DEVELOPMENT OF RESEARCH OF CHEMISTRY OF COORDINATION COMPOUNDS IN V.I. VERNADSKY INSTITUTE OF GENERAL AND INORGANIC CHEMISTRY NAS OF UKRAINE: FROM THE 30'S TWENTIETH CENTURY(part1)

The review considers the main stages of development of the chemistry of coordination compounds at the Institute of General and Inorganic Chemistry. VI Vernadsky National Academy of Sciences of Ukraine on the occasion of the 90th anniversary of its founding. An overview of complex compounds of p, d,...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2021
Автори:	Trunova , Elena, Koval, Larisa, Pekhnyo, Vasyl
Формат:	Стаття
Мова:	Англійська
Опубліковано:	V.I.Vernadsky Institute of General and Inorganic Chemistry 2021
Онлайн доступ:	https://ucj.org.ua/index.php/journal/article/view/380
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Ukrainian Chemistry Journal
Завантажити файл:

Репозитарії

Ukrainian Chemistry Journal

_version_	1871465773978877952
author	Trunova , Elena Koval, Larisa Pekhnyo, Vasyl
author_facet	Trunova , Elena Koval, Larisa Pekhnyo, Vasyl
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Elena Trunova ", "institution": "V. I. Vernadskii Institute of General and Inorganic Chemistry of the Ukrainian National Academy of Sciences, Akad. Palladin Avenue 32\/34, Kyiv 03142, Ukraine" }, { "author": "Larisa Koval", "institution": "V.I. Vernadsky Institute of General and Inorganic Chemistry of the NAS of Ukraine Palladin avenue 32\/34, 03142, Kyiv, Ukraine" }, { "author": "Vasyl Pekhnyo", "institution": "V.I.Vernadsky Institute of General and Inorganic Chemistry of National Academy of Sciences of Ukraine, 32\/34 Aсademiс Palladin Avenue, Kyiv, 03142, Ukraine" } ]
author_sort	Trunova , Elena
baseUrl_str	https://ucj.org.ua/index.php/journal/oai
collection	OJS
datestamp_date	2026-07-22T08:23:47Z
description	The review considers the main stages of development of the chemistry of coordination compounds at the Institute of General and Inorganic Chemistry. VI Vernadsky National Academy of Sciences of Ukraine on the occasion of the 90th anniversary of its founding. An overview of complex compounds of p, d, f-metals with different classes of ligands (inorganic and organic), features of their synthesis, study of the structure and properties of the obtained compounds, contains current material on the use of synthesized complexes to create functional materials for different purposes. Methods of synthesis have been developed, dozens of new coordination compounds with derivatives of hydrazones, amines, azomethanes, and thiosemicarbazones have been synthesized and isolated in the individual state. Their composition, structure and physicochemical properties are determined. The general regularities that take place in the process of complexation of metals with ligands, as well as factors influencing the composition, structure and physicochemical properties of the obtained coordination compounds are established. For the long history of the Institute has accumulated a huge amount of material on the problems of modern coordination chemistry. Significant research in this area belongs to Ukrainian scientists who have worked long and fruitfully at the Institute: A.K. Babko, K.B. Yatsimirsky, Ya.A. Fialkov, I.A. Sheka, S.V. Volkov, N.A. Kostromina, and who created scientific schools, known not only in Ukraine but also abroad. To date, the attention of scientists of the Institute has shifted from classical monomeric to bigeteronuclear, polynuclear, multiligand complexes, which is primarily due to intensive research of new functional materials: optical and magnetic, biologically active substances, as well as effective adsorbents, chemical sensors, catalysts, catalysts, catalysts and biochemical processes.
doi_str_mv	10.33609/2708-129X.87.11.2021.21-44
first_indexed	2025-09-24T17:43:42Z
format	Article
fulltext	21 УДК 54-386:541.49 doi: 10.33609/2708-129X.87.11.2021.21-44 РОЗВИТОК ДОСЛІДЖЕНЬ ХІМІЇ КООРДИНАЦІЙНИХ СПОЛУК В ІЗНХ ІМ. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО НАН УКРАЇНИ: ВІД 30-Х рр. ХХ СТОЛІТТЯ ПО СЬОГОДНІ (частина 1) Л. Б. Коваль, О. К.Трунова, В. І. Пехньо Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В. І. Вернадського НАН України, Київ 03142, просп. Акад. Палладіна, 32/34 е-mail: trelkon@gmail.com В огляді розглянуто основні етапи розвитку хімії координаційних сполук в Інститу- ті загальної та неорганічної хімії ім. В. І. Вернадського НАН України з нагоди 90-річчя його заснування. Представлено огляд комплексних сполук p, d, f- металів із різними класами лігандів (неорганічних та органічнх), особливості їхнього синтезу, досліджен- ня будови та властивостей отриманих сполук, міститься актуальний матеріал про ви- користання синтезованих комплексів для створення функціональних матеріалів різ- ного призначення. Ключові слова: координаційні сполуки, рідкоземельні елементи, d-метали, плати- нові метали, ліганди. Хімія комплексних сполук є одним з ос- новних напрямків сучасної неорганічної хімії. На її основі розвиваються теоретич- ні уявлення про природу хімічного зв’язку, будову неорганічних сполук, можливості синтезу нових сполук із заданими або спе- цифічними властивостями, способи розді- лення близьких за властивостями рідкіс- них, рідкоземельних елементів, вирішення багатьох технологічних завдань одержання особливо чистих речовин, з’ясування та керування біохімічними процесами тощо, розширюється використання координа- ційних сполук у хімічному аналізі, різних сферах народного господарства, техніці, біології, медицині тощо. Інститут загальної та неорганічної хімії імені В. І. Вернадського НАН України був і залишається основним центром систе- матичних досліджень із хімії комплексних сполук в Україні. Дослідження саме комп- лексних сполук та їхніх фізико-хімічних властивостей було розпочато в Інституті ще за часів його заснування провідними ученими, а їхні роботи займали вагоме місце в тематиці всіх підрозділів Інститу- ту. Спочатку ці роботи було присвячено вивченню процесів комплексоутворення у неводних та розтоплених середовищах (В. О. Плотніков, В. О. Ізбеков, Я. А. Фі- алков, І. А. Шека), в тому числі взаємодії галогенідів алюмінію з аміаком, бромом, РОЗВИТОК ДОСЛІДЖЕНЬ ХІМІЇ КООРДИНАЦІЙНИХ СПОЛУК В ІЗНХ ІМ. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО НАН УКРАЇНИ: ВІД 30-Х рр. ХХ СТОЛІТТЯ ПО СЬОГОДНІ (частина 1) 22 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2021 НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ сірковуглецем, бромистим етилом та ін- шими органічними розчинниками. Акаде- мік В. О. Плотніков використовує одним із перших метод електропровідності, фізи- ко-хімічного аналізу, застосовує маловідо- му тоді координаційну теорію Вернера для пояснення одержаних результатів, розви- ває уявлення про природу хімічного зв'яз- ку у комплексах. Серед робіт того періоду слід відзначити визначення дипольних моментів та діелектричних властивостей неводних розчинів, синтез і дослідження властивостей координаційних сполук із неметалічним центральним атомом із лі- гандами різної природи (органічними та неорганічними), Поступово розширюва- лися дослідження комплексоутворення у водних розчинах; з’являлися роботи, при- свячені загальній теорії гомогенних рівно- ваг (А. К. Бабко, К. Б. Яцимирський), роз- робленню теорії будови комплексних спо- лук (С. В. Волков), методам дослідження та закономірностям комплексоутворення (Н. А. Костроміна). На підставі робіт академіка В. О. Плот- нікова та його колег і учнів (В. О. Ізбеков, С. Й. Якубсон, О. Т. Нижник, І. А. Шека, З. А. Янкелевич, Ю. К. Делімарський) щодо електрохімії неводних розчинів було ви явлено існування тісного зв’язку між електролітичною дисоціацією і комплексо утворенням у розчинах, експерименталь- но підтверджено хімічну теорію розчи- нів Д. І. Менделєєва. В. О. Плотнікову належать численні дослідження комплек- сних сполук галогенідів алюмінію, сурми, миш’яку та їхніх солей, що значно збагатило розвиток хімії у цьому напрямі. В. О. Плот- ніков ніколи не був «чистим теоретиком». Навіть його перші роботи над комплексни- ми сполуками AlCl3 та AlBr3 були пов’язані з їхнім практичним використанням як каталі- заторів. Він уперше виділив методом елект ролізу за кімнатної температури алюміній з розчину броміду алюмінію у бромистому етилі. Згодом процесам виділення металів (лужні метали, алюміній, талій, миш’як, срі- бло, мідь та інші) при електролізі розплавів і неводних розчинів було присвячено значну кількість робіт Плотнікова з учнями [1]. Фото 1. Академік АН УРСР В. О. Плотніков (1873–1947) При дослідженні розчинів комплекс них сполук галогенідів алюмінію тоді ще молодий і вельми талановитий науковець І. А. Шека самостійно розробив та застосу- вав нову фізико-хімічну методику вимірю- вання діелектричних сталих цих розчинів – діелькометрію, яка давала змогу за змінами полярних властивостей сполук у розчинах (неводних середовищах) виявляти утво- рення між ними координаційних зв’язків. З її допомогою І. А. Шека визначив диполь- ні моменти не тільки сполук алюмінію, а й галію, індію, талію, встановив залежність Л. Б. Коваль, О. К.Трунова, В. І. Пехньо 23https://ucj.org.ua УХЖ № 11 / ТОМ 87 параметрів комплексних сполук від суми дипольних моментів окремих складових сполук та позицій центрального атому в пе- ріодичній системі Д. І. Менделєєва. Ці ви- сновки було підтверджено новими рефрак- тометричними дослідженнями розчинів броміду алюмінію з галогенідами лужних металів, в яких було доведено, що комп- лексоутворення супроводжується змен- шенням рефракції, а визначені І. А. Шекою параметри включені у міжнародне видання “Physicalisch-сhemische-Tabellen” (Landolt- Bornsteins). За дослідження дипольних моментів та молекулярний стан комплекс них сполук галогенідів алюмінію Іван Ар- сенович отримав першу премію Президії Академії наук УРСР. Водночас разом із В. А. Плотніковим та З. А. Янкелевич Іван Арсенович систематизував та узагальнив дані по електролітичному вилученню мета- лів із неводних розчинів. Монографія [2] й досі не втратила своєї цінності для праців- ників у цій галузі. На основі розгорнутих досліджень діелектричних властивостей неводних розчинів комплексних сполук та дипольних моментів молекул комплексних сполук у 40-х рр. було розроблено новий метод фізико-хімічного аналізу розчинів, а також метод визначення констант стійко- сті комплексних сполук (І. А. Шека). Дослі- дження, виконані у передвоєнні роки, скла- ли основу дисертації на ступінь доктора хі- мічних наук, яку І. А. Шека захистив після війни (1952 р.), незабаром отримав звання професора (1954 р.) та очолив відділ хімії комплексних сполук рідкісних елементів Інституту. Наукові інтереси і експериментальні до- слідження тоді ще доктора хімічних наук А. К. Бабка (керівника відділу аналітичної хімії Інституту з 1941 і до 1968 року, ака- деміка АН УРСР із 1957 р.) упродовж ба- гатьох років охоплювали широкий спектр питань і проблем хімії координаційних сполук, аналітичної хімії, теорії і практи- ки хімічного аналізу, але головним напря- мом досліджень А. К. Бабка було вивчення комплексних сполук та їхнє застосування в аналітичній хімії. Фото 2. Академік АН УРСР А. К. Бабко (1905–1968) Він теоретично обґрунтував та експери- ментально розробив фізико-хімічний ме- тод дослідження рівноваг комплексоутво- рення у розчинах, розробив низку нових високочутливих люмінесцентних, колори- метричних та каталітичних методів аналі- зу, які широко використовували пізніше: (титрометричний метод визначення крем- нієвої кислоти у силікатах, вапняковий ме- тод визначення лужних металів у силікатах та гірських породах, фотометричний метод визначення церію тощо). А. К. Бабко довів, що стійкість та дисоціація утворених комп- лексних сполук залежать від кислотності розчину. Утворення комплексних сполук РОЗВИТОК ДОСЛІДЖЕНЬ ХІМІЇ КООРДИНАЦІЙНИХ СПОЛУК В ІЗНХ ІМ. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО НАН УКРАЇНИ: ВІД 30-Х рр. ХХ СТОЛІТТЯ ПО СЬОГОДНІ (частина 1) 24 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2021 НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ різної стійкості в той час ще недостатньо використовували для аналізу складних об’єктів. У післявоєнні роки після повернення Інституту з евакуації дослідження з про- блеми комплексних сполук розвивали за кількома напрямами і проводили в основ- ному під керівництвом академіка А. К. Баб- ка, членів-кореспондентів Я. А. Фіалкова та І. А. Шеки. А. К. Бабко з колегами продовжували проводити систематичні дослідження з розроблення фізико-хімічного методу ана- лізу розчинів щодо вивчення комплексів кольорових та рідкісних металів із різнома- нітними лігандами. Ними вивчено галоге- нідні й роданідні комплекси заліза (III), ко- бальту (II), нікелю (II), міді (II), ртуті, сур- ми, молібдену, вольфраму тощо, комплекси тих самих металів з оксикислотами. Для цих комплексів є характерною легка рухли- вість компонентів, помітна дисоціація, іно- ді складні умови рівноважного існування в розчині, наприклад, необхідність певного рН для утворення різних комплексів окси- кислот. У результаті проведених численних дослідів було показано, що важливою ха- рактеристикою стану рівноваги в розчинах є константа нестійкості комплексів; об- грунтовано також загальне положення про ступінчасту (ступеневу) дисоціацію та іон- ні компоненти системи; розроблено оригі- нальні оптичні методи визначення складу, стійкості та умов утворення комплексів та нові методи кількісного визначення різних елементів із використанням їхніх забарв- лених комплексів. Вивчено такі, що вже були відомими, та розроблено нові методи визначення складу й міцності комплексів безпосередньо у розчинах [3]. Як приклад можна навести дослідження А. К. Бабка ра- зом із Г. І. Гридчиною та Б. Й. Набиванцем, де було отримано важливі результати при вивченні стану високовалентних іонів у водних розчинах, що дозволило проводити розрахунки рівноваг і визначати оптималь- ні умови розділення деяких близьких за властивостями металів, наприклад, ніобію і танталу, або нові дані про стан іонів ти- тану та цирконію у розчинах; дослідження Т. Т. Мітюрьової щодо взаємодії відновлен- ня селенистої кислоти сірчистою та фос- форноватистою кислотами з кінцевою ме- тою виділення селену з виробничих розчи- нів, впливу селенистої кислоти, яка присут- ня в різних відходах кольорової металургії, на виділення деяких рідкісних металів із цих відходів, а також вивчення умов виді- лення селенітів галію (зроблено вперше), індію і талію(ІІІ) та визначення деяких їхніх властивостей. На підставі одержаних даних було розраховано добутки розчинності за методом А. К. Бабка, запропонованому для осадів, розчинних у кислотах [4–6]. Значну кількість наукових робіт було присвячено використанню органічних ре- агентів у неорганічному аналізі, застосу- ванню комплексних сполук у фотометрії, люмінесценції, хемілюмінесценції, хрома- тографії, екстракції тощо. Йому належать систематичні дослідження рівноваги за- барвлених комплексних сполук у розчинах. За допомогою фізико-хімічного аналізу А. К. Бабко обгрунтував загальні положення ступінчастої дисоціації в розчинах і методи визначення складу розчинених комплек- сів. Серед них метод «ізомолярних серій», тобто серій розчинів із постійною сумою концентрацій металу і ліганду, став дуже поширеним методом визначення складу Л. Б. Коваль, О. К.Трунова, В. І. Пехньо 25https://ucj.org.ua УХЖ № 11 / ТОМ 87 комплексів у розчині. Важливе теоретич- не і практичне значення мають роботи А. К. Бабка в області потрійних (різнолі- гандних) комплексів, утворених у систе- мі іон металу – аденд – органічна основа, дослідження стану та реакційної здатності високовалентних іонів у розчині, комплекс них гетерополікислот, а також вивчення ка- талітичних реакцій. А. К. Бабко зі співробітниками розроби- ли цілу низку методів аналітичного аналізу хімічних елементів і сполук, зокрема, ко- лориметричні методи визначення магнію, алюмінію, кобальту, фосфору, кремнію, фтору. Здійснили систематичне вивчен- ня гетерополісполук (уперше), які мають у своєму складі два центральні атоми. Ре- зультати цих досліджень лягли в основу розроблення високочутливих методів ви- значення неметалів (фосфору, кремнію тощо). Дослідження процесів комплек- соутворення в розчинах, виконані за без- посередньої участі А. К. Бабка, стосують- ся не лише аналітичної, а й неорганічної і фізичної хімії. Розроблені ним методи аналізу комплексних сполук на основі ви- вчення оптичної густини розчинів та інших властивостей лягли в основу нового напря- му – фізико-хімічного аналізу комплексних іонних сполук. Чимало з цих методів ши- роко використовували пізніше в хімічній практиці, було впроваджено в навчальні програми і курси для студентів-хіміків. Він розвивав фотометричні, люмінесцентні, хемілюмінесцентні, екстракційні методи аналізу, співосадження та розчинність оса- дів. В останній період своєї наукової діяль- ності А. К. Бабко з колегами – співробіт- никами та учнями – приділяв значну увагу аналізу особливо чистих речовин. Засто- совуючи нові методи дослідження каталі- тичних процесів, ними було визначено мі- кродомішки сірки, міді, кобальту, ванадію, цирконію та інших елементів у матеріалах високої чистоти. Академік НАН України А. К. Бабко створив, напевно, найбільшу в Україні і відому за кордоном наукову школу хіміків-аналітиків, яка у своїх дослідженнях охопила найважливіші напрямки і розділи аналітичної хімії. Академік І. В. Тананаєв високо цінив наукові здобутки А. К. Бабка і так писав про вченого: «Важко сказати, з ким можна порівняти Бабка в класі колег світового значення». А. К. Бабко є автором та співавтором понад 450 наукових праць, серед яких 9 монографій і підручників з аналітичної хімії для вищої школи. Його наукові роботи отримали міжнародне ви- знання; особливо – підручники з кількісно- го, фотометричного та колориметричного аналізу, їх неодноразово перевидавали і перекладали на іноземні мови. Серед спів авторів його книг, підручників та наукових праць – учні та колеги-співробітники не тільки з ІЗНХ НАН України, але й з Київ- ського національного університету імені Тараса Шевченка, де А. К. Бабко був завіду вачем кафедри аналітичної хімії, та Інсти- туту колоїдної хімії та хімії води НАН Укра- їни, куди згодом у 1975 році було переведе- но відділ аналітичної хімії Інституту: ака- демік АН УРСР А. Т. Пилипенко, доктори і кандидати хімічних наук І. В. П’ятницький, А. М. Голуб, М. М. Тананайко, В. С. Коден- ська, К. Ю. Клейнер, О. І. Волкова, І. О. Ка- линиченко, П. Б. Міхельсон, М. І. Штокало, О. П. Рябушко, Ф. Г. Жаровський, Л. М. Єв тушенко, Л. І. Дубовенко, Т. Т. Мітюрьова, Ю. Ф. Шкаравський, Л. В. Маркова, Б. Й. На- биванець, Н. М. Луковська, В. В. Лукачина, РОЗВИТОК ДОСЛІДЖЕНЬ ХІМІЇ КООРДИНАЦІЙНИХ СПОЛУК В ІЗНХ ІМ. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО НАН УКРАЇНИ: ВІД 30-Х рр. ХХ СТОЛІТТЯ ПО СЬОГОДНІ (частина 1) 26 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2021 НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ Н. В. Улько, Г. І. Гридчина, Г. В. Терлецька, М. У. Приходько, Г. С. Лисецька, Є. А. Мазу- ренко, В. Ф. Горлач і багато інших. Наукова спадщина А. К. Бабка не втратила своєї ва- гомості і значення й на сьогодні. Його робо- ти продовжують активно цитувати в елек- тронних базах даних наукових публікацій. Дотепер сотні студентів-хіміків вищої шко- ли нашої країни і зарубіжжя продовжують навчатися, користуючись його підручника- ми і науковими статтями [7]. Ще у довоєнний період, а особливо у 1946–1958 рр., дослідження з хімії комп- лексних сполук проводили в Інституті та- кож під керівництвом члена-кореспонден- та АН УРСР Я. А. Фіалкова – талановито- го вченого, який зробив значний внесок у розвиток неорганічної хімії, зокрема в хімію комплексних сполук алюмінію; було доведено існування в розчинах великого числа нових комплексних сполук галогені- дів алюмінію, вивчені їхні електрохімічні й інші фізико-хімічні властивості, поведінку у розчинах тощо. Ці роботи підтвердили неправильність думки про малу комплек- соутворюючу здатність алюмінію. Фото 3. Член-кореспондент АН УРСР Я. А. Фіалков (1895–1958) Суттєвий вклад у дослідження вне- сли співробітники відділу хімії комплек- сних сполук і аспіранти – майбутні докто- ри і кандидати хімічних наук І. А. Шека, В. П. Чалий, І. Л. Абарбарчук, К. Я. Каган- ська, А. А. Кузьменко, О. І. Шор, М. С. Фор- тунатов, Ю. П. Назаренко, Н. К. Давиденко, Н. А. Костроміна, З. А. Фокіна, С. Й. Якуб- сон, З. А. Шека, К. Ю. Клейнер, С. Д. Шар- городський, М. В. Аксельруд, Є. Ю. Крісс, І. Д. Музика, Ф. Д. Шевченко і багато інших. Систематично досліджували продукти приєднання молекул галогенідів йоду (ICl, IBr, ICl3) до галогенів металів і металоїдів, ступінь стійкості одержаних комплексних сполук, було з’ясовано механізм їхнього утворення, природу хімічного зв’язку, стан і поведінку у розчинах. На підставі велико- го експериментального матеріалу з одер- жання і вивчення систем, які мали у своєму складі галогени, галогеніди, полігалогені- ди, міжгалоїдні сполуки, галогенідні комп- лекси з неметалічним центральним атомом (фосфор, сірка), органічні аміни або аміди кислот у системах із галогенами або гало- генідами йоду, вони встановили основ- ні закономірності утворення і стійкості комплексних сполук залежно від їхнього складу та природи розчинника. Враховую- чи свої та літературні дані, Я. А. Фіалков із колегами розробили теорію про своєрідну амфотерність у реакціях комплексоутво- рення, яка проявлялася у здібності цього компоненту давати залежно від природи компонента-партнера два типи комплексів, утворюючи катіон або входити до складу аніону; систематизували різні типи комп- лексних сполук, одним із компонентів яких були галогени або галогеніди йоду, об’єд- навши їх у групу комплексів типу катіон- Л. Б. Коваль, О. К.Трунова, В. І. Пехньо 27https://ucj.org.ua УХЖ № 11 / ТОМ 87 них та аніонних полісполук. Висновки було зроблено, виходячи з уявлень того часу про механізм утворення всіх подібних сполук, природи координаційного зв’язку в них, їх- ніх фізико-хімічних властивостей і будови. Отримані результати робіт являють собою цінний вклад у хімію фосфору і галогенів, їх узагальнено у книжкових виданнях «До- слідження в галузі комплексних сполук га- логенідів алюмінію і полігалогенідів» і «До- слідження в галузі комплексних сполук га- логенів і галогенідів йоду»; останню роботу було відзначено Президією Академії наук СРСР премією імені Д. І. Менделєєва. [8, 9]. Під керівництвом Я. А. Фіалкова було розроблено нові методи досліджень комп- лексних сполук: кріоскопічний (разом із І. Д. Музикою), метод, заснований на ви- мірі діелектричної сталої і поляризації (І. А. Шека), про який вже згадували вище, інші електрохімічні методи (С. Й. Якубсон, З. А. Шека). Я. А. Фіалков був серед науковців одним із перших, хто почав використовувати ме- тод радіоактивних ізотопів для вивчення будови, властивостей і перетворень комп- лексних сполук. Він разом із співробітни- ками І. Л. Абарбарчуком, І. Д. Музикою, Ю. П. Назаренком досліджував комплексні сполуки деяких рідкісних та рідкоземель- них металів, сполук сурми, хрому, заліза, кобальту та інших металів, розширивши тим самим уявлення і знання з комплек- сних сполук цих металів. І саме для ви- вчення властивостей, будови, перетворень і механізму утворення комплексних сполук ними вперше в колишньому СРСР було за- пропоновано радіоактивні ізотопи [10–11]. Особливо цікавими виявились дослі- дження кінетики та механізму реакцій комплексоутворення хрому із застосуван- ням радіоактивних ізотопів, виконані разом із Ю. П. Назаренком. При дослідженні кі- нетики ізотопного обміну сульфатних іонів та іонів брому серед зовнішньою і внутріш- ньою координаційними сферами цих спо- лук було встановлено механізм утворення зеленої модифікації хрому та вплив зовніш- ньосферних іонів на процес обміну [12]. У низці робіт Я. А. Фіалкова зі співро- бітниками вивчено склад і будову комплек- сів d- і f-металів з органічними лігандами (оксикислотами та комплексонами) у вод- них, неводних розчинах та твердому стані. Одержано дані про стійкість комплексів та встановлено закономірності зміни стійко- сті в ряду рідкоземельних елементів, зокре- ма, отримано важливі нові результати при дослідженні комплексних сполук лантані- дів та ряду перехідних металів із органіч- ними лігандами (З. А. Шека, Н. К. Давиден- ко, Н. А. Костроміна, Є. Ю. Крісс) [13–16]. Із 1961 року в Інституті у відділі хімії комплексних сполук під керівництвом ака- деміка АН УРСР К. Б. Яцимирського ши- рокого розвитку набули теоретичні дослі- дження в галузі хімії комплексних сполук рідкісноземельних та інших елементів. Основні напрямки досліджень – вивчен- ня термодинамічних характеристик комп- лексних сполук і використання отриманих даних для виявлення основних факторів, які є визначальними щодо сталості комп- лексних сполук, і розроблення нових ана- літичних методів із застосуванням таких комплексів. Ім’я Костянтина Борисовича широко відоме науковій спільноті в Україні і за її межами як видатного вченого, фахів- ця в галузі фізико-неорганічної, координа- ційної та біонеорганічної хімії. РОЗВИТОК ДОСЛІДЖЕНЬ ХІМІЇ КООРДИНАЦІЙНИХ СПОЛУК В ІЗНХ ІМ. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО НАН УКРАЇНИ: ВІД 30-Х рр. ХХ СТОЛІТТЯ ПО СЬОГОДНІ (частина 1) 28 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2021 НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ Фото 4. Академік НАН України К. Б. Яцимирський (1916–2005) У початковий період його діяльності в Інституті як керівника відділу були продов- жені розпочаті раніше Я. А. Фіалковим зі співробітниками дослідження з хімії комп- лексних сполук галогенідів алюмінію, сур- ми, хрому, лантанідів, а також координаці- йних сполук із неметалевим центральним атомом (йод, фосфор) і органічними та не- органічними лігандами. К. Б. Яцимирський зі співробітниками відділу Л. І. Бударіним, Н. В. Пархоменко та іншими вивчив комп- лексоутворення вольфраму (VI), хрому, то- рію з деякими органічними двоосновними кислотами, вивчено термохімію реакцій комплексоутворення лантанідів з етиленді- амінтетраацетатом; розроблено новий спо- сіб розрахування констант стійкості при ступеневому комплексоутворенні і низку кінетичних методів визначення малих кіль- костей хрому, торію, осмію, молібдену, воль- фраму, ванадію та інших елементів. Дослі- дження, які стосувалися кінетичних методів аналізу, було узагальнено у монографії [17]. Було розроблено також нові фізико-хі- мічні методи вивчення комплексоутво- рення у неводних розчинах, гідроксокомп- лексів та ксантогенатів деяких кольорових і рідкісних елементів, у результаті чого за- пропоновано методи очищення цинкових розчинів від кобальту та методи переро- блення калійних солей вітчизняних родо- вищ. У подальшому К. Б. Яцимирський і співробітники відділу Н. К. Давиденко, З. А. Шека, Н. А. Костроміна та інші ці- леспрямовано вивчають закономірності комплексоутворення 3d- і 4f-елементів у розчинах, взаємозв’язок між електронною будовою металу і властивостями комп лексів, досліджують спектри та їхнє ви- користання з метою визначення будови одержаних сполук і впливу електронної структури на стійкість, характер зв`язку і будову комплексів, а також використання для їхньої характеристики квантово-меха- нічних уявлень, зокрема теорії кристаліч- ного поля [18]. За ініціативи К. Б. Яцимирського впер- ше в нашій країні було проведено систе- матичні дослідження кінетики і механізму швидких реакцій, зокрема процесів утво- рення і дисоціації комплексів рідкіснозе- мельних елементів, цирконію та гафнію з полідентатними лігандами (Л. І. Бударін, О. П. Філіпов, Н. А. Костроміна, Т. В. Терно- ва), одержано важливі результати зі вста- новлення взаємозв’язку між спектраль- ними параметрами, термодинамічними характеристиками і будовою комплексів. Розроблення методів визначення швидко- сті протікання надшвидких реакцій, дослі- дження комплексоутворення з біологічно активними лігандами, зокрема з дезокси- рибонуклеїновою кислотою (К. Б. Яцимир- ський, Є. Ю. Крісс) дали можливість пояс- нити механізм дії біополімерів [19, 20]. Л. Б. Коваль, О. К.Трунова, В. І. Пехньо 29https://ucj.org.ua УХЖ № 11 / ТОМ 87 У 1966 році К. Б. Яцимирский, Н. А. Кос троміна, Т. В. Тернова та інші запропонова- ли новий високочутливий спектрографіч- ний метод визначення констант стійкості комплексів рідкісноземельних елементів, який базується на фіксації в спектрі смуг, які належать окремим формам комплексів [21], розпочато цикл робіт із використан- ням лантаноїдних здвигаючих реагентів (Н. К. Давиденко) за допомогою методу ЯМР-спектроскопії. Разом із С. В. Волко- вим (тоді – кандидатом хімічних наук) до- сліджено закономірності будови і власти- востей комплексних сполук перехідних металів та лантанідів у водних і неводних розчинах. Виявлено та обгрунтовано не- направлений взаємний вплив лігандів у комплексних сполуках. Результати цих до- сліджень увійшли у низку монографій [22– 25]. Згодом у 1976 році за цикл досліджень «Спектри і будова координаційних спо- лук» К. Б. Яцимирський, Н. К. Давиденко і С. В. Волков були удостоєні премії АН СРСР імені Л. О. Чугаєва. Одним із перших в Інституті було орга- нізовано Відділ хімії комплексних сполук рідкісних елементів. Керівники і назва від- ділу неодноразово змінювалися. Спочатку це була лабораторія рідкісних елементів, керівником якої був член-кореспондент АН УРСР В. О. Ізбеков (1944–1954), далі – лабораторія хімії і технології рідкісних ме- талів (1955–1967) і нарешті – Відділ хімії комплексних сполук рідкісних елементів, який очолював до 1987 року член-корес- пондент АН УРСР І. А. Шека. З 1987 по 2001 рр. відділом керував доктор хімічних наук Ю. А. Малєтін, а з 2002 року відділ очолює член-кореспондент НАН України України В. І. Пехньо. У різні часи у відділі працювали і пра- цюють: академік НАН України С. В. Волков (тоді інженер, 1959 р.), члени-кореспон- денти АН УССР В. А. Ізбеков, Я. А. Фіал- ков, І. А. Шека, В. І. Пехньо; доктори хіміч- них або технічних наук: М. С. Фортунатов, Н. А. Костроміна, Л. Х. Козін, З. А. Фокіна, Ю. А. Малєтін, О. А. Варзацький, В. Я. Чер- ній, С. І. Орисик; кандидати хімічних наук: О. Т. Нижник, О. А. Шокол, В. А. Циммер гакл, А. А. Ласточкіна, Ц. В. Певзнер, С. А. Качерова, А. Д. Пахомова, Р. В. Войце- ховський, Б. А. Войтович, К. Ф. Карлишева, І. С. Чаус, Т. Т. Мітюрьова, Г. Є. Кислинська, Л. П. Барчук, Л. О. Малинко, Г. В. Лаврова, Т. В. Тернова, Н. М. Тананаєва, С. Й. Стель- мах, Л. Б. Коваль, М. І. Білошицький, Н. М. Козачек, В. Х. Козін, Н. М. Компаніченко, А. В. Кошель, Т. І. Денісова, Н. Г. Стрижако- ва, В. Ю. Ізотов, А. А. Миронова, Ю. Ю. Жук, К. Ю. Ткаченко, О. М. Козачкова, Н. В. Ца- рик, Л. І. Коваль та багато інших [26]. Фото 5. Член-кореспондент НАН України І. А. Шека (1907–1999) Роботи науковців Інституту з хімії рід- кісних елементів, серед яких значне місце РОЗВИТОК ДОСЛІДЖЕНЬ ХІМІЇ КООРДИНАЦІЙНИХ СПОЛУК В ІЗНХ ІМ. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО НАН УКРАЇНИ: ВІД 30-Х рр. ХХ СТОЛІТТЯ ПО СЬОГОДНІ (частина 1) 30 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2021 НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ посідають дослідження І. А. Шеки і спів- робітників його відділу, було спрямовано на вивчення реакцій комплексоутворення більшістю з метою розроблення нових тех- нологій одержання, розділення, концен- трування та вилучення рідкісних елемен- тів, в основному першої (літію, рубідію, це- зію), другої (берилію), третьої (галію, індію, талію), четвертої (германію, титану, цир- конію, гафнію) та п’ятої (ванадію, сурми, ніобію, танталу) груп періодичної системи Д. І. Менделєєва [27]. Ю. К. Делімарський і співробітники (Б. Ф. Марков, І. М. Шейко, А. А. Колотій та інші) виконали широкі теоретичні дослі- дження з електрохімії розплавлених солей рідкоземельних металів і берилію, визначи- ли потенціали розкладу хлористого бери- лію в системі BeCl2-NaCl, потенціали роз- кладу розплавлених систем LiCl-KCL, LiCl- BaCl2 та інших, розробили електролітичні методи одержання низки металів (зокрема, берилію, цирконію) із іонних розплавів; розробили нові способи синтезу іонооб- мінних алюмосилікатів, водорозчинних фтортитанатів, подвійних фторидів титану і лужних металів, телуридів важких мета- лів, дисиліциду титану. На підставі даних фізико-хімічного аналізу і фізико-хімічних властивостей авторами встановлено комп- лексоутворення в іонних розплавах вивче- них систем і закладено основи координа ційної хімії іонних розплавів [24, 28]. Інтенсивні дослідження в галузі хімії сольових розплавів і високотемпературної неорганічної хімії в 60–70-ті роки призвело до формування в ІЗНХ АН України ново- го для того часу наукового напрямку – ви- сокотемпературної координаційної хімії. Основний внесок у становлення і розвиток цього напрямку був зроблений академіком НАН України С. В. Волковим (фото 6) зі співробітниками (Н. І. Буряк, О. Б. Бабуш- кіна, В. А. Бандур та ін.). Фото 6. Академік НАН України С. В. Волков (1935–2016) У Відділі високотемпературної неорга- нічної хімії, який в Інституті було створено у 1975 р. під керівництвом С. В. Волкова, проводили роботи з хімії КС в іонних роз- плавах, високотемпературної хімії коорди- наційних сполук у газовій фазі, хімії КС у висококиплячих молекулярних розплавах і неводних розчинниках тощо. За корот- кий час відділ став визнаним в країні і за кордоном центром унікальних досліджень із високотемпературної спектроскопії роз- плавів і парів для вивчення їхньої будови, а також будови комплексних сполук, що зна- ходяться в екстремальних умовах. У 1987 р. академік АН СРСР В. І. Спіцин писав: «Можна стверджувати, що в Радянському Союзі сформовано пріоритетний, який от- римав загальне визнання, науковий напря- мок неорганічної хімії – високотемператур- на координаційна хімія». Л. Б. Коваль, О. К.Трунова, В. І. Пехньо 31https://ucj.org.ua УХЖ № 11 / ТОМ 87 Дослідження комплексів у розплавах, висококиплячих рідинах і газах включає, крім високотемпературного синтезу, їхнє вивчення за високих температур у різних фазових станах водночас у комплексі су- часних методів: електронної, ІЧ-, КР-, ЕПР-, ЯМР-спектроскопіі, газорідинною хрома- тографією, хромато-масспектрометрією, голографічними та іншими високотемпера- турними методиками. У системах із комп- лексоутворенням у високотемпературних конденсованих середовищах (у кристалах і в розплавах) основна особливість поля- гає у відсутності загальноприйнятих роз- чинників, через що фонові середовища (зазвичай катіони) є зовнішньосферними і не відокремлені від комплексів (зазвичай в аніонній формі) сольватними оболонками. Через це вони, перебуваючи безпосередньо в другій координаційній сфері комплексу, вступають із ним в частково ковалентну взаємодію, що призводить до утворення квазікластерних угруповань як централь- но-гетероядерних (різноцентрових), так і центрально-гомоатомних (одноцентро- вих): перших – у бінарних, потрійних і т. п. системах, других – у розплавах власне солі металу-комплексоутворювача. Таке квазі кластерне наближення в хімії координа- ційних конденсованих систем дозволило С. В. Волкову з колегами обговорити про- блему будови комплексів у розплавах та кристалах, їхню термодинаміку і кінетику взаємодії і запропонувати низку теоретич- них підходів і моделей. Вперше у відділі С. В. Волкова методом КР-спектроскопії було досліджено забарвлені координацій- ні сполуки в розплавах, виявлено частоти довгохвильових коливань зв'язків метал – ліганди, розроблено методики ідентифіка- ції спектральних смуг у розплавах за темпе- ратурними залежностями (з урахуванням спін-орбітальної взаємодії, ефекту Яна – Теллера, полів низької симетрії); показано специфічність і високу чутливість дифе- ренційних температурних характеристик спектрів для встановлення типу симетрії і електронної будови комплексів. Результати, отримані за допомогою ви- сокотемпературної спектроскопії, дозво- лили розкрити унікальну картину елек- тронної будови і геометричної структури вельми складних частинок, що існують в розплавах і парах, і вони були підсумовані С. В. Волковим і К. Б. Яцимирським у пер- шій в світі монографії з цього питання «Спектроскопія розплавлених солей» [23]. У монографії С. В. Волкова, В. Ф. Гри- щенко і Ю. К. Делімарського «Координа- ційна хімія сольових розплавів» також вперше в світовій літературі було зробле- но повний аналіз термодинамічних та кі- нетичних характеристик координаційних сполук у розплавах, розкрито їхню елек- тронну і геометричну будову і показано їхнє застосування у нових галузях техніки. С. В. Волкову зі співробітниками вдалося чітко сформулювати поняття дискретної координаційної сполуки в розплавлених солях (особливо складне в разі утворення сольватокомплексів), що характеризується трьома ознаками: фіксованим постійним координаційним числом (к. ч.), незбігом формального ступеня окиснення металу та його координаційним числом, а також часом життя, що перевищує час контакту незв'язаних іонів [24]. У відділі С. В. Волкова було створено так звану комплексно-кластерну модель будови розплавлених сольових систем із РОЗВИТОК ДОСЛІДЖЕНЬ ХІМІЇ КООРДИНАЦІЙНИХ СПОЛУК В ІЗНХ ІМ. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО НАН УКРАЇНИ: ВІД 30-Х рр. ХХ СТОЛІТТЯ ПО СЬОГОДНІ (частина 1) 32 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2021 НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ комплексоутворення. У рамках цієї моде- лі розглянуто область існування дискрет- ного комплексного іона з максимальною координаційною насиченістю і високою симетрією в сферичному полі зовнішньо сферних катіонів із подальшим переходом в область перекручених асиметричним зов- нішньосферним оточенням більш крупних кластерних угруповань низької симетрії з містковим характером взаємодії [29]. Водночас С. В. Волков запропонував універсальну модель дифузії іонів у комп- лексоутворюючих системах розплавлених солей, що включає в якості домінуючих ди- фундуючих частинок у розплавах із силь- ним комплексоутворенням і зовнішньос- фeрними слабко поляризуючими катіонами Cs + і Rb + – комплекс, побудований з атомів, а в розплавах зі слабким комплексоутво- ренням і за присутності зовнішньосферних сильно поляризуючих катіонів Li+ і Na+ – індивідуальні іони або парні асоціати. У результаті систематичних досліджень С. В. Волков з учнями виявив нові типи (невідомі раніше для розплавів) коорди- наційних сполук: кластерні, гетероядерні, оксигенировані металокомплексні та інші, що відкрило нові можливості управління реакційною здатністю розплавів. Вперше у розплавах за високих температур зафіксо- вано існування оксигенованих поліфосфат- них металокомплексів 3d-металів. У рамках теорії МО запропоновано загальний підхід до пояснення їхнього формування і прояви ними специфічної реакційної здатності в каталітичних реакціях метало-комплексно- го одностадійного парціального окиснення такої хімічно інертної молекули, як метан, безпосередньо у формальдегід та у метанол із рекордними виходами (до 30% за стадію). Таким чином, у лабораторії С. В. Волкова було відкрито металокомплексний каталіз у розплавах за високих температур. Накопичений С. В. Волковим зі співро- бітниками власний експериментальний і літературний матеріал по хімічним реак- ціям у розплавах дозволив запропонувати єдину класифікацію всіх хімічних реакцій, що реалізуються в розплавлених сольових системах, і дати їм дефініції. Ця класифі- кація включила як основні типи: кислот- но-основні (з окремими випадками обміну, комплексоутворення), окиснювально-від- новні (з окремим випадком – диспропорці- ювання, або самоокиснення – самовіднов- лення) і реакції сольватації (окремий випа- док – асоціації, або самосольватації) [30]. У повоєнні роки дослідники одеських лабораторій Інституту М. С. Полуектов, І. В. Вінаров, І. М. Целік, А. І. Перфільєв та інші розробили і впровадили у виробни- цтво нові ефективні способи одержання солей і методи аналізу рідкоземельних еле- ментів, літію, цезію, рубідію, ванадію, спо- лук германію тощо, а також розробили й впровадили у виробництво екстракційні та іонообмінні способи розділення цирконію і гафнію [31, 32]. Ще у 30-х роках минулого століття в Україні було виконано розвідувальні ро- боти родовища поліметалевої сульфідної руди Нагольного кряжу та пусьєр заводу «Укрцинк», де було відкрито присутність у них елементів підгрупи галію, а саме – ін- дію і талію (Ю. К. Делімарський, В. О. Кі- кець та інші). Цей факт став поштовхом досліджень хімії цих елементів в Інституті. Надалі В. О. Ізбеков, А. К. Бабко, Я. А. Фі- алков, О. Т. Нижник виконали низку дослі- джень стосовно хімії, технології одержання Л. Б. Коваль, О. К.Трунова, В. І. Пехньо 33https://ucj.org.ua УХЖ № 11 / ТОМ 87 і розроблення методів аналізу індію, зав- дяки чому у 1941 році на заводі «Укрцинк» було одержано перший в Радянському Со- юзі кілограм металевого індію. Водночас О. А. Шокол, Л. Х. Козін і А. Д. Пахомова розробляли способи концентрування і одержання металевого високочистого та- лію, які згодом також було впроваджено на підприємствах з виробництва кадмію. А передували цим розробкам теоретич- ні фізико-хімічні дослідження. Вивчали електрохімічні потенціали амальгам індію, талію, визначали в системах коефіцієнти активності галію, індію чи талію; досліджу- вали фазові рівноваги металевих систем із цими елементами та ртуттю. Розроблені О. Т. Нижник, Л. Х. Козіним і В. А. Циммергаклом способи вилучення індію з напівпродуктів кольорової мета- лургії та одержання індію високої чисто- ти методами амальгамним та заснованим на реакції диспропорціювання дозволяли одержувати чистий метал із вельми бід- ної сировини і відокремлювати індій від кадмію йодно-гліцериновим розчином. Було розроблено також варіанти аналізу та розділення близьких за властивостями елементів, методи одержання нових спо- лук високої чистоти, виходячи з конкрет- ної сировини, відповідного концентрату чи особливостей і складу скидних розчи- нів (Л. Х. Козін, О. Т. Нижник, В. А. Цим мергакл). Впровадження розроблених ме- тодів у 1956–1958 рр. на Челябінському електролітному цинковому заводі і на за- воді «Електроцинк» дало початок сталому виробництву індію в нашій країні. Групою науковців у складі І. А. Шеки, О. Т. Ниж- ник, В. А. Трихліба та В. Х. Козіна пізніше було розроблено бромідно-амальгамний метод одержання особливо чистого індію та спосіб очищення індієвих електролітів від металевих домішок за допомогою спо- луки однохлористого індію. Дещо пізніше Л. Х. Козін, О. А. Шокол та інші запропо- нували і провели заводські випробування більш простого амальгамного методу одер- жання талію, згідно якомго пульпа біхро- мату талію із сірчаною кислотою піддається фазовому обміну з амальгамою цинку, а на- ступною стадією є витягнення із одержаної амальгами талію шляхом електролізу саме металу високого ступеня чистоти [33, 34]. У період 1950–60 рр. в Інституті було виконано численні фундаментальні дослі- дження комплексоутворення галію, індію, цирконію, гафнію, ніобію, танталу, титану та інших елементів з органічними ліган- дами. Так, М. С. Фортунатов, З. А. Фокіна вивчали процеси комплексоутворення хло- ридів галію з напівхлористою сіркою; гру- па співробітників І. А. Шека, В. Х. Козін, Т. Т. Мітюрьова, С. Й. Стельмах, К. І. Арсе- нін, І. С. Чаус, Л. П. Барчук, Б. І. Данильцев дослідили взаємодію іонів галію та індію з мишьяковою, селенистою, телуристою кис- лотами, а також карбоновими, окси- та амі- нокислотами, піро- і поліфосфатами. Вчені синтезували, або встановили існування у розчинах великої кількості комплексних сполук, визначили їхню будову і константи нестійкості. Було вивчено реакції взаємодії інтерметалевих сполук арсеніду та стибіду індію з металевим індієм у розтопах гало- генідів лужних металів або цинку; розроб лено варіанти отримання індію високої чи- стоти з технологічних відходів відповідно- го виробництва. Результати досліджень з хімії галію, в тому числі одержаних нових сполук (селенітів РОЗВИТОК ДОСЛІДЖЕНЬ ХІМІЇ КООРДИНАЦІЙНИХ СПОЛУК В ІЗНХ ІМ. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО НАН УКРАЇНИ: ВІД 30-Х рр. ХХ СТОЛІТТЯ ПО СЬОГОДНІ (частина 1) 34 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2021 НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ галію), які було виконано в нашому Інсти- туті та опубліковано у науковій літературі іншими науковцями, були узагальнені у науковому виданні «Галлий», автори якого є І. А. Шека, І. С. Чаус, Т. Т. Мітюрьова. Кни- гу було опубліковано також у Нідерлан- дах під назвою “The Chemistry of Gallium” (1963 рік). Цю книгу було відзначено пре мією Українського республіканського прав- ління ВХТ ім. Д. І. Менделєєва. Пізніше авторами І. А. Шекою та З. А. Шекою було написано монографію, присвячену хімії га- логенідів індію та їхнім координаційним сполукам [35, 36]. Одним із основних напрямків роботи відділу хімії комплексних сполук рідкісних елементів у 60-х та 70-х роках були дослі- дження з синтезу та вивчення властивос- тей комплексних сполук рідкісних та рід- коземельних елементів, хімії та технології рідкісних елементів, хімії координаційних сполук 3d- та 4f-металів, одержання та до- слідження матеріалів для нової техніки. Ос- новні виконавці – І. А. Шека, О. Т. Нижник, О. А. Шокол, В. А. Циммергакл, К. Ф. Кар- лишева, А. А. Ласточкіна, Н. А. Костроміна, І. С. Чаус, Л. О. Малинко, Г. В. Лаврова та багато інших інших співробітників. Чимало досліджень у відділі, присвяче- них вивченню хімії таких елементів, як ци- рконій та гафній, зумовлено тим, що саме метали та сполуки цих елементів широко використовують у різних галузях промис- ловості – металургії, виробництві керамі- ки, надтвердих сплавів. Використання Zr та Hf у ядерній енергетиці примусило ви- рішувати завдання розділення цих близь- ких за хімічними властивостями елементів, що, своєю чергою, призвело до глибокого вивчення кінетики і механізму реакції вза- ємодії за участю іонів цирконію та гафнію з різними неорганічними та органічними лігандами, визначення закономірностей та розбіжностей в їхній поведінці за певних умов. Особливої уваги удостоєно встанов- лення складу і будови сполуки цирконію та гафнію з ароматичними оксикислота- ми саме тому, що сполуки цих елементів з оксикислотами застосовують у технології їхнього розділення (наприклад, методом іонного обміну), очищення їх від домішок інших елементів та кількісного визначен- ня. Групою співробітників відділу у складі І. А. Шеки, К. Ф. Карлишевої, Л. О. Ма- линко, А. В. Кошеля та ін. було дослідже- но процеси комплексоутворення цирко- нію та гафнію з купфероном, саліциловою, сульфосаліциловою, гліколевою, мигда- левою, пара-броммигдалевою кислотами у розчинах та твердому стані; визначено склад комплексів, хімізм реакцій їхнього утворення, константи рівноваги та стій- кості комплексів. Знайдено умови вико- ристання сульфосаліцилової кислоти для кількісного визначення цирконію і гафнію і очищення їх від Fe(ІІІ) і Ti(ІV) у кислих розчинах. Розроблено метод визначення суми цирконію та гафнію та одного металу у присутності іншого у розчинах за допо- могою ксиленолового оранжевого та миг- дальної кислоти [37–40]. Різнобічні дослідження з координацій- ної хімії цирконію та гафнію дали основу для розроблення спектрофотометричного методу визначення цих елементів, нових способів розділення цирконію і гафнію, відділення гафнію від титану та кремнію. І. А. Шека, К. Ф. Карлишева, А. А. Ласточ- кіна, Л. О. Малинко виконали значну кіль- кість досліджень зі встановлення законо- Л. Б. Коваль, О. К.Трунова, В. І. Пехньо 35https://ucj.org.ua УХЖ № 11 / ТОМ 87 мірностей реакцій комплексоутворення сульфатних, карбонатних та фторидних сполук цирконію та гафнію, а також з удо- сконалення технологічних методів одер- жання особливо чистого диоксиду цирко- нію ZrO2 та очищення порошків металевого цирконію від фтору, що було запроваджено у промисловість у шістдесятих роках. Син- тезовано і виділено у кристалічному вигля- ді основні фторцирконати і фторгафнати літію, рубідію і цезію, подвійні сульфати цирконію і гафнію із цими металами, дослі- джено їхні оптичні, кристалооптичні і тер- мічні властивості, встановлено параметри кристалічної ґратки. Знайдено, що вплив катіону лужного металу (від літію до цезію) проявляється у підвищенні температури плавлення комплексів та їхній стійкості до гідролізу. Ці та інші дослідження скла- ли основу монографії авторів І. А. Шеки та К. Ф. Карлишевої «Хімія гафнію», надруко- ваної у 1972 році [41, 42]. Дослідження з хімії ніобію і танталу, у тому числі й вивчення їхніх реакцій комп- лексоутворення з різними лігандами у роз- чинах, було розпочато в Інституті у 60-х роках минулого віку роботами Б. Й. Наби- ванця (доктора хімічних наук із 1968 року), який під керуванням А. К. Бабка досліджу- вав стан іонів високовалентних елементів IV i VI групп періодичної системи (цирко- нію, гафнію, титану, молібдену, вольфраму, ніобію і танталу) в розчинах мінеральних кислот за присутності фторидів, оксала- тів, тартратів та інших лігандів-комплек- соутворювачів. У підсумку було визначено форми знаходження комплексів у розчинах, ступені полімеризації, хіміко-аналітичні властивості, величини заряду і стійкості комплексів, які утворювалися у розчинах. запропоновано методи дослідження комп- лексів у розчинах, окремі методи визначен- ня або концентрування. Наприклад, разом із Є. А. Мазуренком було вивчено механізм екстракції сульфатних та оксалатних комп- лексів ніобію, танталу і титану розчинами високомолекулярних амінів в органічних розчинниках, знайдено умови одержання малорозчинної пероксидної сполуки ніо бію та розроблено титриметричні мето- ди визначення ніобію і танталу у вигляді різних, у тому числі потрійних комплек- сів [43]. Хімією титану, ніобію і танталу 60-х рр. і пізніше займався Я. Г. Горощенко, доктор хімічних наук з 1966 року, завідувач лабо- раторії фізико-хімічного аналізу і техноло- гії неорганічних солей (інша назва відділу у 70-х рр. – Відділ хімії і технології титану). Ще до початку роботи в ІЗНХ АН Укра- їни (1962 рік) Я. Г. Горощенко працював у Кольському філіалі Академії наук СРСР (м. Кіровськ, тепер Російська Федерація), де під його керівництвом було розробле- но технології перероблення корисних ко- палин Кольського півострова і комплек- сного перероблення титано-ніобієвих руд. В Інституті він також проводив наукові до- слідження з неорганічної хімії та хімічної технології кольорових і рідкісних металів, вивчав системи, які складалися з оксидів ніобію або танталу і титану з сульфата- ми за підвищених температур. Методом рентгеноструктурного аналізу було визна- чено симетрію і параметри елементарної комірки утворюваних сульфатів ніобію і танталу. Також доведено, що Nb(V) і Ti(IV) у сірчанокислих розчинах реагують між собою, утворюючи стійку хімічну сполу- ку. Багато уваги він приділяв питанню РОЗВИТОК ДОСЛІДЖЕНЬ ХІМІЇ КООРДИНАЦІЙНИХ СПОЛУК В ІЗНХ ІМ. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО НАН УКРАЇНИ: ВІД 30-Х рр. ХХ СТОЛІТТЯ ПО СЬОГОДНІ (частина 1) 36 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2021 НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ одержання технічного та особливо чистого ТіО2 [44, 45]. І. А. Шека, Б. Ф. Марков, Б. А. Войтович виконали цикл досліджень зі взаємодії хло- ридів ванадію, цирконію, гафнію, ніобію, танталу, титану з хлороксидом фосфору, встановили склад сполук, які утворювали- ся при ректифікаційному розділенні вище- зазначених елементів [46]. У працях з одержання галію та сполук ванадію з алюмінатних розчинів глинозем- ного виробництва, які було виконано спів- робітниками Б. А. Войтовичем, В. А. Цим- мергаклом, Г. В. Лавровою, С. Й. Стельмах, встановлено можливість електрохімічного концентрування галію на рідкому металіч- ному катоді з безперервно поновлюючою поверхнею та одночасним одержанням концентрату оксиду V(III). Співробітни- ки відділу Ц. В. Певзнер, Т. Т. Мітюрьова, Б. І. Данильцев вивчили особливості комп- лексоутворення, гідролізу та полімеризації сполук танталу і ніобію у водних розчинах, було розроблено та впроваджено у вироб- ництво декілька технологічних методів очищення ніобію від фтору, а також удо- сконалено технологію одержання метале- вого ніобію у вигляді порошку натрій-тер- мічним відновленням. Виконано цикл досліджень зі співосадження галію, індію, германію, ренію з сульфідами деяких мета- лів, на підставі чого розроблено методи ви- лучення ренію зі скидних розчинів підпри- ємств кольорової металургії, очищення лу- гів від ртуті та електролітів – від германію та молібдену (І. С. Чаус, Г. Є. Кислинська, Л. Б. Коваль, Н. М. Компаніченко) [26, 27]. Підсумки результатів численних дослі- джень простих та координаційних сполук рідкісних елементів ІІІ–VII груп періодич- ної системи свідчать про те, що викона- ні І. А. Шекою зі співробітниками роботи відділу з послідовним застосуванням фі- зико-хімічного аналізу дали можливість розв’язати широке коло теоретичних та практичних питань і впровадити багато розробок у виробництво. Одержано безліч нових, раніше невідомих сполук, визначено їхні фізико-хімічні властивості та законо- мірності поведінки у розчинах залежно від середовища. Розроблено аналітичні мето- ди їхнього виявлення, технологічні методи одержання та відокремлення, екстракційні способи розділення тощо. У виробництво впроваджено: концентрування галію на рідкому металевому катоді; використання інтерметалевих сполук галію як рідинний катод; концентрування германію, моліб- дену та їхнє вилучення з різних відходів; одержання індію високої чистоти різни- ми методами; глибоке очищення індієвих електролітів від металів-домішок; відо- кремлення гафнію від титану та кремнію; екстракційне розділення цирконію і гаф- нію; удосконалення технології отримання діоксиду цирконію зі зниженням його со- бівартості; одержання високодисперсного, особливо чистого діоксиду цирконію для металокераміки; визначення оптимальних умов промислового одержання гідрокси- ду та металевого порошку ніобію, а також екстракційне вилучення з цирконпірохло- рових концентратів та розділення цих еле- ментів [26, 27]. Дослідження координаційних сполук, хімії та технології рідкісних елементів, ін- дію, талію та розроблення методів їхнього вилучення з природної сировини та відхо- дів виробництва продовжували в Інституті упродовж багатьох років. Поряд із тради- Л. Б. Коваль, О. К.Трунова, В. І. Пехньо 37https://ucj.org.ua УХЖ № 11 / ТОМ 87 ційними фізико-хімічними методами ши- роко застосовували вже поширені на той час фізичні методи: ІЧ- та ЯМР-спектро скопію, ЯМ-релаксацію, рентгенографію та квантово-хімічні розрахунки. У 70–80-х рр. під керівництвом доктора хімічних наук Н. А. Костроміної, провід- ного фахівця в галузі координаційної хімії, керівника відділу аналізу неорганічних ма- теріалів Інституту, було вивчено законо- мірності комплексоутворення f- і d-металів із комплексонами, оксикислотами і β-дике- тонами в розчинах, розроблено і застосо- вано фізичні методи дослідження і аналізу складних багатокомпонентних, в тому чис- лі і біологічних систем. Фото 7. Н. А. Костроміна, доктор хім. наук, професор У дослідженнях таких систем вчена ви- користовувала оригінальний підхід: дослі- дження з кожного металу, кожного ліган- ду і розчинника із застосуванням методів ЯМР, ЕПР, ІЧ-спектроскопії, ЯМ-релакса- ції, ПМР із високою роздільною здатністю. Розроблений спектрографічний метод для вивчення комплексів РЗЕ, який дозволяє безпосередньо визначати число комплексів у розчині і константи їхньої стійкості, отри- мав свій подальший розвиток у напрямку дослідження систем, які містили до 11 рід- коземельних елементів без їхнього поділу, по смугах, що не перетинаються в різних областях спектру з високою роздільною здатністю. Цей метод дослідження РЗЕ має низку переваг перед спектрофотометрич- ним, його визнано і використовують у нау- кових центрах країни і за кордоном. Мето- дом ПМР вперше було визначено локальні константи при комплексоутворенні з фраг ментами ліганду. Розроблено метод визна- чення числа молекул розчинника у комп- лексі з ЯМР-релаксації розчинника. На підставі цих методів нею разом із Т. В. Тер- новою, Н. М. Тананаєвою та іншими спів- робітниками відділу розроблено нові ме- тодики, що дають прямі відомості про стан іонів у розчинах. За результатами великої кількості виконаних робіт зроблено значні узагальнення у галузі координаційної хімії РЗЕ, встановлено залежність між термо- динамічними характеристиками, електро- нною структурою і будовою комплексів, знайдено шляхи спрямованого синтезу но- вих сполук. Метод спектрографічного до- слідження комплексів рідкісноземельних елементів, який дозволяє визначати число комплексів у розчині та константи їхню стійкості, було визнано у багатьох науко- вих центрах. Комплекси кобальту, нікелю, міді та деяких рідкоземельних елементів із β- дикетонами і комплексонами виявилися ефективними антикорозійними присадка- ми до мастил, а комплекси заліза й цинку з етилендіаміндіянтарною кислотою – пер- спективними як антихлорозні препарати для сільського господарства (Н. М. Танана- єва, М. В. Білошицький) [47–49]. РОЗВИТОК ДОСЛІДЖЕНЬ ХІМІЇ КООРДИНАЦІЙНИХ СПОЛУК В ІЗНХ ІМ. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО НАН УКРАЇНИ: ВІД 30-Х рр. ХХ СТОЛІТТЯ ПО СЬОГОДНІ (частина 1) 38 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2021 НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ Із 80-х рр. в Інституті розпочато робо- ти з вивчення кінетики та механізму окис- но-відновних перетворень комплексних сполук 3d-металів в органічних розчинни- ках, із синтезу та дослідження окисно-від- новних реакцій поліядерних комплексів із метою одержання речовин, які мають цінні каталітичні та електрофізичні характери- стики. Дослідження проводили із застосу- ванням сучасних методів вивчення кінети- ки швидких реакцій (зупиненого струменя, імпульсного фотолізу, ЯМР-релаксації та циклічної вольтамперометрії з викорис- танням ультрамікроелектродів та швид- кої розгортки потенціалу (до 105 В/сек). Доктор хімічних наук Ю. А. Малєтін зі спів- робітниками Н. Г. Стрижаковою, В. Ю. Ізо- товим, Ю. Ю. Жук, О. А. Варзацьким, С. Г. Козачковим розгорнули вивчення кі- нетики і механізмів окисно-відновних ре- акцій хелатних і клатрохелатних комплек- сів марганцю, заліза, рутенію, кобальту та міді у неводних розчинах, синтезували та дослідили поліядерні μ3-оксоцентровані карбоксилатні комплекси низки металів, вивчили кінетичні особливості реакцій ди- соціативного переносу електрону за участю 3d-металів у розчинниках різної полярнос- ті та в’язкості. Ю. А. Малєтіним розроблено теоретична модель для опису реакцій дисо- ціативного переносу електрона, яка допов- нює відому теорію Маркуса та описує кіне- тичні особливості процесів, в ході яких пе- ренос електрона супроводжується зміною структури комплексу. Одержані результати склали основу його докторської дисертації «Дисоціативний перенос електрона у вну- трішній координаційній сфері комплексних сполук» [49]. Фото 8. Ю. А. Малєтін, доктор хім. наук, професор, член-кореспондент НАН України (2021) Ю. Ю. Жук, Н. Г. Стрижакова за участі інших науковців синтезували бі-, три- та гетероядерні клатрохелатні і µ3-оксоцен- тровані комплекси заліза, хрому та марган- цю з різними лігандами. Було встановлено закономірності електронного переносу у внутрішній координаційній сфері полі- ядерних комплексів перехідних металів, вплив гетерозаміщення на селективність процесів комплексоутворення та швид- кість реакцій переносу електрона. Розроб лено методи синтезу комплексів із функ- ціонально заміщеними карбоксилатними лігандами. Вперше отримано поліядерні редокс-активні системи на основі фероцен- вмісних карбоксилатних комплексів хрому. Для низки гомо- і гетероядерних комплек- сів встановлено неадитивність зміни спек- тральних та окисно-відновних параметрів при гетерозаміщенні. Синтезовано 9 нових клатрохелатних комплексів Ru(II) та Co(II) з метою співставлення їхніх окиснюваль- но-відновних властивостей з такими са- мими комплексами Fe(II), які було синте- зовано раніше. Виявлено, що потенціали напівхвиль окиснення Ru(II) та Fe(II) прак- Л. Б. Коваль, О. К.Трунова, В. І. Пехньо 39https://ucj.org.ua УХЖ № 11 / ТОМ 87 тично збігаються, тоді як окиснення Co(II) до Со(ІІІ) в його клатрохелатах відбуваєть- ся за більш низьких (на 0,4–0,5 В) потен- ціалів, що можна пояснити відповідністю розміру порожнини в об’ємному ліганді та розміру іона Со3+ [50–53]. Автори статті висловлюють велику подяку співробітникам Інституту д. х. н. Орисик С. І., д. х. н. Чернію В. Я., к. х. н. Коваль Л. І., к. х. н. Козачковій О. М. за надані матеріали їхніх особистих дослі- джень. DEVELOPMENT OF RESEARCH OF CHEMISTRY OF COORDINATION COMPOUNDS IN V.I. VER- NADSKY INSTITUTE OF GENERAL AND INOR- GANIC CHEMISTRY NAS OF UKRAINE: FROM THE 30'S TWENTIETH CENTURY (part 1) Koval L.B., Trunova O.K., PekhnyoV.I. Vernadsky Institute of General and Inorgan- ic Chemistry of National Academy of Sciences of Ukraine, 32/34 Acad. Palladin Avenue, Kyiv 03142, Ukraine e-mail: trelkon@gmail.com The review considers the main stages of de- velopment of the chemistry of coordination compounds at the Institute of General and Inorganic Chemistry. VI Vernadsky National Academy of Sciences of Ukraine on the occa- sion of the 90th anniversary of its founding. An overview of complex compounds of p, d, f-metals with different classes of ligands (inor- ganic and organic), features of their synthesis, study of the structure and properties of the ob- tained compounds, contains current material on the use of synthesized complexes to create functional materials for different purposes. Methods of synthesis have been developed, do zens of new coordination compounds with de- rivatives of hydrazones, amines, azomethanes, and thiosemicarbazones have been synthe- sized and isolated in the individual state. Their composition, structure and physicochemical properties are determined. The general regu- larities that take place in the process of comple xation of metals with ligands, as well as factors influencing the composition, structure and physicochemical properties of the obtained coordination compounds are established. For the long history of the Institute has ac- cumulated a huge amount of material on the problems of modern coordination chemistry. Significant research in this area belongs to Ukrainian scientists who have worked long and fruitfully at the Institute: A.K. Babko, K.B. Yatsimirsky, Ya.A. Fialkov, I.A. Sheka, S.V. Volkov, N.A. Kostromina, and who created scientific schools, known not only in Ukraine but also abroad. To date, the attention of scien- tists of the Institute has shifted from classical monomeric to bigeteronuclear, polynuclear, multiligand complexes, which is primarily due to intensive research of new functional mate- rials: optical and magnetic, biologically active substances, as well as effective adsorbents, chemical sensors, catalysts, catalysts, catalysts and biochemical processes. Key words: coordination compounds, rare earth elements, d-metals, platinum metals, li- gands. РОЗВИТОК ДОСЛІДЖЕНЬ ХІМІЇ КООРДИНАЦІЙНИХ СПОЛУК В ІЗНХ ІМ. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО НАН УКРАЇНИ: ВІД 30-Х рр. ХХ СТОЛІТТЯ ПО СЬОГОДНІ (частина 1) 40 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2021 НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ ЛІТЕРАТУРА 1. Ізбеков В. О., Кацнельсон І. Л. Академік Володимир Олександрович Плотніков. Збірник, присвячений 35-літтю наукової діяльності В.О. Плотнікова. – К.: Вид-во АН УСРР, 1936. – 288 с. 2. Електролітичне вилучення металів з не- водних розчинів. – К.: Вид-во АН УРСР, 1936. – 152 с. 3. Бабко А. К. Физико-химический анализ комплексных соединений в растворах. – К.: Изд-во АН УССР, Институт общей и неорг. химии, 1955. – 325 с. 4. Бабко А. К., Митюрева Т. Т. Изучение вос- становления селенистой кислоты серни- стой кислотой // Укр. хим. журн. – 1957. – 23: 253. 5. Бабко А. К., Митюрева Т. Т. Изучение хло- ридных и бромидных комплексов селена в растворе // Журнал неорган. химии. – 1961. – 6: 421. 6. Бабко А. К., Гридчина Г. И., Набиванец Б. И. Изучение состояния титана (IV) в со- лянокислых растворах методами диализа и ионной хроматографии // Журнал неорган. химии. – 1962. – (7). 132. 7. Анатолій Кирилович Бабко (до 110-річчя від дня народження); 2-ге допов. вид-ня: збірник за заг. ред. проф. О. А. Запоро- жець. – К.: КНУ, 2015. – 151 с. 8. Фиалков Я. А. Исследования в области комплексных соединений галогенидов алю- миния и полигалогенидов (Обзор). – К.: Вид-во АН УРСР, 1947. – 79 c. 9. Шека И. А. Яков Анатольевич Фиалков (к 60-летию со дня рождения) // Укр. хим, журн. – 1956. – 22 (2): 266. 10. Фиалков Я. А., Абарбарчук І. Л., Физико- химическое изучение систем галогениды сурьмы – галогениды йода // Укр. хим. журн. – 1949. – 22 (2): 266. 11. Фиалков Я. А., Назаренко Ю. П. Изучение реакций изотопного обмена иода в систе- мах с неорганическими йодидами // Укр. хим. журн. – 1953. – 22 (2): 266. 12. Фиалков Я. А., Назаренко Ю. П. Изучение реакций изотопного обмена в растворах зеленых модификаций солей хрома // Жур- нал неорг. хим. – 1956. – 22 (2): 266. 13. Фиалков Я. А., Давиденко Н. К. О комп лексных соединениях лантана с триокси глутаровой кислотой // Журнал неорг. хим. – 1957. – 2: 2562. 14. Фиалков Я. А. Межгалоидные соедине- ния. – К.: Изд-во АН УССР, 1958. – 394 с. 15. Крисс Е. Е., Шека З. А. Взаимодействие не- которых редкоземельных элементов с ди- бутилфосфатом и их экстракционное раз- деление // Докл. АН СССР. – 1961, 138 (4): 846. 16. Шека З. А., Крисс Е. Е. Экстракция редко- земельных элементов и процессы комплек- сообразования, происходящие при этом. // Химия растворов РЗЭ. – 1962. – С. 29–96. 17. Кинетические методы анализа. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Химия, 1967. – 199 с. 18. Яцимирский К. Б., Костромина Н. А., Шека З. А. и др. Химия комплексных соединений редкоземельных элементов. – К.: Наукова думка, 1996. – 498 с. 19. Яцимирский К. Б., Бударин Л. И. Изуче- ние быстрых реакций взаимодействия комплексов, образованных некоторыми редкоземельными эементами и ксилено- ловым оранжевым, с трилоном Б. // Докл. АН СССР. – 1966. – 2: 2562. 20. Яцимирский К. Б., Крисс Е. Е., Ахрамеева Т. И. Изучение комплексо-образования ио- нов меди с дезоксирибонуклеиновой кис- лотой. // Доклад АН СССР. – 1966. – 168 (4): 840. 21. Костромина Н. А. Терновая Т. В., Романен- ко Э. Д. и др. Спектрографический метод определения констант устойчивости ком- плексов редкоземельных элементов. // Тео- рет. и эксперим. химия, 1966. – 2 (5): 673. 22. Малькова Т. В., Фатеева Н. А., Яцимир- Л. Б. Коваль, О. К.Трунова, В. І. Пехньо 41https://ucj.org.ua УХЖ № 11 / ТОМ 87 ский К. Б. Спектрофотометрический метод определения констант равновесия в систе- мах с близкими по стабильности комплек- сами // Журн. неорган. химии. – 1967. 23. Волков С. В., Яцимирский К. Б. Спектро- скопия расплавленных солей. – К.: Наукова думка, 1977. – 224 с. 24. Волков С. В., Грищенко В. Ф., Делимарский Ю. К. Координационная химия солевых рас плавов. – К.: Наукова думка, 1977. – 330 с. 25. Маров И. Н., Костромина Н. А. ЭПР и ЯМР в химии координационных соединений. – М.: Наука, 1976. – 268 с. 26. Институт общей и неорганической хи- мии. – К.: Наукова думка,1980. – 118 с. 27. Атрощенко В. И. Развитие неорганиче- ской химии на Украине / В. И. Атрощенко, А. С. Бережной, Л. А. Боярская и др.; отв. ред. А. В. Городыский. – К.: Наукова дум- ка,1987. – 224 с. 28. Делимарский Ю. К., Шейко И. Н. Исследо- вание потенциалов разложения системы BeCl2-NfCl в зависимости от соотноше- ния компонентов в расплаве // Укр. хим. журн. – 1957. – 23 (6): 713. 29. Volkov S. V. Spectroscopic investigations of molten salt systems. Theory and experiment. // Pure and Applied Chem. – 1987. – 59 (9): 1151. 30. Volkov S. V. Chemical reactions in molten salt and their classifications // Chem. Soc. Rev. – 1990. – 19: 21. 31. Полуэктов Н. С., Мешкова С. Б., Полуэк- това Е. Н. и др. Аналитическая химия ли- тия. – М.: Наука, 1975. – 202 с. 32. Назаренко В. А. Аналитическая химия гер- мания. – М.: Наука, 1973. – 264 с. 33. Нижник А.Т. Амальгамный метод получе- ния редких рассеянных металлов // Докл. АН СССР. – 1961. – 137(2): 366. 34. Козин Л. Ф. Физико-химические основы амальгамной металлургии. – Алма-Ата: Наука, 1961. – 358 с. 35. Шека И. А., Чаус И. С., Митюрева Т. Т. Гал- лий. – К.: Гостехиздат УССР, 1963. – 296 с. 36. Шека И. А., Шека З. А. Галогениды индия и их координационные соединения. – К.: Наук. думка, 1981. – 300 с. 37. Карлышева К. Ф., Малинко Л. А., Шека И. А. Взаимодействие циркония и гафния с сульфосалициловой кислотой // Журн. не- орг. хим. – 1967. – 12(8): 2045. 38. Малинко Л. А., Карлышева К. Ф., Шека И. А. Салицилаты и сульфосалицилаты цирко- ния и гафния // Журн. неорг. хим. – 1969. – 14 (2): 413. 39. Кошель А. В., Карлышева К. Ф., Малинко Л. А., Шека И. А. Взаимодействие цирко- ния с производными салициловой и глико- левой кислот // Журн. неорг. хим. – 1970. – 15 (7): 1825. 40. Кошель А. В., Карлишева К. Ф., Малинко Л. А., Вашунь Л. Ф. Спектрофотометричне визначення цирконію та гафнію за допомо- гою ксиленолового оранжевого // Укр. хим. журн. 1972. – 38 (5): 491. 41. Ласточкина А. А., Шека И. А., Малинко Л. А. Основные комплексные фториды эле- ментов подгруппы титана с литием, кали- ем, рубидием, цезием // Редкие щелочные элементы.– Пермь: Перм. политехн. инс-т, 1969. – С. 87–92. 42. Шека И. А., Карлышева К. Ф. Химия гаф- ния. – К.: Наук. думка, 1972. – 456 с. 43. Набиванец Б. И. Состояние в растворах и реакции соединений некоторых элементов IV i VI групп периодической системы: авт-т диссерт., предст. на соискание уч. степ. д-ра хим. н. – К., 1968. 44. Горощенко Я. Г. Химия ниобия и тантала. – К.: Наукова думка, 1965. – 482 с. 45. Горощенко Я. Г. Химия титана. – К.: Наук. думка, 1970. – Ч. 1. – 416 с.; 1972. – Ч. 2. – 288 с. 46. Войтович Б. А., Барабанова А. С. Физи- ко-химические основы разделения про- дуктов хлорирования титан-содержащих материалов. – К.: Наук. думка, 1969. – 150 с. РОЗВИТОК ДОСЛІДЖЕНЬ ХІМІЇ КООРДИНАЦІЙНИХ СПОЛУК В ІЗНХ ІМ. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО НАН УКРАЇНИ: ВІД 30-Х рр. ХХ СТОЛІТТЯ ПО СЬОГОДНІ (частина 1) 42 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2021 НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ 47. Костромина Н. А. Комплексонаты редко- земельных элементов. – М.: Наука. 1980. – 219 с. 48. Костромина Н. А. Спектральные иссле- дования комплексонатов редкоземельных элементов // Укр. хим. журн. – 1981. – 47 (11): 1148. 49. Малетин Ю. А., Кеннон Р. Д. Реакции дис- социативного переноса электрона // ТЭХ. – 1998. – 34 (2): 67. 50. Voloshin Y. Z., Varzatskii O. A., Palchik A.V., Polshin E.V., Maletin Y.A., Strizhakova N.G. Synthesis, spectral and electrochemical characteristics of asymmetrical iron(ll) tris- dioximates. // Polyhedron. – 1999. – 17: 4315. 51. Жук Ю. Ю., Стрижакова Н. Г., Козачков С. Г., Малетин Ю. А. Синтез и свойства трехъядерных, μ3-оксоцентрированных ацетатных комплексов марганца // Укр. хим. журн. – 2000. – 66 (6): 72. 52. Жук Ю. Ю., Стрижакова Н. Г., Малeтин Ю. А. Влияние гетерозамещения на свой- ства трехядерных μ3-оксоцентрированных карбоксилатных комплексов хрома желе- за и марганца // Укр. хим. журн. – 2000. – 66 (8): 76. 53. Малeтин Ю. А., Стрижакова Н. Г., Миро- нова А. А., Козачков С. Г. Лабильность или жесткость координационной сферы при изменении степени окисления централь- ного иона в комплексах 3d-металлов // Укр. хим. журн. – 2001. – 67 (7–8): 32. REFERENCES 1. Izbekov V.O, Katnelson I.L. Academician Vladimir Оlexandrovich Plotnikov. Collection dedicated to the 35th anniversary of scientif- ic activity of V.O. Carpenter. (Kyiv: Publish- ing House of the USSR Academy of Sciences, 1936) [In Ukrainian]. 2. Electrolytic extraction of metals from non-aque- ous solutions. – (Kyiv: Publishing House of the USSR Academy of Sciences, 1936) [іn Ukrain- ian]. 3. Babko A.K. Physicochemical analysis of com- plex compounds in solutions (Kyiv: Publish- ing House of the USSR Academy of Sciences, 1955) [in Russian]. 4. Babko A.K., Mityureva T.T. Study of the re- duction of selenous acid by sulfurous acid. Ukr. Chem. J. 1957. 23: 253. 5. Babko A.K., Mityureva T.T. Study of chloride and bromide complexes of selenium in solu- tion. Russian J. Inorg. Chem. 1961. 6: 421. 6. Babko A.K., Gridchina G.I., Nabivanets B.I. Study of the state of titanium (IV) in hydro- chloric acid solutions by dialysis and ion chro- matography Russian J. Inorg. Chem. 1962. 7: 132. 7. Anatoliy Kyrylovych Babko (to the 110th anni- versary of his birth).(Kyiv: Taras Shevchenko National University of Kyiv, 2015) [іn Ukrain- ian]. 8. Fialkov Ya.A. Research in the field of complex compounds of aluminum halides and polyha lides (Review). (Kyiv: Publishing House of the USSR Academy of Sciences, 1947) [in Rus- sian]. 9. Sheka I.A. Yakov Anatolyevich Fialkov (on the occasion of his 60th birthday). Ukr. Chem. J. 1956. 22 (2): 266. 10. Fialkov Ya.A., Abarbarchuk I.L. Physicochem- ical study of antimony halide - iodine halide systems. Ukr. Chem. J.1949. – 15: 176, 194, 372. 11. Fialkov Ya.A., Nazarenko Yu.P. Study of iodine isotope exchange reactions in systems with inorganic iodides. Ukr. Chem. J. 1953. 19 (4): 356. 12. Fialkov Ya.A., Nazarenko Yu.P. Study of iso- tope exchange reactions in solutions of green modifications of chromium salts. Russian J. In- org. Chem. 1956. 1: 565. 13. Fialkov Ya.A., Davidenko N.K. About complex compounds of lanthanum with trioxyglutaric аcid. Russian J. Inorg. Chem. 1957. 2: 2562. Л. Б. Коваль, О. К.Трунова, В. І. Пехньо 43https://ucj.org.ua УХЖ № 11 / ТОМ 87 14. Fialkov Ya.A. Interhalogen compounds.– (Kyiv: Publishing House of the USSR Academy of Sciences, 1958) [in Russian]. 15. Criss E.E., Sheka Z.A. Interaction of some rare earth elements with dibutyl phosphate and their extraction separation. Reports of the USSR Academy of Sciences. 1961, 138 (4): 846. 16. Sheka Z.A., Kriss E.E. Extraction of rare earth elements and complexation processes occur- ring in this case. // Chemistry of REE solutions. (Кyev:Naukova dumka, 1962.: 29.) 17. Yatsimirsky K.B. Kinetic methods of analysis. (Moscow: Chemistry, 1967). [in Russian]. 18. Yatsimirsky K.B., Kostromina N.A., Sheka Z.A. Chemistry of complex compounds of rare earth elements. (Кyev:Naukova dumka, 1966) [in Russian]. 19. Yatsimirsky K.B., Budarin L.I. The study of the rapid reactions of the interaction of complexes formed by some rare earth elements and xyle- nol orange with Trilon B. Reports of the USSR Academy of Sciences. 1966. 170 (5): 1107. 20. Yatsimirsky K.B., Kriss E.E., Akhrameeva T.I. Study of the complexation of copper ions with deoxyribonucleic acid. Reports of the USSR Academy of Sciences. 1966. 168 (4): 840. 21. Kostromina N.A. Ternovaya T.V., Romanenko E.D. et al. Spectrographic method for deter- mining the stability constants of complexes of rare earth elements. Theoretical and Experi- mental Chemistry.1966. – 2 (5): 673. 22. Malkova T.V., Fateeva N.A., Yatsimirsky K. B. Spectrophotometric method for determining equilibrium constants in systems with com- plexes with similar stability. Russian J. Inorg. Chem. 1967. 12 (4): 915. 23. Volkov S.V., Yatsimirsky K. B. Spectroscopy of molten salts. (Кyev:Naukova dumka, 1977) [in Russian]. 24. Volkov S.V., Grishchenko V.F., Delimarskiy Yu. K. Coordination chemistry of salt melts. (Кyev:Naukova dumka, 1977) [in Russian]. 25. Marov I.N., Kostromina N.A. EPR and NMR in the chemistry of coordination com- pounds. (Moscow: Nauka, 1979) [in Russian]. 26. Institute of General and Inorganic Chemistry. (Кyev:Naukova dumka, 1980). [in Russian]. 27. Atroshchenko V.I., Berezhnoy A.S., Boyar- skaya L.A. Development of inorganic chemistry in Ukraine (Кyev: Naukova dumka, 1987) [in Russian]. 28. Delimarskiy Yu.K., Sheiko I.N. Investigation of the decomposition potentials of the BeCl2-Gf- Cl system depending on the ratio of compo- nents in the melt. Ukr. Chem. J. 1957. – 23 (6): 713. 29. Volkov S. V. Spectroscopic investigations of molten salt systems. Theory and experiment. Pure and Applied Chem. 1987. 59 (9): 1151. 30. Volkov S.V. Chemical reactions in molten salt and their classifications. Chem. Soc. Rev. 1990. 19: 21. 31. Poluektov N.S., Meshkova S.B., Poluektova E.N. Analytical chemistry of lithium. (Mos- cow:Nauka, 1975) [in Russian]. 32. Nazarenko V.A. Analytical chemistry of germa- nium. (Moscow: Nauka, 1973) [in Russian]. 33. Nizhnik A.T. Amalgam method for obtaining rare trace metals. Reports of the USSR Acade- my of Sciences. 1961. 137 (2): 366. 34. Kozin L.F. Physical and chemical foundations of amalgam metallurgy. (Alma-Ata: Nauka, 1961) [in Russian]. 35. Sheka I.A., Chaus I.S., Mityureva T.T. Gallium. (Кyev: Gostekhizdat of the Ukrainian SSR, 1963) [in Russian]. 36. Sheka I.A., Sheka Z.A. Indium halides and their coordination compounds. (Кyev: Naukova dumka, 1981) [in Russian]. 37. Karlysheva K.F., Malinko L.A., Sheka I.A. In- teraction of zirconium and hafnium with sul- fosalicylic acid. Russian J. Inorg. Chem. 1967. 12 (8): 2045. 38. Malinko L.A., Karlysheva K.F., Sheka I.A. Zir- conium salicylates and sulfosalicylates and hafnium. Russian J. Inorg. Chem. 1969. 14 (2): 413. 39. Koshel A.V., Karlysheva K.F., Malinko L.A., РОЗВИТОК ДОСЛІДЖЕНЬ ХІМІЇ КООРДИНАЦІЙНИХ СПОЛУК В ІЗНХ ІМ. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО НАН УКРАЇНИ: ВІД 30-Х рр. ХХ СТОЛІТТЯ ПО СЬОГОДНІ (частина 1) 44 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2021 НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ Sheka I.A. Interaction of zirconium with de- rivatives of salicylic and glycolic acids. Russian J. Inorg. Chem. 1970. 15 (7): 1825. 40. Koshel AV, Karlisheva K.F., Malinko L.A., Vashun L.F. Spectrophotometric determina- tion of zirconium and hafnium using xylenol orange. Ukr. Chem. J. 1972. 38 (5): 491. 41. Lastochkina A.A., Sheka I.A., Malinko L.A. Basic complex fluorides of elements of the tita- nium subgroup with lithium, potassium, rubid- ium, cesium // Rare alkaline elements.(Perm: Perm. Polytechnic in-t, 1969) [in Russian]. 42. Sheka I.A., Karlysheva K.F. Chemistry hafni- um. (Кyev: Naukova dumka, 1972) [in Rus- sian]. 43. Nabivanets B.I. State in solutions and reactions of compounds of some elements of groups IV and VI of the periodic table: Doctoral (Chem.) Thesis (Kyiv, 1968) [in Russian]. 44. Goroshchenko Ya.G. Chemistry of niobium and tantalum. (Кyev: Naukova dumka, 1965). [in Russian]. 45. Goroshchenko Ya.G. Titanium chemistry. (Кyev: Naukova dumka, 1970, 1972) [in Rus- sian]. 46. Voitovich B.A., Barabanova A.S. Physico-che mical bases of separation of chlorination prod- ucts of titanium-containing materials. (Кyev: Naukova dumka, 1969). [in Russian]. 47. Kostromina N.A. Complexonates of rare earth elements. – (Moscow: Nauka, 1980). [in Rus- sian]. 48. Kostromina N.A. Spectral studies of complexo nates of rare earth elements. Ukr. Chem. J. 1981. 47 (11): 1148. 49. Maletin Yu.A., Kennon R.D. Dissociative elec- tron transfer reactions. Theoretical and Experi- mental Chemistry.1998. 34 (2): 67. 50. Voloshin Y.Z., Varzatskii O.A., Palchik A.V., Polshin E.V., Maletin Y.A., Strizhakova N.G. Synthesis, spectral and electrochemical cha racteristics of asymmetrical iron(II) tris-dioxi mates. Polyhedron. 1999. 17: 4315. 51. Zhuk Yu.Yu., Strizhakova N.G., Kozachkov S.G., Maletin Yu.A. Synthesis and properties of trinuclear, μ3-oxo-centered manganese acetate complexes. Ukr. Chem. J. 2000. 66 (6): 72. 52. Zhuk Yu.Yu., Strizhakova N.G., Maletin Yu.A. Effect of heterosubstitution on the properties of trinuclear μ3-oxo-centered carboxylate complexes of iron and manganese chromium Ukr. Chem. J. 2000. 66 (8): 76. 53. Maletin Yu.A., Strizhakova N.G., Mironova A.A., Kozachkov S.G. Lability or rigidity of the coordination sphere upon a change in the oxidation state of the central ion in 3d-metal complexes. Ukr. Chem. J. 2001. 67 (7–8). 32. Закінчення огляду в № 12 за 2021 рік. Стаття надійшла 7.12.2021.
id	oai:ojs2.1444248.nisspano.web.hosting-test.net:article-380
institution	Ukrainian Chemistry Journal
keywords_txt_mv	keywords
language	English
last_indexed	2026-07-23T01:07:22Z
publishDate	2021
publisher	V.I.Vernadsky Institute of General and Inorganic Chemistry
record_format	ojs
resource_txt_mv	ucjorgua/e8/5123fa5f0b24301bb73e749bc0c0d0e8.pdf
spelling	oai:ojs2.1444248.nisspano.web.hosting-test.net:article-3802026-07-22T08:23:47Z DEVELOPMENT OF RESEARCH OF CHEMISTRY OF COORDINATION COMPOUNDS IN V.I. VERNADSKY INSTITUTE OF GENERAL AND INORGANIC CHEMISTRY NAS OF UKRAINE: FROM THE 30'S TWENTIETH CENTURY(part1) Trunova , Elena Koval, Larisa Pekhnyo, Vasyl coordination compounds, rare earth elements, d-metals, platinum metals, ligands. The review considers the main stages of development of the chemistry of coordination compounds at the Institute of General and Inorganic Chemistry. VI Vernadsky National Academy of Sciences of Ukraine on the occasion of the 90th anniversary of its founding. An overview of complex compounds of p, d, f-metals with different classes of ligands (inorganic and organic), features of their synthesis, study of the structure and properties of the obtained compounds, contains current material on the use of synthesized complexes to create functional materials for different purposes. Methods of synthesis have been developed, dozens of new coordination compounds with derivatives of hydrazones, amines, azomethanes, and thiosemicarbazones have been synthesized and isolated in the individual state. Their composition, structure and physicochemical properties are determined. The general regularities that take place in the process of complexation of metals with ligands, as well as factors influencing the composition, structure and physicochemical properties of the obtained coordination compounds are established. For the long history of the Institute has accumulated a huge amount of material on the problems of modern coordination chemistry. Significant research in this area belongs to Ukrainian scientists who have worked long and fruitfully at the Institute: A.K. Babko, K.B. Yatsimirsky, Ya.A. Fialkov, I.A. Sheka, S.V. Volkov, N.A. Kostromina, and who created scientific schools, known not only in Ukraine but also abroad. To date, the attention of scientists of the Institute has shifted from classical monomeric to bigeteronuclear, polynuclear, multiligand complexes, which is primarily due to intensive research of new functional materials: optical and magnetic, biologically active substances, as well as effective adsorbents, chemical sensors, catalysts, catalysts, catalysts and biochemical processes. V.I.Vernadsky Institute of General and Inorganic Chemistry 2021-12-24 Article Article Inorganic Chemistry Неорганическая химия Неорганічна хімія application/pdf https://ucj.org.ua/index.php/journal/article/view/380 10.33609/2708-129X.87.11.2021.21-44 Ukrainian Chemistry Journal; Vol. 87 No. 11 (2021): Ukrainian Chemistry Journal; 21-44 Украинский химический журнал; ##issue.vol## 87 ##issue.no## 11 (2021): Ukrainian Chemistry Journal; 21-44 Український хімічний журнал; Том 87 № 11 (2021): Український хімічний журнал; 21-44 2708-129X 2708-1281 en https://ucj.org.ua/index.php/journal/article/view/380/201 Copyright (c) 2021 Elena Trunova , Larisa Koval, Vasyl Pekhnyo https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
spellingShingle	Trunova , Elena Koval, Larisa Pekhnyo, Vasyl DEVELOPMENT OF RESEARCH OF CHEMISTRY OF COORDINATION COMPOUNDS IN V.I. VERNADSKY INSTITUTE OF GENERAL AND INORGANIC CHEMISTRY NAS OF UKRAINE: FROM THE 30'S TWENTIETH CENTURY(part1)
title	DEVELOPMENT OF RESEARCH OF CHEMISTRY OF COORDINATION COMPOUNDS IN V.I. VERNADSKY INSTITUTE OF GENERAL AND INORGANIC CHEMISTRY NAS OF UKRAINE: FROM THE 30'S TWENTIETH CENTURY(part1)
title_full	DEVELOPMENT OF RESEARCH OF CHEMISTRY OF COORDINATION COMPOUNDS IN V.I. VERNADSKY INSTITUTE OF GENERAL AND INORGANIC CHEMISTRY NAS OF UKRAINE: FROM THE 30'S TWENTIETH CENTURY(part1)
title_fullStr	DEVELOPMENT OF RESEARCH OF CHEMISTRY OF COORDINATION COMPOUNDS IN V.I. VERNADSKY INSTITUTE OF GENERAL AND INORGANIC CHEMISTRY NAS OF UKRAINE: FROM THE 30'S TWENTIETH CENTURY(part1)
title_full_unstemmed	DEVELOPMENT OF RESEARCH OF CHEMISTRY OF COORDINATION COMPOUNDS IN V.I. VERNADSKY INSTITUTE OF GENERAL AND INORGANIC CHEMISTRY NAS OF UKRAINE: FROM THE 30'S TWENTIETH CENTURY(part1)
title_short	DEVELOPMENT OF RESEARCH OF CHEMISTRY OF COORDINATION COMPOUNDS IN V.I. VERNADSKY INSTITUTE OF GENERAL AND INORGANIC CHEMISTRY NAS OF UKRAINE: FROM THE 30'S TWENTIETH CENTURY(part1)
title_sort	development of research of chemistry of coordination compounds in v.i. vernadsky institute of general and inorganic chemistry nas of ukraine: from the 30's twentieth century(part1)
topic_facet	coordination compounds rare earth elements d-metals platinum metals ligands.
url	https://ucj.org.ua/index.php/journal/article/view/380
work_keys_str_mv	AT trunovaelena developmentofresearchofchemistryofcoordinationcompoundsinvivernadskyinstituteofgeneralandinorganicchemistrynasofukrainefromthe30stwentiethcenturypart1 AT kovallarisa developmentofresearchofchemistryofcoordinationcompoundsinvivernadskyinstituteofgeneralandinorganicchemistrynasofukrainefromthe30stwentiethcenturypart1 AT pekhnyovasyl developmentofresearchofchemistryofcoordinationcompoundsinvivernadskyinstituteofgeneralandinorganicchemistrynasofukrainefromthe30stwentiethcenturypart1

DEVELOPMENT OF RESEARCH OF CHEMISTRY OF COORDINATION COMPOUNDS IN V.I. VERNADSKY INSTITUTE OF GENERAL AND INORGANIC CHEMISTRY NAS OF UKRAINE: FROM THE 30'S TWENTIETH CENTURY(part1)

Репозитарії

Схожі ресурси