Наукові прориви 2015 року за версією журналу Science
18 грудня 2015 р. у спеціальному випуску журналу Science за традицією було оприлюднено список з десяти найважливіших, на думку експертів і читачів журналу, наукових досягнень минулого року....
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2016 |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2016
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/99374 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Наукові прориви 2015 року за версією журналу Science // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 2. — С. 116-122. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859636661403516928 |
|---|---|
| citation_txt | Наукові прориви 2015 року за версією журналу Science // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 2. — С. 116-122. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | 18 грудня 2015 р. у спеціальному випуску журналу Science за традицією
було оприлюднено список з десяти найважливіших, на думку експертів і читачів журналу, наукових досягнень минулого року.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:16:18Z |
| format | Article |
| fulltext |
116 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (2)
НАУКОВІ ПРОРИВИ 2015 РОКУ
ЗА ВЕРСІЄЮ ЖУРНАЛУ SCIENCE
18 грудня 2015 р. у спеціальному випуску журналу Science за традицією
було оприлюднено список з десяти найважливіших, на думку експертів і
читачів журналу, наукових досягнень минулого року.
За традицією наприкінці року редакція одного з найавтори-
тетніших наукових видань світу — журналу Science підбиває
підсумки року, що минає, і пропонує своїм читачам десятку
найвидатніших наукових досягнень. Цього року думки редак-
ції Science і читачів журналу, які голосували на сайті видання,
щодо вибору найголовнішого наукового прориву 2015 року
розійшлися: експерти обрали систему редагування геному
CRISPR, а читачі — проліт зонда New Horizons повз Плутон.
Прорив у редагуванні геному
Усе почалося з того, що в 2007 р. у журналі Science було опублі-
ковано статтю співробітників компанії Danone, яка виробляє
йогурти, та стоматологів з канадського Університету Лаваля
(Université Laval) [1]. Автори статті з’ясували, що термофіль-
ний стрептокок, який міститься в кисломолочних продуктах,
має особливий генетичний механізм захисту від вірусів — сис-
тему CRISPR (Clustered Regularly Interspaced Short Palindromic
Repeats). Через кілька років інша група дослідників із Каліфор-
нійського університету в Берклі [2] повідомили, що знайшли
спосіб, як перетворити цю своєрідну імунну систему бактерій
на інструмент для редагування генів, використовуючи як «ген-
ні ножиці» CRISPR-асоційований білок Cas9. Метод CRISPR/
Cas9 дозволяє редагувати геном живого організму, вирізаючи
«неправильні» ділянки ДНК і замінюючи їх на нормальні по-
трібні послідовності.
CRISPR-механізм уже фігурував у списках найважливіших
наукових досягнень 2012 і 2013 років, але тоді про нього гово-
рили лише як про один із методів генної інженерії (див. Вісник
НАН України. 2013. № 2. С. 84 та 2014. № 2. С. 110). Чому ж
саме цього року CRISPR було визнано експертами головним
науковим проривом? Насамперед тому, що завдяки дивовиж-
НОВИНИ НОВИНИ
НАУКИНАУКИ
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 2 117
НОВИНИ НАУКИ
ній ефективності та простоті, і що найголовні-
ше, дешевизні у використанні технологія ре-
дагування ДНК CRISPR/Cas9 ознаменувала
справжню революцію в генній інженерії, зали-
шивши позаду такі відомі методи, як техноло-
гія TALEN, метод «цинкових пальців» та ін.
В одному з інтерв’ю професор Стенфорд-
ського університету Хенк Грілі (Hank Т. Greely)
порівняв CRISPR з автомобілем Ford моделі
T, який на початку ХХ ст. буквально «посадив
Америку на колеса» — це був далеко не перший
автомобіль, але простота його виробництва,
надійність і доступність змінили суспільство.
«Будь-яка лабораторія з молекулярної біології
у світі, якщо має бажання, може використову-
вати методику CRISPR», — вважає відомий
генетик професор Гарвардського університету
Джордж Черч (George М. Church).
Крім того, у 2015 р. визнанню CRISPR спри-
яла ціла низка досліджень, які привернули до
себе увагу світової наукової спільноти. Так,
група американських генетиків під керівни-
цтвом професора Ентоні Джеймса (Anthony
James) повідомили, що за допомогою CRISPR/
Cas9 їм вдалося вивести комарів, чиї гени міс-
тять антитіла, які пригнічують розвиток маля-
рійних паразитів [3]. Укус такого комара вже
не спричинятиме захворювання на малярію.
Інша команда дослідників, використовуючи
CRISPR/Cas9, повністю видалили віруси з
нирки свині [4]. Якщо вдасться, використову-
ючи цю технологію, навчитися видаляти саме
ті гени, які змушують імунну систему людини
відторгати трансплантовані органи тварини, то
пересадка людині органів свиней перетворить-
ся на буденну реальність.
Фінальним акордом, який надав упевненос-
ті у виборі наукового прориву року, стало по-
відомлення, яке з’явилося на початку грудня,
про те, що групі американських дослідників
вдалося радикально вдосконалити CRISPR/
Cas9, завдяки чому ймовірність помилок у ро-
боті системи знизилася практично до нуля [5].
Цікавих публікацій про використання методу
CRISPR в 2015 р. було багато, однак найбіль-
ший резонанс викликала робота команди китай-
ських учених під керівництвом Цзюньцзю Хуана
(Junjiu Huang) з Університету Сунь Ятсена (Sun
Yat-sen University) в Гуанчжоу, які вперше моди-
фікували геном людських ембріонів [6]. У місце-
вих клініках планування сім’ї дослідники брали
нежиттєздатні ембріони і за допомогою системи
CRISPR/Cas9 видаляли з ДНК мутантний ген,
що спричинює тяжке генетичне захворювання
крові — бета-таласемію. Однак лише 20 % експе-
риментів виявилися вдалими.
Це повідомлення здійняло хвилю гарячих
дискусій. На думку одних, редагувати гени емб-
ріонів небезпечно, оскільки вони передають
змінену ДНК наступним поколінням і непоміт-
ні, на перший погляд, наслідки можуть завдати
шкоди в майбутньому. Крім того, система мо-
дифікації генів може потрапити в руки тих, хто
використає її у свідомо негуманних цілях. Інші
вважають, що ця технологія має величезний по-
тенціал для боротьби з багатьма невиліковними
сьогодні хворобами людини, здатна забезпечи-
ти людство продуктами харчування.
На початку грудня 2015 р. у Вашингтоні від-
бувся триденний саміт, на якому провідні гене-
тики з Великої Британії, США і Китаю палко
обговорювали проблеми, пов’язані зі швидким
розвитком системи редагування геному людини
[7]. У підсумку вчені погодилися зосередитися
на розвитку медичних технологій генетичної
інженерії, результати якої не передаються на-
ступним поколінням. Йдеться, наприклад, про
виправлення мутацій, що спричинюють серпо-
подібноклітинну анемію, або про модифікацію
імунних клітин для боротьби з раком. Однак ре-
дагування так званої ембріональної лінії — зміна
Механізм дії CRISPR/Cas9. Зображення: PNA BIO
INC
118 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (2)
НОВИНИ НАУКИ
гена дитини до її народження з метою лікуван-
ня від спадкових захворювань із запобіганням
передачі хвороб наступному поколінню — ого-
лошено поки що небажаним. Оргкомітет вирі-
шив не забороняти редагування генів ембріонів
людини і стовбурових клітин у фундаменталь-
них наукових дослідженнях, тобто не в медич-
ній практиці. Така заборона є нереалістичною:
завжди знайдуться і окремі вчені, і цілі країни,
які її порушать, а стежити за виконанням і ка-
рати за порушення у наукового співтовариства
немає можливості.
Отже, саме цього року наукова спільнота
усвідомила істину, що тепер учені не просто
мріють про генетичні маніпуляції, вони мо-
жуть їх робити. Добре це чи погано, але ми вже
живемо у новому CRISPR-світі.
Нові горизонти
За результатами голосування на сайті журна-
лу Science технологія CRISPR набрала 20 %
голосів, а 35 % читачів обрали успішну місію
NASA — проліт навколо Плутона автоматич-
ної міжпланетної станції New Horizons. Апа-
рат було виведено в космос 19 січня 2006 р. з
космодрому на мисі Канаверал на ракетоносії
Atlas V. 28 лютого 2007 р. New Horizons про-
летів повз Юпітер, 28 січня 2008 р. перетнув
орбіту Сатурна і 14 липня 2015 р., подолавши
понад 5,5 млрд км, пройшов на мінімальній від-
стані 12,5 тис. км від поверхні Плутона. Упро-
довж 9 днів спостережень було зібрано близь-
ко 50 ГБ інформації, але на передачу всього ма-
сиву даних на Землю знадобиться 16 місяців.
Також було детально вивчено поверхню Харо-
на — найбільшого супутника Плутона.
Уже за першою інформацією, яка надійшла
від космічного зонда за кілька місяців минулого
року, астрономи дізналися, що на Плутоні є кри-
жані рівнини і вулкани, що викидають замерзлу
суміш з льоду, азоту, аміаку, метану. З’ясувалося,
що небо над Плутоном має блакитний колір, а в
атмосфері наявні суміші органічних речовин —
так звані толіни. Тиск біля поверхні Плутона
виявився в 100 тис. разів меншим за тиск зем-
ної атмосфери і вдвічі меншим, ніж вважалося
раніше. Вдалося також встановити, що розмір
Плутона більший, ніж передбачалося раніше, а
густина — трохи менша.
Місія New Horizons завершує загальний
моніторинг Сонячної системи, і надалі NASA
збирається зосередитися на детальнішому
дослідженні об’єктів, уже відвідуваних авто-
матичними міжпланетними апаратами. Зараз
космічний зонд New Horizons прямує до поясу
Койпера. Очікується, що в 2019 р. він досягне
планетоїда 2014 MU69, а остаточне завершен-
ня місії заплановано на 2026 р.
Лімфатична система мозку
Лімфатичною системою в організмі поширю-
ються клітини імунної системи, які знешко-
джують бактерії і токсини, а також позбавля-
ють організм від різного «сміття». Колись вва-
жали, що мозок настільки відокремлений від
усього тіла, що до нього не проникають антиті-
ла та імунні клітини, а з’являються вони лише
тоді, коли в них виникає потреба, наприклад
під час хвороби.
Влітку 2015 р. у журналі Nature було опублі-
ковано статтю, автори якої — Джонатан Кіпніс
(Jonathan Kipnis) з Університету Вірджинії з
колегами — знайшли в головному мозку лю-
дини раніше не помічену лімфатичну систему
[8]. Як відомо, головний мозок має три оболон-
ки: м’яку, павутинну і верхню тверду. У деяких
Зображення Плутона, отримане космічним зондом
New Horizons
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 2 119
НОВИНИ НАУКИ
місцях тверда оболонка входить у щілини го-
ловного мозку, утворюючи канали — синуси, в
яких збирається венозна кров із судин мозку,
твердої оболонки і кісток черепа, а потім над-
ходить у яремні вени. З’ясувалося, що в сину-
сах є імунні клітини і молекулярні маркери,
характерні для лімфатичних судин. Вводячи
мишам контрастну речовину, дослідники по-
казали, що спинномозкова рідина проходить
через синуси, а далі барвник було виявлено в
шийних лімфатичних вузлах. Крім того, ви-
явилося, що рідина з лімфатичних вузлів може
переходити в мозкові синуси.
Це відкриття дасть змогу по-новому подиви-
тися на функціонування лімфатичної системи
і краще зрозуміти, як саме взаємодіють між со-
бою головний мозок та імунна система. До того
ж ці дослідження відкривають новий шлях до
лікування таких захворювань, як менінгіт, хво-
роба Альцгеймера, множинний склероз.
Вакцина проти Еболи
Як зазначають редактори журналу Science,
безпрецедентна кампанія з розроблення ліків і
вакцин проти лихоманки Ебола принесла роз-
чарування — так мало було отримано відчут-
них результатів. Проте один потенційний гра-
вець, який зможе змінити ситуацію на краще,
в 2015 р. все ж з’явився. У липні журнал The
Lancet опублікував статтю [9], в якій повідо-
мляється про вакцину, здатну захистити від ві-
русу Ебола в 75—100 % випадків.
Вакцину VSV-EBOV було розроблено
Агентством охорони громадського здоров’я
Канади. Згідно з виданою ліцензією, компанія
Merck & Co., Inc бере на себе відповідальність
за наукові дослідження, розроблення, вироб-
ництво і розподілення досліджуваної вакцини.
Для випробувань було обрано протокол кіль-
цевої вакцинації, і на сьогодні вже понад 4 тис.
осіб у Гвінеї стали добровільними учасниками
експерименту. Незважаючи на досить успішні
результати випробувань, для офіційного схва-
лення вакцини знадобиться ще чимало часу.
Проте лікарі сподіваються, що створені канад-
ськими вченими ліки допоможуть запобігти
повторенню трагедії, що сталася нещодавно в
Західній Африці через вірус Ебола.
Квантова заплутаність
Учені вже давно створили математичні моде-
лі одного з найекзотичніших понять квантової
фізики — квантової заплутаності, спостері-
гали і деякі прояви цього явища. Однак факт
існування квантової заплутаності, у строгому
розумінні, так і не було доведено. Згідно з те-
орією, заплутані на квантовому рівні частинки
постійно «відчувають» одна одну, незважаючи
на будь-яку відстань, що розділяє їх.
Наприкінці жовтня 2015 р. в журналі Nature
з’явилося повідомлення групи дослідників з
Технологічного університету Делфта про те, що,
на їхню думку, достатні докази знайдено [10].
Фізики виконали близько 250 експериментів,
у яких використовували два кристали алмазу,
розміщені на відстані 1,3 км один від одного.
Кристали синхронно опромінювали спалаха-
ми лазерів мікрохвильового випромінювання,
енергія яких змушувала електрони всередині
алмазів випускати фотони. Ці фотони прохо-
дили оптоволоконним кабелем і потрапляли в
реєструвальний прилад. Коли вони починали
взаємодіяти один з одним, це призводило до
виникнення стану квантової заплутаності між
електронами, які були їх джерелом. Квантову
заплутаність електронів фіксували через зміну
напрямку їх власного обертання (спіну). Вимі-
рювання всіх параметрів електронів відбувало-
ся настільки швидко, що електрони не встигли б
Схематичне зображення зв’язку між лімфатичною
системою і синусами головного мозку [8]
120 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (2)
НОВИНИ НАУКИ
обмінятися інформацією, передаючи її зі швид-
кістю світла, однак учені спостерігали синхро-
нізовані спіни електронів. Розраховані хвильові
функції електронів виявилися абсолютно одна-
ковими, що й стало більш ґрунтовним доказом
існування квантової заплутаності, ніж просто
збіг спінів цих електронів.
«Учені виконали вже багато експериментів у
галузі квантової фізики, але наш експеримент
від початку було задумано так, щоб уникнути
навіть можливості виникнення різного роду
«лазівок», — наголошує керівник групи профе-
сор Рональд Хенсон (Ronald Hanson).
Відтворюваність наукових результатів
Редакція журналу Science звернула також ува-
гу на проект Брайана Нозека (Brian A. Nosek) з
перевірки результатів наукових досліджень на
відтворюваність [11].
Коли психолог Брайан Нозек був студен-
том, його зацікавили тести на підсвідомі асо-
ціації, спрямовані на виявлення забобонів і
упереджень людей. Пізніше Б. Нозек заціка-
вився питанням: якщо упередженість властива
учасникам його експериментів, чи не властива
вона самим ученим? Чи не можуть упереджен-
ня дослідників впливати на результати їхньої
роботи? У 2011 р. Брайан Нозек з колегами
започаткували проект з перевірки відтворю-
ваності (Reproducibility Project), метою яко-
го було перевірити результати психологічних
досліджень. Виявилося, що зі 100 перевірених
досліджень лише 36 % повторних експеримен-
тів показали статистично значущий результат.
Брайан Нозек не зупинився лише на пси-
хології. Він започаткував другий проект з пе-
ревірки результатів досліджень, пов’язаних з
вивченням раку. Перші результати він обіцяє
опублікувати вже у 2016 р.
Кенневікська людина
Відзначено також розшифрування ДНК Кен-
невікської людини (Kennewick Man) — однієї
з найбільш суперечливих знахідок американ-
ської археології [12]. Як з’ясувалося, цей чо-
ловік, скелет якого було знайдено в американ-
ському штаті Вашингтон, жив 9300 років тому
і є близьким родичем сучасних індіанців. Вия-
вилося, що подібність його черепа до айнів або
полінезійців, що спочатку спантеличило фа-
хівців, — це не більш ніж випадковість. ДНК-
аналіз поставив крапку в тривалому протисто-
янні вчених і корінних жителів цієї місцевості,
які давно вимагали перепоховання Кенневік-
ської людини відповідно до їхніх традицій.
Опійні дріжджі
Група вчених зі Стенфордського університету
під керівництвом професора Кристини Смолк
(Christina D. Smolke) зробили відкриття [13]. За
допомогою генетичних модифікацій вони отри-
мали тип дріжджів, які переробляють цукор на
гідрокодон — напівсинтетичний опіат, одержу-
ваний з природних опіатів — кодеїну або тебаї-
ну. Це ефективні наркотичні знеболювальні. За
даними ВООЗ, понад 5 млрд людей у світі не
мають доступу до знеболювальних препаратів,
а модифіковані дріжджі здатні виробляти гідро-
кодон за 3—5 днів. Теоретично це може зробити
знеболювальні препарати дешевшими і доступ-
нішими насамперед для бідних країн.
Перед цим група Христини Смолк створи-
ла генетично модифіковані дріжджі, які виро-
бляли протималярійні ліки — артемізинін. Той
Реконструкція вигляду Кенневікської людини.
Зображення: Smithsonian Institution
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 2 121
НОВИНИ НАУКИ
успішний досвід і дав можливість виготовити
аналогічним способом інші препарати. «Коли
ми починали роботу десять років тому, багато
експертів вважали неможливим створення дріж-
джів, які замінюють весь процес від ферми до ви-
робництва. Проте вдалося довести, що це цілком
реально», — підкреслює професор К. Смолк.
Однак біологи попереджають, що відкриття
уможливить синтез наркотиків навіть у домаш-
ніх умовах і закликають владу вжити відповід-
них заходів з контролю над новою технологією.
Вони рекомендують виділяти лабораторіям ге-
нетично модифіковані штами дріжджів тільки
за ліцензією.
Рух магми
Сейсмологи з Каліфорнійського університе-
ту в Берклі за допомогою комп’ютерного мо-
делювання розкрили нові деталі руху магми
в земній корі. Як з’ясувалося, її потоки, під-
німаючись від ядра майже до самої поверхні,
з’єднуються з вулканами. Крім того, потоки
магми виявилися втричі об’ємнішими, ніж очі-
кувалося. Ці спостереження доповнили теорії
про те, як працює охолодження земного ядра,
всього було досліджено 28 таких потоків. Мо-
дель також показала, що на глибині 1000 км
потоки магми викривляються, що може свід-
чити про невідомі поки що властивості мантії
на цьому рівні. Попередні дослідження пере-
важно ґрунтувалися на даних про землетруси,
але враховували тільки початкові поштовхи.
Тепер завдяки комп’ютерним технологіям усі
дані вкладаються в загальну картину.
Новий предок
У Південній Африці виявлено новий вид пред-
ків людини, гомінідів, який назвали Homo
naledi. На відміну від більшості древніх Homo,
відомих лише за кількома скам’янілостями,
антрополог Лі Бергер (Lee Berger) знайшов у
печері поблизу Йоганнесбурга 1550 кісток, що
належать як мінімум 15 особинам [14].
У процесі розвитку антропології сформу-
валося уявлення, що еволюція людини від-
бувалася в напрямі єдиного комплексу ознак:
збільшення розмірів мозку, вміння використо-
вувати знаряддя, збільшення загальних розмі-
рів тіла і водночас зменшення зубів, перехід до
ефективного прямоходіння. Однак окремі зна-
хідки не відповідали цій ідеї, наприклад зна-
йдені в Кенії знаряддя віком 3,3 млн років [15].
Представників роду Homo тоді ще не існувало,
і це означає, що кам’яні знаряддя могли вико-
ристовувати й австралопітеки.
Відкриття виду Homo naledi ставить перед
антропологами безліч питань. Цій істоті влас-
тива дивовижна мішанина рис, характерних
для різних видів, яких відділяють один від од-
ного сотні тисяч років еволюції. Кістки таза і
плечі за анатомічною будовою нагадують ав-
стралопітеків (~4 млн років), ступні та ноги
свідчать про те, що Homo naledi добре ходив і
бігав, але зігнуті фаланги пальців рук, типові
для мавп, — про вміння лазити по деревах. При
цьому передні зуби Homo naledi за розміром
менші, ніж у Homo erectus, але об’єм мозку і
розміри тіла близькі до австралопітеків.
Як підкреслює Лі Бергер, залишаються не-
розгаданими дві ключові проблеми. По-перше,
вік кісток. За приблизними оцінками знахідки
датовано від 2,5 до 2,8 млн років, але точне да-
тування ускладнене, оскільки кістки знайдено
Реконструкція зовнішнього вигляду Homo naledi.
Фото: Mark Thiessen. National Geographic
НОВИНИ НАУКИ
в ізоляції від інших видів тварин. Якщо Homo
naledi жив близько 3 млн років тому, то його
незвичайні риси відображають різноманітність
шляхів, якими йшла еволюція в епоху виник-
нення роду Homo. Якщо кістки молодші, то
Homo naledi — справжній релікт, унікальний
приклад істоти, яка зберегла примітивні риси
своїх предків. По-друге, незрозуміло, як кістки
потрапили в печеру крізь такий вузький про-
хід (близько 20 см). Є припущення, що Homo
naledi практикували поховання своїх помер-
лих родичів, але похоронні обряди не властиві
примітивним гомінідам.
Проте не всі фахівці згодні, що Лі Бергер
взагалі відкрив новий вид Homo. Так, Джефф-
рі Шварц (Jeffrey Schwartz) з Піттсбурзького
університету вказує на те, що кістки можуть
належати як мінімум двом різним видам, а Тім
Уайт (Tim White) з Каліфорнійського універ-
ситету в Берклі вважає, що ці останки нале-
жать, скоріш за все, звичайним Homo erectus.
Найбільшим розчаруванням 2015 року ре-
дакція журналу Science визнала сексизм у науці.
Одним з антигероїв став відомий американський
астроном, рекордсмен за кількістю відкритих
екзопланет і ймовірний кандидат на Нобелів-
ську премію Джеффрі Марсі (Geoffrey Marcy).
Обурення наукового співтовариства виклика-
ло знищення Ісламською державою історичних
пам’яток на території Сирії та Іраку, зокрема го-
ловного символу Пальміри — Тріумфальної арки
імператора Септимія Севера. Крім того, наукове
співтовариство розчароване протистоянням про-
відних астрономів світу, які через давню ворож-
нечу будують три окремі, але подібні гігантські
телескопи. Якби вони об’єднали зусилля і фінан-
си, проект можна було б уже завершити.
Насамкінець журнал Science поділився свої-
ми прогнозами на майбутнє. Редакція сподіва-
ється, що в обсерваторії LIGO все ж таки буде
виявлено гравітаційні хвилі космічного похо-
дження; завершиться робота генетиків з оста-
точного з’ясування, де і коли було одомашнено
собак; французький міні-супутник Microscope
повторить експеримент Галілея, але в більшо-
му масштабі: супутник має скинути на Землю
два циліндри з різних матеріалів — титану і
платинородію, щоб перевірити, чи справді ці
тіла падатимуть з однаковим прискоренням.
1. Barrangou R. et al. CRISPR provides acquired resistance against viruses in prokaryotes. Science. 2007. 315(5819): 1709.
2. Jinek M. et al. A programmable dual-RNA-guided DNA endonuclease in adaptive bacterial immunity. Science. 2012.
337(6096): 816.
3. Gantz V.M. et al. Highly efficient Cas9-mediated gene drive for population modification of the malaria vector mos-
quito Anopheles stephensi. PNAS. 2015. 112(49): E6736.
4. Yang L. et al. Genome-wide inactivation of porcine endogenous retroviruses. Science. 2015. 350(6264): 1101.
5. Slaymaker I.M. et al. Rationally engineered Cas9 nucleases with improved specificity. Science. 2016. 351(6268): 84.
6. Liang P. et al. CRISPR/Cas9-mediated gene editing in human tripronuclear zygotes. Protein Cell. 2015. 6(5): 363.
7. 3 big questions about human gene editing. http://www.cbsnews.com/news/human-gene-editing-big-questions/.
8. Louveau A. et al. Structural and functional features of central nervous system lymphatic vessels. Nature. 2015.
523(7560): 337.
9. Henao-Restrepo A.M. et al. Efficacy and effectiveness of an rVSV-vectored vaccine expressing Ebola surface glyco-
protein: interim results from the Guinea ring vaccination cluster-randomised trial. Lancet. 2015. 386(9996): 857.
10. Hensen B. et al. Loophole-free Bell inequality violation using electron spins separated by 1.3 kilometres. Nature.
2015. 526(7575): 682.
11. Open Science Collaboration. Estimating the reproducibility of psychological science. Science. 2015. 349(6251).
12. Rasmussen M. et al. The ancestry and affiliations of Kennewick Man. Nature. 2015. doi:10.1038/nature14625.
13. Galanie S. et al. Complete biosynthesis of opioids in yeast. Science. 2015. 349(6252): 1095.
14. Berger L.R. et al. Homo naledi, a new species of the genus Homo from the Dinaledi Chamber, South Africa. eLife.
2015. 4: e09560.
15. Harmand S. et al. 3.3-million-year-old stone tools from Lomekwi 3, West Turkana, Kenya. Nature. 2015. 521(7552): 310.
Джерело: http://www.sciencemag.org/content/350/6267.toc
Заступник головного редактора журналу О.О. МЕЛЕЖИК
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-99374 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:16:18Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2016-04-27T13:25:54Z 2016-04-27T13:25:54Z 2016 Наукові прориви 2015 року за версією журналу Science // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 2. — С. 116-122. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/99374 18 грудня 2015 р. у спеціальному випуску журналу Science за традицією було оприлюднено список з десяти найважливіших, на думку експертів і читачів журналу, наукових досягнень минулого року. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Новини науки Наукові прориви 2015 року за версією журналу Science Article published earlier |
| spellingShingle | Наукові прориви 2015 року за версією журналу Science Новини науки |
| title | Наукові прориви 2015 року за версією журналу Science |
| title_full | Наукові прориви 2015 року за версією журналу Science |
| title_fullStr | Наукові прориви 2015 року за версією журналу Science |
| title_full_unstemmed | Наукові прориви 2015 року за версією журналу Science |
| title_short | Наукові прориви 2015 року за версією журналу Science |
| title_sort | наукові прориви 2015 року за версією журналу science |
| topic | Новини науки |
| topic_facet | Новини науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/99374 |