Промислова політика України: можливості подолання пастки периферизації
This article examines the challenges of designing and implementing industrial policy in peripheral and semi-peripheral economies under conditions of external constraints, using Ukraine as an illustrative example. The Ukrainian economy operates under the influence of multiple and often contradictory...
Gespeichert in:
| Datum: | 2026 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Institute of Industrial Economics of NAS of Ukraine
2026
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://ojs.econindustry.org/index.php/ep/article/view/345 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Economy of Industry |
| Завантажити файл: |  |
Institution
Economy of Industry| _version_ | 1868113249147289600 |
|---|---|
| author | Pidorycheva, Iryna Yu. |
| author_facet | Pidorycheva, Iryna Yu. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Iryna Yu. Pidorycheva",
"institution": "Institute of Industrial Economics of NAS of Ukraine"
}
] |
| author_sort | Pidorycheva, Iryna Yu. |
| baseUrl_str | https://ojs.econindustry.org/index.php/ep/oai |
| collection | OJS |
| datestamp_date | 2026-06-15T09:49:11Z |
| description | This article examines the challenges of designing and implementing industrial policy in peripheral and semi-peripheral economies under conditions of external constraints, using Ukraine as an illustrative example. The Ukrainian economy operates under the influence of multiple and often contradictory factors whose combined effect significantly narrows the available industrial policy toolkit and increases the risk of further peripheralization within the international division of labour. The origins of this vulnerability can be traced to long-standing adherence to Washington Consensus prescrip-tions, and the neglect of key structural regularities of economic development, including increasing returns, diversifica-tion of economic activities, economic complexity, cumulative causation, economies of scale, and cluster and synergy effects. The study characterizes the structural weakness of the Ukrainian economy, manifested in processes of deindus-trialization, raw-material specialization, and the loss of economic complexity compared with the countries of Central and Eastern Europe. It also provides a theoretical interpretation of the nature of external constraints faced by peripheral and semi-peripheral countries in shaping industrial policy and systematizes their manifestations in Ukraine, including WTO trade commitments, the financial conditionality of IMF programmes, the requirements of the EU acquis com-munautaire and the “Ukraine Facility” programme, climate-related regulatory pressure from the European Union, as well as the asymmetry of bargaining power in interactions with transnational corporations. The paper shows that these constraints reflect deeper structural asymmetries of the global economy: countries that historically developed their in-dustries through protectionist policies and state support for domestic producers now shape international trade rules that effectively limit the ability of developing economies to replicate a similar development trajectory. For Ukraine, mitigat-ing the impact of these constraints requires both defending the right to expand the industrial policy toolkit in negotia-tions with international partners and strengthening domestic productive capabilities while increasing domestic value added. These conditions highlight the need for structural and technological transformation of industry along two inter-related dimensions: a techno-economic trajectory associated with the principles of Industry 4.0 and a value-oriented trajectory aligned with the concept of Industry 5.0. Using the economic complexity approach as an analytical basis for selective industrial policy, the study outlines related diversification paths for the Ukrainian economy that are relatively attainable given the country’s existing productive capabilities while also possessing the potential to increase technologi-cal sophistication and enable further diversification. This framework provides an analytical basis for the implementation of a selective industrial policy aimed at fostering more complex economic activities. On this basis, the article substanti-ates strategic principles for Ukraine’s industrial policy aimed at overcoming the peripheralization trap and facilitating the structural transformation of the economy through the development of productive capabilities under conditions of external constraints and the requirements of Industry 4.0 and Industry 5.0. |
| doi_str_mv | 10.15407/econindustry2026.02.003 |
| first_indexed | 2026-06-16T01:00:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
3ISSN 1562-109X. Економіка промисловості. 2026. № 1 (113)
ЕКОНОМІКА
ПРОМИСЛОВОСТІ
ECONOMY
OF INDUSTRY
СТРАТЕГУВАННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ
РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ
STRATEGIZING AND REGULATING
THE DEVELOPMENT OF INDUSTRY
https://doi.org/10.15407/econindustry2026.02.003
УДК 338.45:330.341.1+330.34
JEL: L52, O25, O14, F13
Ірина Юріївна ПІДОРИЧЕВА, д-р екон. наук, старший дослідник
E-mail: pidoricheva@nas.gov.ua; https://orcid.org/0000-0002-4622-8997
Інститут економіки промисловості НАН України,
вул. Марії Капніст, 2, м. Київ, 03057, Україна
Досліджено проблематику формування промислової політики країнами периферії та напівпериферії в умовах
зовнішніх обмежень на прикладі України. Розкрито структурну слабкість української економіки та ризики її
периферизації в міжнародному поділі праці. Систематизовано зовнішні обмеження формування державної про-
мислової політики. Обґрунтовано доцільність застосування підходу економічної складності як аналітичної осно-
ви реалізації селективної промислової політики та окреслено споріднені напрями диверсифікації економіки
України. Сформульовано стратегічні засади формування промислової політики України з урахуванням вимог
Індустрій 4.0 та 5.0.
Ключові слова: промислова політика, структурна трансформація, диверсифікація, продуктивні (виробничі)
спроможності, економічна складність, Індустрії 4.0 та 5.0, пастка периферизації.
Цит у в а ння: Підоричева І. Ю. Промислова політика України: можливості подолання пастки периферизації.
Економіка промисловості. 2026. № 2 (114). С. 3—22. https://doi.org/10.15407/econindustry.2026.02.003
© Видавець ВД «Академперіодика» НАН України, 2026. Стаття опублікована на умовах відкритого доступу за
ліцензією CC BY-NC-ND license (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/)
1
Вирішальну роль у стабілізації економіки Ук
раїни, забезпеченні її розвитку та самодостат-
ності відіграє промислова політика. Маючи
напівпериферійний стан економіки, Україна
зазнає ризику переходу до периферійної пози-
ції в міжнародному поділі праці, що робить за-
вдання відродження її промислово-техноло-
гічної бази принципово важливим.
1 Статтю підготовлено в рамках виконання «Комплек-
сного наукового дослідження щодо актуалізації про-
мислової політики України на принципах Індустрій
4.0 та 5.0» Інституту економіки промисловості Укра-
їни (номер держреєстрації 0125U003560).
Десятиліттями панівна економічна ідеологія
вільного ринку заперечувала важливість ство-
рення конкурентоспроможної промисловості
країнами периферії та стримувала промисло-
вий розвиток напівпериферійних економік.
Досі в цих країнах просуваються ідеї про ко-
ристь порівняльних переваг (спеціалізації на
сировині), неефективність державного втру-
чання (відмову від промислової політики) та
розвиток через інтеграцію у світову торгівлю
без урахування позицій країн у глобальних
ланцюгах доданої вартості. Фактично це озна-
чає заборону або суттєве звуження можливос-
ПРОМИСЛОВА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ:
МОЖЛИВОСТІ ПОДОЛАННЯ
ПАСТКИ ПЕРИФЕРИЗАЦІЇ1
4 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2026. № 2 (114)
O. S. Vyshnevskyi, M. S. Bozhyk, T. O. Gulchuk
тей урядів таких країн застосовувати інстру-
менти промислової політики для підтримки
власної промисловості, які свого часу забезпе-
чили індустріальний прорив, стрімке еконо-
мічне зростання та суспільний добробут країн
ядра світової системи. Це поглиблює нерів-
ність і бідність у світі (Макстон, Рандерс, 2017,
с. 257-259) та відтворює ієрархічну структуру
світової економіки, оскільки розвиток і про-
цвітання одних країн (ядра світової системи)
відбувається не всупереч, а за рахунок недо-
розвиненості інших (периферії та напівпери-
ферії світової системи) і вибудовування з ними
асиметричних відносин (Wallerstein, 2004). Саме
так формується пастка периферизації — си-
туація, за якої спеціалізація країни на сирови-
ні та простих виробничих операціях закрі-
плюється як стійка траєкторія відтворення
економічної відсталості, вийти з якої без ціле-
спрямованого державного втручання прак-
тично неможливо.
Україна, зазнавши значних втрат і руйнувань
унаслідок широкомасштабних воєнних дій 2,
потребуючи відновлення та реконструкції 3, не
має іншого шляху, ніж цілеспрямоване форму-
вання конкурентоспроможного промислового
сектору та реалізація проактивної промисло-
вої політики (тобто такої, яка не лише реагує
на наявні проблеми, а діє на випередження, ці-
леспрямовано формуючи структуру економіч-
ної діяльності на основі стратегічного бачення
майбутнього національної промисловості). В
умовах нової промислової революції ці завдан-
ня мають вирішуватися з урахуванням прин-
ципів Індустрій 4.0 та 5.0 як стратегічно до-
2 World Bank (2025, March 1). Ukraine — Fourth Rapid
Damage and Needs Assessment (RDNA4) : February 2022
– December 2024 (English). Washington, D.C. : World
Bank Group. http://documents.worldbank.org/curated/
en/ 099022025114040022
3 Відновлення — комплекс дій, спрямованих на понов-
лення базових функцій економіки та послуг життє-
забезпечення територій без зміни функціонального
призначення об’єктів після руйнівних подій та криз
у коротко- та середньостроковій перспективі. Рекон-
струкція — комплекс матеріально-просторових,
функціональних та інституціональних перетворень,
що мають середньо- і довгостроковий горизонт пла-
нування, охоплюють як оновлення (удосконалення),
так і кардинальну перебудову (трансформацію) те-
риторій і систем з метою подолання наслідків шоків
і криз та реалізації суспільних трансформацій (Пі
доричева, Баш, 2025a).
цільного для України вектора повоєнного
економічного розвитку.
Проблематика промислової політики у світі
та Україні є предметом широкого кола науко-
вих досліджень, у яких висвітлюються її теоре-
тичні та практичні аспекти. Починаючи з гло-
бальної фінансової кризи 2008 р., особливо
після пандемії COVID-19, промислова політи-
ка переживає своєрідне повернення, коли піс-
ля десятиліть дискредитації вона дедалі часті-
ше визнається невід’ємною складовою успішної
економічної політики як розвинутих країн, так
і країн, що розвиваються (Stiglitz, Lin, Monga,
2013; Chang, Andreoni, 2020; Criscuolo et al.,
2022; Juhász, Lane, Rodrik, 2023; Millot, Raw
danowicz, 2024; Evenett et al., 2024). У глобаль-
ній науковій дискусії відбувається зміщення
акцентів від питання, чи потрібна промислова
політика, до питання про те, як здійснювати
промислову політику ефективно за умов ін-
формаційних та політичних обмежень. Р. Юхас,
Н. Лейн і Д. Родрік (Juhász, Lane, Rodrik, 2023)
концептуалізують це зміщення в межах підхо-
ду «Нової економіки промислової політики»,
розглядаючи промислову політику як держав-
ну політику, цілеспрямовано орієнтовану на
трансформацію структури економічної діяль-
ності для досягнення суспільно значущих ці-
лей, таких як забезпечення національної без-
пеки, пом’якшення наслідків зміни клімату,
підвищення стійкості ланцюгів постачання та
створення якісних робочих місць.
Яскравим прикладом наслідків недооцінки
національного промислового надбання та від-
мови від проактивної промислової політики є
досвід США. Так, Г. Пізано і В. Ші (Пізано, Ші,
2024) зазначають, що протягом десятиліть у
відповідь на загострення глобальної конку-
ренції американські компанії вивозили вироб-
ництво за кордон, передавали виробничі опе-
рації на аутсорсинг, щоб зменшити витрати. У
довгостроковій перспективі такий вибір мав
катастрофічні наслідки: у багатьох випадках
разом із втратою виробничих потужностей у
країни зникала або зазнавала загрози значна
частина виробничих спроможностей. До них
належить надважке кування, металорізальні
верстати, електродвигуни та генератори на по-
стійних магнітах, виготовлення пристроїв із
використанням рідкоземельних елементів,
акумуляторні батареї, виробництво світлодіо-
5ISSN 1562-109X. Економіка промисловості. 2026. № 2 (114)
Ensuring sovereign ai from the perspective of the general economic theory of strategizing
дів для екранів та енергоефективного освіт-
лення, виробництво напівпровідників, рідко-
кристалічні дисплеї, прецизійне скло, опто
волоконні компоненти, зокрема лазерні діоди з
арсеніду галію. Усі ці технології та виробни-
цтва мають американське походження, але
нині опинилися під загрозою втрати. Учені на-
голошують, що сьогоднішні, на перший погляд
недооцінені, виробничі операції нерідко міс-
тять зародки майбутніх інноваційних продук-
тів і процесів, а тому реінвестування в розро-
блення нових продуктів і виробничих процесів
є для США не лише економічно доцільним, а
насамперед стратегічно необхідним. Лише від-
родивши виробництво, країна зможе нарости-
ти виробничі спроможності, необхідні для від-
новлення своїх конкурентних переваг. На їх
переконання, уряд має зосереджуватися на
двох ключових напрямах відродження вироб-
ничих спроможностей країни: підтримці фун-
даментальних і прикладних наукових дослі-
джень та поглибленні співпраці між бізнесом і
наукою; інвестуванні у кваліфікований люд-
ський капітал, необхідний для розвитку сучас-
ної переробної промисловості.
Показово, що такі оцінки сьогодні публічно
озвучуються політичним керівництвом США.
Так, під час Мюнхенської конференції з безпе-
ки у лютому 2026 р. Державний секретар США
Марко Рубіо прямо пов’язав втрату виробни-
чих спроможностей країни з багаторічною
практикою офшорингу та аутсорсингу вироб-
ничих операцій, домінуванням уявлень про са-
морегульований характер вільної торгівлі. Він
підкреслив, що віра в «кінець історії» виявила-
ся хибною, оскільки ігнорувала як людську
природу, так і уроки понад п’яти тисяч років
історії людства, і зрештою дорого обійшлася
західним країнам. Насправді деіндустріаліза-
ція не є неминучим етапом розвитку. Вона ви-
явилася стратегічною помилкою, що призвела
до формування критичних вразливостей Захо-
ду у ключових секторах, важливих для їх еко-
номічної та безпекової стійкості 4.
Отже, питання промислової політики в роз-
винутих країнах переходить у площину націо-
нальної безпеки. Для України, яка перебуває в
4 Astrid-Online (2026, 14 February). Marco Rubio
Remarks at the Munich Security Conference 2026.
Transcript. https://www.astrid-online.it/static/upload/
marc/marco-rubio-remarks-at-msc-2026.pdf
умовах тривалого воєнного стану та пов’язаних
із цим безпекових ризиків, цей вимір є визна-
чальним, що зумовлює відповідну проблемати-
ку в українському науковому дискурсі: держав-
на промислова політика постає основою за
безпечення резильєнтності, конкурентоспро-
можності та безпеки національної економіки.
Так, В. Геєць (Heyets, 2024, р. 11) зазначає, що
процес відновлення України відбуватиметься
в умовах високої невизначеності та нестабіль-
ності, які нині набули системного характеру та
виходять за межі звичайних економічних криз.
За таких умов, на його думку, необхідним є пе-
регляд пріоритетів економічної політики, се-
ред яких дедалі більшого значення набуває
промислова політика, офіційно визнана майже
у 90 країнах світу. У дослідженні (Геєць, 2024)
автор наголошує, що промислова політика має
бути нерозривно пов’язана з інноваційною,
оскільки лише їх узгоджене поєднання здатне
забезпечити технологічне оновлення економі-
ки, досягнення цілей суспільного добробуту,
кліматичної трансформації та енергетичної
безпеки. При цьому слід зауважити, що недо-
цільно втрачати з фокусу уваги й інвестиційну
складову промислової політики.
Ю. Кіндзерський (Кіндзерський, 2023) під-
креслює виключне значення промислової по-
літики для економічного розвитку України в
умовах війни та повоєнного відновлення. На-
уковець висвітлює світовий досвід формуван-
ня промислової політики, її інструментарій,
моделі та протиріччя застосування, звертаючи
увагу на успіхи та невдачі різних країн. Він де-
тально зупиняється на концепції «підприєм-
ницької держави» та ролі інституційного ди-
зайну країни в забезпеченні ефективності
промислової політики, що усуває сумніви
щодо її доцільності та актуалізує питання ви-
значення її змісту.
Успішність промислової політики передбачає
наявність фінансової системи, орієнтованої
на довгострокове інвестування та підтримку
структурних змін. У цьому контексті в роботі
(Кіндзерський, 2025) автор на основі аналізу
світового досвіду функціонування національ-
них банків розвитку обґрунтовує можливості
створення аналогічної інституції в Україні. Та-
кий банк він розглядає як необхідну складову
промислової політики, здатну сприяти подо-
ланню економічної відсталості та мінімізувати
6 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2026. № 2 (114)
O. S. Vyshnevskyi, M. S. Bozhyk, T. O. Gulchuk
наслідки війни, забезпечуючи фінансову під-
тримку стратегічних напрямів відновлення та
розвитку економіки.
Показово, що ця ідея вже отримала інсти-
туційне оформлення: у 2025 р. Верховна Рада
України ухвалила Закон України «Про Націо-
нальну установу розвитку» 5, яким започаткова-
но створення Національної установи розвитку
як неприбуткової інституції з особливим стату-
сом, що виконує державну функцію підтримки
розвитку та відбудови економіки України (ст.
1). Цільовою групою установи визначено кре-
дитоспроможні суб’єкти мікро-, малого та се-
реднього підприємництва, для яких доступ до
фінансування на загальноприйнятних умовах є
обмеженим або ускладненим через недоскона-
лість ринкових механізмів, кризові явища або
інші обставини (ст. 4). Такий фокус підтримки
загалом узгоджується зі світовою практикою:
разом із банками розвитку універсального ман-
дата функціонують вузькоспеціалізовані інсти-
туції, і серед них помітна частка (близько 15 %)
орієнтована саме на підтримку малого та серед-
нього бізнесу (Кіндзерський, 2025, с. 25).
Разом із визначальною роллю фінансової
системи в реалізації промислової політики не
менш важливим є вибір технологічного векто-
ра розвитку промисловості. У дослідженні
О. Вишневського і М. Божик (Vyshnevskyi, Bo
zhyk, 2025) обґрунтовано, що перетворення
промисловості на смарт-промисловість є істо-
рично обумовленим глобальним трендом. Іг-
норування цього тренду загрожує Україні тех-
нологічною маргіналізацією, тоді як успішні
приклади реіндустріалізації в інших країнах
підтверджують можливість реалізації анало-
гічної траєкторії змін в економіці. Смарт-
промисловість розглядається авторами як
ключова детермінанта оновленої промислової
політики, здатна змінити траєкторію деінду-
стріалізації на шлях смарт-реіндустріалізації
та посилити позиції України у глобальних
ланцюгах доданої вартості. У роботі (Вишнев-
ський, 2023) автор розкриває зміст терміна
«смарт-промисловість» шляхом систематиза-
ції понять, пов’язаних з Індустрією 4.0, та роз-
межування категорій «смарт-виробництво»,
5 Верховна Рада України (2025). Про Національну
установу розвитку : Закон України № 4622-IX від
08.10.2025. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4622-
IX#Text
«смарт-обслуговування» і «смарт-промисло
вість». Смарт-промисловість визначено як
частину смарт-виробництва, пов’язану з ви-
пуском матеріальних товарів із використан-
ням технологій Індустрії 4.0, уособлених у
смарт-сервісах.
Незважаючи на те що в українській науковій
літературі накопичено значний дослідницький
доробок з проблематики промислової політи-
ки, питання її формування в умовах численних
зовнішніх обмежень і глобальних технологіч-
них зрушень залишається недостатньо розро-
бленим. Специфіка України полягає в тому, що
вона одночасно потерпає від структурної де-
формації економіки та руйнівних наслідків
широкомасштабних воєнних дій, рухається
шляхом євроінтеграції зі всіма її регуляторни-
ми вимогами та обмеженнями, змушена вико-
нувати зобов’язання перед міжнародними ін-
ституціями, постійно збільшуючи боргове
навантаження, і при цьому не може дозволити
собі проігнорувати вимоги Індустрій 4.0 та 5.0,
відставання від яких консервуватиме її пери-
ферійне положення у глобальній економіці.
Саме таке поєднання умов і визначає науково-
практичну проблему, розв’язанню якої при-
свячено цю статтю. Різноплановість, а подеку-
ди і суперечливість цих умов, складність їх
одночасного врахування унеможливлюють за-
стосування точкових, тактичних рішень, а по-
требують стратегічного підходу до формуван-
ня промислової політики.
Метою статті є обґрунтування стратегічних
засад формування промислової політики
України, спрямованої на подолання пастки пе-
риферизації та зміну структури економічної
діяльності шляхом нарощування продуктив-
них спроможностей країни в умовах зовнішніх
обмежень і технологічних викликів.
Структурна слабкість економіки
України: масштаби та прояви
Дотримання рекомендацій Вашингтонського
консенсусу 6, ігнорування економічних законів
і гіпотез, зокрема закону Калдора-Вердоорна
6 Williamson J. (2002). What Washington means by policy
reform. In: Latin American Adjustment: How Much Has
Happened? Washington, DC: Institute for International
Economics, 1990. Peterson Institute for International
Economics. https://www.piie.com/commentary/speech-
es-papers/what-washington-means-policy-reform
7ISSN 1562-109X. Економіка промисловості. 2026. № 2 (114)
Ensuring sovereign ai from the perspective of the general economic theory of strategizing
(про зростаючу віддачу в переробній промис-
ловості), закону Тірлвола (про платіжно-ба-
лансове обмеження економічного зростання,
яке посилюється сировинною спеціалізацією
та знижується зі зростанням частки складного
експорту), гіпотези Пребіша-Зінгера (про дов-
гострокове погіршення умов торгівлі для країн
із сировинною економікою), а також прогре-
сивних структурних закономірностей еконо-
мічного розвитку (зростаючої віддачі та різ-
номанітності видів економічної діяльності,
економічної складності, кумулятивної кау-
зальності, економії на масштабі, синергетич-
них і кластерних ефектів) зумовило структур-
ну слабкість національної економіки. Так,
частка переробної промисловості у ВВП Украї-
ни скоротилася з 44,6 % у 1992 р. до 8,4 % у 2024
р. — це рівень сировинних економік, який зна-
чно поступається показнику промислово роз-
винутих країн: в Ірландії ця частка становить
29,6 %, у Південній Кореї — 26,6, Китаї — 24,9,
Японії — 20,6, Чехії — 19,9, Німеччині —
18,0 % 7. Як результат, це закріпило за Україною
місце у низькодохідних сегментах міжнарод-
ного поділу праці як постачальника сировини
та продуктів низького ступеня переробки: за 9
місяців 2025 р. близько 45 % українського то-
7 Our World in Data (n.d.). Share of manufacturing in gross
domestic product (GDP), 2024. https://ourworldindata.
org/grapher/manufacturing-value-added-to-gdp?tab=tab
le&country=IRL~CHN~TUR~POL~JPN&mapSelect
варного експорту складали зернові культури,
жири та олії, деревина та чорні метали 8. За пе-
ріод 1995—2024 рр. частка України у світовому
експорті аграрної продукції зросла в 11,8 раза
(з 0,09 до 1,06 %) 9.
Водночас важливо розрізняти загальносві-
тову тенденцію до зниження частки перероб-
ної промисловості у ВВП з огляду на підви-
щення рівня економічного розвитку країн та
ситуацію в Україні, де деіндустріалізація має
прискорений і аномальний характер (Vysh
nevskyi, Bozhyk, 2025), не пов’язаний із пере-
ходом до складніших видів діяльності. Про це
свідчить, зокрема, динаміка Індексу еконо-
мічної складності (Economic Complexity Index,
ECI) 10, адже скорочення частки переробної
промисловості у ВВП України відбувалося на
тлі падіння цього показника. Економічна склад-
8 Держстат (2025). Зовнішня торгівля України товарами
за 9 місяців 2025 року (експрес-випуск). https://stat.gov.
ua/uk/publications/zovnishnya-torhivlya-ukrayiny-
tovaramy-za-9-misyatsiv-2025-roku-ekspres-vypusk
9 Harvard Growth Lab (n.d.). Market share: Ukraine. https://
atlas.hks.harvard.edu/countries/804/market-share
10 Індекс економічної складності — кількісна міра різ-
номанітності та технологічної складності експортної
структури країни, розроблена Р. Хаусманом і С.
Ідальго (Harvard Growth Lab). Індекс поєднує два ви-
міри: різноманітність експорту (кількість складних
товарів, які виробляє країна) та їх ексклюзивність
(наскільки мало інших країн здатні виробляти ті
самі товари) (Hausmann et al., 2013).
Рис. 1. Динаміка частки переробної промисловості у ВВП та Індексу економічної
складності України (1996-2023 рр.)
Джерело: складено на основі: World Bank (n.d.). Manufacturing, value added ( % of GDP) —
Ukraine [Dataset]. World Bank Group. https://data.worldbank.org/indicator/NV.IND.MANF.
ZS?locations=UA; The Growth Lab at Harvard University (2024). Economic Complexity Index,
HS92. Atlas Data Downloads. Harvard Dataverse. https://atlas.hks.harvard.edu/data-downloads
8 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2026. № 2 (114)
O. S. Vyshnevskyi, M. S. Bozhyk, T. O. Gulchuk
ність відображає рівень технологічних і ви-
робничих компетенцій, накопичених у країні, і
характеризує здатність економіки створювати
й експортувати широкий спектр товарів, на-
самперед технологічно складних і рідкісних у
світовому виробництві. Як показано на рисун-
ку, обидва показники демонструють довго-
строкову тенденцію до зниження, а отже, про-
цеси деіндустріалізації супроводжувалися спро
щенням структури економіки та звуженням ви-
робничо-експортних спроможностей країни 11.
Окремим проявом структурної слабкості
української економіки є вкрай низька енерге-
тична ефективність промислового виробни-
цтва. За показником віддачі доданої вартості у
промисловості на одиницю витрачених пер-
винних енергетичних ресурсів Україна у 2021 р.
посідала 131 місце серед 132 досліджених країн
світу (Череватський, Солдак, Чейлях, 2025), що
є наслідком технологічної відсталості та збере-
ження високої енергомісткості виробництва.
Про масштаби структурного відставання
України свідчить динаміка розриву за ECI між
Україною і трьома країнами Центральної та
Східної Європи (ЦСЄ) — Польщею, Словаччи-
ною та Румунією, які на початку 1990-х років
мали схожий з Україною стартовий рівень еко-
номічної активності (за ВВП на душу населен-
ня за ПКС) (Підоричева, Баш, 2025b, с. 29).
Важливо, що Польща із середини 1990-х і до
початку 2000-х років, а Румунія до початку
2010-х років (з певними коливаннями) відста-
вали від України за рівнем економічної склад-
ності, на що вказують від’ємні значення ΔECI,
тоді як Словаччина випереджала Україну
впродовж усього досліджуваного періоду. У
подальші роки розрив остаточно змістився на
користь трьох країн ЦСЄ, а з 2015 р. він лише
прискорився. Україна виявилася єдиною серед
чотирьох країн, ECI якої не зріс, а знизився — з
пікового значення 1,082 у 1996 р. до 0,447 у
2023 р., тобто майже на 60 % (табл. 1).
Цю тенденцію підтверджують розрахунки
питомого імпульсу промислового зростання,
здійснені С. Князєвим і М. Солдак (Kniaziev &
11 Короткострокове відновлення частки переробної
промисловості у ВВП у 2005 р. порівняно з 2000 р. (з
17 до 19 %) можна пояснити нарощуванням обсягів
металургійного та хімічного виробництва, але не
переходом до складніших видів діяльності, про що
свідчить продовження падіння ECI в цей період.
Soldak, 2024, с. 30), згідно з якими Україна по-
сідає 58 місце серед 67 країн вибірки, суттєво
поступаючись не лише розвинутим країнам,
але й країнам ЦСЄ, зокрема Польщі (23 місце),
яка на початку 1990-х років зазнавала схожих з
Україною кризових явищ у промисловості, од-
нак змогла їх подолати.
Триваючі воєнні дії та зумовлені ними безпе-
кові ризики накладають додаткові обмеження
на процеси відновлення й реконструкції еко-
номіки і країни загалом. Як результат, до вже
існуючих структурних проблем додаються
нові, зумовлені високою залежністю України
від зовнішнього фінансування, здебільшого
боргового характеру, та пов’язаних із цим
зобов’язань. За таких умов повернення еконо-
міки виключно до її довоєнних структурних
характеристик є стратегічно хибним, оскільки
не формує якісно нових джерел зростання та
призведе до периферизації. Вихід за межі цієї
траєкторії можливий лише через зміну моделі
розвитку. Тому ключовим завданням для Укра-
їни стає перехід від сировинної економіки до
продуктивної економічної моделі, яка спира-
ється на внутрішні джерела зростання як осно-
ву забезпечення резильєнтності, самодостат-
ності та безпеки національної економіки.
Останнім часом в Україні спостерігається
посилення уваги держави до питань промис-
лового розвитку, що можна інтерпретувати як
ознаку подолання тривалого скепсису щодо
промислової політики та її ролі в забезпеченні
економічного зростання. Практичним проя-
вом цієї тенденції є запровадження низки дер-
жавних програм підтримки національного ви-
робництва, спрямованих на підвищення обо
роноздатності держави, забезпечення еконо-
мічної безпеки, створення робочих місць і
стримування міграції. Через ці причини у
2024 р. було започатковано урядову програму
розвитку українських виробників «Зроблено в
Україні», що має на меті зміну структури еко-
номіки із сировинної на переробну та високо-
технологічну 12. Вона включає близько 20 під-
програм та ініціатив, спрямованих на стиму
лювання попиту на українські товари, залучен-
ня інвестицій у реальний сектор економіки,
збільшення несировинного експорту та підтрим-
ку мікро- і малого бізнесу. За оцінками Мін
12 Зроблено в Україні (n.d.). https://madeinukraine.gov.
ua/#politics
9ISSN 1562-109X. Економіка промисловості. 2026. № 2 (114)
Ensuring sovereign ai from the perspective of the general economic theory of strategizing
Таблиця 1. Динаміка наростання розриву між окремими країнами Центральної та Східної Європи й Украї-
ною за Індексом економічної складності
Рік Польща — Україна Словаччина — Україна Румунія — Україна
1996 -0,192 0,045 -0,252
1997 -0,182 0,034 -0,304
1998 -0,082 0,085 -0,374
1999 -0,015 0,148 -0,357
2000 0,027 0,193 -0,337
2001 0,027 0,195 -0,348
2002 -0,043 0,099 -0,407
2003 -0,017 0,120 -0,361
2004 0,053 0,155 -0,287
2005 0,073 0,269 -0,227
2006 0,115 0,263 -0,169
2007 0,141 0,292 -0,085
2008 0,164 0,324 -0,033
2009 0,198 0,332 0,024
2010 0,265 0,349 0,013
2011 0,267 0,322 -0,044
2012 0,292 0,359 0,058
2013 0,321 0,398 0,082
2014 0,321 0,423 0,107
2015 0,433 0,510 0,223
2016 0,421 0,518 0,307
2017 0,483 0,599 0,356
2018 0,512 0,626 0,425
2019 0,463 0,633 0,423
2020 0,457 0,645 0,414
2021 0,514 0,709 0,494
2022 0,521 0,705 0,510
2023 0,578 0,754 0,576
Примітка. Показники в таблиці відображають різницю значень ECI у відповідному році між країною порів-
няння та Україною (ΔECI = ECI країни порівняння — ECI України), од. ΔECI > 0 — країна має вищу економічну
складність, ніж Україна. ΔECI < 0 — Україна випереджає відповідну країну (ці значення виділено кольором).
Джерело: розраховано і складено на основі: The Growth Lab at Harvard University (2024). Economic Complexity
Index, HS92. Atlas Data Downloads. Harvard Dataverse. https://atlas.hks.harvard.edu/data-downloads
економіки України, у 2025 р. ця програма забез-
печила 0,95 % зростання ВВП, що становить
майже половину загального економічного зрос-
тання України (2,2 %) за підсумками року 13. Ви-
13 Міністерство економіки, довкілля та сільського
господарства України (2026). Політика «Зроблено в
Україні» забезпечила 0,95 в.п. зростання ВВП у 2025
році. https://me.gov.ua/News/Detail/425ce8d3-4b87-
знаючи довгоочікуваність і виключну важли-
вість цих ініціатив для національної економіки,
відкритим залишається питання інституційної
та фінансової спроможності держави забезпе-
чити їх послідовну практичну реалізацію.
495c-b229-9c2b2e933b52?lang=uk-UA&tit le=
PolitikazroblenoVUkraini
10 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2026. № 2 (114)
O. S. Vyshnevskyi, M. S. Bozhyk, T. O. Gulchuk
Так, наприклад, Експортна стратегія на пері-
од до 2030 року, яку наразі розробляє Мінеко-
номіки України, формально фіксує правильні
пріоритети — підвищення обсягів виробни-
цтва та експорту українських товарів і послуг з
глибшою переробкою та вищою доданою вар-
тістю 14. Проте мета проєкту Стратегії розви-
тку галузей промисловості на основі корисних
копалин і компонентів стратегічного та кри-
тичного значення на період до 2056 року (Стра-
тегії критичних мінералів) 15 містить внутріш-
ню логічну суперечливість між проголошеним
орієнтиром на розвиток промисловості з висо-
кою доданою вартістю та фактичним акцентом
на нарощуванні експорту корисних копалин і
компонентів стратегічного та критичного зна-
чення. Така подвійність цільових орієнтирів і
відсутність чіткого державного пріоритету
створює ризик підміни стратегічної мети на-
рощування внутрішньої доданої вартості за-
вданнями експлуатації мінерально-сировин-
ної бази корисних копалин і компонентів Ук
раїни та продовження сировинно-боргового
сценарію існування, за якого зростання ва-
лютних надходжень забезпечується переваж-
но експортом ресурсів і напівфабрикатів при
одночасному збереженні залежності від зо-
внішнього фінансування та імпорту високо-
технологічної продукції.
Промислова політика в умовах
зовнішніх обмежень:
теоретичне осмислення
та специфіка України
З урахуванням зазначеного важливо підкрес-
лити, що різні види економічної діяльності ма-
ють неоднакову економічну та суспільну цін-
14 Міністерство економіки, довкілля та сільського гос-
подарства України (2025). Україна оновлює експорт-
ну стратегію — з акцентом на переробку, «Зроблено
в Україні» та нові можливості для бізнесу. https://
me.gov.ua/News/Detail/f45bae13-40fc-4f1d-b344-
b2c4506174c6?lang=uk-UA&title=UkrainaOnovliuEks
portnuStrategiiuZAktsentomNaPererobku-zroblenoVU
krainiTaNoviMozhlivostiDliaBiznesu
15 Міністерство економіки, довкілля та сільського гос-
подарства України (2025). Проєкт розпорядження
Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії
розвитку галузей промисловості на основі корисних
копалин та компонентів стратегічного та критичного
значення та затвердження операційного плану захо-
дів з її реалізації у 2026-2028 роках». https://surl.li/
zhxboz
ність. Так, Е. Райнерт розрізняє вигідні та
невигідні види діяльності для економічного
розвитку і суспільного добробуту країни. Ви-
гідні види зазвичай з’являються завдяки но-
вим знанням, що продукуються наукою. Пере-
робна промисловість, як підкреслює науковець,
віками уособлювала поєднання технологічно-
го прогресу, зростаючої віддачі та недоскона-
лої конкуренції і саме її цілеспрямований роз-
виток забезпечив економічний успіх країн — від
Англії часів правління Генріха VII до Південної
Кореї і Тайваню. Тому багато країн інвестують
у переробну промисловість і дослідження й
розробки, які забезпечують її технологічний
розвиток (Райнерт, 2019). Саме знаннєємні
види діяльності з високою часткою доданої
вартості мають визначатися пріоритетами
промислової політики, а до невигідних видів
діяльності (сировинних, із низькою часткою
доданої вартості) ставлення держави має бути
протилежним. З огляду на мету урядової про-
грами «Зроблено в Україні» та офіційні заяви
представників різних гілок української влади
можна стверджувати, що на державному рівні
існує розуміння необхідності змінити спеціа-
лізацію національної економіки. Проте еконо-
міка є не точною наукою, а більшою мірою
мистецтвом вибору рішень, що залежить від
конкретних умов і припущень. Для країн із
низьким і нижче середнього рівнем доходу, що
займають периферійні та напівпериферійні
позиції у глобальній економіці, зокрема для
України, такий вибір зазвичай є асиметричним
і нав’язується ззовні — розвинутими країна-
ми, міжнародними організаціями і транснаці-
ональними корпораціями (ТНК) — та подаєть-
ся як «єдино правильний» через призму
неоліберальної ідеології, що істотно звужує
простір для формування та реалізації в них
проактивної промислової політики.
Ще на початку 2010-х років Ю. Кіндзерський
застерігав, що транснаціоналізація виробни-
цтва та поглиблення міжнародної спеціалізації
призводять до закріплення за менш розвину-
тими країнами нав’язаних місць у глобальних
технологічних ланцюгах передусім як поста-
чальників сировини або майданчиків для про-
стих виробничих операцій. За таких умов еко-
номічна політика цих країн дедалі більше
підпорядковується інтересам зовнішніх цен-
трів сили, а спроби активного промислового
11ISSN 1562-109X. Економіка промисловості. 2026. № 2 (114)
Ensuring sovereign ai from the perspective of the general economic theory of strategizing
розвитку зазнають екзогенних обмежень, що
відтворюють сировинну спеціалізацію та деін-
дустріалізаційні тенденції (Кіндзерський, 2011).
Автор наголошує, що для України відповідні
процеси несуть не лише економічні, але й без-
пекові ризики і полягають у «можливості втя-
гування її у воєнні конфлікти, потрапляння в
зону економічних чи політичних інтересів сві-
тових лідерів з подальшим їх закріпленням во-
єнними засобами, використання території кра-
їни як плацдарму для «з’ясування відносин»
між світовими лідерами» (Кіндзерський, 2011,
с. 12). Подальший розвиток подій засвідчив об-
ґрунтованість застережень вченого, а значний
ресурсний і мінерально-сировинний потенціал
України за відсутності розвинутої промислово-
технологічної бази лише підвищив її вразли-
вість до зовнішнього економічного та силового
тиску, що, зокрема, знаходить відображення у
положеннях Стратегії критичних мінералів.
Попри несистемність і фрагментарність, в
Україні за період незалежності здійснювалися
спроби реалізації промислової політики, час-
тина яких мала позитивний ефект. Так, запро-
вадження у 1999 р. експортного мита на насін-
ня соняшнику (на рівні 23 %) дозволило країні
перейти від експорту сировини до олійно-
екстракційної переробки, завдяки чому Укра-
їна стала найбільшим у світі експортером со-
няшникової олії; мораторій на експорт лісу-
кругляку з 2017 р. сприяв зростанню дерево-
обробної промисловості та внутрішньої пере-
робки; програма компенсації вітчизняним
аграріям 25 % вартості сільськогосподарської
техніки українського виробництва, запрова-
джена у 2017 р., стимулювала відновлення та
розвиток галузі аграрного машинобудуван-
ня 16. Водночас ці заходи впроваджувалися в
умовах високої відкритості національної еко-
номіки, яка зберігається й досі. Так, у 2024 р.
частка зовнішньоторговельного обороту Ук
раїни у ВВП становила близько 78 %, а серед-
ній показник за 1989—2024 рр. — 88,7 % 17. За
умов сировинної спеціалізації така відкри-
16 Комітеті з питань економічного розвитку Верховної
Ради України. (n. d.). Переробна промисловість: за-
йнятість, економічне зростання, спроможна держава.
https://komprompol.rada.gov.ua/uploads/documents/
31367.pdf
17 The Global Economy.com. (2026). Ukraine: Trade open-
ness. https://www.theglobaleconomy.com/Ukraine/trade_
openness/; World Bank. (n.d.). Trade (% of GDP) –
тість відтворює траєкторію економічного від-
ставання та підвищує імовірність закріплення
країни у низькодохідних сегментах глобаль-
них ланцюгів доданої вартості.
Теоретичне пояснення цього явища надає гі-
потеза Пребіша-Зінгера (Prebisch, 1950; Singer,
1950), яка в первинному формулюванні та по-
дальших інтерпретаціях пояснює довгостро-
кову тенденцію погіршення умов торгівлі кра-
їн-експортерів сировини та продуктів із
низькою доданою вартістю порівняно з країна-
ми, що спеціалізуються на виробництві техно-
логічно складних промислових товарів. Ціни
на сировину та прості вироби зростають по-
вільніше або навіть знижуються порівняно з
цінами на високотехнологічну продукцію. Це
формує асиметрію вигід зовнішньої торгівлі,
оскільки для забезпечення імпорту технологій
і складних товарів країни із сировинною спеці-
алізацією змушені постійно нарощувати фі-
зичні обсяги експорту.
Економічна історія свідчить, що для країн,
промисловість яких ще не здатна повною мі-
рою витримувати зовнішню конкуренцію, пе-
редчасна лібералізація торгівлі та безумовна
відкритість ринків істотно ускладнюють фор-
мування конкурентоспроможної промисловос-
ті. Перше і найбільш впливове обґрунтування
необхідності тимчасового захисту «молодих га-
лузей промисловості» (infant industries) запро-
понував перший міністр фінансів США А. Га-
мільтон, якого вважають одним із засновників
промислової політики. У доповіді до Конгре-
су 18 (1791 р.) він наголошував, що новостворе-
ні американські мануфактурні виробництва
потребують цілеспрямованої державної під-
тримки та тимчасового захисту від зовнішніх
конкурентів до того часу, поки не зміцніють.
Як інструменти такого захисту він розглядав
тарифні бар’єри і субсидії, доповнені держав-
ними інвестиціями в інфраструктуру та сти-
мулюванням винахідництва. Практичне вті-
лення цього курсу в економічній політиці
США розпочалося у 1816 р. й упродовж на-
ступних десятиліть країна підтримувала один
Ukraine [Dataset]. https://data.worldbank.org/indicator/
NE.TRD.GNFS.ZS?locations=UA&utm_source
18 National Archives (n.d.-b). Alexander Hamilton’s Final
Version of the Report on the Subject of Manufactures
[5 December 1791]. Founders Online. https://founders.
archives.gov/documents/Hamilton/01-10-02-0001-0007
12 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2026. № 2 (114)
O. S. Vyshnevskyi, M. S. Bozhyk, T. O. Gulchuk
із найвищих у світі середніх промислових та-
рифів, зберігаючи його аж до середини ХХ ст.,
тобто понад 100 років. Саме завдяки цьому
країні вдалося сформувати конкурентоспро-
можний промисловий сектор (Chang, 2003).
Узагальнення і теоретичне осмислення цих
питань дістало подальшого розвитку у праці
Ф. Ліста «Національна система політичної
економії» (1841 р.), у якій зазначено, що вільна
торгівля є вигідною промислово розвинутим
країнам, але шкодить країнам, які перебува-
ють на етапі індустріалізації. Щоб урівнова-
жити умови міжнародного обміну, такі країни
мають запроваджувати тимчасовий захист і
підтримку національних мануфактур (на час
їх становлення та зміцнення) і лише після цьо-
го поступово відкривати ринки для іноземних
товарів (Ліст, 2021).
Сформульовані Ф. Лістом висновки дістали
емпіричного підтвердження в аналізі історич-
ного досвіду провідних економік світу. Так, Ха-
Джун Чанг 19, спростовуючи усталений міф
про вільну торгівлю як рушій розвитку, дово-
дить, що практично всі розвинуті нині краї-
ни — від Великобританії та США до Японії та
нових індустріальних країн Східної Азії — на
етапі свого індустріального становлення ак-
тивно застосовували протекціонізм і промис-
лову політику. Лише здобувши промислове лі-
дерство, провідні західні держави почали
нав’язувати іншим країнам рецепти вільної
торгівлі, яких самі ніколи не дотримувалися.
На цьому ж наголошують Г. Макстон і Й.
Рандерс (Макстон, Рандерс, 2017, с. 122—123):
без тимчасових торговельних обмежень краї-
нам із сировинною спеціалізацією складно
буде вирватися з траєкторії відсталості. Саме
таким шляхом, вводячи обмеження на імпорт
промислових товарів, розбудували власну
промисловість Китай, Японія та Південна Ко-
рея у XX ст. Водночас країнам, що розвива-
ються, набагато важче скористатися підходом
азіатських країн. Причина полягає в угодах
про вільну торгівлю, які накладають обмежен-
ня на підтримку ними власної промисловості
та передбачають санкції в разі порушення
встановлених правил, що перешкоджатимуть
19 Chang H.-J. (2003). Kicking away the ladder: The «real»
history of free trade. Foreign Policy in Focus Special
Report. https://fpif.org/kicking_away_the_ladder_the_
real_history_of_free_trade/
інтересам розвинутих країн і великих світо-
вих корпорацій.
Україна зазнає вказаних обмежень як напів-
периферійна економіка, що безпосередньо по-
значається на можливостях реалізації її про-
мислової політики. Ідеться насамперед про:
• зобов’язання України в межах Світової ор-
ганізації торгівлі (СОТ), членом якої вона є з
2008 р. СОТ встановлює обов’язкові для дер-
жав-членів правила міжнародної торгівлі на
основі Марракеської угоди, що набула чиннос-
ті у 1995 р. У межах цих правил Угода про тор-
говельні аспекти інвестиційних заходів (Ag
reement on Trade-Related Investment Measures,
TRIMs) обмежує застосування вимог щодо ло-
калізації; Угода про субсидії та компенсаційні
заходи (Agreement on Subsidies and Coun
tervailing Measures — SCM) забороняє субсидії,
надання яких поставлено в залежність від здій-
снення експорту та імпортозаміщення; Угода
про державні закупівлі (Agreement on Go
vernment Procurement, GPA) обмежує можли-
вості використання вимог локалізації в публіч-
них (державних) закупівлях. Показово, що
запровадження та розширення локалізаційних
вимог у публічних закупівлях України — ін-
струменту, який розвинуті країни ЄС активно
застосовували на етапі свого індустріального
становлення, нині фіксується з боку ЄС як тор-
говельний бар’єр. У картці цього бар’єра 20
прямо зазначено, що в Україні діють два нор-
мативно-правових акти з вимогами локалізації
в державних закупівлях, які суперечать прин-
ципам рівного ставлення та недискримінації,
закріпленим у відповідному розділі Угоди про
асоціацію між ЄС та Україною, а також в Угоді
СОТ про державні закупівлі. Однак наразі сам
ЄС вдається до аналогічних інструментів. У бе-
резні 2026 р. Європейська Комісія представила
законодавчу пропозицію про промисловий ак-
селератор (Industrial Accelerator Act 21), який
20 European Commission (n.d.). Amendments to the Public
Procurement Law introducing LCR (Barrier ID 16663).
Access2Markets — Trade barriers database. https://surl.
li/urvkji
21 European Commission (2026). Proposal for a regulation
of the European Parliament and of the Council
establishing a framework of measures for the acceleration
of industrial capacity and decarbonisation in strategic
sectors and amending Regulations (EU) 2018/1724,
(EU) 2024/1735 and (EU) 2024/3110 (COM(2026) 100
final). Brussels. https://surl.li/mnzjjf
13ISSN 1562-109X. Економіка промисловості. 2026. № 2 (114)
Ensuring sovereign ai from the perspective of the general economic theory of strategizing
запроваджує обов’язкові вимоги щодо частки
продукції європейського походження в дер-
жавних закупівлях, програмах підтримки та
аукціонах у стратегічних секторах (енергоєм-
них індустріях, виробництві технологій із ну-
льовим рівнем викидів та автомобільній про-
мисловості) для підтримки розвитку, конку
рентоспроможності й резильєнтності сектору
переробної промисловості ЄС, створення якіс-
них робочих місць і переходу до чистих техно-
логій. При цьому індустріалізація має на меті
збільшення частки переробної промисловості
у ВВП ЄС до 20 % до 2035 р.;
• зобов’язання в межах програми міжнарод-
ної фінансової підтримки МВФ (Extended Fund
Facility), умови якої скорочують набір інстру-
ментів, які Україна може застосувати без ризи-
ку втрати фінансування або порушення корот-
кострокової макрофінансової стабільності;
• домовленості, пов’язані зі статусом країни-
кандидата на вступ до ЄС (Копенгагенські кри-
терії, acquis communautaire), які встановлюють
правила державної допомоги та обмежують се-
лективне субсидування окремих галузей або
підприємств, а також пряму підтримку великих
компаній — «національних чемпіонів», допус-
каючи застосування переважно горизонталь-
них інструментів політики, як-от підтримка на-
укової сфери, малих і середніх підприємств,
«зеленої» трансформації виробництва;
• інструменти підтримки та планування від-
новлення України від ЄС (програма фінансової
підтримки ЄС «Ukraine Facility» на 2024—2027 рр.
та затверджений у її межах Ukraine Plan), які
прив’язують фінансування до визначених пріо-
ритетів та індикаторів виконання, зумовлюючи
спрямування коштів на реформи та інвести-
ційні напрями, узгоджені з порядком денним
ЄС, тим самим звужуючи можливості викорис-
тання цих ресурсів для підтримки промисло-
вості з метою відновлення економічної актив-
ності поза затвердженими в Ukraine Plan
пріоритетами й умовами надання допомоги;
• імплементацію кліматичних вимог ЄС
(European Green Deal, CBAM, Net-Zero Industry
Act, вимоги ESG), яка посилює регуляторні об-
меження для енерго- і вуглецевоємних вироб-
ництв і зумовлює переорієнтацію промислової
політики на декарбонізацію, підвищення енер-
гоефективності та «зелений» перехід;
• асиметрію переговорної позиції України у
взаємодії з ТНК під час залучення інвестицій
та інтеграції у глобальні ланцюги, що усклад-
нює закріплення в інвестиційних проєктах
вимог щодо локалізації виробництва, транс-
феру технологій та управлінських компетен-
цій, а також включення українських виробни-
ків у глобальні ланцюги на більш вигідних для
них умовах. Це обмежує можливості просу-
вання України до сегментів ланцюгів із вищою
доданою вартістю.
У сукупності ці інституційні, фінансові, тор-
говельні й екологічні обмеження, з одного
боку, звужують можливості застосування в
Україні політики протекціонізму та державної
підтримки національних виробників, а з іншо-
го — задають умови та пріоритети трансфор-
мації національної промисловості на новій
технологічній основі. Мінімізація їх негатив-
ного впливу потребує переосмислення вихід-
них позицій України у взаємодії з міжнародни-
ми партнерами та послідовної дипломатичної
та переговорної роботи щодо розширення до-
ступного інструментарію промислової політи-
ки. Україні важливо аргументувати, що розви-
ток її промислового сектору відповідає не
лише національним інтересам, а й інтересам
міжнародних партнерів, насамперед Європей-
ського Союзу, зокрема в частині зменшення зо-
внішніх залежностей, підвищення стійкості
ланцюгів постачання, розміщення частини ви-
робництв ближче до внутрішнього ринку ЄС. У
цьому контексті Україна має позиціонуватися
як повноправний учасник формування та функ-
ціонування європейських виробничих ланцю-
гів, а не як реципієнт фінансових ресурсів.
Реалізація такої ролі потребує розвитку
складних продуктивних (виробничих) спро-
можностей країни 22, що дозволять перейти від
сировинної спеціалізації та простих виробни-
чих операцій до виконання складніших функ-
цій і збільшення частки доданої вартості, яка
22 Концепція продуктивних (виробничих) спроможнос-
тей (productive capabilities) розглядається в руслі під-
ходу економічної складності Р. Хаусмана і С. Ідальго та
означає сукупність комплементарних матеріальних і
нематеріальних чинників (технологій, виробничих і
організаційних практик, інженерних та управлінських
компетенцій, інституційних правил, інфраструктури,
людського капіталу та різних форм знань, у т.ч. неяв-
них), комбінації яких визначають межі того, що еко-
номіка здатна виробляти (Hausmann et al., 2013).
14 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2026. № 2 (114)
O. S. Vyshnevskyi, M. S. Bozhyk, T. O. Gulchuk
створюється в країні. Це передбачає структур-
но-технологічну трансформацію промисло-
вості, що охоплює два взаємопов’язаних вимі-
ри. Перший полягає у технологічно-еконо
мічному оновленні для підвищення ефектив-
ності, продуктивності й конкурентоспромож-
ності промисловості та, відповідно, передба-
чає дотримання ключових принципів Ін
дустрії 4.0, таких як інтероперабельність, вір-
туалізація, децентралізація, здатність збирати,
обробляти та використовувати дані в режимі
реального часу, сервісна орієнтація та модуль-
ність 23. Другий пов’язаний із формуванням
нової системи ціннісно-цільових орієнтирів
промислового розвитку, уособлених в Інду-
стрії 5.0, що акцентує увагу на людиноцен-
тричності, стійкості та резильєнтності. Це
означає доповнення (а не витіснення) люд-
ських здібностей машинами, врахування соці-
ально-екологічних наслідків виробництва та
орієнтацію на досягнення суспільно значущих
цілей 24. На відміну від розвинутих країн, у
яких Індустрія 5.0 виникла як реакція на над-
мірну технологізацію Індустрії 4.0, для України
ці два виміри мають реалізовуватися одночас-
но для відбудови промисловості за новими
технологічними та ціннісними принципами.
У зв’язку з цим постає питання, як саме ці
зміни позначаться на позиції України у гло-
бальних ланцюгах доданої вартості з точки
зору характеру виконуваних функцій та утри-
муваної частки доходу всередині країни. Дві
країни можуть мати однакову галузеву спеціа-
лізацію, зокрема автомобільну промисловість,
але перебувати на різних позиціях у глобаль-
них ланцюгах, оскільки одна спеціалізується
на дослідженнях, розробках, інжинірингу та
інших складних функціях, а інша — на скла-
данні авто з готових компонентів (наприклад,
США і Мексика, Німеччина та Румунія). Тобто
23 Smit J., Kreutzer S., Moeller C., Carlberg M. (2016).
Industry 4.0 (Study No. IP/A/ITRE/2015-02; PE
570.007). European Parliament, Directorate-General for
Internal Policies of the Union, Policy Department A:
Economic and Scientific Policy. https://www.europarl.
europa.eu/RegData/etudes/STUD/2016/ 570007/IPOL_
STU%282016%29570007_EN.pdf?utm_source, р. 21.
24 Breque M., De Nul L., Petridis A. (2021). Industry 5.0:
Towards a sustainable, human-centric and resilient Euro-
pean industry. European Commission. https://op.euro-
pa.eu/en/publication-detail/-/publication/468a892a-
5097-11eb-b59f-01aa75ed71a1/
галузь вони мають одну й ту саму, а функціо-
нальну спеціалізацію, а отже, економічні виго-
ди та позицію у глобальній економіці — різні.
Саме тому промислова політика має бути
спрямована не лише на нарощування обсягів
виробництва, а й на підвищення його функціо-
нальної складності та частки внутрішньої до-
даної вартості.
Споріднені напрями диверсифікації
як аналітична основа формування
селективної промислової
політики України
Оскільки Україна займає сьогодні переважно
початкові ланки виробничих ланцюгів, їй до-
цільно забезпечувати промислове зростання
(збільшувати обсяги промислового виробни-
цтва) та одночасно нарощувати високодохідні
функції (дослідницькі, інженерні, технологіч-
ні, цифрові), підтримувати такі види промис-
лової діяльності, які забезпечують інновацій-
не оновлення та диверсифікацію економіки,
зменшують залежність від експорту природ-
них ресурсів і тим самим впливають на якість
економічного зростання. Це потребує не де-
кларативної, а дієвої економічної стратегії
промислового відродження та розвитку, яка
визначить стратегічне бачення національної
промисловості, систему пріоритетів і страте-
гічну мету, досягненню яких буде підпорядко-
вана послідовна промислова політика. Водно-
час промислова політика за своєю природою не
є і не може бути нейтральною, оскільки не є
нейтральною і сама структура економіки. Різні
види діяльності продукують різну динаміку
зростання (про що йшлося вище), тому вибір і
цілеспрямована зміна структури економіки є
завданням держави. Ринок не забезпечує пере-
ходу економіки до складніших видів діяльності
через високі ризики, провали координації та
зовнішні ефекти, які приватний бізнес не зда-
тен подолати самостійно. За відсутності дер-
жавного втручання економіка застрягає в паст-
ці периферизації, тому селективність має бути
ключовим принципом промислової політики.
Як наголошує Дж. Стіґліц, економічне зрос-
тання можливе й без структурних змін, однак
у такому разі воно не буде ані сталим, ані спра-
ведливим. Усі країни потребують структурної
трансформації: розвинуті — у відповідь на
технологічний розвиток, глобалізацію та сер-
15ISSN 1562-109X. Економіка промисловості. 2026. № 2 (114)
Ensuring sovereign ai from the perspective of the general economic theory of strategizing
візацію економіки; Китай — для переходу від
стратегії експортно-орієнтованого зростання
до зростання, зумовленого внутрішнім попи-
том, від кількісного до якісного зростання;
економіки, які базуються на природних ресур-
сах, — для диверсифікації, щоб уникнути за-
лежності від природних ресурсів; усі країни —
у відповідь на необхідність вирішення проблем
зміни клімату та демографічних змін. Потреба
в структурній трансформації є основою еконо-
мічного розвитку (Stiglitz, 2021).
Селективність передбачає стратегічні комп-
роміси — визначення видів діяльності, функ-
цій та спроможностей, які підтримуються прі-
оритетно, а які — ні. Встановлення пріоритетів
потребує не довільного вибору, а аналітичного
обґрунтування. Практичним орієнтиром для
такого вибору може стати інструмент підходу
економічної складності «Продуктовий про-
стір» (Product Space), який дозволяє визначати
перспективні для освоєння види діяльності та
продукти на основі трьох взаємопов’язаних
характеристик, що вимірюються відповідними
індексами:
1) відстані від наявних виробничих спро-
можностей (distance index) — показує, наскіль-
ки легко країна може освоїти даний продукт з
огляду на наявні компетенції та коопераційні
зв’язки;
2) технологічної складності (complexity
index) — характеризує потенціал продукту для
створення високої доданої вартості на основі
різноманітності та складності знань, необхід-
них для його виробництва;
3) потенціалу диверсифікації (opportunity
gain index) — показує, якою мірою освоєння
даного продукту відкриває доступ до інших
складних виробництв у майбутньому.
Оптимальними для структурної трансфор-
мації економіки є продукти, досяжні для осво-
єння з огляду на наявні компетенції, техноло-
гічно складніші за поточну спеціалізацію
країни і такі, що відкривають можливості для
подальшої диверсифікації. Однак конкретне
співвідношення цих характеристик визнача-
ється умовами кожної країни.
Для України, з урахуванням обмеженості фі-
нансових ресурсів, потреби у відновленні руй-
нувань і підвищенні доходів бюджету, при ви-
значенні перспективних для освоєння видів
діяльності використано збалансований підхід
інструменту Product Space, що спирається на
наявні, але невикористані спроможності краї-
ни. Показовим прикладом таких спроможнос-
тей є дронова індустрія 25. В Україні функціо-
нує близько 450 виробників безпілотних лі
тальних апаратів 26, і хоча комплектуючі для
них здебільшого імпортуються (літій для аку-
муляторів, спеціалізовані постійні магніти на
основі рідкоземельних елементів), наявність
інженерних компетенцій у сфері конструю-
вання та програмного забезпечення вказує на
потенціал виходу вітчизняних виробників на
зовнішні ринки зі складними технологічними
продуктами. Україна зберігає потенціал для
розвитку виробництв із вищою доданою вар-
тістю і в інших галузях. Зокрема, надмірна си-
ровинна орієнтованість титанової галузі (по-
над 80 % руд і концентратів експортується без
переробки) за наявності відповідної науково-
дослідної бази та інженерних компетенцій
свідчить про нереалізовані можливості наро-
щування виробничих спроможностей у сфері
глибокої переробки титанової сировини та
виробництва кінцевої продукції з високою до-
даною вартістю (Venger et al., 2024). Однак їх
успішна реалізація залежить від державної
політики у сфері критичних мінералів.
Збалансований підхід інструменту Product
Space надає пріоритет продуктам, досяжним
для освоєння у короткостроковій перспективі,
при одночасному врахуванні їх технологічної
складності та потенціалу диверсифікації як
критеріїв довгострокової стратегічної ціннос-
ті. Застосування цього підходу до аналізу ви-
робничих спроможностей України дало змогу
виокремити чотири групи видів економічної
діяльності та відповідні продукти 27, які мають
помірну відстань від наявних компетенцій
(distance index коливається в межах від 0,766 до
0,795), що свідчить про відносну досяжність їх
освоєння у короткостроковій перспективі.
25 Цей приклад не підміняє відбір пріоритетів у межах
інструменту Product Space, а ілюструє наявність в
Україні компетенцій, здатних підтримати перехід до
складніших видів діяльності.
26 Reuters (2026, February 9). Ukraine opens up arms ex-
ports, seeking cash from wartime technology. https://www.
reuters.com/business/aerospace-defense/ukraine-opens-
up-arms-exports-seeking-cash-wartime-technology-
2026-02-09/?utm_source%20
27 Наведений перелік видів діяльності та продуктів є
ілюстративним і не претендує на вичерпність.
16 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2026. № 2 (114)
O. S. Vyshnevskyi, M. S. Bozhyk, T. O. Gulchuk
Водночас ці види діяльності та продукти істот-
но відрізняються за рівнем технологічної
складності (complexity index 0,360—1,37) —
майже в чотири рази — та потенціалом дивер-
сифікації (opportunity gain index 0,106—0,269) —
більш ніж удвічі, що зумовлює їх різну
стратегічну пріоритетність (табл. 2).
У результаті аналізу кореляцій між цими ін-
дексами для вибірки з 17 продуктів виявлено,
що індекс потенціалу диверсифікації тісно ко-
релює з індексом технологічної складності
(R=0,85) та індексом відстані від поточних ви-
робничих спроможностей (R=0,92). Тобто
найбільш привабливі з точки зору довгостро-
кового потенціалу продукти (високі склад-
ність та потенціал диверсифікації) є найсклад-
нішими для швидкого освоєння (distance
index — високий). Наприклад, запчастини для
Таблиця 2. Споріднені напрями диверсифікації економіки України за критеріями досяжності освоєння,
технологічної складності та потенціалу диверсифікації (станом на 2024 р.)
Вид економічної
діяльності Продукти Середня
відстань
Середня
складність
Середній
потенціал
диверсифікації
Виробництво
машин і
устаткування,
автотранспортних
засобів та інших
готових виробів
(КВЕД 26, 28, 29, 32)
Машини для обробки ґрунту, вер-
стати для обробки деревини, запчас-
тини для металообробних верстатів,
частини моторних транспортних
засобів, медичні, стоматологічні
або ветеринарні меблі, автоматичні
регулювальні прилади
0,784 0,945 0,217
Виробництво
електричного
устаткування
(КВЕД 27)
Електричні трансформатори,
електричні щити, електродвигуни
та генератори, холодильники,
морозильні камери, котли
центрального опалення, електричні
сигнали та засоби керування рухом
0,778 0,841 0,172
Виробництво
неметалевої
мінеральної
продукції та готових
металевих виробів
(КВЕД 23, 25)
Багатошарове ізоляційне скло,
скловолокно, кріплення, фітинги з
недорогоцінних металів, ножі та леза
для машин 0,775 0,746 0,178
Виробництво
фармацевтичних
продуктів (КВЕД 21)
Фасовані лікарські засоби
0,771 0,453 0,141
Примітка: Показники розраховано як середні арифметичні по продуктах у групі для узагальненої характерис-
тики привабливості видів діяльності. Середня відстань — середнє значення distance index (чим менше, тим
легше освоєння); середня складність — середнє значення complexity index (чим вище, тим більший потенціал
доданої вартості); середній потенціал диверсифікації — середнє значення opportunity gain index (чим вище, тим
ширші можливості для подальшої диверсифікації).
Джерело: розраховано і складено за The Growth Lab at Harvard University (2024). Country Profiles. Ukraine. https://
atlas.hks.harvard.edu/countries/804
металообробних верстатів мають найвищий
потенціал диверсифікації (opportunity gain
index — 0,269), але і найбільшу відстань від на-
явних спроможностей (distance index — 0,795),
що робить їх освоєння складнішим у коротко-
строковій перспективі. Натомість машини для
обробки ґрунту мають меншу відстань від на-
явних спроможностей (distance index — 0,768),
проте найнижчий потенціал диверсифікації
(opportunity gain index — 0,106), що обмежує їх
стратегічну цінність для структурної транс-
формації економіки. Це означає, що промис-
лова політика не може одночасно максимі
зувати всі три характеристики: вибір між
досяжністю освоєння у короткостроковій
перспективі та технологічною складністю і
потенціалом диверсифікації у середньо- і дов-
гостроковій перспективі кожного разу є
17ISSN 1562-109X. Економіка промисловості. 2026. № 2 (114)
Ensuring sovereign ai from the perspective of the general economic theory of strategizing
компромісом, який держава має здійснювати
свідомо, аналітично обґрунтовано та у взає-
модії з бізнесом.
Стратегічне проєктування
промислової політики України
З урахуванням вищевикладеного доцільно
сформулювати стратегічне бачення національ-
ної промисловості й визначити на його основі
стратегічну мету, завдання та принципи дер-
жавної промислової політики. Таке бачення є
вихідною умовою для формування стратегії
промислового відродження та розвитку Украї-
ни — стратегії, яка, за Е. Дж. Ван ден Стіном
(Van den Steen, 2017), визначає те, що варто ро-
бити, а від чого слід відмовитися, задає загаль-
ний напрям розвитку та є орієнтиром для при-
йняття всіх інших управлінських рішень. За її
відсутності політика ризикує перетворитися
на сукупність розрізнених програм і заходів,
які не підпорядковані єдиній довгостроковій
траєкторії структурних змін.
Стратегічне бачення. Промисловість Украї-
ни — диверсифікований сектор економіки із
зростаючою технологічною складністю, що по-
етапно просувається від простих до складніших
виробничих функцій у глобальних ланцюгах
доданої вартості, трансформується відповідно
до принципів Індустрій 4.0 та 5.0, нарощує до-
дану вартість і забезпечує продуктивну, добре
оплачувану зайнятість в умовах євроінтеграції.
Стратегічна мета промислової політики
України — структурна трансформація еконо-
міки шляхом переходу від сировинної спеціа-
лізації та простих виробничих операцій до ви-
робництва технологічно складних продуктів і
виконання високодохідних функцій як основи
забезпечення якісного, сталого та справедли-
вого економічного зростання.
Завдання промислової політики України:
• подолання сировинної спеціалізації та деін-
дустріалізації економіки шляхом нарощування
виробництва технологічно складних продуктів
і збільшення частки доданої вартості, що ство-
рюється й утримується всередині країни;
• нарощування складних продуктивних
спроможностей у пріоритетних видах промис-
лової діяльності, визначених на основі спорід-
нених напрямів диверсифікації, виходячи з
оцінки досяжності освоєння, технологічної
складності та потенціалу диверсифікації;
• збільшення частки переробної промисло-
вості у структурі ВВП з 8,4 до 20 % (рівня про-
мислово розвинутих країн) як кількісного орі-
єнтиру промислового зростання економіки
України;
• структурно-технологічна трансформація
промисловості згідно з принципами Інду-
стрії 4.0 шляхом технологічно-економічного
оновлення виробництва та формування нової
системи ціннісно-цільових орієнтирів його
розвитку на засадах Індустрії 5.0;
• підтримка видів промислової діяльності, що
забезпечують інноваційний розвиток і диверси-
фікацію економіки, скорочують частку сировин-
ного експорту в структурі зовнішньої торгівлі;
• забезпечення продуктивної та добре опла-
чуваної зайнятості як соціального виміру
структурної трансформації економіки.
Принципи промислової політики України:
• цілеспрямованості — підпорядкування ін-
струментів і заходів промислової політики
єдиній стратегічній меті структурної транс-
формації економіки, недопущення розпоро-
шення ресурсів на ініціативи та напрями ді-
яльності, що не відповідають довгостроковій
траєкторії змін;
• селективності — відбір і підтримка пріори-
тетних видів промислової діяльності на основі
досяжності їх освоєння, технологічної склад-
ності та потенціалу диверсифікації за умови
прозорості, підзвітності та прив’язки до цілей
і показників результативності;
• збалансованості — поєднання короткостро-
кової досяжності освоєння нових виробництв з
їх довгостроковою стратегічною цінністю;
• адаптивності — здатність коригувати пріо-
ритети в міру нарощування виробничих спро-
можностей та зміни зовнішніх умов;
доказовості — відбір і масштабування ін-
струментів промислової політики на основі
моніторингу їх результативності, своєчасне
припинення підтримки неефективних вироб-
ництв і концентрація ресурсів на тих, що де-
монструють результативність;
• інструментальної гнучкості — максималь-
не використання допустимого інструментарію
промислової політики в умовах зовнішніх об-
межень і цілеспрямоване розширення його
меж через переговорну взаємодію з міжнарод-
ними партнерами;
18 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2026. № 2 (114)
O. S. Vyshnevskyi, M. S. Bozhyk, T. O. Gulchuk
• технологічної трансформації — поетапне
перетворення промисловості на смарт-про
мисловість шляхом упровадження принципів
Індустрії 4.0 як умови підвищення ефектив-
ності, продуктивності та конкурентоспро-
можності виробництва;
• людиноцентричності, стійкості та резильєнт-
ності — підпорядкування технологічної транс-
формації промисловості інтересам людини і сус-
пільства відповідно до принципів Індустрії 5.0:
технології доповнюють людські здібності, ви-
робництво враховує соціально-екологічні на-
слідки, а промисловість здатна зберігати стій-
кість в умовах криз і зовнішніх потрясінь.
Реалізація запропонованих стратегічних за-
сад дозволить Україні подолати сировинну
спеціалізацію, наростити виробництво техно-
логічно складних продуктів і забезпечити
структурну трансформацію економіки як
основи її самодостатності, сталого та справед-
ливого зростання.
Висновки
Повернення промислової політики до гло-
бального порядку денного після десятиліть
дискредитації підтверджує її вирішальну роль
у забезпеченні національної безпеки та струк-
турної трансформації економіки — завдань,
які для сучасної України є першочерговими і
невідкладними.
Структурна слабкість національної економі-
ки є результатом багаторічного дотримання
рекомендацій Вашингтонського консенсусу й
ігнорування прогресивних структурних зако-
номірностей економічного розвитку. За період
незалежності частка переробної промисло-
вості у ВВП скоротилася більш ніж у п’ять ра-
зів — до 8,4 % у 2024 р., що закріпило за Укра-
їною роль постачальника сировини та
продуктів низького ступеня переробки у низь-
кодохідних сегментах міжнародного поділу
праці. Одночасне падіння економічної склад-
ності (майже на 60 % за 1996—2023 рр.) свід-
чить про те, що деіндустріалізація в Україні не
супроводжувалася переходом до складніших
видів діяльності, а означала примітивізацію
структури економіки та звуження виробничо-
експортних спроможностей країни. Продо-
вження сировинно-боргового сценарію в умо-
вах зовнішньої фінансової залежності не
усуває першопричин економічної відсталості,
не формує якісно нових джерел зростання та
призводить до периферизації. Вихід із цієї
пастки вбачається у відродженні промислово-
технологічної бази та реалізації проактивної
промислової політики з урахуванням вимог
Індустрій 4.0 і 5.0, що частково знайшло відо-
браження в запровадженій у 2024 р. урядовій
програмі «Зроблено в Україні».
Можливості формування та реалізації про-
активної промислової політики в Україні об-
межені комплексом зовнішніх інституційних,
фінансових, торговельних й екологічних чин-
ників: зобов’язаннями України в межах СОТ
та програми міжнародної фінансової підтрим-
ки МВФ, вимогами acquis communautaire та
умовами програми «Ukraine Facility», кліма-
тичним порядком денним ЄС, а також асиме-
трією переговорної позиції України у взаємодії
з ТНК. Ці обмеження є проявом глибшої
структурної асиметрії світової економіки, за
якої розвинуті країни, що свого часу сформу-
вали власну промисловість за допомогою по-
літики протекціонізму та підтримки націо-
нальних виробників, встановлюють правила
міжнародної торгівлі, які фактично позбавля-
ють країни, що розвиваються, можливості від-
творити їхній шлях розвитку. Для України мі-
німізація негативного впливу цих обмежень
потребує послідовного й аргументованого від-
стоювання права на розширення допустимого
інструментарію промислової політики в про-
цесі дипломатичної та переговорної роботи з
міжнародними партнерами. Стратегічним прі-
оритетом для України має стати зміцнення її
позицій у глобальних ланцюгах доданої вар-
тості шляхом переходу від напівпериферійної
позиції до виконання складніших функцій та
нарощування частки доданої вартості, що
створюється всередині країни. Реалізація цьо-
го пріоритету потребує структурно-техноло-
гічної трансформації промисловості за двома
взаємопов’язаними напрямами: технологічно-
економічним згідно з принципами Індустрії
4.0 і ціннісно-цільовим на засадах Індустрії 5.0.
Промислова політика України має одночасно
забезпечувати промислове зростання та роз-
виток складних видів діяльності, що сприяють
інноваційному оновленню, диверсифікації
економіки, зменшують залежність від експор-
ту природних ресурсів, впливаючи не швид-
кість та якість економічного зростання. За сво-
19ISSN 1562-109X. Економіка промисловості. 2026. № 2 (114)
Ensuring sovereign ai from the perspective of the general economic theory of strategizing
єю природою промислова політика не є
нейтральною, оскільки не є нейтральною і
сама структура економіки: різні види діяль-
ності продукують різну динаміку зростання,
тому селективність є її ключовим принципом.
Аналітичною основою для визначення пріори-
тетів промислової політики може стати інстру-
мент «продуктовий простір» підходу еконо-
мічної складності, який оцінює перспективні
для освоєння види діяльності та продукти на
основі трьох взаємопов’язаних характеристик,
що вимірюються індексами: досяжності осво-
єння, технологічної складності та потенціалу
диверсифікації. Його застосування дозволило
визначити чотири пріоритетні групи видів
промислової діяльності (виробництво машин і
устаткування, автотранспортних засобів та ін-
ших готових виробів; електричного устатку-
вання; неметалевої мінеральної продукції та
готових металевих виробів; фармацевтичних
продуктів), освоєння яких є відносно досяж-
ним у короткостроковій перспективі з огляду
на наявні компетенції. Виявлено, що потенціал
диверсифікації тісно корелює як з технологіч-
ною складністю, так і з відстанню від наявних
виробничих спроможностей, тобто найприва-
бливіші в довгостроковій перспективі продук-
ти є водночас найскладнішими для швидкого
освоєння. Тому вибір між короткостроковою
досяжністю та довгостроковою стратегічною
цінністю щоразу є компромісним рішенням,
яке має бути прозорим, обґрунтованим і при-
йматися у взаємодії з бізнесом.
Наукова новизна одержаних результатів поля-
гає в обґрунтуванні стратегічних засад форму-
вання промислової політики України, спрямова-
ної на подолання пастки периферизації та зміну
структури економічної діяльності шляхом наро-
щування продуктивних спроможностей країни
в умовах зовнішніх обмежень і технологічних ви-
кликів. Перевага запропонованих стратегічних
засад полягає в їхній комплексності, що охоплює
розкриття структурної слабкості національної
економіки; теоретичне осмислення природи зо-
внішніх обмежень формування промислової по-
літики країнами периферії та напівпериферії,
систематизацію їх проявів в Україні; обґрунту-
вання доцільності застосування підходу еконо-
мічної складності для визначення споріднених
напрямів диверсифікації економіки України;
стратегічне проєктування промислової політики
з обґрунтуванням стратегічного бачення націо-
нальної промисловості, стратегічної мети, завдань і принципів формування та реалізації промисло-
вої політики, підпорядкованих єдиній довгостроковій траєкторії структурних змін.
ЛІТЕРАТУРА
Вишневський О. С. Смарт-промисловість: визначення і теорія стимулювання розвитку на основі локального
протекціонізму. Економіка промисловості. 2023. № 3 (103). С. 5—27. http://doi.org/10.15407/
econindustry2023.03.005
Геєць В. М. Суперечності та перспективи економічного зростання на інноваційній основі в Україні. Економіка
України. 2024. № 11 (756). С. 3—28. https://doi.org/10.15407/economyukr.2024.11.003
Кіндзерський Ю. В. Особливості розвитку світової промисловості та їх вплив на формування екзогенних об-
межень для виробництва в Україні. Економіст. 2011. № 12. С. 9—13. http://jnas.nbuv.gov.ua/article/UJRN-
0000386609
Кіндзерський Ю. В. Промислова політика для економічного розвитку: до проблеми її обґрунтування з позицій
світового досвіду та в контексті необхідності використання у воєнний період та при повоєнному відновленні
в Україні. Економічний аналіз. 2023. Т. 33. № 3. С. 110—129. https://doi.org/10.35774/econa2023.03.110
Кіндзерський Ю. В. Банки розвитку для структурних трансформацій економіки: особливості функціонування
в світі та можливості формування в Україні. Економічний аналіз. 2025. Т. 35, № 1. С. 22—37. https://doi.
org/10.35774/econa2025.01.022
Ліст Ф. Національна система політичної економії. Київ : Наш Формат, 2021. 368 с.
Макстон Г., Рандерс Й. У пошуках добробуту. Керування економічним розвитком для зменшення безробіття,
нерівності та змін клімату. Київ : Пабулум, 2017. 320 с.
Підоричева І. Ю., Баш А. С. (2025a). Відновлення спеціальних економічних зон в Україні: курс на реіндустріалі-
зацію та структурну перебудову економіки у воєнно-повоєнному періоді. Економіка промисловості. № 1
(109). С. 20—37. http://doi.org/10.15407/econindustry.2025.01.020
Підоричева І. Ю., Баш А. С. (2025b). Теоретичне осмислення реконструкції в контексті повоєнного розвитку
територій України. Економіка промисловості. № 3 (111). С. 3—22. http://doi.org/10.15407/econindustry.2025.03.003
Пізано Г., Ші В. Індустріальний ренесанс Америки: шлях до національного процвітання. Київ: Наш Формат,
2024. 176 с.
20 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2026. № 2 (114)
O. S. Vyshnevskyi, M. S. Bozhyk, T. O. Gulchuk
Райнерт Е. Як багаті країни стали багатими… і чому бідні країни залишаються бідними. Київ: Саміт-книга,
2019. 416 с.
Череватський Д. Ю., Солдак М. О., Чейлях Д. Д. Національні промислові сектора: економічні та енергетичні
характеристики. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Серія «Економічна». 2025. Вип. 109. С. 199–207. https://doi.org/10.26565/2311-2379-2025-109-17
Chang H.-J. Kicking Away the Ladder: Infant Industry Promotion in Historical Perspective. Oxford Development Studies.
2003. Vol. 31, No. 1. P. 21—32. https://doi.org/10.1080/1360081032000047168
Chang H.-J., Andreoni A. Industrial policy in the 21st century. Development and Change. 2020. Vol. 51 (2). P. 324—351.
https://doi.org/10.1111/dech.12570
Criscuolo C., Gonne N., Kitazawa K., Lalanne G. An industrial policy framework for OECD countries: Old debates, new
perspectives. OECD Science, Technology and Industry Policy Papers. 2022. No. 127. https://doi.org/10.1787/0002217c-en
Evenett S., Jakubik A., Martín F., Ruta M. The return of industrial policy in data. IMF Working Paper WP/24/1. 2024.
https://www.imf.org/en/Publications/WP/Issues/2023/12/23/the-return-of-industrial-policy-in-data
Hausmann R., Hidalgo C. A., Bustos S., Coscia M., Chung S., Jimenez J., Simoes A., Yıldırım M. A. The Atlas of Economic
Complexity: Mapping Paths to Prosperity. MIT Press. 2013. 369 p. https://doi.org/10.7551/mitpress/9647.001.0001
Heyets V. M. Priority in the program of the post-war Ukraine’s economic recovery. International Economic Policy. 2024.
No. 2 (41). Р. 8—20. https://www.doi.org/10.33111/iep.eng.2024.41.01
Juhász R., Lane N. J., Rodrik D. The new economics of industrial policy. NBER Working Paper No. 31538. 2023. National
Bureau of Economic Research. https://www.nber.org/papers/w31538
Kniaziev S., Soldak M. Momentum of industrial growth: methods of calculation and ways of use. Economics. Ecology.
Socium. 2024. Vol. 8, No. 2. P. 12—33. https://doi.org/10.61954/2616-7107/2024.8.2-2
Millot V., Rawdanowicz Ł. The return of industrial policies. OECD Economic Policy Papers No. 34. 2024. https://doi.
org/10.1787/051ce36d-en
Prebisch R. The Economic Development of Latin America and its Principal Problems. United Nations, 1950. https://
repositorio.cepal.org/server/api/core/bitstreams/08ac817a-864c-4df6-961c-7745a3b2fae9/content
Singer H. W. The distribution of gains between investing and borrowing countries. American Economic Review. 1950.
Vol. 40 (2). P. 473—485. https://www.jstor.org/stable/1817090
Stiglitz J. E. From manufacturing-led export growth to a twenty-first century inclusive growth strategy. Inequality in the
Developing World. Oxford University Press, 2021. P. 284—318. https://doi.org/10.1093/oso/9780198863960.003.0012
Stiglitz J. E., Lin J. Y., Monga C. The rejuvenation of industrial policy. World Bank Policy Research Working Paper No.
6628. 2013. https://openknowledge.worldbank.org/entities/publication/f9ce5d52-b9d3-596e-98bc-9598b905da3b.
Van den Steen E. J. A formal theory of strategy. Management Science. 2017. Vol. 63 (8). P. 2616–2636. https://doi.
org/10.1287/mnsc.2016.2468
Venger V. V., Bykonia O. S., Hakhovych N. G., Kushnirenko O. M., Tsyplitska O. O. Development of titanium production
in Ukraine: evolving prospects based on national R&D. Sci. innov. 2024. Vol. 20, No. 3. P. 40—52. https://doi.
org/10.15407/scine20.03.040
Vyshnevskyi O., Bozhyk M. Smart manufacturing as a strategic determinant of Ukraine’s industrial policy amid global
structural transformations. Journal of European Economy. 2025. Vol. 24 (3). P. 308—333. https://doi.org/10.35774/
jee2025.03.308
Wallerstein I. World-systems analysis: An introduction. Duke University Press, 2004. 128 р. https://doi.
org/10.1215/9780822399018
Надійшла до редакції 03.03.2026 р.
Прийнята до друку 10.04.2026 р.
Опублікована 29.06.2026 р.
REFERENCES
Vyshnevskyi, O. S. (2023). Smart manufacturing: definition and theory of stimulating development based on local pro-
tectionism. Econ. promisl., 3(103), 5—27. http://doi.org/10.15407/econindustry2023.03.005 [in Ukrainian].
Heyets, V. M. (2024). Contradictions and prospects of innovation-based economic growth in Ukraine. Economy of
Ukraine, 11(756), 3—28. https://doi.org/10.15407/economyukr.2024.11.003 [in Ukrainian].
Kindzerskyi, Y. V. (2011). Features of global industrial development and their impact on the formation of exogenous
constraints for production in Ukraine. Ekonomist, 12, 9—13. http://jnas.nbuv.gov.ua/article/UJRN-0000386609 [in
Ukrainian].
Kindzerskyi, Y. V. (2023). Industrial policy for economic development: On the problem of its justification from the
standpoint of world experience and in the context of its necessity during wartime and post-war recovery in Ukraine.
Economic Analysis, 33(3), 110—129. https://doi.org/10.35774/econa2023.03.110 [in Ukrainian].
Kindzerskyi, Y. V. (2025). Development banks for structural transformations of the economy: Features of functioning in
the world and possibilities of formation in Ukraine. Economic Analysis, 35(1), 22—37. https://doi.org/10.35774/eco-
na2025.01.022 [in Ukrainian].
List, F. (2021). The national system of political economy. Kyiv: Nash Format [in Ukrainian].
21ISSN 1562-109X. Економіка промисловості. 2026. № 2 (114)
Ensuring sovereign ai from the perspective of the general economic theory of strategizing
Maxton, G., & Randers, J. (2017). Reinventing prosperity: Managing economic growth to reduce unemployment, inequality
and climate change. Kyiv: Pabulum [in Ukrainian].
Pidorycheva, I. Yu., & Bash, A. S. (2025a). Restoration of special economic zones in Ukraine: focus on reindustrialization
and structural transformation of the economy in the war and post-war periods. Ekon. promisl., 1(109), 20—37. https://
doi.org/10.15407/econindustry.2025.01.020 [in Ukrainian].
Pidorycheva, I. Yu., & Bash, A. S. (2025b). Theoretical understanding of reconstruction in the context of post-war de-
velopment of Ukrainian territories. Ekon. promisl., 3(111), 3—22. http://doi.org/10.15407/econindustry.2025.03.003
[in Ukrainian].
Pisano, G., & Shih, W. (2024). Producing prosperity: Why America needs a manufacturing renaissance. Kyiv: Nash Format
[in Ukrainian].
Reinert, E. (2019). How rich countries got rich… and why poor countries stay poor. Kyiv: Summit-Book [in Ukrainian].
Cherevatskyi, D., Soldak, M., & Cheylyakh, D. (2025). National industrial sectors: economic and energy characteristics.
Bulletin of V. N. Karazin Kharkiv National University. Economic Series, (109), 199–207. https://doi.org/10.26565/2311-
2379-2025-109-17 [in Ukrainian].
Chang, H.-J. (2003). Kicking away the ladder: Infant industry promotion in historical perspective. Oxford Development
Studies, 31(1), 21—32. https://doi.org/10.1080/1360081032000047168
Chang, H.-J., & Andreoni, A. (2020). Industrial policy in the 21st century. Development and Change, 51(2), 324—351.
https://doi.org/10.1111/dech.12570
Criscuolo, C., Gonne, N., Kitazawa, K., & Lalanne, G. (2022). An industrial policy framework for OECD countries: Old
debates, new perspectives. OECD Publishing. https://doi.org/10.1787/0002217c-en
Evenett, S., Jakubik, A., Martín, F., & Ruta, M. (2024). The return of industrial policy in data (IMF Working Paper
WP/24/1). https://www.imf.org/en/Publications/WP/Issues/ 2023/12/23/the-return-of-industrial-policy-in-data
Hausmann, R., Hidalgo, C. A., Bustos, S., Coscia, M., Chung, S., Jimenez, J., Simoes, A., & Yıldırım, M. A. (2013). The
Atlas of Economic Complexity: Mapping paths to prosperity. MIT Press. https://doi.org/10.7551/mitpress/9647.001.0001
Heyets, V. M. (2024). Priority in the program of the post-war Ukraine’s economic recovery. International Economic Pol-
icy, 2(41), 8—20. https://www.doi.org/10 .33111/iep.eng.2024.41.01
Juhász, R., Lane, N. J., & Rodrik, D. (2023). The new economics of industrial policy. NBER Working Paper No. 31538.
National Bureau of Economic Research. https://www.nber.org/papers/w31538
Kniaziev, S. & Soldak, M. (2024). Momentum of industrial growth: methods of calculation and ways of use. EES, 8,
12—33. https://doi.org/10.61954/2616-7107/2024.8.2-2
Millot, V., & Rawdanowicz, Ł. (2024). The return of industrial policies. OECD Economic Policy Papers No. 34. https://doi.
org/10.1787/051ce36d-en
Prebisch, R. (1950). The economic development of Latin America and its principal problems. United Nations. https://re-
positorio.cepal.org/server/api/core/bitstreams/08ac817a-864c-4df6-961c-7745a3b2fae9/content
Singer, H. W. (1950). The distribution of gains between investing and borrowing countries. American Economic Review,
40(2), 473—485. https://www.jstor.org/stable/1817090
Stiglitz, J. E. (2021). From manufacturing-led export growth to a twenty-first century inclusive growth strategy. In In-
equality in the developing world (pp. 284–318). Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/
oso/9780198863960.003.0012
Stiglitz, J. E., Lin, J. Y., & Monga, C. (2013). The rejuvenation of industrial policy. World Bank Policy Research Working
Paper No. 6628. World Bank. https://openknowledge.worldbank.org/entities/publication/f9ce5d52-b9d3-596e-98bc-
9598b905da3b
Van den Steen, E. J. (2017). A formal theory of strategy. Management Science, 63(8), 2616—2636. https://doi.org/10.1287/
mnsc.2016.2468
Venger, V. V., Bykonia, O. S., Hakhovych, N. G., Kushnirenko, O. M., & Tsyplitska, O. O. (2024). Development of Tita-
nium Production in Ukraine: Evolving Prospects Based on National R&D. Science and Innovation, 20(3), 40—52.
https://doi.org/10.15407/scine20.03.040
Vyshnevskyi, O., & Bozhyk, M. (2025). Smart manufacturing as a strategic determinant of Ukraine’s industrial policy
amid global structural transformations. Journal of European Economy, 24(3), 308—333. http://doi.org/10.35774/
jee2025.03.308
Wallerstein, I. (2004). World-systems analysis: An introduction. Duke University Press. https://doi.
org/10.1215/9780822399018
Received: 03.03.2026
Accepted: 10.04.2026
Published: 29.06.2026
22 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2026. № 2 (114)
O. S. Vyshnevskyi, M. S. Bozhyk, T. O. Gulchuk
Iryna Yu. Pidorycheva, Doctor of Economics, Senior researcher
E-mail: pidoricheva@nas.gov.ua; https://orcid.org/0000-0002-4622-8997
Institute of Industrial Economics of NAS of Ukraine
2 Maria Kapnist Street, Kyiv, 03057, Ukraine
UKRAINE’S INDUSTRIAL POLICY: PATHWAYS OUT
OF A PERIPHERAL DEVELOPMENT TRAP
This article examines the challenges of designing and implementing industrial policy in peripheral and semi-peripheral
economies under conditions of external constraints, using Ukraine as an illustrative example. The Ukrainian economy
operates under the influence of multiple and often contradictory factors whose combined effect significantly narrows the
available industrial policy toolkit and increases the risk of further peripheralization within the international division of
labour. The origins of this vulnerability can be traced to long-standing adherence to Washington Consensus prescrip-
tions, and the neglect of key structural regularities of economic development, including increasing returns, diversifica-
tion of economic activities, economic complexity, cumulative causation, economies of scale, and cluster and synergy
effects. The study characterizes the structural weakness of the Ukrainian economy, manifested in processes of deindus-
trialization, raw-material specialization, and the loss of economic complexity compared with the countries of Central
and Eastern Europe. It also provides a theoretical interpretation of the nature of external constraints faced by peripheral
and semi-peripheral countries in shaping industrial policy and systematizes their manifestations in Ukraine, including
WTO trade commitments, the financial conditionality of IMF programmes, the requirements of the EU acquis com-
munautaire and the “Ukraine Facility” programme, climate-related regulatory pressure from the European Union, as
well as the asymmetry of bargaining power in interactions with transnational corporations. The paper shows that these
constraints reflect deeper structural asymmetries of the global economy: countries that historically developed their in-
dustries through protectionist policies and state support for domestic producers now shape international trade rules that
effectively limit the ability of developing economies to replicate a similar development trajectory. For Ukraine, mitigat-
ing the impact of these constraints requires both defending the right to expand the industrial policy toolkit in negotia-
tions with international partners and strengthening domestic productive capabilities while increasing domestic value
added. These conditions highlight the need for structural and technological transformation of industry along two inter-
related dimensions: a techno-economic trajectory associated with the principles of Industry 4.0 and a value-oriented
trajectory aligned with the concept of Industry 5.0. Using the economic complexity approach as an analytical basis for
selective industrial policy, the study outlines related diversification paths for the Ukrainian economy that are relatively
attainable given the country’s existing productive capabilities while also possessing the potential to increase technologi-
cal sophistication and enable further diversification. This framework provides an analytical basis for the implementation
of a selective industrial policy aimed at fostering more complex economic activities. On this basis, the article substanti-
ates strategic principles for Ukraine’s industrial policy aimed at overcoming the peripheralization trap and facilitating
the structural transformation of the economy through the development of productive capabilities under conditions of
external constraints and the requirements of Industry 4.0 and Industry 5.0.
Keywords: industrial policy, structural transformation, diversification, productive capabilities, economic complexity,
Industry 4.0 and 5.0, peripheral development trap.
|
| id | oai:ojs.ojs.econindustry.org:article-345 |
| institution | Economy of Industry |
| keywords_txt_mv | keywords |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-06-16T01:00:25Z |
| publishDate | 2026 |
| publisher | Institute of Industrial Economics of NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | ojseconindustryorg/fa/39a67a4ea89c246b5ed99a0e8d8638fa.pdf |
| spelling | oai:ojs.ojs.econindustry.org:article-3452026-06-15T09:49:11Z Ukraine’s industrial policy: pathways out of a peripheral development trap Промислова політика України: можливості подолання пастки периферизації Pidorycheva, Iryna Yu. industrial policy, structural transformation, diversification, productive capabilities, economic complexity, Industry 4.0 and 5.0, peripheral development trap промислова політика, структурна трансформація, диверсифікація, продуктивні (виробничі) спроможності, економічна складність, Індустрії 4.0 та 5.0, пастка периферизації This article examines the challenges of designing and implementing industrial policy in peripheral and semi-peripheral economies under conditions of external constraints, using Ukraine as an illustrative example. The Ukrainian economy operates under the influence of multiple and often contradictory factors whose combined effect significantly narrows the available industrial policy toolkit and increases the risk of further peripheralization within the international division of labour. The origins of this vulnerability can be traced to long-standing adherence to Washington Consensus prescrip-tions, and the neglect of key structural regularities of economic development, including increasing returns, diversifica-tion of economic activities, economic complexity, cumulative causation, economies of scale, and cluster and synergy effects. The study characterizes the structural weakness of the Ukrainian economy, manifested in processes of deindus-trialization, raw-material specialization, and the loss of economic complexity compared with the countries of Central and Eastern Europe. It also provides a theoretical interpretation of the nature of external constraints faced by peripheral and semi-peripheral countries in shaping industrial policy and systematizes their manifestations in Ukraine, including WTO trade commitments, the financial conditionality of IMF programmes, the requirements of the EU acquis com-munautaire and the “Ukraine Facility” programme, climate-related regulatory pressure from the European Union, as well as the asymmetry of bargaining power in interactions with transnational corporations. The paper shows that these constraints reflect deeper structural asymmetries of the global economy: countries that historically developed their in-dustries through protectionist policies and state support for domestic producers now shape international trade rules that effectively limit the ability of developing economies to replicate a similar development trajectory. For Ukraine, mitigat-ing the impact of these constraints requires both defending the right to expand the industrial policy toolkit in negotia-tions with international partners and strengthening domestic productive capabilities while increasing domestic value added. These conditions highlight the need for structural and technological transformation of industry along two inter-related dimensions: a techno-economic trajectory associated with the principles of Industry 4.0 and a value-oriented trajectory aligned with the concept of Industry 5.0. Using the economic complexity approach as an analytical basis for selective industrial policy, the study outlines related diversification paths for the Ukrainian economy that are relatively attainable given the country’s existing productive capabilities while also possessing the potential to increase technologi-cal sophistication and enable further diversification. This framework provides an analytical basis for the implementation of a selective industrial policy aimed at fostering more complex economic activities. On this basis, the article substanti-ates strategic principles for Ukraine’s industrial policy aimed at overcoming the peripheralization trap and facilitating the structural transformation of the economy through the development of productive capabilities under conditions of external constraints and the requirements of Industry 4.0 and Industry 5.0. Досліджено проблематику формування промислової політики країнами периферії та напівпериферії в умовах зовнішніх обмежень на прикладі України. Розкрито структурну слабкість української економіки та ризики її периферизації в міжнародному поділі праці. Систематизовано зовнішні обмеження формування державної про-мислової політики. Обґрунтовано доцільність застосування підходу економічної складності як аналітичної осно-ви реалізації селективної промислової політики та окреслено споріднені напрями диверсифікації економіки України. Сформульовано стратегічні засади формування промислової політики України з урахуванням вимог Індустрій 4.0 та 5.0. Institute of Industrial Economics of NAS of Ukraine 2026-06-15 Article Article application/pdf https://ojs.econindustry.org/index.php/ep/article/view/345 10.15407/econindustry2026.02.003 Экономика промышленности; No 2(114); 3-22 Economy of Industry; No 2(114); 3-22 Економіка промисловості; No 2(114); 3-22 2306-532X 1562-109X 10.15407/econindustry2026.02 uk https://ojs.econindustry.org/index.php/ep/article/view/345/414 Copyright (c) 2026 Economy of Industry |
| spellingShingle | промислова політика структурна трансформація диверсифікація продуктивні (виробничі) спроможності економічна складність Індустрії 4.0 та 5.0 пастка периферизації Pidorycheva, Iryna Yu. Промислова політика України: можливості подолання пастки периферизації |
| title | Промислова політика України: можливості подолання пастки периферизації |
| title_alt | Ukraine’s industrial policy: pathways out of a peripheral development trap |
| title_full | Промислова політика України: можливості подолання пастки периферизації |
| title_fullStr | Промислова політика України: можливості подолання пастки периферизації |
| title_full_unstemmed | Промислова політика України: можливості подолання пастки периферизації |
| title_short | Промислова політика України: можливості подолання пастки периферизації |
| title_sort | промислова політика україни: можливості подолання пастки периферизації |
| topic | промислова політика структурна трансформація диверсифікація продуктивні (виробничі) спроможності економічна складність Індустрії 4.0 та 5.0 пастка периферизації |
| topic_facet | industrial policy structural transformation diversification productive capabilities economic complexity Industry 4.0 and 5.0 peripheral development trap промислова політика структурна трансформація диверсифікація продуктивні (виробничі) спроможності економічна складність Індустрії 4.0 та 5.0 пастка периферизації |
| url | https://ojs.econindustry.org/index.php/ep/article/view/345 |
| work_keys_str_mv | AT pidorychevairynayu ukrainesindustrialpolicypathwaysoutofaperipheraldevelopmenttrap AT pidorychevairynayu promislovapolítikaukraínimožlivostípodolannâpastkiperiferizacíí |