SCIENTIFIC ELECTROCHEMICAL SCHOOL OF KYIV

An overview dedicates to the directions of scientific research and achieved results in the field of electrochemistry, initiated by scientific institutions and in higher educational institutions of Kyiv. Academician O.V. Plotnikov is the forerunner of the world- known Kyiv School of Electrochemistry,...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2022
Автори:	Pekhnyo, Vasyl, Omel’chuk , Anatoliy, Linyucheva, Olga
Формат:	Стаття
Мова:	Англійська
Опубліковано:	V.I.Vernadsky Institute of General and Inorganic Chemistry 2022
Онлайн доступ:	https://ucj.org.ua/index.php/journal/article/view/457
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Ukrainian Chemistry Journal
Завантажити файл:

Репозитарії

Ukrainian Chemistry Journal

_version_	1871465832265023488
author	Pekhnyo, Vasyl Omel’chuk , Anatoliy Linyucheva, Olga
author_facet	Pekhnyo, Vasyl Omel’chuk , Anatoliy Linyucheva, Olga
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Vasyl Pekhnyo", "institution": "V.I. Vernadskii Institute of General and Inorganic Chemistry NAS of Ukraine" }, { "author": "Anatoliy Omel’chuk ", "institution": "Vernadsky Institute of General and Inorganic Chemistry of National Academy of Sciences of Ukraine, 32-34 Aсademiс Palladin Avenue, Kyiv" }, { "author": "Olga Linyucheva", "institution": "Хіміко-технологічного факультету КПІ ім.Ігоря Сікорського" } ]
author_sort	Pekhnyo, Vasyl
baseUrl_str	https://ucj.org.ua/index.php/journal/oai
collection	OJS
datestamp_date	2026-07-22T08:23:49Z
description	An overview dedicates to the directions of scientific research and achieved results in the field of electrochemistry, initiated by scientific institutions and in higher educational institutions of Kyiv. Academician O.V. Plotnikov is the forerunner of the world- known Kyiv School of Electrochemistry, formed in the last century's twenties: M.I. Usanovych, V.O. Izbekov, Ya.A.&nbsp;Fialkov, Yu.K. Delimarskyi, I.A.&nbsp;Sheka, and many other scientists known to the general scientific community. O.V. Plotnikov and his followers are one of the first to attempt to combine the most progressive theoretical provisions on electrolytic dissociation, the chemical theory of solutions, and the chemistry of complex compounds for that time. World achievements of the Kyiv School of Electrochemistry were provided by the results of such fundamental research as the chemical theory of solutions, acid-base interactions (Usanovich's theory), the structure of the electric double layer (the Yesin-Markov effect, the reduced Antropov scale of potentials), physical chemistry and electrochemistry of molten electrolytes, kinetics electrode processes, electrometallurgy, electrochemical materials science, electrochemical power engineering.&nbsp; Representatives of our School significantly expanded the knowledge of mass transfer in electrochemical systems with molten electrolytes (the phenomenon of the transfer of metals from the anode to the cathode). New technological processes of obtaining and refining heavy non-ferrous metals (bismuth, lead, indium, etc.), finishing metal surfaces, extraction of radionuclides, electroplating technology, and environmental monitoring have been introduced into the practice of industrial production. Research in electrochemical materials science is closely connected to solving the problems of electrochemical energy, particularly, the creation of new sources of current, including solid-state, hydrogen generators, and converters of solar energy into electrical power. The studies of electrochemical aspects of the extraction of some refractory metals from natural raw materials, the creation of new materials with specified functional properties, catalysts, and electrocatalysts, the latest galvanic coatings, electrode and electrolyte materials for chemical current sources and supercapacitors, valuable inorganic compounds, metal and carbon nanophases, corrosion inhibitors are expanding the scientific direction of electrochemical materials science.
doi_str_mv	10.33609/2708-129X.88.06.2022.71-101
first_indexed	2025-09-24T17:43:45Z
format	Article
fulltext	71 УДК 347.471.6(477-25):544.6 doi: 10.33609/2708-129X.88.06.2022.71-101 КИЇВСЬКА НАУКОВА ЕЛЕКТРОХІМІЧНА ШКОЛА В. І. Пехньо1, А. О. Омельчук1, О. В. Лінючева2 1Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В. І. Вернадського НАН України, 2Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» МОН України Email: omelchuk@ionc.kiev.ua Огляд присвячено напрямкам наукових досліджень, започаткованих у наукових установах та вищих навчальних закладах м. Києва, та досягнутим результатам в га- лузі електрохімії. Академік О. В. Плотніков є предтечею всесвітньо відомої Київської школи електрохімії, що сформувалася у 20-х роках минулого століття: М. І. Усанович, В. О. Ізбеков, Я. А. Фіалков, Ю. К. Делімарський, І. А. Шека та багато інших вчених, ві- домих широкому науковому загалу. В. О. Плотніков і його послідовники одними з пер- ших спробували поєднати найбільш прогресивні для того часу теоретичні положення про електролітичну дисоціацію, хімічну теорію розчинів і хімію комплексних сполук. Світові досягнення Київської школи електрохіміків забезпечили результати таких фундаментальних досліджень, як хімічна теорія розчинів, кислотно-основна взаємо- дія (теорія Усановича), будова подвійного електричного шару (ефект Єсіна – Маркова, приведена шкала потенціалів Антропова), фізична хімія та електрохімія розплавлених електролітів, кінетика електродних процесів, електрометалургія, електрохімічне мате- ріалознавство, електрохімічна енергетика. Представники нашої Школи значно розши- рили знання про масообмін в електрохімічних системах із розплавленими електролі- тами (явище перенесення металів від анода до катода). У практику промислового ви- робництва впроваджено нові технологічні процеси одержання та рафінування важких кольорових металів (вісмуту, свинцю, індія тощо), оздоблення металевих поверхонь, вилучення радіонуклідів, технології гальванопластики, екологічного моніторингу. До- слідження в області електрохімічного матеріалознавства тісно пов'язані з вирішенням проблем електрохімічної енергетики, зокрема створенням нових джерел струму, в тому числі твердотільних, генераторів водню, перетворювачів сонячної енергії в елек- тричну. Дослідження електрохімічних аспектів вилучення деяких тугоплавких мета- лів із природної сировини, створення нових матеріалів із заданими функціональними властивостями, каталізаторів і електрокаталізаторів, новітніх гальванічних покриттів, електродних і електролітних матеріалів для хімічних джерел струму і суперконденса- торів, цінних неорганічних сполук, нанофази металів і вуглецю, інгібіторів корозії роз- ширюють науковий напрям електрохімічного матеріалознавства. Ключові слова: наукова школа, електрохімія, електроліти, водні та неводні розчи- ни, твердий та розплавлений стан. 72 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 КИЇВСЬКА НАУКОВА ЕЛЕКТРОХІМІЧНА ШКОЛАФІЗИЧНА ХІМІЯ ВСТУП. У вересні 2021 р. виповнилося 90 років Інституту загальної та неорганіч- ної хімії ім. В. І. Вернадського НАН Укра- їни [1]. Історія його заснування та напрям наукової діяльності нерозривно пов’язані з постаттю видатного українського вченого, академіка В. О. Плотнікова, який на той час очолював Науково-дослідну кафедру хімії Київського політехнічного інституту та Хі- мічну лабораторію УАН. На знак визнання видатних наукових здобутків йому випала честь стати першим очільником створеної академічної установи (1931–1941 рр.). Електрохімія неводних та розплавле них електролітів. Цей оригінальний науко- вий напрямок В. О. Плотніков започаткував ще на початку минулого століття. На вели- кій кількості експериментального матеріалу В. О. Плотніков, його учні та послідовники до- вели, що рушійною силою утворення елект ролітних розчинів є хімічна взаємодія речо- вини з розчинником. Теоретичні уявлення про утворення струмопровідних комплексів у неводних розчинах відіграли значну роль у розвитку електрохімії, зокрема теорії елект ролітичної дисоціації та вчення про роз- чини, зумовили створення у 1920–1930-ті роки відомої серед наукового загалу Київ- ської електрохімічної школи, яка згодом на- була світового визнання. У ті часи поруч із В. О. Плотніковим працювали його учні та послідовники: Ю. Я. Горенбейн, М. М. Граці- анський, Ю. К. Делімарський, В. О. Ізбеков, П. З. Фішер, Я. А. Фіалков, І. Л. Канцельсон, М. А. Клочко (Бендецький), О. К. Кудра, М. О. Рабінович, І. А. Шека, М. І. Усанович, С. І. Якубсон, З. А. Янкелевич (Шека) та інші, внесок яких у науку важко переоцінити. У довоєнний період школа В. О. Плот- нікова зробила вагомий внесок у розвиток теорії розчинів, зокрема хімії неводних се- редовищ. Основна заслуга В. О. Плотнікова та його школи полягала в тому, що вони од- ними з перших зробили спробу об’єднати найбільш прогресивні для того часу теоре- тичні положення про електролітичну ди соціацію, хімічну теорію розчинів та хімію комплексних сполук. Сформулювавши концепцію так званої «електрохімічної відповідності» (відома ще й під назвою «електрохімічного резонан су»), В. О. Плотніков фактично одним із перших заявив, що необхідною умовою ана- лізу явищ, пов’язаних з електролітичною дисоціацією, є міжмолекулярна взаємодія в розчинах [2]. Один із учнів В. О. Плотнікова – проф. М. О. Рабінович – зробив спробу поєднати теоретичні уявлення В. О. Плотнікова з те- орією Дебая – Гюккеля, яка саме в ті часи (1923 р.) завойовувала позиції в фізичній хімії розчинів електролітів, але не врахову- вала наслідки взаємодії розчинника з елект ролітами та йонами, що утворювалися при дисоціації. У своїй докторській дисертації «Природа електролітичної дисоціації» він сформулював основні її положення, що не втратили актуальності і в наші дні [3]. Не- обхідно відмовитися від уявлень про роз- чин як про ідеальну фізичну систему. При аналізі явищ розчинення речовин необхід- но враховувати взаємодію молекул розчин- ника як із молекулами речовини, що роз- чинюється (сольватацію), так і з йонами, що утворюються при дисоціації (йон-мо- лекулярна, йон-йонна взаємодія). Зокре- ма, впливом цих факторів він пояснював характер залежностей молекулярної елек- тропровідності розчинів від концентрації електроліту. Зміна електропровідності зу- 73https://ucj.org.ua В. І. Пехньо, А. О. Омельчук, О. В. Лінючева УХЖ № 6 / ТОМ 88 мовлена, головним чином, зміною ступеня електролітичної дисоціації, вплив розчин- ника полягає у зміні структури молекули розчиненої речовини. Розведення розчинів сприяє сольватації молекул електроліту, а концентрування – агломерації. Саме ці фактори зумовлюють появу екстремумів на ізотермах молярної електропровідності розчинів. Теорію утворення розчинів, в основі якої лежить хімічна взаємодія між речовиною, що розчиняється, та розчинником, більш послідовно розвивали інші учні В. О. Плот нікова: М. А. Клочко (Бендецький), М. І. Уса нович, Я. А. Фіалков. Узагальнюючи результати досліджень з електропровідності неводних розчинів, М. А. Клочко (Бендецький) виявив, що в бінарних системах у випадку утворення сполуки на ізотермах електропровідності зазвичай реєструють так звані сингуляр- ні точки (екстремум, або злам). Характер цих точок (максимум, мінімум, злам) на ізотермах провідності визначають в’язкість та провідність вихідних компонентів бі- нарних систем, а їхні абсциси відповідають складу утвореної сполуки. Що більша тер- мічна стійкість утвореної сполуки, то більш точно можна визначити склад сполуки, яка утворилася. На підставі узагальнення ве- ликої кількості експериментального мате- ріалу з електропровідності бінарних систем різного складу М. А. Клочко запропонував використовувати дослідження ізотерм про- відності таких систем, як метод фізико-хі- мічного аналізу для визначення характеру взаємодії між компонентами [4]. У 1917 р. після закінчення університету святого Володимира у м. Києві (нині Київ- ський національний університет імені Та раса Шевченка) розпочав свою наукову ді- яльність відомий широкому науковому за- галу вчений М. І. Усанович. У 1918–1920 рр. він працював науковим співробітником геохімічної лабораторії Української ака- демії наук, де під керівництвом академіка В. І. Вернадського вивчав геохімічну роль живої речовини у будові земної кори. Зго- дом (1928–1929 рр.) продовжив наукову роботу вже під керівництвом академіка Української академії наук В. О. Плотнікова в його лабораторії фізичної хімії Київсько- го політехнічного інституту, де вивчав фі- зико-хімічні властивості неводних розчи- нів. Учень професора О. В. Сперанського (засновника кафедри фізичної хімії Київ- ського університету святого Володимира) та академіка В. О. Плотнікова М. І. Усано- вич підтвердив висновок Д. П. Коновалова про те, що однією з умов формування фі- зико-хімічних властивостей розчинів є хі- мічна взаємодія між компонентами, які їх утворюють. Одним із перших він висунув припущення про те, що необхідною умо- вою взаємодії між компонентами розчину є їхні певні властивості. Їх він визначив як кислотно-основні функції (властивості) ре- човини. Таким чином М. І. Усанович впер- ше запропонував використовувати понят- тя «кислота» та «основа» не для характе- ристики класу речовини, а для опису їхніх властивостей. Віддаючи належне своєму Учителю, у післямові до статті «Природа електролітів у неводних розчинах» М. І. Усанович у 1936 році писав: «Досліди, основні результати яких тут викладено, являють собою пряме продовження робіт, початих 10 років тому за пропозицією акад. В. О. Плотнікова. Дуже зобов’язаний Володимирові Олек- 74 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 КИЇВСЬКА НАУКОВА ЕЛЕКТРОХІМІЧНА ШКОЛАФІЗИЧНА ХІМІЯ сандровичу за притягнення до найцікаві- шої ділянки електрохемії неводних розчи- нів, за керування першими кроками в цій ділянці і цілу низку цінних вказівок, автор із величезним задоволенням підносить цю працю як скромну данину подяки своєму глибокоповажному вчителеві до дня його шестидесятиріччя» [5]. Великий внесок у розвиток хімічної тео рії розчинів зробив Я. А. Фіалков, його учні та послідовники (Н. В. Аксельруд, А. П Вовкогон, К. Е. Клейнер, А. М. Кога- новський, Г. А. Кузьменко, Є. М. Натан- сон, Г. Б. Поліщук та інші). Згідно уявлень Я. А. Фіалкова, електролітні розчини – це системи, які утворюються внаслідок проце- сів сольватації, комплексоутворення, фор- мування нових іоногенних сполук. При- рода координаційного зв’язку та механізм утворення таких сполук визначають елек- трохімічні властивості розчинів електролі- тів та йонів, на які вони дисоціюють [6]. Член-кореспондент АН УРСР І. А. Шека показав, що досліджуючи електропровід- ність багатокомпонентних систем можна встановити склад комплексів, які при цьо- му утворюються. У випадку непровідних та малопровідних систем склад таких комп- лексів можна оцінити, порівнюючи розра- ховані за правилом змішування та експери- ментально визначені значення діелектрич- ної проникності. Як правило, максимальні відхилення реєструють у системах, що за складом відповідають комплексним сполу- кам [7,8]. Значні обсяги фізико-хімічних дослі- джень багатокомпонентних систем із ма- лими діелектричними сталими виконали професор Ю. Я. Горенбейн та С. І. Якубсон. Результати цих досліджень переконливо свідчать про те, що визначальним факто- ром впливу на їхні електрохімічні власти- вості є міжмолекулярна та йон-молекуляр- на взаємодія у розчинах. Окрім фундаментальних досліджень фізико-хімічних властивостей неводних розчинів електролітів автори значну увагу приділяли дослідженням, метою яких було вирішення практичних завдань, зокрема електрохімічного вилучення та рафінуван- ня металів. Серед них слід відзначити до- слідження, спрямовані на електролітичне рафінування та отримання алюмінію в хло- ридних розплавах. Запропонована вченими Київської школи електрохіміків (В. О. Плот- ніков, М. С. Фортунатов, В. П. Машовець) [9] ідея майже на півстоліття випередила час і стала предтечею процесу отримання алюмінію з хлоридних розплавів, реалізо- ваного в промислових масштабах напри- кінці 70-х років (у 1976 р.) минулого століт- тя фірмою ALCOА (Aluminium Company of America). Із неводних розчинів і розплавів шляхом електролізу було отримано такі метали, як алюміній, срібло, мідь, калій, натрій, талій, ванадій, цирконій, берилій, доведено мож- ливість отримання цезію, літію та плюмбу- му, показано можливість створення нових концентраційних гальванічних елементів з утворенням сплавів, синтезовано низку ко- ординаційних сполук на основі галогенідів алюмінію, лужних металів та органічних сполук (бензол, толуол, ксилол, нітробен- зол, нітрометан, етил-бромід, етилен-бро- мід та інш.), визначено напруги розкладу багатокомпонентних неводних систем, що містять галогеніди різних металів [10]. Дослідження, започатковані академі- ком В. О. Плотніковим, отримали логіч- 75https://ucj.org.ua В. І. Пехньо, А. О. Омельчук, О. В. Лінючева УХЖ № 6 / ТОМ 88 не продовження та розвиток у повоєнні роки. В Інституті було сформовано по- тужний науковий колектив, що розгорнув всебічні комплексні дослідження в галузі фізичної хімії та електрохімії йонних роз- плавів. Очолили його учні та послідовники В. О. Плотнікова – В. О. Ізбеков та Ю. К. Де- лімарський. Завдяки результатам фунда- ментальних досліджень в галузі хімії та тех- нології розплавлених електролітів творчий колектив Інституту не лише зберіг провідні позиції в тодішньому Радянському Союзі, але й завоював заслужений авторитет та визнання міжнародного наукового загалу. Закономірності кінетики електродних процесів (академік АН УРСР Ю. К. Делімар- ський, академік АН УРСР О. В. Городись- кий, член-кореспондент АН УРСР В. І. Ша повал, Д. А. Ткаленко, Н. Х. Туманова, Е. В. Панов), механізму електродних ре- акцій за участю полівалентних йонів (В. І. Шаповал, О. О. Андрійко, Х. Б Кушхов, О. Г. Циклаурі), термодинаміки та будови подвійного електродного шару (Б. Ф. Мар- ков, член-кореспондент АН УРСР В. Д. При сяжний) електролізу та масообміну між електродами (член-кореспондент АН УРСР О. Г. Зарубицький, І. Г. Павленко, Ю. Г. Ромс, І. М. Шейко, В. Г. Будник, член-кореспон- дент НАН України А. О. Омельчук), будови йонних розплавів та комплексоутворен- ня (академік НАН України С. В. Волков, В. Д. Присяжний, С. О. Кирилов) стали під ґрунтям нових галузей промисловості – піроелектрометалургії (О. Г. Зарубицьций, А. О. Омельчук, А. О. Андрійко, Р. В. Чернов, Б. Ф. Дмитрук) та електрохімічного синтезу сполук тугоплавких металів (В. І. Шаповал, Х. Б. Кушхов, Е. В. Панов, С. В. Дев’яткін, І. А. Новосьолова) [11–14]. Результати фундаментальних дослі- джень, що докорінно змінили уявлення про природу електродних процесів і масо- обмін між електродами в електрохімічних системах із розплавленими електролітами, було одержано в середині минулого століт- тя. В Державному реєстрі відкриттів СРСР було зареєстровано перше в хімії відкрит- тя «Явище переносу металів з катоду на анод при електролізі іонних розплавів» з пріоритетом від 27 грудня 1960 р., здійс- нене співробітниками Інституту загальної та неорганічної хімії АН УРСР Ю. К. Де- лімарським, О. Г. Зарубицьким і В. Г. Буд- ником [15]. Вони встановили, що існують такі умови електролізу (склад електроліту, режим поляризації, температура тощо), за яких всупереч загальноприйнятим уявлен- ням метал на катоді під дією постійного електричного струму розчиняється і виді- ляється на аноді. Це відкриття дозволило створити прин- ципово нові технологічні процеси, впро- ваджені в практику кольорової металургії та фінішного електрохімічного оброблен- ня металевих поверхонь [16–21]. Вперше в світі в практику кольорової металургії було впроваджено процеси отримання вісмуту та свинцю електролізом сольових розплавів, вилучення індію, срібла, олова, сурми з техногенної сировини, очищення литва, у тому числі складнопрофільного, від залишків формовочної маси та пригару, термооброблення деталей машин та дви- гунів, вилучення природних та штучних алмазів, вольфраму з відпрацьованого бу- рового інструменту. Ця подія не залиши- лися непоміченою на теренах тодішнього СРСР. На шпальтах центральної преси того часу з’явилися публікації за заголовками: 76 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 КИЇВСЬКА НАУКОВА ЕЛЕКТРОХІМІЧНА ШКОЛАФІЗИЧНА ХІМІЯ «Освоено досрочно» (газета «Правда» від 15 січня 1974, № 15 [20254]), «Какова отдача открытия» (газета «Правда» від 26 вересня 1980, № 270 [22700]), «От времен Фарадея» (газета «Правда» від 1 жовтня 1984, № 270 [22700]); «Металл высокой чистоты» (га- зета «Известия» від 19 жовтня 1976, № 246 [18394], «К тайне расплавленных электро- литов» (газета «Вечерний Киев» від 9 жовт- ня 1976, № 237 [9847], «Металл на аноде» (журнал «Наука и жизнь» № 4, стор. 43, 1977); «Всупереч Фарадею» (журнал «Укра- їна», № 24, стор.16–17, 1977). Створені піроелектрометалургійні про- цеси в розплавлених електролітах було використано для перероблення побічних продуктів кольорової металургії та вторин- ної сировини, вилучення з них цінних ме- талів (срібла, індію, сурми, вісмуту, олова) (О. Г. Зарубицький, В. Г. Будник, А. О. Омель- чук, В. Т. Мельохін, В. М. Горбач), а також для очищення литва, у тому числі складнопро- фільного, від залишків формовочної маси та пригару, термооброблення деталей машин та двигунів, вилучення природних та штуч- них алмазів, вольфраму з відпрацьованого бурового інструменту (О. Г. Зарубицький, Б. Ф. Дмитрук, В. П. Орел) [22]. На основі виявлених закономірностей масообміну між рідкими електродами в розплавлених електролітах було створено концепцію тонкошарового електролізу, що стала підґрунтям принципово нових техно- логічних процесів рафінування кольорових металів (О. Г. Зарубицький, А. О Омельчук, В. Г. Будник, Б. Ф. Дмитрук, В. Т. Мельохін, В. П. Орел, А. М. Малашок, В. М. Горбач та інші) [23–25]. Створені технологічні процеси завдяки високій селективності вилучення металів із багатокомпонентних сплавів і низьких пи- томих витрат електроліту та електроенергії дуже швидко завоювали авторитет серед фахівців кольорової металургії і вже на по- чатку 80-х років минулого століття були використані для промислового отримання індію високої чистоти на Челябінському електролітному цинковому заводі, Новоси- бірському олов’яному комбінаті (РФ) та на заводі «Укрцинк». Концепція тонкошаро- вого електролізу виявилася настільки плід- ною, що отримала розвиток не лише в Укра- їні та в колишньому СРСР (рафінування ко- льорових металів), а й за кордоном: США, Японія (рафінування алюмінію). Пріоритет та новизну створених вітчизняних розро- бок в області тонкошарового електролізу захищено патентами на винаходи в країнах із високорозвиненою галуззю кольорової металургії: США, Канаді, Японії, Німеччи- ні, Австралії, Мексиці, Болівії. Досвід та накопичений багаж знань про фізико-хімічні властивості багатокомпо- нентних розплавлених сумішей та сплавів на основі свинцю і вісмуту не залишили творчий колектив Інституту осторонь ви- рішення глобальних науково-технічних проблем сучасності – створення ядерних реакторів нового покоління, де принцип дії деяких із них передбачає використання розплавлених сольових сумішей як носія ядерного палива, а сплавів на основі свин- цю та вісмуту як теплоносія. За фінансової підтримки Сполучених Штатів Америки, Канади та інших європейських країн фа- хівці Інституту (С. В. Волков, О. Г. Зару- бицький, А. О. Омельчук, О. О Андрійко, С. В. Дев’яткін, Р. М. Савчук та інші) ра- зом із фахівцями Національного науко- вого центру «Харківський фізико-техніч- 77https://ucj.org.ua В. І. Пехньо, А. О. Омельчук, О. В. Лінючева УХЖ № 6 / ТОМ 88 ний Інститут» були залучені до виконання комплексного науково-технічного проекту НТЦУ № 294 «Вибір та дослідження палив- них і конструкційних матеріалів систем із рідкосольовими бланкетами для керованої прискорювачами конверсії плутонію і ядер- ної трансмутації радіоактивних відходів». У процесі виконання проектних завдань було розроблено методику оцінки швидко- сті корозійного руйнування нікель-моліб- денових сталей різного складу, рекомендо- ваних для ролі конструкційних матеріалів, досліджено вплив умов термооброблення, тривалості контакту з розплавом та потуж- ності електронного опромінення на швид- кість та механізм корозії, запропоновано методи вилучення продуктів поділу (мо- дельні об’єкти) з розплавленого сольового бланкету та шляхи підвищення корозійної стійкості матеріалів (сплавів металів та вуглецевих композитів) у різних робочих середовищах [26]. Оригінальні модельні уявлення про пе- ренос заряду і маси в розплавлених халь- когенідних та змішаних халькогенідно- оксидних системах, які стали науковим підґрунтям електролітичного вилучення кольорових металів із природної сульфід- ної сировини, створення нових електрод- них матеріалів і натрій- та літій-сірчаних акумуляторів, було запропоновано профе- сором А. А. Велікановим (Київський дер жавний університет ім. Т. Г. Шевченка – 1956–1975 рр., Київський автомобільно-до- рожній інститут – 1975–1983 рр.) та його учнями (В. Ф. Зінченко, О. Н. Мустяца, Н. І. Мельник, Г. Г. Загоровський, А. М. Бі- лоус, А. О. Омельчук, В. І. Лисін, В. А. Ду- шейко та інші) [27, 28]. Було доведено, що провідні властивості таких систем у роз- плавленому стані задовільно описує модель поліфункціонального провідника, який, по суті, відповідає паралельному з’єднанню провідників першого та другого роду з на- півпровідником. Сучасний розвиток науки та техніки ви- магає невідкладного вирішення проблеми забезпечення енергетичними ресурсами. В ролі альтернативи запропоновано вод- неву енергетику. Аналізуючи відомі мето- ди отримання водню, слід зазначити, що найбільш привабливим та екологічно без- печним шляхом отримання водню є той, в якому єдиною витратною сировиною є вода, запаси якої на планеті майже на п’ять порядків величини більші, ніж кам’яно- го вугілля, а серед кінцевих продуктів не утворюються сполуки, що завдають шкоди довкіллю. Безальтернативним шляхом ви- рішення цієї проблеми є електрохімічний розклад води. В ІЗНХ ім. В. І. Вернадсько- го НАН України розроблено (О. В. Городи ський, О. Г. Зарубицький, С. В. Волков, М. Ф. Захарченко, Г. П. Сунєгін, В. Г. Буд- ник, А. О. Омельчук) спосіб та апаратурне обладнання для отримання водню з від- працьованої водяної пари атомних елек- тростанцій. Для реалізації цього процесу запропоновано використовувати гідрато- вані розплави гідроксидів лужних металів. Порівняно з електролізом водних розчинів електролітів створений процес дозволяє отримувати водень за більш високих гус- тин струму (від 3,0 А/см2) та за більш низь- ких питомих витрат електроенергії (при- близно на 30 %) [29, 30]. Наразі фахівці Інституту в галузі елект рохімії розплавлених електролітів (А. О. Омельчук, І. А. Новосьолова, С. В. Куле- шов, Л. В. Грицай, О. В. Босенко) працюють 78 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 КИЇВСЬКА НАУКОВА ЕЛЕКТРОХІМІЧНА ШКОЛАФІЗИЧНА ХІМІЯ над вирішенням проблеми безпосередньо- го електрохімічного відновлення оксидів тугоплавких металів, таких як цирконій, вольфрам тощо [31, 32], а також синтезу інтерметалідних сполук і карбідів на їхній основі, карбонових нанофаз [33–35]. Електрохімія водних розчинів елек тролітів. Цей науковий напрям історично сформувався з моменту заснування Інсти- туту (вересень 1931 року) та об’єднання з Хімічною лабораторією АН УРСР (1919– 1931). У той період у зазначеному напрямку в лабораторії працювали знані вже на той час вчені, що входили до Київської школи електрохіміків: М. О. Рабінович, М. М. Гра- ціанський, Д. П. Зосимович, Н. М. Зюскін, К. М. Іванов, В. П. Машовець, Г. П. Майтак, О. К. Кудра, О. Т. Нижник, Д. А. Поспєхов, І. М. Подорван, В. К Разумов, А. С. Фокін, М. С. Фортунатов, І. А. Шека, С. І. Якубсон та інші. Один із ключових напрямів електро- хімічних досліджень Інституту склада- ла електрохімічна металургія та матеріа- лознавство, оскільки переважну більшість металів та сплавів, що використовують у промисловості, отримують шляхом елект ролізу, причому більшу половину з них у розплавах, а решту – у водних розчинах електролітів. Аналізуючи результати досліджень з осадження металів та сплавів із різних роз- чинів електролітів, О. К. Кудра та співробіт- ники визначили умови утворення катодних осадів заданої морфології та структури, за- пропонували оригінальну модель катодних процесів при виділенні металів, згідно якої утворення рихлих катодних осадів та мета- левих порошків зумовлює розряд складних комплексних іонів, а утворення «чорноти» на катодних осадах – розряд катіонів за ви- соких густин струму [36, 37]. У роки Другої світової війни співробіт- ники Інституту плідно працювали над ви- рішенням завдань, пов’язаних з допомогою фронту: одержання міді з бідних мідних руд (О. К. Кудра), електрохімічне одержан- ня пероксиду водню (Д. П. Зосимович), анодне полірування металів (Д. П. Зосимо- вич), електрохімічне вилучення кобальту (М. С. Фортунатов, О. К. Кудра). У повоєнні роки особливої уваги на- були дослідження з електролітичних ме- тодів одержання чистих та особливо чи- стих металів (І. А. Шека, Д. П. Зосимович, М. О. Шваб, Л. Х. Козін та інші). На основі результатів фундаментальних досліджень електродних процесів розряду-іонізації цинку, кадмію, міді, марганцю, хрому, за- ліза, нікелю, кобальту в розчинах електро- літів різного складу було створено нові технологічні процеси електрохімічного одержання чистих та особливо чистих металів. Вперше в практиці кольорової металур- гії було розроблено та впроваджено у ви- робництво технологічний процес отриман- ня індію високої чистоти. В основу створе- ного процесу було покладено амальгамний електроліз (А. Т. Нижник, Л. Х. Козін) та ре- акцію диспропорціонування його сполук із наступним йодидно-гліцериновим оброб ленням отриманого металу (В. А. Цімер- гакл). У промислових масштабах процес було освоєно у 1956–1958 рр. на Челябін- ському електролітному цинковому заводі (РФ), одному з найпотужніших виробників кольорових металів у світі. Освоєння цьо- го процесу поклало початок промисловому випуску індію в СРСР. 79https://ucj.org.ua В. І. Пехньо, А. О. Омельчук, О. В. Лінючева УХЖ № 6 / ТОМ 88 Д. П. Зосимович та його співробітники розробили процеси одержання марганцю з феромарганцю і хрому з ферохрому. Було показано, що зазначені метали високої чи- стоти з високою рентабільністю можна ви- лучати із вторинної сировини чорної мета- лургії, яка на той час не знаходила належ- ного використання [38]. Е. М. Натансон зі співробітниками за- пропонував оригінальний метод одержання колоїдних металів електролізом із двоша- рових ванн [39]. Це дало широкі можливо- сті для отримання композиційних покрит- тів на основі полімерів, металів, неметалів (Ю. Ф. Дейнега). Використовуючи принцип сумісного електрофоретичного осадження полімерних частинок із розчинів електро- літів і електрохімічного виділення колоїд- них металів, Ю. І. Химченко та Т. М. Швець розробили нові електрофорезо- і електро- хімічні методи отримання композиційних металополімерних покриттів. Вивчаючи проблему співосадження ту- гоплавких металів із металами тріади залі- за, О. Т. Васько з колегами дійшли виснов- ку, що електроосадження сплавів відбува- ється у поверхневій плівці, яка формується на межі поділу фаз: електрод/електроліт. Вперше експериментально було доведе- но можливість отримання елементарного вольфраму електролізом водних розчинів, зокрема було виявлено, що сплави тугоп- лавких металів, наприклад, Ni-W, Ni-Mo мають високу корозійну стійкість і їх мож- на використати замість контактів із золо- тим покриттям (О.Т. Васько, В. М. Зайчен- ко) [40–42]. Завдяки творчому доробку колективу, керованого О. Т. Васьком, було розроблено методику електрохімічного синтезу оксидів тугоплавких металів в аморфному стані з ре- гульованим ступенем гідратації та яскраво вираженою електрохромною властивістю. Результати фундаментальних дослі- джень з електроосадження напівпровід- никових сполук, виявлення закономірнос- тей впливу світлового випромінювання на фотоелектрохімічні процеси дозволило синтезувати низку фоточутливих та елек- трохромних матеріалів для перетворювачів сонячної енергії, сенсорів, точкових, ліній- них та аналогово-цифрових індикаторів, керованих фільтрів для теле- кіно- та фото- техніки (О. Т. Васько, С. К. Ковач, член-ко- респондент НАН України Г. Я. Колбасов, Ф. Н. Пацюк, Ю. С. Краснов, Є. М. Циковкін, Т. С. Чорнокожа, В. С. Воробець, М. В. Ткач, М. Ю. Михацький). Фактично цими дослі- дженнями наприкінці минулого сторіччя (1980–1998) було започатковано новий на- уковий напрям – фотоелектрохімія, який наразі очолює член-кореспондент НАН України Г. Я. Колбасов. У відділі «Електро- хімія та фотоелектрохімія неметалічних систем» досліджують фотоелектрохімічні властивості напівпровідникових матеріа- лів та оксидних систем, фотостимульова- ний перенос заряду на межі поділу напівп- ровідник – електроліт, розробляють елект рохімічні комірки для отримання і аку- мулювання «сонячного» водню, вивчають явище електрохромізму на оксидах металів та гібридних системах, створюють та до- сліджують матеріали для електрохімічних та оптичних сенсорів, а також для соняч- них колекторів та хімічних джерел струму. Наукова новизна та практична значимість створених фотоелектрохімічних систем (Г. Я. Колбасов, І. А. Русецький, М. О. Да- нилов, І. А. Слободянюк, С. С. Фоманюк) 80 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 КИЇВСЬКА НАУКОВА ЕЛЕКТРОХІМІЧНА ШКОЛАФІЗИЧНА ХІМІЯ полягає в тому, що вони можуть функціо- нувати як у режимі електрохімічного реак- тора (під дією сонячного випромінювання виробляти електричну енергію, виділяти водень, синтезувати високоенергетичні ма- теріали), так і в режимі вторинного джере- ла струму, зворотно використовуючи для цього накопичену енергію сонця [43–45]. На основі результатів фундаментальних досліджень електродних процесів, поєд- наних із процесами електросорбції, елект родеіонізації (М. О. Шваб, К. О. Каздобін, член-кореспондент НАН України В. М. Бє ляков, Ю. С. Дзязько) розроблено теоре- тичні засади масопереносу в псевдозрі- джених шарах електропровідних і неелект ропровідних часток, іонообмінних матеріа- лах та мембранах, що дозволило створити принципово нові технологічні процеси та обладнання для селективного вилучення металів із технологічних розчинів різного походження та стічних вод довільної кон- центрації, знесолювати воду та доводи- ти її до кондиції питної без використання будь-яких реагентів, вилучати цінні метали (срібло, золото, літій тощо) [46–49]. Ство- рені розробки знайшли широке викори- стання на підприємствах кольорової мета- лургії, машинобудівництва, гальванічних виробництвах. Досліджуючи утворення «нестехіомет ричних» сполук при розряді-іонізації іонів, Н. Д. Іванова та її колеги С. В. Іванов та Є. І. Болдирєв запропонували інший варі- ант плівкової моделі електроосадження [50, 51]. Згідно цієї моделі на поверхні електрода реалізують т. зв. «біфункціональну» плівку, що має різну електронну та іонну провід- ність у різних частинах по товщині. Прак- тичним результатом цих досліджень стало створення нових гальванічних покриттів сполуками нестехіометричного складу. Виконано великий обсяг електрохіміч- них досліджень, спрямованих на економію дорогоцінних металів (золота, срібла) при виготовленні інтегральних схем, мікропро- цесорів та інших деталей для потреб мікро- електронної промисловості. На основі отри- маних результатів було розроблено як нові склади технологічних розчинів для гальва- нічного осадження покриттів із золота та металів, що його замінюють, так і прогре- сивні методи їхнього нанесення (В. С. Куб лановський, О. Л. Берсірова) [52–54]. Подальші дослідження в області елект роосадження металів та гальванотехніки в Інституті тісно пов’язані з електрохімією координаційних сполук. В. С. Кубланов- ський вперше сформулював та експеримен- тально обґрунтував основні принципи ви- значення та утворення електрохімічно ак- тивних комплексів (ЕАК) і електрохімічно неактивних комплексів (ЕНАК) на електро- ді – ця теорія забезпечила умови управлін- ня електрохімічним процесом осадження металів із прогнозованими функціональ- ними властивостями. Наразі фахівці Інституту працюють над розробленням процесів швидкісного електрохімічного синтезу мультифункціо нальних (магнітних, електрокаталітичних, корозійно-, та зносостійких) щільних плі- вок наноструктурованих бінарних та тер- нарних сплавів M1M2 та M1M2M2 (де М1 – метали підгрупи заліза (Ni, Co, Fe), М2 – тугоплавкі Mo, W, Re) з різних типів комп- лексних водних електролітів, із контро льованим складом і відтворюваною струк- турою (В. С. Кублановський, О. Л. Берсіро ва, Ю. С. Японцева та інші). 81https://ucj.org.ua В. І. Пехньо, А. О. Омельчук, О. В. Лінючева УХЖ № 6 / ТОМ 88 Фундаментальні результати з теорії електродних процесів, теорії електрохі- мічних активних комплексів, елементар- ного електрохімічного акту, масопереносу, фарадеївського імпедансу, перетворення енергії та інформації, методів досліджен- ня електрохімічної кінетики було отрима- но в Інституті під керівництвом академіка О. В. Городиського та його учня і послідов- ника професора В. С. Кублановського. Для аналізу та інтерпретації результатів вольтамперометричних досліджень, зокре- ма визначення істинної енергії активації електродного процесу та її залежності від температури, О. В. Городиський теоретич- но та експериментально обґрунтував кон- цепцію «граничної перенапруги». Він довів, що кожну електрохімічну систему можна охарактеризувати так званою «граничною перенапругою», за якої реальна енергія активації електродного процесу дорівнює нулю, а сама система переходить в безак- тиваційну область. На сьогодні існування безактиваційних процесів доведено експе- риментально, отримало глибоке теоретич- не обґрунтування [55]. Вперше в практиці досліджень елек- трохімічної кінетики співробітники Інс титуту В. І. Шаповал та В. Ф. Макогон експериментально підтвердили модельні уявлення всесвітньо відомого німецького вченого Х. Герішера (1951 р.) про імпеданс електродної реакції, в якій перенос заряду спряжений з хімічною реакцією в об’ємі розчину [56], а О. В. Городиський визна- чив його діагностичний критерій – різниця квадратів активної та ємнісної провідності не залежать від частоти [57]. В. В. Потоць- ка вперше показала, що за аналізу резуль- татів імпедансної спектроскопії необхідно враховувати шерехуватість електродної поверхні. Отримані результати дають мож- ливість кількісно оцінювати її параметри (амплітуда, частота тощо), якщо відома константа швидкості гомогенної хімічної реакції [58]. Слід відмітити дослідження, які вико- нали в галузі полярографії Ю. К. Делімар- ський та О. В. Городиський [55]. Отрима- но узагальнене рівняння полярографічних кривих і запропоновано концепцію неста ціонарних полярографічних процесів, зроб лено значний внесок у теорію змінностру- мової полярографії, удосконалено різні види полярографії: інтегральної, осцило- графічної, зміннострумової. Створений до- робок забезпечив цінною інформацією про механізм і кінетику електродних процесів у розплавах, водних і неводних електролітах. Заслужений авторитет та визнання між- народного наукового загалу здобули ре- зультати досліджень, отримані членом-ко- респондентом НАН України, д. т. н., проф. Л. І. Антроповим, його учнями та послі- довниками: В. П. Чвіруком, О. В. Лінюче- вою, Ю. С. Герасименком, Д. А. Ткаленком, М. І. Донченко, І. С. Погребовою (Націо- нальний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» МОН України). Визнані електрохіміки світу Дж. Бокріс і Б. Конвей включили Л. І. Антропова до числа дванад- цяти вчених, що створили фундамент су- часної електрохімії, а засновану ним елек- трохімічну школу – до найбільш авторитет- них у світі [59]. Антропов Л. І. – автор фундаменталь- них розробок із питань будови подвійного електричного шару і кінетики електродних процесів, електрохімії органічних сполук і 82 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 КИЇВСЬКА НАУКОВА ЕЛЕКТРОХІМІЧНА ШКОЛАФІЗИЧНА ХІМІЯ електрокаталізу, корозії і захисту металів, наведеної φ-шкали потенціалів. Його бага- торічний досвід у науковій та педагогічній роботі узагальнено в підручнику «Теоре- тична електрохімія», який чотири рази ви- давали російською (1965, 1969, 1975, 1984), двічі – англійською, а також французькою, китайською, угорською, а в 1993 р. – укра- їнською мовами. Наразі він є основним підручником для вищих навчальних закла- дів України. Наукові напрямки, засновані Л. І. Антроповим, розвивають його учні та послідовники: д. т. н., проф. Ю. С. Гераси- менко, Г. С. Васильєв, С. Н. Васильєва (елект рохімічні методи визначення швидкості корозії металів) [60], д. т. н. М. І. Дончен- ко, Т. І. Мотронюк, О. Г. Срібна, Д. Ю. Уща- повський, С. В. Фроленкова (дослідження в області гальванотехніки) [61, 62], проф. І. С. Погребова (теоретичні засади коро- зійного руйнування металів та створен- ня інгібіторів корозії) [63], Ю. Ф. Фатєєв, Л. Є. Срібний, В. Л. Ледовських [64]. Д. т. н., проф. В. П. Чвірук сформував новий науковий напрям – електрохіміч- ні твердотільні системи з протонними та матричними електролітами і каркасними каталітично активними газодифузійними електродами, який наразі успішно розви- ває д. т. н., проф. О. В. Лінючева, створюю- чи сучасні електрохімічні пристрої (сенсо- ри, мікрогенератори) різного призначення [65, 66]. Результати фундаментальних до- сліджень використано для створення низ- ки унікальних газових сенсорів та генера- торів нового покоління, які перевищують кращі світові аналоги та знайшли широке практичне використання як в Україні, так і поза її межами для моніторингу екологічної безпеки довкілля (О. В. Лінючева, А. І. Куш мирук, О. І. Букет, О. В. Косогін, Є. М. Заве- рач, Ю. С. Мірошниченко). Корозія та антикорозійні покриття. Вперше в Україні дослідження корозії ме- талів започаткував М. М. Граціанський у 1936 р., для чого в Інституті було засновано дослідницьку лабораторію корозії та захи- сту металів [1, 67]. У ній вивчали питання корозійної стійкості металів та методи на- несення антикорозійних покриттів. Велику увагу приділяли дослідженням корозійних процесів залежно від явищ, які протікають на поверхні поділу фаз метал – корозійне середовище. М. М. Граціанський перший запропонував шкалу корозійної стійкості та розробив теорію, що пояснювала стій- кість поверхневих сплавів, які утворюються. На основі результатів фундаментальних досліджень анодних електродних проце- сів за великих густин струму було розро- блено теорію електрополірування металів та сплавів (Г. П. Майтак, І. Д. Вдовенко). Було виявлено умови електролітичного одержання корозійностійких покриттів зі сплавів і запропоновано прогресивні мето- ди електролітичного полірування металів і сплавів, які було впроваджено на багатьох підприємствах [68, 69]. Теоретичні та експериментальні до- слідження І. Д. Вдовенка та його співро- бітників (О. І. Лісогор, Н. А. Перехрест, Л. І. Вакуленко, І. М. Юденкова) дозволили одержати нові дані та з’ясувати важливі характеристики анодного розчинення при електрохімічному обробленні металів. На основі отриманих результатів було роз- роблено наукові засади електрохімічного полірування нержавіючих, вуглецевих, ви- соковуглецевих інструментальних сталей, сплавів хрому, міді, алюмінію, перевагу 83https://ucj.org.ua В. І. Пехньо, А. О. Омельчук, О. В. Лінючева УХЖ № 6 / ТОМ 88 яких визначає висока якість полірування, покращення механічних та трибологічних властивостей поверхні. Створені науково-технічні рішення до- вели свою ефективність при спорудженні в Києві унікального монументу над Дніп ром – символу Перемоги у Другій світовій війні. За підрахунками фахівців на поверх- ні монументу при монтажі було прокладе- но понад двадцять кілометрів зварних з’єд- нань, що виразно проявлялися на ній внас- лідок утворення кольорів мінливості, при- гару та окалини і псували загальний вигляд споруди. Розробки вчених (І. Д. Вдовенко, І. М. Юденкова, О. І. Лісогор) допомогли ліквідували наслідки монтажу та надали поверхні монументу належний зовнішній вигляд, зберігши при цьому високу міц- ність зварних з’єднань. Ця подія не зали- шилася непоміченою не лише в Україні, але й поза її межами, про що свідчать пу- блікації в центральній пресі тих часів (газе- та «Известия» від 12 травня 1981 р., № 110 (19786) «Монумент над Днепром. Как соз- давалась в Киеве уникальная скульптура»). Дослідження закономірностей інгібі- торної дії органічних речовин на корозію металів дали можливість розробити i впро- вадити на промислових підприємствах ефективний cпociб виведення накипу з те- плообмінної апаратури i зняття окалини з поверхні технологічного обладнання за до- помогою за допомогою спеціально розроб лених інгібіторних композицій (І. Д. Вдо венко, О. І. Лісогор, Н. А. Перехрест, Л. І. Ва куленко). Результатом великого обсягу досліджень стали нові технологічні процеси та розчи- ни електролітів для нанесення антикоро- зійних захисних покриттів металами та сплавами, серед яких зокрема осадження товстих шарів цинку та кадмію, міді, срібла та золота для плат друкованого монтажу тощо (В. С. Кублановський, Н. Д. Іванова, А. Т. Васько, О. Г. Зарубицький). Останнім часом в Інституті працюють над створен- ням жароміцних, корозійностійких сплавів на основі Ni, Co і Fe, які призначені для ро- боти в екстремальних температурно-сило- вих режимах за одночасного впливу агре- сивного середовища (В. С. Кублановський та співробітники) [70,71]. Розроблено технології очищення вод різ- ного походження від важких металів, раді- оактивних забруднень, поверхнево актив- них органічних речовин (ПАОР) та інших органічних забруднень, знезараження та дезінфекції води, утилізації рідких радіо активних відходів методами електродеіоні зації низькотемпературного плазмового електролізу та електролізу у псевдозрідже- ному стані провідних та непровідних час- ток (В. М. Бєляков, В. С. Кублановський, О. М. Шваб, К. О. Каздобін) [72–75], а також електрохімічного вилучення радіонуклідів із металевих поверхонь технологічного об- ладнання атомних електростанцій (О. Г. За- рубицький, І. М. Юденкова, А. О. Омель- чук) [76]. Знайдено оригінальне науково-технічне рішення регенерації, утилізації та рекупе- рації електролітів, що містять шестивалент- ний хром, які були успішно впроваджені у виробництво (С. С. Афонський) [77]. Роз- роблено низку ефективних складів еколо- гічно безпечних безціаністих електролітів для потреб гальванотехніки і гідроелектро- металургії (В. С. Кублановський, О. Л. Бер- сірова, О. Г. Зарубицький, Б. П. Подафа, А. М. Малашок) [78,79]. 84 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 КИЇВСЬКА НАУКОВА ЕЛЕКТРОХІМІЧНА ШКОЛАФІЗИЧНА ХІМІЯ Оригінальний напрям наукових дослі- джень у галузі електрохімії започатковано академіком НАН України В. Г. Кошечком (Інститут фізичної хімії ім. Л. В. Писар- жевського НАН України), його учнями та послідовниками [80–82]. Його присвячено електронно-індукованій активації фреонів із використанням їх як фторалкілуючих агентів різних органічних та неорганічних субстратів. Вперше показано можливість електрохімічно активованого введення діоксиду вуглецю в галогенвмісні поліме- ри, що відкриває привабливі перспективи отримання сополімерів акрилової кисло- ти з вінілгалогенідами. На особливу ува- гу заслуговують результати досліджень В. Г. Кошечка та його учнів з електрохіміч- ної функціоналізації органічних субстра- тів за допомогою сірководню, що дозволяє синтезувати аліфатичні та органічні тіоли з високими виходами. Характерною і при- вабливою особливістю таких процесів є те, що синтез тіолів супроводжується утво- ренням водню. Вперше (д. х. н., проф. Г. С. Шаповал, д. х. н., проф. О. А. Пуд, В. Г. Громова) від- крито явище електрохімічної відновлю- вальної деструкції полімерів, зроблено значний внесок у встановлення механізмів катодного відшарування полімерних захис- них покрить, моделювання реакцій з пере- носом електрона та визначення ефектив- ності антиоксидантів у біосистемах, прове- дено електрохімічне моделювання реакцій кисневого стресу організму (Інститут біо- органічної хімії та нафтохімії ім. В. П. Ку харя НАН України) [83]. Професор Євген Мусійович Скобець у 1954 р. (Українська сільсько-господарсь- ка академія) започаткував наукову школу полярографічного аналізу біогеохімічних об'єктів. Доктор хімічних наук, профе- сор Є. М. Скобець (1908–1981 р.р.) належав до блискучої плеяди українських електро- хіміків, таких як В. О. Ізбеков, Ю. К. Делі- марський, О. К. Кудра, М. О. Лошкарьов, імена яких увійшли у скарбницю світової електрохімічної науки. Основою наукових пошуків вченого було розроблення теорії електродних процесів у водних розчинах і розплавах солей, дослідження теоретичних принципів полярографічних процесів [84]. Електрохімічна енергетика. У 1976 в Інституті фізичної хімії ім. Л. В. Писаржев- ського академіки НАН України В. Д. Похо- денко та В. Г. Кошечко вперше виявили [85], що в електрохімічних ланцюгах, які склада- ються з пари різноіменних радикалів, ви- никає електрорушійна сила, причому ре- докс-перетворення в таких системах мають зворотний характер. Виявлений ефект було використано для створення первинних та вторинних високовольтних джерел струму, в яких як електродні матеріали використо- вували стабільні радикали. Створене нау- ково-технічне рішення на той час не мало аналогів і було запатентовано у високороз- винених країнах світу (США, Японія, ФРН, Великобританія) [86]. Виявлену здатність деяких аніон-радикалів запобігати де- струкції органічних електролітів та корозії електродів у літієвих джерелах струму було використано для створення нових літієвих джерел струму з поліпшеними характе- ристиками, здатних працювати за низьких температур та в жорсткому імпульсному режимі. Ще одним напрямком у вирішенні питань електрохімічної енергетики стало створення нанокомпозиційних каталізато- рів на основі електропровідних полімерів 85https://ucj.org.ua В. І. Пехньо, А. О. Омельчук, О. В. Лінючева УХЖ № 6 / ТОМ 88 для воднево-кисневих паливних елементів (В. Д. Походенко, В. Г. Кошечко, О. Ю. По- судієвський, Я. І. Курись та інші) [87]. У 1988 році в Інституті загальної та не- органічної хімії ім. В. І. Вернадського було організовано відділ первинних джерел струму, який очолив Д. А. Ткаленко. Спів- робітники відділу започаткували основи промислового виробництва катодних мас для літієвих ХДС на основі діоксиду манга- ну, виготовленого з вітчизняної сировини. Під керівництвом академіка А. В. Городись- кого, його учнів і послідовників Н. Д. Івано- вої, Є. І. Болдирєва, С. В. Іванова, Г. В. Со- кольского, Т. С. Псарьової, К. В. Філатова, І. С. Макеєвої, Н. Є. Власенко було розро- блено унікальні методи електрохімічного синтезу порошків, а також наноструктур- них плівок оксидів перехідних металів із розупорядкованою структурою, призначе- них в основному для використання як ка- тодних матеріалів хімічних джерел струму (ХДС) та мініатюрних акумуляторів із ви- сокими питомими характеристиками [88]. У 1989 р. було засновано відділ переза- ряджуваних джерел струму, який очолив доктор хімічних наук В. З. Барсуков. Спів- робітники відділу розробили теорію ба- гаторівневої макрокінетики у динамічних системах ХДС із твердофазним реагентом, методи їхнього моделювання та оптимі- зації складу, показали перспективу вико- ристання в енергогенеруючих системах органічних матеріалів, зокрема електро- провідних полімерів. Було запропоновано модель, що дозволяла пояснити аномально високі значення ємності подвійного шару та характер заряд-розрядних кривих елек- тродів у системах з електропровідними полімерами. По суті отримані результати заклали наукові основи для створення ві- тчизняних суперконденсаторів (О. В. Горо- диський, В. З. Барсуков, член-кореспондент НАН України Ю. А. Малєтін та інші). На основі отриманих результатів було роз- роблено та впроваджено у виробництво 1,5-вольтові первинні літієві елементи для електронно-механічних годинників; 1,5 та 3,0 вольтові вторинні літієві елементи у парі з сонячними елементами для годинни- ків та мікрокалькуляторів (С. П. Куксенко, В. В. Данилін, В. П. Луговий) [89, 90]. У 2016 р. в ІЗНХ ім. В. І. Вернадського НАН України було засновано лабораторію «Матеріали електрохімічної енергетики», яку очолив д. х. н. Ю. К. Пірський. За пе- ріод існування в лабораторії розроблено низку каталізаторів для низькотемператур- них водневокисневих паливних елементів і портативних електролізерів із протон- провідними мембранами для отримання водню та кисню (Ю. К. Пірський, Ф. Д. Ма- нілевич, О. В. Гайдін, О. С. Крупеннікова, О. С. Тупчієнко, Т. М. Панчишин, А. В. Ку- ций) [91, 92]. Розроблено технологію виготовлення но- вітніх мембрано-електродних блоків різних розмірів для низькотемпературних воднево- кисневих паливних елементів. На основі цієї технології на ПАО «ЕЛМІЗ» було організо- вано виробництво демонстраційних набо- рів до курсу «Електрохімічна енергетика» у вищих навчальних закладах та середній школі. Розроблено діючий лабораторний зразок низькотемпературної воднево-пові- тряної батареї ПК потужністю 5 Вт [93]. З метою зменшення питомих витрат електроенергії для електролітичного отри- мання водню було розроблено низку катод- них матеріалів із невеликою перенапругою 86 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 КИЇВСЬКА НАУКОВА ЕЛЕКТРОХІМІЧНА ШКОЛАФІЗИЧНА ХІМІЯ виділення водню як із кислих, так і лужних розчинів, а також методів електрохімічно- го та термічного модифікування поверхонь сталевих та нікелевих електродів (Л. Х. Ко- зін, Ф. Д. Манілевич, О. І. Лісогор, А. В. Ку- ций) [94, 95]. Подальшого розвитку набув започатко- ваний проф. Л. Х. Козіним метод отриман- ня водню розкладом води за кімнатних тем- ператур за допомогою активованих сплавів алюмінію та магнію, що має перспективу практичного використання для створення портативних генераторів водню для жив- лення воднево-повітряних паливних еле- ментів (Ю. К. Пірський, С. Г. Гончаренко, Ф. Д. Манілевич, А. В. Куций, Б. І. Даниль- цев) [96, 97]. Наразі дослідження зі створення елек- тродних та електролітних матеріалів для хі- мічних джерел струму, суперконденсаторів нового покоління інтенсивно виконують у багатьох наукових центрах Києва: академік НАН України М. Т. Картель, д. х. н. Ю. А. Та- расенко та С. П. Куксенко [98], член-корес- пондент НАН України Ю. А. Малєтін (Ін- ститут сорбції та ендоекології НАН Украї- ни) [99], д. х. н. С. О. Кириллов, Н. І. Глоба, В. А. Сірош, Г. В. Потапенко (Міжвідомче відділення електрохімічної енергетики НАН України) [100], проф. В. З. Барсуков, його учні та послідовники В. Г. Хоменко, К. В. Лихницький (Київський національний університет технологій та дизайну) [101]. Електрохімічні сенсори кисню та ток сичних елементів. Розроблення електро- хімічних сенсорів започаткували учні та послідовники академіка О. В. Городись- кого – член-кореспондент НАН України Г. Я. Колбасов та В. С. Воробець із метою створення матеріалів і діючих макетів сен- сорів кисню, розчиненого в рідких середо- вищах, зокрема в біологічних рідинах [102]. Було розроблено сенсори амперметрично- го типу нового покоління, які, на відміну від відомих, не містять дорогоцінних ме- талів (золота, платини тощо) та мембран, що зменшують їхню швидкодію, але забез- печують більш високу точність визначен- ня за значно менший проміжок часу. Для діагностики гострих отруєнь токсичними елементами (Se, Cr, Со, Pb тощо), а також визначення у крові чи іншому біологічно- му середовищі концентрації кисню з ме- тою запобігання швидкій гіпоксії створено спеціальні мультисенсори, що працюють за принципом інверсійної вольтамперометрії [103]. Чутливість розроблених індикатор- них електродів до багатьох елементів у рі- динах вища, ніж їхня гранично допустима концентрація. Створені технічні рішення успішно пройшли випробування, резуль- тати яких показали перспективу їхнього практичного використання. Електрохімія твердих електролітів. За здатністю проводити електричний струм до неводних та розплавлених електролітів на- ближаються тверді електроліти. Ця власти- вість також не залишилася поза увагою уч- нів та послідовників академіка В. О. Плот- нікова. В середині 20-х років минулого сто- ліття об’єктом досліджень співробітника Хімічної лабораторії молодшого лаборанта (на той час) П. З. Фішера була провідність солей, сульфідів та оксидів деяких металів та сумішей на їхній основі у твердому стані. Він встановив, що переважна більшість до- сліджених зразків за температур, близьких до кімнатної, проводить електричний струм (як постійний, так і змінний), причому зі збільшенням температури їхня провідність 87https://ucj.org.ua В. І. Пехньо, А. О. Омельчук, О. В. Лінючева УХЖ № 6 / ТОМ 88 зростає. Провідність сумішей досліджених класів сполук не є адитивною величиною, залежить від природи сполуки та її вмісту у сумішах. На ізотермах електропровідності переважної більшості бінарних сольових систем реєструються максимуми, харак- терні для бінарних систем неводних елек- тролітів, що може свідчити про утворення високопровідних твердих фаз [104, 105]. Академік Ю. К. Делімарський з коле- гами одними з перших показали, що для досліджень та аналізу явищ масоперено- су в твердих електролітах цілком придатні методи вольтамперометрії. Використову- ючи метод вектор-полярографії вони про- демонстрували не лише можливість вияв- лення електрохімічних редокс-процесів у матриці твердого електроліту, а й кількіс- ної оцінки вмісту електроактивного ком- понента, що бере участь у ньому [106]. На вектор-полярограмах твердих електролітів, що містять катіони металів, які здатні від- новлюватися на катоді, реєструються сиг- нали, амплітуда яких знаходиться в прямій пропорційній залежності від їхньої концен- трації, а потенціал відповідає значенням, за яких відбувається відновлення катіону у розплавах. Аналізуючи провідність твердих елект ролітів А. Ф. Поліщук зі своїми співро- бітниками (Т. А. Тішура, А. М. Бударіна, Т. М. Шурхал, Н. А. Ромащенко) звернули увагу на те, що існує певний взаємозв’язок між структурними особливостями, термо- динамічними та транспортними власти- востями високопровідних фаз у твердому стані. Перехід твердої фази у провідний, тим паче високопровідний стан, пов’яза- но з великими енергетичними змінами, що робить таке перетворення подібним до процесу плавлення. При утворенні криста- лічної твердої фази з високою йонною про- відністю, як правило, відбувається пере- хід від менш симетричної гратки до більш симетричної, при цьому перетворення в катіонній та аніонній підгратках є прямо протилежними. Якщо аніонна підгратка утворює структуру з високою симетрією, то катіонна зазнає розупорядкування, шо аналогічне тому, яке відбувається при плав- ленні. Ця обставина зумовлює статистич- ний розподіл катіонів за доступними по- зиціями, кількість яких значно перевищує наявну кількість катіонів. Зазвичай зміни ентропії та ентальпії таких поліморфних переходів набагато більші або співставні зі змінами аналогічних параметрів при плав- ленні, а теплоємність утвореної високопро- відної фази не залежить від температури [107, 108]. У наші дні систематичні досліджен- ні твердих електролітів різного складу та структури виконують у відділі «Хімія твер- дого тіла», який очолює академік НАН України А. Г. Білоус. Вперше синтезовано нові літійпровід- ні матеріали на основі складних оксидів титану, ніобію і танталу зі структурою де- фектного перовськіту (Гавриленко О. М., Кобилянська С. Д., В’юнов О. І.). Наявність значної кількості вакансій та структурних каналів у ніобатах і танталатах лантану зі структурою дефектного перовськіту ство- рює широкі можливості для модифікації вказаних структур із метою реалізації в них швидкого іонного транспорту та створення на їхній основі Li+-провідних твердих елек- тролітів із високою (σ ~ 10-3-10-5 См·см-1) уніполярною провідністю за катіонами лі- тію вже за кімнатної температури. 88 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 КИЇВСЬКА НАУКОВА ЕЛЕКТРОХІМІЧНА ШКОЛАФІЗИЧНА ХІМІЯ Створені матеріали та структури мають перспективу практичного використання в твердотільних літієвих акумуляторах (лі- тій-іонних і літій-повітряних) нового поко- ління та pH-сенсорах для харчової промис- ловості. Порівняно з відомими зразками літієві джерела струму, створені на основі нових провідних матеріалів, забезпечують більш високу питому густину енергії, ши- рокий температурний інтервал безпечної експлуатації та меншу собівартість виго- товлення. Розроблені багатошарові тверді електролітні композиції на основі титанатів лантану-літію і плівки LIPON (Li3PO4-xNx) забезпечують високу безпеку використан- ня літієвих анодів, що сприяє суттєвому підвищенню питомих характеристик твер- дотільних літієвих акумуляторів [109]. На основі оксиду цирконію, стабілізова- ного складними оксидами скандію-церію, створено нові електролітні та електродні матеріали, у тому числі багатошарові струк- тури, для низькотемпературної (600 °С) паливної комірки. Разом із командою з Інституту проблем матеріалознавства ім. І. М. Францевича НАН України розробле- но низькотемпературну керамічну палив- ну комірку, яка порівняно з комерційними аналогами має в півтора рази вищу пито- му потужність. (А. Г. Білоус, О. І. В’юнов, О. І. Янчевский, Л. Л. Коваленко, С. О. Со- лопан) [110]. У відділі електрохімії та технології неор- ганічних матеріалів, який очолює член-ко- респондент НАН України А. О. Омельчук, досліджують транспортні властивості фто- ридпровідних фаз, які мають перспективу використання не лише в хімічних джерелах струму, в тому числі і в літієвих, а й в сен- сорах, йон-селективних електродах, гене- раторах фтору тощо. За оцінками фахівців питома енергія хімічних джерел струму, в яких перенос заряду між електродами реа- лізують за допомогою іонів фтору, залежно від комбінації електродних та електроліт- них матеріалів може бути співставною, або й більшою за питому енергію деяких літіє- вих джерел струму. Вперше виявлено (Ю. В. Погоренко, Р. М. Пшеничний), що у фторидпровідних фазах флюоритової, тісонітової та гагари- нітової структур аніони фтору в аніонній підгратці займають три статистичні струк- турно-нееквівалентні позиції, які відріз- няються одна від одної локальним оточен- ням та довжиною зв’язку М–F. Уніполярну провідність забезпечують найбільш рух- ливі міжвузлові аніони фтору, концентра- ція яких зростає з підвищенням темпе- ратури і є найвищою у фторидпровідних фазах флюоритових структур, ізотипних β-PbSnF4 [111,112]. ВИСНОВКИ. Заслужений авторитет та світове визнання Київській електрохіміч- ній школі здобули результати фундамен- тальних досліджень у галузі електрохі- мічної науки, що охоплюють широке коло наукових напрямів: розплавлені та тверді електроліти, водні та неводні розчини елек- тролітів, кінетика електродних процесів, піро- та гідрометалургія, фінішне оброб лення поверхні металів, гальванотехніка, електрохімічний синтез, електрохімічна енергетика, екологія, електрохімічні сенсо- ри, фотоелектрохімія. 89https://ucj.org.ua В. І. Пехньо, А. О. Омельчук, О. В. Лінючева УХЖ № 6 / ТОМ 88 SCIENTIFIC ELECTROCHEMICAL SCHOOL OF KYIV V.I. Pekhnyo1, A.O. Omel’chuk1, O.V. Linyucheva2 1Institute of General and Inorganic Chemistry. VI Vernadsky National Academy of Sciences of Ukraine, 2National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute”MES of Ukraine Email: omelchuk@ionc.kiev.ua An overview dedicates to the directions of scientific research and achieved results in the field of electrochemistry, initiated by sci- entific institutions and in higher educational institutions of Kyiv. Academician O.V. Plot- nikov is the forerunner of the world- known Kyiv School of Electrochemistry, formed in the last century's twenties: M.I. Usanovych, V.O. Izbekov, Ya.A. Fialkov, Yu.K. Delimar- skyi, I.A. Sheka, and many other scientists known to the general scientific community. O.V. Plotnikov and his followers are one of the first to attempt to combine the most pro- gressive theoretical provisions on electrolytic dissociation, the chemical theory of solutions, and the chemistry of complex compounds for that time. World achievements of the Kyiv School of Electrochemistry were provided by the results of such fundamental research as the chemical theory of solutions, acid-base inter- actions (Usanovich's theory), the structure of the electric double layer (the Yesin-Markov effect, the reduced Antropov scale of poten- tials), physical chemistry and electrochemis- try of molten electrolytes, kinetics electrode processes, electrometallurgy, electrochemical materials science, electrochemical power engi- neering. Representatives of our School signifi- cantly expanded the knowledge of mass trans- fer in electrochemical systems with molten electrolytes (the phenomenon of the transfer of metals from the anode to the cathode). New technological processes of obtaining and refin- ing heavy non-ferrous metals (bismuth, lead, indium, etc.), finishing metal surfaces, extrac- tion of radionuclides, electroplating technolo- gy, and environmental monitoring have been introduced into the practice of industrial pro- duction. Research in electrochemical materi- als science is closely connected to solving the problems of electrochemical energy, particu- larly, the creation of new sources of current, including solid-state, hydrogen generators, and converters of solar energy into electrical power. The studies of electrochemical aspects of the extraction of some refractory metals from natural raw materials, the creation of new materials with specified functional properties, catalysts, and electrocatalysts, the latest gal- vanic coatings, electrode and electrolyte mate- rials for chemical current sources and superca- pacitors, valuable inorganic compounds, metal and carbon nanophases, corrosion inhibitors are expanding the scientific direction of elect rochemical materials science. Keywords: scientific school, electroche mistry, electrolytes, aqueous and non-aqueous solutions, solid and molten state. ЛІТЕРАТУРА 1. Плотніков В. О., Балясний С. С. Історія Інс титуту Хемії Академії наук УРСР. Запис- ки Інституту Хемії Академії наук УРСР, 1937. 4 (3). Р. 219–230. 90 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 КИЇВСЬКА НАУКОВА ЕЛЕКТРОХІМІЧНА ШКОЛАФІЗИЧНА ХІМІЯ 2. Плотніков В.О. Роботи лабораторії невод- них розчинів. Записки Інституту Хемії Академії наук УРСР, 1947. 9 (3) Р. 315–327. 3. Рабинович М. А. Природа электролитиче- ской диссоциации. Укр. хем. журн.,1928. 3. С. 237–433. 4. Клочко М. А.Электролитическая прово- димость жидких систем. – В книге: Курна- ков Н. С. Введение в физико-химический анализ. М. – Л.: Из-во НАН СССР, 1940. С. 342–421. 5. Усанович М. І. Природа електролітів у не- водних розчинах. Збірник, присвячений 35-літтю наукової діяльності акад. Воло- димира Олександровича Плотнікова 1899– 1934. Київ: вид-во УСРР, 1936. С. 69–132. 6. Фиалков Я. А. Исследования в области комплексных соединений галогенидов алюминия и полигалогенидов. Успехи хи- мии, 1946. 15 (4). С. 485–519. 7. Плотников В. А., Шека И. А., Янкелевич З. А. Электрохимическое и криоскопиче- ское исследование систем: бромистый алю миний – бромиды лития, меди, серебра и растворители – безол, толуол, ксилол. ЖОХ, 1933. 3 (4). С. 481–499. 8. Шека І. А., Янкелевич З. А. Фізико-хімічні властивості неводних розчинів. Вісті АН УСРР, 1934. 2. С. 51–64. 9. Plotnikov W.A., Fortunatov N.S., Mascho vetz W.P. Eleltrolytisches Raffinieren des Aluminiums und Aluminieren in einer AlCl3– NaCl Schmelze. Z. Elektroch., 1931. 37 (2). Р. 83–88. 10. Плотников В. О. Роботи лабораторії не- водних розчинів. Записки інституту хімії Академії наук УРСР, 1947. 9 (3). С. 315–327. 11. Делимарский Ю. К., Марков Б. Ф. Электро- химия расплавленных солей. Москва: Ме- таллургиздат, 1960. 326 с. 12. Зарубицкий О. Г., Делимарский Ю. К. Элект ролитическое рафинирование тяжелых цветных металлов в ионных расплавах. Москва: Металлургиздат, 1975. 248 с. 13. Делимарский Ю. К., Городыский А. В., За- рубицкий О. Г., Шаповал В. И., Панов Э. В. Электродные процессы в ионных распла- вах. Киев: Наукова думка, 1975. 136 с. 14. Делимарский Ю. К. Теоретические основы электролиза ионных расплавов. Москва: Металлургия, 1986. 224 с. 15. Открытие №155 СССР. Явление переноса металла с катода на анод при электролизе ионных расплавов. / Ю. К. Делимарский, О. Г. Зарубицкий, В. Г. Будник (СССР); ИОНХ. – № ОТ–7591; Заявлено 30.03.70; Приоритет 27.12.60; Зарегистрировано 27.02.75; Опубл. 30.06.75. Бюл. № 24. – 3 с. 16. Omel´chuk A.A., Zarubitskii O.G. Metal trans fer through porous auxiliary electrode in mol ten electrolytes. Electrochim. Acta, 1999. 44. Р. 1779–1787. 17. Омельчук А. О. Мікроміжполюсні елект рохімічні процеси та технології в іонних розплавах. Укр. хім. журн., 2001. 67 (7). С. 37–43. 18. Омельчук А. А.Технология и электрохи- мия неорганических материалов. Укр. хим. журн., 2004. 70 (7) С. 45–51. 19. Omel’chuk A.A., Zarubitskii O.G., Volkov S.V. Modern electrochemical processes and tech- nologies in ionic melts. Journal of Mining and Metallurgy, 2003. 39 (1–2) Р. 93–107. 20. Omel’chuk A.A., Zarubitskii O.G., Opanasyuk V.P., Zakharchenko N.F. and Dýakov V.Ye. Be- haviour of multicomponent lead-tin alloys un- der catodic polarization in a sodium hydroxi de melt. Journal of Applied Electrochemistry, 2003. 33. Р. 519–524. 21. Омельчук А. А. Электрохимическое рафи- нирование тяжелых цветных металлов в расплавленных электролитах. Электрохи- мия, 2010. 46 (6). Р. 723–734. 22. Зарубицкий О. Г. Очистка металлов в расплавах щелочей. Москва: Металлургия, 1981. 124 с. 23. Омельчук А. А. Перенос металлов при тон- кослойном электролизе в расплавленных 91https://ucj.org.ua В. І. Пехньо, А. О. Омельчук, О. В. Лінючева УХЖ № 6 / ТОМ 88 электролитах. ЖПХ, 1993. 66 (8). С. 1704– 1709. 24. Omel’chuk А.А, Zarubitskii O.G., Gorbach V.N., D'yakov V.E. Electrochemical refining of tin through thin-layers of molten electrolytes. J. Appl. Electrochemistry,1996. 26 (3). Р. 277– 281. 25. Омельчук А. А. Тонкослойный электролиз в расплавленных электролитах. Электро- химия, 2007. 43 (9). С. 1007–1015. 26. Volkov S.V., Omelchuk A.A., Azhazha V.M., Bakai A.S. Corrosion stability of irradiated Hastelloy-type alloys in molten NaF-ZrF4 mix- ture. Journal of New Materials for Electrochem- ical Systems, 2006. 9. Р. 305–311. 27. Великанов А. А. Полупроводниковые свой- ства расплавленных сульфидов. Физиче- ская химия металлургических расплавов. Свердловск, 1969. 18. С. 143–177. 28. Великанов А. А. Научные основы ново- го способа переработки промышленно- го сырья цветной металлургии. Ионные расплавы. Киев: Наукова думка, 1976. 3. С. 97–108. 29. Способ получения водовода: а.с 1025184 СССР: С25с В1/02. № 3304760/23-26; заявл. 27.05.1981; зарегистр. 22.02.1983. 6 с. 30. Зарубицкий О. Г. Электрохимическое выделение и окисление водорода в гидра- тированных гидроксидных рас плавах. Ж. прикл. хим., 1995. 68 (5). С. 718–726. 31. Омельчук А. О., Грицай Л. В. Електрохіміч- не відновлення діоксиду цирконію в хло- ридно-оксидних розплавах. Доповіді НАН України, 2019. (1). С. 63–71. 32. Bosenko O.V., Kuleshov S.V., Bykov V.N., Omel'chuk A.O. Electrochemical reduction of tungsten(VI) oxide from an eutectic melt CaCl2–NaCl under potentiostatic conditions. J. Serb. Chem. Soc., 2022. 87 (3). Р. 1–11. 33. Volkov S.V., Novoselova I.A., Kuleshov S.V., Bykov V.N. Electrochemical synthesis, mor- phological and structural characteristics of carbon nanomaterials produced in molten salts. Electrochimica Acta, 2016. 211. Р. 343– 355. 34. Novoselova I.A, Kuleshov S.V., Omel'chuk A.A., Soloviev V.V., Solovyova N.V., Cati- onic catalysis during the discharge of car- bonate anions in molten salts. ECS Transac- tions, 2020. 98, (10). Р. 317–331. 35. Novoselova I.A., Skryptun I.N., Omelchuk A.A. and Soloviev V.V. Cationic Electrocata lysis in Effecting the Electrosynthesis of Tungsten Carbide Nanopowders in Molten Salts – Chapter in the book: “Methods of Elec- trocatalysis: Advanced Materials and Allied Applications” – Editors: Inamuddin, Rajender Boddula, Abdullah M. Asiri – Springer Nature Switzerland AG, 2020. P. 221–239. https://doi.org/10.1007/978-3-030-27161-9 36. Кудра О. К. Про чорні катодні осади. Зап. Інст. хімії АН УРСР, 1937. 4 (1). С. 49–56. 37. Кудра О. К., Гитман Е. Б. Электролитиче- ское получение металлических порошков. Киев: Изд-во АН УССР, 1952. 144 с. 38. Зосимович Д. П., Шваб Н. А. Электрохи- мическое получение марганца высокой чи- стоты. Электрохимия марганца. Тбилиси: Мецниереба, 1967. 3. С. 256–261. 39. Натансон Э. М. Коллоидные металлы. Киев: Изд-во АН УССР, 1959. 347 с. 40. Васько А. Т. Электрохимия вольфрама. Киев: Техніка, 1969. 164 с. 41. Васько А. Т. Электрохимия молибдена и вольфрама. Киев: Наук. думка, 1977. 170 с. 42. Васько А. Т., Ковач С. К. Электрохимия ту- гоплавких металлов. Киев: Техника, 1983. 160 с. 43. Колбасов Г. Я., Городыский А. В. Процессы фотостимулированного переноса заряда в системе полупроводник – электролит. Киев: Наукова думка, 1993. 192 с. 44. Кузьмінський Є. В., Колбасов Г. Я., Тевтуль Я. Ю., Голуб Н. Б. Нетрадиційні електрохі- мічні системи перетворення енергії. Київ: Академперіодика, 2002. 182 с. 45. Danilov M.O., Rusetskii I.A., Slobodyanyuk 92 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 КИЇВСЬКА НАУКОВА ЕЛЕКТРОХІМІЧНА ШКОЛАФІЗИЧНА ХІМІЯ I.A., Dovbeshko G.I., Khyzhun O.Y., Strel chuk V.V., Kolbasov G.Ya.A Facile Electro- chemical Method for Graphene Nanoplatelets Preparation Using Multi-walled Carbon Na- notubes. Fuel cells, 2019. 19 (3). Р. 202–210. 46. Kazdobin K., Shvab N., Tsapakh S. Scaling-up of Fluidized Bed Electrochemical Reactors. Chemical Engineering Journal. 2000. 79 (3). Р. 203–209. 47. Каздобин К. А. Электрохимическое пове- дение и применение электрохимических реакторов с динамическими слоями ча- стиц.Укр. хим. журн., 2000. 66 (5). С. 46–48. 48. Shvab N.А, Stefaniak N.S., Kazdobin K.А, Wragg A.A Mass transfer in fluidised beds of inert particles. I.The role of collision currents in mass transfer to the electrode. Journal of Applied Electrochemistry, 2000. 30 (11). P. 1285–1292. 49. Shvab N.А, Stefaniak N.S., Kazdobin K.А, Wragg A.A Mass transfer in fluidised beds of inert particles. II. Effect of Particle Size and Density. Journal of Applied Electrochemistry, 2000. 30, (11). Р. 293–1298. 50. Иванова Н. Д., Иванов С. В., Болдырев Е. И. Соединения фтора в гальванотехнике. К.: Наукова думка, 1986. 240 с. 51. Иванова Н. Д., Иванов С. В., Болдырев Е. И. Фторсодержащие растворы для осаждения сплавов и обработки материалов. Киев: Наук. думка, 1987. 160 с. 52. Черненко В. И., Литовченко К. И., Папа- нова И. И. Прогрессивные импульсные и переменнотоковые режимы электролиза. Киев: Наук. думка, 1986. 176 с. 53. Черненко В. И., Снежко Л. А., Папанова И. И., Литовченко К. И.Теория и техноло- гия анодных процессов при высоких на- пряжениях. Киев: Наук. думка, 1995. 199 c. 54. Костин Н. А., Кублановский В. С. Импульс ный электролиз сплавов. Киев: Наук. дум- ка, 1996. 200 с. 55. Городиский А. В. Вольтамперометрия. К.: Наукова думка,1988. 176 с. 56. Шаповал В. И., Макогон В. Ф. Влияние кис- лородных ионов на импеданс системы Ni/ Ni2+ в расплаве KCl–LiCl. Электрохимия, 1974. 10 (8). С. 245–1249. 57. Городыский А. В., Манжос А. Н., Бабак Е. А. О методе расчета и диагностическом кри- терии импеданса Геришера. Электрохимия, 1982. 18 (8). С. 1087–1089. 58. Pototskaya V.V., Gichan O.I. On the theory of the generalized Gerischer impedance for an electrode with modeling roughnessю. Electrochimica Acta, 2017. 235. Р. 583–594. 59. http://info.electrochemistry.kpi.ua/mater-ali- rozd-lu-naukova-robota/naukova-shkola_uk 60. Vasyl’ev H.S, Herasymenko Yu.S. Corrosion meters of new generation based on the improved method of polarization resistance. Materials Science. 2017. 52 (5). 722–731. 61. Донченко М. И., Срибная О. Г., Маркосян Г. Н. Особенности метода внутреннего электролиза при нанесении покрытий на пассивирующиеся металлы. Электрохи- мия. 1995. 31 (1). С. 143–148. 62. Донченко М. И., Мотронюк Т. И. Катодная и анодная зашита металлов от коррозии в гальванических процесах. Защита метал- лов.1997. 33 (2). С. 205–207. 63. Погребова І. С. Інгібітори корозії металів. Київ: Хай-Тек Прес, 2012. 295 с. 64. Ledovs’kykh V.М., Vyshnevs’ka Y.P., Brazh nyk І.V., Levchenko S.V. Development and optimization of synergistic compositions for the corrosion protection of steel in neutral and acid media. Materials Science. 2017. 52 (5). Р. 634–642. 65. Chviruk V.P., Linyucheva O.V., Buket A.I On the nature of transition processes in ammetric gas sensors based on solid proton electrolytes. Electrochimica Acta. 1997, 42(20–22). Р. 3155– 3165. 66. Чвирук В. П., Недашковский В. А., Линюче- ва О. В., Букет А. И. Массоперенос в ампе- рометрических газовых сенсорах. Электро- химия. 2006. 42 (1). С. 71–80. 67. Думанський А. В., Делімарський Ю. К. Іс- 93https://ucj.org.ua В. І. Пехньо, А. О. Омельчук, О. В. Лінючева УХЖ № 6 / ТОМ 88 торія Інституту загальної та неорганічної хімії Академії наук УРСР. Записки Інсти- туту хімії Академії наук УРСР. 1947. 9 (1). С. 295–314. 68. Супрунчук В. К., Вдовенко И. Д., Канчен- ко Л. П., Супрунчк В. В., Чернегова И. К. Захист від корозії цукрових заводів. Київ: Техніка, 1972. 241 с. 69. Беспалько О. П., Вдовенко И. Д. Электро- осаждение металлов и сплавов из затрат- ных электролитов. Киев: Наук. думка, 1971. 132 с. 70. Yapontseva, Yu. S., Маltseva, T.V., Кublanov sky V.S. Corrosion Properties of Electrolytic Coatings Based on СоW, CoRe, and CoWRe Alloys. Materials Science. 2021. 56 (5). Р. 649– 653. 71. Yapontseva Yu.S., Kublanovsky V.S., Maltseva T.V., Gorobets O.V., Gerasimenko R.S., Vy shnevskyi O.A. Effect of Magnetic Field on Electrodeposition and Properties of Cobalt Superalloys. Journal of The Electrochemical Society. 2022. 169. 062507. DOI:10.1149/1945-7111/ ac7898. 72. Grevillot G., Dziaz’ko J.S., Kazdobin K.A, Be lyakov V.N. The Electrochemically Controlled Sorption of d-Metal Cations by Ion Exchangers, based on Titanium Phosphate. J. Solid State Electrochem. 1999. 3 (2). Р. 111–116. 73. Kazdobin K.A., Shvab N.A., Tsapakh S.V. Scaling-up of Fluidized Bed Electrochemical Reactors. Chemical Engineering Journal. 2000. 79 (3). Р. 203–209. 74. Стусь В. П., Кравченко А. В., Кублановский В. С., Величенко А. Б. Экологически безо- пасные кислородсодержащие окислители и их роль в защите человека от техногенных и биологических загрязнений. Днепропе- тровск: ООО Акцент ПП, 2012. 331 с. 75. Пивоваров Л. А., Кравченко А. В., Стусь В. П., Кублановский В. С. Санитарно-микро- биологическая и гигиеническая оценка вод- ных сред, обработанных холодной плазмой. Днепропетровск: Пороги, 2009. 126 с. 76. Омельчук А. О., Юденкова І. М., Шевель В. М. Електрохімічна дезактивація техно- логічного обладнання, забрудненого радіо- нуклідами. Наука та інновації. 2012. 8 (1). С. 77–86. 77. Афонский С. С., Губская Е. С., Скрипник С. В. Извлечение хрома (VI) из разбавлен- ных хромсодержащих растворов гальва- нического производства. Экотехнологии и ресурсосбережение. 1998 (1). С. 61–63. 78. Берсирова О. Л., Бык С. В., Кублановский В. С. Электроосаждение серебра. Киев: МИЦ Мединформ, 2013. 168 с. 79. Зарубицкий О. Г., Малашок А. Н. Разработ- ка и внедрение технологии серебрения из иодидных электролитов. Совершенствова- ние прогрессивных видов электрохимиче- ских покрытий и передовой опыт внедре- ния. Москва: Деп в ВНИИЭСМ, 23.03. 1989, № 1751, серия 23, вып. 5. 80. Pokhodenko V.D., Koshechko V.G. Ion radicals and free radicals in the processes of CO2, SO2, NO and freons to valuable organic products. Free radicals in biology and environment. Ed. by F. Minisci. The Netherland: Kluver Acad. Publ., NATO ASI ser., 1997. 27. 145–159. 81. Кошечко В. Г., Титов В. Е., Парамонов П. Б. Электрокатализ восстановления 1,1,2-три- фиортрихлорэтана (фреон 113) внешнес- ферными медиаторами переноса электро- на. Теорет и эксперим. химия, 2001. 37 (2) C. 89–94. 82. Кошечко В. Г., Походенко В. Д. Электрохи- мическая активация фреонов с использо- ванием медиаторов переноса электронов. Известия Академии наук. Серия химиче- ская. 2001. (11). С. 1843–1849. 83. Пуд А. А., Шаповал Г. С. Электрохимиче- ское разложение твердых полимеров на катоде. Электрохимия. 1992. 28 (4) С. 654– 668. 84. Делимарский Ю. К., Скобец Е. М. Поляро- графия на твердых электродах. Киев: Тех- ника, 1970. 220 с. 94 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 КИЇВСЬКА НАУКОВА ЕЛЕКТРОХІМІЧНА ШКОЛАФІЗИЧНА ХІМІЯ 85. Походенко В. Д., Кошечко В. Г., Барчук В. И. Возникновение ЭДС в одноэлектронных окислительно-восстановительных реакци- ях стабильных радикалов. Теорет и экспе- рим. химия. 1976. 12 (2). С. 276–277. 86. Chemical Power Supply: пат. 4397922 CША: НО1М 10/40; № 305810; заявл. 25.09. 1981; опубл. 09.08. 1983. 87. Курысь Я. И., Нетяга Н. С., Кошечко В. Г., Походенко В. Д. Нанокомпозит полиа- нилин/12-фосфорвольфрамовая кислота/ V2O5 и его платиносодержащий аналог – электрокатализаторы восстановления кис- лорода. Теорет и эксперим. химия. 2007. 43 (5). С. 307–314. 88. Ivanova N.D., Gorodyskii A.V., Boldyrev Ye.I., Mishchenko A.B., Filatov K.V. Cathodic Materials Based on Oxides of Different Compositions for High-Amperage Lithium Lithium Batteries and their Conductivity. 6th Intern. Meet. Lithium Batteries, Munster, May 10–15, 1992. Extend. Abstr. Munster: 1992. P. 407–408. 89. Городыский А. В., Белецкий В. М., Чмилен- ко Н. А., Бодачевский Ф. А., Ткаленко Д. А. Разработка дисковых и цилиндрических источников тока с электродами из лития и его сплавов. ІІІ Всесоюзн. научн. конф-я по электрохимической энергетике. Москва, 19–21 октября 1989. Тезисы докл., 1989. С. 5–6. 90. Barsukov V.Z., Dunovskii S.A., Gorodyskii A.V., Dmitrenko V.E. The usage perspective of monomeric and polymeric active organic materials in the chemical recharges batteries. 40th ISE Meeting. Kyoto, Japan, 1989 September 17–22. Extend. Abstr. Kyoto: 1989. 2. Р. 1241– 1242. 91. Pirskyy Yu., Murafa N., Korduban А. M., Šubrt J. Nanostructured catalysts for oxygen electroreduction based on bimetallic monoethanolamine complexes of Co(III) and Ni(II). Journal of Applied Electrochemistry. 2014. 44 (10). Р. 1193–1203. 92. Ivanenko I., Voronova A., Astrelin I., Kru pennikova O., Pirskyy Y. Ni-, Co-spinels: syn thesis, structure and properties. Molecular Crystals and Liquid Crystals. 2019. 689 (1). Р. 72–82. 93. Пірський Ю. К., Манілевич Ф. Д., Панчи- шин Т. М., Колосовський Я. В. Мембран- но-електродний блок для воднево-повіт ряного паливного элемента з протон-об- мінною мембраною. XXI міжнародна на- уково-практична конференція "Відновлю- вана енергетика та енергоефективність у XXI столітті" 14–15 травня 2020 року. Київ: Матер. конференції, 2020. С. 224– 227. 94. Manilevich F.D., Kozin L.F., Mashkova N.V., Kutsyi A.V. Regularities of hydrogen evolution on steel cathodes covered with galvanic nickel coatings containing vanadium-pentoxide inclusions. Protection of Metals and Physical Chemistry of Surfaces. 2014. 50 (2). Р. 178–182. 95. Manilevich F.D., Lisogor A.I., Kozin L.F. Regularities of cathodic hydrogen evolution at an electrolytic Co-V alloy and its components. Research & Reviews in Electrochemistry. 2014. 5 (5): Р. 124–133. 96. Kozin L.F., Volkov S.V., Goncharenko S.G., Permyakov V.V., Danil’tsev B.I. Kinetics and Mechanism of Interaction of Aluminum and Magnesium of Al–Mg–Bi Ternary System with Water. Protection of Metals and Physical Chemistry of Surfaces. 2011. 47 (2). Р. 171–180. 97. Manilevich F.D., Pirskyy Yu.K., Danil’tsev B.I., B.I. Kutsyi B.I., Yartys V.A. Studies of hydrolysis of aluminum activated by additions of Ga- In-Sn eutectic alloy, bismuth or antimony. Physicochemical Mechanics of Materials. 2019. 55 (4). Р. 69–80. 98. Куксенко С. П., Коваленко И. О., Тарасенко Ю. А., Картель Н. Т. Нанокомпозит крем- ний-углерод для гибридных электродов литий-ионных аккумуляторов. Вопросы химии и химической технологии. 2011. (4). Р. 299–303. 95https://ucj.org.ua В. І. Пехньо, А. О. Омельчук, О. В. Лінючева УХЖ № 6 / ТОМ 88 99. Малєтін Ю. А., Стрижакова Н. Г., Зелін- ський С. О., Гоженко О. В., Стрелко В. В. Суперконденсатори – накопичувачі елек- тричної енергії з використанням нанороз- мірних вуглецевих матеріалів. Вісн. НАН України, 2011. (12). С. 23–29. 100. Potapenko A.V., Kirilov S.A. Enhancing high- rate electrochemical properties of LiMn2O4 in a LiMn2O4/ LiNi0,5Mn1,5O4. Electrochim. Acta. 2017. 248. Р. 9–16. 101. Khomenko V.G., Barsukov V.Z/, Doninger J.E., Barsukov I.V. Lithium-ion batteries based on carbon–silicon–graphite composite an- odes. Journal of Power Sources. 2007. 165 (2). Р. 598–608. 102. Колбасов Г. Я., Воробець В. С., Блінкова Л. В., Карпенко С. В., Обловатна С. Я. Елек- троди на основі нанотрубок TіО2 для елек- трохімічного сенсора розчиненого кисню // Сенсорная электроника и микросистем- ные технологии. 2012. 3 (9). С. 39–42. 103. Воробець В. С., Фоманюк С. С., Колбасов Г. Я., Смірнова Н. П., Ліннік О. П. Визна- чення концентрації Cu (ІІ) у водному се- редовищі з використанням інверсійного електрохімічного методу. Укр. хім. журн. 2019. 85 (7). С. 24–30. 104. Fischer P. Über die elektrische Leitfähigkeit von festen Oxydgemischen. Zeit. fur Elektro- chemie. 1926. 32 (3). Р. 136–143. 105. Fischer P. Über die elektrische Leitfähigkeit von festen Oxydgemischen. Zeit. fur Elektro- chemie. 1926. 32 (11). Р. 538–543. 106. Делимарский Ю. К., Туманова Н. Х., При- ходько М. У. Применение вектор-поляро- графии для изучения твердых электроли- тов. Электрохимия. 1970. 6 (8). С. 760–1242. 107. Полищук А. Ф., Шурхал Т. М., Ромащен- ко Н. А. Электропроводность сульфатов щелочних металлов в кристаллическом и расплавленном состоянии. Укр. хим. журн. 1973. 39 (8). С. 760–767; 108. Полищук А. Ф., Тишура Т. А., Бударина А. Н. Природа фазових переходов у суль- фатов щелочных металлов. Укр. хим. журн. 1974. 40 (2). С. 120–123. 109. Білоус А. Г., Кобилянская С. Д. Оксидные литий проводящие твердые электролиты. Киев: Наукова думка, 2018. 318 с. 110. Янчевский О. З., Коваленко Л. Л., Белоус А. Г. Допирование скандийсодержащих твердых электролитов на основе диоксида циркония оксидами железа, церия и меди. Неоргани- ческие материалы. 2016. 52 (3). С. 301–308. 111. Погоренко Ю. В., Пшеничний Р. М., Омель- чук А. О., Трачевський В. В. Синтез та провідні властивості твердих розчинів Pb1-xLnxSnF4+x (Ln – La, Ce, Nd, Sm, Gd). Укр. хім. журн. 2016. 82 (11). С. 33–43. 112. Pohorenko Yu.V., Pshenychnyi R.M., Pav lenko T.V., Omelchuk A.O., Trachevskii V.V. Fluoride ion conductivity of solid solutions KxPb(0.86-x)Sn1.14F(4-x). J. Serb. Chem. Soc. 2021. 86 (9). Р. 845–857. REFERENCES 1. Plotnikov V.O., Balyasnyy S.S. History of the Institute of Chemistry of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR. Memoirs of the Institute of Chemistry, Academy of Sciences of the Ukrainian SSR. 1937. 4 (3): 219–230 (in Ukrainian). 2. Plotnikov V.O., Works of the laboratory of non-aqueous solutions. Memoirs of the In stitute of Chemistry, Academy of Sciences of the Ukrainian SSR. 1947. 9 (3): 315–327 (in Ukrainian). 3. Rabinovich M.A. The nature of electrolytic dissociation. Ukr. Chem. Journ.1928. 3: 237– 433 (in Russian). 4. Klochko М.А. Electrolytic conductivity of liq- uid systems. (In book: Kurnakov N.S. Introduc- tion to physical and chemical analysis. M.-L., Publishing House of the National Academy of Sciences of the USSR, 1940: 342–421) (in Rus- sian). 96 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 КИЇВСЬКА НАУКОВА ЕЛЕКТРОХІМІЧНА ШКОЛАФІЗИЧНА ХІМІЯ 5. Usanovich М.І. The nature of electrolytes in non-aqueous solutions. The collection de dicated to the thirty-fifth anniversary of the scientific activity of academician Volodymyr Oleksandrovich Plotnikov 1899-1934. Kyiv: Publishing house USRR, 1936. 69–132 (in Ukrainian). 6. Fialkov Ya.А. Research in the field of complex compounds of aluminum halides and poly halides. Russian Chemical Reviews. 1946. 15 (4): 485–519 (in Russian). 7. Plotnikov V.A., Sheka I.A., Yankelevich Z.A. Electrochemical and cryoscopic study of sys- tems: aluminum bromide - lithium, copper, silver bromides and solvents - benzene, tolu- ene, xylene. «Russian Journal of General Chem- istry». 1933. 3 (4): 481–499 (in Russian). 8. Sheka I.A., Yankelevich Z.A. Physico-chemi- cal properties of non-aqueous solutions. News of the Academy of Sciences of the Ukrainian Socialist Soviet Republic. 1934. 2: 51–64 (in Ukrainian). 9. Plotnikov W.A., Fortunatov N.S., Mascho vetz W.P. Eleltrolytisches Raffinieren des Alu miniums und Aluminieren in einer AlCl3– NaCl Schmelze. Z. Elektroch. 1931. 37 (2): 83–88. 10. Plotnikov V.O. Works of the laboratory of non-aqueous solutions. Memoirs of the In- stitute of Chemistry, Academy of Sciences of the Ukrainian SSR. 1947. 9 (3): 315–327 (in Ukrainian). 11. Delimarskii Yu.K., Markov B.F. Electroche mistry of molten salts. Moscow: Metallurgiz- dat, 1960. 326 p. (in Russian). 12. Zarubitskii O.G., Delimarskii Yu.K. Electrolyt- ic refining of heavy non-ferrous metals in ion- ic melts. Moscow: Metallurgizdat, 1975. 248 p. (in Russian). 13. Delimarskii Yu.K., Gorodyskii A.V., Zarubit- skii O.G., Shapoval V.I., Panov E.V. Electrode processes in ionic melts. Kyiv: Naukova Dum- ka, 1975. 136 p. (in Russian). 14. Delimarskii Yu.K. Theoretical foundations of the electrolysis of ionic melts. Moscow: Metal- lurgiya, 1986. 224 p. (in Russian). 15. Discovery No. 155 USSR. The phenomenon of metal transfer from the cathode to the an- ode during the electrolysis of ionic melts. / Yu.K. Delimarsky, O.G. Zarubitsky, V.G. Bud- nik (USSR); IGInCh. - No. OT-7591; Claimed 03.30.70; Priority 12.27.60; Registered 02.27.75; Published 06.30.75. Bull. No. 24. 3 p. (in Russian). 16. Omel´chuk A.A., Zarubitskii O.G. Metal transfer through porous auxiliary electrode in molten electrolytes. Electrochim.Acta.1999. 44 : 1779–1787. 17. Omel’chuk A.O. Microinterpolar electrochem- ical processes and technologies in ionic melts. Ukr. Chem. Journ. 2001. 67 (7): 37–43 (in Ukrainian). 18. Omel’chuk A.A. Technology and electrochem- istry of inorganic materials. Ukraine chemical journal 2004. 70 (7): 45–51 (in Russian). 19. Omel’chuk A.A., Zarubitskii O.G., Volkov S.V. Modern electrochemical processes and tech- nologies in ionic melts. Journal of Mining and Metallurgy. 2003.39 (1–2) B: 93–107. 20. Omel’chuk A.A., Zarubitskii O.G., Opanasyuk V.P., Zakharchenko N.F. and Dýakov V.Ye. Be- haviour of multicomponent lead-tin alloys un- der catodic polarization in a sodium hydrox- ide melt. Journal of Applied Electrochemistry. 2003. 33: 519–524. 21. Omel’chuk A.A. Electrochemical refining of heavy non-ferrous metals in molten electro- lytes. Russian Journal of Electrochemistry. 2010. 46 (6): 723–734 (in Russian). 22. Zarubitskii O.G. Cleaning of metals in alkali melts. Moscow: Metallurgy, 1981. 124 p. (in Russian). 23. Omelchuk A.A. Transfer of metals during thin-layer electrolysis in molten electrolytes. Russian Journal of Applied Chemistry. 1993. 66 (8):1704–1709 (in Russian). 24. Omel’chuk А.А, Zarubitskii O.G., Gorbach V.N., D'yakov V.E. Electrochemical refining of 97https://ucj.org.ua В. І. Пехньо, А. О. Омельчук, О. В. Лінючева УХЖ № 6 / ТОМ 88 tin through thin-layers of molten electrolytes. J. Appl. Electrochemistry. 1996. 26 (3): 277– 281. 25. Omelchuk A.A. Thin-layer electrolysis in molten electrolytes. Russian Journal of Elec- trochemistry. 2007. 43, (9): 1007–1015 (in Rus- sian). 26. Volkov S.V., Omelchuk A.A., Azhazha V.M., Bakai A.S. Corrosion stability of irradiated Hastelloy-type alloys in molten NaF-ZrF4 mix- ture. Journal of New Materials for Electrochem- ical Systems. 2006. 9: 305–311. 27. Velikanov A.A. Semiconductor properties of molten sulfides. Physical chemistry of metal- lurgical melts. Sverdlovsk, 1969. 18: 143–177 (in Russian). 28. Velikanov A.A. Scientific foundations of a new method of processing industrial raw materials of non-ferrous metallurgy. Ionic melts. Kyiv: Naukova Dumka, 1976. 3: 97–108 (in Rus- sian). 29. Method for producing hydrogen: certificate of authorship 1025184 USSR: С25с В1/02. №3304760/23-26; declared 27.05.1981; regis- tered 22.02.1983. 6 p. (in Russian). 30. Zarubitskii O.G. Electrochemical evolution and oxidation of hydrogen in hydrated hy- droxide melts. Russian Journal of Applied Chemistry. 1995. 68 (5): 718–726 (in Russian). 31. Omelchuk A.O., Gritsai L.V. Electrochemi- cal reduction of zirconium dioxide in chlo- ride-oxide melts. Dopovidi NAS of Ukraine. 2019. (1): 63–71 (in Ukrainian). 32. Bosenko O.V., Kuleshov S.V., Bykov V.N., Omel'chuk A.O. Electrochemical reduction of tungsten(VI) oxide from an eutectic melt CaCl2–NaCl under potentiostatic conditions. J. Serb. Chem. Soc. 2022. 87(3):1–11. 33. Volkov S.V., Novoselova I.A., Kuleshov S.V., Bykov V.N. Electrochemical synthesis, mor- phological and structural characteristics of carbon nanomaterials produced in molten salts. Electrochimica Acta. 2016. 211: 343–355. 34. Novoselova I.A, Kuleshov S.V., Omel'chuk A.A., Soloviev V.V., Solovyova N.V., Cati- onic catalysis during the discharge of car- bonate anions in molten salts. ECS Transac- tions. 2020. 98, (10): 317–331. 35. Novoselova I.A., Skryptun I.N., Omelchuk A.A. and Soloviev V.V. Cationic Electroca- talysis in Effecting the Electrosynthesis of Tungsten Carbide Nanopowders in Molten Salts – Chapter in the book: “Methods of Elec- trocatalysis: Advanced Materials and Allied Applications” – Editors: Inamuddin, Rajender Boddula, Abdullah M. Asiri – Springer Nature Switzerland AG, 2020. P. 221–239. https://doi.org/10.1007/978-3-030-27161-9 36. Kudra O.K. About black cathode deposits. Memoirs of the Institute of Chemistry, Acade- my of Sciences of the Ukrainian SSR. 1937.4 (1): 49–56 (in Ukrainian). 37. Kudra O.K., Gitman E.B. Electrolytic produc- tion of metal powders. Kyiv: Publishing House of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR, 1952. 144 p. (in Russian). 38. Zosimovich D. P., Shvab N. A. Electrochemical production of high purity manganese. Electro- chemistry of manganese. Tbilisi: Metsniereba Publishing House, 1967. 3: 256–261 (in Rus- sian). 39. Natanson E.M. colloidal metals. Kyiv: Publish- ing House of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR, 1959. 347 p. (in Russian). 40. Vasko A.T. The Electrochemistry of Tungsten. Kyiv: Publishing House Tekhnika, 1969. 164 p. (in Russian). 41. Vasko A.T. The Electrochemistry of Molybde- num and Tungsten. Kyiv: Publishing House Naukova Dumka, 1977. 170 p. (in Russian). 42. Vasko A.T., Kovach S.K. Electrochemistry of refractory metals. Kyiv: Technique, 1983. 160 p. (in Russian). 43. Kolbasov G.Ya., Gorodysky A.V. Photostim- ulated charge transfer processes in the semi- conductor-electrolyte system. Kyiv: Naukova Dumka, 1993. 192 p. (in Russian). 44. Kuzminsky E.V., Kolbasov G.Ya., Tevtul Ya.Yu., 98 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 КИЇВСЬКА НАУКОВА ЕЛЕКТРОХІМІЧНА ШКОЛАФІЗИЧНА ХІМІЯ Golub N.B. Non-traditional electrochemical energy conversion systems. Kiev: Akadempe- riodika, 2002. 182 p. (in Ukrainian). 45. Danilov M.O., Rusetskii I.A., Slobodyanyuk I.A., Dovbeshko G.I., Khyzhun O.Y., Strel chuk V.V., Kolbasov G.Ya.A Facile Electro- chemical Method for Graphene Nanoplatelets Preparation Using Multi-walled Carbon Na- notubes. Fuel cells. 2019. 19 (3): 202–210. 46. Kazdobin K., Shvab N., Tsapakh S. Scaling-up of Fluidized Bed Electrochemical Reactors. Chemical Engineering Journal. 2000. 79 (3): 203–209. 47. Каздобин К.А. Electrochemical behavior and application of electrochemical reactors with dynamic particle layers. Ukr. Chem. Journ. 2000. 66 (5): 46–48 (in Russian). 48. Shvab N.А, Stefaniak N.S., Kazdobin K.А, Wragg A.A Mass transfer in fluidised beds of inert particles. I.The role of collision currents in mass transfer to the electrode. Journal of Applied Electrochemistry. 2000. 30 (11): 1285– 1292. 49. Shvab N.А, Stefaniak N.S., Kazdobin K.А, Wragg A.A Mass transfer in fluidised beds of inert particles. II. Effect of Particle Size and Density. Journal of Applied Electrochemistry. 2000. 30, № (11): 1293–1298. 50. Ivanova N.D., Ivanov S.V., Boldyrev E.I. Fluo- rine compounds in electroplating. Kiev: Pub- lishing House Naukova Dumka, 1986. 240 p. (in Russian). 51. Ivanova N.D., Ivanov S.V., Boldyrev E.I. Fluo- rine-containing solutions for the deposition of alloys and processing of materials. Kiev: Pub- lishing House Nauk. Dumka, 1987. 160 p. (in Russian). 52. Chernenko V.I., Litovchenko K.I., Papanova I.I. Progressive pulsed and alternating current modes of electrolysis. Kyiv: Publishing House Naukova Dumka, 1986. 176 p. (in Russian). 53. Chernenko V.I., Snezhko L.A., Papanova I.I., Litovchenko K.I. Theory and technology of anode processes at high voltages. Kyiv.: Pub- lishing House Naukova Dumka, 1995. 199 p. (in Russian). 54. Kostin N.A., Kublanovskiy V.S. Pulse electro lysis of alloys. Kyiv: Publishing House Nauko- va Dumka, 1996. 200 p. (in Russian). 55. Gorodysky A.V. Voltammetry. Kyiv: Publish- ing House Naukova Dumka, 1988. 176 p. (in Russian). 56. Shapoval V.I., Makogon V.F. Influence of oxy- gen ions on the impedance of the Ni/Ni2+ sys- tem in the KCl–LiCl melt. Russian Journal of Electrochemistry. 1974. 10 (8): 1245–1249 (in Russian). 57. Gorodysky A.V., Manzhos A.N., Babak E.A. On the method of calculation and diagnostic criteria for the Herisher impedance. Russian Journal of Electrochemistry. 1982. 18 (8): 1087– 1089 (in Russian). 58. Pototskaya V.V., Gichan O.I. On the theory of the generalized Gerischer impedance for an electrode with modeling roughnessю. Electro- chimica Acta. 2017. 235: 583–594. 59. http://info.electrochemistry.kpi.ua/ma- ter-ali-rozd-lu-naukova-robota/nauko- va-shkola_uk 60. Vasyl’ev H.S, Herasymenko Yu.S. Corrosion meters of new generation based on the im- proved method of polarization resistance. Ma- terials Science. 2017. 52 (5): 722–731. 61. Donchenko M.Y., Srybnaya O.G., Markosyan G.N. Features of the method of internal elec- trolysis when applying coatings on passivating metals. Electrochemistry. 1995. 31 (1): 143–148 (in Russian). 62. Donchenko M.I., Motronyuk T.I. Cathodic and anodic protection of metals from corro- sion in galvanic processes. Protection of metals. 1997.33 (2): 205–207 (in Russian). 63. Pogrebova I.S. Metal corrosion inhibitors. Kyiv: Publishing House Hi-Tech Press, 2012. 295 p. (in Ukrainian). 64. Ledovs’kykh V.М., Vyshnevs’ka Y.P., Brazhnyk І.V., Levchenko S.V. Development and opti- mization of synergistic compositions for the 99https://ucj.org.ua В. І. Пехньо, А. О. Омельчук, О. В. Лінючева УХЖ № 6 / ТОМ 88 corrosion protection of steel in neutral and acid media. Materials Science.2017. 52 (5): 634–642. 65. Chviruk V.P., Linyucheva O.V., Buket A.I On the nature of transition processes in ammetric gas sensors based on solid proton electrolytes. Electrochimica Acta. 1997, 42(20–22): 3155– 3165. 66. Chviruk V.P., Nedashkovskii V.A., Linyucheva O.V., Buket A.I. Mass transfer in amperomet- ric gas sensors. Russian Journal of Electro- chemistry, 2006. 42 (1): 71–80 (in Russian). 67. Dumanskyi A.V., Delimarskyi Yu.K. Histo- ry of the Institute of General and Inorganic Chemistry of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR. Memoirs of the Institute of Chemistry, Academy of Sciences of the Ukraini- an SSR. 1947. 9 (1): 295–314 (in Ukrainian). 68. Suprunchuk V.K., Vdovenko I.D., Kanchenko L.P., Suprunchk V.V., Chernegova I.K. Cor- rosion protection of sugar factories. Kyiv: Publishing House Technik, 1972. 241 p. (in Ukrainian). 69. Bespalko O.P., Vdovenko I.D. Electrodeposi- tion of metals and alloys from tartrate electro- lytes. Kyiv: Publishing House Naukova Dum- ka, 1971. 132 p. (in Russian). 70. Yapontseva, Yu. S., Маltseva, T.V., Кublanovsky V.S. Corrosion Properties of Electrolytic Coat- ings Based on СоW, CoRe, and CoWRe Alloys. Materials Science. 2021. 56 (5): 649–653. 71. Yapontseva Yu.S., Kublanovsky V.S., Maltseva T.V., Gorobets O.V., Gerasimenko R.S., Vysh- nevskii O.A. Effect of Magnetic Field on Elec- trodeposition and Properties of Cobalt Super- alloys. Journal of The Electrochemical Society. 2022. 169: 062507. DOI:10.1149/1945-7111/ ac7898. 72. Grevillot G., Dziaz’ko J.S., Kazdobin K.A, Be- lyakov V.N. The Electrochemically Controlled Sorption of d-Metal Cations by Ion Exchang- ers, based on Titanium Phosphate. J. Solid State Electrochem. 1999. 3 (2): 111–116. 73. Kazdobin K.A., Shvab N.A., Tsapakh S.V. Scal- ing-up of Fluidized Bed Electrochemical Re- actors. Chemical Engineering Journal. 2000. 79 (3): 203–209. 74. Stus V.P., Kravchenko A.V., Kublanovskii V.S., Velichenko A.B. Ecologically safe oxygen-con- taining oxidizers and their role in human protection from technogenic and biological pollution. Dnepropetrovsk: Publishing House Accent PP, 2012. 331 p. (in Russian). 75. Pivovarov L.A., Kravchenko A.V., Stus V.P., Kublanovskii V.S. Sanitary-microbiological and hygienic evaluation of aqueous media treated with cold plasma. Dnepropetrovsk: Publishing House Porogi, 2009. 126 p. (in Rus- sian). 76. Omel’chuk A.O., Yudenkova I.M., Shevel V.M. Electrochemical decontamination of techno- logical equipment contaminated with radio- nuclides. Science and innovation. 2012. 8 (1): 77–86 (in Ukrainian). 77. Afonskii S.S., Gubskaya E.S., Skripnik S.V. Ex- traction of chromium (VI) from dilute chro- mium-containing solutions of galvanic pro- duction. Ecology and Resource Saving. 1998. (1): 61–63 (in Russian). 78. Bersirova O.L., Byk S.V., Kublanovskii V.S. Sil- ver electrodeposition. Kyiv: Publishing House MIC "Medinform", 2013. 168 p. (in Russian). 79. Zarubitskii O.G., Malashok A.N. Develop- ment and implementation of silver plating technology from iodide electrolytes. Improve- ment of progressive types of electrochemical coatings and advanced implementation ex- perience. Moscow: Dep in VNIIESM, 23.03. 1989. No. 1751, Series 23, Issue 5 (in Russian). 80. Pokhodenko V.D., Koshechko V.G. Ion radicals and free radicals in the processes of CO2, SO2, NO and freons to valuable organic products. Free radicals in biology and environment. Ed. by F. Minisci. The Netherland: Kluver Acad. Publ., NATO ASI ser., 1997. 27: 145–159. 81. Koshechko V.G., Titov V.E., Paramonov P.B. Electrocatalysis of the reduction of 1,1,2-tri- fiortrichloroethane (Freon 113) by outer 100 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 КИЇВСЬКА НАУКОВА ЕЛЕКТРОХІМІЧНА ШКОЛАФІЗИЧНА ХІМІЯ sphere electron transfer mediators. Theoreti- cal and experimental. chemistry. 2001. 37 (2): 89–94 (in Russian). 82. Koshechko V.G., Pokhodenko V.D. Electro- chemical activation of freons using electron transfer mediators. Russian Chemical Bulletin. Chemical series. 2001. 11: 1843–1849 (in Rus- sian). 83. Pud A.A., Shapoval G.S. Electrochemical de- composition of solid polymers on a cathode. Elektrokhimiya. 1992. 28 (4): 654–668 (in Rus- sian). 84. Delimarsky Yu. K., Skobets E.M. Polarography on solid electrodes. Kyiv: Publishing House Technique, 1970. 220 p. (in Russian). 85. Pokhodenko V.D., Koshechko V.G., Barchuk V.I. The emergence of EMF in one-electron redox reactions of stable radicals. Theoretical and experimental. chemistry. 1976. 12 (2): 276– 277 (in Russian). 86. Chemical Power Supply: Pat. 4397922 US: HO1M 10/40; No. 305810; declared 25.09. 1981; publ. 09.08. 1983. 87. Kurys Ya.I., Netyaga N.S., Koshechko V.G., Pokhodenko V.D. Polyaniline/12-phospho tungstic acid/V2O5 nanocomposite and its platinum-containing analog are oxygen reduc- tion electrocatalysts. Theoretical and experi mental. chemistry. 2007. 43 (5): 307–314 (in Russian). 88. Ivanova N.D., Gorodyskii A.V., Boldyrev Ye.I., Mishchenko A.B., Filatov K.V. Cathod- ic Materials Based on Oxides of Different Compositions for High-Amperage Lithium Lithium Batteries and their Conductivity. 6th Intern. Meet. Lithium Batteries, Munster, May 10–15, 1992. Extend. Abstr. Munster: 1992. 407–408. 89. Gorodyskii A.V., Beletskii V.M., Chmilen- ko N.A., Bodachevskii F.A., Tkalenko D.A. Development of disk and cylindrical current sources with electrodes from lithium and its alloys. III All-Union. scientific Conference on electrochemical power engineering. Moscow, October 19-21, 1989. Abstracts of reports. M., 1989. 5–6 (in Russian). 90. Barsukov V.Z., Dunovskii S.A., Gorodyskii A.V., Dmitrenko V.E. The usage perspective of monomeric and polymeric active organic ma- terials in the chemical recharges batteries. 40th ISE Meeting. Kyoto, Japan, 1989 September 17– 22. Extend. Abstr. Kyoto: 1989: 2: 1241–1242. 91. Pirskyy Yu., Murafa N., Korduban А. M., Šubrt J. Nanostructured catalysts for oxygen elect- roreduction based on bimetallic monoethan- olamine complexes of Co(III) and Ni(II). Jour- nal of Applied Electrochemistry. 2014. 44 (10): 1193–1203. 92. Ivanenko I., Voronova A., Astrelin I., Krupen- nikova O., Pirskyy Y. Ni-, Co-spinels: synthe- sis, structure and properties. Molecular Crys- tals and Liquid Crystals. 2019. 689 (1): 72–82. 93. Pirsky Yu.K., Manilevich F.D., Panchishin T.M., Kolosovsky Ya.V. Membrane-electrode block for water-reflective fire element with proton-exchange membrane. XXI internatio nal scientific and practical conference "Energy and energy efficiency in the XXI century" 14– 15 January 2020. Kiev: Proceed. conference. 2020. 224–227 (in Ukrainian). 94. Manilevich F.D., Kozin L.F., Mashkova N.V., Kutsyi A.V. Regularities of hydrogen evolution on steel cathodes covered with galvanic nickel coatings containing vanadium-pentoxide in- clusions. Protection of Metals and Physical Chemistry of Surfaces. 2014. 50 (2): 178–182. 95. Manilevich F.D., Lisogor A.I., Kozin L.F. Reg- ularities of cathodic hydrogen evolution at an electrolytic Co-V alloy and its components. Research & Reviews in Electrochemistry. 2014. 5 (5): 124–133. 96. Kozin L.F., Volkov S.V., Goncharenko S.G., Permyakov V.V., Danil’tsev B.I. Kinetics and Mechanism of Interaction of Aluminum and Magnesium of Al–Mg–Bi Ternary System with Water. Protection of Metals and Physical Chem- istry of Surfaces. 2011. 47 (2): 171–180. 97. Manilevich F.D., Pirskyy Yu.K., Danil’tsev B.I., 101https://ucj.org.ua В. І. Пехньо, А. О. Омельчук, О. В. Лінючева УХЖ № 6 / ТОМ 88 B.I. Kutsyi B.I., Yartys V.A. Studies of hydro lysis of aluminum activated by additions of Ga-In-Sn eutectic alloy, bismuth or antimony. Physicochemical Mechanics of Materials. 2019. 55 (4): 69–80. 98. Kuksenko S.P., Kovalenko I.O., Tarasenko Yu.A., Кartel N.T. Silicon-carbon nanocom- posite for hybrid electrodes of lithium-ion batteries. Voprosy khimii i khimicheskoy tekh- nologii. 2011. (4): 299–303 (in Russian). 99. Maletin Yu.A., Stryzhakova N.G., Zelinskyi S.O., Hozhenko O.V., Strelko V.V. Supercapa citors – electrical energy accumulators with using nano-sized carbon materials. Visnyk NAS of Ukraine. 2011. (12): 23–29 (in Ukrain- ian). 100. Potapenko A.V., Kirilov S.A. Enhancing high- rate electrochemical properties of LiMn2O4 in a LiMn2O4/ LiNi0,5Mn1,5O4. Electrochim. Acta. 2017. 248: 9–16. 101. Khomenko V.G., Barsukov V.Z., Doninger J.E., Barsukov I.V. Lithium-ion batteries based on carbon–silicon–graphite composite anodes. Journal of Power Sources. 2007. 165 (2): 598– 608. 102. Kolbasov G.Ya., Vorobets V.S., Blinkova L.V., Karpenko S.V., Oblovatna S.Ya. Electrodes based on TiO2 nanotubes for an electrochemi- cal sensor of dissolved oxygen. Sensor electron- ics and microsystem technologies. 2012. 3 (9): 39–42 (in Ukrainian). 103. Vorobets V.S., Fomanyuk S.S., Kolbasov G.Ya., Smirnova N.P., Linnik O.P. Determination of the concentration of Cu (II) in the aqueous medium using the inversion electrochemical method. Ukraine chemical journal. 2019. 85 (7): 24–30 (in Ukrainian). 104. Fischer P.Uber die Elektrische Leitfahigkeit von Festen Oxydgemischen. Zeit. fur Elektro- chemie. 1926. 32 (3): 136–143. 105. Fischer P.Uber die Elektrische Leitfahigkeit von Festen Oxydgemischen. Zeit. fur Elektro- chemie. 1926. 32 (11): 538–543. 106. Delymarskii Y.K., Tumanova N.H., Prykhod- ko M.U. Application of vector polarography for the study of solid electrolytes. Electrochem- istry. 1970. 6 (8): 760–1242 (in Russian). 107. Polishchuk A.F., Shurkhal T.M., Romaschenko N.A. Electrical conductivity of sulfates of al- kali metals in the crystalline and molten state. Ukraine chemical journal. 1973. 39 (8): 760– 767 (in Russian). 108. Polishchuk A.F., Tyshura T.A., Budaryna A.N. The nature of phase transitions in sulfates of alkali metals. Ukraine chemical journal. 1974. 40 (2): 120–123 (in Russian). 109. Bilous A.G., Kobilyanskaya S.D. Oxide cast conductive solid electrolytes. Kyiv: Publishing House Naukova dumka. 2018. 318 p. (in Rus- sian). 110. Yanchevskii O.Z., Kovalenko L.L., Belous A.G. Codoping of scandium-containing zirconia based solid electrolytes with iron, cerium and copper oxides. Inorganic Materials. 2016. 52 (3): 301–308 (in Russian). 111. Pohorenko Yu.V., Pshenychnyi R.M., Omel chuk A.O., Trachevskyi V.V. Synthesis and conductive properties of solid solutions Pb1-xLnxSnF4+x (Ln – La, Ce, Nd, Sm, Gd). Ukraine chemical journal. 2016. 82 (11): 33–43 (in Ukrainian). 112. Pohorenko Yu.V., Pshenychnyi R.M., Pav- lenko T.V., Omelchuk A.O., Trachevskii V.V. Fluoride ion conductivity of solid solutions KxPb(0.86-x)Sn1.14F(4-x). J. Serb. Chem. Soc. 2021. 86 (9): 845–857. Стаття надійшла 22.07.2022.
id	oai:ojs2.1444248.nisspano.web.hosting-test.net:article-457
institution	Ukrainian Chemistry Journal
keywords_txt_mv	keywords
language	English
last_indexed	2026-07-23T01:08:18Z
publishDate	2022
publisher	V.I.Vernadsky Institute of General and Inorganic Chemistry
record_format	ojs
resource_txt_mv	ucjorgua/df/f6c30c1ce03b85c4c73081a4d06eeadf.pdf
spelling	oai:ojs2.1444248.nisspano.web.hosting-test.net:article-4572026-07-22T08:23:49Z SCIENTIFIC ELECTROCHEMICAL SCHOOL OF KYIV Pekhnyo, Vasyl Omel’chuk , Anatoliy Linyucheva, Olga scientific school, electrochemistry, electrolytes, aqueous and non-aqueous solutions, solid and molten state. An overview dedicates to the directions of scientific research and achieved results in the field of electrochemistry, initiated by scientific institutions and in higher educational institutions of Kyiv. Academician O.V. Plotnikov is the forerunner of the world- known Kyiv School of Electrochemistry, formed in the last century's twenties: M.I. Usanovych, V.O. Izbekov, Ya.A.&nbsp;Fialkov, Yu.K. Delimarskyi, I.A.&nbsp;Sheka, and many other scientists known to the general scientific community. O.V. Plotnikov and his followers are one of the first to attempt to combine the most progressive theoretical provisions on electrolytic dissociation, the chemical theory of solutions, and the chemistry of complex compounds for that time. World achievements of the Kyiv School of Electrochemistry were provided by the results of such fundamental research as the chemical theory of solutions, acid-base interactions (Usanovich's theory), the structure of the electric double layer (the Yesin-Markov effect, the reduced Antropov scale of potentials), physical chemistry and electrochemistry of molten electrolytes, kinetics electrode processes, electrometallurgy, electrochemical materials science, electrochemical power engineering.&nbsp; Representatives of our School significantly expanded the knowledge of mass transfer in electrochemical systems with molten electrolytes (the phenomenon of the transfer of metals from the anode to the cathode). New technological processes of obtaining and refining heavy non-ferrous metals (bismuth, lead, indium, etc.), finishing metal surfaces, extraction of radionuclides, electroplating technology, and environmental monitoring have been introduced into the practice of industrial production. Research in electrochemical materials science is closely connected to solving the problems of electrochemical energy, particularly, the creation of new sources of current, including solid-state, hydrogen generators, and converters of solar energy into electrical power. The studies of electrochemical aspects of the extraction of some refractory metals from natural raw materials, the creation of new materials with specified functional properties, catalysts, and electrocatalysts, the latest galvanic coatings, electrode and electrolyte materials for chemical current sources and supercapacitors, valuable inorganic compounds, metal and carbon nanophases, corrosion inhibitors are expanding the scientific direction of electrochemical materials science. V.I.Vernadsky Institute of General and Inorganic Chemistry 2022-07-27 Article Article Physical chemistry Физическая xимия Фізична xімія application/pdf https://ucj.org.ua/index.php/journal/article/view/457 10.33609/2708-129X.88.06.2022.71-101 Ukrainian Chemistry Journal; Vol. 88 No. 6 (2022): Ukrainian Chemistry Journal; 71-101 Украинский химический журнал; ##issue.vol## 88 ##issue.no## 6 (2022): Ukrainian Chemistry Journal; 71-101 Український хімічний журнал; Том 88 № 6 (2022): Український хімічний журнал; 71-101 2708-129X 2708-1281 en https://ucj.org.ua/index.php/journal/article/view/457/233 Copyright (c) 2022 Vasyl Pekhnyo, Anatoliy Omel’chuk , Olga Linyucheva https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
spellingShingle	Pekhnyo, Vasyl Omel’chuk , Anatoliy Linyucheva, Olga SCIENTIFIC ELECTROCHEMICAL SCHOOL OF KYIV
title	SCIENTIFIC ELECTROCHEMICAL SCHOOL OF KYIV
title_full	SCIENTIFIC ELECTROCHEMICAL SCHOOL OF KYIV
title_fullStr	SCIENTIFIC ELECTROCHEMICAL SCHOOL OF KYIV
title_full_unstemmed	SCIENTIFIC ELECTROCHEMICAL SCHOOL OF KYIV
title_short	SCIENTIFIC ELECTROCHEMICAL SCHOOL OF KYIV
title_sort	scientific electrochemical school of kyiv
topic_facet	scientific school electrochemistry electrolytes aqueous and non-aqueous solutions solid and molten state.
url	https://ucj.org.ua/index.php/journal/article/view/457
work_keys_str_mv	AT pekhnyovasyl scientificelectrochemicalschoolofkyiv AT omelchukanatoliy scientificelectrochemicalschoolofkyiv AT linyuchevaolga scientificelectrochemicalschoolofkyiv

SCIENTIFIC ELECTROCHEMICAL SCHOOL OF KYIV

Репозитарії

Схожі ресурси