ПРО СИСТЕМУ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ПРАВ У КОНТЕКСТІ КЕРІВНИХ ПРИНЦИПІВ ООН З ПИТАНЬ БІЗНЕСУ ТА ЛЮДИНИ

The presented paper, giving the reference to the 2030 Agenda for Sustainable Development aimed at transforming our world, underlines the internationally recognized foremost importance of human rights protection. The presently intensified economic globalization causes concerns in regard to responsibi...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в:	Економіка та право
Дата:	2020
Випуск:	1 (56)
Сторінки:	19-27
ISSN:	2523-4838
Автори та афіліації:	A.Ye. Sanchenko — Інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова НАН України, м. Київ, Україна
Ключові слова:	захист прав людини у сфері бізнесу, бізнес і права людини, за- хист прав та охоронюваних законом інтересів, органи захисту прав і охоронюваних законом інтересів суб’є ктів господарювання, за- хист прав, корпоративна від пові даль ність щодо поваги прав людини, права людини та основоположні сво- боди, цілі сталого розвитку, цілі сталого розвит- ку, правопо- рушення
Автор:	Sanchenko, A.Ye.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	V. Mamutov Institute of Economic and Legal Research of the National Academy of Sciences of Ukraine 2020
Онлайн доступ:	https://economiclaw.kiev.ua/index.php/economiclaw/article/view/972
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Economics and Law
Завантажити файл:

Репозитарії

Economics and Law

_version_	1874188887592534016
author	Sanchenko, A.Ye.
author_facet	Sanchenko, A.Ye.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "A.Ye. Sanchenko", "institution": "Інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова НАН України, м. Київ, Україна", "orcid": "" } ]
author_sort	Sanchenko, A.Ye.
baseUrl_str	https://economiclaw.kiev.ua/index.php/economiclaw/oai
collection	OJS
container_end_page	27
container_issue	1 (56)
container_start_page	19
container_title	Економіка та право
container_volume
datestamp_date	2020-04-04T12:41:35Z
description	The presented paper, giving the reference to the 2030 Agenda for Sustainable Development aimed at transforming our world, underlines the internationally recognized foremost importance of human rights protection. The presently intensified economic globalization causes concerns in regard to responsibility of states and business entities to respect and safeguard human rights. Thus, the author presents the UN contribution into establishing the system of human rights remedies, that can and should be applied by states, subjects of economic activities and other stakeholders in order toensure the rights of individuals in case of the business-related abuses and violations. On the basis of the UN experience and the current international practices, being actively elaborated after the adoption of the UN Guiding Principles on Business and Human Rights of 2011, the author indicates the essence and the content of the legal phenomenon of the system of remedies for rights protection. In particular, the paper provides some specific characteristics of the State-based judicial, State-based non-judicial and non-State based non-judicial mechanisms for protecting human rights in business. The judicial remedies, being the basic, need to be more efficient; the international community calls for more profound development of the State-based non-judicial remedies, paying significant attention to the role of the national institutions for the promotion and protection of human rights, incl. Ombuds-institutions. The system of the non-State based non-judicial mechanisms is described as an evolving matter; business entities, especially transnational corporations, are to incorporate them into their policies and practice, to ensure their responsibility to respect human rights. The advantages and shortcomings of all the above mentioned mechanisms are described in general. The UN requirement towards states and businesses to provide a complex approach — "a bouquet of remedies" is presented, also as a recommendation for Ukraine. The suggested conclusions underline the importance of implementing in Ukraine the UN Guiding Principles on Business and Human Rights in the overall context of realization of the Sustainable Development Goals. This includes the necessity to integrate the UN Guiding Principles into the national policy, strategic and legal acts in a number ofareas, to establish a holistic and efficient system of remedies in cases of business-related human rights abuses and violations. The evident benefits for Ukraine and Ukrainians, provided the required international provisions are implemented, are identified.
doi_str_mv	10.15407/econlaw.2020.01.019
first_indexed	2025-09-24T17:24:49Z
format	Article
fulltext	19ISSN 1681-6277. Економіка та право. 2020, № 1 ЕКОНОМІКА ТА ПРАВО ECONOMICS AND LAW Розкрито сутність і зміст правового феномену системи засобів захисту прав лю- дини у відносинах між державою та суб’єктами господарської діяльності. Зокрема, на підставі напрацювань ООН і сучасного міжнародного досвіду охарактеризова- но державні судові, державні позасудові та недержавні позасудові механізми за- хисту прав людини, що мають застосовуватися різними стейкхолдерами. Запро- поновано висновки щодо важливості імплементації в Україні Керівних принципів ООН з питань бізнесу та прав людини загалом, включно із налагодженням цілісної та ефективної системи захисту прав людини у випадку їх порушення з боку бізнесу. Постановка проблеми. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 70/1 від 25.09.2015 «Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» [1], проголосила згаданий Порядок денний у статусі плану дій для людей, планети та процвітання. Учас- ники саміту ООН 2015 р., що запропонували Генеральній Асамблеї своє узгоджене бачення майбутнього усього світу, задекларували свою рішучість діяти для забезпечення можливості всіх людей реалізува- ти свій потенціал в умовах гідності й рівності та у здоровому навко- лишньому середовищі, а також «нікого не залишити осторонь» і за- хищати права людини. Україна є державою-учасницею виконання цих глобальних спільних міжнародних зобов’язань і повинна усві- домлювати всю їхню повноту. Однак поза увагою Уряду та органів державної влади нашої країни залишається багатокомпонентна проблематика, що розглядається ООН у загальному контексті реалізації Цілей сталого розвитку, — су- часна парадигма кореляцій і взаємозв’язку між бізнесом і правами людини на засадах поваги. В умовах безпрецедентної критичності соціально-економічного становища України об’єктивно обґрунто- ваним є упровадження у процес розвитку держави комплексного підходу, що концентрований на синергії інтересів і потреб людини, Ключові слова: Цілі сталого розвитку, Рада ООН з прав людини, захист прав люди- ни у сфері бізнесу, механіз- ми забезпечення захисту прав, корпоративна від по- ві даль ність щодо поваги прав людини, судова систе- ма, національні інституції із захисту прав людини. Ц и т у в а н н я: Санченко А.Є. Про систему засобів захисту прав у контексті керівних принципів ООН з питань бізнесу та людини. Економіка та право. 2020, № 1. С. 19—27. https://doi.org/10.15407/econlaw.2020.01.019 https://doi.org/10.15407/econlaw.2020.01.019 УДК 338:346 А.Є. САНЧЕНКО, канд. юрид. наук, старш. наук. співроб., пров. наук. співроб. відділу проблем модернізації господарського права та законодавства, керівник Центру перспективних досліджень і співробітництва з прав людини в сфері економіки Інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова НАН України, м. Київ, Україна orcid.org/0000-0002-9001-7564 ПРО СИСТЕМУ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ПРАВ У КОНТЕКСТІ КЕРІВНИХ ПРИНЦИПІВ ООН З ПИТАНЬ БІЗНЕСУ ТА ЛЮДИНИ 20 ISSN 1681-6277. Economics and Law. 2020, № 1 А.Є. САНЧЕНКО держави та суб’єктів господарської діяльнос- ті, як це передбачено міжнародними зобо в’я- заннями України перед ООН, Радою Європи і Європейським Союзом. Цивілізовані пара- мет ри такої синергії задані, зокрема, внаслі- док запровадження Рамкової програми ООН «Захист, повага та засоби захисту прав» для сфери бізнесу і прав людини в 2008 р. та в 2011 р. — з ухваленням резолюції Ради ООН з прав людини № 17/4 щодо ухвалення Керів- них принципів ООН з питань бізнесу та прав людини (далі Керівні принципи). Водночас варто зазначити, що концепт дос- тупу до засобів захисту прав людини, пору- шених у зв’язку або внаслідок господарської діяльності, є основним компонентом цих Ке- рівних принципів. Тому важливими стають ґрун товні знання про відповідну міжнарод ним нормам і стандартам систему засобів захисту прав та її функціонування, необхідні для ви- роблення науково обґрунтованих рішень що- до імплементації міжнародних рамок з питань бізнесу та прав людини в Україні у загальному контексті реалізації Цілей сталого розвитку. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різ- номанітні аспекти питань захисту прав лю- дини у сфері бізнесу упродовж останнього де сятиліття активно вивчають зарубіжні та українські науковці, серед яких: І. Акімова, М. Альбер, О. Білик, Л. Бобко, К. O’Брайен, І. Бу лєєв, М. Бутко, Є. Балицький, Д. Віндзор, М. Герет, Л. Грицина, Н. Гьотцман, Р. Джабраі- лов, П. Друкер, А. Іващенко, О. Кірі ченко, Дж. Колонскі, А. Кретова, Е. Лібанова, Р. Мак- Коркводейл, В. Малолітнева, Н. Ма ру щак, П. Мачлінскі, O. Мартин-Ортега, К. Ло пес, Дж. Раггі, Н. Резнік, А. Токунова, В. Ус ти мен- ко, В. Черняк, В. Шаповал, Н. Шира, Н. Щур та ін. Проте здебільшого наукові погляди та дискусії в руслі розв’язання цих проблем на- лежать європейським та американським до- слідникам. Вітчизняна правова наука й дони ні не накопичила достатніх розробок щодо комп- лексного бачення окресленої проблематики і підходу до побудови та функціонуван ня ціліс- ної та ефективної системи засобів захисту прав людини у випадку зловживань з бо ку бізнесу, ролі суб’єктів господарської діяльності у про- цесі попередження зловживань та відновлен- ня порушених прав. Виклад основного матеріалу. Загальноприй- нятою нормою міжнародного права є обов’я- зок держав захищати кожного, хто знаходить- ся на їхній території та/або під їхньою юрис- дикцією, від порушень прав людини. Держава є основним гарантом прав і свобод людини, й будь-яка державна політика повинна бути спрямована на забезпечення їх захисту. Ці доктринальні положення, конституційно-пра- вові норми демократичного функціонування держави і світу та міжнародно закріплені юри- дичні вимоги стали підставою, щоби концепт захисту прав і забезпечення доступу до його ефективних засобів став невід’ємним і основ- ним компонентом Керівних принципів ООН з питань бізнесу та прав людини [2]. Дані Керів- ні принципи ухвалено Радою ООН з прав лю- дини як інструмент упровадження вищезга- даної Рамкової програми ООН «Захист, пова- га та засоби захисту прав» для сфери бізнесу і прав людини [3]. Отже, перший із Керівних принципів уста- новлює обов’язок держави вжити не обхідних заходів для запобігання, роз сліду ван ня та по- карання порушень прав люди ни в її відно- синах із суб’єктами господа рю ван ня на їхній території та/або під їхньою юрис дик цією та відшкодування заподіяної шкоди. Керівний принцип 22, включений до змісту другої засадничої основи Керівних принципів «Корпоративна відповідальність щодо поваги прав людини», передбачає, що у випадках, ко- ли суб’єкти господарської діяльності встанов- люють факт справляння ними негативного впливу на права людини або сприяння його вчиненню, вони повинні в рамках законних процедур відшкодувати заподіяну шкоду або співпрацювати з державою чи третіми сторо- нами з метою її відшкодування. Керівний принцип 25 у третій засадничій основі Керівних принципів щодо доступу до засобів захисту прав установлює, що у межах свого обов’язку захищати від пов’яза них із підприємницькою діяльністю порушень прав людини, держави за допомогою судових, адмі- ністративних, законодавчих чи інших відпо- відних засобів повинні вживати належних за- ходів для забезпечення того, щоб у випад ках, коли такі порушення відбуваються на їхній території та/або в межах їхньої юрисдикції, особи, права яких порушені, отримували до- ступ до ефективних засобів захисту прав. Як зазначається у Керівних принципах, за- соби захисту прав можуть набувати різних 21ISSN 1681-6277. Економіка та право. 2020, № 1 Про систему засобів захисту прав у контексті керівних принципів ООН з питань бізнесу та людини матеріально-правових форм (принесення ви- бачення, реституція, реабілітація, фінансова або нефінансова компенсація, застосування адміністративних або кримінальних санкцій тощо) і бути здатними забезпечити відшкоду- вання заподіяної правам людини шкоди або поновлення становища, що існувало до часу вчинення порушення. Важливим не лише з теоретичних, але й з практичних поглядів є те, що Керівні принци- пи не тільки констатують непорушність обо- в’язку держав захищати права людини, а й пе- редбачають механізми забезпечення доступу до ефективних засобів правового захисту під час порушення прав людини у сфері господар- ських відносин. Такі засоби можуть мати як превентивний характер, так і характер реагу- вання на вже наявне порушення, у т. ч. скаргу або звернення потерпілої сторони. Згідно з положеннями Керівних принципів термін «ме ханізм розгляду скарг» означає будь-який організований судовий або позасудовий про- цес, що здійснюється державним чи недер- жавним органом, у рамках якого можуть бути подані скарги на пов’язані з господарською діяльністю порушення прав людини та запит щодо захисту прав. До того ж процес застосування засобів за- хисту прав і відповідні про цедури, що його су- проводжують, повинні ма ти справедливий і неупереджений характер, бути захищеними від корупції, а також економічного чи полі- тичного тиску з боку інших державних агентів або суб’єктів підприємни цької діяльності, спря мованого на здійснення впливу на резуль- тати. Крім того, не варто створювати пере- шкоди спрямованого на здійснення впливу на результати для законної та мирної діяльності правозахисників. Зазначимо, що питання взаємозв’язку між правом на ефективний засіб захисту, доступом до ефективних засобів захисту, доступом до правосуддя та корпоративною відповідаль- ністю щодо прав людини розкриті в Доповіді Робочої групи з питань бізнесу та прав люди- ни, представленій 2017 р. перед Генеральною Асамблею ООН у рамках розгляду нею пункту порядку денного 12-ї сесії «Просування та за- хист прав людини: питання прав лю дини, включаючи альтернативні підходи до покра- щення ефективності реалізації прав людини та основних свобод» [4]. Загалом ООН визначає три типи механізмів забезпечення захисту прав: 1) державні судові механізми; 2) державні позасудові механізми подання та розгляду звернень або скарг; 3) недержавні механізми подання та розгля- ду звернень або скарг. Очевидно, що ефективні державні судові ме- ханізми є основою для забезпечення доступу до засобів правового захисту. Їхня здатність усувати порушення прав людини, пов’язані з господарською діяльністю, залежить від їх ньої професійності, чесності, законодавчих та ін- ших можливостей забезпечувати належний су- довий розгляд. До останніх можна віднести, наприклад, й недопущення державами виник- нення правових, процедурних або практич- них бар’єрів, що здатні перешкоджати подан- ню до суду законних скарг. Зокрема, правові бар’єри можуть виникати у випадках, коли: а) спосіб розподілу правової відповідальності між членами корпоративної групи відповідно до національного кримі- нального і цивільного законодавства дозволяє ухилятися від виконання принципу належної підконтрольності / підзвітності; б) позивачі стикаються з відмовою у правосудді в державі, де відбулося порушення прав людини, і не мо- жуть отримати доступ до судів цієї держави незалежно від предмета позову; в) окремі гру- пи осіб, наприклад корінні народи і мігранти, не охоплюються системою правового захисту їхніх прав людини, якою користується решта населення. Практичні і процедурні бар’єри, що пере- шкоджають доступу до судових засобів право- вого захисту, можуть виникати за таких умов: а) витрати, пов’язані із подачею позову, на- багато перевищують установлену величину, яка слугує стримувальним фактором від пода- чі необґрунтованих позовів, та/або не можуть бути знижені до розумних рівнів за допомогою підтримки уряду, «ринкових» механізмів (на- приклад, страхування витрат судового розгля- ду і безоплатна правова допомога) або інших засобів; б) позивачі стикаються із трудноща ми у справі отримання законного представ ника через відсутність ресурсів або інших стимулів для залучення юристів із метою от римання консультацій щодо конкретної тематики; в) відсутні належні можливості для об’єднання позовів або проведення судових розглядів за 22 ISSN 1681-6277. Economics and Law. 2020, № 1 А.Є. САНЧЕНКО участю представників (наприклад, для подачі об’єднаних позовів або інших процедур пода- чі колективних позовів), що перешкоджає до- ступу окремих позивачів до ефективних засо- бів захисту; г) державні обвинувачі не мають достатніх ресурсів, експертних знань і під- тримки для виконання зобов’язань держави щодо розслідування участі окремих осіб та суб’єктів господарської діяльності у злочинах, що зачіпають права людини. У Керівних принципах визнається, що зде- більшого такі бар’єри виникають або поси- люються в результаті нерівних можливостей сторін процесу, що нерідко має місце під час розгляду позовів щодо порушень прав люди- ни у сфері бізнесу, наприклад, нерівності їх- ніх фінансових ресурсів, можливості доступу до інформації та експертних знань. Крім того, внаслідок дискримінації або ненавмисних нас лідків організації роботи судових механіз- мів певні особи з груп або категорій населення, які можуть піддаватися підвищеному ризику вразливості або маргіналізації, часто стикаю- ться з додатковими культурними, соціальни- ми, матеріальними та фінансовими перешко- дами щодо доступу до цих механізмів, їхнього використання та захисту з їхнього боку. Дер- жаві та судовим органам слід приділяти особ- ливу увагу правам і конкретним потребам та- ких груп або категорій населення на кожному етапі процесу — доступ до суду, судовий роз- гляд і винесення остаточного судового рішення. Зауважимо, що дослідження останніх років, які здійснюються під егідою ООН, демонстру- ють, що суди, на жаль, доволі часто не притя- гують до відповідальності суб’єктів господарю- вання, зокрема бізнес-компанії, та не забез- печують ефективного захисту прав жертв. Ця ситуація є особливо гострою у випадках, які по в’язані з грубими порушеннями прав люди- ни та іншими особливо тяжкими злочинами: рабством, тортурами, несанкціонованими су- дом вбивствами, примусовою та дитячою пра- цею, значною шкодою здоров’ю та умовам жит тєдіяльності людей. Хоча, як свідчать до- слід ження, вина за такі правопорушення най- частіше лежить на державах, бізнес-компанії можуть бути причетними до вчинення цих зловживань або як правопорушники або як співучасники [5]. Тож ООН опрацювала та запропонувала дер жавам методи встановлення корпоратив- ної відповідальності, зокрема, щодо оцінки їхньої корпоративної кримінальної та адміні- стративної відповідальності, які забезпечують як ефективне стримування, так і ефективний засіб захисту у випадку порушень прав люди- ни, пов’язаних із бізнесом. Державам рекомен- довано проаналізувати ефективність нині за- сто совуваних підходів і вивчити можливі спо- соби притягнення до юридичної відповідаль- ності бізнес-компанії у випадку вчинення ними системних та індивідуалізованих зловживань, включаючи підходи щодо розподілу тягаря до- казування вини, які мають застосовуватися з урахуванням міркувань щодо доступу до за- собів правового захисту таким чином, щоб за- безпечити справедливість по відношенню до всіх сторін суперечки [6]. Розглядаючи питання про державні позасу- дові механізми подання та розгляду звернень або скарг щодо порушення прав людини у сфе рі економіки, варто спиратися на Доповідь Вер- ховного комісара ООН з прав людини «По- ліпшення підзвітності та доступу до засобів захисту жертв зловживань, пов’язаних із гос- подарською діяльністю, за допомогою держав- них позасудових механізмів» 2018 р. [7]. Наз- вана Доповідь супроводжується додатком, що містить набір рекомендованих «політичних цілей» і дій держав для підвищення ефектив- ності державних позасудових механізмів, що стосуються бізнесу та прав людини. Зазначимо, що державні позасудові механіз- ми розподіляються на п’ять категорій: 1) механізми подання звернень або скарг (наприклад національні контактні пункти Організації економічного співробітництва та розвитку [8]); 2) інспекторати (інспекція з питань праці, з питань захисту прав споживачів тощо); 3) служби омбудсманів (наприклад омбуд- сман з прав людини, з прав дитини, із гендер- них питань, фінансовий омбудсман, бізнес- омбудсман та ін.); 4) органи посередництва або примирення (комісія з посередництва та примирення, ме- діація тощо); 5) арбітражні та спеціалізовані суди або трибунали (наприклад трудові, природоохо- ронні трибунали тощо). Також Верховний комісар наголошує, що різноманітність і широке використання цих механізмів підкреслює їхню важливість та 23ISSN 1681-6277. Економіка та право. 2020, № 1 Про систему засобів захисту прав у контексті керівних принципів ООН з питань бізнесу та людини адап тованість до різних контекстів і проблем. Їхні переваги полягають у тому, що їх функ- ціонування та застосування є менш витрат- ним, вони забезпечують більшу доступність для сторін суперечок і гнучкість процесу, а також значний спектр можливих засобів захисту. Водночас міжнародні дослідники визнають, що досвід осіб, які шукають засоби захисту прав людини від порушень, свідчить: у деяких юрисдикціях ці механізми отримали несис- темний правовий та інституційний розвиток. Таке становище спричинило нерівномірність їхнього використання, недостатнє фінансо во- технічне забезпечення та прогалини в практи- ці. Нерідко постраждалі особи мають складно- щі у процесі визначення, який саме механізм або комбінацію механізмів слід застосувати у серйозних випадках порушення прав людини з боку суб’єктів господарської діяльності, аби забезпечити розв’язання проблем у повному обсязі. У багатьох країнах відзначається не- достатня поінформованість людей про їхні права та доступні механізми захисту, особли- во людей із найвразливіших або маргіналізо- ваних груп населення. А з огляду на те, що мандат багатьох державних позасудових меха- нізмів є чітко обмеженим за ознакою терито- рії, їм бракує повноважень для реагування на порушення прав людини у сфері бізнесу в справах, які мають транскордонний характер [9—13]. Наведені науково-практичні висно- вки переконують, що нині застосовувані дер- жавні позасудові механізми ще не повною мі- рою виконують роль, передбачену Керівним принципом 27, — становити невід’ємну та надійну частину всеосяжної системи захисту прав разом із судовими механізмами. У зазначеній раніше Доповіді Верховного ко місара ООН зауважено, що підвищення ефек тивності цих механізмів та забезпечення виконання функцій, покладених на них, вклю- чаючи життєво важливу роль стосовно до пов- нення та підтримки судових механізмів, пот ре- буватимуть узгоджених і багатогранних зусиль усіх держав, як в односторонньому порядку, так і у дво- або багатосторонній співпраці. У цьому контексті, на наше переконання, варто приділити особливу увагу ролі націо- нальних інституцій із захисту прав людини (далі НІПЛ) у полегшенні доступу осіб, які потерпіли від дій або бездіяльності суб’єктів господарської діяльності, до засобів захисту їхніх прав. Керівні принципи визнають, що, хоча судові механізми «лежать в основі забез- печення доступу до засобів захисту прав», по- засудовий механізм, такий як НІПЛ (установи омбудсманів включно), відіграє «важливу роль у доповненні судових механізмів». Так, Единбурзька декларація 2010 р. [14], ухвалена на Десятій міжнародній конферен- ції Міжнародного координаційного комітету НІПЛ, присвяченій ролі національних інсти- туцій із захисту прав людини у вирішенні пи- тань бізнесу та прав людини, також окреслює потенціал НІПЛ у покращенні доступу до ефективних засобів захисту від порушень прав людини. Зокрема, Декларація визначає декіль- ка напрямів їхньої діяльності, а саме: а) спри- яння поширенню знань і здійсненню дослід- жень у цій сфері; б) проведення моніторингу таких порушень прав людини; в) розгляду від- повідних звернень і скарг громадян та реагу- вання на них; г) здійснення функції посеред- ництва та примирення; д) створення мережі парт нерства між стейкхолдерами; е) участь у розробці та реалізації національних планів дій з питань бізнесу та прав людини. У липні 2018 р. Рада ООН з прав людини у резолюції № 38/13 [15] запропонувала Робочій групі з питань бізнесу і прав людини додатко- во проаналізувати роль НІПЛ у справі полег- шення доступу до засобів правового захисту у випадку порушень прав людини з боку бізнесу, а також скликати дводенну глобальну кон- сультацію з цих питань, відкриту для усіх за- цікавлених сторін, та інформувати Раду на її сорок четвертій сесії у червні 2020 р. Викону- ючи цей проект, Робоча група ООН з питань бізнесу та прав людини надає консультації НІПЛ, їхнім регіональним мережам та іншим зацікавленим сторонам. Актуалізація цих по- ложень забезпечена результатами Глобальних консультацій щодо ролі НІПЛ у справі спри- яння полегшенню доступу до засобів захисту прав у випадках їх порушень з боку суб’єктів господарювання, проведених ООН 10—11 жов т- ня 2019 р., та спеціальної тематичної сесії 8-го Форуму ООН з питань бізнесу та прав люди- ни, що відбувся 25—27 листопада 2019 р. Ре- зультати узагальнень із оновленими рекомен- даціями для НІПЛ також будуть представлені Раді ООН з прав людини у червні 2020 р. Підвищення ефективності недержавних ме- ханізмів подання та розгляду звернень або скарг 24 ISSN 1681-6277. Economics and Law. 2020, № 1 А.Є. САНЧЕНКО у випадках зловживань щодо прав людини, пов’язаних із бізнесом, є предметом уваги та ретельного опрацювання міжнародного спів- товариства та наукового середовища. У резуль- таті нещодавніх досліджень ООН визначено пріоритетність трьох типів таких механізмів: 1) механізми подання та розгляду звернень або скарг, що застосовують бізнес-компанії: внутрішні механізми, що встановлені та ке- ровані цими компаніями; 2) механізми подання та розгляду звернень або скарг, що застосовуються одночасно ба- гатьма зацікавленими сторонами чи іншими ініціативами з кооперації / співпраці: механіз- ми, які не є внутрішніми для окремих бізнес- компаній, але такі, що виконують комплекс повноважень, наданих їм бізнес-компаніями; 3) механізми, пов’язані з установами фі нан- сування сфери розвитку (банками реконструк- ції та розвитку, іншими подібними фінансо- вими установами): механізми, за допомо гою яких ті особи, чиї права порушені суб’єктами господарювання під час реалізації ними про- ектів, які фінансуються цими установами, мо- жуть звертатися за захистом прав (наприклад незалежні механізми підзвітності). Ці механізми є позасудовими, проте вони можуть вдаватися до використання процесів, що схожі на судові, але засновані на діалозі чи інших доцільних та легітимних методиках, які забезпечують дотримання прав людини. Ці механізми можуть мати певні переваги у по- рівнянні з судовими, якими є швидкість до- ступу до засобів захисту та відновлення пору- шених прав, зменшення витрат та, що не менш важливо, — транснаціональне охоплення. 2018 р. Рада ООН з прав людини в згаданій вище резолюції № 38/13 доручила Управлін- ню Верховного комісара ООН з прав лю дини (далі УВКПЛ) виявити та проаналізу вати ви- клики, можливості та кращі практики стосов- но недержавних механізмів подання та розгля- ду скарг, які стосуються питань поваги прав людини з боку бізнес-компаній. У листопаді 2019 р. УВКПЛ опубліковано документ за ре- зультатами консультацій і обговорень, у якому викладено попередні думки щодо ефектив- ності недержавних механізмів подання та роз- гляду звернень або скарг. На тлі низки пози- тивних висновків, представлених експертами ООН, привертають увагу й певні зауваження стосовно дії цих механізмів на практиці, які варто врахувати під час аналізування та оп- рацювання українських реалій і побудови ефек- тивної системи захисту прав людини у сфері господарської діяльності. Зокрема, як перешкода відзначається бю- рократична складність процедурних вимог і доступу до цих механізмів, особливо для тих постраждалих, які перебувають у найвразли- вішому або маргіналізованому становищі, без суттєвої підтримки третіх осіб: юрисконсуль- тів або організацій громадянського суспіль- ства. Крім того, виявлено фрагментований ха- рактер корективних підходів, застосовуваних недержавними позасудовими механізмами, що створює складний і заплутаний коригуваль- ний ландшафт і не сприяє повноцінному від- новленню прав людини, порушених бізнес- компаніями. Отже, спираючись на поточну практику [16] та нині сформульовані висновки досліджень, бізнес-компаніям рекомендовано розробляти стратегії та застосовувати практичні підходи для удосконалення недержавних механізмів оскарження їхніх дій, що зашкоджують пра- вам людини, на основі критеріїв ефективнос- ті, викладених у Керівному принципі 31, у різ- них правових, оперативних і культурних си- туаціях, у т. ч. у транскордонному контексті. Також рекомендовано удосконалювати спів- працю між різними недержавними механіз- мами подання скарг з метою поліпшення під- звітності та розширення доступу до засобів правового захисту у випадках порушення прав людини у сфері бізнесу. Водночас державам рекомендовано застосовувати дії, спрямовані на підтримку та посилення засобів захисту прав через недержавні механізми подання та розгляду звернень або скарг постраждалих, включаючи елементи, що стосуються взаємо- зв’язків між недержавними та державними механізмами захисту прав, правоохоронними органами та відповідними регуляторними установами [17]. Загалом ООН продовжує розвивати цілісну концепцію доступу до ефективних засобів за- хисту прав відповідно до Керівних принципів, яка має бути прийнятною для застосування усіма державами та суб’єктами господарюван- ня. А питання ефективності засобів захисту прав людини розглядаються з позиції людей як носіїв прав та учасників реалізації Цілей сталого розвитку. З огляду на це пропонуєть- 25ISSN 1681-6277. Економіка та право. 2020, № 1 Про систему засобів захисту прав у контексті керівних принципів ООН з питань бізнесу та людини ся, щоб механізми відновлення прав були різ- номанітними та відповідали потребам і очіку- ванням людей. Зазначається, що постраждалі особи повинні мати можливість, не побою- ючись віктимізації, звертатися за захистом до різних механізмів, користуватися «букетом за- собів захисту». Висновки. Керівні принципи ООН з питань бізнесу та прав людини, базуючись на юри- дично обов’язкових міжнародно-правових нор- мах, є глобальним орієнтиром для держав, суб’єктів підприємництва, окремих осіб і груп осіб у справі встановлення та збереження справедливого балансу економічних і соціаль- них інтересів і потреб. Водночас Керівні прин- ципи встановлюють координати відповідаль- ності держави та бізнесу у сфері забезпечення і поваги прав людини. На їхній основі під егі- дою ООН за участю держав, науково-експерт- ного середовища, бізнес-кіл та НІПЛ розви- вається й упроваджується цілісна система за- собів повноцінного захисту прав людини, порушених у зв’язку із господарською діяль- ністю, визначено механізми захисту прав — державні судові, державні позасудові та недер- жавні позасудові, що мають органічно засто- совуватися різними стейкхолдерами. Україна як суб’єкт міжнародного права і носій міжнародних зобов’язань у сфері прав людини та в галузі економіки повинна, усві- домлено спираючись на положення Керівних принципів, будувати свою загальнодержавну політику, спрямовану на досягнення Цілей сталого розвитку, як це визначено Указом Пре- зидента України від 30.09.2019 № 722/2019 «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року». Разом з тим нашій державі на- лежить ураховувати Керівні принципи в ході завершення судової реформи, оновлення усіх дотичних стратегічних і програмних докумен- тів, зокрема Національної стратегії в сфері прав людини (Указ Президента України від 25.08.2015 № 501/2015 «Про затвердження На- ціональної стратегії в сфері прав людини»), Стратегії розвитку малого і середнього під- приємництва в Україні (розпорядження Кабі- нету Міністрів України від 24.05.2017 № 504-р «Про схвалення Стратегії розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на пе- ріод до 2020 року») тощо, а також під час уп- ро вадження Основних засад (стратегії) дер- жавної екологічної політики України на період до 2030 року (Закон України від 28.02.2019 № 2697-VIII «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року»), Концепції реалізації державної політики у сфері сприяння роз- витку соціально відповідального бізнесу в Ук- раїні на період до 2030 року (розпоряджен- ня Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 66-р «Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері сприяння розвит- ку соціально відповідального бізнесу в Україні на період до 2030 року») та ін. А також розроб- ки Національного плану дій в сфері бізнесу та прав людини, як це передбачено Керівними принципами ООН та Рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи державам-членам СМ/ Rec(2016)3 (Рекомендація CM/Rec(2016)3 Комітету Міністрів Ради Європи державам- членам про права людини та бізнес, ухвалена Комітетом міністрів 02.03.2016 на 129-му за- сіданні Заступників міністрів). Особливий ак- цент у цій роботі має бути зроблено на упо- рядкуванні та розвитку системи захисту прав людини у сфері бізнесу, у т. ч. різноманітних державних і недержавних позасудових меха- нізмів, які повинні доповнювати гарантова- ний державою судовий захист. Імплементовані в комплексі такі заходи ство рюватимуть інституційно-правове підґрун- тя для покращення умов ведення господар- ської діяльності та зростання її культури, на- рощування людського та економічного по тен- ціалу, вирівнювання економічних і соціальних диспропорцій, зміцнення позитивного іміджу нашої країни для притоку іноземних інвести- цій і виходу вітчизняного бізнесу «з людським обличчям» на міжнародну арену глобальних ринкових відносин, підвищення Індексу люд- ського розвитку та якості життя населення України. Упровадження цих зусиль, безсперечно, по- требує науково обґрунтованих рішень. Тож на часі здійснення глибоких наукових дослід- жень, що можуть стосуватися широкого кола проблем функціонування наявних в України засобів захисту прав людини у сфері бізнесу. Зокрема, вартим уваги є вивчення законодав- чих способів усунення прогалин у судовій практиці розгляду справ у цій сфері; поширен- ня державних і недержавних позасудових ме- тодів і механізмів вирішення спорів (у т. ч. тре- тейських судів, медіації тощо), наприклад, 26 ISSN 1681-6277. Economics and Law. 2020, № 1 А.Є. САНЧЕНКО щодо впливу господарської діяльності на на- вколишнє середовище, користування правом власності, захисту прав споживачів і прав най- менш соціально захищених осіб та груп на- селення, використання фінансово-кредитних інструментів для укорінення практики вико- ристання внутрішньокорпоративних та інших недержавних позасудових механізмів. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ / REFERENCES 1. Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development: Resolution adopted by the UN General Assembly on 25 September 2015 No. A/RES/70/1. URL: https://undocs.org/A/RES/70/1 2. Human rights and transnational corporations and other business enterprises: UN Human Rights Council resolution A/HRC/RES/17/4 on 16 June 2011. URL: https://undocs.org/en/A/HRC/RES/17/4 3. The UN "Protect, Respect and Remedy" Framework for Business and Human Rights, 2008. URL: https://www. business-humanrights.org/sites/default/ files/reports-and-materials/Ruggie-protect-respect-remedy-framework.pdf 4. Report of the Working Group on the issue of human rights and transnational corporations and other business enterprises, transmitted by the Secretary-General to the General Assembly; doc. A/72/162. URL: https://documents- dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N17/218/65/PDF/N1721865.pdf?OpenElement 5. OHCHR Accountability and Remedy Project I: Enhancing effectiveness of judicial mechanisms in cases of busi- ness-related human rights abuse. URL: https://www.ohchr.org/EN/Issues/Business/Pages/ARP_I.aspx. 6. Consultation Concept Note "Effectiveness of judicial remedy — from paper to practice". 2017 UN Forum on Business and Human Rights (28 November, Geneva). URL: https://www.ohchr.org/Documents/Issues/Business/PublicLaw ConsultationConceptNote.pdf 7. Improving accountability and access to remedy for victims of business-related human rights abuse through State- based non-judicial mechanisms. Report of the United Nations High Commissioner for Human Rights, presented at Thirty-eighth session of the UN Human Rights Council on 18 June — 6 July 2018. URL: https://documents-dds-ny. un.org/doc/UNDOC/GEN/G18/132/70/PDF/G1813270.pdf?OpenElement 8. OECD Watch Guide on Making OECD NCP Complaints. URL: https://www.oecdwatch.org/ 9. Lopez Carlos. Human Rights Impact Assessment and the right to the effective remedy. Handbook on Human Rights Impact Assessment, edited by Nora Götzmann. Edward Elgar Publishing LTD, 2019. P. 390-405. 10. O’Brien C.M. Business and Human Rights. A Handbook for legal Practitioners, Strasbourg: Council of Europe, 2019. 11. The Action4Justice Business&human rights guide. URL: https://www.business-humanrights.org/en/new-action 4justice-guide-%E2%80%9Cwhat-can-i-do-when-a-business-has-abused-my-rights%E2%80%9D#c199700 12. Access to Remedy. URL: https://www.somo.nl/topic/access-to-remedy/ 13. Directory on Business and Human Rights Lawyers. URL: https://www.business-humanrights.org/en/corporate- legal-accountability/guidance-for-lawyers 14. The Edinburgh Declaration, adopted on 10 October 2010 by the Tenth International Conference of the International Coordinating Committee of National Institutions for the Promotion and Protection of Human Rights. URL: https:// www.ohchr.org/Documents/AboutUs/NHRI/Edinburgh_Declaration_en.pdf 15. Business and human rights: improving accountability and access to remedy: Resolution adopted by the Human Rights Council on 6 July 2018 No. A/HRC/RES/38/13. URL: https://undocs.org/en/A/HRC/RES/38/13 16. Company policy statements on human rights. URL: https://www.business-humanrights.org/en/company-policy- statements-on-human-rights 17. Enhancing effectiveness of non-State-based grievance mechanisms in cases of business-related human rights abuse. Discussion Paper of 19 November 2019, prepared and published by the Office of the UN High Commissioner for Human Rights. URL: https://www.ohchr.org/Documents/Issues/Business/ARP/ARPIII_Discussion_Paper_Nov2019.pdf Надійшла / Received 25.01.2020 A.Ye. Sanchenko V. Mamutov Institute of Economic and Legal Research of NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine orcid.org/0000-0002-9001-7564 ABOUT THE SYSTEM OF REMEDIES FOR RIGHTS PROTECTION IN THE CONTEXT OF THE UN GUIDING PRINCIPLES ON BUSINESS AND HUMAN RIGHTS The presented paper, giving the reference to the 2030 Agenda for Sustainable Development aimed at transforming our world, underlines the internationally recognized foremost importance of human rights protection. The presently inten- sified economic globalization causes concerns in regard to responsibility of states and business entities to respect and safeguard human rights. Thus, the author presents the UN contribution into establishing the system of human rights 27ISSN 1681-6277. Економіка та право. 2020, № 1 Про систему засобів захисту прав у контексті керівних принципів ООН з питань бізнесу та людини remedies, that can and should be applied by states, subjects of economic activities and other stakeholders in order to ensure the rights of individuals in case of the business-related abuses and violations. On the basis of the UN experience and the current international practices, being actively elaborated after the adoption of the UN Guiding Principles on Business and Human Rights of 2011, the author indicates the essence and the content of the legal phenomenon of the system of remedies for rights protection. In particular, the paper provides some specific characteristics of the State-based judicial, State-based non-judicial and non-State based non-judicial mechanisms for protecting human rights in business. The judicial remedies, being the basic, need to be more efficient; the international community calls for more profound development of the State-based non-judicial remedies, paying significant attention to the role of the national institutions for the promotion and pro- tection of human rights, incl. Ombuds-institutions. The system of the non-State based non-judicial mechanisms is de- scribed as an evolving matter; business entities, especially transnational corporations, are to incorporate them into their policies and practice, to ensure their responsibility to respect human rights. The advantages and shortcomings of all the above mentioned mechanisms are described in general. The UN requirement towards states and businesses to provide a complex approach — "a bouquet of remedies" is presented, also as a recommendation for Ukraine. The suggested conclusions underline the importance of implementing in Ukraine the UN Guiding Principles on Bu- siness and Human Rights in the overall context of realization of the Sustainable Development Goals. This includes the necessity to integrate the UN Guiding Principles into the national policy, strategic and legal acts in a number of areas, to establish a holistic and efficient system of remedies in cases of business-related human rights abuses and vio- lations. The evident benefits for Ukraine and Ukrainians, provided the required international provisions are implement- ed, are identified. Keywords: Sustainable Development Goals, United Nations Human Rights Council, protection of human rights in bu- siness, mechanisms for ensuring human rights protection, corporate responsibility to respect human rights, judicial sys- tem, national human rights institutions.
id	oai:ojs.economiclaw.kiev.ua:article-972
institution	Economics and Law
issn	2523-4838
keywords_txt_mv	захист прав людини у сфері бізнесу, бізнес і права людини, за- хист прав та охоронюваних законом інтересів, органи захисту прав і охоронюваних законом інтересів суб’є ктів господарювання, за- хист прав, корпоративна від пові даль ність щодо поваги прав людини, права людини та основоположні сво- боди, цілі сталого розвитку, цілі сталого розвит- ку, правопо- рушення
language	Ukrainian
last_indexed	2025-09-24T17:24:49Z
publishDate	2020
publisher	V. Mamutov Institute of Economic and Legal Research of the National Academy of Sciences of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	economiclawkievua/c4/cb620789fd20648c874813a46a2f0dc4.pdf
spelling	oai:ojs.economiclaw.kiev.ua:article-9722020-04-04T12:41:35Z ABOUT THE SYSTEM OF REMEDIES FOR RIGHTS PROTECTION IN THE CONTEXT OF THE UN GUIDING PRINCIPLES ON BUSINESS AND HUMAN RIGHTS ПРО СИСТЕМУ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ПРАВ У КОНТЕКСТІ КЕРІВНИХ ПРИНЦИПІВ ООН З ПИТАНЬ БІЗНЕСУ ТА ЛЮДИНИ Sanchenko, A.Ye. The presented paper, giving the reference to the 2030 Agenda for Sustainable Development aimed at transforming our world, underlines the internationally recognized foremost importance of human rights protection. The presently intensified economic globalization causes concerns in regard to responsibility of states and business entities to respect and safeguard human rights. Thus, the author presents the UN contribution into establishing the system of human rights remedies, that can and should be applied by states, subjects of economic activities and other stakeholders in order toensure the rights of individuals in case of the business-related abuses and violations. On the basis of the UN experience and the current international practices, being actively elaborated after the adoption of the UN Guiding Principles on Business and Human Rights of 2011, the author indicates the essence and the content of the legal phenomenon of the system of remedies for rights protection. In particular, the paper provides some specific characteristics of the State-based judicial, State-based non-judicial and non-State based non-judicial mechanisms for protecting human rights in business. The judicial remedies, being the basic, need to be more efficient; the international community calls for more profound development of the State-based non-judicial remedies, paying significant attention to the role of the national institutions for the promotion and protection of human rights, incl. Ombuds-institutions. The system of the non-State based non-judicial mechanisms is described as an evolving matter; business entities, especially transnational corporations, are to incorporate them into their policies and practice, to ensure their responsibility to respect human rights. The advantages and shortcomings of all the above mentioned mechanisms are described in general. The UN requirement towards states and businesses to provide a complex approach — "a bouquet of remedies" is presented, also as a recommendation for Ukraine. The suggested conclusions underline the importance of implementing in Ukraine the UN Guiding Principles on Business and Human Rights in the overall context of realization of the Sustainable Development Goals. This includes the necessity to integrate the UN Guiding Principles into the national policy, strategic and legal acts in a number ofareas, to establish a holistic and efficient system of remedies in cases of business-related human rights abuses and violations. The evident benefits for Ukraine and Ukrainians, provided the required international provisions are implemented, are identified. Розкрито сутність і зміст правового феномену системи засобів захисту прав людини у відносинах між державою та суб’єктами господарської діяльності. Зокрема, на підставі напрацювань ООН і сучасного міжнародного досвіду охарактеризовано державні судові, державні позасудові та недержавні позасудові механізми захисту прав людини, що мають застосовуватися різними стейкхолдерами. Запропоновано висновки щодо важливості імплементації в Україні Керівних принципів ООН з питань бізнесу та прав людини загалом, включно із налагодженням цілісної та ефективної системи захисту прав людини у випадку їх порушення з боку бізнесу. V. Mamutov Institute of Economic and Legal Research of the National Academy of Sciences of Ukraine 2020-03-24 Article Article application/pdf https://economiclaw.kiev.ua/index.php/economiclaw/article/view/972 10.15407/econlaw.2020.01.019 Economics and Law; No 1 (56) (2020): Economics and Law; 19 - 27 Экономика и право; No 1 (56) (2020): Economics and Law; 19 - 27 Економіка та право; No 1 (56) (2020): Economics and Law; 19 - 27 2523-4838 1681-6277 10.15407/econlaw.2020.01 uk https://economiclaw.kiev.ua/index.php/economiclaw/article/view/972/932
spellingShingle	Sanchenko, A.Ye. ПРО СИСТЕМУ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ПРАВ У КОНТЕКСТІ КЕРІВНИХ ПРИНЦИПІВ ООН З ПИТАНЬ БІЗНЕСУ ТА ЛЮДИНИ
title	ПРО СИСТЕМУ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ПРАВ У КОНТЕКСТІ КЕРІВНИХ ПРИНЦИПІВ ООН З ПИТАНЬ БІЗНЕСУ ТА ЛЮДИНИ
title_alt	ABOUT THE SYSTEM OF REMEDIES FOR RIGHTS PROTECTION IN THE CONTEXT OF THE UN GUIDING PRINCIPLES ON BUSINESS AND HUMAN RIGHTS
title_full	ПРО СИСТЕМУ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ПРАВ У КОНТЕКСТІ КЕРІВНИХ ПРИНЦИПІВ ООН З ПИТАНЬ БІЗНЕСУ ТА ЛЮДИНИ
title_fullStr	ПРО СИСТЕМУ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ПРАВ У КОНТЕКСТІ КЕРІВНИХ ПРИНЦИПІВ ООН З ПИТАНЬ БІЗНЕСУ ТА ЛЮДИНИ
title_full_unstemmed	ПРО СИСТЕМУ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ПРАВ У КОНТЕКСТІ КЕРІВНИХ ПРИНЦИПІВ ООН З ПИТАНЬ БІЗНЕСУ ТА ЛЮДИНИ
title_short	ПРО СИСТЕМУ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ПРАВ У КОНТЕКСТІ КЕРІВНИХ ПРИНЦИПІВ ООН З ПИТАНЬ БІЗНЕСУ ТА ЛЮДИНИ
title_sort	про систему засобів захисту прав у контексті керівних принципів оон з питань бізнесу та людини
url	https://economiclaw.kiev.ua/index.php/economiclaw/article/view/972
work_keys_str_mv	AT sanchenkoaye aboutthesystemofremediesforrightsprotectioninthecontextoftheunguidingprinciplesonbusinessandhumanrights AT sanchenkoaye prosistemuzasobívzahistupravukontekstíkerívnihprincipívoonzpitanʹbíznesutalûdini

ПРО СИСТЕМУ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ПРАВ У КОНТЕКСТІ КЕРІВНИХ ПРИНЦИПІВ ООН З ПИТАНЬ БІЗНЕСУ ТА ЛЮДИНИ

Репозитарії

Схожі ресурси