Розвиток промисловості в епоху глобальної трансформації: стратегічна адаптація та освітній фокус
This article provides a comprehensive study of the transformation of the industrial potential concept amidst global shifts and the accelerated transition toward the Industry 5.0 paradigm. The author argues that the modern era of turbulence necessitates a fundamental shift from the «fragile efficienc...
Gespeichert in:
| Datum: | 2026 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Institute of Industrial Economics of NAS of Ukraine
2026
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://ojs.econindustry.org/index.php/ep/article/view/350 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Economy of Industry |
| Завантажити файл: |  |
Institution
Economy of Industry| _version_ | 1870106373560205312 |
|---|---|
| author | Maltsev, Oleksandr Yu. |
| author_facet | Maltsev, Oleksandr Yu. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Oleksandr Yu. Maltsev",
"institution": "Institute of Industrial Economics of NAS of Ukraine"
}
] |
| author_sort | Maltsev, Oleksandr Yu. |
| baseUrl_str | https://ojs.econindustry.org/index.php/ep/oai |
| collection | OJS |
| datestamp_date | 2026-07-07T08:12:57Z |
| description | This article provides a comprehensive study of the transformation of the industrial potential concept amidst global shifts and the accelerated transition toward the Industry 5.0 paradigm. The author argues that the modern era of turbulence necessitates a fundamental shift from the «fragile efficiency» model toward strategies rooted in resilience, scenario planning, and foresight. The study clarifies the conceptual framework of «industrial development potential», defining it as a dynamic synthesis of resources, conditions, and capabilities that determine the sector’s ability to meet the objectives of complex socio-economic systems while maintaining viability under volatile conditions. A central theme of the research is the structural analysis of educational and professional potential, which the author positions as the bedrock of the industry’s innovative renewal. This potential is systematically categorized into four core pillars: the human dimension (economically active population with requisite motivation and cognitive skills), the material foundation (an integrated network of educational institutions and digital learning platforms), the institutional environment (state educational policies and rigorous quality standards), and the target partner ecosystem (direct involvement of industrial enterprises in vocational training).The research identifies strategic trajectories for industrial evolution in post-industrial society, emphasizing total digitalization, the deployment of cyber-physical systems, environmental stewardship through circular economic models, and a human-centric approach to labor. The author substantiates the necessity of deepening public-private partnerships in the educational sphere by establishing corporate universities, expanding dual education programs, and fostering joint technological hubs. Furthermore, the paper proposes a diagnostic toolkit to evaluate the impact of each component on sectoral growth. These metrics serve as a rigorous basis for developing management decisions aimed at strengthening national economic security and restoring the strategic agency of Ukraine’s industrial sector in the post-war recovery period. |
| doi_str_mv | 10.15407/econindustry2026.02.073 |
| first_indexed | 2026-06-16T01:00:30Z |
| format | Article |
| fulltext |
73ISSN 1562-109X. Економіка промисловості. 2026. № 2 (114)
ЕКОНОМІКА
ПРОМИСЛОВОСТІ
ECONOMY
OF INDUSTRY
СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ПИТАННЯ
ВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ
SOCIAL AND LABOR ISSUES
OF THE PRODUCTION SPHERE
https://doi.org/10.15407/econindustry2026.02.073
УДК 005.1:330.342
JEL: M10, M19, D83, O33, J24
Олександр Юрійович МАЛЬЦЕВ, аспірант
E-mail: alexmalczev@gmail.com; https://orcid.org/0009-0008-2007-9787
Інститут економіки промисловості НАН України
вул. Марії Капніст, 2, м. Київ, 03047, Україна
РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВОСТІ В ЕПОХУ
ГЛОБАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ:
СТРАТЕГІЧНА АДАПТАЦІЯ ТА ОСВІТНІЙ ФОКУС
У статті здійснено комплексне дослідження трансформації концепції промислового потенціалу в умовах глобаль-
ної трансформації та парадигми Індустрії 5.0. Обґрунтовано перехід від моделі «крихкої ефективності» до
стратегій резильєнтності, сценарного планування, форсайту. Уточнено поняття потенціалу розвитку про-
мисловості з акцентом на освітньо-професійному потенціалі як фундаменті інноваційного оновлення.
Систематизовано ключові компоненти освітньо-професійного потенціалу, ідентифіковано стратегічні напря-
ми розвитку промисловості в постіндустріальному суспільстві. Запропоновано інструменти оцінювання впли-
ву освіти та державно-приватного партнерства на зміцнення економічної безпеки України.
Ключові слова: промисловий потенціал, освітньо-професійний потенціал, Індустрія 5.0, глобальна трансфор-
мація, людиноцентричність, цифрова трансформація, стратегічна адаптація.
Цит ування: Мальцев О. Ю. Розвиток промисловості в епоху глобальної трансформації: стратегічна адапта-
ція та освітній фокус. Економіка промисловості. 2026. № 2 (114). С. 73—86. https://doi.org/10.15407/
econindustry2026.02.073
© Видавець ВД «Академперіодика» НАН України, 2026. Стаття опублікована на умовах відкритого доступу за
ліцензією CC BY-NC-ND license (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/)
Глобальні неочікувані впливи, ініційовані панде-
мією COVID-19, посилені геополітичними кон-
фліктами (зокрема повномасштабною агресією
проти України) та енергетичними кризами, про-
демонстрували критичну вразливість доміную-
чої протягом десятиліть моделі «крихкої ефек-
тивності», що тривалий час залишалась орієнто-
ваною на мінімізацію витрат і лінійність ланцюгів
створення цінності та зрештою виявилася не-
спроможною ефективно протистояти системним
шокам. Формування в цих умовах економіки,
заснованої на знаннях та циф ровізації, потре-
бує ґрунтовного перегляду концептуальних за-
сад ефективності. Кваліфікаційні вимоги до
працівників не просто підвищуються або змі-
нюються — ідеться про інші очікування щодо
ролі фахівців, усвідомлення нових цивілізацій-
них реалій, цінності знань для самореалізації,
важливості постійного збагачення мислення че-
рез освоєння сучасних методів пізнання світу,
74 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2026. № 2 (114)
О. Ю. Мальцев
значення творчого, інноваційного характеру ді-
яльності, гармонійного поєднання виробничого
й особистісного світогляду, соціальних переко-
нань із високою мобільністю, гнучкістю, адап-
тивністю. Особливої гостроти набуває пробле-
ма розвитку промислового потенціалу, який в
умовах Індустрії 5.0 переорієнтовується з фоку-
су автоматизації на людиноцентричну колабо-
рацію, сталість та екологічну відповідальність.
Для України, яка перебуває на перетині процесів
повоєнного відновлення та глобальної цифро-
вої трансформації, дослідження механізмів
зміцнення освітньо-професійного потенціалу
працівників промисловості є необхідним для за-
безпечення національної безпеки та відновлен-
ня економічної суб’єктності.
Перелік наукових досліджень, присвячених
питанням застосування системного підходу до
розвитку промисловості, є надзвичайно широ-
ким, що зумовлено стратегічною роллю секто-
ру в забезпеченні національного суверенітету.
Теоретико-методологічні та концептуальні за-
сади регулювання розвитку промисловості
сформовані довкола аналізу її виробничого,
технологічного, кадрового, управлінського, со-
ціального аспектів1, 2 (Мельник, 2021; Антонюк,
2023). Промисловість сучасної держави має
функціонувати не як закрита виробнича систе-
ма, а як відкрита екосистема, здатна до самоор-
ганізації в умовах глобальної турбулентності.
Вагоме значення в науковому дискурсі надаєть-
ся контексту становлення доктрини сталого
розвитку та здійснення нових технологічних
переходів індустріалізації 3 (Скорик, 2020), по-
1 Якубовський М. М., Ляшенко В. І. Модернізація еко-
номіки промислових регіонів: спроба концептуаліза-
ції. Вісник економічної науки України. 2016. № 1 (30).
С. 188—195. https://nasplib.isoft s.kiev.ua/items/c56e3afd-
-afe0-4be2-98ab-c05110efe74a
2 Оцінка проблем і можливостей забезпечення промис-
ло вості робочою силою в умовах воєнного стану та по-
во єнної розбудови України: наукова доповідь / О. Ф. Но-
вікова, Ю. С. Залознова, В. П. Антонюк, О. О. Хан дій,
Н. А. Азьмук, Я. В. Остафійчук, О. В. Пань кова, І. М. Но-
вак, С. В. Охременко, О. Ю. Касперович, Д. В. Паньков,
О. В. Іщенко, Я. Є. Красуліна, О. Ю. Маль цев; НАН
України, Ін-т економіки пром-сті. Київ, 2024. 108 с.
https://iie.org.ua/wp-content/uploads/application/pdf/
otsinka-problem-i-mozhlyvostej-zabezpechennia-
promyslovosti-robochoiu-syloiu.pdf
3 Сабадирьова А. Л. Теоретичні основи організації ви-
робничого потенціалу промислового підприємства.
Вісник Хмельницького національного університету.
2010. № 5. Т3. С. 134—138. https://journals.khnu.
km.ua/vestnik/pdf/ekon/2010_5_1/134-138.pdf
требі нарощування інноваційної та освітньо-
кваліфікаційної компонент розвитку промис-
ловості 4 (Черничко, Козик, 2021; Гришко, 2024),
посилення взаємозв’язку і підвищення ефек-
тивності системи освіти та професійно-квалі-
фікаційної підготовки згідно з вимогами сучас-
них промислових підприємств (Промисловий
потенціал, 2022; Монастирський, 2024).
Неоіндустріалізація потребує не лише онов-
лення основних фондів, але і повної зміни енер-
гетичної та сировинної логіки виробництва,
що корелює з потребою нарощування іннова-
ційної та освітньо-кваліфікаційної компонент,
які розглядаються як драйвери «розумної» спе-
ціалізації промисловості (Ничкало, 2014).
Окрему увагу дослідники приділяють пробле-
мі забезпеченості промисловості людським
потенціалом відповідної якості та кількості,
згідно з вимогами і стандартами постіндустрі-
альної економіки 5 (Азьмук, 2024). Автори під-
креслюють, що попри тотальну автоматиза-
цію, роботизацію та зменшення частки ручної
праці, саме людський інтелект стає критичним
чинником управління кіберфізичними систе-
мами. Отже, промисловість як фундамент еко-
номіки зберігає свою життєву важливість, про-
те потребує переходу до моделі збалансованого
розвитку, де технологічний прогрес нерозрив-
но пов’язаний із розвитком особистості пра-
цівника та екологічною безпекою.
Метою статті є обґрунтування концепту-
альних засад розвитку промислового потенці-
алу в умовах глобальної турбулентності через
призму стратегічної адаптації та механізмів за-
безпечення динамічної стійкості з акцентом на
домінуючій ролі освітньо-професійного по-
тенціалу як ключового чинника забезпечення
стійкості та технологічного оновлення галузі.
Останнє десятиліття світового економічного
розвитку вже увійшло в історію як період по-
трійного шоку, що радикально змінив логіку
управління економічними процесами. Аналіз
наукових досліджень, присвячених глобальним
4 Кириченко О. С. Визначальні тенденції та засади
четвертої промислової революції, їх сутність та
вплив на промисловий розвиток. Бізнес-навігатор.
2019. Вип. 3—1 (52). С. 39—43. https://library.krok.edu.
ua/media/library/category/statti/kyrychenko_0002.pdf
5 Мартинова Л. Проблеми розвитку освітньо-кваліфіка-
ційного потенціалу України. Scientifi c Letters of Academic
Society of Michael Baludansky. 2019. Vol. 7, Iss. 3. Р. 68—73.
https://ir.vtei.edu.ua/card.php?lang=en&id=28347
75ISSN 1562-109X. Економіка промисловості. 2026. № 2 (114)
Розвиток промисловості в епоху глобальної трансформації
зрушенням і трансформаціям у національній та
світовій економіці, свідчить, що тривалість
впливу глобальних чинників на економіку зрос-
ла: якщо раніше ефект внутрішніх шоків попи-
ту розсіювався протягом року, то сучасні гло-
бальні шоки пропозиції зберігають свій вплив
понад три роки (Carayannis, Morawska-Jan ce le-
wicz, 2022). Загальний управлінський світогляд
у сфері промисловості зміщується від жорстко-
го прогнозування до сценарного планування та
форсайту, де основною цінністю стає здатність
системи зберігати функціональність за будь-
яких умов. Якщо попередня ера технологічного
розвитку фокусувалася на цифровізації та IoT
заради продуктивності, то сучасне управлін-
ське бачення ставить у центр суспільні потреби
та добробут працівників. Ключовими імпера-
тивами стають резильєнтність, стійкість і лю-
диноцентричність, де фокус уваги зміщується з
тотального контролю вбік підтримки життєз-
датності гнучкої екосистеми, яка забезпечує
синергію між людською креативністю та мож-
ливостями штучного інтелекту. Тому поняття
«промисловий потенціал» у сучасному тракту-
ванні змінюється, розширюється й охоплює
набагато більше вагомих чинників, ніж у більш
ранніх наукових висновках світової та націо-
нальної наукової думки.
М. Якубовський, звертаючись до історичних
аналогій, порівнює сучасні промислові транс-
формації з мануфактурним переворотом ХХ ст.
і справедливо називає промисловість «каталі-
затором і прецедентом технологічно-іннова-
ційних перетворень в економіці» 6. Автор та-
кож наголошує на дуальності в трактуванні
поняття промислового потенціалу, що, з одно-
го боку, уособлює сукупність промислових
підприємств, згрупованих як галузь за видами
економічної діяльності, а з іншого — є реаль-
ним важелем впливу держави на перебіг від-
творювальних процесів, здатним забезпечува-
ти досягнення мети суспільного розвитку.
А. Сабадирьова характеризує промисловий
потенціал з точки зору максимально досяжних
можливостей сукупності промислових під-
приємств такими умовами виробництва мате-
6 Якубовський М. М., Ляшенко В. І. Модернізація еко-
номіки промислових регіонів: спроба концептуалі-
зації. Вісник економічної науки України. 2016.
№ 1 (30). С. 188—195. https://nasplib.isofts.kiev.ua/
items/c56e3afd-afe0-4be2-98ab-c05110efe74a
ріальних цінностей та послуг, що забезпечують
більш повне задоволення потреб споживачів,
оптимальну взаємодію із зовнішнім середо-
вищем, раціональне використання ресурсів і
продуктивності людського потенціалу 7. Як ре-
альний важіль національного впливу промис-
ловий потенціал відображає поточні та май-
бутні можливості економічної системи до
трансформації наявних і мобілізації потенцій-
но доступних ресурсів, максимально задо-
вольняючи при цьому потреби складних соці-
ально-економічних систем і суспільні інтереси.
В. Воронкова пропонує визначати промисло-
вий потенціал мікрорівня (потенціал динаміки
підприємств з точки зору стратегії, технології,
управління, інновацій), мезорівня (потенціал ло-
кальної та галузевої просторової сегрегації між
окремими підприємствами та іншими суб’єк-
тами розвитку) та макрорівня (потенціал ди-
фузної технологічної та когнітивної динаміки
економічного зростання, інституційної спро-
можності, середовищних трансформацій) (Про-
мисловий потенціал, 2022). Підхід авторки до-
зволяє розрізняти межі формування промис-
лового потенціалу, де на мікрорівні ключовим
є забезпечення стратегічного, технологічного,
управлінського, підприємницького потенціалу
промисловості; мезорівень охоплює здатність
місцевих і галузевих стейкхолдерів об’єднувати
зусилля для розвитку промислової освіти, нау-
ки, професійної підготовки, стимулювання ін-
новаційних і технологічних проєктів, взаємодії
бізнесу, наукових, технічних освітніх установ;
макрорівень зосереджений на інституційній
підтримці процесу передачі технологій, органі-
зації досягнення цілей промисловості, форму-
ванні живого соціально-економічного меха-
нізму промислового підприємництва.
Ю. Монастирський під промисловим потен-
ціалом розуміє сукупність можливостей і ре-
сурсів, доступних для розвитку промислового
сектору в країні, регіоні, галузі або для кон-
кретного підприємства, і серед його найважли-
віших аспектів виокремлює виробничий (фі-
зичні та технічні засоби), людський (кількісні
та якісні характеристики працівників промис-
7 Сабадирьова А. Л. Теоретичні основи організації
виробничого потенціалу промислового підприєм-
ства. Вісник Хмельницького національного універси-
тету. 2010. № 5. Т. 3. С. 134—138. https://journals.
khnu.km.ua/vestnik/pdf/ekon/2010_5_1/134-138.pdf
76 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2026. № 2 (114)
О. Ю. Мальцев
лових підприємств), технологічний (здатність
до використання передових технологій, інно-
вацій, технологічної та цифрової трансформа-
ції бізнес-процесів), ресурсний (без перервність
ланцюжків поставок, доступність енергії), рин-
ковий потенціал (наявність можливостей для ре-
алізації продукції на глобальних ринках), ефек-
тивність виробництва (показники продуктив-
ності та якості) (Монастирський, 2024). Н. Азь-
мук дотримується такого ж підходу, наголошую-
чи, що людський потенціал відіграє найважливі-
шу роль у формуванні промислового й загаль-
ному розвитку промисловості через здатність
створювати, впроваджувати, використовувати
технологічні інновації, задіяти знання, кваліфі-
кацію, досвід і мотивацію для розвитку промис-
ловості (Азьмук, 2024).
Потенціал розвитку промисловості —
загальна сукупність ресурсів,
можливостей і умов, що визначають
спроможність промислового сектору
задовольняти потреби, забезпечувати
реалізацію цілей складних
соціально-економічних систем
і суспільства, досягати вищих
рівнів продуктивності,
конкурентоспроможності та інновацій
Рівні формування
Виробничий (матеріально-
технічний) — сукупність
доступних матеріальних і фізичних
засобів, основних фондів,
прогресивних підрозділів, процесів,
унціальних промислових
технологій
Інноваційний — сукупність
інноваційно активних підприємств
промисловості, здатних генерувати
й реалізовувати нові технічні ідеї,
інновації, рішення для підвищення
техніко-технологічного рівня
виробничої діяльності
Ресурсний — загальна
стабільність глобалізованої
структури промисловості,
безперервність ланцюгів
поставок, доступність необхідних
ресурсів, джерел енергії
Мікрорівень — потенціал
динаміки промислових
підприємств з точки зору
стратегії, технології, управління,
інновацій, що забезпечує
формування промислового
потенціалу окремих суб’єктів
господарювання
Макрорівень — потенціал
дифузної технологічної
та когнітивної динаміки
економічного зростання,
інституційної спроможності,
середовищних трансформацій,
зосереджений на інституційній
підтримці процесу передачі
технологій, організації досягнення
цілей промисловості, формуванні
живого соціально-економічного
механізму промислового
підприємництва
Мезорівень — потенціал локальної
та галузевої просторової сегрегації
між окре-мими підприємствами
та іншими суб’єктами розвитку,
що охоплює здатність місцевих
і галузевих стейкхолдерів об’єднувати
зусилля для розвитку промислової
освіти, науки, професійної підготовки,
стимулювання інноваційних
і технологічних проєктів, взаємодії
бізнесу, наукових, технічних освітніх
установ
Людський (трудовий, кадровий) —
сукупність кількісних та якісних
показників працівників
промислових підприємств,
їх освітньо-професійний рівень,
здібності, що забезпечують
необхідний рівень продуктивності
Технологічний — спроможність
промислового комплексу
до технологічної модернізації,
здійснення цифрових
трансформацій, оновлення
бізнес-моделі та процесів
Фінансово-економічний —
сукупні фінансові та інвестиційні
можливості, власні й залучені
кошти, що направляються
на розвиток виробничої
інфраструктури, вирішення
завдань і досягнення цілей
Інфраструктурний — сукупні
можливості території розміщення
підприємств промислового
комплексу забезпечувати умови
для ефективного функціонування
виробництва й раціонального
використання ресурсів
Рис. 1. Зміст, рівні формування і складові розвитку промислового потенціалу
Джерело: складено на основі узагальнення (Азьмук, 2024; Монастирський, 2024).
На рис. 1 узагальнено зміст, складові та рів-
ні формування потенціалу розвитку промис-
ловості.
Роль людського потенціалу в системі розвитку
промисловості більшість дослідників пов’язує
саме з домінуючою роллю його освітньо-профе-
сійних характеристик, тобто здатністю швидко
оволодівати необхідним рівнем знань і кваліфі-
кації для забезпечення виконання виробничих
процесів, проявляти продуктивну й інновативну
поведінку, креативні та винахідницькі здібності.
Формування, розвиток і реалізація освітньо-
професійного потенціалу для промисловості має
вирішальне значення, оскільки визначає загаль-
ний рівень інноваційності промислового вироб-
ництва й економіки загалом, здатність до втілен-
ня актуальних технологічних і цифрових транс-
77ISSN 1562-109X. Економіка промисловості. 2026. № 2 (114)
Розвиток промисловості в епоху глобальної трансформації
формацій, збереження національної та глобаль-
ної конкурентоспроможності.
Проблема доступності якісного та високок-
валіфікованого людського ресурсу обмежує
промисловий розвиток багатьох країн, а в дея-
ких випадках без правильних стратегічних рі-
шень відставання в попиті на робочу силу по-
силюється, що призводить до неконтрольова-
них процесів деіндустріалізації, втрати промис-
лових потужностей, релокації виробництва до
інших країн із загрозою втрати права власності,
залежності від зовнішніх ресурсів тощо. Зна-
чення освітньо-професійного потенціалу в роз-
витку промисловості проявляється також у змі-
ні сприйняття та застосовності людських зді-
бностей із кожним технологічними переходом.
Перші промислові революції характеризува-
лися підвищеними вимогами до нових знань і
навичок, оволодіння якими та прояв яких у
процесі праці повинна була забезпечувати сис-
тема базової освіти і професійного навчання.
Спроможність цієї системи генерувати квалі-
фікованих фахівців, здатних працювати з нови-
ми технологіями, продуктивно виконувати за-
вдання, налаштовувати виробничі процеси, є
критично важливими для розвитку промисло-
вості. Так само люди з високим рівнем техніч-
ної компетентності сприяють розвитку іннова-
цій та впровадженню креативних дослідниць-
ких рішень у виробничі процеси, здатні стиму-
лювати процеси оновлення й переходу на якіс-
но новий рівень конкурентоспроможності.
Окрім цього, співробітники повинні вміти
швидко адаптуватися до мінливих технологіч-
них умов та впровадження автоматизації, удо-
сконалення виробничих процесів, що досяга-
ється шляхом особистісного розвитку, само-
навчання, формування комплексу виробничої,
ділової, дослідницької та креативної мотивації.
З кожним новим технологічним переходом ці
вимоги доповнюватимуться. Зокрема, сьогодні
до базових знань, навичок, інноваційності та
адаптивності додаються вимоги наявності тех-
нологічних компетенцій, розробницької креа-
тивності, міждисциплінарності та здатності до
командної співпраці, управлінські та лідерські
навички, а також спроможність до постійного
професійного вдосконалення, участі в програ-
мах безперервного навчання, самоосвіти. В епо-
ху Індустрії 4.0 високотехнологічні та ІТ-
навички вже є базовою необхідністю, так само
як і здібності до аналітики даних, використання
штучного інтелекту, розуміння технологій робо-
тотехніки й основ кібербезпеки. Проривні тех-
нології в промисловому виробництві потребу-
ють гнучкої взаємодії фахівців із різних галузей
знань (інженери, програмісти, аналітики, дизай-
нери), оскільки саме завдяки синергетичному
ефекту створюються високотехнологічні рішен-
ня, налаштовуються кіберфізичні системи тощо.
На думку О. Кириченко, промислові рево-
люції відбуваються через появу нових, більш
досконалих технологій, що збільшує ефектив-
ність виробничих процесів, раціоналізує, при-
скорює та спрощує матеріальне виробництво,
а основу індустріальних змін становить поява
нового наукового знання та його практичне за-
стосування в технологіях, обладнанні, продук-
тах, процесах 8. Тому формування освітньо-
професійного потенціалу промисловості має
бути спрямоване не лише на забезпечення
промислового сектору проактивним людським
ресурсом, висококваліфікованими, мульти-
функціональними фахівцями з розвинутим
набором технологічних, цифрових, когнітив-
них навичок, але і на генерацію нових знань і
технологій з їх пришвидшеним упроваджен-
ням у виробничі процеси. З огляду на це еко-
система освітньо-професійної підготовки пра-
цівників промисловості сьогодні не має обмеж-
уватися рамками формальної державної загаль-
ної та технічної освіти, а повинна охоплювати
технології безперервного виробничого навчан-
ня, формальні та неформальні методи, гнучкий
інструментарій, передбачати швидкий профе-
сійний перехід і горизонтальне кар’єрне зрос-
тання, розвиток м’яких навичок, траєкторії
особистісної реалізації.
Зміст освітньо-професійної підготовки пе-
реважно регламентується державними стан-
дартами, що враховують галузеву і територі-
альну специфіку, гарантують наступність і
співставність освітніх рівнів, забезпечують ва-
ріативність і гнучкість освітньо-професійних
програм відповідно до змін ринку праці, попиту
на професії. Разом з тим завдяки посиленню
ролі соціального партнерства відбувається вдо-
8 Кириченко О. С. Визначальні тенденції та засади чет-
вертої промислової революції, їх сутність та вплив на
промисловий розвиток. Бізнес-навігатор. 2019.
Вип. 3—1 (52). С. 39—43. https://library.krok.edu.ua/
media/library/category/statti/kyrychenko_0002.pdf
78 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2026. № 2 (114)
О. Ю. Мальцев
сконалення теорії та практики професійного
навчання економічно активного населення, у
тому числі незайнятого; цільові орієнтири про-
фесійної підготовки зміщуються вбік збалансо-
ваного процесу формування особистості кон-
курентоспроможного фахівця; зазнає транс-
формацій методологія навчальних і виховних
систем у професійних навчальних закладах;
трансформуються механізми посилення зацікав-
леності роботодавців у стимулюванні й забезпе-
ченні підвищення професійного рівня працівни-
ків. Тривалий період часу освітньо-професійний
потенціал промисловості розглядався науковця-
ми як спроможність системи освіти та вироб-
ничої підготовки сформувати затребувану кіль-
кість виробничих одиниць — фахівців із стан-
дартизованим набором знань, умінь, професій-
них компетенцій, пізніше — ділових та управ-
лінських якостей, що відповідають рівню техно-
логічної оснащеності промислового комплексу
та здатні демонструвати бажаний рівень про-
дуктивності (Ничкало, 2014).
Проривні технології та зміна економічної
структури в постіндустріальному суспільстві
розширюють діапазон фахівців, які залучають-
ся до працевлаштування в промисловості із су-
міжних галузей, а також здобувають нові про-
фесії в системі післядипломної освіти, мережі
корпоративного внутрішнього навчання сфери
бізнесу, шляхом залучення до спільних локаль-
них освітніх ініціатив, проявляють і реалізу-
ють мотивацію здобуття неформальної освіти,
у тому числі на цифрових освітніх платформах.
Як вагомий екзогенний чинник формування
освітньо-професійного потенціалу промисло-
вості виступає також економічна структура ре-
гіонів або територій, загальний рівень соціаль-
но-економічного благополуччя (Томчук, 2023),
що особливо актуально для промислово орієн-
тованих громад і міст, які перебувають у про-
цесі економічних і соціальних трансформацій.
Базові та розширені компоненти освітньо-
професійного потенціалу промисловості мож-
на визначити як синергію чотирьох ключових
понять (рис. 2).
1. Носієм освітньо-професійного потенціалу
промисловості є та частина економічно актив-
ного населення, що має відповідну освіту, пев-
ний рівень професіоналізму та мотивацію (це
всі групи населення, зайнятого в промисловому
секторі країни, а також ті групи, що здобувають
освіту або очікують на працевлаштування —
абітурієнти, здобувачі освіти, випускники).
Рівень економічної активності демонструє
конкурентоспроможність промислового сек-
тору, його привабливість, здатність генерувати
достатній дохід для забезпечення потреб інди-
відуального, організаційного, галузевого, на-
ціонального рівнів.
Із розвитком технологій і посиленням циф-
ровізації виробничих процесів до освітньо-
професійного потенціалу промисловості та-
кож можна віднести економічно активне насе-
лення з освітою, професійною підготовкою,
виробничим досвідом у суміжних сферах (ІТ,
маркетинг, фінанси, аналітика), що стають
більш гнучкими через удосконалення процесів
часткової зайнятості, посилення гнучкості в
управлінні робочим часом.
Також слід ураховувати показники, що зни-
жують освітньо-професійний потенціал про-
мисловості, а саме чисельність безробітних, які
втратили працездатність через травми, нещасні
випадки або професійні захворювання, отрима-
ні в промисловому секторі, або з інших причин
для носіїв спеціалізованої освіти. Освічені та
кваліфіковані працівники здатні ефективно ево-
люціонувати як професіонали з розвитком тех-
нологій, розробляти нові технологічні рішення,
впроваджувати інновації, застосовувати нако-
пичені знання, навички, компетенції, у тому
числі управлінські та цифрові, для оптимізації
виробничих процесів, підвищувати продуктив-
ність. Це сприяє підвищенню конкурентоспро-
можності промислових підприємств і галузі за-
галом, а в деяких випадках дозволяє зберігати
ринкову позицію або ж взагалі лишатися в меж-
ах ринку при загостренні конкуренції чи дії зо-
внішніх загроз. Досвідчені фахівці з високим
рівнем мотивації та професіоналізму виступа-
ють менторами і наставниками для початківців,
здійснюючи гнучкій трансфер знань і технологій
у межах промислової екосистеми, стимулюють
їх подальший розвиток і зростання. Окрім того,
лідери з високим освітньо-професійним потен-
ціалом здатні більш швидкими темпами рухати-
ся кар’єрними сходами, тим самим прискорюю-
чи прийняття інновативних управлінських рі-
шень, управляти командами, оптимізувати за-
гальні й функціональні стратегії.
2. Матеріальним фундаментом освітньо-
професійного потенціалу промисловості вис-
79ISSN 1562-109X. Економіка промисловості. 2026. № 2 (114)
Розвиток промисловості в епоху глобальної трансформації
тупає екосистема закладів освіти та професій-
ної підготовки, призначення яких полягає в
реалізації освітніх програм, орієнтованих на
розвиток промислового сектору країни. Мож-
ливості здобуття промислово орієнтованої
освіти та професійно-кваліфікаційної підго-
товки визначає охоплення населення спеціалі-
зованими освітніми закладами, наявністю та
якісними характеристиками освітніх програм,
кількістю здобувачів, які навчаються за цими
програмами, проходять стажування, часткою
працевлаштованих випускників за професій-
ним профілем промисловості.
Рис. 2. Базові компоненти формування освітньо-професійного потенціалу розвитку промисловості
Джерело: розроблено автором.
Усі групи зайнятого
в промисловості населення,
здобувачі освіти й ті,
хто очікує
на працевлаштування,
є носіями знань, навичок,
кваліфікації, компетенцій,
затребуваних
у промисловості
Система закладів освіти, які
реалізують освітні програми,
орієнтовані
на розвиток промисловості,
навчально-наукова
інфраструктура промислового
спрямування, система
виробничого навчання
та неформальної освіти
Організації, установи,
структури,
нормативно-правові акти,
що підтримують систему
освіти і професійної
підготовки
в промисловому секторі
в межах реалізації державної
освітньої політики
Комплекс взаємодій
між різними стейкхолдерами,
що співпрацюють
для розвитку освіти,
професійної підготовки
та інновацій
у промисловому секторі,
виступають замовниками,
виконавцями, партнерами,
інвесторами
освітньопрофесійного
вдосконалення
зайняті;
абітурієнти;
безробітні;
здобувачі освіти;
економічно неактивні;
випускники
навчальні заклади,
програми, курси;
лабораторії, дослідницькі
центри;
виробниче навчання;
платформи неформальної
(цифрової) освіти
освітні установи;
державні органи, агенції;
професійні асоціації, спілки;
фінансові інститути;
міжнародні організації,
фонди
промисловий сектор;
корпоративні університети;
цільові й адресні замовлення
на підготовку;
автономні структури
виробничого навчання
Носіїосвітньо-професійного
потенціалу
Зміст компоненти
Суб’єкти та складові
Призначення
Функції
Матеріальнийфундамент
освітньо-професійного
потенціалу
Інституційнийпростір
освітньо-професійного
потенціалу
Цільоватапартнерська
екосистема
освітньопрофесійного
потенціалу
стимулювання інновацій;
удосконалення процесів;
створення нових технологій;
підвищення продуктивності;
забезпечення гнучкості
трансферу знань, досвіду,
мотивації
підготовка кваліфікованих
фахівців;
прискорення технологічного
переходу;
забезпечення безперервного
вдосконалення;
стабілізація економічного
розвитку;
посилення
конкурентоспроможності
створенняумовдляякісної
освіти;
підтримкапрофесійного
розвитку;
регулюванняіпідтримка;
міжнароднаспівпраця;
забезпеченнянеобхідними
ресурсами
створенняумовдляякісної
освіти;
підтримкапрофесійного
розвитку;
регулюванняіпідтримка;
міжнароднаспівпраця;
забезпеченнянеобхідними
ресурсами
Основадлясталогорозвитку
промисловостіджерело
впровадженняінновацій
підвищенняякості
тапродуктивностідосягнення
цілейрозвиткупромислового
комплексу
Забезпеченнядоступності
комплексностібезперервності
професійногонавчанняумов
дляпроведеннянаукових
дослідженьпостійного
оновленнянавчальних
технологійїхпопередньої
апробації
Розробленняйупровадження
освітніхіпрофесійних
стандартівпідготовки
відповіднодовимог
промисловогоринкусприяння
безперервномурозвитку
здійсненнюінноваційних
досліджень
Розробленняйупровадження
освітніхіпрофесійних
стандартівпідготовки
відповіднодовимог
промисловогоринкусприяння
безперервномурозвитку
здійсненнюінноваційних
досліджень
Забезпечення навчальних закладів і програм
необхідними ресурсами допомагає готувати ви-
сококваліфікованих фахівців, здатних ефектив-
но працювати в промисловості, здійснювати ак-
туальні наукові дослідження і розробки, ство-
рювати прототипи, які на базі партнерської
співпраці між навчальними закладами, науко-
вими лабораторіями та підприємствами в гнуч-
кому режимі проходять тестування і швидке
впровадження у виробництво. Підвищення
якості методологічного та технічного забезпе-
чення мережі навчальних закладів сприяє зрос-
танню рівня підготовки фахівців для впрова-
80 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2026. № 2 (114)
О. Ю. Мальцев
дження новітніх технологій і методів у виробни-
чі процеси, що позначається на конкуренто-
спроможності. Отже, інвестиції в матеріальний
фундамент освітньо-професійного потенціалу
промисловості стимулюють стабільний розви-
ток галузі й економіки територій і країни зага-
лом, підвищують рівень життя населення через
створення нових робочих місць, удосконалення
локальної та промислової інфраструктури тощо.
Окрім того, перспективи розвитку освітньо-
професійного потенціалу промисловості роз-
криваються в забезпеченні безперервності й
доступності професійного вдосконалення че-
рез систему виробничого навчання (охоплення
профпідготовкою та підвищенням кваліфіка-
ції), неформальної освіти (кількість програм і
платформ неформальної освіти, що уможлив-
люють професійне вдосконалення), можливос-
ті реалізації підприємницької ініціативи в меж-
ах спеціалізованих спільних проєктів (кількість
започаткованих і реалізованих проєктів у сфері
промисловості).
3. Інституційний простір формування освіт-
ньо-професійного потенціалу визначається ос-
вітньою політикою держави, створює та підтри-
мує механізм управління поведінкою суб’єк тів
(носіїв людського потенціалу), встановлює його
кількісно-якісні характеристики. Завдання ос-
вітньої політики полягає в регулюванні діяль-
ності закладів освіти щодо забезпечення якості
освіти, структури пропозиції освітніх програм,
вимог до якості підготовки педагогічного і нау-
кового персоналу, врахування кваліфікаційних
і компетентнісних вимог роботодавців. Інсти-
туційний простір освітньо-професійного має
виражену соціально-економічну сутність, ха-
рактеризуючи відносини, що виникають між
державою, юридичними та приватними особа-
ми щодо підготовки економічно активного на-
селення у сфері промисловості.
Найважливіша роль інституційного просто-
ру полягає в забезпеченні відповідності на-
вчальних програм вимогам сучасного промис-
лового ринку, національним і міжнародним
стандартам (Carayannis, Morawska-Jancelewicz,
2022). Створення і підтримка діяльності про-
фесійних асоціацій і державних органів регу-
лювання сфери освітньо-професійної підго-
товки сприяє також безперервному професій-
ному розвитку працівників промислових під-
приємств через навчання, сертифікацію, підви-
щення кваліфікації. Державні органи розро-
бляють нормативно-правову базу підтримки й
регулювання освітньо-професійної підготовки,
залучення недержавних стейкхолдерів, які мо-
жуть здійснювати інвестування в реалізацію
спеціалізованих освітніх програм, інновацій-
них проєктів, модернізацію технічного осна-
щення дослідницьких лабораторій. Залучення
міжнародної спільноти, участь у міжнародних
проєктах і програмах дозволяє впроваджувати
найкращі світові практики, сприяти інтеграції
інновацій у світовий економічний простір.
Додатково інституційний простір виконує
такі функції:
соціально-економічна — створення спри-
ятливого середовища та формування бази
знань для навчання впродовж життя, реаліза-
ція інтелектуального і науково-технічного по-
тенціалу суспільства щодо промислового роз-
витку, підтримка продуктивної зайнятості че-
рез профорієнтаційні заходи;
гуманітарно-світоглядна — в межах забез-
печення якості базової (дошкільної, середньої,
професійної, вищої) освіти формуються осо-
бистісні характеристики, такі як соціальна від-
повідальність, поведінкові, психологічні, мо-
тиваційні риси, що сприяють свідомому праг-
ненню зберігати, примножувати і транслювати
власний потенціал у професійній сфері;
суспільно-політична — соціальна підтрим-
ка під час навчання, що сприяє формуванню
правових, політичних, управлінських ціннос-
тей фахівця, набуттю соціальної мобільності,
розумінню концептуальних засад сталого роз-
витку та трансформації структури економіки в
межах постіндустріальної парадигми.
4. Результативною (цільовою) та водночас
підтримуючою (партнерською) екосистемою
освітньо-професійного потенціалу виступає
промисловий сектор України, який у статусі
роботодавців і замовників має включатися в
систему формування освітньо-професійного
потенціалу промисловості. Ідеться про адресні
замовлення на підготовку фахівців із гаранто-
ваним подальшим працевлаштуванням у галу-
зі, програми виробничого стажування, цільову
підготовку, окремі освітньо-професійні ком-
поненти практичної підготовки фахівців у
контексті інституційної співпраці, створення
корпоративних університетів та інші форми
автономних структур внутрішньовиробничо-
81ISSN 1562-109X. Економіка промисловості. 2026. № 2 (114)
Розвиток промисловості в епоху глобальної трансформації
го навчання й підвищення кваліфікації, під-
тримку лабораторій, технологічних хабів, ме-
тодичного забезпечення для інженерних і тех-
нічних спеціальностей тощо.
Додатково до чисельності економічно ак-
тивного населення, працівників підприємств,
здобувачів освіти, залучених до спільних про-
єктів забезпечення безперервності професій-
ної підготовки в промисловому секторі, опосе-
редкованим показником може виступати об-
сяг інвестицій, що направляється на підтрим-
ку цих проєктів і програм. Збільшення обсягів
інвестування у професійний розвиток є пози-
тивним індикатором, що свідчить про поси-
лення потенціалу співробітництва, а також
усвідомлення менеджментом промислових
підприємств функціональної ролі системи без-
перервної професійної підготовки та впливу
освітньо-професійного потенціалу на еконо-
мічну ефективність, досягнення стратегічних
цілей, загальний розвиток промисловості.
Зміст кожної складової з метою оцінювання
та ідентифікації інструментів впливу формалі-
зовано в табл. 1.
Промисловість як організаційне утворення є
екосистемою найвищого рангу, що робить її
суспільну місію та цілі функціонування підпо-
рядкованими інтересам національної безпеки.
Домінуюча в державних наукових колах кон-
цепція або доктрина розвитку економіки фор-
мує правила взаємовідносин і взаємовпливу
між державою, бізнесом, суспільством та інши-
ми економічними суб’єктами в контексті роз-
витку промисловості, визначає ідеологію, стра-
тегічні пріоритети, об’єкти та інструментарій.
На відміну від загальної економічної політики,
політика розвитку промисловості як система
має на меті створення конкурентоспроможно-
го в національному та глобальному масштабі
промислового комплексу та його окремих
суб’єктів, здатних максимально повно та якіс-
но забезпечувати задоволення потреб і благо-
получчя суспільства, підтримувати стійкість
соціально-економічної системи, її безперервне
розширене відтворення, протистояти зовніш-
нім та внутрішнім загрозам і шокам, оптималь-
но розподіляти й використовувати доступні
ресурси. Тому розвиток промисловості не може
бути відокремлений від загальної державної
економічної політики, однак може бути розши-
рений і доповнений завдяки посиленню ролі
виробничого навчання й досягнення синерге-
тичного ефекту партнерської співпраці з без-
посередніми замовниками (підприємствами),
локальними структурами (громади, міста, те-
риторії), представниками громадськості, інши-
ми вагомими стейкхолдерами.
У постіндустріальному суспільстві виокрем-
люють такі стратегічні напрями розвитку про-
мисловості: сприяння інноваціям та техноло-
гічному розвитку; забезпечення сталого зрос-
тання й екологічної відповідальності; форму-
вання, розвиток й оптимальна реалізація люд-
ського потенціалу промисловості; імплемента-
ція процесів глобалізації та інтеграції в між-
народ ні ланцюги поставок; сприяння здійснен-
ню цифрових трансформацій і реалізації інно-
ваційних бізнес-моделей; формування збалан-
сованої системи управління змінами, набуття
гнучкості й адаптивності.
Більш детальні характеристики кожного на-
пряму наведено в табл. 2.
Окреслені напрями характеризують цільові
орієнтири розвитку освітньо-професійного по-
тенціалу промисловості, що має забезпечувати
ринок праці фахівцями високої кваліфікації, які
мають здібності та можливості швидко опано-
вувати нові знання, засвоювати вміння, набува-
ти затребуваних компетенцій і навичок для
ефективної роботи. При цьому процес форму-
вання, розвитку та реалізації освітньо-профе-
сійного потенціалу промисловості має відбува-
тись у пришвидшеному форматі через те, що в
новітній економіці знання застарівають набага-
то швидше. Це обумовлює потребу в розвитку
освітньо-професійного потенціалу на іннова-
ційній основі, що передбачає не лише новітні
програми та технології навчання, удосконален-
ня управління освітньою галуззю, інновації в
навчальному процесі, способах викладання, су-
часне лабораторне обладнання і можливості
швидкої апробації технологічних рішень, але
також поглиблення системи державно-приват-
ного партнерства, перетворення локальних і га-
лузевих гравців промислового сектору на ак-
тивних суб’єктів забезпечення якості та безпе-
рервності освітньо-професійної підготовки.
Проблеми інтеграції освіти, науки та бізнесу
широко досліджуються науковцями у прагнен-
ні визначити позиції синергетичного поєднан-
ня можливостей державної системи освіти,
формального і неформального цифровізовано-
82 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2026. № 2 (114)
О. Ю. Мальцев
Таблиця 1. Показники й інструменти оцінювання впливу компонент освітньо-професійного потенціалу на
розвиток промисловості
Компонента Показники оцінювання Вплив на розвиток промисловості
Носії частина економічно активного населення,
що має відповідну освіту, рівень професіо-
налізму та мотивацію: зайняті в промисло-
вому секторі країни, інші групи населення,
що здобувають освіту/очікують на працев-
лаштування (абітурієнти, студенти, випус-
кники, безробітні);
частина економічно активного населення
з освітою, професійною підготовкою, ви-
робничим досвідом у суміжних сферах
Вплив: забезпечення конкурентоспромож-
ності промислового сектору, його спромож-
ності генерувати достатній дохід для задо-
волення потреб індивідуального, організа-
ційного, галузевого, національного рівня
Інструменти: збільшення чисельності еконо-
мічно активного населення шляхом професійної
підготовки, сприяння зайнятості в промислово-
му секторі, підтримці промислового підприєм-
ництва
Матеріальний
фундамент
мережа закладів освіти, які реалізують
освітні програми, орієнтовані на розви-
ток промислового сектору країни (середня,
технічна, професійна, вища, післядиплом-
на освіта, виробнича підготовка);
охоплення населення спеціалізованими
освітніми закладами;
наявність та якість освітніх програм про-
мислового спрямування;
кількість здобувачів, які навчаються, про-
ходять стажування за спеціальними програ-
мами;
частка працевлаштованих випускників за
професійним профілем промисловості
охоплення профпідготовкою та підви-
щенням кваліфікації;
кількість програм і платформ неформаль-
ної освіти;
кількість започаткованих і реалізованих
проєктів у сфері промисловості
Вплив: підвищують привабливість регіону, тери-
торії, громади для здобуття освіти у сфері про-
мисловості, забезпечують доступність, безпе-
рервність і комплексність професійної підготовки
фахівців промисловості, рівень підприємницької
активності
Інструменти: оптимізація мережі закладів фор-
мальної та неформальної освітньо-професійної
підготовки, збільшення чи сельності осіб, яким
доступна профільна освіта, програми перепід-
готовки, підвищення кваліфікації, кількості спе-
ціалізованих навчальних програм промислового
спрямування, частки успішно працевлаштова-
них випускників, реалізація системи державно-
приватного партнерства і локальних ініціатив
для розвитку промисловос ті
Інституційний
простір
цілі, складові та механізми реалізації
освітньої політики держави;
структура та якість пропозиції освітніх
програм промислового спрямування;
система кваліфікаційних і компетентніс-
них вимог роботодавців;
обсяг бюджетного фінансування сфери
освіти і науки, у тому числі цільові інвес-
тиційні освітні проєкти на рівні територій,
громад, приватних ініціатив
Вплив: управління поведінкою суб’єктів (носіїв)
людського потенціалу промисловості та покра-
щення його кількісно-якісних характеристик
Інструменти: удосконалення освітньої політики
на державному, регіональному, локальному, ви-
робничому рівнях, модернізація структури про-
позиції освітніх програм, якості методичного, ка-
дрового, інфраструктурного забезпечення освіт-
ньо-професійної підготовки, система моніторингу
актуальних компетенцій та рівня кваліфікації
Цільова
та підтримуюча
екосистема
кількість і охоплення населення адрес-
ним замовленням і цільовою підготовкою
фахівців промисловості;
програми виробничого стажування;
включення окремих освітньо-професійних
компонент практичної підготовки фахівців;
кількість нових і функціонуючих корпо-
ративних університетів, інших автоном-
них структур виробничого навчання й під-
вищення кваліфікації;
програми підтримки лабораторій, техно-
логічних хабів, методичного забезпечення
для інженерних і технічних спеціальностей;
обсяг приватних інвестицій на підтримку
освітніх проєктів і програм
Вплив: посилення потенціалу співробітництва,
обсягу фінансового і ресурсного забезпечення
промисловості, підвищення економічної ефек-
тивності, прискорення досягнення стратегічних
цілей, загального розвитку промисловості
Інструменти: збільшення кількості програм
адресного і цільового замовлення на профе-
сійну підготовку для промислового сектору,
програм стажування, угод про стратегічне парт-
нерство між бізнесом і системою навчальних
закладів, нормативно-правова й консультаційна
підтримка функціонування корпоративних уні-
верситетів, сприяння державному, локальному і
приватному фінансуванню проєктів інженерної
освіти
Джерело: розроблено автором.
83ISSN 1562-109X. Економіка промисловості. 2026. № 2 (114)
Розвиток промисловості в епоху глобальної трансформації
Таблиця 2. Стратегічні напрями розвитку промисловості в постіндустріальному суспільстві
Напрям Характеристика
1. Сприяння інноваціям і техноло-
гічному розвитку
необхідність упровадження кіберфізичних систем та інших технологій
Індустрії 4.0, Інтернету речей (ІоТ), штучного інтелекту, машинного на-
вчання й автоматизації виробничих процесів з урахуванням змін;
використання цифрових технологій для оптимізації виробничих про-
цесів, автоматизованого управління ланцюгами поставок, підвищення
ефективності виробничих операцій;
розроблення нових методів виробництва з високою точністю та змен-
шенням відходів (3D-друк, «зелені» технології)
2. Забезпечення сталого роз вит ку
й екологічної відповідальності
використання відновлюваних джерел енергії (сонячна, вітрова, гідро- та
атомна енергетика), зменшення залежності від викопних видів палива;
застосування енергоефективних технологій і промислових рішень щодо
зменшеного споживання енергії у виробничих процесах;
перехід до циркулярних моделей виробництва, повторного використан-
ня матеріалів, мінімізації відходів і негативного впливу на довкілля
3. Формування, розвиток й опти-
мальна реалізація людського по-
тенціалу промисловості
інтенсифікація інвестування в підготовку висококваліфікованих муль-
тифункціональних фахівців, розвиток навичок і перекваліфікація праців-
ників для роботи з новітніми технологіями;
створення сприятливих умов праці, забезпечення комфортного та безпеч-
ного робочого середовища, екосистеми іннова тив ності та співтворчості;
сприяння розвитку місцевих громад і забезпечення локальної стійкості
промислової екосистеми
4. Імплементація процесів глоба-
лізації та інтеграції в міжнародні
ланцюги поставок
оптимізація та забезпечення стійкості глобалізованих ланцюжків по-
ставок, зменшення ресурсних ризиків і зовнішніх загроз, підвищення
конкурентоспроможності;
розширення співпраці з міжнародними партнерами для доступу до но-
вих ринків і технологій
5. Сприяння здійсненню цифрових
трансформацій і реалізації іннова-
ційних бізнес-моделей
реалізація проєктів цифрових трансформацій промислового виробни-
цтва, сприяння розвитку й ефективному функціонуванню платформ, що
об’єднують виробників і споживачів, зменшення витрат й підвищення
ефективності виробничих процесів;
забезпечення індивідуальних потреб клієнтів та інших стейкхолдерів
(кастомізація), підтримка гнучкості й адаптивності виробничих процесів;
створення систем оптимізації управління великими даними та цифро-
вої аналітики, прогнозування та прийняття обґрунтованих рішень;
захист цифрової інфраструктури від кібератак, забезпечення конфіден-
ційності обміну даними, стійкості виробничих систем до цифрових за-
гроз і ризиків
6. Формування збалансованої сис-
теми управління змінами, набуття
гнучкості й адаптивності
розвиток здатності швидко реагувати на зміни ринкових умов, техноло-
гічні нововведення, інші екзогенні чинники;
підтримка лідерів інноваційних перетворень і впровадження організа-
ційних змін
Джерело: узагальнено за: (Кириченко О. С. Визначальні тенденції та засади четвертої промислової революції, їх
сутність та вплив на промисловий розвиток. Бізнес-навігатор. 2019. Вип. 3—1 (52). С. 39—43. https://library.krok.
edu.ua/media/library/category/statti/kyrychenko_0002.pdf; Мельник, 2021; Carayannis, Morawska-Jancelewicz, 2022).
го навчання, а також зміщення централізованої
ролі університетів у забезпеченні профільної
промислової освіти вбік симбіозу з корпора-
тивними системами, спільного розроблення
навчальних програм, які в тому числі містять
по глиб лені практичні компоненти досліджен-
ня можливостей сучасних проривних техноло-
гій, штучного інтелекту, великих даних.
Промислові підприємства сьогодні можуть
надавати експертів для консультування у ство-
ренні навчальних матеріалів або для залучення
до навчального процесу, що сприятиме актуа-
лізації знань і забезпеченню відповідності сис-
теми навчання міжнародним стандартам про-
мислового виробництва, менторів для розви-
тку проєктів і втілення бізнес-ідей на етапі на-
84 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2026. № 2 (114)
О. Ю. Мальцев
вчання. Раніше такі практики були односто-
ронніми, коли навчальний процес адресної
підготовки здебільшого реалізовувався силами
начальних закладів та педагогічного персоналу,
часто недостатньо обізнаного щодо особливос-
тей промислових процесів, однак достатньо
кваліфікованого в теорії економіки, менедж-
менту, фінансів, сталого розвитку тощо.
Залучення компаній як інвесторів наукових
досліджень в університетах та інститутах та-
кож набуває поширення, так само як і практи-
ка надання власних ресурсів і виробничих ла-
бораторій для здійснення спільних дослі-
джень. Додатковим стимулом виступає надан-
ня грантів і стипендій здобувачам, які дослі-
джують упровадження технологій Індустрії
4.0, а також система виробничої інтернатури
та стажувань для набуття практичного досві-
ду безпосередньої роботи з проривними тех-
нологіями. Підприємства можуть вживати за-
ходів щодо підвищення кваліфікації для ви-
кладачів навчальних закладів у канікулярний
період або в період відпусток.
Крім того, система розвитку освітньо-про-
фесійного потенціалу потребує нових інстру-
ментів і механізмів, що забезпечуватимуть
упровадження інноваційних підходів до на-
вчання, підтримуватимуть систему освіти про-
тягом життя, неформальних і гібридних фор-
матів підготовки, у тому числі застосування
дистанційних і цифрових платформ, можли-
востей технологій штучного інтелекту, AR, VR,
інтернету речей (ІоТ), великих даних, робото-
техніки для навчання практичних навичок.
Додатковим удосконаленням має бути орієн-
тація на міждисциплінарність, що передбачає
розроблення навчальних програм, які поєднува-
тимуть технічні знання з економікою, менедж-
ментом, соціальними науками, іншими галузя-
ми, сприятимуть розвитку навичок критичного
мислення, креативності та вирішення проблем.
Гнучка структура освітньо-професійної під-
готовки має забезпечувати можливість швид-
кого оновлення навчальних програм згідно з
технологічними змінами та вимогами ринку
праці, зокрема із застосуванням модульної
системи, яка відповідає потребам промисло-
вого сектору, а також уможливлює реалізацію
власних потреб і особистісних уподобань но-
сіїв освітньо-професійного потенціалу, підго-
товку спільних дослідницьких проєктів, роз-
ширення програм практичних стажувань,
створення дуальних програм навчання, що
поєднують теоретичну під готовку в закладах
освіти з набуттям досвіду на підприємствах у
реальних умовах, розширення доступності
освітніх ресурсів тощо.
Висновки
Отже, в епоху глобальних потрясінь та еконо-
мічних шоків поняття промислового потенці-
алу еволюціонувало від простої сукупності
виробничих потужностей до складної дина-
мічної системи. Сьогодні цей термін визнача-
ється як спроможність промислового сектору
не лише задовольняти поточні потреби, але і
зберігати функціональність через сценарне
планування та форсайт у межах парадигми
резильєнтності та стійкості. Доведено, що
освітньо-професійний потенціал залишається
фундаментом інноваційного розвитку соціаль-
но-економічних систем різного рівня і про-
мисловості зокрема та набуває нового рівня
складності й насиченості. Визначено чотири
рівні формування освітньо-професійного по-
тенціалу промисловості: носії (людський капі-
тал із відповідною мотивацією); матеріальна
база (заклади освіти та цифрові платформи);
інституційне середовище (державна політика
та стандарти); партнерська екосистема (взає-
модія бізнесу та науки).
На основі аналізу теоретико-методологіч-
них положень і висновків дослід ників у сфері
інноваційного розвитку промисловості дове-
дено, що кожен технологічний перехід підви-
щує планку компетенцій, тому в умовах Інду-
стрії 4.0 та 5.0 базової кваліфікації вже недо-
статньо. Отже, критичного значення набува-
ють цифрова грамотність, навички роботи зі
штучним інтелектом, міждисциплінарність і
здатність до безперервного навчання, які су-
часна освітня система не здатна реалізувати
без залучення інших стейкхолдерів. Ефектив-
ний розвиток промисловості неможливий без
інтеграції освіти, науки та бізнесу, що перед-
бачає перехід від односторонньої підготовки
кадрів до створення спільних екосистем (кор-
поративних університетів, дуальної освіти,
технологічних хабів) та інвестування промис-
лових під приємств у наукові розробки.
Пріоритетами забезпечення динамічної стій-
кості в умовах постіндустріального розвитку
85ISSN 1562-109X. Економіка промисловості. 2026. № 2 (114)
Розвиток промисловості в епоху глобальної трансформації
визначено цифрову трансформацію, екологіч-
ну відповідальність (циркулярні моделі), лю-
диноцентричність і формування гнучких сис-
тем управління змінами. Застосування такого
комплексного підходу дозволить відновити
суб’єктність вітчизняної промисловості та за-
безпечити національну безпеку в умовах гло-
бальної нестабільності.
ЛІТЕРАТУРА
Азьмук Н. А. Кадровий потенціал промисловості України: виклики та напрями посилення резильєнтності.
Проблеми економіки. 2024. № 1 (59). С. 20—27. https://doi.org/10.32983/2222-0712-2024-1-20-27
Антонюк В. П. Завдання повоєнного розвитку і модернізації промисловості України в контексті домінуючих
світових тенденцій. Scientifi c Collection «InterConf+». 2023. № 37 (171). С. 7—18. https://doi.org/10.51582/
interconf.19-20.09.2023.001
Гришко Н., Глазунова О. Адаптивні стратегії формування потенціалу промислового підприємства. Вісник На-
ціонального технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (економічні науки). 2024. № 1.
С. 141—144. https://doi.org/10.20998/2519-4461.2024.1.141
Мельник Л. Г. Сучасні соціально-економічні тренди: досвід ЄС та практика України у світлі промислових рево-
люцій : монографія. Суми: Сумський державний університет, 2021. 338 с. URL: https://essuir.sumdu.edu.ua/
server/api/core/bitstreams/65751e52-7334-4fea-bb3c-a1b57b0930d6/content
Монастирський Ю. Загрози розвитку промислового потенціалу в умовах міжнародної економічної діяльності.
Економіка та суспільство, 2024. Вип. 60. https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-60-111
Ничкало Н. Г. Розвиток професійної освіти в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів: монографія.
Київ: Видавництво НПУ імені М.П. Драгоманова, 2014. 125 с. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/709906/
Промисловий потенціал складних соціально-економічних систем цифрового суспільства: макро-, мезо- та мі-
крорівень : колективна монографія / за ред. В. Г. Воронкової, Н. Г. Метеленко. Запоріжжя : ВД «Гельветика»,
2022. 480 с. URL: https://dspace.znu.edu.ua/jspui/bitstream/12345/7043/1/0049552.pdf
Скорік К. Структурні трансформації промислового сектора Європейського Союзу. Економіка і прогнозування.
2020. № 3. С. 115—145. https://doi.org/10.15407/eip2020.03.115
Томчук О. В. Теоретико-методологічні підходи до визначення змісту і структури людського потенціалу території.
Вісник економічної науки України. 2019. № 2 (37). С. 121—137. https://doi.org/10.37405/1729-7206.2019.2(37).121-136
Черничко Т. В., Козик І. М. Концептуальні основи постіндустріального етапу розвитку економічної системи:
теоретичні засади. Економіка та суспільство. 2021. Вип. 21. https://doi.org/10.32782/2524-0072/2021-26-16
Carayannis E. G., Morawska-Jancelewicz J. Th e Futures of Europe: Society 5.0 and Industry 5.0 as Driving Forces of
Future Universities. J Knowl Econ. 2022. Vol. 13. Р. 3445—3471. https://doi.org/10.1007/s13132-021-00854-2
Надійшла до редакції 03.04.2026
Прийнята до друку 12.05.2026
Опублікована 29.06.2026
REFERENCES
Azmuk, N. A. (2024). Human resource potential of Ukraine’s industry: сhallenges and directions for strengthening re-
silience. Problems of Economy, 1(59), 20—27. https://doi.org/10.32983/2222-0712-2024-1-20-27 [in Ukrainian].
Antonyuk, V. P. (2023). Tasks of post-war development and modernization of Ukraine’s industry in the context of dominant
world trends. Scientifi c Collection «InterConf+», 37(171), 7—18. https://doi.org/10.51582/interconf.19-20.09.2023.001
[in Ukrainian].
Hryshko, N., & Glazunova, O. (2024). Adaptive strategies for forming the potential of an industrial enterprise. Visnyk
Natsionalnoho tekhnichnoho universytetu «Kharkivskyi politekhnichnyi instytut» (ekonomichni nauky), 1, 141—144.
https://doi.org/10.20998/2519-4461.2024.1.141 [in Ukrainian].
Melnyk, L. H. (2021). Modern socio-economic trends: EU experience and Ukrainian practice in the light of industrial
revolutions [Monograph]. Sumy State University. https://essuir.sumdu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/65751e52-
7334-4fea-bb3c-a1b57b0930d6/content [in Ukrainian].
Monastyrskyi, Yu. (2024). Th reats to the development of industrial potential in the conditions of international eco-
nomic activity. Ekonomika ta suspilstvo, 60. https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-60-111 [in Ukrainian].
Nychkalo, N. H. (2014). Development of professional education in the conditions of globalization and integration pro-
cesses [Monograph]. Kyiv National Pedagogical University named aft er M.P. Drahomanov. https://lib.iitta.gov.ua/id/
eprint/709906/ [in Ukrainian].
Voronkova, V. H., & Metelenko, N. H. (Eds.). (2022). Industrial potential of complex socio-economic systems of digital
society: Macro-, meso- and micro-level [Collective monograph]. Helvetica Publishing House. https://dspace.znu.edu.
ua/jspui/bitstream/12345/7043/1/0049552.pdf [in Ukrainian].
Skorik, K. (2020). Structural transformations of the industrial sector of the European Union. Ekonomichne prohnozuvan-
nia, 3, 115—145. https://doi.org/10.15407/eip2020.03.115 [in Ukrainian].
О. Ю. Мальцев
Tomchuk, O. V. (2019). Th eoretical and methodological approaches to determining the content and structure of human
potential of the territory. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 2(37), 121—137. https://doi.org/10.37405/1729-
7206.2019.2(37).121-136 [in Ukrainian].
Chernychko, T. V., & Kozyk, I. M. (2021). Conceptual foundations of the post-industrial stage of economic system develop-
ment: Th eoretical principles. Ekonomika ta suspilstvo, 26. https://doi.org/10.32782/2524-0072/2021-26-16 [in Ukrainian].
Carayannis, E. G., & Morawska-Jancelewicz, J. (2022). Th e futures of Europe: Society 5.0 and Industry 5.0 as driving forces
of future universities. Journal of the Knowledge Economy, 13, 3445—3471. https://doi.org/10.1007/s13132-021-00854-2
Received: 03.04.2026
Accepted: 12.05.2026
Published: 29.06.2026
Oleksandr Yu. Maltsev, postgraduate student
E-mail: alexmalczev@gmail.com; https://orcid.org/0009-0008-2007-9787
Institute of Industrial Economics of NAS of Ukraine
2 Maria Kapnist Street, Kyiv, 03057, Ukraine
INDUSTRIAL DEVELOPMENT IN THE ERA
OF GLOBAL TRANSFORMATION:
STRATEGIC ADAPTATION AND EDUCATIONAL FOCUS
Th is article provides a comprehensive study of the transformation of the industrial potential concept amidst global shift s
and the accelerated transition toward the Industry 5.0 paradigm. Th e author argues that the modern era of turbulence
necessitates a fundamental shift from the «fragile effi ciency» model toward strategies rooted in resilience, scenario plan-
ning, and foresight. Th e study clarifi es the conceptual framework of «industrial development potential,» defi ning it as a
dynamic synthesis of resources, conditions, and capabilities that determine the sector’s ability to meet the objectives of
complex socio-economic systems while maintaining viability under volatile conditions. A central theme of the research
is the structural analysis of educational and professional potential, which the author positions as the bedrock of the in-
dustry’s innovative renewal. Th is potential is systematically categorized into four core pillars: the human dimension
(economically active population with requisite motivation and cognitive skills), the material foundation (an integrated
network of educational institutions and digital learning platforms), the institutional environment (state educational
policies and rigorous quality standards), and the target partner ecosystem (direct involvement of industrial enterprises
in vocational training).Th e research identifi es strategic trajectories for industrial evolution in post-industrial society,
emphasizing total digitalization, the deployment of cyber-physical systems, environmental stewardship through circular
economic models, and a human-centric approach to labor. Th e author substantiates the necessity of deepening public-
private partnerships in the educational sphere by establishing corporate universities, expanding dual education pro-
grams, and fostering joint technological hubs. Furthermore, the paper proposes a diagnostic toolkit to evaluate the im-
pact of each component on sectoral growth. Th ese metrics serve as a rigorous basis for developing management deci-
sions aimed at strengthening national economic security and restoring the strategic agency of Ukraine’s industrial sector
in the post-war recovery period.
Keywords: industrial potential, educational and professional potential, Industry 5.0, global disruptions, human-centric-
ity, digital transformation, strategic adaptation.
|
| id | oai:ojs.ojs.econindustry.org:article-350 |
| institution | Economy of Industry |
| keywords_txt_mv | keywords |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-07-08T01:00:17Z |
| publishDate | 2026 |
| publisher | Institute of Industrial Economics of NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | ojseconindustryorg/6c/cd972c7f8c5069f4a7b77e8dbded796c.pdf |
| spelling | oai:ojs.ojs.econindustry.org:article-3502026-07-07T08:12:57Z Industrial development in the era of global transformation: strategic adaptation and educational focus Розвиток промисловості в епоху глобальної трансформації: стратегічна адаптація та освітній фокус Maltsev, Oleksandr Yu. industrial potential, educational and professional potential, Industry 5.0, global disruptions, human-centric-ity, digital transformation, strategic adaptation промисловий потенціал, освітньо-професійний потенціал, Індустрія 5.0, глобальна трансфор-мація, людиноцентричність, цифрова трансформація, стратегічна адаптація This article provides a comprehensive study of the transformation of the industrial potential concept amidst global shifts and the accelerated transition toward the Industry 5.0 paradigm. The author argues that the modern era of turbulence necessitates a fundamental shift from the «fragile efficiency» model toward strategies rooted in resilience, scenario planning, and foresight. The study clarifies the conceptual framework of «industrial development potential», defining it as a dynamic synthesis of resources, conditions, and capabilities that determine the sector’s ability to meet the objectives of complex socio-economic systems while maintaining viability under volatile conditions. A central theme of the research is the structural analysis of educational and professional potential, which the author positions as the bedrock of the industry’s innovative renewal. This potential is systematically categorized into four core pillars: the human dimension (economically active population with requisite motivation and cognitive skills), the material foundation (an integrated network of educational institutions and digital learning platforms), the institutional environment (state educational policies and rigorous quality standards), and the target partner ecosystem (direct involvement of industrial enterprises in vocational training).The research identifies strategic trajectories for industrial evolution in post-industrial society, emphasizing total digitalization, the deployment of cyber-physical systems, environmental stewardship through circular economic models, and a human-centric approach to labor. The author substantiates the necessity of deepening public-private partnerships in the educational sphere by establishing corporate universities, expanding dual education programs, and fostering joint technological hubs. Furthermore, the paper proposes a diagnostic toolkit to evaluate the impact of each component on sectoral growth. These metrics serve as a rigorous basis for developing management decisions aimed at strengthening national economic security and restoring the strategic agency of Ukraine’s industrial sector in the post-war recovery period. У статті здійснено комплексне дослідження трансформації концепції промислового потенціалу в умовах глобальної трансформації та парадигми Індустрії 5.0. Обґрунтовано перехід від моделі «крихкої ефективності» до стратегій резильєнтності, сценарного планування, форсайту. Уточнено поняття потенціалу розвитку промисловості з акцентом на освітньо-професійному по-тенціалі як фундаменті інноваційного оновлення. Систематизовано ключові компоненти освітньо-професійного потенціалу, ідентифіковано стратегічні на-прями розвитку промисловості в постіндустріальному суспільстві. Запропоновано інструменти оцінювання впливу освіти та державно-приватного партнерства на зміцнення економічної безпеки України. Institute of Industrial Economics of NAS of Ukraine 2026-06-15 Article Article application/pdf https://ojs.econindustry.org/index.php/ep/article/view/350 10.15407/econindustry2026.02.073 Экономика промышленности; No 2(114); 73-86 Economy of Industry; No 2(114); 73-86 Економіка промисловості; No 2(114); 73-86 2306-532X 1562-109X 10.15407/econindustry2026.02 uk https://ojs.econindustry.org/index.php/ep/article/view/350/422 Copyright (c) 2026 Economy of Industry |
| spellingShingle | промисловий потенціал освітньо-професійний потенціал Індустрія 5.0 глобальна трансфор-мація людиноцентричність цифрова трансформація стратегічна адаптація Maltsev, Oleksandr Yu. Розвиток промисловості в епоху глобальної трансформації: стратегічна адаптація та освітній фокус |
| title | Розвиток промисловості в епоху глобальної трансформації: стратегічна адаптація та освітній фокус |
| title_alt | Industrial development in the era of global transformation: strategic adaptation and educational focus |
| title_full | Розвиток промисловості в епоху глобальної трансформації: стратегічна адаптація та освітній фокус |
| title_fullStr | Розвиток промисловості в епоху глобальної трансформації: стратегічна адаптація та освітній фокус |
| title_full_unstemmed | Розвиток промисловості в епоху глобальної трансформації: стратегічна адаптація та освітній фокус |
| title_short | Розвиток промисловості в епоху глобальної трансформації: стратегічна адаптація та освітній фокус |
| title_sort | розвиток промисловості в епоху глобальної трансформації: стратегічна адаптація та освітній фокус |
| topic | промисловий потенціал освітньо-професійний потенціал Індустрія 5.0 глобальна трансфор-мація людиноцентричність цифрова трансформація стратегічна адаптація |
| topic_facet | industrial potential educational and professional potential Industry 5.0 global disruptions human-centric-ity digital transformation strategic adaptation промисловий потенціал освітньо-професійний потенціал Індустрія 5.0 глобальна трансфор-мація людиноцентричність цифрова трансформація стратегічна адаптація |
| url | https://ojs.econindustry.org/index.php/ep/article/view/350 |
| work_keys_str_mv | AT maltsevoleksandryu industrialdevelopmentintheeraofglobaltransformationstrategicadaptationandeducationalfocus AT maltsevoleksandryu rozvitokpromislovostívepohuglobalʹnoítransformacíístrategíčnaadaptacíâtaosvítníjfokus |