду философских дисциплин доминирующее положение всегда занимали
история философии, логика и этика. В данном исследовании мы остановимся на дореволюционном периоде
истории Харьковского университета с тем, чтобы выявить предпосылки современной логики в исследованиях
харьковских учёных, зарождающуюся традицию в науке логике и преподавании логики.
Открывает харьковскую университетскую философскую традицию немецкий философ Иоганн Баптист
Шад – профессор Харьковского университета в период с 1804 по 1817 годы. Во многом он стал заметной фи-
гурой в университетской среде и за её пределами благодаря своим исследованиям в области логики, которой
он уделял центральное место как в научной, так и педагогической работе. Согласно европейской традиции
свобода разума основывалась в его учении на логической культуре и, наоборот, «в действиях человеческой
способности мыслить владычествует свобода» [2, с. 103]. Ещё в Германии он написал работу «Transcendentale
Logik». Видимо, в значительной степени благодаря идеям, изложенным в этой работе, в современной ФРГ И.
Б. Шада относят к представителям трансцендентальной философии. В Харькове Шад издал работу «Чистая и
прикладная логика» [13] и свой основной труд – «О свободе человеческой способности мыслить».
С 1812–го года в Российской империи началось гонение против всего иностранного. Репрессии в области
образования коснулись и Харьковского университета: Министерство Народного Просвещения в лице графа
Разумовского предложило Совету Харьковского университета «возводить в адъюнкты только одних русских
учёных, но отнюдь не иностранцев, чтобы таким образом все кафедры перешли к русским преподавателям»
[1, с. 41]. Это обострило отношения между русскими и иностранными профессорами, а в 1816 году И.Б.Шад
был по доносу лишён профессорской должности и выслан из Харькова. Подобная судьба постигла многих
иностранных профессоров, но и отечественные философы также подверглись репрессиям. Так, например, учё-
ным комитетом при Министерстве духовных дел и народного просвещения были осуждены «Логические на-
ставления» известного украинского философа Петра Лодия, который в то время был ординарным профессо-
ром, доктором словесных искусств и философии Санкт–Петербургского педагогического института. Эта книга
доносчиком (попечителем Казанского учебного округа Магницким) характеризовалась как «исполненная наи-
более небезопасных по своей нечестивости разрушающих начал» [11, с. 134].
Книга И. Б. Шада «О свободе человеческой способности мыслить» представляла собой не только учебник
с систематическим изложением курса логики, но самостоятельную научную работу, в предисловии к которой
он писал, что после чтения и разбора виднейших философских учений всех веков он пришёл к выводу, что
«причиною разногласий и споров между философами служит превратное истолкование логики и её законов»,
и своим опытом новой логики он «желал оказать добрую услугу не одной только логике, но и всей философии
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-98669 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T00:17:50Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Чуйко, В.Л. Заславський, В.А. 2016-04-16T16:28:34Z 2016-04-16T16:28:34Z 2007 Принцип різнотипності (методологічний зміст) / В.Л. Чуйко, В.А. Заславський // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 106. — С. 307-310. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/98669 Представлено методологическое содержание принципа разнотипности. Представлено методологічний зміст принципу різнотипності. The methodological content of the principle of multitypness is represented. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья История логики ХХ века Принцип різнотипності (методологічний зміст) Article published earlier |
| spellingShingle | Принцип різнотипності (методологічний зміст) Чуйко, В.Л. Заславський, В.А. История логики ХХ века |
| title | Принцип різнотипності (методологічний зміст) |
| title_full | Принцип різнотипності (методологічний зміст) |
| title_fullStr | Принцип різнотипності (методологічний зміст) |
| title_full_unstemmed | Принцип різнотипності (методологічний зміст) |
| title_short | Принцип різнотипності (методологічний зміст) |
| title_sort | принцип різнотипності (методологічний зміст) |
| topic | История логики ХХ века |
| topic_facet | История логики ХХ века |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/98669 |
| work_keys_str_mv | AT čuikovl principríznotipnostímetodologíčniizmíst AT zaslavsʹkiiva principríznotipnostímetodologíčniizmíst |