Cover Image

Особливості екологічного регулювання економіки в країнах BRICS та ЄАЕС: загрози та можливості для України

В статті проведено аналіз особливостей здійснення екологічного регулювання економіки в країнах ЄАЕС та BRICS. Вибір країн обумовлено тим, що країни-члени першого об’єднання мають спільне з Україною радянське минуле, емерджентну економіку та в деяких випадках - спільні кордони, а в переважній більшос...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Економіка промисловості
Date:2016
Main Author: Гаркушенко, О.М.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут економіки промисловості НАН України 2016
Subjects:
Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/99340
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Особливості екологічного регулювання економіки в країнах BRICS та ЄАЕС: загрози та можливості для України / О.М. Гаркушенко // Економіка промисловості. — 2016. — № 1 (73). — С. 53-72. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860228221114515456
author Гаркушенко, О.М.
author_facet Гаркушенко, О.М.
citation_txt Особливості екологічного регулювання економіки в країнах BRICS та ЄАЕС: загрози та можливості для України / О.М. Гаркушенко // Економіка промисловості. — 2016. — № 1 (73). — С. 53-72. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Економіка промисловості
description В статті проведено аналіз особливостей здійснення екологічного регулювання економіки в країнах ЄАЕС та BRICS. Вибір країн обумовлено тим, що країни-члени першого об’єднання мають спільне з Україною радянське минуле, емерджентну економіку та в деяких випадках - спільні кордони, а в переважній більшості країн BRICS рівень доходів на душу населення наближено до українських показників. Особливості здійснення екологічної політики цими країнами можуть не лише створювати загрозу перенесення забруднення з них до України, але і вказати на напрями поліпшення екологічного регулювання економіки в Україні з урахуванням екологічних, географічних, історичних, економічних та соціальних реалій, що склалися в країні. В статье анализируются особенности осуществления экологического регулирования экономики в странах ЕАЭС и BRICS. Выбор стран обусловлен тем, что страны-члены первого объединения имеют общее с Украиной советское прошлое, эмерджентную экономику и, в некоторых случаях - общие границы, а в подавляющем большинстве стран BRICS уровень доходов на душу населения приближен к украинским показателям. Особенности осуществления экологической политики этими странами могут не только создавать угрозу переноса загрязнения с их территории в Украину, но и указать на направления улучшения экологического регулирования экономики в Украине с учетом сложившихся в стране экологических, географических, исторических, экономических и социальных реалий. According to the Association Agreement between Ukraine and the EU, Ukraine has to accelerate reforms in the field of environmental protection due to harmonisation of its environmental legislation and taxation with the European ones. However tree important nuances arise in this case. Firstly, neither Ukraine nor any other country have their own ecosystems isolated from others. Therefore, even the strictest environmental standards are not guaranties of high quality of environment due to existence of cross-border pollution from countries with less “eco-friendly” policy. Secondly, Ukraine doesn’t have such a long history of environmental regulation of economy as the most EU member countries have, and is still influenced by the Soviet legacy, when the price of air, water and other inexhaustible natural resources was underestimated. Therefore, the experience of environmental regulation of economy in post-Soviet countries with the common past in terms of attitude towards environmental protection could be used for Ukraine, as long as it may provide insight on the ways to improve the environment. Cast instability of the CIS for the last 10 years has determined the choice of a relatively new international association for the analysis - the Eurasian Economic Union (EEU).Thirdly, unlike most EU countries, Ukraine belongs to the group of low-middle income countries. Therefore it would be more useful to analyze the practice of environmental regulation of the economy in the countries with the same level of income, which, however, experience economic growth, for example - member countries of BRICS and the EEU. The above mentioned is of particular relevance given that environmental regulation of the economy remains underexposed in Ukraine from the position of possible cross-border pollution influence on the state of environment of Ukraine due to the different approaches to environmental protection of the government of neighbour countries. Therefore, the main objectives of the paper is to analyze peculiarities of environmental regulation of the economy implementation in the EEU and BRICS member countries, to identify the possible impact of such regulation on the environment in Ukraine, and to define positive features that can be useful for improving environmental and economic conditions in Ukraine. The paper is divided into three main sections and conclusions. First section is focused on the analysis of a legal framework of environmental regulation in the EEU and BRICS member countries. The practice of application of environmental taxes in the countries of the above mentioned international associations is examined in the second section. The third section briefly analyzes the state of environmental regulation and taxation in Ukraine, possible impact of environmental regulation in neighbouring countries on its environment and elements of such regulation in the EEU and BRICS member countries that could add in improving environmental policy of Ukraine and fulfilling the requirements of the Association agreement with the EU. All recommendations are summarized in the conclusions
first_indexed 2025-12-07T18:20:49Z
format Article
fulltext –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 53 2016, № 1 (73) УДК 339.972:502.3(477) Оксана Миколаївна Гаркушенко, канд. екон. наук Інститут економіки промисловості НАН України, Київ ОСОБЛИВОСТІ ЕКОЛОГІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ У КРАЇНАХ BRICS ТА ЄАЕС: ЗАГРОЗИ І МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Сою- зом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державами-члена- ми – з іншої (ст. 290, 292 гл. 13 розд. IV та гл. 6 розд. V [31] зобов’язують Украї- ну здійснити заходи щодо наближення стану довкілля та вимог щодо підтримки його якості до європейських стандартів. Проте в цьому випадку потрібно брати до уваги три важливих нюанси. По-перше, ані Україна, ані будь-яка інша країна світу не мають власної, ізо- льованої від інших, екосистеми. Тому навіть за умови дотримання високих еко- логічних норм та стандартів транскор- донна міграція забруднення з території сусідніх країн з менш жорсткими підхо- дами до екологічного регулювання еко- номіки негативно позначиться на якості довкілля в «екологічно свідомій» країні. По-друге, на відміну від більшості країн-членів ЄС, де екологічне регулю- вання економіки здійснюється з 1967 р., цей вид регулювання в Україні не має такої довгої історії та все ще зазнає впли- ву радянської спадщини, коли вартість повітря, води та інших невичерпних при- родних ресурсів дещо недооцінювалася. Тому досвід екологічного регулювання економіки у країнах пострадянського простору з таким самим минулим у час- тині ставлення до довкілля є актуальним та корисним для України, оскільки може дати уявлення про шляхи поліпшення стану довкілля. З огляду на нестабіль- ність складу СНД в останні 10 років, та- кий аналіз доцільно виконати на прикладі країн відносно нового міжнародного утворення – Євразійського економічного союзу (ЄАЕС). По-третє, на відміну від більшості країн ЄС Україна належить до країн із рівнем доходів нижче середнього [1]. У той же час дослідження Дж. Гроссмана та Е. Крюгера свідчать про те, що збіль- шення уваги до екологічного регулюван- ня економіки та стану довкілля є прямим наслідком зростання рівня добробуту в країнах, коли все більша частка населен- ня готова платити за можливість жити у чистішому навколишньому природному середовищі (НПС) [3]. Зважаючи на це та рівень доходів в Україні, доцільно про- аналізувати, як здійснюється екологічне регулювання економіки в менш забезпе- чених, ніж ЄС, країнах, у яких проте від- бувається деяке економічне пожвавлення, наприклад, у країнах BRICS та ЄАЕС. Проблематика екологічного регу- лювання економіки залишається недоста- тньо висвітленою в Україні з позиції впливу можливого забруднення природ- них ресурсів у ній сусідніми країнами внаслідок різних підходів урядів цих кра- їн до охорони довкілля. Наразі більшість вітчизняних авто- рів, що здійснюють дослідження з цієї тематики, зосереджується на питаннях, пов’язаних з євроінтеграцією та набли- женням вітчизняних норм і стандартів у сфері охорони довкілля до європейських. Зокрема, роботи О.О. Веклич [7; 8] при- свячені питанням наближення вітчизня- ної екологічної політики до стандартів ЄС, для чого автор рекомендує суттєво © О.М. Гаркушенко, 2016 –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 54 ISSN 1562-109X 2016, № 1 (73) вдосконалити практичну реалізацію принципів екологічної політики та поси- лити роль екологічних податків у подат- ковій системі України як за рахунок під- вищення їх ставок, так і за рахунок на- ближення їх структури до європейської. Проте в зазначених роботах не надається конкретних кількісних рекомендацій що- до зроблених пропозицій, окрім пропо- зиції щодо зміни структури екологічних податків відповідно до європейської. Що стосується питань попереджен- ня забруднення, яке виходить за межі од- нієї країни, та/або боротьби з існуючими екологічними проблемами глобального характеру, то слід зазначити таке. Як українськими, так і зарубіжними науковцями усвідомлюється той факт, що деякі види забруднення природних ресу- рсів та екологічних проблем (якщо не всі) з часом виходять за межі однієї країни та можуть поширюватися не лише на сусід- ні країни, але мати глобальні наслідки [10]. Прикладом таких явищ є кислотні дощі, глобальне потепління, радіаційне забруднення від масштабних аварій на атомних електростанціях тощо. Проте українські автори та автори з країн колишнього СРСР звужують еколо- гічні проблеми від глобального рівня до трансграничного, тобто безпосередньо до тих екологічних проблем, які виникають або можуть виникнути на кордонах сусі- дніх країн та пов’язані переважно з од- ним видом природних ресурсів. Так, наприклад, у роботі Л.М. Ко- ритного [16] досліджуються основні типи конфліктних ситуацій, що виникають у випадку користування спільними для де- кількох країн водними ресурсами (між- народні басейни). У цій роботі розгляну- то причини цих конфліктів, їх економіч- ні, соціальні та екологічні наслідки. Ав- тор розглядає і основні способи вирішен- ня зазначених конфліктів (військові дії або дипломатичні переговори з укладан- ням угод щодо режимів користування міжнародними басейнами) на прикладі країн Азії (у тому числі азійської частини Росії, Китаю, Казахстану, Індії). Проте фактично в цій статті окреслено пробле- ми регіону без будь-яких конкретних пропозицій щодо можливостей їх вирі- шення або пом’якшення (наприклад, за рахунок здійснення екологічного регу- лювання в межах країн-учасниць конф- ліктів). Удосконаленню економіко-матема- тичного апарату прогнозування рівня за- бруднення довкілля, особливо трансгра- ничного, присвячено роботу [38]. Зазна- чена робота має більшою мірою теорети- чний, ніж практичний характер. Окремі практичні рекомендації (наприклад, роз- робити за допомогою запропонованої моделі та підтримати на рівні Міської думи Стратегію соціально-економічного розвитку регіону до 2020 р.) запропоно- вані виключно для Волгоградської облас- ті. Деякою мірою вплив екологічного регулювання економіки в одній країні на екологічний стан в інших країнах відо- бражено в роботі [5]. Зокрема, автори аналізують, які існували підходи до еко- логічного регулювання водокористуван- ням та водовідведенням на сході України (станом на 2008 р.) і як це позначається на якості водних ресурсів, що мають між- народне значення. Проте цей аналіз був виконаний лише для української сторони, вплив особливостей екологічного регу- лювання водних ресурсів країн-сусідів (серед яких є як країни колишнього СРСР, так і ЄС) на транскордонне забру- днення не аналізувався. Запропоновані авторами статті пропозиції з удоскона- лення екологічного регулювання водних ресурсів, що мають міжнародний харак- тер, обмежуються рамками чинних між- народних правових угод, деякі з яких ра- тифіковані понад 30 років тому. І хоча, як свідчить аналіз О.А. Найчук [21], ці уго- ди досі не втратили своєї актуальності, –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 55 2016, № 1 (73) наразі відбулося оновлення природоохо- ронного законодавства та міжнародних угод, що потребує нових досліджень та врахування. У статті [34] авторами запропоно- вано методику розрахунку екологічного та економічного збитку, що завдається Придніпровському регіону України, Мо- лдові та країнам ЄС трансграничним за- брудненням повітря. Проте як інструмент боротьби з цим забрудненням автори пропонують лише гармонізацію приро- доохоронного законодавства України з законодавством країн ЄС, СНД та поси- лення моніторингу викидів у повітря за- бруднюючих речовин. На необхідності посилення моніто- рингу стану природних ресурсів у прико- рдонних регіонах та тіснішій співпраці в управлінні цими ресурсами наголошують Р.П. Параняк та Н.В. Войтович. На думку цих авторів, зазначені заходи, а також удосконалення вітчизняних нормативно- правових документів щодо охорони до- вкілля та сталого розвитку з орієнтацією на вимоги ЄС є шляхом до вирішення проблем трансграничного забруднення в Україні та сусідніх країнах [27]. Аналізу можливих джерел виник- нення надзвичайних ситуацій, негативні наслідки яких можуть поширитися на екосистеми інших країн, присвячено статтю В.О. Костенка [17]. Для попере- дження таких ситуацій та боротьби з їх наслідками автор рекомендує створити на міжнародному рівні комплекс органі- заційних процедур та систему монітори- нгу потенційно небезпечних об’єктів та стану природних ресурсів на кордоні держав. Незважаючи на доцільність та- ких рекомендацій, слід зауважити, що, по-перше, автор концентрується голов- ним чином на взаємодії в частині еколо- гічного регулювання лише з країнами ЄС, у той час як Україна межує не лише з ними; по-друге, не аргументується, на яких підставах, за рахунок чого має від- буватися таке регулювання; по-третє, ав- тор не аналізує наявні в суміжних країнах підходи до екологічного регулювання економіки, які можуть позначитися на масштабах заходів щодо боротьби з над- звичайними ситуаціями транскордонного характеру. У роботі Г.О. Обиход [25] розгля- нуто сутність трансграничного забруд- нення, його причини, наслідки для екоси- стем сусідніх держав, а також можливі підходи до регулювання цього типу за- бруднення. Автор надає перевагу право- вому регулюванню трансграничного за- бруднення в рамках міжнародних угод та всередині міждержавних утворень (як от ЄС) та шляхом прийняття країнами доб- ровільних угод зі скорочення рівня за- бруднення довкілля. Також наголошуєть- ся на важливості врахування відміннос- тей у рівнях природоохоронних витрат і подорожчання продукції внаслідок, на- приклад, екологічного оподаткування, що може несприятливо позначитися на еко- номіках країн-учасниць міжнародних угод. Тому для поліпшення стану довкіл- ля без завдання негативного впливу на розвиток економік країн, Г.О. Обиход пропонує здійснювати уніфікацію еколо- гічних вимог та норм, що використову- ються в межах одного інтеграційного об’єднання або країн-учасниць угоди про запобігання транскордонному забруд- ненню. Тобто всі рекомендовані заходи стосуються в основному правового поля та орієнтовані на вимоги ЄС. Питання впливу забруднення з ін- ших країн на стан довкілля в Україні та навпаки аналізується також і в низці на- ціональних доповідей про стан техноген- ної та природної небезпеки України, які щорічно готуються Міністерством над- звичайних ситуацій України. Проте в них переважно лише перераховуються об’єкти, функціонування та/або існуван- ня яких вже негативно позначилося на стані довкілля України, або які станов- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 56 ISSN 1562-109X 2016, № 1 (73) лять потенційну загрозу для нього. У цих документах зазначено види таких загроз та наголошується на необхідності укла- дання нових угод щодо контролю за тра- нсграничним забрудненням та посилення міжнародного контролю за виконанням чинних угод [12, с. 185-190; 13, с. 115- 120]. Тобто в цих документах йдеться лише про правове регулювання транско- рдонного забруднення. Аналіз зазначених публікацій до- зволяє зробити такі висновки щодо зміс- ту цих наукових праць і документів. 1. У зазначених публікаціях забруд- нення, що поширюється за межі однієї країни, обмежують лише випадками, ко- ли джерела забруднення розташовані в безпосередній близькості до кордону та/або з водними ресурсами (або повіт- рям) переносяться з однієї країни до ін- шої. Проблема в ширшому сенсі, коли джерело забруднення розташоване дале- ко від кордонів, але впливає на інші краї- ни, не аналізується. 2. Основним способом регулюван- ня зазначених у п.1 проблем зазвичай вважається дотримання чинних міжна- родних угод щодо запобігання трансгра- ничному забрудненню та боротьби з його наслідками. 3. Українські автори при дослі- дженні проблем трансграничного забру- днення концентруються головним чином на напрямі «Україна-ЄС», хоча Україна межує і з країнами, що не входять до цього об’єднання. Акцент у цьому випа- дку також робиться на дотриманні між- народних угод щодо трансграничного забруднення та гармонізації вітчизняних природоохоронних норм і стандартів з європейськими. 4. Дослідження авторів країн ЄАЕС стосуються теоретичних підходів до оці- нки трансграничного забруднення та/або правових аспектів регулювання транс- граничного забруднення (головним чи- ном – водних ресурсів) із Казахстаном та Китаєм. 5. Вплив особливостей здійснення екологічного регулювання економіки в межах однієї країни (особливо країн ЄАЕС) на сусідні країни в зазначених вище роботах не досліджувався. Метою статті є аналіз особливос- тей здійснення екологічного регулювання економіки у країнах ЄАЕС (як таких, що мають спільне з Україною радянське ми- нуле, емерджентну економіку та в деяких випадках – спільні кордони) та BRICS (як таких, рівень доходів на душу населення в яких у більшості випадків наближений до українського) для виявлення можли- вого впливу такого регулювання на стан довкілля в Україні та визначення позити- вних рис, які можуть бути корисними для поліпшення екологічного й економічного стану в Україні. Структурно матеріал поділено на три блоки та висновки. У першому блоці аналізуються особливості правового за- безпечення екологічного регулювання в країнах ЄАЕС та BRICS; другий блок присвячено практиці застосування еколо- гічних податків у країнах вказаних між- народних об’єднань; у третьому блоці стисло аналізуються особливості еколо- гічного регулювання та оподаткування в Україні, як може вплинути практика еко- логічного регулювання економіки сусід- ніх країн на Україну, що корисного може бути перенесено з неї до України з ура- хуванням необхідності виконання вимог про асоціацію з ЄС та зниження впливу трансграничного забруднення. У виснов- ках до статті стисло зазначено основні рекомендації щодо вдосконалення еколо- гічного регулювання економіки України з урахуванням такого регулювання у кра- їнах ЄАЕС, BRICS та необхідністю вико- нання вимог угоди про асоціацію з ЄС. –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 57 2016, № 1 (73) Особливості правового забезпе- чення екологічного регулювання у краї- нах ЄАЕС та BRICS Для країн-членів ЄАЕС (Російська Федерація (РФ), Вірменія, Білорусь, Ка- захстан, Киргизія) та BRICS (Бразилія, РФ, Індія, Китай, Південно-Африканська Республіка) подолання екологічних про- блем залишається другорядним завдан- ням навіть у випадку високого рівня за- бруднення в них. Про це, наприклад, свідчить п. 2 Етеквінської декларації [39], в якому наголошується на тому, що BRICS – це об’єднання країн з політич- них та економічних питань. Хоча у п. 37 цієї декларації визнається важливість ви- рішення проблем зміни клімату, пріори- тетними для цього об’єднання є економі- чний розвиток і підвищення політичного впливу його країн-членів, а також лікві- дація бідності та розвиток людського ка- піталу. Так само політичні й економічні цілі переслідуються в іншому міжнарод- ному об’єднанні – ЄАЕС [14]. Зважаючи на відсутність спільної для BRICS та ЄАЕС нормативної бази з екологічного регулювання (на відміну від країн ЄС), доцільним є аналіз діяльності кожної з країн-членів зазначених об’єд- нань окремо. Так, у Бразилії екологічне регулю- вання економіки здійснюється переважно шляхом використання командно-конт- рольних інструментів. За їх допомогою та під тиском світової спільноти у країні було здійснено заходи щодо зменшення вирубки тропічних лісів. Це призвело до того, що лише за період з 2005 по 2013 р. рівень викидів вуглекислого газу тут ско- ротився на 3,2 млрд т, тобто на 400 млн т на рік [6]. Адміністративно-командне регулю- вання та істотні коливання цін на енерго- ресурси на світових ринках призвели до широкого використання у Бразилії поно- влюваних джерел енергії та біопалива. Наразі країна є найбільшим споживачем енергії на континенті, проте 70% всієї електроенергії виробляється на гідроеле- ктростанціях, а біопаливо складає більш ніж 15% всього споживаного транспор- том країни палива. Крім того, Бразилія виробляє до 25% усього світового вироб- ництва біопалива та посідає друге місце у світі за його споживанням [4, с. 24-25]. Такі позитивні для довкілля явища нівелюються тим, що у Бразилії існує обмеження, згідно з яким витрати на природоохоронні заходи й обладнання не повинні перевищувати 0,5% майбутніх очікуваних витрат на ведення господар- ської діяльності. Наразі у країні ведуться дискусії про необхідність розробки і вве- дення у податкову систему екологічних податків [2]. У Китаї, який є світовим лідером за обсягами викидів СО2 та енергоспожи- вання, уряд країни намагається впливати на рівень викидів та енергоспоживання за допомогою командно-контрольних мето- дів і державних інвестицій у розвиток енергетики з поновлюваних джерел. Наразі Китай є лідером з інвестицій у цю сферу: у 2013 р. інвестиції становили 56 млрд дол., тоді як у ЄС в цей період інвестиції складали 48 млрд дол. Ці дії призвели до того, що у 2013 р. країна стала лідером з виробниц- тва енергії за допомогою вітру і таким чином випередила Німеччину та активно розвиває сонячну енергетику, тоді як у 2000 р. ці напрями енергетики фактично не існували. Розвитку енергетики з поновлюва- них джерел у країні сприяє те, що на них встановлено в 2 рази нижчі тарифи, ніж на енергію з традиційних (нафта, вугілля тощо) джерел, хоча з 2013 р. тарифи на вітрову енергію підвищено майже до їх рівня. Крім цього, проекти з виробництва енергії з біомаси отримують дотацію в розмірі 50% від ціни [4, с. 95-96]. Проте зазначені дії Китаю спрямо- вані скоріше на розвиток власної енерге- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 58 ISSN 1562-109X 2016, № 1 (73) тики та задоволення потреб ринку, ніж на зниження антропогенного навантаження на довкілля. Це підтверджується тим, що країна здійснює агресивну по відношен- ню до стану довкілля сусідніх країн та власних водних ресурсів політику у сфері розвитку гідроелектроенергетики. Зокре- ма, проекти будівництва дамб та каналів на річці Іртиш загрожують заболоченню територій Казахстану та РФ. Крім цього, вже існуючі дамби на правому – китайсь- кому – березі річки Амур призвели до активізації розмиву берегів цієї річки на її інших ділянках та зміни фарватеру, що спричинило конфлікти між РФ та Китаєм не лише щодо екологічних проблем, але і щодо державних кордонів. Для вирішен- ня останніх РФ довелося передати Китаю низку островів [16, с. 96]. Взагалі підхід Китаю до проблем екологічного регулювання економіки яс- краво ілюструє позиція представника Міністерства іноземних справ цієї країни. Він заявив у 2007 р., що Китай допомагає знизити викиди парникових газів за до- помогою програми «Одна сім’я – одна дитина», що дозволило скоротити наро- джуваність на 300 млн дітей (відповід- но – потенційних споживачів) і, як наслі- док, – на 1,3 млрд т викидів CO2 за період з 1970 р. по середину 2000-х років [6]. Це навряд чи можна вважати достатньо об- ґрунтованою позицією, тим більше, що наприкінці 2015 р. уряд країни дозволив сім’ям мати по 2 дитини [18]. У таких країнах BRICS, як Індія та Південно-Африканська Республіка, дос- лідження необхідності вживання заходів щодо екологічного регулювання еконо- міки перебувають на початковому етапі. Наразі екологічне регулювання в цих країнах здійснюється шляхом намагань урядів країн розширити виробництво електричної енергії з поновлюваних дже- рел (що також має стабілізувати енерго- постачання) та запровадження податків екологічної спрямованості, що мають по- зитивно позначитися на якості енергоре- сурсів та знизити рівень викидів. Проте наразі їх екологічна ефективність є недо- статньою, про що докладніше буде далі. У РФ є низка нормативно-законо- давчих актів у сфері охорони довкілля та запобігання його забрудненню (напри- клад, Федеральний закон РФ від 10 січня 2002 р. № 7-ФЗ «Про охорону довкілля»), проте вони або «перейшли їй у спадок» від СРСР, або були прийняті майже 20 років тому і є застарілими, не відобра- жають сучасних досягнень у сфері охо- рони НПС та нових знань про вплив за- бруднюючих речовин на живі організми. Тим не менш РФ ратифікувала низку міжнародних угод у сфері охорони НПС (зокрема Стокгольмську конвенцію про стійкі органічні забруднення), що накла- дає на неї відповідні зобов’язання [15]. У країні існує програма розвитку «зеленої» енергетики, тобто отримання енергії з поновлюваних джерел. Наразі частка такої енергії в енергобалансі краї- ни складає 0,8%, проте до 2020 р. її пла- нується збільшити до 2,5%. Також у РФ існує державна програма раціоналізації енергокористування з метою скорочення енергоємності економіки країни на 40% до 2020 р. порівняно з 2008 р. Проте досі в цій сфері немає прогресу, що частково пояснюється неузгодженістю державної політики у сфері енергетики. Так, окрім зазначених державних програм, що ма- ють сприяти раціоналізації енергоспожи- вання та зменшенню викидів забрудню- ючих речовин в атмосферне повітря вна- слідок ширшого використання поновлю- ваних джерел енергії, держава здійснює регулювання цін на енергоносії, внаслі- док якого муніципалітети та населення отримують електричну енергію, опалення та газ за чверть її експортної вартості [4, с. 121]. Зараз у Росії здійснюються дослі- дження щодо напрямів удосконалення природоохоронного законодавства [15], –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 59 2016, № 1 (73) приймаються зміни до чинного законо- давства, спрямовані на поліпшення стану довкілля в країні [109], та розширюється інфраструктура з переробки відходів. Проте зазначені позитивні зміни нівелю- ються введенням мораторію на стягнення екологічних податків у країні на строк до 1 січня 2019 р. [29]. Тобто фактично в РФ у зазначений період не використовувати- муться ринкові інструменти екологічного регулювання, а лише переважно застарілі командно-контрольні. Це може призвести до підвищення рівня забруднення довкіл- ля у країні та трансграничного забруд- нення, якого зазнаватимуть сусідні дер- жави, особливо якщо якість довкілля та екологічного регулювання в них вища, ніж у РФ. Щодо країн-членів ЄАЕС (окрім РФ), то в них ситуація з правовим аспек- том екологічного регулювання склалася майже аналогічно з російською. Так, у Республіці Білорусь існує приблизно 15 нормативно-правових актів щодо екологічного регулювання еконо- міки. Їх було прийнято з набуттям Респу- блікою незалежності, проте вони також ненабагато відрізняються від радянських попередників і переважно сконцентрова- ні на збереженні природного різноманіт- тя та попередженні браконьєрства [20]. Не набагато краще складається си- туація з екологічним регулюванням у Киргизькій Республіці. Тут також пере- важну більшість нормативно-правових документів у сфері охорони довкілля бу- ло прийнято з набуттям країною незале- жності [11]. Окремі закони Киргизької Республіки, такі як «Про охорону озоно- вого шару» та «Про державне регулю- вання та політику у сфері емісії та погли- нання парникових газів» було прийнято внаслідок ратифікації країною міжнарод- них угод у цій сфері, проте за своєю сут- ністю вони мають переважно декларати- вний характер. Ситуація з екологічним регулюван- ням у Вірменії майже тотожна тій, що склалася у вищенаведених країнах. Голо- вною проблемою цієї країни є фактична неврегульованість поводження з відхо- дами: всі відходи без сортування хоча б на промислові та побутові розміщуються на звалищах, що не відповідають саніта- рним та гігієнічним нормам, або спалю- ються на відкритому повітрі, що призво- дить до значного забруднення повітря. Інших способів поводження з відходами в країні не має, хоча й існують платежі за відходи, які стягуються з промислових підприємств [35, с. 15]. Однак Вірменія стала однією з не- багатьох країн на пострадянському прос- торі, в якій з 1998 р. здійснюється еколо- гічне регулювання продукції. У той же час слід зазначити, що екологічні платежі тут відіграють більшою мірою фіскальну (а не регулюючу або стимулюючу) роль, оскільки уряд вважає фінансування при- родоохоронних програм своїм найменш пріоритетним завданням [35, с. 28]. Протилежну вищезазначеним пози- цію у плані екологічного регулювання та збереження довкілля займає Казахстан. Правовою основою екологічного регулю- вання в цій країні виступає Екологічний кодекс [37], який доповнюється низкою інших нормативно-правових документів, зокрема щодо встановлення розміру ста- вок податку за викиди забруднюючих речовин на загальнодержавному та міс- цевому рівнях. В Екологічному кодексі визначено засади екологічної політики держави, ін- струменти екологічного регулювання (не лише командно-контрольні, але і такі ри- нкові, як екологічні платежі, торгівля до- зволами на викиди, квоти на викиди), роль та місце державних органів, громад- ських організацій в екологічному регу- люванні, можливість здійснення екологі- чного регулювання не лише на загально- державному, але і на місцевому рівнях. –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 60 ISSN 1562-109X 2016, № 1 (73) Особливу увагу в Кодексі приділено пи- танням забруднення довкілля (як поточ- ного, так і непередбаченого, аварійного) унаслідок видобування нафтопродуктів. У той же час у Казахстані механізм торгівлі квотами на викиди повної мірою не розроблено [26, с. 10]. Також недоста- тньо врегульованими в країні залиша- ються питання стимулювання населення до зменшення забруднення (наразі відпо- відно до п. 3 та 4 ст. 10 Кодексом охоп- лено лише юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), а також забезпечення ведення повного реєстру забруднювачів довкілля та відповідного екологічного контролю над їх діяльністю. Потребують удосконалення питання створення та під- тримки інфраструктури з поводженням з відходами, особливо з ТПВ, усе ще за- лишаються недостатньо врегульованими питання зменшення забруднення водних ресурсів промисловими підприємствами, особливо тих, що належать до міжнарод- них басейнів [16]. Слід зазначити, що з 2014 р. у Ка- захстані Міністерство природи трансфо- рмувалося у Комітет екологічного регу- лювання, контролю та державної інспек- ції в нафтогазовому комплексі у складі Міністерства енергетики [19]. Виходячи з цього можна зробити припущення, що наразі питання збереження довкілля для цієї країни відходять на другий план. Аналіз ситуації з правовим забезпе- ченням екологічного регулювання еко- номіки у країнах BRICS і ЄАЕС дозволяє зробити такі висновки: 1) охорона довкілля для країн за- значених об’єднань не є пріоритетним завданням, що частково пояснюється як нижчим (у більшості випадків), ніж у країнах ЄС, США та Японії (традиційні лідери у сфері екологічного регулювання економіки) рівнем доходів на душу насе- лення в цих країнах, так і концентрацією їх урядів на економічних завданнях за рахунок погіршення якості довкілля та стану здоров’я своїх громадян; 2) у зазначених країнах існують но- рмативні документи щодо охорони до- вкілля, проте вони є застарілими, недо- статньо обґрунтованими та/або потребу- ють удосконалення; 3) екологічне регулювання у краї- нах BRICS і ЄАЕС здійснюється пере- важно за допомогою адміністративно- командних інструментів, економічні ін- струменти переважно вважаються таки- ми, що можуть негативно вплинути на підприємницьку діяльність та розвиток економіки країни; 4) активний розвиток енергетики з поновлюваних джерел для зазначених країн є наслідком необхідності задоволь- нити потреби внутрішнього ринку в ене- ргоресурсах та деякою мірою убезпечити країну від коливань цін на енергоресурси на світових ринках, а не турботою про стан довкілля; 5) розвиток гідроенергетики в за- значених країнах, а також концентрація на розвитку економіки без належного ко- нтролю за рівнем забруднення довкілля призводять не лише до екологічних про- блем усередині країн BRICS і ЄАЕС, але і до виникнення трансграничного забру- днення та конфліктних ситуацій, пов’язаних із користуванням міжнарод- них басейнів аж до зміни кордонів. Зазначені явища є наочним свід- ченням негативного впливу на довкілля неналежного екологічного регулювання економіки не лише всередині окремої країни, але і на сусідні країни. Причому йдеться вже не лише про трансграничне забруднення, але і про негативний вплив на економіки сусідніх країн та можливе порушення їх державних кордонів, що посилює напруженість у міжнародних відносинах. Проте для того щоб зробити висно- вок про ефективність екологічного регу- лювання у країнах BRICS і ЄАЕС, потрі- –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 61 2016, № 1 (73) бно проаналізувати екологічні платежі в зазначених країнах. Екологічні податки у країнах BRICS та ЄАЕС Екологічні податки для країн зазна- чених об’єднань (за рідкими виключен- нями) наразі відіграють незначну роль. Податки на енергоресурси, плата за ви- користання природних ресурсів та забру- днення мають переважно фіскальний ха- рактер і майже не пов’язані з охороною НПС. Так, у Бразилії на федеральному рі- вні існують податки на імпортоване па- ливо та паливо, що використовується для внутрішніх потреб. Експорт палива від них звільнено. Надходження від таких податків спрямовуються переважно на підтримку на стабільному рівні цін на енергоресурси для споживачів та розви- ток транспортної інфраструктури. Транс- порт, використання палива транспортом в країні не оподатковується, хоча до 28% всього палива в країні споживається саме у цій сфері, і тут генерується до 30% всього обсягу викидів забруднюючих ре- човин [4, с. 87-88]. Щодо ставок податків на енергоре- сурси в Бразилії, то паливо, яке викорис- товується у технологічних процесах та для опалення, обкладається за ставкою майже 0 євро за 1 т СО2, а ставка податку на паливо, яке використовується для ге- нерації електроенергії складає 1,56 євро за 1 ГДж, що є найвищим показником на континенті та одним із найвищих показ- ників серед країн, що розвиваються, та емерджентних [4, с. 41, 59]. Проте ці по- датки є частиною системи оподаткування доданої вартості [2], що унеможливлює аналіз надходжень від них та визначення впливу на якість довкілля. У Китаї енергоспоживання регулю- ється державою шляхом зміни цін на енергоресурси відповідно до їх коливань на міжнародних ринках. Крім цього, іс- нує акцизний податок на паливо, ставка якого складає від 0,8 до 1,4 юанів за літр палива, але від його сплати звільнено авіацію, з 2011 р. – підприємства з геоло- горозвідки, буріння та видобутку вугле- водневих сполук. Водії таксі, лісове, сільське господарство та громадський транспорт отримують компенсацію спла- ченого акцизу на паливо [4, с. 97]. Тобто цей податок є лише джерелом поповнен- ня бюджету країни, а не екологічним. У цілому ситуація з екологічним регулюванням економіки в Китаї є важ- кою, про що, наприклад, свідчить те, що ріка Хуанхе (так само, як і Ганг в Індії) належить до найбільш забруднених у сві- ті [16]. Тобто уряд країни ставить на пе- рший план виключно питання економіч- ного розвитку Китаю. Проте слід заува- жити, що, на відміну від США, Японії та ЄС, де виконується гіпотеза Гроссмана- Крюгера про поліпшення стану довкілля зі зростанням доходів на душу населення [3], в Китаї ця гіпотеза не виконується [33]. Зважаючи на це, можна припустити, що подальший розвиток країни не супро- воджуватиметься поліпшенням якості довкілля в ній та негативно позначати- меться на стані довкілля в сусідніх краї- нах. Наступний учасник BRICS – Індія є п’ятою країною у світі за обсягами спо- живання енергії та посідає 3 місце за об- сягами її виробництва (що виробляється переважно з вугілля). Тим не менш у кра- їні постійно спостерігається нестача ене- ргії, її витоки та вимкнення електроме- режі. Для подолання цих явищ, а не сті- льки з екологічних міркувань, у країні розвивається сектор сонячної енергетики. Наразі Індія є лідером Азії з її виробниц- тва. Так, у 2012 р. в країні вироблялося 23128 МВт сонячної енергії, а у 2017 р. цей показник має становити 53000 МВт. Підтримка галузі здійснюється переваж- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 62 ISSN 1562-109X 2016, № 1 (73) но за рахунок державних субсидій та та- рифної політики. У цілому держава істотно впливає на ціни в енергетичній галузі з метою за- хисту вітчизняних товаровиробників та населення від коливання цін на енергоре- сурси на міжнародних ринках, що не сприяє вирішенню пов’язаних з енергією екологічних проблем. Проте у липні 2010 р. керівництво Індії пішло на зміни та запровадило податок на спожите ву- гілля зі ставкою 50 індійських рупій за 1 т (≈0,77 дол., або 0,7 євро). Надходжен- ня від цього податку (≈ 25-30 млрд рупій у 2010 р., тобто 348-417 млн євро) надій- шли до спеціально створеного Націо- нального фонду чистої енергії, який фі- нансує дослідження та розробки у сфері зменшення впливу енергетики на довкіл- ля. У липні 2014 р. ставку цього подат- ку було підвищено до 100 рупій за 1 т (1,39 євро) спожитого вугілля, у лютому 2015 р. – до 200 рупій (2,78 євро). Інші податки на енергоресурси як на державному, так і на місцевих рівнях (ПДВ, акцизи, податки на продажі) ма- ють більшою мірою фіскальне, ніж еко- логічне значення. ПАР зазнає значного негативного впливу з боку енергетичної галузі, оскі- льки до 71% електричної енергії в цій країні виробляється з бітумного вугілля, що видобувається в країні. Ще 24% ви- робляється на атомних електростанціях та з природного газу. Енергія з поновлю- ваних джерел виробляється окремими домогосподарствами та складає менш ніж 1% всього її обсягу, хоча уряд країни на- магається підвищити цей показник до 5%. Держава регулює ціни на енергоно- сії відповідно до коливань цін на них на світових ринках. Оподаткування енерго- ресурсів існує, проте надходження від цих податків спрямовані на компенсацію дефіциту бюджету країни, субсидії неза- можним споживачам електроенергії за рахунок більш заможних, підтримку та розвиток дорожньої інфраструктури та муніципалітетів. Єдиним виключенням із цих подат- ків є так званий екологічний збір на елек- тричну енергію, яким обкладається спо- живання всієї електричної енергії, крім виробленої з поновлюваних джерел. Ста- вка цього збору складає 0,035 ZAR за 1 кВт (0,002 євро). У 2010 р. уряд ПАР планував ввес- ти до податкової системи країни вуглеце- вий податок. Він мав застосовуватися до палива виходячи з вмісту в останньому вуглецю. Ставка цього податку мала ста- новити 120 ZAR (8,42 євро) за 1 т СО2. За підрахунками, цей податок мав охоплю- вати 80% всіх викидів, що утворюються у країні, проте його введення було відкла- дено до 2016 р. [4, с. 127-131]. Щодо Росії, то в країні існує пода- ток на видобування корисних копалин, який за своєю сутністю не є екологічним, а спрямований на формування доходів бюджету. Також у країні, як і в більшості країн колишнього СРСР, існувала плата за забруднення довкілля. Проте з 2003 р. тут відбувалося планомірне скорочення її ставок за видами забруднюючих речовин. Так, ставки за викиди SO2 скоротилися з 1,2 до 0,5 євро/т [105, c. 23], а з червня 2015 р. до 2019 р. ця плата не стягувати- меться, оскільки вважається, що вона не- гативно впливає на промисловість та під- приємництво країни [29]. У РФ відповідно до законодавства стягувалися штрафи за порушення при- родоохоронного законодавства, які, по- перше, зазвичай не відповідають фактич- но завданій довкіллю шкоді; по-друге, стягуються неповною мірою внаслідок обмеженості адміністративних ресурсів природоохоронних відомств; по-третє, зазвичай спрямовуються не на боротьбу з наслідками екологічних порушень, а є ще однією статтею наповнення бюджетів [26, с. 17-18]. –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 63 2016, № 1 (73) Вірменія – одна з небагатьох країн колишнього СРСР та ЄАЕС, у якій вико- ристовуються екологічні податки на про- дукцію. Ними обкладається 29 категорій імпортованої продукції і 26 категорій продукції вітчизняного виробництва. Проте ставки податків встановлено у від- сотках до вартості продукції, що унемо- жливлює дослідження та оцінку їх еколо- гічної ефективності. Ще одним позитивним моментом у країні є скорочення переліку забруднюю- чих речовин, які обкладаються платою за забруднення. Це спрощує як формування звітності та розрахунок плати за забруд- нення, що має бути внесена, забруднюва- чами, так і перевірку достовірності нада- ної інформації, оскільки плата стягується за викиди тих речовин, які технічно мож- ливо оцінити. Проте ставки такої плати все ще залишаються низькими порівняно з провідними країнами світу. Так, ставки за викиди SO2 становили 1,04 дол./т, а за викиди оксидів азоту –12,87 дол./т [35, с. 13]. Для порівняння:у Данії ці ставки складають 1460 та 2680 євро/т відповідно [26, с. 13]. Також частка природоохоронних платежів у Вірменії є низькою: 0,31% ВВП порівняно з 2,5% ВВП у ЄС-28. Ускладнює ситуацію низький рівень зби- рання в країні екологічних податків [35, c. 20, 26], що частково обумовлює незна- чні порівняно з європейськими державні витрати на охорону довкілля. Так, у Вір- менії вони складають 0,05-0,25% ВВП, у той час як у Польщі – 0,8, а в Угорщині та Чехії – 0,5% [35, c. 26]. У Киргизії стягується плата за за- бруднення довкілля. Її ставка – уніфіко- вана (тобто не залежить від класу небез- печності або інших характеристик забру- днюючої речовини) і наразі становить 1,2 сома за 1 т викидів, скидів, утворення відходів (0, 00192 дол., або 0,04 грн) за 1 т забруднюючих речовин [11]. Це, на- приклад, у 6 разів менше ставки за вики- ди СО2, що діє в Україні, та в 5400 разів менше за аналогічну мінімальну ставку в ЄС-28. Плата за забруднення в країні щорі- чно перераховується з поправкою на ін- фляцію, але зазвичай коригуючий коефі- цієнт значно нижче реального темпу ін- фляції [26, с. 11]. Національний статистичний комітет Киргизької республіки не надає відомос- тей щодо надходжень від плати за забру- днення НПС, проте, зважаючи на досить низький рівень інвестицій в охорону до- вкілля (табл. 1), можна зробити висновок, що вони ненабагато вище за інвестиції. Таблиця 1 Інвестиції в основний капітал на охорону довкілля і раціональне використання природних ресурсів у Киргизії 1 Показник 2013 2014 млн сомів % ВВП млн сомів % ВВП Усього 532,2 0,15 525,5 0,13 Охорона і раціональне використан- ня водних ресурсів - 0 - 0 Охорона атмосферного повітря 10,8 0,003 16,9 0,004 Охорона і раціональне використан- ня земель 521,4 0,147 508,6 0,126 1 Складено за джерелами [22, с. 26; 23], розрахунки автора. –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 64 ISSN 1562-109X 2016, № 1 (73) Як видно з табл. 1, основний акцент у Киргизії зроблено на охорону земель- них ресурсів, за остаточним принципом фінансується охорона повітря, а охорона водних ресурсів не фінансується взагалі. Крім того, рівень фінансування екологіч- них заходів також є дуже низьким не ли- ше порівняно з європейським, а навіть із рівнем фінансування охорони довкілля у Вірменії. Білорусь – країна, де у 2008 р. було введено так звану таксу за екологічний збиток, проте екологічного податку як такого не існує. Більше того, зазначена такса має скоріше покривати вже завда- ний екологічний збиток, ніж стимулюва- ти економічних агентів до попередження виникнення забруднення [32]. Тим не менш ставки цієї такси максимально на- ближені до ставок європейських екологі- чних податків порівняно з більшістю ін- ших країн колишнього СРСР та країн- членів ЄАЕС. Так, наприклад, тариф за забруднення НПС найбільш небезпечною категорією відходів становить 513 євро/т, за викиди SO2 – 347 євро/т (хоча в Данії ставка цього податку складає 2680 єв- ро/т) [26, с.10-13]. Негативними явищами у сфері еко- логічного оподаткування у Білорусі можна вважати відмову з 2010 р. уряду країни від усіх екологічних податків на продук- цію, окрім тієї, що сприяє деструкції озо- нового шару, а також звільненням від сплати екологічних платежів державних підприємств (яких у країні приблизно 55%), державних та муніципальних бю- джетних організацій та фермерських гос- подарств, що мало на меті створення сприятливих економічних умов для них [26, с. 9]. Незважаючи на щорічний перера- хунок екологічний тарифу відповідно до темпів інфляції, коефіцієнт коригування є занизьким. У сукупності з вищенаведе- ним це знижує його екологічну ефектив- ність, що частково підтверджується да- ними табл. 2. У 2010-2014 рр. надхо- дження від екологічного податку у країні не перевищували 0,2% ВВП країни, що щонайменше у 10 разів нижче за середній показник у країнах ЄС. Проте слід зазна- чити, що майже всі ці кошти (а у 2011 та 2012 р. – вдвічі більше) інвестуються у природоохоронну діяльність. Однак рі- вень цих інвестицій також нижче за єв- ропейський. Таблиця 2 Рівень надходжень від екологічного податку 1 та витрат на природоохоронні цілі в Республіці Білорусь 2 Показник 2010 2011 2012 2013 2014 млн дол. % ВВП млн дол. % ВВП млн дол. % ВВП млн дол. % ВВП млн дол. % ВВП Надходження еколо- гічного податку 146,6 0,3 62,4 0,1 76,7 0,1 93,46 0,1 144,1 0,2 Витрати на природо- охоронну діяльність 165,6 0,3 99,4 0,2 103 0,2 81,34 0,1 77,4 0,1 1 Відповідно до законодавства в Білорусі є тариф на забруднення НПС, проте Національний стати- стичний комітет використовує саме термін «екологічний податок». За сутністю платіж слід називати по- датком, але, зважаючи на законодавство країни, використовуються терміни «податок» і «тариф». 2 Складено за джерелом [24, с. 11, 15-24], розрахунки автора. У Казахстані ставки плати за вики- ди, скиди та утворення відходів дифере- нційовані за видами забруднюючих речо- вин та напрямами їх утворення. Крім то- –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 65 2016, № 1 (73) го, для врахування впливу інфляції від- повідно до законодавства країни ставки вимірюються у так званому місячному розрахунковому показнику (МРП). Цей показник, у свою чергу, встановлюється щороку законами про державний бюд- жет. Так, у 2013 р. він становив 1731 тен- ге, у 2014 – 1852, у 2015 р. – 1982 тенге [30]. Відповідно щороку змінюються аб- солютні значення ставок плати за викиди (табл. 3). Таблиця 3 Ставки плати за викиди окремих забруднюючих речовин у Казахстані 1 Показник Ставка плати за викиди забруднюючих речовин МРП за 1 т тенге за т (2013 р.) тенге за т (2014 р.) тенге за т (2015 р.) Стаціонарними джерелами забруднення: Оксиди сірки 10 17310 18520 19820 Оксиди азоту 10 17310 18520 19820 Оксиди вуглецю 0,16 276,96 296,32 317,12 Від спалювання супутнього та/або природного газу у факелах: SO2 10 17310 18520 19820 NO2 10 17310 18520 19820 Оксиди вуглецю 0,73 1263,63 1351,96 1446,86 1 Складено за джерелами [30; 37, ст. 493, п. 2, 3], розрахунки автора. Тобто, з урахуванням курсу валют, у 2015 р. ставки плати за викиди забруд- нюючих речовин стаціонарними джере- лами становили 82 дол. (або 73 євро) за 1 т викидів оксидів сірки та азоту і 1,31- 5,98 дол. (або 1,16-5,3 євро) за 1 т викидів оксидів вуглецю. Ці ставки нижчі, на- приклад, за ставки екологічного податку на викиди SO2 у Білорусі. Проте слід брати до уваги, що в Казахстані, на від- міну від Білорусі, немає підприємств, звільнених від сплати цього податку. У Казахстані також стягується пла- та за забруднення повітря пересувними джерелами [37, ст. 493, п. 4]. Вона дифе- ренційована за видами палива, а не їх екологічними характеристиками, що сут- тєво знижує можливість аналізу екологі- чної ефективності такої плати. Крім того, ця плата розповсюджується лише на юридичних осіб, на балансі яких є транс- портні засоби. Фізичні особи, пересувні джерела яких утворюють більше викидів забруднюючих речовин, її не сплачують. Ставка плати за розміщення відхо- дів виробництва та споживання в Казах- стані диференційована за 16 позиціями залежно від класу небезпечності відходів, їх радіоактивності та сфери утворення. Її ставки становлять 0,001-7 МРП за 1 т ві- дходів, що в 2015 р. складає 0,08-57,39 дол. (для нерадіоактивних відходів), та 0,19-0,38 МРП за 1 Гбк (1,56-3,12 дол.) [37, ст. 493, п. 6]. Ці ставки є невисокими порівняно з європейськими та навіть ти- ми, що використовуються в Білорусі. Проте слід брати до уваги, що відповідно до законодавства країни місцеві органи влади можуть збільшити у 2-20 разів ста- вки плати за викиди, скиди та утворення відходів [37, ст. 493, п. 9]. Комітет зі статистики не надає ві- домостей щодо надходження плати за забруднення НПС, проте відомо, що у 2012-2014 рр. витрати на охорону НПС з боку держави складали 0,22-0,27% ВВП Казахстану [125], тобто трохи вище, ніж –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 66 ISSN 1562-109X 2016, № 1 (73) у Білорусі, але все ще нижче, ніж у євро- пейських країнах. У підсумку можна зазначити, що ситуація з екологічним регулюванням економіки за допомогою екологічних по- датків як у країнах BRICS, так і у країнах ЄАЕС є досить складною. У цих державах екологічні платежі або відіграють незначну роль та більшою мірою спрямовані на поповнення бюдже- тів країн, ніж природоохоронні цілі, або не використовуються взагалі. У тих країнах BRICS та ЄАЕС, де екологічні платежі використовуються, їх ефективність знижується внаслідок існу- вання системи пільг та звільнень від сплати цих податків. Крім того, аналіз надходжень від екологічних платежів у зазначених країнах залишається на низь- кому рівні, що суттєво обмежує можли- вості країн вирішувати свої екологічні проблеми. Однак слід відзначити і деякі пози- тивні зрушення у цій сфері, такі як еко- логічні податки на продукцію у Вірменії та можливість підвищувати до 20 разів ставки екологічного податку в Казахстані місцевими органами влади. Екологічне регулювання економіки в Україні: транскордонні загрози та можливості Екологічне регулювання економіки за роки незалежності України в цілому характеризується нерівномірністю та де- якою безсистемністю. У країні існує зна- чна кількість документів у сфері охорони довкілля, зміст яких фактично був успад- кований від часів СРСР і не відповідає екологічним, економічним та інтеграцій- ним процесам, що відбулися в країні за останні 25 років. Так, охорона природних ресурсів в Україні здійснюється на основі Законів України «Про охорону навколи- шнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря», Кодексу про надра, Водного кодексу, Закону Ук- раїни «Про відходи» тощо. Зазначеним документам властива певна безсистем- ність та застарілість, у них не має чітких орієнтирів, на яких має будуватися еко- логічна політика держави [9]. Як наслі- док, це знижує ефективність екологічно- го регулювання економіки в Україні та не наближує якість довкілля в ній до євро- пейських стандартів, як того вимагає Угода про асоціацію з ЄС. І хоча у країнах ЄС також викорис- товується розгалужена система природо- охоронних нормативно-законодавчих ак- тів, можливо, в Україні для більшої сис- тематизації всіх понять, норм та стандар- тів у сфері охорони довкілля та розробки більш логічної та послідовної екологічної політики доцільно скористатися досвідом Казахстану, тобто об’єднати всі чинні нормативно-правові документи у приро- доохоронній сфері в єдиний Екологічний кодекс. У такому документі, зокрема, доці- льно зазначити як принципи побудови екологічної політики держави, засновані на міжнародному досвіді, так і основні інструменти, за допомогою яких може здійснюватися охорона довкілля в країні. Такий консолідований документ має по- зитивно позначитися на розумінні еко- номічними агентами своїх прав та обов’язків у сфері охорони довкілля, під- вищити ефективність реалізації заходів екологічної політики та дозволить наочно виявити ті ділянки у сфері екологічного регулювання економіки, які потребують уваги та подальшого розвитку як з боку органів влади, так і з боку населення, на- уковців, екологів, виробників-забрудню- вачів. Щодо ситуації з екологічним опо- даткуванням в Україні, то слід зазначити таке. Вітчизняний екологічний податок у цілому успадкував ознаки збору за за- бруднення НПС, який існував до прий- няття Податкового кодексу. Він включає –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 67 2016, № 1 (73) елементи енергетичного екологічного податку та податку за забруднення НПС, оскільки відповідно до ст. 243 і ст. 244 (до початку 2015 р.) Податкового кодексу [28] ним оподатковуються як викиди за- бруднюючих речовин, пов'язані з енерге- тичним сектором економіки і викорис- танням палива у транспорті, так і викиди, скиди забруднюючих речовин й утво- рення відходів, які не можуть бути без- посередньо пов'язані із зазначеними сфе- рами. Позитивною рисою екологічного податку порівняно зі збором за забруд- нення НПС можна вважати підвищення більш ніж у 15 разів ставок за викиди за- бруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення та розширення переліку оподатковуваних видів палива (ст. 244) та оподаткування викидів СО2 стаціонарними джерелами забруднення [28, п. 243.3]. Проте ці позитивні зміни дещо нівелюються виключенням з 2015 р. з Податкового кодексу ст. 244 попри значні обсяги забруднення довкілля, що утворюються саме транспортом, а також низькими (порівняно з країнами ЄС) ста- вками екологічного податку та надхо- джень від нього [9]. Така ситуація знижує ефективність екологічного регулювання економіки України та дещо зменшує можливості фінансування державою як екологічних програм, спрямованих на вирішення вну- трішніх проблем, так і тих, що пов’язані з трансграничним забрудненням і станов- лять потенційну загрозу для довкілля та населення в Україні. У свою чергу, вирішення останніх набуває дедалі більшої актуальності у зв’язку з особливостями здійснення еко- логічного регулювання економіки у РФ та Білорусі – країнах зі спільними з Укра- їною кордонами. Так, хоча в Білорусі стягуються екологічні платежі, ставки яких майже дорівнюють європейським, проте їх вплив на рівень забруднення як у країні, так і трансграничний потрібно оцінити з огляду на пільги зі сплати цьо- го податку для 55% всіх підприємств цієї країни. Останнє набуває особливої важ- ливості з урахуванням того, що на кор- доні з Україною розташовані білоруські сільськогосподарські підприємства (зок- рема свиноферми), що мають такі пільги та є потенційними джерелами значних обсягів забруднення [13, с. 115-120]. Щодо РФ, то у зв’язку з тим, що у країні до 2019 р. взагалі не стягувати- меться екологічний податок, а норматив- но-правові акти з охорони довкілля є де- що застарілими, з урахуванням перемі- щення водних та повітряних мас, можна очікувати збільшення рівня їх забруд- нення в Україні джерелами з території РФ. Звичайно, як зазначено в джерелах [5; 10; 12; 13; 16; 25; 27; 34], проблеми трансграничного забруднення на міжна- родному рівні потрібно вирішувати шля- хом застосування міжнародних угод, пе- реговорів між країнами, моніторингу рів- ня забруднення та визначення джерел йо- го походження, оскільки інші види взає- модії можуть бути розцінені як небажане втручання та привести до міжнародних конфліктів. Проте ці заходи мають допо- внюватися аналізом особливостей здійс- нення екологічного регулювання еконо- міки в сусідніх країнах з метою більш точного визначення масштабів та виду трансграничного забруднення. Слід зауважити, що окрім визна- чення потенційних загроз, аналіз особли- востей здійснення екологічного регулю- вання у країнах ЄАЕС та BRICS та пода- льші дослідження можуть вказати напря- ми поліпшення екологічного регулюван- ня в Україні. Так, аналіз впливу підвищених майже до рівня ЄС ставок екологічного податку в Білорусі на ті підприємства, які не звільнені від його сплати, має дати більш чітке уявлення про те, як аналогіч- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 68 ISSN 1562-109X 2016, № 1 (73) не підвищення ставок в Україні позна- читься на діяльності вітчизняних підпри- ємств та рівні забруднення довкілля ни- ми. Досвід Казахстану у встановленні підвищеної ставки екологічних податків місцевими органами влади також може бути корисним в Україні. Останнє обу- мовлено тим, що залежно від географіч- них та низки інших особливостей рівні забруднення та види забруднюючих ре- човин можуть бути дуже відмінними на- віть у двох близько розташованих облас- тях. Відповідно, здійснювати екологічне регулювання потрібно з урахуванням цих особливостей, що може вимагати або за- стосування місцевих екологічних подат- ків, або встановлення деякої підвищеної (порівняно із загальнодержавним рівнем) ставки екологічного податку. З урахуванням існуючих в Україні проблем в енергетичному секторі (за- криття вугільних шахт, ускладнення про- цесів отримання палива з РФ, втрати ене- ргії в електромережі тощо) актуальним є більш детальний аналіз досвіду країн BRICS у сфері отримання енергії з поно- влюваних джерел. Причому, зважаючи на особливості клімату та забезпеченості водою України [5], можливо, найбільш актуальними для України будуть дослі- дження щодо шляхів отримання біопали- ва (Бразилія) та енергії з вітру (Китай), що вимагатиме розвитку та державної підтримки відповідних галузей промис- ловості. Результати виконаного аналізу до- зволили зробити такі висновки. 1. Попри особливості досліджува- ної тематики, українські науковці та ав- тори з країн колишнього СРСР наразі не- достатньо уваги приділяють у своїх дос- лідженнях впливу особливостей екологі- чного регулювання економіки в одній країні на інші. Причому українські авто- ри переважно концентруються на міжна- родній взаємодії у сфері охорони довкіл- ля за напрямом «Україна-ЄС», у той час як Україна межує і з іншими країнами (об’єднаннями), забруднення з яких мо- жуть «мігрувати» на її територію, що по- требує аналізу особливостей екологічно- го регулювання в цих країнах. Крім того, зважаючи на економічні, історичні особ- ливості та рівень доходів у країнах ЄАЕС та BRICS, досвід здійснення екологічно- го регулювання саме в країнах-членах зазначених об’єднань може бути більш корисним для України, ніж досвід ЄС. 2. Встановлено, що для урядів ЄАЕС та BRICS охорона НПС не є пріо- ритетним завданням. Нормативно- правові документи щодо охорони довкіл- ля в цих країнах є застарілими та/або по- требують удосконалення, екологічне ре- гулювання економіки здійснюється пере- важно за допомогою адміністративно- командних інструментів, у той час як економічні інструменти мають дуже об- межене застосування. 3. Основний акцент в екологічному регулюванні економіки країни ЄАЕС та BRICS роблять на розвитку енергетики з поновлюваних джерел, що викликано не- обхідністю задовольнити потреби внут- рішнього ринку в енергоресурсах та де- якою мірою убезпечити країну від коли- вань цін на енергоресурси на світових ринках, а не турботою про стан довкілля. У той же час розвиток гідроенергетики (одного з поновлюваних джерел отри- мання енергії) в зазначених країнах, а та- кож концентрація на розвитку економіки без належного контролю за рівнем забру- днення довкілля викликає екологічні проблеми в цих країнах і є джерелом трансграничного забруднення та конфлі- ктних ситуацій, пов’язаних із користу- ванням міжнародними басейнами. 4. У тих країнах BRICS та ЄАЕС, де екологічні платежі використовуються, їх ефективність знижується внаслідок іс- нування системи пільг та звільнень від сплати цих податків. Крім того, аналіз –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 69 2016, № 1 (73) надходжень від екологічних платежів у зазначених країнах залишається на низь- кому рівні, що суттєво обмежує можли- вості країн вирішувати свої екологічні проблеми за їх рахунок. Фактично, еко- логічні платежі для урядів цих країн віді- грають лише фіскальну роль. Хоча в останні роки відбулися і позитивні зміни у цій сфері: екологічні податки на проду- кцію у Вірменії та можливість підвищу- вати до 20 разів ставки екологічного по- датку місцевими органами влади в Ка- захстані. 5. Виявлено деякі ризики та мож- ливості для України. Так, наявність пільг зі сплати еко- логічного податку для 55% підприємств Білорусі та скасування екологічного по- датку в РФ підвищують вірогідність пе- ренесення підвищених рівнів забруднен- ня з цих країн до України. Вирішення да- ної проблеми полягає у застосуванні між- народних угод, переговорів між країна- ми, моніторингу рівня забруднення та визначення джерел його походження, оскільки інші види взаємодії можуть бу- ти розцінені як небажане втручання та привести до міжнародних конфліктів. Проте ці заходи мають доповнюватися аналізом особливостей здійснення еколо- гічного регулювання економіки в сусід- ніх країнах з метою більш точного визна- чення масштабів та виду трансгранично- го забруднення. Щодо можливостей поліпшення екологічного регулювання економіки за рахунок аналізу досвіду країн BRICS та ЄАЕС, то слід зазначити таке. В Україні наразі використовується значна кількість неузгоджених та/або за- старілих нормативно-правових актів. З огляду на необхідність її приведення у відповідність до європейських природоо- хоронних норм та стандартів, можливо, в Україні доцільно скористатися досвідом Казахстану, тобто об’єднати всі чинні нормативно-правові документи у приро- доохоронній сфері в єдиний Екологічний кодекс. Використання такого консолідо- ваного документа дозволить швидше ви- явити основні напрями вдосконалення нормативно-правової бази України у сфері охорони довкілля та її наближення до європейської та має позитивно позна- читися на розумінні економічними аген- тами своїх прав і обов’язків у сфері охо- рони довкілля, підвищити ефективність реалізації заходів екологічної політики. Аналіз впливу підвищених майже до рівня ЄС ставок екологічного податку в Білорусі на ті підприємства, які не зві- льнені від його сплати, має дати більш чітке уявлення про те, як аналогічне під- вищення ставок в Україні позначиться на діяльності вітчизняних підприємств та рівні забруднення довкілля ними. Досвід Казахстану у встановленні підвищеної ставки екологічних податків місцевими органами влади може бути корисним в Україні, з огляду на можли- вість оцінки екологічних та економічних наслідків застосування у країні місцевих екологічних податків або встановлення деякої підвищеної (порівняно із загаль- нодержавним рівнем) ставки екологічно- го податку. Енергетичний сектор України може отримати новий поштовх для розвитку та подолання існуючих проблем при більш детальному аналізі досвіду Бразилії та Китаю у сфері отримання енергії з поно- влюваних джерел. Проте в Україні одно- часно потрібно буде здіцснювати дослі- дження щодо визначення джерел фінан- сування відповідних галузей промисло- вості (підприємства з виробництва біо- етанолу, сонячних панелей тощо). Окреслені можливості екологічного регулювання економіки є перспективним напрямом подальших досліджень. Література 1. Country and lending groups [Елек- тронний ресурс] // The World bank. – –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 70 ISSN 1562-109X 2016, № 1 (73) 1 July. – 2015. – Режим доступу: http://data.worldbank.org/about/country-and- lending-groups#Low_income. 2. Domingues J.M. Tax system and environmental taxes in Brazil: the case of the electric vehicles in a comparative per- spective with Japan / J.M. Domingues // Osaka university law review. – Febr. – 2012. – №. 59. – P. 37-56. 3. Grossman, G.M. Environmental Impacts of a North American Free Trade Agreement/ G.M. Grossman, A.B. Krueger// NBER – Working Paper No. 3914. – 1991. – 57 с. 4. OECD. Taxing energy use 2015: OECD and selected partner economies [Електронний ресурс] /OECD. – Paris: OECD Publishing. – 2015. – Режим досту- пу: http://dx.doi.org/10.1787/97892642323 34-en. – 150 p. 5. Александров І.О. Підходи до ре- алізації принципів сталого розвитку в охороні транскордонних водних ресурсів / І.О. Александров, О.В. Половян, М.Ю. Та- расова // Зб. наук. пр. – К.: Видавничо- поліграфічний центр «Київський універ- ситет», 2008. – Вип. 15. – С. 153-163. 6. Борьба с изменением климата: наиболее эффективные меры по замедле- нию процесса глобального потепления // ЮНИДО в России. – 2015. – № 15. – С. 37-42. 7. Веклич О. Потрібен «євроремонт» економічного механізму екологічного ре- гулювання / О. Веклич, В. Бугас // Вісник НАН України. – 2006. – № 3. – С. 49-57. 8. Веклич О.А. Как навредить эколо- гическому налогообложению? / О.А. Век- лич // Зеркало недели. – 2014. – 12 сент. – № 32. 9. Гаркушенко О.М. Напрями еко- логічного регулювання економіки в Ук- раїні з урахуванням вимог Угоди про асо- ціацію з ЄС / О.М. Гаркушенко // Еконо- міка промисловості. – 2015. – №4 (72). – С. 50-68. 10. Гетьман А.П. Екологічна функ- ція держави в сучасних глобалізаційних процесах / А.П. Гетьман // Проблеми за- конності. – 2015.– Вип. 128. – С. 145-153. 11. Государственное агентство по охране окружающей среды и лесного хо- зяйства при Правительстве Кыргызской Республики: Нормативно-правовые акты Кыргузской Республики [Электронный ресурс] // Государственное агентство по охране окружающей среды и лесного хозяйства при Правительстве Кыргыз- ской Республики. – Режим доступа: http://nature.gov.kg/lawbase/laws/listlaws. xml 12. Державна служба України з надзвичайних ситуацій Національна до- повідь про стан техногенної та природної небезпеки України за 2011 р. [Електрон- ний ресурс] / Офіційний інформаційний портал Державної служби України з над- звичайних ситуацій. –2012. – 359 с. – Ре- жим доступу: http://www.mns.gov.ua/con- tent/nasdopovid2011.html 13. Державна служба України з надзвичайних ситуацій Національна до- повідь про стан техногенної та природної небезпеки України за 2014 р. [Електрон- ний ресурс]/ Офіційний інформаційний портал Державної служби України з над- звичайних ситуацій. – 2015. – 365 с. – Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/ files/prognoz/report/2014/ND_2014.pdf 14. Заяц А. Политику поставили впереди экономики. Какие выгоды несет Евразийский союз [Электронный ресурс] // Новости.tut.by. – 29 мая. – 2014 г. – Ре- жим доступа: http://news.tut.by/politics/ 401129.html 15. Иванова Е.А. Об утилизации ПХБ в рамках выполнения Стокгольм- ской конвенции о СОЗ в Российской Фе- дерации / Е.А. Иванова, Н.Р. Соколова, В.А. Марьев, Н.П. Никифоров// ЮНИДО в России. – 2015. – № 15. – С. 20-23. 16. Корытный Л.М. Международ- ные речные и озерные бассейны Азии: http://dx.doi/ http://dx.doi.org/10.1787/9789264232334-en http://dx.doi.org/10.1787/9789264232334-en –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 71 2016, № 1 (73) конфликты, пути сотрудничества / Л.М. Корытный, И.В. Жерелина // Гео- графия и природные ресурсы. – 2010. – № 2. – С. 11-19. 17. Костенко В.О. Характеризація ризиків виникнення надзвичайних ситуа- цій на транскордонних територіях Украї- ни / В.О. Костенко //Аспекти публічного управління. – 2015. – № 3 (17). – С. 51-56. 18. Кузнецов А. Китай разрешил всем семьям иметь двоих детей [Элект- ронный ресурс] // Сайт РБК. – 2015. – 29 окт. – Режим доступа: http://www.rbc.ru/ politics/29/10/2015/5631fdbe9a79476f0ead bf63. 19. Министерства и комитеты Рес- публики Казахстьан [Электронный ре- сурс] // Портал электронного правитель- ства Республики Казахстан. – Режим до- ступа: http://egov.kz/wps/portal/Content? contentPath=/egovcontent/ministries_commit tees&lang=ru 20. Министерство природных ре- сурсов и охраны окружающей среды Республики Беларусь. Законодательство [Электронный ресурс] // Сайт Министер- ства природных ресурсов и охраны окружающей среды Республики Бела- русь. – Режим доступа: http://www.min- priroda.gov.by/ru/legistation-ru/ 21. Найчук О.А. Україна в рамках конвенції про транскордонне забруднен- ня повітря на великі відстані / О.А. Най- чук // Економічні проблеми сталого роз- витку: матер. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Суми, 6-8 травня 2014 р.): у 2-х т. – Суми: СумДУ, 2014. – Т. 2. – С. 347-348. 22. Национальный статистический комитет Кыргызской республики. Кыр- гызстан в цифрах. Статистический сбор- ник / ред. А. Осмоналиев. – Бишкек: От- дел полиграфических работ ГВЦ Нац- статкома Кыргызской Республики, 2015. – 352 с. 23. Национальный статистический комитет Кыргызской республики. Охрана окружающей природной среды [Элек- тронный ресурс] // Национальный стати- стический комитет Кыргызской республи- ки. – Режим доступа: http://www.stat.kg/ ru/statistics/turizm-otdyh-ohrana-okruzha- yushej-sredy/ 24. Национальный статистический комитет республики Беларусь. Финансы Республики Беларусь: стат. сб. / ред. И.В. Медведева. – Минск: Национальный статистический комитет Республики Бе- ларусь, 2015. – 268 с. 25. Обиход Г.О. Основні інструме- нти регулювання відносин при транскор- донних екологічних забрудненнях / Г.О. Обиход // Матеріали Міжнародної наукової конференції молодих вчених «Економіко-екологічні проблеми сучас- ності у дослідженнях молодих науков- ців»; Одеський державний екологічний університет. – Одеса: ТЕС, 2015. – С. 99- 102. 26. ОЭСР. Переориентация эконо- мических и других финансовых инстру- ментов для повышения экологической эффективности: Как разблокировать ре- формы в странах Восточной Европы, Кавказа и Центральной Азии // OECD. – 2012. – 40 с. 27. Параняк Р.П. Стратегія розвит- ку екологічної політики на регіональному рівні / Р.П. Параняк, Н.В. Войтович // Науковий вісник ЛНУВМБТ ім. С.Г. Гжицького. – 2013. – Т. 15. – № 2 (56). – С. 273-280. 28. Податковий кодекс України від 02грудня2010 р. № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13- 14/15-16/17. – Ст. 112. – (Зі змін. та до- пов.). 29. Правительство Российской Фе- дерации. Совещание о предельном уровне неналоговых платежей предпри- нимателей и организаций от 1 июня 2015 г. [Электронный ресурс] // Официальный сайт Правительства России. – Режим до- ступа: http://government.ru/news/18316/ –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 72 ISSN 1562-109X 2016, № 1 (73) 30. Сведения о минимальной зара- ботной плате, МРП и прожиточном ми- нимуме (на 1995-2015 гг.) [Электронный ресурс] // ЮРИСТ – комплекс правовой информации (законодательство) Респуб- лики Казахстан. – Режим доступа: http://online.zakon.kz/Document/?doc_id= 1026672 31. Угода про асоціацію між Укра- їною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами- членами, з іншої сторони [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: офі- ційний веб-портал. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/984_0 11/page 32. Указ Президента Республики Беларусь «О таксах для определения раз- мера возмещения вреда, причиненного окружающей среде»от 24 июня 2008 г. № 348 // Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь. – 01 июля. – 2008. – № 157. – 1/9824. 33. Українець Л.А. Вплив економі- чного зростання на стан навколишнього середовища у Китаї / Л.А. Українець, І.С. Тріщ // Вісник Національного універ- ситету "Львівська політехніка". – 2012. – № 727 : Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. – С. 455-460. 34. Швець В.Я. Вплив транскор- донного забруднення на економіко- екологічний стан Придніпровського регі- ону / В.Я. Швець, В.М. Мілютін, Е.В. Роз- добудько // Вісник Академії митної слу- жби України. Сер.: Економіка. – 2010. – №. 1. – С. 102-109. 35. Шухт С. Природоохранные пла- тежи за загрязнение и продукцию в Ар- мении: оценка хода реформ и направле- ния дальнейшего усовершенствования / С. Шухт, Е. Мазур // OECD. – 2004. – 54 c. 36. Экологические индикаторы мо- ниторинга и оценки окружающей среды [Электронный ресурс] // Министерство национальной экономики Республики Казахстан. Комитет статистики. – Режим доступа: http://www.stat.gov.kz/faces/Nav About/aboutAboutAgency?_adf.ctrl-state= h5yzic06b_4&_afrLoop=126411316341854 97 37. Экологический кодекс Респуб- лики Казахстан от 9 января 2007 г. (с из- менениями и дополнениями по состоя- нию на 15 июня 2015 г.) [Электронный ресурс] // ЮРИСТ – комплекс правовой информации (законодательство) Респуб- лики Казахстан. – Режим доступа: http://online.zakon.kz/Document/?doc_id=3 0085593#sub_id=100400 38. Экономико-математическое моделирование регулирования экологии окружающей среды с учетом трансгра- ничного загрязнения: кол. моногр. / А.Ф. Рогачев, Н.Н. Скитер, Ф.Г. Гагарин, Т.В. Плещенко, Я.В. Федорова; под. общ. ред. А.Ф. Рогачева. – Волгоград: ФГБОУ ВПО Волгоградский ГАУ, 2015. – 172 с. 39. Этеквинская декларация и Этеквинский план действий от 27 марта 2013 г. [Электронный ресурс] // Офици- альные сетевые ресурсы Президента Рос- сии. – Режим доступа: http://kremlin.ru/ supplement/1430. Надійшла до редакції 22.01.2016 р.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-99340
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 1562-109Х
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T18:20:49Z
publishDate 2016
publisher Інститут економіки промисловості НАН України
record_format dspace
spelling Гаркушенко, О.М.
2016-04-27T09:15:30Z
2016-04-27T09:15:30Z
2016
Особливості екологічного регулювання економіки в країнах BRICS та ЄАЕС: загрози та можливості для України / О.М. Гаркушенко // Економіка промисловості. — 2016. — № 1 (73). — С. 53-72. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.
1562-109Х
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/99340
339.972:502.3(477)
В статті проведено аналіз особливостей здійснення екологічного регулювання економіки в країнах ЄАЕС та BRICS. Вибір країн обумовлено тим, що країни-члени першого об’єднання мають спільне з Україною радянське минуле, емерджентну економіку та в деяких випадках - спільні кордони, а в переважній більшості країн BRICS рівень доходів на душу населення наближено до українських показників. Особливості здійснення екологічної політики цими країнами можуть не лише створювати загрозу перенесення забруднення з них до України, але і вказати на напрями поліпшення екологічного регулювання економіки в Україні з урахуванням екологічних, географічних, історичних, економічних та соціальних реалій, що склалися в країні.
В статье анализируются особенности осуществления экологического регулирования экономики в странах ЕАЭС и BRICS. Выбор стран обусловлен тем, что страны-члены первого объединения имеют общее с Украиной советское прошлое, эмерджентную экономику и, в некоторых случаях - общие границы, а в подавляющем большинстве стран BRICS уровень доходов на душу населения приближен к украинским показателям. Особенности осуществления экологической политики этими странами могут не только создавать угрозу переноса загрязнения с их территории в Украину, но и указать на направления улучшения экологического регулирования экономики в Украине с учетом сложившихся в стране экологических, географических, исторических, экономических и социальных реалий.
According to the Association Agreement between Ukraine and the EU, Ukraine has to accelerate reforms in the field of environmental protection due to harmonisation of its environmental legislation and taxation with the European ones. However tree important nuances arise in this case. Firstly, neither Ukraine nor any other country have their own ecosystems isolated from others. Therefore, even the strictest environmental standards are not guaranties of high quality of environment due to existence of cross-border pollution from countries with less “eco-friendly” policy. Secondly, Ukraine doesn’t have such a long history of environmental regulation of economy as the most EU member countries have, and is still influenced by the Soviet legacy, when the price of air, water and other inexhaustible natural resources was underestimated. Therefore, the experience of environmental regulation of economy in post-Soviet countries with the common past in terms of attitude towards environmental protection could be used for Ukraine, as long as it may provide insight on the ways to improve the environment. Cast instability of the CIS for the last 10 years has determined the choice of a relatively new international association for the analysis - the Eurasian Economic Union (EEU).Thirdly, unlike most EU countries, Ukraine belongs to the group of low-middle income countries. Therefore it would be more useful to analyze the practice of environmental regulation of the economy in the countries with the same level of income, which, however, experience economic growth, for example - member countries of BRICS and the EEU. The above mentioned is of particular relevance given that environmental regulation of the economy remains underexposed in Ukraine from the position of possible cross-border pollution influence on the state of environment of Ukraine due to the different approaches to environmental protection of the government of neighbour countries. Therefore, the main objectives of the paper is to analyze peculiarities of environmental regulation of the economy implementation in the EEU and BRICS member countries, to identify the possible impact of such regulation on the environment in Ukraine, and to define positive features that can be useful for improving environmental and economic conditions in Ukraine. The paper is divided into three main sections and conclusions. First section is focused on the analysis of a legal framework of environmental regulation in the EEU and BRICS member countries. The practice of application of environmental taxes in the countries of the above mentioned international associations is examined in the second section. The third section briefly analyzes the state of environmental regulation and taxation in Ukraine, possible impact of environmental regulation in neighbouring countries on its environment and elements of such regulation in the EEU and BRICS member countries that could add in improving environmental policy of Ukraine and fulfilling the requirements of the Association agreement with the EU. All recommendations are summarized in the conclusions
uk
Інститут економіки промисловості НАН України
Економіка промисловості
Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
Особливості екологічного регулювання економіки в країнах BRICS та ЄАЕС: загрози та можливості для України
Особенности экологического регулирования экономики в странах BRICS и ЕАЭС: угрозы и возможности для Украины
Peculiarities of environmental regulation of economy in countries of BRICS and EEU: threats and opportunities for Ukraine
Article
published earlier
spellingShingle Особливості екологічного регулювання економіки в країнах BRICS та ЄАЕС: загрози та можливості для України
Гаркушенко, О.М.
Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
title Особливості екологічного регулювання економіки в країнах BRICS та ЄАЕС: загрози та можливості для України
title_alt Особенности экологического регулирования экономики в странах BRICS и ЕАЭС: угрозы и возможности для Украины
Peculiarities of environmental regulation of economy in countries of BRICS and EEU: threats and opportunities for Ukraine
title_full Особливості екологічного регулювання економіки в країнах BRICS та ЄАЕС: загрози та можливості для України
title_fullStr Особливості екологічного регулювання економіки в країнах BRICS та ЄАЕС: загрози та можливості для України
title_full_unstemmed Особливості екологічного регулювання економіки в країнах BRICS та ЄАЕС: загрози та можливості для України
title_short Особливості екологічного регулювання економіки в країнах BRICS та ЄАЕС: загрози та можливості для України
title_sort особливості екологічного регулювання економіки в країнах brics та єаес: загрози та можливості для україни
topic Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
topic_facet Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/99340
work_keys_str_mv AT garkušenkoom osoblivostíekologíčnogoregulûvannâekonomíkivkraínahbricstaêaeszagrozitamožlivostídlâukraíni
AT garkušenkoom osobennostiékologičeskogoregulirovaniâékonomikivstranahbricsieaésugrozyivozmožnostidlâukrainy
AT garkušenkoom peculiaritiesofenvironmentalregulationofeconomyincountriesofbricsandeeuthreatsandopportunitiesforukraine

Similar Items