ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ УПРАВЛІННЯ ПАНДЕМІЧНИМ РИЗИКОМ
The article is devoted to the research of pandemic risk. Its characteristic features are considered: scale, inability to accurately determine the duration, compulsion, spontaneity, the ability to generate other types of risks, high losses, significant impact on the economy and individual businesses....
Saved in:
| Published in: | Економіка та право |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Issue: | 4 (59) |
| Pages: | 12-23 |
| ISSN: | 2523-4838 |
| Author Affiliations: |
|
| Keywords: | уп рав лін- ня пандемічним ризиком, covid-19, пандеміч4 ний, risk management, пандемія covid-19, передбачених законом 9. стосовно права на соціальний захист, ін ститут економіко-правових дос- ліджень нан україни, незаконні рі шен ня, безробіття з не залежних від них обставин, органі за цій но- господарські правовід но си ни |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
V. Mamutov Institute of Economic and Legal Research of the National Academy of Sciences of Ukraine
2020
|
| Online Access: | https://economiclaw.kiev.ua/index.php/economiclaw/article/view/1006 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Economics and Law |
| Download file: |
|
Institution
Economics and Law| _version_ | 1874183458941566976 |
|---|---|
| author | Oliukha, V.G. |
| author_facet | Oliukha, V.G. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "V.G. Oliukha",
"institution": "Державна установа «Інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова НАН України», м. Київ, Україна",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Oliukha, V.G. |
| baseUrl_str | https://economiclaw.kiev.ua/index.php/economiclaw/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 23 |
| container_issue | 4 (59) |
| container_start_page | 12 |
| container_title | Економіка та право |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-12-24T10:32:59Z |
| description | The article is devoted to the research of pandemic risk. Its characteristic features are considered: scale, inability to accurately determine the duration, compulsion, spontaneity, the ability to generate other types of risks, high losses, significant impact on the economy and individual businesses. It is concluded that pandemic risk is an objective-subjective category. The possibility of pandemic risk management at the macro- and microeconomic levels is proved. Pandemic risk management at the macroeconomic level is seen as a process aimed at identifying, identifying, assessing pandemic risk, which is carried out on the basis of constant exchange of information between risk assessors, risk managers, stakeholders, selection and implementation of relevant management (control) tools, including regulatory measures, impact on risk in order to avoid, control, minimize or distribute its consequences. Pandemic risk management at the microeconomic level is defined as the activities of economic entities aimed at analyzing, forecasting and assessing the probability of risk in uncertainty with the choice of preventive measures to minimize possible property losses, and in case of their occurrence – the distribution of such losses participants in economic relations, and in some cases, making a profit as a result of proper pandemic risk management. In the conditions of insufficiency of budgetary resources the most expedient for management of pandemic risk are economic and legal ways of indirect state support: changes to the legislation on regulation of economic activity; simplification of permitting and customs procedures; adoption of programs to overcome the negative economic consequences caused by the pandemic; moratorium on inspections of small and medium-sized businesses. Ways of direct state support – tax and customs preferences; exemptions from taxes and fees should be used sparingly. At the microeconomic level, the economic and legal ways of managing pandemic risk are the economic agreement and plans for economic development of the enterprise.
REFERENCES
Yurydychna entsyklopediia: v 6 t. Redkol.: Yu. S. Shemshuchenko (holova redkol.) ta in. Vol. 5. K.: Vyd-vo “Ukrainska entsyklopediia” imeni M.P. Bazhana, 2003. 736 p. [in Ukrainian].
Patsuriia N.B. Strakhovi pravovidnosyny u sferi strakhuvannia: problemy teorii i praktyky: monohrafiia. Nizhyn: TOV “Vydavnytstvo «Aspekt-Polihraf”, 2013. 504 p. [in Ukrainian].
Anomalii v tsyvilnomu pravi Ukrainy: Navchalno-praktychnyi posibnyk. 2-he vydannia. Za zah. red. R.A. Maidanyka. K.: Yustinian-2010. 1008 p. [in Ukrainian].
Chaikin I.B. Pravove rehuliuvannia strakhuvannia ryzykiv na rynkakh finansovykh posluh : monohrafiia. Kharkiv: Yurait, 2012. 184 p. [in Ukrainian].
Boiko T., Riabkova T. Ryzyky, shcho suprovodzhuiut hospodarsku diialnist, – sutnist, klasyfikatsiia i pidkhody do otsiniuvannia. Vymiriuvalna tekhnika ta metrolohiia. 2014. Iss. 75. P. 125-131 [in Ukrainian].
Zarosylo V.O. ta in. Yurydychnyi ryzyk ta yurydychna bezpeka: monohrafiia. Ukr. derzh. un-t finansiv ta mizhnar. torhivli. Kyiv, 2012. 299 p. [in Ukrainian].
Novikov V.V. Teoretyko-pravovi aspekty ryzykiv u pravi. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia: Yurysprudentsiia. 2015. No. 13. Vol. 1. P. 36-39 [in Ukrainian].
Rieznikova V.V., Kravets I.M. Klasyfikatsiia ryzykiv u pidpryiemnytstvi. V kn.: Pershi naukovi chytannia pamiati akademika V.K. Mamutova: materialy kruhloho stolu (8 liutoho 2019 r., m. Kyiv). Nauk. red. V.A. Ustymenko. NAN Ukrainy. In-t ekonomiko-pravovykh doslidzhen, 2019. 264 p. [in Ukrainian].
Velykanova M.M. Upravlinnia ryzykom ta yoho stadii: ekonomiko-pravovyi analiz. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo. 2017. No. 12. P. 20-24 [in Ukrainian].
Rieznikova V., Stefanchuk R. Otsinka ryzykiv u pidpryiemnytstvi ta upravlinnia nymy. Pravo Ukrainy. 2018. No. 5. P. 101-115. https://doi.org/10.33498/louu-2018-05-101 [in Ukrainian].
Ustymenko V.A., Dzhabrailov R.A. Pravove zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky postkonfliktnykh terytorii: okremi problemy ta shliakhy yikh vyrishennia. V kn.: Stratehiia ekonomichnoi bezpeky Ukrainy: dotsilnist rozroblennia ta shliakhy vyrishennia tsiiei problemy: materialy Kruhloho stolu (30 veresnia 2020 r., m. Kyiv). Nauk. red. V.A. Ustymenko. NAN Ukrainy. DU “In-t ekonomiko-pravovykh doslidzhen imeni V.K. Mamutova NAN Ukrainy”. Kyiv, 2020. 84 p. [in Ukrainian].
Lichak D.V. Hospodarsko-pravove zabezpechennia nepriamoi derzhavnoi pidtrymky subiektiv hospodariuvannia: avtoref. dys. … kand. yuryd. nauk: 12.00.04. Odesa, 2011. 23 p. [in Ukrainian].
Illarionov O.Yu. Spadkoiemnist i stabilnist zakonodavstva yak osnovy zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky. V kn.: Stratehiia ekonomichnoi bezpeky Ukrainy: dotsilnist rozroblennia ta shliakhy vyrishennia tsiiei problemy: materialy Kruhloho stolu (30 veresnia 2020 r., m. Kyiv). Nauk. red. V.A. Ustymenko. NAN Ukrainy. DU “In-t ekonomiko-pravovykh doslidzhen imeni V.K. Mamutova NAN Ukrainy”. Kyiv, 2020. 84 p. [in Ukrainian].
Popovska I.P. Pravovi osnovy prohramnoho rehuliuvannia hospodarskoi diialnosti v Ukraini: dys. … kand. yuryd. nauk: 12.00.04. Odessa, 2010. 213 p. [in Ukrainian].
Zadykhailo D. Pravo na pidpryiemnytsku diialnist u systemi vidnosyn pravovoho hospodarskoho poriadku. Visnyk Akademii pravovykh nauk Ukrainy. 2011. No. 2(65). P. 112-122 [in Ukrainian].
Hryniak A.B. Dohovir u mekhanizmi pravovoho rehuliuvannia pryvatnopravovykh vidnosyn. V kn.: Dohovirne rehuliuvannia pryvatnopravovykh vidnosyn v umovakh yevrointehratsiinykh protsesiv v Ukraini: monohrafiia. Za zah. red. akademika NAPrN Ukrainy O.D. Krupchana. Kyiv, 2017. 334 p. [in Ukrainian].
Belianevych O.A. Teoretychni problemy hospodarskoho dohovirnoho prava: avtoref. dys. … d-ra yuryd. nauk: 12.00.04. K., 2006. 35 p. [in Ukrainian].
Bel'tjukov E.A., Brevnov A.A., Parsjak V.N. Planirovanie dejatel'nosti predprijatija: Uchebnoe posobie. Har'kov: Odissej, 2006. 384 p. [in Russian].
|
| doi_str_mv | 10.15407/econlaw.2020.04.012 |
| first_indexed | 2025-12-02T15:45:28Z |
| format | Article |
| fulltext |
12 ISSN 1681-6277. Economics and Law. 2020, № 4
Розділ «Право»
Seсtion Law
ЕКОНОМІКА ТА ПРАВО
ECONOMICS AND LAW
Ц и т у в а н н я: Олюха В.Г. Господарсько-правові засоби управління панде міч-
ним ризиком. Економіка та право. 2020, № 4. С. 12—23. https://doi.org/10.15407/
econlaw.2020.04.012
Статтю присвячено дослідженню пандемічного ризику, розглянуто його харак-
терні ознаки. Підсумовується, що пандемічний ризик є об’єктивно-суб’єктивною
категорією. Доведено можливість управління пандемічним ризиком на макро- та
мікроекономічному рівнях. Надано визначення управління пандемічним ризиком на
кожному з цих рівнів, охарактеризовано господарсько-правові засоби управління
пандемічним ризиком з метою нівелювання негативних наслідків епідемії.
Вступ. На початку 2020 р. в усьому світі поширилось інфекційне за-
хворювання COVID-19, спричинене коронавірусом SARS-CoV-2. Все-
світньою організацією охорони здоров’я (далі ВООЗ) у зв’язку із цим
11.03.2020 була оголошена пандемія. Негативні наслідки, породжені
цією епідемією, мають різновекторну направленість, одним із яких
стало породження кризових явищ у світовій економіці. Економісти
вважають, що визначена Міжнародним валютним фондом у зв’язку
із пандемією світова економічна криза може стати найпотужнішою з
часів Великої депресії, яка була у США в 1930-х рр. Падіння світової
економіки внаслідок пандемії за прогнозами цієї організації буде
становити не менше 3 %, а в Україні — близько 8 %. І це за оптиміс-
тичним прогнозом. Один із індикаторів стану світової економіки —
Індекс Dow Jones — з початком пандемії пережив рекордне падіння
за останні 30 років. Зростає кількість безробітних у всьому світі. У
США на початку пандемії їхня кількість становила приблизно 22 млн
осіб. В Україні з початком карантину статус безробітного отримали
444 400 осіб, а у стані прихованого безробіття опинилось до 3,1 млн
осіб. Руйнуються окремі галузі економіки: туристична, транспортна,
розважальних заходів тощо. А в інших спостерігається падіння об-
сягів виробництва. Коронавірус впливає на структуру економіки в
усьому світі.
Найгірше те, що розвиток пандемії важко спрогнозувати, тому її
тривалість наразі не відома, а тому неможливо і визначити, протягом
Ключові слова: ризик, пан-
демія, коронавірус, уп рав лін-
ня пандемічним ризиком,
непрямі засоби державної
підтримки, прямі засоби дер-
жавної підтримки, господар-
ський договір, форс-мажор.
https://doi.org/10.15407/econlaw.2020.04.012
УДК 346.1
В.Г. ОЛЮХА, д-р юрид. наук, доцент, провідний науковий співробітник
відділу господарсько-правових досліджень проблем економічної безпеки
Державна установа «Інститут економіко-правових досліджень
імені В.К. Мамутова НАН України», м. Київ, Україна
orcid.org/0000-0002-3339-1154
ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ
УПРАВЛІННЯ ПАНДЕМІЧНИМ РИЗИКОМ
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН В ОКРЕМИХ
СФЕРАХ І ГАЛУЗЯХ ЕКОНОМІКИ
LEGAL REGULATION OF ECONOMIC
RELATIONS IN SPECIFIC AREAS
AND SECTORS OF THE ECONOMY
13ISSN 1681-6277. Економіка та право. 2020, № 4
Господарсько-правові засоби управління пандемічним ризиком
якого часу триватимуть негативні наслідки
для світової економіки та економіки України
зокрема. Суб’єктам підприємницької діяль-
ності важко передбачити дії державних орга-
нів, оскільки й останні діють ситуативно, від-
повідно до розвитку стану захворюваності. До
того ж на здійснення економічної діяльності
впливають дії не тільки вітчизняних урядов-
ців, але і закордонних, які також діють в умо-
вах невизначеності.
Фактично, це необхідність проведення еко-
номічної діяльності як на макро-, так і на мік-
роекономічному рівнях в умовах перманент-
ної небезпеки, зумовленої цією пандемією, що
підвищує ризиковість такої діяльності. Панде-
мічний ризик стає фактором, який необхідно
враховувати під час ухвалення управлінських
рішень. Усвідомлення природи пандемічного
ризику та дослідження господарсько-право-
вих методів управління ним є необхідним не
тільки з теоретичних, але і з практичних мір-
кувань. Тому тема цієї статті є актуальною.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проб-
леми ризику досліджувались у вітчизняній
науковій літературі. Р.А. Майданик присвятив
ризику у цивільних правовідносинах ґрунтов-
ну працю — навчально-практичний посібник
«Аномалії в цивільному праві України»; у ди-
сертаційних дослідженнях І.В. Волосенко «Ри-
зик у цивільному праві (поняття, природа,
види)» та О.В. Андреєвої «Ризик у договірних
зобов’язаннях» було проаналізовано катего-
рію ризику у цивільно-правових відносинах та
у договірних зобов’язаннях; також з позицій
економічного аналізу права М.М. Великанова
розглянула питання ризику у монографії «Ри-
зики в цивільному праві».
Питання ризику щодо страхових відносин
розкривались у монографіях учених-госпо-
дар ників: Н.Б. Пацурії «Страхові правовід но-
сини у сфері страхування: проблеми теорії і
практики», І.Б. Чайкіна «Правове регулюван-
ня страхування ризиків на ринках фінансових
послуг». У наукових статтях: В.В. Новіков до-
слідив теоретико-правові аспекти ризиків у
праві, В.В. Рєзнікова та І.М. Кравець обґрун-
тували класифікацію ризиків у підприємни-
цькій діяльності, В.В. Андрейцев навів класи-
фікацію суб’єктів, у господарській діяльності
яких наявний господарсько-екологічний ри-
зик. Управління ризиками у господарському
праві розкрили у статті «Оцінка ризиків у під-
приємництві та управління ними» В.В Рєз ні-
кова та Р.О. Стефанчук.
Проте питання щодо управління пандеміч-
ним ризиком у науковій літературі не розгля-
далось.
Мета статті — визначити сутність та ознаки
пандемічного ризику, навести визначення уп-
равління пандемічним ризиком, окреслити
най доцільнші господарсько-правові засоби уп-
равління вказаним ризиком на макро- і мікро-
економічному рівнях.
Результати дослідження. Юридична ен цик-
лопедія визначає ризик як небезпечність ви-
никнення непередбачуваних витрат очікува-
ного прибутку, доходу, майна, коштів у зв’яз ку
з випадковою зміною умов економічної ді-
яльності, несприятливими обставинами або
дією непереборної сили; ступінь імовірності
певної негативної події, яка може відбутися в
певний час або за певних обставин, тобто мож-
лива подія, поява якої має ймовірний і випад-
ковий ха рактер та зумовлює небажані наслід-
ки для учасників відповідних правовідносин
[1, с. 317].
Це визначення відображає два основних
елементи, дві сторони такого явища як ризик:
об’єктивну та суб’єктивну. Складність су час-
них економічних стосунків, неможливість пов-
ного контролю людини за кліматичними змі-
нами, природними, технологічними явищами,
перебігом політичних подій і спричинену цим
ймовірність настання певних негативних нас-
лідків у вигляді заподіяння шкоди зумовлюють
об’єктивний характер ризику, який впливає на
економіку. Н.Б. Пацурія цілком справедливо
наголошує на тому, що в останні десятиріччя
минулого століття виникли безпрецедентні за
соціально-економічними наслідками природ-
ні і техногенні катастрофи, які поширюють
свою дію не тільки на національні економіки,
але і на все суспільство [2, с. 48].
Підприємницька діяльність завжди харак-
теризувалась ризиковістю, а невизначеність
в умовах вільного ринку іманентна господар-
ській діяльності. Проте у сучасних умовах стан
невизначеності і зумовлена тим небезпека під-
вищуються. Водночас ризиковість є джерелом
додаткових прибутків для підприємця, адже
може призводити не тільки до втрат, а й ство-
рювати додаткові можливості для підприєм-
ництва. Тому ризик — джерело прибутків у під-
приємницькій діяльності за умови правиль-
14 ISSN 1681-6277. Economics and Law. 2020, № 4
В.Г. ОЛЮХА
ного управління ризиком, тобто належної
організації суб’єктивної сторони ризику.
Суб’єктивна складова ризику полягає у
мож ливості особи, що ухвалює рішення, оці-
нює, прогнозує розвиток подій, усвідомлюва-
ти ризиковість ситуації та можливість настан-
ня негативних наслідків у результаті власних
дій або дій інших осіб, впливу різнопланових
соціально-політичних, природно-техно логіч-
них факторів, здатність до ухвалення правиль-
них рішень, які передбачають, нівелюють не-
гативний розвиток подій.
На думку Р.А. Майданика, «ризик має су б’ -
єктивно-об’єктивну природу, оскільки міс-
тить як об’єктивні, так і суб’єктивні елемен-
ти, у зв’язку з чим має розглядатись як можли-
вість свідомого вибору особою певного варіанта
поведінки з урахуванням об’єктивної та не від-
воротної небезпеки, яка загрожує цивільним
правам та інтересам, і можливих наслідків
ймо вірнісного характеру» [3, с. 113]. І.Б. Чай-
кин, дослідивши категорію ризик щодо фі-
нансових послуг, дійшов висновку, що ризик —
це об’єктивно-суб’єктивна категорія, де він
існує як об’єктивне явище, яке усвідомлюєть-
ся відповідним суб’єктом інвестиційних від-
носин [4, с. 28].
Отже, будь-який вид ризику у будь-якій
сфері має об’єктивно-суб’єктивну природу, ос-
кільки існує незалежно від волі людини, але
тільки через суб’єктивне сприйняття можли-
ве усвідомлення небезпечної ситуації, її прог-
нозування та подолання. Наприклад, поши-
рення епідемії коронавірусу почалося у січні—
лютому 2020 р. (об’єктивний характер небез-
пеки), але ВООЗ пандемію оголосив тільки у
березні 2020 р. (суб’єктивний аспект сприй-
няття небезпеки). Запровадження карантину
урядом України у період з 12 березня до 3 квіт-
ня 2020 р. відбулося за наявності хворих у кіль-
кості, що не перевищувала 100 осіб, а у жовтні
2020 р., коли Україна посіла 11 місце у світі за
кількістю хворих, урядом України у листопаді
2020 р. запроваджено лише карантин вихідно-
го дня. Об’єктивний характер розвитку захво-
рювання змінився на гірше, але суб’єктивне
сприйняття та оцінка небезпеки суб’єктами
ухвалення рішень змінилися. Ці приклади на-
ведені не для оцінки доцільності дій ВООЗ
або Уряду України, а тільки для ілюстрації
об’єктивно-суб’єктивного характеру ризику та
пандемічного ризику тощо.
Законодавство України, що регулює еко-
номічну діяльність, також відображає об’єк-
тивно-суб’єктивний характер ризику. Статтею
42 Господарського кодексу України серед ін-
ституційних ознак підприємництва окреслено
здійснення господарської діяльності на влас-
ний ризик.
Згідно зі ст. 8 Закону України від 07.03.1996
№ 85/96-ВР «Про страхування» страховий ри-
зик — певна подія, на випадок якої проводи ть-
ся страхування і яка має ознаки ймовірності
та випадковості настання. Відповідно до ст. 1
Закону України від 15.01.2015 № 124-VIII «Про
технічні регламенти та оцінку відповідності»
ризик — можливість виникнення та вірогідні
масштаби наслідків негативного впливу про-
тягом певного періоду часу. Закон України від
05.04.2007 № 877-V «Про основні засади дер-
жавного нагляду (контролю) у сфері госпо-
дарської діяльності» у ст. 1 окреслює ризик як
ймовірність виникнення негативних наслід-
ків від провадження господарської діяльності
та можливий розмір втрат від них, що вимірю-
ється у кількісних та якісних показниках.
Закон України від 02.12.2010 № 2736-VI
«Про загальну безпечність нехарчової продук-
ції» не містить поняття ризик, натомість опе-
рує поняттям серйозний ризик, який визна-
чає як будь-яку загрозу суспільним інтересам,
що потребує оперативного втручання дер-
жавних органів, у тому числі таку, наслідки
якої не виявляються негайно (ст. 1).
Спеціальний Закон України від 24.02.1994
№ 4004-XII «Про забезпечення санітарного і
епідеміологічного благополуччя населення»
роз різняє поняття небезпечного фактора та
ризику. Так, ризик — можливість виникнення
та вірогідні масштаби наслідків від негатив но-
го впливу об’єктів санітарних заходів протя-
гом певного періоду часу. Санітарні заходи — це
комплекс організаційних, адміністративних,
інженерно-технічних, медичних, нор ма тив них,
екологічних, ветеринарних та інших заходів,
спрямованих на усунення або зменшення шкід-
ливого впливу на людину факторів середо-
вища життєдіяльності, запобігання виникнен-
ню і поширенню інфекційних хвороб і масо-
вих неінфекційних захворювань (отруєнь) та
їх ліквідацію. Небезпечний фактор — будь-
який хімічний, фізичний, біологічний чин-
ник, речовина, матеріал або продукт, що впли-
ває або за певних умов може негативно впли-
15ISSN 1681-6277. Економіка та право. 2020, № 4
Господарсько-правові засоби управління пандемічним ризиком
вати на здоров’я людини. Тобто наслідки
певних заходів є ризиком, а інфекційний збуд-
ник є небезпечним фактором.
Постає питання: чому поширення небез-
печного захворювання за змістом вказаного
нормативно-правового акта не віднесено до
ризику? Адже пандемія здійснює негативний
вплив на людей, економіку, стан держави. У
науковій літературі, присвяченій класифіка-
ції ризиків, виділяють види ризиків залежно
від джерела їхнього походження або причини
виникнення.
Так, Т. Бойко та Т. Рябкова залежно від дже-
рела походження (причини виникнення) ри-
зику виділяють:
• антропогенні — пов’язані з діяльністю
працівників або персоналу;
• природні — пов’язані з вразливістю госпо-
дарського об’єкта до впливів природного ха-
рактеру;
• соціогенні — соціальні (злочинність, не-
сприятливі соціальні прояви), економічні
(конкурентна боротьба);
• техногенні — пов’язані з функціонуван-
ням технічних систем усередині господарсько-
го об’єкта;
• комбіновані — природно-антропогенні,
соціогенно-техногенні тощо [5].
В.О. Заросило, Д.О. Беззубов, О.В. Дудник,
В.М. Тімашова у діяльності органів внутріш-
ніх справ виділяють серед інших юридичних
ризиків юридичний ризик залежно від дже-
рел виникнення [6, с. 26—32].
В.В. Новіков виділяє і ризики за причи на-
ми їх виникнення, хоча він і не конкрети зує
цей вид ризику [7, с. 37]. В.В. Рєзнікова та
І.М. Кравець за джерелами виникнення виок-
ремлюють систематичні (ринкові) та несисте-
матичні (специфічні) ризики [8, с. 101—105].
Отже, за джерелом походження (причи-
ною виникнення) можна виділяти і панде-
мічний ризик, оскільки він є небезпечним
фактором, який впливає на стан здоров’я лю-
дей у всесвітньому масштабі, є наслідком по-
гіршення стану здоров’я значної кількості
людей, унаслідок проведення протиепідеміч-
них заходів може спричиняти негативний
вплив на стан економіки країни, окремих га-
лузей економіки, а на мікрорівні може спри-
чиняти збитки окремим суб’єктам господа-
рювання (підприємствам, фізичним особам-
підприємцям).
Пандемічний ризик характеризується:
• масштабністю — поширюється на весь світ;
• невизначеністю за часовим проміжком,
адже невідомо, коли закінчиться пандемія та
буде винайдено ліки від коронавірусного за-
хворювання;
• вимушеністю, адже його складно уникнути;
• спонтанністю, тобто його виникнення ніх-
то не передбачав;
• породжує інші ризики (від застосуван ня
протиепідемічних заходів);
• за рівнем втрат є високим;
• за значущістю впливу на економіку та
суб’єктів господарювання — значним, адже
економічні втрати відчутні.
Закон України від 24.02.1994 № 4004-ХІІ
«Про забезпечення санітарного і епідеміоло-
гічного благополуччя населення» управлін-
ня ризиком визначає як складову аналізу ри-
зику. Крім того, недоліком вказаного визна-
чення є окреслення серед суб’єктів обміну
інформацією торгових партнерів, адже це є
звуженим сприйняттям відповідних суб’єктів.
Доцільніше було б використати такий термін
як суб’єкти господарювання.
Так, у ст. 1 зазначеного нормативно-пра во-
вого акта встановлено, що аналіз ризику —
процес, який складається із трьох взаємо зв’я-
заних компонентів: оцінка ризику, управлін ня
ризиком та повідомлення про ризик. Оцінка
ризику — науково обґрунтований процес, який
охоплює ідентифікацію та характеристику не-
безпеки, оцінку впливу, характеристику ризи-
ку. Управління ризиком — процес вибору аль-
тернативних рішень на підставі результатів
оцінки ризику та, у разі необхідності, вибору і
упровадження відповідних засобів управління
(контролю), включаючи регуляторні заходи. По-
відомлення про ризик — взаємний обмін ін-
формацією про ризик між спеціалістами з оцін-
ки ризику, особами, що здійснюють управління
ризиком, заінтересованими торговими парт-
нерами та іншими зацікавленими сторонами.
У науковій літературі спостерігаємо інший
підхід. М.М. Великанова вказує, що «під уп-
равлінням ризиком як доктринальною кате-
горією необхідно розуміти процес, спрямова-
ний на виявлення, ідентифікацію, оцінку та
вплив на ризик з метою уникнення, контролю
або мінімізації його наслідків» [9, с. 23].
В.В. Рєзнікова та Р.О. Стефанчук розгляда-
ють управління ризиками в господарському
16 ISSN 1681-6277. Economics and Law. 2020, № 4
В.Г. ОЛЮХА
праві як діяльність суб’єктів господарюван-
ня, спрямовану на аналіз, прогнозування та
оцінку ймовірності настання ризику в умовах
невизначеності з вибором превентивних захо-
дів з метою мінімізації можливих майнових
втрат, а у разі їх виникнення — розподілу тяга-
ря несення таких втрат між учасниками гос-
подарських правовідносин [10, с. 101—115].
Наведені визначення не враховують, що в
окремих випадках управління ризиком в еко-
номічній діяльності може призводити не тіль-
ки до зменшення витрат, але і до отримання
прибутків. Наприклад, підприємці, які своє-
часно оцінили пандемічний ризик, організува-
ли постачання в Україну засобів індивідуаль-
ного захисту, гігієнічних засобів, медичного
обладнання, внаслідок чого отримали прибу-
ток. Щоправда, отримання прибутку державою
внаслідок управління пандемічним ризиком є
неможливим, адже відповідно до ст. 1 Консти-
туції України наша держава є соціальною дер-
жавою, а згідно зі ст. 3 Конституції України
людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, не-
доторканність і безпека визнаються в Україні
найвищою соціальною цінністю. Тож держав-
ні органи не повинні отримувати зиск від
управління пандемічним ризиком і мають об-
межуватись зниженням негативних наслідків.
Хоча М.М. Великанова і наголошує на то-
му, що запропонований нею поділ процесу
уп равління на стадії є досить умовним, ос-
кільки не завжди такі стадії є послідовними,
але її підхід можна екстраполювати на ро-
зуміння управління пандемічним ризиком у
макроекономічному вимірі. Визначення уп-
рав ління ризиком, запропоноване В.В. Рєз ні-
ковою та Р.О. Стефанчуком, можна застосу ва-
ти для розуміння поняття управління пан де-
мічним ризиком на рівні підприємства, тобто
на мікроекономічному рівні.
Управління пандемічним ризиком на мак-
рорівні — це процес, спрямований на вияв-
лення, ідентифікацію, оцінку пандемічного
ризику, що проводиться на основі постійного
обміну інформацією між спеціалістами з оцін-
ки ризику, особами, що здійснюють управ-
ління ризиком, зацікавленими суб’єктами
господарювання, вибір і упровадження відпо-
відних засобів управління (контролю), вклю-
чаючи регуляторні заходи, вплив на ризик з
метою уникнення, контролю, мінімізації або
розподілення його наслідків.
Управління пандемічним ризиком на рівні
суб’єктів господарювання — діяльність суб’єк-
тів господарювання, спрямована на аналіз,
прогнозування та оцінку ймовірності настан-
ня ризику в умовах невизначеності з вибором
превентивних заходів з метою мінімізації мож-
ливих майнових втрат, а у разі їх виникнен-
ня — розподілу тягаря несення таких втрат
між учасниками господарських правовідно-
син, а в окремих випадках — отримання при-
бутку як результату правильного (ефектив-
ного) управління пандемічним ризиком.
Отже, управління пандемічним ризиком має
здійснюватися як на макро-, так і на мікро-
економічному рівнях. Наведені вище особ ли-
вості пандемічного ризику зумовлюють склад-
ність управління цим ризиком.
Процес управління пандемічним ризиком
на державному рівні ускладнюється тим, що
певні заходи, що призводять до покращень в
економічній сфері, знижують можливості со-
ціального заходу. Так, звільнення малого біз-
несу від сплати соціального внеску спричини-
ло недостатність коштів у пенсійному фонді.
Тому нагальним є процес пошуку оптимальної
моделі управління пандемічним ризиком.
Надійним способом пошуку найкращого
ва ріанта є порівняльна оцінка усіх можливих
варіантів (альтернатив). Сфера точних наук
(наприклад математики або фізики) розкри-
ває природу дії механізму оптимізації через
постановку певних задач перед оптимізацією.
Постановка задачі оптимізації передбачає на-
явність її об’єкта, набору незалежних пара-
метрів (змінних), що описують дану задачу, а
також умов (часто звані обмеженнями), які
характеризують прийнятні значення незалеж-
них змінних. Ще однією обов’язковою скла-
довою опису задачі оптимізації є скалярна
мі ра «якості», що носить назву критерію опти-
мізації або цільової функції й залежить яким-
небудь чином від змінних оптимізації.
Рішення задач оптимізації — це пошук пев-
ного набору значень змінних, якому відпо-
відає оптимальне значення критерію опти-
мізації. Для оптимізації конкретної задачі не-
обхідно: а) встановити можливі межі зміни
змінних; б) визначити кількісний критерій
оптимізації, на основі якого можна провести
аналіз варіантів з метою знаходження «най-
кращого»; в) вибрати внутрішньо системні
змінні, що використовуються для визначен-
17ISSN 1681-6277. Економіка та право. 2020, № 4
Господарсько-правові засоби управління пандемічним ризиком
ня характеристик та ідентифікації варіантів;
г) побудувати модель, яка відображає зв’язки
між змінними.
Якщо система, що підлягає дослідженню,
визначена та межі її змінних встановлені (пер-
ший етап), здійснюють вибір критерію опти-
мізації, за допомогою якого можна оцінити
характеристики системи або її проєкту для ви-
значення «найкращого» варіанта проєкту або
«найкращих» умов функціонування системи
(другий етап). У загальному випадку критерій
оптимізації зазвичай представляють як функ-
цію вхідних, вихідних і керуючих параметрів.
В економіці використовується поняття «кри-
терій оптимальності» організації певного про-
цесу, тобто це максимум чи мінімум значен-
ня якогось показника (максимум прибутку чи
мінімум витрат, мінімум часу на виконання
якоїсь операції чи процесу), що характеризує
ступінь досягнення поставленої мети та еко-
номічний ефект від певного способу органі-
зації дій залежно від стратегії, яку обрала ке-
руюча підсистема.
Найчастіше вибирають критерії еконо міч-
ного характеру (зокрема валові капітальні ви-
трати, чистий прибуток в одиницю часу, від-
ношення витрат до прибутку тощо). Крім них
можуть бути використані також технологічні
критерії (потрібно мінімізувати тривалість зве-
дення об’єкта, кількість споживаної електро-
енергії, максимізувати навантаження на кран).
Незалежно від того, який критерій вибирають
під час оптимізації даного об’єкта, «найкра-
щому» варіанту завжди відповідає «мінімаль-
не» або «максимальне» значення кри терію.
Під час розв’язання задачі оптимізації мож-
на застосовувати лише один критерій, ос-
кільки неможливо отримати рішення, яке
забезпечує одночасно декілька параметрів. На-
приклад, звільнення від сплати єдиного со-
ціального внеску та підвищення пенсій. Якщо
все ж конкретна задача оптимізації характе-
ризується сукупністю кількох суперечливих
критеріїв, то один із шляхів її розв’язання по-
лягає у виборі якогось критерію як первин-
ного, тоді як інші критерії будуть вторинни ми.
Так, для управління пандемічним ризи ком
найголовнішим пріоритетом є збережен ня жит-
тя і здоров’я максимальної кількості людей.
Водночас позбавити малий бізнес можливості
заробляти означає приректи його на поступо-
ве знищення.
Зазвичай оптимізація використовує пер-
винний критерій; вторинні критерії розгля-
дають як обмеження оптимізації завдання, що
повинні виконуватися для вирішення задачі
оптимізації. На третьому етапі постановки за-
дачі здійснюють вибір незалежних змінних,
які дають змогу адекватно оцінювати якість
проєкту або умови функціонування системи.
На цьому етапі проводять відмінність між
змінними, значення яких можуть змінювати ся
в досить широкому діапазоні, і змінними, зна-
чення яких фіксовані і визначаються зовніш-
німи факторами. На даному етапі необхідно
врахувати всі найважливіші змінні, від яких
залежить функціонування системи або якість
проєкту, але не «перевантажувати» оптимі-
зацію великим числом дрібних, несуттєвих де-
талей. Після того, як критерій оптимізації та
змінні завдання обрані, на четвертому етапі
потрібно побудувати модель, що описує зв’яз-
ки між змінними та їхній вплив на критерій
оптимізації.
Комплекс заходів з оптимізації має забез-
печити перехід від несприятливого стану до
іншого — бажаного, сприятливого, краще яко-
гось конкретного, що відповідає цілям або
адаптивним нормам і програмам у керованих
матеріальних і ідеальних системах різного
ро ду. Наслідком оптимізації має бути підви-
щення ефективності функціонування, що ви-
значається основними показниками: досяг-
ненням поставлених цілей та ефективністю
використання ресурсів.
Отже, оптимізація передбачає наявність та-
ких складових:
1) варіативності вирішення питання для по-
дібних ситуацій та інформації про це;
2) можливості вибору одного шляху із за-
пропонованих;
3) цей шлях повинен бути найкращим;
4) можливість переходу від несприятли во-
го варіанта до кращого, що є метою її прове-
дення.
Пошук оптимальної моделі подолання не-
гативних наслідків пандемії як складової уп-
равління пандемічним ризиком має також пе-
редбачати і визначення відповідних госпо дар-
сько-правових засобів. Водночас держава має
виходити із парадигми недостатності грошо-
вих коштів у державному і місцевих бюджетах.
Наприклад, «з року в рік наповнення Дер-
жавного фонду регіонального розвитку від бу-
18 ISSN 1681-6277. Economics and Law. 2020, № 4
В.Г. ОЛЮХА
вається на засадах, які суперечать положенням
Бюджетного кодексу України, через система-
тичне зупинення дії норми абз. 2 ч. 1 ст. 24-1
Бюджетного кодексу України» [11, с. 11]. Низь-
ка наповнюваність державних бюджетів різ-
ного рівня зумовлює складність застосування
прямої державної підтримки, вибір таких гос-
подарсько-правових засобів як дотації, прямі
виплати грошових коштів, виплата певної гро-
шової компенсації за обмеження у веденні
підприємницької діяльності тощо. Такий засіб
прямої державної підтримки як звільнення від
сплати податків, митних платежів має засто-
совуватись виважено. Можна констатувати,
що Законом України від 17.03.2020 № 530-ІХ
«Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України, спрямованих на запобігання ви-
никненню і поширенню коронавірусної хво-
роби (COVID-19)» було застосовано саме такий
підхід. Для здійснення заходів щодо запобі ган-
ня виникненню і поширенню COVID-19 бу ли
звільнені від податку на додану вартість, ввіз-
ного мита операції з увезення на митну тери-
торію України лікарських засобів, медичних ви-
робів та/або медичного обладнання, необхідних
для виконання заходів, спрямованих на запо-
бігання виникненню і поширенню, локаліза-
цію та ліквідацію спалахів, епідемій та пан де-
мій коронавірусного захворювання (COVID-19).
Також цілком доцільно було використано
такі засоби непрямої державної підтримки:
спрощення митного оформлення вказаних то-
варів, спрощення процедури публічних заку-
півель, обмеження на проведення перевірок,
державного нагляду у сфері господарської ді-
яльності на період карантину або обмежуваль-
них заходів.
Дійсно, в умовах недостатності бюджет-
них коштів на перший план мають виходити
засоби непрямої державної підтримки суб’єк-
тів господарювання. Д.В. Лічак наголошує на
тому, що «державна підтримка може мати не
лише економічний зміст, але й надаватися
шляхом утворення сприятливих законодавчих
умов для здійснення господарської діяльнос-
ті» [12, с. 9].
Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ
«Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України, спрямованих на забезпечення
додаткових соціальних пільг та економічних
гарантій поширенням коронавірусної хворо-
би (COVID-19)» були внесені зміни до законо-
давства, якими спрощено дозвільні процедури,
необхідні для виробництва дезінфекційних за-
собів, що також є доцільним.
О.Ю. Ілларіонов справедливо наголошує,
що стабільне господарське законодавство —
запорука зниження ризиків різкої зміни еко-
номічної політики, впевненості інвесторів, ви-
робників, підприємців та громадян у стабіль-
ності інвестиційного, податкового клімату [13,
с. 41]. Водночас існують винятки, коли необ-
хідність швидкого ухвалення нормативно-пра-
вових актів диктується надзвичайними умо-
вами, зокрема пандемією. У такому разі даний
підхід може бути застосований як виняток і як
господарсько-правовий засіб управління пан-
демічним ризиком.
Як зазначає І.П. Поповська, однією з го-
ловних ознак державних програм є їх нор ма-
тивно-правовий характер, адже вони набува-
ють чинності після затвердження відповідним
органом, згідно із встановленим законодавст-
вом порядком [14, с. 57]. Державні програми є
господарсько-правовим засобом, який дає змо-
гу здійснювати стратегічне управління пан-
демічним ризиком у сфері економіки.
Постановою Кабінету Міністрів України від
27.05.2020 № 534 «Про затвердження Дер-
жавної програми стимулювання економіки
для подолання негативних наслідків, спри-
чинених обмежувальними заходами щодо за-
побігання виникненню і поширенню гострої
рес піраторної хвороби COVID-19, спричине-
ної коронавірусом SARS-CoV-2, на 2020—2022
роки» було затверджено відповідну Державну
Програму. Ця Програма має амбіційну мету —
упровадження протягом 2020—2022 рр. комп-
лексної системи нових можливостей стабілі-
зації та сталого розвитку економіки України
та підвищення рівня зайнятості населення
шляхом збереження наявних і стимулювання
створення нових високопродуктивних робо-
чих місць із гідними умовами праці. Вико-
нання такої мети потребує значно більшого
фінансування, що в умовах глобального па-
діння економіки є вкрай сумнівним. Програма
передбачає необхідність розвитку вітчизня-
но го виробництва засобів індивідуального за-
хисту, антисептичних засобів і засобів дезін-
фекції, тестів на коронавірус, апаратів штучної
вентиляції легень, фармацевтичних препара-
тів та інших важливих у період пандемії
COVID-19 товарів / технологій. Програмою пе-
19ISSN 1681-6277. Економіка та право. 2020, № 4
Господарсько-правові засоби управління пандемічним ризиком
редбачається надання підтримки малому та се-
редньому бізнесу. Серед окреслених для цього
заходів найперспективнішим є передбачена
оп тимізація регулювання та полегшення ад мі-
ні ст ративних процедур для малого та середньо-
го бізнесу. Створення Фонду з метою поліпшен-
ня доступу до фінансів, як це зазначається у
Програмі, в умовах дефіциту державного бюд-
жету видається сумнівним.
Перспективним напрямом розвитку еко но-
міки у Програмі передбачено стимулювання
інновацій, що відбуватиметься шляхом надан-
ня підтримки розвитку інноваційних екосис-
тем, залучення суб’єктів господарської ді яль-
ності до здійснення заходів з розроблення та
упровадження електронних сервісів, забезпе-
чення додаткової державної підтримки нау-
кових установ та наукових підрозділів зак ла дів
вищої освіти, розвитку інноваційної ін фра-
структури у закладах вищої освіти та наукових
установах, підтримки міжнародних дос лід жень
та участі в міжнародних дослідницьких проєк-
тах, масштабної цифровізації України.
Програмою передбачно розвиток окремих
системоутворювальних галузей економіки
Ук раїни. Проте ці заходи носять здебільшого
декларативний характер. Програма містить ін-
дикатори, передбачає необхідність контролю
за показниками, але її фінансування плану-
ється здійснювати за рахунок коштів держав-
ного бюджету, місцевих бюджетів та інших
джерел, не заборонених законодавством. Об-
сяг видатків, необхідних для виконання Про-
грами, має визначатися щороку під час скла-
дання проєктів державного та місцевих бюд-
жетів на відповідний рік з урахуванням їхніх
реальних можливостей. Враховуючи наявний
дефіцит фінансових ресурсів, буде складно
забезпечити виконання мети Програми, яка
фінансується з урахуванням реальних мож-
ливостей.
З виконанням вказаної Програми може
скластись ситуація, яка неодноразово виника-
ла з програмами розвитку економіки, її ок-
ремих галузей. Як вказує Д.В. Задихайло, не-
зважаючи на низку державних стратегій, кон-
цепцій і програм розвитку економіки тих чи
інших її галузей, де достатньо об’єктивно кон-
статуються фрагментарність чи системність
негараздів, деструктивних явищ економічної
сфери, загалом якісні параметри національної
економіки залишаються без змін [15, с. 115].
Таким чином, господарсько-правовими за-
собами управління пандемічним ризиком мо-
жуть бути засоби непрямої державної підтрим-
ки: зміни до законодавства з регулюван ня еко-
номічної діяльності, спрощення доз вільних і
митних процедур, ухвалення відповідних якіс-
них програм подолання негативних економіч-
них наслідків, спричинених пандемією, змен-
шення кількості перевірок малого та середньо-
го бізнесу, а також засоби прямої державної
підтримки — податкові та митні преференції,
звільнення від сплати певних податків та збо-
рів малого й середнього бізнесу.
На рівні підприємств надійним гос по дар-
сько-правовим засобом нівелювання негатив-
них наслідків пандемії є господарсько-пра во-
вий договір, який є універсальною правовою,
гнучкою конструкцією, здатною забезпечити
саморегулювання суспільних відносин будь-
якої складності не тільки у горизонтальній,
але і у вертикальній площині. А.Б. Гриняк,
окреслюючи характерні ознаки договірного ре-
гулювання приватноправових відносин, на-
водить його ознаки: а) воно є впливом норм
права на поведінку суб’єктів договірного зо -
бо в’язання, узгодження їхніх потреб, інтересів
щодо кожного з них та суспільства загалом;
б) це специфічна діяльність учасників щодо
впорядкування відносин між собою шляхом
дотримання правових норм та їх адаптації че-
рез ухвалення індивідуальних рішень відпо-
відно до цих норм; в) воно має конкретний,
організований характер (здійснюється шляхом
встановлення прав та юридичних обов’язків
для суб’єктів договірних зобов’язань); г) має
цілеспрямований та результативний харак-
тер, метою якого є стимулювання ефектив-
ного роз ширення сфери свободи договору та
свободи підприємництва [16, с. 16—17].
Як справедливо зазначає О.А. Беляневич,
договір є не лише актом правореалізації, але й
універсальним засобом саморегуляції суспіль-
них відносин, у чому і полягає феномен його
соціальної сутності [17, с. 31].
Важливим у сучасних умовах є положення
договору про надзвичайні обставини (форс-
мажор), які до виникнення пандемії, особливо
у договорах між резидентами, були сформу-
льовані не досить виважено, поверхово, а іноді
навіть такий розділ у договір не включався.
Ситуація, що виникла у 2020 р., змінила даний
підхід. Сучасний стан розвитку пандемії зу-
20 ISSN 1681-6277. Economics and Law. 2020, № 4
В.Г. ОЛЮХА
мовлює необхідність врахування такого фак-
тора для належного управління договірними
ризиками на мікроекономічному рівні.
Постає питання: що ж вважати надзвичай-
ною обставиною — пандемію коронавірусу, уве-
дення державою карантину або інших об ме-
жувальних заходів? Якщо звернутись до зміс-
ту ч. 2 ст. 14-1 Закону України від 02.12.1997
№ 671/97-ВР «Про Торгово-промислові па-
ла ти в Україні», то можна зробити висновок,
що до форс-мажорних обставин (обставин не-
переборної сили) віднесено як карантин, вста-
новлений Кабінетом Міністрів України, так і
епідемію. Отже, головним для визначення
наявності надзвичайних та невідворотних за
даних умов подій є їхній негативний вплив на
можливість виконання договірних зобов’я-
зань. То му договір має не тільки чітко перед-
бачати перелік форс-мажорних обставин, але
і містити інші критерії для встановлення та-
ких обставин, а також докази, якими їх на-
стання бу де підтверджено. Положення про
над звичайні обставини у договорі мають ре-
тельно розроблятись та знаходити точне ві-
дображення у тексті договору, адже невико-
нання зо бо в’язань у зв’язку із обставинами
непереборної сили звільняють сторону, що
постраждала, від відповідальності за невико-
нання своїх зобо в’я зань.
Також контрагенти можуть прописати у до-
говорі положення про те, що тривале існу-
вання форс-мажорних обставин є підставою
для припинення договірних відносин, для
чо го мають чітко обумовити терміни та по ря-
док своїх дій, спрямованих на припинення до-
говірних зобов’язань. Іншим можливим ва-
ріантом урегулювання пандемічного ризику
може бути можливість внесення змін до дого-
вору. Якщо сторони не передбачать термін,
упродовж якого діє форс-мажор, що дає право
на дострокове розірвання договору або на вне-
сення змін до нього, то сторони мають вико-
ристовувати таке поняття як «розумний строк».
Тобто, якщо обставини непереборної сили
тривають такий проміжок часу, що перевищує
розумні очікування, то сторони мають право
розірвати даний договір. Також зниженню
пан демічного ризику має сприяти чіткий роз-
поділ між сторонами викликаних такою об-
ставиною збитків.
Однак договірні положення про форс-ма-
жор не повинні використовуватись для не-
обґрунтованого ухилення від виконання зо-
бо в’язань. Для цього необхідно враховувати
сферу діяльності сторін, вид договору, послі-
довність та строки виконання зобов’язань, за-
ходи для уникнення негативних наслідків та
попередження контрагента про їхнє виник-
нення. Визначення цих положень у договорі
має сприяти вирішенню зазначених проблем.
Укладення договору під час існування пан-
демії коронавірусу та/або обмежувальних за-
ходів, запроваджених державою, ускладнює
визнання таких обставин форс-мажорними,
адже про їхнє існування сторонам відомо. Вод-
ночас договір може слугувати засобом управ-
ління пандемічним ризиком, адже сторони
можуть передбачити певні дії у зв’язку із по-
силенням або пом’якшенням дії обмежу валь-
них заходів, встановлених державою. Також
вони можуть передбачити додаткові підстави
для розірвання договору та розподілення збит-
ків, спричинених таким достроковим розір-
ванням.
Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу
України (далі ЦК), сторони мають право змі-
нити або розірвати договір у зв’язку з істотною
зміною обставин, якими сторони керувались
під час укладання договору. Пандемія може
бути фактором, що викликає такі обставин.
Договір в такому випадку є правовим інстру-
ментом, за допомогою якого сторони можуть
оформити свої відносини з урахуванням таких
змін. Назва договору може бути різною: додат-
кова угода, акт про розірвання договору тощо.
Суть цього правового інструменту залишиться
у будь-якому випадку незмінною — правовий
інструмент управління ризиком, адже він буде
спрямований на нівелювання негативних для
сторін наслідків, викликаних пандемією. Не-
обхідною умовою такого договору має бути
розподіл між контрагентами збитків, що бу-
дуть викликані таким розірванням або зміною
умов договору. Це буде сприяти усуненню на-
слідків пандемічного ризику.
Згідно зі ст. 607 ЦК України зобов’язання
припиняється неможливістю його виконання
у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін
не відповідає. В умовах пандемії може склас-
тись ситуація, коли сторони не мають мож-
ливості виконати покладені на себе зобов’я-
зан ня. Договір може бути використаний для
врегулювання таких відносин і визначення
розподілу збитків і встановлення алгоритму
21ISSN 1681-6277. Економіка та право. 2020, № 4
Господарсько-правові засоби управління пандемічним ризиком
дій, спрямованих на припинення взаємних зо-
бов’язань контрагентів.
Підприємства мають виважено підходити до
використання такого господарсько-правового
засобу як планування розвитку власного біз-
несу в умовах пандемії. В економічній літе ра-
турі наголошено, що вимоги системного під-
ходу спонукають підходити до вдосконалення
планування діяльності підприємства комп-
лексно, тобто охоплювати, за можливості, усі
елементи управління і виробництва. Тільки та-
кий підхід дає змогу обґрунтувати несупереч-
ливі рішення з раціоналізації організаційної
структури планування [18, с. 187—188]. Зазна-
чена вимога підсилюється в умовах пандемії,
адже саме такий підхід допоможе провести
управління пандемічним ризиком таким чи-
ном, щоб максимально мінімізувати фінансові
втрати або навіть отримати прибуток. Доціль-
но розробляти не тільки поточні і календарні
плани, але й стратегічні. Останній має перед-
ба чати декілька сценаріїв розвитку пандемії —
позитивний і негативний. Для цього можуть
створюватись відповідні відділи на підпри-
ємстві або залучатись фахівці на основі дого-
вору аутсорсингу.
Висновки. За джерелом походження (при чи-
ною виникнення) можна визначити пандеміч-
ний ризик, який характеризується масштаб-
ністю, неможливістю точного визначення йо-
го тривалості, вимушеністю, спонтанністю,
можливістю породжувати інші ризики, висо-
ким рівнем втрат і значним впливом на еко-
номіку та окремі суб’єкти господарювання.
Пандемічний ризик має об’єктивно-суб’єк тив-
ну природу.
В економічній діяльності пандемічний ри-
зик виникає внаслідок поширення інфекцій-
ного захворювання на території країни, інших
держав або усього світу й призводить або мо-
же призвести на макроекономічному рівні до
руйнації певних сфер економіки, а на мікро-
економічному рівні — до ускладнення (не-
можливості) здійснення господарської діяль-
ності окремими підприємствами, внаслідок
чого спричиняються збитки.
Управління пандемічним ризиком на мак ро-
рівні — це процес, спрямований на виявлен-
ня, ідентифікацію, оцінку пандемічного ризи-
ку, що проводиться на основі постійного об-
міну інформацією між спеціалістами з оцінки
ризику, особами, що здійснюють управління
ризиком, зацікавленими суб’єктами господа-
рювання, вибір і упровадження відповідних
засобів управління (контролю), охоплюючи
регуляторні заходи, вплив на ризик з метою
уникнення, контролю, мінімізації або розпо-
ділення його наслідків.
Управління пандемічним ризиком на рівні
суб’єктів господарювання — діяльність су б’єк-
тів господарювання, спрямована на аналізу-
вання, прогнозування та оцінювання ймо-
вірності настання ризику в умовах невизначе-
ності з вибором превентивних заходів з метою
мінімізації можливих майнових втрат, а у разі
їхнього виникнення — розподілу тягаря несен-
ня зазначених втрат між учасниками госпо-
дарських правовідносин, а в окремих випад-
ках — отримання прибутку як результату пра-
вильного управління пандемічним ризиком.
Господарсько-правовими засобами управ-
ління пандемічним ризиком можуть бути за-
соби непрямої державної підтримки: зміни до
законодавства з регулювання економічної ді-
яльності, спрощення дозвільних і митних про-
цедур, ухвалення відповідних якісних програм
подолання негативних економічних наслідків,
спричинених пандемією, зменшення кількос-
ті перевірок малого та середнього бізнесу, а та-
кож засоби прямої державної підтримки — по-
даткові та митні преференції, звільнення від
сплати певних податків і зборів малого та се-
реднього бізнесу.
На мікроекономічному рівні господарсько-
правовими засобами управління пандеміч ним
ризиком є господарський договір та плани еко-
номічного розвитку підприємства. Господар-
ський договір є правовим засобом управління
пандемічним ризиком у господарській діяль-
ності підприємства і може застосовуватись як
до виникнення пандемії переважно у формі
форс-мажорного застереження, так і після її
виникнення у формі додаткової угоди до ос-
новного договору. Мають складатись не тіль-
ки поточні і календарні плани економічного
розвитку, але і стратегічні перспективні пла-
ни, що дасть змогу ефективніше керувати пан-
демічним ризиком.
22 ISSN 1681-6277. Economics and Law. 2020, № 4
В.Г. ОЛЮХА
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Юридична енциклопедія: в 6 т. Редкол.: Ю.С. Шемшученко (гол. редкол.) та ін. Т. 5. Київ: Українська ен-
циклопедія імені М.П. Бажана, 2003. 736 с.
2. Пацурія Н.Б. Страхові правовідносини у сфері страхування: проблеми теорії і практики. Ніжин: Аспект-
Поліграф, 2013. 504 с.
3. Аномалії в цивільному праві України: навчально-практичний посібник. 2-ге вид. За заг. ред. Р.А. Майда-
ника. Київ: Юстініан-2010. 1008 с.
4. Чайкін І.Б. Правове регулювання страхування ризиків на ринках фінансових послуг. Харків: Юрайт,
2012. 184 с.
5. Бойко Т., Рябкова Т. Ризики, що супроводжують господарську діяльність, — сутність, класифікація і під-
ходи до оцінювання. Вимірювальна техніка та метрологія. 2014. Вип. 75. С. 125—131.
6. Заросило В.О. та ін. Юридичний ризик та юридична безпека. Укр. держ. ун-т фінансів та міжнар. торгівлі.
Київ, 2012. 299 с.
7. Новіков В.В. Теоретико-правові аспекти ризиків у праві. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного уні-
верситету. Серія: Юриспруденція. 2015. № 13. Т. 1. С. 36—39.
8. Рєзнікова В.В., Кравець І.М. Класифікація ризиків у підприємництві. У кн.: Перші наукові читання па-
м’яті академіка В.К. Мамутова: матеріали круглого столу (8 лютого 2019 р., м. Київ). НАН України. Ін-т
економіко-правових досліджень, 2019. 264 с.
9. Великанова М.М. Управління ризиком та його стадії: економіко-правовий аналіз. Підприємництво, гос-
подарство і право. 2017. № 12. С. 20—24.
10. Рєзнікова В., Стефанчук Р. Оцінка ризиків у підприємництві та управління ними. Право України. 2018. № 5.
С. 101—115. https://doi.org/10.33498/louu-2018-05-101
11. Устименко В.А., Джабраілов Р.А. Правове забезпечення економічної безпеки постконфліктних територій:
окремі проблеми та шляхи їх вирішення. У кн.: Стратегія економічної безпеки України: доцільність роз-
роблення та шляхи вирішення цієї проблеми: матеріали круглого столу (30 вересня 2020 р., м. Київ). НАН Ук-
раїни. ДУ «Ін-т економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова НАН України». Київ, 2020. 84 с.
12. Лічак Д.В. Господарсько-правове забезпечення непрямої державної підтримки суб’єктів господарювання:
автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.04. Одеса, 2011. 23 с.
13. Ілларіонов О.Ю. Спадкоємність і стабільність законодавства як основи забезпечення економічної безпе-
ки. У кн.: Стратегія економічної безпеки України: доцільність розроблення та шляхи вирішення цієї проблеми:
матеріали круглого столу (30 вересня 2020 р., м. Київ). НАН України. ДУ «Ін-т економіко-правових дос-
ліджень імені В.К. Мамутова НАН України». Київ, 2020. 84 с.
14. Поповська І.П. Правові основи програмного регулювання господарської діяльності в Україні: дис. … канд.
юрид. наук: 12.00.04. Одеса, 2010. 213 с.
15. Задихайло Д. Право на підприємницьку діяльність у системі відносин правового господарського порядку.
Вісник Академії правових наук України. 2011. № 2 (65). С. 112—122.
16. Гриняк А.Б. Договір у механізмі правового регулювання приватноправових відносин. У кн.: Договірне
ре гулювання приватноправових відносин в умовах євроінтеграційних процесів в Україні. За заг. ред.
О.Д. Крупчана. Київ, 2017. 334 с.
17. Беляневич О.А. Теоретичні проблеми господарського договірного права: автореф. дис. … д-ра юрид. наук:
12.00.04. Київ, 2006. 35 с.
18. Бельтюков Е.А., Бревнов А.А., Парсяк В.Н. Планирование деятельности предприятия: учеб. пос. Харьков:
Одиссей, 2006. 384 с.
Надійшла 20.10.2020
REFERENCES
1. Yurydychna entsyklopediia: v 6 t. Redkol.: Yu. S. Shemshuchenko (holova redkol.) ta in. Vol. 5. Kyiv: Ukrainska
entsyklopediia imeni M.P. Bazhana, 2003. 736 p. [in Ukrainian].
2. Patsuriia N.B. Strakhovi pravovidnosyny u sferi strakhuvannia: problemy teorii i praktyky. Nizhyn: Aspekt-Polihraf,
2013. 504 p. [in Ukrainian].
3. Anomalii v tsyvilnomu pravi Ukrainy: Navchalno-praktychnyi posibnyk. 2-he vyd. Za zah. red. R.A. Maidanyka.
Kyiv: Yustinian-2010. 1008 p. [in Ukrainian].
4. Chaikin I.B. Pravove rehuliuvannia strakhuvannia ryzykiv na rynkakh finansovykh posluh. Kharkiv: Yurait, 2012.
184 p. [in Ukrainian].
5. Boiko T., Riabkova T. Ryzyky, shcho suprovodzhuiut hospodarsku diialnist, — sutnist, klasyfikatsiia i pidkhody do
otsiniuvannia. Vymiriuvalna tekhnika ta metrolohiia. 2014. Iss. 75. P. 125-131 [in Ukrainian].
6. Zarosylo V.O. ta in. Yurydychnyi ryzyk ta yurydychna bezpeka. Ukr. derzh. un-t finansiv ta mizhnar. torhivli.
Kyiv, 2012. 299 p. [in Ukrainian].
23ISSN 1681-6277. Економіка та право. 2020, № 4
Господарсько-правові засоби управління пандемічним ризиком
7. Novikov V.V. Teoretyko-pravovi aspekty ryzykiv u pravi. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universy-
tetu. Seriia: Yurysprudentsiia. 2015. No. 13. Vol. 1. P. 36-39 [in Ukrainian].
8. Rieznikova V.V., Kravets I.M. Klasyfikatsiia ryzykiv u pidpryiemnytstvi. U kn.: Pershi naukovi chytannia pamiati
akademika V.K. Mamutova: materialy kruhloho stolu (8 liutoho 2019 r., m. Kyiv). Nauk. red. V.A. Ustymenko. NAN
Ukrainy. In-t ekonomiko-pravovykh doslidzhen, 2019. 264 p. [in Ukrainian].
9. Velykanova M.M. Upravlinnia ryzykom ta yoho stadii: ekonomiko-pravovyi analiz. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i
pravo. 2017. No. 12. P. 20-24 [in Ukrainian].
10. Rieznikova V., Stefanchuk R. Otsinka ryzykiv u pidpryiemnytstvi ta upravlinnia nymy. Pravo Ukrainy. 2018. No. 5.
P. 101-115. https://doi.org/10.33498/louu-2018-05-101 [in Ukrainian].
11. Ustymenko V.A., Dzhabrailov R.A. Pravove zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky postkonfliktnykh terytorii:
okremi problemy ta shliakhy yikh vyrishennia. U kn.: Stratehiia ekonomichnoi bezpeky Ukrainy: dotsilnist roz rob-
lennia ta shliakhy vyrishennia tsiiei problemy: materialy kruhloho stolu (30 veresnia 2020 r., m. Kyiv). NAN
Ukrainy. DU "In-t ekonomiko-pravovykh doslidzhen imeni V.K. Mamutova NAN Ukrainy". Kyiv, 2020. 84 p. [in
Uk rai nian].
12. Lichak D.V. Hospodarsko-pravove zabezpechennia nepriamoi derzhavnoi pidtrymky subiektiv hospodariuvannia:
avtoref. dys. … kand. yuryd. nauk: 12.00.04. Odesa, 2011. 23 p. [in Ukrainian].
13. Illarionov O.Yu. Spadkoiemnist i stabilnist zakonodavstva yak osnovy zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky. U kn.:
Stratehiia ekonomichnoi bezpeky Ukrainy: dotsilnist rozroblennia ta shliakhy vyrishennia tsiiei problemy: materialy
kruhloho stolu (30 veresnia 2020 r., m. Kyiv). NAN Ukrainy. DU "In-t ekonomiko-pravovykh doslidzhen imeni
V.K. Mamutova NAN Ukrainy". Kyiv, 2020. 84 p. [in Ukrainian].
14. Popovska I.P. Pravovi osnovy prohramnoho rehuliuvannia hospodarskoi diialnosti v Ukraini: dys. … kand. yuryd.
nauk: 12.00.04. Odesa, 2010. 213 p. [in Ukrainian].
15. Zadykhailo D. Pravo na pidpryiemnytsku diialnist u systemi vidnosyn pravovoho hospodarskoho poriadku. Visnyk
Akademii pravovykh nauk Ukrainy. 2011. No. 2 (65). P. 112-122 [in Ukrainian].
16. Hryniak A.B. Dohovir u mekhanizmi pravovoho rehuliuvannia pryvatnopravovykh vidnosyn. U kn.: Dohovirne
rehuliuvannia pryvatnopravovykh vidnosyn v umovakh yevrointehratsiinykh protsesiv v Ukraini. Za zah. red.
O.D. Krupchana. Kyiv, 2017. 334 p. [in Ukrainian].
17. Belianevych O.A. Teoretychni problemy hospodarskoho dohovirnoho prava: avtoref. dys. … d-ra yuryd. nauk:
12.00.04. Kyiv, 2006. 35 p. [in Ukrainian].
18. Bel’tjukov E.A., Brevnov A.A., Parsjak V.N. Planirovanie dejatel’nosti predprijatija: ucheb. pos. Kharkiv: Odissej,
2006. 384 p. [in Russian].
Received 20.10.2020
V.G. Oliukha
State Organization "V. Mamutov Institute of Economic and Legal Research
of NAS of Ukraine", Kyiv, Ukraine
orcid.org/0000-0002-3339-1154
ECONOMIC AND LEGAL WAYS OF PANDEMIC RISK MANAGEMENT
The article is devoted to the research of pandemic risk. Its characteristic features are considered: scale, inability to ac-
curately determine the duration, compulsion, spontaneity, the ability to generate other types of risks, high losses, signi-
ficant impact on the economy and individual businesses. It is concluded that pandemic risk is an objective-subjective
category. The possibility of pandemic risk management at the macro- and microeconomic levels is proved. Pandemic
risk management at the macroeconomic level is seen as a process aimed at identifying, identifying, assessing pandemic
risk, which is carried out on the basis of constant exchange of information between risk assessors, risk managers, sta-
keholders, selection and implementation of relevant management (control) tools, including regulatory measures, impact
on risk in order to avoid, control, minimize or distribute its consequences. Pandemic risk management at the microeco-
nomic level is defined as the activities of economic entities aimed at analyzing, forecasting and assessing the probabi lity
of risk in uncertainty with the choice of preventive measures to minimize possible property losses, and in case of their
occurrence — the distribution of such losses participants in economic relations, and in some cases, making a profit as a
result of proper pandemic risk management. In the conditions of insufficiency of budgetary resources the most expe dient
for management of pandemic risk are economic and legal ways of indirect state support: changes to the legislation on
regulation of economic activity; simplification of permitting and customs procedures; adoption of programs to overcome
the negative economic consequences caused by the pandemic; moratorium on inspections of small and medium-sized
businesses. Ways of direct state support — tax and customs preferences; exemptions from taxes and fees should be used
sparingly. At the microeconomic level, the economic and legal ways of managing pandemic risk are the economic agree-
ment and plans for economic development of the enterprise.
Keywords: risk, pandemic, coronavirus, pandemic risk management, indirect ways of state support, direct ways of state
support, economic contract, force majeure.
|
| id | oai:ojs.economiclaw.kiev.ua:article-1006 |
| institution | Economics and Law |
| issn | 2523-4838 |
| keywords_txt_mv | уп рав лін- ня пандемічним ризиком, covid-19, пандеміч4 ний, risk management, пандемія covid-19, передбачених законом 9. стосовно права на соціальний захист, ін ститут економіко-правових дос- ліджень нан україни, незаконні рі шен ня, безробіття з не залежних від них обставин, органі за цій но- господарські правовід но си ни |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T15:45:28Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | V. Mamutov Institute of Economic and Legal Research of the National Academy of Sciences of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | economiclawkievua/a9/f9a760784721218b6501135ecab94fa9.pdf |
| spelling | oai:ojs.economiclaw.kiev.ua:article-10062020-12-24T10:32:59Z ECONOMIC AND LEGAL WAYS OF PANDEMIC RISK MANAGEMENT ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ УПРАВЛІННЯ ПАНДЕМІЧНИМ РИЗИКОМ Oliukha, V.G. The article is devoted to the research of pandemic risk. Its characteristic features are considered: scale, inability to accurately determine the duration, compulsion, spontaneity, the ability to generate other types of risks, high losses, significant impact on the economy and individual businesses. It is concluded that pandemic risk is an objective-subjective category. The possibility of pandemic risk management at the macro- and microeconomic levels is proved. Pandemic risk management at the macroeconomic level is seen as a process aimed at identifying, identifying, assessing pandemic risk, which is carried out on the basis of constant exchange of information between risk assessors, risk managers, stakeholders, selection and implementation of relevant management (control) tools, including regulatory measures, impact on risk in order to avoid, control, minimize or distribute its consequences. Pandemic risk management at the microeconomic level is defined as the activities of economic entities aimed at analyzing, forecasting and assessing the probability of risk in uncertainty with the choice of preventive measures to minimize possible property losses, and in case of their occurrence – the distribution of such losses participants in economic relations, and in some cases, making a profit as a result of proper pandemic risk management. In the conditions of insufficiency of budgetary resources the most expedient for management of pandemic risk are economic and legal ways of indirect state support: changes to the legislation on regulation of economic activity; simplification of permitting and customs procedures; adoption of programs to overcome the negative economic consequences caused by the pandemic; moratorium on inspections of small and medium-sized businesses. Ways of direct state support – tax and customs preferences; exemptions from taxes and fees should be used sparingly. At the microeconomic level, the economic and legal ways of managing pandemic risk are the economic agreement and plans for economic development of the enterprise. REFERENCES Yurydychna entsyklopediia: v 6 t. Redkol.: Yu. S. Shemshuchenko (holova redkol.) ta in. Vol. 5. K.: Vyd-vo “Ukrainska entsyklopediia” imeni M.P. Bazhana, 2003. 736 p. [in Ukrainian]. Patsuriia N.B. Strakhovi pravovidnosyny u sferi strakhuvannia: problemy teorii i praktyky: monohrafiia. Nizhyn: TOV “Vydavnytstvo «Aspekt-Polihraf”, 2013. 504 p. [in Ukrainian]. Anomalii v tsyvilnomu pravi Ukrainy: Navchalno-praktychnyi posibnyk. 2-he vydannia. Za zah. red. R.A. Maidanyka. K.: Yustinian-2010. 1008 p. [in Ukrainian]. Chaikin I.B. Pravove rehuliuvannia strakhuvannia ryzykiv na rynkakh finansovykh posluh : monohrafiia. Kharkiv: Yurait, 2012. 184 p. [in Ukrainian]. Boiko T., Riabkova T. Ryzyky, shcho suprovodzhuiut hospodarsku diialnist, – sutnist, klasyfikatsiia i pidkhody do otsiniuvannia. Vymiriuvalna tekhnika ta metrolohiia. 2014. Iss. 75. P. 125-131 [in Ukrainian]. Zarosylo V.O. ta in. Yurydychnyi ryzyk ta yurydychna bezpeka: monohrafiia. Ukr. derzh. un-t finansiv ta mizhnar. torhivli. Kyiv, 2012. 299 p. [in Ukrainian]. Novikov V.V. Teoretyko-pravovi aspekty ryzykiv u pravi. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia: Yurysprudentsiia. 2015. No. 13. Vol. 1. P. 36-39 [in Ukrainian]. Rieznikova V.V., Kravets I.M. Klasyfikatsiia ryzykiv u pidpryiemnytstvi. V kn.: Pershi naukovi chytannia pamiati akademika V.K. Mamutova: materialy kruhloho stolu (8 liutoho 2019 r., m. Kyiv). Nauk. red. V.A. Ustymenko. NAN Ukrainy. In-t ekonomiko-pravovykh doslidzhen, 2019. 264 p. [in Ukrainian]. Velykanova M.M. Upravlinnia ryzykom ta yoho stadii: ekonomiko-pravovyi analiz. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo. 2017. No. 12. P. 20-24 [in Ukrainian]. Rieznikova V., Stefanchuk R. Otsinka ryzykiv u pidpryiemnytstvi ta upravlinnia nymy. Pravo Ukrainy. 2018. No. 5. P. 101-115. https://doi.org/10.33498/louu-2018-05-101 [in Ukrainian]. Ustymenko V.A., Dzhabrailov R.A. Pravove zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky postkonfliktnykh terytorii: okremi problemy ta shliakhy yikh vyrishennia. V kn.: Stratehiia ekonomichnoi bezpeky Ukrainy: dotsilnist rozroblennia ta shliakhy vyrishennia tsiiei problemy: materialy Kruhloho stolu (30 veresnia 2020 r., m. Kyiv). Nauk. red. V.A. Ustymenko. NAN Ukrainy. DU “In-t ekonomiko-pravovykh doslidzhen imeni V.K. Mamutova NAN Ukrainy”. Kyiv, 2020. 84 p. [in Ukrainian]. Lichak D.V. Hospodarsko-pravove zabezpechennia nepriamoi derzhavnoi pidtrymky subiektiv hospodariuvannia: avtoref. dys. … kand. yuryd. nauk: 12.00.04. Odesa, 2011. 23 p. [in Ukrainian]. Illarionov O.Yu. Spadkoiemnist i stabilnist zakonodavstva yak osnovy zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky. V kn.: Stratehiia ekonomichnoi bezpeky Ukrainy: dotsilnist rozroblennia ta shliakhy vyrishennia tsiiei problemy: materialy Kruhloho stolu (30 veresnia 2020 r., m. Kyiv). Nauk. red. V.A. Ustymenko. NAN Ukrainy. DU “In-t ekonomiko-pravovykh doslidzhen imeni V.K. Mamutova NAN Ukrainy”. Kyiv, 2020. 84 p. [in Ukrainian]. Popovska I.P. Pravovi osnovy prohramnoho rehuliuvannia hospodarskoi diialnosti v Ukraini: dys. … kand. yuryd. nauk: 12.00.04. Odessa, 2010. 213 p. [in Ukrainian]. Zadykhailo D. Pravo na pidpryiemnytsku diialnist u systemi vidnosyn pravovoho hospodarskoho poriadku. Visnyk Akademii pravovykh nauk Ukrainy. 2011. No. 2(65). P. 112-122 [in Ukrainian]. Hryniak A.B. Dohovir u mekhanizmi pravovoho rehuliuvannia pryvatnopravovykh vidnosyn. V kn.: Dohovirne rehuliuvannia pryvatnopravovykh vidnosyn v umovakh yevrointehratsiinykh protsesiv v Ukraini: monohrafiia. Za zah. red. akademika NAPrN Ukrainy O.D. Krupchana. Kyiv, 2017. 334 p. [in Ukrainian]. Belianevych O.A. Teoretychni problemy hospodarskoho dohovirnoho prava: avtoref. dys. … d-ra yuryd. nauk: 12.00.04. K., 2006. 35 p. [in Ukrainian]. Bel'tjukov E.A., Brevnov A.A., Parsjak V.N. Planirovanie dejatel'nosti predprijatija: Uchebnoe posobie. Har'kov: Odissej, 2006. 384 p. [in Russian]. Стаття присвячена дослідженню пандемічного ризику. Розглянуто його характерні ознаки. Робиться висновок, що пандемічний ризик є об’єктивно-суб’єктивною категорією. Доведено можливість управління пандемічним ризиком на макро- та мікроекономічному рівнях. Надається визначення управління пандемічним ризиком на кожному з цих рівнів та характеризуються господарсько-правові засоби управління пандемічним ризиком з метою нівелювання негативних наслідків епідемії. V. Mamutov Institute of Economic and Legal Research of the National Academy of Sciences of Ukraine 2020-12-15 Article Article application/pdf https://economiclaw.kiev.ua/index.php/economiclaw/article/view/1006 10.15407/econlaw.2020.04.012 Economics and Law; No 4 (59) (2020): Economics and Law; 12 - 23 Экономика и право; No 4 (59) (2020): Economics and Law; 12 - 23 Економіка та право; No 4 (59) (2020): Economics and Law; 12 - 23 2523-4838 1681-6277 10.15407/econlaw.2020.04 uk https://economiclaw.kiev.ua/index.php/economiclaw/article/view/1006/963 |
| spellingShingle | Oliukha, V.G. ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ УПРАВЛІННЯ ПАНДЕМІЧНИМ РИЗИКОМ |
| title | ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ УПРАВЛІННЯ ПАНДЕМІЧНИМ РИЗИКОМ |
| title_alt | ECONOMIC AND LEGAL WAYS OF PANDEMIC RISK MANAGEMENT |
| title_full | ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ УПРАВЛІННЯ ПАНДЕМІЧНИМ РИЗИКОМ |
| title_fullStr | ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ УПРАВЛІННЯ ПАНДЕМІЧНИМ РИЗИКОМ |
| title_full_unstemmed | ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ УПРАВЛІННЯ ПАНДЕМІЧНИМ РИЗИКОМ |
| title_short | ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ УПРАВЛІННЯ ПАНДЕМІЧНИМ РИЗИКОМ |
| title_sort | господарсько-правові засоби управління пандемічним ризиком |
| url | https://economiclaw.kiev.ua/index.php/economiclaw/article/view/1006 |
| work_keys_str_mv | AT oliukhavg economicandlegalwaysofpandemicriskmanagement AT oliukhavg gospodarsʹkopravovízasobiupravlínnâpandemíčnimrizikom |