Buchumschlag

SYNTHESIS AND BIOLOGICAL ACTIVITY OF 3d-­METAL COMPLEXES WITH BIS(PHOSPHONOMETHYL)AMINOSUNRIC ACID

New complexes of 3d-metals (Co2+, Ni2+, Zn2+) with bis(phosphonomethyl)aminosuccinic acid (H6BPMAS) have been synthesized. The complexes were studied in aqueous solutions at ratios M2+:H6BPMAS = 1:1 in a wide pH range (1÷10). Regardless of the nature of the metal, the formation of complexes of the g...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2022
Hauptverfasser: Trunova , Elena, Rusakova, Mariya, Makotryk, Tamara, Artamonova, Ganna
Format: Artikel
Sprache:Englisch
Veröffentlicht: V.I.Vernadsky Institute of General and Inorganic Chemistry 2022
Online Zugang:https://ucj.org.ua/index.php/journal/article/view/478
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Ukrainian Chemistry Journal
Завантажити файл: Pdf

Institution

Ukrainian Chemistry Journal
_version_ 1871465863580745728
author Trunova , Elena
Rusakova, Mariya
Makotryk, Tamara
Artamonova, Ganna
author_facet Trunova , Elena
Rusakova, Mariya
Makotryk, Tamara
Artamonova, Ganna
author_institution_txt_mv [ { "author": "Elena Trunova ", "institution": "V. I. Vernadskii Institute of General and Inorganic Chemistry of the Ukrainian National Academy of Sciences, Akad. Palladin Avenue 32\/34, Kyiv 03142, Ukraine" }, { "author": "Mariya Rusakova", "institution": "Odessa I.I. Mechnikov National University" }, { "author": "Tamara Makotryk", "institution": "V. I. Vernadskii Institute of General and Inorganic Chemistry of the Ukrainian National Academy of Sciences, Akad. Palladin Avenue 32\/34, Kyiv 03142, Ukraine" }, { "author": "Ganna Artamonova", "institution": "V.I. Vernadsky Institute of General and Inorganic Chemistry NAS of Ukraine" } ]
author_sort Trunova , Elena
baseUrl_str https://ucj.org.ua/index.php/journal/oai
collection OJS
datestamp_date 2026-07-22T08:23:50Z
description New complexes of 3d-metals (Co2+, Ni2+, Zn2+) with bis(phosphonomethyl)aminosuccinic acid (H6BPMAS) have been synthesized. The complexes were studied in aqueous solutions at ratios M2+:H6BPMAS = 1:1 in a wide pH range (1÷10). Regardless of the nature of the metal, the formation of complexes of the general composition [M(HnBPMAS)(OH)m] (n= 4÷0, m=1÷0) is shown. The stability constants of the formed differently protonated complexes are calculated and diagrams of their distribution are plotted. It is shown that the process of complexation takes place most completely in the region of pH>4. For all bis(phosphonomethyl)aminosuccinates of 3d metals, the dominance of the complex with one form of the ligand occurs in approximately the same pH ranges. A close order of change in the values of lgKst. complexes testifies to the same type of structure of their internal coordination sphere. Solid complexes of the composition Na4[MBPMAS]⋅4H2O were synthesized. Their composition, structure, and thermal characteristics were determined by the set of me­thods such as diffuse reflectance spectroscopy, IR spectroscopy, DTA and non-quantitative mass spectrometry. It is proved that the complexes have the structure of a distorted octahedron, in which the 3-d metal ions are bound to the oxygen atoms of the carboxyl and phosphonic groups and the tertiary nitrogen atom of the ligand. At the same time, two 5-membered (aminomethylenephosphonic and glycine) and one 6-membered (β-alanine) metallocycles are formed in bis(phosphonomethyl)aminosuccinates. The biological activity of H6BPMAS and its complexes with Ni(II) and Co(II) against non-pathogenic bacterial species of microorganisms Pseudomonas fluorescens and Pseudomonas aureofaciens was studied. The study of the activity of substances was carried out in a liquid sterile Hiss medium. The maxi­mum stimulating effect on the growth of bacterial cultures for the studied compounds was recorded at a concentration of 1 µM in 24 hours after the start of cultivation of mic­ro­organisms. The highest growth of microorganisms was recorded for metal complexes (50% Na4[CoBPMAS]·4H2O and 35% Na4[NiBPMAS]·4H2O). The maximum stimulating effect on the growth of bacterial cultures is shown by the Co(II) complex, which is able to initiate the synthesis of one of the most important growth hormones - heteroauxin.
doi_str_mv 10.33609/2708-129X.88.09.2022.3-24
first_indexed 2025-09-24T17:43:46Z
format Article
fulltext 3 УДК 541.49: 546.73 + 546.74 + 546.47 – 54-386 doi: 10.33609/2708-129X.88.09.2022.3-24 СИНТЕЗ ТА БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСІВ 3d-МЕТАЛІВ ІЗ БІС(ФОСФОНОМЕТИЛ)АМІНОЯНТАРНОЮ КИСЛОТОЮ О. К. Трунова*1, М. Ю. Русакова2, Г. В. Артамонова1,3, Т. О. Макотрик1 1Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В. І. Вернадського НАН України, просп. Академіка Палладіна, 32/34, Київ 03142, Україна; 2Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, вул. Дворянська, 2, Одеса 65026, Україна; 3Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, вул. Смоленська, 6, Київ 03057, Україна *e-mail: trelkon@gmail.com Синтезовано та досліджено комплекси Co(II), Ni(II) та Zn(II) з біс(фосфонометил) аміноянтарною кислотою у водних розчинах методом електронної спектроскопії по- глинання. Встановлено утворення комплексних форм різного протонного складу за- гальної формули [М(НnBPMAS)(OH)m] (n=4÷0, m=1÷0), розраховано константи стій- кості комплексів та побудовано діаграми розподілу комплексних форм залежно від рН розчину. У твердому стані одержано координаційні сполуки Na4[МBPMAS]·4H2O, які вивчено методами ІЧ-спектроскопії та термогравіметрії. Встановлено гідратний склад комплексів, термічні характеристики та запропоновано спосіб координації донорних груп біс(фосфонометил)аміноянтарної кислоти до катіонів. Проведено вивчення біо логічної активності синтезованих сполук. Показано, що біс(фосфонометил)аміно- янтарна кислота та її комплекси з 3d-металами проявляють стимулюючу дію на ріст грамнегативних бактерій роду Pseudomonas. Комплекси Co(II) здатні ініціювати синтез гормону росту – гетереоауксину у Pseudomonas fluorescens. Ключові слова: комплекси, амінокарбоксифосфонати, кобальт, нікель, цинк, син- тез, біологічна активність. ВСТУП. Комплекси металів на основі комплексонів – багатоосновних хелатую- чих органічних кислот – відносяться до найбільш перспективних біологічно актив- них сполук, що зумовлено їхньою високою стійкістю, хорошою розчинністю у воді і, як наслідок, легкою засвоюваністю живи- ми організмами [1–3]. На сьогодні увагу дослідників зосереджено на модифікації молекул класичних поліамінополікарбо- нових кислот аліфатичного ряду шляхом включення до їхньої молекули другої кис- лотної групи – фосфонової, що призво- дить до зміни будови та властивостей як самих кислот, так і комплексів на їхній ос- нові. З таких модифікованих комплексонів 4 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 СИНТЕЗ ТА БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСІВ 3d-МЕТАЛІВ ІЗ БІС(ФОСФОНОМЕТИЛ)АМІНОЯНТАРНОЮ КИСЛОТОЮНЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ найбільш цікавими є амінокарбоксифосфо- нові кислоти (АКФК), які поєднують вла- стивості амінокарбонових і амінофосфоно- вих кислот [1, 4–7]. Специфічність будови АКФК зумовлена наявністю в їхній молеку- лі біля донорного атома азоту двох різних типів ацидо-груп (карбоксильної СООН і фосфонової РО3Н2), які відрізняються ос- нóвністю, зарядом, електронодонорною здатністю, стереохімією і розміром, що доз- воляє отримувати великий набір метало- комплексів у розчинах та поліядерні струк- тури незвичайної будови у твердому стані. Координаційні сполуки на основі АКФК порівняно з амінокарбоксилатними комп- лексами характеризуються більшою стій- кістю та стереохімічною різноманітністю за рахунок утворення додаткових хелатних циклів із фосфоновими групами, які мають більшу кількість протонованих форм (РО3 2-, РО3Н -, РО3Н2) та відрізняються стерични- ми особливостями (викривлений тетраедр) порівняно з пласким карбоксилат-іоном. Основними представниками амінокар боксифосфонових кислот є похідні глі- цину: фосфонометилгліцин (гліфосат, Н3PMG), фосфонометилімінодіоцтова кис- лота (Н4PMIDA), бісфосфонометилгліцин (Н5BPMG), фосфонометиламіноянтарна (H4PMAS), біс(фосфонометил)аміноян- тарна (Н6BPMAS) кислоти [8–14]. У літе- ратурі досить детально досліджено аміно- карбоксифосфонати 3d-металів, для яких зафіксовано найбільшу різноманітність комплексів [6, 7, 12–22]. Завдяки наявності в молекулах АКФК трьох функціональних груп (COOH, PO3H2, NH), вони утворю- ють стійкі різнопротоновані комплекси, склад яких визначається значенням рН се- редовища і співвідношенням метал: ліганд. Розглянуті хеланти проявляють комплек- соутворюючі властивості в широкому ін- тервалі рН та формують стійкі комплекси з 5-членними хелатними циклами. Спільним для всіх вивчених на сьо- годні комплексів із кислотами амінокар- боксифосфонового ряду є їхня макромоле- кулярна полімерна структура, у якій аніони АКФК служать містками між атомами ме- талу. Кожен іон металу пов'язаний з кіль- кома (від двох до чотирьох) ацидо-група- ми. Полімерно-ланцюжкові або шаруваті структури, що утворюються, зміцнюються за рахунок розгалуженої системи водневих зв'язків типу N-H∙∙∙O та О-Н∙∙∙∙О, в яких беруть участь усі атоми водню аміногрупи та молекули води, атоми кисню лігандів та води. Більшість амінофосфонокарбокси- латів містять три 5-членні хелатні цикли (один гліциновий та два амінометилен- фосфоновий) з координацією іонів металів атомами азоту та кисню карбоксильних та фосфонових груп. Фосфонова група, зав- дяки не повністю реалізованій дентатності, здатна виступати містком між катіонами металів або утворює розгалужену систе- му водневих зв'язків. Для комплексонів, що містять дві СООН-групи, є можливим утворення додаткового гліцинового або 6-членного аланінового циклів. Амінокарбоксифосфонати проявляють біологічну активність, є нетоксичними для ссавців і, що дуже важливо, здатні досить швидко розкладатися у навколишньому се- редовищі. Біологічні властивості комплексів біометалів на основі АКФК зумовлені тим, що ці сполуки є структурними фосфоро- вмісними аналогами природних амінокис- лот, тому вони можуть брати участь у ме- ханізмі багатьох біопроцесів, мають низьку 5https://ucj.org.ua О. К. Трунова, М. Ю. Русакова, Г. В. Артамонова, Т. О. Макотрик УХЖ № 9 / ТОМ 88 токсичність і високу розчинність в умовах природного середовища [1, 22–27]. Аміно- карбоксифосфонати мають гербіцидні та ростостимулюючі властивості. [1, 7, 28]. Так, N,N-біс(фосфонометил)гліцин використо- вують для прискорення визрівання цукро- вої тростини та збільшення в ній вмісту цукру, а N-(фосфонометил)гліцин, відомий як гербіцид «гліфосат», здатний селективно інгібувати синтез ферменту 5-енелпіруво- їлшикімат-3-фосфат-синтатази, який хоч і відсутній у вищих організмах, але необхід- ний для синтезу ароматичних амінокислот у рослинах і мікроорганізмах. Препарати на основі гліфосату мають універсальність дії при контакті із зеленими рослинами за не- високої норми витрат, низьку фітотоксич- ність і швидко розкладаються в навколиш- ньому середовищі в аеробних і анаеробних умовах з утворенням основного метаболіту амінометилфосфонової кислоти [1, 29–31]. Наявність ковалентного С-Р зв'язку у струк- турі амінокарбоксифосфонових кислот, стійкого до фотолізу, хімічного гідролізу та температури, проте здатного руйнува- тися за ферментативної дії мікроорганіз- мів, зумовлює їхні біологічні властивості [32, 33]. Здатність до біодеградації сполук із С-Р зв’язком виявлено у багатьох бактерій роду Escherichia, Pseudomonas, Agrobacterium, Klebsiella, Arthrobacter, Bacillus, Rhizobium [34, 35]. Деякі штами (наприклад, Pseudomonas sp. LBr і Flavobacterium sp.) більшу частину N-(фосфонометил)гліцину трансформують в амінометилфосфонат або гліфосат-окси- доредуктазу [36, 37]. Особливу увагу привертає стимулюю- ча дія амінокарбоксифосфонових кислот на ріст мікроорганізмів, які використо- вують у біотехнологіях. Відомо, що вплив Pseudomonas spp. на розвиток сільсько- господарських культур може бути як пози- тивним, так і негативним. Деякі бактеріаль- ні штами є фітопатогенними, інші, напри- клад, сапрофітні псевдомонади, які широко населяють ризосферу рослин, відіграють важливу роль у їхньому захисті. Бактерії- антагоністи з роду Pseudomonas використо- вують як засоби біологічної боротьби із захворюваннями рослин бактеріальної та мікозної етіології. Також сапрофітні пред- ставники роду Pseudomonas є продуцента- ми великої кількості біологічно активних сполук, таких як пігменти, антибіотики, амінокислоти, полісахариди, токсини, віта- міни, а також інші органічні речовини, які використовують в імунології, медицині та сільському господарстві [38–40]. Метою цієї роботи є синтез та дослі- дження комплексів 3d-металів (Co(II), Ni(II), Zn(II)) з біс(фосфонометил)аміно- янтарною кислотою в розчинах і твердому стані та вивчення їхньої біологічної актив- ності відносно непатогенних бактеріальних штамів культур Pseudomonas. ЕКСПЕРИМЕНТ І ОБГОВОРЕННЯ РЕ- ЗУЛЬТАТІВ. Як вихідні сполуки для синтезу комплексів використано хлорид кобаль- ту(ІІ) СоCl2⋅6H2O (х.ч.), сульфат нікелю (ІІ) NiSO4⋅7H2O (х.ч.), нітрат цинку Zn(NO3)2∙ 4Н2О (х.ч.) та N,N΄-біс(фосфонометил) аміноянтарна кислота (рис. 1), яку синте- зовану за методикою [14]. Робочі розчини Н6BPMAS необхідної концентрації готува- ли за точно взятою наважкою. Концентра- цію іонів металів у розчинах вихідних солей та в комплексах визначено методом комп- лексонометричного титрування. Для до- слідження процесів комплексоутворення у водних розчинах готували розчин солі 6 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 СИНТЕЗ ТА БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСІВ 3d-МЕТАЛІВ ІЗ БІС(ФОСФОНОМЕТИЛ)АМІНОЯНТАРНОЮ КИСЛОТОЮНЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ відповідного металу (Co(II), Ni(II), Zn(II)) (СМ(ІІ)= 5·10-3 моль/л) і розчин кислоти (С=5·10-3 моль/л). Одержували еквімоляр- ні системи М:Н6BiMAS = 1:1, які залишали на 40 хв у темному місці для встановлення рівноваги. Необхідне значення рН розчи- ну досліджуваної системи встановлювали розчинами кислот (HCl, H2SO4) або лугів (NaOH, KOH). Тверді металокомплекси ви- діляли з гарячих водних розчинів (45–50 0С) за допомогою ізотермічного методу (висо- лювання абсолютним етанолом) при рН~6 (максимальне накопичення депротонова- них комплексів згідно діаграм розподілу). Вихід комплексів становить ~78%. Вміст H, C, N встановлено на CHN-аналізаторі Perkin Elmer – 2400. Вміст фосфору визначали ме- тодом гравіметрії. Дослідження комплексоутворення у водних розчинах проводили методом елек- тронної спектроскопії поглинання (ЕСП). Електронні спектри записували за різних значень рН на спектрофотометрі Specord M 40 в області 50 000–10 000 см-1 у кварце- вих кюветах (l=1 см). Для кількісної оцінки комплексоутворення проводили матема- тичне оброблення даних ЕСП за допомо- гою програми CLINP 2.1 [41]. ІЧ-спектри досліджуваних сполук запи- сували на приладі Specord-M 80 в області 4000–200 см-1 у вигляді таблеток із KBr. KBr попередньо прокалювали для видалення кристалогідратної води. Гідратний склад сполук та їхні терміч- ні характеристики визначали за допомо- гою комплекса пристроїв – дериватогра- фа NETZSCH STA 409 і квадрупольного мас-спектрометра QMS403/4 (Balzers), які дозволяють проводити водночас терміч- ний і некількісний мас-спектроскопічний аналіз, реєструючи збільшення парціаль- ного тиску газоподібних продуктів горіння. Рис. 1. Будова N,N΄-біс(фосфонометил)амі ноянтарної кислоти Fig. 1. Structure of N,N΄- bis(phosphonome- thyl)aminosuccinic acid. Дослідження комплексоутворення в роз- чинах На рис. 2 (а, б, в) наведено ЕСП системи М(II) – Н6BPMAS залежно від рН розчинів за співвідношення метал:ліганд = 1:1. Як видно з рис. 2, комплексоутворення в системах М(II)-Н6BPMAS, незалежно від катіона, починається в кислому середо- вищі, про що свідчить збільшення оптич- ної густини розчинів і батохромний зсув максимумів поглинання (νmax) d-d перехо- дів у комплексах відносно νmax аква-іонів 3d-металів (19560 см-1→19440 см-1 для Со2+, 25450 см-1→24380 см-1для Ni2+) [42]. Поло- ження νmax d-d переходів іонів кобальту або нікелю відповідають їхньому октаедрично- му оточенню. Так, інтенсивний пік погли- нання в системі Со(ІІ)- Н6BPMAS (рис. 2, а) при ~19000 см-1 відносять до переходу 4T1g( 4F)→4T1g( 4P) у високоспінових шести- координованих комплексах Со(II). Неве- лике плече при 21000 см-1 відповідає терму 4T1g( 4F)→4A2g( 4F) і свідчить про тетраго- нальну деформацію октаедрів симетрії D4h внаслідок досить значної спін-орбітальної взаємодії у збудженому стані 4T1g(P). Крім цього, при ~12000 см-1 у спектрах фіксу- ється дозволений 4Т1g( 4F)→4Т2g( 4F) перехід внаслідок низької симетрії біс(фосфономе- тил)аміноянтарної кислоти. їхньої біологічної активності відносно непатогенних бактеріальних штамів культур Pseudomonas. ЕКСПЕРИМЕНТ І ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ. Як вихідні сполуки для синтезу комплексів використано хлорид кобальту(ІІ) СоCl26H2O (х.ч.), сульфат нікелю (ІІ) NiSO47H2O (х.ч.), нітрат цинку Zn(NO3)2∙4Н2О (х.ч.) та N,N΄- біс(фосфонометил)аміноянтарна кислота (рис. 1), яку синтезовану за методикою [14]. Робочі розчини Н6BPMAS необхідної концентрації готували за точно взятою наважкою. Концентрацію іонів металів у розчинах вихідних солей та в комплексах визначено методом комплексонометричного титрування. Для дослідження процесів комплексоутворення у водних розчинах готували розчин солі відповідного металу (Co(II), Ni(II), Zn(II)) (СМ(ІІ)= 5·10-3 моль/л) і розчин кислоти (С=5·10-3 моль/л). Одержували еквімолярні системи М:Н6BiMAS = 1:1, які залишали на 40 хв у темному місці для встановлення рівноваги. Необхідне значення рН розчину досліджуваної системи встановлювали розчинами кислот (HCl, H2SO4) або лугів (NaOH, KOH). Тверді металокомплекси виділяли з гарячих водних розчинів (45–500С) за допомогою ізотермічного методу (висолювання абсолютним етанолом) при рН~6 (максимальне накопичення депротонованих комплексів згідно діаграм розподілу). Вихід комплексів становить ~78%. Вміст H, C, N встановлено на CHN-аналізаторі. Вміст фосфору визначали методом гравіметрії. Дослідження комплексоутворення у водних розчинах проводили методом електронної спектроскопії поглинання (ЕСП). Електронні спектри записували за різних значень рН на спектрофотометрі Specord M∙40 в області 50 000–10 000 см-1 у кварцевих кюветах (l=1 см). Для кількісної оцінки комплексоутворення проводили математичне оброблення даних ЕСП за допомогою програми CLINP 2.1 [41]. ІЧ-спектри досліджуваних сполук записували на приладі Specord-M 80 в області 4000– 200 см-1 у вигляді таблеток із KBr. KBr попередньо прокалювали для видалення кристалогідратної води. Гідратний склад сполук та їхні термічні характеристики визначали за допомогою наступних пристроїв: дериватографа NETZSCH STA 409 і квадрупольного мас-спектрометра QMS403/4 (Balzers), які дозволяють проводити водночас термічний і некількісний мас- спектроскопічний аналіз, реєструючи збільшення парціального тиску газоподібних продуктів горіння. Рис. 1. Будова N,N΄-біс(фосфонометил)аміноянтарної кислоти Fig. 1. Structure of N,N΄- bis(phosphonomethyl)aminosuccinic acid. Дослідження комплексоутворення в розчинах На рис. 2 (а, б, в) наведено ЕСП системи М(II) – Н6BPMAS залежно від рН розчинів за співвідношення метал:ліганд = 1:1. 7https://ucj.org.ua О. К. Трунова, М. Ю. Русакова, Г. В. Артамонова, Т. О. Макотрик УХЖ № 9 / ТОМ 88 а б в Рис. 2. Електронні спектри поглинання еквімолярних розчинів систем Со(ІІ)- Н6BPMAS (а); Ni(ІІ)-Н6BPMAS (б); Zn(ІІ)- Н6BPMAS (в) залежно від рН розчину (порядковий номер спектрів відповідає значенню рН), СМ(II) = 5·10-3 моль/л Fig. 2. UV-VIS spectra of equimolar solutions of systems Co(II)–H6BPMAS (a); Ni(II)-H6BPMAS (b); Zn(II)-H6BPMAS (c) depending on the pH of the solution (the serial number of the spectra corresponds to the pH value), CM(II) = 5·10-3 mol/l. Як видно з рис. 2, комплексоутворення в системах М(II)-Н6BPMAS, незалежно від катіона, починається в кислому середовищі, про що свідчить збільшення оптичної густини розчинів і батохромний зсув максимумів поглинання (νmax) d-d переходів у комплексах відносно νmax аква-іонів 3d-металів (19560 см-1→19440 см-1 для Со2+, 25450 см-1→24380 см- 1для Ni2+) [42]. Положення νmax d-d переходів іонів кобальту або нікелю відповідають їхньому октаедричному оточенню. Так, інтенсивний пік поглинання в системі Со(ІІ)- Н6BPMAS (рис. 2, а) при ~19000 см-1 відносять до переходу 4T1g(4F)→4T1g(4P) у високоспінових шестикоординованих комплексах Со(II). Невелике плече при 21000 см-1 відповідає терму 4T1g(4F)→4A2g(4F) і свідчить про тетрагональну деформацію октаедрів симетрії D4h внаслідок досить значної спін-орбітальної взаємодії у збудженому стані 4T1g(P). Крім цього, при ~12000 см-1 у спектрах фіксують дозволений 4Т1g(4F)4Т2g(4F) перехід внаслідок низької симетрії біс(фосфонометил)аміноянтарної кислоти. В ЕСП комплексів Ni(II) з Н6BPMAS (рис. 2, б) спостерігаємо основні максимуми поглинання при ~25 450см-1 та ~13 400 см-1, які відносять до термів 3A2g→3T1g та 3A2g→3T2g(P) відповідно. Зі збільшенням рН розчину відбувається розщеплення останнього на декілька мультиплетів, що зумовлено близькістю енергій рівнів 1Eg і 3T1g при координації нікелю. Комплекси Zn(ІІ) поглинають УФ-випромінювання в спектральному діапазоні 34 000– 32 000 см-1 (рис. 2, в) і при збільшенні рН максимуми поглинання зсуваються в область більших частот. Такий батохромний зсув зумовлено полегшенням n→π* переходів в амінофосфоновому фрагменті АКФК [43]. Описана спектральна картина свідчить про утворення певного числа комплексів із різнопротонованими аніонами ліганду залежно від рН розчину. За даними ЕСП було розраховано константи стійкості різнопротонованих біс(фосфонометил)аміносукцинатів 3d-металів (табл. 1) та побудовано діаграми розподілу комплексних форм залежно від рН (рис. 3, а, б, в). Таблиця 1. Значення констант стійкості та області існування комплексів 3d-металів із біс(фосфонометил)аміноянтарною кислотою Table 1. Values of stability constants and regions of existence of 3-d metal complexes with bis(phosphonomethylaminosuccinic) acid. 30000 25000 20000 15000 0,00 0,02 0,04 0,06 2 1 3 4 5 6 78 9 A , см-1 10 25000 20000 15000 0,00 0,04 0,08 0,12 2 1 3 4 5 6 A , см-1 7-10 а б в Рис. 2. Електронні спектри поглинання еквімолярних розчинів систем Со(ІІ)- Н6BPMAS (а); Ni(ІІ)-Н6BPMAS (б); Zn(ІІ)- Н6BPMAS (в) залежно від рН розчину (порядковий номер спектрів відповідає значенню рН), СМ(II) = 5·10-3 моль/л Fig. 2. UV-VIS spectra of equimolar solutions of systems Co(II)–H6BPMAS (a); Ni(II)-H6BPMAS (b); Zn(II)-H6BPMAS (c) depending on the pH of the solution (the serial number of the spectra corresponds to the pH value), CM(II) = 5·10-3 mol/l. Як видно з рис. 2, комплексоутворення в системах М(II)-Н6BPMAS, незалежно від катіона, починається в кислому середовищі, про що свідчить збільшення оптичної густини розчинів і батохромний зсув максимумів поглинання (νmax) d-d переходів у комплексах відносно νmax аква-іонів 3d-металів (19560 см-1→19440 см-1 для Со2+, 25450 см-1→24380 см- 1для Ni2+) [42]. Положення νmax d-d переходів іонів кобальту або нікелю відповідають їхньому октаедричному оточенню. Так, інтенсивний пік поглинання в системі Со(ІІ)- Н6BPMAS (рис. 2, а) при ~19000 см-1 відносять до переходу 4T1g(4F)→4T1g(4P) у високоспінових шестикоординованих комплексах Со(II). Невелике плече при 21000 см-1 відповідає терму 4T1g(4F)→4A2g(4F) і свідчить про тетрагональну деформацію октаедрів симетрії D4h внаслідок досить значної спін-орбітальної взаємодії у збудженому стані 4T1g(P). Крім цього, при ~12000 см-1 у спектрах фіксують дозволений 4Т1g(4F)4Т2g(4F) перехід внаслідок низької симетрії біс(фосфонометил)аміноянтарної кислоти. В ЕСП комплексів Ni(II) з Н6BPMAS (рис. 2, б) спостерігаємо основні максимуми поглинання при ~25 450см-1 та ~13 400 см-1, які відносять до термів 3A2g→3T1g та 3A2g→3T2g(P) відповідно. Зі збільшенням рН розчину відбувається розщеплення останнього на декілька мультиплетів, що зумовлено близькістю енергій рівнів 1Eg і 3T1g при координації нікелю. Комплекси Zn(ІІ) поглинають УФ-випромінювання в спектральному діапазоні 34 000– 32 000 см-1 (рис. 2, в) і при збільшенні рН максимуми поглинання зсуваються в область більших частот. Такий батохромний зсув зумовлено полегшенням n→π* переходів в амінофосфоновому фрагменті АКФК [43]. Описана спектральна картина свідчить про утворення певного числа комплексів із різнопротонованими аніонами ліганду залежно від рН розчину. За даними ЕСП було розраховано константи стійкості різнопротонованих біс(фосфонометил)аміносукцинатів 3d-металів (табл. 1) та побудовано діаграми розподілу комплексних форм залежно від рН (рис. 3, а, б, в). Таблиця 1. Значення констант стійкості та області існування комплексів 3d-металів із біс(фосфонометил)аміноянтарною кислотою Table 1. Values of stability constants and regions of existence of 3-d metal complexes with bis(phosphonomethylaminosuccinic) acid. 30000 25000 20000 15000 0,00 0,02 0,04 0,06 2 1 3 4 5 6 78 9 A , см-1 10 25000 20000 15000 0,00 0,04 0,08 0,12 2 1 3 4 5 6 A , см-1 7-10 Рис. 2. Електронні спектри поглинання еквімолярних розчинів систем Со(ІІ)- Н6BPMAS (а); Ni(ІІ)-Н6BPMAS (б); Zn(ІІ)- Н6BPMAS (в) залежно від рН розчину (порядковий номер спектрів відповідає значенню рН), СМ(II) = 5·10-3 моль/л Fig. 2. UV-VIS spectra of equimolar solutions of systems Co(II)–H6BPMAS (a); Ni(II)-H6BPMAS (b); Zn(II)-H6BPMAS (c) depending on the pH of the solution (the serial number of the spectra corresponds to the pH value), CM(II) = 5·10-3 mol/l. В ЕСП комплексів Ni(II) з Н6BPMAS (рис.  2,  б) спостерігаються основні мак- симуми поглинання при ~25 450см-1 та ~13  400  см-1, які відносяться до термів 3A2g→3T1g та 3A2g→3T2g(P) відповідно. Зі збільшенням рН розчину відбувається роз- щеплення останнього на декілька мульти- плетів, що зумовлено близькістю енергій рівнів 1Eg і 3T1g при координації нікелю. Комплекси Zn(ІІ) поглинають УФ-ви- промінювання в спектральному діапазоні 34 000– 32 000 см-1 (рис. 2, в) і при збільшенні 8 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 СИНТЕЗ ТА БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСІВ 3d-МЕТАЛІВ ІЗ БІС(ФОСФОНОМЕТИЛ)АМІНОЯНТАРНОЮ КИСЛОТОЮНЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ рН максимуми поглинання зсуваються в область більших частот. Такий батохром- ний зсув зумовлено полегшенням n→π* переходів в амінофосфоновому фрагменті АКФК [43]. Описана спектральна картина свідчить про утворення певного числа комплексів із різнопротонованими аніонами ліганду за- лежно від рН розчину. За даними ЕСП було розраховано кон- станти стійкості різнопротонованих біс (фосфонометил)аміносукцинатів 3d-мета- лів (табл. 1) та побудовано діаграми роз- поділу комплексних форм залежно від рН (рис. 3, а, б, в). Таблиця 1. Значення констант стійкості та області існування комплексів 3d-металів із біс(фос- фонометил)аміноянтарною кислотою Table 1. Values of stability constants and regions of existence of 3-d metal complexes with bis(phos phonomethylaminosuccinic) acid. Форма комплексу* Co2+ Ni2+ Zn2+ lgКст. область рН lgКст. область рН lgКст. область рН MH4L 2,09 ± 0,11 0,5 – 3,5 2.13 ± 0,11 0,5-4,0 2,97 ± 0,08 0,5-2,5 MH3L 5,40 ± 0,08 0,5-7,0 4.7 ± 0,09 1,0-6,0 3,57 ± 0,11 0,5-4,0 MH2L 12,49 ± 0,04 0,5-7,0 12.75 ± 0,14 1,0-7,0 7,96 ± 0,04 0,5-6,5 MHL 15,66 ± 0,20 2,5-8,5 15.24 ± 0,12 2,5-10 12,05 ± 0,20 ML 19,90 ± 0,08 >5,0 19,08 ± 0,08 >5,0 13,81 ± 0,05 3,0-10,0 M(OH)L 18,04 ± 0,11 >6,8 17,95 ± 0,10 >6,5 12,92 ± 0,07 >6,5 * – формальні заряди комплексних іонів опущено; * – formal charges of complex ions are omitted. Рис. 3. Діаграми розподілу комплексних форм у системах Со(ІІ)-Н6BPMAS (а); Ni(ІІ)-Н6BPMAS (б); Zn(ІІ)-Н6BPMAS (в) залежно від рН розчину Fig. 3. Diagrams of the distribution of complex forms in the systems Co(II)-H6BPMAS (a); Ni(II)-H6BPMAS (b); Zn(II)-H6BPMAS (c) depending on the pH of the solution. Форма комплексу* Co2+ Ni2+ Zn2+ lgКст. область рН lgКст. область рН lgКст. область рН MH4L 2,09 0,11 0,5 – 3,5 2.13± 0,11 0,5-4,0 2,97  0,08 0,5-2,5 MH3L 5,40 0,08 0,5-7,0 4.7± 0,09 1,0-6,0 3,57± 0,11 0,5-4,0 MH2L 12,49 0,04 0,5-7,0 12.75± 0,14 1,0-7,0 7,96 0,04 0,5-6,5 MHL 15,66 0,20 2,5-8,5 15.24± 0,12 2,5-10 12,05 ± 0,20 ML 19,90 0,08 ˃5,0 19,08± 0,08 ˃5,0 13,81 0,05 3,0-10,0 M(OH)L 18,04± 0,11 ˃6,8 17,95± 0,10 ˃6,5 12,92± 0,07 >6,5 * – формальні заряди комплексних іонів опущено; * – formal charges of complex ions are omitted. 2 4 6 8 10 0,0000 0,0002 0,0004 0,0006 0,0008 0,0010 CoL(OH) CoL CoHL CoH 2 L CoH 3 L CoH 4 L CCo(II), моль/л pH Co2+ а 2 4 6 8 10 0,0000 0,0002 0,0004 0,0006 0,0008 0,0010 NiL(OH) NiL NiHL NiH 2 L NiH 3 L NiH 4 L CNi(II), моль/л pH Ni2+ б в Рис. 3. Діаграми розподілу комплексних форм у системах Со(ІІ)-Н6BPMAS (а); Ni(ІІ)- Н6BPMAS (б); Zn(ІІ)-Н6BPMAS (в) залежно від рН розчину Fig. 2. Diagrams of the distribution of complex forms in the systems Co(II)-H6BPMAS (a); Ni(II)- H6BPMAS (b); Zn(II)-H6BPMAS (c) depending on the pH of the solution. Із даних табл. 1 видно, що 3d-метали утворюють із біс(фосфонометил)аміноянтарною кислотою стійкі комплекси різного протонного складу: від високопротонованих до звичайних. При цьому практично для всіх досліджуваних комплексних форм, незалежно від металу, спостерігаємо поступове збільшення стійкості комплексів за їхньої послідовної депротонізації. Відмінність у константах стійкості комплексів різного ступеня протонування пов'язана з координацією різної кількості функціональних груп ліганду. Менша стійкість тетра- та трипротонованих комплексів зумовлена координацією лише кислотних груп Н6BPMAS (карбоксильних та/або фосфонових) без зміни основності атома азоту. Підвищення стійкості комплексів при утворенні моно- та депротонованих форм пов'язано з координацією центральними атомами третинного атома нітрогену Н6BPMAS. Стійкість у розчині депротонованих комплексів для всіх досліджених металів завжди вища, ніж у разі протонованих форм для того самого катіона. Тобто, відбувається підвищення ефективної дентатності ліганду зі зменшенням ступеня протонування АКФК. При цьому для всіх досліджуваних металів зберігається координаційне число 6. Близькі значення констант стійкості комплексів та однаковий порядок зміни в значеннях lgКст. свідчить про однотипну будову їхньої внутрішньої координаційної сфери. Одержані дані щодо стійкості біс(фосфонометил)аміносукцинатів добре корелюють із рядом Ірвінга – Вільямса [44]. Аналіз діаграм розподілу комплексних форм показав, що в досліджуваних системах комплексоутворення починається в дуже кислому середовищі. В області 1<рН<4 стійкими є комплекси з H4L-2, H3L-3 і H2L-4 аніонами кислоти. Зі збільшенням рН розчину в системах накопичуються моно- і депротоновані комплекси, які існують у широкому діапазоні рН (4–9). При цьому максимальне накопичення спостерігаємо саме для комплексу МHL, який існує в Форма комплексу* Co2+ Ni2+ Zn2+ lgКст. область рН lgКст. область рН lgКст. область рН MH4L 2,09 0,11 0,5 – 3,5 2.13± 0,11 0,5-4,0 2,97  0,08 0,5-2,5 MH3L 5,40 0,08 0,5-7,0 4.7± 0,09 1,0-6,0 3,57± 0,11 0,5-4,0 MH2L 12,49 0,04 0,5-7,0 12.75± 0,14 1,0-7,0 7,96 0,04 0,5-6,5 MHL 15,66 0,20 2,5-8,5 15.24± 0,12 2,5-10 12,05 ± 0,20 ML 19,90 0,08 ˃5,0 19,08± 0,08 ˃5,0 13,81 0,05 3,0-10,0 M(OH)L 18,04± 0,11 ˃6,8 17,95± 0,10 ˃6,5 12,92± 0,07 >6,5 * – формальні заряди комплексних іонів опущено; * – formal charges of complex ions are omitted. 2 4 6 8 10 0,0000 0,0002 0,0004 0,0006 0,0008 0,0010 CoL(OH) CoL CoHL CoH 2 L CoH 3 L CoH 4 L CCo(II), моль/л pH Co2+ а 2 4 6 8 10 0,0000 0,0002 0,0004 0,0006 0,0008 0,0010 NiL(OH) NiL NiHL NiH 2 L NiH 3 L NiH 4 L CNi(II), моль/л pH Ni2+ б в Рис. 3. Діаграми розподілу комплексних форм у системах Со(ІІ)-Н6BPMAS (а); Ni(ІІ)- Н6BPMAS (б); Zn(ІІ)-Н6BPMAS (в) залежно від рН розчину Fig. 2. Diagrams of the distribution of complex forms in the systems Co(II)-H6BPMAS (a); Ni(II)- H6BPMAS (b); Zn(II)-H6BPMAS (c) depending on the pH of the solution. Із даних табл. 1 видно, що 3d-метали утворюють із біс(фосфонометил)аміноянтарною кислотою стійкі комплекси різного протонного складу: від високопротонованих до звичайних. При цьому практично для всіх досліджуваних комплексних форм, незалежно від металу, спостерігаємо поступове збільшення стійкості комплексів за їхньої послідовної депротонізації. Відмінність у константах стійкості комплексів різного ступеня протонування пов'язана з координацією різної кількості функціональних груп ліганду. Менша стійкість тетра- та трипротонованих комплексів зумовлена координацією лише кислотних груп Н6BPMAS (карбоксильних та/або фосфонових) без зміни основності атома азоту. Підвищення стійкості комплексів при утворенні моно- та депротонованих форм пов'язано з координацією центральними атомами третинного атома нітрогену Н6BPMAS. Стійкість у розчині депротонованих комплексів для всіх досліджених металів завжди вища, ніж у разі протонованих форм для того самого катіона. Тобто, відбувається підвищення ефективної дентатності ліганду зі зменшенням ступеня протонування АКФК. При цьому для всіх досліджуваних металів зберігається координаційне число 6. Близькі значення констант стійкості комплексів та однаковий порядок зміни в значеннях lgКст. свідчить про однотипну будову їхньої внутрішньої координаційної сфери. Одержані дані щодо стійкості біс(фосфонометил)аміносукцинатів добре корелюють із рядом Ірвінга – Вільямса [44]. Аналіз діаграм розподілу комплексних форм показав, що в досліджуваних системах комплексоутворення починається в дуже кислому середовищі. В області 1<рН<4 стійкими є комплекси з H4L-2, H3L-3 і H2L-4 аніонами кислоти. Зі збільшенням рН розчину в системах накопичуються моно- і депротоновані комплекси, які існують у широкому діапазоні рН (4–9). При цьому максимальне накопичення спостерігаємо саме для комплексу МHL, який існує в Форма комплексу* Co2+ Ni2+ Zn2+ lgКст. область рН lgКст. область рН lgКст. область рН MH4L 2,09 0,11 0,5 – 3,5 2.13± 0,11 0,5-4,0 2,97  0,08 0,5-2,5 MH3L 5,40 0,08 0,5-7,0 4.7± 0,09 1,0-6,0 3,57± 0,11 0,5-4,0 MH2L 12,49 0,04 0,5-7,0 12.75± 0,14 1,0-7,0 7,96 0,04 0,5-6,5 MHL 15,66 0,20 2,5-8,5 15.24± 0,12 2,5-10 12,05 ± 0,20 ML 19,90 0,08 ˃5,0 19,08± 0,08 ˃5,0 13,81 0,05 3,0-10,0 M(OH)L 18,04± 0,11 ˃6,8 17,95± 0,10 ˃6,5 12,92± 0,07 >6,5 * – формальні заряди комплексних іонів опущено; * – formal charges of complex ions are omitted. 2 4 6 8 10 0,0000 0,0002 0,0004 0,0006 0,0008 0,0010 CoL(OH) CoL CoHL CoH 2 L CoH 3 L CoH 4 L CCo(II), моль/л pH Co2+ а 2 4 6 8 10 0,0000 0,0002 0,0004 0,0006 0,0008 0,0010 NiL(OH) NiL NiHL NiH 2 L NiH 3 L NiH 4 L CNi(II), моль/л pH Ni2+ б в Рис. 3. Діаграми розподілу комплексних форм у системах Со(ІІ)-Н6BPMAS (а); Ni(ІІ)- Н6BPMAS (б); Zn(ІІ)-Н6BPMAS (в) залежно від рН розчину Fig. 2. Diagrams of the distribution of complex forms in the systems Co(II)-H6BPMAS (a); Ni(II)- H6BPMAS (b); Zn(II)-H6BPMAS (c) depending on the pH of the solution. Із даних табл. 1 видно, що 3d-метали утворюють із біс(фосфонометил)аміноянтарною кислотою стійкі комплекси різного протонного складу: від високопротонованих до звичайних. При цьому практично для всіх досліджуваних комплексних форм, незалежно від металу, спостерігаємо поступове збільшення стійкості комплексів за їхньої послідовної депротонізації. Відмінність у константах стійкості комплексів різного ступеня протонування пов'язана з координацією різної кількості функціональних груп ліганду. Менша стійкість тетра- та трипротонованих комплексів зумовлена координацією лише кислотних груп Н6BPMAS (карбоксильних та/або фосфонових) без зміни основності атома азоту. Підвищення стійкості комплексів при утворенні моно- та депротонованих форм пов'язано з координацією центральними атомами третинного атома нітрогену Н6BPMAS. Стійкість у розчині депротонованих комплексів для всіх досліджених металів завжди вища, ніж у разі протонованих форм для того самого катіона. Тобто, відбувається підвищення ефективної дентатності ліганду зі зменшенням ступеня протонування АКФК. При цьому для всіх досліджуваних металів зберігається координаційне число 6. Близькі значення констант стійкості комплексів та однаковий порядок зміни в значеннях lgКст. свідчить про однотипну будову їхньої внутрішньої координаційної сфери. Одержані дані щодо стійкості біс(фосфонометил)аміносукцинатів добре корелюють із рядом Ірвінга – Вільямса [44]. Аналіз діаграм розподілу комплексних форм показав, що в досліджуваних системах комплексоутворення починається в дуже кислому середовищі. В області 1<рН<4 стійкими є комплекси з H4L-2, H3L-3 і H2L-4 аніонами кислоти. Зі збільшенням рН розчину в системах накопичуються моно- і депротоновані комплекси, які існують у широкому діапазоні рН (4–9). При цьому максимальне накопичення спостерігаємо саме для комплексу МHL, який існує в 9https://ucj.org.ua О. К. Трунова, М. Ю. Русакова, Г. В. Артамонова, Т. О. Макотрик УХЖ № 9 / ТОМ 88 Із даних табл. 1 видно, що 3d-метали утворюють із біс(фосфонометил)аміноян- тарною кислотою стійкі комплекси різного протонного складу: від високопротонова- них до повністю депротонованих (нормаль- них). При цьому практично для всіх дослі- джуваних комплексних форм, незалеж- но від металу, спостерігається поступове збільшення стійкості комплексів за їхньої послідовної депротонізації. Відмінність у константах стійкості комплексів різного ступеня протонування пов'язана з коор- динацією різної кількості функціональних груп ліганду. Менша стійкість тетра- та три- протонованих комплексів зумовлена коор- динацією лише кислотних груп Н6BPMAS (карбоксильних та/або фосфонових) без зміни основності атома азоту. Підвищення стійкості комплексів при утворенні моно- та депротонованих форм пов'язано з коор- динацією центральними атомами третин- ного атома нітрогену Н6BPMAS. Стійкість у розчині депротонованих комплексів для всіх досліджених металів завжди вища, ніж у разі протонованих форм для того самого катіона. Тобто, відбувається підвищення ефективної дентатності ліганду зі змен- шенням ступеня протонування АКФК. При цьому для всіх досліджуваних металів збе- рігається координаційне число 6. Близькі значення констант стійкості комплексів та однаковий порядок зміни в значеннях lgКст. свідчить про однотипну будову їхньої внутрішньої координацій- ної сфери. Одержані дані щодо стійкості біс(фосфонометил)аміносукцинатів добре корелюють із рядом Ірвінга – Вільямса [44]. Аналіз діаграм розподілу комплексних форм показав, що в досліджуваних си- стемах комплексоутворення починаєть- ся в дуже кислому середовищі. В області 1<рН<4 стійкими є комплекси з H4L -2, H3L -3 і H2L -4 аніонами кислоти. Зі збільшенням рН розчину в системах накопичуються моно- і депротоновані комплекси, які існують у широкому діапазоні рН (4–9). При цьому максимальне накопичення спостерігається саме для комплексу МHL, який існує в ши- рокому кислотному діапазоні (рН 2,5–10), що вказує на найбільшу реакційну здат- ність монопротонованої форми ліганду за рахунок згорнутої конформації [45]. У лужній області спостерігається утво- рення гідроксокомплексів МL(ОН), концен- трація яких може зростати зі збільшенням рН розчинів. Але в цих умовах рН їхньо- му накопиченню перешкоджає утворення більш стійких нормальних комплексів МL. Таким чином, дослідження комплек- соутворення М(ІІ) з бісфосфонометила- міноянтарною кислотою показало, що в розчині в широкому діапазоні рН утворю- ються стійкі різнопротоновані комплекси загального складу М(HnL)(OH)m (n=4÷0; m=0, 1), в яких іони металів знаходяться у викривленому октаедричному оточенні. Константи стійкості комплексів зменшу- ються в ряді lgKМL>lgKМL(ОН)>lgKМHL>lgKМH2L >lgKМH3L>lgKМH4L, що пов’язано з послідов- ною дисоціацією ліганду і координацією центральним атомом різних донорних груп BPMAS, а також утворенням в менш прото- нованих комплексах додаткових хелатних циклів: гліцинового (1) та двох фосфоно- гліцинових (2, 3): широкому кислотному діапазоні (рН 2,5–10), що вказує на найбільшу реакційну здатність монопротонованої форми ліганду за рахунок згорнутої конформації [45]. У лужній області спостерігаємо утворення гідроксокомплексів МL(ОН), концентрація яких може зростати зі збільшенням рН розчинів. Але в цих умовах рН їхньому накопиченню перешкоджає утворення більш стійких комплексів звичайного складу МL. Таким чином, дослідження комплексоутворення М(ІІ) з бісфосфонометиламіноянтарною кислотою показало, що в розчині в широкому діапазоні рН утворюються стійкі різнопротоновані комплекси загального складу М(HnL)(OH)m (n=4÷0; m=0, 1), в яких іони металів знаходяться у викривленому октаедричному оточенні. Константи стійкості комплексів зменшуються в ряді lgKМL>lgKМL(ОН)>lgKМHL>lgKМH2L>lgKМH3L>lgKМH4L, що пов’язано з послідовною дисоціацією ліганду і координацією центральним атомом різних донорних груп BPMAS, а також утворенням в менш протонованих комплексах додаткових хелатних циклів: гліцинового (1) та двох фосфоногліцинових (2, 3): P CH2 OO O P CH2N CH2 CH C OO O O O CO O M 32 1 M = Co(II), Ni(II), Cu(II) Для всіх біс(фосфонометил)аміносукцинатів 3d-металів домінування комплексу з однією формою ліганду відбувається приблизно в однакових областях рН. Дослідження твердих комплексів Результати хімічного аналізу синтезованих комплексів наведено в табл. 2. Таблиця 2. Результати елементного аналізу біс(фосфонометил)аміносукцинатів 3d-металів Table 2. Results of elemental analysis of bis(phosphonomethyl)aminosuccinates of 3d metals. Сполука Елемент (%) M Na H C N P Na2[CoL]·4H2O знайдено 12,24 9,34 3,20 14,68 2,95 12,65 розраховано 11,94 9,31 3,44 14,57 2,83 12,55 Na2[NiL]·4H2O знайдено 12,19 9,36 3,51 14,97 2,92 12,71 розраховано 11,89 9,32 3,45 14,58 2,84 12,56 Na2[ZnL]2·4H2O знайдено 14,35 10,16 2,72 16,01 3,20 13,77 розраховано 14,00 10,14 2,65 15,88 3,09 13,67 Гідратний склад синтезованих сполук встановлено за допомогою методу ДТА. На рис. 4 для прикладу наведено термограму комплексу Na2[ZnBPMAS]·4Н2О. 10 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 СИНТЕЗ ТА БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСІВ 3d-МЕТАЛІВ ІЗ БІС(ФОСФОНОМЕТИЛ)АМІНОЯНТАРНОЮ КИСЛОТОЮНЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ Для всіх біс(фосфонометил)аміносукци- натів 3d-металів домінування комплексу з однією формою ліганду відбувається при- близно в однакових областях рН. Дослідження твердих комплексів Результати хімічного аналізу синтезова- них комплексів наведено в табл. 2. Таблиця 2. Результати елементного аналізу біс(фосфонометил)аміносукцинатів 3d-металів Table 2. Results of elemental analysis of bis(phosphonomethyl)aminosuccinates of 3d metals. Сполука Елемент (%) M Na H C N P Na2[CoL]·4H2O знайдено 12,24 9,34 3,20 14,68 2,95 12,65 розраховано 11,94 9,31 3,44 14,57 2,83 12,55 Na2[NiL]·4H2O знайдено 12,19 9,36 3,51 14,97 2,92 12,71 розраховано 11,89 9,32 3,45 14,58 2,84 12,56 Na2[ZnL]2·4H2O знайдено 14,35 10,16 2,72 16,01 3,20 13,77 розраховано 14,00 10,14 2,65 15,88 3,09 13,67 Гідратний склад синтезованих сполук встановлено за допомогою методу ДТА. На рис. 4 для прикладу наведено термограму комплексу Na2[ZnBPMAS]·4Н2О. Термічний розклад всіх синтезованих бісфосфонометиламіносукцинатів 3d-ме- талів відбувається однотипно. Вони утво- рюють кристалогідрати і відщеплення кристалізаційної води для сполук МBPMAS (M = Co2+, Ni2+, Zn2+) проходить в одну ста- дію в діапазоні температур 100–110  ºС та супроводжується ендотермічними ефекта- ми. При цьому на кривій мас-спектра для Н2О (з максимумами 104ºС (CoBPMAS), 105  ºС (NiBPMAS), 108ºС (ZnBPMAS) фік- сується відповідний сигнал. Низька тем- пература дегідратації вказує на зовніш- ньосферне розташування молекул води. На основі кількісного розрахунку вмісту моле- кул води показано, що на стадії дегідратації для комплексів Na2[МBPMAS] втрата маси залежно від катіона становить ~11–13%, що відповідає відщепленню 4 молекул води. За температури >200ºС відбувається по- ступове розкладання органічної частини комплексів, яке супроводжується декар- боксилуванням і деамінуванням у вигляді відповідних газоподібних оксидів, що під- тверджується даними мас-спектрометрич- ного аналізу. Ці процеси супроводжуються сильними екзоефектами при 410 ºС, 376 ºС і 381 ºС для комплексів Co, Ni і Zn відповідно. На кривих мас-спектрів спостерігаються сигнали продуктів фрагментації: COO, N2O (m/z=44); (PO2) +, (H2PO3)+ та (P2O5) + (m/z=63; 81; 142 відповідно), (C2H4COOH)+ (m/z=73); (СН2Р(ОН)2О)+ (m/z=95). В інтервалі тем- ператур 400–520  ºС процес розкладання комплексів йде бурхливо з виділенням те- пла (екзоефекти при t ~ 380, 430, 470 ºС) і втратою маси ~ 6–8%. Кінцева темпера- тура розкладання комплексів становить 11https://ucj.org.ua О. К. Трунова, М. Ю. Русакова, Г. В. Артамонова, Т. О. Макотрик УХЖ № 9 / ТОМ 88 480–520 °С. Слід зазначити, що процес тер- модеструкції комплексів проходить без ви- ділення фосфорвмісних летких продуктів, оскільки мас-спектрометрична крива, яка відповідає фосфору, залишається в усьому досліджуваному температурному інтервалі практично незмінною. Тому, ймовірно, кін- цевими продуктами розкладання комплек- сів є нестехіометричні гідроксофосфати. На основі аналізу характеристичних смуг поглинання ІЧ-спектрів комплексів М(ІІ) з Н6BPMAS (табл. 3) одержано дані про спосіб координації іона металу в дослі- джених сполуках. Рис. 4. Термограма комплексу Na4[ZnBiPMAS]·4Н2О Fig. 4. Thermogram of the com- plex Na4[ZnBiPMAS]·4Н2О 12 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 СИНТЕЗ ТА БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСІВ 3d-МЕТАЛІВ ІЗ БІС(ФОСФОНОМЕТИЛ)АМІНОЯНТАРНОЮ КИСЛОТОЮНЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ Таблиця 3. Основні частоти коливань (см-1) та їхнє віднесення в ІЧ-спектрах комплексів 3d-ме- талів з Н6BPMAS Table 3. Basic vibrational frequencies (cm-1) and their assignments in the IR spectra of complexes of 3-d metals with H6BPMAS. Смуга Н6BiPMAS Na4[CоBPMAS]·4Н2О Na4[NiBPMAS]·4Н2О Na4[ZnBPMAS]·4Н2О ν(H 2 O)зовн. 3392 3398 3428 3441 ν(СH) 3010 2885, 3008 2920 2880,3009 ν(COOH) 1730 – – – νas (COO-) 1646 1624 1625 1629 νs(COO-) 1468,1434 1420 1407 1418, 1383 Δν 204 218 211 νas(PO3) 1166 1134 1142 1122 νs(P=O) 1066 1080 1066 1081 νas(POН) 940 992 990 995 ν(M–O) – 683, 582 618, 590 671, 557 ν(M–N) – 460 462 460 В ІЧ-спектрах комплексів відсутні ва- лентні коливання вільних СООН-груп, які в спектрах Н6BPMAS спостерігаються при 1730 см-1, що свідчить про координацію центрального атома двома карбоксильни- ми групами ліганду. Симетричні та асиме- тричні валентні коливання дисоційованих COO--груп для комплексів зміщені в об- ласть низьких частот відносно аналогічних смуг у спектрі чистої кислоти. Причому різ- ниця в положенні смуг νsCOO- та νasCOO- в комплексах складає Δν>200 см-1, що свід- чить про монодентатний характер зв'язу- вання карбокси-груп з іоном металу [46]. Смуги поглинання в області 1140– 990 см-1 віднесено до коливань фосфонової групи АКФК, які при координації з іонами металів батохромно зміщуються відносно відповідних смуг коливання вільного лі- ганду, що свідчить про координацію фос- фонових груп у комплексах. Смуги поглинання в низькочастотній області (~700–560 см-1) відповідають ва- лентним коливанням зв’язку М–О, а їхнє розщеплення підтверджує координацію іо- нів металів атомами кисню різних функціо нальних груп ліганду (карбоксильна, фос- фонова). Для всіх досліджених координаційних сполук при 460 та 457 см-1 присутня смуга поглинання, яку віднесено до валентних коливань зв’язку метал – азот. На утворен- ня зв’язку металів з атомом азоту вказує і наявність в ІЧ-спектрах смуги валентних 13https://ucj.org.ua О. К. Трунова, М. Ю. Русакова, Г. В. Артамонова, Т. О. Макотрик УХЖ № 9 / ТОМ 88 коливань зв’язку сусіднього С–Н в облас- ті ~3000–2700 см-1. Зазначене поглинання є одним із критеріїв утворення координацій ного зв’язку М–N у комплексонатах [46]. Зменшення частоти ν(СH) у комплексах ~ на 30 см-1 відбувається в результаті індук ційного ефекту R—C—N→M внаслідок ут ворення координаційного зв’язку метал  – азот. В ІЧ-спектрах комплексів з H6BPMAS присутня інтенсивна широка смуга при ~ 3400 см-1, яка відноситься до ν коливань молекул води. Для комплексів Na4[CоBPMAS]·4Н2О та Na4[NiBPMAS]·4Н2О було записано елек- тронні спектри дифузного відбиття, які подібні до СДВ відповідних комплексів із фосфонометиламіноянтарною кислотою [7]. У СДВ біс(фосфонометил)аміносук- цинатів спостерігаються смуги, які відпо- відають характерним d-d-переходам для іонів металів в октаедричному оточенні. Слід відмітити, що положення максимумів поглинання в твердих зразках близькі до аналогічних смуг комплексів у розчинах. Так, у СДВ комплексу кобальту спостеріга- ється інстенсивний максимум поглинання при 19 640 см-1, який відповідає переходу 4T1g(F)→4T1g(P), причому високочастот- не плече цієї смуги (20 120 см-1) виникає внаслідок спін-орбітальної взаємодії стану 4T1g(P). СДВ комплексу Na4[NiBPMAS]·4Н2О має вигляд, типовий для шести коорди- нованих Ni2+-іонів. Розщеплена смуга, яка спостерігається при 13 600 см-1 і 14 880 см-1, відноситься до переходів 3A2g→1Eg(D) і 3A2g→ 3T1g(F) відповідно, а максимум при 25  200 см-1 зумовлений переходом 3A2g→ 3T1g(P) [42]. Структура спектрів та поло- ження максимумів смуг d-d-переходів кристалічних комплексів схожі з відповід- ними спектрами поглинання комплексів у розчині, що свідчить про однотипність їх- ньої будови в розчині та твердому стані. На підставі аналізу СДВ та ІЧ-спектрів, враховуючи дані [14, 45], для комплексів М(ІІ) з Н6BPMAS можна запропонувати на- ступну будову (рис. 5): Рис. 5. Запропонована будова комплексів М(ІІ) з Н6BPMAS Fig. 5. The proposed structure of M(II) com- plexes with H6BPMAS. Іони 3d-металів зв’язані з атомами кис- ню карбоксильних та фосфонових груп і трeтинним атомом азоту ліганду. При цьо- му в біс(фосфонометил)аміносукцинатах утворюються два 5-членних цикли (аміно- метиленфосфоновий і гліциновий) і один 6-членний (β-аланіновий) цикл. Дослідження біологічної активності біс (фосфонометил)аміноянтарної кислоти та її комплексів із Ni(II) та Co(II) Дослідження біологічної активності біс (фосфонометил)аміноянтарної кислоти та її комплексів із Ni(II) та Co(II) проведе- но відносно бактеріальних видів культур Pseudomonas (Pseudomonas fluorescens, Pseu domonas aureofaciens), які було отримано з колекції культур мікроорганізмів кафедри спостерігаємо інстенсивний максимум поглинання при 19 640 см-1, який відповідає переходу 4T1g(F)→4T1g(P), причому високочастотне плече цієї смуги (20 120 см-1) виникає внаслідок спін-орбітальної взаємодії стану 4T1g(P). СДВ комплекс Na4[NiBPMAS]·4Н2О має вигляд, типовий для шести координованих Ni2+-іонів. Розщеплену смугу, яку спостерігають при 13 600 см-1 і 14 880 см-1, відносять до переходів 3A2g→1Eg(D) і 3A2g→3T1g(F) відповідно, а максимум при 25 200 см-1 зумовлений переходом 3A2g→3T1g(P) [42]. Структура спектрів та положення максимумів смуг d-d-переходів кристалічних комплексів схожі з відповідними спектрами поглинання комплексів у розчині, що свідчить про однотипність їхньої будови в розчині та твердому стані. На підставі аналізу СДВ та ІЧ-спектрів, враховуючи дані [14, 45], для комплексів М(ІІ) з Н6BPMAS можна запропонувати наступну будову (рис. 5): Рис. 5. Запропонована будова комплексів М(ІІ) з Н6BPMAS Fig. 5. The proposed structure of M(II) complexes with H6BPMAS. Іони 3d-металів зв’язані з атомами кисню карбоксильних та фосфонових груп і трeтинним атомом азоту ліганду. При цьому в біс(фосфонометил)аміносукцинатах утворюються два 5-членних цикли (амінометиленфосфоновий і гліциновий) і один 6-членний (β-аланіновий) цикл. Дослідження біологічної активності біс(фосфонометил)аміноянтарної кислоти та її комплексів із Ni(II) та Co(II) Дослідження біологічної активності біс(фосфонометил)аміноянтарної кислоти та її комплексів із Ni(II) та Co(II) проведено відносно бактеріальних видів культур Pseudomonas (Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas aureofaciens), які було отримано з колекції культур мікроорганізмів кафедри мікробіології і вірусології Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. Вивчення активності речовин проводили в рідкому стерильному середовищі Гіса, яке містило досліджуване похідне у концентрації 1, 10, 100 мкМ (дослід) або фізіологічний розчин (контроль). Попередньо бактеріальні культури вирощували протягом доби на скошеному поживному агарі, з якого за допомогою стерильного фізіологічного розчину змивали клітинну біомасу. Робочі суспензії окремих видів Pseudomonas spp. містили по 1×106 КУО (колонієутворюючі одиниці)/мл. Облік результатів проводили після 24-х годин культивування мікроорганізмів у присутності досліджуваних речовин фотометричним методом за довжини хвилі 540 нм. Додавання досліджуваних сполук до бактеріальних культур викликало зміни їхнього розвитку, а саме суттєву стимуляцію росту мікроорганізмів (рис. 6). 14 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 СИНТЕЗ ТА БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСІВ 3d-МЕТАЛІВ ІЗ БІС(ФОСФОНОМЕТИЛ)АМІНОЯНТАРНОЮ КИСЛОТОЮНЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ мікробіології і вірусології Одеського націо нального університету ім. І. І. Мечникова. Вивчення активності речовин проводили в рідкому стерильному середовищі Гіса, яке містило досліджуване похідне у концентра- ції 1, 10, 100 мкМ (дослід) або фізіологічний розчин (контроль). Попередньо бактері- альні культури вирощували протягом доби на скошеному поживному агарі, з якого за допомогою стерильного фізіологічного розчину змивали клітинну біомасу. Робочі суспензії окремих видів Pseudomonas spp. містили по 1×106 КУО (колонієутворюючі одиниці)/мл. Облік результатів проводили після 24-х годин культивування мікроорга- нізмів у присутності досліджуваних речо- вин фотометричним методом за довжини хвилі 540 нм. Додавання досліджуваних сполук до бактеріальних культур викликало зміни їх- нього розвитку, а саме суттєву стимуляцію росту мікроорганізмів (рис. 6). Рис. 6. Вплив досліджуваних сполук на культури Pseudomonas spp. Fig. 6. Effect of the studied compounds on cultures of Pseudomonas spp. а б Рис. 6. Вплив досліджуваних сполук на культури Pseudomonas spp Fig. 6. Effect of the studied compounds on cultures of Pseudomonas spp. Найбільше значення стимулюючої активності, що було виявлено для 1 мкМ H6BPMAS, дорівнювало лише 29 % порівняно з приростом мікроорганізму у контролі. Більш вираженим цей ефект був для металокомплексів. Так, максимальний приріст Pseudomonas fluorescens (рис. 6, а) порівняно з контролем склав близько 50% (для 1 мкМ Na4[CоBPMAS]·4Н2О) та 35 % (для 10 мкМ Na4[NiBPMAS]·4Н2О). Тобто досліджувані сполуки за проявленим ефектом можна розташувати у ряд CoBPMAS > NiBiPMAS ≥ H6BPMAS. При цьому для сполук H6BPMAS та CoBPMAS найбільш активною виявилася найменша концентрація – 1 мкМ. Так, у випадку комплексу Co(II) спостерігали збільшення стимулюючої активності зі зменшенням його вмісту у середовищі: практично на 30 % при порівнянні концентрацій 10 та 100 мкМ. При порівнянні впливу досліджуваних сполук на інтенсивність зростання Pseudomonas aureofaciens (рис. 6, б) було встановлено, що його прояв був схожим із таким самим у попереднього виду мікроорганізму. Але при цьому залежність стимулюючого ефекту від концентрації була менш вираженою. Наприклад, активність CoBPMAS практично не змінювалася при зростанні концентрації поживному середовищі. На відміну від Pseudomonas fluorescens, додавання NiBPMAS до Pseudomonas aureofaciens призвело до прямо пропорційного збільшення оптичної густини суспензії клітин залежно від концентрації похідного зразка. Таким чином, досліджувані сполуки характеризують стимулюючими властивостями щодо сапрофітних Pseudomonas spp. Ступінь їхнього стимулювання було зумовлено наступними факторами: – структурою сполуки: більш активними були металокомплекси; – природою атома металу у комплексі: CoBPMAS виявився найбільш ефективним стимулюючим агентом; – концентрацією сполук: більшість сполук були більш активними при концентрації 1 мкМ. Всі вивчені до цього часу механізми позитивного впливу псевдомонад на рослини можна умовно розділити на два типи: пряма (або безпосередня) стимуляція росту рослин за рахунок синтезу різних корисних для рослин метаболітів та опосередкована стимуляція їхнього росту за рахунок витіснення та пригнічення розвитку ґрунтових фітопатогенів. Серед регуляторів росту рослин у сапрофітних псевдомонад найбільш вивченою є здатність до синтезу індол-3-оцтової кислоти (І-3-ОК, гетероауксин), яка, як відомо, стимулює розвиток кореневої системи рослин, а також може виступати у ролі стимулятора процесу розмноження самих мікроорганізмів [47]. Однак більшість штамів псевдомонад, що Добавлено примечание ([В2]): Похідного це що? а б Рис. 6. Вплив досліджуваних сполук на культури Pseudomonas spp Fig. 6. Effect of the studied compounds on cultures of Pseudomonas spp. Найбільше значення стимулюючої активності, що було виявлено для 1 мкМ H6BPMAS, дорівнювало лише 29 % порівняно з приростом мікроорганізму у контролі. Більш вираженим цей ефект був для металокомплексів. Так, максимальний приріст Pseudomonas fluorescens (рис. 6, а) порівняно з контролем склав близько 50% (для 1 мкМ Na4[CоBPMAS]·4Н2О) та 35 % (для 10 мкМ Na4[NiBPMAS]·4Н2О). Тобто досліджувані сполуки за проявленим ефектом можна розташувати у ряд CoBPMAS > NiBiPMAS ≥ H6BPMAS. При цьому для сполук H6BPMAS та CoBPMAS найбільш активною виявилася найменша концентрація – 1 мкМ. Так, у випадку комплексу Co(II) спостерігали збільшення стимулюючої активності зі зменшенням його вмісту у середовищі: практично на 30 % при порівнянні концентрацій 10 та 100 мкМ. При порівнянні впливу досліджуваних сполук на інтенсивність зростання Pseudomonas aureofaciens (рис. 6, б) було встановлено, що його прояв був схожим із таким самим у попереднього виду мікроорганізму. Але при цьому залежність стимулюючого ефекту від концентрації була менш вираженою. Наприклад, активність CoBPMAS практично не змінювалася при зростанні концентрації поживному середовищі. На відміну від Pseudomonas fluorescens, додавання NiBPMAS до Pseudomonas aureofaciens призвело до прямо пропорційного збільшення оптичної густини суспензії клітин залежно від концентрації похідного зразка. Таким чином, досліджувані сполуки характеризують стимулюючими властивостями щодо сапрофітних Pseudomonas spp. Ступінь їхнього стимулювання було зумовлено наступними факторами: – структурою сполуки: більш активними були металокомплекси; – природою атома металу у комплексі: CoBPMAS виявився найбільш ефективним стимулюючим агентом; – концентрацією сполук: більшість сполук були більш активними при концентрації 1 мкМ. Всі вивчені до цього часу механізми позитивного впливу псевдомонад на рослини можна умовно розділити на два типи: пряма (або безпосередня) стимуляція росту рослин за рахунок синтезу різних корисних для рослин метаболітів та опосередкована стимуляція їхнього росту за рахунок витіснення та пригнічення розвитку ґрунтових фітопатогенів. Серед регуляторів росту рослин у сапрофітних псевдомонад найбільш вивченою є здатність до синтезу індол-3-оцтової кислоти (І-3-ОК, гетероауксин), яка, як відомо, стимулює розвиток кореневої системи рослин, а також може виступати у ролі стимулятора процесу розмноження самих мікроорганізмів [47]. Однак більшість штамів псевдомонад, що Добавлено примечание ([В2]): Похідного це що? 15https://ucj.org.ua О. К. Трунова, М. Ю. Русакова, Г. В. Артамонова, Т. О. Макотрик УХЖ № 9 / ТОМ 88 Найбільше значення стимулюючої ак- тивності, що було виявлено для 1 мкМ H6BPMAS, дорівнювало лише 29 % порів- няно з приростом мікроорганізму у конт ролі. Більш вираженим цей ефект був для металокомплексів. Так, максимальний приріст Pseudomonas fluorescens (рис. 6, а) порівняно з контролем склав близько 50% (для 1 мкМ Na4[CоBPMAS]·4Н2О) та 35 % (для 10 мкМ Na4[NiBPMAS]·4Н2О). Тобто досліджувані сполуки за проявленим ефек- том можна розташувати у ряд CoBPMAS > NiBiPMAS ≥ H6BPMAS. При цьому для сполук H6BPMAS та CoBPMAS найбільш активною виявила- ся найменша концентрація – 1 мкМ. Так, у випадку комплексу Co(II) спостеріга- лось збільшення стимулюючої активності зі зменшенням його вмісту у середовищі: практично на 30 % при порівнянні концен- трацій 10 та 100 мкМ. При порівнянні впливу досліджува- них сполук на інтенсивність зростання Pseudomonas aureofaciens (рис. 6, б) було встановлено, що його прояв був схожим із таким самим у попереднього виду мі- кроорганізму. Але при цьому залежність стимулюючого ефекту від концентрації була менш вираженою. Наприклад, актив- ність CoBPMAS практично не змінювалася при зростанні концентрації у поживному середовищі. На відміну від Pseudomonas fluorescens, додавання NiBPMAS до Pseudomonas aureofaciens призвело до пря- мо пропорційного збільшення оптичної густини суспензії клітин залежно від кон- центрації похідного зразка. Таким чином, досліджувані сполуки характеризують стимулюючими власти- востями щодо сапрофітних Pseudomonas spp. Ступінь їхнього стимулювання був об- умовлений наступними факторами: –  структурою сполуки: більш активни- ми були металокомплекси; –  природою атома металу у комплексі: CoBPMAS виявився найбільш ефективним стимулюючим агентом; –  концентрацією сполук: більшість спо- лук були більш активними при концентра- ції 1 мкМ. Всі вивчені до цього часу механізми по- зитивного впливу псевдомонад на рослини можна умовно розділити на два типи: пря- ма (або безпосередня) стимуляція росту рослин за рахунок синтезу різних корисних для рослин метаболітів та опосередкована стимуляція їхнього росту за рахунок витіс- нення та пригнічення розвитку ґрунтових фітопатогенів. Серед регуляторів росту рослин у сапро- фітних псевдомонад найбільш вивченою є здатність до синтезу індол-3-оцтової кис- лоти (І-3-ОК, гетероауксин), яка, як відомо, стимулює розвиток кореневої системи рос- лин, а також може виступати у ролі стиму- лятора процесу розмноження самих мікро- організмів [47]. Однак більшість штамів псевдомонад, що стимулюють ріст рослин, продукують І-3-ОК у досить незначних кількостях (3–5 мкг/мл), тоді як псевдомо- нади, які є фітопатогенами, продукують до 20 мкг/мл І-3-ОК. У роботі було вивчено вплив найбільш активних досліджуваних речовин на здат- ність Pseudomonas spp. продукувати І-3-ОК. Всі сполуки було взято у концентраці- ях, що, як це було виявлено у попередньо- му досліді, найбільш активно стимулюва- ли розвиток мікроорганізмів. Визначення здатності Рseudomonas spp. до продукції 16 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 СИНТЕЗ ТА БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСІВ 3d-МЕТАЛІВ ІЗ БІС(ФОСФОНОМЕТИЛ)АМІНОЯНТАРНОЮ КИСЛОТОЮНЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ проводили згідно з [48]. Середовище, на якому відбувалося культивування мікро- організмів, містило 10 г/л пептону; 5 г/л дріжджового екстракту; 5 г/л NaCl; 20 г/л агару ; 5 mM L-триптофану; 0,06 % SDS; 1 % гліцерину. Додатково у це середовище було внесено 1 мкМ досліджуваних сполук. Су- спензію добових культур мікроорганізмів, вирощених на скошеному поживному ага- рі, засівали на поверхню зазначеного сере- довища. Далі чашки накривали стерильним паперовим фільтром. Інкубацію культур проводили впродовж 3 днів, після чого па- перовий фільтр знімали і обробляли реак- тивом Салковського: 2 % 0,5 моль/л FeCl3 в 35 % HClO4. Продукцію І-3-ОК виявляли за характерним червоним кольором фільтру навколо відбитків колоній. У табл. 4 представлено результати про- веденого експерименту для комплексу CoBPMAS, який виявив найбільшу сти- мулюючу активність щодо представників сапрофітних псевдомонад. Таблиця 4. Вплив біс(фосфонометил)аміносукцинату Со(ІІ) на здатність Pseudomonas spp. продукувати гормон росту гетероауксин Table 4. The influence of bis(phosphonomethyl)aminosuccinate Co(ІІ) on the ability of Pseudo­ monas spp. produce the growth hormone heteroauxin. Сполука Pseudomonas fluorescens Pseudomonas aureofaciens Контроль Na4[CоBPMAS]·4Н2О стимулюють ріст рослин, продукують І-3-ОК у досить незначних кількостях (3–5 мкг/мл), тоді як псевдомонади, які є фітопатогенами, продукують до 20 мкг/мл І-3-ОК. У роботі було вивчено вплив найбільш активних досліджуваних речовин на здатність Pseudomonas spp. продукувати І-3-ОК. Всі сполуки було взято у концентраціях, що, як це було виявлено у попередньому досліді, найбільш активно стимулювали розвиток мікроорганізмів. Визначення здатності Рseudomonas spp. до продукції проводили згідно з [48]. Середовище, на якому відбувалося культивування мікроорганізмів, містило 10 г/л пептону; 5 г/л дріжджового екстракту; 5 г/л NaCl; 20 г/л агару ; 5 mM L-триптофану; 0,06 % SDS; 1 % гліцерину. Додатково у це середовище було внесено 1 мкМ досліджуваних похідних. Суспензію добових культур мікроорганізмів, вирощених на скошеному поживному агарі, засівали на поверхню зазначеного середовища. Далі чашки накривали стерильним паперовим фільтром. Інкубацію культур проводили впродовж 3 днів, після чого паперовий фільтр знімали і обробляли реактивом Салковського: 2 % 0,5 моль/л FeCl3 в 35 % HClO4. Продукцію І-3-ОК виявляли за характерним червоним кольором фільтру навколо відбитків колоній. У табл. 4 представлено результати проведеного експерименту для комплексу CoBPMAS, який виявив найбільшу стимулюючу активність щодо представників сапрофітних псевдомонад. Таблиця 4. Вплив біс(фосфонометил)аміносукцинату Со(ІІ) на здатність Pseudomonas spp. продукувати гормон росту гетероауксин Table 4. The influence of bis(phosphonomethyl)aminosuccinate Co(ІІ) on the ability of Pseudomonas spp. produce the growth hormone heteroauxin. Сполука Pseudomonas fluorescens Pseudomonas aureofaciens Контроль Na4[CоBPMAS]·4Н2О Як можна побачити, вихідні культури використаних у дослідженні псевдомонад не мали здатності продукувати І-3-ОК. Після внесення у поживне середовище, в якому відбувалося вирощування мікроорганізмів комплексу Na4[CоBPMAS]·4Н2О, у випадку Pseudomonas fluorescens спостерігали утворення І-3-ОК, про що свідчив розвиток інтенсивного червоного забарвлення паперового фільтра. Що стосується Pseudomonas aureofaciens, то жодних змін після додавання комплексу, порівняно з розвитком культури за його відсутності, зафіксовано не було. Таким чином можна зробити припущення, що досліджувані речовини здатні не тільки стимулювати розмноження клітин представників роду Pseudomonas, а й ініціювати синтез ними одного з найбільш поширеного гетереауксину у Pseudomonas fluorescens. ВИСНОВКИ. Вивчено комплексоутворення в системах М(ІІ):Н6BPMAS у водних розчинах залежно від рН та встановлено утворення комплексів загальної формули [М(НnBPMAS)(OH)m] (n= 4÷0, m=1÷0). Розраховано константи стійкості та визначено області стимулюють ріст рослин, продукують І-3-ОК у досить незначних кількостях (3–5 мкг/мл), тоді як псевдомонади, які є фітопатогенами, продукують до 20 мкг/мл І-3-ОК. У роботі було вивчено вплив найбільш активних досліджуваних речовин на здатність Pseudomonas spp. продукувати І-3-ОК. Всі сполуки було взято у концентраціях, що, як це було виявлено у попередньому досліді, найбільш активно стимулювали розвиток мікроорганізмів. Визначення здатності Рseudomonas spp. до продукції проводили згідно з [48]. Середовище, на якому відбувалося культивування мікроорганізмів, містило 10 г/л пептону; 5 г/л дріжджового екстракту; 5 г/л NaCl; 20 г/л агару ; 5 mM L-триптофану; 0,06 % SDS; 1 % гліцерину. Додатково у це середовище було внесено 1 мкМ досліджуваних похідних. Суспензію добових культур мікроорганізмів, вирощених на скошеному поживному агарі, засівали на поверхню зазначеного середовища. Далі чашки накривали стерильним паперовим фільтром. Інкубацію культур проводили впродовж 3 днів, після чого паперовий фільтр знімали і обробляли реактивом Салковського: 2 % 0,5 моль/л FeCl3 в 35 % HClO4. Продукцію І-3-ОК виявляли за характерним червоним кольором фільтру навколо відбитків колоній. У табл. 4 представлено результати проведеного експерименту для комплексу CoBPMAS, який виявив найбільшу стимулюючу активність щодо представників сапрофітних псевдомонад. Таблиця 4. Вплив біс(фосфонометил)аміносукцинату Со(ІІ) на здатність Pseudomonas spp. продукувати гормон росту гетероауксин Table 4. The influence of bis(phosphonomethyl)aminosuccinate Co(ІІ) on the ability of Pseudomonas spp. produce the growth hormone heteroauxin. Сполука Pseudomonas fluorescens Pseudomonas aureofaciens Контроль Na4[CоBPMAS]·4Н2О Як можна побачити, вихідні культури використаних у дослідженні псевдомонад не мали здатності продукувати І-3-ОК. Після внесення у поживне середовище, в якому відбувалося вирощування мікроорганізмів комплексу Na4[CоBPMAS]·4Н2О, у випадку Pseudomonas fluorescens спостерігали утворення І-3-ОК, про що свідчив розвиток інтенсивного червоного забарвлення паперового фільтра. Що стосується Pseudomonas aureofaciens, то жодних змін після додавання комплексу, порівняно з розвитком культури за його відсутності, зафіксовано не було. Таким чином можна зробити припущення, що досліджувані речовини здатні не тільки стимулювати розмноження клітин представників роду Pseudomonas, а й ініціювати синтез ними одного з найбільш поширеного гетереауксину у Pseudomonas fluorescens. ВИСНОВКИ. Вивчено комплексоутворення в системах М(ІІ):Н6BPMAS у водних розчинах залежно від рН та встановлено утворення комплексів загальної формули [М(НnBPMAS)(OH)m] (n= 4÷0, m=1÷0). Розраховано константи стійкості та визначено області стимулюють ріст рослин, продукують І-3-ОК у досить незначних кількостях (3–5 мкг/мл), тоді як псевдомонади, які є фітопатогенами, продукують до 20 мкг/мл І-3-ОК. У роботі було вивчено вплив найбільш активних досліджуваних речовин на здатність Pseudomonas spp. продукувати І-3-ОК. Всі сполуки було взято у концентраціях, що, як це було виявлено у попередньому досліді, найбільш активно стимулювали розвиток мікроорганізмів. Визначення здатності Рseudomonas spp. до продукції проводили згідно з [48]. Середовище, на якому відбувалося культивування мікроорганізмів, містило 10 г/л пептону; 5 г/л дріжджового екстракту; 5 г/л NaCl; 20 г/л агару ; 5 mM L-триптофану; 0,06 % SDS; 1 % гліцерину. Додатково у це середовище було внесено 1 мкМ досліджуваних похідних. Суспензію добових культур мікроорганізмів, вирощених на скошеному поживному агарі, засівали на поверхню зазначеного середовища. Далі чашки накривали стерильним паперовим фільтром. Інкубацію культур проводили впродовж 3 днів, після чого паперовий фільтр знімали і обробляли реактивом Салковського: 2 % 0,5 моль/л FeCl3 в 35 % HClO4. Продукцію І-3-ОК виявляли за характерним червоним кольором фільтру навколо відбитків колоній. У табл. 4 представлено результати проведеного експерименту для комплексу CoBPMAS, який виявив найбільшу стимулюючу активність щодо представників сапрофітних псевдомонад. Таблиця 4. Вплив біс(фосфонометил)аміносукцинату Со(ІІ) на здатність Pseudomonas spp. продукувати гормон росту гетероауксин Table 4. The influence of bis(phosphonomethyl)aminosuccinate Co(ІІ) on the ability of Pseudomonas spp. produce the growth hormone heteroauxin. Сполука Pseudomonas fluorescens Pseudomonas aureofaciens Контроль Na4[CоBPMAS]·4Н2О Як можна побачити, вихідні культури використаних у дослідженні псевдомонад не мали здатності продукувати І-3-ОК. Після внесення у поживне середовище, в якому відбувалося вирощування мікроорганізмів комплексу Na4[CоBPMAS]·4Н2О, у випадку Pseudomonas fluorescens спостерігали утворення І-3-ОК, про що свідчив розвиток інтенсивного червоного забарвлення паперового фільтра. Що стосується Pseudomonas aureofaciens, то жодних змін після додавання комплексу, порівняно з розвитком культури за його відсутності, зафіксовано не було. Таким чином можна зробити припущення, що досліджувані речовини здатні не тільки стимулювати розмноження клітин представників роду Pseudomonas, а й ініціювати синтез ними одного з найбільш поширеного гетереауксину у Pseudomonas fluorescens. ВИСНОВКИ. Вивчено комплексоутворення в системах М(ІІ):Н6BPMAS у водних розчинах залежно від рН та встановлено утворення комплексів загальної формули [М(НnBPMAS)(OH)m] (n= 4÷0, m=1÷0). Розраховано константи стійкості та визначено області стимулюють ріст рослин, продукують І-3-ОК у досить незначних кількостях (3–5 мкг/мл), тоді як псевдомонади, які є фітопатогенами, продукують до 20 мкг/мл І-3-ОК. У роботі було вивчено вплив найбільш активних досліджуваних речовин на здатність Pseudomonas spp. продукувати І-3-ОК. Всі сполуки було взято у концентраціях, що, як це було виявлено у попередньому досліді, найбільш активно стимулювали розвиток мікроорганізмів. Визначення здатності Рseudomonas spp. до продукції проводили згідно з [48]. Середовище, на якому відбувалося культивування мікроорганізмів, містило 10 г/л пептону; 5 г/л дріжджового екстракту; 5 г/л NaCl; 20 г/л агару ; 5 mM L-триптофану; 0,06 % SDS; 1 % гліцерину. Додатково у це середовище було внесено 1 мкМ досліджуваних похідних. Суспензію добових культур мікроорганізмів, вирощених на скошеному поживному агарі, засівали на поверхню зазначеного середовища. Далі чашки накривали стерильним паперовим фільтром. Інкубацію культур проводили впродовж 3 днів, після чого паперовий фільтр знімали і обробляли реактивом Салковського: 2 % 0,5 моль/л FeCl3 в 35 % HClO4. Продукцію І-3-ОК виявляли за характерним червоним кольором фільтру навколо відбитків колоній. У табл. 4 представлено результати проведеного експерименту для комплексу CoBPMAS, який виявив найбільшу стимулюючу активність щодо представників сапрофітних псевдомонад. Таблиця 4. Вплив біс(фосфонометил)аміносукцинату Со(ІІ) на здатність Pseudomonas spp. продукувати гормон росту гетероауксин Table 4. The influence of bis(phosphonomethyl)aminosuccinate Co(ІІ) on the ability of Pseudomonas spp. produce the growth hormone heteroauxin. Сполука Pseudomonas fluorescens Pseudomonas aureofaciens Контроль Na4[CоBPMAS]·4Н2О Як можна побачити, вихідні культури використаних у дослідженні псевдомонад не мали здатності продукувати І-3-ОК. Після внесення у поживне середовище, в якому відбувалося вирощування мікроорганізмів комплексу Na4[CоBPMAS]·4Н2О, у випадку Pseudomonas fluorescens спостерігали утворення І-3-ОК, про що свідчив розвиток інтенсивного червоного забарвлення паперового фільтра. Що стосується Pseudomonas aureofaciens, то жодних змін після додавання комплексу, порівняно з розвитком культури за його відсутності, зафіксовано не було. Таким чином можна зробити припущення, що досліджувані речовини здатні не тільки стимулювати розмноження клітин представників роду Pseudomonas, а й ініціювати синтез ними одного з найбільш поширеного гетереауксину у Pseudomonas fluorescens. ВИСНОВКИ. Вивчено комплексоутворення в системах М(ІІ):Н6BPMAS у водних розчинах залежно від рН та встановлено утворення комплексів загальної формули [М(НnBPMAS)(OH)m] (n= 4÷0, m=1÷0). Розраховано константи стійкості та визначено області Як можна побачити, вихідні культури використаних у дослідженні псевдомонад не мали здатності продукувати І-3-ОК. Після внесення у поживне середовище, в якому відбувалося вирощування мікроор- ганізмів, комплексу Na4[CоBPMAS]·4Н2О, у випадку Pseudomonas fluorescens спосте- рігалось утворення І-3-ОК, про що свідчив розвиток інтенсивного червоного забарв- лення паперового фільтра. Що стосується 17https://ucj.org.ua О. К. Трунова, М. Ю. Русакова, Г. В. Артамонова, Т. О. Макотрик УХЖ № 9 / ТОМ 88 Pseudomonas aureofaciens, то жодних змін після додавання комплексу, порівняно з розвитком культури за його відсутності, зафіксовано не було. Таким чином, можно зробити припу- щення, що досліджувані речовини здатні не тільки стимулювати розмноження клі- тин представників роду Pseudomonas, але й ініціювати синтез ними одного з найбільш поширеного гормону росту гетереауксину у Pseudomonas fluorescens. ВИСНОВКИ. Вивчено комплексоутво- рення в системах М(ІІ):Н6BPMAS у водних розчинах залежно від рН та встановлено утворення комплексів загальної форму- ли [М(НnBPMAS)(OH)m] (n= 4÷0, m=1÷0). Розраховано константи стійкості та визна- чено області існування різнопротонова- них комплексів залежно від рН середови- ща. Показано, що найбільш повно процес комплексоутворення проходить в області рН>4. Синтезовано тверді комплекси складу Na4[МBPMAS]⋅4H2O, для яких отримано термічні характеристики та запропоновано їхню будову. Комплекси мають будову ви- кривленого октаедра, в якому іони 3d-ме- талів зв’язані з атомами кисню карбоксиль- них та фосфонових груп і трeтинним ато- мом азоту ліганду. Встановлено, що біс(фосфонометил)амі- ноянтарна кислота та її комплекси з 3d-ме- талами проявляють ростостимулюючу ак- тивність відносно штамів грамнегативних мікроорганізмів роду Pseudomonas. Мак- симально стимулюючу дію на ріст бактері- альних культур проявляє комплекс Co(II), який здатен ініціювати синтез одного з найбільш важливих гормонів росту – гете- реоауксину. Роботу виконано за фінансової під- тримки НАН України в межах держ- бюджетної теми «Створення нових гетерополіядерних та різноліганд- них комплексів 3d- та 4f-металів із фосфор- та тіовмісними комплексонами, β-дикетонами для отримання композит- них та гібридних матеріалів із біохімічни- ми, електропровідними, люмінесцентни- ми властивостями». Державний реєстра- ційний номер роботи – 0115U002223. SYNTHESIS AND BIOLOGICAL ACTIVITY OF 3d-METAL COMPLEXES WITH BIS(PHOSPHO- NOMETHYL)AMINOSUNRIC ACID. O.K. Trunova*1, M.Yu. Rusakova2, G.V. Artamonova1,3, Т.О. Маkotryk1 1V.I. Vernadsky Institute of General and Inor- ganic Chemistry of the National Academy of Sciences of Ukraine, 32/34 Academic Palladin ave., 03142 Kyiv, Ukraine 2 I.I. Mechnikov National University of Odessa, 2 Dvoryanska Street, 65026 Odessa, Ukraine 3 Kyiv Scientific Research Institute of Forensic Expertise, 6 Smolenska Street, 03057 Kyiv, Ukraine *e-mail: trelkon@gmail.com New complexes of 3d-metals (Co2+, Ni2+, Zn2+) with bis(phosphonomethyl)aminosuc- cinic acid (H6BPMAS) have been synthesized. The complexes were studied in aqueous solu- tions at ratios M2+:H6BPMAS = 1:1 in a wide pH range (1÷10). Regardless of the nature of the metal, the formation of complexes of the 18 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 СИНТЕЗ ТА БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСІВ 3d-МЕТАЛІВ ІЗ БІС(ФОСФОНОМЕТИЛ)АМІНОЯНТАРНОЮ КИСЛОТОЮНЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ general composition [M(HnBPMAS)(OH)m] (n= 4÷0, m=1÷0) is shown. The stability con- stants of the formed differently protonated complexes are calculated and diagrams of their distribution are plotted. It is shown that the process of complexation takes place most completely in the region of pH>4. For all bis(phosphonomethyl)aminosuccinates of 3d- metals, the dominance of the complex with one form of the ligand occurs in approximately the same pH ranges. A close order of change in the values of lgKst. complexes testifies to the same type of structure of their internal coordi- nation sphere. Solid complexes of the composition Na4[MBPMAS]⋅4H2O were synthesized. Their composition, structure, and thermal charac- teristics were determined by the set of me thods such as diffuse reflectance spectroscopy, IR  spectroscopy, DTA and non-quantitative mass spectrometry. It is proved that the com- plexes have the structure of a distorted octa- hedron, in which the 3-d metal ions are bound to the oxygen atoms of the carboxyl and phos- phonic groups and the tertiary nitrogen atom of the ligand. At the same time, two 5-mem- bered (aminomethylenephosphonic and gly- cine) and one 6-membered (β-alanine) metal- locycles are formed in bis(phosphonomethyl) aminosuccinates. The biological activity of H6BPMAS and its complexes with Ni(II) and Co(II) against non-pathogenic bacterial species of microor- ganisms Pseudomonas fluorescens and Pseu- domonas aureofaciens was studied. The study of the activity of substances was carried out in a liquid sterile Hiss medium. The maxi mum stimulating effect on the growth of bacterial cultures for the studied compounds was recorded at a concentration of 1 µM in 24 hours after the start of cultivation of mic roorganisms. The highest growth of micro- organisms was recorded for metal complex- es (50% Na4[CoBPMAS]·4H2O and 35% Na4[NiBPMAS]·4H2O). The maximum stimu- lating effect on the growth of bacterial cultures is shown by the Co(II) complex, which is able to initiate the synthesis of one of the most im- portant growth hormones - heteroauxin. Keywords: complexes, aminocarboxyphos- phonates, cobalt, nickel, zinc, synthesis, bio- logical activity. ЛІТЕРАТУРА 1. Nowack B., VanBriesen J.M. Biogeochemistry of Chelating Agents. ACS Symposium Series, American Chemical Society. 2005. 910. 458 p. 2. Cao H. Q., Li J. K., Zhang F. G., Cahard D., Ma J. A. Asymmetric Synthesis of Chiral Amino Carboxylic‐Phosphonic Acid Derivatives. Ad- vanced Synthesis & Catalysis, 2021. 363(3): 688. https://doi.org/10.1002/adsc.202001345. 3. Naydenova E.D., Todorov P.T., Troev, K.D. Re- cent synthesis of aminophosphonic acids as potential biological importance. Amino acids. 2010. 38 (1). 23 p. https://doi.org/10.1007/s00726-009-0254-7. 4. Clearfield A. Recent advances in metal phos- phonate chemistry II. Current Opinion in Solid State and Materials Science. 2002. 6(6): 495. https://doi.org/10.1016/S1359-0286(02)00151-1 5. Kiss T., Lázár I., Kafarski P. Chelating Tenden- cies of Bioactive Aminophosphonates. Met. Based Drugs. 1994. 1 (2–3). pp. 247–264. 6. Трунова Е. К., Шовковая А. В., Русакова М. Ю., Гудима А. О., Галкин Б. Н. Комплексо- образующая способность и биологическмя активность фосфонометиламиноянтарной кислоты. Укр. хим. журн., 2012. 78 (7). 36 p. 19https://ucj.org.ua О. К. Трунова, М. Ю. Русакова, Г. В. Артамонова, Т. О. Макотрик УХЖ № 9 / ТОМ 88 7. Trunova O.K, Shovkova G.V. Gerasimchuk A.I., Večerníková E., Bezdička P., Šubrt J. Novel complexes of Co2+, Ni2+, and Cu2+ with N-(phosphonomethyl)amino-succinic acid: synthesis, thermal, spectroscopic, and coor dination aspects. J. Thermal Analysis and Cal- orimetry, 2014. 115 (1). 697 p. https://doi.org/10.1007/s10973-013-3191-3. 8. Кухарь В. П., Солоденко В. А. Фосфорные аналоги аминокарбоновых кислот. Успехи химии, 1987. 56 (9). pp.1504. 9. Аблятіпова А., Беруашвілі Т., Губіна К. ІЧ- спектрометричні та термогравіметричні до- слідження комплексів кобальту, купруму та цинку на основі гліфосату. Вісник Київсько- го національного університету імені Тараса Шевченка. Хімія. 2018. 1(55): 31. https://doi.org/10.17721/1728-2209.2018.1 (55).7 10. Galanski M., Slaby S., Jakupec M. A., Kep- pler, B. K. Synthesis, Characterization, and in Vitro Antitumor Activity of Osteotropic Diam(m)ineplatinum(II) Complexes Bearing a N,N-Bis(phosphonomethyl)glycine Ligand. J. Medicinal Chemistry. 2003. 46 (23). 4946 p. https://doi.org/10.1021/jm0308040. 11. Zhou J., Li J., An R., Yu F. Study on new syn- thesis approach of glyphosate. J. Agric. Food. Chem. 2012. 60 (25): 6279. https://doi.org/10.1021/jf301025p. 12. Clearfield, A., & Demadis, K. (Eds.).  Metal phosphonate chemistry: From synthesis to ap- plications. Royal Society of Chemistry, 2012. 13. Gudima A.O., Shovkova G.V; Trunova O.K., Grandjean F., Long G J., Gerasimchuk N. Sodi- um-centered Dodecanuclear Co(II) and Ni(II) Complexes With 2-(phosphonomethylamino) succinic Acid: Studies of Spectroscopic, Struc- tural and Magnetic Properties. Inorg. Chem., 2013. 52, (13). 7467. https://doi.org/10.1021/ic400355u. 14. Трунова О. К., Шовкова Г. В., Гудима А. О., Макотрик Т. О. Вечернікова І., Осадча О. В. Комплекси міді (ІІ) з біс(фосфонометил) аміноянтарною кислотою. Укр.хім. журн., 2015. 81 (7). 38 c. 15. Wiwasuku, T., Boonmak, J., Burakham, R., Hadsadee, S., Jungsuttiwong, S., Bureekaew, S., … Youngme, S. Turn-on fluorescent probe toward glyphosate and Cr3+ based on Cd(II)- metal organic framework with Lewis basic sites. Inorganic Chemistry Frontiers. 2021. 8(4): 977 https://doi.org/10.1039/d0qi00947d 16. Sawada K., Duan W., Ono M., Satoh K. Sta- bility and structure of nitrilo(acetate- methyl phosphonate)complexes of the alkaline-earth and divalent transition metal ions in aqueous solution. J. Chem. Soc., Dalton Trans. 2000. (6). 919 p. https://doi.org/10.1039/A909207B. 17. Sharma C. K., Clearfield A., Cabeza A., Aran- da M. A., Bruque S. Deprotonation of Phos- phonic Acids with M2+ Cations for the Design of Neutral Isostructural Organic − Inorganic Hybrids. J. American Chemical Society, 2001. 123 (12). 2885 p. https://doi.org/10.1021/ja0032430. 18. Paschevskaya N.V., Bolotin S.N., Sklyar A.A., Trudnikova N.M., Bukov N.N., Panyushkin V.T. Binary and ternary complexes of cop- per(II) with N-phosphonomethylglycine and valine. J. Mol. Liq., 2006. 126. 89 p. https://doi.org/10.1016/j.molliq.2005.11.032. 19. Prenesti E., Daniele P.G., Berto S., Toso S. Spectrum–structure correlation for visible absorption spectra of copper(II) complex- es showing axial co-ordination in aqueous solution. Polyhedron., 2006. 25 (15). 2815 p. https://doi.org/10.1016/j.poly.2006.04.026 20. Mateescu A., Gabriel C., Raptis R.G., Baran P., Salifoglou A. pH–Specific synthesis, spectro- scopic, and structural characterization of an assembly of species between Co (II) and N, N-bis (phosphonomethyl) glycine. Gaining insight into metal-ion phosphonate interac- tions in aqueous Co (II)–organophosphonate systems. Inorganica chimica acta., 2007. 360 (2). 638 p. 20 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 СИНТЕЗ ТА БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСІВ 3d-МЕТАЛІВ ІЗ БІС(ФОСФОНОМЕТИЛ)АМІНОЯНТАРНОЮ КИСЛОТОЮНЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ https://doi.org/10.1016/j.ica.2006.08.001. 21. Ma K.R., Xu J.N., Ning D.K., Shi J., Zhang D.J., Fan Y., Song, T.Y. Solvothermal syntheses, characterizations and properties of two new NiII-PMIDA phosphonates. Inorganic Chem- istry Communications, 2009. 12 (2). 119 p. https://doi.org/10.1016/j.inoche.2008.11.022. 22. Defarge N., Spiroux de Vendômois J., Séralini G. E. Toxicity of formulants and heavy metals in glyphosate-based herbicides and other pes- ticides. Toxicology Reports. 2018. 5: 156–163 https://doi.org/10.1016/j.toxrep.2017.12.025 23. Galezowska J., Gumienna-Kontecka E. Phos- phonates, their complexes and bio-applica- tions: A spectrum of surprising diversity. Coordination Chemistry Reviews, 2012. 256 (1–2). 105 c. https://doi.org/10.1016/j.ccr.2011.07.002 24. Kukhar V.P., ed. Aminophosphonic and amino- phosphinic acids: Chemistry and biological ac- tivity. Wiley, 2000. 25. Valsami-Jones, E. (Ed.). (2004). Phosphorus in Environmental technology. IWA publishing. 26. Zhu J., Wang S., Li H., Qian J., Lv L., Pan B. Degradation of phosphonates in Co (II)/ peroxymonosulfate process: Performance and mechanism.  Water Research,  2021. 202. 117397. 27. Haney R.L., Senseman S.A., Hons F.M., Zuberer D.A.Effect of glyphosate on soil microbial acti vity and biomass. Weed Sci., 2000. 48 (1). 89. http://www.jstor.org/stable/4046161. 28. Franz J.E. N-phosphonomethyl-glycine phy- totoxicant composition U.S. Patent. 1974. – 3.799.758. 29. Kwiatkowska M., Huras B., Bukowska B. The effect of metabolites and impurities of glypho- sate on human erythrocytes (in vitro). Pesticide Biochemistry and Physiology, 2014. 109. 34 p. https://doi.org/ 10.1016/j.pestbp.2014.01.003. 30. Nandula V. K. (Ed.). Glyphosate resistance in crops and weeds: history, development, and management. John Wiley & Sons, 2010.  31. Quinn J.P., Kulakova A.N., Cooley N.A., McGrath J.W. New ways to break an old bond: the bacterial carbon-phosphorus hydrolases and their role in biogeochemical phosphorus cycling. Environ. Microbiol., 2007. 9 (10). 2392. https://doi.org/10.1111/j.1462-2920.2007.- 01397.x. 32. Kafarski P. Phosphonates: Their Natural Oc- currence and Physiological Role. Contempo- rary Topics About Phosphorus in Biology and Materials. 2020: 1. https://doi.org 10.5772/intechopen.87155. 33. Matys S.V., Laurinavichius K.S., Krupyanko V.I., Nesmeyanova M.A. Optimization of deg- radation of methylphosphonate – analogue of toxic pollutants with direct C–P bond by Es- cherichia coli. Proc. Biochem. 2001. 36 (8–9). 821 p. https://doi.org/10.1016/S0032-9592(00)00294-6. 34. Fox E.M., Mendz G.L. Phosphonate degrada- tion in microorganisms. Enz. Microb. Technol., 2006. 40 (1). 145 p. https://doi.org/10.1016/j.enzmictec.2005.10.047. 35. Lipok J., Wieczorek D., Jewgiński M., Kafar- ski P. Prospects of in vivo 31P NMR method in glyphosate degradation studies in whole cell system. Enz. Microb. Technol., 2009. 44 (1). 11 p. https://doi.org/10.1016/j.enz- mictec.2008.09.011. 36. Castro jr J.V., Peralba M.C.R., Ayub M.A.Z. Biodegradation of the herbicide glypho- sate by filamentous fungi in platform shaker and batch bioreactor. J. Environ. Sci. Health. Part B., 2007. 42 (8). 883 p. https://doi.org/10.1080/03601230701623290. 37. Tsui M.T.K., Wang W.-X., Chu L.M. Influence of glyphosate and its formulation (Roundup®) on the toxicity and bioavailability of metals to Ceriodaphnia dubia. Environ. Pollut., 2005. 138, (1). 59. https://doi.org/10.1016/j.envpol.2005.02.018. 38. Sonoki Sh., Ikezawa Hi. Studies on Phospho- lipase C from Pseudomonas aureofaciens II. Further Studies on the Properties of the En- zyme. Journal of Biochemistry, 1976. 80 (2). 21https://ucj.org.ua О. К. Трунова, М. Ю. Русакова, Г. В. Артамонова, Т. О. Макотрик УХЖ № 9 / ТОМ 88 361 p. https://doi.org/10.1093/oxfordjournals. jbchem.a131284. 39. Боронин А. М. Ризосферные бактерии рода Pseudomonas, способствующие росту и развитию растений. Соровский образова- тельній журнал, 1998. (10). 25 c. 40. Еськов А. И., Никольский К. С., Рябков В. В., Кузина А. Ф. Влияние органогенных материалов и бактериальных препаратов на биотехнологический процесс компости- рования и эффективность органобакте- риальных удобрений. Доклады Российской академии сельскохозяйственных наук, 2009. (5). 33 c. 41. Холин Ю. В. Количественный физико-хи мический анализ комплексообразования в растворах и на поверхности химически мо- дифицированных кремнеземов: содержа- тельные модели, математические методы и их приложения. Харьков: Фолио, 2000. С. 264–281. 42. Ливер Э. Электронная спектроскопия не- органических соединений. М.: Мир, 1987. 43. McConnell J.S., McConnell R.M., Hossner L.R. Ultraviolet Spectra of Acetic Acid, Gly- cine, and Glyphosate. Journal of the Arkansas Academy of Science, 1993. 47 (1). 73 p. https:// scholarworks.uark.edu/jaas/vol47/iss1/19 44. Irving H., Williams R. J. P. 637. The stabili- ty of transition-metal complexes. Journal of the Chemical Society (Resumed)., 1953. 3192. https://doi.org 10.1039/jr9530003192. 45. Трунова Е. К., Шовковая А. В. Некоторые аспекты координационной химии амино- карбоксифосфоновых комплексонов. Укр. хим. журн., 2016. 82 (11). 3 c. 46. Накамото, К. ИК-спектры и спектры КР неорганических и координационных соеди- нений: пер. с англ. М.: Мир. 1991. 47. Лутова Л. А. Современные аспекты генети- ки развития растений. Вавиловский журнал генетики и селекции, 2013. 17 (4/2). 1003. 48. Bric J.M. ,  Bostock R. M., Silverstone S. E. Rapid in situ assay for indoleacetic Acid pro- duction by bacteria immobilized on a nitro- cellulose membrane. Appl. Environ Microbiol., 1991. 57 (2). C. 535–538. https://doi.org/10.1128/aem.57.2. REFERENCES 1. Nowack B., VanBriesen J.M. Biogeochemistry of Chelating Agents. ACS Symposium Series, American Chemical Society. 2005. 910: 458. 2. Cao H. Q., Li J. K., Zhang F. G., Cahard D., Ma J. A. Asymmetric Synthesis of Chiral Amino Carboxylic‐Phosphonic Acid Derivatives. Ad- vanced Synthesis & Catalysis, 2021. 363(3): 688. https://doi.org/10.1002/adsc.202001345. 3. Naydenova E.D., Todorov P.T., Troev, K.D. Re- cent synthesis of aminophosphonic acids as potential biological importance. Amino acids. 2010. 38(1): 23. https://doi.org/10.1007/s00726-009-0254-7. 4. Clearfield A. Recent advances in metal phos- phonate chemistry II. Current Opinion in Solid State and Materials Science. 2002. 6(6): 495. https://doi.org/10.1016/S1359-0286(02)00151-1 5. Kiss T., Lázár I., Kafarski P. Chelating Tenden- cies of Bioactive Aminophosphonates. Met. Based Drugs. 1994. 1(2–3): 247–264. 6. Trunova O.K, Shovkova G.V., Rusakova M.Yu., Gudima A.O., Galkin B.N. Complexing abil- ity and biological activity of phosphonome- thyl amino succinic acid. Ukrainian Chemistry Journal. 2012. 78(7): 36. 7. Trunova O.K, Shovkova G.V., Gerasimchuk A.I., Večerníková E., Bezdička P., Šubrt J. Novel complexes of Co2+, Ni2+, and Cu2+ with N-(phosphonomethyl)amino-succinic acid: synthesis, thermal, spectroscopic, and coordi- nation aspects. J. Thermal Analysis and Calo- rimetry. 2014. 115 (1): 697. https://doi.org/10.1007/s10973-013-3191-3. 8. Kukhar' V. P., Solodenko V.A. The Phosphorus Analogues of Aminocarboxylic Acids. Russian 22 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 СИНТЕЗ ТА БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСІВ 3d-МЕТАЛІВ ІЗ БІС(ФОСФОНОМЕТИЛ)АМІНОЯНТАРНОЮ КИСЛОТОЮНЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ Chemical Reviews. 1987. 56(9): 859. https://doi. org/10.1070/RC1987v056n09ABEH003310 9. Аблятіпова А., Беруашвілі Т., Губіна К. ІЧ- спектрометричні та термогравіметричні до- слідження комплексів кобальту, купруму та цинку на основі гліфосату. Вісник Київсько- го національного університету імені Тараса Шевченка. Хімія. 2018. 1(55): 31. https://doi.org/10.17721/1728-2209.2018.1 (55).7 10. Galanski M., Slaby S., Jakupec M. A., Kep- pler, B. K. Synthesis, Characterization, and in Vitro Antitumor Activity of Osteotropic Di- am(m)ineplatinum(II) Complexes Bearing a N,N-Bis(phosphonomethyl)glycine Ligand. J. Medicinal Chemistry. 2003. 46(23): 4946. https://doi.org/10.1021/jm0308040. 11. Zhou J., Li J., An R., Yu F. Study on new syn- thesis approach of glyphosate. J. Agric. Food. Chem. 2012. 60(25): 6279. https://doi.org/10.1021/jf301025p. 12. Clearfield, A., & Demadis, K. (Eds.).  Metal phosphonate chemistry: From synthesis to ap- plications. Royal Society of Chemistry. 2012. 13. Gudima A.O., Shovkova G.V; Trunova O.K., Grandjean F., Long G J., Gerasimchuk N. Sodi- um-centered Dodecanuclear Co(II) and Ni(II) Complexes With 2-(phosphonomethylamino) succinic Acid: Studies of Spectroscopic, Struc- tural and Magnetic Properties. Inorg. Chem. 2013. 52(13): 7467. https://doi.org/10.1021/ic400355u. 14. Тrunova О.К., Shovkova G.V., Gudima A.O., Маkоtryk Т.О. Vechernikova I., Osadcha O.V. Copper (II) complexes with bis phosphonome- thyl)aminosuccinic acid. Ukrainian Chemistry Journal. 2015. 81(7): 38. 15. Wiwasuku, T., Boonmak, J., Burakham, R., Had- sadee, S., Jungsuttiwong, S., Bureekaew, S., … Youngme, S. Turn-on fluorescent probe toward glyphosate and Cr3+ based on Cd(II)-metal organic framework with Lewis basic sites. Inor- ganic Chemistry Frontiers. 2021. 8(4): 977 https://doi.org/10.1039/d0qi00947d 16. Sawada K., Duan W., Ono M., Satoh K. Stability and structure of nitrilo(acetate- methylphos- phonate)complexes of the alkaline-earth and divalent transition metal ions in aqueous solu- tion. J. Chem. Soc., Dalton Trans. 2000. (6): 919. https://doi.org/10.1039/A909207B. 17. Sharma C. K., Clearfield A., Cabeza A., Aran- da M. A., Bruque S. Deprotonation of Phos- phonic Acids with M2+ Cations for the Design of Neutral Isostructural Organic− Inorganic Hybrids. J. American Chemical Society. 2001. 123 (12): 2885. https://doi.org/10.1021/ja0032430. 18. Paschevskaya N.V., Bolotin S.N., Sklyar A.A., Trudnikova N.M., Bukov N.N., Panyushkin V.T. Binary and ternary complexes of cop- per(II) with N-phosphonomethylglycine and valine. J. Mol. Liq. 2006. 126: 89. https://doi.org/10.1016/j.molliq.2005.11.032. 19. Prenesti E., Daniele P.G., Berto S., Toso S. Spec- trum–structure correlation for visible absorp- tion spectra of copper(II) complexes showing axial co-ordination in aqueous solution. Poly- hedron. 2006. 25 (15): 2815. https://doi.org/10.1016/j.poly.2006.04.026 20. Mateescu A., Gabriel C., Raptis R.G., Baran P., Salifoglou A. pH–Specific synthesis, spec- troscopic, and structural characterization of an assembly of species between Co (II) and N, N-bis (phosphonomethyl) glycine. Gaining insight into metal-ion phosphonate interac- tions in aqueous Co (II)–organophosphonate systems. Inorganica chimica acta. 2007. 360(2): 638. https://doi.org/10.1016/j.ica.2006.08.001. 21. Ma K.R., Xu J.N., Ning D.K., Shi J., Zhang D.J., Fan Y., Song, T.Y. Solvothermal syntheses, characterizations and properties of two new NiII-PMIDA phosphonates. Inorganic Chemis- try Communications. 2009. 12(2): 119. https://doi.org/10.1016/j.inoche.2008.11.022. 22. Defarge N., Spiroux de Vendômois J., Séralini G. E. Toxicity of formulants and heavy metals in glyphosate-based herbicides and other pes- ticides. Toxicology Reports. 2018. 5: 156–163 23https://ucj.org.ua О. К. Трунова, М. Ю. Русакова, Г. В. Артамонова, Т. О. Макотрик УХЖ № 9 / ТОМ 88 https://doi.org/10.1016/j.toxrep.2017.12.025 23. Galezowska J., Gumienna-Kontecka E. Phos- phonates, their complexes and bio-applica- tions: A spectrum of surprising diversity. Co- ordination Chemistry Reviews, 2012. 256(1–2): 105. https://doi.org/10.1016/j.ccr.2011.07.002 24. Kukhar V.P., ed. Aminophosphonic and amino- phosphinic acids: Chemistry and biological ac- tivity. Wiley, 2000. 25. Valsami-Jones, E. (Ed.). (2004). Phosphorus in Environmental technology. IWA publishing. 26. Zhu J., Wang S., Li H., Qian J., Lv L., Pan B. Degradation of phosphonates in Co (II)/per oxymonosulfate process: Performance and mechanism. Water Research,  2021. 202: 117397. 27. Haney R.L., Senseman S.A., Hons F.M., Zuber- er D.A.Effect of glyphosate on soil microbial activity and biomass. Weed Sci. 2000. 48(1): 89. http://www.jstor.org/stable/4046161. 28. Franz J.E. N-phosphonomethyl-glycine phyto toxicant composition U.S. Patent. 1974. 3.799.758. 29. Kwiatkowska M., Huras B., Bukowska B. The effect of metabolites and impurities of glypho- sate on human erythrocytes (in vitro). Pesticide Biochemistry and Physiology. 2014. 109: 34. https://doi.org/ 10.1016/j.pestbp.2014.01.003. 30. Nandula V. K. (Ed.). Glyphosate resistance in crops and weeds: history, development, and management. John Wiley & Sons. 2010.  31. Quinn J.P., Kulakova A.N., Cooley N.A., McGrath J.W. New ways to break an old bond: the bacterial carbon-phosphorus hydrolases and their role in biogeochemical phosphorus cycling. Environ. Microbiol. 2007. 9 (10): 2392. https://doi.org/10.1111/j.1462-2920.2007.- 01397.x. 32. Kafarski P. Phosphonates: Their Natural Oc- currence and Physiological Role. Contempo- rary Topics About Phosphorus in Biology and Materials. 2020: 1. https://doi.org 10.5772/intechopen.87155. 33. Matys S.V., Laurinavichius K.S., Krupyanko V.I., Nesmeyanova M.A. Optimization of deg- radation of methylphosphonate – analogue of toxic pollutants with direct C–P bond by Es- cherichia coli. Proc. Biochem. 2001. 36(8–9): 821. https://doi.org/10.1016/S0032-9592(00)00294-6. 34. Fox E.M., Mendz G.L. Phosphonate degrada- tion in microorganisms. Enz. Microb. Technol. 2006. 40(1): 145. https://doi.org/10.1016/j.en- zmictec.2005.10.047. 35. Lipok J., Wieczorek D., Jewgiński M., Kafar- ski P. Prospects of in vivo 31P NMR method in glyphosate degradation studies in whole cell system. Enz. Microb. Technol. 2009. 44(1): 11. https://doi.org/10.1016/j.enzmictec.2008.09.011. 36. Castro jr J.V., Peralba M.C.R., Ayub M.A.Z. Biodegradation of the herbicide glyphosate by filamentous fungi in platform shaker and batch bioreactor. J. Environ. Sci. Health. Part B. 2007. 42 (8): 883. https://doi.org/10.1080/03601230701623290. 37. Tsui M.T.K., Wang W.-X., Chu L.M. Influence of glyphosate and its formulation (Roundup®) on the toxicity and bioavailability of metals to Ceriodaphnia dubia. Environ. Pollut. 2005. 138(1): 59. https://doi.org/10.1016/j.envpol.2005.02.018. 38. Sonoki Sh., Ikezawa Hi. Studies on Phospho- lipase C from Pseudomonas aureofaciens II. Further Studies on the Properties of the En- zyme. Journal of Biochemistry. 1976. 80(2): 361. https://doi.org/10.1093/oxfordjournals. jbchem.a131284. 39. Boronin A. M. Plant growth-promoting rhizo- bacteria Pseudomonas. Sorovsky educational journal. 1998. (10): 25. 40. Eskov A.I., Nikolsky K.S., Ryabkov V.V., Kuzi- na A.F. Influence of organogenic materials and bacterial preparations on the biotechnological process of composting and the efficiency of or- ganobacterial fertilizers. Russian agricultural sciences. 2009. (5): 33. 41. Kholin Yu.V. Quantitative physicochemical analysis of complexation in solutions and on the 24 ISSN 2708-129X. Укр. хім. журн., 2022 СИНТЕЗ ТА БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСІВ 3d-МЕТАЛІВ ІЗ БІС(ФОСФОНОМЕТИЛ)АМІНОЯНТАРНОЮ КИСЛОТОЮНЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ surface of chemically modified silicas: mean- ingful models, mathematical methods and their applications. Kharkiv: Folio. 2000 [in Russian]. 42. Liver E. Electronic spectroscopy of inorganic compounds. Moscow: Мir. 1987 [in Russian]. 43. McConnell J.S., McConnell R.M., Hossner L.R. Ultraviolet Spectra of Acetic Acid, Gly- cine, and Glyphosate. Journal of the Arkansas Academy of Science. 1993. 47(1): 73. https:// scholarworks.uark.edu/jaas/vol47/iss1/19 44. Irving H., Williams R. J. P. 637. The stabili- ty of transition-metal complexes. Journal of the Chemical Society (Resumed). 1953. 3192. https://doi.org 10.1039/jr9530003192. 45. Trunova E.K., Shovkova А.V. Some aspects of coordination chemistry aminoсarboxyphos- phonic complexons. Ukrainian Chemistry Journal. 2016. 82(11): 3. 46. Nakamoto K. Infrared Spectroscopy of Inor- ganic and Coordination Compounds. Мoscow: Мir. 1991 [in Russian]. 47. Lutova L. A. Modern aspects of genetics of plant development. Vavilovskii Zhurnal Gene- tiki i Selektsii. 2013. 17 (4/2): 1003. 48. Bric J.M. , Bostock R. M., Silverstone S. E. Rap- id in situ assay for indoleacetic Acid produc- tion by bacteria immobilized on a nitrocellu- lose membrane. Appl. Environ Microbiol. 1991. 57(2): 535. https://doi.org/10.1128/aem.57.2.535-538.1991. Стаття надійшла 20.09.2022.
id oai:ojs2.1444248.nisspano.web.hosting-test.net:article-478
institution Ukrainian Chemistry Journal
keywords_txt_mv keywords
language English
last_indexed 2026-07-23T01:08:48Z
publishDate 2022
publisher V.I.Vernadsky Institute of General and Inorganic Chemistry
record_format ojs
resource_txt_mv ucjorgua/82/c0dd7f719df9e7d041cb2eda02fc2a82.pdf
spelling oai:ojs2.1444248.nisspano.web.hosting-test.net:article-4782026-07-22T08:23:50Z SYNTHESIS AND BIOLOGICAL ACTIVITY OF 3d-­METAL COMPLEXES WITH BIS(PHOSPHONOMETHYL)AMINOSUNRIC ACID Trunova , Elena Rusakova, Mariya Makotryk, Tamara Artamonova, Ganna complexes, aminocarboxyphosphonates, cobalt, nickel, zinc, synthesis, biological activity. New complexes of 3d-metals (Co2+, Ni2+, Zn2+) with bis(phosphonomethyl)aminosuccinic acid (H6BPMAS) have been synthesized. The complexes were studied in aqueous solutions at ratios M2+:H6BPMAS = 1:1 in a wide pH range (1÷10). Regardless of the nature of the metal, the formation of complexes of the general composition [M(HnBPMAS)(OH)m] (n= 4÷0, m=1÷0) is shown. The stability constants of the formed differently protonated complexes are calculated and diagrams of their distribution are plotted. It is shown that the process of complexation takes place most completely in the region of pH&amp;gt;4. For all bis(phosphonomethyl)aminosuccinates of 3d metals, the dominance of the complex with one form of the ligand occurs in approximately the same pH ranges. A close order of change in the values of lgKst. complexes testifies to the same type of structure of their internal coordination sphere. Solid complexes of the composition Na4[MBPMAS]⋅4H2O were synthesized. Their composition, structure, and thermal characteristics were determined by the set of me­thods such as diffuse reflectance spectroscopy, IR&amp;nbsp;spectroscopy, DTA and non-quantitative mass spectrometry. It is proved that the complexes have the structure of a distorted octahedron, in which the 3-d metal ions are bound to the oxygen atoms of the carboxyl and phosphonic groups and the tertiary nitrogen atom of the ligand. At the same time, two 5-membered (aminomethylenephosphonic and glycine) and one 6-membered (β-alanine) metallocycles are formed in bis(phosphonomethyl)aminosuccinates. The biological activity of H6BPMAS and its complexes with Ni(II) and Co(II) against non-pathogenic bacterial species of microorganisms Pseudomonas fluorescens and Pseudomonas aureofaciens was studied. The study of the activity of substances was carried out in a liquid sterile Hiss medium. The maxi­mum stimulating effect on the growth of bacterial cultures for the studied compounds was recorded at a concentration of 1 µM in 24&amp;nbsp;hours after the start of cultivation of mic­ro­organisms. The highest growth of microorganisms was recorded for metal complexes (50% Na4[CoBPMAS]·4H2O and 35% Na4[NiBPMAS]·4H2O). The maximum stimulating effect on the growth of bacterial cultures is shown by the Co(II) complex, which is able to initiate the synthesis of one of the most important growth hormones - heteroauxin. V.I.Vernadsky Institute of General and Inorganic Chemistry 2022-10-28 Article Article Inorganic Chemistry Неорганическая химия Неорганічна хімія application/pdf https://ucj.org.ua/index.php/journal/article/view/478 10.33609/2708-129X.88.09.2022.3-24 Ukrainian Chemistry Journal; Vol. 88 No. 9 (2022): Ukrainian Chemistry Journal; 3-24 Украинский химический журнал; ##issue.vol## 88 ##issue.no## 9 (2022): Ukrainian Chemistry Journal; 3-24 Український хімічний журнал; Том 88 № 9 (2022): Український хімічний журнал; 3-24 2708-129X 2708-1281 en https://ucj.org.ua/index.php/journal/article/view/478/245 Copyright (c) 2022 Elena Trunova , Mariya Rusakova, Tamara Makotryk, Ganna Artamonova https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
spellingShingle Trunova , Elena
Rusakova, Mariya
Makotryk, Tamara
Artamonova, Ganna
SYNTHESIS AND BIOLOGICAL ACTIVITY OF 3d-­METAL COMPLEXES WITH BIS(PHOSPHONOMETHYL)AMINOSUNRIC ACID
title SYNTHESIS AND BIOLOGICAL ACTIVITY OF 3d-­METAL COMPLEXES WITH BIS(PHOSPHONOMETHYL)AMINOSUNRIC ACID
title_full SYNTHESIS AND BIOLOGICAL ACTIVITY OF 3d-­METAL COMPLEXES WITH BIS(PHOSPHONOMETHYL)AMINOSUNRIC ACID
title_fullStr SYNTHESIS AND BIOLOGICAL ACTIVITY OF 3d-­METAL COMPLEXES WITH BIS(PHOSPHONOMETHYL)AMINOSUNRIC ACID
title_full_unstemmed SYNTHESIS AND BIOLOGICAL ACTIVITY OF 3d-­METAL COMPLEXES WITH BIS(PHOSPHONOMETHYL)AMINOSUNRIC ACID
title_short SYNTHESIS AND BIOLOGICAL ACTIVITY OF 3d-­METAL COMPLEXES WITH BIS(PHOSPHONOMETHYL)AMINOSUNRIC ACID
title_sort synthesis and biological activity of 3d-­metal complexes with bis(phosphonomethyl)aminosunric acid
topic_facet complexes
aminocarboxyphosphonates
cobalt
nickel
zinc
synthesis
biological activity.
url https://ucj.org.ua/index.php/journal/article/view/478
work_keys_str_mv AT trunovaelena synthesisandbiologicalactivityof3dmetalcomplexeswithbisphosphonomethylaminosunricacid
AT rusakovamariya synthesisandbiologicalactivityof3dmetalcomplexeswithbisphosphonomethylaminosunricacid
AT makotryktamara synthesisandbiologicalactivityof3dmetalcomplexeswithbisphosphonomethylaminosunricacid
AT artamonovaganna synthesisandbiologicalactivityof3dmetalcomplexeswithbisphosphonomethylaminosunricacid

Ähnliche Einträge