Системна концепція еволюції біосфери і сучасна екологічна криза

Біосфера — складна ієрархічна біокосна система, найменшою структурною одиницею якої є екосистема, біогеоценоз. Підхід до розгляду структури біосфери побудований на виділених В.І. Вернадським плівках життя в біосфері. Відповідно до структури, розвиток біосфери, її еволюція є системою послідовної змі...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автор:	Протасов, О.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2016
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Статті та огляди
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/99881
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Системна концепція еволюції біосфери і сучасна екологічна криза / О.О. Протасов // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 4. — С. 53-64. — Бібліогр.: 41 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-99881
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-998812025-02-09T13:40:54Z Системна концепція еволюції біосфери і сучасна екологічна криза Системная концепция эволюции биосферы и современный экологический кризис System concept of biosphere evolution and the modern environmental crisis Протасов, О.О. Статті та огляди Біосфера — складна ієрархічна біокосна система, найменшою структурною одиницею якої є екосистема, біогеоценоз. Підхід до розгляду структури біосфери побудований на виділених В.І. Вернадським плівках життя в біосфері. Відповідно до структури, розвиток біосфери, її еволюція є системою послідовної зміни всіх її елементів — від екосистем до біогеомів. Динамічну еволюційну систему біосфери утворюють тренди еволюції, які визначають характер і спрямованість розвитку в тому чи іншому аспекті еволюції. Одним із найбільш «молодих» трендів є антропокультурний тренд, який проявляється в біосфері формуванням антропогенних екосистем. В основі ноосферогенезу лежить заміна природних екосистем антропогенними системами різних типів — техно-, агро- та урбоекосистемами. Сучасну екологічну кризу можна розглядати як закономірний етап еволюції біосфери, що передує переходу до нового її стану — ноосфери. Биосфера представляет собой сложную иерархическую биокосную систему, наименьшей структурной единицей которой является экосистема, биогеоценоз. Подход к рассмотрению структуры биосферы строится на выделенных В.И. Вернадским пленках жизни в биосфере. В соответствии со структурой, развитие биосферы, ее эволюция представляет собой систему последовательной смены в структуре всех элементов — от экосистем до биогеомов. Динамическую эволюционную систему биосферы образуют тренды эволюции, которые определяют характер и направленность развития в том или ином аспекте эволюции. Одним из наиболее «молодых» трендов является антропокультурный тренд, проявлением которого в биосфере является формирование антропогенных экосистем. В основе ноосферогенеза лежит замена природных экосистем антропогенными системами различных типов — техно-, агро- и урбоэкосистемами. Современный экологический кризис может рассматриваться как закономерный этап эволюции биосферы, предшествующий переходу к новому ее состоянию — ноосфере. The biosphere is a complex of bioinert systems, the smallest structural unit of which is an ecosystem or biogeocoenosis. The biosphere has a hierarchical structure. The approach to examining the structure of the biosphere is based on the detection by V.I. Vernadsky of films in the structure of the biosphere. This change appears in the history of the biosphere as a series of separate observed or reconstructed on the basis of paleontological, paleoclimatic, geological data states. The dynamic evolution of the biosphere system is formed by the trends of evolution as information channels, which determine the nature and direction of development in one or another aspect of evolution — genetic, ecomorphic, ecosystem and others. One of the “youngest” trends is anthropocultural trend, a manifestation of which is the formation of the biosphere anthropogenic ecosystems. They include not only living and bioinert natural elements but also man-made elements. At the core of noospherogenesis lies change of natural ecosystems by different types of man-made ecosystems. Modern ecological crisis can be viewed as a logical step in the evolution of the biosphere, preceding the transition to its new state — the noosphere. 2016 Article Системна концепція еволюції біосфери і сучасна екологічна криза / О.О. Протасов // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 4. — С. 53-64. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/99881 uk Вісник НАН України application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та огляди Статті та огляди
spellingShingle	Статті та огляди Статті та огляди Протасов, О.О. Системна концепція еволюції біосфери і сучасна екологічна криза Вісник НАН України
description	Біосфера — складна ієрархічна біокосна система, найменшою структурною одиницею якої є екосистема, біогеоценоз. Підхід до розгляду структури біосфери побудований на виділених В.І. Вернадським плівках життя в біосфері. Відповідно до структури, розвиток біосфери, її еволюція є системою послідовної зміни всіх її елементів — від екосистем до біогеомів. Динамічну еволюційну систему біосфери утворюють тренди еволюції, які визначають характер і спрямованість розвитку в тому чи іншому аспекті еволюції. Одним із найбільш «молодих» трендів є антропокультурний тренд, який проявляється в біосфері формуванням антропогенних екосистем. В основі ноосферогенезу лежить заміна природних екосистем антропогенними системами різних типів — техно-, агро- та урбоекосистемами. Сучасну екологічну кризу можна розглядати як закономірний етап еволюції біосфери, що передує переходу до нового її стану — ноосфери.
format	Article
author	Протасов, О.О.
author_facet	Протасов, О.О.
author_sort	Протасов, О.О.
title	Системна концепція еволюції біосфери і сучасна екологічна криза
title_short	Системна концепція еволюції біосфери і сучасна екологічна криза
title_full	Системна концепція еволюції біосфери і сучасна екологічна криза
title_fullStr	Системна концепція еволюції біосфери і сучасна екологічна криза
title_full_unstemmed	Системна концепція еволюції біосфери і сучасна екологічна криза
title_sort	системна концепція еволюції біосфери і сучасна екологічна криза
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Статті та огляди
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/99881
citation_txt	Системна концепція еволюції біосфери і сучасна екологічна криза / О.О. Протасов // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 4. — С. 53-64. — Бібліогр.: 41 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT protasovoo sistemnakoncepcíâevolûcííbíosferiísučasnaekologíčnakriza AT protasovoo sistemnaâkoncepciâévolûciibiosferyisovremennyjékologičeskijkrizis AT protasovoo systemconceptofbiosphereevolutionandthemodernenvironmentalcrisis
first_indexed	2025-11-26T09:44:07Z
last_indexed	2025-11-26T09:44:07Z
_version_	1849845620818313216
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 4 53 СИСТЕМНА КОНЦЕПЦІЯ ЕВОЛЮЦІЇ БІОСФЕРИ І СУЧАСНА ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА Біосфера — складна ієрархічна біокосна система, найменшою структур- ною одиницею якої є екосистема, біогеоценоз. Підхід до розгляду структу- ри біосфери побудований на виділених В.І. Вернадським плівках життя в біосфері. Відповідно до структури, розвиток біосфери, її еволюція є систе- мою послідовної зміни всіх її елементів — від екосистем до біогеомів. Дина- мічну еволюційну систему біосфери утворюють тренди еволюції, які ви- значають характер і спрямованість розвитку в тому чи іншому аспекті еволюції. Одним із найбільш «молодих» трендів є антропокультурний тренд, який проявляється в біосфері формуванням антропогенних екосис- тем. В основі ноосферогенезу лежить заміна природних екосистем антро- погенними системами різних типів — техно-, агро- та урбоекосистемами. Сучасну екологічну кризу можна розглядати як закономірний етап еволю- ції біосфери, що передує переходу до нового її стану — ноосфери. Ключові слова: біосфера, еволюція, біогеом, біосферомерон, екосистема, ноосферогенез. Вступ Еволюційні уявлення і концепції сьогодні є одними з найваж- ливіших не тільки в науковому світогляді, вони проникли гли- боко в суспільну свідомість. Щоб оцінити нинішню по пуляр- ність еволюційної ідеї кількісно, ми скористалися прийомом авторів книги [1], а саме, вдалися до пошукових систем Інтер- нету за ключовими словами. Сама по собі кількість посилань, пов’язаних з еволюцією, вражає. Майже півмільярда англій- ською і близько 100 мільйонів кирилицею для ключового сло- ва evolution / еволюція! Однак тут важливіші відносні оцінки. Як ключові слова еволюція, біосфера пов’язані з найбільш ужи- ваними, а отже, найбільш важливими? Для порівняння ми об- рали два ключових слова: 1) health / здоров’я; 2) human life / життя людини. Відповідно латиницею і кирилицею вони тра- плялися 3,5 мільярда / 108 мільйонів разів (1) і понад 300 міль- йонів / 300 тисяч разів (2). Отже, еволюція опинилася десь між здоров’ям і життям. ПРОТАСОВ Олександр Олексійович — доктор біологічних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту гідробіології НАН України СТАТТІ СТАТТІ ТА ОГЛЯДИТА ОГЛЯДИ doi: 10.15407/visn2016.04.053 54 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (4) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Вчення про біологічну еволюцію, започат- коване Ч. Дарвіном, яке згодом стали нази- вати дарвінізмом, у другій половині ХІХ ст. було сприйнято як довгоочікувана відповідь на одну з найважливіших загадок життя. Досі у свідомості людей еволюційне вчення, тепер уже в дещо інших формах, має і соціальне на- вантаження і розглядається як одна з основ ма- теріалістичного світогляду [2]. Можна впевнено зробити висновок, що біо- логічна еволюція цікавить сучасну людину більше, ніж еволюція біокосної системи — біо- сфери. І це стосується не тільки пересічного обивателя, а й учених. Біологічна еволюція поза біосферою?! Адже сучасні кліматичні змі- ни нас цікавлять не стільки самі по собі, скіль- ки їх наслідки для нинішніх і прийдешніх по- колінь. Однак жодні прогнози на майбутнє не можуть бути достовірно побудовані без знання закономірностей перебігу еволюційних проце- сів у минулому. І в сьогоденні. Структура біосфери Як це не парадоксально, еволюцію життя на на- шій планеті не можна розглядати тільки і ви- ключно як біологічну еволюцію. Життя біологіч- них систем, від організму до популяцій і угрупо- вань, неможливе поза середовищем їх існування. Еволюція біологічних систем, «походження видів» — лише одна зі складових, один тренд за- гальнобіосферного еволюційного процесу. Біосфера є більш складною системою, ніж сукупність усього живого, оскільки охоплює не лише живі, а й косні її елементи, необхідні для підтримання життя. Через це еволюція біо- сфери має два тренди розвитку — біотичний і абіотичний (косний), які перебувають у нероз- ривному взаємозв’язку. Ідея біосфери, живого покриву Землі, Лику Землі, висловлена Е. Зюсcом і розроблена В.І. Вернадським, втілилася в новітній час у різноманітних теоретичних побудовах. Так, Дж. Лавлок, автор гіпотези Геї (Gaia), розгля- дає біосферу як «географічну область Землі, де існує життя» [3, с. 143]. З одного боку, це є близьким до статичного розуміння біосфери за Е. Зюссом, але з іншого, він розглядає Гею як функціонуючий суперорганізм (Gaia as super- organism), що у своїй основі певною мірою співвідноситься з концепцією біосфери Вер- надського. Біосфера є складною біокосною системою. Що випливає з цього для розуміння еволюції цієї системи? Згідно з принципами організа- ції систем, слід вважати, що 1) система роз- вивається як ціле; 2) її елементам у їхньому розвитку властива певна індивідуальність; 3) взаємодія між частинами і цілим визначає результат процесу. Зміни в системі мають як стохастичну, спонтанну, випадкову природу, так і певні закономірності. При цьому в на- прямі від загального до конкретного зростає частка елементів стохастичності, і навпаки, від окремого до загального — детермінованості, закономірності. Через наявність різноманіт- ності структури біосферної системи неминуча диверсифікація еволюційних процесів. Наслі- док цього — неможливість пізнання еволюції біосфери з позицій якоїсь однієї окремої кон- цепції. Тут потрібен системний підхід. Елементарними одиницями біосфери слід вважати екосистеми, біогеоценози, однак біо- сфера не може бути простою сумою локаль- них екосистем. Перший крок в узагальненому розгляді структури біосфери зробив В.І. Вер- надський, вважаючи, що в основу її «має бути покладена густота життя — виокремлення ді- лянок, ним збагачених» [4, с. 300]. Він вводить важливі для розгляду всієї структури біосфери поняття згущення життя і плівок життя. Стає дедалі очевиднішим, що концепція згу- щення життя, концентрації живої речовини в тих чи інших зонах біосфери має набагато ширший характер: від біосферних плівок Вер- надського (ми позначили їх як найбільші під- розділи біосфери — біосферомерони [5, 6]) до контурних екосистем моря і континентальних водойм [7] і до біоплівок мікроорганізмів [8, 9]. Усе це — біосферні прояви в різних масштабах закономірностей згущення життя на розділах різного порядку, різного масштабу, вивчення яких ще тільки починається. Хотілося б ви- словити надію, що в майбутньому зусиллями ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 4 55 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ вчених різних спеціальностей — від фізиків до мікробіологів та екологів — буде розробле- но єдину теорію згущення різних процесів, у тому числі і згущення життя на різних гранич- них ділянках. Біосфера є системою згущень і розріджень живого і пов’язаної з ним косної та біокосної речовини різних властивостей і масштабів. Це один із найважливіших аспектів її різноманітності. Структура біосфери, її планетарна система складається з підсистем різного рівня. В.І. Вер- надський використав практично як синоніми два терміни: «в лику Землі виявляється поверх- ня нашої планети, її біосфера» [4, с. 222]. Тер- мін «біосфера» більш схематичний, передбачає певну модель, систему, схему взаємозв’язків, виокремлення досить абстрактних елементів. Це реальність і абстракція. Другий термін, більш образний, означає щось більш геогра- фічно реальне. Починаючи з першого косміч- ного польоту Лик Землі став доступним для безпосереднього спостереження. Багатство екосистем як елементів біосфери величезне, при цьому різко домінуюча роль будь-якої з них не виражена, тобто в цілому їх сукупність характеризується високою різноманітністю. Однак є й інша закономірність: «загальній конструкції» екосистем властива певна типо- вість — у подібних умовах (схожість ГЕО, абіо- тичного середовища) подібними виявляються і біологічні структури надорганізмового рівня (схожість БІО, або живих систем). Отже, на тлі широкої дивергенції, різноманіття існують передумови конвергентної подібності. Такого роду узагальнення приводять до поняття біо- геому [6]. Структура біосфери набуває певної ієрархічності (див. рис.). Біосфера як організована система Одна з найважливіших властивостей біосфе- ри — її організованість [4], основою якої є упо- рядкованість, ієрархічність структури, функці- ональний зв’язок між частинами і цілим. І як усі живі системи мають певну здатність до саморе- гуляції, так і біокосні системи мають певний рі- вень організованості, внутрішньої регуляції. Наш видатний співвітчизник І.І. Шмальга- узен майже 50 років тому зробив надзвичайно важливі узагальнення на стику тоді ще молодої науки кібернетики та еволюційного вчення [10]. Він створив нову концепцію еволюції — сис- темно-інформаційну, яка основана на декіль- кох принципах. Насамперед І.І. Шмальгаузен зазначав, що «всі живі системи — організми, популяції, види, біоценози — мають здатність до авторегуляції своєї структури, або підтрим- ки гомеостазу» [10, с. 141]. Тобто ці системи мають високий ступінь організованості. На чому ж ґрунтується здатність до організова- ності і підтримання гомеостазу? Шмальгаузен дає відповідь: самоорганізація відбувається за рахунок кібернетичних властивостей систем — наявності і функціонування прямих і зворот- них зв’язків між елементами систем та між системами. Важливо підкреслити, що в такому кібернетичному управлінні бере участь ієрар- хічно пов’язана система: популяція і біогео- ценоз перебувають у постійній взаємодії, об- мінюються прямими і зворотними зв’язками. При цьому більш високий ієрархічний рівень виконує важливішу функцію добору. Так само, як популяція є визначальним чинником вижи- вання і розмноження особин, так і біогеоценоз «приймає» чи ні ту чи іншу популяцію до сво- го складу. Добір «зосереджений» не стільки на переданій інформації про «нормальну» струк- туру, скільки на шумі, помилках у передачі Ієрархічна структура біосфери. Стрілками показано напрямки прямих і зворотних потоків інформації [5, 6] 56 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (4) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ інформації. Саме тому він є універсальним еволюційним фактором, а не просто редукує систему з двох (або більшого числа) елементів до одного. Стабілізувальний добір, основи вивчення якого також заклав І.І. Шмальгаузен [11], ви- конує функцію підтримання квазістабільності біологічних систем. І, як це не парадоксаль- но, відіграє найважливішу роль у їх еволюції, оскільки підтримує цілісність структур, що мо- жуть еволюціонувати, тільки за умови їх ціліс- ності. Еволюція — це не стільки власне процес трансформації системи А в систему Б, скільки констатація того, що перша істотно відрізня- ється від другої, хоча відносно систем більш високого рівня обидві системи залишаються в тому самому класі, на тому самому рівні. Сучасні уявлення про еволюцію мають пев- ну двоїстість. Сам термін походить від латин- ського evolvo, що означає «розгортати», тобто еволюція може розглядатися як здійснення, розгортання, це щось подібне до давно відки- нутої в біології концепції преформізму. Нато- мість біологи розглядають еволюцію як процес, побудований на випадкових незакономірних змінах [12, 13]. Однак, при всій неминучості наявності випадкових процесів, наступні ста- ни систем, що розвиваються, так чи інакше зу- мовлені попередніми. Засновник кібернетики Н. Вінер [14] пов’язує таку двоїстість еволю- ційних поглядів з відмінностями в загально- системних уявленнях про час. Час у ньютонів- ській концепції оборотний, процес можна про- рахувати як у минуле, так і в майбутнє. Саме такий підхід дозволяє розглядати еволюцію зірок, планет. Малі за масою зірки проходять ряд станів від туманності до чорних карликів, а великі зірки завершують свій розвиток та іс- нування як червоні гіганти і наднові. У стохас- тичному світі, гіббсівському часі, все інакше. Час однонапрямлений, тому що перехід від од- ного стану до іншого малопередбачуваний, має випадкову статистичну природу. Так відбува- ються процеси в еволюції живих систем. Але біокосні системи, такі як біогеоценоз або біо- сфера в цілому, повинні мати, ймовірно, обидві ці властивості — певну спрямованість розви- тку косних елементів і стохастичність живих елементів, а також деякі проміжні властивості. Елементарним керованим об’єктом в ево- люції за Шмальгаузеном є популяція, керівна інформація надходить від середовища, яким для популяції є біогеоценоз, біокосна система більш високого рівня. Механізмом управління виступає добір, що дозволяє існувати і давати потомство тільки тим організмам, які відпо- відають певним умовам існування. Свою роль у доборі відіграють і внутрішньопопуляційні відносини. Добір елімінує елементи системи, що відхиляються від певної норми. Популяція, у свою чергу, передає інформацію про свою структуру і стан біогеоценозу. Так формують- ся матеріально-інформаційні цикли, або «еле- ментарні цикли еволюційних перетворень» [10, с. 141]. Оскільки йдеться про циклічні взаємо зв’яз- ки, дещо втрачає сенс поняття прямих і зворот- них зв’язків; ці зв’язки, по суті, рівноцінні. По- пуляції впливають на біогеоценоз. Вони власне складають біоценози, які, у свою чергу, разом з умовами середовища впливають на популяції. Однак полярність існує, і вона визначається ієрархічною структурою живих і біокосних Іван Іванович Шмальгаузен (1884—1963) ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 4 57 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ систем. Ієрархічна структура «відображує іманентну природу речей» [15, с. 9], взаємо- дія структурних елементів становить основу функціонування цілого, проте закономірності, що зумовлюють формування елементів ниж- чого рівня, незастосовні до взаємодії цих еле- ментів на наступному ієрархічному рівні. Суть дарвінівської концепції добору, як слушно зазначав Н. Вінер, полягає в тому, що «флора і фауна на Землі складається з форм, які дійшли до нас просто як залишкові фор- ми, а не внаслідок якогось прямого процесу прагнення до досконалості» [14, с. 206]. Цей комплекс «залишкових форм» К. Мебіус [16], якому належить термін «біоценоз», називав квантами життя. Однак очевидно, що «сучас- на флора і фауна» не змогли б існувати, якби все середовище існування (а для кожної еко- системи середовище — це сусідні екосистеми) не змінювалося б, не еволюціонувало разом із живими організмами. Розглядаючи як альтернативні дві концеп- ції — дарвінівську, традиційну і концепцію біотичної регуляції навколишнього середо- вища, відомий фахівець у галузі глобальних питань екології В.В. Горшков зі співавторами [17, 18] має рацію лише частково. Дійсно, ще в 1857 р. Ч. Дарвін у листі до американського професора Ази Грея, виділяючи кілька осно- вних пунктів своєї еволюційної теорії, зокре- ма писав: «...уявіть країну, в якій сталася якась зміна. ... Протягом мільйонів поколінь можуть випадково народжуватися організми зі зна- чними відхиленнями, корисними для тієї чи іншої країни ...» [19, с. 51—53]. Тобто зміни в живому є відповіддю на зміни умов середови- ща, БІО йде слідом за ГЕО. Однією з основних властивостей життя вважається еволюційна адаптація до умов середовища, що постійно змінюються. Неадаптованих відсіює добір. Можна погодитися з думкою В.В. Горшкова і співавторів [17], що ця дарвінівська концепція, яка стала традиційною, лягла в основу одного з принципів існування та розвитку життя вза- галі. Як вважав В.А. Красилов [20] (ще один видатний учений, який, як і І.І. Шмальгаузен, народився у Києві), причиною змінення умов, а потім початку періоду некогерентної бурхли- вої еволюції були не лише земні, а й космічні явища. Тобто еволюція живого так чи інакше відбувається слідом за змінами довкілля. При- клад мезозойської флори на території Сибіру показує стабільність біоти в умовах, що мало змінюються [20]. Десятки мільйонів років фі- тоценози були вражаюче одноманітними. Клі- мат у цей період був рівним, теплим. Однак цей період завершився з розпадом єдиного ма- терика Пангеї, що супроводжувався загальним зниженням температури та іншими серйозни- ми змінами клімату [21]. Інша концепція побудована на уявленнях про те, що біота Землі (геомерида Беклеми- шева, жива речовина Вернадського або біохо- ліда [5]) та її функціонування розглядається як єдиний фактор підтримання придатних для життя умов середовища [17]. Однак полярні концепції не відображують явищ, які реально відбуваються в біосфері. Біосфера розвивається як цілісна система. Організми, популяції, біотичні угруповання не тільки постійно адаптуються до мінливих умов середовища, а й активно впливають на них. Змінення у складі атмосфери внаслідок біогенної продукції кисню два мільярди років тому — один із наймасштабніших прикладів та- кого впливу. Власне концепцію взаємозв’язків у біосфері В.І. Вернадський побудував саме на принципі нерозривного зв’язку живого і кос- ного. Зокрема, він зауважував: «... нерідко від- окремлюють усю живу матерію, організми, що її складають, від навколишнього середовища. Забувають, що з мертвою матерією — середо- вищем — організм пов’язаний нерозривно» [22, с. 190]. Еволюціонує біосфера в цілому, а біологічна еволюція, «походження видів» Ч. Дарвіна — один із трендів еволюції цілісної системи. У світлі цього аж ніяк не метафорою здається положення, висловлене свого часу М.М. Камшиловим: «Нове з’являється в осо- бини, а його кінцева доля і значення визнача- ються біосферою» [23, с. 183]. Проте який же механізм цих зв’язків? Сама по собі передача інформації, в тому числі і спадкової (давно стало очевидним, що переда- 58 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (4) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ча її відбувається не тільки безпосередньо від особини до особини при розмноженні [24]), не може давати еволюційний ефект без добору. Передусім тому, що будь-яка передача інфор- мації не позбавлена шуму, помилок. Добір не має жодних «завдань» — ані абсолютного за- хисту переданої інформації, в тому числі ге- нетичної, ані безумовного закріплення нового, «прогресивного». Добір формує системи, які, використовуючи структури і функціональний «досвід» минулого, здатні існувати в сьогоден- ні, нічого «не знаючи» про майбутнє. Системно-інформаційна концепція Кібернетична інформаційна модель еволюцій- ного процесу, розроблена І.І. Шмальгаузеном, торкається тільки найнижчих ієрархічних рівнів організації біосфери — популяційного і екосистемного. Наскільки ця інформаційна модель універсальна і може бути застосована для наступних рівнів? Що таке інформація? Як писав Н. Вінер, «за одиницю її кількості приймається кількість інформації, що переда- ється при одному виборі між рівноймовірними альтернативами» [14, с. 55]. Тобто отриман- ня інформації — це усунення невизначеності, яка зникає в разі тієї чи іншої дії. Наприклад, підкидаючи монету, ми отримуємо один біт інформації, переконавшись у тому, що випала саме «решка». Введення в екологію інформаційних уявлень і способу вимірювання інформації пов’язують з іменами Р. МакАртура і Р. Маргалефа [25], однак, як вважають О.Ф. Алімов і співавто- ри [26], саме І.І. Шмальгаузен запропонував у біології поєднання понять «різноманіття» і «інформація». Завдяки цим ученим у різні розділи екології увійшла функція, що визначає різноманітність, складність, ступінь упорядко- ваності угруповання: 2log 1 i n i p i H p = = −∑ де pi — ймовірності для i-го елемента певної системи. Як зазначав І.І. Шмальгаузен, «теорія інфор- мації дає можливість врахувати стан популя- ції в числовому вираженні» [10, с. 57], так само можна врахувати і стан угруповання, екосис- теми і взагалі тієї чи іншої системи. На думку видатного іспанського каталонського еколога і гідробіолога Р. Маргалефа, угруповання і еко- системи можна розглядати як інформаційні ка- нали [27]. Визначення середньої кількості ін- формації, що міститься в структурі угрупован- ня, він, паралельно з американським екологом Р. МакАртуром, запропонував розраховувати за допомогою все тієї ж ентропійної статистич- ної функції. У сучасних дослідженнях цей по- казник структури угруповань розглядають як ступінь її складності [26]. Інформація тієї чи іншої системи міститься в її структурі. Отже, з огляду на неформальну подібність інформації та ентропії, слідом за класиком екології Ю. Одумом зазначимо, що найваж- ливішою термодинамічною характеристикою живих (організмів, угруповань) і біокосних (екосистем і біосфери в цілому) систем є «здат- ність створювати і підтримувати стан внутріш- ньої впорядкованості, тобто стан низької ен- тропії» [28, с. 52]. Уявлення В.І. Вернадського про біосферу як про систему з найвищою ор- ганізованістю абсолютно аналогічні концепції Ю. Одума. Норберт Вінер (1894—1964) ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 4 59 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Генетична інформація передається особині і перекодовуєтся у фенотипічну інформацію [10], а інформація, що міститься у структурі популяції, передається біогеоценозу, який, у свою чергу, пов’язаний зворотними інформа- ційними потоками як з популяцією (управлін- ня top-down, згори донизу), так і з системою ієрархічно більш високого рівня в біосфері. Таким може бути управління не лише гомео- статичними функціями, а й еволюційними процесами. Усі живі й біокосні системи зазнають добо- ру різними факторами. Особини підлягають добору більш високим рівнем — популяцією, популяції — екосистемою, екосистеми — біо- геомом. Біосфера контролює добір біогеомів. Кожен з нижчих рівнів передає інформацію про структуру більш високому рівню. І ця переда- ча інформації не може відбуватися абсолютно ідентично, завжди трапляється певний шум, помилки. Ці помилки і створюють необхідне різноманіття варіантів для добору (мінливість, мутації тощо). Процес фотосинтезу колись був явною «помилкою» щодо архейських мешкан- ців біосфери. Нова інформація народжується з «шуму» [29]. Однак тут слід звернути увагу на одне яви- ще в еволюції як живих, так і біокосних сис- тем. В.А. Красилов увів поняття когерентності і некогерентності еволюції [20, 30]. Певні етапи еволюційного процесу в геологічному часі помі- чено давно. Саме ці тривалі геологічні періоди, розділені короткими періодами вимирань, іс- тотних перебудов екосистем і біосфери в цілому, стали основою геохронологічної шкали. Згідно з концепцією Красилова, у періоди когерентної еволюції екосистеми функціонують збалансо- вано, поява нових видів приводить не до різких драматичних заміщень, а до більшої спеціаліза- ції, звуження екологічних ніш. За його словами, «в еволюції біосфери спостерігається певна пе- ріодичність, «нормальні» періоди між біосфер- ними кризами характеризуються збільшенням продуктивності угруповань, ефективності ви- користання енергетичних ресурсів, яка перед- бачає ускладнення структури і спрямовує види шляхом спеціалізації» [20, с. 50]. Проте очевидно, що процеси ускладнення структури на основі колишніх функціональних принципів, усталених механізмів трансформа- ції речовини та енергії не можуть тривати не- скінченно довго. Накопичуються кризові чин- ники і явища, кризи вирішуються бурхливими, по суті, революційними перебудовами (періоди некогерентної еволюції, за Красиловим). Крім того, важливо виділити і когерентність іншо- го роду. Як зазначав Л.С. Берг [31], спостері- гається «епідемічний» характер видоутворен- ня, масове утворення нових (часто подібних) ознак на величезній території. Отже, всередині некогерентної, «турбулізованої» еволюції іс- нує когерентність іншого роду: «турбулізація» цілком злагоджено охоплює практично всю біосферу [32]. Як же відбувається ускладнення екосистем, біоценотичних зв’язків, зростання кількості елементів біокосних систем? Еволюція біо- сфери має значною мірою адитивний характер, поширене явище гетеробатмії [33]. Це спільне проживання найдавніших (з числа того ж «за- лишку» [14]) і пізніших таксонів можливе тому, що так звані «живі релікти» не зупиня- ються у своєму розвитку, а переходять в іншу сферу еволюції, відбувається зміщення в ево- люційних трендах. Чи можна стверджувати, що ціанобактерії, які морфологічно мало змі- нилися за сотні мільйонів років, не еволюціо- нували, якщо вони успішно змогли пристосу- ватися до колосальних змін в умовах життя, до величезної кількості екосистем, які змінилися за цей період? Їх еволюція відбувалася вже не у сфері морфології, а тонкої адаптаційної фі- зіології, біохімії. Анаероби після формуван- ня кисневої атмосфери не зникли повністю, а зайняли доступні їм «екологічні ніші». Раз з’явившись, екоморфи вже не зникали з ево- люційного потоку, а лише трансформувалися у різних таксонів. Якщо гетеробатмія є, за сло- вами О.М. Гілярова [34], характерною особли- вістю біосфери, результатом її еволюції, яка відбувається за принципом адитивності, нако- пичення, додавання нових компонентів до тих, що були раніше, то, безумовно, жоден з компо- нентів цієї системи, що розвивається, «новий», 60 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (4) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ чи «старий», не може не змінюватися, якщо не морфологічно, то за іншими характеристиками. Антропогенний тренд еволюції. Ноосфера і ноосферогенез В історії біосфери з’явилися і зникли мільйо- ни видів, але жоден з них не мав такого впливу на біосферу, як один з приматів — Homo sapiens Linnaeus, 1758. Еволюційний процес неоднорідний за самою своєю природою. Зокрема, з цим пов’язаний принцип зміщення еволюції, запропонований на основі аналізу еволюції людини, зробленого В.А. Красиловим [20, 30]. Він дійшов висно- вку, що відбулося важливе еволюційне явище: еволюція людини практично повністю змісти- лася зі сфери морфології у сферу культури (у найширшому сенсі). Основи вчення про ноосферу пов’язують з ім’ям В.І. Вернадського, хоча сам термін і по- няття запропоновав у 1927 р. французький фі- лософ Е. Леруа. Свої уявлення про ноосферу В.І. Вернадський виклав, зокрема, в одній з останніх робіт [35]. Він розглядав її як новий стан біосфери. Найважливішим є питання про структуру ноосфери: які елементи біосфери будуть новими і характерними для цього ста- ну? Вернадський вказував на зміни, зумовлені діяльністю людини, саме на «перебудову» біо- сфери, але аж ніяк не на формування ноосфери як якоїсь надбудови над структурами біосфе- ри. Він писав: «людство в цілому стає потуж- ною геологічною силою ... перед ним постає пи- тання про перебудову біосфери ... Цей новий стан і є ноосфера» [35, с. 464]. Якщо біосферу розглядати як ієрархічну систему, в основі якої перебуває біокосна екосистема, то логічно вва- жати, що формування «нового стану біосфе- ри», ноосферогенез є трансформацією частини структури цих її підсистем. Реальний шлях цієї трансформації — це прогресуюча заміна одних її елементів інши- ми — антропогенними, а точніше — природно- антропогенними. Для кінця першої половини ХХ ст. В.І. Вернадський наводить такі най- яскравіші приклади переходу до ноосфери, як масове виробництво речовин, дуже рідкісних у природі, створення безлічі штучних хімічних сполук та ін. [35]. Також В.І. Вернадський не- одноразово згадує катастрофічний вплив війн. Очевидно, що на початку ХХІ ст. всі ці явища значною мірою посилилися, з’явилися й нові. Вони сильно, в деяких аспектах катастрофіч- но, впливають на численні процеси в біосфері [29, 36], однак докорінно не змінюють її струк- туру, фундаментальні основи функціонування. Ця модель ноосферогенезу, яку можна назвати моделлю поступових перетворень, може по- яснити багато змін, але навряд чи відображує реальну «перебудову» біосфери. Організованість біосфери як системи — одна з ключових її властивостей, але вплив людини, що полягає здебільшого у вкрай неорганізо- ваних, спонтанних діях, не може спричинити перехід з одного високоорганізованого стану системи в інший, не менш організований. Одна з моделей ноосферогенезу пов’язана з формуванням нібито паралельної системи, а скоріше, системи-антипода. Введення поняття «какосфера» як протилежності ноосфери є до- сить умовним і прямолінійно розділяє багато- гранний зв’язок людини і природи на два по- лярних табори — «поганий» і «добрий», «еко- логічне пекло» і «екорай»; «захоплюючи біо- сферу, какосфера трансформує географічний покрив планети» [36, с. 630], треба розуміти, не в кращий бік. Однак модель ноосферогенезу має будуватися на спільному для всього ходу еволюції біосфери явищі — зміненні основних структурних її одиниць — екосистем та їх типів. Ноосферу слід розглядати не тільки як новий стан біосфери, а й як нову систему, в структуру якої входять як суто природні елементи, так і біокосні системи антропогенно-природного характеру. Під ноосферогенезом слід розумі- ти процес формування і введення в суто при- родну систему біогеоценозів (що відповідає «природній» біосфері) нового типу біокосних систем — антропогенних, з тим чи іншим спів- відношенням природних і створених людиною елементів. Чи можна розглядати ноосферу як термі- нальну стадію еволюції біосфери? Як вважав ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 4 61 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ В.І. Вернадський, «ноосфера — останній з ба- гатьох станів еволюції біосфери в геологічній історії» [35, с. 465]. Однак, виходячи з вищеви- кладених уявлень про еволюцію біосфери, слід відповісти на поставлене запитання негативно. Точка зору про термінальність, скінченність еволюції біосфери [38] суперечить власне по- няттю еволюції. Рух до ноосфери супроводжується сьогодні багатьма негативними явищами [29, 36, 37]. Ми, по суті, фіксуємо зараз те, що можна було спостерігати наприкінці кожного етапу розви- тку біосфери: масштабні кризові процеси, по- рушення когерентності, змінення екологічних зв’язків. Парадокс ситуації полягає в тому, що ці кризові, вкрай небажані для людства явища є одними з елементів «нормальних» еволюцій- них процесів, що готують революційні пере- творення, внаслідок яких і має сформуватися новий стан біосфери, на цьому етапі еволю- ції — ноосфера. У такому разі хотілося б сподіватися, що пе- рехід від когерентної до некогерентної фази, а потім і до революційних перебудов, який уже триває, завдяки людському розуму відбува- тиметься не настільки болісно, як у попере- дні епохи. На відміну від авторів [37, 38] ми не вважаємо за можливе реальне управління еволюцією біосфери, однак пізнання її зако- номірностей дозволило б істотно пом’якшити, якщо не усунути, нинішні й прийдешні не- гативні явища. Надію вселяє те, що людство намагається розв’язувати глобальні проблеми спільними зусиллями, про що свідчать рішен- ня Конференції ООН з питань клімату, яка відбулася в Парижі 2015 року [39]. Хоча по- літична складова тут безумовно превалює над науково-практичною. Суть угоди полягає не стільки в 1,5 ºС, на які не повинна підвищити- ся температура на планеті, скільки в мільярдах доларів, які можуть отримати країни, що роз- виваються, для своїх економік, що гіпотетично може зробити світ більш збалансованим. Що ж стосується можливого зниження тем- ператури, рівень якої пов’язують з викидами так званих парникових газів, передусім діокси- ду вуглецю, то, на жаль, системного підходу тут немає. Варто було б врахувати, що, наприклад, дихання ґрунтових мікроорганізмів у кілька разів перевищує антропогенні викиди вугле- кислого газу [40], крім того, вуглець перебуває в постійному кругообігу, інтенсивно спожива- ється біотою і виводиться з обігу в карбонатні відклади Світового океану або в мортмасу та- ких екосистем, як болотні, тундрові чи степові (на жаль, майже повністю знищені). Слід зва- жати на баланс, а не лише на складову приходу. У цьому сенсі екосистеми так званих ветландів (вологих земель, водно-болотних угідь) є на- багато важливішими, ніж екосистеми дощо- вих тропічних лісів, досить збалансованих за циклом вуглецю. У зв’язку з цим Рамсарська конвенція [41], спрямована на збереження водно-болотних угідь, може відіграти набагато більшу роль у регулюванні кліматичних змін, ніж Кіотський протокол. Здавалося б, від проблем еволюції біосфери ми перейшли в зовсім іншу сферу, ближчу до політики, ніж до біології та еволюціоністики. Однак це не так. Це єдина глобальна наукова проблема — еволюція біосфери, від виникнен- ня життя до ноосфери і далі — у невідоме поки що майбутнє. Валентин Абрамович Красилов (1937—2015) 62 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (4) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ REFERENCES [СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ] 1. Khaylov K.M., Prazukin A.V., Smolev V.A. Keywords for life to start the ХХI century. (Moscow: Pero, 2014). [in Rus- sian]. [Хайлов К.М., Празукин А.В., Смолев В.А. Ключевые слова о жизни для начала ХХI века (oбщенаучный взгляд). М.: Перо, 2014]. 2. Hen Yu.V. Is Darwinism the basis of materialistic world outlook? In: Charles Darwin and Modern Biology. Proc. Int. Sci. Conf. (21—23 Sept. 2009, Saint Petersburg, Russia). P. 761. [in Russian]. [Хен Ю.В. Является ли дарвинизм основанием материалистического мировоззрения? В кн.: Чарльз Дарвин и современная биология. Труды Междунар. науч. конф. (21—23 сент. 2009, Санкт-Петербург). С. 761—767]. 3. Lovelock J.E. Gaia: a New Look at Life of the Earth. (Oxford University Press, 2000). 4. Vernadskiy V.I. The Biosphere. (Copernicus, 1998). [Вернадский В.И. Биосфера. В кн.: Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського. Т. 4. Кн. 1. К., 2012. С. 220—321]. 5. Protasov A.А. Biogeomе as a structural unit of the biosphere. Biosphere. 2012. 4(3): 280. [in Russian]. [Протасов А.А. Биогеом как структурная единица биосферы. Биосфера. 2012. Т. 4, № 3. С. 280—285]. 6. Protasov A.А. The macrostructure of the biosphere and place of biogeomе in it. Biosphere. 2013. 5(4): 384. [in Rus- sian]. [Протасов А.А. Макроструктура биосферы и место в ней биогеома. Биосфера. 2013. Т. 5, № 4. С. 384—392]. 7. Zaytsev Yu.P. On Contour Structure of Biosphere. Hydrobiological Journal. 2015. 51(3): 3. [in Russian]. [Зайцев Ю.П. О контурной структуре биосферы. Гидробиол. журн. 2015. Т. 51, № 1. С. 3—27]. 8. Lewandowski Z. Structure and function of bacterial biofilms. Corrosion. 1998. 296: 1. 9. Wathnick P., Kolter R. Biofilm, city of microbes. J. Bacteriol. 2000. 182(10): 2675. 10. Schmalhausen I.I. Cybernetic Issues of Biology. (Novosibirsk: Nauka, 1968). [in Russian]. [Шмальгаузен И.И. Кибернетические вопросы биологии. Новосибирск: Наука, 1968]. 11. Schmalhausen I.I. Factors of Evolution. The Theory of Stabilizing Selection. (Moscow: Nauka, 1968). [in Russian]. [Шмальгаузен И.И. Факторы эволюции. Теория стабилизирующего отбора. М.: Наука, 1968]. 12. Zherikhin V.V. Selected Works on Paleoecology and Phylocoenogenetics. (Moscow, 2003). [in Russian]. [Жерихин В.В. Избранные труды по палеоэкологии и филоценогенетике. М., 2003]. 13. Lashin S.A., Suslov V.V., Matushkin Yu.G. Theories of biological evolution from the viewpoint of the modern sys- temic biology. Russian Journal of Genetics. 2012. 48(5): 481. [Лашин С.А., Суслов B.B., Матушкин Ю.Г. Теории биологической эволюции с позиций современного разви- тия системной биологии. Генетика. 2012. T. 48, № 5. C. 573—589]. 14. Wiener N. Cybernetics or Control and Communication in the Animal and the Machine. (Paris, 1948). [Винер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине. М.: Советское радио, 1958]. 15. Zavarzin G.A. Antimarket in nature. Priroda. 1995. (5): 46. [in Russian]. [Заварзин Г.А. Антирынок в природе. Природа. 1995. № 5. C. 46—60]. 16. Möbius K. Die Auster und Austernwirtschaft. (Berlin: Verlag Wiegand, Hempel und Parey, 1877). 127 S. 17. Gorshkov V.V. et al. Biotic regulation of the environment. Russian Journal of Ecology. 1999. 30(2): 105. [Горшков В.В. и др. Биотическая регуляция окружающей среды. Экология. 1999. № 2. C. 105—113]. 18. Gorshkov V.G., Makarieva A.M., Gorshkov V.V. Revising the fundamentals of ecological knowledge: the biota-envi- ronment interaction. Ecological Complexity. 2004. (1): 17. 19. Darwin Ch. On the Origin of Species by Means of Natural Selection. (John Murray, 1859). [Дарвин Ч. Происхождение видов. Т. 1. М.: Изд. Ю. Лепковскаго, 1907]. 20. Krasilov V.A. Unsolved problems of the theory of evolution. (Vladivostok, 1986). [in Russian]. [Красилов В.А. Нерешенные проблемы теории эволюции. Владивосток, 1986]. 21. Sorokhtin O.G., Ushakov S.A. The development of the Earth. (Moscow, 2002). [in Russian]. [Сорохтин О.Г., Ушаков С.А. Развитие Земли. М.: Изд-во МГУ, 2002]. 22. Vernadsky V.I. Living matter. In: Selected scientific work of Academician Vernadsky. V. 4. Book 2. (Kyiv, 2012). [in Russian]. [Вернадский В.И. Живое вещество. В кн.: Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського. Т. 4. Кн. 2. К., 2012]. 23. Kamshilov M.M. Organization and evolution. Journal of General Biology. 1970. 31(2): 157. [in Russian]. [Камшилов М.М. Организованность и эволюция. Журн. общ. биол. 1970. Т. 31, № 2. С. 157—178]. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 4 63 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ 24. Kordyum V.A. Evolution and biosphere. (Kyiv: Naukova Dumka, 1982). [in Russian]. [Кордюм В.А. Эволюция и биосфера. К.: Наук. думка,1982]. 25. Rozenberg G.S. Atlas of Ecology. (Toliatti, 2014). [in Russian]. [Розенберг Г.С. Атланты экологии. Тольятти: Кассандра, 2014]. 26. Alymov A.F., Bogatov V.V., Golubkov S.M. Production Hydrobiology. (Saint Petersburg, 2013). [in Russian]. [Алимов А.Ф., Богатов В.В., Голубков С.М. Продукционная гидробиология. СПб.: Наука, 2013]. 27. Margalef R. Perspectives in Ecological Theory. (Univ. Chicago Press, 1968). [Маргалеф Р. Перспективы в экологической теории. (Перевод под ред. Г.С. Розенберга). Тольятти: Кассандра, 2011]. 28. Odum E. Basic Ecology. (Harcourt Brace College Pub., 1963). [Одум Ю. Основы экологии. М.: Мир, 1975]. 29. Puchkovsky S.V. Evolution of byosystems. (Izhevsk, 2013). [in Russian]. [Пучковский С.В. Эволюция биосистем. Факторы микроэволюции и филогенеза в эволюционном пространстве- времени. Ижевск, 2013]. 30. Krassilov V.A. Evolution: System Theory. (Sofia-Moscow: Pensoft, 2014). 31. Berg L.S. Nomogenesis or evolution determined by law. (Cambridge: M.I.T. Press, 1926). 32. Protasov А. The bouquet of evolutionary coherences: the prospects of the system theory of evolution. Botanica Paci- fica. 2015. 4(2): 9. 33. Takhtadzhyan A.L. Principia tektologica. (Saint Petersburg, 1998). [in Russian]. [Тахтаджян А.Л. Principia tektologica. Принципы организации и трансформации сложных систем: эволюционный подход. СПб., 1998]. 34. Gilyarov A.M. Ariadne’s thread of the evolutionism. Vestnik RAN. 2007. 77(6): 508. [in Russian]. [Гиляров А.М. Ариаднина нить эволюционизма. Вестн. РАН. 2007. T. 77, № 6. С. 508—519]. 35. Vernadsky V.I. Biosphere and Noosphere. In: Selected scientific work of Academician Vernadsky. V. 4. Book 2. (Kyiv, 2012). [in Russian]. [Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. В кн.: Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського. Т. 4. Кн. 2. К., 2012]. 36. Zavarzin G.A. Antipode of noosphere. Vestnik RAN. 2003. 73(7): 627. [in Russian]. [Заварзин Г.А. Антипод ноосферы. Вестн. РАН. 2003. Т. 73, № 7. С. 627—636]. 37. Yablokov A., Levchenko V., Kerzhentsev A. The decision exists: transition to controlled evolution of the biosphere. Philosophy & Cosmology. 2015. 14: 92. [Яблоков А.В., Левченко В.Ф., Керженцев А.С. Очерки биосферологии. Выход есть: переход к управляемой эволюции биосферы. Philosophy & Cosmology. 2015. T. 14. C. 92—117]. 38. Buryak V. Noospherogenesis, Globalization and Modern Info Space. (Simferopol, 2014). [in Russian]. [Буряк В.В. Ноосферогенез, глобализация и современное информационное пространство. Симферополь: Ариал, 2014]. 39. Adoption of the Paris Agreement. http://unfccc.int/resource/docs/2015/cop21/eng/l09r01.pdf. 40. Zavarzin G.A. Vestnik RAN. 1995. 65(1): 8. [in Russian]. [Заварзин Г.А. Смена парадигмы в биологии. Вестн. РАН. 1995. Т. 65, № 1. С. 8—23]. 41. Ramsar Handbook 4. 2010. Avian influenza and wetlands. http://www.ramsar.org/. [Руководство по Рамсарской конвенции 4. http://www.ramsar.org/sites/default/files/documents/pdf/lib/hbk4- 16_RUS_fixed_wlogo.pdf]. Стаття надійшла 16.12.2015. 64 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (4) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ А.А. Протасов Институт гидробиологии Национальной академии наук Украины (Киев) СИСТЕМНАЯ КОНЦЕПЦИЯ ЭВОЛЮЦИИ БИОСФЕРЫ И СОВРЕМЕННЫЙ ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ КРИЗИС Биосфера представляет собой сложную иерархическую биокосную систему, наименьшей структурной единицей которой является экосистема, биогеоценоз. Подход к рассмотрению структуры биосферы строится на выделен- ных В.И. Вернадским пленках жизни в биосфере. В соответствии со структурой, развитие биосферы, ее эволюция представляет собой систему последовательной смены в структуре всех элементов — от экосистем до биогеомов. Динамическую эволюционную систему биосферы образуют тренды эволюции, которые определяют характер и направленность развития в том или ином аспекте эволюции. Одним из наиболее «молодых» трендов является антропокультурный тренд, проявлением которого в биосфере является формирование антропогенных экосистем. В основе ноосферогенеза лежит замена природных экосистем антропогенными системами различных типов — техно-, агро- и урбоэкосистемами. Современный экологический кризис может рассматриваться как закономер- ный этап эволюции биосферы, предшествующий переходу к новому ее состоянию — ноосфере. Ключевые слова: биосфера, эволюция, биогеом, биосферомерон, экосистема, ноосферогенез. A.А. Protasov Іnstitute of Hydrobiology of National Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv) SYSTEM CONCEPT OF BIOSPHERE EVOLUTION AND THE MODERN ENVIRONMENTAL CRISIS The biosphere is a complex of bioinert systems, the smallest structural unit of which is an ecosystem or biogeocoenosis. The biosphere has a hierarchical structure. The approach to examining the structure of the biosphere is based on the detection by V.I. Vernadsky of films in the structure of the biosphere. This change appears in the history of the biosphere as a series of separate observed or reconstructed on the basis of paleontological, paleoclimatic, geological data states. The dynamic evolution of the biosphere system is formed by the trends of evolution as information channels, which determine the nature and direction of development in one or another aspect of evolution — genetic, ecomorphic, ecosystem and others. One of the “youngest” trends is anthropocultural trend, a manifestation of which is the formation of the biosphere anthropogenic ecosystems. They include not only living and bioinert natural elements but also man-made elements. At the core of noospherogenesis lies change of natural ecosystems by different types of man-made ecosystems. Modern eco- logical crisis can be viewed as a logical step in the evolution of the biosphere, preceding the transition to its new state — the noosphere. Keywords: biosphere, evolution, biogeome, biospheromeron, ecosystem, noospherogenesis.

Системна концепція еволюції біосфери і сучасна екологічна криза

Репозитарії

Схожі ресурси