Від редакції
Представлені в цьому номері журналу статті підготовлені за матеріалами доповідей учасниками міжнародної науково-практичної конференції “Парадигма соціальної політики України на зламі тисячоліть”, що відбулася 30 жовтня 2007 року в м. Києві....
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
2008
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9908 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Від редакції / С.І. Пирожков // Демографія та соціальна економіка. — 2008. — № 1. — С. 3-8. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859488441801113600 |
|---|---|
| author | Пирожков, С.І. |
| author_facet | Пирожков, С.І. |
| citation_txt | Від редакції / С.І. Пирожков // Демографія та соціальна економіка. — 2008. — № 1. — С. 3-8. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Представлені в цьому номері журналу статті підготовлені за матеріалами доповідей учасниками міжнародної науково-практичної конференції “Парадигма соціальної політики України на зламі тисячоліть”, що відбулася 30 жовтня 2007 року в м. Києві.
|
| first_indexed | 2025-11-24T16:25:12Z |
| format | Article |
| fulltext |
3
УДК 314.15
ВІД РЕДАКЦІЇ
Представлені в цьому номері журналу статті підготовлені за матеріалами до-
повідей учасниками міжнародної науково-практичної конференції “Парадигма
соціальної політики України на зламі тисячоліть”, що відбулася 30 жовтня 2007
року в м. Києві.
Метою конференції було обговорення сучасних проблем соціальної політики,
обмін результатами наукових досліджень, узагальнення й поширення практичного
досвіду діяльності, розробка рекомендацій з найактуальніших напрямів сучасного
соціально-економічного розвитку суспільства.
Початок третього тисячоліття позначений масштабною трансформацією ци-
вілізаційних засад людського розвитку, глобальними структурними зрушеннями
у світовій економіці, розвитком інтеграційних процесів та створенням єдиних
планетарних механізмів з універсальною системою регулювання, які впродовж
останнього десятиріччя зумовили усвідомлення світовою спільнотою необхід-
ності формування якісно нових соціальних, ресурсних, екологічних та інших
стандартів в усіх сферах власного існування. Відбувається бурхливий розвиток
ринку знань, система пріоритетів науково-технічного прогресу спрямована на
капіталізацію витрат, що вкладаються в людину, яка стає найважливішим ресур-
сом постіндустріального суспільства. За цих умов накопичення нематеріальних
елементів багатства (наукових досягнень, зростання рівня освіти населення тощо)
набуває першорядного значення для всього суспільного відтворення.
Становлення і розвиток суверенної Української держави є найбільш зна-
ковими подіями в її новітній історії, які вимагають підвищеної відповідальності
за сучасне і майбутнє народу України, посиленої уваги на державному рівні до
проблем людського розвитку та формування ефективної національної соціаль-
ної політики. Подолавши тривалу, системну кризу 90-х років минулого століття,
українське суспільство на зламі тисячоліть відчуває гостру потребу в зміні як
тактичних, так і стратегічних завдань у цій царині.
Так, нехтування демографічним фактором у соціально-економічній стратегії
розвитку держави веде до значних збитків у матеріальному, інтелектуальному
і суспільному житті народу, прорахунків у державній політиці. Хоча демогра-
фічний стан та його розвиток – це об’єктивний процес, демографічна ситуація
погіршується, якщо державні інституції орієнтуються на хибні концепції, які не
мають практичного підтвердження у реальному житті. Ряд принципових обставин
вказують на те, що демографічну політику України неможливо відокремлювати
від національних інтересів, завдань стратегічного майбуття, замикати її в коло
господарських латок сьогодення. Це зрозуміло і з огляду на формування сучасної
системи міжнародної безпеки у трансатлантичному просторі в геополітичній
ситуації, в якій в останній декаді ХХ-го і на початку ХХІ-го століть опинилася
незалежна Україна. За природного приросту її населення, реалізації власного еко-
номічного, демографічного, інтелектуального потенціалів, створення сучасних
4
Збройних Сил Україна об’єктивно може сприяти незворотності прогресивних
перетворень у Центральній Європі, а також стати відчутною противагою глобаль-
ним загрозам міжнародній безпеці на європейському континенті. Зволікання з
вирішенням вищеназваних проблем несе в собі небезпеку ослаблення політич-
ного, економічного й гуманітарного впливу України у світі, робить можливим
перерозподіл національних ресурсів та національного потенціалу України на
користь інших держав.
Демографічний базис сучасної української нації формується під впливом
тенденцій, властивих для суспільства зі звуженим відтворенням населення
– скорочення чисельності населення у працездатному віці та зростання частки
старших вікових груп у його структурі, що призводить до формування низки
соціальних ризиків, пов’язаних з недостатньо ефективним функціонуванням
систем соціального захисту та охорони здоров’я.
Поза увагою держави не повинні залишатися специфічні особливості со-
ціально-демографічних процесів на селі, що зумовлені низкою історико-де-
мографічних, соціально-економічних та історико-культурних чинників. Часто
дія цих чинників накладається, що формує додаткові деструктивні впливи на
процеси відтворення населення. Тому без з’ясування природи цих впливів не-
можливо визначити напрями та джерела відновлювання демовідтворювального
потенціалу села.
Необхідність розв’язання вищевикладених проблем ставить до порядку
денного нагальну потребу забезпечення координації основних завдань соціаль-
но-економічного розвитку і державної соціальної політики з реалізацією Цілей
Розвитку Тисячоліття – глобальних напрямів розвитку суспільства, вироблених
та погоджених на міжнародних конференціях 90-х років ХХ ст., адаптованих до
умов України.
Передумовами формування та реалізації національної соціальної політики
в сфері демографічного розвитку виступають забезпечення її комплексності та
координованості, відповідного ресурсного забезпечення, його концентрації
на реалізації найбільш нагальних демографічних завдань. При цьому базовим
положенням має стати трактування демографічної політики не як складової со-
ціально-економічної політики, а як її особливої спрямованості, демографічної
орієнтації.
Стратегічною метою демографічного розвитку є поліпшення якісних ха-
рактеристик населення – подовження тривалості життя й підвищення його
рівня, поліпшення стану здоров’я і гармонізація відтворення людності України.
Саме тому подолання демографічної кризи та її наслідків визначено одним з
найважливіших завдань українського суспільства на сучасному етапі соціально-
економічного розвитку. При цьому суть реального виходу з демографічної кризи
полягає не стільки в подоланні депопуляції, скільки у підвищенні якості насе-
лення, забезпеченні збереження та якісного відтворення його демографічного і
трудового потенціалу.
Необхідно перенести акценти з прагнення забезпечити стале зростання
чисельності населення України на проведення ефективної політики сприяння
5
відновленню сімейних цінностей у суспільстві, забезпечення покращення здо-
ров’я нації, зменшення масштабного міграційного відпливу населення за межі
країни на постійне чи тимчасове проживання.
Розбудова України як демократичної, соціальної держави, орієнтованої на
інтеграцію до світових політичних та економічних організацій, потребує нагаль-
ного визначення власних місця і ролі на світових ринках, у міжнародному поділі
праці в умовах глобалізаційних процесів. При цьому критично неприйнятним для
нашої держави є перетворення на постачальника сировини та напівфабрикатів,
дешевої робочої сили низької якості. Першочерговим національним пріоритетом
має стати забезпечення входження України до нової світової економічної сис-
теми в якості технологічно розвиненої країни з відповідним рівнем людського
розвитку.
Переборення пануючого в Україні погляду на ринок праці як похідної від
економічної реформи неминуче призведе до визнання реформування ринку
праці важливим важелем економічного зростання. І стратегічно, і тактично
реформування ринку праці має бути підпорядковано, насамперед, вирішенню
задачі збільшення внеску фактора робочої сили (людського капіталу, людського
потенціалу) в економічне зростання. Політика ринку праці не зводиться до про-
тидії безробіттю, вона має розглядатися як особливий зріз політики відтворення
трудового потенціалу.
Значну частину трудового потенціалу країни нині складають працівники, які
не мають достатньої освіти й підготовки і не вважають їх необхідною цінністю.
В свою чергу, якість існуючої пропозиції робочої сили не відповідає сучасним
вимогам ринку праці, економіки та суспільства, а сфера освіти не зорієнтована
на кадрове забезпечення інноваційної стратегії. З другого боку, наявне серйозне
розбалансування попиту і пропозиції робочої сили, перенасичення ринку праці
спеціалістами окремих професій.
Практичне вичерпання можливостей нарощування трудового потенціалу
за рахунок екстенсивних чинників обумовлює необхідність переорієнтації на
інтенсивний шлях формування інтелектуального та висококваліфікованого
потенціалу суспільства майбутнього. Іншими чинниками, що актуалізують про-
блеми формування сучасного трудового потенціалу, є, передовсім, істотне зрос-
тання вимог постіндустріальної економіки до якості робочої сили, глобалізація
ринків праці, технологічна конкуренція та прискорення процесів інноваційного
розвитку, тобто зміна істотних параметрів конкурентного середовища. Відповід-
но, нагальною необхідністю є швидке реагування системи освіти, підготовки та
перепідготовки кадрів.
З огляду на вищевикладене, найважливішим пріоритетом сучасної соціаль-
ної політики є підтримка національної системи освіти. Реалізація пріоритетних
напрямів розвитку системи освіти України на основі стратегічного партнерства
держави, суспільства та бізнесу дасть змогу створити умови для ефективного
включення освіти в процеси підвищення рівня добробуту громадян, збереження
соціальної стабільності, розвитку інтелектуального потенціалу нації, забезпе-
чення прискореного соціально-економічного розвитку країни. Модернізація
освітньої галузі – це важливий інструмент суспільної трансформації, що зачіпає
6
інтереси майже всіх суспільних груп, тому вона повинна спиратися на послідовні
та системні політичні рішення і водночас на обґрунтовану фінансово-бюджетну
політику. Розв’язання зазначених проблем потребує координації зусиль як на рівні
центральних і місцевих органів державної влади, так і на рівні органів місцевого
самоврядування.
Найпершим пріоритетом нації, яка дбає про своє сучасне і майбутнє, має бути
збереження і поліпшення здоров’я населення. Основною метою державної соціальної
політики у цій сфері є подовження періоду здорового життя, зниження передчасної
смертності й підвищення середньої тривалості життя шляхом формування цілісної
суспільної системи захисту життя і здоров’я населення, що охоплюватиме створення
ефективної системи охорони здоров’я та надання медичної допомоги населенню,
безпечного для життя і здоров’я навколишнього середовища.
Нині українське суспільство перебуває в процесі формування нової соціальної
структури. Руйнація старої структури, що супроводжувалася економічною кри-
зою, призвела до поляризації населення за рівнем матеріальної забезпеченості.
В останні роки в Україні спостерігаються зміни в бік вирівнювання розподілу
населення за доходами за рахунок підвищення загального рівня життя. Проте
показники цієї диференціації не лише не зменшилися, а навіть дещо зросли. Такі
тенденції спричинені збільшенням розриву між основною масою населення з
невисокими доходами та малочисельною групою найбільш забезпечених.
Сьогодні можна лише говорити про існування певних соціальних груп, які
можна вважати базовими для подальшого формування повноцінних соціаль-
них страт, і насамперед – середнього класу. Тому для України важливим є пошук
економічних і соціальних стратегій, спрямованих на підтримку працюючого
населення та перетворення соціальних груп з високою концентрацією ознак
середнього класу в потужний середній клас.
Після виходу економіки з кризи вдалося істотно знизити рівень абсолютної бід-
ності, однак масштаби відносної бідності, яка характеризує нерівність за доходами,
залишаються на тому ж рівні. Незважаючи на загальне підвищення рівня життя на-
селення країни та наявність стійких позитивних тенденцій у ситуації з абсолютною
бідністю, як і раніше, у групі ризику перебувають сім’ї з дітьми та особами старших
вікових груп. Викликають занепокоєння стабільно високі показники бідності в
сільській місцевості. Отже, політика держави має бути спрямована не тільки на
закріплення позитивних тенденцій, а й на підтримку окремих категорій сімей, які
опинилися в найгіршому становищі. Неефективна система соціального захисту
населення, її невідповідність новим соціально-економічним реаліям особливо не-
гативно позначається на становищі цих груп населення. Недосконала законодавча та
організаційна підсистема соціальної допомоги обтяжується проблемами методичного
характеру, що стосуються процедури її призначення.
„Замкнене” коло існуючих демографічних проблем також зумовлює вели-
чезний тиск на пенсійну систему, що вимагає рішучих заходів з її пристосування
до умов надзвичайно високого рівня старіння населення. Для забезпечення фі-
нансової спроможності та адекватності пенсійної системи необхідна розбудова
багаторівневої моделі, яка поєднуватиме обов’язкове та добровільне страхування,
розподільчі й накопичувальні фінансові механізми, формальні й неформальні
суспільні інститути.
7
Забезпечення сприятливого демографічного розвитку передбачає підви-
щення рівня та якості життя населення на основі інтеграції демографічних ці-
лей у стратегії досягнення сталого соціально-економічного розвитку, технології
прийняття рішень і розподілу ресурсів на всіх рівнях управління. Особливого
значення набувають фактори подолання бідності та захисту навколишнього
середовища, цілеспрямована трансформація соціальної інфраструктури, її послі-
довна переорієнтація на ринкові та страхові засади та запровадження комплексу
взаємоузгоджених специфічних заходів соціально-економічної політики щодо
забезпечення основних соціальних гарантій для населення, адаптації суспільства
до ефективної життєдіяльності в умовах поглиблення процесів демографічного
старіння та депопуляції.
Для формування в Україні соціально-економічної та політичної інфраструк-
тури європейського типу необхідна, перш за все, наявність чітких уявлень про
те, що потрібно формувати. Тільки в такому разі можна вибудовувати ієрархію
довгострокових та короткострокових цілей, створити ефективну стратегію і
тактику їх досягнення. Державна політика щодо соціальної інфраструктури має
бути спрямована на створення необхідних умов для збереження і зміцнення
репродуктивного здоров’я населення, формування і стимулювання здорового
способу життя, вирішення проблем гігієни і безпеки праці, підтримки молоді,
захисту інвалідів і людей похилого віку, забезпечення розвитку освіти, культури,
відпочинку.
З огляду на наявну проблему постійного дефіциту ресурсів, потребує мо-
дернізації уся система соціальної інфраструктури, і насамперед економічна.
Необхідна масштабна диверсифікація економічної діяльності медицини, освіти,
соціально-культурних галузей, що орієнтована, головним чином, на еволюцію
регулюючих функцій держави, посилення соціальної відповідальності бізнесу,
розвитку державно-приватного партнерства. Виключаючи нюанси, властиві
кожній галузі соціальної інфраструктури, загальними рисами у їх реформуван-
ні є орієнтація на високі стандарти і гарантії якості надання послуг, розвиток
конкуренції, запровадження альтернативних державному субсидуванню форм і
методів економічної діяльності. Вектор реформ у соціальній інфраструктурі має
бути спрямований на нормативне фінансування бюджетних галузей, забезпечення
державного гарантування безоплатного споживання соціально важливих послуг,
кардинальну зміну нормативно-правового поля економіки соціально важливих
закладів і трансформацію їх у статус автономних. За умови здійснення таких
інституціональних заходів можливо розвивати соціальну інфраструктуру адек-
ватно до потреб постіндустріального суспільства. Реструктуризація економічної
діяльності тягне за собою розширення обсягів надання населенню платних по-
слуг, що вимагає моделювання їх динаміки й оцінки соціальних та економічних
наслідків. Пріоритетним при цьому вважається забезпечення доступності всіх
верств населення, особливо малозабезпечених, до послуг галузей соціальної
інфраструктури.
Активна регіональна політика не має ототожнюватися лише зі зменшенням
існуючої регіональної диференціації за рівнем соціально-економічного розвитку.
Регіональні відмінності у рівнях життя, стані здоров’я, освіти населення України є
результатом дії таких чинників, як об’єктивно існуючі розбіжності економічного
8
розвитку та спеціалізації економіки, якість регіонального управління та ступінь
адаптації до ринкових умов, збереження невиправданої фінансової централізації.
Подолання соціальної нерівності регіонів України потребує зміни повноважень
органів центральної та місцевої влади, адекватної трансформації системи фі-
нансування, насамперед – бюджетного. Трансформація взаємовідносин центр
– регіон має ґрунтуватися на встановленні нових критеріїв відповідальності ке-
рівників органів місцевого самоврядування і розпорядників бюджетних коштів,
впровадженні нових принципів і механізмів формування взаємовідносин влада
– громадськість щодо формування соціальних програм, механізмів підзвітності
та громадського контролю.
Для подальшого формування цілеспрямованої та виваженої соціальної по-
літики в Україні потрібні систематичні глибокі дослідження соціально-економіч-
них, демографічних проблем, науково обґрунтовані комплексні соціально-демо-
графічні прогнози, регулярне проведення вибіркових соціологічних досліджень
та статистичних обстежень, їх аналіз та оприлюднення результатів.
Представлені доповіді, зроблені під час проведення міжнародної науково-
практичної конференції “Парадигма соціальної політики України на зламі тися-
чоліть,” є важливим результатом наукового пошуку фахівців Інституту демографії
та соціальних досліджень НАН України, інших науковців з академічних та освітніх
установ, працівників сфери практичної діяльності щодо реалізації основних на-
прямів соціальної політики. Результатом таких розробок є створення не тільки
ґрунтовної теоретичної та аналітико-інформаційної бази, а й фундаменту ефек-
тивної державної соціальної політики, спрямованої на досягнення національних
пріоритетів третього тисячоліття.
Проведення конференції стало можливим завдяки плідній співпраці на-
уковців та представників уряду України – міністром праці та соціальної політики
М.М.Папієвим, головою Державного комітету статистики України О.Г.Осаулен-
ком. Велику допомогу в організації та проведенні конференції надав Київський
національний економічний університет імені Вадима Гетьмана.
У роботі конференції також взяли участь провідні вчені України та Білорусі,
представники відомих наукових шкіл вітчизняних дослідницьких наукових цен-
трів – академічних інститутів, вищих навчальних закладів Гомеля, Донецька, Жи-
томира, Києва, Кіровограда, Луцька, Львова, Полтави, Рівного та інших міст.
Від імені організаторів конференції висловлюю щиру подяку всім її учасни-
кам за плідну наукову дискусію, надані пропозиції щодо реалізації отриманих
наукових результатів, що є надзвичайно важливим стимулом для подальшого
опрацювання складних проблем сучасної соціальної політики України.
С. І. Пирожков,
головний редактор журналу
«Демографія та соціальна економіка»,
академік НАН України
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-9908 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2072-9480 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T16:25:12Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пирожков, С.І. 2010-07-09T14:42:17Z 2010-07-09T14:42:17Z 2008 Від редакції / С.І. Пирожков // Демографія та соціальна економіка. — 2008. — № 1. — С. 3-8. — укр. 2072-9480 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9908 Представлені в цьому номері журналу статті підготовлені за матеріалами доповідей учасниками міжнародної науково-практичної конференції “Парадигма соціальної політики України на зламі тисячоліть”, що відбулася 30 жовтня 2007 року в м. Києві. uk Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України Від редакції Article published earlier |
| spellingShingle | Від редакції Пирожков, С.І. |
| title | Від редакції |
| title_full | Від редакції |
| title_fullStr | Від редакції |
| title_full_unstemmed | Від редакції |
| title_short | Від редакції |
| title_sort | від редакції |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9908 |
| work_keys_str_mv | AT pirožkovsí vídredakcíí |