Видатний український історик і правознавець, організатор академічної науки, державний та громадський діяч (ювілейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження академіка М.П. Василенка)

Видатний український історик і правознавець, організатор академічної науки, державний та громадський діяч (ювілейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження академіка М.П. Василенка)

19 лютого 2016 р. у Великому конференц-залі НАН України відбулася ювілейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження видатного українського історика і правознавця, державного та громадського діяча, одного з ініціаторів утворенн...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Вісник НАН України
Datum:2016
1. Verfasser: Нагребельний, В.П.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2016
Schlagworte:
Події
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/99875
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Видатний український історик і правознавець, організатор академічної науки, державний та громадський діяч (ювілейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження академіка М.П. Василенка) / В.П. Нагребельний // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 4. — С. 11-18. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-99875
record_format dspace
spelling Нагребельний, В.П.
2016-05-09T14:02:13Z
2016-05-09T14:02:13Z
2016
Видатний український історик і правознавець, організатор академічної науки, державний та громадський діяч (ювілейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження академіка М.П. Василенка) / В.П. Нагребельний // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 4. — С. 11-18. — укр.
0372-6436
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/99875
19 лютого 2016 р. у Великому конференц-залі НАН України відбулася ювілейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження видатного українського історика і правознавця, державного та громадського діяча, одного з ініціаторів утворення Української академії наук, її другого президента академіка Миколи Прокоповича Василенка.
uk
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
Вісник НАН України
Події
Видатний український історик і правознавець, організатор академічної науки, державний та громадський діяч (ювілейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження академіка М.П. Василенка)
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Видатний український історик і правознавець, організатор академічної науки, державний та громадський діяч (ювілейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження академіка М.П. Василенка)
spellingShingle Видатний український історик і правознавець, організатор академічної науки, державний та громадський діяч (ювілейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження академіка М.П. Василенка)
Нагребельний, В.П.
Події
title_short Видатний український історик і правознавець, організатор академічної науки, державний та громадський діяч (ювілейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження академіка М.П. Василенка)
title_full Видатний український історик і правознавець, організатор академічної науки, державний та громадський діяч (ювілейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження академіка М.П. Василенка)
title_fullStr Видатний український історик і правознавець, організатор академічної науки, державний та громадський діяч (ювілейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження академіка М.П. Василенка)
title_full_unstemmed Видатний український історик і правознавець, організатор академічної науки, державний та громадський діяч (ювілейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження академіка М.П. Василенка)
title_sort видатний український історик і правознавець, організатор академічної науки, державний та громадський діяч (ювілейна сесія загальних зборів секції суспільних і гуманітарних наук нан україни, присвячена 150-річчю від дня народження академіка м.п. василенка)
author Нагребельний, В.П.
author_facet Нагребельний, В.П.
topic Події
topic_facet Події
publishDate 2016
language Ukrainian
container_title Вісник НАН України
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
format Article
description 19 лютого 2016 р. у Великому конференц-залі НАН України відбулася ювілейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження видатного українського історика і правознавця, державного та громадського діяча, одного з ініціаторів утворення Української академії наук, її другого президента академіка Миколи Прокоповича Василенка.
issn 0372-6436
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/99875
citation_txt Видатний український історик і правознавець, організатор академічної науки, державний та громадський діяч (ювілейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження академіка М.П. Василенка) / В.П. Нагребельний // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 4. — С. 11-18. — укр.
work_keys_str_mv AT nagrebelʹniivp vidatniiukraínsʹkiiístorikípravoznavecʹorganízatorakademíčnoínaukideržavniitagromadsʹkiidíâčûvíleinasesíâzagalʹnihzborívsekcíísuspílʹnihígumanítarnihnauknanukraíniprisvâčena150ríččûvíddnânarodžennâakademíkampvasilenka
first_indexed 2025-11-25T12:04:38Z
last_indexed 2025-11-25T12:04:38Z
_version_ 1850511889906270208
fulltext ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 4 11 ПОДІЇПОДІЇ ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИК І ПРАВОЗНАВЕЦЬ, ОРГАНІЗАТОР АКАДЕМІЧНОЇ НАУКИ, ДЕРЖАВНИЙ ТА ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ Ювілейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження академіка М.П. Василенка 19 лютого 2016 р. у Великому конференц-залі НАН України відбулася юві- лейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження видатного українського історика і правознавця, державного та громадського діяча, одного з ініціа- торів утворення Української академії наук, її другого президента академі- ка Миколи Прокоповича Василенка. Ювілейну сесію Загальних зборів Секції суспільних і гу- манітарних наук НАН України відкрив голова Секції, віце- президент НАН України академік НАН України С.І. Пирож- ков. Він відзначив вагому роль академіка М.П. Василенка у за- снуванні Української академії наук, організації у ній суспільних і гуманітарних наук і зачитав привітання учасникам Загальних зборів від президента Національної академії наук України ака- деміка НАН України Б.Є. Патона. У своєму зверненні Борис Євгенович підкреслив, що академік М.П. Василенко належить до когорти тих учених, чия наукова спадщина стала справж- ньою скарбницею для наступних поколінь — продовжувачів його справи, наголосив на його великому внеску у становлення Української академії наук та розбудову вітчизняної науки, осо- бливо на першому її етапі. З доповіддю про життєвий шлях і творчу спадщину академі- ка М.П. Василенка виступив директор Інституту держави і пра- ва ім. В.М. Корецького НАН України академік НАН України Ю.С. Шемшученко. У доповіді зазначалося, що Микола Про- копович Василенко народився 14 лютого 1866 р. у козацькому НАГРЕБЕЛЬНИЙ Володимир Петрович — кандидат юридичних наук, член-кореспондент НАПрН України, заступник директора Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Академік Микола Прокопович Василенко (1866—1935) 12 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (4) ПОДІЇ краї, на Глухівщині (зараз — селище Червоне Сумської області). Його рід мав козацьке по- ходження. Батько, Прокіп Іванович, закінчив Глухівське земське училище. Працював писа- рем у Глухівському повітовому суді, потім був приставом у селищі Есмань, надавав правову допомогу односельчанам. Батьки виховували своїх дітей у дусі добро- зичливості й інтелігентності, прищеплювали почуття любові до свого народу. Перші роки свого життя М. Василенко з подробицями і теплотою описав пізніше у своєму щоденнику «Моє життя»: «Краси не було, але був затишок. І ми всі любили наш хутір, нашу Есмань». Першою сходинкою до знань для М. Васи- ленка стала Глухівська шестикласна прогімна- зія (1875—1882 рр.). Тут він здобув добрі знан- ня із загальних дисциплін, а також з латин- ської, грецької, німецької і французької мов. Глухів виховав у М. Василенка любов до історії рідного краю. Не випадково пізніше проблеми Гетьманщини і багатого історичного минулого гетьманської столиці посідали чільне місце у його науковій творчості. Заключним етапом в одержанні середньої освіти стало для М. Василенка навчання у Полтавській гімназії. За нею був історико-фі- ло логічний факультет Дерптського (тепер — Тартуського) університету, який він закінчив у 1890 р. Повернувшись до Києва, М. Василенко про- слухав курс лекцій в Університеті св. Володи- мира (професорів В. Антоновича, М. Вла ди- мир ського-Буданова та ін.). Паралельно вів дослідницьку роботу в архівах, викладав у ки- ївських гімназіях та кадетському корпусі, пра- цював у губернських державних установах. У роки Першої російської революції реда- гував газету «Киевское слово». За публікацію в ній статей антиурядового характеру був за- суджений у 1907 р. до одного року ув’язнення. Покарання відбував у сумнозвісних петер- Ювілейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження академіка М.П. Василенка. Зліва направо: директор Інституту держави і права ім. В.М. Корець- кого НАН України академік Ю.С. Шемшученко, академік-секретар Відділення історії, філософії і права НАН України академік В.А. Смолій, віце-президент НАН України академік С.І. Пирожков, академік-секретар Відді- лення економіки НАН України академік Е.М. Лібанова, академік-секретар Відділення літератури, мови та мисте- цтвознавства НАН України академік М.Г. Жулинський ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 4 13 ПОДІЇ бурзьких «Хрестах». У в’язниці даремно часу не гаяв: готувався до здобуття другої вищої освіти — юридичної. Звільнившись із місця ув’язнення, екстерном здав іспити на юриста в Новоросійському (тепер — Одеському) уні- верситеті. Отримав відповідний диплом і пра- цював повіреним (адвокатом) одеської, а потім київської судових палат. Після повалення самодержавства в Росії М. Василенко обіймав посаду попечителя Ки- ївського учбового округу. Згодом був запроше- ний до Санкт-Петербурга на посаду товариша (заступника) міністра освіти Тимчасового уря- ду. Другим товаришем міністра був уже відо- мий на той час учений-геофізик Володимир Іванович Вернадський. У них зав’язалася ве- лика дружба на все життя. Саме тоді Микола Прокопович захопився ідеєю Української ака- демії наук (УАН). Як пізніше згадував В. Вер- надський, у М. Василенка «першого виникла думка про створення Української академії наук. У нас з ним зразу ж утворився дорогий для нас обох дружній зв’язок». З проголошенням Української Народної Рес- пуб ліки М. Василенко повертається до Києва і включається у процес національно-державного будівництва. За Центральної Ради він стає членом Генерального суду УНР, а за правління Гетьмана П. Скоропадського — обіймає посади міністра освіти і мистецтв та президента Дер- жавного Сенату. Свої міністерські повноваження М. Василен- ко вміло використав для реалізації академічної ідеї. Він створив комісію для підготовки законо- проекту про утворення УАН та проекту її Ста- туту. На запрошення міністра комісію очолив В. Вернадський, який тоді тимчасово мешкав у Полтаві. Сам же Микола Прокопович спрямо- вував роботу комісії і забезпечував її діяльність організаційно. Комісія провела 23 засідання і виконала покладені на неї завдання. Результати її роботи були подані до Ради Міністрів у формі «Пояснювальної записки до законопроекту про утворення Української Академії наук у Києві», яку підписав М. Василенко. За наслідками розгляду цієї записки Геть- ман П. Скоропадський 14 листопада 1918 р. підписав закон про утворення УАН. Було та- кож затверджено перший Статут Академії та її персональний склад. А 27 жовтня того ж року відбулося перше загальне зібрання Академії, яке обрало першим її президентом В. Вернад- ського. Саме з цієї дати й розпочався відлік часу для діяльності НАН України. Варто зазначити, що Гетьман П. Скоропад- ський мав намір обрати першим президентом УАН Михайла Грушевського, але той катего- рично відмовився. По-перше, М. Грушевський принципово негативно ставився до режиму П. Скоропадського; по-друге, історик був у полоні своєї ідеї про те, що єдиною моделлю для УАН може бути Українське наукове това- риство, яке він очолював; по-третє, М. Грушев- ський дивився на майбутню Академію як на на- укову установу для розвитку суспільних наук, тоді як В. Вернадський і М. Василенко вбачали в Академії наукову установу більш широкого профілю — для розвитку як суспільних, так і природничих та технічних наук. М. Грушевський був прибічником заснуван- ня Академії на громадських засадах. В. Вернад- ський і М. Василенко виступали за визнання Академії державною установою, підпорядко- Гімназист Микола Василенко. 1880-ті роки 14 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (4) ПОДІЇ ваною «вищій владі». Зокрема, у своїй допові- ді на першому засіданні комісії М. Василенко відзначав, що створення Академії наук бере на себе держава, оскільки це справа держав- ної ваги, і приватне товариство вирішити її не в змозі. УАН має згуртувати навколо себе на- укові сили. Поряд з цим утворення УАН має велике національне значення, є національною потребою українського народу. Ці ідеї М. Василенка знайшли своє відобра- ження у прийнятому 14 листопада 1918 р. Ста- туті УАН, у статті 1 якого, зокрема, було ска- зано: «УАН є найвищою державною науковою установою на Вкраїні». Разом з тим Академія наділялася функціями самоврядування, об- рання її членів та керівного складу. За роки діяльності Академії її правовий ста- тус неодноразово змінювався, проте і сьогодні йому властиві риси, закладені В. Вернадським та М. Василенком. Відповідно до нещодавно прийнятого у новій редакції Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», НАН Україна є державною і водночас вищою науковою самоврядною організацією (ст. 17). Але, як і тоді, так і зараз, Академія хронічно страждає від недофінансування її діяльності державою. Попри те, що М. Василенко був міністром недовго, він встиг чимало зробити для прак- тичної реалізації академічної ідеї. Він також поклопотався про створення українських уні- верситетів, Національної бібліотеки і архіву, галереї мистецтв, Українського симфонічного оркестру та оперного театру, мережі середніх освітніх закладів тощо. Вже після складання ним міністерських по- вноважень, учасники других Загальних збо- рів УАН, які відбулися у Києві 30 листопада 1918 р., одноголосно постановили надіслати йому своє вітання і теплу подяку за те, що «будучи міністром народної освіти, Ви всією душею поклопоталися про заснування Укра- їнської Академії наук і записали нестертими літерами своє ім’я в історію Академії». Студенти Дерптського університету. Микола Василенко — крайній справа ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 4 15 ПОДІЇ Після залишення посади міністра і з вста- новленням радянської влади М.П. Василенко відійшов від політичної діяльності. Ось як зга- дувала у 1991 р. про вченого його племінни- ця Ніна Костянтинівна Василенко: «Микола Прокопович мав м’який характер, був типовим лібералом. Він не був народжений для політи- ки. Його сім’я була проти зайняття ним посади міністра. На що він говорив: «Міністр не голо- вне — головне, що цю посаду я зможу викорис- тати для створення Академії». Радянська влада спочатку лояльно поста- вилася до вченого. 26 липня 1920 р. його було обрано академіком УАН, а 18 липня 1921 р. — другим президентом Академії. У складних умовах того часу новий прези- дент домігся певного поліпшення матеріаль- ного становища Академії. При ньому її пере- йменували на Всеукраїнську Академію наук (ВУАН). Академія поповнилася новими чле- нами (Д. Заболотний, О. Фомін та ін.), розши- рилася її видавнича діяльність. Однак тінь недалекого політичного мину- лого маячила над академіком. Йому довіряли вчені, але не довіряли чиновники. Саме у цей час до Академії був приставлений політичний комісар Л. Левитський. Він був присутнім на усіх засіданнях академіків. Молодий, недосвід- чений, але прудкий. «Дивлячись на нього, — зазначав у своєму щоденнику М. Василенко, — я думав: «Бідна країна, які немовлята роблять над тобою експерименти!». Через деякий час нарком освіти УРСР Г. Гринько безпідставно відмовив у затверджен- ні складу Президії ВУАН на чолі з М. Василен- ком. Микола Прокопович, щоб не ускладнюва- ти ситуацію, 27 лютого 1922 р. склав з себе обо- в’язки президента Академії, зазначивши, що відмовляється від президентства не «з власної волі». Не відійшовши ще від цієї моральної трав- ми, М. Василенко став жертвою розгорнутої в ті роки хвилі чисток Академії від «політич- но шкідливих елементів». У вересні 1923 р. його арештували разом із молодшим братом Костянтином за сфальсифікованою справою «Київського обласного центру дій». Брати Ва- силенки та інші члени цієї «дутої» організації були безпідставно обвинувачені в контррево- люційній діяльності і шпигунстві на користь Франції та Польщі. Вирок Київського губерн- ського суду виявився жорстоким. Братам «від- міряли» по десять років позбавлення волі з су- ворою ізоляцією. Микола Прокопович важко переживав це лихо на схилі своїх літ у Лук’янівській тюрмі. Проте тепер на його захист стала Академія. Її боротьба за свого колегу гідна поваги. Звичай- но, це була середина 20-х, а не 30-х років, але й у цих умовах потрібна була неабияка грома- дянська мужність, щоб відстоювати свою по- зицію, а не ховати голову в пісок. П’ять разів ВУАН зверталася до Президії ВУЦВК з приводу помилування М. Василен- ка і надання вченому можливості займатися науковою діяльністю. Під цими документами сумління стоять підписи видатних українських уче них-академіків — Михайла Грушевського, Сергія Єфремова, Агатангела Кримського, Во- лодимира Липського, Павла Тутковського, Івана Шмальгаузена, Михайла Птухи, Овксентія Кор- чак-Чепурківського, Олексія Гілярова та ін. Внаслідок цього у травні 1924 р. строк кри- мінального покарання засудженому було ско- рочено наполовину, а у вересні того ж року — Микола Василенко. 1890-ті роки 16 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (4) ПОДІЇ замінено трирічним адміністративним вислан- ням за межі України — до Оренбурга. Знову пішли подання від Академії до сто- личного Харкова. За М. Василенка активно клопоче його дружина Наталія Дмитрівна По- лонська-Василенко. Нарешті ці зусилля увін- чалися успіхом. 24 жовтня 1925 р. Секретарі- ат Президії ВУЦВК звільнив М. Василенка від усіх «заходів соціального захисту» по цій справі. Пережите підірвало здоров’я академі- ка, але він продовжив наукові дослідження, поповнивши перелік своїх публікацій до май- же 500 праць. Більшість з них стосувалися пи- тань історії держави і права України. Вчений послідовно і аргументовано доводив історичну самостійність розвитку українського права, глибоко опрацьовував його джерелознавчу спадщину. Через рік після початку судового процесу М. Василенко запише у своєму що- деннику: «Тяжко згадувати. Коли-небудь слід описати те, що відбулося. Воно має суспільний інтерес». Цим питанням, зокрема, присвячені такі його наукові праці, як «Права, за якими су- диться малоросійський народ», як джерело до історії державного права України XVIII ст.», «Конституція Пилипа Орлика», «Пам’ятник української правничої літератури XVIII століт- тя», «Нариси з історії науки західно-руського та українського права» та ін. М. Василенко згуртував навколо себе не- пересічних учених, істориків і правознавців, які у 20—30-х роках створили оригінальну українську академічну історико-правову шко- лу (С. Борисенок, С. Іваницький-Василенко, Л. Окіншевич, І. Черкаський та ін.). Активно допомагала вченому і його дружина — історик за фахом Н.Д. Полонська-Василенко. Вони одружилися у 1923 р. Наталія Дмитрівна була на 18 років молодша за свого чоловіка, і Мико- ла Прокопович з цього приводу писав: «Ми зі- йшлися, коли у кожного вже була своя історія і навіть археологія». У 30-х роках ВУАН знову опинилася під хвилею нових широкомасштабних реоргані- зацій, обвинувачень у націоналізмі, чисток і репресій. Не виключено, що смерть академіка 3 жовтня 1935 р., так би мовити, «спасла» його від нових репресивних заходів. Вже у 1934 р. спецслужби прив’язали розбитого паралічем ученого до «ворожої» організації «Молода гвардія». Незадовго до смерті Микола Прокопович одержав листа з Москви від відомого фізика, віце-президента АН СРСР С. Вавілова. У ньо- му говорилося: «Академія наук СРСР збира- ється видати біографічний словник найбільш відомих науковців СРСР, а тому просимо за- повнити анкету і надіслати список праць та фотокартку». М. Василенко не встиг виконати прохання С. Вавілова, як і описати процес «Ки- ївського обласного центру дій». Він помер на 70-му році життя і був скромно, майже таємно, похований на Лук’янівському кладовищі. Як потім напише Наталія Дмитрівна По- лон ська-Василенко у своїй книзі «Українська Академія наук: нарис історії», її чоловік всією душею належав Академії, був її великим при- бічником і патріотом. До самої смерті він «жив інтересами Академії, гірко переживав її зни- щення і його останні передсмертні думки були про Академію наук». Ну, а що ж Академія? Вона у цей час була настільки паралізована, що не змогла навіть відгукнутися некрологом на смерть свого другого президента. За ним без достатніх на те підстав потягнувся шлейф українського буржуазного націоналіста. Більш як на піввіку його ім’я було втрачене для науки. У робочому кабінеті ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 4 17 ПОДІЇ Тільки напередодні проголошення неза- лежності України ім’я Миколи Прокоповича Василенка було очищено від бруду і повернуто українській науці. Вирішити це питання вия- вилося не просто навіть в умовах горбачовської перебудови. 28 червня 1991 р. Пленум Верхо- вного Суду УРСР скасував вирок 1924 р. щодо М. Василенка, а справу закрив за відсутністю складу злочину. Цей епізод пізніше описав М. Потебенько у своїй автобіографічній книзі «Пошук істини» (2006). У науковому аспекті для відновлення спра- ведливості стосовно М. Василенка в останні десятиліття чимало зробили Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії нау- ки, зокрема його директор Геннадій Михайло- вич Добров, особисто президент НАН України Борис Євгенович Патон. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України підго- тував і видав академічний тритомник вибраних праць ученого (2006—2008). Одна з київських вулиць названа його ім’ям. Заснована премія НАН України імені М.П. Василенка. Націо- нальний банк України випустив у серії «Ви- датні особистості України» ювілейну монету «Микола Василенко». На будівлях Президії НАН України, Глухівського національного пе- дагогічного університету та середньої школи у селищі Червоному встановлено меморіальні дошки. Разом з тим, як підкреслив доповідач, у контексті цього ювілею варто подумати і про додаткові заходи, присвячені пам’яті вченого. Доцільно завершити видання багатотомної се- рії універсалів українських гетьманів, про що свого часу мріяв М. Василенко, бажано було б мати в Академії галерею портретів усіх її прези- дентів. У 2015 р. за сприяння нашого Інститу- ту в будинку Глухівської прогімназії, де колись навчався М. Василенко (нині — Глухівський національний педагогічний університет), від- крився Науково-методичний центр «Право гетьманщини», і є потреба у забезпеченні його додатковими експонатами з історії розвитку держави і права, зокрема працями академіка М.П. Василенка з відповідних питань. НАН України доцільно також подати до Глухівської міської ради подання про присвоєння одній з вулиць Глухова, де шість років жив і навчався М. Василенко, його імені. У житті Миколи Прокоповича Василен- ка чергувалися злети і падіння. Він був та- лановитим ученим, невтомним громадсько- політичним діячем і організатором науки, людиною честі і совісті. Відзначаючи його 150- літній ювілей, варто ще раз підкреслити, що М. Василенко стояв біля витоків НАН Укра- їни, яка вже сама наближається до свого 100- річного ювілею. Після доповіді академіка НАН України Ю.С. Шемшученка присутні мали змогу по- дивитися відеофільм про життя, наукову, науково-організаційну, педагогічну, громад- ську та державну діяльність академіка М.П. Ва- силенка. Під час засідання зі співдоповідями також виступили: — завідувач відділу історико-правових дослі- джень Інституту держави і права ім. В.М. Ко- рецького НАН України, кандидат юридичних наук, професор І.Б. Усенко — «М.П. Василен- ко як основоположник української історико- правової науки»; Академік Микола Прокопович Васи- ленко 18 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (4) ПОДІЇ — завідувач відділу історії Української рево- люції (1917—1921 рр.) Інституту історії Украї- ни НАН України доктор історичних наук, про- фесор В.Ф. Верстюк — «Микола Прокопович Василенко: урядова діяльність (за матеріа- лами протоколів Ради Міністрів Української Держави)»; — директор Інституту української археогра- фії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України доктор історичних наук Г.В. Па- пакін — «Внесок М.П. Василенка в розвиток археографії та архівної справи в Україні»; — ректор Київського університету права НАН України кандидат юридичних наук, про- фесор Ю.Л. Бошицький — «Микола Васи- ленко та його педагогічна діяльність у галузі права»; — доцент кафедри історії держави, права та політико-правових вчень Львівського націо- нального університету імені Івана Франка кан- дидат юридичних наук Т.Г. Андрусяк — «Ми- кола Василенко і наукове товариство ім. Тара- са Шевченка»; — доцент кафедри конституційного та ад- міністративного права Київського національ- ного економічного університету імені Вадима Гетьмана кандидат юридичних наук Л.В. Міх- невич — «Микола Василенко і Київський ін- ститут народного господарства». У виступах доповідачів були показані різно- бічні риси таланту академіка М.П. Василенка як ученого-історика та правознавця, засновни- ка наукової школи українського права, органі- затора вітчизняної академічної науки, держав- ного і громадського діяча. Зокрема, підкреслю- валося, що М.П. Василенко зробив вирішаль- ний внесок у визначення предмету досліджень історії українського права, оформлення вимог до таких досліджень, усвідомлення україн- ської історико-правової науки як юридичної. Окремо було відзначено активну урядову ді- яльність М.П. Василенка у 1918 р., археогра- фічну складову творчої спадщини вченого, його велику роботу з публікації так званих Ге- неральних слідств про маєтності українських полків 1729—1730 рр., плідні наукові зв’язки академіка М.П. Василенка з Науковим товари- ством ім. Шевченка у Львові, його педагогічну діяльність у Київському інституті народного господарства у 1920—1924 рр. та ін. У заключному слові віце-президент НАН України академік НАН України С.І. Пирож- ков підбив підсумки роботи Загальних збо- рів, зазначивши при цьому, що Президія НАН України 13 лютого 2016 р. прийняла постанову «Про відзначення 150-річчя від дня народжен- ня академіка М.П. Василенка», якою перед- бачено проведення протягом поточного року низки заходів, присвячених ювілею вченого та поглибленому вивченню його творчої спадщи- ни, і закликав усіх учасників зборів до участі в їх реалізації.

Ähnliche Einträge