Українська мовознавча наука: віхи, постаті (рецензія на книгу М. Железняка, Г. Козачук «Українська мова. Хрестоматія»)
Хрестоматія містить біографічні нариси про видатних українських мовознавців із зазначенням їхніх найголовніших публікацій, уривки з праць та низку запитань-відповідей для перевірки засвоєння знань. Цей науково-методичний комплекс подає першоджерела до мовознавчих курсів....
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2016 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2016
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/99886 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Українська мовознавча наука: віхи, постаті (рецензія на книгу М. Железняка, Г. Козачук «Українська мова. Хрестоматія») / М.І. Степаненко, Н.М. Лукаш // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 4. — С. 99-103. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859735636602257408 |
|---|---|
| author | Степаненко, М.І. Лукаш, Н.М. |
| author_facet | Степаненко, М.І. Лукаш, Н.М. |
| citation_txt | Українська мовознавча наука: віхи, постаті (рецензія на книгу М. Железняка, Г. Козачук «Українська мова. Хрестоматія») / М.І. Степаненко, Н.М. Лукаш // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 4. — С. 99-103. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Хрестоматія містить біографічні нариси про видатних українських мовознавців із зазначенням їхніх найголовніших публікацій, уривки з праць та низку запитань-відповідей для перевірки засвоєння знань. Цей науково-методичний комплекс подає першоджерела до мовознавчих курсів.
|
| first_indexed | 2025-12-01T15:18:42Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 4 99
УКРАЇНСЬКА МОВОЗНАВЧА
НАУКА: ВІХИ, ПОСТАТІ
Рецензія на книгу М. Железняка, Г. Козачук
«Українська мова. Хрестоматія»
Хрестоматія містить біографічні нариси про видатних українських мо-
вознавців із зазначенням їхніх найголовніших публікацій, уривки з праць та
низку запитань-відповідей для перевірки засвоєння знань. Цей науково-
методичний комплекс подає першоджерела до мовознавчих курсів.
Вихід у світ хрестоматії української мови є, безперечно, важ-
ливою подією в культурному й науковому житті нашої країни.
Потреба в такій праці очевидна, оскільки «збереження пам’яті
про своїх пращурів, особливо якщо це люди, котрі формували
духовний потенціал своєї нації, надзвичайно важливе для кож-
ного народу», — зазначає у зверненні, яким відкривається кни-
га, академік НАН України Я.С. Яцків.
Хрестоматія — видання, що містить літературно-художні
або науково-популярні твори чи уривки з них, підібрані від-
повідно до навчальної програми певного курсу. Українське мо-
вознавство має певні здобутки у створенні такого роду зібрань
наукових розвідок. Це передусім «Хрестоматія матеріалів з
історії української літературної мови» (у 2 т.), яку підготував
П. Тимошенко (1959—1961), «Історія українського правопису:
ХVІ—ХХ століття: хрестоматія», яку впорядкували В. Німчук
та Н. Пуряєва (2004), «Історія української мови. Хрестоматія»,
яку уклали С. Єрмоленко та А. Мойсієнко (1996). «Українська
мова. Хрестоматія» (в 3 кн. Укладачі: М. Железняк, Г. Козачук.
К., 2014) — науковий проект і плід багаторічної праці Ганни
Козачук та Миколи Железняка — зразок загальної хрестоматії,
екстрапольованої на увесь простір вітчизняного мовознавства,
що в найзагальніших контурах репрезентує розвиток лінгвіс-
тичної думки в Україні.
Автори, усвідомлюючи значення першоджерел для повно-
цінного оволодіння нормами сучасної літературної мови, чіт-
ко окреслюють свою мету — представити широкому загалу
студентів-філологів «потрібного й ефективного помічника в
РЕЦЕНЗІЇ РЕЦЕНЗІЇ
СТЕПАНЕНКО
Микола Іванович —
доктор філологічних наук,
професор, ректор Полтавського
національного педагогічного
університету ім. В.Г. Короленка
ЛУКАШ
Наталія Миколаївна—
кандидат філологічних наук,
асистент кафедри української
мови Полтавського національного
педагогічного університету
ім. В.Г. Короленка
100 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (4)
РЕЦЕНЗІЇ
ознайомленні й засвоєнні думок кращих пред-
ставників української лінгвістики». Звісно,
укладачі свідомі того, що лімітоване за обсягом
видання не може акумулювати в собі доробок
усіх знакових у вітчизняному мовознавстві по-
статей. Добір текстів зумовлений прагненням
«простежити шлях, який пройшла українська
лінгвістика від емпіричного процесу накопи-
чення необхідних для встановлення наукового
напрямку даних до розвиненої системи науко-
вих галузей, що в єдності становлять україн-
ську мовознавчу науку».
До хрестоматії увійшли уривки фундамен-
тальних наукових розвідок, що становлять зо-
лотий фонд української лінгвістики і є «важли-
вим джерелом для успішного засвоєння осно-
вних мовознавчих дисциплін, які вивчаються
на філологічних спеціальностях класичних та
педагогічних університетів». Автори цих сту-
дій — учені, масштаб діяльності яких гідний
подиву. З-поміж них, зокрема, Є. Тимченко —
дослідник історії мови, діалектології, грамати-
ки, фонетики, орфографії, лексикографії тощо;
А. Білецький, інтереси якого пов’язані з кла-
сичною філологією, порівняльно-історичним
мовознавством, етимологією, лінгвістичною
семіотикою, типологією, описовою грамати-
кою, лексикологією та лексикографією, оно-
мастикою, топонімікою, неоелліністикою;
В. Ващенко, спадщину якого репрезентують
праці з сучасної української літературної мови,
української діалектології, історії української
мови, стилістики, лексикології, лексикографії,
лінгводидактики, шевченкознавства; О. Мель-
ничук, у полі зору якого — глобальні проблеми
мовознавства (система і структура мови, мова
і мислення, знакова теорія мови, роль мови в
житті суспільства), діалектологія, історія мови,
лексикографія, синтаксис та ін. Цей перелік
можна продовжувати і продовжувати.
Винятково актуальними для сьогоденної
лінгвістики є дослідження, що спонукають за-
мислитися над тим, звідки бере початок укра-
їнська мова, де її первні, яке місце вона займає
в сім’ї слов’янських мов. Синтезом певної сис-
теми думок є матеріали з наукового доробку
М. Максимовича, А. Кримського, І. Огієнка,
Ю. Шевельова, присвячені проблемам гене-
зису, розвою й нормалізації української мови.
Сутнісний посил розгляданих праць один:
старожитність української мови не викликає
щонайменшого сумніву. Для М. Максимови-
ча свідченням давності української мови є той
факт, що вона представлена органічною єдніс-
тю двох діалектів: «Народный Южнорусскій
языкъ запечатлѣнъ наибольшимъ единствомъ
образованія и состава въ своихъ мѣстныхъ
разностяхъ, такъ, что въ немъ можно разли-
чить, и то не очень рѣзко, только два нарѣчія:
Восточное — Украинское или Малороссійское,
и Западное — Галицкое или Червонорусское.
Сія печать единства на языкѣ Южнорусскомъ
служитъ ручательствомъ за древность его об-
разованія, которое произошло, безъ сомнѣнія,
не позднѣе древняго періода, а не въ среднія
времена, какъ полагали нѣкоторые» [кн. ІІ,
с. 103—104]. Давність та окремішність укра-
їнської мови лінгвіст відстоює і у «Филологи-
ческих письмах к М.П. Погодину» (1856), де на
прикладах із фольклору та «Слова про Ігорів
похід» аргументовано вмотивовує її цілковиту
самостійність, руйнуючи своєрідний міф про
походження трьох східнослов’янських мов —
української, російської й білоруської — із дав-
ньоруської мови [кн. ІІ, с. 118—127]. А. Крим-
ський переконливо доводить, що всією «сукуп-
ністю своїх познак, жива мова півдня ХІ віку
стоїть посеред східного слов’янства цілком уже
відокремлена. Мова Наддніпрянщини та Чер-
воної Русі ХІ віку — це цілком рельєфна, певно
означена, ярко індивідуальна лінгвістична оди-
ниця; і в ній аж надто легко й виразно можна
пізнати прямого предка сьогочасної малорусь-
кої мови, бо ж вона має вже в собі величезну
частину сьогочасних малоруських особливос-
тей» [кн. ІІ, с. 53]. Такий же погляд обстоює й
І. Огієнко, зазначаючи, що «пам’ятки україн-
ської мови дійшли до нас тільки з ХІ віку, але
й вони свідчать, що вже тоді наша українська
мова мала свої основні риси, відмінні від рис
мови російської» [кн. ІІ, с. 222].
Українська мова пройшла тривалий і во-
істину складний шлях від своїх першопочат-
ків до сучасного стану, сягнувши небаченого
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 4 101
РЕЦЕНЗІЇ
лексичного багатства, фонетичного розмаїття
і граматичної гнучкості. У цьому аспекті ве-
лику інформативну вагу мають дослідження,
що дають розуміння основних етапів її ста-
новлення. Йдеться, зокрема, про праці «Из
записок по русской грамматике» О. Потебні
[кн. ІІІ, с. 56—65; 67—70], «Граматика руского
языка для шкôлъ середнихъ» О. Огоновського
[кн. ІІ, с. 240—248], «Грамматика малороссій-
скаго нарѣчія, или Грамматическое показаніе
существеннѣйшихъ отличій, отдалившихъ
Малороссійское нарѣчіе отъ чистаго Россій-
скаго языка, сопровождаемое разными по сему
предмѣту замѣчаніями и сочиненіями. Со-
чин. Ал. Павловскій» О. Павловського [кн. ІІІ,
с. 8—20], «Руска граматика. Уложили Степан
Смаль-Стоцький і Федір Ґартнер» С. Смаль-
Стоцького [кн. ІІІ, с. 124—134], «Нарис літе-
ратурної історії української мови в ХVІІ ст.»
П. Житецького [кн. І, с. 213—222], «Синтаксисъ
русскаго языка» Д. Овсянико-Куликовського
[кн. ІІ, с. 194—208], «Історичний розвиток
українських (здрібнілих та згрубілих) чоло-
вічих хресних імен із окремішньою увагою на
завмерлі суфікси» В. Сімовича [кн. ІІІ, с. 110—
116], «Історична фонологія української мови»
Ю. Шевельова [кн. ІІІ, с. 187—211], «Історична
морфологія української мови (Нариси із слово-
зміни та словотвору)» С. Бевзенка [кн. І, с. 10—
18], «Розвиток структури слов’янського речен-
ня» О. Мельничука [кн. ІІ, с. 135—164], «З при-
воду особової назви Гостята в новгородській
берестяній грамоті № 9» Л. Гумецької [кн. І,
с. 177—181], «Українська морська й судноплав-
на термінологія» О. Горбача [кн. І, с. 122—140],
фрагменти яких представлені у хрестоматії.
Як позитивне виділимо й те, що до хресто-
матії увійшли й ті праці вчених-мовознавців, у
яких послідовно й глибоко осмислено історію
мови у зв’язку з етногенезом українців (напри-
клад, студії М. Максимовича «Собраніе сочи-
неній М.А. Максимовича. Т. ІІІ. Языкознаніе.
Исторія словесности» [кн. ІІ, с. 100—109],
І. Огієнка «Історія української літературної
мови» [кн. ІІ, с. 218—230] тощо).
Заслуговує на увагу цикл статей, при-
свячених термінологічним поняттям Укра-
їна, українська мова, Русь, руська мова. Так, у
праці М. Максимовича «Собраніе сочиненій
М.А. Максимовича. Т. ІІІ. Языкознаніе. Исто-
рія словесности» висловлено переконання, що
«собственно Русскимъ языкомъ называется
у насъ теперь языкъ Великороссіянъ, которые
сами себя зовутъ и въ Малороссіи назы-
ваются — собственно Русскими; народный же
языкъ Южной Руси называется обыкновенно
Малороссійскимъ нарѣчiемъ, также какъ
народный языкъ Бѣлой Руси — нарѣчіемъ
Бѣлорусскимъ. Но въ Галиціи и по сю пору
тамошній языкъ не пересталъ называться про-
сто языкомъ Русскимъ — тѣмъ именемъ,
которое и всей Южно-Русской рѣчи принад-
лежало изстари, которымъ назвалась она пер-
вая, еще прежде чѣмъ усвоилось оно языку
Великороссіянъ» [кн. ІІ, с. 102].
Неабияку інформативну цінність станов-
лять спостереження І. Огієнка про те, що най-
старшою назвою українського народу і його
першої держави є Русь: «З XIV-го ст. входить
в ужиток нова назва нашого краю, Мала Русь,
Малоросія. Постання цієї назви приписується
грекам, які знали вже дві Русі, північну і пів-
денну, й стали Україну звати Малою Руссю,
Mikra Rosia, цебто Русь старша, початкова,
основна, давніша, бо Русь північна була для
них новою» [кн. ІІ, с. 229]. Саме з України дер-
жавна назва Русь перейшла на північ. Варто
зазначити, що немає жодних підстав пов’язу-
ва ти історію хороніма Україна тільки з назва-
ми Русь, Мало росія. Згадаймо про номени Сар-
матія, Роксоланія, які активно побутували в
XVII ст. [кн. ІІ, с. 230].
В історії української національної літера-
турної мови винятково важливу роль відіграв
полтавсько-київський діалект, якому справжнє
життя дали І. Котляревський і Т. Шевченко.
Поставши на основі південно-східного наріч-
чя, наша мова увібрала в себе ознаки говорів
південно-західного й північного наріч. Тому
автори рецензованої праці відвели багато міс-
ця, причому цілком заслужено, текстам, у яких
порушено актуальні проблеми діалектології в
синхронному та діахронному планах. Це, зо-
крема, праці Ф. Жилка «Нариси з діалектоло-
102 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (4)
РЕЦЕНЗІЇ
гії української мови» [кн. І, с. 187—204], І. Зі-
линського «До питання про діялєктольоґічну
клясифікацію українських говорів» [кн. ІІ,
с. 8—13], О. Курило «Спроба пояснити процес
зміни о, е в нових закритих складах у півден-
ній групі українських діялектів» [кн. ІІ, с. 76—
90], К. Михальчука «Нарѣчія, поднарѣчія и
говоры Южной Россіи въ связи съ нарѣчіями
Галичины» [кн. ІІ, с. 171—181], І. Верхратсько-
го «Про говор галицких Лемків. Написав Іван
Верхратский» [кн. І, с. 105—115], М. Жовто-
брюха «Уніфікація норм української літера-
турної мови і діалекти» [кн. І, с. 230—239].
Укладачі хрестоматії не оминули увагою
роботи вчених-лінгвістів, присвячені тепе-
рішньому стану української мови, — «Курс су-
часної української літературної мови» Л. Бу-
лаховського [кн. І, с. 55—61; 63—65; 67—73],
«Українська літературна мова» М. Жовто-
брюха [кн. І, с. 240—249], «Уваги до сучасної
української літературної мови» О. Курило
[кн. ІІ, с. 64—74], «Норми української літера-
турної мови. Наголос» О. Синявського [кн. ІІІ,
с. 79—90; 92—102], «Вчення про словотвір
(словотворчі частини слова)» І. Ковалика
[кн. ІІ, с. 19—36], «Українська лексикологія.
Семантико-стилістична типологія слів: по-
сібник для студентів-філологів» В. Ващенка
[кн. І, с. 80—98], «Номінатив і датив в україн-
ській мові» Є. Тимченка [кн. ІІІ, с. 154—178].
У лінгвістичних студіях, про які йдеться, зна-
ходимо цінні спостереження, що стосуються
особливостей творення й функціювання оди-
ниць різних рівнів лінгвальної системи.
Сучасна українська літературна мова не
лише повсякчас демонструє свої невичерпні
фонетичні, лексичні, граматичні, словотвір-
ні, стилістичні можливості. Вона як елемент
національної ідеї зберігає духовні, історико-
культурні надбання та цінності, маніфестує
найсуттєвіші риси українського менталітету.
«Мова править за живий та безпосередній від-
биток усього психічного складу того народу, що
нею говорить, — слушно зауважує К. Михаль-
чук. — У словнику, фразеології, у так званих іді-
омах мови нерідко відбилися щонайінтимніші
і щонайхарактерніші риси фантазії, почуттів та
думок даного народу, які часом не можна відда-
ти мовою іншого народу. Разом із тим, з рідної
мови є носій вікових надбаннів розумової та
моральної культури даного народу й пам’ятка
побутових, громадських та політичних долі
і вражінь, що він зазнав їх протягом усенької
своєї історії. Нарешті, з рідною мовою даного
народу органічно зв’язуються віками накопи-
чені продукти його художньої — усної й пісен-
ної творчости, що з ними тісно сполучені так
само різні інтимні подробиці його світового
й побутового вжитку. Одне слово, рідна мова
народу — цей живий, безпосередній вислів
усієї його особистости, його душевного життя
й його генія» [кн. ІІ, с. 184].
Зі сторінок книги черпаємо інформацію про
основні віхи життєпису й наукової діяльності
мовознавців, чия титанічна робота здобула ви-
знання сучасників і, переконані, буде високо
поцінована прийдешніми поколіннями. Лако-
нічні й інформативно місткі біографічні нари-
си підсумовують наукові здобутки вітчизня-
них дослідників. Кожен розділ (а всього їх 31)
містить, крім цього, портрет ученого, додатко-
ву літературу про нього, перелік основних на-
укових праць.
Часто використовуваний у текстах тер-
міноапарат репрезентований лінгвістичною
лексикою різних періодів, зокрема й тією,
що втратила свою актуальність на сучасному
етапі розвитку мовознавства. Це, безумовно,
шкодить цілісності сприймання викладу. Тому
неабияким здобутком рецензованої праці вва-
жаємо лексикографічний супровід першо-
джерел — пояснення термінів, які на сьогод-
ні перейшли до пасивної лексики. Він має як
практичне значення — допомагає краще орієн-
туватися в текстах і досить точно інтерпрету-
вати реалії, описані в першоджерелах, так і те-
оретичну вагу — засвідчує тривалий і нелегкий
процес становлення української лінгвістичної
терміносистеми. Основний корпус незрозумі-
лих слів становлять одиниці з різних галузей
мовознавства: фонетики (шелестозвуки, спів-
звуки, спозвуки — приголосні звуки; вокали,
самозвуки — голосні звуки; піввокали — голо-
сні неповного творення (ь і ъ); диспаляталі-
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 4 103
РЕЦЕНЗІЇ
зація шелестівок — ствердіння приголосних),
морфології (речівник, сущик — іменник; злуч-
ник — сполучник; приложник — прикметник;
причасник — дієприкметник; оклик — вигук;
іменяк — називний відмінок; рідник — родовий
відмінок; творняк — орудний відмінок; зовний
відмінок — кличний відмінок; скосний — непря-
мий відмінок; ніякий рід — середній рід; буду-
щик — майбутній час дієслова; минувшик — ми-
нулий час дієслова; причасник — теперішній
час), синтаксису (складня — синтаксис; реченє
поєдинче — просте речення; атрибут — озна-
чення; спійка — зв’язка; зерове дієслово — ну-
льова дієслівна зв’язка; зовник — звертання),
морфеміки (пень — корінь; наросток — суфікс;
окончанє, накінчик — закінчення) та ін. Що-
правда, потрактування таких лексем, як диф-
тонг, ізоглоса, генезис, спорадично, кваліта-
тивний, квантитативний, експресивний, моди-
фікувати, видається зайвим, оскільки вони не
знизили своєї функційної активності.
Важливим фрагментом книги є лінгводи-
дактичний коментар — спеціальні запитання й
завдання, які вимагають попередньої вдумли-
вої роботи з текстом, допомагають осягнути за-
садничі положення першоджерел, сформувати
чітке й правильне розуміння матеріалу, кра-
ще засвоїти фаховий термінологічний апарат.
Звичайно, наявність методичного забезпечен-
ня може викликати певні заперечення. Однак,
як видається, такий складник книги цілком
прийнятний, оскільки рецензоване видання —
науково-методичний комплекс, адресований
певному колу користувачів — студентам філо-
логічних спеціальностей педагогічних та кла-
сичних університетів, учням старших класів.
Система контрольних запитань употужнює
значущість хрестоматії і слугує запорукою
того, що вона стане надзвичайно актуальною в
процесі вивчення курсів «Історія української
мови», «Сучасна українська мова», «Україн-
ська діалектологія» у вишах.
Наостанок скажемо про структуру книги.
Вона, на наш погляд, може бути іншою. Абет-
ковий принцип розміщення, звичайно, має свої
переваги, однак доцільніше було б об’єднати
матеріал за тематичним критерієм.
Поза всяким сумнівом, книга «Українська
мова. Хрестоматія», над якою сумлінно і вдум-
ливо потрудилися автори, — це цінний і, осно-
вне, украй потрібний довідник, що містить
актуальну інформацію про розвиток лінгвіс-
тичних ідей в Україні. Він, за словами авторів,
дає змогу «не лише вивчити оригінальні науко-
ві джерела, а й поглибити фахову підготовку,
розширити лінгвістичну ерудицію, виробити
методику глибокого критичного опрацювання
наукової літератури, сформувати власну думку
щодо вирішення складних питань у мовознав-
стві». Переконані, що видання буде достойно
поціноване як фахівцями-філологами, так і ши-
роким загалом шанувальників рідного слова.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-99886 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T15:18:42Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Степаненко, М.І. Лукаш, Н.М. 2016-05-09T14:05:30Z 2016-05-09T14:05:30Z 2016 Українська мовознавча наука: віхи, постаті (рецензія на книгу М. Железняка, Г. Козачук «Українська мова. Хрестоматія») / М.І. Степаненко, Н.М. Лукаш // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 4. — С. 99-103. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/99886 Хрестоматія містить біографічні нариси про видатних українських мовознавців із зазначенням їхніх найголовніших публікацій, уривки з праць та низку запитань-відповідей для перевірки засвоєння знань. Цей науково-методичний комплекс подає першоджерела до мовознавчих курсів. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Рецензії Українська мовознавча наука: віхи, постаті (рецензія на книгу М. Железняка, Г. Козачук «Українська мова. Хрестоматія») Article published earlier |
| spellingShingle | Українська мовознавча наука: віхи, постаті (рецензія на книгу М. Железняка, Г. Козачук «Українська мова. Хрестоматія») Степаненко, М.І. Лукаш, Н.М. Рецензії |
| title | Українська мовознавча наука: віхи, постаті (рецензія на книгу М. Железняка, Г. Козачук «Українська мова. Хрестоматія») |
| title_full | Українська мовознавча наука: віхи, постаті (рецензія на книгу М. Железняка, Г. Козачук «Українська мова. Хрестоматія») |
| title_fullStr | Українська мовознавча наука: віхи, постаті (рецензія на книгу М. Железняка, Г. Козачук «Українська мова. Хрестоматія») |
| title_full_unstemmed | Українська мовознавча наука: віхи, постаті (рецензія на книгу М. Железняка, Г. Козачук «Українська мова. Хрестоматія») |
| title_short | Українська мовознавча наука: віхи, постаті (рецензія на книгу М. Железняка, Г. Козачук «Українська мова. Хрестоматія») |
| title_sort | українська мовознавча наука: віхи, постаті (рецензія на книгу м. железняка, г. козачук «українська мова. хрестоматія») |
| topic | Рецензії |
| topic_facet | Рецензії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/99886 |
| work_keys_str_mv | AT stepanenkomí ukraínsʹkamovoznavčanaukavíhipostatírecenzíânaknigumželeznâkagkozačukukraínsʹkamovahrestomatíâ AT lukašnm ukraínsʹkamovoznavčanaukavíhipostatírecenzíânaknigumželeznâkagkozačukukraínsʹkamovahrestomatíâ |